Багряний I. Сад гетсиманський

нарештi!.. I вони докладали всього хисту, аби таки вiн заговорив. В
крайньому разi, щоб пiдписав протокол. Той самий протокол, що чека
пiдпису вже так давно. Вони його поклали скра чку стола, поставили бiля
нього чорнильницю й поклали ручку - "переконували" Андрiя, як то важно для
його щастя ту ручку взяти й той протокол пiдписати... Особливо вiдзначався
Сафигiн - тонкий знавець флори й фауни на Андрi вiй землi, аматор
полювання на Андрi вих сагах та озерах. Очевидно справа "розколення"
Андрiя - це справа його особисто© чекiстсько© честi. Це ж до його плану
"заготiвель" цей манiяк належить! Це ж вiн за нього вiдповiда перед
"пролетарським правосуддям"! Це ж вiн там щось так старанно фабрику !.. I
Сафигiн старався з усi © сили. Його кованi солдатськi чоботи навiть
вiддалено не нагадували чемно© розмови тi © пам'ятно© ночi - першо© ночi
Андрi вого ув'язнення...
Стовкши немилосердно, вони Андрiя вiдливали водою, й садовили на
стiлець, i пiдносили протокол до самих очей, вкладали в пiвпритомну руку
перо, вмочене в чорнило.. Андрiй роняв перо на пiдлогу - й "переконування"
починалося знову...
Дверi були завiшенi тяжкою порть рою, i, напевно, звiдси не було нiчого
чути в коридор. Вiкно теж завiшене порть рою. В хвилину вiдчаю метнулася
думка, -"мабуть, вони тепер не мають права бити, якщо завiсили дверi
порть рою! Ах, коли б хтось почув!!" Але це була безглузда думка. Порть ра
була надзвичайно пишна, й повiшена не вiд цього вечора, й, очевидно,
повiшена не даремно, i не Серг вим же!..
З коридора теж це добувалися нiякi звуки. Не чути було анi нявчання,
анi скавулiння. Тиша. Так, нiби там, за тими дверима, взагалi нiчого не
iснувало. Iснувала лише ця кiмната, з цими трьома мовчазними, засапаними,
манiакально лютими людьми.
Вони не кричали, вони лише хрипiли, й повискували... Це новий стиль!
Це страшнiший стиль, анiж той, що був.
А може, вони таки не мають права бити? Чого це вони так, неначе злодi©,
роблять сво дiло? Може, це вони приватно, нишком обробляють свою власну
справу, щоб не показатись перед начальством нiкчемними, нi до чого не
здiбними. "Майже два роки возькаються з однi ю людиною!!" "Чекiсти"...
Може, це вони отак в закапелку злочинно рятують свою кар' ру?!
Андрiй почав кричати. Ранiше вiн при пам'ятi нiколи не кричав,
намагався не кричати, зцiплював зуби, але тепер вiн почав кричати... На
нього цитькали, били ще дужче, щоб заглушити крик, наступали на обличчя
ногами... Андрiй звiльняв уста й кричав ще дужче...Це був вiдрух вiдчаю,
породжений вiрою в щось, що може його вiд мук врятувати... Вiд зайвих
мук...Може ж, якийсь новий порядок, що звiльнить його принаймнi вiд
безглуздих мук... Аджеж зняли жова! Напевно, зняли...
Порть ра колихнулася, захекана трiйка завмерла, - й Андрiй зрадiв - до
кiмнати зайшов Фрей. Але Андрi вi сподiвання були марнi - сподiвання на
те, що та трiйка робить сво дiло по-злодiйськи, незаконно. Фрей подивився
на Андрiя, скривився так презирливо, як Андрiй ще не бачив у нього, й
процiдив крiзь зуби:
- Опира шся все?! Ах ти ж гад!..
Андрiй закрив очi, лежачи на пiдлозi. Фрей звелiв його посадити на
стiлець. Походив мовчки по кiмнатi нервовою, кошачою ходою, так, нiби сам
збирався кинутися на жертву й дерти ©© пазурами. А тодi зупинився перед
ним i впився в обличчя викоченими очима:
- Скоро два роки возимось з тобою!.. Але крапка! От я тобi ставлю
ультиматум: або ти заговориш i пiдпишеш - або пiдеш до божевiльнi.
Вибирай. Звiдси ти нiкуди не вийдеш - лише до божевiльнi! Вибирай!..
(Павза, Фрей важко диха й напружено дивиться в обличчя, кривиться
презирливо). - Ви там всi на щось надi тесь... Так от те "щось" вас зовсiм
на стосу ться... Пойняв? А тепер вибирай мiж протоколом i Сабуровою дачею.
Пiсля цього, навiть не чекаючи вiдповiдi, Фрей пiшов. Ясно. Останнiй
проблиск безглуздо© надi© вмер i Андрiй бiльше вже не кричав...
Вибiр, поставлений Фре м, не пiдлягав нiякiй змiнi, вiн був
неминучiстю. Коло замкнулося, як залiзний обруч, i можна розiрвати той
обруч лише в двох мiсцях - або в тiм мiсцi, де виходять у вiчне, позорище,
або в тiм мiсцi, де виходять на Сабурову дачу... Другий вихiд порiвняно з
першим почав видаватися благословенням...
Конвей р крутився повним ходом.
Коли Андрiй був уже напiвживий, його вкидали назад в шаховку i вiн там
вiдхлипувався... Сидiв на сiдальцi, упершись ногами в дверi, а спиною в
стiнку. Сидiв довго. Йому приносили ©жу й воду, але вiн майже нiчого не
©в. В хвилини проблиску волi, чiпляючись за життя, вiн намагався змусити
себе ©сти, але скоро воля погасала... Все одно вже... Нехай... Чим швидше,
тим краще... Та смерть забарилася, не йшла, по-звiрячому живучий його
органiзм змагався несамовито, не хотiв здатись, до останньо© краплини сил
борюкався... В гарячковому станi Андрiй сидiв, i думав про Катрю, й навiть
не помiчав, що по щоках йому течуть сльози... Але нiхто його не бачить в
шаховцi, нехай.
З шаховки його брали й знову тягли нагору... I знову пiвпритомного, а
то й непритомного вкидали в шаховку. Обiцянку Фрея скажена трiйка
здiйснювала послiдовно i неухильно... Андрi ва психiка вже котилася
назустрiч тiй обiцянцi все з бiльшою силою, як камiнь згори, що його вже
нiщо не може зупинити...
По кiлькох ночах Андрiй, крiм того, що мав гарячку, вже кашляв кров'ю i
зле володiв розсудком. Над простою рiччю йому доводилось думати з болючою,
тяжкою напругою. От вiн дума над простим словом, але змiст йому
недоступний, слово почина дво©тись, i кожен склад набира самостiйного
якогось, химерного змiсту.
Так, все йде до кiнця. I вiн той кiнець приймав. Лиш доки той кiнець
прийде, вiн би хотiв, щоб здiйснилось його пекуче бажання - останн й
дине бажання - побачити на власнi очi того, хто матиме оцi його муки й
його душу на сво©й совiстi. Побачити хоч мельком. Хоч наприкiнцi. Вiн
хотiв мати очну ставку.
Вiн повторював це бажання кiлька разiв, але слiдчi тiльки смiялися з
того. Вiн прохрипiв це бажання, коли до кiмнати випадково зайшла Неча ва,
- вона була в пiднесеному настро©, бо мала пiдвищений ранг- ранiше вона
була майором, а тепер мала вiдзнаки на ступiнь вище. Андрiй прохрипiв при
нiй сво прохання, адресуючись не до Серг ва й не до Неча во©, а чомусь
до тих вiдзнак, i пообiцяв що тодi... тодi вiн пiдпише протокол. Серг в
засмiявся:
- Добре, добре. Ти протокол пiдпишеш ще до того. А очну ставку ти
матимеш. Обов'язково. Але ти матимеш таку очну ставку, що вмреш на мiсцi.
Генеральну очну ставку! Убивчу!... Матимеш, матимеш. I тодi ти скажеш, що
лiпше б тобi не давали... Пойняв? А протокол пiдпишеш ще до того.
Але протокола Андрiй так i не пiдписав. Конвей р даремно так шалено
крутився - вiн уже був безсилий щось вдiяти. Це була остання спроба
видавити щось з Андрiя й змусити його поставити свiй пiдпис пiд смертним
вироком на свою власну душу, на сво горде сумлiння, на свою честь. I та
спроба скрахувала. Андрiй, обернений очима до смертi, не чiплявся вже за
життя й давав себе убивати, тим роззброюючи сво©х мучителiв. Доведений до
останньо© гранi, за якою почина ться божевiлля, вiн навiть допомагав
слiдчим, - коли його починали бити, вiн у нестямi несамовито товк головою
об пiдлогу, аж мучителi, замiсть бити, починали його тримати. Вони
зрозумiли, що Андрiй сам iде назустрiч смертi. А також зрозумiли, що вiн
таки ось-ось збожеволi . Закусивши до кровi губу, з пiною на устах Андрiй
вже бився, як епiлептик...
Кiнець. Всi засоби розбирання людських душ вичерпалися. А ще ж вiн ©м
потрiбен. Курка бо ще не знесла золоте яйце, якого вiд не© сподiвалися.
Слiдчi кляли Андрiя на чому свiт сто©ть, бо почували себе безсилими
перед людиною, яка вже сама шука болю i рятунку в нiм, яка вже не
чiпля ться за життя, якiй уже нiчого не потрiбно.
Тодi, вичерпавши всi можливостi, Серг в нарештi дав обiцяну очну
ставку, "убивчу" очну ставку.
Не оформивши "дiла" за допомогою палки, що спасувала перед людською
волею, цi "малi iнквiзитори", речники "правосуддя пролетарського" вирiшили
нарештi оформити те дiло за допомогою "свiдкiв". I тим замкнути останнiй
етап сво © тако© "геро©чно©" боротьби з людиною, що не визна жодних
компромiсiв. VI
Очна ставка
Де вiн його бачив?!! Де вiн його бачив?!! Хворий мiзок намагався
згадати, мечучись все на однiм мiсцi, тикаючись в темряву, в провал, в
порожнечу; намагався схопити кiнчик спогаду й не мiг - ниточка щезала,
уривалась... Де вiн його бачив?!!
Перед ним сидiла людина з лисячим личком, людина з волi - така
благовида, така солоденька, чепурненька, свiженька. Вона позирала
пiдхлiбне сво©ми блискучими оченятами на Серг ва й тримала на колiнах
вицвiлого капелюха, правою рукою пригладжувала пару волосинок на лисинцi,
щоб вони не стирчали по-нехлюйському перед оцим ось столом, у цiй ось
установi.
Це - о ч н а с т а в к а! Це ж слiдчий виставив нарештi свiй найбiльший
козир. Нарештi! Так довго очiкувана, так давно обiцяна очна ставка. Але х
т о ц е?.. За цi ю ставкою вже буде фiнал. Але х т о ц е?!
Андрiя на цей раз посадили не бiля порогу, а бiля столу. Спершу напроти
нього, при другiм кiнцi столу стояв порожнiй стiлець. Вони (вони з
Серг вим) хвилину сидiли мовчки - когось чекали на той стiлець. Серг в
посмiхався, позираючи на Андрiя якось згори. Потiм говорив:
- Ну, ось. Нарештi ми й поставимо крапку. Не хотiв роззбро©тись
добровiльно, то ми тебе роззбро©мо iнакше. Ти лишився до кiнця
непримиренний, але це тобi не допомогло. Марно все. I тим гiрше для тебе.
Зараз ти це побачиш. (Помовчав). Зна ш, що таке очна ставка? Так ось зараз
вона буде. Ставка, пiсля яко© нiякi вже тво© свiдчення не потрiбнi. Навiть
не потрiбна "двохсотка".
Майже услiд за тими словами в дверi тихенько постукало i увiйшла
людина. Вона увiйшла сама, хоч дверi ©й з коридора вiдчинив хто iнший i
зачинив тихо услiд.
Людина по знаку Серг ва сiла обережненько на порожнiй стiлець
насупроти Андрiя... Андрi вi видалося щось знайоме... I от тепер Андрiй
дивився на лисяче личко й з усi © сили, розпачливо намагався пригадати -
де вiн його бачив?!! Де вiн його бачив?!! - i не мiг пригадати. Думка
уривалася, як розтрiпана й посмалена нитка, тонучи в сажi й попелi, що в
нього обернулася свiдомiсть, губилася в порожнечi. "Де я його бачив?!"
А людина обернулася профiлем i дивилася на Серг ва мовчазним i
чекальним поглядом, немов чекаючи команди. Видно було, що вони добре
знайомi й "зiгранi", що сценарiй продумано й репетицi© не раз
пророблено... Андрi вих очей швидкi оченята людини уникали уперто.
Серг в взяв помалу кiлька аркушiв чистого паперу, поклав ©х рiвненько
перед собою, закурив, написав щось на першому аркушi, - мабуть, озаголовив
протокол ставки - подивився на Андрiя примруженим оком, одводячи вiд нього
тонюньку цiвку блакитного диму ("Як тодi, як в перший раз!" - це пригадав
Андрiй досить чiтко) i глузливо вишкiрився. Пiсля того й почалася очна
ставка.
- Ваше iм'я й прiзвище? - звернувся Серг в до людини з лисячим личком
чемно.
- Ж г у т. Н i к а л а й Ж г у т!
"Що-о? Жгут?!! А-а, це отой "Жгут" ... Але ж там був пiдпис Миколи! I в
текстi Миколин почерк!.. Ага, почерк мiг бути просто подiбний, але ж там
був с п р а в ж н i й, справжнiй пiдпис Миколи!! Справжнiй!!. А оце такий
"Жгут"? Нi, цей тип теж не Жгут, - таких прiзвищ не бува . Псевдо. Це
псевдо. Це хтось пiдставний..""
- Рiк народження?
- 1889.
Пiсля кiлькох ще формальних запитань, до яких Андрiй не дослухався, бо
знав, що то все комедiя й фальш, та й обертав шалено сво© думки навколо
того Миколиного "рапорту", Серг в приступив до дiла:
- Громадянине Жгут! Що ви йожете сказати про... Пробачте, скажiть,
громадянине Жгут, чи ви зна те ось цю людину?
- Так. Знаю.
Андрiй пiдвiв брови здивовано. Вiн мене зна ?! Так... Напевно.. Я його,
мабуть, теж... Але де... де ж я його бачив?!
- Повторюю - ви дiйсно зна те цю людину?
- Так... Дiйсно... Це Чумак, Андрiй Чумак...
- Дякую. (Слiдчiй запису вiдповiдi). - Добре, а тепер чи не можете ви
розповiсти коротко, де й коли ви з ним познайомились...
Лисяче личко квапиться виконати прохання (наказ) слiдчого й розповiда ,
що вiн зна Андрiя давно, ще з авiаiнституту, що зна отаких от i отаких
от товаришiв i друзiв, зна те ось i те з його ще студентських рокiв...
Андрiй не в станi сконтролювати й на чомусь спiймати цього "очкаря", його
лиш вража сам добiр фактiв i iмен, який свiдчить про добру обiзнанiсть з
його - Андрi вим - минулим... Та ловити вiн i не збира ться, - вiн бачить,
що це провокатор, всього лиш провокатор, який нiколи не був з ним
знайомий, лише добре натасканий, обiзнаний з його життям зi спецiального,
може, власного вивчення" а може, на матерiалах, яких не браку в цiй
установi про нього. А тому Андрiй не ловить провокатора, а лиш дивиться на
його лисяче личко та на кадичок, що так запопадливо ворушиться назустрiч
слiдчому...
- Дякую, - ноту слiдчий факт добро© обiзнаностi свiдка зi сво©м
об' ктом. - А тепер - що ви, громадянине Жгут, можете розповiсти про
контрреволюцiйну дiяльнiсть Чумака Андрiя?
- О-о, - вiбру кадичок назустрiч поквапливо: - багато! Дуже багато..
- Будь ласка, давайте за порядком.
I "громадянин Жгут" почав викладати "за порядком про Андрi ву
"контрреволюцiйну" дiяльнiсть... Вiн розповiда , як по писаному, про
вiйськову органiзацiю, яка iснувала ще "з iнституту", розповiда про
дивовижнi замiри, про терористичнi плани, про пiдготовку повстання i про
та мнi сходини й розмови, про зв'язки з вищими сферами, до маршала
Дубового й маршала Блюхера Василя Костянтиновича включно... Вiн розповiда
толково й дуже складно... Андрiй слуха ... Слiдчий ноту ... Спершу Андрiй
слуха байдуже, потiм вражено почина прислухатись пильнiше - його вража ,
що серед страшно© нiсенiтницi почина траплятись тривожна правда, яку мiг
знати лиш хтось справдi дуже й дуже близький!.. Чимдалi, напруження
збiльшу ться, до Андрiя поверта ться свiдомiсть, серце почина тремтiти,
але не вiд страху...
Це хтось, хто його зна ! Закiнчивши у загальних рисах, кадичок
конвульсiйне смика ться кiлька секунд, ковта слину, щоб прочиститись для
докладнiшо© iнформацi©. Серг в ставить на допомогу йому сво запитання:
- Добре. А тепер, будь ласка, розкажiть, що вам вiдомо про учасникiв
пiдпiльно© вiйськово-контрреволюцiйно©, повстансько© органiзацi©, про яку
ви говорили?
Лисяче личко вiдсапу ться й почина говорити про "учасникiв". Воно
назива низку iмен, змушуючи Андрiя дивуватися дедалi бiльше i дедалi
дужче тремтiти серцем, - назива колишнiх друзiв - студентiв,
письменникiв, назива iм'я його вчителя Калiнiна тощо, вражаючи Андрiя
безмежно сво ю, часом з приводу дуже iнтимних деталей, обiзнанiстю... Але
серце Андрi ве почина закипати все дужче й дужче, коли свiдок переходить
до ближчого кола людей - до його близьких i рiдних...
"Де я його бачив?!! Ах, де я його бачив?!!" - шарпа душу несамовите
питання. "Де, Господи!?" Серг в позира на Андрiя й тонко та глузливо
посмiха ться.
А кадичок сумовито, але переконливо почина говорити про братiв... Про
Андрi вих братiв, учасникiв органiзацi©... Свiдомiсть Андрi ва
розчахнулася - Миколин пiдпис i почерк - i ось це говорення!.. Що це все
значить?! В головi Андрi вiй мутиться. Особливо ж коли вiн чу далi
говорення про факти, що не тичуться органiзацi©, але якi все-таки можуть
бути для братiв убiйчими, смертоносними, бо правдивими... Факти, з якими
можна поламати карк кому завгодно, виставивши ©х тут... Факти, про якi
нiхто не мiг знати, лише знали вони самi - чотири брата, та ще мiг знати
хтось дуже й дуже близький i то один - могла знати лише мати... Серце в
Андр© вих грудях гупа й всього його облива тоскний, холодний пiт...
Андрiй хоче щось шалене крикнути, але крик застря в горлi... А кадичок
вже говорить про Катерину...Потiм про сестру - про малу сестру Галю!..
Андрiй схоплю ться й хрипить несамовито - "Це брехня! Це провокацiя!!
Брехня!!!"
- Тихше-тихше, - заспокою його Серг в. - Сядьте! Не хвилюйтесь. Це ж
тiльки в i н говорить, а потiм будете говорити ви.
Андрiй з усi © сили намага ться опанувати себе, сiда . Пальцi його
впинаються в колiна. А кадичок, обернений в профiль, нарештi закiнчу сво©
свiдчення, скрiпляючи ©х стандартною, але суворою, зобов'язуючою формулою
присяги. Потiм тремтячою рукою пiдпису протокол.
- Добре, - каже Серг в задоволено. - Ну, а тепер ви...
- Це брехня!.. -хрипить Андрiй, замiсть того, щоб закричати.
- Тихше, тихше, - каже Серг в. - За порядком. Отже - громадянине
Чумак, чи ви зна те цю людину?
- Нi...Нiколи...
- А пригадайте.
- Нiколи...
- Дивно, - iронiзу Серг в. - Але ж вiн вас зна . I добре зна !
Скажiть, Жгут, ще раз Чумаковi, чи зна те ви його.
- Знаю...
- Звiдки ви мене зна те?! - вигуку в нестямi Андрiй, не можучи нiяк
розгадати болючу шараду - "Де, де вiн його бачив?!" Вигуку й впива ться
божевiльним зором в лисяче обличчя свiдка. Свiдок поверта ться анфас,
пiдводить сво© очi... й ©хнi очi зустрiлися!..
А-а!! Як блискавкою прорiзало мiзок: - сцена в хатi, батькова бiблiя i
цей погляд на прощання...
Ю д а!!! О с ь в i н Ю д а!! О с ь в i н!!!
Андрiй схлипу , схоплю ться й безтямно кричить:
- Це провокатор!! Це брехня!! Це все брехня!! Провокатор!!!-кричить в
самiсiньке Юдине обличчя.
Перелякане те обличчя полотнi вiд сатанинського Андрi вого вигуку й
погляду.
-Нi, це правда! -шарпа Юда кадичком i iнстинктивно перед несамовитими
Андрi вими очима вiдсаху ться, хрестить тi очi... Але рука зависа в
повiтрi... У вiччю Андрi вi мелькнуло Катрине обличчя, мала сестра Галя й
бiдолашна мати... Мов пiдкинений пружиною, Андрiй зрива ться й дико хапа
за кадичок в нестямi... Серг в скочив злякано, але, перш нiж вiн встиг
щось зробити, Андрi ва брачка рука конвульсiйне згребла тяжке мармурове
прес-пап' й усiма рештками сили опустила його на Юдину голову...
Пiсля того Андрiй втратив свiдомiсть. Йому здалося, що це на його
власну голову опустилося те тяжке мармурове прес-пап' ...
Коли Андрiя витягали, вiн вiд болю опритомнiв i, мов крiзь туман,
побачив фiнальну сцену сво © дино© й останньо© очно© ставки:
...Перед столом нерухомо лежала якась маса, а за столом стояв з
ребрастою палицею в руцi Серг в i, пiдпершись в боки, несамовито й
захоплено реготав:

- Га-га-га! Оце так ставочка!! Оце так очна ставочка!.. Готово, брат!
Га-га-га! Оце так розписався!..
I, кинувши геть палку, задоволено потирав руки.
Дiйсно, так пiдписатися пiд протоколом обвинувачення в терорi й
збройному повстаннi та пiд свiдченнями очкаря лiпше вже не можна.

Дальшi переслухування вже зайвi.
I Андрiя вже бiльше не переслухували. Та й однаково Андрiй уже був
непридатний анi до логiчного мислення, анi до розмов. Вiн був душевно
хорий. Залiзний його органiзм остаточно здав, розладився, психiка теж. Вiн
перебував у станi якогось зацiпенiння. В нього не було анi душi вже, анi
серця, а була порожнеча. Жодно© думки, жодного душевного руху, крiм утоми,
безмежно© утоми, повно© прострацi©. Пам'ять наче провалилась, i на ©©
мiсцi зяяла каламутна прiрва, де не зроджувалось жодно© розумно© iскорки.
Його душив кашель i душила порожнеча. Вiн ще вiдчував оточення, але був до
того всього байдужий. Навiть нерозгадана шарада з "рапортом" його вже не
цiкавила. Якийсь час вiн сидiв у шаховцi - може, довго, може, коротко -
невiдомо, сидiв, як у домовинi, втиснутий щiльно, звалюючи вряди-годи
голову то на один бiк, то на другий, на дощану стiнку. Нiчого не ©в, та,
зда ться, його й не годували, забули про нього. Якщо це справдi домовина,
то хай буде й домовина... Потiм його забрали й кудись возили... Там наново
мастили йому пальцi (вже безвiльнi пальцi) в фарбу й прикладали до паперу,
але вже не до чистого, а до задрукованого та записаного. Ще раз
фотографували... Пiсля того привезли назад...
Привезли знову на Раднаркомiвську. Приймав Андрiя з "Чорного ворона"
опiвночi Мельник. Знаменитий черговий корпусу Мельник. Вiн його посадив у
шаховку й забув. Потiм по кiлькох годинах прийшов, вiдчинив шаховку й
здивувався - чого це Андрiй тут. Очевидно, Мельник мав щодо нього якесь
окреме розпорядження, але серед iнших розпоряджень думав, що вже виконав
доручене. Стояв перед Андрi м на сво©х клешнюватих ногах, вигнутих
колiнами всередину, й чухав спiтнiлу голову, тяжко морщив сво рябе
обличчя. Чоло йому бралося збрижами, як чобiт.
- А де ж це тво© вещi? - запитав Мельник заклопотано. Вiн мусив це
запитання повторити аж двiчi, доки Андрiй зрозумiв, чого вiд нього вимага
Мельник. Вiн мляво махнув рукою, мовляв: "Нема".
Тодi Мельник почухав ще раз свою потилицю й звелiв Андрi вi йти слiдом.
Заточуючись i ледве пересуваючи ноги, Андрiй поплентався слiдом за
Мельником. Вони йшли довго, здавалось, цiлу вiчнiсть, порожнiми сходами,
порожнiми коридорами, вгору, вниз i нарештi зупинилися перед якимись
дверима. Тi дверi Мельник вiдчинив, i впустив у них Андрiя, й зачинив ©х
за ним... Це була вузька й довга камера... Нi, це не була камера, це була
кiмната окремого призначення, з пiдлогою, вимощеною кам'яним паркетом,
сiрими ромбиками, зовсiм порожня, лише з двома кранами в стiнi... Андрiй,
як крiзь туман, оглянув це все, й той туман на мить сколихнувся. Вiн
пригадав, що це за кiмната. Такi кiмнати в кожному коридорi. В них
колись вiдбувалися спецiальнi манiпуляцi© над в'язнями - екзекуцi©, коли
людину обгортали мокрим простирадлом i били широкими планками або гумою,
поливали водою й знову били. I взагалi били тут i без простирадла,
викручували ноги й руки й робили, що хотiли, бо нiчого й нiкуди звiдси не
чути. В цiй же кiмнатi штучно годували клiзмою тих нещасних, що
проголошували демонстративно голодiвку... При таких манiпуляцiях вся ця
пiдлога була залита риб'ячим жиром чи iншою масткою рiдиною... Андрi вi не
було страшно, лиш було трохи тоскно... В дверях була кормушка, так само,
як i в нормальних камерах. Та кормушка вiдчинилася, й у не© зазирнув
Мельник, пiдкликав Андрiя й тихесенько запитав:
- Вечеряв?
Андрiй покрутив головою.
Через якийсь час кормушка вiдчинилася знову - Мельник пхав у не©
оберемок якогось шмаття- подушку i кiлька тонких ковдр... Насилу пропхав:
- На... Оце спатимеш... - i закрив знову кормушку. Андрiй поклав ковдри
й подушку жужмом на пiдлогу й сiв на них стомлено. "А ця ж подушка й
ковдри, напевно, вiд розстрiляних"... - ворухнулась думка. Андрiй
подивився на ковдри, й йому здалося, що вони справдi в кровi, а подушка в
плямах сукровицi... Вiн пересiв з них на голу пiдлогу, пiд стiну. Сидiв i
мляво думав, що це все значить. Навiщо його тут так комфортабельно
вмощують? Лягати йому чи не лягати? Може, й справдi лягти б i хай все, як
зна ...
Аж ось знову вiдчинилася кормушка. Мельник принiс пiвбуханця хлiба,
великий чорний чайник i алюмiнi ву миску. Видно, шукав пайки, але опiвночi
не мiг нiде знайти роздатчика, а тому згрiб, що пiдвернулося пiд руку, й
так I принiс.
- На...Вечеряй...

Андрi вi тiльки тепер впало в око, що Мельник намага ться не дивитися
прямо в очi, а одводить свiй погляд, i дивиться десь вниз, собi на руки,
зарослi рудуватим волоссям, на хлiб, на ляду кормушки.

Андрiй з тоскним вiдчуттям забрав хлiб i миску, пiдставив ©© пiд носик
чайника. Мельник налив у не© чорного холодного чаю, а тодi покопався десь
в кишенi й висипав у миску жменю цукру:
- ж...
I тихо закрив кормушку.
Андрiй поставив миску на пiдлогу, поклав бiля не© пiвбуханця хлiба й
сiв. Дивився на чай i хлiб, не доторкаючись. Дивився тупо й думав:
- Чудний цей Мельник...
Йому не хотiлось ©сти. Вiдзначивши це, Андрiй наперекiр вiдломив крихту
хлiба, випив чай, i зжував ту крихту... Нехай.
Андрiй спав хистким, хаотичним сном просто на голiй пiдлозi, коли знову
прийшов Мельник. Вiн забрав Андрiя й десь повiв. На цей раз вони ходили
зовсiм недалеко. В цiм же коридорi ©хня дорога скiнчилася... Андрiй
опинився в чисто вибiленiй, затишнiй, лагiдно освiтленiй камерi-одиночцi.
Камера була порожня. В нiй стояло дво лiжок, по-вiйськовому застелених i
заправлених, двi тумби, пiдлога блискуче навощена... Це щось нове,
дивовижне й небувале! Чисто вибiлена камера, постiль, блискуча пiдлога...
Щось десь, значить, сталося... Тим часом Андрiй здогадався, що це ж цю
камеру спецiально звiльняли для нього цi © ночi (i тому вiн ото чекав у
тiй кепськiй кiмнатi з кранами), - вичувалося, що ще недавно в цiй камерi
хтось був, вона надихана кимсь. Це чути. А Мельник з коридорним закрив
гримливi засуви, а тодi вiдчинив кормушку:
- Оце ти будеш тут... Лягай спати! - буркнув i прихилив ляду.

Значить, це в усiй тюрмi зробили генеральний ремонт, забiлили всiх
блощиць, змили весь пiт, кров i сльози, замастили ©х мастикою й воском...
Бач, як чисто! Чистiсiнько...
Андрiй поклав свою торбиночку з самою лише ложкою в нiй на тумбу й
пiдняв ковдру на лiжку - лiжко було застелене чистим простиралом, подушка
в бiлiй чистiй наволочцi, помацав- набита соломою, - все - i ковдра, i
подушка, й простирало пахло креозотом i "Гелiосом", але не тим, що так
гарно палить i псу арештантське дрантя, а якимсь iншим. Дивився й
апатично думав - логiчно мусила б тут десь бути й бiлизна ж, i рушник. Але
як не придивлявся - нiде нiяко© бiлизни не було. Видно "новий лад" тiльки
щойно почався i, як i все в цiй безглуздiй кра©нi, недопису . Але й те, що
!.. Андрiй згадував камеру 49, камеру 12-ту, третю "штрафну" й не вiрив
сво©м очам.
Потiм зiтхнув, лiг на лiжко поверх ковдри й заснув глибоким сном.

V_II_
На правах хорого Андрiй напiвлежав на лiжку i думав понуру думу, думу
про все й думу нi про що, - коли до камери вкинули нову людину. Це було на
другий день. До речi, лахiв Андрi вi нiхто навiть i не думав мiняти, з
чого було ясно, що вiн тут недовго,-мабуть, в тих напiвзотлiлих лахах,
вiрнiше, в самих рубцях, що навiть i вiддалено не нагадували одежi, вiн
приречений пройти свiй шлях до самого кiнця вже. Отже, вiн напiвлежав у
понурiй задумi, як вiдчинилися дверi й до камери вштовхнуто якусь нову
людину. Людина несмiливо переступила порiг i зупинилась. Дверi за нею
зачинилися. Низенька на зрiст, русява, рокiв тридцяти, в вiйськовiй
унiформi, лише без пояса й без кашкета, в розстебнутiй блузцi без вiдзнак,
- людина мала дуже розгублений вигляд. Це був, напевно, якийсь робiтник