Страница:
недопалками ("бичками") площа була колись молодою, а оцi люди вмiли
смiятись!..
- "Ну-ну!" - пригрозив хтось збоку. - "От як я тебе вiдправлю на
Совнаркомiвську i як ти там пiдпливеш червоною калиною, то тодi взна ш,
трам-тарарам!"
Це чистiй черевикiв зчепився з якимсь клi нтом, що не догодив йому
чимсь. I ця "калина" мала коштувати клi нтовi всього яких десять копiйок.
- "Та-ак; - подумав Андрiй, - цiкавi речi пропагуються тепер на цiй,
такiй колись сонячнiй i багатонадiйнiй площi одверто! - Вiн окину в оком
замурзаного хлопчика-чистiя i його. Розгубленого клi нта, що подався
чимдуж навтьоки. Рибалко теж оглянувся не сказав нiчого, посмiхнувся про
себе. А вголос за нього засмiявся молодший мiлiцiонер, двозначно й якось
дурнувато.
Оце й усiх розмов було, що ©х Андрiй по-справжньому почув серед вiльних
людей сьогоднi, це й усiх слiв, сказаних за весь час членоподiльно й
зрозумiло до краю. По цих, власне, словах Андрiй як слiд уяснив, чого ж
саме вiн тут опинився нинi, i йому зассало пiд серцем. Згадалася Катерина.
Згадались брати. Згадалась дурна, глупа нiч, мов чадний сон... I вiн
сапнув харкiвського чадного повiтря на повнi груди: "Дихай, дихай,
чоловiче!"
Коли людська лавина розсмокталася, вони сiли до вагона трамвая й
по©хали. Доки до©хали до призначеного пункту, Андрiй ще надивився на
мiсто. Вражiння вiд всього те саме. На всьому лежить якась специфiчна
печать, печать чогось невисловленого, гнiтючого. Андрiй це помiтив ще
ранiше, по iнших мiстах, якi вiн про©хав (а вiн про©хав ©х безлiч i у всiх
кiнцях кра©ни соцiалiзму), але тут те впадало в око особливо. Будiвлi й тi
були позначенi тi ю печаттю, якiсь без душi, з приплющеними очима, з
замкненими устами, без обличчя або, вiрнiше, з обличчям, закритим
серпанком чогось невисловленого, якiсь безживнi, безрадiснi. Щось було в
них таке, що тяжко збагнути вiдразу.
Андрiй дивився на будiвлi, машини трамва©, на мiлiцiонерiв на стiйках,
на людей, що сновигали зiщуленi вулицями й площами, переводив погляд на
людей в трамва© - i бачив на всьому ту саму печать. I нарештi збагнув:
То ж страх! Невисловлений, зата ний, але невiдступний страх! Страх, що
змушу старших замикати уста наглухо, а молодих нишкнути зi сво©м смiхом i
жартами й озиратися кожно© хвилини по боках, а всiх разом змушу бути
нашорошеними й озиратися за кожним мiлiцiонером чи вiйськовим, а при появi
котрогось з цих носi©в офiцiйно© унiформи, як ознаки влади, в трамва© -
замовкати всiх. Страх. Чи острах? Але то все одно. А до того страху ще й
втома. А вже вiд цих обох - апатiя. На дворi слiпучо-сонячна погода i -
тиша! В такому великому мiстi - й тиша! Далебi все централiзовано десь i
його не чути й не видно на вулицi. Централiзовано "десь" торгiвлю,
централiзовано крик i галас - за всiх кричить дерев'яним голосом
радiо-гучномовець на площi, а приватне нiхто вже не смi кричати й
галасувати, як не смi й продавати морозиво та "Мiррад". Мабуть, приватне
нiхто не смi вже й смiятись...
Нарештi вони вилiзли з трамвая й пiшли пiшки. Звернули з Пушкiнсько©
вулицi, вiд трамвайно© зупинки, й пiшли по Совнаркомiвськiй... От, бач,
куди його везуть! Це ж про цю вулицю говорив чистiй черевикiв у сентенцi©
про "калину". На цiй вулицi стояло колись Всеукра©нське управлiння ОГПУ з
сво ю новозбудованою, оригiнальною внутрiшньою тюрмою, про яку весь Харкiв
довго нiчого не знав, хоч i стояла та тюрма в самiсiнькiм його серцi. А
тепер, значить, там управлiння НКВД. Андрiй iшов попереду, по осяянiй
сонцем панелi, а за ним плентались Рибалко мiлiцiонери, телiпаючи речi в
руках. Перехожi озирались на таку компанiю мимохiдь i удавали, що, власне,
нiчого не вiдбува ться, що все в порядку; Андрiй теж не звертав нi на кого
уваги - пiдставив свою вихрасту голову й розхристанi груди пiд сонце й
дивився ген на величезний, модерний сiрий блок, що величаво мерехтiв
попереду, заставивши цiлий квартал уповздовж i вигнавшись високо вгору.
Дивився i був зовсiм спокiйний. Бiльше того, якесь дивне почуття
ворухнулося в нiм, нiби вiн iде додому, до дуже знайомого й давно не
баченого пристановища, в якому лишив частку себе колись. Вiн бо тут прожив
був цiлий рiк в камерi самотнього ув'язнення i за малим не став живою
iлюстрацi ю до "Шiльонського в'язня" Шiллерового, коли б не бунтiвлива
молодiсть. Проте зараз навiть нiжнiсть якась прокинулася при згадцi про
той рiк самотнього ув'язнення, рiк тюремних мук i палких, нiкому не
звiрених мрiй у рiк крайньо© зосередженостi в собi, рiк безкiнечних дум i
жагучих поривань до волi - рiк самотностi в 24 роки. Тут же пригадав i те,
як його сюди вели, а назустрiч iшла компанiя знайомих, i один з них (такий
був язикатий поет-реготун В. Полiщук) запитав: "Куди? -- i по хвилi,
здогадавшись, сам собi вiдповiв на всю вулицю:
- А-а-а... На ф а б р и к у - к у х н ю! I зайшовся у©дливим реготом. А
за ним i вся компанiя.
"Фабрика-кухня". Так вiн охрестив цю споруду. Зараз нiяка така компанiя
не йшла назустрiч. А шкода. Десь ©х, напевно, розметало тепер по всiх
свiтах...
Але наприкiнцi, хоч Андрiй i не зустрiв нiяко© знайомо© компанi©
товаришiв i друзiв, вiн все ж таки мусив трохи здивуватися. Це було
останн вражiння з волi, з втраченого свiту. Вони вже йшли попри
самiсiньку стiну управлiння НКВД, завертаючи за рiг на Чернишевську, де
був вхiд до комендатури, як раптом дво молодих хлопцiв, по-спортивйому
одягнених i досить "модних", стоявши на розi, обернулися i наставилися
очима на Андрiя усторч. Хвиля здивування й зацiкавленого оторопiння.
Провели очима Андрiя до дверей i несподiвано один протяг на повен голос:
- Чумака повели!..
Андрiй страшенно здивувався- хто ж це? I звiдки вiн його зна ? Але
озирнутися не встиг - дверi за ним закрилися. "Хтось, може, з рiдного
мiста, може, з рiдно© вулицi":
Сонце, воля, весь свiт i два якихось незнайомих хлопчиська, що знають
його iм'я, лишилися по той бiк. IV
"Фабрика- кухня"... Якщо iсну "той свiт" по думцi всiх смертних, то
оце вiн i . Свiт по той бiк та мничо© брами, що роздiлила життя на вiдоме
й невiдоме, на просте й загадкове.
"Той свiт". Причому слово "три" за термiнологi ю мешканцiв цi © частини
планети ма подвiйне значiння: крiм звичайного протиставлення до слова
"цей", воно ще ма окремий змiст - спецiально наголошуване це слово ма
означати "той!", тобто особливий, унiкальний, непередбачений i
неперевершений. Та, мабуть, обидва нюанси цього слова тут будуть до речi.
"Той свiт", "фабрика-кухня".
I вони от в нього вступили й блукають по ньому. Рибалко телiпа валiзу
й лантух i супроводжу Андрiя. Мiлiцiонери щезли. Ще в комендатурi, де
Рибалко виписував перепустку до головного управлiння на двi особи,
мiлiцiонери звiльнилися й кинулися прожогом геть -- вони, безперечно,
зрадiли, що ©хня мiсiя скiнчилася. Лише Рибалко не мiг утекти - виконував
свою мiсiю до краю: телiпав валiзу й лантух i телiпався сам. Вiн
натужився, сопiв, але нiчого не казав, либонь, не насмiлювався турбувати
цю, довiрену йому, вихрасту людину в розшнурованих черевиках, навiть нiби
нiяковiв перед нею. Не командував, не злостився, не дивився в очi й
взагалi мовчав, просто йшов позаду, а коли Андрiй зупинявся, не знаючи
куди повертати, Рибалко на мить виходив наперед.
Так вони перейшли лабiринт нижнiх коридорiв, потiм пiдiймалися нагору.
Один поверх... Другий... Третiй...
Ба, цi сходи знайомi Андрi вi, дуже знайомi - сходи управлiння
"фабрики-кухнi". Лише ось така непри мна новина:
Геть по всiх сходах, над усiма прольотами межи ними висять грубi,
цирковi тенета. Всюди цирковi тенета! Попiд шкiрою пробiга легенький
непри мний холодок. Андрiй угаду , що це значить, для чого цi тенета... Не
для циркових розваг, справдi, ©х розвiшано та ще так рясно! А те, що
тенета висять, та ще так рясно, в самому управлiннi, де колись ходила лише
вiльна публiка, - це особливо бентежить. Крiм тенет впадають в око дротянi
решета на всiх вiкнах... Ну й ну! Андрi вi ця декорацiя те сподобалась
Проте вiн не оцiнив ©© як слiд, бо не знав нiчого ще.
Зiйшли на третiй поверх, постояли яз сходах, потiм походили в коридорi.
Рибалко адоторсав кiлька дверей - всi замкненi. Андрiй бачив, що його
начальник безпорадний i не зна , що робити. Всюди порожньо, безлюдно:
порожнi вестибюлi, порожнi сходи, зупинений лiфт, порожнi коридори. Андрiй
згадав, що сьогоднi недiля, отже, виходило, що хоч в цей день працюють усi
заводи й фабрики, тут це вихiдний день, нiхто не працю . Поникавши по
коридору, вони посидiли на лавi. Потiм перейшли в другий коридор, знову
посидiли на якомусь тапчанi. Рибалко поторсав ще кiлька дверей,
Мимо пройшов юнак в жовськiй унiформi, вiн бiг з якимись паперами в
руцi порожнiм коридором. Рибалко перехопив його й, одвiвши набiк, щось
питав, розводив руками, щось товкмачив. Юнак сказав "так" i пiшов собi.
Знову потяглися нуднi для Рибалка, безкiнечнi хвилини чекання. Рибалко
прiв, хвилювався помiтно, хоч не подавав знаку, уперто чекав, чим
скiнчиться те "так", сказане струнким юнаком в жовськiй унiформi, - це
"так" було, як соломинка, за яку тримався Рибалко, боючись загубитися в
порожнечi. Андрi вi вже було шкода вайлуватого цього простака в
начальницькiм мундирi, флегматичного цього товстюха з таким милим
полтавським акцентом, що топтався так безпорадно в порожньому черевi
найгрiзнiшо© в свiтi установи. Вiн знав, що встань вiн - Андрiй - i пiди
собi геть, цей товстюх нiчого з ним не зробить. I iншим разом, при iншому
настро© вiн саме так i зробив би, навiть не спинився б перед явним
безглуздям такого вчинку, бо ж iз цього будинку нема виходу - всюди, на
всiх дверях сто©ть варта, - але вiн пограв би з долею в пiжмурки,
використовуючи хоч би один- диний шанс. Але зараз те навiть не приходило в
голову. По-перше тому, що не звик пiдставляти за себе чужi голови,
скажiмо, от Рибалкову. По-друге - вiн був роззбро ний усiм, що сталося,
тяжко пригнiчений, розбитий геть до тла i тому сидiв понуро й дивився
перед собою. I, нарештi, ще одне стримувало його вiд будь-якого
божевiльного вчинку, це явно iдiотична, пiдступна, але настирлива iскорка
надi©, що все може скiнчитися щасливо, нiчим. Потримають, пострахають i,
не мавши нiяких матерiалiв супроти нього, пустять. Це була явно iдiотична,
безглузда думка. Андрiй гнав ©© геть з усi © сили, зле вона лiзла. I це
було поганим симптомом. Значить, вiн внутрiшньо, пiдсвiдомо визна всю
безвихiднiсть i трагiзм сво © ситуацi©, i саме тому думка десь б' ться, як
пташка, в слiпому метаннi, надiючись на якесь там химерне щастя, на якусь
дiрку. Це погано, i це не в його стилi.
Хвилини тяглися нудно до нестерпностi. Хоч би вже щось було швидше.
Нехай дiя розгорта ться карколомним темпом. Андрiй належав до тих, що,
потрапивши в критичну ситуацiю, в стан аварiйний, не замружують нiколи
очей, а сприймають все "в зрячку", хочуть все бачити, обмацати,
перевiрити, спробувати, йдуть небезпецi назустрiч, прискорюючи свiдомо
розв'язку. Але тут вiн нiчого прискорити не мiг, а тому, зiбравшись в
клубок, як скручена пружина, чекав. Iронiзував з безглуздо© iскорки надi©
й понуро вивчав оточення. Пригадував, що вiн ходив колись саме ось цим
коридором. Тiльки тодi тут лежав довжелезний килим, а пiдлога завжди була
натерта червоною фарбою та навощена, тепер того килима не було, а пiдлога
втратила свiй блиск показовий, була, так би мовити, розгримована й била в
очi сво ю зачовганiстю, подряпанiстю, потертiстю й припорошешстю. Порох
лежав на плiнтусах давно не витираний, припорошенi були й стiни, й саме
повiтря насичене порохом та запахом вогко©, прiло© ганчiрки, якою
пiдтирають пiдлогу. Таке враження, що це не апартаменти управлiння тако©
iмпозантно© установи, а примiщення заводського цеху, зачовгане й запилене,
посноване павутинням по кутках, з якимись брудними плямами на стiнах, з
якимись химерними забезпечними спорудами на сходах (охорона здоров'я?), з
дротяними решетами на вiкнах. Робiтники й службовцi його опустили на
вихiдний день i воно сто©ть запустiле, сповнене нудьги й утоми, але завтра
робiтники повернуться знову й воно оживе, загуде, заторохтить, - хтось
уключить всi рубильники, пустить струм.
Андрiй розумiв, що Рибалко хоче комусь його здати, власне, мусить здати
i не зна , кому ж саме, кому вiн мусить здати цю валiзу, й лантух, i цю
розхристану, в розшнурованих черевиках, невиспану, задуману людину. Не
було кому приймати.
нарештi вона з'явилася, та особа, якiй тепер мала належати Андрi ва
голова. Раптом i несподiвано. Це була жiнка. Вона промчала, як фурiя,
коридором мимо - сухорлява, рудогрива, нi, вогненногрива й досить молода,
й досить гарна, в вiйськовiй блузцi, з портупе ю через плече й через
опуклий бюст. Промчавши, вона крутнула, обернулася на обцасах, мовби на
всiм галопi осаджена гаряча кобилиця, i пiдiйшла до Рибалка:
- А-а...Це Ви з Н...?
Рибалко став на струнко:
- Так... - I подав пакет, запечатаний сургучем.
Жiнка взяла пакет, а очима на Андрiя. В густо нафарбованих губах вона
тримала димлячу цигарку, жувала ©©, як зумбело, а великими очима дивилася
на свою нову власнiсть, нiби оцiнюючи ©©. В тих очах свiтилась велика
цiкавiсть: цiкавiсть жiнки а чи суто фахова цiкавiсть енкаведистки
-хтозна. Андрi вi тi цiкавi очi, пiдведенi великими! пiдозрiлими синцями,
на блiдому обличчi, обрамленому вогненним кольором волосся, видалися очима
розпутно©, владуiмущо© жiнки. Вона дивилася все пильнiше, все дужче тi очi
закруглюючи, - видно, що вона щось про Андрiя знала iнтригуюче. Пiд тим ©©
поглядом i взагалi при ©© появi i Андрiй не звiвся i не став на струнко -
вiн собi сидiв спокiйно й дивився на вогненногриву фурiю, вiдзначивши лиш
про себе, що це чудо не зволило навiть привiтатися, з'явившись. Може, тому
вiн, примружившись, дивився в цiкавi очi фурi© iронiчно, а може, тому, що
вперше бачив жiнку в унiформi службiстки органiв ВЧК-ОГПУ-НКВД, а може,
тому, що вiд вигляду цi ©" вогненногриво© дiви йому привидiлася сонячна,
благословенна Одеса й Дерибасiвська вулиця...
Жiнка раптом ще дужче поблiдла, роздула нiздрi, хуркнула в них i,
повернувшись круто, пiшла.
- Давайте за мною! -- кинула хрипко до Рибалка.
"Iсторiя повторю ться!"... Тiльки невiдомо, що доведеться вважати за
трагедiю, а що за фарс.
Зда ться, трагедiя була за наркома Балицького, коли той сам, начальник
Всеукра©нського управлiння ОГПУ, приймав заарештованого Андрiя - тодi ще
зеленого юнака, глибоко певного, що в цiй кра©нi все належить йому, його
переможному класу, - ось в цiй от кiмнатi разом з начальником СПВ
(Секретно Полiтичного Вiддiлу)... Тепер його вели знову в цю саму кiмнату!
Але попереду йшов не Балицький, а вогненногрива дiва, що так несамовито
пряла очима й роздимала нiздрi. Вихляючи стегнами й гойдаючи на правому
стегнi кабур з револьвером, фурiя переступила порiг i пiшла з пакетом у
руцi до столу. За нею увiйшов Андрiй, за Андрi м Рибалко, сурганячи валiзу
й лантух. При столi фурiя розiрвала пакет i стала читати, а Андрiя зупинив
Рибалко бiля дверей, поштиво поглядаючи на фурiю. Андрiй озирнувся,
побачив збоку стiлець i важко на нього опустився, не чекаючи запрошення,
знаючи, що його все одно чемно запросять. Так принаймнi було перший раз.
Це ж кiмната, звiдки кожен в'язень пючина свою арештантську кар' ру.
Андрiй окинув ©© оком i вiдзначив мимохiть, що кiмната ця, як i всi тi
коридори та вестибюлi, якi вони пройшли, ма той самий специфiчний вигляд
- вигляд запорошеного, зачовганого виробничого примiщення, де товчуться
великi людськi юрбища.
Фурiя читала, читала... Потiм опустила папiр i якийсь час дивилася
пильно на Андрiя. А далi раптом як не тупне ногою, як не заверещить
несамовито:
- Як сидиш!?
Андрiй витрiщився здивовано.
- Як сидиш!!!? - аж завищала фурiя й вибухнула дванадцятиповерховим
жахливим матом i застукала кулаком по столу, ©© вогненна грива
запалахкотiла.
В Андрiя наче хто пальнув з тяжко© батаре©. Нiчого подiбного вiн нiколи
не чув, а вже нiяк не сподiвався почути тут, все-таки в державнiй
установi. Так вiртуозно лаялися колись тiльки матроси, але й то сп'яну, й
тiльки на вулицi. Але щоб так лаялась жiнка! Та ще з таким бюстом! Та ще в
такiй установi державнiй!.. Той крик i несамовита лайка не те щоб його
злякали, зовсiм нi, вони його оглушили. Андрiй поклiпав очима на
вогненногриву фурiю, потiм подивився сам на себе, як же вiн справдi
сидить, i нiчого не зрозумiв - вiн бо сидить зовсiм нормально, так, як
сидять взагалi всi нормальнi люди, i навiть так, як вiн сидiв колись цiлий
рiк у цiй i iнших кiмнатах цi © ж таки само© богохранимо© установи: сидить
на стiльцi, закинув ногу на ногу, а руки зчепив пальцями й поклав на
колiнну чашечку. Дуже коректно, чемно й дуже зручно. Але фурiю аж била
iстерiя:
- Як... Як ти, гад (i цiлий фей рверк найвiртуознiшо© лайки), сидиш,
га?!!
Андрiй почервонiв, переклав ноги навпаки - то була права зверху, а
тепер стала лiва зверху, але фурiя не вгавала:
- Як сиди-и-иш?!I А руки, руки як трима ш?!!! Андрiй прибрав руки з
колiн i склав ©х на грудях. Фурiя вiд того зовсiм сказилася.
- Ах ти ж!.. Що ж ти Наполеона з себе стро©ш!! Андрi вi раптом
потемнiло ввiччу вiд наглого припливу кровi. Йому хотiлось встати, пiдiйти
до цi ©, напевно п'яно©, iдiотки, взяти он ту палицю на стiльцi в кутку й
вiдшмагати ©©, як останн стерво, та й викинути геть за дверi. I напевно,
йому за це нiчого не було б, бо не можна ж так компрометувати цю, хай i
ганебну, але все-таки державну установу, обертаючи ©© на вертеп
проститутки Так думав Андрiй в сво©й на©вностi. Але намiру цього свого не
здiйснив. Через дрiбницю. Йому згадалися останнi слова того сержанта з
рiдного мiста: "Не заздрю ж я Вам..." Дiйсно. Виходить, що тут щось
таке, що не пiдда ться зрозумiнню так просто. Чудесний намiр лишився
нереалiзований. Замiсть пiддатися слiпому, але шляхетному вiдруховi,
Андрiй зцiпив зуби, аж йому набрякли щелепи, склав демонстративно©! руки
на грудях, закинув знову праву ногу на лiву й вп'явся пломенiючим зором в
збожеволiлу фурiю. Фурiя ще покричала трохи, а потiм притихла раптом пiд
Андрi вим пломенiючим поглядом; спостерiгши, як ходять гулi на Андрi вих
щелепах, вона несподiвано поперхнулася й замовкла. Дивилася в його очi
шаленим, ненавидячим зором, блiда, аж зелена. Помацала кабур з револьвером
на стегнi. А далi зiтхнула й погрозливо та люто:
- Ну, брат... Тут же ж тебе й навча-а-ать! Тут тебе навчать!..
По тих словах фурiя лишила Андрi вi руки й ноги в споко©, зайшла за
стiл, всiлася зручно, вибрала з купи течок одну якусь i заглибилася в не©.
Потiм пiдсунула аркуш патеру, озбро©лася ручкою й стала задавати Андрi вi
стандартнi запитання, намагаючись бути спокiйною:
- Прiзвище, iм'я та по батьковi?.. Рiк народження?.. Соцiальний стан?..
Андрiй теж спокiйно вiдповiдав, пильнуючи за характером запитань i
характером вiдповiдей. Все це видавалося йому на безглузду комедiю, бо ж
вони про нього давно й напевно знають всi потрiбнi вiдомостi, до
найдрiбнiших включно, тим бiльше, що вежа ж, мабуть, трима його "справу"
перед собою. Але згадав, що такий стандартний перепит в цiй проклятiй
установi ма завжди ще одну, специфiчну мету, так би мовити, вивчальну
мету: от задають стандартнi запитання, а тодi будуть вивчати, де саме й як
саме вiн збрехав. Це ж, власне, початок слiдства. Через те був обережний i
хоч вiдповiдав бистро й коротко, але думав дуже напружено, повертаючи
кожне запитання на всi чотири боки. А тим часом був страшенно
заiнтригований - невже ж це вона трима його стару справу? Нi, мабуть,
нову.
Помалу стандартнi невиннi запитання про соцстан тощо перейшли в
запитання каверзнi, хиднi, з "пасткою". Андрiй змобiлiзувався цiлком i
вiдбивав удавано невинними або безглуздими вiдповiдями кожне запитання, як
м'яч, бавлячись з вогненногривою фурi ю в логiку.
- Пiд судом i слiдством був?
- Пiд слiдством? Був. Пiд судом?.. Нi. - Цю вiдповiдь Андрiй спецiально
розчленив надво , тим самим розчленяючи й запитання, - вiн схопився за
можливiсть провести сво власне слiдство на предмет вияснення, чи то таки
його старе "дiло в не© в руках, а чи нове, а якщо нове, то чи добре вони
про нього поiнформованi, чи все знають? Для цього йому треба було
"заволинити й вивести фурiю з рiвноваги окремо, явно глузливою, але
логiчною вiдповiддю: - Пiд слiдством був, пiд судом нi.
--- Що?! - витрiщилась фурiя, - як це?
Андрiй знизав плечима:
- Як звичайно...
Фурiя вiдклала перо, подивилася презирливо на Андрiя й страшенно важно
почала стукати ребром долонi по столу:
- Слухай, ти!.. Не будь iдiотом!.. Якщо ти був пiд слiдством, то як же
ж ти мiг пройти мимо суда?
-- Скажем (презирлива павза) -- був покараний без суда. Чи це новина?
- Я задаю запитання, а не ти! Тво дiло вiдповiдати. Пойняв? Вiдповiдай
точно й коротко - де був пiд слiдством?
- Тут.
- Що за iдiотська вiдповiдь?
Андрiй, карбуючи кожне слово, понуро:
- Абсолютно точно й абсолютно коротко - тут!
- Як це "тут"?
- Ось тут, у цiй самiй установi, навiть у цiй самiй кiмнатi, шiсть
рокiв тому... - розсердився Андрiй.
- Ага... А за вiщо був пiд слiдством? Павза.
- Гм... Не знаю.
Фурiя спалахнула, але не вибухнула чомусь, подивилася спiдлоба довгим
злим поглядом i процiдила:
-Як же ж це ти "не зна ш"?
- Дуже просто - мене докладно не iнформували... Зрештою, ви це мусите
краще мене знати.
Засопiвши, фурiя взяла течку й почала ©© листати. Там було кiлька
папiрчикiв i вона ©х перегорнула кiлька разiв. Поклала течку назад,
посидiла над незаповненою графою, а потiм пiдвелась i пiдiйшла до велико©
шафи, вiдкрила й довго та "зосереджено" порпалась в стосах складених
"дiл". Робила вигляд, що щось шука . Фурiя порпалась, а Андрiй дивився ©й
в спину й смiявся. Смiявся всiм сво©м нутром. Слiдство йому вда ться. Вiн
уже зробив один точний i безпомилковий висновок, а саме - нiякого його
"дiла" старого на столi нема . То либонь зародок нового "дiла", течка,
"скорозшивач з кiлькома шпаргалками всього, а серед тих шпаргалок,
напевно, нiяких точних даних про нього, це ясно. А другий висновок вiн
зробить ось зараз... Фурiя порпалась в стосах "дiл", а Андрiй дивився, й
йому раптом стало зовсiм весело вiд думки, що пройшла блискавкою: - "Дурне
ти сало без хлiба! Та якщо ти хочеш показати, що тобi все вiдомо, то шукай
"мiшком прибитого", який би повiрив, що мiльйони справ, оформлюваних в цiй
установi! за шiсть рокiв, могли би вмiститися в оцiй шафi. Ха-ха! Та для
зберiгання тих справ потрiбен би був цiлий будинок "Держпрому", а не така
шафа. Ясно, що ця руда баба кле©ть дурня. Це руде опудало, цей Шерлок
Холмс у спiдницi, з нафарбованими губами вважа когось за iдiота, це раз,
а два - цiкавий же то тепер порядок, коли справи шестилiтньо© давностi
шукають в таких от шафах.
При тiй нагодi Андрiй згадав, що його "справа" була
товстюща-претовстюща та що всi справи, мабуть, посилалися услiд за
засудженими. Якщо так, то вона десь пропала в мандрах. Якщо ж не пiшла в
мандри, то пропала тут, бо не можуть же зберiгатися справи тако© давностi
там, де не зберiгаються навiть самi люди, хоч i судженi не до страти, а на
термiни ув'язнення чи каторги. Тих людей намагаються пошвидше заморити
всiма засобами, а справи ©хнi зовсiм не мають потреби берегти. Це ясно.
Одначе вiн все-таки стежив пильно за розшуками рудо© фурi©: "А що як
справа тут, га?! Зрештою все може бути".
Нарештi фурiя, продивившись якусь тонюньку папку, зробила глибокодумний
i та мничий вигляд, закрила шафу й вернулась до столу.
- "Нема!" - зробив Андрiй другий точний i при мний для себе висновок. А
фурiя зосереджено сопла над паперами, удавала, що запису результат
розшукiв. Потiм потяглися далi презирливi запитання? й ще бiльш презирливi
вiдповiдi. Андрiй навiть не намагався маскувати сво презирство, дедалi
вiн його бiльше наголошував в сво©х понурих i у©дливих вiдповiдях. Дивився
на рудогриве "чудо-юдо" i все нутро йому пiдiймалося руба вiд обурення. Ця
руда дохла кiшка зробила страшну рiч - вона замiрилася на той образ, що
його Андрiй носив завжди в душi, як святиню, - образ жiнки, образ сестри,
образ матерi. Що кращого в свiтi, як образ нiжно©, як голубка,
прекрасно©, як сонце, мило© й лагiдно©, як пестливий весняний вiтер,
жiнки?! Що може бути кращого...
- Родину ма ш? - запитала фурiя, ледве тримаючись на рiвнi
пристойностi.
- Яку? - грубо перепитав Андрiй. Цього фурi© було досить i вона
вибухнула раптом, як бомба:
- Ах ти ж!.. (i пiшли дивовижнi, карколомнi епiтети й метафори, й
соромiцькi порiвняння, й жахливi розпутнi образи на зразок: "Ти менi не
мотай ниток на..." -далi йшло слово, якого нема в жоднiм словнику, i
багатоповерхова матерщина, й iстеричний стук кулаком по столу).
Андрiй слухав всю ту зливу понуро .- нiчого подiбного вiн взагалi
нiколи не чув, а тим бiльше на свою адресу. Вiн стиснув щелепи й стиснув
п'ястуки, розумiючи, що вiн не мусить давати волю сво©м почуттям тут; але
то йому дорого коштувало, стримувати себе вiд прямо© й природно©,
божевiльно© в сво©й прямотi реакцi©. Але вiн стримав себе. Слухав
iстеричну похабщину далi понуро, а як фурiя, задихавшись, закiнчила свою
ораторiю знову тим самим запитанням "Родину ма ш?", вiдповiв гостро й
хидно запитанням на запитання, тоном неприховане зневажливим,
менторським:
- Яку родину, у Вас питаю? Кожна людина ма двi родини: одну
батькiвську, до яко© належить сама, а другу власну, яка ©й належить i в
якiй вона сама батьком. Яка родина Вас цiкавить?
На фурiю наче хто вилив цебро холодно© води, вона стрiпнула головою й
наставилась на Андрiя спантеличено. Почервонiла. © осаджено, як ду рочку!
По хвилi буркнула грубо:
- Свою власну!..
- Не маю... - процiдив Андрiй байдуже.
Так от i тягся процес виповнювання анкети. Андрiй сво©м тоном, сво©м
презирством, сво ю тонкою iронi ю змiшав цю рудогриву з пiском. Вона геть
позеленiла, вона вже не лаялась, а лише клекотiла всерединi й пашiла на
Андрiя полум'ям, як вогненногривий дракон. Очi ©©, обведенi пiдозрiлими
великими синцями, метали блискавки, iскрили страшною злобою.
смiятись!..
- "Ну-ну!" - пригрозив хтось збоку. - "От як я тебе вiдправлю на
Совнаркомiвську i як ти там пiдпливеш червоною калиною, то тодi взна ш,
трам-тарарам!"
Це чистiй черевикiв зчепився з якимсь клi нтом, що не догодив йому
чимсь. I ця "калина" мала коштувати клi нтовi всього яких десять копiйок.
- "Та-ак; - подумав Андрiй, - цiкавi речi пропагуються тепер на цiй,
такiй колись сонячнiй i багатонадiйнiй площi одверто! - Вiн окину в оком
замурзаного хлопчика-чистiя i його. Розгубленого клi нта, що подався
чимдуж навтьоки. Рибалко теж оглянувся не сказав нiчого, посмiхнувся про
себе. А вголос за нього засмiявся молодший мiлiцiонер, двозначно й якось
дурнувато.
Оце й усiх розмов було, що ©х Андрiй по-справжньому почув серед вiльних
людей сьогоднi, це й усiх слiв, сказаних за весь час членоподiльно й
зрозумiло до краю. По цих, власне, словах Андрiй як слiд уяснив, чого ж
саме вiн тут опинився нинi, i йому зассало пiд серцем. Згадалася Катерина.
Згадались брати. Згадалась дурна, глупа нiч, мов чадний сон... I вiн
сапнув харкiвського чадного повiтря на повнi груди: "Дихай, дихай,
чоловiче!"
Коли людська лавина розсмокталася, вони сiли до вагона трамвая й
по©хали. Доки до©хали до призначеного пункту, Андрiй ще надивився на
мiсто. Вражiння вiд всього те саме. На всьому лежить якась специфiчна
печать, печать чогось невисловленого, гнiтючого. Андрiй це помiтив ще
ранiше, по iнших мiстах, якi вiн про©хав (а вiн про©хав ©х безлiч i у всiх
кiнцях кра©ни соцiалiзму), але тут те впадало в око особливо. Будiвлi й тi
були позначенi тi ю печаттю, якiсь без душi, з приплющеними очима, з
замкненими устами, без обличчя або, вiрнiше, з обличчям, закритим
серпанком чогось невисловленого, якiсь безживнi, безрадiснi. Щось було в
них таке, що тяжко збагнути вiдразу.
Андрiй дивився на будiвлi, машини трамва©, на мiлiцiонерiв на стiйках,
на людей, що сновигали зiщуленi вулицями й площами, переводив погляд на
людей в трамва© - i бачив на всьому ту саму печать. I нарештi збагнув:
То ж страх! Невисловлений, зата ний, але невiдступний страх! Страх, що
змушу старших замикати уста наглухо, а молодих нишкнути зi сво©м смiхом i
жартами й озиратися кожно© хвилини по боках, а всiх разом змушу бути
нашорошеними й озиратися за кожним мiлiцiонером чи вiйськовим, а при появi
котрогось з цих носi©в офiцiйно© унiформи, як ознаки влади, в трамва© -
замовкати всiх. Страх. Чи острах? Але то все одно. А до того страху ще й
втома. А вже вiд цих обох - апатiя. На дворi слiпучо-сонячна погода i -
тиша! В такому великому мiстi - й тиша! Далебi все централiзовано десь i
його не чути й не видно на вулицi. Централiзовано "десь" торгiвлю,
централiзовано крик i галас - за всiх кричить дерев'яним голосом
радiо-гучномовець на площi, а приватне нiхто вже не смi кричати й
галасувати, як не смi й продавати морозиво та "Мiррад". Мабуть, приватне
нiхто не смi вже й смiятись...
Нарештi вони вилiзли з трамвая й пiшли пiшки. Звернули з Пушкiнсько©
вулицi, вiд трамвайно© зупинки, й пiшли по Совнаркомiвськiй... От, бач,
куди його везуть! Це ж про цю вулицю говорив чистiй черевикiв у сентенцi©
про "калину". На цiй вулицi стояло колись Всеукра©нське управлiння ОГПУ з
сво ю новозбудованою, оригiнальною внутрiшньою тюрмою, про яку весь Харкiв
довго нiчого не знав, хоч i стояла та тюрма в самiсiнькiм його серцi. А
тепер, значить, там управлiння НКВД. Андрiй iшов попереду, по осяянiй
сонцем панелi, а за ним плентались Рибалко мiлiцiонери, телiпаючи речi в
руках. Перехожi озирались на таку компанiю мимохiдь i удавали, що, власне,
нiчого не вiдбува ться, що все в порядку; Андрiй теж не звертав нi на кого
уваги - пiдставив свою вихрасту голову й розхристанi груди пiд сонце й
дивився ген на величезний, модерний сiрий блок, що величаво мерехтiв
попереду, заставивши цiлий квартал уповздовж i вигнавшись високо вгору.
Дивився i був зовсiм спокiйний. Бiльше того, якесь дивне почуття
ворухнулося в нiм, нiби вiн iде додому, до дуже знайомого й давно не
баченого пристановища, в якому лишив частку себе колись. Вiн бо тут прожив
був цiлий рiк в камерi самотнього ув'язнення i за малим не став живою
iлюстрацi ю до "Шiльонського в'язня" Шiллерового, коли б не бунтiвлива
молодiсть. Проте зараз навiть нiжнiсть якась прокинулася при згадцi про
той рiк самотнього ув'язнення, рiк тюремних мук i палких, нiкому не
звiрених мрiй у рiк крайньо© зосередженостi в собi, рiк безкiнечних дум i
жагучих поривань до волi - рiк самотностi в 24 роки. Тут же пригадав i те,
як його сюди вели, а назустрiч iшла компанiя знайомих, i один з них (такий
був язикатий поет-реготун В. Полiщук) запитав: "Куди? -- i по хвилi,
здогадавшись, сам собi вiдповiв на всю вулицю:
- А-а-а... На ф а б р и к у - к у х н ю! I зайшовся у©дливим реготом. А
за ним i вся компанiя.
"Фабрика-кухня". Так вiн охрестив цю споруду. Зараз нiяка така компанiя
не йшла назустрiч. А шкода. Десь ©х, напевно, розметало тепер по всiх
свiтах...
Але наприкiнцi, хоч Андрiй i не зустрiв нiяко© знайомо© компанi©
товаришiв i друзiв, вiн все ж таки мусив трохи здивуватися. Це було
останн вражiння з волi, з втраченого свiту. Вони вже йшли попри
самiсiньку стiну управлiння НКВД, завертаючи за рiг на Чернишевську, де
був вхiд до комендатури, як раптом дво молодих хлопцiв, по-спортивйому
одягнених i досить "модних", стоявши на розi, обернулися i наставилися
очима на Андрiя усторч. Хвиля здивування й зацiкавленого оторопiння.
Провели очима Андрiя до дверей i несподiвано один протяг на повен голос:
- Чумака повели!..
Андрiй страшенно здивувався- хто ж це? I звiдки вiн його зна ? Але
озирнутися не встиг - дверi за ним закрилися. "Хтось, може, з рiдного
мiста, може, з рiдно© вулицi":
Сонце, воля, весь свiт i два якихось незнайомих хлопчиська, що знають
його iм'я, лишилися по той бiк. IV
"Фабрика- кухня"... Якщо iсну "той свiт" по думцi всiх смертних, то
оце вiн i . Свiт по той бiк та мничо© брами, що роздiлила життя на вiдоме
й невiдоме, на просте й загадкове.
"Той свiт". Причому слово "три" за термiнологi ю мешканцiв цi © частини
планети ма подвiйне значiння: крiм звичайного протиставлення до слова
"цей", воно ще ма окремий змiст - спецiально наголошуване це слово ма
означати "той!", тобто особливий, унiкальний, непередбачений i
неперевершений. Та, мабуть, обидва нюанси цього слова тут будуть до речi.
"Той свiт", "фабрика-кухня".
I вони от в нього вступили й блукають по ньому. Рибалко телiпа валiзу
й лантух i супроводжу Андрiя. Мiлiцiонери щезли. Ще в комендатурi, де
Рибалко виписував перепустку до головного управлiння на двi особи,
мiлiцiонери звiльнилися й кинулися прожогом геть -- вони, безперечно,
зрадiли, що ©хня мiсiя скiнчилася. Лише Рибалко не мiг утекти - виконував
свою мiсiю до краю: телiпав валiзу й лантух i телiпався сам. Вiн
натужився, сопiв, але нiчого не казав, либонь, не насмiлювався турбувати
цю, довiрену йому, вихрасту людину в розшнурованих черевиках, навiть нiби
нiяковiв перед нею. Не командував, не злостився, не дивився в очi й
взагалi мовчав, просто йшов позаду, а коли Андрiй зупинявся, не знаючи
куди повертати, Рибалко на мить виходив наперед.
Так вони перейшли лабiринт нижнiх коридорiв, потiм пiдiймалися нагору.
Один поверх... Другий... Третiй...
Ба, цi сходи знайомi Андрi вi, дуже знайомi - сходи управлiння
"фабрики-кухнi". Лише ось така непри мна новина:
Геть по всiх сходах, над усiма прольотами межи ними висять грубi,
цирковi тенета. Всюди цирковi тенета! Попiд шкiрою пробiга легенький
непри мний холодок. Андрiй угаду , що це значить, для чого цi тенета... Не
для циркових розваг, справдi, ©х розвiшано та ще так рясно! А те, що
тенета висять, та ще так рясно, в самому управлiннi, де колись ходила лише
вiльна публiка, - це особливо бентежить. Крiм тенет впадають в око дротянi
решета на всiх вiкнах... Ну й ну! Андрi вi ця декорацiя те сподобалась
Проте вiн не оцiнив ©© як слiд, бо не знав нiчого ще.
Зiйшли на третiй поверх, постояли яз сходах, потiм походили в коридорi.
Рибалко адоторсав кiлька дверей - всi замкненi. Андрiй бачив, що його
начальник безпорадний i не зна , що робити. Всюди порожньо, безлюдно:
порожнi вестибюлi, порожнi сходи, зупинений лiфт, порожнi коридори. Андрiй
згадав, що сьогоднi недiля, отже, виходило, що хоч в цей день працюють усi
заводи й фабрики, тут це вихiдний день, нiхто не працю . Поникавши по
коридору, вони посидiли на лавi. Потiм перейшли в другий коридор, знову
посидiли на якомусь тапчанi. Рибалко поторсав ще кiлька дверей,
Мимо пройшов юнак в жовськiй унiформi, вiн бiг з якимись паперами в
руцi порожнiм коридором. Рибалко перехопив його й, одвiвши набiк, щось
питав, розводив руками, щось товкмачив. Юнак сказав "так" i пiшов собi.
Знову потяглися нуднi для Рибалка, безкiнечнi хвилини чекання. Рибалко
прiв, хвилювався помiтно, хоч не подавав знаку, уперто чекав, чим
скiнчиться те "так", сказане струнким юнаком в жовськiй унiформi, - це
"так" було, як соломинка, за яку тримався Рибалко, боючись загубитися в
порожнечi. Андрi вi вже було шкода вайлуватого цього простака в
начальницькiм мундирi, флегматичного цього товстюха з таким милим
полтавським акцентом, що топтався так безпорадно в порожньому черевi
найгрiзнiшо© в свiтi установи. Вiн знав, що встань вiн - Андрiй - i пiди
собi геть, цей товстюх нiчого з ним не зробить. I iншим разом, при iншому
настро© вiн саме так i зробив би, навiть не спинився б перед явним
безглуздям такого вчинку, бо ж iз цього будинку нема виходу - всюди, на
всiх дверях сто©ть варта, - але вiн пограв би з долею в пiжмурки,
використовуючи хоч би один- диний шанс. Але зараз те навiть не приходило в
голову. По-перше тому, що не звик пiдставляти за себе чужi голови,
скажiмо, от Рибалкову. По-друге - вiн був роззбро ний усiм, що сталося,
тяжко пригнiчений, розбитий геть до тла i тому сидiв понуро й дивився
перед собою. I, нарештi, ще одне стримувало його вiд будь-якого
божевiльного вчинку, це явно iдiотична, пiдступна, але настирлива iскорка
надi©, що все може скiнчитися щасливо, нiчим. Потримають, пострахають i,
не мавши нiяких матерiалiв супроти нього, пустять. Це була явно iдiотична,
безглузда думка. Андрiй гнав ©© геть з усi © сили, зле вона лiзла. I це
було поганим симптомом. Значить, вiн внутрiшньо, пiдсвiдомо визна всю
безвихiднiсть i трагiзм сво © ситуацi©, i саме тому думка десь б' ться, як
пташка, в слiпому метаннi, надiючись на якесь там химерне щастя, на якусь
дiрку. Це погано, i це не в його стилi.
Хвилини тяглися нудно до нестерпностi. Хоч би вже щось було швидше.
Нехай дiя розгорта ться карколомним темпом. Андрiй належав до тих, що,
потрапивши в критичну ситуацiю, в стан аварiйний, не замружують нiколи
очей, а сприймають все "в зрячку", хочуть все бачити, обмацати,
перевiрити, спробувати, йдуть небезпецi назустрiч, прискорюючи свiдомо
розв'язку. Але тут вiн нiчого прискорити не мiг, а тому, зiбравшись в
клубок, як скручена пружина, чекав. Iронiзував з безглуздо© iскорки надi©
й понуро вивчав оточення. Пригадував, що вiн ходив колись саме ось цим
коридором. Тiльки тодi тут лежав довжелезний килим, а пiдлога завжди була
натерта червоною фарбою та навощена, тепер того килима не було, а пiдлога
втратила свiй блиск показовий, була, так би мовити, розгримована й била в
очi сво ю зачовганiстю, подряпанiстю, потертiстю й припорошешстю. Порох
лежав на плiнтусах давно не витираний, припорошенi були й стiни, й саме
повiтря насичене порохом та запахом вогко©, прiло© ганчiрки, якою
пiдтирають пiдлогу. Таке враження, що це не апартаменти управлiння тако©
iмпозантно© установи, а примiщення заводського цеху, зачовгане й запилене,
посноване павутинням по кутках, з якимись брудними плямами на стiнах, з
якимись химерними забезпечними спорудами на сходах (охорона здоров'я?), з
дротяними решетами на вiкнах. Робiтники й службовцi його опустили на
вихiдний день i воно сто©ть запустiле, сповнене нудьги й утоми, але завтра
робiтники повернуться знову й воно оживе, загуде, заторохтить, - хтось
уключить всi рубильники, пустить струм.
Андрiй розумiв, що Рибалко хоче комусь його здати, власне, мусить здати
i не зна , кому ж саме, кому вiн мусить здати цю валiзу, й лантух, i цю
розхристану, в розшнурованих черевиках, невиспану, задуману людину. Не
було кому приймати.
нарештi вона з'явилася, та особа, якiй тепер мала належати Андрi ва
голова. Раптом i несподiвано. Це була жiнка. Вона промчала, як фурiя,
коридором мимо - сухорлява, рудогрива, нi, вогненногрива й досить молода,
й досить гарна, в вiйськовiй блузцi, з портупе ю через плече й через
опуклий бюст. Промчавши, вона крутнула, обернулася на обцасах, мовби на
всiм галопi осаджена гаряча кобилиця, i пiдiйшла до Рибалка:
- А-а...Це Ви з Н...?
Рибалко став на струнко:
- Так... - I подав пакет, запечатаний сургучем.
Жiнка взяла пакет, а очима на Андрiя. В густо нафарбованих губах вона
тримала димлячу цигарку, жувала ©©, як зумбело, а великими очима дивилася
на свою нову власнiсть, нiби оцiнюючи ©©. В тих очах свiтилась велика
цiкавiсть: цiкавiсть жiнки а чи суто фахова цiкавiсть енкаведистки
-хтозна. Андрi вi тi цiкавi очi, пiдведенi великими! пiдозрiлими синцями,
на блiдому обличчi, обрамленому вогненним кольором волосся, видалися очима
розпутно©, владуiмущо© жiнки. Вона дивилася все пильнiше, все дужче тi очi
закруглюючи, - видно, що вона щось про Андрiя знала iнтригуюче. Пiд тим ©©
поглядом i взагалi при ©© появi i Андрiй не звiвся i не став на струнко -
вiн собi сидiв спокiйно й дивився на вогненногриву фурiю, вiдзначивши лиш
про себе, що це чудо не зволило навiть привiтатися, з'явившись. Може, тому
вiн, примружившись, дивився в цiкавi очi фурi© iронiчно, а може, тому, що
вперше бачив жiнку в унiформi службiстки органiв ВЧК-ОГПУ-НКВД, а може,
тому, що вiд вигляду цi ©" вогненногриво© дiви йому привидiлася сонячна,
благословенна Одеса й Дерибасiвська вулиця...
Жiнка раптом ще дужче поблiдла, роздула нiздрi, хуркнула в них i,
повернувшись круто, пiшла.
- Давайте за мною! -- кинула хрипко до Рибалка.
"Iсторiя повторю ться!"... Тiльки невiдомо, що доведеться вважати за
трагедiю, а що за фарс.
Зда ться, трагедiя була за наркома Балицького, коли той сам, начальник
Всеукра©нського управлiння ОГПУ, приймав заарештованого Андрiя - тодi ще
зеленого юнака, глибоко певного, що в цiй кра©нi все належить йому, його
переможному класу, - ось в цiй от кiмнатi разом з начальником СПВ
(Секретно Полiтичного Вiддiлу)... Тепер його вели знову в цю саму кiмнату!
Але попереду йшов не Балицький, а вогненногрива дiва, що так несамовито
пряла очима й роздимала нiздрi. Вихляючи стегнами й гойдаючи на правому
стегнi кабур з револьвером, фурiя переступила порiг i пiшла з пакетом у
руцi до столу. За нею увiйшов Андрiй, за Андрi м Рибалко, сурганячи валiзу
й лантух. При столi фурiя розiрвала пакет i стала читати, а Андрiя зупинив
Рибалко бiля дверей, поштиво поглядаючи на фурiю. Андрiй озирнувся,
побачив збоку стiлець i важко на нього опустився, не чекаючи запрошення,
знаючи, що його все одно чемно запросять. Так принаймнi було перший раз.
Це ж кiмната, звiдки кожен в'язень пючина свою арештантську кар' ру.
Андрiй окинув ©© оком i вiдзначив мимохiть, що кiмната ця, як i всi тi
коридори та вестибюлi, якi вони пройшли, ма той самий специфiчний вигляд
- вигляд запорошеного, зачовганого виробничого примiщення, де товчуться
великi людськi юрбища.
Фурiя читала, читала... Потiм опустила папiр i якийсь час дивилася
пильно на Андрiя. А далi раптом як не тупне ногою, як не заверещить
несамовито:
- Як сидиш!?
Андрiй витрiщився здивовано.
- Як сидиш!!!? - аж завищала фурiя й вибухнула дванадцятиповерховим
жахливим матом i застукала кулаком по столу, ©© вогненна грива
запалахкотiла.
В Андрiя наче хто пальнув з тяжко© батаре©. Нiчого подiбного вiн нiколи
не чув, а вже нiяк не сподiвався почути тут, все-таки в державнiй
установi. Так вiртуозно лаялися колись тiльки матроси, але й то сп'яну, й
тiльки на вулицi. Але щоб так лаялась жiнка! Та ще з таким бюстом! Та ще в
такiй установi державнiй!.. Той крик i несамовита лайка не те щоб його
злякали, зовсiм нi, вони його оглушили. Андрiй поклiпав очима на
вогненногриву фурiю, потiм подивився сам на себе, як же вiн справдi
сидить, i нiчого не зрозумiв - вiн бо сидить зовсiм нормально, так, як
сидять взагалi всi нормальнi люди, i навiть так, як вiн сидiв колись цiлий
рiк у цiй i iнших кiмнатах цi © ж таки само© богохранимо© установи: сидить
на стiльцi, закинув ногу на ногу, а руки зчепив пальцями й поклав на
колiнну чашечку. Дуже коректно, чемно й дуже зручно. Але фурiю аж била
iстерiя:
- Як... Як ти, гад (i цiлий фей рверк найвiртуознiшо© лайки), сидиш,
га?!!
Андрiй почервонiв, переклав ноги навпаки - то була права зверху, а
тепер стала лiва зверху, але фурiя не вгавала:
- Як сиди-и-иш?!I А руки, руки як трима ш?!!! Андрiй прибрав руки з
колiн i склав ©х на грудях. Фурiя вiд того зовсiм сказилася.
- Ах ти ж!.. Що ж ти Наполеона з себе стро©ш!! Андрi вi раптом
потемнiло ввiччу вiд наглого припливу кровi. Йому хотiлось встати, пiдiйти
до цi ©, напевно п'яно©, iдiотки, взяти он ту палицю на стiльцi в кутку й
вiдшмагати ©©, як останн стерво, та й викинути геть за дверi. I напевно,
йому за це нiчого не було б, бо не можна ж так компрометувати цю, хай i
ганебну, але все-таки державну установу, обертаючи ©© на вертеп
проститутки Так думав Андрiй в сво©й на©вностi. Але намiру цього свого не
здiйснив. Через дрiбницю. Йому згадалися останнi слова того сержанта з
рiдного мiста: "Не заздрю ж я Вам..." Дiйсно. Виходить, що тут щось
таке, що не пiдда ться зрозумiнню так просто. Чудесний намiр лишився
нереалiзований. Замiсть пiддатися слiпому, але шляхетному вiдруховi,
Андрiй зцiпив зуби, аж йому набрякли щелепи, склав демонстративно©! руки
на грудях, закинув знову праву ногу на лiву й вп'явся пломенiючим зором в
збожеволiлу фурiю. Фурiя ще покричала трохи, а потiм притихла раптом пiд
Андрi вим пломенiючим поглядом; спостерiгши, як ходять гулi на Андрi вих
щелепах, вона несподiвано поперхнулася й замовкла. Дивилася в його очi
шаленим, ненавидячим зором, блiда, аж зелена. Помацала кабур з револьвером
на стегнi. А далi зiтхнула й погрозливо та люто:
- Ну, брат... Тут же ж тебе й навча-а-ать! Тут тебе навчать!..
По тих словах фурiя лишила Андрi вi руки й ноги в споко©, зайшла за
стiл, всiлася зручно, вибрала з купи течок одну якусь i заглибилася в не©.
Потiм пiдсунула аркуш патеру, озбро©лася ручкою й стала задавати Андрi вi
стандартнi запитання, намагаючись бути спокiйною:
- Прiзвище, iм'я та по батьковi?.. Рiк народження?.. Соцiальний стан?..
Андрiй теж спокiйно вiдповiдав, пильнуючи за характером запитань i
характером вiдповiдей. Все це видавалося йому на безглузду комедiю, бо ж
вони про нього давно й напевно знають всi потрiбнi вiдомостi, до
найдрiбнiших включно, тим бiльше, що вежа ж, мабуть, трима його "справу"
перед собою. Але згадав, що такий стандартний перепит в цiй проклятiй
установi ма завжди ще одну, специфiчну мету, так би мовити, вивчальну
мету: от задають стандартнi запитання, а тодi будуть вивчати, де саме й як
саме вiн збрехав. Це ж, власне, початок слiдства. Через те був обережний i
хоч вiдповiдав бистро й коротко, але думав дуже напружено, повертаючи
кожне запитання на всi чотири боки. А тим часом був страшенно
заiнтригований - невже ж це вона трима його стару справу? Нi, мабуть,
нову.
Помалу стандартнi невиннi запитання про соцстан тощо перейшли в
запитання каверзнi, хиднi, з "пасткою". Андрiй змобiлiзувався цiлком i
вiдбивав удавано невинними або безглуздими вiдповiдями кожне запитання, як
м'яч, бавлячись з вогненногривою фурi ю в логiку.
- Пiд судом i слiдством був?
- Пiд слiдством? Був. Пiд судом?.. Нi. - Цю вiдповiдь Андрiй спецiально
розчленив надво , тим самим розчленяючи й запитання, - вiн схопився за
можливiсть провести сво власне слiдство на предмет вияснення, чи то таки
його старе "дiло в не© в руках, а чи нове, а якщо нове, то чи добре вони
про нього поiнформованi, чи все знають? Для цього йому треба було
"заволинити й вивести фурiю з рiвноваги окремо, явно глузливою, але
логiчною вiдповiддю: - Пiд слiдством був, пiд судом нi.
--- Що?! - витрiщилась фурiя, - як це?
Андрiй знизав плечима:
- Як звичайно...
Фурiя вiдклала перо, подивилася презирливо на Андрiя й страшенно важно
почала стукати ребром долонi по столу:
- Слухай, ти!.. Не будь iдiотом!.. Якщо ти був пiд слiдством, то як же
ж ти мiг пройти мимо суда?
-- Скажем (презирлива павза) -- був покараний без суда. Чи це новина?
- Я задаю запитання, а не ти! Тво дiло вiдповiдати. Пойняв? Вiдповiдай
точно й коротко - де був пiд слiдством?
- Тут.
- Що за iдiотська вiдповiдь?
Андрiй, карбуючи кожне слово, понуро:
- Абсолютно точно й абсолютно коротко - тут!
- Як це "тут"?
- Ось тут, у цiй самiй установi, навiть у цiй самiй кiмнатi, шiсть
рокiв тому... - розсердився Андрiй.
- Ага... А за вiщо був пiд слiдством? Павза.
- Гм... Не знаю.
Фурiя спалахнула, але не вибухнула чомусь, подивилася спiдлоба довгим
злим поглядом i процiдила:
-Як же ж це ти "не зна ш"?
- Дуже просто - мене докладно не iнформували... Зрештою, ви це мусите
краще мене знати.
Засопiвши, фурiя взяла течку й почала ©© листати. Там було кiлька
папiрчикiв i вона ©х перегорнула кiлька разiв. Поклала течку назад,
посидiла над незаповненою графою, а потiм пiдвелась i пiдiйшла до велико©
шафи, вiдкрила й довго та "зосереджено" порпалась в стосах складених
"дiл". Робила вигляд, що щось шука . Фурiя порпалась, а Андрiй дивився ©й
в спину й смiявся. Смiявся всiм сво©м нутром. Слiдство йому вда ться. Вiн
уже зробив один точний i безпомилковий висновок, а саме - нiякого його
"дiла" старого на столi нема . То либонь зародок нового "дiла", течка,
"скорозшивач з кiлькома шпаргалками всього, а серед тих шпаргалок,
напевно, нiяких точних даних про нього, це ясно. А другий висновок вiн
зробить ось зараз... Фурiя порпалась в стосах "дiл", а Андрiй дивився, й
йому раптом стало зовсiм весело вiд думки, що пройшла блискавкою: - "Дурне
ти сало без хлiба! Та якщо ти хочеш показати, що тобi все вiдомо, то шукай
"мiшком прибитого", який би повiрив, що мiльйони справ, оформлюваних в цiй
установi! за шiсть рокiв, могли би вмiститися в оцiй шафi. Ха-ха! Та для
зберiгання тих справ потрiбен би був цiлий будинок "Держпрому", а не така
шафа. Ясно, що ця руда баба кле©ть дурня. Це руде опудало, цей Шерлок
Холмс у спiдницi, з нафарбованими губами вважа когось за iдiота, це раз,
а два - цiкавий же то тепер порядок, коли справи шестилiтньо© давностi
шукають в таких от шафах.
При тiй нагодi Андрiй згадав, що його "справа" була
товстюща-претовстюща та що всi справи, мабуть, посилалися услiд за
засудженими. Якщо так, то вона десь пропала в мандрах. Якщо ж не пiшла в
мандри, то пропала тут, бо не можуть же зберiгатися справи тако© давностi
там, де не зберiгаються навiть самi люди, хоч i судженi не до страти, а на
термiни ув'язнення чи каторги. Тих людей намагаються пошвидше заморити
всiма засобами, а справи ©хнi зовсiм не мають потреби берегти. Це ясно.
Одначе вiн все-таки стежив пильно за розшуками рудо© фурi©: "А що як
справа тут, га?! Зрештою все може бути".
Нарештi фурiя, продивившись якусь тонюньку папку, зробила глибокодумний
i та мничий вигляд, закрила шафу й вернулась до столу.
- "Нема!" - зробив Андрiй другий точний i при мний для себе висновок. А
фурiя зосереджено сопла над паперами, удавала, що запису результат
розшукiв. Потiм потяглися далi презирливi запитання? й ще бiльш презирливi
вiдповiдi. Андрiй навiть не намагався маскувати сво презирство, дедалi
вiн його бiльше наголошував в сво©х понурих i у©дливих вiдповiдях. Дивився
на рудогриве "чудо-юдо" i все нутро йому пiдiймалося руба вiд обурення. Ця
руда дохла кiшка зробила страшну рiч - вона замiрилася на той образ, що
його Андрiй носив завжди в душi, як святиню, - образ жiнки, образ сестри,
образ матерi. Що кращого в свiтi, як образ нiжно©, як голубка,
прекрасно©, як сонце, мило© й лагiдно©, як пестливий весняний вiтер,
жiнки?! Що може бути кращого...
- Родину ма ш? - запитала фурiя, ледве тримаючись на рiвнi
пристойностi.
- Яку? - грубо перепитав Андрiй. Цього фурi© було досить i вона
вибухнула раптом, як бомба:
- Ах ти ж!.. (i пiшли дивовижнi, карколомнi епiтети й метафори, й
соромiцькi порiвняння, й жахливi розпутнi образи на зразок: "Ти менi не
мотай ниток на..." -далi йшло слово, якого нема в жоднiм словнику, i
багатоповерхова матерщина, й iстеричний стук кулаком по столу).
Андрiй слухав всю ту зливу понуро .- нiчого подiбного вiн взагалi
нiколи не чув, а тим бiльше на свою адресу. Вiн стиснув щелепи й стиснув
п'ястуки, розумiючи, що вiн не мусить давати волю сво©м почуттям тут; але
то йому дорого коштувало, стримувати себе вiд прямо© й природно©,
божевiльно© в сво©й прямотi реакцi©. Але вiн стримав себе. Слухав
iстеричну похабщину далi понуро, а як фурiя, задихавшись, закiнчила свою
ораторiю знову тим самим запитанням "Родину ма ш?", вiдповiв гостро й
хидно запитанням на запитання, тоном неприховане зневажливим,
менторським:
- Яку родину, у Вас питаю? Кожна людина ма двi родини: одну
батькiвську, до яко© належить сама, а другу власну, яка ©й належить i в
якiй вона сама батьком. Яка родина Вас цiкавить?
На фурiю наче хто вилив цебро холодно© води, вона стрiпнула головою й
наставилась на Андрiя спантеличено. Почервонiла. © осаджено, як ду рочку!
По хвилi буркнула грубо:
- Свою власну!..
- Не маю... - процiдив Андрiй байдуже.
Так от i тягся процес виповнювання анкети. Андрiй сво©м тоном, сво©м
презирством, сво ю тонкою iронi ю змiшав цю рудогриву з пiском. Вона геть
позеленiла, вона вже не лаялась, а лише клекотiла всерединi й пашiла на
Андрiя полум'ям, як вогненногривий дракон. Очi ©©, обведенi пiдозрiлими
великими синцями, метали блискавки, iскрили страшною злобою.