Багряний I. Тигролови

"...Цiлувалися ми iз тобою один раз"...
Ху-у! Серце Григорi ве нiби хто поклав у жорстокi лещата. Вiн стояв,
зцiпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно. А по щоцi повзла
помалу сльоза. Вирвалась-таки! Так, як вирвався вiн колись iз скаженого
по©зда.
Згори почав падати густий лапатий снiг. Засипав слiди. Засипав усе...
I сiдали рядочком снiжинки, як бiлi голуби, на сталеву сизу цiвку
вiнчестера.

_Роздiл дванадцятий_
_Навзаводи з щастям_
До Хабаровська з заходу кордон iде по Амуру. Вiд Хабаровська на пiвдень
по Уссурi. Найлiпше кордон перейти десь в Бiробiджанi, там найбiльшi
нетрi, найвужчий Амур i гори обабiч - Великий Хiнган. Це Григорiй знав.
Вiн це вивчив досконало i давно вже, щоб бути зорi нтованим на випадок
чого. А тепер той момент настав. Але ж...
Нi. Йому несила так пiти геть. Вiн мусить пiти туди, глянути, побачити.
Востанн ж. Побачити батька, побачити матiр. Це, може, динi рiднi, може,
на цiлому свiтi.
Попрощатись. Стати навколiшки i хай благословлять у далеку путь - у
темне, страшне невiдоме... Може, в смерть.

Три днi вiн iшов снiгами i боровся сам iз собою. I не мiг перемогти
бажання пiти, глянути. Вiн мусить. Спустився становиками i вийшов на
рiчку. Зайшов на за©мку - постояв бiля коней, що стояли бiля стiжка сiна
i, зачувши його, радiсно заiржали. Вiн погладив свого буланого,
по-господарському обдивився усе - все гаразд. Мисливцi ще не при©жджали,
але мали при©хати. Коня вiн не зважився взяти, лише взяв харчi, сiрники,
пляшку з спиртом i жменю набо©в. Iнокентiя Петровича не було вдома, i
Григорiй був задоволений з того. Взяв що треба i пiшов далi. Це було
позавчора. А вчора вiн провалився в наледь i мусив сушитися. Сушився всю
нiч i думав усе про одно, все про те саме. Ще вчора вранцi з перевалу вiн
бачив, як унизу рiчкою ©хала процесiя. "Нашi", - мелькнуло в головi. Так,
вiн упiзнав ©х. Хотiлось скрикнути i побiгти до них, але утримався.
Зiтхнув лише.
А процесiя посувалась униз по льоду. Конi встяж тягнуть на довгих
полозках клiтку з тигром i всi речi. Позаду iдуть дво , а спереду одно лиш
на лижвах. Коло нього крутиться собака, то забiга наперед, то,
повернувшись, кида ться назустрiч... Заливайкiв голос перекочу ться по
горах, дзвiнкий i докiрливий - на нього не зважають... Серце Григорi вi
стиснулось. То ж Наталка! То ж Наталка. Просту вперед уперто, похилившись
проти вiтру. Уявив, як вона уперто заломила брови, i так стало на серцi...
Нi, цього не скажеш, як то бува на серцi, коли воно нагло обiлл ться
кров'ю.

Процесiя зникла за тим велетенським крижаним водоспадом, що вилискував
на сонцi. Могутнiй гiрський бог десь махнув чарiвною паличкою i заморозив
велетня, розмалював його в усi барви веселки, оправив у скляний прозорий
панцер - i вiн сто©ть, мерехтить холодно.

Григорiй ще довго стояв, дослухаючись до Залива вого голосу. Процесiя
зникла. Потiм i голос той десь завмер, а вiн стояв.
Тодi сапнув морозного повiтря, насупився, пiдв'язав мiцнiше лижви i
пiшов нехотя снiгами глибокими, становиками крутими.
Це було вчора. Всю нiч вiн лежав бiля вогнища на снiгу i думав свою
бурлацьку думу. Зазирав у минуле - тяжко. Заглядав у майбутн - темне.
Зцiплював зуби - нехай! Багато випало на його плечi. Але ж вiн живий, чорт
забери! Подивимось ще... Спав сторожко, як дикий тур.
Так вiн iшов три днi i дiйшов сюди, на стару пасiку. Що далi iшов, то
все повiльнiше, а дiйшовши сюди, до цi © пасiки Сiрково© - зупинився. Далi
несила. Ой, несила далi - це вже покинути останню рiдну хату та й
назавжди... Тут вiн отаборився i оце боровся воював сам з собою:
Пiти? Чи не пiти? Нi, не треба! Але ж як вiн пiде геть, не попрощавшись
з цими людьми?.. Але ж як стане перед нею i не пожалi ©© серця?.. Лiпше
було б розбитися ще тодi, з по©зда стрибавши!

I вiн рiшуче збирався, то знову сiдав у холоднiй халупi i сидiв, важко
пiдперши голову. Було його й по тюрмах. i по божевiльнях, i де тiльки його
не було, але нiде вiн не тратив голови. Ба, нiде ж йому i не траплялося
такого. Потiм вiн напалив у халупi i мiцно заснув. Пiрнув у сон, як у
визволення. Нехай.
Як вiн довго спав - хтозна, - чи годииу, чи двi, чи, може, кiлька двiн,
- хтозна. Але враз схопився - йому приснився дивний i страшний сон. Йому
приснилась мати... Мати на побаченнi перед розстрiлом. Рiдна мати...
Бiдна, бiдна мати!.. Вiн прощався з нею i гiрко плакав...
А коли схопився зi сну - сльози теклi по щоках.
Швидко перевзув унти, пiдперезався набiйницею, перекинув вiнчестер за
спину i, ставши на лижви, пiшов швидко у нiч.

* * *
Ще було темно, ще тiльки благословилось на свiт, а в Сiрковiй хатi уже
горiв вогонь.

Почувши шерех здалеку, собаки забрехали. Григорiй тихо свиснув, i
собаки вмить опинилися бiля нього, кидались пiд ноги, радiсно лащились.
Нюхали вiнчестер i дурiли з радощiв.

На снiг лягла смуга свiтла. Рано повставали Сiрки, як i завжди. А може,
i не лягали, може, по ско©лось. Нi, так, як i завжди. Мабуть, до мiста
збираються.
Старий Сiрко, похиливши голову, сидiв насуплений на лежанцi, одягнений,
i нiби роздумував, що його одягати ще - чи доху, чи козляк, сiдлати
гнiдого чи буланого.
Наталка, така ж насуплена, як i батько, заломивши брови, стиснувши
уста, шила унти... Iзюбринi, лапчатi... Гаптувала ©х бiлими пушинками...
Сувора, трохи зблiдла, схиляла голiвку то влiво, то вправо - дивлячись на
роботу, а думка десь, не тут.

Грицько сидiв бiля груби i морочився з калибом - вiдливав картеч,
козюлювати збирався; робота щось кепсько йшла.

Мати бiля затоплено© печi перебирала мерзлi брусницi. - розглядала ©х,
як крапелинки кровi чи як намисто на долонi.

В хатi була мовчанка гнiтюча. Чи то сон недоспаний напосiдав, чи то
сумно, чи то тужно, як по якiйсь утратi, як пiсля похорон. Та сама гнiтюча
мовчанка, що запанувала серед них зразу, ще в дорозi, пiсля того, як
Наталка в кiлькох словах розповiла, що сама бачила, що вiд Григорiя
почула, та про його намiр. Аж при©хали додому, вона, заплакавши,
поцiлувала матiр.
Грицько гнiвався на побратима, що той зник i знехтував його приязню,
дружбою, - зник, навiть не попрощавшись. Його молоде серце закипiло пiсля
сестрино© розповiдi. Боже! А вiн i гадки не мав! Зразу був хотiв вертати
на розшук та збагнув, що це нi до чого, пiзно, - i мовчав. Мовчанка - це
дине, що лишилось в iм'я дружби. Так i Наталка, i батько. Наче змовились.
Треба було ©хати до мiста на базу - вiдвозити здобич, але старий не
квапився. Десь там пiймана кiшка чека у клiтцi, поклавши лапи i гордо
пiднiсши голову, - нерухомо та вiдчужено дивиться просто себе вогкими
великими очима. Не бере ©жi. Третiй день не бере... Та вона п'ять днiв не
братиме, але не згине. То горда i живуча тварина... I старому думки
химерно блукали межи гордою твариною та...
Раптом в сiнях зашелестiло. Клацнула клямка... В розчиненi дверi
увiрвалась хмара морозу. Густа та бiла... I перетворилася в людину. Так
чаклують шамани в гольдiв, пускаючи клубками дим. Але такого чуда не
втнуть! Зачинивши дверi, бiля порога стояв Григорiй.

Вiнчестер через плече, в снiгу i крижинах попiд руки, унти i ремузи
обмерзли, - десь брiв по наледi, - набiйницi навхрест на грудях, а груди
розстебнутi, спiтнiлi... Завмер нерухомо. Блiдий, трохи схудлий,
засмалений вiтрами, стояв i нiяково, по-дитячому посмiхався.

- Не сподiвались? - вимовив хрипко. Брусницi посипались i
покотились-покотились по пiдлозi, заторохтiли, як намисто.

- Ох, Боже мiй!.. - скрикнула мати i, простягши руки, ступила до
дверей. - Ой, сину! О, дитино бiдная!.. - I материнськi сльози покотились,
як тi© брусницi розсипанi: - Ой, що ж бо ти наробив, соколе нещасливий!?
"Так, як у тiм божевiльнiм снi на пасiцi", - майнуло в головi. I, не
розумiючи, що робить, скорившись невидимiй силi, Григорiй стяг шапку i
опустився на колiна... Та змiг видушити тiльки одне, жалке слово:
- Мамо...
А на закам'янiлому обличчi, на щелепах набрякли жили вiд надмiрно©
напруги.
- Ой, синку, синку!..

I ще буйнiше котилися сльози у матерi; вона за сльозами його не бачила,
простягаючи руки, щоб пiдвести: - Бог... Бог тобi простить, дитино... Бог
тобi суддя, та й мати Божая. - I витирала буйнi сльози, а вони,
неслухнянi, лилися далi. - I нащо ж ти так?..

- Ну-ну, стара... - закректав старий Сiрко вдоволено. - Козаковi -
козацьке дiло!
Як Григорiй увiйшов, вiн встав назустрiч i стояв так. Григорiй звiвся,
допитливо дивлячись старому в очi. А старий заховав ©х пiд волохатi брови,
i вони так посмiхалися самi собi пiд бровами нахмуреними. Стояли так один
проти одного. Стояли так, як той Тарас Бульба з Андрi м, тiльки це не
Андрiй, - це Григорiй, i голова в нього не схилена погноблено, а гордо
пiднесена; лише блiдий, але напропале затятий. Старий покрутив головою
загадково. Либонь задоволене:
- А я й знав, що ти прийдеш, сину, are ж... Ну, ось... Запанувала
мовчанка. А Наталка... Боже мiй! Впустивши оторочки i голку, вона стояла
край столу, смертельно блiда, не пустила й пари з уст. Якби хто знав, що з
нею дiялось! Аж помертвiла. Бiдолашна дiвчина! Припала очима до гостя. Аж
Грицько - брат ©© - подивився на не©, потiм на Григорiя i вiдвернувся. Вiн
знав сестру i вгадав, що то значить.
- Так. Я прийшов... (павза) Менi треба поспiшати... Я прийшов
попрощатись з вами усiма... Простiть, коли чим завинив, може, вже не
побачимось (i посмiхнувся), хiба на тiм свiтi... - Обвiв усiх очима i
зустрiвся з Наталчиними.
Дiвчина спалахнула. Прочитала в його очах те, що було в його серцi.
Почервонiла до слiз, та помалу кров вiдплинула з обличчя, i вона ще бiльше
зблiдла. Чула, як крiзь завiрюху:

- Я мушу поспiшати... Простiть i побажайте менi, як бажаю я вам...
Рвучко ступнула, потiм враз повернулась i вийшла геть, либонь, до
хатини...
_-_ Бог простить, синку, - це мати, витираючи сльози. - Прости ж i ти
нас, коли що...
- Щасти тобi Боже, синку! - це батько урочисто. - Шкода, та що ж...
Стара, збери на дорогу щось. Не барись, синку, бо скоро свiтатиме. А ти
дорогу зна ш?
- Та знаю... - це Григорiй. - Я весь час вивчав. Думаю на весну, та
от...
- Будь же обережний. А в Маньчжурi© - в Харбiнi та в Сахалiнi наша
рiдня. Та ти ж, пак, зна ш.

Григорiй кивнув головою.

- Спасибi. Гаразд.

- Ну, сядьмо, щоб iще зiйтись колись...
I за стародавнiм звича м вони урочисто сiли. Григорiй примостився край
лави. Сидiли хвилину мовчки... Потiм, як на знак якийсь, звелись.
Попрощались.
Мати, плачучи, тикала Григорi вi до рук набитий рюкзак. Батько застiбав
корячкуватими пальцями гудзик йому на грудях.
- Бувай же здоров, синку! Патронiв досить? Добре... Тут увiйшла
Наталка. Пристiбаючи на ходу дiловито набiйницю, вона увiйшла виряджена,
як на полювання. Брови рiшуче зсуненi, вуста стисненi. Блiда, як смерть,
але спокiйна. Стала посеред хати бiля Григорiя.

- Куди ж це ти, дочко?! - сплеснула мати руками. А батько примружив очi
вражено. Наталка ж стала проти Григорiя з непокритою головою i мить
дивилася йому в вiчi з мукою, запитанням... Мить коротку i мить
безконечну... I знайшла там вiдповiдь, - у тiм поглядi - в тiй мiшанинi з
любовi, жалю i розгубленостi вiд свiдомостi про нездiйсненiсть щастя.
Потiм взяла його за руку, вiдчуваючи, як на нiй товчеться жилка -
товчеться кров, пориваючись до не©, - опустилась навколiшки перед
враженими батьками...

- Ой, Боже мiй! - тiльки й змогла промовити мати. А Наталка дивилась на
них мерехтливими очима, запаленими iскринками слiз та безповоротною
рiшучiстю:
- Як уб'ють мене - то я не вернусь. А як судилось менi щастя... то
нехай же я буду, мамо, щаслива! I ви, тату!.. Благословiть!..
Пауза, гнiтюча пауза збентеження. Очi Наталцi замерехтiли слiзьми, а
брови рiшуче заломались:

- За сво© вчинки вiдповiдатиму я... перед людьми i перед Богом. Нi,
перед Богом i перед вами...

Батько суворо, допитливо дивився на Григорiя, а той аж шарпнувся був,
та Наталка перехопила його рух:

- Григорiй не ма права говорити! Я знаю, що вiн скаже! Але вiн збреше!
Вiн зрадить сам себе ради вас. - I, заломившi© руки: - Я мовчала довгi
мiсяцi, як камiнь. Я змагалась iз собою... Я не знала, а сьогоднi я бачу,
тепер я бачу, що я загину. То ж ваша кров у менi. Ви ж зна те, що я ваша
дочка... Не губiть же мене!
Мовчанка. А Наталка благала:

- Тату! Нехай я буду щасливою! Може ж, я буду щасливою!.. - I враз
рiшуче, з докором, хоч i крiзь сльози: - Я не переступила вашо© волi, в
мене ваше серце, ви його менi дали таке, - то й хай же Бог буде суддею.
Старий Сiрко бачив, що нiчого не вдi ш. О, то Сiркова кров заговорила!
Начувайся! I вiн слухав дочку i дивився на Григорiя з-пiд волохатих брiв:
"Обо рябо ". I посмiхнувся схованим оком пiд насупленою бровою.
"То хай же Бог буде суддею..." I уже була б звелась, але тут Григорiй,
бачачи, до чого може дiйти, мовчки опустився на колiна поруч, тяжко
похиливши голову, як пiд сокиру; бачив, що дiвчина може переступити
батькiвське слово заради нього.
- Отак-то, стара... - це батько.

А Наталка, ухопивши нотку в його голосi, пожвавiла.
- Як загину - що ж, Микола ж он загинув... А як загине вiн - то хоч
знатиму, де вiн лежатиме, та й тодi повернуся до вас. Але нехай ми будем
щасливi, тату! Мамо! Смертi ж i конем не об'©деш. Он Микола...
Тут мати не витримала i крiзь сльози:
- Чого ж ти мовчиш, батьку?!.. Тво ж насiння! Але не було в тiм
докору, лише розгубленiсть i далебi... спiвчуття. Так, спiвчуття. Вона
дiйшла серцем того, що старий доходив розумом.

Сiрко почухав голову i зiтхнув важко:
- Такi часи, бач... Таке життя... Ну, що ж...
Матерi тiльки цього було й треба. Вмить витерши сльози, вона хутенько
зняла iкону - ще сво благословення - i, намагаючись бути веселою (щоб
була ж дочка щаслива), благословила, а тодi вiддала старому i стала коло
нього.
- Нiчого, стара! Бог не без милостi, козак не без щастя... Та й часи
такi... Нехай же шляхи вам будуть рiвнi, люди привiтнi i щастя довiку, -
щоб нi сили темнi©, нi око зле , нi куля ворожа... От... Та й не барiться,
дiти!
Наталка квапилась. Шалено обiймала батька та матiр. I потiшала. I
гомонiла збираючись:
- Не журiться... Та я ж усi шляхи i дорiжки знаю... А там же тiтка i
родичiв скiльки... Боже... Ми вiзьмемо Заливайка, i вiн принесе вам
вiстку, як уже будемо в безпецi...

I цiлувала батькiв i брата, щаслива i радiсна.
- I все буде добре, ось побачите. Ми тодi покличемо вас на весiлля.
Батько хитав головою, дивлячись на дочку:
- Сiркова кров.

- Дай Боже, дай Боже, - це мати, пiдступивши. - На ось лiпше оце,
божевiльна ти... - I висипала ©й з пригорщi в пригорщу дрiбнички - дукачi
стародавнi, обручки, сережки золотi. Потiм зняла з себе золотий хрест i
надiла дочцi на шию. - Може, здасться, дитино...

Надворi швидко сiрiло. Грицько збирався проводжати, але Наталка
заступила дорогу, обхопила руками за шию i, дивлячись в очi, нiжно, але
заперечливо:
- Твiй побратим - нехай менi, i я вiдповiдаю за нього головою. Так? А
мати й батько - тобi, i ти вiдповiда ш за них головою. Так? Дай же слово,
що ти берегтимеш ©х. I одружившись, будеш коло них. Ну ж... - I, тiльки
дiставши слово, поцiлувала й пустила.

Ще не розвиднилось гаразд, як з Сiрково© за©мки в мороз, що стояв
туманом, вийшли i попливли помалу по снiгу дво озбро них, на лижвах, з
рюкзаками за плечима, а за ними великий якутський пес. Перейшли падь i
пiрнули в нетрi.
* * *
Однi © ночi на Н-ськiй заставi на Маньчжурськiм кордонi, бiля станицi
Пашкове, там, де Амур, стиснений обабiч горами i нетрями, лежить чистою,
але досить вузькою смугою, - зчинилась тривога.
На великiм вiдтинку почалася стрiлянина. Почалась вона з далеко© пожежi
i кiлькох вибухiв там. Потiм вибухла в самiм Пашковiм, а далi розiйшлась
обабiч на яких десять кiлометрiв... Нiби тривав бiй межи всi ю Японi ю i
СРСР. Але то всього лиш - ловили порушникiв, що десь iз бо м переходили
недоторканий кордон "соцiалiстiческово Отечества". Невiдомо тiльки, в який
бiк переходили - нiч була дуже темна, нетрi густi, а варта надто
знаменита, хто йде, куди йде i де проломлю "границю на замку". Метушня
зчинилась надзвичайна.
А "диверсанти" були смiливi i досвiдченi, нi, одчайдушнi - вони
насмiлились перейти кордон там, де того найменше сподiвались - в
самiсiнькiм Пашковiм, що прилiпилось на березi Амуру. Там, де дороги
топтанi i слiду не видно, там, де Амур вкритий високими та крутими
торосами. Для цього ©м треба було перейти через село, що маячiло
обiдраними дахами та голими кроквами, - колишню козачу станицю, а тепер
розкуркулену i перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка
Бiробiджану. Давнi мешканцi-козаки або "гурани" - повтiкали в Маньчжурiю,
а тут жили тепер бердичiвськi, тульськi та орловськi "патрiоти родiни". У
всякiм разi диверсанти про це знали, i зважились перейти попри самiсiньку
будiвлю прикордонного пункту. Але перед тим зробили досконало продуману
диверсiю.

За порядком все вiдбулося, власне, так:
Ще не смеркло, як дво на лижвах i з ними великий пес, обережно
крадучись, вийшли на схил далеко© сопки i стояли там, вивчаючи пильно
околицю.
Далеко на березi Амуру бовванiло Пашкове, заметене снiгом. Цiлий берег
Амуру був досить низинний з поодинокими сопками, вкритий гайками та сухою
травою й бур'янищами. Лише на пiвднi низину перетинало високе пасмо сопок,
вкритих чагарником. Пасмо пiдходило аж до Пашкова. Там попри пасмо йшла
дорога на Пашкове.

Правий, маньчжурський берег Амуру був високий, гористий. Синi кряжi
Великого Хiнгану пiдпирали небо.

Великий Хiнган справа i пасмо сопок злiва стиснули Амур, утворивши
вузьке горло.
- Там!.. - махнув Григорiй рукою.

Потiм вони знайшли велику, заметену снiгом копицю старого, бозна-коли i
ким нагребеного сiна, наносили туди ще хмизу i кiлька оберемкiв сухого
бур'яну. А далi - Григорiй знайшов два шматки товсто© бревняки, побуравив
у них шомполом по кiлька дiрок i загнав у кожну з них по набо вi, разом з
гiльзою i з усiм, i поклав тi бревеняки в сiно. Проробивши все це,
насмикав з ватянки жмут вати, всередину його заклав пачку пороху, завинену
в шмат газети, знайдено© напередоднi в одному з тайгових лiсозаготiвельних
баракiв у Бiробiджанi, - в тiм покиненiм безлюднiм барацi вони ночували
востанн на цiй землi, - i вклав ту вату в купу сухо© трави.
Ось так вони приготувалися, покладаючи всi надi© на цю вигадку, на
лижви та на свою зброю... А як потемнiло, Григорiй викресав вогню i вклав
тлiючий гнiт в вату. Стали на лижви i швидко пiшли геть. Пiшли на Пашкове,
огинаючи дугу...
Вони вже були коло Пашкова, на цвинтарi, як ззаду, далеко в сопках,
спалахнула пожежа. Потiм почулись звiдти вибухи... Один... Два...
Пачкою... Десь вiд кордону - вiд Амуру - здалеку вiдгукнулось кiлька
пострiлiв. В Пашковiм заметушились. Чути, як хтось кричав:

- Сергеев!!. (Трам-трам-тарарам!) Ка мн !!. По дорозi з Пашкова в сопки
промчав чвалом кiнний загiн. Двi постатi з собакою швидко пiшли в Пашкове.
Виринули з завулка i пересiкли площу. Саме завертали за велику якусь
будiвлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустрiч.
- Стiй!!. - загородила постать дорогу i зарепетувала п'яним голосом. То
сам начальник застави бiг десь вiд любки, пристiбаючi© на ходу пас з
кобурою.
- Чужий! - скрикнув тихо дiвочий голос. I в i у ж мить пес ударив
грудьми в груди того чужого i впився в нього пащею... Одночасно кольба
вiнчестера лягла впоперек черепа. Начальник звалився.

- Заливай! До мене!.. - I двi постатi з собакою канули в темрявi.
По всьому кордону лопотiла перестрiлка, рвучи темряву на шматки.
Японськi прикордонники, поставленi на ноги небезпекою, теж заалярмували по
всiй лiнi©, влiво i вправо десь за кiлометри. Встряли сво©ми пострiлами.
Лише насупроти Пашкова, де височiли крутi, непроходимi кряжi, було
спокiйно. Десь далеко-далеко гримнуло раз, удруге... У вiдповiдь залопотiв
скорострiл. I завирувало там, заклекотiло. Чути було, як строчили
скорострiли... З Пашкова знялась ракета i освiтила мертвим, слiпучим
свiтлом кряжi Великого Хiнгану, цiле Пашкове, вкритий торосами Амур...
Десь вили пси з переляку.
Ракета пливла в небi i пливли - метушились тiнi мiж високими торосами.
Веремiя тiней. Не розбереш - чи то все живе розбiга ться на всi боки та
хова ться, лягаючи ниць, чи то лиш омана. Брили високих торосiв - брили
криги поставленi руба пiд рiзними кутами - ожили, фантастично рухаючись.
Десь близько залопотiло з скорострiла вздовж по Амуру. Кулi тьохкали об
кригу i, вiдбиваючись, сюрчали як несамовитi. Десь знялась друга ракета,
да-а-леко. Там заклекотало, загупало. "Центр бою" перенiсся туди. Шляхом,
що йшов вздовж Амуру, цокотiли вершники, летючи на прорив. Бiй тривав,
розгоряючись.

А на тiм боцi Амуру, високо в сопках Великого Хiнгану, по тiм боцi
"гранiци на замк ", стояли винуватцi всi © тi © баталi©, весело
вiдсапуючись, розхристанi, з непокритими головами. I так, наче подурiлi.
Плачучи вiд щастя, Наталка припадала до Григорiя i цiлувала його в
нестямi, вкладаючи все серце, яке так довго стримувала:
- М i й!.. М i й!..

I шалiла в нападi безумно© радостi, невисловлено© любовi, безоглядно©
вiрностi.
- Ми пiдем тепер... На тую... на твою Укра©ну!
Обвилась руками за шию i припала до мужнiх грудей, слухаючи, як
товчеться там до не© суворе, розбурхане серце, - i трiпотiла на них.
Вперше цiлувала, сама цiлувала та й дала серцю волю.

I так само дав серцю волю Григорiй. Забрав ©© всю в обiйми, зацiловував
тi© дикi, тi© неприступнi, тi© незайманi вуста, тi© очi насмiшкуватi i
великi, як у дико© козулi, тi© руки, морозами попеченi i порохом
посмаленi, - такi жорстокi в бою i такi нiжнi до нього от... Аж ось де вiн
догнав сво щастя!
I дурiли обо , опираючись тим щастям до нестями.
А великий якутський пес Заливай зп'явся на заднi лапи i, тихенько
скiмлючи, намагався лизнути обох в нiс.

Лемент на кордонi помалу вщух.

Далека пожежа погасла. В Пашковiм було тихо. Лише десь далеко-далеко
зрiдка ще лопотiли пострiли.

Наталка послухала якусь мить. Потiм розстебнула Григорi©в рюкзак,
вийняла великий шмат м'яса i дала Залива вi:

- ж... Ну!.. У, мiй милий, мiй вiрний друже!.. - I пестила його рукою
попiд ши ю.
Пес лизнув руку i тихесенько заскiмлив, вiдчуваючи собачим серцем
наближення яко©сь змiни в сво©й долi. Але на м'ясо накинувся жадiбно.
- Давай записку...

Григорiй вийняв з гiльзи маленьку записку, обачливо приготовлену ще
вранцi. Наталка оддерла стьожку вiд хустки, прикрiпила ту записку до
Залива вого нашийника зiсподу та й примотала ©© стьожкою. Готово... А тодi
довго гладила Залива ву голову, розмовляла з ним, термосила за вуха,
поклавши голову собi на колiна. Аж но хотiлось заплакати - так шкода було
розставатися з вiрним другом. Та враз звелась рiшуче i суворо:
- Заливай!
Заливай скочив на ноги i завмер, готовий до послуху. А Наталка
завагалась хвильку, а тодi жорстоко i твердо, махнувши рукою:
_-_ Д о д о м у!..

Заливай прянув стрiмголов... та й враз вернувся. Дивився очiкуючи. "Не
рухаються". Жалiбно заскiмлив, бив хвостом по снiгу, позирав запитливо то
на Наталку, то на Григорiя. "Чого ж вони не йдуть?" Але вiн уже знав, чого
вони хочуть. Вiн добре знав свою господиню i прекрасно ©© розумiв, як
завжди, з само© iнтонацi© голосу. Та, либонь, не хотiлося псовi
розставатися.
Шкода було пса. Але не було випадку ще, щоб Наталка, сказавши раз,
мiняла наказ. А зараз - тим бiльше. Так мусить бути. Вона нагнулась до
пса, що, скориставшись з того, лизнув ©© в губи, i повторила, нiби людинi,
умовляючи лагiдно:
- Додому! Так, додому... Чу ш? - I, поторсавши нiжно за шию, враз
випросталась:
- Заливай! - Та й простягла руку туди, звiдки вони прийшли:
- Додому!!!
Пес шарпнувся, потоптався на мiсцi, водячи очима то на одного, то на
другого. А тодi враз тихесенько гавкнув... Та й враз, розпачливо
скiмнувши, зiрвався з мiсця i погнав скiльки духу.

Щез.
Чути лише, як десь шелестiв снiг унизу...
- Втрапить? - подумав вголос Григорiй. Наталка мовчала дослухаючись.
- Як виплута ться в Пашковiм - втрапить. А не виплута ться - верне i
дожене нас. Але... Заливай не вернеться вже.
Трохи було смутно. Та не було на той смуток мiсця в безмежному,
геро©чно здобутому щастi.
Шлях ©м прослався вперед, в невiдоме. Десь навколо свiту. Приготованi
на всi труднощi, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони спалили всi
кораблi за собою та й вiрили в свою зорю, що присвiчувала ©м шлях, - шлях
в життя. Шлях туди - десь на ту далеку, для одного з них зовсiм незнану,
сонячну Укра©ну. А чи в геро©чну битву i смерть за тую далеку, за тую
незнану, за тую омрiяну Укра©ну.
Шлях прослався вперед, а думки летiли назад, - тим сво©м безконечним
слiдом через снiговi пустелi i нетрища, що ними мчав одинокий пес, вiрний
i до кiнця вiдданий чотириногий товариш, припадаючи к слiду по-вовчому, -
туди, до заснiжено©, загублено© в нетрищах домiвки суворих тигроловiв.
* * *
Кра ва преса була сповнена сенсацiйними повiдомленнями. Перше:
Чiльна сторiнка офiцiозу "Тiхоокеанская звезда" чорнiла жалобою. Пiд
грiзною чорною шапкою - "СМЕРТЬ ВРАГАМ НАРОДА!!" та "ВИ УМ РЛI, НО Д ЛО
ВАШЕ ЖИВЬОТ! МИ КЛЯНЬОМСЯ, ДОРОГI ТОВАРIЩI, ОТОМСТIТЬ ЗА ВАС I УНIЧТОЖIТЬ
ВС Х ВРАГОВ ВО ВСЬОМ МIР !" - пiд цi ю шапкою в текстi було надруковано
два портрети в чорних рамцях. Пiд портретами товстими лiтерами
повiдомлялося про те, що в тайзi "ВЕЛИКА, ОЗБРО НА ДО ЗУБIВ БАНДА ВОРОГIВ
НАРОДУ, на чолi з крупним державним злочинцем, збiгцем з каторги, шпигуном
i агентом фашизму i т. д., на прiзвище Григорiй Многогрiшний, - ПIСЛЯ
УПЕРТОГО БОЮ ЗВIРСЬКИ ЗАМОРДУВАЛА тов. МЕДВИНА - начальника Кра вого
особого вiддiлу УГБ НКВД на ДВК та начальника Н-ського райвiддiлу НКВД".
Перечислялося всi заслуги того орденоносного тов. МЕДВИНА - "ветерана
ВЧК - ОГПУ - НКВД, славного i доблесного чекiста", що в боротьбi з
ворогами не знав пощади i жалостi i що рука в нього не дрижала нiколи... i
т. д. Потiм сипалися страшнi погрози i прокляття на адресу "ворогiв народу
усiх мастей" та ©хнiх приспiшникiв i симпатикiв, а особливо металося громи
викорiнювати всiх пiдряд жорстоко, немилосердно, повсякчас, i на вiки
вiчнi.

Кричалося про "бдiт льность" та "священний" обов'язок всiх - старих i
малих - допомагали органам ЧК.

А внизу великими лiтерами оголошувалося велику премiю за зловлення того
страхiтливого "отамана банди" - Григорiя Многогрiшного.