А ще нижче подавалося свiдчення очевидця, що та банда пiшла на схiд,
намагаючись, очевидно, прорватись до Японi©, i що бачено ©© вже аж на
Охотському узбережжi. Друга сенсацiя була ще цiкавiша. Подавалося
карколомне повiдомлення про "чергову провокацiю" "н кой" агресивно©
держави на сов тсько-маньчжурському кордонi... В зв'язку з чим цiле мiсто,
нi, цiлий край заговорив про швидку вiйну, потираючи з радостi руки:
"Нарештi все скiнчиться! Дай боже! Хоч би вже швидше!.." I в зв'язку з тим
же заворушилось ПХВО та ОСОАВIЯХЕМИ, поливаючи вулицi iпритом та ганяючи в
газмасках, - без вiддиху прискорено проходячи курс протиповiтряно© оборони
i не маючи до того анiякiсiнько© охоти... Отже - подавалося повiдомлення
про черговий конфлiкт на маньчжурському кордонi. Про кiлькагодинний бiй i
вiдбиття велико© диверсiйно© групи ворога, що хотiла проламати "границю на
замку". Про геро©зм начальницького складу Н-сько© застави. А особливо про
заслуги начальника тi © застави, який в геро©чнiм бою був поранений тяжко,
проте не зiйшов з революцiйного посту до остаточного розгрому ворога.
Кра ва "Тихоокеанская звезда" рябiла жирними кличами i гаслами. "СМЕРТЬ
ПОДЛИМ НАРУШIТ ЛЯМ!" "СВIНЬЯ Л З Т В СОВ ТСКIЙ ОГОРОД!" "СМЕРТЬ
ЗАХВАТЧIКАМ СОЦIАЛIСТIЧЕСКОЙ РОДIНИ" тощо.
Потiм наводилися привiтальнi телеграми на ©м'я того геро©чного
начальника Н-сько© застави i представлення його до найвищо© нагороди. I
тут же описувалося подробицi з епiзоду поранення начальника. Говорилося
про великий бiй i, мiж iншим, про "двох негодя©в з гiгантським псом", що в
тiм бою нагло напали на начальника "з тилу"...
Старий Сiрко, що привiз з Грицем до Хабаровська на базу здавати живого
тигра, слухав всi тi надзвичайнi новини, всi тi дивовижнi подi© та
страхiтнi прокльони й погрози i хмурився, а йому хотiлося нагло i
гомерично реготатися. А хiба не смiшно! Отак-о воно й все!
Що то за iсторiя вийшла з тими "полеглими в бою з великою бандою
ворогiв народу" грiзними енкаведпстами, вiн зна . Та це його и не так
цiкавило, доправди, хоч там i говорилося про велику премiю. Його увагу
прикувала друга сенсацiя, i йому хотiлося гомерично смiятися.
"Ага!!. Трясця вашiй матерi! Отак-о!"
О, старий Сiрко - то старий вовк. Одразу вхопив у всьому тому тропи, що
й до чого. Ясно, що ця друга iсторiя ма ту саму причину, що й перша. А
головне - з усього йому було найперше ясно одно, а саме, що "н а ш i б р и
к а ю т ь". Бо отi "два негодя© с гiгантскiм псом" - то й були саме вони.
Авжеж. I то вони, власне, втрьох такого там шелесту наробили. I бiльше там
нiкого й не було! Напевно.
"От так встругнули!!! А той дурний начальник - нехай не лiзе! Чого вiн
пiдставив свою дурну голову та й став на дорозi! Хiба не знав вдачi
Сiрково© доньки?.."
Дiд дивився на тигра в клiтцi, слухав, як якась дiвчина читала тi©
новини службовцям бази, i йому чомусь раптом захотiлося взяти та й
випустити того тигра геть. Нехай бiжить! Га! От би було лементу!..
I вiн би, може, й випустив, та вже тигр був не в його клiтцi, а в
загальнiй i пiд великим замком, а головне, - дiд згадав, що першого
роздере ж той тигр, звичайно, його, як головного винуватця сво © бiди. Але
то так собi, химерна парубоцька думка.
Такого втрьох шелесту наробили!.. Га! А тiльки втрьох. Решта - то все
брехня, як i з тi ю "великою озбро ною бандою".
Слухав, як читала дiвчина, i курив собi байдуже, чекаючи. коли там той
бухгалтер скiнчить пiдрахунки та и вiдчислення на позику "Готов к труду i
оборон " тощо. "А що з тими "негодяями" сталося, не пишуть!.."
Звелiв Грицевi наскуповувати всiх газет, якi тiльки ("Дома будемо
читати"), сподiваючись щось вичитати там, що з тими "негодяями" було далi.
Слухав, що гомонять люди, хмурився i мовчав собi. Люди теж нiчого
особливого не гомонiли, вони бiльше помовчували. Так ©х вимуштрувало життя
та й вся ота писанина. I до сенсацiй таких вони звикли, бо ©х так рясно,
та ще й не таких! - ого, - що, здавалося, без них цiле життя в цiм свiтi
стане ненормальним. То бо стало стилем цiло© цi © збожеволiло© кра©ни, всi
тi "диверсi©", "нарушителi", "вороги народу", "процеси", "бдiт льность",
"знищення", "розстрiли", "чекiсти", "енкаведисти", "орденоносцi геро©",
"прокльони", "тюрми", "диверсанти", "шпигуни" i т. д. i т. п. Почадiли,
подурiли. Геть всi люди подурiли. То було стилем. I так само було стилем
нишкнути, втягувати голову в плечi i чекати, як вiл обуха, грому з ясного
неба на свою голову. А от як би ©х взяв та й розкрив, розлущив, як
розлущують горiх, - гляди цiкавi та й несподiванi речi побачив би. А вже
напевно побачив би, як вони кпили з усiх тих сенсацiй, а то й ще побачив
би що-небудь цiкавiше...
Iдучи додому, старий Сiрко всю дорогу тiльки те й робив, що курив
люльку. Набивав та й знову курив. Набрав-бо махорки пiвмiшка в столицi.
Цiлi кiлометри мовчав зосереджено та й враз крутив головою:
- "Негодя©!.."
I смiявся собi. А вони стояли йому вiччю тi© "негодя©".
Один "негодяй" i одна "негодяйка"... То ось навколiшки, схиливши
покiрно голови, посеред хати... А то Наталка ходила вистрибом по сонячнiй
рiцi, по каменях i дурiла з Залива м... А то вони з Григорi м на
пантовцi... Пробiгали картини одна одно© яскравiшi, одна одно© радiснiшi,
- дзвiнкi картини минулого, так прекрасно прожитого лiта.
Старий кректав, зiтхаючи. I вертався думками до тi © маленько©,
тривожно©, як гостра шпичка:
"I чому вони не написали в газетi, що ж далi з вими?"
Дома стара Сiрчиха скучала, мовчки журилася за дiтьми. Але не нарiкала.
При©хавши, старий Сiрко розiклав газети на столi i довго та пильно
блукав по них пальцем. Але нiчого цiкавого не вичитав, крiм того, що було.
А було все те, що вже чув. I бiльше нi слова. Читання кiнчилося тям, що
вiн спересердя викинув газети тi всi в пiч.
* * *
Другого дня пiсля при©зду Сiрка з Хабаровська, надвечiр, прибiг
Заливай. Хвора i одноока тепер Нерпа i Рушай зчинили раптом радiсну
гавкогняву. Старий Сiрко вiдчинив на ту гавкотняву дверi... На порозi
лежав Заливай. Схудлий. Здичавiлий. Боки йому позападалися. Шерсть на
спинi сторч, як у вепра. А ребра можна було перечислити здалеку.
- Заливай!!! А Боже мiй!!. - Стара Сiрчиха кинулась, як до людини,
зрадiла i стривожена.
Пес загавкав хрипко i вбiг, нi, вповз до хати. На ногах йому була
льодовиця - снiг, понабивавши межи пальцi, позмерзався й поробив крижанi
черевики. Лiг i дивився на всiх хворобливими, розумними очима i лизав
старому руку, що, невимовне зрадiвши такому гостевi, трiпав його по мордi:
- Ух ти ж, дурашка... Ну-ну... Читав я, брат, про тебе, читав...
Ге-ге...
А пес тихенько вищав. Так нiби розповiдав. Та нiхто не мiг його мови
зрозумiти.
Стара мерщiй насипала псовi ©сти, краючи хлiб, мовби людинi. А Грицько
тим часом обшукав Заливая.
I знайшов записку!
То був радiсний день у Сiркiв. Старий розправив тремтячою рукою
малесенький шматочок паперу i тримав його, наче бозна-яку газету. "Депеша
прийшла!" В хатi було темно. Тодi засвiтили каганець та й заходились
читати. Тую "депешу" читати. Заходився, власне, старий Сiрко, водячи
пальцем од лiтери до лiтера. А в тiй "депешi" печатними лiтерами стояло:
"ЖИВI. ЗДОРОВI... О! (це вже "о" вiд дiда).
ОБIЙМА МО ВСIХ. ЦIЛУ МО.
ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТIТКИ!"
Стара Сiрчиха плакала вiд зворушення.
- Ну, читай же, читай...
- Що тобi ще читати? Хiба мало? Ого! Все.
- Ну, читай ще...
Але Сiрка не треба було змушувати. Вiн сам, помовчавши урочного, брався
до "депешi" знов. Перечитував ©© з насолодою. Клав ©© на стiл. Закурював
люльку, пихкаючи поволi. Розгладжував вуса. А тодi знов брався оглядати
депешу. Обдивлявся пильно з усiх бокiв, - чи не написано часом чого-небудь
ще десь у куточку.
Нi. не написано.
Тодi перечитував, уже десять разiв чуте, та й все приголомшуюче:
"ЖIIВI. ЗДОРОВI... ОБIЙМА М... ЦIЛУ М..."
- От "негодя©" так "негодя©"!
Я ж так i знав!.. Таки Бог ©х одне для одного сотворив!
Цiкавiшого чогось в сво му життi Сiрко ще не читав, вiдколи був
письменний.
Нарештi стара вiдiбрала у дiда записку i вiднесла до сховку. В хатинi
поцiлувала ©© нишком, так, нiби обох ©х цiлувала, так, як у нiй було
написано, а тодi завинула в шовкову хустинку i поклала в скриню на самий
спiд, де лежали-зберiгалися всякi дрiбнички Наталчинi. А потiм, вклякнувши
на колiна та мерехтячи очима, повними слiз, молилася до старенько© Божо©
Матерi. Нишком вимолюючи зовсiм-зовсiм небагато - зустрiчi. Бодай на
старiсть. Бодай наостанку лiт.
* * *
Гриць прип'яв Заливая, щоб не втiк. Так звелiла мати. I вона вже бiля
нього ходила, як бiля дитини. Годувала та доглядала, та й розмовляла з
ним.
Але Заливай скучав. Скучав смертельно. Вiрний пес не мiг звикнути без
весело© сво © господинi, без тi © товаришки вiрно©, що вiн був до не©
прип'ятий мiцнiше, анiж такою мотузкою. На п'ятий день вранцi Заливая не
дошукались. Вiрьовка була, а Заливая не було. Зринув десь вночi i втiк.
Одчайдушний i безмежно вiрний пес розумiв дружбу по-сво му i зробив так,
як велiло йому собаче серце.
Подався доганяти без надi© догнати.
Але - смiливi завжди мають щастя.
1943
намагаючись, очевидно, прорватись до Японi©, i що бачено ©© вже аж на
Охотському узбережжi. Друга сенсацiя була ще цiкавiша. Подавалося
карколомне повiдомлення про "чергову провокацiю" "н кой" агресивно©
держави на сов тсько-маньчжурському кордонi... В зв'язку з чим цiле мiсто,
нi, цiлий край заговорив про швидку вiйну, потираючи з радостi руки:
"Нарештi все скiнчиться! Дай боже! Хоч би вже швидше!.." I в зв'язку з тим
же заворушилось ПХВО та ОСОАВIЯХЕМИ, поливаючи вулицi iпритом та ганяючи в
газмасках, - без вiддиху прискорено проходячи курс протиповiтряно© оборони
i не маючи до того анiякiсiнько© охоти... Отже - подавалося повiдомлення
про черговий конфлiкт на маньчжурському кордонi. Про кiлькагодинний бiй i
вiдбиття велико© диверсiйно© групи ворога, що хотiла проламати "границю на
замку". Про геро©зм начальницького складу Н-сько© застави. А особливо про
заслуги начальника тi © застави, який в геро©чнiм бою був поранений тяжко,
проте не зiйшов з революцiйного посту до остаточного розгрому ворога.
Кра ва "Тихоокеанская звезда" рябiла жирними кличами i гаслами. "СМЕРТЬ
ПОДЛИМ НАРУШIТ ЛЯМ!" "СВIНЬЯ Л З Т В СОВ ТСКIЙ ОГОРОД!" "СМЕРТЬ
ЗАХВАТЧIКАМ СОЦIАЛIСТIЧЕСКОЙ РОДIНИ" тощо.
Потiм наводилися привiтальнi телеграми на ©м'я того геро©чного
начальника Н-сько© застави i представлення його до найвищо© нагороди. I
тут же описувалося подробицi з епiзоду поранення начальника. Говорилося
про великий бiй i, мiж iншим, про "двох негодя©в з гiгантським псом", що в
тiм бою нагло напали на начальника "з тилу"...
Старий Сiрко, що привiз з Грицем до Хабаровська на базу здавати живого
тигра, слухав всi тi надзвичайнi новини, всi тi дивовижнi подi© та
страхiтнi прокльони й погрози i хмурився, а йому хотiлося нагло i
гомерично реготатися. А хiба не смiшно! Отак-о воно й все!
Що то за iсторiя вийшла з тими "полеглими в бою з великою бандою
ворогiв народу" грiзними енкаведпстами, вiн зна . Та це його и не так
цiкавило, доправди, хоч там i говорилося про велику премiю. Його увагу
прикувала друга сенсацiя, i йому хотiлося гомерично смiятися.
"Ага!!. Трясця вашiй матерi! Отак-о!"
О, старий Сiрко - то старий вовк. Одразу вхопив у всьому тому тропи, що
й до чого. Ясно, що ця друга iсторiя ма ту саму причину, що й перша. А
головне - з усього йому було найперше ясно одно, а саме, що "н а ш i б р и
к а ю т ь". Бо отi "два негодя© с гiгантскiм псом" - то й були саме вони.
Авжеж. I то вони, власне, втрьох такого там шелесту наробили. I бiльше там
нiкого й не було! Напевно.
"От так встругнули!!! А той дурний начальник - нехай не лiзе! Чого вiн
пiдставив свою дурну голову та й став на дорозi! Хiба не знав вдачi
Сiрково© доньки?.."
Дiд дивився на тигра в клiтцi, слухав, як якась дiвчина читала тi©
новини службовцям бази, i йому чомусь раптом захотiлося взяти та й
випустити того тигра геть. Нехай бiжить! Га! От би було лементу!..
I вiн би, може, й випустив, та вже тигр був не в його клiтцi, а в
загальнiй i пiд великим замком, а головне, - дiд згадав, що першого
роздере ж той тигр, звичайно, його, як головного винуватця сво © бiди. Але
то так собi, химерна парубоцька думка.
Такого втрьох шелесту наробили!.. Га! А тiльки втрьох. Решта - то все
брехня, як i з тi ю "великою озбро ною бандою".
Слухав, як читала дiвчина, i курив собi байдуже, чекаючи. коли там той
бухгалтер скiнчить пiдрахунки та и вiдчислення на позику "Готов к труду i
оборон " тощо. "А що з тими "негодяями" сталося, не пишуть!.."
Звелiв Грицевi наскуповувати всiх газет, якi тiльки ("Дома будемо
читати"), сподiваючись щось вичитати там, що з тими "негодяями" було далi.
Слухав, що гомонять люди, хмурився i мовчав собi. Люди теж нiчого
особливого не гомонiли, вони бiльше помовчували. Так ©х вимуштрувало життя
та й вся ота писанина. I до сенсацiй таких вони звикли, бо ©х так рясно,
та ще й не таких! - ого, - що, здавалося, без них цiле життя в цiм свiтi
стане ненормальним. То бо стало стилем цiло© цi © збожеволiло© кра©ни, всi
тi "диверсi©", "нарушителi", "вороги народу", "процеси", "бдiт льность",
"знищення", "розстрiли", "чекiсти", "енкаведисти", "орденоносцi геро©",
"прокльони", "тюрми", "диверсанти", "шпигуни" i т. д. i т. п. Почадiли,
подурiли. Геть всi люди подурiли. То було стилем. I так само було стилем
нишкнути, втягувати голову в плечi i чекати, як вiл обуха, грому з ясного
неба на свою голову. А от як би ©х взяв та й розкрив, розлущив, як
розлущують горiх, - гляди цiкавi та й несподiванi речi побачив би. А вже
напевно побачив би, як вони кпили з усiх тих сенсацiй, а то й ще побачив
би що-небудь цiкавiше...
Iдучи додому, старий Сiрко всю дорогу тiльки те й робив, що курив
люльку. Набивав та й знову курив. Набрав-бо махорки пiвмiшка в столицi.
Цiлi кiлометри мовчав зосереджено та й враз крутив головою:
- "Негодя©!.."
I смiявся собi. А вони стояли йому вiччю тi© "негодя©".
Один "негодяй" i одна "негодяйка"... То ось навколiшки, схиливши
покiрно голови, посеред хати... А то Наталка ходила вистрибом по сонячнiй
рiцi, по каменях i дурiла з Залива м... А то вони з Григорi м на
пантовцi... Пробiгали картини одна одно© яскравiшi, одна одно© радiснiшi,
- дзвiнкi картини минулого, так прекрасно прожитого лiта.
Старий кректав, зiтхаючи. I вертався думками до тi © маленько©,
тривожно©, як гостра шпичка:
"I чому вони не написали в газетi, що ж далi з вими?"
Дома стара Сiрчиха скучала, мовчки журилася за дiтьми. Але не нарiкала.
При©хавши, старий Сiрко розiклав газети на столi i довго та пильно
блукав по них пальцем. Але нiчого цiкавого не вичитав, крiм того, що було.
А було все те, що вже чув. I бiльше нi слова. Читання кiнчилося тям, що
вiн спересердя викинув газети тi всi в пiч.
* * *
Другого дня пiсля при©зду Сiрка з Хабаровська, надвечiр, прибiг
Заливай. Хвора i одноока тепер Нерпа i Рушай зчинили раптом радiсну
гавкогняву. Старий Сiрко вiдчинив на ту гавкотняву дверi... На порозi
лежав Заливай. Схудлий. Здичавiлий. Боки йому позападалися. Шерсть на
спинi сторч, як у вепра. А ребра можна було перечислити здалеку.
- Заливай!!! А Боже мiй!!. - Стара Сiрчиха кинулась, як до людини,
зрадiла i стривожена.
Пес загавкав хрипко i вбiг, нi, вповз до хати. На ногах йому була
льодовиця - снiг, понабивавши межи пальцi, позмерзався й поробив крижанi
черевики. Лiг i дивився на всiх хворобливими, розумними очима i лизав
старому руку, що, невимовне зрадiвши такому гостевi, трiпав його по мордi:
- Ух ти ж, дурашка... Ну-ну... Читав я, брат, про тебе, читав...
Ге-ге...
А пес тихенько вищав. Так нiби розповiдав. Та нiхто не мiг його мови
зрозумiти.
Стара мерщiй насипала псовi ©сти, краючи хлiб, мовби людинi. А Грицько
тим часом обшукав Заливая.
I знайшов записку!
То був радiсний день у Сiркiв. Старий розправив тремтячою рукою
малесенький шматочок паперу i тримав його, наче бозна-яку газету. "Депеша
прийшла!" В хатi було темно. Тодi засвiтили каганець та й заходились
читати. Тую "депешу" читати. Заходився, власне, старий Сiрко, водячи
пальцем од лiтери до лiтера. А в тiй "депешi" печатними лiтерами стояло:
"ЖИВI. ЗДОРОВI... О! (це вже "о" вiд дiда).
ОБIЙМА МО ВСIХ. ЦIЛУ МО.
ВЖЕ ПЕРЕЙШЛИ ДО ТIТКИ!"
Стара Сiрчиха плакала вiд зворушення.
- Ну, читай же, читай...
- Що тобi ще читати? Хiба мало? Ого! Все.
- Ну, читай ще...
Але Сiрка не треба було змушувати. Вiн сам, помовчавши урочного, брався
до "депешi" знов. Перечитував ©© з насолодою. Клав ©© на стiл. Закурював
люльку, пихкаючи поволi. Розгладжував вуса. А тодi знов брався оглядати
депешу. Обдивлявся пильно з усiх бокiв, - чи не написано часом чого-небудь
ще десь у куточку.
Нi. не написано.
Тодi перечитував, уже десять разiв чуте, та й все приголомшуюче:
"ЖIIВI. ЗДОРОВI... ОБIЙМА М... ЦIЛУ М..."
- От "негодя©" так "негодя©"!
Я ж так i знав!.. Таки Бог ©х одне для одного сотворив!
Цiкавiшого чогось в сво му життi Сiрко ще не читав, вiдколи був
письменний.
Нарештi стара вiдiбрала у дiда записку i вiднесла до сховку. В хатинi
поцiлувала ©© нишком, так, нiби обох ©х цiлувала, так, як у нiй було
написано, а тодi завинула в шовкову хустинку i поклала в скриню на самий
спiд, де лежали-зберiгалися всякi дрiбнички Наталчинi. А потiм, вклякнувши
на колiна та мерехтячи очима, повними слiз, молилася до старенько© Божо©
Матерi. Нишком вимолюючи зовсiм-зовсiм небагато - зустрiчi. Бодай на
старiсть. Бодай наостанку лiт.
* * *
Гриць прип'яв Заливая, щоб не втiк. Так звелiла мати. I вона вже бiля
нього ходила, як бiля дитини. Годувала та доглядала, та й розмовляла з
ним.
Але Заливай скучав. Скучав смертельно. Вiрний пес не мiг звикнути без
весело© сво © господинi, без тi © товаришки вiрно©, що вiн був до не©
прип'ятий мiцнiше, анiж такою мотузкою. На п'ятий день вранцi Заливая не
дошукались. Вiрьовка була, а Заливая не було. Зринув десь вночi i втiк.
Одчайдушний i безмежно вiрний пес розумiв дружбу по-сво му i зробив так,
як велiло йому собаче серце.
Подався доганяти без надi© догнати.
Але - смiливi завжди мають щастя.
1943