Страница:
смерть!
Марко скрикнув страшно, начеб справдi побачив смерть з косою.
- Дiдусю, ой, дiдусь прийшли, - говорив, мов врадувана мала дитина. -
Йду вже, дiдусю, йду зараз... Тiльки з Петром попрощаюся... Дiдусю, -
говорив крiзь плач, - я нiчого не винен, я вiкон ректоровi не вибивав,
бiгме Боже! Дiдусеньку, чи далека нам дорога на той свiт?.. До Господа
небесного... Не лишай мене самого... я дуже боюся...
- З ним щось недобре, - говорив до себе старший козак. Встав з лежанки
й засвiтив свiчку. Марко сидiв на печi. У нього горiли очi, усе лице було,
мов у полум'©. Розкидав руками й безупинно балакав уриванi слова.
Козак прийшов до нього й обмацав голову й тiло. Марко його не видiв.
Хазя©н закликав Максима, що спав на лавi:
- Вставай, небоже, з тим парубком недобре щось ко©ться. Вважай на
нього, я розведу огонь. Зiлля треба заварити.
В тiй хвилi Марко крикнув:
- Вже йду! - й скочив з печi в обiйми Максима, що його придержав.
- Покладь його на мою постелю.
Пiшов хазя©н, принiс липового цвiту, кинув у кипучий глечик i всипав
патоки.
Марко не давався Максимовi:
- Гайдуки, голубчики, пустiть мене, не вiддавайте на муки, не саджайте
в тюрму!
Вiн страшно плакав.
Хазя©н помагав Максимовi та заспокоював:
- Не бiйсь, синку, нiчого тобi гайдуки не зроблять, ти в безпечнiм
мiсцi мiж козаками.
Коли дiткнулися болючого мiсця, Марко засичав з болю.
Поклали його на лежанку горi спиною. Хазя©н став осторожно його
роздягати, поки не добрався до болючого мiсця. Скривавлена сорочка
пристала до рани. Треба було вiдмочувати сорочку теплою водою. Показалася
велика рана.
- Здорово вибили, чортовi сини, дивись, Максиме, та держи його-таки
так, поки я не вернуся.
Хазя©н пiшов до комори, принiс якогось сушеного листя, яке розмочив у
водi. Рану промив теплою водою, обложив розмоченим листям i обв'язав.
Тепер обернули Марка i посадили. Хазя©н подав йому кухоль липового вивару
з медом.
- Пий це, парубче, здоровий будеш.
У Марка запеклись уста, аж почервонiли. Вiн жадно глотав солодкий
напиток, бо спрага його мучила.
Вiд того хворий начеб прочуняв. Дивився на всiх наляканими очима:
- Де я? Що це? Петрусю, чи ти тут?
- Твiй Петро спить, i ти проспися, ти безпечний, нiхто не рушить тебе,
i гайдукiв не бiйся, бо ти мiж добрими людьми, що тебе не зрадять i нiкому
не видадуть...
Марко знеможений впав на лежанку. Хазя©н поклав йому мокре полотенце на
голову i груди.
Марко дихав важко й заснув.
Хазя©н просидiв коло нього усю нiч, змiняючи полотенця. Максим куняв на
лавi, далi прилiг i захрiп.
А надворi не вгавала завiрюха.
Вихор вив та свистiв на всi тони, бив об стiну снiгом. Достоту чортяче
весiлля завелось там, надворi...
Надраном здавалося, що минулася в Марка гарячка. Вiн спав спокiйно.
Петро прокинувся аж коло полудня.
Перше його слово, як не побачив бiля себе товариша, було:
- А Марко де?
- На мо©й лежанцi. Добре ти спав, хлопче?
Петро злiз з печi й приступив до Марка:
- Що з ним, батьку?
- Нiчого, подужа , нехай лише зiпрi добре. Ми його зараз на пiч
перенесемо та добре кожухами вкри мо.
Перенесли його на пiч, у якiй горiв огонь, наче пiд хлiб.
- Тепер менi розкажи, Петре, куди ви, небожата, в таку лиху годину
чимчикували?
- Ми козаки, на Запорожжя ©хали, та в дорозi в снiгу заблукались, з
шляху збилися.
- А ви ж знали шлях на Запорожжя?
- Кожна дорога веде на Запорожжя...
- Те-те-те... Як не вмi ш брехати, так кажи правду, ось що. Ви й не
козаки, й розуму козацького у вас дасть бiг. З Острога не туди на Сiч
дорога. Не козаки ви, а школярi, бо козацького звичаю не зна те. Нема у
вас козацького розуму, бо добрий козак не пуска ться в дорогу в таку пору.
- З острога? - пита наляканий Петро. Йому вже тодi нiяково було, як
хазя©н назвав його по iменi. Звiдкiля вiн те все зна ?
- З Острога? - пита наляканий Петро. Йому вже скажу, що я знаю. Твiй
товариш був суджений в школi за те, що вибив ректоровi вiкна, хоч вiн того
не зробив. За це вибили його дуже болюче рiзками. А опiсля вiн спересердя
вдарив брехуна i вбив вiдразу. Через те ви перевдяглися за козакiв i
втекли в свiт навмання, мiркуючи, що Запорожжя зараз за бурсацьким тином.
Коли б були так трохи ще по©хали направо, були б попали мiж буржацьку
орду. Тодi було б вам Запорожжя. На щастя ваше, - так вже вам Пречиста
Дiва помогла, - ви натрапили на мою редуту, а то було би вам амiнь. Бо
кого степова зима вiзьме в сво© обiйми, того не випустить аж до страшного
судища Христова.
Петро не мiг з дива вийти, звiдки хазя©н те все зна . Хiба ж тут були
вже княжi гiнцi i все розповiли, та ще й пiймати приказали? Петро зложив
перед козаком руки, як до молитви, i став благати:
- Батеньку рiдний! Не видай нас княжим слугам! Помилуй нашi молодi
голови! Мiй побратим нiчого не винен, вiн лише спересердя, що його з
наклепу скарали. Довiку вам служити буду, лише захистiть нас, сховайте в
себе.
- Ех ти, зелене, дурне! Хiба ж я княжий гончий, щоб втiкачiв ловити?
Знай мене: я сотник Запорозького вiйська, Iван Чуб, а то моя славна на всю
Укра©ну редута Чубiвка. Хто попав пiд мiй покров, той безпечний, як у
Господа за пазухою.
- Та коли б сюди наспiла княжа погоня, гайдуки, так...
- Начхати менi на твого князя i його гайдукiв. Хай попробу мене взяти.
Не доказала того орда, скiльки разiв собi зуби вищербила, не вiзьмуть i
княжi гайдуки. Шкода, що ти, письменний, та таке верзеш.
Петро приступив i поцiлував сотника в руку. Вiн цiлком заспоко©вся та й
пита :
- Пане сотнику, звiдкiля ви все про нас зна те, це для мене дуже
цiкаво.
- Ха-ха-ха! Невелика штука, а дурному чудо: твiй брат виговорив у
гарячцi цiлу вашу iсторiю.
- Вiн не брат менi, тiльки побратим.
- То ще краще, коли так твердо побратимство держите. Ти його нiс на
плечах?
- Конi нам попадали, годi було його в степу оставляти на певну
смерть...
- Гарно, синку! Люблю за це i давай хай тебе поцiлую, як твiй батько.
Ти ж з Острога лише задля побратимства утiкав. Будуть з вас люде. За твого
Марка заспокойся. Я не таких лiчив, та й вилiчив. Тепер приймаю вас до
свого товариства. Побудете тут, козацького звичаю навчитеся. Скучати в
мене не будете. А як прийде слушний час, тодi з Богом на Запорожжя я сам
вас вишлю. - Сотник обняв i поцiлував Петра в голову. - Тепер посидь ти
коло Марка, а я вийду. Там, у печi, глечик з завареним зiллям. Коли
прокинеться, дай йому напитися. Та скажи, як вас зовуть, бо я вас у мiй
козацький ре стр заведу.
- Я - Петро Конашевич, а мiй побратим - Марко Жмайло-Кульчицький.
- Невже ж! - скрикнув врадуваний сотник. - Ви, певно, з-пiд Самбора?
- Так, справдi.
- Петро Жмайло товаришував зi мною на Сiчi. Враз ми у Крим ходили.
Славний козак був, на шаблi мистець. Шкода його, замолоду поляг головою.
- Це був рiдний стрий оцього Марка.
- От гаразд! Будете для мене любими гостями, а опiсля товаришами.
- А я все ще побоююся, що за нами буде погоня.
- Дурниця! Кому схочеться за якогось там цапообразного диякона погоню
висилати за двома зеленими бурсаками. Та скажи менi, звiдкiля ти роздобув
такого лука? Штука неабияка, панська...
- Це подарував менi князь, як вернув з походу на Косинського.
- Видно, що князь дуже радий з того, що побив Косинського. Невелика
штука. Косинський гаряче купаний. Взявся до боротьби з такими дуками, не
обчислив гаразд сво©х сил.
Сотник вийшов.
В тiй хвилi Марко пiдвiвся й сiв на печi. Вiн дивився кудись широко
вiдкритими очима.
Петро прискочив до нього, врадуваний:
- Марку! Голубе мiй! Ми безпечнi, в добрих людей, промов до мене хоч
слово.
Марко не пiзнав товариша. Як Петро наблизився до нього, вiн вiдтрутив
його з цiло© сили:
- Геть вiд мене, ти, диявольський дияконе! Не приводь мене другий раз
до грiха, я ще одного не спокутував... - Марко кричав.
Надiйшов сотник.
- Вiн iще в гарячцi, ще не отямився. Ти його напувай пильненько тим
зiллям. Не дамо його. Кожного Жмайла два рази жалко.
Сотник обернув Марка, щоб перев'язати рану.
- От поглянь, як здорово били.
Петра аж серце стиснуло. Рана була бiльша, як зразу. Мiсцями
повiдпадала шкура. Марка пильнувати лишився Максим. Сотник пiшов з Петром
через сiни до куреня обiдати.
Курiнь - то була простора кiмната, на яких сто людей. Стiни були
городженi з хворосту й обмазанi глиною. Попiд стiнами стояли лежанки, а
насерединi, на гаку, висiв чималий казан, з якого йшла густа пара. Пiд
казаном горiв огонь. Дим виходив димарем угору, аж пiд стрiху. На стiнах
висiла козацька зброя. На почеснiй стiнi висiла iкона Покрова, а пiд нею
горiла на срiбнiм ланцюжку лампадка. Здовж куреня стояв довгий стiл, а по
обох боках - лави.
Петро такого ще не бачив. Вiн не знав, на яку ступити, й що з собою
зробити.
Сотник каже:
- Приймiть до гурту нового товариша, назива ться Петром Конашевичем.
Дайте нам ©сти.
Козаки пiдходили з дерев'яними мисками до кухаря, а той черпав кожному
великою варехою. З цими мисками йшов кожний до стола й сiдав, виймаючи
з-за халяви ложку. Знайшлась миска i для Петра. Сотник сiв на почесному
мiсцi. Вiдтак стукнув до стола i всi повставали. Сотник проговорив
голосно: "Отче наш", перехрестив тричi стiл i тодi всi посiдали. У Петра
не було ложки.
- ж, товаришу, - глузували козаки. Петро добув ножика, вiдкро©в кусок
хлiба й зробив собi ложку.
- От бачите, що вмi собi дати раду.
- Коли б менi роздобути кусок яворини, то завтра матиму свою.
- Не лише яворина, у нас знайдеться й кривий нiж, - каже сотник.
По обiдi пiшов сотник спочивати, а Петро остався i знайомився з
козаками.
На стiнi висiла бандура.
- Чи можна взяти? - пита Петро.
- Як вмi ш грати, то можна.
Петро навчивсь грати на бандурi в бурсi. Пристро©в iнструмент i вдарив
по струнах. Зразу "пробував пальцiв", а вiдтак заграв дрiбненького, що аж
жижки скакали.
- Ось мистець! - говорили козаки, обступивши його довкруги. Далi стали
притупцювати i вдарили тропака.
Петро грав, козаки гуляли, аж попрiли.
Тепер вдарив кiлька акордiв i заспiвав думу. Голос у нього був гарний,
дзвiнкий та сильний. Усiх узяв за серце, кожний слухав, запираючи в собi
дух. У куренi стало тихо-тихесенько. За тим пiшла друга пiсня, як батько
виправляв сина в похiд, як сестра виводить братовi коня вороного, а
мати-жалiбниця нишком плаче та молитвою супроводжу , як козак дiста ться в
турецьку неволю...
Так усi заслухались, що не бачили, як ввiйшов у курiнь сотник i став
позаду iнших.
Петро скiнчив сильними акордами бандури.
- Бог тебе прислав сюди, сину, - каже сотник i поцiлував його в голову,
- такого голосу я ще зроду не чув. Не в ти дармо хлiба в бурсi. Спасибi,
що розважив душу та повеселив. А що, хлопцi, радi з нового товариша?
- Дуже радi! Хай здоровий буде
- Хвалiть, та не перехвалюйте, - обiзвався осавул, Касян Байбуза.
То був старий високий та сухий, мов вуджена козяча лопатка, дiдуган.
Вiн шелепiв тому, що в нього зубiв не було. Був дуже строгий i злючий, а
до сотника щирий, хоч не раз на сотника воркотiв, мов старий пес. Сотник
зробив його осавулом тому, що знав козацький звичай, як "Отче наш".
Розумiв добре всi козацькi й татарськi хитрощi й провадив усюди порядок,
як у годиннику. Навпаки, сотник був м'якого серця й на вискоки молодi
дививсь крiзь пальцi. Найбiльше ремствував Касян, що сотник псу тих
шибайголiв i не да ©х вивести на добрих козакiв. На Петра дивився вiн
спiдлоба сердито й жалкував, чого вчора того дурного жовтодзьоба пустив у
редуту.
- Хвалiть, та не перехвалюйте, - повторив ще раз Касян. - Не кожний
бандурист буде добрим козаком. Лицарство в шаблi, а не в бандурi.
Така бесiда всiм не подобалась, бо Петро всiх взяв за серце, та нiхто
не посмiв старому противитись. Навiть сотник скривився на це, та не казав
нiчого, лише махнув рукою.
Петро показував, що цього не бере собi до серця, та, щоби звернути
бесiду в iнший бiк, каже:
- Товаришi, а дайте менi кусок доброго дерева та й того кривого ножа, -
я собi витешу ложку, бо не буде чим вечерi ©сти.
Петро сiв на лавцi й став мовчки стругати. Небавом вийшла гарна ложка.
Сотник оглянув i каже:
- Витнеш таку й для мене. Ти й тут мистець. Ложка пiшла по руках, аж
дiйшла до Касяна. Йому вона не подобалась.
- Такою ложкою треба два рази так довго ©сти. То для дитини ложка, а не
для козака.
- Годi, батьку! В кого нема в ротi зубiв, то може там i волами за©хати,
а в мене помiж здоровi зуби велика ложка не влiзла б.
Касян аж закипiв зi злостi. Всi пiзнали, що Петро б' до його беззубого
рота, й радi були, що старому хрiновi так вiдрубав.
Старий не знав, що вiдповiсти, й зараз вийшов з куреня.
- Чого вiн такий злючий, усе йому невлад.
- Вiн тако© вдачi, та при тiм добрий, характерний козак. Але в тебе,
Петре, гострий язик.
- То лише тодi, коли за що нелюбого завадить, а так я не страшний,
побачите.
Марко приходив помалу до себе. Дуже пiдупав на силах. Гарячка його
знемогла так, що зразу Петро мусив його водити попiд руку. За той час
Петро мав нагоду пiзнати цiлу редуту й порядок, який тут заведено.
Ця редута, звана Чубовою редутою, або Чубiвкою, була одна з тих, якi
козацтво ставило на пограниччi земель татарсько© орди. Вони мали на метi
не лише зорити за рухами татар, але ще в разi татарського набiгу орду
здержувати, а то й нищити. В редути звичайно посилано iз Запорозько© Сiчi
вiддiли запорожцiв, якi змiнялися.
З Чубiвкою було iнакше. Тут засiв запорозький сотник Iван Чуб. Вiн ©©
побудував, i випосажив у всi потреби, i не хотiв звiдсiля рушатися.
Навпаки, вiн завiв тут козацьку школу на подобу Сiчi. Сюди приходили
молодi люде, хто мав охоту козакувати, й тут пiд умiлою рукою сотника, пiд
умiлою й твердою рукою осавула Касяна Бай бузи ставали справжнiми
козаками.
Таких вишколених у во нному ремеслi людей посилав сотник вiд часу до
часу на Сiч з окремим ре стром. Хто в той ре стр попав, приходив на Сiч не
як новик, а як козак-товариш.
Чубiвка лежала на правому березi Синюхи, що впливала до Бога. То був
чотирикутник, окопаний iз трьох бокiв високим валом. З четвертого боку
притикала вона до великого лiсу. З того боку була забезпечена ровами,
засiками, вовчими долами i такими iншими штуками. В потребi можна було
випустити з недалеко© Синюхи воду, а тодi цiлий простiр мiж лiсом i
редутою заливала широко вода. Щоби остерегти добрих людей, що не туди
дорога в редуту, понастромлювано на краю лiсу на тичках черепи з
татарських голiв.
На двох рогах валiв редути стояли нарiжники, де мiстились по двi
гармати. Вали були порослi терниною i дикою рожею, а на верху дубовi
палiсади з дiрами до стрiляння. Навкруги валiв був широкий рiв, а в ньому
застромленi кiнчастi коли. Хто в той рiв упав, мусив застромитися на палi.
В редуту вело дво ворiт з противних бокiв, з мостами до пiдношення на
ланцюгах. У ворота заходилося попiд земляний вал.
Редута виглядала зверху, мов який лiс.
Всерединi стояла хата сотника з прилiпленим до не© куренем. Хата була
широка, присадкувата. Крiм тих двох кiмнат, якi вже зна мо, була тут i
комора, вiд яко© ключ носив або сотник, або, коли його не було, його
вiрний товариш Касян. З комори то©, де хазя©н ховав сво© скарби, входилося
в та мний хiдник глибоко i далеко попiд землю - геть аж до лiсу серед
велико© гущавини. Коли б у редутi неможливо було вдержатися, то можна було
втекти тим льохом у лiс, а тодi поминай, як звали.
У самих валах, довкруги невеликого майдану, мiстилися будинки й стайнi
та склади на хлiб i пашню, бо Чуб завiв сво хазяйство. Зараз за редутою,
по другу сторону рiки, були розлогi поля з усяким хлiбом i пасовиська для
товару й коней.
В редутi був вiйськовий сiчовий порядок. Були поготiвля й сторожi. Як
лише сторожний козак помiчав небезпеку - давав умовлений знак. Тодi
робiтники утiкали з поля, скотарi й конюхи заганяли товар i конi всередину
редути. Пiдносили мiст i зачиняли ворота. Ця редута стояла близько
буджацько© орди, й частенько стрiчала непроханих гостей оловом.
Згадати б ще, що крiм хати всi будiвлi були вкритi землею, й нiяким
способом не можна ©х було iззовнi пiдпалити.
Нiхто тут не дармував i не нудьгував. Кожний мусив робити, до чого його
приставили. Робота була розложена на кожну годину, а хто би зробив не так,
стрiнувся з твердою рукою Касяна, який побо©в не жалував.
Сотник Iван Чуб, чоловiк п'ятдесяти рокiв, невеликого росту i
кремезний, довгi роки працював i думав над тим, як свою редуту зробити
нездобутою. Завжди щось улiпшував i щось нового додавав. Його збро©вня
мала всього подостатком, а хлiба, солоно© риби, в'яленого м'яса, меду,
було стiльки, що можна було перетримати облогу цiлий рiк, коли не бiльше.
Слава Чубово© школи розходилась по цiлiй околицi. Охотникiв було
стiльки, що сотник не мiг вибрати, бо бiльше, як стокiлька людей не хотiв
приймати.
Касян завiв такий порядок, що однi йшли до хазяйсько© роботи, других
вправляв у во ннiм ремеслi: вчились ©здити на конi, стрiляти в цiль,
поводитися з гарматою. Так було щодень. В недiлю i свята спочивали, читали
Святе письмо тощо.
Крiм людей, сторожили редуту ще й собаки, яких було кiлька. То була
незвичайна порода собак сильних, розумних i чуйних. Такий пес за©дав на
смерть вовка, а татарина занюхав здалека, ©х не припинали, бо сво©м нiчого
не робили. За ворогiв вважали самих татар.
Сам сотник, славний низовий лицар, був м'яко© вдачi. Хотiв, щоби
кожному було добре. Любив поговорити i пожартувати, i для того може би не
вспiв завести во нно© карностi, якби не старий Касян. Той завжди дивився
на всiх бiсом, був непривiтний, воркотун i дуже строгий до себе i других.
Тi супротивнi вдачi двох людей доповнялися дуже добре. Не раз, як Касян
починав воркотiти, то сотник тiльки махав руками i втiкав у свiтлицю.
Касяновi було все вiльно. Зате нiхто так не ©здив на конi, хоч би який
дикий, нiхто так у цiль не потрапив, нiхто так роз'©зду не провадив, язика
не дiстав, як старий Касян. Козаки вважали Касяна за характерника, дуже
його боялися, але поважали його за його лицарськi прикмети. Вiдважний, що
самого чорта б не злякався. Не завагався б пiти до самого Царгорода i
висмикати султановi бороду, коли б йому сотник це приказав. Але й кожний
йому пiдчинений мусив виконати приказ, хоч би прийшлося i голову покласти.
Тому-то з Чубово© редути виходили славнi лицарi, i на Сiчi мали велику
пошану. Нашi кульчичане попали сюди взимi. В цю пору не ви©здили роз'©зди.
Займались роботою домашньою. У©жджали коней, молотили збiжжя, мололи
борошно, заходили товар i ходили на лови в лiс. Робили припаси на лiто.
Увечерi сходилися всi в курiнь: i тут не було теж без роботи. А при тiм
спiвали пiсень та розказували усячину, або читав один Святе письмо, а всi
слухали, хто стругав дещо, кравцi шили, ткачi ткали полотно або сукно -
нiхто не був без дiла. Сюди заходив i сотник. Аж дядько Касян вийшов на
двiр, поглянув на зорi, а коли пiзня пора була, кричав з порога:
- Досить того, спати пора!
Кожний кидав свою роботу, вiдмовляв молитву i лягав на лежанку.
Нашi новики мусили вчитися кiнно© ©зди. Коли перший раз посiдали на
коней, то цiла громада аж за боки бралась зi смiху.
- От жаби! У козацтво преться, а на конi сидить, мов гуска на вербi. От
вченi! На бандурi гра , а до коня треба його прив'язати. Татарин тiльки
дмухне, вже тебе нема.
- Та не сердься так, дядьку, поки б вiн мене здув, то я його дмухну
стрiлою - каже Петро.
- Ов, хвали мене, роте, бо тебе розiрву.
- Це не хвальба, дядьку, а суща правда. Коли прикажете, то можу пiти об
заклад, що поцiлю в мiсце, де менi наперед прикажете.
- З дурнями не закладаюся, - воркнув Касян.
- Може, я й дурень, а з луком знаю обходитися краще iнших.
На те каже сотник:
- Добре, я пiду з тобою об заклад, коли поцiлиш в оцi дверi.
- Не так, пане сотнику. Ми напишемо на дверях вугликом колiсце, а я
потрафлю звiдсiля десять разiв.
- Ти, мудрагелю, глумишся з мене, - каже сердитий Касян. - Я залежуся з
тобою, але так, що на десять разiв не поцiлиш анi разу, вчищу тобi десять
прутiв на спину оцi ю рукою.
- То коли йде об заклад, то мусило б бути те таме й навпаки. На десять
разiв скiльки разiв поцiлю, стiльки ж би вам, дядьку, прийшлося хiба вiд
мене вiдiбрати прутiв на спину.
- Ех, то язиката шельма, - сказав Касян.
- Нi, я закладаюсь направду, - говорив сотник. - Що ставиш?
- Ставлю червiнця, бо бiльше не маю.
- А я ставлю коня, якого собi сам вибереш.
- Менi краще кожух придався би, бо мiй десь у снiгу пропав.
- Хай буде за першим разом кожух, за другим кiнь, за третiм шабля.
- Отже, до трьох разiв. Та ба, у мене лук , та стрiли пропали.
Товаришi, напишiть на дверях колiсце, таке завбiльшки чоловiчо© голови.
Сталося це миттю, бо всi були дуже цiкавi. Петро вийняв червiнця i дав
Касяновi на руки.
Петро принiс свiй лук, подали йому три стрiли.
- Нi, - каже сотник, - давай десять. Заклад був, що на десять стрiл ма
три рази втрапити.
Петро поставився. Першi три стрiли попали в колiсце, одна при другiй.
- Мистець з тебе, небоже, виграв ти. Йди ж тепер у стайню й вибери собi
коня. Будуть з тебе люде. Касяне, вiддай йому червiнця.
А Петро каже:
- На конях я не знаюся. Я прошу дядька Касяна, щоб для мене коня
вибрав, з кожухом то я скорше дам собi раду.
- Не так, хлопче, тобi два конi належиться, бо ти три рiчi виграв.
- Коли ласка, то цей кiнь буде для мого побратима Марка.
- Нi, це для тебе обидва. Побратим нехай сам доробля ться. А що вiн
умi ?
- Вмi Жмайлову штуку на шаблi, - пiдхопив Петро, - тiльки не знаю, чи
здужа ще, бо дуже охляв у тiй недузi.
- Я попробую, - каже Марко.
- Виступай котрий! - говорив Чуб.
Знайшовся охотник. Принесли шаблi, а Марко показав таку саму штуку, як
тодi в бурсi.
- Далебi, Жмайло, - говорив врадуваний сотник. - Пiзнати птицю, з якого
гнiзда. Марку, йди вибирай i собi коня. Будеш мати й кожух новенький.
Касян пiшов з хлопцями до стайнi. Старий говорив:
- Я гадав, що ти один з другим хоч вчений, а в лицарствi незнайко, так
бачу, що нi... Добре. Тепер я вас сам вчитиму, як на конi ©здиться.
Довкруги редути в степу стiльки напало снiгу, що не можна було туди на
конi пускатися. Конi западали по груди й не хотiли йти. Треба було ©здити
всерединi редути по майданi, звiдки снiг вiдгорнули.
Касян вчив хлопцiв щодня, й був з них вдоволений, хоч нiколи не
переставав воркотiти й сердився за найменшу похибку. Хоча ©х поважали всi
й любив ©х сотник, Касян нi в чому не змiнився й так строго й суворо
поводився з ними, як i з iншими.
ХIII
Зараз по Йорданi заповiв Касян лови в великiм Чубовiм лiсi. Такi лови
вiдбувалися кiлька разiв зимою, а то iнколи й лiтом. Козаки готувались на
це, як на яке свято. В лiсi було повно звiра, i то грубшого. Були тут цiлi
стада оленiв, цапiв, диких кабанiв, можна було стрiнутися з ведмедем i
диким котом. На тих звiрiв полювали хiба лише взимку, бо ©х ловлено задля
хутра, яке вiдтак сотник продавав при©зним купцям.
Як лише стало на свiт заноситися, Касян подiлив козакiв на гуртки й
порозсилав на призначенi мiсця. На лови йшов сотник теж. Лише молодики
мали остатись в редутi, а це дуже не подобалося Петровi. Вiн зайшов до
сотника й каже:
- Пане сотнику, невже ж i я мушу остатись в редутi? А менi б так
хотiлося попробувати мого лука. Вже бiльше двох лiт його маю, та лише раз
довелось менi застрелити цапа, як ми з Острога втiкали.
- Лук - то заслаба зброя на грубшого звiра. Добре, ти пiдеш з нами на
лови, але вiзьми рушницю. Там можеш i з кабаном стрiнутися.
- Кабановi теж дам ради з лука.
Сотник запорядив, щоби й обидва кульчичане пiшли на лови. Марко взяв
рушницю, а Петро таки пiшов з луком, узявши двадцять добрих вибираних
стрiл
Зi сходом сонця були вже всi в лiсi. Снiгу було повище колiн. Зверху
вiн трохи примерз, однак не так, щоб чоловiк наверху вдержався. Як
поставали на мiсцях, Касян заграв у сурму i розпочались лови. Козаки з
другого боку стали викрикувати. Вони звiра полошили i наганяли на
стрiльцiв.
Петро стояв пiд грубим буком. Коло нього зараз стояв Марко, далi -
сотник, а з другого боку - Касян.
На Касяна вийшов великий олень. Побачивши чоловiка, вiн став, потряс
сво©ми великими рогами i став фучати. Петро побачив щось такого, чого
дотепер не доводилось бачити. Касян не мав рушницi, лише невеликий нiж. I
по-мистецьки вiн тим ножем орудував. Вiдвiв праву руку назад i викинув
нiж, котрий улучив оленевi в самi груди. Олень пiдвiвсь на заднi ноги
вгору, заричав страшно i повалився на землю. Тепер пiдступив до неживого
оленя, вийняв ножа i обтер його об шерсть звiра. "От тако© штуки навчитися
б; це краще, чим мiй лук", - подумав Петро, але в тiй хвилi, порючи
великою головою снiг на всi боки, йшов на Петра великий кабан. Вiн фучав
люто, що вигнали його з логовиська серед морозу. Петро нап'яв лук i
вижидав хвилi, коли кабан обернеться до нього боком. А тим часом кабан
ступав щораз далi. Окружився цiлий снiговим порохом, начеб у хмарi. Петро
скрикнув, i кабан справдi подався вбiк. Тепер прицiлився Петро i випустив
стрiлу. Вона поцiлила кабана пiд лопатку. Кабан пiдскочив угору i лише
тепер побачив свого ворога. Стрiла стирчала йому в боцi, i вiн кинувся в
сторону Петра.
- Втiкай на дерево, - кричав Касян, бiжачи з усi © сили з ножем. Та вже
було запiзно. Кабан вдарив рилом Петра i пiдкинув вгору. Петро впав на
землю. Здавалося, що йому буде амiнь. Сотник i Марко аж скрикнули i стали
щосили бiгти на пiдмогу.
- Пропав хлопець! - крикнув, бо саме тодi скочив кабан на Петра, який
не мiг видобутись iз снiгу. В ту хвилю надбiг Касян. Надлюдською силою
пiймав кабана за оба уха. Ножа держав у ротi. Кабан виривавсь з усi ©
сили, намагаючись зачепити iклом. Та Касян держав його сво©ми жилавими
руками, мов клiщами. Вiдтак виждав хвилю, вихопив правою рукою нiж з губи
i штовхнув кабана пiд ребро, в саме серце. Кабан захарчав i повалився на
землю неживий. Позбiгалися на те диво iншi козаки, що стояли близько.
Нiхто навiть не прочував, щоб у того старого сухого козака стiльки сили
взялося, бо, говорили всi, легше вола за роги повалити на землю, чим
кабана вдержати за вуха.
Касян вiддихав тяжко, обтираючи одежу з кровi. Петро встав на ноги,
приступив до Касяна i поцiлував його в руку. Те саме зробив i Марко,
котрий гiрше налякався, як Петро i трясся, мов у лихорадцi.
Марко скрикнув страшно, начеб справдi побачив смерть з косою.
- Дiдусю, ой, дiдусь прийшли, - говорив, мов врадувана мала дитина. -
Йду вже, дiдусю, йду зараз... Тiльки з Петром попрощаюся... Дiдусю, -
говорив крiзь плач, - я нiчого не винен, я вiкон ректоровi не вибивав,
бiгме Боже! Дiдусеньку, чи далека нам дорога на той свiт?.. До Господа
небесного... Не лишай мене самого... я дуже боюся...
- З ним щось недобре, - говорив до себе старший козак. Встав з лежанки
й засвiтив свiчку. Марко сидiв на печi. У нього горiли очi, усе лице було,
мов у полум'©. Розкидав руками й безупинно балакав уриванi слова.
Козак прийшов до нього й обмацав голову й тiло. Марко його не видiв.
Хазя©н закликав Максима, що спав на лавi:
- Вставай, небоже, з тим парубком недобре щось ко©ться. Вважай на
нього, я розведу огонь. Зiлля треба заварити.
В тiй хвилi Марко крикнув:
- Вже йду! - й скочив з печi в обiйми Максима, що його придержав.
- Покладь його на мою постелю.
Пiшов хазя©н, принiс липового цвiту, кинув у кипучий глечик i всипав
патоки.
Марко не давався Максимовi:
- Гайдуки, голубчики, пустiть мене, не вiддавайте на муки, не саджайте
в тюрму!
Вiн страшно плакав.
Хазя©н помагав Максимовi та заспокоював:
- Не бiйсь, синку, нiчого тобi гайдуки не зроблять, ти в безпечнiм
мiсцi мiж козаками.
Коли дiткнулися болючого мiсця, Марко засичав з болю.
Поклали його на лежанку горi спиною. Хазя©н став осторожно його
роздягати, поки не добрався до болючого мiсця. Скривавлена сорочка
пристала до рани. Треба було вiдмочувати сорочку теплою водою. Показалася
велика рана.
- Здорово вибили, чортовi сини, дивись, Максиме, та держи його-таки
так, поки я не вернуся.
Хазя©н пiшов до комори, принiс якогось сушеного листя, яке розмочив у
водi. Рану промив теплою водою, обложив розмоченим листям i обв'язав.
Тепер обернули Марка i посадили. Хазя©н подав йому кухоль липового вивару
з медом.
- Пий це, парубче, здоровий будеш.
У Марка запеклись уста, аж почервонiли. Вiн жадно глотав солодкий
напиток, бо спрага його мучила.
Вiд того хворий начеб прочуняв. Дивився на всiх наляканими очима:
- Де я? Що це? Петрусю, чи ти тут?
- Твiй Петро спить, i ти проспися, ти безпечний, нiхто не рушить тебе,
i гайдукiв не бiйся, бо ти мiж добрими людьми, що тебе не зрадять i нiкому
не видадуть...
Марко знеможений впав на лежанку. Хазя©н поклав йому мокре полотенце на
голову i груди.
Марко дихав важко й заснув.
Хазя©н просидiв коло нього усю нiч, змiняючи полотенця. Максим куняв на
лавi, далi прилiг i захрiп.
А надворi не вгавала завiрюха.
Вихор вив та свистiв на всi тони, бив об стiну снiгом. Достоту чортяче
весiлля завелось там, надворi...
Надраном здавалося, що минулася в Марка гарячка. Вiн спав спокiйно.
Петро прокинувся аж коло полудня.
Перше його слово, як не побачив бiля себе товариша, було:
- А Марко де?
- На мо©й лежанцi. Добре ти спав, хлопче?
Петро злiз з печi й приступив до Марка:
- Що з ним, батьку?
- Нiчого, подужа , нехай лише зiпрi добре. Ми його зараз на пiч
перенесемо та добре кожухами вкри мо.
Перенесли його на пiч, у якiй горiв огонь, наче пiд хлiб.
- Тепер менi розкажи, Петре, куди ви, небожата, в таку лиху годину
чимчикували?
- Ми козаки, на Запорожжя ©хали, та в дорозi в снiгу заблукались, з
шляху збилися.
- А ви ж знали шлях на Запорожжя?
- Кожна дорога веде на Запорожжя...
- Те-те-те... Як не вмi ш брехати, так кажи правду, ось що. Ви й не
козаки, й розуму козацького у вас дасть бiг. З Острога не туди на Сiч
дорога. Не козаки ви, а школярi, бо козацького звичаю не зна те. Нема у
вас козацького розуму, бо добрий козак не пуска ться в дорогу в таку пору.
- З острога? - пита наляканий Петро. Йому вже тодi нiяково було, як
хазя©н назвав його по iменi. Звiдкiля вiн те все зна ?
- З Острога? - пита наляканий Петро. Йому вже скажу, що я знаю. Твiй
товариш був суджений в школi за те, що вибив ректоровi вiкна, хоч вiн того
не зробив. За це вибили його дуже болюче рiзками. А опiсля вiн спересердя
вдарив брехуна i вбив вiдразу. Через те ви перевдяглися за козакiв i
втекли в свiт навмання, мiркуючи, що Запорожжя зараз за бурсацьким тином.
Коли б були так трохи ще по©хали направо, були б попали мiж буржацьку
орду. Тодi було б вам Запорожжя. На щастя ваше, - так вже вам Пречиста
Дiва помогла, - ви натрапили на мою редуту, а то було би вам амiнь. Бо
кого степова зима вiзьме в сво© обiйми, того не випустить аж до страшного
судища Христова.
Петро не мiг з дива вийти, звiдки хазя©н те все зна . Хiба ж тут були
вже княжi гiнцi i все розповiли, та ще й пiймати приказали? Петро зложив
перед козаком руки, як до молитви, i став благати:
- Батеньку рiдний! Не видай нас княжим слугам! Помилуй нашi молодi
голови! Мiй побратим нiчого не винен, вiн лише спересердя, що його з
наклепу скарали. Довiку вам служити буду, лише захистiть нас, сховайте в
себе.
- Ех ти, зелене, дурне! Хiба ж я княжий гончий, щоб втiкачiв ловити?
Знай мене: я сотник Запорозького вiйська, Iван Чуб, а то моя славна на всю
Укра©ну редута Чубiвка. Хто попав пiд мiй покров, той безпечний, як у
Господа за пазухою.
- Та коли б сюди наспiла княжа погоня, гайдуки, так...
- Начхати менi на твого князя i його гайдукiв. Хай попробу мене взяти.
Не доказала того орда, скiльки разiв собi зуби вищербила, не вiзьмуть i
княжi гайдуки. Шкода, що ти, письменний, та таке верзеш.
Петро приступив i поцiлував сотника в руку. Вiн цiлком заспоко©вся та й
пита :
- Пане сотнику, звiдкiля ви все про нас зна те, це для мене дуже
цiкаво.
- Ха-ха-ха! Невелика штука, а дурному чудо: твiй брат виговорив у
гарячцi цiлу вашу iсторiю.
- Вiн не брат менi, тiльки побратим.
- То ще краще, коли так твердо побратимство держите. Ти його нiс на
плечах?
- Конi нам попадали, годi було його в степу оставляти на певну
смерть...
- Гарно, синку! Люблю за це i давай хай тебе поцiлую, як твiй батько.
Ти ж з Острога лише задля побратимства утiкав. Будуть з вас люде. За твого
Марка заспокойся. Я не таких лiчив, та й вилiчив. Тепер приймаю вас до
свого товариства. Побудете тут, козацького звичаю навчитеся. Скучати в
мене не будете. А як прийде слушний час, тодi з Богом на Запорожжя я сам
вас вишлю. - Сотник обняв i поцiлував Петра в голову. - Тепер посидь ти
коло Марка, а я вийду. Там, у печi, глечик з завареним зiллям. Коли
прокинеться, дай йому напитися. Та скажи, як вас зовуть, бо я вас у мiй
козацький ре стр заведу.
- Я - Петро Конашевич, а мiй побратим - Марко Жмайло-Кульчицький.
- Невже ж! - скрикнув врадуваний сотник. - Ви, певно, з-пiд Самбора?
- Так, справдi.
- Петро Жмайло товаришував зi мною на Сiчi. Враз ми у Крим ходили.
Славний козак був, на шаблi мистець. Шкода його, замолоду поляг головою.
- Це був рiдний стрий оцього Марка.
- От гаразд! Будете для мене любими гостями, а опiсля товаришами.
- А я все ще побоююся, що за нами буде погоня.
- Дурниця! Кому схочеться за якогось там цапообразного диякона погоню
висилати за двома зеленими бурсаками. Та скажи менi, звiдкiля ти роздобув
такого лука? Штука неабияка, панська...
- Це подарував менi князь, як вернув з походу на Косинського.
- Видно, що князь дуже радий з того, що побив Косинського. Невелика
штука. Косинський гаряче купаний. Взявся до боротьби з такими дуками, не
обчислив гаразд сво©х сил.
Сотник вийшов.
В тiй хвилi Марко пiдвiвся й сiв на печi. Вiн дивився кудись широко
вiдкритими очима.
Петро прискочив до нього, врадуваний:
- Марку! Голубе мiй! Ми безпечнi, в добрих людей, промов до мене хоч
слово.
Марко не пiзнав товариша. Як Петро наблизився до нього, вiн вiдтрутив
його з цiло© сили:
- Геть вiд мене, ти, диявольський дияконе! Не приводь мене другий раз
до грiха, я ще одного не спокутував... - Марко кричав.
Надiйшов сотник.
- Вiн iще в гарячцi, ще не отямився. Ти його напувай пильненько тим
зiллям. Не дамо його. Кожного Жмайла два рази жалко.
Сотник обернув Марка, щоб перев'язати рану.
- От поглянь, як здорово били.
Петра аж серце стиснуло. Рана була бiльша, як зразу. Мiсцями
повiдпадала шкура. Марка пильнувати лишився Максим. Сотник пiшов з Петром
через сiни до куреня обiдати.
Курiнь - то була простора кiмната, на яких сто людей. Стiни були
городженi з хворосту й обмазанi глиною. Попiд стiнами стояли лежанки, а
насерединi, на гаку, висiв чималий казан, з якого йшла густа пара. Пiд
казаном горiв огонь. Дим виходив димарем угору, аж пiд стрiху. На стiнах
висiла козацька зброя. На почеснiй стiнi висiла iкона Покрова, а пiд нею
горiла на срiбнiм ланцюжку лампадка. Здовж куреня стояв довгий стiл, а по
обох боках - лави.
Петро такого ще не бачив. Вiн не знав, на яку ступити, й що з собою
зробити.
Сотник каже:
- Приймiть до гурту нового товариша, назива ться Петром Конашевичем.
Дайте нам ©сти.
Козаки пiдходили з дерев'яними мисками до кухаря, а той черпав кожному
великою варехою. З цими мисками йшов кожний до стола й сiдав, виймаючи
з-за халяви ложку. Знайшлась миска i для Петра. Сотник сiв на почесному
мiсцi. Вiдтак стукнув до стола i всi повставали. Сотник проговорив
голосно: "Отче наш", перехрестив тричi стiл i тодi всi посiдали. У Петра
не було ложки.
- ж, товаришу, - глузували козаки. Петро добув ножика, вiдкро©в кусок
хлiба й зробив собi ложку.
- От бачите, що вмi собi дати раду.
- Коли б менi роздобути кусок яворини, то завтра матиму свою.
- Не лише яворина, у нас знайдеться й кривий нiж, - каже сотник.
По обiдi пiшов сотник спочивати, а Петро остався i знайомився з
козаками.
На стiнi висiла бандура.
- Чи можна взяти? - пита Петро.
- Як вмi ш грати, то можна.
Петро навчивсь грати на бандурi в бурсi. Пристро©в iнструмент i вдарив
по струнах. Зразу "пробував пальцiв", а вiдтак заграв дрiбненького, що аж
жижки скакали.
- Ось мистець! - говорили козаки, обступивши його довкруги. Далi стали
притупцювати i вдарили тропака.
Петро грав, козаки гуляли, аж попрiли.
Тепер вдарив кiлька акордiв i заспiвав думу. Голос у нього був гарний,
дзвiнкий та сильний. Усiх узяв за серце, кожний слухав, запираючи в собi
дух. У куренi стало тихо-тихесенько. За тим пiшла друга пiсня, як батько
виправляв сина в похiд, як сестра виводить братовi коня вороного, а
мати-жалiбниця нишком плаче та молитвою супроводжу , як козак дiста ться в
турецьку неволю...
Так усi заслухались, що не бачили, як ввiйшов у курiнь сотник i став
позаду iнших.
Петро скiнчив сильними акордами бандури.
- Бог тебе прислав сюди, сину, - каже сотник i поцiлував його в голову,
- такого голосу я ще зроду не чув. Не в ти дармо хлiба в бурсi. Спасибi,
що розважив душу та повеселив. А що, хлопцi, радi з нового товариша?
- Дуже радi! Хай здоровий буде
- Хвалiть, та не перехвалюйте, - обiзвався осавул, Касян Байбуза.
То був старий високий та сухий, мов вуджена козяча лопатка, дiдуган.
Вiн шелепiв тому, що в нього зубiв не було. Був дуже строгий i злючий, а
до сотника щирий, хоч не раз на сотника воркотiв, мов старий пес. Сотник
зробив його осавулом тому, що знав козацький звичай, як "Отче наш".
Розумiв добре всi козацькi й татарськi хитрощi й провадив усюди порядок,
як у годиннику. Навпаки, сотник був м'якого серця й на вискоки молодi
дививсь крiзь пальцi. Найбiльше ремствував Касян, що сотник псу тих
шибайголiв i не да ©х вивести на добрих козакiв. На Петра дивився вiн
спiдлоба сердито й жалкував, чого вчора того дурного жовтодзьоба пустив у
редуту.
- Хвалiть, та не перехвалюйте, - повторив ще раз Касян. - Не кожний
бандурист буде добрим козаком. Лицарство в шаблi, а не в бандурi.
Така бесiда всiм не подобалась, бо Петро всiх взяв за серце, та нiхто
не посмiв старому противитись. Навiть сотник скривився на це, та не казав
нiчого, лише махнув рукою.
Петро показував, що цього не бере собi до серця, та, щоби звернути
бесiду в iнший бiк, каже:
- Товаришi, а дайте менi кусок доброго дерева та й того кривого ножа, -
я собi витешу ложку, бо не буде чим вечерi ©сти.
Петро сiв на лавцi й став мовчки стругати. Небавом вийшла гарна ложка.
Сотник оглянув i каже:
- Витнеш таку й для мене. Ти й тут мистець. Ложка пiшла по руках, аж
дiйшла до Касяна. Йому вона не подобалась.
- Такою ложкою треба два рази так довго ©сти. То для дитини ложка, а не
для козака.
- Годi, батьку! В кого нема в ротi зубiв, то може там i волами за©хати,
а в мене помiж здоровi зуби велика ложка не влiзла б.
Касян аж закипiв зi злостi. Всi пiзнали, що Петро б' до його беззубого
рота, й радi були, що старому хрiновi так вiдрубав.
Старий не знав, що вiдповiсти, й зараз вийшов з куреня.
- Чого вiн такий злючий, усе йому невлад.
- Вiн тако© вдачi, та при тiм добрий, характерний козак. Але в тебе,
Петре, гострий язик.
- То лише тодi, коли за що нелюбого завадить, а так я не страшний,
побачите.
Марко приходив помалу до себе. Дуже пiдупав на силах. Гарячка його
знемогла так, що зразу Петро мусив його водити попiд руку. За той час
Петро мав нагоду пiзнати цiлу редуту й порядок, який тут заведено.
Ця редута, звана Чубовою редутою, або Чубiвкою, була одна з тих, якi
козацтво ставило на пограниччi земель татарсько© орди. Вони мали на метi
не лише зорити за рухами татар, але ще в разi татарського набiгу орду
здержувати, а то й нищити. В редути звичайно посилано iз Запорозько© Сiчi
вiддiли запорожцiв, якi змiнялися.
З Чубiвкою було iнакше. Тут засiв запорозький сотник Iван Чуб. Вiн ©©
побудував, i випосажив у всi потреби, i не хотiв звiдсiля рушатися.
Навпаки, вiн завiв тут козацьку школу на подобу Сiчi. Сюди приходили
молодi люде, хто мав охоту козакувати, й тут пiд умiлою рукою сотника, пiд
умiлою й твердою рукою осавула Касяна Бай бузи ставали справжнiми
козаками.
Таких вишколених у во нному ремеслi людей посилав сотник вiд часу до
часу на Сiч з окремим ре стром. Хто в той ре стр попав, приходив на Сiч не
як новик, а як козак-товариш.
Чубiвка лежала на правому березi Синюхи, що впливала до Бога. То був
чотирикутник, окопаний iз трьох бокiв високим валом. З четвертого боку
притикала вона до великого лiсу. З того боку була забезпечена ровами,
засiками, вовчими долами i такими iншими штуками. В потребi можна було
випустити з недалеко© Синюхи воду, а тодi цiлий простiр мiж лiсом i
редутою заливала широко вода. Щоби остерегти добрих людей, що не туди
дорога в редуту, понастромлювано на краю лiсу на тичках черепи з
татарських голiв.
На двох рогах валiв редути стояли нарiжники, де мiстились по двi
гармати. Вали були порослi терниною i дикою рожею, а на верху дубовi
палiсади з дiрами до стрiляння. Навкруги валiв був широкий рiв, а в ньому
застромленi кiнчастi коли. Хто в той рiв упав, мусив застромитися на палi.
В редуту вело дво ворiт з противних бокiв, з мостами до пiдношення на
ланцюгах. У ворота заходилося попiд земляний вал.
Редута виглядала зверху, мов який лiс.
Всерединi стояла хата сотника з прилiпленим до не© куренем. Хата була
широка, присадкувата. Крiм тих двох кiмнат, якi вже зна мо, була тут i
комора, вiд яко© ключ носив або сотник, або, коли його не було, його
вiрний товариш Касян. З комори то©, де хазя©н ховав сво© скарби, входилося
в та мний хiдник глибоко i далеко попiд землю - геть аж до лiсу серед
велико© гущавини. Коли б у редутi неможливо було вдержатися, то можна було
втекти тим льохом у лiс, а тодi поминай, як звали.
У самих валах, довкруги невеликого майдану, мiстилися будинки й стайнi
та склади на хлiб i пашню, бо Чуб завiв сво хазяйство. Зараз за редутою,
по другу сторону рiки, були розлогi поля з усяким хлiбом i пасовиська для
товару й коней.
В редутi був вiйськовий сiчовий порядок. Були поготiвля й сторожi. Як
лише сторожний козак помiчав небезпеку - давав умовлений знак. Тодi
робiтники утiкали з поля, скотарi й конюхи заганяли товар i конi всередину
редути. Пiдносили мiст i зачиняли ворота. Ця редута стояла близько
буджацько© орди, й частенько стрiчала непроханих гостей оловом.
Згадати б ще, що крiм хати всi будiвлi були вкритi землею, й нiяким
способом не можна ©х було iззовнi пiдпалити.
Нiхто тут не дармував i не нудьгував. Кожний мусив робити, до чого його
приставили. Робота була розложена на кожну годину, а хто би зробив не так,
стрiнувся з твердою рукою Касяна, який побо©в не жалував.
Сотник Iван Чуб, чоловiк п'ятдесяти рокiв, невеликого росту i
кремезний, довгi роки працював i думав над тим, як свою редуту зробити
нездобутою. Завжди щось улiпшував i щось нового додавав. Його збро©вня
мала всього подостатком, а хлiба, солоно© риби, в'яленого м'яса, меду,
було стiльки, що можна було перетримати облогу цiлий рiк, коли не бiльше.
Слава Чубово© школи розходилась по цiлiй околицi. Охотникiв було
стiльки, що сотник не мiг вибрати, бо бiльше, як стокiлька людей не хотiв
приймати.
Касян завiв такий порядок, що однi йшли до хазяйсько© роботи, других
вправляв у во ннiм ремеслi: вчились ©здити на конi, стрiляти в цiль,
поводитися з гарматою. Так було щодень. В недiлю i свята спочивали, читали
Святе письмо тощо.
Крiм людей, сторожили редуту ще й собаки, яких було кiлька. То була
незвичайна порода собак сильних, розумних i чуйних. Такий пес за©дав на
смерть вовка, а татарина занюхав здалека, ©х не припинали, бо сво©м нiчого
не робили. За ворогiв вважали самих татар.
Сам сотник, славний низовий лицар, був м'яко© вдачi. Хотiв, щоби
кожному було добре. Любив поговорити i пожартувати, i для того може би не
вспiв завести во нно© карностi, якби не старий Касян. Той завжди дивився
на всiх бiсом, був непривiтний, воркотун i дуже строгий до себе i других.
Тi супротивнi вдачi двох людей доповнялися дуже добре. Не раз, як Касян
починав воркотiти, то сотник тiльки махав руками i втiкав у свiтлицю.
Касяновi було все вiльно. Зате нiхто так не ©здив на конi, хоч би який
дикий, нiхто так у цiль не потрапив, нiхто так роз'©зду не провадив, язика
не дiстав, як старий Касян. Козаки вважали Касяна за характерника, дуже
його боялися, але поважали його за його лицарськi прикмети. Вiдважний, що
самого чорта б не злякався. Не завагався б пiти до самого Царгорода i
висмикати султановi бороду, коли б йому сотник це приказав. Але й кожний
йому пiдчинений мусив виконати приказ, хоч би прийшлося i голову покласти.
Тому-то з Чубово© редути виходили славнi лицарi, i на Сiчi мали велику
пошану. Нашi кульчичане попали сюди взимi. В цю пору не ви©здили роз'©зди.
Займались роботою домашньою. У©жджали коней, молотили збiжжя, мололи
борошно, заходили товар i ходили на лови в лiс. Робили припаси на лiто.
Увечерi сходилися всi в курiнь: i тут не було теж без роботи. А при тiм
спiвали пiсень та розказували усячину, або читав один Святе письмо, а всi
слухали, хто стругав дещо, кравцi шили, ткачi ткали полотно або сукно -
нiхто не був без дiла. Сюди заходив i сотник. Аж дядько Касян вийшов на
двiр, поглянув на зорi, а коли пiзня пора була, кричав з порога:
- Досить того, спати пора!
Кожний кидав свою роботу, вiдмовляв молитву i лягав на лежанку.
Нашi новики мусили вчитися кiнно© ©зди. Коли перший раз посiдали на
коней, то цiла громада аж за боки бралась зi смiху.
- От жаби! У козацтво преться, а на конi сидить, мов гуска на вербi. От
вченi! На бандурi гра , а до коня треба його прив'язати. Татарин тiльки
дмухне, вже тебе нема.
- Та не сердься так, дядьку, поки б вiн мене здув, то я його дмухну
стрiлою - каже Петро.
- Ов, хвали мене, роте, бо тебе розiрву.
- Це не хвальба, дядьку, а суща правда. Коли прикажете, то можу пiти об
заклад, що поцiлю в мiсце, де менi наперед прикажете.
- З дурнями не закладаюся, - воркнув Касян.
- Може, я й дурень, а з луком знаю обходитися краще iнших.
На те каже сотник:
- Добре, я пiду з тобою об заклад, коли поцiлиш в оцi дверi.
- Не так, пане сотнику. Ми напишемо на дверях вугликом колiсце, а я
потрафлю звiдсiля десять разiв.
- Ти, мудрагелю, глумишся з мене, - каже сердитий Касян. - Я залежуся з
тобою, але так, що на десять разiв не поцiлиш анi разу, вчищу тобi десять
прутiв на спину оцi ю рукою.
- То коли йде об заклад, то мусило б бути те таме й навпаки. На десять
разiв скiльки разiв поцiлю, стiльки ж би вам, дядьку, прийшлося хiба вiд
мене вiдiбрати прутiв на спину.
- Ех, то язиката шельма, - сказав Касян.
- Нi, я закладаюсь направду, - говорив сотник. - Що ставиш?
- Ставлю червiнця, бо бiльше не маю.
- А я ставлю коня, якого собi сам вибереш.
- Менi краще кожух придався би, бо мiй десь у снiгу пропав.
- Хай буде за першим разом кожух, за другим кiнь, за третiм шабля.
- Отже, до трьох разiв. Та ба, у мене лук , та стрiли пропали.
Товаришi, напишiть на дверях колiсце, таке завбiльшки чоловiчо© голови.
Сталося це миттю, бо всi були дуже цiкавi. Петро вийняв червiнця i дав
Касяновi на руки.
Петро принiс свiй лук, подали йому три стрiли.
- Нi, - каже сотник, - давай десять. Заклад був, що на десять стрiл ма
три рази втрапити.
Петро поставився. Першi три стрiли попали в колiсце, одна при другiй.
- Мистець з тебе, небоже, виграв ти. Йди ж тепер у стайню й вибери собi
коня. Будуть з тебе люде. Касяне, вiддай йому червiнця.
А Петро каже:
- На конях я не знаюся. Я прошу дядька Касяна, щоб для мене коня
вибрав, з кожухом то я скорше дам собi раду.
- Не так, хлопче, тобi два конi належиться, бо ти три рiчi виграв.
- Коли ласка, то цей кiнь буде для мого побратима Марка.
- Нi, це для тебе обидва. Побратим нехай сам доробля ться. А що вiн
умi ?
- Вмi Жмайлову штуку на шаблi, - пiдхопив Петро, - тiльки не знаю, чи
здужа ще, бо дуже охляв у тiй недузi.
- Я попробую, - каже Марко.
- Виступай котрий! - говорив Чуб.
Знайшовся охотник. Принесли шаблi, а Марко показав таку саму штуку, як
тодi в бурсi.
- Далебi, Жмайло, - говорив врадуваний сотник. - Пiзнати птицю, з якого
гнiзда. Марку, йди вибирай i собi коня. Будеш мати й кожух новенький.
Касян пiшов з хлопцями до стайнi. Старий говорив:
- Я гадав, що ти один з другим хоч вчений, а в лицарствi незнайко, так
бачу, що нi... Добре. Тепер я вас сам вчитиму, як на конi ©здиться.
Довкруги редути в степу стiльки напало снiгу, що не можна було туди на
конi пускатися. Конi западали по груди й не хотiли йти. Треба було ©здити
всерединi редути по майданi, звiдки снiг вiдгорнули.
Касян вчив хлопцiв щодня, й був з них вдоволений, хоч нiколи не
переставав воркотiти й сердився за найменшу похибку. Хоча ©х поважали всi
й любив ©х сотник, Касян нi в чому не змiнився й так строго й суворо
поводився з ними, як i з iншими.
ХIII
Зараз по Йорданi заповiв Касян лови в великiм Чубовiм лiсi. Такi лови
вiдбувалися кiлька разiв зимою, а то iнколи й лiтом. Козаки готувались на
це, як на яке свято. В лiсi було повно звiра, i то грубшого. Були тут цiлi
стада оленiв, цапiв, диких кабанiв, можна було стрiнутися з ведмедем i
диким котом. На тих звiрiв полювали хiба лише взимку, бо ©х ловлено задля
хутра, яке вiдтак сотник продавав при©зним купцям.
Як лише стало на свiт заноситися, Касян подiлив козакiв на гуртки й
порозсилав на призначенi мiсця. На лови йшов сотник теж. Лише молодики
мали остатись в редутi, а це дуже не подобалося Петровi. Вiн зайшов до
сотника й каже:
- Пане сотнику, невже ж i я мушу остатись в редутi? А менi б так
хотiлося попробувати мого лука. Вже бiльше двох лiт його маю, та лише раз
довелось менi застрелити цапа, як ми з Острога втiкали.
- Лук - то заслаба зброя на грубшого звiра. Добре, ти пiдеш з нами на
лови, але вiзьми рушницю. Там можеш i з кабаном стрiнутися.
- Кабановi теж дам ради з лука.
Сотник запорядив, щоби й обидва кульчичане пiшли на лови. Марко взяв
рушницю, а Петро таки пiшов з луком, узявши двадцять добрих вибираних
стрiл
Зi сходом сонця були вже всi в лiсi. Снiгу було повище колiн. Зверху
вiн трохи примерз, однак не так, щоб чоловiк наверху вдержався. Як
поставали на мiсцях, Касян заграв у сурму i розпочались лови. Козаки з
другого боку стали викрикувати. Вони звiра полошили i наганяли на
стрiльцiв.
Петро стояв пiд грубим буком. Коло нього зараз стояв Марко, далi -
сотник, а з другого боку - Касян.
На Касяна вийшов великий олень. Побачивши чоловiка, вiн став, потряс
сво©ми великими рогами i став фучати. Петро побачив щось такого, чого
дотепер не доводилось бачити. Касян не мав рушницi, лише невеликий нiж. I
по-мистецьки вiн тим ножем орудував. Вiдвiв праву руку назад i викинув
нiж, котрий улучив оленевi в самi груди. Олень пiдвiвсь на заднi ноги
вгору, заричав страшно i повалився на землю. Тепер пiдступив до неживого
оленя, вийняв ножа i обтер його об шерсть звiра. "От тако© штуки навчитися
б; це краще, чим мiй лук", - подумав Петро, але в тiй хвилi, порючи
великою головою снiг на всi боки, йшов на Петра великий кабан. Вiн фучав
люто, що вигнали його з логовиська серед морозу. Петро нап'яв лук i
вижидав хвилi, коли кабан обернеться до нього боком. А тим часом кабан
ступав щораз далi. Окружився цiлий снiговим порохом, начеб у хмарi. Петро
скрикнув, i кабан справдi подався вбiк. Тепер прицiлився Петро i випустив
стрiлу. Вона поцiлила кабана пiд лопатку. Кабан пiдскочив угору i лише
тепер побачив свого ворога. Стрiла стирчала йому в боцi, i вiн кинувся в
сторону Петра.
- Втiкай на дерево, - кричав Касян, бiжачи з усi © сили з ножем. Та вже
було запiзно. Кабан вдарив рилом Петра i пiдкинув вгору. Петро впав на
землю. Здавалося, що йому буде амiнь. Сотник i Марко аж скрикнули i стали
щосили бiгти на пiдмогу.
- Пропав хлопець! - крикнув, бо саме тодi скочив кабан на Петра, який
не мiг видобутись iз снiгу. В ту хвилю надбiг Касян. Надлюдською силою
пiймав кабана за оба уха. Ножа держав у ротi. Кабан виривавсь з усi ©
сили, намагаючись зачепити iклом. Та Касян держав його сво©ми жилавими
руками, мов клiщами. Вiдтак виждав хвилю, вихопив правою рукою нiж з губи
i штовхнув кабана пiд ребро, в саме серце. Кабан захарчав i повалився на
землю неживий. Позбiгалися на те диво iншi козаки, що стояли близько.
Нiхто навiть не прочував, щоб у того старого сухого козака стiльки сили
взялося, бо, говорили всi, легше вола за роги повалити на землю, чим
кабана вдержати за вуха.
Касян вiддихав тяжко, обтираючи одежу з кровi. Петро встав на ноги,
приступив до Касяна i поцiлував його в руку. Те саме зробив i Марко,
котрий гiрше налякався, як Петро i трясся, мов у лихорадцi.