Страница:
З пiзнiших письм Герасима Смотрицького бачимо, що вiн на той час був
найгарнiшим письменником i полемiстом на Укра©нi.
Ми не зна мо, який був заведений план науки в тiй школi. З письма
Захарi© Копистенського бачимо, що вчили там, крiм слов'янсько© мови,
латинсько© i грецько©, ще фiлософi©, астрономi©, математики i риторики.
Розумi ться, що теологiя була тут окремим предметом науки.
Князь Костянтин змагався доповнити учительський збiр поперед усього
сво©ми людьми, яких лише мiг стягнути. Вiдтак стягав сюди грекiв,
виминаючи латинникiв, якi могли б його плани ударемнити. Краще вже мали
приступ представники нових релiгiй, як протестанти i арiяни, якi так само
поборювали латинську церкву.
Другою особою по Смотрицькiм був о. Дем'ян Наливайко. Походив вiн з
Гусятина, де його батько був ремiсником. Батька вбив Калiновський, i тодi
його три сини перебралися на Укра©ну. Дем'ян Наливайко визначався вищою
освiтою i фанатичним прив'язанням до благочестя. На нього звернув особливу
увагу, в часi свого побуту в Острозi, царгородський патрiарх ремiя, i вiн
наклонив князя, щоб узяв собi о. Дем'яна за свого сповiдника. З то©
причини о. Дем'ян мав великий вплив на князя. Цiй обставинi треба
приписати, що козаки приятелювали з князем, а ©х представник, Северин
Наливайко, знаходив в Острозi безпечний захист i вiдпочинок.
Поволi зiбрався тут значнiший гурток учених, який зайнявся виданням
книжок. Вiкопомним дiлом стало видання Бiблi© з передмовою Герасима
Смотрицького.
Як нашi кульчичане попали в Острог, то школа iснувала вже 10 рокiв. За
той час вона гарно розвинулася. Приятель пiзнiшого гетьмана Петра
Конашевича-Сагай- дачного говорить, що гетьман вчився в Острозькiй школi,
тодi, як там квiтли науки.
Зразу тяжко було хлопцям привикнути до такого життя, але з часом
вложились у форму бурсацьких i шкiльних порядкiв i були першi мiж сво©ми
товаришами. Ними пiклувався князь, ректор i о. Дем'ян, який частенько брав
©х до себе i навчав того, чого в школi не вчили. Щиру прихильнiсть i
батькiвське серце знайшли вони ще в мiщанськiм домi Плескачiв. Усi ©х там
полюбили, як рiдних дiтей, i не було недiлi та свята, коли б ©х там не
прошено на обiди.
Перший раз були там на обiдi, ще як Степан Жмайло пробував в Острозi.
При цiй нагодi могли пiзнати родинне життя тих патрiархальних укра©нських
мiщан. Родина Плескачiв жила в просторiм домi при вулицi Литовськiй. До
дому прилягав просторий огород iз садом. Налiво вiд сiней заходилося до
свiтлицi, де жили старi Плескачi i приймали гостей. Звiдси вели дверi до
дальших кiмнат, де жили сини i зять з дiтьми. На другiм боцi була
майстерня, а далi комори i склади шевських матерiалiв. В майстернi
покладено лежанки для челядникiв i учнiв. Тут вони спали, ©ли i працювали.
Лише в недiлi i свята заходила уся челядь до свiтлицi й засiдала до одного
стола з хазя©нами. Свiтлиця була простора i ясна, вiкнами звернена до
вулицi. Велика пiч з зелених кахлiв, кiлька скринь з усяким добром i
широчезна постiль пiд стiною. Пiд образами велика лава, прикрита килимом,
i стiл, прикритий бiлою скатертю, на якiм лежало все: хлiб i сiль. Попiд
вiкна йшла довга лава. Над вiкнами - полиця з приборами кухонними. Чiльна
стiна проти входу завiшана густо образами, на яких пишалися вiнки з
польових i огороднiх квiтiв, що ©х святили в церквi по празниках. Перед
iконою богоматерi висiла срiбна лампадка. В недiлi i свята приносили сюди
другий стiл з майстернi, бо годi було всiм помiститися.
Микола Плескач, як уже вище говорилося, давав усьому порядок i надiляв
усiх роботою. Коло домашнього господарства поралась Плескачиха з донькою i
невiсткою.
В суботу надвечiр прятано в робiтнi, i вже аж до понедiлка не було
нiяко© роботи.
В недiлю рано всi по-празниковому одягненi йшли до церкви. Мужчини - в
довгих мiщанських капотах, в високих смушкових шапках, жiнки - в довгих
хутрах, обрамлених кращим хутром з куниць. Старий Плескач, брав iз-за
образа великий молитвослов i йшов попереду з жiнкою; за ними поступала вся
сiм'я зi старшими дiтьми, челядниками й учнями. Малi дiти лишалися зi
старою бабусею-помивачкою вдома.
В церквi ставали на призначених для себе мiсцях. Плескачевi, як
цехмiстровi шевському, належалося почесне мiсце i цехова свiчка. Вiн зараз
розвертав свiй молитвослов i спiвав голосно з криласом.
В тiм порядку вертали з церкви. Жiнки, пороздягавшися, виймали з печi
зварену ще рано страву й ставили на стiл. Тепер мали право сiдати до столу
челядники, учнi й парубки, що доглядали коней. Дiвки вiд корiв обiдали
окремо. Вони мусили при обiдi послугувати. Обiд зачинався молитвою, котру
вiдмовляв голосно старий Плескач. Пiд час обiду нiхто не говорив. Лише
сьорбання й жування було чути.
Степана Жмайла посадили на почесному мiсцi. За ним посiдали хлопцi. Хоч
вони молодi ще були, та не випадало саджати ©х мiж челяддю, бо то спуде©
вищо© княжо© школи.
Лише як поставили в збанках мед, розв'язалися язики, й розпочалася
гутiрка.
Плескач приказав кому-небудь повторити нинiшн казання в церквi, яке
було вангелi . На ту тему велась розмова. Плескач не мiг тому подарувати,
хто в церквi не вважав на слово боже.
Аж пiсля того пiшла розмова на iнший шлях. Плескач випитував про те, як
©х князь прийняв, i оповiдав про мiсцевi вiдносини. Степан розказував про
вiдносини в Самбiрщинi, про переслiдування православних, про те, що
православним не можна ставити церков у серединi мiста. Говорив, як то
королiвськi комiсари хотiли записати шляхту всупереч ©хнiм клейнодам i
шляхетським грамотам у iнвентар, як шляхта аж шаблею мусила оборонятися та
силою комiсарiв прогнала. Бо ж ©хнi привiле© шляхетськi походять ще вiд
князя Льва. Плескач слухав усе те, хитаючи головою, а далi каже:
- Слава, честь i поклiн нашому князевi, його милостi Костянтиновi,
щасливi ми, православнi, пiд його могучою рукою. За його плечима ми
безпечнi, мов у Бога. Нiхто нам нашо© благочестиво© вiри не смi чiпати, а
церкви нашi ставить сам князь, великолiпнi i багатi. У нас свобода. Нема
нiякого гнiту. Ось я був собi бiдним шевцем, коли сюди прийшов, як його
милiсть прикликав сюди усяких ремiсникiв, рукодiльникiв, а тепер я не
послiднiй, як бачите, багач. А всього доробився власною працею i
пильнiстю, нiкого на грiш не покривдив. I нiчого, i нiкого менi боятися,
хiба страху господнього. в мене всього подостатком, ще й на бiдних
стане. Нiхто менi того не вiдбере, бо нашого Острога нiхто не здобуде.
Татари кiлька разiв заганялися, коли-то хотiли захопити в ясир княжу дочку
Катерину, що за князя Радивила вийшла. Нiчого не вдiяли, лише зубiв
наломили.
- Чи ви ведете сво ремесло на замову?
- Нi, я роблю на запас. Потiм сво© вироби розвожу по ярмарках. Мо©
ярмарки мiж Львовом i Ки вом. Великi пани в мо©х чоботях ходять, бо в мене
товар добрий i тривалий. На партацтвi я свого знаку не дам. Врештi, я мушу
другим за примiр служити, бо я старший у шевському цеху.
- А який ваш знак?
- Який? Три звiздочки - на зап'ятку, мiж пiдковою побiч себе, а одна,
бiльша, - спереду. Такi самi знаки ставлю на шкурi всерединi халяви. Нiхто
©х не бачить, бо вони закритi пiдшивкою. Лише як пiдшивку вiдпореш, то ©х
побачиш. Це на те, щоби нiхто знакiв на зап'ятку не пiдробляв на
партацькiм чоботi i мого верстату не знеславлював. Я зараз пiзнаю фальш,
бо нiхто не потрафить звiздок розмiстити, як я сам сво ю печаткою.
- А коли б ви такого зловили?
- Го-го, за це велика кара. Цех може його з шевсько© корпорацi©
викинути, i нiколи вже не мiг би бути майстром.
- А як тут у вас татари поводяться?
- То дуже добрi люде. Одне, що не мають трункiв, бо цього ©м ©хнiй
пророк заказав. Вони працьовитi i додержують слова. Нiхто ©м не робить
кривди, ©хньо© вiри нiхто не чiпа , тому вони е добрими сусiдами, а за
нашим князем то пiшли б в огонь, так його люблять. По-нашому говорять вже,
як би й ми, хоч мiж собою усе галакають по-сво му.
- Щасливi ви, що такого доброго князя ма те...
- Нашому князевi дай Господи много лiт прожити, бо що потому буде, то
Господь зна ...
Плескач задумався i став хитати головою.
- А хiба ж що? Нема в нього дiтей?
- Та що з того? Найстарший син Януш цiлком вiдвернувся вiд прадiдно©
церкви. Вiн уже лях, не наш...
- А князь на те позволяв?
- Що ма робити? Бачите, мама була ляшка та й сина за собою потягла, а
решти доконали зу©ти та й перевертня з нього зробили.
- Я би на те не позволив. Видно, що в панiв iнакше жиють, як ми, простi
люде.
- Нi, ви того не зна те, який князь строгий чоловiк. Його син Януш, а
так само й iншi два сини, не смiють при батьковi сiсти, анi словом
вiдiзватися, поки не дiстануть на те дозволу, не смiють нiчого зробити без
дозволу князя. Говорять, а ми то всi добре в городi зна мо, що князь дуже
гнiвався на сина, грозив, просив ,- не помогло нiчого, а тепер князь сина
дуже любить, може, за те, що такий впертий. Другий син Костянтин, зразу
гуляка великий, вiдтак i вiн став перевертнем, а тепер богомолець. Нiчого
з нього не вийде. Може, ще з наймолодшого, Олександра, вийде що путнього.
Вiн теж з ляшкою вженився, але, певно, старий князь сам виховувати буде
внукiв i не пустить ©х на чужину, бо вже на Янушевi попiкся. Чимало
клопотiв та гризот перейшло понад головою нашого доброго князя. А та його
братанка по Iллi, княжна Гальшка, скiльки князь мав iз-за не© i ©© матерi
процесiв, боротьби з ©© мужами та з тестем, вiтчимом.
- Вона вже не жи ?
- Господь змилувався та й забрав ©© до себе. Вона була божевiльна, таке
©й Господь дав. Бувало, не можна було видержати, як зачне, бiдна, на замку
з сво © вежi голосити та кричати. Кажу вам, аж морозом проймало. Цiлий
город, почувши ©© плач, крик, тiльки хреститься, а дiтвора хова ться по
кутах та плаче налякана. Тако© долi не хотiв би я мати i за тi княжi
скарби, за те золото, що ма його наш князь пiд сво©м замком... I вiд того
часу князь посумнiв, згiркнiв та лише в молитвi шука розради, потiхи.
Бiдний вiн. Вiн неприступний нi для кого. Одна його дочка, Катерина, вмiла
з батьком дiйти до ладу, вона одна могла роз'яснити його чоло. Страх як ©©
князь любив. I тому, коли хто потребував князя, то хiба через отця Дем'яна
або княжну Катерину дiпнув свого.
Плескач оповiдав те про княжi справи, що знали всi острожане, а що
кульчичан дуже цiкавило, як нове, нечуване. Степан мотав на вус i
запам'ятовував, щоби вiдтак дiдовi Грицьковi розповiсти. Хлопцi цiкаво й
радо слухали, бо вiдтепер ©х доля була зв'язана на довгi часи з тим
славним паном на Острозi.
Вже стало сонце хилитися на захiд. Хлопцям час було вертатися до бурси,
а Степан з наймитом ладився в дорогу.
Плескач вишукав ©м певну, дуже чисельну компанiю солярiв, що ©хали з
Острога до Дрогобича. Можуть разом пере©хати геть поза Львiв, значиться,
поза той страшний Янiвський лiс.
Прийшла хвиля розстатися. Марко розплакався. Петро закушував губи, щоби
не плакати вголос. Усiм було жаль. Розставалися на довгi лiта, а може,
нiколи вже не побачаться. Це в божих руках.
Степан не втерпiв, щоб востанн не сказати, може, вже десятий раз:
- Хлопцi, вчiться, слухайте старших, не зробiть сорому нашому
шляхетському родовi Жмайлiв.
- А до нас заходьте, коли вам буде завгодно, як до сво©х рiдних, -
говорила Плескачиха ©м услiд.
V
Плескачi справдi любили кульчичан. Вони радiли, як на них з усiх сторiн
спливали похвали за ©х пильнiсть i статечнiсть. Хлопцi розвивалися i
росли-таки на очах. В мiру того Плескач бiльше про них непоко©вся.
- Занадто вони вирiзняються вiд сво©х товаришiв, бiльше звертають на
себе увагу, а я боюся, щоб той Северин не збаламутив ©х i не намовив до
козакування, - говорив часто Плескач до сво © жiнки. - Не одного вiн уже
заманив. Для них ще час, аж розуму наберуться. Я не вспокоюся, поки з
отцем Дем'яном не поговорю.
I справдi, одно© недiлi пiшов до о. Дем'яна i розповiв свою турботу:
- Знаю, що вони будуть лицарями, i така доля ©х не мине, але на мiй
простий розум виходить, що вони сотворенi на щось кращого, що бiльшу
користь принесе нашiй православнiй церквi i нашому народовi, як пiти в
козаки i там або голови молодецькi зложити, або в ясир попадуть, або... на
колi згинуть...
О. Дем'ян вислухав його уважно, бо його поважав, i каже:
- На тих хлопцiв я маю особливе око. I ©х милiсть не байдужий. Ми ©х
уже заздалегiдь до чого iншого призначили, - то неабиякi голови. Не
розумiю, чого тобi за них так побоюватися?
Плескач помовчав хвилю, заки перемiг себе, а далi каже:
- Одного боюсь я. Ваш брат Северин ма на них великий вплив, вони його
обожають, знаю це, бо хлопцi часто до мене заходять i чую ©хнi розмови.
Северин - то вершок козацько© досконалостi, врештi, я i всi, що Северина
зна мо, то© само© думки. Коли би так Северин закликав ©х до себе, то
покинули б усе й пiшли б за ним на край свiту, як уже багато бурсакiв
пiшло. Отож я б прохав вашо© милостi звернути на це увагу пана Северина,
щоб тих хлопцiв не займав. Бо я також маю право пiклуватися ними, - дав
менi його ©х батько.
- Про таке, то я й не подумав, i не думаю. Знаю, що мiй брат Северин не
раз менi про хлопцiв говорив, що вони йому по нутру, але то вiн без мого
вiдома й дозволу не зробить, щоб дiтвакiв баламутити.
- Ваша милосте, поки ваша милiсть про це довiдаються, поки попросить
дозволу, може бути запiзно, бо як ©м лиш слово скаже, то полетять пташки з
клiтки i поминай, як звали, а велика була би шкода. На мiй простий розум,
треба б забезпечитися наперед.
- То я тебе розумiю так, щоб я Северина остерiг.
- Так, так, ваша милосте, я сам не смiв того договорити, я дуже прошу.
- Плескач поклонився о. Дем'яновi в пояс.
- Можна й так, при найближчiй стрiчi поговорю з ним.
Плескач був дуже радий, начеб любих хлопцiв за десять замкiв заховав.
О. Дем'ян додержав слова i при першiй стрiчi заговорив до брата:
- Ти зна ш оцих пришельцiв од Самбора?
- Того лучника Петра i того двобiйника Жмайла? Чому б ©х не знати? Вони
дуже замiтнi мiж бурсацькою юрбою. З них лицарi вийдуть.
- Та ©м ще завчасно про лицарство говорити, то ще дiти.
- А я залюбки з ними про те говорю, коли лише стрiнуся. Думаю, що, щоби
лицарем бути, треба змалку до того заправлятися.
- А я тебе прошу, брате, дай тому спокiй. Кажу, то ще дiти, ©м ще не
час до козакування, хай вчаться. У нас бiльше лицарiв, як учених, наша
народнiсть, наша церква ма великий на те голод...
-А! Чи не вибираються вони козакувати?-сказав Северин i розсмiявся. -
От горобчики, навiть не думав я, що в них таке завзяття. Далебi, куплю ©м
горiхiв за це й вицiлую обох.
- Вони не вибираються козакувати, але я побоююся, щоби ти ©м тако©
думки не пiддав.
- Се, брате, ще смiшнiше вiд того. Менi i в голову таке не прийшло i ще
довго не прийде. Годi менi з такими козаками возитися, що за мамою плакали
б.
- I князь би тобi сього не вибачив, бо його милiсть уже тепер поклада
великi надi© на них.
- Краще не говорiмо про такi небилицi: я тако© дурницi не зроблю.
При найближчiй нагодi стрiнув Северин обидвох кульчичан i заговорив.
Вони аж горiли з радостi, що такий славний лицар, про якого стiльки
наслухались, говорить iз ними.
- Гаразд, хлопцi! Чи не вибира тесь ви на Запорожжя?
Вони оторопiли вiд тако© несподiванки, а Петро каже:
- А чи пан Северин взяв би нас?
- Поки що годi. Таких жовтодзюбiв нам не треба. На Сiчi не можна жiнкам
жити, а ви годi, щоб ще без панiматки обiйшлися.
Хлопцi обидва засоромились дуже. Петро каже:
- Ми ж i тут без панiматки живемо.
- Ех, дурень ти один з другим! Тобi зда ться, що на Запорожжi то самими
пирогами, та медiвниками годують, що нiчого не роблять, хiба в оксамитах
ходять та й гуляють? Ой небоже, тверде те життя, i не кожний з того хлiба
жити буде. Ви анi думайте про те. Я перший, коли б вас там здибав, то
здорово випарив би, i привiз би наперед себе до Острога, та вiддав
ректоровi на карцер о хлiбi й водi.
Северин вiдiйшов, думаючи: "Тепер вiдiйде ©м охота про козакування
думати. Скажу про те братовi".
А хлопцi знову думали собi таке:
- Чого вiн нас вчепився? Хiба ж ми йому говорили, що хочемо приставати
до нього?
А Петро мiркував таке:
- Нiчого iншого, тiльки що Северин був напiдпитку, бо то все не
держалося купи.
- Але вже зна мо, що би нас ждало, коли б прийшла думка тiкати з бурси.
Нiде правди дiти, що така думка у них не раз по молодечiй голiвцi
блукала, хоч ще не виросла, але вже зроджувалась. Вiдгадав ©© Плескач з ©х
говорiння.
Та по тiй стрiчi з Северином та думка затратилася вiдразу, тепер у них
осталась одна цiль: вчитися i скiнчити вищу школу, а вiдтак хай мiркують
старшi, що з ними станеться.
Найближчо© недiлi розповiли Плескачевi немилу стрiчу з Северином, -
чого вiн вiд них хотiв, чого ©х вилаяв так погано?
Та в тiй хвилi прийшов диякон Онуфрi©всько© школи вiд отця протопопа
Дем'яна по тих двох спуде©в з-пiд Самбора, щоби прийшли зараз до нього.
Хлопцi вдивилися на себе, а вiдтак на Плескача.
- Треба йти, дiти, - каже Плескач, - то важна особа i без причини вас
не кличе.
Пiшли. А по дорозi - Марко каже до Петра:
- Чого Наливайки до нас причепилися? Чи не виговорився ти, Петре, перед
ким, що хочемо на Сiч втiкати? Висмiяв нас один, а другий, певно, ще
вила .
- Я лише те говорив, що ти чув. Питав нас жартома за Сiч, а я жартом
йому вiдповiв. Випили одне, вип' мо й друге.
- А може, нас вiдiшлють додому? Може, ми що не так робимо, як треба?
- Як вишлють, то по©демо. А грiха за нами, сам зна ш, нема нiякого.
Та у о. Дем'яна цiлком не було того, чого побоювалися. Вiн прийняв ©х
ввiчливо i зараз почастував ©х горiхами та медiвниками.
- Сiдайте, хлопцi, та поговоримо. Я давно мав вас прикликати, та не
було часу. Я хотiв вас випитати, як у вас, у Самбiрщинi, з нашою церквою?
- Певно, що не так, як тут. У нас православних переслiдують, наприклад,
у Самборi не вiльно церкви ставити всерединi мiста, i хiба те мають, що ©м
люде скинуть. Тако© церкви, як тут, ми ще нiде не бачили.- Так говорив
Петро.
- А якi у вас священики?
- Та якi... У нас, наприклад, у Кульчицях, чотири попи, та лише дво
зна читати...
- А як же вони читають вангелi ?
- Навчилися одне "За всяко прошенi " напам'ять та спiвають його
щонедiлi, а службу правлять напам'ять.
- Сумно, - каже о. Дем'ян, - шкiл нема, людей нема.
- I князiв руських нема, - докинув Марко.
- Бачите, дiти, в якiй небезпецi наша благочестива вiра? На вас,
молодих, тяжить святий обов'язок рятувати ©©, а то лише тодi статися може,
як матимемо сво©х вчених, до церкви i народу прив'язаних людей. На князiв
не числимо, бо ©х не розведемо, а учених людей можна мати без помочi
зу©тiв. Тому мiркуйте, якi великi услуги може зробити тутешня школа, а ви
в нiй. Не лише що самi навчитесь, та ще сво©м прикладом товаришiв
заохотите до невсипущо© працi. Вiд вас двох мусить школа бiльше вимагати,
як вiд усiх iнших. Лише вам тим не гордитись, не виноситись понад
товаришiв, бо янголiв гордих навiть Господь не стерпiв. Пам'ятайте собi
те. А пам'ятайте ще й притчу господню, що не вiльно закопувати даного
господином талану, бо треба за таке марнотратство тяжко вiдпокутувати.
- Та ми вчимося, що можемо, - оправдувався Петро.
- Сину мiй, я ж тобi докорiв не роблю, а дивлюся за вашими поступами в
школi, вчителi вас хвалять, а я вас остерiгаю, щоб тi похвали вас не
попсували. Чим бiльше вас хвалять, тим бiльше ви повиннi працювати, ось що
хотiв я вам, любi дiти, сказати. Про вас зна i його милiсть, а подумайте,
як би йому було жаль, коли б на вас обманувся. Бог, церква, народ -
вiтчина наша. За тi три речi не жаль життя покласти. Наша церква i народ у
небезпецi. Латинство i ляхи вдираються тими щiлинами, мов гнила вода до
розсохлого сосуда. А ви до того ще шляхта, ви - сiль землi сiя, як вашi
батьки говорять про себе. Тут козацтво бореться за церкву православну, за
народ, а там той обов'язок спада на шляхту, не ту високу, лише ту,
дрiбну, хлiборобську. Пам'ятайте, щоб сорому не зробили вашим шляхетським
родам.
Хлопцi слухали о. Дем'яна, мов яко© проповiдi, по-божно, i кожне слово
западало глибоко в ©хнi молодi душi.
- Чим ти, Петре, хочеш бути?
- Божа воля, я ще не знаю. Тiльки що зачав вчитися.
- А коли б ти так... при божiй помочi скiнчив нашу Острозьку школу?
- Як менi старшi порадять.
- Гарно ти говориш. Старших треба слухати, бо в них бiльше досвiду. А
ти, Марку?
- Я так само кажу, як Петро. Ми ж побратими, однодумцi.
- I ви нiколи не посварилися мiж собою, як це мiж хлопцями бува ?
- Хiба як дiтьми малими були, та я того не пам'ятаю, а так, вiдколи
прийшли до розуму, ми заодне дума мо.
О. Дем'ян розпитував ©х з цiкавостi, чи вони собi рiдня. Тодi Марко
оповiв iсторiю Петра, яку ми вже зна мо.
- Дiти мо©, - говорив о. Дем'ян, кладучи руки на ©хнi голови. - Господь
вас залучив, вибрав вашi душi для себе ще в лонi ваших матерiв, - не
розлучайтесь душею нiколи, бо цього вам не вiльно робити. "Я же Бог
сочита, человек да не розлуча ть!" Побратимство - свята рiч.
О. Дем'ян наклав ©м у кишеню яблук, горiхiв та пряникiв, поцiлував у
голову та вiдправив ласкаво. Вертали не в такiм настро©, як сюди йшли.
- Що ти, Петре, на це скажеш? - пита Марко.
- Як я можу знати? Я аж боюся того, що так усi на нас очi звертають.
- Певно, тепер щонайменше ми би провинилися, та зараз усi на нас
закричать, хоч пiд землю ховайся.
- Отже, треба нам пильнуватися, а це нам лиш на добро вийде.
Для Острога був зразу призначений один Онуфрi©вський ярмарок. Вiдтак
король для великих заслуг князiв Острозьких визначив ще два: Микола©вський
i Йорданський. У тi часи ярмарки дуже важнi були. Без того нi один город
не мiг iснувати. З ярмарку йшла головна загальна користь для города: з
оплат, з мита, з того, що на ярмарок з'©здилися -з подальших околиць,
мусили тут довший час жити, звичайно два тижнi, i немало лишали грошей для
города за право торгування, а в людей за поста нне, за мешкання, ©жу i
корм для коней i товару. О признання ярмаркiв дорiчних городи i мiстечка
дуже побивалися. Iз-за того були рiзнi спори, коли б ярмарки мали
вiдбуватися в один час у поблизьких мiсцевостях. Церкви ж мали з таких
ярмаркiв, що припадали в день якогось храмового свята, великi користi
через братськi пири. Братствам прислугувало право на такi пири варити мед
i продавати його на загальному угощеннi. На те запрошували постороннiх
людей з-поза братства, якi вкуповувалися на пир i за це добре платили. З
меду зоставався вiск на церковнi свiчки братськi, з того знову приходила
користь.
Ярмарок на зимного Миколи того року, як прийшли хлопцi до Острога,
заповiдався величаво. Надворi було морозно, але сухо. За тиждень перед тим
святом стали з'©здитися купцi з рiзних сторiн. Не лише в городi, але й на
Зарiччi не було одного дому, де би не гостював якийсь при©жджий. На ринку
виростали шатра крамарськi, наче гриби по дощi. Турецькi та татарськi
купцi мiстились у сво©х одновiрцiв на Зарiччi. Городськi пахолки немало
мали роботи, порядкуючи вози та крамарськi шатра.
На той ярмарок лагодились i тутешнi купцi. У Плескачiв аж горiла
робота. В робiтнi на довгих жердках вiшано готове обув'я, призначене на
продаж. Були тут цiлi в'язанки чобiт iз сап'яну, курдибану, з простими i
задертими вгору носами, призначенi для шляхти. Плескач казав навiть кiлька
пар пiдкувати срiбними пiдкiвками, якi йому зробив мiсцевий золотар. Були
тут i жiночi черевички на високих зап'ятках, шнурованi шовковими шнурками.
Плескач знав робити чоботи венгерськi з твердими халявами та шовковими,
рiзного кольору кутасами.
Все то мало бути продане на Микола©вському ярмарку. До слiдуючого,
Онуфрi©вського, буде приготовлятися новий крам.
Кульчичане заздалегiдь радiли, що такого дива надивляться, хоч iншi
бурсаки приймали це байдужо i навiть не згадували про те, що за кiлька
днiв ма наступити.
Як котрий iз кульчичан заговорив до кого про ярмарок, то старий бурсак
лише посмiхався пiд носом, не кажучи новикам нiчого.
Кульчичане думали ще й про те, що на святого Миколи Плескач сво©
iменини святкувати буде. Петро скомпонував навiть якийсь стишок в день
"тезоiменiя славетному пану цехмiстру", який вивчив напам'ять.
В недiлю перед святим Миколою хотiли хлопцi пiти в город, та немало
зчудувались, як застали дверi зачиненi, а диякон заявив, що в часi цiлого
ярмарку не вiльно жодному бурсаковi вийти на свiт.
Згодом довiдалися, що такий приказ завела вже вiд кiлькох лiт управа
бурси i школи тому, що бурсаки ходили помiж крами i тягли, що пiд руку
попало та легше лежало. У мiщан не рушали нiчого, бо тi приймали ©х, як
сво©х, але у при©жджих годилося покористуватися.
Купцi жалувалися перед городською старшиною. Голова пiшов князевi
пожалуватися, i з того вийшов такий арешт на бурсакiв. Старшi бурсаки
нiчого не говорили про те новикам, ще iнколи розповiдали ©м чуда-дива,
щоби ©х зацiкавити, поки не розчаруються, от як тепер кульчичане.
Такий заказ не зовсiм виходив купцям на користь. Бурсаки-шибайголови
викрадались з бурси вночi i ходили на заробiтки промишляти.
I тепер знайшлося кiлька старших, що уложили собi план такого нiчного
походу. Не було одно© ночi, щоб чогось не дiсталося поза огорожу бурси з
ярмарку. Часом воно i не вдалося, часом декого переловили, а тодi, щоб
його засiкли рiзками, вiн не видав товаришiв.
Так було й тепер. Зiбралася компанiя шибайголiв. Головна рiч лежала в
тiм, щоб даскали, що мешкали в бурсi, нiчого не помiтили, щоби було в що
перевдягатися, перебратися через огорожу, справитись добре на базарi, а
потiм тою самою дорогою зi здобиччю вернутися та й непомiтно дiстатися до
сво © лежанки.
Компанiя вибрала собi ватажка, а вiн над усiм промишляв. Одежу зносили
з города довший час i ховали так, що нiхто ©© не мiг знайти. Iншi бурсаки,
хоч бачили це, не смiли зрадити. Взагалi слово "зрада" в бурсi не мало
мiсця. Зрадник або донощик мiг переплатити здоров'ям свiй вчинок, не
сподiваючися коли i не знаючи вiд кого.
Одного дня, вже над ранок, зчинився на Замковiй вулицi, де стояла
бурса, страшний крик. Люде летiли гурмою, когось ловили. А той хтось
вдирав щосили, аж допав високо© бурсово© огорожi i перескочив ©© зручно.
Нiчнi стражники добувалися до дверей бурсового дому i приказували собi
найгарнiшим письменником i полемiстом на Укра©нi.
Ми не зна мо, який був заведений план науки в тiй школi. З письма
Захарi© Копистенського бачимо, що вчили там, крiм слов'янсько© мови,
латинсько© i грецько©, ще фiлософi©, астрономi©, математики i риторики.
Розумi ться, що теологiя була тут окремим предметом науки.
Князь Костянтин змагався доповнити учительський збiр поперед усього
сво©ми людьми, яких лише мiг стягнути. Вiдтак стягав сюди грекiв,
виминаючи латинникiв, якi могли б його плани ударемнити. Краще вже мали
приступ представники нових релiгiй, як протестанти i арiяни, якi так само
поборювали латинську церкву.
Другою особою по Смотрицькiм був о. Дем'ян Наливайко. Походив вiн з
Гусятина, де його батько був ремiсником. Батька вбив Калiновський, i тодi
його три сини перебралися на Укра©ну. Дем'ян Наливайко визначався вищою
освiтою i фанатичним прив'язанням до благочестя. На нього звернув особливу
увагу, в часi свого побуту в Острозi, царгородський патрiарх ремiя, i вiн
наклонив князя, щоб узяв собi о. Дем'яна за свого сповiдника. З то©
причини о. Дем'ян мав великий вплив на князя. Цiй обставинi треба
приписати, що козаки приятелювали з князем, а ©х представник, Северин
Наливайко, знаходив в Острозi безпечний захист i вiдпочинок.
Поволi зiбрався тут значнiший гурток учених, який зайнявся виданням
книжок. Вiкопомним дiлом стало видання Бiблi© з передмовою Герасима
Смотрицького.
Як нашi кульчичане попали в Острог, то школа iснувала вже 10 рокiв. За
той час вона гарно розвинулася. Приятель пiзнiшого гетьмана Петра
Конашевича-Сагай- дачного говорить, що гетьман вчився в Острозькiй школi,
тодi, як там квiтли науки.
Зразу тяжко було хлопцям привикнути до такого життя, але з часом
вложились у форму бурсацьких i шкiльних порядкiв i були першi мiж сво©ми
товаришами. Ними пiклувався князь, ректор i о. Дем'ян, який частенько брав
©х до себе i навчав того, чого в школi не вчили. Щиру прихильнiсть i
батькiвське серце знайшли вони ще в мiщанськiм домi Плескачiв. Усi ©х там
полюбили, як рiдних дiтей, i не було недiлi та свята, коли б ©х там не
прошено на обiди.
Перший раз були там на обiдi, ще як Степан Жмайло пробував в Острозi.
При цiй нагодi могли пiзнати родинне життя тих патрiархальних укра©нських
мiщан. Родина Плескачiв жила в просторiм домi при вулицi Литовськiй. До
дому прилягав просторий огород iз садом. Налiво вiд сiней заходилося до
свiтлицi, де жили старi Плескачi i приймали гостей. Звiдси вели дверi до
дальших кiмнат, де жили сини i зять з дiтьми. На другiм боцi була
майстерня, а далi комори i склади шевських матерiалiв. В майстернi
покладено лежанки для челядникiв i учнiв. Тут вони спали, ©ли i працювали.
Лише в недiлi i свята заходила уся челядь до свiтлицi й засiдала до одного
стола з хазя©нами. Свiтлиця була простора i ясна, вiкнами звернена до
вулицi. Велика пiч з зелених кахлiв, кiлька скринь з усяким добром i
широчезна постiль пiд стiною. Пiд образами велика лава, прикрита килимом,
i стiл, прикритий бiлою скатертю, на якiм лежало все: хлiб i сiль. Попiд
вiкна йшла довга лава. Над вiкнами - полиця з приборами кухонними. Чiльна
стiна проти входу завiшана густо образами, на яких пишалися вiнки з
польових i огороднiх квiтiв, що ©х святили в церквi по празниках. Перед
iконою богоматерi висiла срiбна лампадка. В недiлi i свята приносили сюди
другий стiл з майстернi, бо годi було всiм помiститися.
Микола Плескач, як уже вище говорилося, давав усьому порядок i надiляв
усiх роботою. Коло домашнього господарства поралась Плескачиха з донькою i
невiсткою.
В суботу надвечiр прятано в робiтнi, i вже аж до понедiлка не було
нiяко© роботи.
В недiлю рано всi по-празниковому одягненi йшли до церкви. Мужчини - в
довгих мiщанських капотах, в високих смушкових шапках, жiнки - в довгих
хутрах, обрамлених кращим хутром з куниць. Старий Плескач, брав iз-за
образа великий молитвослов i йшов попереду з жiнкою; за ними поступала вся
сiм'я зi старшими дiтьми, челядниками й учнями. Малi дiти лишалися зi
старою бабусею-помивачкою вдома.
В церквi ставали на призначених для себе мiсцях. Плескачевi, як
цехмiстровi шевському, належалося почесне мiсце i цехова свiчка. Вiн зараз
розвертав свiй молитвослов i спiвав голосно з криласом.
В тiм порядку вертали з церкви. Жiнки, пороздягавшися, виймали з печi
зварену ще рано страву й ставили на стiл. Тепер мали право сiдати до столу
челядники, учнi й парубки, що доглядали коней. Дiвки вiд корiв обiдали
окремо. Вони мусили при обiдi послугувати. Обiд зачинався молитвою, котру
вiдмовляв голосно старий Плескач. Пiд час обiду нiхто не говорив. Лише
сьорбання й жування було чути.
Степана Жмайла посадили на почесному мiсцi. За ним посiдали хлопцi. Хоч
вони молодi ще були, та не випадало саджати ©х мiж челяддю, бо то спуде©
вищо© княжо© школи.
Лише як поставили в збанках мед, розв'язалися язики, й розпочалася
гутiрка.
Плескач приказав кому-небудь повторити нинiшн казання в церквi, яке
було вангелi . На ту тему велась розмова. Плескач не мiг тому подарувати,
хто в церквi не вважав на слово боже.
Аж пiсля того пiшла розмова на iнший шлях. Плескач випитував про те, як
©х князь прийняв, i оповiдав про мiсцевi вiдносини. Степан розказував про
вiдносини в Самбiрщинi, про переслiдування православних, про те, що
православним не можна ставити церков у серединi мiста. Говорив, як то
королiвськi комiсари хотiли записати шляхту всупереч ©хнiм клейнодам i
шляхетським грамотам у iнвентар, як шляхта аж шаблею мусила оборонятися та
силою комiсарiв прогнала. Бо ж ©хнi привiле© шляхетськi походять ще вiд
князя Льва. Плескач слухав усе те, хитаючи головою, а далi каже:
- Слава, честь i поклiн нашому князевi, його милостi Костянтиновi,
щасливi ми, православнi, пiд його могучою рукою. За його плечима ми
безпечнi, мов у Бога. Нiхто нам нашо© благочестиво© вiри не смi чiпати, а
церкви нашi ставить сам князь, великолiпнi i багатi. У нас свобода. Нема
нiякого гнiту. Ось я був собi бiдним шевцем, коли сюди прийшов, як його
милiсть прикликав сюди усяких ремiсникiв, рукодiльникiв, а тепер я не
послiднiй, як бачите, багач. А всього доробився власною працею i
пильнiстю, нiкого на грiш не покривдив. I нiчого, i нiкого менi боятися,
хiба страху господнього. в мене всього подостатком, ще й на бiдних
стане. Нiхто менi того не вiдбере, бо нашого Острога нiхто не здобуде.
Татари кiлька разiв заганялися, коли-то хотiли захопити в ясир княжу дочку
Катерину, що за князя Радивила вийшла. Нiчого не вдiяли, лише зубiв
наломили.
- Чи ви ведете сво ремесло на замову?
- Нi, я роблю на запас. Потiм сво© вироби розвожу по ярмарках. Мо©
ярмарки мiж Львовом i Ки вом. Великi пани в мо©х чоботях ходять, бо в мене
товар добрий i тривалий. На партацтвi я свого знаку не дам. Врештi, я мушу
другим за примiр служити, бо я старший у шевському цеху.
- А який ваш знак?
- Який? Три звiздочки - на зап'ятку, мiж пiдковою побiч себе, а одна,
бiльша, - спереду. Такi самi знаки ставлю на шкурi всерединi халяви. Нiхто
©х не бачить, бо вони закритi пiдшивкою. Лише як пiдшивку вiдпореш, то ©х
побачиш. Це на те, щоби нiхто знакiв на зап'ятку не пiдробляв на
партацькiм чоботi i мого верстату не знеславлював. Я зараз пiзнаю фальш,
бо нiхто не потрафить звiздок розмiстити, як я сам сво ю печаткою.
- А коли б ви такого зловили?
- Го-го, за це велика кара. Цех може його з шевсько© корпорацi©
викинути, i нiколи вже не мiг би бути майстром.
- А як тут у вас татари поводяться?
- То дуже добрi люде. Одне, що не мають трункiв, бо цього ©м ©хнiй
пророк заказав. Вони працьовитi i додержують слова. Нiхто ©м не робить
кривди, ©хньо© вiри нiхто не чiпа , тому вони е добрими сусiдами, а за
нашим князем то пiшли б в огонь, так його люблять. По-нашому говорять вже,
як би й ми, хоч мiж собою усе галакають по-сво му.
- Щасливi ви, що такого доброго князя ма те...
- Нашому князевi дай Господи много лiт прожити, бо що потому буде, то
Господь зна ...
Плескач задумався i став хитати головою.
- А хiба ж що? Нема в нього дiтей?
- Та що з того? Найстарший син Януш цiлком вiдвернувся вiд прадiдно©
церкви. Вiн уже лях, не наш...
- А князь на те позволяв?
- Що ма робити? Бачите, мама була ляшка та й сина за собою потягла, а
решти доконали зу©ти та й перевертня з нього зробили.
- Я би на те не позволив. Видно, що в панiв iнакше жиють, як ми, простi
люде.
- Нi, ви того не зна те, який князь строгий чоловiк. Його син Януш, а
так само й iншi два сини, не смiють при батьковi сiсти, анi словом
вiдiзватися, поки не дiстануть на те дозволу, не смiють нiчого зробити без
дозволу князя. Говорять, а ми то всi добре в городi зна мо, що князь дуже
гнiвався на сина, грозив, просив ,- не помогло нiчого, а тепер князь сина
дуже любить, може, за те, що такий впертий. Другий син Костянтин, зразу
гуляка великий, вiдтак i вiн став перевертнем, а тепер богомолець. Нiчого
з нього не вийде. Може, ще з наймолодшого, Олександра, вийде що путнього.
Вiн теж з ляшкою вженився, але, певно, старий князь сам виховувати буде
внукiв i не пустить ©х на чужину, бо вже на Янушевi попiкся. Чимало
клопотiв та гризот перейшло понад головою нашого доброго князя. А та його
братанка по Iллi, княжна Гальшка, скiльки князь мав iз-за не© i ©© матерi
процесiв, боротьби з ©© мужами та з тестем, вiтчимом.
- Вона вже не жи ?
- Господь змилувався та й забрав ©© до себе. Вона була божевiльна, таке
©й Господь дав. Бувало, не можна було видержати, як зачне, бiдна, на замку
з сво © вежi голосити та кричати. Кажу вам, аж морозом проймало. Цiлий
город, почувши ©© плач, крик, тiльки хреститься, а дiтвора хова ться по
кутах та плаче налякана. Тако© долi не хотiв би я мати i за тi княжi
скарби, за те золото, що ма його наш князь пiд сво©м замком... I вiд того
часу князь посумнiв, згiркнiв та лише в молитвi шука розради, потiхи.
Бiдний вiн. Вiн неприступний нi для кого. Одна його дочка, Катерина, вмiла
з батьком дiйти до ладу, вона одна могла роз'яснити його чоло. Страх як ©©
князь любив. I тому, коли хто потребував князя, то хiба через отця Дем'яна
або княжну Катерину дiпнув свого.
Плескач оповiдав те про княжi справи, що знали всi острожане, а що
кульчичан дуже цiкавило, як нове, нечуване. Степан мотав на вус i
запам'ятовував, щоби вiдтак дiдовi Грицьковi розповiсти. Хлопцi цiкаво й
радо слухали, бо вiдтепер ©х доля була зв'язана на довгi часи з тим
славним паном на Острозi.
Вже стало сонце хилитися на захiд. Хлопцям час було вертатися до бурси,
а Степан з наймитом ладився в дорогу.
Плескач вишукав ©м певну, дуже чисельну компанiю солярiв, що ©хали з
Острога до Дрогобича. Можуть разом пере©хати геть поза Львiв, значиться,
поза той страшний Янiвський лiс.
Прийшла хвиля розстатися. Марко розплакався. Петро закушував губи, щоби
не плакати вголос. Усiм було жаль. Розставалися на довгi лiта, а може,
нiколи вже не побачаться. Це в божих руках.
Степан не втерпiв, щоб востанн не сказати, може, вже десятий раз:
- Хлопцi, вчiться, слухайте старших, не зробiть сорому нашому
шляхетському родовi Жмайлiв.
- А до нас заходьте, коли вам буде завгодно, як до сво©х рiдних, -
говорила Плескачиха ©м услiд.
V
Плескачi справдi любили кульчичан. Вони радiли, як на них з усiх сторiн
спливали похвали за ©х пильнiсть i статечнiсть. Хлопцi розвивалися i
росли-таки на очах. В мiру того Плескач бiльше про них непоко©вся.
- Занадто вони вирiзняються вiд сво©х товаришiв, бiльше звертають на
себе увагу, а я боюся, щоб той Северин не збаламутив ©х i не намовив до
козакування, - говорив часто Плескач до сво © жiнки. - Не одного вiн уже
заманив. Для них ще час, аж розуму наберуться. Я не вспокоюся, поки з
отцем Дем'яном не поговорю.
I справдi, одно© недiлi пiшов до о. Дем'яна i розповiв свою турботу:
- Знаю, що вони будуть лицарями, i така доля ©х не мине, але на мiй
простий розум виходить, що вони сотворенi на щось кращого, що бiльшу
користь принесе нашiй православнiй церквi i нашому народовi, як пiти в
козаки i там або голови молодецькi зложити, або в ясир попадуть, або... на
колi згинуть...
О. Дем'ян вислухав його уважно, бо його поважав, i каже:
- На тих хлопцiв я маю особливе око. I ©х милiсть не байдужий. Ми ©х
уже заздалегiдь до чого iншого призначили, - то неабиякi голови. Не
розумiю, чого тобi за них так побоюватися?
Плескач помовчав хвилю, заки перемiг себе, а далi каже:
- Одного боюсь я. Ваш брат Северин ма на них великий вплив, вони його
обожають, знаю це, бо хлопцi часто до мене заходять i чую ©хнi розмови.
Северин - то вершок козацько© досконалостi, врештi, я i всi, що Северина
зна мо, то© само© думки. Коли би так Северин закликав ©х до себе, то
покинули б усе й пiшли б за ним на край свiту, як уже багато бурсакiв
пiшло. Отож я б прохав вашо© милостi звернути на це увагу пана Северина,
щоб тих хлопцiв не займав. Бо я також маю право пiклуватися ними, - дав
менi його ©х батько.
- Про таке, то я й не подумав, i не думаю. Знаю, що мiй брат Северин не
раз менi про хлопцiв говорив, що вони йому по нутру, але то вiн без мого
вiдома й дозволу не зробить, щоб дiтвакiв баламутити.
- Ваша милосте, поки ваша милiсть про це довiдаються, поки попросить
дозволу, може бути запiзно, бо як ©м лиш слово скаже, то полетять пташки з
клiтки i поминай, як звали, а велика була би шкода. На мiй простий розум,
треба б забезпечитися наперед.
- То я тебе розумiю так, щоб я Северина остерiг.
- Так, так, ваша милосте, я сам не смiв того договорити, я дуже прошу.
- Плескач поклонився о. Дем'яновi в пояс.
- Можна й так, при найближчiй стрiчi поговорю з ним.
Плескач був дуже радий, начеб любих хлопцiв за десять замкiв заховав.
О. Дем'ян додержав слова i при першiй стрiчi заговорив до брата:
- Ти зна ш оцих пришельцiв од Самбора?
- Того лучника Петра i того двобiйника Жмайла? Чому б ©х не знати? Вони
дуже замiтнi мiж бурсацькою юрбою. З них лицарi вийдуть.
- Та ©м ще завчасно про лицарство говорити, то ще дiти.
- А я залюбки з ними про те говорю, коли лише стрiнуся. Думаю, що, щоби
лицарем бути, треба змалку до того заправлятися.
- А я тебе прошу, брате, дай тому спокiй. Кажу, то ще дiти, ©м ще не
час до козакування, хай вчаться. У нас бiльше лицарiв, як учених, наша
народнiсть, наша церква ма великий на те голод...
-А! Чи не вибираються вони козакувати?-сказав Северин i розсмiявся. -
От горобчики, навiть не думав я, що в них таке завзяття. Далебi, куплю ©м
горiхiв за це й вицiлую обох.
- Вони не вибираються козакувати, але я побоююся, щоби ти ©м тако©
думки не пiддав.
- Се, брате, ще смiшнiше вiд того. Менi i в голову таке не прийшло i ще
довго не прийде. Годi менi з такими козаками возитися, що за мамою плакали
б.
- I князь би тобi сього не вибачив, бо його милiсть уже тепер поклада
великi надi© на них.
- Краще не говорiмо про такi небилицi: я тако© дурницi не зроблю.
При найближчiй нагодi стрiнув Северин обидвох кульчичан i заговорив.
Вони аж горiли з радостi, що такий славний лицар, про якого стiльки
наслухались, говорить iз ними.
- Гаразд, хлопцi! Чи не вибира тесь ви на Запорожжя?
Вони оторопiли вiд тако© несподiванки, а Петро каже:
- А чи пан Северин взяв би нас?
- Поки що годi. Таких жовтодзюбiв нам не треба. На Сiчi не можна жiнкам
жити, а ви годi, щоб ще без панiматки обiйшлися.
Хлопцi обидва засоромились дуже. Петро каже:
- Ми ж i тут без панiматки живемо.
- Ех, дурень ти один з другим! Тобi зда ться, що на Запорожжi то самими
пирогами, та медiвниками годують, що нiчого не роблять, хiба в оксамитах
ходять та й гуляють? Ой небоже, тверде те життя, i не кожний з того хлiба
жити буде. Ви анi думайте про те. Я перший, коли б вас там здибав, то
здорово випарив би, i привiз би наперед себе до Острога, та вiддав
ректоровi на карцер о хлiбi й водi.
Северин вiдiйшов, думаючи: "Тепер вiдiйде ©м охота про козакування
думати. Скажу про те братовi".
А хлопцi знову думали собi таке:
- Чого вiн нас вчепився? Хiба ж ми йому говорили, що хочемо приставати
до нього?
А Петро мiркував таке:
- Нiчого iншого, тiльки що Северин був напiдпитку, бо то все не
держалося купи.
- Але вже зна мо, що би нас ждало, коли б прийшла думка тiкати з бурси.
Нiде правди дiти, що така думка у них не раз по молодечiй голiвцi
блукала, хоч ще не виросла, але вже зроджувалась. Вiдгадав ©© Плескач з ©х
говорiння.
Та по тiй стрiчi з Северином та думка затратилася вiдразу, тепер у них
осталась одна цiль: вчитися i скiнчити вищу школу, а вiдтак хай мiркують
старшi, що з ними станеться.
Найближчо© недiлi розповiли Плескачевi немилу стрiчу з Северином, -
чого вiн вiд них хотiв, чого ©х вилаяв так погано?
Та в тiй хвилi прийшов диякон Онуфрi©всько© школи вiд отця протопопа
Дем'яна по тих двох спуде©в з-пiд Самбора, щоби прийшли зараз до нього.
Хлопцi вдивилися на себе, а вiдтак на Плескача.
- Треба йти, дiти, - каже Плескач, - то важна особа i без причини вас
не кличе.
Пiшли. А по дорозi - Марко каже до Петра:
- Чого Наливайки до нас причепилися? Чи не виговорився ти, Петре, перед
ким, що хочемо на Сiч втiкати? Висмiяв нас один, а другий, певно, ще
вила .
- Я лише те говорив, що ти чув. Питав нас жартома за Сiч, а я жартом
йому вiдповiв. Випили одне, вип' мо й друге.
- А може, нас вiдiшлють додому? Може, ми що не так робимо, як треба?
- Як вишлють, то по©демо. А грiха за нами, сам зна ш, нема нiякого.
Та у о. Дем'яна цiлком не було того, чого побоювалися. Вiн прийняв ©х
ввiчливо i зараз почастував ©х горiхами та медiвниками.
- Сiдайте, хлопцi, та поговоримо. Я давно мав вас прикликати, та не
було часу. Я хотiв вас випитати, як у вас, у Самбiрщинi, з нашою церквою?
- Певно, що не так, як тут. У нас православних переслiдують, наприклад,
у Самборi не вiльно церкви ставити всерединi мiста, i хiба те мають, що ©м
люде скинуть. Тако© церкви, як тут, ми ще нiде не бачили.- Так говорив
Петро.
- А якi у вас священики?
- Та якi... У нас, наприклад, у Кульчицях, чотири попи, та лише дво
зна читати...
- А як же вони читають вангелi ?
- Навчилися одне "За всяко прошенi " напам'ять та спiвають його
щонедiлi, а службу правлять напам'ять.
- Сумно, - каже о. Дем'ян, - шкiл нема, людей нема.
- I князiв руських нема, - докинув Марко.
- Бачите, дiти, в якiй небезпецi наша благочестива вiра? На вас,
молодих, тяжить святий обов'язок рятувати ©©, а то лише тодi статися може,
як матимемо сво©х вчених, до церкви i народу прив'язаних людей. На князiв
не числимо, бо ©х не розведемо, а учених людей можна мати без помочi
зу©тiв. Тому мiркуйте, якi великi услуги може зробити тутешня школа, а ви
в нiй. Не лише що самi навчитесь, та ще сво©м прикладом товаришiв
заохотите до невсипущо© працi. Вiд вас двох мусить школа бiльше вимагати,
як вiд усiх iнших. Лише вам тим не гордитись, не виноситись понад
товаришiв, бо янголiв гордих навiть Господь не стерпiв. Пам'ятайте собi
те. А пам'ятайте ще й притчу господню, що не вiльно закопувати даного
господином талану, бо треба за таке марнотратство тяжко вiдпокутувати.
- Та ми вчимося, що можемо, - оправдувався Петро.
- Сину мiй, я ж тобi докорiв не роблю, а дивлюся за вашими поступами в
школi, вчителi вас хвалять, а я вас остерiгаю, щоб тi похвали вас не
попсували. Чим бiльше вас хвалять, тим бiльше ви повиннi працювати, ось що
хотiв я вам, любi дiти, сказати. Про вас зна i його милiсть, а подумайте,
як би йому було жаль, коли б на вас обманувся. Бог, церква, народ -
вiтчина наша. За тi три речi не жаль життя покласти. Наша церква i народ у
небезпецi. Латинство i ляхи вдираються тими щiлинами, мов гнила вода до
розсохлого сосуда. А ви до того ще шляхта, ви - сiль землi сiя, як вашi
батьки говорять про себе. Тут козацтво бореться за церкву православну, за
народ, а там той обов'язок спада на шляхту, не ту високу, лише ту,
дрiбну, хлiборобську. Пам'ятайте, щоб сорому не зробили вашим шляхетським
родам.
Хлопцi слухали о. Дем'яна, мов яко© проповiдi, по-божно, i кожне слово
западало глибоко в ©хнi молодi душi.
- Чим ти, Петре, хочеш бути?
- Божа воля, я ще не знаю. Тiльки що зачав вчитися.
- А коли б ти так... при божiй помочi скiнчив нашу Острозьку школу?
- Як менi старшi порадять.
- Гарно ти говориш. Старших треба слухати, бо в них бiльше досвiду. А
ти, Марку?
- Я так само кажу, як Петро. Ми ж побратими, однодумцi.
- I ви нiколи не посварилися мiж собою, як це мiж хлопцями бува ?
- Хiба як дiтьми малими були, та я того не пам'ятаю, а так, вiдколи
прийшли до розуму, ми заодне дума мо.
О. Дем'ян розпитував ©х з цiкавостi, чи вони собi рiдня. Тодi Марко
оповiв iсторiю Петра, яку ми вже зна мо.
- Дiти мо©, - говорив о. Дем'ян, кладучи руки на ©хнi голови. - Господь
вас залучив, вибрав вашi душi для себе ще в лонi ваших матерiв, - не
розлучайтесь душею нiколи, бо цього вам не вiльно робити. "Я же Бог
сочита, человек да не розлуча ть!" Побратимство - свята рiч.
О. Дем'ян наклав ©м у кишеню яблук, горiхiв та пряникiв, поцiлував у
голову та вiдправив ласкаво. Вертали не в такiм настро©, як сюди йшли.
- Що ти, Петре, на це скажеш? - пита Марко.
- Як я можу знати? Я аж боюся того, що так усi на нас очi звертають.
- Певно, тепер щонайменше ми би провинилися, та зараз усi на нас
закричать, хоч пiд землю ховайся.
- Отже, треба нам пильнуватися, а це нам лиш на добро вийде.
Для Острога був зразу призначений один Онуфрi©вський ярмарок. Вiдтак
король для великих заслуг князiв Острозьких визначив ще два: Микола©вський
i Йорданський. У тi часи ярмарки дуже важнi були. Без того нi один город
не мiг iснувати. З ярмарку йшла головна загальна користь для города: з
оплат, з мита, з того, що на ярмарок з'©здилися -з подальших околиць,
мусили тут довший час жити, звичайно два тижнi, i немало лишали грошей для
города за право торгування, а в людей за поста нне, за мешкання, ©жу i
корм для коней i товару. О признання ярмаркiв дорiчних городи i мiстечка
дуже побивалися. Iз-за того були рiзнi спори, коли б ярмарки мали
вiдбуватися в один час у поблизьких мiсцевостях. Церкви ж мали з таких
ярмаркiв, що припадали в день якогось храмового свята, великi користi
через братськi пири. Братствам прислугувало право на такi пири варити мед
i продавати його на загальному угощеннi. На те запрошували постороннiх
людей з-поза братства, якi вкуповувалися на пир i за це добре платили. З
меду зоставався вiск на церковнi свiчки братськi, з того знову приходила
користь.
Ярмарок на зимного Миколи того року, як прийшли хлопцi до Острога,
заповiдався величаво. Надворi було морозно, але сухо. За тиждень перед тим
святом стали з'©здитися купцi з рiзних сторiн. Не лише в городi, але й на
Зарiччi не було одного дому, де би не гостював якийсь при©жджий. На ринку
виростали шатра крамарськi, наче гриби по дощi. Турецькi та татарськi
купцi мiстились у сво©х одновiрцiв на Зарiччi. Городськi пахолки немало
мали роботи, порядкуючи вози та крамарськi шатра.
На той ярмарок лагодились i тутешнi купцi. У Плескачiв аж горiла
робота. В робiтнi на довгих жердках вiшано готове обув'я, призначене на
продаж. Були тут цiлi в'язанки чобiт iз сап'яну, курдибану, з простими i
задертими вгору носами, призначенi для шляхти. Плескач казав навiть кiлька
пар пiдкувати срiбними пiдкiвками, якi йому зробив мiсцевий золотар. Були
тут i жiночi черевички на високих зап'ятках, шнурованi шовковими шнурками.
Плескач знав робити чоботи венгерськi з твердими халявами та шовковими,
рiзного кольору кутасами.
Все то мало бути продане на Микола©вському ярмарку. До слiдуючого,
Онуфрi©вського, буде приготовлятися новий крам.
Кульчичане заздалегiдь радiли, що такого дива надивляться, хоч iншi
бурсаки приймали це байдужо i навiть не згадували про те, що за кiлька
днiв ма наступити.
Як котрий iз кульчичан заговорив до кого про ярмарок, то старий бурсак
лише посмiхався пiд носом, не кажучи новикам нiчого.
Кульчичане думали ще й про те, що на святого Миколи Плескач сво©
iменини святкувати буде. Петро скомпонував навiть якийсь стишок в день
"тезоiменiя славетному пану цехмiстру", який вивчив напам'ять.
В недiлю перед святим Миколою хотiли хлопцi пiти в город, та немало
зчудувались, як застали дверi зачиненi, а диякон заявив, що в часi цiлого
ярмарку не вiльно жодному бурсаковi вийти на свiт.
Згодом довiдалися, що такий приказ завела вже вiд кiлькох лiт управа
бурси i школи тому, що бурсаки ходили помiж крами i тягли, що пiд руку
попало та легше лежало. У мiщан не рушали нiчого, бо тi приймали ©х, як
сво©х, але у при©жджих годилося покористуватися.
Купцi жалувалися перед городською старшиною. Голова пiшов князевi
пожалуватися, i з того вийшов такий арешт на бурсакiв. Старшi бурсаки
нiчого не говорили про те новикам, ще iнколи розповiдали ©м чуда-дива,
щоби ©х зацiкавити, поки не розчаруються, от як тепер кульчичане.
Такий заказ не зовсiм виходив купцям на користь. Бурсаки-шибайголови
викрадались з бурси вночi i ходили на заробiтки промишляти.
I тепер знайшлося кiлька старших, що уложили собi план такого нiчного
походу. Не було одно© ночi, щоб чогось не дiсталося поза огорожу бурси з
ярмарку. Часом воно i не вдалося, часом декого переловили, а тодi, щоб
його засiкли рiзками, вiн не видав товаришiв.
Так було й тепер. Зiбралася компанiя шибайголiв. Головна рiч лежала в
тiм, щоб даскали, що мешкали в бурсi, нiчого не помiтили, щоби було в що
перевдягатися, перебратися через огорожу, справитись добре на базарi, а
потiм тою самою дорогою зi здобиччю вернутися та й непомiтно дiстатися до
сво © лежанки.
Компанiя вибрала собi ватажка, а вiн над усiм промишляв. Одежу зносили
з города довший час i ховали так, що нiхто ©© не мiг знайти. Iншi бурсаки,
хоч бачили це, не смiли зрадити. Взагалi слово "зрада" в бурсi не мало
мiсця. Зрадник або донощик мiг переплатити здоров'ям свiй вчинок, не
сподiваючися коли i не знаючи вiд кого.
Одного дня, вже над ранок, зчинився на Замковiй вулицi, де стояла
бурса, страшний крик. Люде летiли гурмою, когось ловили. А той хтось
вдирав щосили, аж допав високо© бурсово© огорожi i перескочив ©© зручно.
Нiчнi стражники добувалися до дверей бурсового дому i приказували собi