Страница:
забаглось.
А сотник говорив до Панаса:
- Замкнути Сруля до льоху, а завтра добре вибатожити i прогнати в степ.
А коли б поважився вернути, так повисне на сухiй гiлляцi.
Панас повторив козакам сотникiв приказ.
- Та що ми, братцi, до завтра будемо вiдкладати! От краще ми виб' мо
здорово зараз, буде й йому легше спатися. А завтра - то i в степ
проженемо.
- Пан сотник казав завтра, - говорив Панас.
- Йди собi з богом, Панасе, вечеряти. Пан сотник казав вибатожити, та й
годi, а чи нинi, чи завтра, то все одно.
Панас пiшов вечеряти. Тодi козаки затягли Срулька в стодолу, заткали
рота шматою, щоб не кричав i били, били так, як козаки вмiють бити. Жид
млiв з болю, його вiдливали водою i били ще.
Панас не втерпiв i прибiг сюди:
- Ви чули, що пан сотник приказав вибатожити завтра рано.
- Заспокойся, Панасе, ми ще виб' мо i завтра, як через нiч вiдпочине.
Тепер затягли Срулька до льоху, i замкнули, та пiшли вечеряти.
Але над ранок по Срульковi i слiду не було. Вiн якимсь способом
розв'язався, видер руками в льоху дiру i пропав.
Старий Онисько каже до сотника:
- Зле воно сталося. Його треба було звечора повiсити. Вiн нам ще яко©
бiди нако©ть. То завзята бестiя, перед ним не встережемося, бо його нашi
собаки знають.
- Годi нам одного свинопаса лякатись. Вiн же добре чув, якби в селi
показався, то його шибениця не мине.
Але Срулько бiльше не показувався i згодом про цю пригоду забуто.
V
Була вже пiзня осiнь. Робота в полi давно покiнчена. Тепер молотили
хлiб на токах.
Одного дня при©хало у Чепелiв хутiр кiльканадцять запорожцiв, а мiж
ними обидва Жмайли. Марко випередив усiх i почвалував до хутора, як лиш
йому показали, де вiн лежить.
Перше його слово було за Петра. Марко горiв з нетерплячки, чи живий
його побратим. Петро вибiг миттю з хати, бо Марка пiзнав по голосу. Марко
зрадiв, побачивши його живим та здоровим. Обнялись крiпко та нiчого не
було чути, лише: "Брате мiй, побратиме, любий, диний".
Маруся вийшла з хати теж. Вона дуже зацiкавилась, з ким Петро так
сердечно вiта ться.
- Дивись, Марку, це моя люба дiвчина, моя Маруся дина.
Марко зняв шапку i став вiтатись. Вiн так задивився на дiвчину, що
забув язика в ротi i не знав, що казати.
- Здоровий був, козаче, - говорила Маруся кланяючись, - вiтай у нас, та
будь милим гостем.
- Здорова будь, панночко, та спасибi за щирий привiт.
За хвилю причвалувала решта гостей, аж земля задудонiла. Сотник вийшов
на порiг i вiтав гостей, просячи в хату. Сотниковi козаки забрали вiд
гостей конi i повели в стайню. Гостi пiшли гуртом у хату. Тут привiтала ©х
сотничиха i зараз поставила на столi пляшку та що бог дав. Сотник був
добре знайомий з усiма, а особливо з старим Жмайлом. Гостi позасiдали в
свiтлицi, а Чепiль ходив помiж них з пляшкою i чаркою та частував чергою.
Зачалася весела дружня гутiрка. Запорожцi були голоднi i змiтали все, що
сотничиха з дiвчатами на стiл ставляли, не даючи себе дуже просити. А
Марко Жмайло i за ©жу забув, так дуже Петром утiшився. А вiд Марусi то й
очей не зводив.
- Чи ти, Петре, може, вже i одружився?
- Куди пак? Ще нi сватання, нi заручин не було. Ми лише так мiж собою
вмовились, а батьки про те добре знають i з тим согласнi.
- Гм. а ми тобi це трохи припинимо.
- А це як?
- Нас кошовий батько за тобою прислав. Якесь дуже пильне дiло. Треба
тобi не гаючись на Сiч вертатися. Я й не догадувався, що таким дiлом тобi
пiвперек стану, та, бачиш, приказ старшини святий, i треба слухатися.
Впрочiм, не був би я при©хав по тебе, то другi без мене були б те саме
зробили. Петровi було невлад. Але не сказав нiчого. Може, сотник зi старим
Жмайлом що на те порадять. Петро викликав старого Жмайла на бiк i розповiв
йому свою турботу.
- Ну що ж? Чого тут журитися? На весiлля, певно, часу вже не буде. Але
сватання та заручини можна вiдбути зараз. Тебе посила кошовий з якимсь
дiлом у Ки©в. По що, то ми цього не зна мо. Вiку там вiкувати не будеш, а
все ж то велика для тебе честь, що тебе на те вибрав, а не кого другого.
Це ж не в Крим, а нi в Польщу. Заручена дiвчина пiдожде, а тодi i весiлля
вiдгуля мо. Як це все зробити, то ми з Чепелем обмiрку мо.
- А чи менi так непремiнно треба ©хати? А коли б я ще нездужав.
- Але ти, славити бога, здужа ш, а ми перед старшиною брехати не
будемо, бо бачимо тебе здоровим.
Маруся, як почула, що треба ©м розлучитися, поблiдла, мов полотно. Вона
лиш руками сплеснула:
- Так ти мене покида ш, Петре?
- Не говори так, моя ластiвочко. Коли б я тебе покинув, то мене покинув
би бог. Я ще нинi до тебе старостiв шлю, а завтра заручимося. Позавтра
менi вiд'©здити треба. Можна зараз i звiнчатись, бо пiп в селi , та пан
сотник на це не пристане, бо обiцяв собi половину сiчового товариства на
весiлля запросити. Тому-то весiлля треба трохи вiдкласти. Я ©хати мушу, бо
запропастив би мою козацьку славу. Приказ кошового святий, i перечитися
годi. Мене посила кошовий з якимсь дiлом у Ки©в. Сам я не знаю, що воно
таке.
Старий Жмайло радився з Чепелем. Жмайло радив, щоб таки зараз вiдгуляти
весiлля, та Чепiль стояв при сво©м, що весiлля його одиначки буде славним,
i пан кошовий, певно, на весiлля при©де.
Петро попросив двох старших запорожцiв на сватiв. Просив зразу до цього
старого Жмайла, та той вiдказався такою речею:
- А хто ж тобi за батька буде, коли б я був сватом? Я тобi найближчий.
Як вже все було змовлене, прийшли свати з Петром у хату.
- Здоровi були, пане сотнику, ось ми, подорожнi люде в хату твою
прийшли та у гостi просимось, а ось гостинця тобi принесли.
Один староста вийняв бохонець хлiба з-пiд пахи, поцiлував його i
передав сотниковi. Сотник вiдiбрав хлiб, поцiлував теж i доклав на столi.
- Будьте гостями, сiдати просимо, та скажiть, за чим ви до мене з
далеко© сторони прийшли?
- Та то ми чули, що у вас гарна дiвчина , а у нас парубок теж
неабиякий, та, може би, пан бiг допомiг ©х вкупу звести.
- Е-е, люде добрi, у мене дiвчина ще молода.
А на те сотничиха:
- Вона ще не нагулялася, ще й рушникiв не ма .
- Як нема рушникiв, то сво©х дамо, у нас цього добра доволi
Сотник каже:
- Як воно з чужими рушниками замiж виходити?
Маруся, що стояла в свiтлицi коло печi, вибiгла прожогом до сiней, а
Петро за нею.
- У нас молодець неабиякий, - говорив перший староста, - козак, лицар.
У походi вславився, з лука по-мистецьки стрiля , та ворога б' . Далеко вiн
зайде, а то i кошовим буде. Такого молодого то й шукати.
Сотник каже.
- Не знаю, чи дiвчина согласна, а коли так, то боже благослови i
поможи.
Другий староста вiдчинив дверi i прикликав Марусю. Вона прийшла i стала
бiля печi. Прийшов i Петро i став бiля порога
- Що ж, Марусю? Согласна ти за цього козака вийти замiж чи нi?
Маруся, колупаючи пiчку, каже:
- Я согласна, коли б лише батько-мати вiддали.
- I що ж, батьку, i ти, панiматко, - пита старший староста, - чи
вiддасте, чи нехай ще пiдросте?
- Благослови боже в добрий час! - заговорили обо .
Старости повставали з лави i ладились вiдходити, та сотник ©х задержав:
- Пiдождiть, я гостинця дам. - Узяв хлiб зi стола, поцiлував i передав
старостам.
- Та коли вже хлiбом обмiнялись, то слiд нам i випити по чарцi.
Маруся була Петровi засватана.
На другий день вiдбулися заручини. Сотник запросив ще i знатних гостей
з села. Мiж ними прийшов i мiсцевий пiп, бо Петро хотiв, щоб ©х пiп
поблагословив.
Тепер прийшов Петро в хату з дружбою Марком i з батьком, якого йому
заступав старий Жмайло.
Петро, ввiйшовши в хату, вклонився тричi i поцiлував сотника i
сотничиху в руку. Зараз посiдали гостi за стiл, а сотник ©х угощав. Петро
з Марком посiдали на покутi. Тодi старий Жмайло узяв чарку i каже:
- Будьмо здоровi, пошли боже молодим щастя!
Петро з Марусею поклонилися.
По чарцi та по закусцi устав пiп, надiв ризи i став голосно вiдмовляти
молитву. Опiсля молода стала роздавати дарунки, зачинаючи вiд Петра,
котрому прип'яла до боку шовкову хустку i вклонилася йому. Петро
вiдклонився i сказав:
- Спасибi!
Маруся перев'язала потiм старого Жмайла хусткою, а опiсля роздавала мiж
гостей дарунки, нiкого не минаючи.
На тiм заручини скiнчилися. Та ось в сiнях заграла тро©ста музика,
котру сотник прикликав з села.
Розпочались танцi. У першiй парi пiшов Петро з Марусею. На них дивились
усi. Марко пiшов з Горпиною. Козаки пiшли за ©х примiром i гуляли так, як
запорожцi вмiли гуляти, аж хата дрижала. Гуляли до бiлого дня. Сотничиха з
дiвчатами та молодицями приносили рiзнi страви та припрошували:
- Пiдождiть, панове товариство, це нiчого. Ви побачите, яке у мене
весiлля буде. Для мо © одиначки я нiчого не пожалiю.
Прогуляли до рана, i гостi стали розходитися. Запорожцi стали ладитись
в дорогу.
Сотник вважав вiдтепер Петра сво©м зятем i виправляв його на Сiч, мов
рiдного сина. Вибрав для нього гарну козацьку одежу, другу - на свято i
будень. Подарував багато золотом та срiблом ковану збрую i найкращого коня
зi сво © стайнi з цiлим убором. Крiм того, всунув у кишеню гаманець з
червiнцями на всяку потребу. Бо Петро мав ©хати в Ки©в вiд сiчового
товариства i повинен там достойно виступити, а не як який худопахолок.
Петра привезли на хутiр, мов старця в подертiй одежi. Вiн не мав у чiм на
Сiчi показатися, а не то у Ки вi.
Жiноцтво подбало про бiлизну, i Петро мав чим навантажити свiй клунок.
За той увесь час Петро пересидiв з Марусею на солодкiй розмовi.
Конi стояли вже осiдланi. Старий Жмайло ввiйшов у хату.
- Петре, нам пора ©хать.
Петро вклонився батькам:
- Благословiть, рiднесенькi, в щасливу дорогу!
- Боже тебе благослови, сину! Хай тебе свята Покрова береже у всякiй
пригодi.
Сотничиха плакала нишком, а Маруся стояла блiда, мов полотно.
- Здорова будь, моя дина подруго, - сказав Петро, обняв ©© та
поцiлував.-Дожидай в щасливу годину. Я не довго забарюся i на крилах
прилечу до тебе, моя ясочко.
Вiн цiлувався вiдтак з усiма чергою. Горпина теж отирала сльози.
Сотничиха обняла Петра, мов сина, цiлувала i хрестила.
- Здоровi будьте усi та згадайте мене добрим словом.
Петро вийшов i скочив на коня.
- Щаслива дорога!
Товариство ви©хало за ворота, пере©хало село i подалось у степ. Вже
про©хали шмат дороги, як за ними почувся тупiт чвалуючого коня i жiночий
голосок:
- Пугу! Пугу!
Всi оглянулися. То була Маруся. Вона гнала щосили на сво му буланому
конику. На голову надiла козацьку шапку i подобала на молодого козака.
Нiхто зразу не пiзнав би, що це дiвчина.
Петром перейшла люба дрож. Козаки вiтали Марусю шапками:
- Ось козацька дитина, козир-дiвчина.
Петро пристанув i тепер ©хав побiч Марусi позаду.
- Не могла я здержатися, щоб ще раз не попрощатись з тобою, мiй дорогий
Петрусю, та не обмiнятись з тобою ще раз щирим словом. Коли б не те, що на
Сiчi не можна жiнкам жити, я все покинула б i по©хала з тобою не тiльки у
Сiч, але всюди: i в Ки©в, i на край свiту.
- Годi, моя люба дiвчино. Менi самому треба ©хати, а тобi нiде не буде
так добре i безпечно, як у рiдного батька i матерi. Я мушу слухати
старшини, та повiр менi, що наша розлука не буде довга. Як йно справлю це,
якесь незвiсне менi дiло, то зараз прилечу до тебе, а тодi вже не
розлучимося. Для тебе, моя голубко, то я i слави вiдкажусь. Мо©м цiлим
щастям ти одна. Ти для мене будеш усiм на свiтi.
- Я цього не хочу, Петре, щоб ти задля мене зрiкався козацько© слави.
Вона й на мене, твою дружину, впаде. Не буду тобi ставати на дорозi до
слави. Тодi люде будуть менi завидувати i кожний скаже: дивiть, це жiнка
Петра Сагайдачного. Я цим нi раз не турбуюся, що ми розлуча мось, бо поки
що ти в похiд не йдеш, i нiчого тобi не станеться, а хоч би i похiд, то я
випрошу собi мо©ми молитвами у Бога небесного, що мого любого, диного
Петра берегтиме у всякiй пригодi.
- Я дуже радiю, що у мо © дино© попри доброту ще й такий великий
розумець . Добре, моя Марусечко. Я так хочу жити, хочу бути славним, щоб
нiколи нi ти, нi твiй козацький рiд не мав причини соромитись, щоб нiхто
не мiг сказати, що сотник Чепiль видав доньку за якогось пройдисвiта,
ледащо. Того ти будь певна, моя люба Марусю.
- А оце прийми вiд мене, мiй Петруню, на спогад. Оце хрестик iз Ки ва,
з Печерсько© лаври. Я його дiстала вiд мого хрещеного батька. Це для мене
дуже дорога рiч, але для мого Петруся нема нiчого у мене надто дорогого.
Вона розiп'яла жупан i вiдв'язала з ши© маленький золотий хрестик на
дрiбному золотому ланцюжку.
Петро поцiлував його i завiсив собi на шию.
- Спасибi, моя люба!
- Коли його доторкнешся, на мене згадай, а коли до нього помолишся, то
ця молитва виряту тебе з всяко© пригоди, то з тво ю молитвою пiде враз i
моя молитва до Господа небесного. Та перекажи до мене iнколи хоч словечко,
коли б з нашими людьми стрiнувся.
- Марусе моя, яка це шкода, що ти письма не зна ш. Ти би до мене листа
написала, а я до тебе, хоч би окремим пiсланцем прийшлось його переслати.
- А я про те й не думала, а то б я була таки випросила у матiнки згоду
на мо вчення. Тепер пропало.
- Чому пропало? Коли заживемо разом, то я таки навчу тебе письма.
Маруся засмiялася:
- Нащо менi тодi письма, як ми разом житимемо? Ти менi i далi
розказувати будеш, що у книжках написано, а цього буде менi досить.
- Моя дiвчино люба! Солодко менi з тобою розмовляти, та тобi вертатися
пора, ти задалеко у степ по©хала, та вiд хутора вiдстала. Дивись, мо©
товаришi вже далеко, далi то з очей ©х втрачу, а сам я дороги не знаю.
Маруся пiд'©хала до Петрового коня i обняла його за шию. Вiн обняв ©©,
мов перце, i посадив наперед себе на сiдло. Маруся забула про божий свiт i
випустила поводи з руки. © коник вiдбiг i став по степу гуляти.
- Вiн втече, а ти хiба пiшки до хутора йтимеш, - говорив стурбовано
Петро, - ще тобi яка пригода трапиться.
Маруся обняла його крiпко, поцiлувала i з коня зсунулася на землю.
- Ось зараз побачиш, що не пiду пiшки. Вона свиснула в пальцi, ©©
буланий, що гуляв з пiднесеним вгору хвостом i на©женою гривою, на той
свист став, заiржав весело i прибiг до Марусi, мов пес до свого пана.
Маруся попестила його, погладила, дала кусок медiвника. Вiдтак скочила
на сiдло, поправилась i каже:
- Я Чепелева донька, пригоди не боюсь. Ось бачиш? - Вона витягла з
кишенi малий гарний пiстоль. - Бачиш, Петре, це дерево? Пам'ятай, що воно
було свiдком нашого прощання.
На цьому мiсцi стояла самiтна груша. З тим словом вона завернула коня i
погнала вихором до хутора. Про©хала шмат дороги, як ©й назустрiч над'©хав
старий Онисько:
- Е, Марусечко, моя, коли хоч трохи ти любиш старого Ониська, так ощади
менi турботи i не заганяйся далеко у степ. Менi нiколи з ума не сходить
той рудий диявол Срулько. Моя душа прочува , що вiн десь тут недалеко
крутиться i на тебе чату .
- А я про нього давно забула. Де ж би вiн посмiв. Вiн добре зна , що у
батенька жартiв нема, а нашi козаки, коли б його зловили, так непримiнно
повiсили б.
- Стереженого Бог береже. - Вони вертали тепер разом.
Петро дивився довго за Марусею. Вiн стояв все ще пiд старою розлогою
грушею:
- Чудо-дiвчина. Щасливо спрямував Господь мо© кроки у цю блаженну
сторону. Хай буде його iм'я благословенне.
Петро потиснув коня i погнав за сво©ми.
На нього ждав Марко:
- Зна ш, Петре, як воно добре сталося, що тодi Жук не пустив мене з
тобою у Чепелiв хутiр.
- А це чому?
- Ця твоя Маруся причарувала би мене, а тодi ми з побратимiв стали би
до себе найзавзятiшими ворогами.
- I ти би таке зробив?
- Задля тако© дiвчини то можна душу запропастити, не то побратимство. Я
так хотiв чимшвидше з хутора по©хати.
- Говориш як дiтвак, стидайся!
- Серця не навчити.
- Та що ти - такi нiсенiтницi верзеш? Тобi хiба заздро, що крiм тебе,
мене хтось полюбив?
- Як ти, Петре, одружишся, то я не буду часто у тебе гостювати, я
боюся.
- Зна ш, що я тобi пораджу? Ти пошукай собi яку гарну дiвчину теж,
влюбися, та й спокiй буде. На нашiй Укра©нi гарних дiвчат - мов макового
цвiту.
- А ти хiба не зна ш то© поговiрки, як батько синовi радив женитися, та
що син йому вiдповiв?
- Не знаю, а може, не пам'ятаю.
- Отож слухай, як син батьковi вiдповiв: "Не штука, що тато з мамою
оженився, а я з ким оженюсь?"
- Годi, казка чи приказка гарна, та ми говорiм про що друге. Чи ти
справдi не зна ш, за чим мене кошовий у Ки©в посила ?
- Нiхто, нi я, нi дядько Жмайло, нi отаман Жук цього не зна . Ти ма ш
по©хати у Печерську лавру, а там тобi вже все скажуть. Може, i кошовий
цього не зна .
До нього пiд'©хав старий Жмайло:
- Ей-бо ти, Петре, вибирати зна ш! Таку вибрав кралю, що кращо©,
либонь, на всiй Укра©нi нема . Я хоч i старий, а не можу з не© очей
звести.
Обидва стали смiятися, а старий каже:
- Коли б менi так яких сорок лiт з мо©х плечей зняти, то далебi, я би
тобi ©© вiдбив.
- Не говорiть такого, стрию, - каже Марко, - бо далебi Петро з вами на
шаблi пiде. Вiн страх заздрiсний за свою кралю, от трохи що побратимства
задля не© не зiрвали.
- Марку! Та чого ти таке говориш? Чого ви до мене та й до мо © дiвчини
присiкалися? От земляки! Господи!.
Марко став смiятися, а старий каже:
- Не бери собi цього, козаче, так дуже до серця. Не повадить тебе
трiшечки подратувати, а цього ти бачиш, що вибрав дружину, як не можна
кращо©. Боже тобi благослови!
VI
Як Сагайдачний при©хав на Сiч, пiшов зараз до кошового.
- Здоров, товаришу. Слава Богу, що ти вже подужав.
- Подужав, батьку, та до шаблi ще я, либонь, не набрав сили.
- У сотника Чепеля, бачиться, дочка .
Петро мимоволi почервонiв, а кошовий, смiючись, каже:
- Еге! Вже я знаю, чого ти так довгенько нездужав. Варто було хворiти
тому, коло кого така пiстунка заходилась. Що ж, може, вже й одружився? А
чому на весiлля не запросив? Боже тобi благослови!
- Ще не одружився, а лише що по заручинах.
- Так значиться, що ще на весiллi погуля мо.
- Я смiю вже тепер просити вашу милiсть за старосту.
- Гаразд! А тепер поговоримо про iнше дiло. Отож, мiй козаче, тобi
негайно у Ки©в ©хати треба. Пiдеш прямо до отця архiмандрита
Ки во-Печерсько© лаври
лисея Плетенецького. Вiн тебе до себе взива i листа менi написав. Чи
ти його зна ш?
- Нi, навiть не знаю, хто в Лаврi тепер архiмандритом.
- А бачиш, що вiн тебе звiдкiлясь зна , i пише до нас на Сiч, щоб йому
зараз прислали козака Петра Конашевича, що в Острозькiй школi вчився.
Писав менi ще, що це якесь полiтичне дiло з укра©нськими вельможами.
Приготовся на те, що там треба буде довший час посидiти. У тебе свiй
розумець, i ти вже там на мiсцi змiрку ш, що тобi зробити. Ти у всьому
слухайся. Отець архiмандрит - то наш чоловiк i розумна голова. Я цього
всього добре не знаю, бо виразно вiн про це не пише. Може, лише тобi
самому це об'явить. Але я знаю, що усе, що робить отець архiмандрит, це
для нас добре.
Тепер ти спочинь одну днину або й двi i - в дорогу. Пiдведе тебе
десяток товаришiв. Вiд пограничного старости вже дозвiл, i вас
перепустять. Та ще одно: чи в тебе яка достойна одежа?
- Сотник, коби здоров, обдарував мене i виправив гарно, мов рiдного
сина, - не з порожнiм клунком. в мене i кунтуш новий оксамитовий, i
кожух гарний, i одежа на будень.
- Так i гарно. Вдома, отут на Сiчi, можна i без сорочки ходити, коли не
зимно i комарi дуже не тнуть, але на великому свiтi, у Ки вi, перед чужими
людьми, то слiд гарно прибратися, хай знають пани, що запорожцi то не
старцi, а багатирi. Та коли одежа , я знаю, що сотник для свого зятя з
чим-будь не вихопився, то ми тобi ще грошенят яку копу дамо. Покажись, та
не прогуляй, - говорив кошовий, смiючись, - з дiвчатами не женихайся, бо
сотникiвна би тобi цього не вибачила, та, може, й очi видряпала мов кiшка.
Отож кiнець такий, що позавтра iдеш. Поступиш ще до мене. Дам письмо до
отця архiмандрита i дозвiл вiд старости, а тепер йди собi спочити.
Петро пiшов до свого Переяславського куреня, де його щиро всi товаришi
вiтали. Багато знайшов тут людей нових, якi тiльки що з Укра©ни повтiкали.
Сагайдачний був дуже веселий i веселив товаришiв.
- А де твiй лук, Петре?
- Лук справдi був гарний, та я вже його, либонь, нiколи не побачу.
Певно, сам хан з нього стрiляти буде. На ньому срiбла було за
кiльканадцять золотих.
Петро гадав, що у Ки©в по©де на конi i там пишатись буде сво©м
подарованим карим, та вранцi довiдався, що на конях по©дуть лише до
Черкас, а звiдсiля вже байдаком. Коня треба буде лишити в Черкасах, не
знати на чи© руки. Це йому було не по нутру, та не було на це ради. Коня
будь-що-будь приведуть товаришi на Сiч, а там-то вже Марко ним буде
пiклуватись.
Вiдколи Петро ви©хав з Острога, не довелось йому бачити городських
людей. Увесь той час вiн жив серед вiйськових обставин. Вiн мiркував собi,
що важко прийдеться йому навикнути до нового життя, та ще в товариствi
панiв. Та треба було привикати i помиритись з цi ю думкою, що так мусить
бути. Очевидячки, доля пхала його, не даючи вiдiтхнути, наперед, у вищий
свiт.
Дорога тривала довший час, особливо, як посiдали на байдаки, котрими
треба було плисти проти води.
Але таки доплили до золотоверхого Ки ва. Козаки хрестилися. Петром на
вид Ки ва, матерi руських городiв, заволодiло невиясненне почування мiж
радiстю i побоюванням.
На пристанi показав Петро стражникам старостинський дозвiл, i ©х
пустили у город.
Нараз побачив себе серед незвiсно© йому дотепер новини. Йому треба було
пiти у Ки во-Печерську лавру i тут пiшов з товаришами, котрi знали дорогу
дуже добре. Забрав свiй клунок на плечi i пiшов на гору, Зайшли у Лавру.
Церква була отворена, i сюди зайшли в першу чергу. На порозi вдарив Петро
тричi поклони. Та велич, яку тут побачив, пригнiтила його важким каменем.
Почував себе серед того таким малим та слабосильним, що аж страшно стало.
Помолившись, спитав якогось монаха за о. архiмандрита.
- А чого вам, козаки, до отця архiмандрита треба? - спитав монах.
- Це я вже сам скажу ©х милостi. Ми привезли вiд пана кошового письмо.
На це слово монах дав знак Петровi, щоб йшов за ним, i повiв його
вузькими та крутими сiньми в монастир. Довгенько так йшли, аж зупинилися
перед дверима одно© келi©. Монах пiшов всередину, а Петровi казав тут
пiдождати. Опiсля його покликав той самий монах всередину, та лише його
самого, бо прочих товаришiв забрав монах з собою i повiв у гостинну. Петро
опинився в простiй невеликiй убогенькiй монашiй келi©. За столом сидiв над
грубою книжкою якийсь монах, насунувши каптур на голову. На його грудях
блистiв золотий хрест на такому ж ланцюгу.
- Слава да будеть вiчному Богу! - сказав Петро i низенько вклонився до
образiв, вiдтак монаховi, i поцiлував його в руку.
- Слава вовiки, а на землi мир! Здоров, козаче! Чи не Конашевич? -
каже, беручи в руку письмо вiд кошового.
- Я сам. Приходжу по приказу кошового батька.
- Вiтай, любий земляче! Знай, що ми земляки, бо я теж з Галичини, а
тут бiльше з наших.
- Дуже я радий з цього, що наша галицька земля Укра©нi такими славними
людьми пособля .
- У нас тут тепер велика робота, а ти мусиш нам помагати.
Це був о. лисей Плетенецький, архiмандрит Ки во-Печерсько© лаври.
Вiн довго читав листа вiд кошового.
- Довго ти, Конашевичу, вчився в Острозi?
- Бiльш як чотири роки.
- Я знаю, через що ти з Острога мусив утiкати. Отець Дем'ян Наливайко
багато менi про тебе писав i розказував, як тут у мене пробував.
- Отець Дем'ян все був на мене дуже ласкавий, дай йому Боже здоров'я,
многих лiт дожити.
- Чому ти ранiше не при©хав? Менi тебе дуже треба було. Ледве я
припинив, що мiй план не попсувався.
- Я довго нездужав, преосвященний отче. У походi проти татар над
Iнгулом мене таки добре шарпонули, трохи не минувся. Добрi люде не дали
загинути.
- Правда, що того року запорожцi справились з ордою. Тут про те знають.
- А по хвилi каже: - Зна ш, Петре, на що менi тебе треба?
- Приказуйте, ваша милiсть, я на вашi услуги. Пан кошовий казав менi,
щоб у всьому вас слухати.
- Я не хочу вiд тебе силувано© слухняностi, а таки добровiльно©. Таке
дiло: тут один укра©нський православний вельможа Аксак, гербу Акшак. У
нього два хлопцi, ©м треба якраз вчителя, i я за порадою отця Дем'яна
призначив тебе за вчителя.
Петро узявся за голову:
- Боже мiй! Та де ж я дам цьому раду? Я нiколи вчителем не був, а до
того я все позабував, що знав.
- Що забув, то собi пригада ш. Це мусить бути, i я iнакше зробити не
мiг. Ти, либонь, зна ш, що тепер таке зайшло, що нашi православнi вельможi
чужими людьми, ворожими нашiй вiрi, церквi i народовi послугуються. I то
виручаються в таких справах, як виховання православно© молодi, з чого
виходить для нас велика шкода, бо роблять з не© перевертнiв та яничарiв.
Ти бачиш, а може, на Сiчi i не знають цього добре, що у нас всюди на Русi
заводиться унiя i нашi вельможi один по однiм вiдпадають вiд батькiвсько©
православно© вiри, а хто вiдпаде вiд батькiв, той i для народу пропав
навiки. Патри зу©ти всюди швендяють i на вчителiв пхаються по
великопанських православних домах. Так само хотiв зробити й Аксак. Як його
хлопцi вийшли поза азбуку, хотiв узяти до свого дому патра зу©та, якого
йому поляшенi вельможi порадили. Щастя, що його жiнка не хоче з хлопцями
розстатися, а то були б хлопцi помандрували до якого зу©тського лiцею. З
тяжкою бiдою я його вiд цi © думки вiдвiв i переконав, що наша Острозька
школа вивела вже чимало вчених людей. I менi поталанило цього доконати. А
Господь так покермував, що ти впору при©хав. Аксак дуже нетерпеливиться.
Знай же, Петре, щоб Острозько© школи i мене ураз не засоромити.
- Я справдi боюся, чи цьому дам раду.
- Петре! Щоб учень Острозько© школи не вмiв учити двох панських
жовтодзьобiв, то не можу повiрити. Та ти, крiм наук книжних, вчи ©х ще
дещо такого, чого в книжках нема. Вчи ©х любити свою церкву, свiй народ.
Нам унiя i латинство грозять, розумi ш?
- Чи унiя уже заведена? Я той увесь час жив далеко вiд свiту серед
козакiв i дуже вiдстав вiд цього, що у свiтi робиться. Серед во нно©
метушнi мене мало це захоплювало.
- То зле. Ми всi повиннi тим iнтересуватися, ми всi повиннi подати собi
руки, всi вiд малого до великого, до завзято© боротьби в оборонi
батькiвсько© церкви i народу. Ти, може, i не зна ш добре, що це унiя i до
чого вона нас веде? В книжцi воно назива ться з' днання православно©
церкви з римською i пiдчинення обох церков римському папi. Нашi деякi
А сотник говорив до Панаса:
- Замкнути Сруля до льоху, а завтра добре вибатожити i прогнати в степ.
А коли б поважився вернути, так повисне на сухiй гiлляцi.
Панас повторив козакам сотникiв приказ.
- Та що ми, братцi, до завтра будемо вiдкладати! От краще ми виб' мо
здорово зараз, буде й йому легше спатися. А завтра - то i в степ
проженемо.
- Пан сотник казав завтра, - говорив Панас.
- Йди собi з богом, Панасе, вечеряти. Пан сотник казав вибатожити, та й
годi, а чи нинi, чи завтра, то все одно.
Панас пiшов вечеряти. Тодi козаки затягли Срулька в стодолу, заткали
рота шматою, щоб не кричав i били, били так, як козаки вмiють бити. Жид
млiв з болю, його вiдливали водою i били ще.
Панас не втерпiв i прибiг сюди:
- Ви чули, що пан сотник приказав вибатожити завтра рано.
- Заспокойся, Панасе, ми ще виб' мо i завтра, як через нiч вiдпочине.
Тепер затягли Срулька до льоху, i замкнули, та пiшли вечеряти.
Але над ранок по Срульковi i слiду не було. Вiн якимсь способом
розв'язався, видер руками в льоху дiру i пропав.
Старий Онисько каже до сотника:
- Зле воно сталося. Його треба було звечора повiсити. Вiн нам ще яко©
бiди нако©ть. То завзята бестiя, перед ним не встережемося, бо його нашi
собаки знають.
- Годi нам одного свинопаса лякатись. Вiн же добре чув, якби в селi
показався, то його шибениця не мине.
Але Срулько бiльше не показувався i згодом про цю пригоду забуто.
V
Була вже пiзня осiнь. Робота в полi давно покiнчена. Тепер молотили
хлiб на токах.
Одного дня при©хало у Чепелiв хутiр кiльканадцять запорожцiв, а мiж
ними обидва Жмайли. Марко випередив усiх i почвалував до хутора, як лиш
йому показали, де вiн лежить.
Перше його слово було за Петра. Марко горiв з нетерплячки, чи живий
його побратим. Петро вибiг миттю з хати, бо Марка пiзнав по голосу. Марко
зрадiв, побачивши його живим та здоровим. Обнялись крiпко та нiчого не
було чути, лише: "Брате мiй, побратиме, любий, диний".
Маруся вийшла з хати теж. Вона дуже зацiкавилась, з ким Петро так
сердечно вiта ться.
- Дивись, Марку, це моя люба дiвчина, моя Маруся дина.
Марко зняв шапку i став вiтатись. Вiн так задивився на дiвчину, що
забув язика в ротi i не знав, що казати.
- Здоровий був, козаче, - говорила Маруся кланяючись, - вiтай у нас, та
будь милим гостем.
- Здорова будь, панночко, та спасибi за щирий привiт.
За хвилю причвалувала решта гостей, аж земля задудонiла. Сотник вийшов
на порiг i вiтав гостей, просячи в хату. Сотниковi козаки забрали вiд
гостей конi i повели в стайню. Гостi пiшли гуртом у хату. Тут привiтала ©х
сотничиха i зараз поставила на столi пляшку та що бог дав. Сотник був
добре знайомий з усiма, а особливо з старим Жмайлом. Гостi позасiдали в
свiтлицi, а Чепiль ходив помiж них з пляшкою i чаркою та частував чергою.
Зачалася весела дружня гутiрка. Запорожцi були голоднi i змiтали все, що
сотничиха з дiвчатами на стiл ставляли, не даючи себе дуже просити. А
Марко Жмайло i за ©жу забув, так дуже Петром утiшився. А вiд Марусi то й
очей не зводив.
- Чи ти, Петре, може, вже i одружився?
- Куди пак? Ще нi сватання, нi заручин не було. Ми лише так мiж собою
вмовились, а батьки про те добре знають i з тим согласнi.
- Гм. а ми тобi це трохи припинимо.
- А це як?
- Нас кошовий батько за тобою прислав. Якесь дуже пильне дiло. Треба
тобi не гаючись на Сiч вертатися. Я й не догадувався, що таким дiлом тобi
пiвперек стану, та, бачиш, приказ старшини святий, i треба слухатися.
Впрочiм, не був би я при©хав по тебе, то другi без мене були б те саме
зробили. Петровi було невлад. Але не сказав нiчого. Може, сотник зi старим
Жмайлом що на те порадять. Петро викликав старого Жмайла на бiк i розповiв
йому свою турботу.
- Ну що ж? Чого тут журитися? На весiлля, певно, часу вже не буде. Але
сватання та заручини можна вiдбути зараз. Тебе посила кошовий з якимсь
дiлом у Ки©в. По що, то ми цього не зна мо. Вiку там вiкувати не будеш, а
все ж то велика для тебе честь, що тебе на те вибрав, а не кого другого.
Це ж не в Крим, а нi в Польщу. Заручена дiвчина пiдожде, а тодi i весiлля
вiдгуля мо. Як це все зробити, то ми з Чепелем обмiрку мо.
- А чи менi так непремiнно треба ©хати? А коли б я ще нездужав.
- Але ти, славити бога, здужа ш, а ми перед старшиною брехати не
будемо, бо бачимо тебе здоровим.
Маруся, як почула, що треба ©м розлучитися, поблiдла, мов полотно. Вона
лиш руками сплеснула:
- Так ти мене покида ш, Петре?
- Не говори так, моя ластiвочко. Коли б я тебе покинув, то мене покинув
би бог. Я ще нинi до тебе старостiв шлю, а завтра заручимося. Позавтра
менi вiд'©здити треба. Можна зараз i звiнчатись, бо пiп в селi , та пан
сотник на це не пристане, бо обiцяв собi половину сiчового товариства на
весiлля запросити. Тому-то весiлля треба трохи вiдкласти. Я ©хати мушу, бо
запропастив би мою козацьку славу. Приказ кошового святий, i перечитися
годi. Мене посила кошовий з якимсь дiлом у Ки©в. Сам я не знаю, що воно
таке.
Старий Жмайло радився з Чепелем. Жмайло радив, щоб таки зараз вiдгуляти
весiлля, та Чепiль стояв при сво©м, що весiлля його одиначки буде славним,
i пан кошовий, певно, на весiлля при©де.
Петро попросив двох старших запорожцiв на сватiв. Просив зразу до цього
старого Жмайла, та той вiдказався такою речею:
- А хто ж тобi за батька буде, коли б я був сватом? Я тобi найближчий.
Як вже все було змовлене, прийшли свати з Петром у хату.
- Здоровi були, пане сотнику, ось ми, подорожнi люде в хату твою
прийшли та у гостi просимось, а ось гостинця тобi принесли.
Один староста вийняв бохонець хлiба з-пiд пахи, поцiлував його i
передав сотниковi. Сотник вiдiбрав хлiб, поцiлував теж i доклав на столi.
- Будьте гостями, сiдати просимо, та скажiть, за чим ви до мене з
далеко© сторони прийшли?
- Та то ми чули, що у вас гарна дiвчина , а у нас парубок теж
неабиякий, та, може би, пан бiг допомiг ©х вкупу звести.
- Е-е, люде добрi, у мене дiвчина ще молода.
А на те сотничиха:
- Вона ще не нагулялася, ще й рушникiв не ма .
- Як нема рушникiв, то сво©х дамо, у нас цього добра доволi
Сотник каже:
- Як воно з чужими рушниками замiж виходити?
Маруся, що стояла в свiтлицi коло печi, вибiгла прожогом до сiней, а
Петро за нею.
- У нас молодець неабиякий, - говорив перший староста, - козак, лицар.
У походi вславився, з лука по-мистецьки стрiля , та ворога б' . Далеко вiн
зайде, а то i кошовим буде. Такого молодого то й шукати.
Сотник каже.
- Не знаю, чи дiвчина согласна, а коли так, то боже благослови i
поможи.
Другий староста вiдчинив дверi i прикликав Марусю. Вона прийшла i стала
бiля печi. Прийшов i Петро i став бiля порога
- Що ж, Марусю? Согласна ти за цього козака вийти замiж чи нi?
Маруся, колупаючи пiчку, каже:
- Я согласна, коли б лише батько-мати вiддали.
- I що ж, батьку, i ти, панiматко, - пита старший староста, - чи
вiддасте, чи нехай ще пiдросте?
- Благослови боже в добрий час! - заговорили обо .
Старости повставали з лави i ладились вiдходити, та сотник ©х задержав:
- Пiдождiть, я гостинця дам. - Узяв хлiб зi стола, поцiлував i передав
старостам.
- Та коли вже хлiбом обмiнялись, то слiд нам i випити по чарцi.
Маруся була Петровi засватана.
На другий день вiдбулися заручини. Сотник запросив ще i знатних гостей
з села. Мiж ними прийшов i мiсцевий пiп, бо Петро хотiв, щоб ©х пiп
поблагословив.
Тепер прийшов Петро в хату з дружбою Марком i з батьком, якого йому
заступав старий Жмайло.
Петро, ввiйшовши в хату, вклонився тричi i поцiлував сотника i
сотничиху в руку. Зараз посiдали гостi за стiл, а сотник ©х угощав. Петро
з Марком посiдали на покутi. Тодi старий Жмайло узяв чарку i каже:
- Будьмо здоровi, пошли боже молодим щастя!
Петро з Марусею поклонилися.
По чарцi та по закусцi устав пiп, надiв ризи i став голосно вiдмовляти
молитву. Опiсля молода стала роздавати дарунки, зачинаючи вiд Петра,
котрому прип'яла до боку шовкову хустку i вклонилася йому. Петро
вiдклонився i сказав:
- Спасибi!
Маруся перев'язала потiм старого Жмайла хусткою, а опiсля роздавала мiж
гостей дарунки, нiкого не минаючи.
На тiм заручини скiнчилися. Та ось в сiнях заграла тро©ста музика,
котру сотник прикликав з села.
Розпочались танцi. У першiй парi пiшов Петро з Марусею. На них дивились
усi. Марко пiшов з Горпиною. Козаки пiшли за ©х примiром i гуляли так, як
запорожцi вмiли гуляти, аж хата дрижала. Гуляли до бiлого дня. Сотничиха з
дiвчатами та молодицями приносили рiзнi страви та припрошували:
- Пiдождiть, панове товариство, це нiчого. Ви побачите, яке у мене
весiлля буде. Для мо © одиначки я нiчого не пожалiю.
Прогуляли до рана, i гостi стали розходитися. Запорожцi стали ладитись
в дорогу.
Сотник вважав вiдтепер Петра сво©м зятем i виправляв його на Сiч, мов
рiдного сина. Вибрав для нього гарну козацьку одежу, другу - на свято i
будень. Подарував багато золотом та срiблом ковану збрую i найкращого коня
зi сво © стайнi з цiлим убором. Крiм того, всунув у кишеню гаманець з
червiнцями на всяку потребу. Бо Петро мав ©хати в Ки©в вiд сiчового
товариства i повинен там достойно виступити, а не як який худопахолок.
Петра привезли на хутiр, мов старця в подертiй одежi. Вiн не мав у чiм на
Сiчi показатися, а не то у Ки вi.
Жiноцтво подбало про бiлизну, i Петро мав чим навантажити свiй клунок.
За той увесь час Петро пересидiв з Марусею на солодкiй розмовi.
Конi стояли вже осiдланi. Старий Жмайло ввiйшов у хату.
- Петре, нам пора ©хать.
Петро вклонився батькам:
- Благословiть, рiднесенькi, в щасливу дорогу!
- Боже тебе благослови, сину! Хай тебе свята Покрова береже у всякiй
пригодi.
Сотничиха плакала нишком, а Маруся стояла блiда, мов полотно.
- Здорова будь, моя дина подруго, - сказав Петро, обняв ©© та
поцiлував.-Дожидай в щасливу годину. Я не довго забарюся i на крилах
прилечу до тебе, моя ясочко.
Вiн цiлувався вiдтак з усiма чергою. Горпина теж отирала сльози.
Сотничиха обняла Петра, мов сина, цiлувала i хрестила.
- Здоровi будьте усi та згадайте мене добрим словом.
Петро вийшов i скочив на коня.
- Щаслива дорога!
Товариство ви©хало за ворота, пере©хало село i подалось у степ. Вже
про©хали шмат дороги, як за ними почувся тупiт чвалуючого коня i жiночий
голосок:
- Пугу! Пугу!
Всi оглянулися. То була Маруся. Вона гнала щосили на сво му буланому
конику. На голову надiла козацьку шапку i подобала на молодого козака.
Нiхто зразу не пiзнав би, що це дiвчина.
Петром перейшла люба дрож. Козаки вiтали Марусю шапками:
- Ось козацька дитина, козир-дiвчина.
Петро пристанув i тепер ©хав побiч Марусi позаду.
- Не могла я здержатися, щоб ще раз не попрощатись з тобою, мiй дорогий
Петрусю, та не обмiнятись з тобою ще раз щирим словом. Коли б не те, що на
Сiчi не можна жiнкам жити, я все покинула б i по©хала з тобою не тiльки у
Сiч, але всюди: i в Ки©в, i на край свiту.
- Годi, моя люба дiвчино. Менi самому треба ©хати, а тобi нiде не буде
так добре i безпечно, як у рiдного батька i матерi. Я мушу слухати
старшини, та повiр менi, що наша розлука не буде довга. Як йно справлю це,
якесь незвiсне менi дiло, то зараз прилечу до тебе, а тодi вже не
розлучимося. Для тебе, моя голубко, то я i слави вiдкажусь. Мо©м цiлим
щастям ти одна. Ти для мене будеш усiм на свiтi.
- Я цього не хочу, Петре, щоб ти задля мене зрiкався козацько© слави.
Вона й на мене, твою дружину, впаде. Не буду тобi ставати на дорозi до
слави. Тодi люде будуть менi завидувати i кожний скаже: дивiть, це жiнка
Петра Сагайдачного. Я цим нi раз не турбуюся, що ми розлуча мось, бо поки
що ти в похiд не йдеш, i нiчого тобi не станеться, а хоч би i похiд, то я
випрошу собi мо©ми молитвами у Бога небесного, що мого любого, диного
Петра берегтиме у всякiй пригодi.
- Я дуже радiю, що у мо © дино© попри доброту ще й такий великий
розумець . Добре, моя Марусечко. Я так хочу жити, хочу бути славним, щоб
нiколи нi ти, нi твiй козацький рiд не мав причини соромитись, щоб нiхто
не мiг сказати, що сотник Чепiль видав доньку за якогось пройдисвiта,
ледащо. Того ти будь певна, моя люба Марусю.
- А оце прийми вiд мене, мiй Петруню, на спогад. Оце хрестик iз Ки ва,
з Печерсько© лаври. Я його дiстала вiд мого хрещеного батька. Це для мене
дуже дорога рiч, але для мого Петруся нема нiчого у мене надто дорогого.
Вона розiп'яла жупан i вiдв'язала з ши© маленький золотий хрестик на
дрiбному золотому ланцюжку.
Петро поцiлував його i завiсив собi на шию.
- Спасибi, моя люба!
- Коли його доторкнешся, на мене згадай, а коли до нього помолишся, то
ця молитва виряту тебе з всяко© пригоди, то з тво ю молитвою пiде враз i
моя молитва до Господа небесного. Та перекажи до мене iнколи хоч словечко,
коли б з нашими людьми стрiнувся.
- Марусе моя, яка це шкода, що ти письма не зна ш. Ти би до мене листа
написала, а я до тебе, хоч би окремим пiсланцем прийшлось його переслати.
- А я про те й не думала, а то б я була таки випросила у матiнки згоду
на мо вчення. Тепер пропало.
- Чому пропало? Коли заживемо разом, то я таки навчу тебе письма.
Маруся засмiялася:
- Нащо менi тодi письма, як ми разом житимемо? Ти менi i далi
розказувати будеш, що у книжках написано, а цього буде менi досить.
- Моя дiвчино люба! Солодко менi з тобою розмовляти, та тобi вертатися
пора, ти задалеко у степ по©хала, та вiд хутора вiдстала. Дивись, мо©
товаришi вже далеко, далi то з очей ©х втрачу, а сам я дороги не знаю.
Маруся пiд'©хала до Петрового коня i обняла його за шию. Вiн обняв ©©,
мов перце, i посадив наперед себе на сiдло. Маруся забула про божий свiт i
випустила поводи з руки. © коник вiдбiг i став по степу гуляти.
- Вiн втече, а ти хiба пiшки до хутора йтимеш, - говорив стурбовано
Петро, - ще тобi яка пригода трапиться.
Маруся обняла його крiпко, поцiлувала i з коня зсунулася на землю.
- Ось зараз побачиш, що не пiду пiшки. Вона свиснула в пальцi, ©©
буланий, що гуляв з пiднесеним вгору хвостом i на©женою гривою, на той
свист став, заiржав весело i прибiг до Марусi, мов пес до свого пана.
Маруся попестила його, погладила, дала кусок медiвника. Вiдтак скочила
на сiдло, поправилась i каже:
- Я Чепелева донька, пригоди не боюсь. Ось бачиш? - Вона витягла з
кишенi малий гарний пiстоль. - Бачиш, Петре, це дерево? Пам'ятай, що воно
було свiдком нашого прощання.
На цьому мiсцi стояла самiтна груша. З тим словом вона завернула коня i
погнала вихором до хутора. Про©хала шмат дороги, як ©й назустрiч над'©хав
старий Онисько:
- Е, Марусечко, моя, коли хоч трохи ти любиш старого Ониська, так ощади
менi турботи i не заганяйся далеко у степ. Менi нiколи з ума не сходить
той рудий диявол Срулько. Моя душа прочува , що вiн десь тут недалеко
крутиться i на тебе чату .
- А я про нього давно забула. Де ж би вiн посмiв. Вiн добре зна , що у
батенька жартiв нема, а нашi козаки, коли б його зловили, так непримiнно
повiсили б.
- Стереженого Бог береже. - Вони вертали тепер разом.
Петро дивився довго за Марусею. Вiн стояв все ще пiд старою розлогою
грушею:
- Чудо-дiвчина. Щасливо спрямував Господь мо© кроки у цю блаженну
сторону. Хай буде його iм'я благословенне.
Петро потиснув коня i погнав за сво©ми.
На нього ждав Марко:
- Зна ш, Петре, як воно добре сталося, що тодi Жук не пустив мене з
тобою у Чепелiв хутiр.
- А це чому?
- Ця твоя Маруся причарувала би мене, а тодi ми з побратимiв стали би
до себе найзавзятiшими ворогами.
- I ти би таке зробив?
- Задля тако© дiвчини то можна душу запропастити, не то побратимство. Я
так хотiв чимшвидше з хутора по©хати.
- Говориш як дiтвак, стидайся!
- Серця не навчити.
- Та що ти - такi нiсенiтницi верзеш? Тобi хiба заздро, що крiм тебе,
мене хтось полюбив?
- Як ти, Петре, одружишся, то я не буду часто у тебе гостювати, я
боюся.
- Зна ш, що я тобi пораджу? Ти пошукай собi яку гарну дiвчину теж,
влюбися, та й спокiй буде. На нашiй Укра©нi гарних дiвчат - мов макового
цвiту.
- А ти хiба не зна ш то© поговiрки, як батько синовi радив женитися, та
що син йому вiдповiв?
- Не знаю, а може, не пам'ятаю.
- Отож слухай, як син батьковi вiдповiв: "Не штука, що тато з мамою
оженився, а я з ким оженюсь?"
- Годi, казка чи приказка гарна, та ми говорiм про що друге. Чи ти
справдi не зна ш, за чим мене кошовий у Ки©в посила ?
- Нiхто, нi я, нi дядько Жмайло, нi отаман Жук цього не зна . Ти ма ш
по©хати у Печерську лавру, а там тобi вже все скажуть. Може, i кошовий
цього не зна .
До нього пiд'©хав старий Жмайло:
- Ей-бо ти, Петре, вибирати зна ш! Таку вибрав кралю, що кращо©,
либонь, на всiй Укра©нi нема . Я хоч i старий, а не можу з не© очей
звести.
Обидва стали смiятися, а старий каже:
- Коли б менi так яких сорок лiт з мо©х плечей зняти, то далебi, я би
тобi ©© вiдбив.
- Не говорiть такого, стрию, - каже Марко, - бо далебi Петро з вами на
шаблi пiде. Вiн страх заздрiсний за свою кралю, от трохи що побратимства
задля не© не зiрвали.
- Марку! Та чого ти таке говориш? Чого ви до мене та й до мо © дiвчини
присiкалися? От земляки! Господи!.
Марко став смiятися, а старий каже:
- Не бери собi цього, козаче, так дуже до серця. Не повадить тебе
трiшечки подратувати, а цього ти бачиш, що вибрав дружину, як не можна
кращо©. Боже тобi благослови!
VI
Як Сагайдачний при©хав на Сiч, пiшов зараз до кошового.
- Здоров, товаришу. Слава Богу, що ти вже подужав.
- Подужав, батьку, та до шаблi ще я, либонь, не набрав сили.
- У сотника Чепеля, бачиться, дочка .
Петро мимоволi почервонiв, а кошовий, смiючись, каже:
- Еге! Вже я знаю, чого ти так довгенько нездужав. Варто було хворiти
тому, коло кого така пiстунка заходилась. Що ж, може, вже й одружився? А
чому на весiлля не запросив? Боже тобi благослови!
- Ще не одружився, а лише що по заручинах.
- Так значиться, що ще на весiллi погуля мо.
- Я смiю вже тепер просити вашу милiсть за старосту.
- Гаразд! А тепер поговоримо про iнше дiло. Отож, мiй козаче, тобi
негайно у Ки©в ©хати треба. Пiдеш прямо до отця архiмандрита
Ки во-Печерсько© лаври
лисея Плетенецького. Вiн тебе до себе взива i листа менi написав. Чи
ти його зна ш?
- Нi, навiть не знаю, хто в Лаврi тепер архiмандритом.
- А бачиш, що вiн тебе звiдкiлясь зна , i пише до нас на Сiч, щоб йому
зараз прислали козака Петра Конашевича, що в Острозькiй школi вчився.
Писав менi ще, що це якесь полiтичне дiло з укра©нськими вельможами.
Приготовся на те, що там треба буде довший час посидiти. У тебе свiй
розумець, i ти вже там на мiсцi змiрку ш, що тобi зробити. Ти у всьому
слухайся. Отець архiмандрит - то наш чоловiк i розумна голова. Я цього
всього добре не знаю, бо виразно вiн про це не пише. Може, лише тобi
самому це об'явить. Але я знаю, що усе, що робить отець архiмандрит, це
для нас добре.
Тепер ти спочинь одну днину або й двi i - в дорогу. Пiдведе тебе
десяток товаришiв. Вiд пограничного старости вже дозвiл, i вас
перепустять. Та ще одно: чи в тебе яка достойна одежа?
- Сотник, коби здоров, обдарував мене i виправив гарно, мов рiдного
сина, - не з порожнiм клунком. в мене i кунтуш новий оксамитовий, i
кожух гарний, i одежа на будень.
- Так i гарно. Вдома, отут на Сiчi, можна i без сорочки ходити, коли не
зимно i комарi дуже не тнуть, але на великому свiтi, у Ки вi, перед чужими
людьми, то слiд гарно прибратися, хай знають пани, що запорожцi то не
старцi, а багатирi. Та коли одежа , я знаю, що сотник для свого зятя з
чим-будь не вихопився, то ми тобi ще грошенят яку копу дамо. Покажись, та
не прогуляй, - говорив кошовий, смiючись, - з дiвчатами не женихайся, бо
сотникiвна би тобi цього не вибачила, та, може, й очi видряпала мов кiшка.
Отож кiнець такий, що позавтра iдеш. Поступиш ще до мене. Дам письмо до
отця архiмандрита i дозвiл вiд старости, а тепер йди собi спочити.
Петро пiшов до свого Переяславського куреня, де його щиро всi товаришi
вiтали. Багато знайшов тут людей нових, якi тiльки що з Укра©ни повтiкали.
Сагайдачний був дуже веселий i веселив товаришiв.
- А де твiй лук, Петре?
- Лук справдi був гарний, та я вже його, либонь, нiколи не побачу.
Певно, сам хан з нього стрiляти буде. На ньому срiбла було за
кiльканадцять золотих.
Петро гадав, що у Ки©в по©де на конi i там пишатись буде сво©м
подарованим карим, та вранцi довiдався, що на конях по©дуть лише до
Черкас, а звiдсiля вже байдаком. Коня треба буде лишити в Черкасах, не
знати на чи© руки. Це йому було не по нутру, та не було на це ради. Коня
будь-що-будь приведуть товаришi на Сiч, а там-то вже Марко ним буде
пiклуватись.
Вiдколи Петро ви©хав з Острога, не довелось йому бачити городських
людей. Увесь той час вiн жив серед вiйськових обставин. Вiн мiркував собi,
що важко прийдеться йому навикнути до нового життя, та ще в товариствi
панiв. Та треба було привикати i помиритись з цi ю думкою, що так мусить
бути. Очевидячки, доля пхала його, не даючи вiдiтхнути, наперед, у вищий
свiт.
Дорога тривала довший час, особливо, як посiдали на байдаки, котрими
треба було плисти проти води.
Але таки доплили до золотоверхого Ки ва. Козаки хрестилися. Петром на
вид Ки ва, матерi руських городiв, заволодiло невиясненне почування мiж
радiстю i побоюванням.
На пристанi показав Петро стражникам старостинський дозвiл, i ©х
пустили у город.
Нараз побачив себе серед незвiсно© йому дотепер новини. Йому треба було
пiти у Ки во-Печерську лавру i тут пiшов з товаришами, котрi знали дорогу
дуже добре. Забрав свiй клунок на плечi i пiшов на гору, Зайшли у Лавру.
Церква була отворена, i сюди зайшли в першу чергу. На порозi вдарив Петро
тричi поклони. Та велич, яку тут побачив, пригнiтила його важким каменем.
Почував себе серед того таким малим та слабосильним, що аж страшно стало.
Помолившись, спитав якогось монаха за о. архiмандрита.
- А чого вам, козаки, до отця архiмандрита треба? - спитав монах.
- Це я вже сам скажу ©х милостi. Ми привезли вiд пана кошового письмо.
На це слово монах дав знак Петровi, щоб йшов за ним, i повiв його
вузькими та крутими сiньми в монастир. Довгенько так йшли, аж зупинилися
перед дверима одно© келi©. Монах пiшов всередину, а Петровi казав тут
пiдождати. Опiсля його покликав той самий монах всередину, та лише його
самого, бо прочих товаришiв забрав монах з собою i повiв у гостинну. Петро
опинився в простiй невеликiй убогенькiй монашiй келi©. За столом сидiв над
грубою книжкою якийсь монах, насунувши каптур на голову. На його грудях
блистiв золотий хрест на такому ж ланцюгу.
- Слава да будеть вiчному Богу! - сказав Петро i низенько вклонився до
образiв, вiдтак монаховi, i поцiлував його в руку.
- Слава вовiки, а на землi мир! Здоров, козаче! Чи не Конашевич? -
каже, беручи в руку письмо вiд кошового.
- Я сам. Приходжу по приказу кошового батька.
- Вiтай, любий земляче! Знай, що ми земляки, бо я теж з Галичини, а
тут бiльше з наших.
- Дуже я радий з цього, що наша галицька земля Укра©нi такими славними
людьми пособля .
- У нас тут тепер велика робота, а ти мусиш нам помагати.
Це був о. лисей Плетенецький, архiмандрит Ки во-Печерсько© лаври.
Вiн довго читав листа вiд кошового.
- Довго ти, Конашевичу, вчився в Острозi?
- Бiльш як чотири роки.
- Я знаю, через що ти з Острога мусив утiкати. Отець Дем'ян Наливайко
багато менi про тебе писав i розказував, як тут у мене пробував.
- Отець Дем'ян все був на мене дуже ласкавий, дай йому Боже здоров'я,
многих лiт дожити.
- Чому ти ранiше не при©хав? Менi тебе дуже треба було. Ледве я
припинив, що мiй план не попсувався.
- Я довго нездужав, преосвященний отче. У походi проти татар над
Iнгулом мене таки добре шарпонули, трохи не минувся. Добрi люде не дали
загинути.
- Правда, що того року запорожцi справились з ордою. Тут про те знають.
- А по хвилi каже: - Зна ш, Петре, на що менi тебе треба?
- Приказуйте, ваша милiсть, я на вашi услуги. Пан кошовий казав менi,
щоб у всьому вас слухати.
- Я не хочу вiд тебе силувано© слухняностi, а таки добровiльно©. Таке
дiло: тут один укра©нський православний вельможа Аксак, гербу Акшак. У
нього два хлопцi, ©м треба якраз вчителя, i я за порадою отця Дем'яна
призначив тебе за вчителя.
Петро узявся за голову:
- Боже мiй! Та де ж я дам цьому раду? Я нiколи вчителем не був, а до
того я все позабував, що знав.
- Що забув, то собi пригада ш. Це мусить бути, i я iнакше зробити не
мiг. Ти, либонь, зна ш, що тепер таке зайшло, що нашi православнi вельможi
чужими людьми, ворожими нашiй вiрi, церквi i народовi послугуються. I то
виручаються в таких справах, як виховання православно© молодi, з чого
виходить для нас велика шкода, бо роблять з не© перевертнiв та яничарiв.
Ти бачиш, а може, на Сiчi i не знають цього добре, що у нас всюди на Русi
заводиться унiя i нашi вельможi один по однiм вiдпадають вiд батькiвсько©
православно© вiри, а хто вiдпаде вiд батькiв, той i для народу пропав
навiки. Патри зу©ти всюди швендяють i на вчителiв пхаються по
великопанських православних домах. Так само хотiв зробити й Аксак. Як його
хлопцi вийшли поза азбуку, хотiв узяти до свого дому патра зу©та, якого
йому поляшенi вельможi порадили. Щастя, що його жiнка не хоче з хлопцями
розстатися, а то були б хлопцi помандрували до якого зу©тського лiцею. З
тяжкою бiдою я його вiд цi © думки вiдвiв i переконав, що наша Острозька
школа вивела вже чимало вчених людей. I менi поталанило цього доконати. А
Господь так покермував, що ти впору при©хав. Аксак дуже нетерпеливиться.
Знай же, Петре, щоб Острозько© школи i мене ураз не засоромити.
- Я справдi боюся, чи цьому дам раду.
- Петре! Щоб учень Острозько© школи не вмiв учити двох панських
жовтодзьобiв, то не можу повiрити. Та ти, крiм наук книжних, вчи ©х ще
дещо такого, чого в книжках нема. Вчи ©х любити свою церкву, свiй народ.
Нам унiя i латинство грозять, розумi ш?
- Чи унiя уже заведена? Я той увесь час жив далеко вiд свiту серед
козакiв i дуже вiдстав вiд цього, що у свiтi робиться. Серед во нно©
метушнi мене мало це захоплювало.
- То зле. Ми всi повиннi тим iнтересуватися, ми всi повиннi подати собi
руки, всi вiд малого до великого, до завзято© боротьби в оборонi
батькiвсько© церкви i народу. Ти, може, i не зна ш добре, що це унiя i до
чого вона нас веде? В книжцi воно назива ться з' днання православно©
церкви з римською i пiдчинення обох церков римському папi. Нашi деякi