Чайковський А.. Сагайдачний

- I зробить мене, певно, сотником надворних козакiв, коли ©х справдi
ма ...
- Грiх тобi, пане Конашевичу, таке говорити... Мiй батько виробить тобi
на сеймi наше польське шляхетство. Коли я його о те попрошу, то, певно, не
вiдмовить i... прийме тебе за зятя...
Вона вимовила цi слова з великою дрожжю в голосi.
- Панно Анно, що тобi в голову прийшло? Подумай, хто я, а хто ти. Ти
дочка, до того одиначка, у польського магната, може, i сенатора, я -
простий козак, хоч i з освiтою...
- Твоя освiта да тобi приступ у найвищi круги...
- А хоч би i так, то мiж нами така пропасть станова, народна i
релiгiйна, що про злуку мiж нами, про одруження i бесiди не може бути. Ти
- католичка, я - православний, по-вашому - шизматик. Двом богам в однiй
хатi молитися не можемо. Я мо © вiри нiзащо в свiтi не покину, а тебе не
можу силувати, щоб ти костьола виреклась. Врештi, тво© батьки до цього не
допустили би. Стрiнулись ми припадкове, на дорозi нашого життя, так i
розiйдiмось по-доброму, згадуючи одне одного добрим словом.
Я мiж козацтвом один з перших, мiж вами я був би потурайлом,
посмiховищем, i моя позицiя була б дуже мiзерна i для мене невиносима.
Я останусь тут, де мене провидiння Боже поставило, а ти йди сво ю
дорогою, хай тебе Бог благословить. Я бачу в тобi, панночко, людину
розумну i з серцем. Тож буду тебе о одне просити: не дай панам знущатися
над бiдним робучим народом. Згадай, що то такi самi люде, з яких я вийшов,
з-пiд солом'яно© стрiхи, i це мо© брати. За те, панночко, я буду тобi дуже
вдячний.
Анна присiла на землi бiля Сагайдачного. Вона дуже дрижала усiм тiлом,
мов в лихорадцi.
- Легко то сказати: йди собi сво ю дорогою. А що можна на це порадити,
як нашi житт вi дороги, зiйшовшись раз, перехрещуються, що я не можу йти
окремою дорогою, без тебе. Вiд першого разу, як я тебе у цiй проклятiй
Кафi побачила, мене щось начеб за серце зачепило. Я козакiв взагалi не
знала. I зараз шепнуло менi прочуття, що ти мiй вибраний, у снах
вилелiяний лицар, з котрим я пiшла би на край свiту. I коли я довiдалась,
що ти козак, що ти належиш до тих людей, якими в мо©й сферi товариськiй
дiтей лякають, то мене це нi разу не налякало. Я собi зараз нагадала, що
вже бувало таке, що панська дитина в козака влюбилась i виходила за козака
замiж. Я не перша. Я не могла з тебе очей звести, i я почувала себе
щасливою, коли могла поруч тебе ©хати, як ти на мене поглянув, заговорив
до мене слово. I ось я, поконуючи цiлою силою волi мiй дiвочий сором i
амбiцiю дочки магната, сама тобi говорю, що люблю тебе, як свою душу, хоч
не знаю, чи ти хоч крихiточку зi мною спочува ш. Те, що я тепер зробила,
назива ться в мо©й товариськiй сферi великим проступком, i я за це
стратила би на славi. За це всилували би мене вийти за першого-лiпшого
шляхтича або пiти в монастир. Я ще не трачу надi©, що тебе при днаю до
себе, з' днаю собi тво серце мо ю щирою любов'ю. Може бути, що ти не
можеш до нас пристати, так я кину вiтця i матiр, вiдречуся багатства i
пiду за тобою на край свiту, щоб лиш дивитися на тебе, бачити тво©
лицарськi подвиги. Ти мiй вибраний князь, ти мо сонце, козаче мiй любий,
мiй пане...
При тих словах вона пригорнулась до Сагайдачного, мов налякана голубка,
що хова ться перед чимсь страшним, обняла його руками за шию i стала
пристрасно цiлувати.
Сагайдачний гладив ©© нiжно по лицi.
- Бiдна дiвчино, як менi тебе дуже жаль. Жаль менi, що я проти мо ©
волi став причиною твого горя. I з того другого, що ти сказала, нiчого не
може бути. Я не мiг би бути таким пiдлим, щоб тобi свiт зав'язувати i
брати тебе з-посеред панських розкошiв до твердого простого свого життя.
Ти би нiколи до цього не привикла. Поглянь на мо окруження, на мо©х
товаришiв, ©х просте безман рне поведення завсiгди тебе би разило. А
навiть не все могла би ти зi мною жити, а що могло б заступити тобi
втрачений рай. Мо дiло козацьке, лицарське. Та там, де я мушу бути, там
тобi бути не можна. У нас не так, як у Польщi, що шляхта жде аж вiцiв[19]
на посполите рушення, а поза тим живе дома. У нас посполите рушення кожно©
хвилi. У нас похiд за походом. То й так ти мусила би жити десь у городi
самiтно, мiж чужими тобi людьми. А коли б я так у походi загинув, коли б
не було кому за тобою постояти, тодi хоч пiд тин йди, бо додому нiчого
тобi вертатися. Батьки i вся твоя рiдня вiдцуралась би тебе, а земляки
показували би на тебе пальцями: от виродна дитина, що за козаком
повiялась... Нi, Анно, я такого грiха на душу не вiзьму.
Вона закрила лице долонями i плакала.
- А от ще одна перешкода, - говорив по хвилi Сагайдачний. - Ти би на
цiй любовi душе ошукалася. Я не можу вже нiкого, жодно© дiвчини любити. Як
ти до мене була така щира, то i менi треба вiдкрити перед тобою мою тайну,
хоч при тiм порушу нiколи не заго ну сердечну рану..
Анна випрямилась i слухала.
- Я полюбив раз в життi дiвчину гарну, як ранiшня зоря, чисту, як
небесна роса, добру i розумну, мов янгол... Попри не© для друго© дiвчини в
мо©м серцi мiсця нема ...
- Хто ж вона?
- Чесного козацького роду, одиначка, як ти, - бо також втратила
одинокого брата в борьбi з бусурменами... та лиха доля нас розлучила...
- Певно, я так догадуюсь, видали ©© за нелюба замiж...
- Нi, цього не було, бо такий смiльчак, щоби ©© важився менi забрати,
не жив би... Ми були вже зарученi, батьки мене любили, мов рiдного сина...
Вона загинула страшною смертю. Один попихач на хуторi ©© батька,
жид-вихрест, поганий, потвора, вiвчар, влюбився в не©, при помочi розбишак
вкрав ©© з батькiвського дому, i коли тi гiльта©, побачивши за дня, яка то
красавиця, хотiли ©© забрати i продати татарам, вiн ©© зарiзав ножем.
Анну начеб пiдкинуло з обурення.
- Такого лотра на вогнi живого би спекти...
- Його тi гiльта© за те, що тако© добичi ©х позбавив, повiсили...
Зрозумiй же тепер, моя добра Анно, - говорив Сагайдачний, важко зiтхнувши,
- що для мене любовi вже нема . Я би найчистiшою любов'ю до друго©
споганив пам'ять мо © дорого© Марусеньки. Тепер я козак - i нiчого бiльше.
Я лише у бою, серед граду куль, серед реву гармат, серед рукопашнi i стону
конаючих, можу знайти забуття i полегшу на мо терпiння... Тебе я нiколи
не забуду. Останьмося друзями, та й тiльки всього. Коли на мене згада ш,
то зараз подумай, що ти несвiдомо полюбила жонатого чоловiка, а така любов
грiшна. Я не буду користати з тво © слабостi, з твого зворушення, - йди
собi, люба дитино, сво ю дорогою.
Вiн поцiлував ©© нiжно в чоло, пiдвiв з землi i повiв, дрижачу, в ©©
передiл...
А за той час розмови соловейко в верболозi спiвав сво©й любiй дружинi
пiсеньку, аж заливався...
На другий день Сагайдачний вибрав пригоже мiсце на редуту, помiряв,
випаликував рови та вали i заставив козакiв копати нову редуту.



V

Вернувши на Сiч, застав тут Сагайдачний деякi змiни. За сiчовим валом
покладено кiлька нових будiвель. Це було призначене для постороннiх людей,
для купцiв, крамарiв та тих козакiв, до котрих ©х жiнки при©здили.
Старшина обмiркувала, що небезпечно кого-будь пускати в Сiч, особливо
крамарiв, мiж котрими були турки, татари, вiрмени, греки.
Далi довiдався Сагайдачний, що при©хали сюди якраз комiсари з Польщi за
дiлом. Тут було також примiщення для турецьких бранцiв, яких козаки
вiдбивали у вертаючих з краю татар, а це траплялося дуже часто. Тут
примiщено також i гостей Сагайдачного, що з Криму вернулися.
Сагайдачний пошукав зараз за Марком, вiн цiкавий був почути за
очакiвський похiд.
- Поталанило тобi, Марку, дуже радiю тво©м щастям.
- А ти звiдкiля це зна ш?
- Добряги татари вже про це знали i нам сказали. Я так зрадiв, що
обiцяв урочисто мурзi привести йому живого Сагайдачного.
- Не розумiю...
- Опiсля тобi все подрiбно розкажу, тепер менi до кошового треба пiти
iз звiтом.
- А зна ш, Петре, якого гостя ма мо на Сiчi?
- Певно, дума ш про тих польських комiсарiв. Чого вони хотять?
- Начхать менi на комiсарiв... Старий Чепiль при©хав.
Сагайдачного начеб у серце кольнуло.
- Рад би я зараз його привiтати, та перший обов'язок.
Кошовий, побачивши Сагайдачного, дуже зрадiв, аж його обняв.
- Слава Богу, що ти вернувся живий та здоровий. Ми тут дуже нетерпеливо
вижидали, та таки, нiде правди дiти, побоювалися за тебе. При©хали з
Польщi комiсари та привезли таке грiзне письмо, що аж волосся дибом на
головi ста . Я лише ждав на тебе, щоб скликати велику раду та обмiркувати,
що вiдповiсти комiсарам. Ось воно.
Кошовий подав Сагайдачному велике письмо з печаткою польського
канцлера.
Сагайдачний прочитав письмо i каже:
- Цього письма на великiй радi козакам читати не можна.
- Чому? Без ради не можна нiчого зробити.
- Не можна тому, що роз'ярене козацтво на такi безличнi[20] вимоги може
потопити комiсарiв у Днiпрi, а тодi наробили би ми собi сорому на увесь
свiт. А коли б старшина хотiла ©х у тому здержати, то козацтво здмухне
нас, мов билинку, вибере зараз iншу старшину i пiде походом на Польщу, а
до того ми ще не доросли. Тодi ляхи нас покопають, i вся наша теперiшня
тяжка праця змарну ться... Це письмо -то вершок безличностi i пансько©
гордовитостi... Та сих погроз нам нiчого боятися, бо самi тi, що ©х
писали, не вiрять в те, щоб ми цi прикази виконали...
- Як же по-тво му зробити?
- Письма треба прочитати лиш старшинi, i вiдповiдь обдумати в хатi, в
чотирьох стiнах, без ляхiв, а тодi дати готову вiдповiдь комiсарам, як
вiдповiдь вiд усього Запорозького низового вiйська... Чей же козацтво про
цей лист нiчого не зна ...
- Нiхто не зна , крiм генерального писаря. Я благорозумно ждав на тебе,
а комiсарiв, якi вже зачинають сво© рiжки показувати, я держу за валами
Сiчi i сюди не пускаю. Ти, певно, бачив, що там побудовано хати i цiлi
куренi.
- Вибач менi, батьку, що спитаю, коли скличеться рада старшин?
- Як ти не дуже охляв, то можна завтра...
Сагайдачний вийшов пошукати за Чепелем. Чепiль засiв у Переяславському
куренi, поки не верне Сагайдачний. Там стрiнулись.
Чепiль Сагайдачного з довгою бородою не пiзнав зразу.
Сагайдачний завважив теж, що Чепiль дуже перемiнився. Вiн постарiвся.
Голова i вуса добре посивiли, вiн похилився, начеб який важкий тягар його
придавив. Вони взялись в обiйми i обидва сердечно заплакали.
- Зятю мiй любий, як це ми стрiча мось?
- Спасибi, батеньку, що мене навiдали, а то я не зараз спромiгся би на
твiй хутiр при©хати...
- Я не при©хав на Сiч тебе навiдати, а таки хочу вiку тут доживати. В
мене вже нiкого нема , хiба ти один. Я забрав з собою ще тiльки спомини
колишнього мого щастя...
- Що ж воно сталося, де ж панiматка, де хутiр? Хiба ж татари спалили?
- Моя небога вже пiд муравою на могилках спочива бiля нашо©
Марусеньки. Страх, як вона мучилась. Тiльки з не© всi © роботи, що скоро
рано бiжить на могилку та бiля Марусi пора ться. То квiтки садить, то воду
носить i пiдлива , то бур'ян поле, а все щось говорить, начеб з покiйницею
розмовляла, усмiха ться, начеб ©© бачила, а часом то i пiсеньку стиха
заспiва . Бiльше нiчого ©© не зацiкавить, нiкого не бачить. Страшно було
на не© дивитись, серце рвалось з жалю. Ти пам'ята ш, яка то була молодиця,
яка господиня... I де-то все подiлось, вiд то© хвилi, як вона втеряла
розум... I так нидiла, нидiла, аж заснула безболiзнено з усмiшкою на лицi.
Була рада вмирати, радiла, мов мала дитина, що вже йде до Марусi. Перед
смертю прийшла до пам'ятi, прикликала мене i каже: "Ще сьогоднi я бачитиму
Марусю. Ти, Iване, за мною не побивайся, бо менi так краще йти на вiчний
спочинок, i ти прийдеш до нас, а тодi заживемо разом у Господа небесного.
Я лиш тебе прохаю, щоб мене бiля Марусi поховали..." - Я все те мусив
слухати, усе пережити. Мо щастя, начеб який чарiвний сон, проминуло. Як я
похоронив мою небогу по-християнському закону, то що менi бiльш на хуторi
робити? Хутiр я передав Остаповi Бондаренковi. Вiн оженився з подругою
покiйно© Марусi, Горпиною. Ти ©© знав. Забрав я сво© грошi i вiддав усi на
сiчову церкву, - спасибi сiчовикам, що церкву побудували. Хочу тут
доживати, тут хочу i кiнчити.
- А хто ж той Бондаренко?
- А хiба ти не зна ш? То добра козацька дитина. Виростав сиротою на
нашiй паланцi, та ще i маму-удову вдержував, а Горпина то знову сирота по
добрiм козаку-товаришу. Ми ©© держали у себе змалку. Незадовго по смертi
Марусi ми ©х одружили та прийняли на хутiр. Добрi, щирi люде. Як вони,
особливо Горпина, бiля покiйницi небоги заходилась, мов рiдна дочка. Я ©м
подарував хутiр з полями, лугами, i зi всiм, що мо було, хай ©м Бог
благословить.
- А старий дiд-пасiчник, що мене лiчив, живий ще?
- Помер, якось незадовго по смертi Марусi. Дуже глибоко узяв собi ©©
смерть. Вiн ©© виняньчив, пiд його оком вона, небога, виросла... Страх, як
старий тужив. Навiть його внука бiльше його не займала. Нидiв так, та й
минувся. Так воно усiм нам вiд смертi Марусi пiшло з Петрового дня.
- Зна ш, батьку, що ми незадовго виберемось обидва туди, на хутiр. Я
мушу ще раз поглянути на цi всi мiсця мого коротенького щастя, мушу
поклонитися могилцi мо © дино© Марусi, мушу взяти з ©© могили грудку
землi. Буде менi здаватися, що ми ближче себе, а коли i я минуся, а мене з
цi ю грудкою поховають, то так начеб я бiля не© спочив...
- Коли ж ми по©демо?
- Пiслязавтра. Назавтра склика кошовий раду старшин, важне дiло, i я
там мушу бути...
- Чував я про тебе, мiй сину, дуже багато, i самого доброго. Тiльки для
мене i радостi, що ти так високо виплив мiж козацтвом. Чував за Варну...
Ех, сину мiй, сину, чому-то Бог не дозволив... Та що й казать!.. - Чепiль
махнув рукою.
- Така воля Божа, а проти не© нiчого не вдi мо. Коли я довiдався про
таку страшну смерть мо © дiвчини, трохи з розуму не зiйшов та рук на себе
не наложив...
- За те розказував менi твiй побратим...
У куренi розповiв Марко Сагайдачному про свiй вдалий похiд на Очакiв.
Турки i не сподiвались того, i були заслабi, щоб давати опiр. Привезли
добичу...
- А що паша очакiвський?
- Ми його вже не застали. Султан прислав йому шовковий шнурочок, так,
як Iскра йому виворожив...
Другого дня зiбралась сiчова старшина до кошового на раду. Запросили
сюди i старого Чепеля. Хоч вiн поки що на Сiчi старшиною не був, та помiж
сiчовим козацтвом мав повагу для сво©х заслуг, вiку i досвiду...
- Я закликав вас, панове отамання, порадитись в однiм важнiм дiлi.
Зна те, що при©хали з Польщi комiсари з письмом. Поперед усього ми
прочита мо його тут мiж чотирма стiнами, а пiсля обмiрку мо, чи самi дамо
вiдповiдь, чи скличемо до того велику козацьку раду. Я думаю, що коли б ми
вiдмовилися зробити те, чого Польща вiд нас хоче, тодi i ради не потреба,
i козацтво про це не потребу знати. Тому, панове, не говорiть цього
нiкому, що тут почу те... Вам тiльки скажу, що комiсари скакали менi вже
до очей, мов оси, чого я так проволiкаю. Я одмовлявся як мiг, лише щоби
дiло проволокти. А, властиво, я вижидав на поворот Сагайдачного, бо там о
його голову ходить. Тепер вже довше зволiкати не можна, i треба сьогоднi
вирiшити, та цих диявольських комiсарiв вiдправити, звiдкiля прийшли...
Читай, пане писарю, а ви, панове, уважно слухайте.
Генеральний писар розвернув письмо, вiдкашельнув i став читати поволi,
слово за словом:
"До козакiв тих, котрi на Запорожжi перебувають, а зчегульно, до
сiчових, наш королiвський приказ.
Дошло до нашей ведомости, а што наше серце жалем й гнiвом перейма ть,
што некотории козаки подщуванiям вихрителей сво ухо давши, забивши на
Бога й на подданчо послушеньство, которое нам, сво му королеви i панови,
заприсягли урочисто..."
- Хiба йому дiдько на кочергу присягав, а не ми, - зауважив старшина.
"...урочисто заприсягали, - читав далi писар, - собравши гультя в вкупу
лотровским способом спокайни земли його величностi султана турецького,
нашого приятеля..."
- Знайшов свiй свого...
"...приятеля, бовем ми з ним вiчний мир заварли - здрадецко напали,
спалили, а спокойних подданих людей побили. Ми юж мнагократь наказивали
козакам, жеби спокойно на сво©х землях i местах сидели й турецьких
татарских суседов наших неизультували под горлом й утратою нашей
королевской ласки..."
- Сховайсь з тво ю ласкою.
"...Тепер пишеть нам свою тяжбу, иж много козаков на город го милостi
Варну напали, кораблi i судна огнем знищили, самую Варну спалили й
пограбили, а жителей подданих го милостi султана насмерть забили. А
потом, укравши гультайським способом з-под Очакова турецкую флоту, увезли
за собою в лиман й здесь на очах турецького бiм-башi спалили. Чрез ти©
свавольства й грабежництва козацких лотров й гульта в ми не можемо мати
спокоя з Великою Портою. Таке свавольство не можеть бути перебачено й за
то постановили ми вас сурово укарати.
Приказу мо вам беззовлочно видати до рук наших комiсаров превудцов й
вихрителей той виправи. Приказу мо вас всi судне й байдаки ваше, ти котри
суть на Днепру альбо гдекальвек схранени, в обецности наших комiсарiв
спалити люб затопити. Висока Порта жичить себе, аби й видати превудцов
варнаньських й прислати в ланцухах у Стамбул, што ми й учиним. Между тими
превудцами хочеть мати неякого Сагайдачного, альбовем всi указивають на
него, яко на головного ватажка..."
Не дали далi читати королiвського письма. Один старшина скочив i видер
письмо писаревi з рук, та хотiв його на куски порвати. Ще завчасу схопив
його Сагайдачний за руку i письмо вiдiбрав.
- То вершок безличностi так до нас писати, - кричали зi всiх бокiв...
- Стiйте, панове, вгамуйтеся, - говорив Сагайдачний. - Коли вас,
старшин, людей розважних, це письмо так роздратувало, то що би воно було,
коли б його прочитав на великiй радi перед всiм козацтвом? Я сам того
боявся. Саме письмо менi не страшне, хоч воно мене найбiльше лякати
повинно. Ми це письмо гарненько схова мо до слушного часу, а коли ляхам
прийде скрутна година i знову зачнуть до нас сунутись з братерством, щоб
ми ©м помагали, тодi ми те саме письмо добудемо i народовi прочита мо.
Тепер з цього, якби козацтво про се провiдало, могла би вийти яка
халепа...
- х би, цих комiсарiв, зараз у Днiпрi потопити, мов цуценят.
- Нi, ми сього не зробимо, бо цiлий свiт назвав би нас дикарями. То
було б справдi не лицарське дiло, за яке не минула би нас кара Божа.
- Хай же буде i по-тво му, але ми зараз вiдпишемо королевi так, що йому
аж у п'ятах похолоне.
- Нi, я гадаю, що ми тим разом нiчого писати не будемо, лиш скажемо
панам комiсарам твердо слово, що цього не зробимо.
Тодi зажартував собi генеральний суддя:
- Ов! Товаришу Петре, то ти таки не хочеш по©хати у Царгород до султана
в кайданах?
- По©ду тодi, як менi самому схочеться Царгород побачити, але без
кайданiв, лише з отсею шаблею...
- Якби султан знав, що то за птиця Сагайдачний, - говорив, жартуючи,
Iскра, - то би сам просив короля, щоб його у Царгород не посилати. Вiн би
йому усiх жiнок розлюбив... От тепер, як ми вертали з Криму, то визволена
ляшка трохи не вдурiла, так у нього влюбилася...
Всi стали смiятися, а Сагайдачний каже:
- Не пора тепер на жарт, панове товариство, тепер краще обдумаймо, що i
як комiсарам вiдповiсти, щоб надто Польщi не обидити...
- Чорт з ними! Що нам тут ляхи зроблять, хай прийдуть брати превудцов,
та й ще в кайданах...
- Певно, що нам нiчого не зроблять, та ви подумайте, що вони можуть за
нас ще бiльше помстувати на наших братах, що на Укра©нi пiд ©х кормигою
стогнуть.
- А ми пiдемо на них походом i проженемо за десяту межу.
- Хiба самi не бачите, - каже Сагайдачний, - що поки що ми до того
заслабкi, а Польща засильна. Зiрватися до нерiвного бою, щоб потiм соромно
пропасти, то такого розумна людина не зробить.
- Як же довго ми на це ждатимемо? - спитав один з молодих курiнних
отаманiв, Петро Скалозуб, - далi то i терпцю не стане, i сам народ до бою
зiрветься.
- Це станеться тодi, коли Польща нас буде потребувати. Це послiду
незадовго. Вона заплута ться у яку-небудь вiйну з сусiдами, тодi прийде до
нас з поклоном:
"Нуте, панове козаки, збирайтесь, поможiть нам. I ми так зробимо. Тодi
на ре стр нiхто не буде зважати. Але вже як зберемось, то засядемо твердо
на Укра©нi. Пiд ярмо на панський лан вертатися не будемо. I коли нам
вдасться заволодiти хоч би частиною Укра©ни, хоч би лише самою Ки©вщиною,
то згодом розширимось далi, Запорожжя остане i надалi тим джерелом, з
якого козацтво черпатиме свою силу, а з Укра©ни будуть туди спливати усi
рiчки...
- Ну як же, панове отамання? Пiдемо за радою Сагайдачного i дамо
вiдповiдь комiсарам без письма?
- Ми всi согласнi.
- Коли ж вiдправимо комiсарiв? - пита кошовий.
- Вiдправимо зараз, хай нам не смердять на Сiчi...
- Нi, я гадаю, завтра, - говорив Сагайдачний. - Нiчого спiшитися. Треба
краще усе передумати та переспати. Сто©ть на тiм, що нi. Та воно треба на
се "нi" сказати солоденько i полiтичне.
- I на се ми згоднi, а вже ти, Сагайдачний, говори з ними за цiле
товариство, бо головно тебе польський король хоче "мiти".
За валами Сiчi у куренi, призначеному для чужинцiв, вiдбувалась у той
час рада мiж ляхами
Посходилися там усi, якi тодi на Сiчi пробували. Були тут три комiсари
з сво©ми пiдручними канцеляристами, було тут багато визволенцiв з Варни, з
Очакова, й тi, що з Криму вернулися, було ©х тут бiльш сотки самих
гербових... Комiсари не хотiли зразу говорити землякам, чого вони сюди
при©хали, та потiм дехто виговорився, i довiдались усе. Вони привезли
грiзне письмо до сiчовикiв, вони мають припильнувати нищення козацького
флоту i мають забрати з собою винуватцiв Варненського походу. За Очакiв
Турцiя ще нiчого не знала, а може, й знала, та ще не було часу погрозити
Польщi. Тодi визволенцi не витерпiли, щоб не порушити цього дiла на
спiльнiй радi. Та визволенцi, замiсть пiдбадьорити сво©х комiсарiв,
насiлись на них мокрим рядном та настоювали, щоб навiть не важились
домагатися виконання свого приказу. Один з тих, що визволилися з Варни,
говорив:
- Мушу припускати, мосцi панове, що цiла Польща з глузду збилась.
Замiсть тим лицарям помагати в такiм святiм дiлi, то ©м пiд ноги колоди
кидають i за гарне дiло карати хочуть... Вони ходять у Турцiю з золотом i
поклонами, а козаки пiшли з огнем i мечем, i золото собi звiдтiля забрали.
Коли кого з нас, бiдних, не стане на окуп, то таки там i пропаде. Чи в
Польщi за нас, бiдних, хто хоч пальцем рушив? А козаки, непроханi i
некликанi, прийшли, i нас визволили, i тепер поводяться з нами
по-братньому. Якби не козаки, ми би там i поздихали у важких муках. I за
цей хлiб ми ©м ма мо платити каменем? Дай ©м Боже здоровля i силу! Хай
собi плавають по морю, мордують, i граблять бусурменiв, i визволяють далi
християнський народ, мiж котрим i наших братiв чимало...
- Я мушу цей закид проти Речi Посполито© опрокинути, - каже один з
комiсарiв, - що будто вона про шляхту не дбала i не опiкувалась ними. Рiч
Посполита все за тим у Порти побива ться, а пан гетьман польний
Жолкевський сто©ть все на кресах i пильну .
- Тiльки з цього опiкування - що кiт наплакав, а Жолкевський нiчого
краще не вмi , як стояти та пильнувати, щоб укра©нним панам добре жилося i
хлопи щоб не бунтувались, а при нагодi то i козакiв приборка та виморду .
Тьфу на таку роботу! Я прочуваю, що та, невинно пролита, кров наших
оборонцiв, тяжко колись на ньому помститься.
- Вашмосць, таку герезiю говориш, що аж слухати страшно. Пан гетьман
добре свого дiла пильну , i коли б не вiн, то всi укра©ннi панове
повтiкали би перед непослушним хлопством з Русi, пропала би католицька
вiра i унiя...
- Ха-ха-ха! Ото вашмосць сказав, що знав. Баба о хл б , а дзяд о
фiялках. Я говорю о козацькiм лицарствi, о походах на туркiв, о визволеннi
невольникiв, а йому укра©ннi пани та неслухняне хлопство сниться! I що ж
сталося б, коли б i укра©нних магнатiв, i зу©тiв, i унi© на Русi не
стало? Чи Польща пропала би через це? Навпаки, усунулась би одна з ятрячих
ран... Та що й говорити? Вашмосць, пiди на один мiсяць у турецьку неволю,
хай тобi дозорцi вигарбують кiлька разiв дротяним канчуком спину, як ось
менi, - вiн скинув миттю одежу i сорочку i показав сво©, шрамами вкритi,
плечi, - а тодi забудеш i за укра©нних магнатiв, i зу©тiв, i унiю, i
Жолкевського прокленеш...
- У нас отцi зу©ти мають великi заслуги. Вони вдержують вищi школи,
збирають лепти по костьолах на викуп невольникiв...
- Шкода, що ще не назбирали стiльки, щоб мене викупили... Вибач,
вашмосць, а говориш так, як стара дурна девотка...
Комiсар обидився, аж старий Пшилуцький мусив його задобрювати...
- Ми, - говорив другий комiсар, котрий бачив, що визволеннi таки
держать сторону козакiв, - ми так дуже на виконання королiвських приказiв
наставати не будемо. Але так, без нiчого, вертати не можемо. Хай спалять
кiлька старих суден i хай нам видадуть того, якогось козака Сагайдачного.
Лях, що говорив перше, лише руками сплеснув:
- Ви всi глузди втеряли. Чи, вашмосць, зна хто той козак
Сагайдачний? Тобi, певно, зда ться, що то собi звичайненький мужик, що
втiк вiд панського економського канчука? То отаман з-пiд Варни, то
освiчена людина, острозький учень, то лицар. То перший чоловiк на Сiчi, i
вiн бiльше значення ма , як кошовий. Зажадай вiд козакiв, щоб його видали,
а втоплять тебе в Днiпрi, мов слiпе котеня. Та чорт бери, вашмосць, без
одного дурня свiт не провалиться, але козацтво, роз'ярене таким безличним
визовом, може нас усiх перебити, що жива нога звiдсiля не вийде. Не
розумiю, як можна таких йолопiв, як вашмосць, в такiм важнiм посольствi
посилати.
Лях був такий лютий, що аж зацiпився. У нього скакали очi, мов у дикого
кота. От-от кинеться до очей комiсара. Вiн став присiкатися до нього з
кулаками...
Знову мусив вмiшатись у цю суперечку Пшилуцький i став ©х уговорювати:
- Гамуйся, вашмосць, бо говориш до королiвського комiсара, а вашмосць,
пане комiсаре, не дратуй козакiв, бо всi на тiм зле вийдемо. Я пiзнав пана
Сагайдачного в подорожi до Кафи, i ми дружбу зав'язали мiж собою. I я
кажу, що то вибраний чоловiк...
- Я ще раз кажу, що то велике шельмовство - чiпатися козакiв за те, що
Турцiю та Орду мотлошать. Це наклеп укра©нних панiв, i видумка сих наших
панiв з Корони, що бояться вiйни, як чорт свячено© води.
- Бо усi тут дбають, щоб ©м не убуло пiдданих, а тамтим добре, бо
знають, що там нi Турцiя, нi Орда так далеко не сягне. Але ми на Подiллi,