Страница:
молодiсть, де поклав я стiльки працi, стiльки нервiв, турбот i клопоту ...
Радуйтесь, мо© бувшi© друзi, нема мене серед вас. Пишайтеся, розквiтайте,
хай вам бог поможе. Нiхто вже з вас не посмi ться, не обурить вашу пиху,
не пiдведе авторитет, не плюне на пiдлабузництво й духовну байдужiсть
вашу. Забуду й я вас. Не для того, щоби втiшати себе марними мрiями, що
все обiйдеться чи, мовляв, пройде час...
15 / VIII [19]45
Закiнчилась свiтова вiйна.
В кровi i трупному смородi завершило людство свою трагедiю винаходом
атомно© бомби. Атом розiрвано, всесвiтнiй грiх учинено. Бомбу кинуто.
Впала велетенська державна споруда японського божественного iмперiалiзму
людожерiв.
Що е атомна бомба? - питають сьогоднi тисячi людей. Скiльки нещастя
принесе вона? Скiльки лиха заподi ? Могутнiй засiб енергi© комунiзму - в
руках у капiталiстiв, очолених крамарем дрiбним. А що, коли й ми здобудемо
сю бомбу? А здобудем неодмiнно. Не можем но здобути. Тодi: чи© атоми
дужчi? А що, коли фашистськi бандити й пiдпiльнi манiяки-людожери,
озбро нi величезними капiталами, вкрадуть у Труменових молодцiв чи куплять
нишком пiвдесятка бомб i знищать Москву? Якi страшнi можливостi
iндивiдуального терору може нести в собi отсей недобрий винахiд. Зникли з
неба смертоноснi самольоти, та не прояснилося небо. Десь в далекiй
безмежнiй блакитi ввижа ться двоногий злочинець, предвозвiсник фiнального
акту трагедi© людства. Господи, хоч би я помилився. Хай не буде так.
16/VIII [19]45
Показалося якось менi, що я мiг би написати комедiю. Сьогоднi, кинувши
"Повiсть полум'яних лiт", я цiлiсiнький паркий день просидiв за столом над
задумом. Смiх i грiх! Пробував смiятися, а хочеться плакати. Придумав
назву "Молода кров", перебирав прiзвища дiйових осiб, персонажiв, типаж
знайомих, сюжетну в'язь, i голова втомилася до впаду.
Що зi мною? Висохла уява, погасла пристрасть? Чого менi так важко? Чи я
просто втомився од роботи? Так i зробив же неначе небагато... Проте не
буду занепадати духом. Поволi одкристалiзу ться основа фабули, сюжетнi
ходи персонажiв, а змiст, i деталi форми, i гострота, i гра знайдуться. Як
би менi хотiлося зробити веселу комедiю. Адже до кiно, пригадую добре,
пiшов я дев'ятнадцять лiт тому з диною метою - робити комедiйнi фiльми.
Все в мене не так, як у людей.
МОЛОДА КРОВ
До 16/VIII 1945
- Ви подумайте. Старий хрiн - хiба ж не женився!
- Дiд Годун? Дiду! Ви ж старi вже. Нащо вам жiнка?
- Як нащо? А лаятись.
- Ну що ви скажете!
- А що казать. Конечно, вже воно не те . Тепер вже я хiба вщипну коли
чи пола мось, а все-таки жива людина требу чогось...
//Пiдлабузництво - це свого роду наркотик. Вiн потрiбен, iнакше б його
не було.
- Кому вiн потрiбен?
- У першу чергу всiм особам, що займають не сво© пости. А тому що...
- Розумiю.//
- Так хто ж винен?
- Покараний.
Професор, великий вчений. Бог асистентiв i студентiв. Дивовижна
ерудицiя. У нього склеротичне недержання прiзвищ. Вiн ©х забува . Це
драту його i завжди псу йому настрiй. Найближча йому людина - слабенький
нецiкавий асистент, який умi пiдказувати йому прiзвища...
1. Персонаж жiночий - вищить.
2. Персонаж мужика - нроспав усю п' су.
3. Персонаж, що кашля , - прокашляв усе, махаючи рукою.//
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
(ДРАМА)
26 / VI1I [19]45
Нiщо так не повинно дратувати гарного керiвника, як наявнiсть рiзних
неподiбностей взагалi, всiляких рiзниць, рiзноманiтностей людських. I
клопоту од них багато, i турбот, i непорозумiнь, i всяких, одне слово,
випадковостей, якi завжди, як показу досвiд, водяться в темних закапелках
iндивiдуалiзму.
Правда, за останнi часи передове суспiльство i особливо його начальники
багато зробили для унiфiкацi©, щоб забезпечити спокiй собi i вищестоящому.
Деякi начальники прославились на фронтi боротьби з людською неподiбнiстю.
Проте й саме громадянство теж не дрiмало, аби вдовольнити iнтерес
керiвництва i тим самим свiй iнтерес.
Вiзьмiть, припустим, людське iм'я. Уже тепер, примiром, щодо молодi
куди не глянь: Олег чи Iгор, дочка - як не Свiтлана, то Тамара.
Безпомильно. I хороше. I зрозумiло, i красиво, а головне, нiкому не
образливо. Нiхто не засмi ться i не плюне - се вам не Грицько i не Срулик,
не Акакiй i не Мордохайчик.
От через що, коли директор ляльково© артiлi Кабанець-Певний сказав, що
його звуть Торохтiй Макогонович, всi аж присiли. Пiхто не сподiвався
такого iменi. Iностранець, так не iностранець. Бiльш того, мов не зна , за
кордоном не був, родичiв не мав - чиста, незаймана людина. От iм'ячко,
Торохтiй. Треба ж бул,о умiти читати святцi, щоб найти отаке гучне iм'я.
Се вам не Олег i не Джек, се Торохтiй Макогонович. Те, що вiн не
iностранець, хоч i Торохтiй, видно було i по його обличчю, i по одежi, i
по манерi. Все у нього було точнiсiнько таке, як i у нас. Церобкопiвське.
Вiн любив радiо (з радiоапарата). Вено грало в нього безугавно день i
нiч. Вiн любив вiдповiднi портрети i розшував ©х в великому числi на самих
видних точках. Любив також чорнi гiпсовi статуетки.
Вони у нього були скрiзь.
Люди злi i невдячнi.
I скiльки на них не працюй, нiколи всiм не вгодиш. ' Завжди знайдуться
розумаки, що почнуть тебе шпигувати так чи iнакше. Скiльки голiв, скiльки
смакiв. На всi смаки не догодиш. Тому краще догоджати начальнику.
Торохтiй Макогонович робив ляльки вiдповiдно до житейсько© мудростi. I
треба сказати, що вiн не помислився.
Я помiтив, що характерною рисою тупих людей, що займають iнодi
вiдповiдальнi посади, е умiння швидко приймати радикальнi рiшення з
усякого питання.
Тут актом дi© компенсу ться пустота. Се в твердiсть. Звiдси до
гнучкостi дистанцiя велика. Другi властивостi людсько© душi, як, примiром,
поряднiсть, чеснiсть, благородство, уважнiсть, навiть простота,
обов'язкова ввiчливiсть, не кажу вже про люб'язнiсть, чулiсть,
[трапляються] так рiдко, що я завжди плачу од зворушення, коли серед
людсько© тайги знаходжу оцю рiдну квiточку женьшеня дорогого.
МАНIЯ
Всi прагнуть посад... так лiзуть до посад. Що но© роботи, вiд умiння
свого суспiльства!
До смертi не зрозумiю, чого може бути кращого вiд конкреттворити
конкретну цiннiсть для
ЗI IX [19]45
...Отже - мир. Про яку небезпеку балака сьогоднi американський крамар
Трумен, показуючи з кишенi атомну бомбу, хто його зна . Чого йому боятись?
Люде цiлi. Бомба в кишенi, грошей багато. Чи не бо©ться вiн часом, Що
появиться бомба i в нас, та ще бiльша й лютiша, i тодi нам, людським
масам, буде житися весело, як па пиру перед останньою всесвiтньою чумою.
Промова Трумепа сьогоднi була теж iсторичною: в однiй руцi бог, в
другiй - атомна бомба, па устах загроза по неприхованiй адресi.
Закiнчилася свiтова вiйна.
Полягло в муках сорок мiльйонiв радянських громадян братiв мо©х i
сестер. Загинув вiд голоду в Ки вi мiй вiсiмдесятилiтнiй батько, i сам
я... ледве остався живий.
Чого я хочу? Що менi треба? Роботи. Я хочу роботи. I трохи радостi. Я
матиму роботу i не матиму радостi. Я не можу радуватися, коли навколо мене
людям погано. Менi соромно, так соромно, нiби я винен, що люде бiднi,
погано одягненi, невлаштованi i перевтомленi. Нiби я обдурив ©х, чогось ©м
набрехав i витягаю з них жили, нiби я одняв у них свята, i спокiй, i
лагiдну вдачу i зробив ©х нещасливими... Геро© вони чи нi? Геро©. Бiльш -
дважди, стонажди геро© i страстотерпцi.
По сво©й натурi я не можу, не вмiю бути вдоволеним. Я з нещасливими, з
бiдними, з невлаштованими. Я помiчав се за собою завжди. Очевидно, се вiд
мо © невгамовно© уяви i од якихось житейських стародавнiх травм.
...Свiтова вiйна закiнчилась атомною бомбою. Я хочу працювати. I хочу
вiрити до смертi, що не потрiбнi будуть уже людству танки, i гармати, i
весь оцей смiтник атавiстичних дурниць, всi оцi пам'ятники великим вбивцям
i ©х коням i готтентотськi почестi снайперам, маршалам... Що буде мир. Що
не потрiбнi будуть геро©-мученики.
Академiя наук стала на сторожi миру. Учений, благородний людський
iнтелект диного суспiльства без вражди. Благородству создателя,
мислителю, защитнику свободи людини, добра i життьово© незалежностi,
героям состраданiя. Всiм, хто унеможливить стопроцентну, безоговорочну,
увiшану iдiотськими прикрасами мерзоту вiйни, хотiв би творити я пам'ятник
вкупi з людьми-братами...
231 IX [19]45
Благословен мiй день! Старiю. Сьогоднi снилося менi, що на свiтi бог.
Що покликав вiн мене до себе i повелiв ангелам сво©м випалити з мо © душi
i вирубати огненними мечами смуток i печаль пригноблення, страх за матiр
отчизну свою, за родину i жiнку, i за себе, й за все, що я люблю. I ангели
здерли з мене скривавлену шкiру i кинули ©© в огонь, аби я став чистим.
Потiм вирубали вони по його святому повелiнню мiй талант i дали менi
новий. I став я нiмий, забувши всi слова, всi лiтери i всi ©х значення
умовнi.
- Я знiмаю з тебе бром'я Слова, людино моя, - сказав менi вiн.- Я не
давав тобi його. Ти сам хвативсь за нього, мов дитина за огонь чи склянку
отрути. Воно лож сьогоднi на землi. Я помиливсь в тво му талантi, хоч я
i бог. Однинi я звiльняю тебе од кайданiв, скованих iз лiтер. Бери собi
другий талант. Я не пiдказую тобi нiчого. Ти не помилишся тепер у виборi i
сам, бо ти стаз нещасливим.
"Дай менi Музику, боже".
"Бери".
I став я композитором. Все, що я знав, вiдчував, все, що бачив мiй
духовний зiр, - все обернулось у звуки. I я став свободний. Я розчинивсь
на мiльйони звукiв у трансцендентнiй сво©й найвищiй сферi i написав для
людей, яких я люблю бiльш за все на свiтi, правду, всю, без страху, без
ложних слизьких, солодких i пiдлих прикрас, без угодництва, без тупостi i
без потурання тупостi застарiлих неукiв i холодних честолюбцiв, безмiрно
лячних i ненаситних, жорстоких невiр i ненавидцiв людини.
Яку я музику створив? Чому продзвенiла вона благовiсним дзвоном понад
усiм свiтом? Чим звеселила й пiдкорила собi всi людськi душi? В чому був
©© змiст, в чiм сила?
Се була патетична симфонiя боротьби про Радянський Устрiй на Землi. Був
гiмн Радянському Всесвiту.
Я створив його з безлiчi найскладнiших сполучень звукових.
Найрiзноманiтнiших, протирiчивих. Як хiмiк чи коваль, я сплавив геро©чнi
звучання з пустими, нiкчемними акордами шелесту паперiв i скрипу
канцелярських пер, широкi, як море, пасажi юнацьких благородних поривань i
стремлiнь до чистого, всезагального, одвiчного з нудними цифрами тупих
барабанiв. Труби захоплення з плачем голодних саксофонiв. Громи всесвiтнiх
небачених напружень мiдного iнструменту, казковi лунання слави перемоги з
сичанням кляузництва, грубостi i погано© невеселостi. I десь на сорокових
поверхах, на самих верховинах симфонiчних хвиль мого твору сплелись у
трагедiйному танку радiсть з невдоволенням, слава з непотрiбним
фасадництвом, i гiмпи, i крики, i восторги, i стогнання труда з бурними
каскадами дармо©дства i невмiння. А ще вище понад усiма звуковими армiями
i стратосферичними ескадрами звучань розливалася на цiлий всесвiт нечувана
в iсторi© звучань щедрiсть на смерть i невмiння жити. А знизу, по самих
густих i важких-преважких басових низах, скрипiли, гули, затухали i знову
гули i ревли ревом i плакали одинокими душерозпинаючими сурмами тисячi
невисказаних запитань придавлено© сiро©, бiдно©, невесело© некрасивостi.
Твiр почав жити, бо вiн не був Словом.
З чого склада ться красота? З того, з чого и життя, и перемога. З
осердечненого любовного сполучення всiх мого явищ. У мо©й Симфонi©
перемагала Радiсть, i сила ©© оптимiзму i все©юкоряюча Краса були якраз у
подоланнi наявностi безлiчi лихого.
Як все просто! Сто©ть лише виховати любов до Людини i уникати пiдозри i
ненавистi, як смертi.
16 / Х [19]45
"Повiсть полум'яних лiт" ляка начальство. N., прочитавши, уникнув
розмови. N. N., прочитавши, прийняв, але думок сво©х не висловив, заявивши
про те, що повiсть важка для розумiння, ©© вже бо©ться К., який ранiше
вдавав iз себе захопленого нею. Ну, й бог iз ними. Пошлю я краще ©©
Сталiну. Пошлю i попрошу подати якийсь знак, бо так далi жити не можна. Се
не життя. Можна загубити не тiльки талант, можна втратити розум i бажання
жити в цiй iнерцi© пiдозри, перестраховнпцтва (фу, яке гидке прокляте
слово!) i приниження.
З Укра©ни нi вiтру, нi хвилi. Я вмер.
5 / Х / [19]45
Почина ться iсторiя з "Повiстю полум'яних лiт". Коли б розказати
нормальнiй живiй людинi, напевно, реготала б до упаду, а може, й не
повiрила б, що се не вигадка зловредного сатирика. N. уника мене. Три
рази при зустрiчi нагло заявив на мо запитання, що "Повiстi" вiн не
читав. Далi ховатись незручно. Не пущать на очi!
Сього сказалося досить, щоб почали ховатись i шептатись меншi сошки,
заступники, редактори i вся, одне слово, служила челядь, що захоплювалась
сценарi м як чимсь надзвичайним...
6 / Х / 1945
Як менi жаль, що в мене грип. Так би хотiлося сьогоднi вечором пройтись
по центру столицi серед народу, пройнятися настро м урочистого великого
свята. Ожити, помолодшати.
За два роки остракiзму в мене так збiднiла й виснапаслась душа. Як
страшно жити менi серед сво©х людей, що мусять дивитись на мене, як на
мерця чи як на ворога народу. Як трудно бути одному, коли хотiлось би буть
з людьми, хотiлось дiлитися думками, досвiдом, званнями... Побажаю i
великому мойому радянському яароду-велетню щастя i слави. Бо його щастя -
мов щастя! I життя мо - служiння йому. А собi побажаю п'яти картин.
7 / Х / 1945
Коли б не вiдбулася у нас в сiмнадцятому роцi Вели, ка соцiалiстична
революцiя, сьогоднi цiла вропа перебувала б пiд диктаторськими чобiтьми
Гiтлера i Муссо. лiнi...
11 / Х / [19]45
Основна мета мого життя зараз - не кiнематографiя. У мене вже нема
фiзичних сил для не©. Я створив жалюгiдно малу кiлькiсть кiнофiльмiв,
вбивши на се весь цвiт свого життя, не по сво©й провинi. Я - жертва
варварських умов працi, жертва убожества i нiкчемства бю, рократичного,
мертвого кiцокомiтету. Знаю, що не повернуться назад лiта i що нiчим уже
©х не догнати. Тому, : спохватившись лише зараз i думаючи про
марнотратство часу i сил в кiно, я не до кiноплiвки, химерно© целюлози,
звертаю свiй духовний зiр. Я хотiв би вмерти пiсля того, як напишу одну
книжку про укра©нський народ 10. Коли " я оглядаю межi сi © книги,
сусiднi, так би мовити, ©© дер"' жави, я бачу Дон-Кiхота, Кола Брюньйона,
Тiля Уленшпiгеля, Моллу Насреддiна, Швойка. Я думаю про се вже рокiв
п'ять, шукаючи форми. I часом вже зда ться менi, що я знаходжу форму. Я
хочу так ©© написати, щоб вона стала настiльною книгою i принесла людям
утiху, вiдпочинок, добру пораду i розумiння життя. Сьогоднi Жовтневе
свято. Гримлять салюти. Вечiр. На вулицi спiг. Почина ться пiвроку холоду.
Болить серце. Чи дiждусь я тепла по зимi?
9 / Х / 1945
Сьогоднi точно i вповнi вiдчув я усiм серцем, що менi судилося, якщо я
не вмру наглою смертю, написати одну велику книгу, ту саму, яка жила в
мо©й пiдсвiдомостi багато вже лiт. Вона просилася на свiт в якихось сво©х
деталях ще в двадцять восьмому роцi в ненаписаному "Царi" - мо му кращому
нездiйсненому сценарi©, вона жила вже в епiзодах "Мiри життя", в дiалогах,
в сентенцiях, в постiйному мо му стремлiннi до синтезу. Я вже вiрю в не© i
вже щасливий. Мене вже можна садовити на хлiб i воду, затулити од мене
свiт, не приймати мене. Менi нiчого не треба. Менi треба принести народу
радiсть у мистецькому сво му творi. I бiльш менi нiчого не треба. Вiрую,
вiрую, вiрую!
Я почну вiд сього дня берегти себе од лихого ока, од нерозумного слова,
од житейських дрiбниць. Полiтицi придiлятиму найменшу долю часу. В
полiтицi я житиму тiльки на сталiнських iнтегральних верховинах
споглядання. Всю свою силу, весь розум очищу од дрiбного, повсякденного.
Заклинатиму себе пiднестись до висот написання тривалого твору на довгi
лiта. Встановлю вечiрнiй час, як молитву народу, полечу духовним сво©м
зором на Укра©ну до рiдного народу, якого нiжним сином я , був i буду во
iм'я отця.
9 / Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Як я попав, втiкши з полону, до партизанiв.
Як вони приймали мене, як допитували.
Як хотiли вбити, бо ©м треба було вiдходити по болоту, але я впросився.
Вони пiдозрiвали, що я шпик.
Тиждень по болоту вдень i вночi. Труднощi.
Партизанський край. Як легко стати винуватим.
Мене приймають.
Читають лист Д-ка.
Кара зрадниць. Написати з солоним гумором i злом. Все.
Примiтка. Отсю сцену, що я вам абсолютно точно i правдиво описав, як
очевидець, я пригадував два рази. Вдруге вона видалась менi хоч i не такою
правдивою, зате бiльш неначе художньою. Поскiльки пiднесена правда
дорожча за звичайну. I красота. А раз я почав уже вам писати, то я теж
мушу думати про красоту як персонаж iсторi©. Така красота, кажу, бiльша
нiж правда, бо вона вмiща в собi i iстину i диним учителем життя, то я
мушу в видi примiтки описати вам точно i другий свiй спогад про сю ж таки
iсторiю. (Молiння про кулю).
Зустрiч з нацiоналiстичними бандитами.
Бандерiвська чума: Веремчук у лiсi.
- Вилазьте. Нi. Кида м бомби. Будь ласка. Кинули. Веремчук (нрзб)
згаду - як трудно йому вбивати людину. Веремчук i гад-нацiоналiст.
10 /Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Все, що записано в мене про лiтературу й народ, мусить цiлком увiйти до
роману.
Все, що призначалось для п' си "Молода кров", i якщо можна навiть, що
написано для п' си "Мiра життя". Звiдти можна взяти дiалог Скидана з
Верещакою, звичайно, переробивши його по стилю i частково по змiсту.
"Я страшенно розсердився. Тiльки не думайте, що я образив чи побив
його. Нi. Навпаки. Я вийняв з кисета два хрести i нагородив його. Йди,
кажу, i признавайся".
Дивна рiч. Усякий блазень з вiчним перцем у руцi пнеться показати, що
вiн письменник не селянський. I пiколи письменник, щоб ви знали, не стояв
так далеко од нас, як от зараз.
Переглянути матерiали чернетки до "Мiри життя"...
- Коли в якомусь там колгоспi дiло дрянь, кажу завжди - шукайте дурня.
- Находять?
- Точно.
- Яка велика роль припала дураковi!
- Себто?
- Велика i страшна.
- А що страшнiшого? Дурiсть i дурiсть.
- Колись, у приватницькi старi часи, навколо дуростi народжувався смiх.
А зараз усуспiльнений дурак - се вжо соцiальне лихо i колективний смуток.
Тому мiй лозунг: граждане, увага дураковi!
Мiй полiтичний рiвень невисокий. I деяких речей я й досi ще не розумiю.
От тiльки не знаю, чому зараз люде так не люблять трудитись? Чому ©х
треба пiдганяти газетами! I для чого, скажiть менi, труд розгляда ться вже
як щось виключне? Чого його оголосили дiлом честi, доблестi i геройства,
коли вiн сам по собi просто дiло.
Як собi хочете, ну, по-мойому, не треба буть геро м, щоб трудитись. I
доблестi особливо© не треба. Не слiду так залякувати людей трудом. Труд -
штука при мна, радiсна. Боже мiй, як ото ви©деш було в поле рапанорано.
Сонечко сходить, жайворонки спiвають. (Великий абзац про красу труда). А
на геройство не всякий способен. А тепер якось так вийшло, що од доблестi
i геройства труда всi тiкають по канцелярiях, той у iнженери, той у
офiцери, а дiвки в мiлiцiю. А менi ото, як побачу дiвку в мiлiцi©, - ну,
жить не хочеться, не хочеться з жiнкою спати лягать i любити ©© не
хочеться: ще родиться, чого доброго, мiлiцiоперша та й оштрафу .
Ай, бiда... А гончара, плотника, критника чи гарного шевця нема ,
вивелись дощенту ... Вже нема нi шевця, нi кравця, нi прикажчика, нi
рiзника - ще тiльки завiдують чимсь да в кiно. I iнтересно, ще я помiтив,
що в книжках виводити ©х можна тiльки з красивого боку. А щоб там показать
подлеця, жулика, пройдисвiта, трутня, мошенника - боже сохрани. Нема.
Колись, кажуть, були. Зараз нема. Увесь реалiзм став такий благоприятний
до ©хнього образу в епосi, що краще я при днаюсь до нього, та й
пошкандибаю собi дальше.
Треба найти форму i вiдповiдне мiсце для цiлого роздiлу: Кравчина в
роботi. Хто робить, хто не робить. Проблема роботи, проблема створення
матерiальних цiнностей'! проблема паразитаризму. Паразити навколо
Кравчини, ©х багато. I не бiда, що ©х багато. Бiда, що вони iснують, як
паразитаризм активний, що об'©да Кравчину, а ще гiрше, що вiн заважа
працювати. Се бюрократизм. Бюрократизм у сiльському господарствi. Режисура
чи масовка на полi. Творення, творчiсть чи виконання.
Дiти, баби, дiди. Що робити? Сторожi, пожарнi, конюхи, доярки,
свинарки, пастухи, кладовщики, бухгалтери, рахiвники, ланковi, заготи,
голови, секретарi, продсiдателi, завкадри, мiлiцiя, птахiвництво,
пасiчники, емтеесiвцi i т. д. i т. п. Це - робкоп. Можна й так.
Тiльки скажiть менi, чому ж не весело стало житися в селi? Чому так
почали уникати фiзично© працi? Хто прокляв ©©? Хто заворожив, зневажив?
Для чого з людини, що обробля землю, зняли красу вишивки, покрою,
кольору? Чого стала людина землi карикатурою на городського гультiпаку?
Для чого се? I звiдки? Фiзичну роботу ненавидять раби i наразити! Так хто
навколо мене?
Чому я перестав цiкавити письменника?
Чому поет вважа ться вiдсталим, коли складе якийсь хороший вiрш про
мене?
Чому дiтям мо©м учитися важко?
Чому тiкають вони з села? Чого розлiтаються з нього?
Те, що мене полягло в боях Вiтчизняно© вiйни, як нiкого, се я знаю, i з
цим я мирюся, бо iнакше, припустим, i не могло бути. Але чому письменники
пишуть про мо життя зараз рiзнi блюзнiрськi комедiйки, для чого затуляють
перед свiтом мою велику i високу правду?
10 / Х /1945
Я проведу Кравчину через ад два рази i раз через чистилище. Я не
Вергiлiй, i Кравчина не Данте. Вiн солдат-пiхотинець, не закований в броню
перед всесильною збро ю двадцятого вiку. Його ряту земля i нове Слово.
Через пекельнi огнi вiн перейде обпалений i в темних водах Стiксу вiн
потопатиме не раз. Кров грiшних i праведних не раз змiша ться з його
кров'ю.
Але рай в сво©й душi вiн пронесе чистий, хоч i обпалений на вуглах,
закурений димом i в кривавих плямах. I Слово - як кра угольний камiнь
нових тисячолiть. Ленiн.
141Х1 [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Одна з основних лiнiй книги - дочка Кравчини, його
улюблена дитина Марiя. Вiн шука ©© скрiзь. Вона в полонi.
Вiн розпиту всiх. Вiн спереча ться з солдатами й офiцерами...
Дати його зустрiч з нею. Вона погвалтована. Вона плаче. Вона проклинав
життя. Вона хоче вмерти. Вiн блага ©© жити.
- Вони принизили мо досто©нство людське.
- Голубонько моя, вся вiйна - приниження досто©нства.
- Я гидка й брудна.
- Ти прекрасна, як оця розбита церква. Як оця ру©на. Вопа огидна i
прекрасна разом.
- Я понiвечена.
- Понiвечена вся кра©на. Чим ти краща за не©?
- Нi в кого не хватило для мене жалю.
- Не жаль нас гнав сюди, а гнiв i ненависть.
- Хто мене вiзьме тепера?
- Якщо пе вiзьмуть, так хiба тому, що нiкому брати. Радiй, що не взяла
тебе земля. Нас вона прийняла мiльйони...
14 / Х / [19]45
Вставити, можливо, "Перемогу", якщо не цiлком, то частинами. Було б
здорово зробити так, коли б капiтан Кравчина, що вмер у "Перемозi", був
сином того Богдана Кравчини. I перебудувати "Перемогу" треба як главу з
його оповiдання про смерть сина. Виписати обов'язково, як вiн на мiтингу
там, де говорив про Укра©ну, посварився з полiткомiсаром з-за того, як
ставити слово "саме" - попереду чи позаду. "Iди ти к чортовiй матерi,
убога твоя скаредна душа. Хiба не однаково, де воно сто©ть. Ти на людей
дивись, а не на слова. Хiба ми тут на дипломатичному прийомi чи в
президiуми збира мося сiсти? Я пе слова бачу, а кров. Ми перед смертю
сто©мо. А вмирати я годен за Ленiна на всiх мовах - за матiр, за предкiв i
потемкiв, коли вгодпо. Як ви, тату?" - "Iстинна правда, синку, аби вмерти
достойно i чесно, а хоч перемогти. Людипу прикрашають дiла, а не слова.
Треба, щоб дiло стояло мiцно, а слова... що слова! Слово - добро, коли
вопо в лиху годину веселить душу товариша, коли воно пiднiма ©© на
подвиги чи на добру роботу".
Дак вони тодi подали один одному руку та й кинулись в огонь.
Як поховав Кравчина свого сина, що вони сказали один одному перед
смертю. Як перед тим, як умерти, сип попросив поставити його. Тодi я
пiдняв його i держу:
"Що, Василю, бачиш Укра©ну?" - "Бачу, тату".- "Яка вона?" -
"Благословенна, тату. Пала i"
15 / Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА III
Двi глави.
Зустрiч з американцями. Се були [з] Канади i США.
Вони були переважно укра©нцi.
Розмова Кравчини з американськими укра©нцями мусить бути блискучою...
I не американцi, i не сво©. Чужi, заграничнi... Сервiс теж вiн
зневажав. Гарне, та ж воно не ваше. Воно американське. А в мене хоч i не
той, та воно сво .
- У нас сервiс.
- Ну й що?
Друга.
Кравчина дi проти бандерiвцiв.
Переговори з оточеними бандерiвцями. Його послали, можливо,
парламентером. Можливо, що там, в каменоломнi, де вони були, де ©х було
застукано, був i один його син.
Як вони не хотiли взнавати один одного чи не показали виду нiкому, що
впiзнали. I син був, може, старшим групи.
Так чи iнакше, по довгiй i глибокiй розмовi про iсторiю i про
ультиматуми вони всi були знищенi. Я нiкому не признався. Тяжко менi i
соромно, що виродивсь мiй рiд. Нема в мене гордо© вдачi Тараса Бульби. Не
став я при всiх, не назвався. Не сказав: що, синку, помогли тобi тво©
ляхи? Не сказав. Побоявсь, що не повiрять та почнуть пiдозрiвати в
родствених связях. Убив мовчки. Ще й, признаюсь, убивши його, зрадника, як
собаку, i глянувши навiть па його красивий труп, як Тарас отой Бульба на
свого зрадника-сина, навiть бровою не повiв отакечки, неначе не син вiн
був мiй, а падло. Не скоро, вже аж уночi, пiшов я в хлiв, зарився в
солому, затулив шапкою рота та й до-о-вго-довго ридав, приказуючи такi
слова, яких уже нiхто тепер i не говорить.
Вiн дiяв i мислив вiдповiдно силi речей. Вiдступаючи перед ворогом, вiн
ненавидiв свiт i самого себе.
Вiн кляв сво во нне щастя.
Се не значило, однак, що вiн не вiрив у сво щастя чи вiрив у конечне
щастя ворога.
Нi. Йому просто iнодi були недоступнi всi складнi механiзми шляхiв
управлiння i планування (планiв) щастя, вся складнiсть його шляхiв.
Наступаючи, вiн проймався натхненням, вiн жадав наступу, не дивлячись
на велетенськi втрати, на кровопролиття жахливi.
Одне слово, вiн був такий, якою була сила речей.
Одночасно вiн був продуктом сi © сили i ©© чинником.
15 / Х / [19]45
Старший лейтенант. Пробув на вiйнi чотири всi роки. Повернувся з
Нiмеччини.
- Скажи менi, що ти винiс узагалi зi страшного з усього смислу вiйни? -
спитав я його по досить довгiй розмовi.
Радуйтесь, мо© бувшi© друзi, нема мене серед вас. Пишайтеся, розквiтайте,
хай вам бог поможе. Нiхто вже з вас не посмi ться, не обурить вашу пиху,
не пiдведе авторитет, не плюне на пiдлабузництво й духовну байдужiсть
вашу. Забуду й я вас. Не для того, щоби втiшати себе марними мрiями, що
все обiйдеться чи, мовляв, пройде час...
15 / VIII [19]45
Закiнчилась свiтова вiйна.
В кровi i трупному смородi завершило людство свою трагедiю винаходом
атомно© бомби. Атом розiрвано, всесвiтнiй грiх учинено. Бомбу кинуто.
Впала велетенська державна споруда японського божественного iмперiалiзму
людожерiв.
Що е атомна бомба? - питають сьогоднi тисячi людей. Скiльки нещастя
принесе вона? Скiльки лиха заподi ? Могутнiй засiб енергi© комунiзму - в
руках у капiталiстiв, очолених крамарем дрiбним. А що, коли й ми здобудемо
сю бомбу? А здобудем неодмiнно. Не можем но здобути. Тодi: чи© атоми
дужчi? А що, коли фашистськi бандити й пiдпiльнi манiяки-людожери,
озбро нi величезними капiталами, вкрадуть у Труменових молодцiв чи куплять
нишком пiвдесятка бомб i знищать Москву? Якi страшнi можливостi
iндивiдуального терору може нести в собi отсей недобрий винахiд. Зникли з
неба смертоноснi самольоти, та не прояснилося небо. Десь в далекiй
безмежнiй блакитi ввижа ться двоногий злочинець, предвозвiсник фiнального
акту трагедi© людства. Господи, хоч би я помилився. Хай не буде так.
16/VIII [19]45
Показалося якось менi, що я мiг би написати комедiю. Сьогоднi, кинувши
"Повiсть полум'яних лiт", я цiлiсiнький паркий день просидiв за столом над
задумом. Смiх i грiх! Пробував смiятися, а хочеться плакати. Придумав
назву "Молода кров", перебирав прiзвища дiйових осiб, персонажiв, типаж
знайомих, сюжетну в'язь, i голова втомилася до впаду.
Що зi мною? Висохла уява, погасла пристрасть? Чого менi так важко? Чи я
просто втомився од роботи? Так i зробив же неначе небагато... Проте не
буду занепадати духом. Поволi одкристалiзу ться основа фабули, сюжетнi
ходи персонажiв, а змiст, i деталi форми, i гострота, i гра знайдуться. Як
би менi хотiлося зробити веселу комедiю. Адже до кiно, пригадую добре,
пiшов я дев'ятнадцять лiт тому з диною метою - робити комедiйнi фiльми.
Все в мене не так, як у людей.
МОЛОДА КРОВ
До 16/VIII 1945
- Ви подумайте. Старий хрiн - хiба ж не женився!
- Дiд Годун? Дiду! Ви ж старi вже. Нащо вам жiнка?
- Як нащо? А лаятись.
- Ну що ви скажете!
- А що казать. Конечно, вже воно не те . Тепер вже я хiба вщипну коли
чи пола мось, а все-таки жива людина требу чогось...
//Пiдлабузництво - це свого роду наркотик. Вiн потрiбен, iнакше б його
не було.
- Кому вiн потрiбен?
- У першу чергу всiм особам, що займають не сво© пости. А тому що...
- Розумiю.//
- Так хто ж винен?
- Покараний.
Професор, великий вчений. Бог асистентiв i студентiв. Дивовижна
ерудицiя. У нього склеротичне недержання прiзвищ. Вiн ©х забува . Це
драту його i завжди псу йому настрiй. Найближча йому людина - слабенький
нецiкавий асистент, який умi пiдказувати йому прiзвища...
1. Персонаж жiночий - вищить.
2. Персонаж мужика - нроспав усю п' су.
3. Персонаж, що кашля , - прокашляв усе, махаючи рукою.//
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
(ДРАМА)
26 / VI1I [19]45
Нiщо так не повинно дратувати гарного керiвника, як наявнiсть рiзних
неподiбностей взагалi, всiляких рiзниць, рiзноманiтностей людських. I
клопоту од них багато, i турбот, i непорозумiнь, i всяких, одне слово,
випадковостей, якi завжди, як показу досвiд, водяться в темних закапелках
iндивiдуалiзму.
Правда, за останнi часи передове суспiльство i особливо його начальники
багато зробили для унiфiкацi©, щоб забезпечити спокiй собi i вищестоящому.
Деякi начальники прославились на фронтi боротьби з людською неподiбнiстю.
Проте й саме громадянство теж не дрiмало, аби вдовольнити iнтерес
керiвництва i тим самим свiй iнтерес.
Вiзьмiть, припустим, людське iм'я. Уже тепер, примiром, щодо молодi
куди не глянь: Олег чи Iгор, дочка - як не Свiтлана, то Тамара.
Безпомильно. I хороше. I зрозумiло, i красиво, а головне, нiкому не
образливо. Нiхто не засмi ться i не плюне - се вам не Грицько i не Срулик,
не Акакiй i не Мордохайчик.
От через що, коли директор ляльково© артiлi Кабанець-Певний сказав, що
його звуть Торохтiй Макогонович, всi аж присiли. Пiхто не сподiвався
такого iменi. Iностранець, так не iностранець. Бiльш того, мов не зна , за
кордоном не був, родичiв не мав - чиста, незаймана людина. От iм'ячко,
Торохтiй. Треба ж бул,о умiти читати святцi, щоб найти отаке гучне iм'я.
Се вам не Олег i не Джек, се Торохтiй Макогонович. Те, що вiн не
iностранець, хоч i Торохтiй, видно було i по його обличчю, i по одежi, i
по манерi. Все у нього було точнiсiнько таке, як i у нас. Церобкопiвське.
Вiн любив радiо (з радiоапарата). Вено грало в нього безугавно день i
нiч. Вiн любив вiдповiднi портрети i розшував ©х в великому числi на самих
видних точках. Любив також чорнi гiпсовi статуетки.
Вони у нього були скрiзь.
Люди злi i невдячнi.
I скiльки на них не працюй, нiколи всiм не вгодиш. ' Завжди знайдуться
розумаки, що почнуть тебе шпигувати так чи iнакше. Скiльки голiв, скiльки
смакiв. На всi смаки не догодиш. Тому краще догоджати начальнику.
Торохтiй Макогонович робив ляльки вiдповiдно до житейсько© мудростi. I
треба сказати, що вiн не помислився.
Я помiтив, що характерною рисою тупих людей, що займають iнодi
вiдповiдальнi посади, е умiння швидко приймати радикальнi рiшення з
усякого питання.
Тут актом дi© компенсу ться пустота. Се в твердiсть. Звiдси до
гнучкостi дистанцiя велика. Другi властивостi людсько© душi, як, примiром,
поряднiсть, чеснiсть, благородство, уважнiсть, навiть простота,
обов'язкова ввiчливiсть, не кажу вже про люб'язнiсть, чулiсть,
[трапляються] так рiдко, що я завжди плачу од зворушення, коли серед
людсько© тайги знаходжу оцю рiдну квiточку женьшеня дорогого.
МАНIЯ
Всi прагнуть посад... так лiзуть до посад. Що но© роботи, вiд умiння
свого суспiльства!
До смертi не зрозумiю, чого може бути кращого вiд конкреттворити
конкретну цiннiсть для
ЗI IX [19]45
...Отже - мир. Про яку небезпеку балака сьогоднi американський крамар
Трумен, показуючи з кишенi атомну бомбу, хто його зна . Чого йому боятись?
Люде цiлi. Бомба в кишенi, грошей багато. Чи не бо©ться вiн часом, Що
появиться бомба i в нас, та ще бiльша й лютiша, i тодi нам, людським
масам, буде житися весело, як па пиру перед останньою всесвiтньою чумою.
Промова Трумепа сьогоднi була теж iсторичною: в однiй руцi бог, в
другiй - атомна бомба, па устах загроза по неприхованiй адресi.
Закiнчилася свiтова вiйна.
Полягло в муках сорок мiльйонiв радянських громадян братiв мо©х i
сестер. Загинув вiд голоду в Ки вi мiй вiсiмдесятилiтнiй батько, i сам
я... ледве остався живий.
Чого я хочу? Що менi треба? Роботи. Я хочу роботи. I трохи радостi. Я
матиму роботу i не матиму радостi. Я не можу радуватися, коли навколо мене
людям погано. Менi соромно, так соромно, нiби я винен, що люде бiднi,
погано одягненi, невлаштованi i перевтомленi. Нiби я обдурив ©х, чогось ©м
набрехав i витягаю з них жили, нiби я одняв у них свята, i спокiй, i
лагiдну вдачу i зробив ©х нещасливими... Геро© вони чи нi? Геро©. Бiльш -
дважди, стонажди геро© i страстотерпцi.
По сво©й натурi я не можу, не вмiю бути вдоволеним. Я з нещасливими, з
бiдними, з невлаштованими. Я помiчав се за собою завжди. Очевидно, се вiд
мо © невгамовно© уяви i од якихось житейських стародавнiх травм.
...Свiтова вiйна закiнчилась атомною бомбою. Я хочу працювати. I хочу
вiрити до смертi, що не потрiбнi будуть уже людству танки, i гармати, i
весь оцей смiтник атавiстичних дурниць, всi оцi пам'ятники великим вбивцям
i ©х коням i готтентотськi почестi снайперам, маршалам... Що буде мир. Що
не потрiбнi будуть геро©-мученики.
Академiя наук стала на сторожi миру. Учений, благородний людський
iнтелект диного суспiльства без вражди. Благородству создателя,
мислителю, защитнику свободи людини, добра i життьово© незалежностi,
героям состраданiя. Всiм, хто унеможливить стопроцентну, безоговорочну,
увiшану iдiотськими прикрасами мерзоту вiйни, хотiв би творити я пам'ятник
вкупi з людьми-братами...
231 IX [19]45
Благословен мiй день! Старiю. Сьогоднi снилося менi, що на свiтi бог.
Що покликав вiн мене до себе i повелiв ангелам сво©м випалити з мо © душi
i вирубати огненними мечами смуток i печаль пригноблення, страх за матiр
отчизну свою, за родину i жiнку, i за себе, й за все, що я люблю. I ангели
здерли з мене скривавлену шкiру i кинули ©© в огонь, аби я став чистим.
Потiм вирубали вони по його святому повелiнню мiй талант i дали менi
новий. I став я нiмий, забувши всi слова, всi лiтери i всi ©х значення
умовнi.
- Я знiмаю з тебе бром'я Слова, людино моя, - сказав менi вiн.- Я не
давав тобi його. Ти сам хвативсь за нього, мов дитина за огонь чи склянку
отрути. Воно лож сьогоднi на землi. Я помиливсь в тво му талантi, хоч я
i бог. Однинi я звiльняю тебе од кайданiв, скованих iз лiтер. Бери собi
другий талант. Я не пiдказую тобi нiчого. Ти не помилишся тепер у виборi i
сам, бо ти стаз нещасливим.
"Дай менi Музику, боже".
"Бери".
I став я композитором. Все, що я знав, вiдчував, все, що бачив мiй
духовний зiр, - все обернулось у звуки. I я став свободний. Я розчинивсь
на мiльйони звукiв у трансцендентнiй сво©й найвищiй сферi i написав для
людей, яких я люблю бiльш за все на свiтi, правду, всю, без страху, без
ложних слизьких, солодких i пiдлих прикрас, без угодництва, без тупостi i
без потурання тупостi застарiлих неукiв i холодних честолюбцiв, безмiрно
лячних i ненаситних, жорстоких невiр i ненавидцiв людини.
Яку я музику створив? Чому продзвенiла вона благовiсним дзвоном понад
усiм свiтом? Чим звеселила й пiдкорила собi всi людськi душi? В чому був
©© змiст, в чiм сила?
Се була патетична симфонiя боротьби про Радянський Устрiй на Землi. Був
гiмн Радянському Всесвiту.
Я створив його з безлiчi найскладнiших сполучень звукових.
Найрiзноманiтнiших, протирiчивих. Як хiмiк чи коваль, я сплавив геро©чнi
звучання з пустими, нiкчемними акордами шелесту паперiв i скрипу
канцелярських пер, широкi, як море, пасажi юнацьких благородних поривань i
стремлiнь до чистого, всезагального, одвiчного з нудними цифрами тупих
барабанiв. Труби захоплення з плачем голодних саксофонiв. Громи всесвiтнiх
небачених напружень мiдного iнструменту, казковi лунання слави перемоги з
сичанням кляузництва, грубостi i погано© невеселостi. I десь на сорокових
поверхах, на самих верховинах симфонiчних хвиль мого твору сплелись у
трагедiйному танку радiсть з невдоволенням, слава з непотрiбним
фасадництвом, i гiмпи, i крики, i восторги, i стогнання труда з бурними
каскадами дармо©дства i невмiння. А ще вище понад усiма звуковими армiями
i стратосферичними ескадрами звучань розливалася на цiлий всесвiт нечувана
в iсторi© звучань щедрiсть на смерть i невмiння жити. А знизу, по самих
густих i важких-преважких басових низах, скрипiли, гули, затухали i знову
гули i ревли ревом i плакали одинокими душерозпинаючими сурмами тисячi
невисказаних запитань придавлено© сiро©, бiдно©, невесело© некрасивостi.
Твiр почав жити, бо вiн не був Словом.
З чого склада ться красота? З того, з чого и життя, и перемога. З
осердечненого любовного сполучення всiх мого явищ. У мо©й Симфонi©
перемагала Радiсть, i сила ©© оптимiзму i все©юкоряюча Краса були якраз у
подоланнi наявностi безлiчi лихого.
Як все просто! Сто©ть лише виховати любов до Людини i уникати пiдозри i
ненавистi, як смертi.
16 / Х [19]45
"Повiсть полум'яних лiт" ляка начальство. N., прочитавши, уникнув
розмови. N. N., прочитавши, прийняв, але думок сво©х не висловив, заявивши
про те, що повiсть важка для розумiння, ©© вже бо©ться К., який ранiше
вдавав iз себе захопленого нею. Ну, й бог iз ними. Пошлю я краще ©©
Сталiну. Пошлю i попрошу подати якийсь знак, бо так далi жити не можна. Се
не життя. Можна загубити не тiльки талант, можна втратити розум i бажання
жити в цiй iнерцi© пiдозри, перестраховнпцтва (фу, яке гидке прокляте
слово!) i приниження.
З Укра©ни нi вiтру, нi хвилi. Я вмер.
5 / Х / [19]45
Почина ться iсторiя з "Повiстю полум'яних лiт". Коли б розказати
нормальнiй живiй людинi, напевно, реготала б до упаду, а може, й не
повiрила б, що се не вигадка зловредного сатирика. N. уника мене. Три
рази при зустрiчi нагло заявив на мо запитання, що "Повiстi" вiн не
читав. Далi ховатись незручно. Не пущать на очi!
Сього сказалося досить, щоб почали ховатись i шептатись меншi сошки,
заступники, редактори i вся, одне слово, служила челядь, що захоплювалась
сценарi м як чимсь надзвичайним...
6 / Х / 1945
Як менi жаль, що в мене грип. Так би хотiлося сьогоднi вечором пройтись
по центру столицi серед народу, пройнятися настро м урочистого великого
свята. Ожити, помолодшати.
За два роки остракiзму в мене так збiднiла й виснапаслась душа. Як
страшно жити менi серед сво©х людей, що мусять дивитись на мене, як на
мерця чи як на ворога народу. Як трудно бути одному, коли хотiлось би буть
з людьми, хотiлось дiлитися думками, досвiдом, званнями... Побажаю i
великому мойому радянському яароду-велетню щастя i слави. Бо його щастя -
мов щастя! I життя мо - служiння йому. А собi побажаю п'яти картин.
7 / Х / 1945
Коли б не вiдбулася у нас в сiмнадцятому роцi Вели, ка соцiалiстична
революцiя, сьогоднi цiла вропа перебувала б пiд диктаторськими чобiтьми
Гiтлера i Муссо. лiнi...
11 / Х / [19]45
Основна мета мого життя зараз - не кiнематографiя. У мене вже нема
фiзичних сил для не©. Я створив жалюгiдно малу кiлькiсть кiнофiльмiв,
вбивши на се весь цвiт свого життя, не по сво©й провинi. Я - жертва
варварських умов працi, жертва убожества i нiкчемства бю, рократичного,
мертвого кiцокомiтету. Знаю, що не повернуться назад лiта i що нiчим уже
©х не догнати. Тому, : спохватившись лише зараз i думаючи про
марнотратство часу i сил в кiно, я не до кiноплiвки, химерно© целюлози,
звертаю свiй духовний зiр. Я хотiв би вмерти пiсля того, як напишу одну
книжку про укра©нський народ 10. Коли " я оглядаю межi сi © книги,
сусiднi, так би мовити, ©© дер"' жави, я бачу Дон-Кiхота, Кола Брюньйона,
Тiля Уленшпiгеля, Моллу Насреддiна, Швойка. Я думаю про се вже рокiв
п'ять, шукаючи форми. I часом вже зда ться менi, що я знаходжу форму. Я
хочу так ©© написати, щоб вона стала настiльною книгою i принесла людям
утiху, вiдпочинок, добру пораду i розумiння життя. Сьогоднi Жовтневе
свято. Гримлять салюти. Вечiр. На вулицi спiг. Почина ться пiвроку холоду.
Болить серце. Чи дiждусь я тепла по зимi?
9 / Х / 1945
Сьогоднi точно i вповнi вiдчув я усiм серцем, що менi судилося, якщо я
не вмру наглою смертю, написати одну велику книгу, ту саму, яка жила в
мо©й пiдсвiдомостi багато вже лiт. Вона просилася на свiт в якихось сво©х
деталях ще в двадцять восьмому роцi в ненаписаному "Царi" - мо му кращому
нездiйсненому сценарi©, вона жила вже в епiзодах "Мiри життя", в дiалогах,
в сентенцiях, в постiйному мо му стремлiннi до синтезу. Я вже вiрю в не© i
вже щасливий. Мене вже можна садовити на хлiб i воду, затулити од мене
свiт, не приймати мене. Менi нiчого не треба. Менi треба принести народу
радiсть у мистецькому сво му творi. I бiльш менi нiчого не треба. Вiрую,
вiрую, вiрую!
Я почну вiд сього дня берегти себе од лихого ока, од нерозумного слова,
од житейських дрiбниць. Полiтицi придiлятиму найменшу долю часу. В
полiтицi я житиму тiльки на сталiнських iнтегральних верховинах
споглядання. Всю свою силу, весь розум очищу од дрiбного, повсякденного.
Заклинатиму себе пiднестись до висот написання тривалого твору на довгi
лiта. Встановлю вечiрнiй час, як молитву народу, полечу духовним сво©м
зором на Укра©ну до рiдного народу, якого нiжним сином я , був i буду во
iм'я отця.
9 / Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Як я попав, втiкши з полону, до партизанiв.
Як вони приймали мене, як допитували.
Як хотiли вбити, бо ©м треба було вiдходити по болоту, але я впросився.
Вони пiдозрiвали, що я шпик.
Тиждень по болоту вдень i вночi. Труднощi.
Партизанський край. Як легко стати винуватим.
Мене приймають.
Читають лист Д-ка.
Кара зрадниць. Написати з солоним гумором i злом. Все.
Примiтка. Отсю сцену, що я вам абсолютно точно i правдиво описав, як
очевидець, я пригадував два рази. Вдруге вона видалась менi хоч i не такою
правдивою, зате бiльш неначе художньою. Поскiльки пiднесена правда
дорожча за звичайну. I красота. А раз я почав уже вам писати, то я теж
мушу думати про красоту як персонаж iсторi©. Така красота, кажу, бiльша
нiж правда, бо вона вмiща в собi i iстину i диним учителем життя, то я
мушу в видi примiтки описати вам точно i другий свiй спогад про сю ж таки
iсторiю. (Молiння про кулю).
Зустрiч з нацiоналiстичними бандитами.
Бандерiвська чума: Веремчук у лiсi.
- Вилазьте. Нi. Кида м бомби. Будь ласка. Кинули. Веремчук (нрзб)
згаду - як трудно йому вбивати людину. Веремчук i гад-нацiоналiст.
10 /Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Все, що записано в мене про лiтературу й народ, мусить цiлком увiйти до
роману.
Все, що призначалось для п' си "Молода кров", i якщо можна навiть, що
написано для п' си "Мiра життя". Звiдти можна взяти дiалог Скидана з
Верещакою, звичайно, переробивши його по стилю i частково по змiсту.
"Я страшенно розсердився. Тiльки не думайте, що я образив чи побив
його. Нi. Навпаки. Я вийняв з кисета два хрести i нагородив його. Йди,
кажу, i признавайся".
Дивна рiч. Усякий блазень з вiчним перцем у руцi пнеться показати, що
вiн письменник не селянський. I пiколи письменник, щоб ви знали, не стояв
так далеко од нас, як от зараз.
Переглянути матерiали чернетки до "Мiри життя"...
- Коли в якомусь там колгоспi дiло дрянь, кажу завжди - шукайте дурня.
- Находять?
- Точно.
- Яка велика роль припала дураковi!
- Себто?
- Велика i страшна.
- А що страшнiшого? Дурiсть i дурiсть.
- Колись, у приватницькi старi часи, навколо дуростi народжувався смiх.
А зараз усуспiльнений дурак - се вжо соцiальне лихо i колективний смуток.
Тому мiй лозунг: граждане, увага дураковi!
Мiй полiтичний рiвень невисокий. I деяких речей я й досi ще не розумiю.
От тiльки не знаю, чому зараз люде так не люблять трудитись? Чому ©х
треба пiдганяти газетами! I для чого, скажiть менi, труд розгляда ться вже
як щось виключне? Чого його оголосили дiлом честi, доблестi i геройства,
коли вiн сам по собi просто дiло.
Як собi хочете, ну, по-мойому, не треба буть геро м, щоб трудитись. I
доблестi особливо© не треба. Не слiду так залякувати людей трудом. Труд -
штука при мна, радiсна. Боже мiй, як ото ви©деш було в поле рапанорано.
Сонечко сходить, жайворонки спiвають. (Великий абзац про красу труда). А
на геройство не всякий способен. А тепер якось так вийшло, що од доблестi
i геройства труда всi тiкають по канцелярiях, той у iнженери, той у
офiцери, а дiвки в мiлiцiю. А менi ото, як побачу дiвку в мiлiцi©, - ну,
жить не хочеться, не хочеться з жiнкою спати лягать i любити ©© не
хочеться: ще родиться, чого доброго, мiлiцiоперша та й оштрафу .
Ай, бiда... А гончара, плотника, критника чи гарного шевця нема ,
вивелись дощенту ... Вже нема нi шевця, нi кравця, нi прикажчика, нi
рiзника - ще тiльки завiдують чимсь да в кiно. I iнтересно, ще я помiтив,
що в книжках виводити ©х можна тiльки з красивого боку. А щоб там показать
подлеця, жулика, пройдисвiта, трутня, мошенника - боже сохрани. Нема.
Колись, кажуть, були. Зараз нема. Увесь реалiзм став такий благоприятний
до ©хнього образу в епосi, що краще я при днаюсь до нього, та й
пошкандибаю собi дальше.
Треба найти форму i вiдповiдне мiсце для цiлого роздiлу: Кравчина в
роботi. Хто робить, хто не робить. Проблема роботи, проблема створення
матерiальних цiнностей'! проблема паразитаризму. Паразити навколо
Кравчини, ©х багато. I не бiда, що ©х багато. Бiда, що вони iснують, як
паразитаризм активний, що об'©да Кравчину, а ще гiрше, що вiн заважа
працювати. Се бюрократизм. Бюрократизм у сiльському господарствi. Режисура
чи масовка на полi. Творення, творчiсть чи виконання.
Дiти, баби, дiди. Що робити? Сторожi, пожарнi, конюхи, доярки,
свинарки, пастухи, кладовщики, бухгалтери, рахiвники, ланковi, заготи,
голови, секретарi, продсiдателi, завкадри, мiлiцiя, птахiвництво,
пасiчники, емтеесiвцi i т. д. i т. п. Це - робкоп. Можна й так.
Тiльки скажiть менi, чому ж не весело стало житися в селi? Чому так
почали уникати фiзично© працi? Хто прокляв ©©? Хто заворожив, зневажив?
Для чого з людини, що обробля землю, зняли красу вишивки, покрою,
кольору? Чого стала людина землi карикатурою на городського гультiпаку?
Для чого се? I звiдки? Фiзичну роботу ненавидять раби i наразити! Так хто
навколо мене?
Чому я перестав цiкавити письменника?
Чому поет вважа ться вiдсталим, коли складе якийсь хороший вiрш про
мене?
Чому дiтям мо©м учитися важко?
Чому тiкають вони з села? Чого розлiтаються з нього?
Те, що мене полягло в боях Вiтчизняно© вiйни, як нiкого, се я знаю, i з
цим я мирюся, бо iнакше, припустим, i не могло бути. Але чому письменники
пишуть про мо життя зараз рiзнi блюзнiрськi комедiйки, для чого затуляють
перед свiтом мою велику i високу правду?
10 / Х /1945
Я проведу Кравчину через ад два рази i раз через чистилище. Я не
Вергiлiй, i Кравчина не Данте. Вiн солдат-пiхотинець, не закований в броню
перед всесильною збро ю двадцятого вiку. Його ряту земля i нове Слово.
Через пекельнi огнi вiн перейде обпалений i в темних водах Стiксу вiн
потопатиме не раз. Кров грiшних i праведних не раз змiша ться з його
кров'ю.
Але рай в сво©й душi вiн пронесе чистий, хоч i обпалений на вуглах,
закурений димом i в кривавих плямах. I Слово - як кра угольний камiнь
нових тисячолiть. Ленiн.
141Х1 [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА
III
Одна з основних лiнiй книги - дочка Кравчини, його
улюблена дитина Марiя. Вiн шука ©© скрiзь. Вона в полонi.
Вiн розпиту всiх. Вiн спереча ться з солдатами й офiцерами...
Дати його зустрiч з нею. Вона погвалтована. Вона плаче. Вона проклинав
життя. Вона хоче вмерти. Вiн блага ©© жити.
- Вони принизили мо досто©нство людське.
- Голубонько моя, вся вiйна - приниження досто©нства.
- Я гидка й брудна.
- Ти прекрасна, як оця розбита церква. Як оця ру©на. Вопа огидна i
прекрасна разом.
- Я понiвечена.
- Понiвечена вся кра©на. Чим ти краща за не©?
- Нi в кого не хватило для мене жалю.
- Не жаль нас гнав сюди, а гнiв i ненависть.
- Хто мене вiзьме тепера?
- Якщо пе вiзьмуть, так хiба тому, що нiкому брати. Радiй, що не взяла
тебе земля. Нас вона прийняла мiльйони...
14 / Х / [19]45
Вставити, можливо, "Перемогу", якщо не цiлком, то частинами. Було б
здорово зробити так, коли б капiтан Кравчина, що вмер у "Перемозi", був
сином того Богдана Кравчини. I перебудувати "Перемогу" треба як главу з
його оповiдання про смерть сина. Виписати обов'язково, як вiн на мiтингу
там, де говорив про Укра©ну, посварився з полiткомiсаром з-за того, як
ставити слово "саме" - попереду чи позаду. "Iди ти к чортовiй матерi,
убога твоя скаредна душа. Хiба не однаково, де воно сто©ть. Ти на людей
дивись, а не на слова. Хiба ми тут на дипломатичному прийомi чи в
президiуми збира мося сiсти? Я пе слова бачу, а кров. Ми перед смертю
сто©мо. А вмирати я годен за Ленiна на всiх мовах - за матiр, за предкiв i
потемкiв, коли вгодпо. Як ви, тату?" - "Iстинна правда, синку, аби вмерти
достойно i чесно, а хоч перемогти. Людипу прикрашають дiла, а не слова.
Треба, щоб дiло стояло мiцно, а слова... що слова! Слово - добро, коли
вопо в лиху годину веселить душу товариша, коли воно пiднiма ©© на
подвиги чи на добру роботу".
Дак вони тодi подали один одному руку та й кинулись в огонь.
Як поховав Кравчина свого сина, що вони сказали один одному перед
смертю. Як перед тим, як умерти, сип попросив поставити його. Тодi я
пiдняв його i держу:
"Що, Василю, бачиш Укра©ну?" - "Бачу, тату".- "Яка вона?" -
"Благословенна, тату. Пала i"
15 / Х / [19]45
ЗОЛОТI ВОРОТА III
Двi глави.
Зустрiч з американцями. Се були [з] Канади i США.
Вони були переважно укра©нцi.
Розмова Кравчини з американськими укра©нцями мусить бути блискучою...
I не американцi, i не сво©. Чужi, заграничнi... Сервiс теж вiн
зневажав. Гарне, та ж воно не ваше. Воно американське. А в мене хоч i не
той, та воно сво .
- У нас сервiс.
- Ну й що?
Друга.
Кравчина дi проти бандерiвцiв.
Переговори з оточеними бандерiвцями. Його послали, можливо,
парламентером. Можливо, що там, в каменоломнi, де вони були, де ©х було
застукано, був i один його син.
Як вони не хотiли взнавати один одного чи не показали виду нiкому, що
впiзнали. I син був, може, старшим групи.
Так чи iнакше, по довгiй i глибокiй розмовi про iсторiю i про
ультиматуми вони всi були знищенi. Я нiкому не признався. Тяжко менi i
соромно, що виродивсь мiй рiд. Нема в мене гордо© вдачi Тараса Бульби. Не
став я при всiх, не назвався. Не сказав: що, синку, помогли тобi тво©
ляхи? Не сказав. Побоявсь, що не повiрять та почнуть пiдозрiвати в
родствених связях. Убив мовчки. Ще й, признаюсь, убивши його, зрадника, як
собаку, i глянувши навiть па його красивий труп, як Тарас отой Бульба на
свого зрадника-сина, навiть бровою не повiв отакечки, неначе не син вiн
був мiй, а падло. Не скоро, вже аж уночi, пiшов я в хлiв, зарився в
солому, затулив шапкою рота та й до-о-вго-довго ридав, приказуючи такi
слова, яких уже нiхто тепер i не говорить.
Вiн дiяв i мислив вiдповiдно силi речей. Вiдступаючи перед ворогом, вiн
ненавидiв свiт i самого себе.
Вiн кляв сво во нне щастя.
Се не значило, однак, що вiн не вiрив у сво щастя чи вiрив у конечне
щастя ворога.
Нi. Йому просто iнодi були недоступнi всi складнi механiзми шляхiв
управлiння i планування (планiв) щастя, вся складнiсть його шляхiв.
Наступаючи, вiн проймався натхненням, вiн жадав наступу, не дивлячись
на велетенськi втрати, на кровопролиття жахливi.
Одне слово, вiн був такий, якою була сила речей.
Одночасно вiн був продуктом сi © сили i ©© чинником.
15 / Х / [19]45
Старший лейтенант. Пробув на вiйнi чотири всi роки. Повернувся з
Нiмеччини.
- Скажи менi, що ти винiс узагалi зi страшного з усього смислу вiйни? -
спитав я його по досить довгiй розмовi.