Страница:
життя помiчала - спiдницi у женського полу коротшають, задираються,
пiднiмаються-пiднiмаються. I вже як за колiна пiднiмуться - зразу вiйна.
Потiм опустяться, подовшають, - вiйна затиха , замиренi .
Дак оте , помiчайте, зараз були подовшали, а це знов почали задиратись.
Буде вiйна. В Америцi вже, кажуть по радiо, вже так позадирались, що
тiльки воювати. Ну що ти зробишi.. Не смiйтесь, ось побачите.
ЗО/I [19]48
По закiнченнi картини зразу ж написати книгу про сво життя в
мистецтвi.
Написати докладно i абсолютно одверто, як труд цiлого фактичного життя,
з великими екскурсами в бiографiю, в дитинство, в родину, природу,
пригадати всi чинники, якi створювали й визначали смак, тонкiсть
сприймання.
Що створило мене як кiномитця?
Яка лiтература? Класика? Малярство?
Чи, може, пiснi й думи? Чи вражливiсть бездонна й бездонна фантазiя? Чи
зачарована Десна?
Як я йшов на зйомку не готовившись, не маючи в цьому потреби. В мене
все ставало ясним з початку створення сценарiю.
Я просто повторював процес. Я мiг знiмати коли завгодно, з якими
завгодно артистами, нiколи не ганявся за великими именами.
Кiно як спосiб суспiльно-полiтично© дiяльностi.
Мо© поеми - мо сучасне.
Я творив, що хотiв, що думав. Я дiйсно був i е вiльний художник свого
мистецтва.
Полiтична обстановка на Укра©нi. Всi ©© перипетi©. Культурне життя.
Мо© позакiпематографiчнi iнтереси. Ким би хотiлося бути, до кого себе
примислити?
зда на кiностудiю в Одесi.
Бiгом Ки©в - Шулявка - вища мiра.
Потилиха. Нiкчемство i краса.
Мрiйництво.
Мо© проекти перебудови життя, господарства, мiста (нраб), садiв,
ансамблiв архiтектурних. Комедiя. Любов до комедi©. Нездiйснена мрiя
життя. Все навпаки. "Цар" - мiй кращий непоставлений сценарiй. Перегляд
фiльмiв у Харковi, Ки вi, Москвi. "Звенигора", "Арсенал", "Земля". Веремiя
навколо переглядiв. Диспути...
Як я знiмав у селi Яреськи. Народ. Думи. Мене запрошують на посаду
голови колгоспу. Хто мо© геро©? Батько, мати, дiд i я. Я - Василь, Щорс,
Боженко, Мiчурiн. В "Землi" вмира мiй дiд. Шкурат - мiй батько. Я -
парубок, що сидить з дiвкою на призьбi. Я - Кравчина. Орлюк. Як мучивсь я
i проклинав адмiнiстрацiю, що з ©дала мо© нерви, мою душу, всi мо© сили
сво©м нiкчемством. Яке розчарування я мав по закiнченнi картини. Чому я
нiколи не дивлюсь сво©х картин? Документальнi мо© фiльми. Захiдна Укра©на.
Виступи. Вiйна. I вся моя трагедiя во нного часу.
Одне скажу: хоч я зробив картин i небагато, однак, з того часу, як
розколовся свiт i Ленiн став на сторонi людського, не покладав я рук.
51 IV [19]48
"ЖИТТЯ В ЦВIТУ"
//Ось уже кiлька рокiв тягнеться мо "Життя в цвiту". Я написав його як
повiсть i як п' су. Я вистраждав його як кольоровий фiльм, видушив i
вистогнав, знемагаючи вiд приступiв стенокардi© i тупого бюрократизму.
Потiм, коли все нарештi з таким граничним трудом було зроблено, коли
картина стала жити i радувати навiть натасканих снобiв, я потрапив у
дивовижну мiстичну смугу ©© обговорень на художнiй радi великiй. Потiм
мiнiстр кудись бiгав з нею i кожного разу вимагав все нових i нових
купюр...
Тодi мене врятував вiд ядухи Жданов. Пiсля зустрiчi з ним я, здавалося,
ожив. I хоча п' су також задушили, всупереч його думцi, я спочивав начебто
в Барвнсi тижнiв зо три i повернувся звiдти знову хворим.
Тепер мене вже знову розпина кiноорганчик. Я сиджу цiлiсiнький день за
столом. Я наступив на гораянку i задушив усi мо© плани, всi мрi© про
п' си, про мiй рiдний край, про Днiпро, i тепле повiтря, i нiжнi береги
мо©х рвчоя, про вiчне свято просторiв.
Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидiти те, чим
захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентiв. I написати
твiр-гiбрид - стару поему про творчiсть i нову повiсть про селекцiю. А
серце болить. I часто, йдучи вiд столу пiсля цiлого дня трудiв, я озираюсь
на зроблене - як його нiкчемно мало.
А втома така, неначе цiлий день ворочав камiввя в неспоко©.
Як би знову не бути кимось удареним за що-небудь.
О жорстокiсть, я пiзнав тебе.
Важкi передчуття гнiтять мене.//
18/IV 1948
Людське .
Порiзавши палець, хлопчик спочатку заплакав, забiгав, потiм трохи
згодом, коли ущухла кров, пiдiйшов до дядька.
- О! Вавка.
Дядько сидiв на призьбi, простягши вперед дину свою цогу й милицi. На
грудях у нього був чималий iконостас.
Дивись, мов, i я маю вже дещо, i хоч воно й болiло, та не дуже. Колись
i менi повiсять золотi оцi iграшки. I одрубають, може, ногу чи руку.
Нехай. Ось який я мужчина.
Дядько подивився на хлопця i нiжно засмiявсь. У нього трохи сльози не
виступили на очах. Зразу куди й дiвся сум i жаль. I калiцтво показалось
йому чимсь природним, як шлюб чи робота. Як неодмiнний атрибут життя.
Хлопчик дивився на його медалi, зачарований красою. Вiн був гордий i
сильний. Готовий до подвигу. Вiн заспоко©всь. Вiн бачив, що дядько
зрозумiв його. Вiн полюбив свою рану i вже пишався нею.
11V [19]48
//Ки©в - город-генiй. Красивий, незважаючи иа многолiтаi яамагання
архiтекторiв i горе-керiвникiв занапастити його красу витворами убожества
i нiкчемства.
Написати докладно, як пiдлабузники а архiтектурно© управи i
пiдслiпуватi дилетанти нiвечили його, ставлячи на записках "великих
товарищей"... жалюгiднi коробки на самих видатних точках, якi вимагали
абсолютно iнших.
Ки©в - генiальне мiсто, генiальне мiсце. Ки©в - старець, руйнований
вiсiмсот рокiв iсторично© свов© драми.
Описати докладно красу його вечорiв i ночей. Днiпро i гори. Вулицi.
Повiтря. Весну, веснянi вечори.
Написати, як я переробляв його двадцять рокiв. Присвятити щоденнiй оцiй
перебудовi Ки ва досконально розроблену главу, нiби ее ив а книги
кiнорежисера, а з дисертацi© архiтектора мiста й ландшафту. Принципи
перебудови згiдно з характеристикою мiсцеположення, динамiкою епохи i
загальною характеристикою епохи. Окремi вулицi, майдани. Виеотиi точки.
Панорами. Ансамблi. Окремi розробки: Хрещатик, бульвар Шевченка,
Володимирська. Нова площа Софi©вська, об' днана з площею Калiиiна.
Вiадуки. Мiст через Днiпро i його архiтектура - мiст - iсторiя в
скульптурi.
Зразковi села бiля Киева - Вишгород, Межигiр'я, Ходорiв.
вбаа - площа з озером. Пам'ятники.
Пам'ятник народу. Пам'ятник Герою. Пам'ятник жiнцi над Днiпром.
Бiблiотека. Мiськрада. Вiдсутнiсть i рархiчних атрибутiв. Матерiал.
Колiр. Ознака нацiонального в стильових виразах.
Нова роль золота i банi.
Написати проекти пам'ятникiв на майданах. Сади - фруктовi на майдаяах i
вулицях принципiально.
Виноград на пiсках пiд Ки вом на основi штучно© системи водопостачання.
Мiсто Ки©в - сад. Ки©в - поет. Ки©в - епос. Ки©в - iсторiя. Ки©в -
мистецтво. Ки©в - поема. Ки©в - наймодернiше мiсто комунiстичного
суспiльства.
Трактовка пам'ятника Ленiну: розмiр, матерiал, точка, виконання.//
25 / ХI/ [19]48
//Вiн не був людиною мистецтва. Все в ньому: хода, манери, нудне
нерозумне лице i такий самий нудний голос, - усе було протипоказане,
здавалося, його посту.
Коли ви розмовляли з ним десять хвилин, ви починали вiдчувати, що ви
ста те дурнiшим.
Вiн був схожий на великий рояль, у якому чомусь грали тiльки три
клавiшi. Решта вистукувала розпорядження.
Усяка теперiшня хвилина його життя до останку витiснялась наступною
хвилиною. Нема для нього нi досвiду, нi звичаю, нi можливостi нормальних
умовиводiв.//
1949 рiк
22/1 [19]49
Н-ам i НН-ам
Прощайте, товаришi, друзi i недруги, прощайте. Продовжуйте топтати мо
iм'я, якщо комусь треба, нехай я швидше вмру. Бажаю вам довгого вiку. Вiд
усього поруйнованого серця бажаю кожному з вас зробити багато бiльш за
мене i, склавши колись у прекрасному майбутньому трудовi© сво© руки, не
будучи нiким нi перебiльшеним, нi засудженим, нi заплямованим i
зневаженим, оглядаючи шлях свiй i рiднi народнi "лани широкополi", засiянi
невмирущими словами з душами чистими, не спустошеними брехнею, вза мною
ненавистю, жаднiстю, жорстокiстю, кар' ризмом, зiтхнути легко, тихо i
щасливо i втiшитись думкою, яка не судилась менi, що мрiяв усе життя про
творення добра: благословен труд, i день, i дом.
...Чим утiшусь на чужинi? Де преклоню голову сиву? В далекiм Кита©, пiд
чужим небом? Прощайте.
Чи, може, й там ви знайдете мене зi сво©м злом, ви, мо© щасливi
бездоганнi недруги?
7/II/ [19\19
Що зi мною сталося? Я розучився неначе писати. Пишу статтю для
"Лiтгазети" про суд над "Летр франсез" i за два днi не можу зiбрати думок,
не можу пером повести. Ще не написав i одно© сторiнки, а вже втомився так,
неначе каменi ворочав на тяжкому шляху, i серце болить, i смуток обнiма
душу. Нiт, не редакцiям належу я, мабуть, а лiкарям. I тормоз в писаннi -
се травма моя, що вже нiколи не покине мене. Ловлю себе на думцi: неначе
сто©ть мiй грiзний критик за плечима й розглядав безсердечним оком кожну
лiтеру мою i кожну кому, чи нема в нiй зради i пiдкопу. I я, замiсть
писати, страждаю. Мене зламано.
Я сприймаю вже свiт як страждання. Я постиг: мiря ться воно глибиною
потрясiння внутрiшнього, всi © душi, а не тiльки гнiтом зовнiшнiх
обставин. Я мiг би довго жити й творити багато лише на основi добра, на
основi позитивних стимуляторiв.
23/IV [19]49
ВЕЛИКА БАГАЧКА
Псьол. Вулицi Багачки. Люде. Кра види з гори. Там ми ховали Боженка,
несли житами понад лугом. Урочистi панорами пiд геро©чним небом, пiд
хмарами тако© краси i такого пафосу всесвiтнiх змагань велетнiв i
пророкiв, що пiснi "Як умру, то поховайте" не можна було спiвати, i
артисти тремтiли од хвилювання i спiвали глухо, придавленими голосами, а
Боженко лежав у них на плечах на сво©х носилках i плакав не акторськими, а
справжнiми сльозами. Уперше за довгий свiй вiк лицедiйства опинився вiн на
таких просторах перед лицем одвiчностi, i прибита пилом i мiзерi ю
многолiтнiх дрiбниць душа його нiби вирвалась з кайданiв i полинула мiж
хмари, жахаючись, i плачучи, й радiючи трепетно, що сть вона, душа, яка
причастилась великого.
23/IV [19]49
Як люде, дивлячись на нас, не знаючи, що воно й до чого, та розумiли,
проте, цiлком через свою тонку народну чутливiсть, що йдеться про щось
серйозне i глибоке. Бо нiхто не перешкодив нам нi одним словом.
Ми верта мося до хати. Вона була - цариця хат. Бiла, велика i простора,
з великою стрiхою зеленого оксамиту.
Грабарi i ©х конi. Я виходжу в двiр до грабарiв. Тепла, зоряна,
прославлена в пiснях укра©нська нiч. Бездоняе небо, уроч-истий всесвiт вад
нами. Розмова з грабарями.
Як почалась вона, як протiкала ргисою 1ю зсiк питаннях.
Отак i вiч минала, i почало свiтати. Зiтхнув один красивий чоловiк (вже
всiх ©х стало видно).
- Спасибi вам, дай боже здоров'яi Не то всю нiч, усе ятаття тисячi
верст iшов би за вами, аби тiльки слухать.
27/IV [19]49
Болять руки, голова болить, i болить серце. Я тяжко хворий. I нiхто
сього не номiча . А в меае таке почуття, иiби я стото перед катастрофою.
1. Написати оповiдання про народну Середу i щуку.
2. Оповiдання про оержантя Явеар. Про до нiмецьких загарбникiв.
3. Про погибель богiв.
4. Про Шосгаковята.
Сен Святослава.
Соя насьметанiса.
12/VI [19]49
медицину, про його ненависть
IV/VI 1949
ФАТАЛЬНА ХВИЛИНА
ОПОВIДАННЯ
//Про художника. Зробив грандiозний твiр мистецтва. Все в ньому булх"
незвичайне. Все було приведене в таке гармонiйне по днання - сюжет, гра,
композицiя, колiр, правда, - що люде плакали вiд незбагненно©
розчуленостi. Нiби клаптик неба спустився на землю у виглядi сходiв. От у
цьому станi, весь ще в полонi цi © внутрiшньо© гармонi©, досягвуто©
величезним зосередженням усiх фiзичних i душевних сил, i з'явився я до
начальника. Начальник показав уже твiр там i був обласканий. Тому вiй
звернувся i до художника в чимось подiбним. Але душа у нього була бiдна.
Вiн був схожий на рояль, у якого звучали два клавiшi. Решта могла
вистукувати тiльки накази.
- От ви знаете, добре ви вробили картину. Картина вдалася. Ви зна те,
ви можете краще за всiх працювати.
Чего ви смi тесь? Не вiрите? Даремно, у вав завжди що-небудь та... Не
розумi те ви, ось що... життя не роаумiвте, життя. Вам ба полiнуватися
слдд . еге, мiсяць. Мiсяць полiкуватися, потiм той вi'дшвтати i петшггапги
трохи, попрацювати над собою. Дуже хорошi фарби, его. I iнше, i iнше. Все.
Можете iти спати.
Вiн так звик не поважати" що навiть, кости не похвалити вже було не
можна, вiн i хвалив таж,, иiби робев догану.
Художник пiшов додому. Йому захотiлось повiситись. Але вiн не
повiсився. Повiсилась, примiром, задавилась безповоротно частина його
(араб}./
//Ця пихата, жорстока i безнадiйна оврежия мiкролюдина зробила все для
того, щоб художник вiдчув себе меншим i нэкчемнапнав за тем. I начальник
явимсь незрозумiлим чином досяг цього: чи те безбарвною нудьгою сиего
голосу-ажгомати добором слiв, жестiв", вiдчуженiстю i глибоко прихованою
ненавистю до iнших. Художник щохвилини дурнiшав, мовчазно пошлiв, меншав.
Спустошений пiшов вiн додому i, не проклявши навiть життя, помер. Цей
процес меншавия тривав 10 рокiв...
Йому здалося, що вiн нi на що вже не здатний, що вiн иозбавяеиий
найменшого ироблиску думки. Почуття його теж стали нiкчемнi i тьмяна. Вiн
забув про свiй твiр, нiби вiд i не створював йото зовсiм.
Вiн не зрозумiв, що начальник намiрявся його, так би мовити, похвалити.
Але й хваливши його, вiй нiби робив догану.
Вiн потребував зустрiчного поруху душi, як людина, дiйшовши до
останньо© стадi© справи, потребу краплини води. Але у начальника не було
душi. А треба було сказати одне тихе слово: "Спасибi'". Та для цього слова
треба бути людиною.//
//"Найбiльшi подi©, проникаючи в ©хню свiдомiсть, пристосовувались до
©хньо© мiрки i ставали такими ж мiзерними, як вони самi^ жалюгiднi рвачi,
режисери - угодники i лаке©".//
//Його лице, широке i грубе, i груба фiгура свiдчили про шкоду, що ©©
робить сидяче життя, затворницьке, канцелярське, людям, створеним для
здорово© фiзично© ирацi.
Вiн був прекрасний працiвник, не дуже далекий, позбавлений всяко© уяви.
"Нема кращого засобу пiдняти бойовий дух генералiв, як присудити до
смертi одного з них".//
А. Франс
//Одним словом, це була людина не гiрша i не краща за iнших.
Бездоганнiсть - найчастiше справа щастя, а не властивiсть i результат
доброчинностi.
Телеграфний стовп - вiдредаговане дерево. Знайомтесь, -це мо пряме, як
палиця, начальство.
- ...I ця ось людина!..
- Я не людина. Я iнженер.
Вiн був сутулуватий i дивився завжди в землю. Казали, що ще малим вiн
знайшов монету в двадцять копiйок. Ця, здавалося, незначна подiя зiпсувала
його на все життя.//
ОРГАНЧИК
//"Я скоротив мистецтво втро . За це я одержав орден i захистив
кандидатську дисертацiю. Тепер захищаю докторську. Доктор виродження кiно!
Звичайно, я зворушений, страждаю".
Все, включаючи i тему страждання, вiн вимовляв, як манекен, без усякого
душевного поруху. Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, его©зму крайнього,
огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський.
Вiн був пересiчною ординарною людиною, призначеною випадково на
неординарний пост. Тому вiн перестав бути пересiчним i ординарним. Вiн
перетворився в щось у сво му родi, що виходить поза рамки звичайного.//
Про©хали Нiжин. Тут учився Гоголь. Згадав Боженка й Савку Трояна...
17/VII [19]49
Як важко болить серце. День i нiч, невпинно, невблаганно. Важке,
немовби в ньому сто пудiв. Болять руки. I такий бiль у грудях, i так я
знесилiв. Не можу не то що ходити, сидiти вже важко, навiть важко лежати.
Невже настав мiй смертний час?
Пишу сценарiй. Так працювати важко, як ще нiколи. Уперто вiдчуваю, що
бiль у серцi не дозволяв думати, не дозволя почувати життя, не пуска
навiть писати, водити олiвцем чи пером по паперу.
Коли б менi пощастило написати як слiд отсей сценарiй. Я, може,
одмовлюсь його ставити. Я мушу лiкуватися довго, якщо можна ще лiкуватися.
18/VIII [19]49
ФУТБОЛ
//Написати оповiдання про футбол. Як був я на футболi в 1938 роцi, що я
там бачив, що чув i що говорив. Внести в "Футбол" вставне оповiдання про
Н.
I закiнчити оповiдання складним ходом думок, що виникли тодi в мене. От
чого я й до сього часу ненавиджу отсю дурну i темну гру.//
//Оглядуюсь, - як я постарiв.
Не встиг роздивитись неначе, i вже пiвстолiття майнуло в далечiнь, як
один день. Як я жалiю, що не встиг написати найголовнiшого. Все було
нiколи неначе. I як тепера братись за перо? Що знаю я? Молодь вiд мене
далеко. Почати писати про старих людей, про старi часи.//
30/Х [19]49
Сьогоднi свято в Укра©нi... Возз' днання земель. Здiйснення мрiй народу
мого на протязi довгих столiть i мрiй мо©х, мо © юностi.
Святкують всi трудящi.., святкують всi сьогоднi на Вкра©нi...
Осталося чотири днi до закiнчення сценарiю. Чи й витягну: так все в
менi пошматоване болить...
1951 рiк
17/I/ [19]51
ПРО ЗОЛОТИЙ КЛЮЧ
Нещодавно В. Шкловський зустрiв мене в Спiлцi письменникiв i каже:
- Я думаю, що найвиразнiшим за глибиною i вiрнiстю основного i
головного, що було i в нашому життi, - мiсце в "Щорсi", де богунцi
мрiють про майбутн , зокрема Чиж - хлонець-богунець з напiвоголеною
шаблею. Ось ключ, який кiнематографiя повинна була пiдняти, щоб вiдкрити
доступ до найвеличнiших справ... i не пiдняла, пiдiбравши вiдмичку
протилежного призначення...
Пам'ятати про сей ключ.
Всi так забули про нього, наче його i не було зовсiм.
Пам'ятати про сей ключ.
7/VI [19]51
ТЕМА ОПОВIДАННЯ
//У мiстi зруйнована головна вулиця. Зруйнували ©© вороги пiд час
вiйни. Усе мiсто брало участь у прибираннi ру©н протягом трьох лiт. Усi
уявляли вiдбудовану нову вулицю з прекрасними будинками.
I от почали будувати перший дiм. Цей перший блин будував найвпливовiший
архiтектор, який при всiх сво©х незлiченних довершеностях вiдзначався
браком смаку.
Будинок був такий нiкчемний, що викликав хвилю обурення. Обурення,
у©дливi дотепи, невдоволення, гнiв не тiльки спецiалiстiв, а й усього
народу, всiх перехожих, якась непримиренна ворожнеча до будинку, що не
виправдав сподiвань, свiдчать про зростання народу, про закладенi в ньому
вiд природи багатства, ненависть до "мертвих каменiв".//
8/VI [19]51
ШВЕДИ
//Написати повiсть. Полонених шведiв при Катеринi женуть у заслання з
островiв балтiйських на пiвдень Укра©ни. Частина дорогою загиба . Село
Шведiвка. Минуло [майже] двiстi лiт. Шведи в колгоспi. Нiмецька окупацiя.
У шведiв-колгоспяикiв нейтралiтет.
Пiсля вiйни шведський уряд зажадав репатрiацi©. Наш уряд погодився.
Плебiсцит. Агiтацiя. Патрiотизм. Збентеження. На батькiвщину!
Пароплав в Одесi "Швецiя". Турне навколо вропи. У портах кiнозйомки,
хронiка, репортери. Антнрадянська безсоромна маячня.
Швецiя. В порту мiтинг. Гендлярi патрiотизмом. Оселяють шведiв у горах
на убогих кам'янистих дiлянках. Убогiсть i вiдсутнiсть перспектив. I все
поступово стало на сво мiсце. Все маленьке, а головне, нема простору
життя, нема польоту, нема велико© мети. Вони духовно стали оскудiвати. I
тодi вони зрозумiли, що втратили. Бунт молодi.
Назад, на Батькiвщину. "Хай живе Радянська Укра©на!" ...Знову пароплав,
на цей раз наш, радянський, "Укра©на" везе шведiв на Батькiвщину уже з
Швецi©. Такi самi мiтинги в портах вропи, тiльки все навпаки. При©хали на
Батькiвщину i стали будувати комунiзм.//
1952 рiк
- Скажу вам, товаришу, щоб ви знали: тут, на стройцi, я мала людина. I
взагалi я людина невелика i незначна. Я та людина, щоб ви знали, за
допомогою яко©, що коли ©х зiбрати докупи i направити на якесь добре дiло,
то вже з них може видiлитись щось там геро©чне i видатне, що заслугову
уваги. А сам я в окремностi сво©й такий, як я вже вам сказав. Виробляю
норму, плачу всi внески, бо неприлично ж робочому чоловiку в сво©й державi
©х же не платити. Роботу я люблю.
Серафим Н. був одягнений гарно, носив умiло пов'язаний галстук. Гладко
причесаний. Здалека вiн чимось вагадував менi Андрiя Малишка. У фiльмi
iнтересно подати його отак на урочистих зборах, пiсля чого зразу перейти
на робочий процес, де вiн, як каменяр, вже мав зовсiм iнший вигляд, а його
молода дружина - красива i струнка штукатурниця в прозодежi, ще й з
покраплеиим крейдою чи вапном обличчям...
16/11 [19]52
НIЧ ПЕРЕД РIЗДВОМ
1. При©зд у Москву Iвана Тимофiйовича Хапуго-Соловейчика.
2. Отримання сукна в Кунцевi.
3. Мрi© на дорогах.
4. така машина. Слабi гальма.
5. Зрадницькi гальма *.
7. На кiльцi В.
8. Що робити?
9. Хаиуго-Соловейчик у вiдча©.
10. Тро в однiй кабiнi.
11. Суперечки. Пошуки адреси.
12. Обiйшовши весь двiр, всiх розпитавши про ХапугуСоловейчика. Нема
Хапуги! Нiхто не зна . Провалився Хапуга. Що робить?
13. Зрада i вiдступництво. Зваживши всi "за" i "проти", вирiшив не
повертатися в машину. До речi, у нього справа. Правда, вiн перший завiв
невизначену розмову в кабiнi.
14. Що робити двом? Крадiжки, звичайно, нiяко© нема . Але, з другого ж
боку, можуть же подумати? I куди дiвався оцей?
15. здили до вечора. Витратили бензин. Купили нового. Куди? Вихiд! На
фабрику в Кунцево.
16. На фабрицi бiля ворiт. Генiй непропускательства. Вставна новела.
17. Знову мрi© на дорогах. Нiч. Чорт мiсяця вкрав. Хурделиця.
18. При©здять на базу. Не приймають без начальника бази т. Кума.
19. Кум гуля в Солохи. Побiгли за Кумом. По дорозi розминулися.
20. Кум знаходить у машинi сукно.
21. Здiйснюються Кумовi мрi©. Вiн може творити добрi дiла. Лише добрими
дiлами можна прославитись. Але якi ж добрi дiла можуть бути у начальника
автобази будiвництва?
22. За рулон сукна - i в дитячий будинок. Вихованцiсироти i ©хнi
виховательки.
23. Суд.
- Чорт його зна . Таке дурне наснилося, що до цього часу не можу прийти
до пам'ятi. Чи це сон, чи, може, справдi... Слухай! Де ж це я вчора?.. Хм!
От iсторiя... Вiра!
Тиша. Нiхто на крик не вiдiзвавсь.
10/ III [19]52
//Все спрямоване в завтра. Ця спрямованiсть у недалеке майбутн
становить душу нашого часу.
Це молодiсть, реальнiсть, оптимiзм.
Це не мрi© про далеке щастя. Ми вже пiдiйшли до щастя дуже близько.
Зроблено так багато, що зда ться, вiд смертi Ленiна до наших днiв
минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм
лiт.//
//Продовження життя.
Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i
хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i
зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.//
//Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки
погано ми бачимо i мало прислуха мось до голосу свого серця.//
Про все можна складати вiршi.
Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно
незвичайним i небуденним.
Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний
урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська
хмара.
1. Плотники спинились на хвилину.
2. Другий варiант, ©м нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи сво .
Мимо них провозять жiнки вози чи плуги.
3. Се лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку.
Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману).
4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо.
Гра на тишi й на повному звучаннi.
12/IV [19]52
//Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN.
Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював
близько восьми мiсяцiв, не шкодуючи сил. Менi хотiлось створити зразковий
сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в дностi
форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним,
драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди
кiнематографiчним.//
l/V [19]52
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
ДРАМА
1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекоменду ться йому
перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з
Д-м).
2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити
особи, що iменують себе мо©ми товаришами або родичами, не пускайте. У мене
нема родичiв i товаришiв".
3. здить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень,
обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали.
- Чому ви ©здите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею?
Тим бiльше це так близько.
- Не хочу. Отак, зна те, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а
рiзними просьбами...//
5/V [19]52
//На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторi©. Але не в
знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих
образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрю ться людина?
Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.//
//Все повинно бути в безперервному русi з змiнним ритмом - вiд
бурхливого до урочисто повiльного.//
//Усi пори дня i року. Сходи i заходи.//
13/VII [19]52
//Один з основних персонажiв Мовчан Iлля, багатодiтний. Вiн веселий.
Вiн втiлення радостi, працi. У цьому його талант.
Такi його дружина i дiти. Вiн любить дiтей.
Може бути винятковою сво ю чарiвнiстю сцена, коли, посадивши собi на
живiт напiвголого малюка, вiн пiсля трудiв гра ться з ним i про що тiльки
не розмовля . Згадати вiдомий малюнок у (нрзб), де вiн держить його,
лежачи, на витягнутих руках.
Старшi три розумники. Взагалi дiти його гарнi, здоровi, привабливi.
Гарна дружина. Згадати: В. Мовчан у тайзi. Розумник. Знаки вiспи зробили
його лице сяючим.
Докладно описати його в роботi.
Що вiн умi робити.
Якi слухнянi йому iнструменти.//
//Але це був уже хор.
Згадати, як, роблячи вулик для бджiл, вiн спiвав у садку пiд грушею
бiля хати. Описати цю грушу роду. I подвiр'я, сад. I як дiти його
пiдспiвували йому. Деякi були такi ще малi, що спiвати не вмiли. У них ще
ве вистачало слуху та протяжностi звуку. Як у маленьких птиць не вистача
сили в крильцях i в спiваннi. Пiснi були рiзнi, i все це радiсть життя.//
//Молодому космополiтовi не сподобалось у Каховцi.
- Не подоба ться менi Каховка.
- Так? Не подоба ться! Ай-ай-ай! А скажiть менi, ви ©й подоба тесь?
- Кому?
- Каховцi. Чим ви порадували ©©, чим натхнули? Якими iдеями, якими
планами ви схвилювали серця каховчан - будiвникiв комунiзму? А що ви
зна те про не©? Якi пропозицi© внесли на предмет виправлення
недосконалостi видимого порядку речей?
- Та я просто...
- Ви нахлiбник i нiкчема. Каховка навiть не помiтила вашо© присутностi
в нiй. Ви як муха в ©дальнi. Йому не подоба ться Каховка! Нудно,
неефектно, не, не... Ви слiпа нiкчема, слiпа, не здатна бачити, без любовi
пiднiмаються-пiднiмаються. I вже як за колiна пiднiмуться - зразу вiйна.
Потiм опустяться, подовшають, - вiйна затиха , замиренi .
Дак оте , помiчайте, зараз були подовшали, а це знов почали задиратись.
Буде вiйна. В Америцi вже, кажуть по радiо, вже так позадирались, що
тiльки воювати. Ну що ти зробишi.. Не смiйтесь, ось побачите.
ЗО/I [19]48
По закiнченнi картини зразу ж написати книгу про сво життя в
мистецтвi.
Написати докладно i абсолютно одверто, як труд цiлого фактичного життя,
з великими екскурсами в бiографiю, в дитинство, в родину, природу,
пригадати всi чинники, якi створювали й визначали смак, тонкiсть
сприймання.
Що створило мене як кiномитця?
Яка лiтература? Класика? Малярство?
Чи, може, пiснi й думи? Чи вражливiсть бездонна й бездонна фантазiя? Чи
зачарована Десна?
Як я йшов на зйомку не готовившись, не маючи в цьому потреби. В мене
все ставало ясним з початку створення сценарiю.
Я просто повторював процес. Я мiг знiмати коли завгодно, з якими
завгодно артистами, нiколи не ганявся за великими именами.
Кiно як спосiб суспiльно-полiтично© дiяльностi.
Мо© поеми - мо сучасне.
Я творив, що хотiв, що думав. Я дiйсно був i е вiльний художник свого
мистецтва.
Полiтична обстановка на Укра©нi. Всi ©© перипетi©. Культурне життя.
Мо© позакiпематографiчнi iнтереси. Ким би хотiлося бути, до кого себе
примислити?
зда на кiностудiю в Одесi.
Бiгом Ки©в - Шулявка - вища мiра.
Потилиха. Нiкчемство i краса.
Мрiйництво.
Мо© проекти перебудови життя, господарства, мiста (нраб), садiв,
ансамблiв архiтектурних. Комедiя. Любов до комедi©. Нездiйснена мрiя
життя. Все навпаки. "Цар" - мiй кращий непоставлений сценарiй. Перегляд
фiльмiв у Харковi, Ки вi, Москвi. "Звенигора", "Арсенал", "Земля". Веремiя
навколо переглядiв. Диспути...
Як я знiмав у селi Яреськи. Народ. Думи. Мене запрошують на посаду
голови колгоспу. Хто мо© геро©? Батько, мати, дiд i я. Я - Василь, Щорс,
Боженко, Мiчурiн. В "Землi" вмира мiй дiд. Шкурат - мiй батько. Я -
парубок, що сидить з дiвкою на призьбi. Я - Кравчина. Орлюк. Як мучивсь я
i проклинав адмiнiстрацiю, що з ©дала мо© нерви, мою душу, всi мо© сили
сво©м нiкчемством. Яке розчарування я мав по закiнченнi картини. Чому я
нiколи не дивлюсь сво©х картин? Документальнi мо© фiльми. Захiдна Укра©на.
Виступи. Вiйна. I вся моя трагедiя во нного часу.
Одне скажу: хоч я зробив картин i небагато, однак, з того часу, як
розколовся свiт i Ленiн став на сторонi людського, не покладав я рук.
51 IV [19]48
"ЖИТТЯ В ЦВIТУ"
//Ось уже кiлька рокiв тягнеться мо "Життя в цвiту". Я написав його як
повiсть i як п' су. Я вистраждав його як кольоровий фiльм, видушив i
вистогнав, знемагаючи вiд приступiв стенокардi© i тупого бюрократизму.
Потiм, коли все нарештi з таким граничним трудом було зроблено, коли
картина стала жити i радувати навiть натасканих снобiв, я потрапив у
дивовижну мiстичну смугу ©© обговорень на художнiй радi великiй. Потiм
мiнiстр кудись бiгав з нею i кожного разу вимагав все нових i нових
купюр...
Тодi мене врятував вiд ядухи Жданов. Пiсля зустрiчi з ним я, здавалося,
ожив. I хоча п' су також задушили, всупереч його думцi, я спочивав начебто
в Барвнсi тижнiв зо три i повернувся звiдти знову хворим.
Тепер мене вже знову розпина кiноорганчик. Я сиджу цiлiсiнький день за
столом. Я наступив на гораянку i задушив усi мо© плани, всi мрi© про
п' си, про мiй рiдний край, про Днiпро, i тепле повiтря, i нiжнi береги
мо©х рвчоя, про вiчне свято просторiв.
Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидiти те, чим
захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентiв. I написати
твiр-гiбрид - стару поему про творчiсть i нову повiсть про селекцiю. А
серце болить. I часто, йдучи вiд столу пiсля цiлого дня трудiв, я озираюсь
на зроблене - як його нiкчемно мало.
А втома така, неначе цiлий день ворочав камiввя в неспоко©.
Як би знову не бути кимось удареним за що-небудь.
О жорстокiсть, я пiзнав тебе.
Важкi передчуття гнiтять мене.//
18/IV 1948
Людське .
Порiзавши палець, хлопчик спочатку заплакав, забiгав, потiм трохи
згодом, коли ущухла кров, пiдiйшов до дядька.
- О! Вавка.
Дядько сидiв на призьбi, простягши вперед дину свою цогу й милицi. На
грудях у нього був чималий iконостас.
Дивись, мов, i я маю вже дещо, i хоч воно й болiло, та не дуже. Колись
i менi повiсять золотi оцi iграшки. I одрубають, може, ногу чи руку.
Нехай. Ось який я мужчина.
Дядько подивився на хлопця i нiжно засмiявсь. У нього трохи сльози не
виступили на очах. Зразу куди й дiвся сум i жаль. I калiцтво показалось
йому чимсь природним, як шлюб чи робота. Як неодмiнний атрибут життя.
Хлопчик дивився на його медалi, зачарований красою. Вiн був гордий i
сильний. Готовий до подвигу. Вiн заспоко©всь. Вiн бачив, що дядько
зрозумiв його. Вiн полюбив свою рану i вже пишався нею.
11V [19]48
//Ки©в - город-генiй. Красивий, незважаючи иа многолiтаi яамагання
архiтекторiв i горе-керiвникiв занапастити його красу витворами убожества
i нiкчемства.
Написати докладно, як пiдлабузники а архiтектурно© управи i
пiдслiпуватi дилетанти нiвечили його, ставлячи на записках "великих
товарищей"... жалюгiднi коробки на самих видатних точках, якi вимагали
абсолютно iнших.
Ки©в - генiальне мiсто, генiальне мiсце. Ки©в - старець, руйнований
вiсiмсот рокiв iсторично© свов© драми.
Описати докладно красу його вечорiв i ночей. Днiпро i гори. Вулицi.
Повiтря. Весну, веснянi вечори.
Написати, як я переробляв його двадцять рокiв. Присвятити щоденнiй оцiй
перебудовi Ки ва досконально розроблену главу, нiби ее ив а книги
кiнорежисера, а з дисертацi© архiтектора мiста й ландшафту. Принципи
перебудови згiдно з характеристикою мiсцеположення, динамiкою епохи i
загальною характеристикою епохи. Окремi вулицi, майдани. Виеотиi точки.
Панорами. Ансамблi. Окремi розробки: Хрещатик, бульвар Шевченка,
Володимирська. Нова площа Софi©вська, об' днана з площею Калiиiна.
Вiадуки. Мiст через Днiпро i його архiтектура - мiст - iсторiя в
скульптурi.
Зразковi села бiля Киева - Вишгород, Межигiр'я, Ходорiв.
вбаа - площа з озером. Пам'ятники.
Пам'ятник народу. Пам'ятник Герою. Пам'ятник жiнцi над Днiпром.
Бiблiотека. Мiськрада. Вiдсутнiсть i рархiчних атрибутiв. Матерiал.
Колiр. Ознака нацiонального в стильових виразах.
Нова роль золота i банi.
Написати проекти пам'ятникiв на майданах. Сади - фруктовi на майдаяах i
вулицях принципiально.
Виноград на пiсках пiд Ки вом на основi штучно© системи водопостачання.
Мiсто Ки©в - сад. Ки©в - поет. Ки©в - епос. Ки©в - iсторiя. Ки©в -
мистецтво. Ки©в - поема. Ки©в - наймодернiше мiсто комунiстичного
суспiльства.
Трактовка пам'ятника Ленiну: розмiр, матерiал, точка, виконання.//
25 / ХI/ [19]48
//Вiн не був людиною мистецтва. Все в ньому: хода, манери, нудне
нерозумне лице i такий самий нудний голос, - усе було протипоказане,
здавалося, його посту.
Коли ви розмовляли з ним десять хвилин, ви починали вiдчувати, що ви
ста те дурнiшим.
Вiн був схожий на великий рояль, у якому чомусь грали тiльки три
клавiшi. Решта вистукувала розпорядження.
Усяка теперiшня хвилина його життя до останку витiснялась наступною
хвилиною. Нема для нього нi досвiду, нi звичаю, нi можливостi нормальних
умовиводiв.//
1949 рiк
22/1 [19]49
Н-ам i НН-ам
Прощайте, товаришi, друзi i недруги, прощайте. Продовжуйте топтати мо
iм'я, якщо комусь треба, нехай я швидше вмру. Бажаю вам довгого вiку. Вiд
усього поруйнованого серця бажаю кожному з вас зробити багато бiльш за
мене i, склавши колись у прекрасному майбутньому трудовi© сво© руки, не
будучи нiким нi перебiльшеним, нi засудженим, нi заплямованим i
зневаженим, оглядаючи шлях свiй i рiднi народнi "лани широкополi", засiянi
невмирущими словами з душами чистими, не спустошеними брехнею, вза мною
ненавистю, жаднiстю, жорстокiстю, кар' ризмом, зiтхнути легко, тихо i
щасливо i втiшитись думкою, яка не судилась менi, що мрiяв усе життя про
творення добра: благословен труд, i день, i дом.
...Чим утiшусь на чужинi? Де преклоню голову сиву? В далекiм Кита©, пiд
чужим небом? Прощайте.
Чи, може, й там ви знайдете мене зi сво©м злом, ви, мо© щасливi
бездоганнi недруги?
7/II/ [19\19
Що зi мною сталося? Я розучився неначе писати. Пишу статтю для
"Лiтгазети" про суд над "Летр франсез" i за два днi не можу зiбрати думок,
не можу пером повести. Ще не написав i одно© сторiнки, а вже втомився так,
неначе каменi ворочав на тяжкому шляху, i серце болить, i смуток обнiма
душу. Нiт, не редакцiям належу я, мабуть, а лiкарям. I тормоз в писаннi -
се травма моя, що вже нiколи не покине мене. Ловлю себе на думцi: неначе
сто©ть мiй грiзний критик за плечима й розглядав безсердечним оком кожну
лiтеру мою i кожну кому, чи нема в нiй зради i пiдкопу. I я, замiсть
писати, страждаю. Мене зламано.
Я сприймаю вже свiт як страждання. Я постиг: мiря ться воно глибиною
потрясiння внутрiшнього, всi © душi, а не тiльки гнiтом зовнiшнiх
обставин. Я мiг би довго жити й творити багато лише на основi добра, на
основi позитивних стимуляторiв.
23/IV [19]49
ВЕЛИКА БАГАЧКА
Псьол. Вулицi Багачки. Люде. Кра види з гори. Там ми ховали Боженка,
несли житами понад лугом. Урочистi панорами пiд геро©чним небом, пiд
хмарами тако© краси i такого пафосу всесвiтнiх змагань велетнiв i
пророкiв, що пiснi "Як умру, то поховайте" не можна було спiвати, i
артисти тремтiли од хвилювання i спiвали глухо, придавленими голосами, а
Боженко лежав у них на плечах на сво©х носилках i плакав не акторськими, а
справжнiми сльозами. Уперше за довгий свiй вiк лицедiйства опинився вiн на
таких просторах перед лицем одвiчностi, i прибита пилом i мiзерi ю
многолiтнiх дрiбниць душа його нiби вирвалась з кайданiв i полинула мiж
хмари, жахаючись, i плачучи, й радiючи трепетно, що сть вона, душа, яка
причастилась великого.
23/IV [19]49
Як люде, дивлячись на нас, не знаючи, що воно й до чого, та розумiли,
проте, цiлком через свою тонку народну чутливiсть, що йдеться про щось
серйозне i глибоке. Бо нiхто не перешкодив нам нi одним словом.
Ми верта мося до хати. Вона була - цариця хат. Бiла, велика i простора,
з великою стрiхою зеленого оксамиту.
Грабарi i ©х конi. Я виходжу в двiр до грабарiв. Тепла, зоряна,
прославлена в пiснях укра©нська нiч. Бездоняе небо, уроч-истий всесвiт вад
нами. Розмова з грабарями.
Як почалась вона, як протiкала ргисою 1ю зсiк питаннях.
Отак i вiч минала, i почало свiтати. Зiтхнув один красивий чоловiк (вже
всiх ©х стало видно).
- Спасибi вам, дай боже здоров'яi Не то всю нiч, усе ятаття тисячi
верст iшов би за вами, аби тiльки слухать.
27/IV [19]49
Болять руки, голова болить, i болить серце. Я тяжко хворий. I нiхто
сього не номiча . А в меае таке почуття, иiби я стото перед катастрофою.
1. Написати оповiдання про народну Середу i щуку.
2. Оповiдання про оержантя Явеар. Про до нiмецьких загарбникiв.
3. Про погибель богiв.
4. Про Шосгаковята.
Сен Святослава.
Соя насьметанiса.
12/VI [19]49
медицину, про його ненависть
IV/VI 1949
ФАТАЛЬНА ХВИЛИНА
ОПОВIДАННЯ
//Про художника. Зробив грандiозний твiр мистецтва. Все в ньому булх"
незвичайне. Все було приведене в таке гармонiйне по днання - сюжет, гра,
композицiя, колiр, правда, - що люде плакали вiд незбагненно©
розчуленостi. Нiби клаптик неба спустився на землю у виглядi сходiв. От у
цьому станi, весь ще в полонi цi © внутрiшньо© гармонi©, досягвуто©
величезним зосередженням усiх фiзичних i душевних сил, i з'явився я до
начальника. Начальник показав уже твiр там i був обласканий. Тому вiй
звернувся i до художника в чимось подiбним. Але душа у нього була бiдна.
Вiн був схожий на рояль, у якого звучали два клавiшi. Решта могла
вистукувати тiльки накази.
- От ви знаете, добре ви вробили картину. Картина вдалася. Ви зна те,
ви можете краще за всiх працювати.
Чего ви смi тесь? Не вiрите? Даремно, у вав завжди що-небудь та... Не
розумi те ви, ось що... життя не роаумiвте, життя. Вам ба полiнуватися
слдд . еге, мiсяць. Мiсяць полiкуватися, потiм той вi'дшвтати i петшггапги
трохи, попрацювати над собою. Дуже хорошi фарби, его. I iнше, i iнше. Все.
Можете iти спати.
Вiн так звик не поважати" що навiть, кости не похвалити вже було не
можна, вiн i хвалив таж,, иiби робев догану.
Художник пiшов додому. Йому захотiлось повiситись. Але вiн не
повiсився. Повiсилась, примiром, задавилась безповоротно частина його
(араб}./
//Ця пихата, жорстока i безнадiйна оврежия мiкролюдина зробила все для
того, щоб художник вiдчув себе меншим i нэкчемнапнав за тем. I начальник
явимсь незрозумiлим чином досяг цього: чи те безбарвною нудьгою сиего
голосу-ажгомати добором слiв, жестiв", вiдчуженiстю i глибоко прихованою
ненавистю до iнших. Художник щохвилини дурнiшав, мовчазно пошлiв, меншав.
Спустошений пiшов вiн додому i, не проклявши навiть життя, помер. Цей
процес меншавия тривав 10 рокiв...
Йому здалося, що вiн нi на що вже не здатний, що вiн иозбавяеиий
найменшого ироблиску думки. Почуття його теж стали нiкчемнi i тьмяна. Вiн
забув про свiй твiр, нiби вiд i не створював йото зовсiм.
Вiн не зрозумiв, що начальник намiрявся його, так би мовити, похвалити.
Але й хваливши його, вiй нiби робив догану.
Вiн потребував зустрiчного поруху душi, як людина, дiйшовши до
останньо© стадi© справи, потребу краплини води. Але у начальника не було
душi. А треба було сказати одне тихе слово: "Спасибi'". Та для цього слова
треба бути людиною.//
//"Найбiльшi подi©, проникаючи в ©хню свiдомiсть, пристосовувались до
©хньо© мiрки i ставали такими ж мiзерними, як вони самi^ жалюгiднi рвачi,
режисери - угодники i лаке©".//
//Його лице, широке i грубе, i груба фiгура свiдчили про шкоду, що ©©
робить сидяче життя, затворницьке, канцелярське, людям, створеним для
здорово© фiзично© ирацi.
Вiн був прекрасний працiвник, не дуже далекий, позбавлений всяко© уяви.
"Нема кращого засобу пiдняти бойовий дух генералiв, як присудити до
смертi одного з них".//
А. Франс
//Одним словом, це була людина не гiрша i не краща за iнших.
Бездоганнiсть - найчастiше справа щастя, а не властивiсть i результат
доброчинностi.
Телеграфний стовп - вiдредаговане дерево. Знайомтесь, -це мо пряме, як
палиця, начальство.
- ...I ця ось людина!..
- Я не людина. Я iнженер.
Вiн був сутулуватий i дивився завжди в землю. Казали, що ще малим вiн
знайшов монету в двадцять копiйок. Ця, здавалося, незначна подiя зiпсувала
його на все життя.//
ОРГАНЧИК
//"Я скоротив мистецтво втро . За це я одержав орден i захистив
кандидатську дисертацiю. Тепер захищаю докторську. Доктор виродження кiно!
Звичайно, я зворушений, страждаю".
Все, включаючи i тему страждання, вiн вимовляв, як манекен, без усякого
душевного поруху. Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, его©зму крайнього,
огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський.
Вiн був пересiчною ординарною людиною, призначеною випадково на
неординарний пост. Тому вiн перестав бути пересiчним i ординарним. Вiн
перетворився в щось у сво му родi, що виходить поза рамки звичайного.//
Про©хали Нiжин. Тут учився Гоголь. Згадав Боженка й Савку Трояна...
17/VII [19]49
Як важко болить серце. День i нiч, невпинно, невблаганно. Важке,
немовби в ньому сто пудiв. Болять руки. I такий бiль у грудях, i так я
знесилiв. Не можу не то що ходити, сидiти вже важко, навiть важко лежати.
Невже настав мiй смертний час?
Пишу сценарiй. Так працювати важко, як ще нiколи. Уперто вiдчуваю, що
бiль у серцi не дозволяв думати, не дозволя почувати життя, не пуска
навiть писати, водити олiвцем чи пером по паперу.
Коли б менi пощастило написати як слiд отсей сценарiй. Я, може,
одмовлюсь його ставити. Я мушу лiкуватися довго, якщо можна ще лiкуватися.
18/VIII [19]49
ФУТБОЛ
//Написати оповiдання про футбол. Як був я на футболi в 1938 роцi, що я
там бачив, що чув i що говорив. Внести в "Футбол" вставне оповiдання про
Н.
I закiнчити оповiдання складним ходом думок, що виникли тодi в мене. От
чого я й до сього часу ненавиджу отсю дурну i темну гру.//
//Оглядуюсь, - як я постарiв.
Не встиг роздивитись неначе, i вже пiвстолiття майнуло в далечiнь, як
один день. Як я жалiю, що не встиг написати найголовнiшого. Все було
нiколи неначе. I як тепера братись за перо? Що знаю я? Молодь вiд мене
далеко. Почати писати про старих людей, про старi часи.//
30/Х [19]49
Сьогоднi свято в Укра©нi... Возз' днання земель. Здiйснення мрiй народу
мого на протязi довгих столiть i мрiй мо©х, мо © юностi.
Святкують всi трудящi.., святкують всi сьогоднi на Вкра©нi...
Осталося чотири днi до закiнчення сценарiю. Чи й витягну: так все в
менi пошматоване болить...
1951 рiк
17/I/ [19]51
ПРО ЗОЛОТИЙ КЛЮЧ
Нещодавно В. Шкловський зустрiв мене в Спiлцi письменникiв i каже:
- Я думаю, що найвиразнiшим за глибиною i вiрнiстю основного i
головного, що було i в нашому життi, - мiсце в "Щорсi", де богунцi
мрiють про майбутн , зокрема Чиж - хлонець-богунець з напiвоголеною
шаблею. Ось ключ, який кiнематографiя повинна була пiдняти, щоб вiдкрити
доступ до найвеличнiших справ... i не пiдняла, пiдiбравши вiдмичку
протилежного призначення...
Пам'ятати про сей ключ.
Всi так забули про нього, наче його i не було зовсiм.
Пам'ятати про сей ключ.
7/VI [19]51
ТЕМА ОПОВIДАННЯ
//У мiстi зруйнована головна вулиця. Зруйнували ©© вороги пiд час
вiйни. Усе мiсто брало участь у прибираннi ру©н протягом трьох лiт. Усi
уявляли вiдбудовану нову вулицю з прекрасними будинками.
I от почали будувати перший дiм. Цей перший блин будував найвпливовiший
архiтектор, який при всiх сво©х незлiченних довершеностях вiдзначався
браком смаку.
Будинок був такий нiкчемний, що викликав хвилю обурення. Обурення,
у©дливi дотепи, невдоволення, гнiв не тiльки спецiалiстiв, а й усього
народу, всiх перехожих, якась непримиренна ворожнеча до будинку, що не
виправдав сподiвань, свiдчать про зростання народу, про закладенi в ньому
вiд природи багатства, ненависть до "мертвих каменiв".//
8/VI [19]51
ШВЕДИ
//Написати повiсть. Полонених шведiв при Катеринi женуть у заслання з
островiв балтiйських на пiвдень Укра©ни. Частина дорогою загиба . Село
Шведiвка. Минуло [майже] двiстi лiт. Шведи в колгоспi. Нiмецька окупацiя.
У шведiв-колгоспяикiв нейтралiтет.
Пiсля вiйни шведський уряд зажадав репатрiацi©. Наш уряд погодився.
Плебiсцит. Агiтацiя. Патрiотизм. Збентеження. На батькiвщину!
Пароплав в Одесi "Швецiя". Турне навколо вропи. У портах кiнозйомки,
хронiка, репортери. Антнрадянська безсоромна маячня.
Швецiя. В порту мiтинг. Гендлярi патрiотизмом. Оселяють шведiв у горах
на убогих кам'янистих дiлянках. Убогiсть i вiдсутнiсть перспектив. I все
поступово стало на сво мiсце. Все маленьке, а головне, нема простору
життя, нема польоту, нема велико© мети. Вони духовно стали оскудiвати. I
тодi вони зрозумiли, що втратили. Бунт молодi.
Назад, на Батькiвщину. "Хай живе Радянська Укра©на!" ...Знову пароплав,
на цей раз наш, радянський, "Укра©на" везе шведiв на Батькiвщину уже з
Швецi©. Такi самi мiтинги в портах вропи, тiльки все навпаки. При©хали на
Батькiвщину i стали будувати комунiзм.//
1952 рiк
- Скажу вам, товаришу, щоб ви знали: тут, на стройцi, я мала людина. I
взагалi я людина невелика i незначна. Я та людина, щоб ви знали, за
допомогою яко©, що коли ©х зiбрати докупи i направити на якесь добре дiло,
то вже з них може видiлитись щось там геро©чне i видатне, що заслугову
уваги. А сам я в окремностi сво©й такий, як я вже вам сказав. Виробляю
норму, плачу всi внески, бо неприлично ж робочому чоловiку в сво©й державi
©х же не платити. Роботу я люблю.
Серафим Н. був одягнений гарно, носив умiло пов'язаний галстук. Гладко
причесаний. Здалека вiн чимось вагадував менi Андрiя Малишка. У фiльмi
iнтересно подати його отак на урочистих зборах, пiсля чого зразу перейти
на робочий процес, де вiн, як каменяр, вже мав зовсiм iнший вигляд, а його
молода дружина - красива i струнка штукатурниця в прозодежi, ще й з
покраплеиим крейдою чи вапном обличчям...
16/11 [19]52
НIЧ ПЕРЕД РIЗДВОМ
1. При©зд у Москву Iвана Тимофiйовича Хапуго-Соловейчика.
2. Отримання сукна в Кунцевi.
3. Мрi© на дорогах.
4. така машина. Слабi гальма.
5. Зрадницькi гальма *.
7. На кiльцi В.
8. Що робити?
9. Хаиуго-Соловейчик у вiдча©.
10. Тро в однiй кабiнi.
11. Суперечки. Пошуки адреси.
12. Обiйшовши весь двiр, всiх розпитавши про ХапугуСоловейчика. Нема
Хапуги! Нiхто не зна . Провалився Хапуга. Що робить?
13. Зрада i вiдступництво. Зваживши всi "за" i "проти", вирiшив не
повертатися в машину. До речi, у нього справа. Правда, вiн перший завiв
невизначену розмову в кабiнi.
14. Що робити двом? Крадiжки, звичайно, нiяко© нема . Але, з другого ж
боку, можуть же подумати? I куди дiвався оцей?
15. здили до вечора. Витратили бензин. Купили нового. Куди? Вихiд! На
фабрику в Кунцево.
16. На фабрицi бiля ворiт. Генiй непропускательства. Вставна новела.
17. Знову мрi© на дорогах. Нiч. Чорт мiсяця вкрав. Хурделиця.
18. При©здять на базу. Не приймають без начальника бази т. Кума.
19. Кум гуля в Солохи. Побiгли за Кумом. По дорозi розминулися.
20. Кум знаходить у машинi сукно.
21. Здiйснюються Кумовi мрi©. Вiн може творити добрi дiла. Лише добрими
дiлами можна прославитись. Але якi ж добрi дiла можуть бути у начальника
автобази будiвництва?
22. За рулон сукна - i в дитячий будинок. Вихованцiсироти i ©хнi
виховательки.
23. Суд.
- Чорт його зна . Таке дурне наснилося, що до цього часу не можу прийти
до пам'ятi. Чи це сон, чи, може, справдi... Слухай! Де ж це я вчора?.. Хм!
От iсторiя... Вiра!
Тиша. Нiхто на крик не вiдiзвавсь.
10/ III [19]52
//Все спрямоване в завтра. Ця спрямованiсть у недалеке майбутн
становить душу нашого часу.
Це молодiсть, реальнiсть, оптимiзм.
Це не мрi© про далеке щастя. Ми вже пiдiйшли до щастя дуже близько.
Зроблено так багато, що зда ться, вiд смертi Ленiна до наших днiв
минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм
лiт.//
//Продовження життя.
Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i
хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i
зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.//
//Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки
погано ми бачимо i мало прислуха мось до голосу свого серця.//
Про все можна складати вiршi.
Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно
незвичайним i небуденним.
Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний
урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська
хмара.
1. Плотники спинились на хвилину.
2. Другий варiант, ©м нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи сво .
Мимо них провозять жiнки вози чи плуги.
3. Се лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку.
Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману).
4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо.
Гра на тишi й на повному звучаннi.
12/IV [19]52
//Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN.
Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював
близько восьми мiсяцiв, не шкодуючи сил. Менi хотiлось створити зразковий
сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в дностi
форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним,
драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди
кiнематографiчним.//
l/V [19]52
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
ДРАМА
1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекоменду ться йому
перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з
Д-м).
2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити
особи, що iменують себе мо©ми товаришами або родичами, не пускайте. У мене
нема родичiв i товаришiв".
3. здить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень,
обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали.
- Чому ви ©здите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею?
Тим бiльше це так близько.
- Не хочу. Отак, зна те, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а
рiзними просьбами...//
5/V [19]52
//На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторi©. Але не в
знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих
образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрю ться людина?
Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.//
//Все повинно бути в безперервному русi з змiнним ритмом - вiд
бурхливого до урочисто повiльного.//
//Усi пори дня i року. Сходи i заходи.//
13/VII [19]52
//Один з основних персонажiв Мовчан Iлля, багатодiтний. Вiн веселий.
Вiн втiлення радостi, працi. У цьому його талант.
Такi його дружина i дiти. Вiн любить дiтей.
Може бути винятковою сво ю чарiвнiстю сцена, коли, посадивши собi на
живiт напiвголого малюка, вiн пiсля трудiв гра ться з ним i про що тiльки
не розмовля . Згадати вiдомий малюнок у (нрзб), де вiн держить його,
лежачи, на витягнутих руках.
Старшi три розумники. Взагалi дiти його гарнi, здоровi, привабливi.
Гарна дружина. Згадати: В. Мовчан у тайзi. Розумник. Знаки вiспи зробили
його лице сяючим.
Докладно описати його в роботi.
Що вiн умi робити.
Якi слухнянi йому iнструменти.//
//Але це був уже хор.
Згадати, як, роблячи вулик для бджiл, вiн спiвав у садку пiд грушею
бiля хати. Описати цю грушу роду. I подвiр'я, сад. I як дiти його
пiдспiвували йому. Деякi були такi ще малi, що спiвати не вмiли. У них ще
ве вистачало слуху та протяжностi звуку. Як у маленьких птиць не вистача
сили в крильцях i в спiваннi. Пiснi були рiзнi, i все це радiсть життя.//
//Молодому космополiтовi не сподобалось у Каховцi.
- Не подоба ться менi Каховка.
- Так? Не подоба ться! Ай-ай-ай! А скажiть менi, ви ©й подоба тесь?
- Кому?
- Каховцi. Чим ви порадували ©©, чим натхнули? Якими iдеями, якими
планами ви схвилювали серця каховчан - будiвникiв комунiзму? А що ви
зна те про не©? Якi пропозицi© внесли на предмет виправлення
недосконалостi видимого порядку речей?
- Та я просто...
- Ви нахлiбник i нiкчема. Каховка навiть не помiтила вашо© присутностi
в нiй. Ви як муха в ©дальнi. Йому не подоба ться Каховка! Нудно,
неефектно, не, не... Ви слiпа нiкчема, слiпа, не здатна бачити, без любовi