Страница:
до людей, без радостi творчостi, без здатностi захоплюватись. Ви молодi, а
душа у вас стара. Стара заперечуюча душонка з такою-от, зна те,
саркастичною дотепнiстю. Я бачити вас не хочу! Iдiть.//
Тодi Гриша Нагнибiда подивився на нас сво©ми великими чистими очима, i
ми помiтили, що вiн вiдходить од
нас.
- Що, Гриша? - сказали ми йому нiжно, наскiльки дозволяло нам зовнiшн
безобразiв i смердота, що йшла з наших ротiв.
- Умираю, - прошептав Нагнибiда i якось не то всмiхнувсь, не то хотiв
заплакать. Потiм вiн повернув сво
лице' до мене, як до старшого лiтами. Тодi я нахилився i до нього i,
дивлячись в бездонну прозорiсть його очей,
що ось-ось закриються навiки, помiтив, що очi його вже бачать не нас, а
щось iнше, дивлячись кудись поза нас.
- Кажи менi, Григорiй. Що ти бачиш? Запишу.
- Я бачу все...
- А чи нема там Укра©ни? Чи не бачиш ти ©©?
- Бачу, брате.
Що вiн розповiдав про Укра©ну, я не чув. Я знепритомнiв од голоду, i
перо випало з мо©х рук. Коли я прийшов до тями i розплющив очi...
Я составляв закони. Я пропонував ©х вождям мого народу на затвердження.
Я пропоную план саду. Мене провалили. Виступаю па пленумi комсомолу.
Мене слухають. Потiм закон приймають, тiльки я щоб не думав багато про
себе.
- Я мрiйник. Я реконструюю мiсто перший. Я провiдник - (2-го травня).
Обком-iнтурист. Розмови. Мости. Озеро. Сади. Мiсто. Площi. Принципи
забудови. Закони для села. Для школи. Для батькiв. Основна моя пристрасть
- етична. Перебудовую в уявi свiт. Не сплю ночi. Картини шумлять в головi,
проносяться одна за одну краща й величнiша. Мiг усе. На все добре i
розумне був здатний i готовий цiлком. А бачив навколо себе дрiбноту
душевну й розумову. I нi на грiш смаку навколо.
Творець мусить любити життя й показувати, що воно прекрасне. Без нього
люде б мали сумнiв. Себто творець мусить писати... правду.
Сорадуйся i сострадай. Тiльки через жалiсть, страждання людина
зоста ться людиною, а не каменем з викарбуваннми на ньому письменами
законiв людських.
//Обов'язково в картинi повиннi бути археологи i розкопки.
Згадати i розписати докладно цю унiкальну Кам'яну Могилу, i нiч розмов,
i як доiсторичний учений ловив менi вночi ракiв теж доiсторичним способом.
Докладно описати. Порiвняти, як мiй дiд-чарiвник ловив рибу.
Археологи потрiбнi як носi© призми часу.//
//Виступала молода вiрменська поетеса. Прекрасний, гiдний подиву
виступ. Я буквально зачарований цi ю промовою. "Це нове начало". Узнати ©©
iм'я i адресу i обов'язково написати листа.//
//-Та нiчого, ну що ви, ©й-богу, на мою думку, все в абсолютному
порядку. Шкода тiльки, що час марно гине.
- Не час гине, а ми.//
- Дуже iнтересно. Хоча в мене кiлька аргументiв, якими я хотiв би
обгрунтувати протилежну точку погляду. Ви дозволите?
- Прошу.
- Почну з того, що ви говорили неприпустимi© дурницi взагалi...
//Багато говорите про щастя. Щастя, щастя... речi набагато значнiшi,
нiж щастя, набагато глибшi i, якщо хочете знати, набагато достовiрнiшi.//
У нього так довго не було успiху, що вiн постарiв, зiв'яв i зробився
некрасивим. Для красоти потрiбно щастя, потрiбна гармонiя:
у фiзичних насолодах,
у здiйсненнi бажань,
в сприятливiй роботi.
//Нерозумно i пошло було б ненавидiти i "розвiнчувати" Гоголя за
"Листування з друзями", що викликало лист Б лiнського.//
ПРО ЛЮДЕЙ
слiд судити з того, в чiм вони мали успiх, а не з того, в чiм вони
зазнали невдачi.
Бо ць i з хибами все-таки бо ць, а муха без хиб - всього лише
бездоганна муха.
//Перетворення прароди в Кита©,, зiбрвтя яомери журналiв, книги.
Природа Iндi© в оковах. Розтагiнева земля. Америка.
"Людство загине вiд пустелi, рано чи ино ©й судилося покрити мертвим
саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке ©© фатальне
нркречення. I главний фактор в утвореннi пустелi-людина".//
(Буржуназна наука)
Дiалог про вдячних нащадкiв. Проспiвавши Солюв: 1. велевi....
2. Темнi . Паотшпсв поснули. На iснавах чи просто на землi пiд небом.
Почина мiнятися небо. Свиться сон.
Пiд час сну про©жджають машини чи хтось пiдходить i спиня ться втаюча
тоявсно: "Куди звертати?"" Пiдходить не один, а дво чи тро , щоб дати
можливiсть вести паралельнi дiалогв надореневам мiж собою i "сил мiж
собою.
3. Один з плотникiв - закаяодавець- i пророк. Колидуб.
4. Другий - Кола. Товченик. Нечитайло.
5. Один - зовсiм, юдлiгок. Почував в сей всi 'таланти, якi тiльки в ва
свiтi.
6. Третiй - практична людина" Не любвiь нiяких нриявiв почуттiв.
Любить, щоб усе було- так, як едви.
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
- Пусть солдаты немного поспят.
Сю теню сшиахгаь мо© плотники пiд кiнець одно© дi© вечорами весною швд
спiвв солов'я.. Потiм: они.
Неодмiнно скористати в напливах.
Переглянути для цього "Прощай, Америко!" i, можливо, звiдти взяти
епiзод.
//При©зд на Каховку делегатiв Америки, Iндi©, Китаю.
1. Дiйовi особи можуть ешдкунатися з допомогою радiоапаратiв. Таким
чином, можна обiйняти кiлька точок. Каховка - Тершиня або Заворiжжя -
Керч.
2. По©здка автомашиною по трасi Москва - Сiмферополь.
3. Або лiтаком.
4. Над пустелями нашого пiвденного сходу i, можливо, i iнших кра©н.//
//Коли президент Академi© наук О. М. Несмеянов читав свою iмпровiзовану
доповiдь про "точки росту", якi лежать завжди "десь мiж", по краях иаук, я
додумав:
i в поезi© ми зна мо дуже яскравий приклад - Маяковський. Зумiв же вiн
мову поезi©, газети, гасла i прози найсiрiшо© об' днати в новий сплав
могутньо© ново©, нечувано© сили.
Це зрозумiв Б. Агаяов.
Взагалi виступ Несмеянова був винятково топким i цiкавим, що розкрива
в ньому дуже обдаровану людину.//
Про стик далеких атомiв.
//Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора. Бiля нього
захопленi шепоти журналiстiв. Нарештi, коли його спитали: "Ну, як?!" -
вiдповiв несподiвано, чим i збентежив декого://
- Рука довга. Щось не те. Неестественная стать. Не смiйтеся. Ось
пригада те мое слово - не пройде. Буде роботать якась iнша машина. А це
все рiвно, що жирафi приточить ще шию втрое. Розпадеться:
- Що?
- Розпадеться отая машина на двi чи три, а може,и п ять машин, i всi д
ять, разом взятi, зроблять всю ©© роботу, а електроенергi© пожеруть удво
менше. От щоб ви знали. Руки довгi.
- Шия?
- Хай буде шия.
16/VII/ [19]52
Може, ввести в фiльм автора? Дикторський текст.
- Те-то i те-то... Ось тут батрачив колись мiй I9-лiтнiй батько.
Все в показi: екскаватор "хвата " цiлу скiфську могилу й пiднiмав вгору
(напливом).
Три тисячi лiт назад скiфи.
Половцi, хозари,
Запорожцi.
Сiрко... Долина.
Фальцфейн, революцiя, вiйна.
1. У Сталiна.
2. Андрiанов дома.
3. У степу на машинах.
4. На Днiпрi на пароплавi.
5. В лiтаку над Укра©ною.
6. Каховка.
7. Хто прийшов (прийом на роботу)
I ДЕСЬ У СЕРЕДИНI
цi © семiрки дiм мого героя, i ви©зд його з сiм' ю, i прощання з
матiр'ю Фелiкси - i вона в степу (©© забрали про©жджi геологи на вантажнiй
машинi). Вантажна машина у степу серед безбережних бавовникових полiв, i
вона на нiй сто©ть, вся спрямована в майбутн .
Люди радiють. Сталася подiя величезна в ©хньому життi, в життi народу,
в життi i долi ©хнiх дiтей i всiх ©хнiх поколiнь. Це велике торжество. Це
величезне самоспоглядання, i це на межi дi©. Дiя невiддiльна. Вона
почина ться зразу.
Вирiшили проект. Пiсля довгих дослiджень, спорiв, перевiрок i т. п.
прийшли до варiанта, прийняли. Великий, незабутнiй день! У такий день не
можна бути на самотi. Навiть мало говорили, але думали разом (винятково
цiкаво i виразно).
У драмi один з геологiв говорить: "Господи, як вiдрiзня ться теперiшня
драма вiд минуло©".//
ШЕХОВЦЕВ
//Чоловiк швидкий, рухливий i якийсь увесь нiби невловимий,
вислизаючий. Вiн пе ходив, а забiгав, заскакував, наскакував, зiскакував.
Його не можна було кудинебудь пiдвезти, а лише пiдкинути, викинути.
Голос у нього гучний i спочатку завжди впевнений i респектабельний, як
кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося
сумнiвним, i тодi голос у нього зразу слабшав i починав невпевнено
деренчати. Так було i цього разу.
Довго сидiли робiтники, притихши в глибокому знiяковiннi, коли вiн
розкрив ©хн неподобне ставлення до працi "з цiлковитою бiльшовицькою
прямотою i вiдвертiстю". I як не просили в президi©, як не викликали
робiтникiв на дискусiю, нiхто не вiдгукувався. "Що тут уже говорити, все
зрозумiло". I сидiв пiсля сво © блискучо© доповiдi при мно збуджений,
поправляючи п'ятiрнею, нiби гребенем, волосся, що злегка скуйовдилося пiд
час виступу.
Але от якось умовили виступити бригадира рiзноробiв Романа Ляща. Лящ
був людиною на вигляд непоказною але вдумливою. Був вiн i непоганий
бригадир.
Сво© рiзноробочi справи або те, що звалося ранiш чорною роботою, вiн
виконував дуже старанно. Ораторських даних за ним помiтно не було, але тут
раптом вiн знайшов справдi класичний ораторський прийом, який розвеселив
усiх, крiм, мабуть, президi©.
- Так, товаришi, - сказав Лящ i, повернувши голову, добре потер
потилицю, - наш виконроб Ш., що виступав тут, правильно викрив i вивiв на
чисту воду, ну, тобто буквально всi хиби в нашiй, так би мовити, мiж iншим
роботi i так i далi. Картина, або ще бiльше, так би мовити, художество,
яке ми явля мо з себе, та ще, так би мовити, ну, буквально, на найкращому
березi Днiпра, нiкуди, тобто, не годиться, абсолютно. I нема тут серед
нас жодного чесного робiтника, якими ми тут , щоб цiлком не погодитись з
тими неподобствами, якi, знов же таки, ми тут щодня творимо. Тому ми
можемо сьогоднi цiлком так би мовити, свiдомо заявити нашому виконробовi i
вiдповiдально: так, ви, товаришу Ш., справдi по-варварському ставитесь до
матерiалiв велико© будови комунiзму, про яку ви так чiтко i правильно, так
би мовити, говорили. Ви по-варварському ставитесь до нашого робочого часу
до нашо© працi. Скiльки ми тут простою мо через вас через ваше невмiння
органiзувати наш робочий, так би мовити, процес i так i далi. Скiльки ми
тут щодня ла мо вас за це тайкома, можете, так би мовити, жiнок спитати i
перевiрити.
Ш. був тихо приголомшений. Що завгодно чекав вiн почути вiд Ляща,
тiльки не такого повороту справи.//
//"Ти скажи менi, чи рiчки назад потечуть?
- I рiчки потечуть, куди накажемо". (Солдатська розмова) .//
//А смисл який? Чому треба робити все обов'язково наперекiр? I чи в в
цьому мудрiсть?
- Те, що ми робимо, таке саме безсмертне, як Сталiнградська битва, таке
саме незмiрне, як наша перемога.
Це давня мрiя людства. Погаснуть грiзнi бурi, посуха, облагородиться
клiмат. I ми ввiйдемо в Безсмертя, красивi, як i дiло наших рук.
Тридцять мiльярдiв дерев, що ©х посадимо ми...- ось iсторична
вiдповiдь, що ©© да сьогоднi комунiзм анархiчному капiталiзмовi,
розтлителю землi.
- Спасибi за великий приклад. Нема нi барв, нi слiв... Може, тiльки
музика спроможна втiлити сьогоднi цей неосяжний рух нових людських сил на
землi.
Це справдi географiчний труд. I коли е розумнi iстоти на iнших
планетах, то й звiдти побачать вони в сво© телескопи наш бiльшовицький
знак на Землi.
- Вiсiмдесят тисяч колгоспiв СРСР! А Румунiя, Болгарiя, Китай! Важко
уявити собi, що буде в свiтi через п'ятнадцять лiт.//
17/VIII [19]52
Проблема часу
Розробити найрiзноманiтнiшi способи рiшення часу на екранi. Треба так
розташуватися в картинi, щоб почуватися цiлком вiльно в часах минулих
рокiв за двi тисячi. Сучасники.
Те ж саме i в просторах.
81 IX [19]52
ЗОЛОТI ВОРОТА*
(НОТАТКИ Й МАТЕРIАЛИ ДО РОМАНУ НАРОДНО ЕПОПЕ НА ДНIПРI)
Подумати треба зараз же - поки не до кiнця зiпсували - i про Нову
Каховку. В нiй минуле не матерiалiзоване нi в пам'ятниках старовини, нi в
iсторичних будовах. Вона, Стара Каховка, ма минуле iсторичне, полiтичне.
Отже, деякi будови треба будувати, уявляючи себе в майбутньому.
13/IХ 1952
Написати цiлу лiнiю "аморального" поводження хлопцiв з дiвчатами. На 10
рожениць у родильному домi вiсiм байстрят. Вивчити найбiльш цiкавi дiла,
iсторi©, драми.
м протиставити хороше подружжя з любов'ю, щастям, дiтьми.
Дiвчат багато бiльше, нiж хлопцiв взагалi у нас. I дiвочкам горе. Се
бiда велика, загальна.
Дiвчатам присвятити окремий роздiл i взагалi багато уваги. Про них так
багато можна сказати.
Пригадати дiвчину, що не виходить замiж, бо сватаються некрасивi.
Тут впадав у вiчi багато красивих дiвок i хлопцiв.
ПОЕТ НАРОДУ
На великих зборах, на пленумi, лаяли поета Р.
Лаяли й шельмували його молодi, власть iмущi люде, якi вважали сю лайку
й шельмування народного старого поета за свiй священний обов'язок i
службовий подвиг. Поету не простили нiчого, нi одно© його житт во©
помилки. Драму його життя, що попсувала йому все на свiтi, ще коли власть
iмущi ходили без штанiв або гадили в пелюшки, [сю] драму особливо грiзно i
пристрасно пригадували як непростимий, незабутнiй, пiдлий злочин поета, що
заслугову вiчно© кари, презирства i помсти. Що вже нiяка нi партiйна його
приналежнiсть, нi талант, нi третина столiття творчо© працi, нi сивизна,
нi велетенська праця для народу, для партi©, для комунiзму не затулять нi
його ганьби й злочинства, нi ©х пильностi й непримиренностi.
Навiть бездонну душевну доброту поета вважали за безпринципнiсть i
маскування.
Поет у сей час сидiв поверхом нижче в буфетi i тихо собi випивав щось
алкоголiчне. Вiн був у всьому подiбний до свого народу.
- Поете! Нагору поспiшайте. Там про вас iде грандiозна мова. Сам N. вас
критику . Швидше!
Поет посидiв трохи ще, схилившись над бокалом. Про що вiн думав,
невiдомо. Потiм пiшов нагору, почувши обов'язковi оплески.
Пiшов поет нагору... Нагорi в шанобливiм оточеннi всiх тих, що треба,
iшов сам власть iмущий, проповiдчик грiзний.
Его.глаза сверкают. Лик его ужасен. Движенья быстры. Он прекрасен. Он
весь, как божия гроза".
Пiдiйшовши до "божо© грози", поет ввiчливо поклонився i, потискуючи
длань, сказав, аби не подумала "гроза", що вiн ©© зовсiм не чув:
- Вiтаю вас. Промова епохальна. I переконлива до краю по формi i по
змiсту. Пiдписуюсь пiд кожним ©© словом.
- А що ж ви дума те, не правда? В таких дiлах треба бути одвертим, не
взирая... - сказала "гроза".
- Абсолютно згоден. Я навiть не ждав од вас такого. Я зачарований.
- А ви не дуже бравiруйте, - доповiдчик грiзно пахмурився i зловiсно
блиснув очима.- Вам би плакати треба, а не вчиняти жалюгiднi намагання
жартувати.
- Я дуже вдячний вам за милостиву пораду. Дiйсно, пiду я краще додому
да поплачу, - сказав поет.- Будьте здоровi й щасливi. Бажаю вам добра.
Тiльки два слова на прощання: ви прийшли i пiдете, а я вже остався...
Поет повернувся i поволi пiшов по схiдцях униз. Спина в нього була
зiгнута од велико© ношi, голова бiла, нiби весь огонь уже згорiв у нiй i
лишився один тiльки попiл. Дома вночi вiн склав вiрша прекрасного i
чистого, як ручай, для свого i всiх народiв про те, що комунiзм поборе i
запану в усiм свiтi, не дивлячись нi на якi темнi сили, що стоять на
переможнiм його шляху, i буде братство на землi, i любов, i жалiсть.
Наймогутнiша машина епохи - земснаряд - ма абсолютно неоригiнальний i
неефектний вигляд. За допомогою сi © машини ми перетворимо Землю. Те, що
мрiялось лише в казках чи в снах, може стати реальнiстю наших днiв. От що
таке земснаряд. I нiчого показного. Се не машина, а цiлий образ.
21/IХ [19]52
Секретар Херсонського обкому виступив з доброю доповiддю.
Голос у нього молодий, i сам вiн мiцний i здоровенний.
Намагався говорити найчистiшою руською мовою, що йому й удалось на 150
%: вiн акав бiльш, нiж се роблять самi руськi люде... Перестарався.
За змiстом промова була хорошою.
12/Х [19}52 Недiля, ранок над рiкою Пiдпiльною
НАД ВIЧНИМ ПОКО М
Преклоняю колiна перед тобою, повний невимовно© вдячностi, що породила
мене в великi часи, що напува ш i году ш мене всiма тво©ми багатствами
хлiба, меду, молока твого, тво©х пiсень i музики, що да ш менi радощi й
страждання i приймеш до свого лона, як прийняла дiдiв мо©х i прадiдiв,
мати моя.
Чому так любили тебе, i так оспiвували, i так серцем тяглися до тебе, й
думками, i всiма найвищими почуттями, що тiльки було вищого й чистiшого в
мужнiй людинi.
Благословляю день, i осiнь, i теплий вечiр, i шум сокориний, що
доноситься до мене з того берега.
21/Х [195й2
Коли менi пощастить написати сценарiй в доброму здоров'© i я не втрачу
працездатностi, я зроблю фiльм свiй на Ки©вськiй студi©.
Я повертаюсь на Укра©ну i творитиму серед свого народу. Я не можу без
нього далi писати. Як би важко менi не було. Як не доведеться поневiрятися
менi в Ки вi, я мушу, зiбравши всi сили, не звертати уваги на людей, що
мене ненавидять, творити для народу, молитися народу, iдучи з ним до
велико© мети - побудови комунiзму, i жити одним - картиною про велике
будiвництво на Днiпрi i в степах Укра©ни.
ПРО Г. I Л.
й такi. При©здять, сновигають. Закопилюють губи. ©м не подоба ться.
"Скучно. Сiро. Неефектно". "I чим бiльше придивля шся, тим сiрiше..." i т.
д. Отсi пiдслiпуватi виродки, лжеписъменники, псевдокореснонденти... яких
не слiд би пускати сюди на пiстолетний пострiл...
Дивитись соромно. Не могли найти нiчого кращого прислати.
24/Х [19]52 18 годин
Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки
молодих. Простi собi трудiвницi. У одно© немовля, сповите у бiлу
простиньку. Вона гойда його на руках i сама ритмiчно похиту ться, щасливо
усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив ©х
всього лише п'ять секунд, обнiма радiсть.
Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним
чистим лицем кивнула водi вi. Вiн снинив машину. Вона сiда в кабiну,
посмiхаючись водi вi - сво му, очевидно, знайомому, - а в мене на очах
сльози радостi. Чому?
Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного,
нiжного...
ХАМ
Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин
мовчанки вона запитала мене, чи я до не© прийшов. Коли я сказав "так" i
назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким
же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для яко© мети, i потiм
помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв.
Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити
нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може
менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов.
Свинтус так i не глянув на мене.
Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi:
та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi сво ю
хамуватiстю теж буду комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне
тавро хама...
У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не
парадокс!
14/Х1 1952
ЮЛIАНА
Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять
рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю ©й иайнiжнiшi слова.
Милуюсь нею, весь переполнения до не© глибокою нiжнiстю.
...Так, я люблю ©©, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов?
Пречиста вода велико© Рiки мого народу! Се ©© цiлюща волога оповила,
омила мене, ©© вiчно дiвоча укра©нська ласка i бездогавиа чистота ©©
багато-щедрих фарб.
М'яка тепла вода ©© оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот,
повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i
радiсним. Вона наповнила серце мо любов'ю, миром, щастям. I я
благословлятиму тепер усе життя чистi ©© береги, i плескiт ласкавий ©©
хвиль, i син небо в ©© водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу
вiд кожного дотику ©© рiдно© води до мене.
Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З
кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на
тихi© води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю
до тебе.
Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на сво© береги, де
трудяться мо© люде, де чую спiв...
1953 рiк
31/1 [19]53
Милого ©© забили на яионськiй вiйнi в той саме час, коли ще тiльки-но
зiйшла ©© зоря. Не наложила вона на себе руки. Не прокляла всесвiт i бога.
Не втопилась. На всi цi драматичнi речi, вчинки у не© не вистачило
геро©зму. Вона не була глибока, як безодня, чи гостра [як] блискавка. Вона
була вiжна, як вода. Тихо плакала вона на самотi по сво му Василю. А коли
хтось пожалiв ©© i приголубив, вона невiльно вiддалася сво му
покликанню...
- Чим же хату покри мо?
- оломою. Чим.
- Кажуть, що соломою ж тепер не можна.
- Чому?
- Погана солома. Перестали молотити в околот.
- Нi, не тому. Солом'яна стрiха, писателi кажуть, в ознакою мiщанства,
нацiоналiзму.
- Дурницi. Солома в головi - ото мiщанство чи дворянство, а стрiха може
бути всяка. Аби не протiкала.
- Еге. У його, мабуть, грошей багато.
- Стрiха не мiщанська, а людська, якщо в в вас серце.
- Мiщанська вона для мiщанина, а для нас людська. Солома у них в
головi. Солом'яне серце i блудлива холодна душа.
- Красива.
- Тю, лихо його забери! Вже в соломi нацiоналiзм завiвся.
КИТАЙ
ЗУСТРIЧI ТВОРЧI
//Полетiли в Китай. Або прибула делегацiя китайських робiтникiв i селян
на Каховку.
Глибоко iнтимна розмова укра©нських, росiйських i китайських
трудiвникiв землi.
Трудiвники землi.
Про лiси, про фруктовi дерева...
41VIII [19]53
ПЕРСОНАЖI "ХАТИ"
//Один з персонажiв хоче, щоб у майбутньому було багато звiра в степу i
птицi. Все хлiб та хлiб. Я хочу, щоб усе було.
Вiн мрi про майбутн . Щоб було цiкаво.
I щоб були хижi звiрi.
Нiчого. Ми вихова мо у них новий iнстинкт - дружби до людини.
Досить хижацтва.//
//Неодмiнний персонаж фiльму - археолог. Може бути комедiйним.
Введення археолога i археологiчних дослiджень у районi будiвництва
дасть змогу часових рiшень у фiльмi.//
//Краще, коли археологiв буде два: один старий, як-от покiйний професор
Яворницький, другий молодий, який трохи iронiчно дивиться на Яворницького.
Це молодий учений, весь спрямований вперед, а не назад.
- Дивись назад, - це суть нашо© нацi©.
- Дивись вперед, а то лишишся позаду, - i через минуле утверджуй
майбутн в сучасному.//
Т-ко недотепний. Вiн нiколи не мiг захистити як слiд свою думку,
губився, говорив дурницi, - одне слово, справляв невигiдне враження.
"Знаходився" вiн щось через три-чотири години.
"ЗОЛОТI ВОРОТА"
Се було звичайно дома. Тодi диспут продовжувався, вiдбувався ще раз.
Ворогом була його дружина чи... Вiн вкладав ©й в уста переконливi гострi
аргументи проти себе, значно гострiшi, нiж тi, з-за яких вiн потерпiв
фiаско, але зате i одповiдав же вiн ©й! Через годину од не© не оставалося
цiло© кiсточки. I тiльки тодi вiн заспокоювавсь, до нього верталася творча
сила. Жiнка се знала i терпiла.
Прославитись можна було колись надлюдським стражданням, пекельними
муками чи диким злочинством.
Хто був славним через працю?
Назовiть менi одну душу за тисячу лiт, що прославила би ся трудом
праведним.
Нема тако© селянсько© душi.
Труд був марним.
Шлунковим, рослинним.
Знайдiть бодай один пам'ятник щасливiй людинi. Ось пам'ятник людинi, що
вмiла красиво й щасливо прожити життя.
Дивiтесь на нього, нащадки! Нема такого...
181 VI [19]53 У вагонi
Народ народу подарував рiку. Тема для блискучого оповiда©шя або
сценарiю.
ЗОЛОТI ВОРОТА
Золотi ворота в комунiзм. Юнацтво мрiв збудувати ©х серед степу i щоб
через них текли води Днiпра по стелах Укра©ни.
ТАК ВОЮВАТИ, ЯК МИ
//Пам'ятайте тiльки одне: так воювати, як ми воювали, i не снилось
нроклятiй вашiй крамарськiй натурi.
I яе вмирали ви в битвах так, як умирали нашi геро©, i не перемагати
вам нiколи так, як перемагали ми.
Тако© мiри любовi до життя i подвигу, тако© пристрастi перемоги не
видавити вам iз сво©х крамарських душ i не купити нi за яке золото.
Що ваше золото? Якi смiшнi i дурнi ви сьогоднi з вашим золотом.//
//У нього слабе мiсце - вважати себе важною перселою.
- Вiн пiднявся все ж до високо© посади.
- Так, але ж i ящiрка не гiрше за орла досяга найвищих гiрських
верховин.
- Господи, це неможливо.//
ДО ДРУГОГО СПОРУ
//Заходи для врятування народу i держави не завжди лишаються
однаковими.
"Сама доброчиннiсть ста пороком, коли застосовують ©© помилково".//
23/VIII [19]53
Журнал "Нейшнл перентс тiчер" - про систему виховання в США. "Все, чого
потребу кра©на, - це люди, якi будуть вбивати iнтих для того, аби вижити
самим".
"Капiталiсти володiють школами i унiверситетами на правах приватно©
власностi, подiбно до того, як володiють вони банками, валютою, пресою".
Готування до вiйни, до нищеяня.., штучно створений психоз небезпеки i
т. iн.
Пригадати всю "Прощай, Америко!" i статтю в "Новом времени".
Епiзоди в лiтаку
//Хочете писати про майбутн ? При©жджайте до нас на будiвництво i
розкажiть людям про те, що буде через... рокiв.
Коли закiнчилось це дивне оповiдання про те, яким буде степ через
п'ятнадцять лiт, молодий хлопець зiтхнув i, дивлячись у далину, спитав:
- А яким стану я в той час?//
//Навiщо ти написав те-то i те-то? Лдже цього ще нема.
- Це наукова фантастика.//
//Великi будови - це кульмiнацiйнi вишки нашого господарства.//
//Треба написати п'ять оповiдань.
Вiд мрi© Ленiна до гiгантського сучасного - майбутнього.
Народи нашо© кра©ни пройшли уже гiгантським шлях.
Полезахиснi зони - лiси комунiзму.
Новий пейзаж комунiзму - це краса майбутнього, i в цiй красi краса
наших душ, нас, як авторiв i творцiв майбутнього, нових людей на землi.//
24/VII [19]53
Годинна бесiда з т. Кузнецем Я. М. про два варiанти.
1. Самотьочнии (прийнятий урядом).
2. Механiчний (Геден).
Другий дешевший на 5 мiльярдiв без Молочанського водосховища. У когось
у вереснi забiгають "мальчики кровавые в глазах".
Образ Кузнеця iнтересний.
Говорив йому про сибiрськi рiки, про Давидова" Вiнтера i т. д. Все
розумi . Правда, треба тему трактувати у всесвiтньому масштабi.
Пристрастi великi.
Пригадав йому Лисенка-Цицина.
ПРОПАВ
1.. Iван Iванович, що займав великий пост, бувши викликаний до Петра
Петровича, який займав ще бiльший пост, почув раптом на свою адресу
несподiвано грубе:
- Геть! Iди геть! Мерзотник, так i так!..
2. Зовсiм збитий з пантелику, вмить вийшов, в очах потемнiло... плило
все в головi... "Пропав".
3. Дома всi стурбованi. На роботу вже не по©хав. Но ©в, не пив. Усю нiч
не спав. Вiв внутрiшнiй дiалог. "За що?" Перелiчував усi сво© заслуги,
свою вiдданiсть працi, мрi©... За що?! Не можу я бiльше працювати. Руки
душа у вас стара. Стара заперечуюча душонка з такою-от, зна те,
саркастичною дотепнiстю. Я бачити вас не хочу! Iдiть.//
Тодi Гриша Нагнибiда подивився на нас сво©ми великими чистими очима, i
ми помiтили, що вiн вiдходить од
нас.
- Що, Гриша? - сказали ми йому нiжно, наскiльки дозволяло нам зовнiшн
безобразiв i смердота, що йшла з наших ротiв.
- Умираю, - прошептав Нагнибiда i якось не то всмiхнувсь, не то хотiв
заплакать. Потiм вiн повернув сво
лице' до мене, як до старшого лiтами. Тодi я нахилився i до нього i,
дивлячись в бездонну прозорiсть його очей,
що ось-ось закриються навiки, помiтив, що очi його вже бачать не нас, а
щось iнше, дивлячись кудись поза нас.
- Кажи менi, Григорiй. Що ти бачиш? Запишу.
- Я бачу все...
- А чи нема там Укра©ни? Чи не бачиш ти ©©?
- Бачу, брате.
Що вiн розповiдав про Укра©ну, я не чув. Я знепритомнiв од голоду, i
перо випало з мо©х рук. Коли я прийшов до тями i розплющив очi...
Я составляв закони. Я пропонував ©х вождям мого народу на затвердження.
Я пропоную план саду. Мене провалили. Виступаю па пленумi комсомолу.
Мене слухають. Потiм закон приймають, тiльки я щоб не думав багато про
себе.
- Я мрiйник. Я реконструюю мiсто перший. Я провiдник - (2-го травня).
Обком-iнтурист. Розмови. Мости. Озеро. Сади. Мiсто. Площi. Принципи
забудови. Закони для села. Для школи. Для батькiв. Основна моя пристрасть
- етична. Перебудовую в уявi свiт. Не сплю ночi. Картини шумлять в головi,
проносяться одна за одну краща й величнiша. Мiг усе. На все добре i
розумне був здатний i готовий цiлком. А бачив навколо себе дрiбноту
душевну й розумову. I нi на грiш смаку навколо.
Творець мусить любити життя й показувати, що воно прекрасне. Без нього
люде б мали сумнiв. Себто творець мусить писати... правду.
Сорадуйся i сострадай. Тiльки через жалiсть, страждання людина
зоста ться людиною, а не каменем з викарбуваннми на ньому письменами
законiв людських.
//Обов'язково в картинi повиннi бути археологи i розкопки.
Згадати i розписати докладно цю унiкальну Кам'яну Могилу, i нiч розмов,
i як доiсторичний учений ловив менi вночi ракiв теж доiсторичним способом.
Докладно описати. Порiвняти, як мiй дiд-чарiвник ловив рибу.
Археологи потрiбнi як носi© призми часу.//
//Виступала молода вiрменська поетеса. Прекрасний, гiдний подиву
виступ. Я буквально зачарований цi ю промовою. "Це нове начало". Узнати ©©
iм'я i адресу i обов'язково написати листа.//
//-Та нiчого, ну що ви, ©й-богу, на мою думку, все в абсолютному
порядку. Шкода тiльки, що час марно гине.
- Не час гине, а ми.//
- Дуже iнтересно. Хоча в мене кiлька аргументiв, якими я хотiв би
обгрунтувати протилежну точку погляду. Ви дозволите?
- Прошу.
- Почну з того, що ви говорили неприпустимi© дурницi взагалi...
//Багато говорите про щастя. Щастя, щастя... речi набагато значнiшi,
нiж щастя, набагато глибшi i, якщо хочете знати, набагато достовiрнiшi.//
У нього так довго не було успiху, що вiн постарiв, зiв'яв i зробився
некрасивим. Для красоти потрiбно щастя, потрiбна гармонiя:
у фiзичних насолодах,
у здiйсненнi бажань,
в сприятливiй роботi.
//Нерозумно i пошло було б ненавидiти i "розвiнчувати" Гоголя за
"Листування з друзями", що викликало лист Б лiнського.//
ПРО ЛЮДЕЙ
слiд судити з того, в чiм вони мали успiх, а не з того, в чiм вони
зазнали невдачi.
Бо ць i з хибами все-таки бо ць, а муха без хиб - всього лише
бездоганна муха.
//Перетворення прароди в Кита©,, зiбрвтя яомери журналiв, книги.
Природа Iндi© в оковах. Розтагiнева земля. Америка.
"Людство загине вiд пустелi, рано чи ино ©й судилося покрити мертвим
саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке ©© фатальне
нркречення. I главний фактор в утвореннi пустелi-людина".//
(Буржуназна наука)
Дiалог про вдячних нащадкiв. Проспiвавши Солюв: 1. велевi....
2. Темнi . Паотшпсв поснули. На iснавах чи просто на землi пiд небом.
Почина мiнятися небо. Свиться сон.
Пiд час сну про©жджають машини чи хтось пiдходить i спиня ться втаюча
тоявсно: "Куди звертати?"" Пiдходить не один, а дво чи тро , щоб дати
можливiсть вести паралельнi дiалогв надореневам мiж собою i "сил мiж
собою.
3. Один з плотникiв - закаяодавець- i пророк. Колидуб.
4. Другий - Кола. Товченик. Нечитайло.
5. Один - зовсiм, юдлiгок. Почував в сей всi 'таланти, якi тiльки в ва
свiтi.
6. Третiй - практична людина" Не любвiь нiяких нриявiв почуттiв.
Любить, щоб усе було- так, як едви.
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
- Пусть солдаты немного поспят.
Сю теню сшиахгаь мо© плотники пiд кiнець одно© дi© вечорами весною швд
спiвв солов'я.. Потiм: они.
Неодмiнно скористати в напливах.
Переглянути для цього "Прощай, Америко!" i, можливо, звiдти взяти
епiзод.
//При©зд на Каховку делегатiв Америки, Iндi©, Китаю.
1. Дiйовi особи можуть ешдкунатися з допомогою радiоапаратiв. Таким
чином, можна обiйняти кiлька точок. Каховка - Тершиня або Заворiжжя -
Керч.
2. По©здка автомашиною по трасi Москва - Сiмферополь.
3. Або лiтаком.
4. Над пустелями нашого пiвденного сходу i, можливо, i iнших кра©н.//
//Коли президент Академi© наук О. М. Несмеянов читав свою iмпровiзовану
доповiдь про "точки росту", якi лежать завжди "десь мiж", по краях иаук, я
додумав:
i в поезi© ми зна мо дуже яскравий приклад - Маяковський. Зумiв же вiн
мову поезi©, газети, гасла i прози найсiрiшо© об' днати в новий сплав
могутньо© ново©, нечувано© сили.
Це зрозумiв Б. Агаяов.
Взагалi виступ Несмеянова був винятково топким i цiкавим, що розкрива
в ньому дуже обдаровану людину.//
Про стик далеких атомiв.
//Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора. Бiля нього
захопленi шепоти журналiстiв. Нарештi, коли його спитали: "Ну, як?!" -
вiдповiв несподiвано, чим i збентежив декого://
- Рука довга. Щось не те. Неестественная стать. Не смiйтеся. Ось
пригада те мое слово - не пройде. Буде роботать якась iнша машина. А це
все рiвно, що жирафi приточить ще шию втрое. Розпадеться:
- Що?
- Розпадеться отая машина на двi чи три, а може,и п ять машин, i всi д
ять, разом взятi, зроблять всю ©© роботу, а електроенергi© пожеруть удво
менше. От щоб ви знали. Руки довгi.
- Шия?
- Хай буде шия.
16/VII/ [19]52
Може, ввести в фiльм автора? Дикторський текст.
- Те-то i те-то... Ось тут батрачив колись мiй I9-лiтнiй батько.
Все в показi: екскаватор "хвата " цiлу скiфську могилу й пiднiмав вгору
(напливом).
Три тисячi лiт назад скiфи.
Половцi, хозари,
Запорожцi.
Сiрко... Долина.
Фальцфейн, революцiя, вiйна.
1. У Сталiна.
2. Андрiанов дома.
3. У степу на машинах.
4. На Днiпрi на пароплавi.
5. В лiтаку над Укра©ною.
6. Каховка.
7. Хто прийшов (прийом на роботу)
I ДЕСЬ У СЕРЕДИНI
цi © семiрки дiм мого героя, i ви©зд його з сiм' ю, i прощання з
матiр'ю Фелiкси - i вона в степу (©© забрали про©жджi геологи на вантажнiй
машинi). Вантажна машина у степу серед безбережних бавовникових полiв, i
вона на нiй сто©ть, вся спрямована в майбутн .
Люди радiють. Сталася подiя величезна в ©хньому життi, в життi народу,
в життi i долi ©хнiх дiтей i всiх ©хнiх поколiнь. Це велике торжество. Це
величезне самоспоглядання, i це на межi дi©. Дiя невiддiльна. Вона
почина ться зразу.
Вирiшили проект. Пiсля довгих дослiджень, спорiв, перевiрок i т. п.
прийшли до варiанта, прийняли. Великий, незабутнiй день! У такий день не
можна бути на самотi. Навiть мало говорили, але думали разом (винятково
цiкаво i виразно).
У драмi один з геологiв говорить: "Господи, як вiдрiзня ться теперiшня
драма вiд минуло©".//
ШЕХОВЦЕВ
//Чоловiк швидкий, рухливий i якийсь увесь нiби невловимий,
вислизаючий. Вiн пе ходив, а забiгав, заскакував, наскакував, зiскакував.
Його не можна було кудинебудь пiдвезти, а лише пiдкинути, викинути.
Голос у нього гучний i спочатку завжди впевнений i респектабельний, як
кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося
сумнiвним, i тодi голос у нього зразу слабшав i починав невпевнено
деренчати. Так було i цього разу.
Довго сидiли робiтники, притихши в глибокому знiяковiннi, коли вiн
розкрив ©хн неподобне ставлення до працi "з цiлковитою бiльшовицькою
прямотою i вiдвертiстю". I як не просили в президi©, як не викликали
робiтникiв на дискусiю, нiхто не вiдгукувався. "Що тут уже говорити, все
зрозумiло". I сидiв пiсля сво © блискучо© доповiдi при мно збуджений,
поправляючи п'ятiрнею, нiби гребенем, волосся, що злегка скуйовдилося пiд
час виступу.
Але от якось умовили виступити бригадира рiзноробiв Романа Ляща. Лящ
був людиною на вигляд непоказною але вдумливою. Був вiн i непоганий
бригадир.
Сво© рiзноробочi справи або те, що звалося ранiш чорною роботою, вiн
виконував дуже старанно. Ораторських даних за ним помiтно не було, але тут
раптом вiн знайшов справдi класичний ораторський прийом, який розвеселив
усiх, крiм, мабуть, президi©.
- Так, товаришi, - сказав Лящ i, повернувши голову, добре потер
потилицю, - наш виконроб Ш., що виступав тут, правильно викрив i вивiв на
чисту воду, ну, тобто буквально всi хиби в нашiй, так би мовити, мiж iншим
роботi i так i далi. Картина, або ще бiльше, так би мовити, художество,
яке ми явля мо з себе, та ще, так би мовити, ну, буквально, на найкращому
березi Днiпра, нiкуди, тобто, не годиться, абсолютно. I нема тут серед
нас жодного чесного робiтника, якими ми тут , щоб цiлком не погодитись з
тими неподобствами, якi, знов же таки, ми тут щодня творимо. Тому ми
можемо сьогоднi цiлком так би мовити, свiдомо заявити нашому виконробовi i
вiдповiдально: так, ви, товаришу Ш., справдi по-варварському ставитесь до
матерiалiв велико© будови комунiзму, про яку ви так чiтко i правильно, так
би мовити, говорили. Ви по-варварському ставитесь до нашого робочого часу
до нашо© працi. Скiльки ми тут простою мо через вас через ваше невмiння
органiзувати наш робочий, так би мовити, процес i так i далi. Скiльки ми
тут щодня ла мо вас за це тайкома, можете, так би мовити, жiнок спитати i
перевiрити.
Ш. був тихо приголомшений. Що завгодно чекав вiн почути вiд Ляща,
тiльки не такого повороту справи.//
//"Ти скажи менi, чи рiчки назад потечуть?
- I рiчки потечуть, куди накажемо". (Солдатська розмова) .//
//А смисл який? Чому треба робити все обов'язково наперекiр? I чи в в
цьому мудрiсть?
- Те, що ми робимо, таке саме безсмертне, як Сталiнградська битва, таке
саме незмiрне, як наша перемога.
Це давня мрiя людства. Погаснуть грiзнi бурi, посуха, облагородиться
клiмат. I ми ввiйдемо в Безсмертя, красивi, як i дiло наших рук.
Тридцять мiльярдiв дерев, що ©х посадимо ми...- ось iсторична
вiдповiдь, що ©© да сьогоднi комунiзм анархiчному капiталiзмовi,
розтлителю землi.
- Спасибi за великий приклад. Нема нi барв, нi слiв... Може, тiльки
музика спроможна втiлити сьогоднi цей неосяжний рух нових людських сил на
землi.
Це справдi географiчний труд. I коли е розумнi iстоти на iнших
планетах, то й звiдти побачать вони в сво© телескопи наш бiльшовицький
знак на Землi.
- Вiсiмдесят тисяч колгоспiв СРСР! А Румунiя, Болгарiя, Китай! Важко
уявити собi, що буде в свiтi через п'ятнадцять лiт.//
17/VIII [19]52
Проблема часу
Розробити найрiзноманiтнiшi способи рiшення часу на екранi. Треба так
розташуватися в картинi, щоб почуватися цiлком вiльно в часах минулих
рокiв за двi тисячi. Сучасники.
Те ж саме i в просторах.
81 IX [19]52
ЗОЛОТI ВОРОТА*
(НОТАТКИ Й МАТЕРIАЛИ ДО РОМАНУ НАРОДНО ЕПОПЕ НА ДНIПРI)
Подумати треба зараз же - поки не до кiнця зiпсували - i про Нову
Каховку. В нiй минуле не матерiалiзоване нi в пам'ятниках старовини, нi в
iсторичних будовах. Вона, Стара Каховка, ма минуле iсторичне, полiтичне.
Отже, деякi будови треба будувати, уявляючи себе в майбутньому.
13/IХ 1952
Написати цiлу лiнiю "аморального" поводження хлопцiв з дiвчатами. На 10
рожениць у родильному домi вiсiм байстрят. Вивчити найбiльш цiкавi дiла,
iсторi©, драми.
м протиставити хороше подружжя з любов'ю, щастям, дiтьми.
Дiвчат багато бiльше, нiж хлопцiв взагалi у нас. I дiвочкам горе. Се
бiда велика, загальна.
Дiвчатам присвятити окремий роздiл i взагалi багато уваги. Про них так
багато можна сказати.
Пригадати дiвчину, що не виходить замiж, бо сватаються некрасивi.
Тут впадав у вiчi багато красивих дiвок i хлопцiв.
ПОЕТ НАРОДУ
На великих зборах, на пленумi, лаяли поета Р.
Лаяли й шельмували його молодi, власть iмущi люде, якi вважали сю лайку
й шельмування народного старого поета за свiй священний обов'язок i
службовий подвиг. Поету не простили нiчого, нi одно© його житт во©
помилки. Драму його життя, що попсувала йому все на свiтi, ще коли власть
iмущi ходили без штанiв або гадили в пелюшки, [сю] драму особливо грiзно i
пристрасно пригадували як непростимий, незабутнiй, пiдлий злочин поета, що
заслугову вiчно© кари, презирства i помсти. Що вже нiяка нi партiйна його
приналежнiсть, нi талант, нi третина столiття творчо© працi, нi сивизна,
нi велетенська праця для народу, для партi©, для комунiзму не затулять нi
його ганьби й злочинства, нi ©х пильностi й непримиренностi.
Навiть бездонну душевну доброту поета вважали за безпринципнiсть i
маскування.
Поет у сей час сидiв поверхом нижче в буфетi i тихо собi випивав щось
алкоголiчне. Вiн був у всьому подiбний до свого народу.
- Поете! Нагору поспiшайте. Там про вас iде грандiозна мова. Сам N. вас
критику . Швидше!
Поет посидiв трохи ще, схилившись над бокалом. Про що вiн думав,
невiдомо. Потiм пiшов нагору, почувши обов'язковi оплески.
Пiшов поет нагору... Нагорi в шанобливiм оточеннi всiх тих, що треба,
iшов сам власть iмущий, проповiдчик грiзний.
Его.глаза сверкают. Лик его ужасен. Движенья быстры. Он прекрасен. Он
весь, как божия гроза".
Пiдiйшовши до "божо© грози", поет ввiчливо поклонився i, потискуючи
длань, сказав, аби не подумала "гроза", що вiн ©© зовсiм не чув:
- Вiтаю вас. Промова епохальна. I переконлива до краю по формi i по
змiсту. Пiдписуюсь пiд кожним ©© словом.
- А що ж ви дума те, не правда? В таких дiлах треба бути одвертим, не
взирая... - сказала "гроза".
- Абсолютно згоден. Я навiть не ждав од вас такого. Я зачарований.
- А ви не дуже бравiруйте, - доповiдчик грiзно пахмурився i зловiсно
блиснув очима.- Вам би плакати треба, а не вчиняти жалюгiднi намагання
жартувати.
- Я дуже вдячний вам за милостиву пораду. Дiйсно, пiду я краще додому
да поплачу, - сказав поет.- Будьте здоровi й щасливi. Бажаю вам добра.
Тiльки два слова на прощання: ви прийшли i пiдете, а я вже остався...
Поет повернувся i поволi пiшов по схiдцях униз. Спина в нього була
зiгнута од велико© ношi, голова бiла, нiби весь огонь уже згорiв у нiй i
лишився один тiльки попiл. Дома вночi вiн склав вiрша прекрасного i
чистого, як ручай, для свого i всiх народiв про те, що комунiзм поборе i
запану в усiм свiтi, не дивлячись нi на якi темнi сили, що стоять на
переможнiм його шляху, i буде братство на землi, i любов, i жалiсть.
Наймогутнiша машина епохи - земснаряд - ма абсолютно неоригiнальний i
неефектний вигляд. За допомогою сi © машини ми перетворимо Землю. Те, що
мрiялось лише в казках чи в снах, може стати реальнiстю наших днiв. От що
таке земснаряд. I нiчого показного. Се не машина, а цiлий образ.
21/IХ [19]52
Секретар Херсонського обкому виступив з доброю доповiддю.
Голос у нього молодий, i сам вiн мiцний i здоровенний.
Намагався говорити найчистiшою руською мовою, що йому й удалось на 150
%: вiн акав бiльш, нiж се роблять самi руськi люде... Перестарався.
За змiстом промова була хорошою.
12/Х [19}52 Недiля, ранок над рiкою Пiдпiльною
НАД ВIЧНИМ ПОКО М
Преклоняю колiна перед тобою, повний невимовно© вдячностi, що породила
мене в великi часи, що напува ш i году ш мене всiма тво©ми багатствами
хлiба, меду, молока твого, тво©х пiсень i музики, що да ш менi радощi й
страждання i приймеш до свого лона, як прийняла дiдiв мо©х i прадiдiв,
мати моя.
Чому так любили тебе, i так оспiвували, i так серцем тяглися до тебе, й
думками, i всiма найвищими почуттями, що тiльки було вищого й чистiшого в
мужнiй людинi.
Благословляю день, i осiнь, i теплий вечiр, i шум сокориний, що
доноситься до мене з того берега.
21/Х [195й2
Коли менi пощастить написати сценарiй в доброму здоров'© i я не втрачу
працездатностi, я зроблю фiльм свiй на Ки©вськiй студi©.
Я повертаюсь на Укра©ну i творитиму серед свого народу. Я не можу без
нього далi писати. Як би важко менi не було. Як не доведеться поневiрятися
менi в Ки вi, я мушу, зiбравши всi сили, не звертати уваги на людей, що
мене ненавидять, творити для народу, молитися народу, iдучи з ним до
велико© мети - побудови комунiзму, i жити одним - картиною про велике
будiвництво на Днiпрi i в степах Укра©ни.
ПРО Г. I Л.
й такi. При©здять, сновигають. Закопилюють губи. ©м не подоба ться.
"Скучно. Сiро. Неефектно". "I чим бiльше придивля шся, тим сiрiше..." i т.
д. Отсi пiдслiпуватi виродки, лжеписъменники, псевдокореснонденти... яких
не слiд би пускати сюди на пiстолетний пострiл...
Дивитись соромно. Не могли найти нiчого кращого прислати.
24/Х [19]52 18 годин
Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки
молодих. Простi собi трудiвницi. У одно© немовля, сповите у бiлу
простиньку. Вона гойда його на руках i сама ритмiчно похиту ться, щасливо
усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив ©х
всього лише п'ять секунд, обнiма радiсть.
Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним
чистим лицем кивнула водi вi. Вiн снинив машину. Вона сiда в кабiну,
посмiхаючись водi вi - сво му, очевидно, знайомому, - а в мене на очах
сльози радостi. Чому?
Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного,
нiжного...
ХАМ
Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин
мовчанки вона запитала мене, чи я до не© прийшов. Коли я сказав "так" i
назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким
же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для яко© мети, i потiм
помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв.
Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити
нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може
менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов.
Свинтус так i не глянув на мене.
Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi:
та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi сво ю
хамуватiстю теж буду комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне
тавро хама...
У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не
парадокс!
14/Х1 1952
ЮЛIАНА
Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять
рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю ©й иайнiжнiшi слова.
Милуюсь нею, весь переполнения до не© глибокою нiжнiстю.
...Так, я люблю ©©, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов?
Пречиста вода велико© Рiки мого народу! Се ©© цiлюща волога оповила,
омила мене, ©© вiчно дiвоча укра©нська ласка i бездогавиа чистота ©©
багато-щедрих фарб.
М'яка тепла вода ©© оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот,
повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i
радiсним. Вона наповнила серце мо любов'ю, миром, щастям. I я
благословлятиму тепер усе життя чистi ©© береги, i плескiт ласкавий ©©
хвиль, i син небо в ©© водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу
вiд кожного дотику ©© рiдно© води до мене.
Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З
кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на
тихi© води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю
до тебе.
Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на сво© береги, де
трудяться мо© люде, де чую спiв...
1953 рiк
31/1 [19]53
Милого ©© забили на яионськiй вiйнi в той саме час, коли ще тiльки-но
зiйшла ©© зоря. Не наложила вона на себе руки. Не прокляла всесвiт i бога.
Не втопилась. На всi цi драматичнi речi, вчинки у не© не вистачило
геро©зму. Вона не була глибока, як безодня, чи гостра [як] блискавка. Вона
була вiжна, як вода. Тихо плакала вона на самотi по сво му Василю. А коли
хтось пожалiв ©© i приголубив, вона невiльно вiддалася сво му
покликанню...
- Чим же хату покри мо?
- оломою. Чим.
- Кажуть, що соломою ж тепер не можна.
- Чому?
- Погана солома. Перестали молотити в околот.
- Нi, не тому. Солом'яна стрiха, писателi кажуть, в ознакою мiщанства,
нацiоналiзму.
- Дурницi. Солома в головi - ото мiщанство чи дворянство, а стрiха може
бути всяка. Аби не протiкала.
- Еге. У його, мабуть, грошей багато.
- Стрiха не мiщанська, а людська, якщо в в вас серце.
- Мiщанська вона для мiщанина, а для нас людська. Солома у них в
головi. Солом'яне серце i блудлива холодна душа.
- Красива.
- Тю, лихо його забери! Вже в соломi нацiоналiзм завiвся.
КИТАЙ
ЗУСТРIЧI ТВОРЧI
//Полетiли в Китай. Або прибула делегацiя китайських робiтникiв i селян
на Каховку.
Глибоко iнтимна розмова укра©нських, росiйських i китайських
трудiвникiв землi.
Трудiвники землi.
Про лiси, про фруктовi дерева...
41VIII [19]53
ПЕРСОНАЖI "ХАТИ"
//Один з персонажiв хоче, щоб у майбутньому було багато звiра в степу i
птицi. Все хлiб та хлiб. Я хочу, щоб усе було.
Вiн мрi про майбутн . Щоб було цiкаво.
I щоб були хижi звiрi.
Нiчого. Ми вихова мо у них новий iнстинкт - дружби до людини.
Досить хижацтва.//
//Неодмiнний персонаж фiльму - археолог. Може бути комедiйним.
Введення археолога i археологiчних дослiджень у районi будiвництва
дасть змогу часових рiшень у фiльмi.//
//Краще, коли археологiв буде два: один старий, як-от покiйний професор
Яворницький, другий молодий, який трохи iронiчно дивиться на Яворницького.
Це молодий учений, весь спрямований вперед, а не назад.
- Дивись назад, - це суть нашо© нацi©.
- Дивись вперед, а то лишишся позаду, - i через минуле утверджуй
майбутн в сучасному.//
Т-ко недотепний. Вiн нiколи не мiг захистити як слiд свою думку,
губився, говорив дурницi, - одне слово, справляв невигiдне враження.
"Знаходився" вiн щось через три-чотири години.
"ЗОЛОТI ВОРОТА"
Се було звичайно дома. Тодi диспут продовжувався, вiдбувався ще раз.
Ворогом була його дружина чи... Вiн вкладав ©й в уста переконливi гострi
аргументи проти себе, значно гострiшi, нiж тi, з-за яких вiн потерпiв
фiаско, але зате i одповiдав же вiн ©й! Через годину од не© не оставалося
цiло© кiсточки. I тiльки тодi вiн заспокоювавсь, до нього верталася творча
сила. Жiнка се знала i терпiла.
Прославитись можна було колись надлюдським стражданням, пекельними
муками чи диким злочинством.
Хто був славним через працю?
Назовiть менi одну душу за тисячу лiт, що прославила би ся трудом
праведним.
Нема тако© селянсько© душi.
Труд був марним.
Шлунковим, рослинним.
Знайдiть бодай один пам'ятник щасливiй людинi. Ось пам'ятник людинi, що
вмiла красиво й щасливо прожити життя.
Дивiтесь на нього, нащадки! Нема такого...
181 VI [19]53 У вагонi
Народ народу подарував рiку. Тема для блискучого оповiда©шя або
сценарiю.
ЗОЛОТI ВОРОТА
Золотi ворота в комунiзм. Юнацтво мрiв збудувати ©х серед степу i щоб
через них текли води Днiпра по стелах Укра©ни.
ТАК ВОЮВАТИ, ЯК МИ
//Пам'ятайте тiльки одне: так воювати, як ми воювали, i не снилось
нроклятiй вашiй крамарськiй натурi.
I яе вмирали ви в битвах так, як умирали нашi геро©, i не перемагати
вам нiколи так, як перемагали ми.
Тако© мiри любовi до життя i подвигу, тако© пристрастi перемоги не
видавити вам iз сво©х крамарських душ i не купити нi за яке золото.
Що ваше золото? Якi смiшнi i дурнi ви сьогоднi з вашим золотом.//
//У нього слабе мiсце - вважати себе важною перселою.
- Вiн пiднявся все ж до високо© посади.
- Так, але ж i ящiрка не гiрше за орла досяга найвищих гiрських
верховин.
- Господи, це неможливо.//
ДО ДРУГОГО СПОРУ
//Заходи для врятування народу i держави не завжди лишаються
однаковими.
"Сама доброчиннiсть ста пороком, коли застосовують ©© помилково".//
23/VIII [19]53
Журнал "Нейшнл перентс тiчер" - про систему виховання в США. "Все, чого
потребу кра©на, - це люди, якi будуть вбивати iнтих для того, аби вижити
самим".
"Капiталiсти володiють школами i унiверситетами на правах приватно©
власностi, подiбно до того, як володiють вони банками, валютою, пресою".
Готування до вiйни, до нищеяня.., штучно створений психоз небезпеки i
т. iн.
Пригадати всю "Прощай, Америко!" i статтю в "Новом времени".
Епiзоди в лiтаку
//Хочете писати про майбутн ? При©жджайте до нас на будiвництво i
розкажiть людям про те, що буде через... рокiв.
Коли закiнчилось це дивне оповiдання про те, яким буде степ через
п'ятнадцять лiт, молодий хлопець зiтхнув i, дивлячись у далину, спитав:
- А яким стану я в той час?//
//Навiщо ти написав те-то i те-то? Лдже цього ще нема.
- Це наукова фантастика.//
//Великi будови - це кульмiнацiйнi вишки нашого господарства.//
//Треба написати п'ять оповiдань.
Вiд мрi© Ленiна до гiгантського сучасного - майбутнього.
Народи нашо© кра©ни пройшли уже гiгантським шлях.
Полезахиснi зони - лiси комунiзму.
Новий пейзаж комунiзму - це краса майбутнього, i в цiй красi краса
наших душ, нас, як авторiв i творцiв майбутнього, нових людей на землi.//
24/VII [19]53
Годинна бесiда з т. Кузнецем Я. М. про два варiанти.
1. Самотьочнии (прийнятий урядом).
2. Механiчний (Геден).
Другий дешевший на 5 мiльярдiв без Молочанського водосховища. У когось
у вереснi забiгають "мальчики кровавые в глазах".
Образ Кузнеця iнтересний.
Говорив йому про сибiрськi рiки, про Давидова" Вiнтера i т. д. Все
розумi . Правда, треба тему трактувати у всесвiтньому масштабi.
Пристрастi великi.
Пригадав йому Лисенка-Цицина.
ПРОПАВ
1.. Iван Iванович, що займав великий пост, бувши викликаний до Петра
Петровича, який займав ще бiльший пост, почув раптом на свою адресу
несподiвано грубе:
- Геть! Iди геть! Мерзотник, так i так!..
2. Зовсiм збитий з пантелику, вмить вийшов, в очах потемнiло... плило
все в головi... "Пропав".
3. Дома всi стурбованi. На роботу вже не по©хав. Но ©в, не пив. Усю нiч
не спав. Вiв внутрiшнiй дiалог. "За що?" Перелiчував усi сво© заслуги,
свою вiдданiсть працi, мрi©... За що?! Не можу я бiльше працювати. Руки