про точнiсть ©© писанини, але не дивуйтеся з Iваново© вiдвертостi. Вiн,
повторюю, любив пiд настрiй бабратись у собi i мати за свiдка людину, якiй
симпатизував:
- Кажуть, звiрiв, що скуштували людського м'яса, не можна тримати на
волi. Рано чи пiзно вони знову на когось кинуться. Смак влади - те ж саме.
Особливо, якщо рано пiзна ш його...
Окупацiя, потiм пiд зиму прихворiв i пiшов у третiй клас (два до вiйни
скiнчив) рослявим хлопчаком. Та й природа силою не скривдила. Сидiв на
заднiй партi, на "Камчатцi", а попереду стриженi голови малечi. Спершу
соромився переваги у вiцi та силi, далi призвича©вся. Незабаром царкував у
класi. Наступного року вчитель призначив його класним старостою - цей,
мовляв, справно порядкуватиме, ушику урвиголiв. Вiдтодi мав у руках i
офiцiйну владу. Згадую Iвана нинiшнього й мiркую собi: малий Загатний теж
не зловживав сво©м становищем. дине, що вимагалось вiд однокласникiв, -
визнати його повну владу й час од часу засвiдчувати свою покору.
Покладаюся на Iвановi слова, що занотованi в згаданому щоденнику:
- Я з народження добрий. У класi я домагався повно© покори, а до
покiрних милiсть мав...
Вiн знову позамикав дверi, щiльно завiсив вiкна бiльмами фiранок. Коли
йшов повз приймача, до щему захотiлося Вагнера. Для настрою. Але переважив
себе. Порився в шухлядах редакторового стола - закурив сигарету: легше
зосередитись. Тепер вiн зна свою похибку: не додумав _новелу до дна, вона
не визрiла в думках, аби бути, наче яблуко, яке треба лише зiрвать.
Згадати, на чiм спинився. Ага. Вiн зрiза самий папiр, жарт
по-терехiвському, ©хнiй iнтелектуальний рiвень, а натовп регочеться, ницi
завжди радiють з невдач велетнiв; вiн гордо пiдводить голову i йде геть,
натовп розступа ться перед ним, як море перед Мойсе м, на якусь хвилю
людський табун вiдчува його силу i вже готовий упасти перед ним на
колiна, але вiн не хоче визнання маси, вiн iде з парку, у нього вона,
уже пiв на сьому, вона чека на нього в раймазi, великоока i з довгими
пишними косами, в Терехiвцi (вигадати iншу назву) тiльки вона здатна
розумiти його, вiн смаку цю мить: переступить порiг раймагу, i вона
усмiхнеться йому назустрiч, i промовить самими очима: "Це - ви. Я так
давно чекаю на вас. Усе сво життя я чекаю на вас..." А вiн не промовить
анi слова, вiн тiльки пiдiйде ближче й подасть ©й руку, вони вiзьмуться за
руки та пiдуть... _
Вiн переступив порiг раймагу, сонце, уже ледь рожевувате, щедро хлюпало
в сiрi вiд прадавньо© терехiвсько© куряви вiтрини, вiн iшов рожевуватою
порожньою залою, а ©© все не було, почався останнiй вiддiл - вiддiл
готового плаття, самий закуток, i тодi вiн побачив ©©: стояла за два кроки
од вiтрини, великоока (очi яскраво-синi), двi коси спадали вниз. пiд хутро
зимового пальта, накинутого на плечi, гарнi жовто-рожевi плечi, руки ©© з
тонкими, тендiтненькими пальчиками, яскраво-червонi уста, стрункi ноги,
занадто стрункi для манекеницi, ©© чоло без жодно© зморшки - художник
полiнувався провести двi-три рисочки, тодi б вона здавалася ще
справжнiшою, в не© можна закохатися, доки не припала терехiвською курявою,
в ©© очах щось було, а не сама порожнеча, терехiвська порожнеча, ще один
терехiвський жарт, тепер вiн пам'ята , як тремтiли нiздрi у Гужви, коли
вiн розповiдав про нову дiвчину в раймазi, але так хотiлося вiрити, вiн
нудьгу за живими людьми, яка ницiсть. Вiн зацьковано озирнувся навколо,
сонце сiдало за дах Будинку культури, вiн пiшов вулицею й ступав без
упину, доки Терехiвка не лишилася позаду, тепер вiн побачив сонце зовсiм
близько, велике й криваве. Терехiвка стала на мить велетенським пожежищем,
але вiн одвернувся. вiн не хотiв помсти, вiн занадто зневажав, щоб
мститися, сонце пiрнуло за обрiй, швидко сутенiло, вiн майже бiг полем,
продумати, куди вiн бiжить, тiкаючи од людського табуна, вогнi на обрi©,
нi, тiльки не ця iлюзiя, де вогнi - там знову люди, такий же табун, маса,
продумати, треба щось вище, величнiше, куди ж вiн тiка , до кого, в цьому
вся сiль новели, врахувати усi варiанти, головне - думка: вiн не впаде
перед ними на колiна, вiн не потребу визнання сiро© маси, що нездатна
оцiнити його..._
Детальнiше. Уже третю сигарету кiнча . Так не можна. Спокiйно. Не
панiкувати. Вiн покладав на цю новелу занадто великi надi©, щоб так легко
здатися. Отже, вогнi на обрi© - солодка iлюзiя, та й годi, куди б вiн не
потрапив, вiн буде самотнiй, самотнiй серед людей, бо всюди вiдчуватиме
себе велетом на тлi юрми, Гуллiвером духу серед лiлiпутiв, а може, й
справдi йому нiхто не потрiбен, i вiн лишиться сам у степу, новий
Робiнзон, острiв Антораж, тiльки ж як закiнчити новелу, хiба що
символiчно: вiн полиша Терехiвку i йде в степ, назустрiч сонцю, що
заходить чи сходить, яка рiзниця, але ж занадто банально, i проблема не
вирiшена, все одно в будь-якiй редакцi© порадять дописати, а може, нiчне
небо над степом, конаючi вогнi Терехiвки позаду, вiн пiднiма руки, й
замiсть рук у нього виростають крила, широкi могутнi крила, i вiн шуга
назустрiч зорям, вiльний та недосяжний для людей, якi не зрозумiли його,
нездатнi зрозумiти, перед ним небо, перед ним вiчнiсть... _Мiстика.
Нереально. А новела реальна. Хоч теж щось на зразок бiблiйсько© притчi.
Але ж i не пропустять. Безлiч безглуздих запитань: вiн що - ангел? Не
будеш же кожному пояснювати, що вiн бог. I не кожен зрозумi . Бiльшiсть не
зрозумi . Бо читатиме маса. Читатиме маса. Трагiчнi в сво©й сутi слова.
Але ж куди вiн iде? Степ, далекi вогнi, вогнi, що ваблять, а може, це нова
Терехiвка, нi, не так, це неминуче - нова Терехiвка,_ прокляття,
скiнчилися сигарети, в кiмнатах повно диму, задушно, пiд вечiр задушно,
мабуть, уночi гроза буде, йому треба було кудись негайно ©хати, лихий
посвист вiтру, рятiвне вiдчуття руху, вiн не зна куди, але мусить
негайно-негайно ©хати. Вiн розпростер сво© крила над сонною землею... До
бiса усi крила, мусить ©хати, мусить, i це зовсiм не втеча, це тiльки
вiдступ, тимчасовий вiдступ, проклята Терехiвка, стiльки сподiвань на
сьогоднiшнiй вечiр, коли б не ця обов'язкова, вимушена по©здка...
Що не кажiть, а це була велика Iванова поразка. Майже двi доби з
хвилини на хвилину жити майбутнiм шедевром, що мав пiднести його над
звичайними людьми, i раптом виявити гiрку iстину, що ти безсилий створити
цей шедевр, - нi, недаремно я обрав для свого роману саме цей день.
Назавтра Iван Кирилович не робив зарядки, спiзнивсь на роботу i навiть не
тримав у руках Гегеля. Вiдтодi одверто курив сигарети, навiть трохи
пом'якшав у стосунках з колегами. Я зрозумiв - багато що в ньому
зрушилось. Правда, ожив пiд осiнь, коли чутки про лiквiдацiю району стали
настирливi. Як вiн чекав загибелi служиво© Терехiвки! Навiть не крився з
тим. Впивався свiжим передгрозовим вiтром i жадiбно чекав грому. Йому
поталанило - перший прочитав у газетах ту гiрку для нашого славного селища
звiстку. Уявiть собi зловтiшну радiсть Iвана Кириловича, якщо всi довгi
осiннi мiсяцi вiд фатального дня, описаного в мо му романi, я тiльки й чув
од нього скрушне:
- Мене висмоктала Терехiвка. Терехiвка убила в менi митця...
Я ж, хоч i згоджувався, хоч i потакував, уже тодi думав iнше. Але час
нарештi переписати для нас з Iванових чернеток контури новели, яку вiн
хотiв створити. У мене збереглось декiлька ©© варiантiв, але всi зводилися
до однi © сюжетно© лiнi©. Якийсь напiввигаданий адмiнiстративний центр, що
символiзу собою ледь не всесвiт. Нагаду Терехiвку, лише назва iнша,
зовсiм не схожа. Генiальна особистiсть, що вирiзня ться з маси сво©м
розумом, творчими потенцiями i тому зневажа ©©. Задушний лiтнiй день.
Сiра пилюга на всьому, в розпеченому небi гаряча мла. Спрага, яку в
Терехiвцi неможливо втамувати... вода тепла й гнила. Крiзь усю новелу
присмак трутизни, дух мертвого тiла._
Районна адмiнiстративна установа, мабуть, редакцiя. Порожня, бо саме
недiля. Одинак у порожнiх кiмнатах стражда вiд спраги, фiзично© та
духовно©. Ще - вiд самотностi. Мало не божеволi . I раптом згаду
розповiдь колеги про нову дiвчину, що працю в раймазi. Для Терехiвки
кожна нова людина - подiя неабияко© ваги. А тим бiльше для генiально©
особистостi, що мiж людей задиха ться вiд безлюддя. Одразу вулкан думок,
мрiй, планiв. Але вiн вiдстрочу радiсть зустрiчi, побою ться
розчарування, смаку сво нове вiдчуття... Iдучи вулицями Терехiвки,
пробу вгамувати спрагу ситром мiсцевого виробництва, але випльову , бо
ситро теж вiдгонить трутизною, вода гнила. Iде в парк, сiрий, ви-цвiлий,
наче сухотний, знову дума про дiвчину. У парку трудящi культурно
вiдпочивають: Iгри, атракцiони, лотере©. Одинак (точнiше - Iван Загатний,
новела автобiографiчна, колись у Терехiвцi з ним стався такий випадок.- М.
Г.) поклада i тут не поступитися натовпу, продемонструвати, як легко бути
посереднiстю; бере участь у грi, але все виявля ться набагато важчим, нiж
бачилося збоку. Натовп регочеться з його невдачi... Нарештi Загатний
завойову приз - чималий пакунок, почина гарячкова розгортати його,
обгортцi нема краю, нарештi останнiй шмат паперу - i все, порожнеча.
Загатний нiчого не виграв, самий жмут старих газет, а натовп помира зо
смiху; Загатний iде в раймаг; але й там його чека розчарування, з нього
покепкували; дiвчина, про яку так багато дума i мрi , - звичайнiсiнький
манекен. Загатний лиша Терехiвку й бреде в поля, назустрiч сонцю, що
заходить..._
На цiм обриваються усi варiанти новели-притчi. Далi цього малюнка Iван
Кирйлович не зумiв ступити. Та й куди ступати? Який би сюжетний хiд не
вигадав Загатний, генiй не ма куди вернутися, окрiм Терехi'вки, нашо© чи
яко©сь iншо©, що рiзниться лише назвою. Генiй знову залежить вiд людського
табуна, маси. I знову мусить шукати вiдображення в очах посередностей,
хоче того чи нi. Був, правда, один сюжетний хiд: змалювати героя якоюсь
надлюдиною, богом. Вiн мiг пiднятися на крилах до зiр i звiдти зневажливо
зиркати на далеку ницу Терехiвку. Спершу воно так i мало бути. Але ж
справдi, який редактор пропустить таку безнадiйну нiсенiтницю в наш
ате©стичний вiк? Розрахунки ж Iвана Кириловича грунтувалися на тому, що
новела обов'язково буде видрукувана. Iнакше що й кому в Терехiвцi вiн
доведе?
Все ж, мiркую собi, новелу можна було дописати. I дуже просто. Ще хтось
iз класикiв казав, що генiальнiсть у простотi. Якби Загатний, точнiше
герой Загатного, пiрнув у вир терехiвського життя, ближче до людей став -
i жодних проблем. Якщо тобi щось не подоба ться в Терехiвцi, допоможи
керiвництву зробити ©© кращою, а не займайся голим критиканством, яке не
буде на користь нi Терехiвцi, нi тобi самому. Хiба не правду мовлю? А сил
докласти де! Тут тобi й активна допомога керiвним органiзацiям, i
громадськi комiсi© усiлякi, i рейди, i на зборах можеш виступити, думку
свою сказати, цiнне щось запропонувати, i ти ж, нарештi, журналiст, гостра
зброя в руках. Було б лише бажання робити Терехiвку кращою - який
безмежний простiр для iнiцiативи, дерзань!
Ось чому я не звинувачую Терехiвку, що людство не ощасливлене
генiальною новелою. Я звинувачую Загатного.
Iван продирчав кривулястими вуличками Терехiвки й ви©хав на трасу.
Асфальт усе ще дихав спечним днем, але в груди плескав прохолодний
запашний вiтер з поля. Села швидко лишалися десь збоку, за люпинищами та
_скиртами. Справжнiй рух - рух без_ мети. Дорога була порожня. Скермував
на середину траси, ввiмкнув четверту. Верби сахнулись врозтiч, спершу
лiнькувато, далi стрiмкiше, полохливiше. I вже мерехтiли на тлi
буйно-рожевого заходу сiрими тiнями. Тепер вiтер падав з сутiнкового неба
тугими шарами, з хрипким свистом умирав пiд колесами. Загатний все шарпав
на себе ручку газу, рух полонив його, хотiлося мчати ще швидше,
наздоганяти неiснуюче - хотiлося забуття.
I забуття приходило - стрiлка спiдометра на блимаючiм кружальцi
перехилилась за сто, тепер уже не було нi вечора, нi асфальту, була тiльки
сутiнкова прiрва, в яку падав Iван Загатний.
Сп'янiлий вiд польоту, Iван трохи вгамував мотоцикл, пiдвiв голову й
вже не спускав очей з мерехтiння верб, прагнучи ще глибше, яскравiше
вiдчути свiй рух у просторi. За вербами крутилися поля, цяткованi скиртами
й темно-коричневими латками гречки. Там гусло смеркання, та мниче та
звабне. Зненацька, вихопившись на пагорб i знову пiрнувши в долину, Iван
здригнувся вiд дивовижного, майже фантастичного видiння. Все ще газуючи,
вiн жадливо пестував у пам'ятi малюнок: крихiтне озерце у вибалку, серед
тьмяно-золото© стернi, а в озерцi бiлi-бiлi птахи на довгих ногах,
непорушнi, урочистi, нiби висiченi з коштовного каменю. Здавалось, йому на
хвилю вiдкрився iнший свiт, що iсну над ненависними терехiвцями i
буденнiстю. Свiт; що його бачать лише вибранi. А може, все це сниться - i
шалений рух, i озеро, i обриси бiлих птахiв у степу? - подумав, рiзко
гальмуючи та розвертаючись.
Лишив мотоцикла на узбiччi дороги, пiд вербами. Сторожко, тамуючи
вiддих, пiшов у степ. Поля дрiмали, сповитi сизими тiнями. За пагорбом,
просто зоряного неба, блакитнiло люстерко озера, i багато бiлих-бiлих
птахiв мовчазно стояли навколо. Не тямлячи себе вiд щастя, Iван побiг до
озера, готовий впасти серед поля на колiна й молитись у солодкiм екстазнiм
забуттi - степовi, тишi, зорянiй вишинi i птаству, кожнiй живiй iстотi й
кожнiй пiщинцi на землi. Потривоженi лелеки видобули з-пiд крил по другiй
нозi, кинулися врозтiч, з розгону пiднялися вгору, в малахiтове небо, й
понеслись рожевими тiнями над Iвановою головою, мало не торкаючись його
пружними крилами.
Раптом думка, холодна й гостра, мов лезо ножа, пройняла всю святiсть
хвилини: "I все одно Я щасливiший за них, бо глибоко вiдчуваю свiт, так
глибоко, як нiхто з них нiколи не вiдчу ..." -
Загатний упав на стерню й заплакав з пекучого жалю до себе...
1967-1968
повторюю, любив пiд настрiй бабратись у собi i мати за свiдка людину, якiй
симпатизував:
- Кажуть, звiрiв, що скуштували людського м'яса, не можна тримати на
волi. Рано чи пiзно вони знову на когось кинуться. Смак влади - те ж саме.
Особливо, якщо рано пiзна ш його...
Окупацiя, потiм пiд зиму прихворiв i пiшов у третiй клас (два до вiйни
скiнчив) рослявим хлопчаком. Та й природа силою не скривдила. Сидiв на
заднiй партi, на "Камчатцi", а попереду стриженi голови малечi. Спершу
соромився переваги у вiцi та силi, далi призвича©вся. Незабаром царкував у
класi. Наступного року вчитель призначив його класним старостою - цей,
мовляв, справно порядкуватиме, ушику урвиголiв. Вiдтодi мав у руках i
офiцiйну владу. Згадую Iвана нинiшнього й мiркую собi: малий Загатний теж
не зловживав сво©м становищем. дине, що вимагалось вiд однокласникiв, -
визнати його повну владу й час од часу засвiдчувати свою покору.
Покладаюся на Iвановi слова, що занотованi в згаданому щоденнику:
- Я з народження добрий. У класi я домагався повно© покори, а до
покiрних милiсть мав...
Вiн знову позамикав дверi, щiльно завiсив вiкна бiльмами фiранок. Коли
йшов повз приймача, до щему захотiлося Вагнера. Для настрою. Але переважив
себе. Порився в шухлядах редакторового стола - закурив сигарету: легше
зосередитись. Тепер вiн зна свою похибку: не додумав _новелу до дна, вона
не визрiла в думках, аби бути, наче яблуко, яке треба лише зiрвать.
Згадати, на чiм спинився. Ага. Вiн зрiза самий папiр, жарт
по-терехiвському, ©хнiй iнтелектуальний рiвень, а натовп регочеться, ницi
завжди радiють з невдач велетнiв; вiн гордо пiдводить голову i йде геть,
натовп розступа ться перед ним, як море перед Мойсе м, на якусь хвилю
людський табун вiдчува його силу i вже готовий упасти перед ним на
колiна, але вiн не хоче визнання маси, вiн iде з парку, у нього вона,
уже пiв на сьому, вона чека на нього в раймазi, великоока i з довгими
пишними косами, в Терехiвцi (вигадати iншу назву) тiльки вона здатна
розумiти його, вiн смаку цю мить: переступить порiг раймагу, i вона
усмiхнеться йому назустрiч, i промовить самими очима: "Це - ви. Я так
давно чекаю на вас. Усе сво життя я чекаю на вас..." А вiн не промовить
анi слова, вiн тiльки пiдiйде ближче й подасть ©й руку, вони вiзьмуться за
руки та пiдуть... _
Вiн переступив порiг раймагу, сонце, уже ледь рожевувате, щедро хлюпало
в сiрi вiд прадавньо© терехiвсько© куряви вiтрини, вiн iшов рожевуватою
порожньою залою, а ©© все не було, почався останнiй вiддiл - вiддiл
готового плаття, самий закуток, i тодi вiн побачив ©©: стояла за два кроки
од вiтрини, великоока (очi яскраво-синi), двi коси спадали вниз. пiд хутро
зимового пальта, накинутого на плечi, гарнi жовто-рожевi плечi, руки ©© з
тонкими, тендiтненькими пальчиками, яскраво-червонi уста, стрункi ноги,
занадто стрункi для манекеницi, ©© чоло без жодно© зморшки - художник
полiнувався провести двi-три рисочки, тодi б вона здавалася ще
справжнiшою, в не© можна закохатися, доки не припала терехiвською курявою,
в ©© очах щось було, а не сама порожнеча, терехiвська порожнеча, ще один
терехiвський жарт, тепер вiн пам'ята , як тремтiли нiздрi у Гужви, коли
вiн розповiдав про нову дiвчину в раймазi, але так хотiлося вiрити, вiн
нудьгу за живими людьми, яка ницiсть. Вiн зацьковано озирнувся навколо,
сонце сiдало за дах Будинку культури, вiн пiшов вулицею й ступав без
упину, доки Терехiвка не лишилася позаду, тепер вiн побачив сонце зовсiм
близько, велике й криваве. Терехiвка стала на мить велетенським пожежищем,
але вiн одвернувся. вiн не хотiв помсти, вiн занадто зневажав, щоб
мститися, сонце пiрнуло за обрiй, швидко сутенiло, вiн майже бiг полем,
продумати, куди вiн бiжить, тiкаючи од людського табуна, вогнi на обрi©,
нi, тiльки не ця iлюзiя, де вогнi - там знову люди, такий же табун, маса,
продумати, треба щось вище, величнiше, куди ж вiн тiка , до кого, в цьому
вся сiль новели, врахувати усi варiанти, головне - думка: вiн не впаде
перед ними на колiна, вiн не потребу визнання сiро© маси, що нездатна
оцiнити його..._
Детальнiше. Уже третю сигарету кiнча . Так не можна. Спокiйно. Не
панiкувати. Вiн покладав на цю новелу занадто великi надi©, щоб так легко
здатися. Отже, вогнi на обрi© - солодка iлюзiя, та й годi, куди б вiн не
потрапив, вiн буде самотнiй, самотнiй серед людей, бо всюди вiдчуватиме
себе велетом на тлi юрми, Гуллiвером духу серед лiлiпутiв, а може, й
справдi йому нiхто не потрiбен, i вiн лишиться сам у степу, новий
Робiнзон, острiв Антораж, тiльки ж як закiнчити новелу, хiба що
символiчно: вiн полиша Терехiвку i йде в степ, назустрiч сонцю, що
заходить чи сходить, яка рiзниця, але ж занадто банально, i проблема не
вирiшена, все одно в будь-якiй редакцi© порадять дописати, а може, нiчне
небо над степом, конаючi вогнi Терехiвки позаду, вiн пiднiма руки, й
замiсть рук у нього виростають крила, широкi могутнi крила, i вiн шуга
назустрiч зорям, вiльний та недосяжний для людей, якi не зрозумiли його,
нездатнi зрозумiти, перед ним небо, перед ним вiчнiсть... _Мiстика.
Нереально. А новела реальна. Хоч теж щось на зразок бiблiйсько© притчi.
Але ж i не пропустять. Безлiч безглуздих запитань: вiн що - ангел? Не
будеш же кожному пояснювати, що вiн бог. I не кожен зрозумi . Бiльшiсть не
зрозумi . Бо читатиме маса. Читатиме маса. Трагiчнi в сво©й сутi слова.
Але ж куди вiн iде? Степ, далекi вогнi, вогнi, що ваблять, а може, це нова
Терехiвка, нi, не так, це неминуче - нова Терехiвка,_ прокляття,
скiнчилися сигарети, в кiмнатах повно диму, задушно, пiд вечiр задушно,
мабуть, уночi гроза буде, йому треба було кудись негайно ©хати, лихий
посвист вiтру, рятiвне вiдчуття руху, вiн не зна куди, але мусить
негайно-негайно ©хати. Вiн розпростер сво© крила над сонною землею... До
бiса усi крила, мусить ©хати, мусить, i це зовсiм не втеча, це тiльки
вiдступ, тимчасовий вiдступ, проклята Терехiвка, стiльки сподiвань на
сьогоднiшнiй вечiр, коли б не ця обов'язкова, вимушена по©здка...
Що не кажiть, а це була велика Iванова поразка. Майже двi доби з
хвилини на хвилину жити майбутнiм шедевром, що мав пiднести його над
звичайними людьми, i раптом виявити гiрку iстину, що ти безсилий створити
цей шедевр, - нi, недаремно я обрав для свого роману саме цей день.
Назавтра Iван Кирилович не робив зарядки, спiзнивсь на роботу i навiть не
тримав у руках Гегеля. Вiдтодi одверто курив сигарети, навiть трохи
пом'якшав у стосунках з колегами. Я зрозумiв - багато що в ньому
зрушилось. Правда, ожив пiд осiнь, коли чутки про лiквiдацiю району стали
настирливi. Як вiн чекав загибелi служиво© Терехiвки! Навiть не крився з
тим. Впивався свiжим передгрозовим вiтром i жадiбно чекав грому. Йому
поталанило - перший прочитав у газетах ту гiрку для нашого славного селища
звiстку. Уявiть собi зловтiшну радiсть Iвана Кириловича, якщо всi довгi
осiннi мiсяцi вiд фатального дня, описаного в мо му романi, я тiльки й чув
од нього скрушне:
- Мене висмоктала Терехiвка. Терехiвка убила в менi митця...
Я ж, хоч i згоджувався, хоч i потакував, уже тодi думав iнше. Але час
нарештi переписати для нас з Iванових чернеток контури новели, яку вiн
хотiв створити. У мене збереглось декiлька ©© варiантiв, але всi зводилися
до однi © сюжетно© лiнi©. Якийсь напiввигаданий адмiнiстративний центр, що
символiзу собою ледь не всесвiт. Нагаду Терехiвку, лише назва iнша,
зовсiм не схожа. Генiальна особистiсть, що вирiзня ться з маси сво©м
розумом, творчими потенцiями i тому зневажа ©©. Задушний лiтнiй день.
Сiра пилюга на всьому, в розпеченому небi гаряча мла. Спрага, яку в
Терехiвцi неможливо втамувати... вода тепла й гнила. Крiзь усю новелу
присмак трутизни, дух мертвого тiла._
Районна адмiнiстративна установа, мабуть, редакцiя. Порожня, бо саме
недiля. Одинак у порожнiх кiмнатах стражда вiд спраги, фiзично© та
духовно©. Ще - вiд самотностi. Мало не божеволi . I раптом згаду
розповiдь колеги про нову дiвчину, що працю в раймазi. Для Терехiвки
кожна нова людина - подiя неабияко© ваги. А тим бiльше для генiально©
особистостi, що мiж людей задиха ться вiд безлюддя. Одразу вулкан думок,
мрiй, планiв. Але вiн вiдстрочу радiсть зустрiчi, побою ться
розчарування, смаку сво нове вiдчуття... Iдучи вулицями Терехiвки,
пробу вгамувати спрагу ситром мiсцевого виробництва, але випльову , бо
ситро теж вiдгонить трутизною, вода гнила. Iде в парк, сiрий, ви-цвiлий,
наче сухотний, знову дума про дiвчину. У парку трудящi культурно
вiдпочивають: Iгри, атракцiони, лотере©. Одинак (точнiше - Iван Загатний,
новела автобiографiчна, колись у Терехiвцi з ним стався такий випадок.- М.
Г.) поклада i тут не поступитися натовпу, продемонструвати, як легко бути
посереднiстю; бере участь у грi, але все виявля ться набагато важчим, нiж
бачилося збоку. Натовп регочеться з його невдачi... Нарештi Загатний
завойову приз - чималий пакунок, почина гарячкова розгортати його,
обгортцi нема краю, нарештi останнiй шмат паперу - i все, порожнеча.
Загатний нiчого не виграв, самий жмут старих газет, а натовп помира зо
смiху; Загатний iде в раймаг; але й там його чека розчарування, з нього
покепкували; дiвчина, про яку так багато дума i мрi , - звичайнiсiнький
манекен. Загатний лиша Терехiвку й бреде в поля, назустрiч сонцю, що
заходить..._
На цiм обриваються усi варiанти новели-притчi. Далi цього малюнка Iван
Кирйлович не зумiв ступити. Та й куди ступати? Який би сюжетний хiд не
вигадав Загатний, генiй не ма куди вернутися, окрiм Терехi'вки, нашо© чи
яко©сь iншо©, що рiзниться лише назвою. Генiй знову залежить вiд людського
табуна, маси. I знову мусить шукати вiдображення в очах посередностей,
хоче того чи нi. Був, правда, один сюжетний хiд: змалювати героя якоюсь
надлюдиною, богом. Вiн мiг пiднятися на крилах до зiр i звiдти зневажливо
зиркати на далеку ницу Терехiвку. Спершу воно так i мало бути. Але ж
справдi, який редактор пропустить таку безнадiйну нiсенiтницю в наш
ате©стичний вiк? Розрахунки ж Iвана Кириловича грунтувалися на тому, що
новела обов'язково буде видрукувана. Iнакше що й кому в Терехiвцi вiн
доведе?
Все ж, мiркую собi, новелу можна було дописати. I дуже просто. Ще хтось
iз класикiв казав, що генiальнiсть у простотi. Якби Загатний, точнiше
герой Загатного, пiрнув у вир терехiвського життя, ближче до людей став -
i жодних проблем. Якщо тобi щось не подоба ться в Терехiвцi, допоможи
керiвництву зробити ©© кращою, а не займайся голим критиканством, яке не
буде на користь нi Терехiвцi, нi тобi самому. Хiба не правду мовлю? А сил
докласти де! Тут тобi й активна допомога керiвним органiзацiям, i
громадськi комiсi© усiлякi, i рейди, i на зборах можеш виступити, думку
свою сказати, цiнне щось запропонувати, i ти ж, нарештi, журналiст, гостра
зброя в руках. Було б лише бажання робити Терехiвку кращою - який
безмежний простiр для iнiцiативи, дерзань!
Ось чому я не звинувачую Терехiвку, що людство не ощасливлене
генiальною новелою. Я звинувачую Загатного.
Iван продирчав кривулястими вуличками Терехiвки й ви©хав на трасу.
Асфальт усе ще дихав спечним днем, але в груди плескав прохолодний
запашний вiтер з поля. Села швидко лишалися десь збоку, за люпинищами та
_скиртами. Справжнiй рух - рух без_ мети. Дорога була порожня. Скермував
на середину траси, ввiмкнув четверту. Верби сахнулись врозтiч, спершу
лiнькувато, далi стрiмкiше, полохливiше. I вже мерехтiли на тлi
буйно-рожевого заходу сiрими тiнями. Тепер вiтер падав з сутiнкового неба
тугими шарами, з хрипким свистом умирав пiд колесами. Загатний все шарпав
на себе ручку газу, рух полонив його, хотiлося мчати ще швидше,
наздоганяти неiснуюче - хотiлося забуття.
I забуття приходило - стрiлка спiдометра на блимаючiм кружальцi
перехилилась за сто, тепер уже не було нi вечора, нi асфальту, була тiльки
сутiнкова прiрва, в яку падав Iван Загатний.
Сп'янiлий вiд польоту, Iван трохи вгамував мотоцикл, пiдвiв голову й
вже не спускав очей з мерехтiння верб, прагнучи ще глибше, яскравiше
вiдчути свiй рух у просторi. За вербами крутилися поля, цяткованi скиртами
й темно-коричневими латками гречки. Там гусло смеркання, та мниче та
звабне. Зненацька, вихопившись на пагорб i знову пiрнувши в долину, Iван
здригнувся вiд дивовижного, майже фантастичного видiння. Все ще газуючи,
вiн жадливо пестував у пам'ятi малюнок: крихiтне озерце у вибалку, серед
тьмяно-золото© стернi, а в озерцi бiлi-бiлi птахи на довгих ногах,
непорушнi, урочистi, нiби висiченi з коштовного каменю. Здавалось, йому на
хвилю вiдкрився iнший свiт, що iсну над ненависними терехiвцями i
буденнiстю. Свiт; що його бачать лише вибранi. А може, все це сниться - i
шалений рух, i озеро, i обриси бiлих птахiв у степу? - подумав, рiзко
гальмуючи та розвертаючись.
Лишив мотоцикла на узбiччi дороги, пiд вербами. Сторожко, тамуючи
вiддих, пiшов у степ. Поля дрiмали, сповитi сизими тiнями. За пагорбом,
просто зоряного неба, блакитнiло люстерко озера, i багато бiлих-бiлих
птахiв мовчазно стояли навколо. Не тямлячи себе вiд щастя, Iван побiг до
озера, готовий впасти серед поля на колiна й молитись у солодкiм екстазнiм
забуттi - степовi, тишi, зорянiй вишинi i птаству, кожнiй живiй iстотi й
кожнiй пiщинцi на землi. Потривоженi лелеки видобули з-пiд крил по другiй
нозi, кинулися врозтiч, з розгону пiднялися вгору, в малахiтове небо, й
понеслись рожевими тiнями над Iвановою головою, мало не торкаючись його
пружними крилами.
Раптом думка, холодна й гостра, мов лезо ножа, пройняла всю святiсть
хвилини: "I все одно Я щасливiший за них, бо глибоко вiдчуваю свiт, так
глибоко, як нiхто з них нiколи не вiдчу ..." -
Загатний упав на стерню й заплакав з пекучого жалю до себе...
1967-1968