коли б ви бiльше про себе дбали, анiж про людство. Як генiально просто:
кожен дба про себе - i всi щасливi. Скажете - нереально? Але ж я ось,
перед вами, - щасливий! Щасливий, чу те, i жодного iншого щастя не
потребую!
Я давно замислююсь над сво ю житт вою позицi ю i все шукаю образу, що
©© б узагальнив. Якось влiтку побачив на мостi зграйку дiтлахiв. Вони
жбурляли у воду крихти хлiба. Зацiкавився, пiдiйшов ближче. Сонце нагрiло
дерев'яну основу мосту, i вода в затишку вирувала од малькiв. Голоднi
клубки кидались на кожну крихту хлiба, вiдштовхували один одного,
сплiтались у чорний вихор, здiймали пiщану бурю на днi, одне
слово-пристрастi, пристрастi, пристрастi.
I раптом над тi ю колотнечею, над тi ю боротьбою за iснування з'явилася
крихiтна халабудка слимака. Iскристi хвильки бавно погойдували халабудку,
а вiн собi лежав у колисцi, випроставши назустрiч сонячному теплу крихiтнi
рiжки, i, здавалося, мудро та ласкаво "всмiхався свiтовi: нi зла, нi
спраги, нi пози. I погойдався собi на хвилях далi, певно, сам не вiдаючи
куди. Але хiба ми, люди, зна мо, до якого берега нас несе? Декому здасться
симптоматичним (i ми освiченi!) порiвняння зi слимаком, його, бiдного,
борзописцi вже давно в обивателi записали. Хай собi.
А може, я вас навмисне дратую?.. Пiд настрiй...
Хаблак залишив редакцiю у дуже кепському настро©. Навiть прохання
Гуляйвiтра заступити на мiсяць завiдувача вiддiлу, що пiшов у вiдпустку,
глибоко не сколихнуло його. Хоч за iншо© часини така довiра зiгрiла б
пригнiчене невдачами на журналiстськiй нивi серце Андрiя Сидоровича. I
треба ж було йому виграти цю партiю! Нiяк життя не навчить. Iнший програв
би - i квит, бувайте здоровi. Iнший би навiть не сiв грати, коли вдома
дружина з дитиною. А йому, бачите, нiяково вiдмовитись. Тепер людинi
зiпсував настрiй, та й сам не в собi, буцiмто чимось завинив Iвану
Кириловичу.
I найприкрiше-випадок з редакторовим песиком. "Ви бачили мого
Джульбарсика?" - запитав редактор. Вiн вiдповiв: "Так" чи "Звичайно", вже
не пам'ята . "Тут пiшло на принцип. Декотрi не визнають його породистостi.
Будьте суддею".- "Звичайно, породистий, чистiсiнький росiйський", - мав би
вiдповiсти вiн. Або: "Чистiсiнький англо-росiйський". Яка рiзниця, вони
все одно в цьому не тямлять. Мусив би, якщо хочете вжитися з редактором. I
не мучитись уночi дурними проблемами. Нiхто б навiть уваги не звернув. А
вiн наплiв нiсенiтниць, зiбрався роздивлятися пса, хоч бачить його щодня й
певен: песик хiба в третiм колiнi ма "голубу кров". Хитренький терехiвець
поглумився з легковiрного, запального Гуляйвiтра, збувши за сто
карбованцiв плiд сво © висловухо© вулично© суки. Але слiд було заспоко©ти
людину, хай тiшиться, хай почува ться вдоволеним та щасливим. Не вертати ж
цуцика назад.
Уся Терехiвка засмi Гуляйвiтра. А взагалi справа вишкварки не варта.
Даремно вiн бiдкався. Вранцi скаже при свiдках: "Переглянув посiбник,
товаришу редактор, i впевнився, що песик добро© породи, англо-росiйський
гончак". На його мiсцi так учинила б кожна розумна людина.
Замкнув сiнцi, обережно пiдняв клямку хатнiх дверей. У кiмнатi не
свiтилося, тiльки на долiвцi тiнь вiкна од вуличного лiхтаря.
- Спить? - прошепотiв Хаблак.
- Ага, щойно зацицькала. Конозилась. Парко в хатi.
- Ти лампи не взяла в бабцi? Тут свiтло тiльки до дванадцято©, нiчничок
тре...
Вернувся в сiнцi, узяв з лави гасову лампу. Дверей не зачиняв, хай
трохи вистудить. Уже в лiжку промовив до Марти якомога байдужiше:
- Редактор каже: "Ви спецiалiст, розберiться, мiй песик породистий?" А
вiн у нього од вулично©, голова райспоживспiлки продав. З песиком ближче
познайомлюсь, кажу, та до книг зазирну. Треба буде завтра щось. сказати,
хай втiша ться.
- Знайшов, над чим думати, - стомлено позiхнула Марта ("Хай хоч
сьогоднi поспить, я вставатиму до дитини",-поклав Андрiй Сидорович).-Хоче
породистого, хай буде такий, тобi шкода, чи що. Про квартиру йому не
нагадував?
- Незручно. Тiльки через порiг - i вiдразу про квартиру. Завтра. Не
турбуйся, все буде гаразд, вiн твердо обiцяв. Спи...
Але самому не спалося, хоч i заплющував очi та дихав рiвнiше - для
Марти.
- Трум-тум-тум, трум-тум-тум, - Дзядзьковi губи заграли туш. I це було
так схоже та вчасно, що навiть Iвана не розгнiвило його мавпування.
Загатний полюбляв цi останнi опiвнiчнi хвилини редакцiйно© колотнечi. У
них було щось зворушливо-урочисте, i вони обiцяли завтрашнiй день,
вiльнiший та зосередженiший. Друкар Шульга нiс на випростаних руках перший
вiдбиток номера. Навiть його хворобливе, землисте обличчя свiтлiшало вiд
розумiння хвилини. У кiмнатах свiжо запахло фарбами. Коректори заплющували
очi та вiдходили вбiк, демонструючи свою втому.
- Хто "свiжа голова"? - суворо запитав Iван.
- Товариш Дзядзько, - вiдповiв сам Вiталiй. Загатний схилився над
вогкуватою газетою. Це був його витвiр, ним вишикуване до битви вiйсько.
Далеко вперед висунувся розвiдувальний загiн першо© сторiнки - червоний
кут. Трохи нижче великi чорнi лiтери - списоносцi - сурмили про здачу
хлiба колгоспам району. Бадьоро чекав на битву авангард передово©. Двiйко
присланих з РАТАУ клiше, майстерно зверстана добiрка "По району", репортаж
вiд льономолотарки, iнтерв'ю з трактористами - вiйсько ставало чiткiшими
шерегами, i владна рука полководця Загатного тяжiла над ним. Тiльки одне
його слово - одразу помiняють мiсцями замiтки, переберуть заголовки,
вiзьмуть на шпальти гомiнкi ряди закликiв. Воля полководця здатна зламати
стрiй, побудувати новий, ще прекраснiший, а друкар Шульга розмножить його
генiй у трьох тисячах примiрникiв. Iван кинув оком по заголовках - йому
подобалось одривати очi вiд газетного аркуша i холоднувато говорити
ошелешеним коректорам:
- Хоч би в заголовках помилок не припускались... Але в сьогоднiшньому
номерi помилок не помiтив. Можливо, тому, що думки все впертiше вертали до
справи, яка ще чекала на нього. Завтра вiн прокинеться вiльний i сповна
вiддасться творчостi. Мистецтво потребу жертв. Банальнi слова, але, на
жаль, у них багато iстини. Iван посмутнiв.
- Один вiдбиток редакторовi.
Пройшовся по соннуватих кiмнатах. Гуляйвiтер, не читаючи, пiдмахнув
номер i вже тицяв кожному свою бiлу кисть. Iван сунув руки пiд умивальник.
- Пробачте, в мене мокрi...
Загупала друкарська машина. Складав папери до шухляди, поки не рипнули
дверi за Прiською. Спiймав ©© лукавий погляд, а може, привидiлось. Невже
здогадуються? Тому й не хотiв просити сигарет при свiдках. Одразу пiдозра,
навiщо вночi сигарети, адже вiн курить зрiдка, коли хвилю ться. Можна було
сказати: працюватиму. Але не повiрять. Замкнув секретарську, пильовик на
руку, з ним серйознiше. Шульга зупинив машину, простяг Iвану Кириловичу
пачку "Прими".
- Щиро дякую.
Взяв двi, але вернув од дверей i попросив ще:
- Про всяк випадок. Хочу попрацювати сьогоднi.
У попереднiм авторськiм словi я трохи погарячкував, визнаю. Звичайна
дитячiсть. Нiчого такого я не думаю. Як усi, так i я. Там, зверху, лiпшi
голови мають, не нашим рiвня, вони знають, що роблять. Але iнодi сам не
свiй ста ш. Особливо останнiм часом. Та не будемо про це...
Ма мо серйознiшi справи. Я мусив би зараз пiдняти завiсу перед
фiнальною сценою однi © психологiчно цiкаво© iсторi©. Та вийде якось
неприродно: спершу розв'язка, потiм сама iсторiя. Доведеться в нашiм
театрi поки що гасити свiтло. Запасiться терпiнням, iсторiя порiвняно
довга, хоч я прагнутиму розповiсти ©© якомога швидше. Звiсно, письменник з
мене нiкудишнiй - iнший би, маститий, хвацький писака, товстелезний
любовний роман сотворив про наших терехiвських Ромео та Джуль тту. Я ж
мiркую, як би його найкоротше втнути. Що вдi ш, не терплю лiрики. Може, за
молодих рокiв, коли нариси пописував, спротивiла. Та й у нашiй з дружиною
передвесiльнiй епопе© не надиба те особливо сентиментальних сторiнок. Ну,
освiдчувались, цiлувались, я навiть кiлька вiршикiв настругав - хто не
вiршу в таку годину? - i тихенько побралися.
Розпочну з iдилiчно© картини. Я сиджу на верандi у. Борисенкiв.
Опуска ться сонце, червонить за вiкном корпуси машинно-ремонтно© .станцi©
- наш давнiй терехiвський холостяк Iван Iванович директору там. Людмила
Леопольдiвна - втямили нарештi? - вносить чайник. На столi хлiбниця,
масло, свiже вишневе варення i карафка домашнього вина. Ми з Людою
бенкету мо. За стiною шумить телевiзор - директор станцi© дивиться третю
серiю нового польського детективу. Вiдколи пишу про Iвана, я часто буваю
тут про©здом з мiста - то нарада, то в бiбколектор викликають. Борисенки
мешкають. у робiтничому селищi, над ки©вською трасою. Звiдси почина ться
брук на Терехiвку. Нашу дружню розмову подеколи переривають, двi Людинi
дiвчинки, що заскучали за мамою. Прибiгають з вулицi, тицяються ©й у
колiна й знову спiшать: у та мниче дитяче надвечiр'я. Люда поповнiла, але
все ще приваблива. Врода стигла, встояна. Довго не працювала: дiм, тепер
завiду селищною бiблiотекою, бо агрономiя - дуже .клопiтно для матерi
двох метушливих дiвчаток.
Ну, як малюнок? Але це вже поза фiналом. Це те, що буде потiм. Можливо,
при нагодi я зупинюсь детальнiше. А зараз дуже поспiшаю. У мене був
учитель, Петро Васильович. Родом iз села, сусiда наш. Так той учитель
завжди поспiшав, як оце я з романом. У селi його й прозивали Нетерплячка.
Дiти позвикали, до щоденника записували: Петро Васильович Нетерплячка. Я
вже у сьомий ходив, коли Нетерплячка на рак горла захворiв. Довго й важко
помирав. Городи нашi поруч, я до екзаменiв готувався, коли вiн останнi
тижнi мучився. Лежить у саду й цiлiсiнькi днi бухика . Але навiщо я за
упокiй почав? Геть божеволiю. Кому цiкаво про хворого вчителя? Забудьмо
це. Моя хвилинна слабкiсть.
Заздалегiдь попереджаю тих, хто коха ться в захопливих сiмейних
пристрастях, де гарячi поцiлунки й гарячi сварки. Я людина земна,
проза©чна, з роками зовсiм остигаю. I в цiй iсторi© мене цiкавлять лише
основнi, конструктивнi моменти. Висловлюючись технiчно (а я наблизився до
технiки, вiдколи придбав мотоцикла), мене цiкавить, чому колiсця
закрутилися й як вони вза модiють. Кiбернетики ж давно вiдкрили, що
людська душа - просто складний механiзм. Ось i давайте спостерiгати, що
станеться, коли два механiзми наблизяться один до одного.
I ще одне. Нижче я використаю сторiнки з Людиного щоденника. Бо хто
лiпше здатен висвiтлити iсторiю ©© стосункiв з Iваном Кириловичем? Сам
Загатний у жоднiй нашiй розмовi iменi Людиного не згадав. Люда iнша.
Натура ©© схильна до романтизацi© навколишньо© дiйсностi, i вже тепер
колишн знайомство з Iваном вида ться ©й чимось незвичайним, винятковим,
яскраво вирiзняючись сво ю колоритнiстю на тлi безбарвного терехiвського
життя. Уявляю, як воно буде пiд старiсть. Ще за першо© зустрiчi я не без
подиву завважив високу Людину думку про таланти Загатного. Вона переконана
в його славетнiм майбутнiм. Можливо, саме тому до спогадiв ставиться
особливо ретельно, нiби вже зараз кожне ©© слово про Iвана ма iсторичне
значення. В душi вельми пиша ться, що близько знала цю непересiчну людину.
Категорично вiдмовилась дати менi сво© дiвочi записи, доки я не повiдав,
що писатиму про Iвана книгу. Тодi дуже урочисто в присутностi чоловiка
передала менi два товстих зошити, перев'язаних синьою стрiчкою.
Можете уявити, як кортiло менi, повернувшись додому, розв'язати цю синю
стрiчку. Але мусив трохи розчаруватись. Людинi записи не ряснiли цiкавими
спостереженнями. А сентиментальне щебетання дiвохи з вищою освiтою кому
потрiбне? Про Iвана йшлося тiльки в одному зошитi. Власне, на цих записах
уривався Людин щоденник. Десь за мiсяць пiсля нiчно© сцени в райвиконкомi
вона несподiвано для всiх вийшла замiж. Характерно, що в цiм одруженнi теж
було мало лiрики. Звiдки ©й узятись, якщо дво молодих людей, ледве словом
перекинувшись, уже певнi, що завтра вони поспiшать до загсу?
Нарештi приступаю до викладу Людиного щоденника. Беру з нього найбiльш
змiстовнi рядки, залишаючи телячi радощi й печалi майбутнiм дослiдникам.
Коментуватиму подi© я. Вся ця любовна iсторiя тривала п'ять тижнiв i
чотири днi. Спинятиму вашу увагу на вузловiм записi тижня, дотримуючись
ранiше викладено© теорi©, що характери (а що таке кохання, як не зiткнення
характерiв у часi та просторi?) розвиваються дiалектичне, стрибками, вiд
ситуацi© до ситуацi©. Яким же бачився нашiй геро©нi Iван Кирилович до
©хнього знайомства? Прошу.
"Вчора нарештi стрiла Загатного, нову терехiвську "зiрку". Нинi тiльки
про нього й лихословлять. Ходить простоволосий, у вузьких штанях. Це всiх
страшенно драту . Я сказала в райвиконкомi за нього слово, то ледве не
заклювали. Мовляв, вiн цим ставить себе вище всiх, хоче вирiзнитись. Менi
ж байдуже. Хiба це визнача духовну суть людини? Хоч весна й холоднувата,
але без капелюха високий, ставний чоловiк ма навiть романтичний вигляд. А
щодо вузьких штанiв, звичайно, не виправдовую його. Зараз усi газети
виступають проти негативного впливу Заходу на молодь. Навiть у "Перцi"
карикатури на вузькоштанникiв малюють. Навiщо ж лити воду на млин всiляких
стиляг та переродженцiв? Серед людей живеш - i живи по-людському".
Не маю чим доповнити цей уривок. Хiба зауважу, що про Люду об цiм часi
плiток не менше ходило. Була на виду гарна, i по ©© при©здi чимало
авторитетних женихiв заро©лось навколо не©. Але Люда всiм вiдмовляла.
Навiть танцювала лише з дiвчатами - пересудiв боялась. Терехiвцi спершу
думали, що десь лiпшу партiю ма , а потiм злостились: вельми горда, принца
чека , а принц раптом вiзьме i не з'явиться... Iван та Люда неодмiнно
мусили зблизитись, бо обо стояли трохи осторонь терехiвсько© громади. Так
я пояснюю зав'язку цього любовного сюжету.
"Дивина! Вчора надвечiр приходить Загатний за даними для передово©. Я
була в кабiнетi сама. Копирса мось у зведеннях, раптом вiн каже: "Людмило
Леопольдiвно, я запрошую вас у кiно. Якийсь черговий американський
бойовик". Я ошелешено мовчу, тодi вiн дода :
"Я не хлопчак, щоб пiдстерiгати вас пiсля ганцiв, i ми обо розумнi
люди. Ви менi давно подоба тесь. Ось квитки. Я чекаю на вас бiля клубу, за
п'ять хвилин до початку сеансу. Мо життя у ваших руках". I пiшов. Я не
сподiвалась нiчого такого, хоч i полюбляю романтичнi ситуацi©. Але так
сво рiдно ще нiхто зi мною не розмовляв. Спробуйте уявити обличчя
терехiвських побрехух, коли ми_ заходили до зали! Не зумi те, фантазi© не
вистачить. По рядах одразу: шу-шу-шу. Ми зайняли сво© мiсця i вже не
озиралися. Картина мене схвилювала: кольорова, душевна. А Загатний лаявся
всю дорогу аж до мо © квартири. У кожного сво© смаки, про смаки не
сперечаються, це навiть у газетах пишуть. Я одразу сказала свою думку, й
ми приязно розпрощалися".
Вiдзначу трагiчну, як менi зда ться, особливiсть Iванового характеру.
Кожну дiвчину, з якою знайомився, вiн спершу iдеалiзував до безглуздя.
Тому всi дальшi стосунки пiсля першо© зустрiчi ставали важким, болiсним
для самого Iвана процесом розчарування - iдеал поволi вмирав. Я виклав, цю
характерну Iванову рису трохи сухувато, теоретично, але ©© треба
завважити, iнакше не зрозумi те дальшого розвитку подiй, про якi йдеться.
"Вiн божевiльний, слово честi. Уже я для нього дружина, уже вiн радий
подавати заяву, уже вiн говорить про наше спiльне майбутн , нiби все давно
вирiшено, хоч я ще й слова не вiдповiла на його безперервнi освiдчення. Та
й майбутн наше в його уявленнi якесь химерне, не таке, як у людей.
Виявля ться, житимемо ми заради духовного зростання, велико©, вселюдсько©
мети (менi все кортiло запитати, навiть ризикуючи викликати потiк
пристрасних звинувачень у мiщанствi, як i де ми займатимемось "духовним
зростанням", бо одержати квартиру вiд райвиконкому надi© нема , велика
черга, а вiн, розповiдають, уже давно з редактором горшки побив). Iншими
словами, я обов'язково мушу зробити якесь епохальне вiдкриття в агрономi©,
а вiн, звiсно, стане генiальним письменником, якого визнають не сучасники,
а майбутнi поколiння. В його генiальнiсть я ще можу повiрити, такi
пришелепуватi завсiгди людей дивували. А щодо себе дуже сумнiваюсь. Чесно
признатися, мене й не вабить те "велике", живуть люди й без епохальних
вiдкриттiв..."
Об цiй порi захоплення Iвана Кириловича Людочкою, зда ться, сягнуло
вершини. Саме тодi, пам'ятаю, Iван Кирилович приходив до редакцi© якийсь
сонячний i на диво м'який. Кожну вiльну хвилину просиджував у
сiльськогосподарському вiддiлi райвиконкому проти Людиного стола. Дiвчина
змушена була вiд такого нестримного залицяльника тiкати у вiдрядження. Але
вiн i в селах знаходив свою кохану, скаржачись, що не може прожити без не©
днини. Загатний скидався на сiмнадцятирiчного хлопчака, що вперше
закохався й не може стримувати почуттiв. Дуже несолiдно для доросло©
людини, та ще й вiдповiдального працiвника району, це саме й керiвнi
товаришi Гуляйвiтру зауважували. Терехiвка живилась самими анекдотами про
дивацтва закоханого секретаря редакцi©. Вiн же не зважав на жоднi
пересуди.
Але минали днi, й ореол Людино© святостi в очах Iвана розвiювався. I
вiдкрилось Загатному, що його кохана така ж проста, звичайна смертна, як i
всi ми.
Вiн не пробачив дiвчинi сво © недавньо© вiри... Що ж, чогось такого й
треба було сподiватись...
"Вiдчуваю, коли б ми одружились, я була б нещасна людина. З Iваном
можна жити лише на Робiнзоновiм островi. Ледве затягла його в товариство.
Всi нашi, терехiвськi, з установ. Було дуже весело. Танцювали, розповiдали
анекдоти, пляшку крутили, цiлувалися жартома. Iван одразу попередив, що
йде в гостi лише заради мене. Як же вiн повiвся? У розпал веселощiв дiста
томик Гегеля, який уже став притчею во язицех терехiвчан, примощу ться в
кутку, чита . У мене й очi рогом стали. Гостi переглядаються, господиня
квартири, де ми зiбралися, зашарiлась, мало не плаче - образа яка.
Пiдходжу, тихенько запитую.
- Вам нудно з нами?
- Так, - вiдповiда , - серед них менi нудно. Я не звик гайнувати час. Я
маю лише одне життя.
- Навiщо ж ви йшли сюди?
- Я ж казав, що тiльки заради вас...
Я попрощалася з усiма i пiшла, вiн - за мною, але я не дозволила навiть
до перехрестя себе провести. Обридло бути посмiховиськом для всього
райцентру..."
Це вже протест з боку Iвана Кириловича. Помiтили? Вiдтепер годi про
любов мудрувати. Починалася боротьба самолюбств.
"Я трималася весь тиждень. Не пiдходила до телефону, обминала Загатного
на вулицi, навiть не вiталась при зустрiчi. Вiн пiдiйшов у недiлю, коли на
майданi було дуже людно, i цим обеззбро©в. Не могла ж я дебатувати з ним у
натовпi, що б люди подумали, i без того плiткують про нас досить. Ми
прошкували алеями парку, i Загатний казав менi дуже серйозно, трагiчним
голосом, як це вмi лише вiн:
- Людмило Леопольдiвно! Одне ваше слово - i моя доля вирiшиться. Я
зiбрав валiзу та написав заяву редактору. Я не заважатиму вашому щастю. I
ми вже нiколи не побачимось, хiба на тому свiтi, якщо вiн iсну ...
Тут мова його рiзко обiрвалась. У цих словах, в iнтонацi© було щось
дуже пристрасне, як у старовинних романах. Признаюсь, мене зворушила така
сила почуттiв. Куди нашим терехiвським кугутам!
- Навiщо так, Iване? - тихо i якомога душевнiше проказала я.- Ми
лишимось гарними друзями, я вам це обiцяю. А майбутн покаже...
- Дякую... - Плечi його перехнябилися, здавалось, вiн зараз
розрида ться. - Дякую, ви мене врятували...
Глянув на мене щасливими очима й круто повернув до виходу. Я
озирнулась, чи нiхто за нами не стежить. Алея була безлюдна..."
Сцена надумана, скажете ви, в дусi посереднiх романiв минулого. Мовляв,
високi пристрастi нетиповi для периферiйних мiстечок. Але я не зраджую
свою документальну точнiсть, не вигадую. Вигадують самi геро©. Досi я не
скористався з тих кiлькох фраз про цю пригоду, що ©х сказав Iван Кирилович
у столичнiм ресторанi. Тепер у тiм конча потреба. Ось одна з них. Подаю
без коментарiв:
- Що ж, коли любовi нема, ми ©© вигаду мо, бо нам хочеться любити. I,
майте на увазi, вигаданi почуття не менш пристраснi, анiж справжнi. Якщо,
звiсно, ми в них повiримо. Правда, для того потрiбний талант i хоч трохи
глядачiв...
Як хочете, так i розумiйте цi слова. Маю власну думку, але поки що
прибережу.
"Тиждень минув спокiйно. Хоч менi й передавали, що Iван вельми
пережива наш розбрат, але кому те знати. Загатний нi з ким не дiлиться
сво©ми думками. Вiн завжди меланхолiйний i стриманий. А в недiлю було
комсомольське весiлля. Катерина з амбулаторi© вийшла замiж за
райкомiвського Дмитра. В амбулаторi© застелили столи. Нашi дiвчата
подалися ранiше - допомагати. Я теж пiшла, в босонiжках, бо стерла ногу, а
для "урочисто©" частини й танцiв узяла туфлi на високих пiдборах.
Все це лише передмова, а що сталося на весiллi, я й писати не можу: нi
слiв, нi духу не вистача . Загатного у Терехiвцi бачили таким уперше. Грав
на гiтарi, спiвав якихось мало не блатних пiсень, що дуже не сподобалося
начальству (ось тобi й квартира, i одруження...). А ввечерi знайшов у
хiрургiчному кабiнетi - там для жiноцтва люстро поставили - мо© туфлi,
цiлував ©х привселюдно i проповiдував сво© теорi© щодо любовi. Померти
мало! Я сьогоднi бiгла на роботу немов ошпарена i за кожною фiранкою
витрiшки ловила. Дiвчата божаться, що Iван посеред зали видавався дуже
ефектним i промовляв гарно, душевно, присутнi аплодували. Вiн або
божевiльний, або справдi любить мене до запаморочення. Таких пристрастей
навiть у книжках не стрiнеш".
Я лише доповню намальовану сцену кiлькома рисами. Про день цей та вечiр
можна ще одну книгу написати, слово честi. Шкода, що тодi не було з
областi чи Ки ва жодного кореспондента. Комсомольське весiлля вилилось у
широке районне мiропри мство. Але зараз писати про це не на часi, та й не
зовсiм актуально. Iван ще до урочисто© хвилини десь випив, коли б не з
друкарем Шульгою. Ну, його й розiбрало. Жодних блатних пiсень я не чув,
наспiвував вiн популярнi джазовi пiсеньки, голова райвиконкому, людина
хворувата, справдi заявив спересердя, що на гiтарах бренькають лише мiщани
та стиляги. Я перший помiтив Iванову вiдсутнiсть i пiшов на розшуки,
передчуваючи недобре. Кiно вже скiнчилося, у фой танцювали. Коли я
переступив порiг, акордеон примовк, а Загатний височiв над натовпом з
черевиками у здiйнятих руках i промовляв. Я почув лише кiнець промови.
Нижче наводжу ©©:
- Так, я кохаю ©©... Я ©© кохаю. Вiчна й банальна iсторiя. Коли хочете
знати, на цiм трима ться свiт. Я мiг би довго розповiдати вам про справжню
любов, але ви все одно смiятиметесь. _Ось ви,_ дiвчино, чули про Уолта
У©тмена? А то була вельми мудра людина. "Перший стрiчний, якщо ти захочеш
забалакати до мене, чому б тобi не забалакати до мене?" Але якщо на вулицi
я пiдiйду до вас, до вас чи до вас i спробую завести мову, ви гукнете
мiлiцiонера...
Вiн ще раз поцiлував лакованi носки жiночих черевичок, велично
повернувся й пiшов до дверей пiд оплески i смiх присутнiх...
"Я схожа на метелика, який уже присмалив крильця, бо©ться вогню, та все
одно летить на нього. Загатний перестрiв мене пiсля кiносеансу, i я
згодилась пройтися з ним. Пiсля такого донкiхотського вчинку нiяково
вiдмовити людинi в розмовi. Яскраво сяяв мiсяць-повня, було тепло й трохи
моторошно, аж серце завмирало. Вiн звернув у поля, але я заявила, що далi
розвилки не пiду - це метрiв сто од крайнiх хат. Уявiть широку, бiлу
дорогу, на узбiччi шелестять жита, сизе марево мiсячно© ночi над полем,
усе якесь непевне, тривожне, та мниче, а вiн говорить, говорить, говорить,
i ми блука мо, блука мо по тремтливiй дорозi, таке може хiба що наснитися.
Раптом вiн зупиня ться - бачили б ви його суворе, натхненне обличчя в
примарнiм мiсячнiм свiтлi! - i пода менi руку: на все життя! Я погано
пам'ятаю, я була нiби п'яна, щасливо п'яна, я поклала сво© пальцi в його
холодну долоню, i ми пiшли, пiшли по бiлiй дорозi. Ось тобi й Терехiвка!
Нiколи не сподiвалася..."
Я хочу одразу звернути вашу увагу на одну цiкаву деталь. Тiльки
вдумайтесь: "Я була нiби п'яна, щасливо п'яна, я поклала сво© пальцi в
його холодну долоню..."
Помiчено точно, за велико© нервово© напруги Iвановi руки справдi нiби
мертвiють, вiн сам казав, але ж Людi це треба помiтити. I ще одне. Мене
довгий час непоко©ла думка: як могла рацiональна дiвчина, хай навiть з
нахилами до романтизму, звабитися на дешевi декорацi© - бiла дорога, нiч,
пристрасна мова Iвана, цiну якiй вона майже генiально вiдчувала (беру
назад свiй закид щодо авторки: очищений вiд словесно© полови, щоденник
справля набагато глибше враження). Як вона могла зважитися подати -
символiчно! - руку Iвановi? Нещодавно я знову за©хав до селищно©
бiблiотеки, маючи на думцi дiзнатися бiльше, нiж це досi менi вдавалось.
Люда була в кiмнатi сама, пiдшивала газети. Моя допитливiсть була не
вельми до душi, але я звернувся до громадських почуттiв жiнки, нагадав про
книгу, документальнiсть яко©, певно, зацiкавить майбутнiх Iванових
житт писцiв. I Люда пощирiшала.
- Прагнете вiдвертостi? За будь-якого сп'янiння ми передчува мо
завтрашнiй день, коли будемо тверезi. Я знала, що завтра, на тверезi очi,
все бачитиметься iнакшим. Отже, з мого боку це не було остаточне рiшення.
У цьому рацiональному свiтi при мно час од часу п'янiти... Точнiше,
вдавати iз себе хмiльну... А щодо Iвана - вiн дуже серйозно. Хiба дiти не
вiрять, що вовк покрав гусей? Гра для них не вистава, а справжн життя.
Тим ми й рiзнимось од дiтей, що не можемо грати всерйоз.
- Не така вже дитина Iван Кирилович, як вам зда ться. Я теж знав...
- Я тiльки порiвнюю. Хоч, правду кажучи, я часто видавалася собi
набагато старшою вiд нього. Але погодьтесь, що дiти швидко розчаровуються
в грi... Полуда опада з очей, i бiлi гуси знову стають Колькою, Вiтькою,
Танькою, й дiти байдуже одвертаються. Хай вовк викрада гусей, ©х ваблять
не гуси й не вовки, а емоцi©...
Так вона балакала досить довго, повторюючись та червуючись, i стороння
людина могла б подумати, що Людмила Леопольдiвна досi ображена, пригнiчена
Iвановою непостiйнiстю. А проте одного дня вона щиро призналась, що нiколи
кожен дба про себе - i всi щасливi. Скажете - нереально? Але ж я ось,
перед вами, - щасливий! Щасливий, чу те, i жодного iншого щастя не
потребую!
Я давно замислююсь над сво ю житт вою позицi ю i все шукаю образу, що
©© б узагальнив. Якось влiтку побачив на мостi зграйку дiтлахiв. Вони
жбурляли у воду крихти хлiба. Зацiкавився, пiдiйшов ближче. Сонце нагрiло
дерев'яну основу мосту, i вода в затишку вирувала од малькiв. Голоднi
клубки кидались на кожну крихту хлiба, вiдштовхували один одного,
сплiтались у чорний вихор, здiймали пiщану бурю на днi, одне
слово-пристрастi, пристрастi, пристрастi.
I раптом над тi ю колотнечею, над тi ю боротьбою за iснування з'явилася
крихiтна халабудка слимака. Iскристi хвильки бавно погойдували халабудку,
а вiн собi лежав у колисцi, випроставши назустрiч сонячному теплу крихiтнi
рiжки, i, здавалося, мудро та ласкаво "всмiхався свiтовi: нi зла, нi
спраги, нi пози. I погойдався собi на хвилях далi, певно, сам не вiдаючи
куди. Але хiба ми, люди, зна мо, до якого берега нас несе? Декому здасться
симптоматичним (i ми освiченi!) порiвняння зi слимаком, його, бiдного,
борзописцi вже давно в обивателi записали. Хай собi.
А може, я вас навмисне дратую?.. Пiд настрiй...
Хаблак залишив редакцiю у дуже кепському настро©. Навiть прохання
Гуляйвiтра заступити на мiсяць завiдувача вiддiлу, що пiшов у вiдпустку,
глибоко не сколихнуло його. Хоч за iншо© часини така довiра зiгрiла б
пригнiчене невдачами на журналiстськiй нивi серце Андрiя Сидоровича. I
треба ж було йому виграти цю партiю! Нiяк життя не навчить. Iнший програв
би - i квит, бувайте здоровi. Iнший би навiть не сiв грати, коли вдома
дружина з дитиною. А йому, бачите, нiяково вiдмовитись. Тепер людинi
зiпсував настрiй, та й сам не в собi, буцiмто чимось завинив Iвану
Кириловичу.
I найприкрiше-випадок з редакторовим песиком. "Ви бачили мого
Джульбарсика?" - запитав редактор. Вiн вiдповiв: "Так" чи "Звичайно", вже
не пам'ята . "Тут пiшло на принцип. Декотрi не визнають його породистостi.
Будьте суддею".- "Звичайно, породистий, чистiсiнький росiйський", - мав би
вiдповiсти вiн. Або: "Чистiсiнький англо-росiйський". Яка рiзниця, вони
все одно в цьому не тямлять. Мусив би, якщо хочете вжитися з редактором. I
не мучитись уночi дурними проблемами. Нiхто б навiть уваги не звернув. А
вiн наплiв нiсенiтниць, зiбрався роздивлятися пса, хоч бачить його щодня й
певен: песик хiба в третiм колiнi ма "голубу кров". Хитренький терехiвець
поглумився з легковiрного, запального Гуляйвiтра, збувши за сто
карбованцiв плiд сво © висловухо© вулично© суки. Але слiд було заспоко©ти
людину, хай тiшиться, хай почува ться вдоволеним та щасливим. Не вертати ж
цуцика назад.
Уся Терехiвка засмi Гуляйвiтра. А взагалi справа вишкварки не варта.
Даремно вiн бiдкався. Вранцi скаже при свiдках: "Переглянув посiбник,
товаришу редактор, i впевнився, що песик добро© породи, англо-росiйський
гончак". На його мiсцi так учинила б кожна розумна людина.
Замкнув сiнцi, обережно пiдняв клямку хатнiх дверей. У кiмнатi не
свiтилося, тiльки на долiвцi тiнь вiкна од вуличного лiхтаря.
- Спить? - прошепотiв Хаблак.
- Ага, щойно зацицькала. Конозилась. Парко в хатi.
- Ти лампи не взяла в бабцi? Тут свiтло тiльки до дванадцято©, нiчничок
тре...
Вернувся в сiнцi, узяв з лави гасову лампу. Дверей не зачиняв, хай
трохи вистудить. Уже в лiжку промовив до Марти якомога байдужiше:
- Редактор каже: "Ви спецiалiст, розберiться, мiй песик породистий?" А
вiн у нього од вулично©, голова райспоживспiлки продав. З песиком ближче
познайомлюсь, кажу, та до книг зазирну. Треба буде завтра щось. сказати,
хай втiша ться.
- Знайшов, над чим думати, - стомлено позiхнула Марта ("Хай хоч
сьогоднi поспить, я вставатиму до дитини",-поклав Андрiй Сидорович).-Хоче
породистого, хай буде такий, тобi шкода, чи що. Про квартиру йому не
нагадував?
- Незручно. Тiльки через порiг - i вiдразу про квартиру. Завтра. Не
турбуйся, все буде гаразд, вiн твердо обiцяв. Спи...
Але самому не спалося, хоч i заплющував очi та дихав рiвнiше - для
Марти.
- Трум-тум-тум, трум-тум-тум, - Дзядзьковi губи заграли туш. I це було
так схоже та вчасно, що навiть Iвана не розгнiвило його мавпування.
Загатний полюбляв цi останнi опiвнiчнi хвилини редакцiйно© колотнечi. У
них було щось зворушливо-урочисте, i вони обiцяли завтрашнiй день,
вiльнiший та зосередженiший. Друкар Шульга нiс на випростаних руках перший
вiдбиток номера. Навiть його хворобливе, землисте обличчя свiтлiшало вiд
розумiння хвилини. У кiмнатах свiжо запахло фарбами. Коректори заплющували
очi та вiдходили вбiк, демонструючи свою втому.
- Хто "свiжа голова"? - суворо запитав Iван.
- Товариш Дзядзько, - вiдповiв сам Вiталiй. Загатний схилився над
вогкуватою газетою. Це був його витвiр, ним вишикуване до битви вiйсько.
Далеко вперед висунувся розвiдувальний загiн першо© сторiнки - червоний
кут. Трохи нижче великi чорнi лiтери - списоносцi - сурмили про здачу
хлiба колгоспам району. Бадьоро чекав на битву авангард передово©. Двiйко
присланих з РАТАУ клiше, майстерно зверстана добiрка "По району", репортаж
вiд льономолотарки, iнтерв'ю з трактористами - вiйсько ставало чiткiшими
шерегами, i владна рука полководця Загатного тяжiла над ним. Тiльки одне
його слово - одразу помiняють мiсцями замiтки, переберуть заголовки,
вiзьмуть на шпальти гомiнкi ряди закликiв. Воля полководця здатна зламати
стрiй, побудувати новий, ще прекраснiший, а друкар Шульга розмножить його
генiй у трьох тисячах примiрникiв. Iван кинув оком по заголовках - йому
подобалось одривати очi вiд газетного аркуша i холоднувато говорити
ошелешеним коректорам:
- Хоч би в заголовках помилок не припускались... Але в сьогоднiшньому
номерi помилок не помiтив. Можливо, тому, що думки все впертiше вертали до
справи, яка ще чекала на нього. Завтра вiн прокинеться вiльний i сповна
вiддасться творчостi. Мистецтво потребу жертв. Банальнi слова, але, на
жаль, у них багато iстини. Iван посмутнiв.
- Один вiдбиток редакторовi.
Пройшовся по соннуватих кiмнатах. Гуляйвiтер, не читаючи, пiдмахнув
номер i вже тицяв кожному свою бiлу кисть. Iван сунув руки пiд умивальник.
- Пробачте, в мене мокрi...
Загупала друкарська машина. Складав папери до шухляди, поки не рипнули
дверi за Прiською. Спiймав ©© лукавий погляд, а може, привидiлось. Невже
здогадуються? Тому й не хотiв просити сигарет при свiдках. Одразу пiдозра,
навiщо вночi сигарети, адже вiн курить зрiдка, коли хвилю ться. Можна було
сказати: працюватиму. Але не повiрять. Замкнув секретарську, пильовик на
руку, з ним серйознiше. Шульга зупинив машину, простяг Iвану Кириловичу
пачку "Прими".
- Щиро дякую.
Взяв двi, але вернув од дверей i попросив ще:
- Про всяк випадок. Хочу попрацювати сьогоднi.
У попереднiм авторськiм словi я трохи погарячкував, визнаю. Звичайна
дитячiсть. Нiчого такого я не думаю. Як усi, так i я. Там, зверху, лiпшi
голови мають, не нашим рiвня, вони знають, що роблять. Але iнодi сам не
свiй ста ш. Особливо останнiм часом. Та не будемо про це...
Ма мо серйознiшi справи. Я мусив би зараз пiдняти завiсу перед
фiнальною сценою однi © психологiчно цiкаво© iсторi©. Та вийде якось
неприродно: спершу розв'язка, потiм сама iсторiя. Доведеться в нашiм
театрi поки що гасити свiтло. Запасiться терпiнням, iсторiя порiвняно
довга, хоч я прагнутиму розповiсти ©© якомога швидше. Звiсно, письменник з
мене нiкудишнiй - iнший би, маститий, хвацький писака, товстелезний
любовний роман сотворив про наших терехiвських Ромео та Джуль тту. Я ж
мiркую, як би його найкоротше втнути. Що вдi ш, не терплю лiрики. Може, за
молодих рокiв, коли нариси пописував, спротивiла. Та й у нашiй з дружиною
передвесiльнiй епопе© не надиба те особливо сентиментальних сторiнок. Ну,
освiдчувались, цiлувались, я навiть кiлька вiршикiв настругав - хто не
вiршу в таку годину? - i тихенько побралися.
Розпочну з iдилiчно© картини. Я сиджу на верандi у. Борисенкiв.
Опуска ться сонце, червонить за вiкном корпуси машинно-ремонтно© .станцi©
- наш давнiй терехiвський холостяк Iван Iванович директору там. Людмила
Леопольдiвна - втямили нарештi? - вносить чайник. На столi хлiбниця,
масло, свiже вишневе варення i карафка домашнього вина. Ми з Людою
бенкету мо. За стiною шумить телевiзор - директор станцi© дивиться третю
серiю нового польського детективу. Вiдколи пишу про Iвана, я часто буваю
тут про©здом з мiста - то нарада, то в бiбколектор викликають. Борисенки
мешкають. у робiтничому селищi, над ки©вською трасою. Звiдси почина ться
брук на Терехiвку. Нашу дружню розмову подеколи переривають, двi Людинi
дiвчинки, що заскучали за мамою. Прибiгають з вулицi, тицяються ©й у
колiна й знову спiшать: у та мниче дитяче надвечiр'я. Люда поповнiла, але
все ще приваблива. Врода стигла, встояна. Довго не працювала: дiм, тепер
завiду селищною бiблiотекою, бо агрономiя - дуже .клопiтно для матерi
двох метушливих дiвчаток.
Ну, як малюнок? Але це вже поза фiналом. Це те, що буде потiм. Можливо,
при нагодi я зупинюсь детальнiше. А зараз дуже поспiшаю. У мене був
учитель, Петро Васильович. Родом iз села, сусiда наш. Так той учитель
завжди поспiшав, як оце я з романом. У селi його й прозивали Нетерплячка.
Дiти позвикали, до щоденника записували: Петро Васильович Нетерплячка. Я
вже у сьомий ходив, коли Нетерплячка на рак горла захворiв. Довго й важко
помирав. Городи нашi поруч, я до екзаменiв готувався, коли вiн останнi
тижнi мучився. Лежить у саду й цiлiсiнькi днi бухика . Але навiщо я за
упокiй почав? Геть божеволiю. Кому цiкаво про хворого вчителя? Забудьмо
це. Моя хвилинна слабкiсть.
Заздалегiдь попереджаю тих, хто коха ться в захопливих сiмейних
пристрастях, де гарячi поцiлунки й гарячi сварки. Я людина земна,
проза©чна, з роками зовсiм остигаю. I в цiй iсторi© мене цiкавлять лише
основнi, конструктивнi моменти. Висловлюючись технiчно (а я наблизився до
технiки, вiдколи придбав мотоцикла), мене цiкавить, чому колiсця
закрутилися й як вони вза модiють. Кiбернетики ж давно вiдкрили, що
людська душа - просто складний механiзм. Ось i давайте спостерiгати, що
станеться, коли два механiзми наблизяться один до одного.
I ще одне. Нижче я використаю сторiнки з Людиного щоденника. Бо хто
лiпше здатен висвiтлити iсторiю ©© стосункiв з Iваном Кириловичем? Сам
Загатний у жоднiй нашiй розмовi iменi Людиного не згадав. Люда iнша.
Натура ©© схильна до романтизацi© навколишньо© дiйсностi, i вже тепер
колишн знайомство з Iваном вида ться ©й чимось незвичайним, винятковим,
яскраво вирiзняючись сво ю колоритнiстю на тлi безбарвного терехiвського
життя. Уявляю, як воно буде пiд старiсть. Ще за першо© зустрiчi я не без
подиву завважив високу Людину думку про таланти Загатного. Вона переконана
в його славетнiм майбутнiм. Можливо, саме тому до спогадiв ставиться
особливо ретельно, нiби вже зараз кожне ©© слово про Iвана ма iсторичне
значення. В душi вельми пиша ться, що близько знала цю непересiчну людину.
Категорично вiдмовилась дати менi сво© дiвочi записи, доки я не повiдав,
що писатиму про Iвана книгу. Тодi дуже урочисто в присутностi чоловiка
передала менi два товстих зошити, перев'язаних синьою стрiчкою.
Можете уявити, як кортiло менi, повернувшись додому, розв'язати цю синю
стрiчку. Але мусив трохи розчаруватись. Людинi записи не ряснiли цiкавими
спостереженнями. А сентиментальне щебетання дiвохи з вищою освiтою кому
потрiбне? Про Iвана йшлося тiльки в одному зошитi. Власне, на цих записах
уривався Людин щоденник. Десь за мiсяць пiсля нiчно© сцени в райвиконкомi
вона несподiвано для всiх вийшла замiж. Характерно, що в цiм одруженнi теж
було мало лiрики. Звiдки ©й узятись, якщо дво молодих людей, ледве словом
перекинувшись, уже певнi, що завтра вони поспiшать до загсу?
Нарештi приступаю до викладу Людиного щоденника. Беру з нього найбiльш
змiстовнi рядки, залишаючи телячi радощi й печалi майбутнiм дослiдникам.
Коментуватиму подi© я. Вся ця любовна iсторiя тривала п'ять тижнiв i
чотири днi. Спинятиму вашу увагу на вузловiм записi тижня, дотримуючись
ранiше викладено© теорi©, що характери (а що таке кохання, як не зiткнення
характерiв у часi та просторi?) розвиваються дiалектичне, стрибками, вiд
ситуацi© до ситуацi©. Яким же бачився нашiй геро©нi Iван Кирилович до
©хнього знайомства? Прошу.
"Вчора нарештi стрiла Загатного, нову терехiвську "зiрку". Нинi тiльки
про нього й лихословлять. Ходить простоволосий, у вузьких штанях. Це всiх
страшенно драту . Я сказала в райвиконкомi за нього слово, то ледве не
заклювали. Мовляв, вiн цим ставить себе вище всiх, хоче вирiзнитись. Менi
ж байдуже. Хiба це визнача духовну суть людини? Хоч весна й холоднувата,
але без капелюха високий, ставний чоловiк ма навiть романтичний вигляд. А
щодо вузьких штанiв, звичайно, не виправдовую його. Зараз усi газети
виступають проти негативного впливу Заходу на молодь. Навiть у "Перцi"
карикатури на вузькоштанникiв малюють. Навiщо ж лити воду на млин всiляких
стиляг та переродженцiв? Серед людей живеш - i живи по-людському".
Не маю чим доповнити цей уривок. Хiба зауважу, що про Люду об цiм часi
плiток не менше ходило. Була на виду гарна, i по ©© при©здi чимало
авторитетних женихiв заро©лось навколо не©. Але Люда всiм вiдмовляла.
Навiть танцювала лише з дiвчатами - пересудiв боялась. Терехiвцi спершу
думали, що десь лiпшу партiю ма , а потiм злостились: вельми горда, принца
чека , а принц раптом вiзьме i не з'явиться... Iван та Люда неодмiнно
мусили зблизитись, бо обо стояли трохи осторонь терехiвсько© громади. Так
я пояснюю зав'язку цього любовного сюжету.
"Дивина! Вчора надвечiр приходить Загатний за даними для передово©. Я
була в кабiнетi сама. Копирса мось у зведеннях, раптом вiн каже: "Людмило
Леопольдiвно, я запрошую вас у кiно. Якийсь черговий американський
бойовик". Я ошелешено мовчу, тодi вiн дода :
"Я не хлопчак, щоб пiдстерiгати вас пiсля ганцiв, i ми обо розумнi
люди. Ви менi давно подоба тесь. Ось квитки. Я чекаю на вас бiля клубу, за
п'ять хвилин до початку сеансу. Мо життя у ваших руках". I пiшов. Я не
сподiвалась нiчого такого, хоч i полюбляю романтичнi ситуацi©. Але так
сво рiдно ще нiхто зi мною не розмовляв. Спробуйте уявити обличчя
терехiвських побрехух, коли ми_ заходили до зали! Не зумi те, фантазi© не
вистачить. По рядах одразу: шу-шу-шу. Ми зайняли сво© мiсця i вже не
озиралися. Картина мене схвилювала: кольорова, душевна. А Загатний лаявся
всю дорогу аж до мо © квартири. У кожного сво© смаки, про смаки не
сперечаються, це навiть у газетах пишуть. Я одразу сказала свою думку, й
ми приязно розпрощалися".
Вiдзначу трагiчну, як менi зда ться, особливiсть Iванового характеру.
Кожну дiвчину, з якою знайомився, вiн спершу iдеалiзував до безглуздя.
Тому всi дальшi стосунки пiсля першо© зустрiчi ставали важким, болiсним
для самого Iвана процесом розчарування - iдеал поволi вмирав. Я виклав, цю
характерну Iванову рису трохи сухувато, теоретично, але ©© треба
завважити, iнакше не зрозумi те дальшого розвитку подiй, про якi йдеться.
"Вiн божевiльний, слово честi. Уже я для нього дружина, уже вiн радий
подавати заяву, уже вiн говорить про наше спiльне майбутн , нiби все давно
вирiшено, хоч я ще й слова не вiдповiла на його безперервнi освiдчення. Та
й майбутн наше в його уявленнi якесь химерне, не таке, як у людей.
Виявля ться, житимемо ми заради духовного зростання, велико©, вселюдсько©
мети (менi все кортiло запитати, навiть ризикуючи викликати потiк
пристрасних звинувачень у мiщанствi, як i де ми займатимемось "духовним
зростанням", бо одержати квартиру вiд райвиконкому надi© нема , велика
черга, а вiн, розповiдають, уже давно з редактором горшки побив). Iншими
словами, я обов'язково мушу зробити якесь епохальне вiдкриття в агрономi©,
а вiн, звiсно, стане генiальним письменником, якого визнають не сучасники,
а майбутнi поколiння. В його генiальнiсть я ще можу повiрити, такi
пришелепуватi завсiгди людей дивували. А щодо себе дуже сумнiваюсь. Чесно
признатися, мене й не вабить те "велике", живуть люди й без епохальних
вiдкриттiв..."
Об цiй порi захоплення Iвана Кириловича Людочкою, зда ться, сягнуло
вершини. Саме тодi, пам'ятаю, Iван Кирилович приходив до редакцi© якийсь
сонячний i на диво м'який. Кожну вiльну хвилину просиджував у
сiльськогосподарському вiддiлi райвиконкому проти Людиного стола. Дiвчина
змушена була вiд такого нестримного залицяльника тiкати у вiдрядження. Але
вiн i в селах знаходив свою кохану, скаржачись, що не може прожити без не©
днини. Загатний скидався на сiмнадцятирiчного хлопчака, що вперше
закохався й не може стримувати почуттiв. Дуже несолiдно для доросло©
людини, та ще й вiдповiдального працiвника району, це саме й керiвнi
товаришi Гуляйвiтру зауважували. Терехiвка живилась самими анекдотами про
дивацтва закоханого секретаря редакцi©. Вiн же не зважав на жоднi
пересуди.
Але минали днi, й ореол Людино© святостi в очах Iвана розвiювався. I
вiдкрилось Загатному, що його кохана така ж проста, звичайна смертна, як i
всi ми.
Вiн не пробачив дiвчинi сво © недавньо© вiри... Що ж, чогось такого й
треба було сподiватись...
"Вiдчуваю, коли б ми одружились, я була б нещасна людина. З Iваном
можна жити лише на Робiнзоновiм островi. Ледве затягла його в товариство.
Всi нашi, терехiвськi, з установ. Було дуже весело. Танцювали, розповiдали
анекдоти, пляшку крутили, цiлувалися жартома. Iван одразу попередив, що
йде в гостi лише заради мене. Як же вiн повiвся? У розпал веселощiв дiста
томик Гегеля, який уже став притчею во язицех терехiвчан, примощу ться в
кутку, чита . У мене й очi рогом стали. Гостi переглядаються, господиня
квартири, де ми зiбралися, зашарiлась, мало не плаче - образа яка.
Пiдходжу, тихенько запитую.
- Вам нудно з нами?
- Так, - вiдповiда , - серед них менi нудно. Я не звик гайнувати час. Я
маю лише одне життя.
- Навiщо ж ви йшли сюди?
- Я ж казав, що тiльки заради вас...
Я попрощалася з усiма i пiшла, вiн - за мною, але я не дозволила навiть
до перехрестя себе провести. Обридло бути посмiховиськом для всього
райцентру..."
Це вже протест з боку Iвана Кириловича. Помiтили? Вiдтепер годi про
любов мудрувати. Починалася боротьба самолюбств.
"Я трималася весь тиждень. Не пiдходила до телефону, обминала Загатного
на вулицi, навiть не вiталась при зустрiчi. Вiн пiдiйшов у недiлю, коли на
майданi було дуже людно, i цим обеззбро©в. Не могла ж я дебатувати з ним у
натовпi, що б люди подумали, i без того плiткують про нас досить. Ми
прошкували алеями парку, i Загатний казав менi дуже серйозно, трагiчним
голосом, як це вмi лише вiн:
- Людмило Леопольдiвно! Одне ваше слово - i моя доля вирiшиться. Я
зiбрав валiзу та написав заяву редактору. Я не заважатиму вашому щастю. I
ми вже нiколи не побачимось, хiба на тому свiтi, якщо вiн iсну ...
Тут мова його рiзко обiрвалась. У цих словах, в iнтонацi© було щось
дуже пристрасне, як у старовинних романах. Признаюсь, мене зворушила така
сила почуттiв. Куди нашим терехiвським кугутам!
- Навiщо так, Iване? - тихо i якомога душевнiше проказала я.- Ми
лишимось гарними друзями, я вам це обiцяю. А майбутн покаже...
- Дякую... - Плечi його перехнябилися, здавалось, вiн зараз
розрида ться. - Дякую, ви мене врятували...
Глянув на мене щасливими очима й круто повернув до виходу. Я
озирнулась, чи нiхто за нами не стежить. Алея була безлюдна..."
Сцена надумана, скажете ви, в дусi посереднiх романiв минулого. Мовляв,
високi пристрастi нетиповi для периферiйних мiстечок. Але я не зраджую
свою документальну точнiсть, не вигадую. Вигадують самi геро©. Досi я не
скористався з тих кiлькох фраз про цю пригоду, що ©х сказав Iван Кирилович
у столичнiм ресторанi. Тепер у тiм конча потреба. Ось одна з них. Подаю
без коментарiв:
- Що ж, коли любовi нема, ми ©© вигаду мо, бо нам хочеться любити. I,
майте на увазi, вигаданi почуття не менш пристраснi, анiж справжнi. Якщо,
звiсно, ми в них повiримо. Правда, для того потрiбний талант i хоч трохи
глядачiв...
Як хочете, так i розумiйте цi слова. Маю власну думку, але поки що
прибережу.
"Тиждень минув спокiйно. Хоч менi й передавали, що Iван вельми
пережива наш розбрат, але кому те знати. Загатний нi з ким не дiлиться
сво©ми думками. Вiн завжди меланхолiйний i стриманий. А в недiлю було
комсомольське весiлля. Катерина з амбулаторi© вийшла замiж за
райкомiвського Дмитра. В амбулаторi© застелили столи. Нашi дiвчата
подалися ранiше - допомагати. Я теж пiшла, в босонiжках, бо стерла ногу, а
для "урочисто©" частини й танцiв узяла туфлi на високих пiдборах.
Все це лише передмова, а що сталося на весiллi, я й писати не можу: нi
слiв, нi духу не вистача . Загатного у Терехiвцi бачили таким уперше. Грав
на гiтарi, спiвав якихось мало не блатних пiсень, що дуже не сподобалося
начальству (ось тобi й квартира, i одруження...). А ввечерi знайшов у
хiрургiчному кабiнетi - там для жiноцтва люстро поставили - мо© туфлi,
цiлував ©х привселюдно i проповiдував сво© теорi© щодо любовi. Померти
мало! Я сьогоднi бiгла на роботу немов ошпарена i за кожною фiранкою
витрiшки ловила. Дiвчата божаться, що Iван посеред зали видавався дуже
ефектним i промовляв гарно, душевно, присутнi аплодували. Вiн або
божевiльний, або справдi любить мене до запаморочення. Таких пристрастей
навiть у книжках не стрiнеш".
Я лише доповню намальовану сцену кiлькома рисами. Про день цей та вечiр
можна ще одну книгу написати, слово честi. Шкода, що тодi не було з
областi чи Ки ва жодного кореспондента. Комсомольське весiлля вилилось у
широке районне мiропри мство. Але зараз писати про це не на часi, та й не
зовсiм актуально. Iван ще до урочисто© хвилини десь випив, коли б не з
друкарем Шульгою. Ну, його й розiбрало. Жодних блатних пiсень я не чув,
наспiвував вiн популярнi джазовi пiсеньки, голова райвиконкому, людина
хворувата, справдi заявив спересердя, що на гiтарах бренькають лише мiщани
та стиляги. Я перший помiтив Iванову вiдсутнiсть i пiшов на розшуки,
передчуваючи недобре. Кiно вже скiнчилося, у фой танцювали. Коли я
переступив порiг, акордеон примовк, а Загатний височiв над натовпом з
черевиками у здiйнятих руках i промовляв. Я почув лише кiнець промови.
Нижче наводжу ©©:
- Так, я кохаю ©©... Я ©© кохаю. Вiчна й банальна iсторiя. Коли хочете
знати, на цiм трима ться свiт. Я мiг би довго розповiдати вам про справжню
любов, але ви все одно смiятиметесь. _Ось ви,_ дiвчино, чули про Уолта
У©тмена? А то була вельми мудра людина. "Перший стрiчний, якщо ти захочеш
забалакати до мене, чому б тобi не забалакати до мене?" Але якщо на вулицi
я пiдiйду до вас, до вас чи до вас i спробую завести мову, ви гукнете
мiлiцiонера...
Вiн ще раз поцiлував лакованi носки жiночих черевичок, велично
повернувся й пiшов до дверей пiд оплески i смiх присутнiх...
"Я схожа на метелика, який уже присмалив крильця, бо©ться вогню, та все
одно летить на нього. Загатний перестрiв мене пiсля кiносеансу, i я
згодилась пройтися з ним. Пiсля такого донкiхотського вчинку нiяково
вiдмовити людинi в розмовi. Яскраво сяяв мiсяць-повня, було тепло й трохи
моторошно, аж серце завмирало. Вiн звернув у поля, але я заявила, що далi
розвилки не пiду - це метрiв сто од крайнiх хат. Уявiть широку, бiлу
дорогу, на узбiччi шелестять жита, сизе марево мiсячно© ночi над полем,
усе якесь непевне, тривожне, та мниче, а вiн говорить, говорить, говорить,
i ми блука мо, блука мо по тремтливiй дорозi, таке може хiба що наснитися.
Раптом вiн зупиня ться - бачили б ви його суворе, натхненне обличчя в
примарнiм мiсячнiм свiтлi! - i пода менi руку: на все життя! Я погано
пам'ятаю, я була нiби п'яна, щасливо п'яна, я поклала сво© пальцi в його
холодну долоню, i ми пiшли, пiшли по бiлiй дорозi. Ось тобi й Терехiвка!
Нiколи не сподiвалася..."
Я хочу одразу звернути вашу увагу на одну цiкаву деталь. Тiльки
вдумайтесь: "Я була нiби п'яна, щасливо п'яна, я поклала сво© пальцi в
його холодну долоню..."
Помiчено точно, за велико© нервово© напруги Iвановi руки справдi нiби
мертвiють, вiн сам казав, але ж Людi це треба помiтити. I ще одне. Мене
довгий час непоко©ла думка: як могла рацiональна дiвчина, хай навiть з
нахилами до романтизму, звабитися на дешевi декорацi© - бiла дорога, нiч,
пристрасна мова Iвана, цiну якiй вона майже генiально вiдчувала (беру
назад свiй закид щодо авторки: очищений вiд словесно© полови, щоденник
справля набагато глибше враження). Як вона могла зважитися подати -
символiчно! - руку Iвановi? Нещодавно я знову за©хав до селищно©
бiблiотеки, маючи на думцi дiзнатися бiльше, нiж це досi менi вдавалось.
Люда була в кiмнатi сама, пiдшивала газети. Моя допитливiсть була не
вельми до душi, але я звернувся до громадських почуттiв жiнки, нагадав про
книгу, документальнiсть яко©, певно, зацiкавить майбутнiх Iванових
житт писцiв. I Люда пощирiшала.
- Прагнете вiдвертостi? За будь-якого сп'янiння ми передчува мо
завтрашнiй день, коли будемо тверезi. Я знала, що завтра, на тверезi очi,
все бачитиметься iнакшим. Отже, з мого боку це не було остаточне рiшення.
У цьому рацiональному свiтi при мно час од часу п'янiти... Точнiше,
вдавати iз себе хмiльну... А щодо Iвана - вiн дуже серйозно. Хiба дiти не
вiрять, що вовк покрав гусей? Гра для них не вистава, а справжн життя.
Тим ми й рiзнимось од дiтей, що не можемо грати всерйоз.
- Не така вже дитина Iван Кирилович, як вам зда ться. Я теж знав...
- Я тiльки порiвнюю. Хоч, правду кажучи, я часто видавалася собi
набагато старшою вiд нього. Але погодьтесь, що дiти швидко розчаровуються
в грi... Полуда опада з очей, i бiлi гуси знову стають Колькою, Вiтькою,
Танькою, й дiти байдуже одвертаються. Хай вовк викрада гусей, ©х ваблять
не гуси й не вовки, а емоцi©...
Так вона балакала досить довго, повторюючись та червуючись, i стороння
людина могла б подумати, що Людмила Леопольдiвна досi ображена, пригнiчена
Iвановою непостiйнiстю. А проте одного дня вона щиро призналась, що нiколи