не попсували справи...
- Гаразд!
I новi свати розiйшлися, радi з самих себе. Другого дня пiсля того, як
Га©нка ходила в город, Остап увiйшов у хату до Сивашiв.
- Здоровi! З вiвторком!
- Здоровi, свате! - вiдказала Параска, а Га©нка ледве озвалася, сидячи
на полу.
- Що це ти, Га©нко, хвора, чи що?
- Таке вже наше здоровля! - вiдказала за не© стара.- Он учора ходила в
город, хотiла побачити Зiнька, дак не пущено... Сiдайте-бо в нас! .
- Не пущено, кажете? Гм... Нi, я не сiдатиму, бо на часинку зайшов. Дак
чому ж не пущено?
- Кажуть тi iроди, що як призна ться, що Грицька вбив, дак тодi
пустять.
- Гм... так... А я по тебе, Га©нко, прийшов: iди до нас,- мати тебе
кличе.
-_ Не пiду я тепер.
- Iди, бо дуже треба! - Узяв за руку та й звiв з полу, як малу дитину.-
Убирайсь!
- Та, може б, ви ©©, свате, тепер не займали? - прохала Параска.
- Не можна... Треба дуже. Ну, вже убралась? Ходiм!.. Бувайте здоровi! -
Вiн повiв ©© з хати за руку.
II. У ТЮРМI
Маленькi вiконця темрявi з залiзними гратами, попусканi в товстелезних
мурах. За тими гратами блакитне небо мусить бути, але його звiдсiля не
видко: просто вiконець другi такi ж само товстi й понурi мури. Навiть
сонячний промiнь мов бо©ться тих грат i зазира сюди на одну тiльки
часиночку - тодi, як сонце вже високо-високо пiдiб' ться вгору. Тодi
золотий його парус упаде помiж двома мурами, несмiливо зазирне крiзь
грати, ледве всмiхнеться до тих блiдих облич i, злякавшись, тiка швидше
назад iз цi © темницi - туди, серед безмежнi простори блакитно-осяйного
вiльного неба.
Тут не небо, тут низька, запилена, задимлена, чорна стеля, тут - бруднi
вiд усяко© гидоти, важкi вогкi стiни, а в ©х маленькi дiрочки з гратками.
А в тiй кам'янiй трунi сiрi постатi з сiрими, без сонця поблiдлими
обличчями. Якi лежать на великому гуртовому полу серед брудного лахмiття,
якi сидять там, гуляючи в карти, якi сновигають без нiяко© мети по кутках.
Це - злочинцi. Серед них Зiнько. Якби йому хто сказав коли давнiше, що
вiн буде тут,- яким би вiн брехуном його назвав! А от же сталося.
Тепер вiн спокiйнiший, тихший, але першi днi... йому навiть згадувати
©х страшно. Цi зв'язанi руки, ця ганьба перед усi ю громадою... Га©нка...
погляд ©© божевiльно-безнадiйний... руки до його простяга ... Потiм
тяганина по полiцiях... i нарештi - ця темниця.
До блакитного неба безкрайого, до зеленого поля широкого, до лiсiв
холодкуватих, до садкiв квiтучих, запашних вiн iзвик, а тепер тiльки мури,
товстi, холоднi, тiльки грати залiзнi, тiльки тяжкий сморiд гнило©
тюрми!..
А люди... Боже!..
Он той високий, з здоровенними дужими руками, з великою чорною
бородою,- вiн же двох людей убив, щоб пограбувати ©х!.. Цей бiлявий
парубок, з маленькими ще вусами, задавив свою дитину вiд дiвчини... Цей он
пiдпалив село... Отой дiд старий, п'яним бувши, пробив сво му сусiдi
колякою голову, що той i вмер... Цей знову щось страшне зробив... I так
кожен...
I вiн, Зiнько, серед ©х, не винний, а нiхто йому навiть i вiри не йме,
що вiн не винен, тiльки смiються з його... I його дожида така ж кара, як
i ©х... За що? Де ж та правда, коли можна карати чоловiка за нiщо? Коли
однаково терпiтиме i отой чорний, що смiючись розказу , як вiн сокирою
розрубав голову, i вiн, Зiнько, що хотiв тiльки одного: щоб людям було
краще, хотiв добра людям!.. Без нiякого доводу його обвинувачено в
страшному злочинствi, зганьблено, закинуто в тюрму, судитимуть i
каратимуть його!.. Нащо ж тодi весь цей лад на свiтi, весь цей порядок,
коли через його можна карати, мордувати невинних? Адже Зiнько зна , що не
з самим ©м так бувало,- вiн про це i чув, i читав. А коли так, то навiщо
людям цi всi суди, цi всi начальники? Чи не краще було б, якби цього
нiчого не заводити, якби люди самi собi жили, громадою лад i суд давали?
Громадою! А яка ж i громада, як не така не? Чи вона ж його,
неповинного, оборонила? Ба нi, хiба ще глибше втоптала в це багно!.. Чи
вона по правдi громадським справам лад давала? Ба нi; Дениси, Рябченки,
Сучки - от кому серед не© вiльно й ласо живеться, а чоловiковi чесному та
вбогому - нi!..
Нема й у громади правди! А де ж? Де? Може, не серед людей, може, в
бога? Так усi кажуть... Але ж._ бог бачить, як у громадi неправеднi люди,
глита© панують,- чого ж ©х не зупинено? Адже Зiнько невинний.чом же цього
не виявлено? Чом?
I страшнi думки вставали в Зiньковiй головi... Вiн жахався ©х, вiн
прогонив ©х од себе, а вони обнiмали його все дужче й дужче, а вони пекли
його, палили, що аж розум йому туманiв, що аж обморок його брав.
Нема правди в свiтi, а коли вона часом де й озветься, то там ©й рота
затуляють, там ©© згнiчують, затоптують, винищують.
I н i х т о не зробив так, щоб вона подужала. А тим часом ж така
сила, що могла б це вчинити? Чи i в тi © сили правди нема? Чи тi © сили
нема? Дак навiщо ж тодi i люди живуть, родяться, смiються й плачуть,
борються i вмирають? Навiщо?
Вiдповiдi не було, а голова розскакувалась од божевiльних думок.
Не знати, що сталось би з ©м через цi думки, якби ©х не розбивали на
який час отi допити в слiдчого, де вiн повинен був боронитися, та життя з
людьми, з якими мусив пробувати в однiй хатi. Найбiльш оцi люди...
Вiн спершу й боявся ©х, i гидував ними. Вони здавалися йому людьми
одмiнними вiд його самого, цiлком одмiнними, бо це були злочинцi, лиходi©.
Йому здавалося, що звичайнi люди - то по один бiк, а злочинцi - то по
другий; що в звичайних людей усе так, як i треба в людей, а в злочинцiв
усе iнакше: i правда в ©х не така, i хочуть вони не того, що всi люди та й
уся в ©х душа не така, а гiрша - лиха, темна, ворожа. З такими думками
прийшов Зiнько до тюрми, а як побачив цi обличчя, позначенi острожною
неволею, а часом i грiхом, як уздрiв ту одежу, завсiгди йому страшну, то
мов iще виразнiше почув, що цi люди - зовсiм не те, що вiн, i не можуть
бути тим. Кров у ©х на руках, кров i на душi. © були вони йому страшнi. А
ще гiршi сталися пiсля однi © подi©. Ото тiльки вкинуто його в цю
пiвтем-ну кам'яну яму, ще не встиг вiн добре й розглянутись, а вже його
звiдусiль оточено. Роздивлялися на його зацiкавленi, розпитувалися, як
звуть, звiдки, за що потрапив сюди.
- За нiщо потрапив,од казав Зiнько.- Хтось убив чоловiка, а мене
винного зроблено.
- Овва! А ти хiба його не вбивав?
- Якби я його вбивав, то не казав би, що не винен! - одмовив палко
Зiнько.
- Ф'ю-ф'ю! - засвистiв чорний рештант.- Кожен, братику, перед
слiдствувателем каже, що вiн не винен, бо нiкому не хочеться на Сибiр
мандрувати, а тут iнша рiч. Ми це дiло добре зна мо - нас не одуриш.
- Я й не думаю вас дурити.
- От штукар! - сказав той-таки рештант iз великою чорною бородою.- Я аж
двом сокирою голови розколов, та й то не ховаюся, а вiн одного придавив,
та вже злякався. Ха-ха-ха!
Чорний рештант зареготав, за ним iще дехто. Зiнько сидiв то червоний,
то бiлий як крейда. Вiн бачив, що'не впевнить цих людей, що даремнi будуть
усi його слова: звикши самi брехати й ховатися з сво©ми ще не викритими
злочинствами, вони й iншому не йняли вiри. 0Зiнько замовк, але всi цi люди
стали тепер йому Такi огиднi!..
Вiн жив серед ©х тихо, нi з ким не сварився, та нi з ким i не ладнав.
Щоправда, вони його не займали. Вiй з того був радий вельми, сидiв собi в
темному куточку та думав сво© тяжкi думки... А рештанти жили сво©м життям:
гуляли в карти i часто за ©х лаялись, а то й бились, оповiдали один одному
про сво© пригоди, добували десь тютюну i горiлки i часом бували п'янi.
Якось трапилося, що один рештант програв другому пiвкварти. Добули ©© й
постановили випити гуртом - усiм тим, що гуляли того разу в карти. Серед
них був i Онисько - той молоденький бiлявий хлопець з сiрими очима, що
задавив дитину. Випивши двi чарки, вiн трохи сп'янiв i сидiв похнюпившись,
спустивши вниз руки.
- Чого розманiжився? - штовхнув його рештант, що сидiв бiля його.- Ех,
ти! Пити не вмi ш... Уже й п'яний!
- Я не п'яний...озвався якимсь плачучим голосом парубок.
- Ну, а чого ж ти розквасив губи?
- Сумно...вiдказав тим самим голосом napyбoк.
- Сумно! Ха-ха-ха! - зареготалися п'янi рештанти.- До мами схотiв?
Чу ш?
I вони почали його смикати, штовхати...
- Одчепiться!.. Душа моя не терпить... Ой, важко менi!.. Ой, тяжко!..
Вiн обхопив себе руками за голову i хитав нею, приказуючи:
- Ой, горечко ж менi!.. Ой, лишенько мо !.. Ой, що ж менi робити?.. А
воно ж озива ться!.. А воно ж озива ться!...
- Що озива ться, ти, рюмсало?
- Воно... як янголяточко... А я ж його задавив... А я ж... Ой боже!..
- Дак нащо ж ти його давив, слинявий? Коли вже нарядили з дiвкою
дитину, дак i нехай буде дитина, а то ще давити! - казав той палiй, що
пiдпалив село.
- Та хiба ж я хотiв?.. Та я ж i не думав того робити... та я
ж...Парубок уже плутав, хлипаючи.
- Та чом же ти ©© не взяв? - питав палiй. Парубок ще раз хлипнув,
помовчав, а тодi вiдказав:
- Я б ©© узяв... Коли ж вона наймичка, та така вбога, що в ©х не хата,
а хлiв... а мiй батько багатир на все село. Каже менi: "I в голову собi
того не клади, щоб Химку сватати. Нiколи того не буде!" А мiй батько
такий, що як що сказав, то так уже й . Я й знав, що батько не дозволить
сватати, а все ходив... усе ходив... бо так i порива... Ну, а то раз я на
баштанi був... баштан стерiг... Прибiга вона до мене: "Ой Ониську,
прийшла по мене смерть!" -"Чого ти?" -"Утекла з дому, бо там мене вб'ють,
як побачать". А в не© батько такий лютий, що як розпалиться, то и чоловiка
вб' , а мачуха ще його й пiддрочу ... Ну, там у куренi й народилася
дитинка... Взяла його Химка, положила до себе на колiна, загорнула в
попередник. Лежить воно, пхика , пищить з холоду, а ми над ним плачемо.
Зна мо обо , що не можна Химцi з ©м додому прийти. "Я,- каже вона,- пiду в
город".-"Як же ти пiдеш туди без пашпорта? Та й хто ж тебе вiзьме з
дитиною?" Як почала ж вона тужити, як почала!.. Дак у мене так серце й
кра ться!.. А далi як почала мене клясти!.. I жаль менi ©©, i вже чую, що
й мене за серце вхопило. "Цить,- кажу,- не клени! Хiба менi самому легко?"
А вона: "Та ти ж устав та й пiшов, та взяв собi другу, та й житимеш iз нею
вiк свiй у добрi та, в щастi!.. А я ж пiду попiдтинню!.. Та менi ж через
його тiльки з мосту та в воду!.. Та бодай би тобi сонце праведне не
свiтило, як ти мене занапастив!.. Я тебе просила, я тебе благала, щоб ти
пожалiв мене!.. А ти ж не послухав!.. Тепер бери його та роби з ©м що
хочеш!.." Та взяла тую дитинку та й положила менi на колiна, а сама все
сво !.. Ухопило мене за серце, обняло мене огнем,- як ухоплю я ту дитину,
як струсону нею: "Через тебе,кажу,- прокляте, все це сталося!" Та й кинув
його до не© знов... А воно... бiдненьке... i не... писнуло... i
притихло... Сидимо, мовчимо вже, а воно лежить... I не ворухнеться...
Химка до його: "Ой боже ж! Дитина нежива!.." Та тодi знов у плач!.. Це ж
як я його струсонув, то i дух iз його витрусив. Сидимо над ©м та тужимо.
Тужили-тужили - трохи не до свiту... а тодi... закопали його... От так...
От i все...
-_ Ну, а як же довiдались?
- Собаки вигребли та й витягли... Ой боже мiй!.. Боже мiй... оце спати
ляжу, а воно мов коло мене тут пищить!.. пищить!..
I парубок iзнову почав хлипати, а його великi сiрi очi зайшлися
сльозами. Рештанти всi притихли, не озивалися. Враз чорний гукнув сердито:
- Чортбатьказна-що! Слухають того плаксiя!.. "Писцiть! писцiть!.."
Плюньте ви на його!.. Допиваймо, що !
I, покинувши парубка, взялися знову до горiлки. Але з того часу чорний
i просвiтку не давав Ониськовi. Тiльки зуздрiв, що той сiв собi в куточок
або просто замовк, нiчого не говорить,- зараз починав:
- А що? Вже пищить? Га? Пищить?
У безщасного вiд того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося
в один вираз страшно© пекучо© муки, сiрi очi туманiли... А чорний,
незважаючи на те, знущався:
- Придави його дужче, щоб не пищало! Онисько стискав зуби та аж вився з
болю. Дехто з рештантiв iнодi казав:
- Та ну-бо, годi! Чого ти причепився до його?
Здебiльшого ж не зважали на те. Чорного всi боялися.
Одного разу, пiд час такого мордування, Зiнько вже не стерпiв бiльше.
Вiн пiдiйшов до чорного i промовив тремтячим голосом:
- Не кажи йому цього!
- А тобi яке дiло? Ти що за пан? - визвiрився той.
- Таке менi дiло, що ти його мучиш. От же не муч!..
- Чи ба, який милостивий! - зареготався чорний.- Плювать менi на тебе!
Хочу казати й казатиму!
- Нi, не казатимеш!..- Зiнько почував, що голову в нього мов огнем
обнiма .
- А що ж ти менi зробиш, як казатиму? - глузливо питав чорний.
- Зроблю, що тобi зацiпить!
- А поки те буде, дак я з тво © морди зроблю настоящего патрета! Бачиш?
- I вiн пхнув йому пiд нiс свого здоровенного кулака.Нюхай!
Рештанти притихли, всi обличчя повернули до Зiнька й до чорного. Цей
був такий здоровий, що Зiнько здавався перед ним трохи не хлопчиком. Видко
було вже й зараз, хто подужа , коли прийде до бiйки.
- Геть з кулаком! - промовив Зiнько голосом, що дзвенiв i тремтiв, як
струна.
- Нюхай! - I чорний штовхнув йому кулаком у зуби.
Ще одна мить, i Зiнько вiдштовхнув би вiд себе нахабного, i тодi мусила
б початися бiйка. Але враз чиясь дужа рука дала такого штурханця чорному,
що той аж поточився й одскочив набiк. Перед ©м стояв палiй.
- Ти чого штовха шся? - крикнув чорний, кидаючись до його з кулаками.
Але ще не встиг i вдарити до дуття, а вже сам здобувся такого стусана по
вуху, що голова його вiдразу схитнулася набiк i сам вiн, пото-чившися, за
малим не впав на пiл. Розлютований, скаженiючи, ухопив вiн важку кавратку,
що нею рештанти пили воду, i кинувся знову до палiя. Але ту ж мить кiлька
рештантiв вчепилось за його ззаду, не пускаючи.
- Пустiть мене! Пустiть!..- пручався вiн у ©х в руках.- Пустiть, я йому
голову розвалю!.. Гетьте!..
- Ану, розвали! - казав палiй, стоячи зважливо I ладен щохвилини збити
знову чорного додолу, хоч i сам був блiдий як крейда.- Або я тобi твою
пельку заткну, щоб ти бiльше не в'яз до хлопця.
Тим часом рештанти вiдняли в чорного кавратку i, хоч вiн пручався,
одвели його й посадили геть далi в кутку. Помалу все затихло.
Чорний з того часу зненавидiв i Зiнька, i хлопця, i палiя, але не
займав уже нiкого: почував, що там бiльша сила. А Зiнько того ж вечора
розговорився з палi м, i той по щиростi розказав йому про свою пригоду.
Вона не здалася Зiньковi дивною i була дуже проста.
Давидовi (так його звали) було тiльки дев'ять рокiв, як його батько
вмер, а за ©м незабаром i мати. ©х було тiльки дво - брат та сестра, -
обох ©х громадськi опекуни пороздавали по наймах. У батькiвську хату
Пустили якогось чоловiка, а землю вiддали другому. Як парубок, вирiсши,
схотiв оженитися i домагався свого добра, то мiг вернути собi самi голi,
пооблупуванi стiни батьково© хати. Уся худоба десь розтеклася, а той
чоловiк, що колись узяв його землю, тепер ©© не вiддавав. Почалися позви,
судова тяганина. Давидiв кривдник напував сiльських суддiв горiлкою, давав
де треба хабарiв, i тi© суддi скрутили всю справу. Позивався-позивався
Давид та, зневiрившися зовсiм, що зможе вернути сво добро, вилаяв
старшину й суддiв; старшина кинувся його бити, а Давид, обороняючися,
вдарив його. За це вiн одсидiв з рiк у тюрмi. Вийшовши з не©, не вернувся
додому, блукав по заробiтках, аж поки одного разу сталося так, що йому не
вислано з волостi пашпорта. Яко безпашпортного, його "по етапу" одведено
додому й приведено туди рештантом. Виявилося, що в волостi старшина
(давнiй ворог Давидiв) удвох iз писарем завели такi порядки, що хто не
пришле ©м трьох карбованцiв хабара, дак тому не посилають пашпорта. А що
Давид тих трьох карбованцiв не прислав, то за те мусив проходитися додому.
Вiн знову вилаяв старшину, а той його знову побив i замкнув до холодно©.
Втiкши з не© вночi, Давид пiдпалив старшину, а за ©м згорiло й iще багато
хат...
- Тепер я пропав навiки! - казав Давид.- Зашлють на Сибiр, та й
годi,запакують! Якби тепер, то я б уже його й не палив - нехай йому лихо!
А тодi дак так мене за серце вхопило, що й не тямив нiчого. Бачу, як за
старшиною ще людськi хати займаються, та й не жалко менi ©х, аж радiю: так
вам i треба - думаю собi,- попуска те кривдити людей отаким глитаям - от
же ма те!.. Таке запекле серце тодi було. А тепер' жалко... Як iзгадаю,
скiлькох людей i хати, й худоби позбавляв, то так стане погано, що аж...
Вiриш, iнодi вночi як здумаю, дак хоч по-вовчому вий, та й годi!..
Давидовi Зiнько розказав усю пригоду з собою - досi вiн нiкому ©© не
оповiдав. Цей йому вiри поняв одразу:
- Дак це виходить, що й з тобою таке зроблено, як зо мною! - сказав
вiн.
Вiд його довiдалися про Зiнькову справу й парубок Онисько, а тодi й дiд
Клочко - отой, що голову сусiдi пробив. Цей теж ускочив у лихо так, що й
не схаменувся: напившися п'яний, та й хекнув колякою по головi. Тепер вiн
усе зiтхав та молився вночi. За ©ми незабаром i всi рештанти знали про
Зiнька. Бiльша частина йняла йому вiри, iншi мовчали. Чорний лютував, але
не зачiпав. За Зiнька зараз би оступилися i Давид, i Онисько, i Клочко,
може, й iще хто.
Мiркуючи Зiнько тепер про сво© товаришi темничнi, трохи iнакше уже
гадав про ©х. Тепер цi люди здавалися йому не так уже лихими, а бiльше
нещасливими. Бо й справдi ж! Ну, хоч оцей Онисько: i сам не хотiв того, а
зробив. Якби вiн не був такий роздратований та трохи зручнiше вхопив тую
бiдолашну дитину, то й, не було б нiчого. Таке, як з Ониськом, то з усяким
може трапитися, а ще бiльше може трапитися таке, як з дiдом Клочком. Хiба
мало по селах напиваються п'яними та й б'ються, та ще й як! Поб'ються та й
живi зостаються, а цьому трапилось так, що вдарив незручно - i вбив
чоловiка. Хто п' горiлку, то тому й може це трапитися,- а хiба ©х багато
таких, що не п'ють? Та й Давид... хоч вiн i дуже погане дiло зробив,
пiдпалив,так же його призведено до того! Нащо ж його стiльки кривджено, що
вже й терпець увiрвався чоловiковi? I пограбували, i в тюрму закинули, й
по етапу тягали, а тодi ще й пашпорта не дають! Чоловiковi ж треба щось
©сти, треба десь заробити, а йому не дають змоги й заробити. Звiсно,
чоловiковi й памороки заб' з такого горя... От i сталося!.. I якби так
добре розбирати, через що той та цей злочинець сво лихе дiло зробив, то,
може б, i за кожного щось можна б сказати... Говоримо на вовка, та скажiмо
й за вовка!..
I згадався Зiньковi ще один злочинець - його брат рiдний Роман. Досi
про його Зiнько тут не згадував якось... а тепер згадав... Погано робив
Роман, а от же сам Роман не такий уже поганий був... Поки вiн дома жив, то
був гарний i робочий парубок, а як пiшов з дому та побув серед поганих
людей, то й схитнувся... А тут iще Денис палу додавав. Якби Роман не
потрапив серед лихих людей... Еге! Якби ж то тих лихих людей не було!.. Та
ще щоб i Денисiв таких не було!.. Тодi був би з Романа чоловiк, а тепер...
Це вiн, Зiнько, тепер дуже добре розумi : а хто не зна цього та гляне на
Романа, то здасться, що той сам тiльки й винен. А воно до всього треба
додивлятися: через що воно саме так iзробилося?
От хоч i про цих людей: через що вони такими поставали? Ця думка все
муляла Зiнька, вiн так i iнак, на всi боки про це думав. I не мiг нiчого
iншого вигадати, тiльки те, що от дiд Клочко пропав через горiлку - це
зараз видко. I багато-багато людей через горiлку пропадають i добро сво
занапащають, i тiло, й душу. Треба, щоб люди не пили горiлки, то тодi
цього й не буде. Ну, i про Давида, то можна розiбрати, через що вiн
загинув: через громадську кривду. Треба, щоб кривди цi © не було, щоб усе
по правдi робилося. Це так... А вже от Онисько, то це така справа, що не
легенько розплутати ©©. Мабуть, так треба думати, що це через мачуху: якби
вона не така люта була, то Химка не пiшла б з дитиною до Ониська i нiчого
того не сталося б... Нi, не виходить: бува так, що занапащають дiтей i
без мачух... Тут найголовнiша штука, що батько Ониськiв через сво
багатство та не хотiв убого© невiстки. Знов-таки оте багатство й тут
нашкодило. А... бува ж так, що й не через багатство не хочуть яко© дiвки
за невiстку - от нелюба, та й годi!.. Або й сам парубок одкинеться вiд
дiвчини, а вона й занапастить дитину - з сорома. Он воно що: з сорома це
робиться. Тiлки через що ж це так, що парубковi можна грiшити i нiхто його
за те не кара , а дiвчину всi так ганьбують, що вона ладна й дитину
втопити, й самiй утопитися? Це не по правдi! Якби й парубкiв так
ганьбували, то вони б не вiдкидалися так легко вiд дiвчат,- не було б i
нiякого лиха. Виходить, що тут неоднакова правда: до дiвчини така, а до
парубка iнша. А треба так: чого не можна дiвчинi, того не можна й
парубковi, бо правда про всiх мусить бути однакова.
Еге, треба, щоб правда була однакова про всiх... треба, щоб громадсько©
кривди не було... треба, щоб люди горiлки не пили... Усе треба, усе треба,
а як же його зробити, щоб тому требовi догодити? Це якби всi люди пристали
на те, що так краще жити - без горiлки, без кривди, то тодi б усе добре
було. Так же люди того не розумiють, а коли й пристають до цi © думки, то
потроху.
Та таки ж пристають! Як розберуть добре в головi та як сво©ми очима
побачать, що так лiпше, то й пристають. Виходить, треба людей до того
нахиляти - i направою, i дiлами. А хто ж те робитиме? Та, мабуть, кожен,
хто розумi , що цього треба. То й вiн, Зiнько...
Та чи може ж вiн багато зробити? Людей така сила, а вiн сам. Як от сам?
От уже в його товариство... воно бiльшатиме, ростиме... кожен з ©х
прихилятиме ще людей,- аж поки все село займуть... А за одним селом - ще
села, а за селами й далi... I перед Зiньковою душею ставало iнше життя:
таке, де всi люди будуть тверезi, працьовитi, розумнi, письменнi... усi
поганi порядки поперемiняють на кращi й житимуть так, як у вангелi©
сказано, щоб свого ближнього, як самого себе, любити... Тодi не буде того
лиха, тодi цi бездольнi люди не сидiтимуть у тюрмi, i вiн, Зiнько.
Ой боже, боже, боже! Вiн намiря ться людей прихилити, товариство
збирати, а сам у неволi в тюрмi, в розлуцi з тими, хто йому найдорожчий за
всiх на свiтi!.. Мати!.. Га©нка!.. Що з ©ми дi ться? Як вони живуть,
бiдолашнi? Та нема ж кому ©м пособити, та нема ж кому ©х оборонити!.. А
люди ж лихi, нерозумнi,вони ще й знущатимуться з них, безоборонних!
"Чоловiк твiй душогуб! Син твiй душогуб!" - от що казатимуть ©м люди, а в
безщасних аж душа вмиратиме вiд того слова. I за що ж це все? Яке право
було в цих людей: у Копаницi, в Рябченка, в слiдчого - зламати, знiвечити
так йому i всiм ©м життя? О, проклятi, проклятi кривдники!.. I страшне
обурення, лютiсть обнiмала Зiнька на цих людей, така лютiсть, що вiн,
зда ться, зараз би пiшов i помстився над ©ми, зробив би ©м щось!..
Але трохи заспоко©вшися, починав думати iнакше. Помстився! Зробив би
людям зло, та й годi, а нiчого не направив би. А давно вiн думав, що треба
прихиляти людей до добра, до правди i словом, i дiлом... Яким же дiлом?
Хiба злим?
I вiн знову починав живити в собi тi думки, щоб людей до життя доброго
доводити. Оце буде робота боговi вгодна, а не помста! Оцим людська душа
спасеться! I вiн починав молитися, благаючи, щоб вiн послав йому сили
вiдбути це лихо i присягався палко й щиро, дбати, як вийде з тюрми, щоб
правда ширилась серед людей, дбати про це щодня, завсiгди, дбати так, як
люди дбають про сво© дiти, про сво хазяйство!..
Так дбатиме... тодi, як вийде з тюрми...
Чи вийде ж?
Нiяко© полегкостi, нiяко© й малесенько© надi чки досi нема! Слiдчий
морду його допитами та ла , що не призна ться. Тiльки й надiя на суд,
що той по правдi все розбере й визволить його... А як же й суд - нi? I вiн
задзвонить кайданами й пiде туди, на Сибiр!..
Страшний холод проймав Зiньковi душу, несила обнiмала його, стискала,
до землi хилила... Не мiг часом ворухнутися, лежачи на брудному полу
ниць... Нi ©сти, нi пити... На людей якби не дивитися, не чути ©х...
Умерти отак лежачи, щоб не болiло...
Але не вмирав. Тiльки безнадiя холодна зазирала йому в душу сво©ми
сiро-зеленими очима, нерухомими, мов_ скляними... i дивилась на його душу,
i дивилась, а душа в'яла, сохла...
Хоч би хто ходив до його, одвiдував!.. А то мов повмирали всi!.. Нi
мати, нi Га©нка, нi товаришi!.. Невже ж вони забули за його, що не
прийдуть?!
Нi, нi! Не забули. Це щось не так, це або ©х не пускають, або вони
хворi. Боже, боже! Хто ж ©м пособить, хто ж ©х догляне? Може, ©х уже й на
свiтi нема?
Тяжкi, безнадiйнi думки мiшалися iз згадками про минуле, про любих,
серцевi дорогих людей. Мов намальоване ставало перед ©м життя на волi...
Заплющував очi i бачив сам себе серед поля широкого. Весело та дружно
йдуть воли дужi, глибоко плуг лемешами впива ться в чорную землю, за
скибою скиба ляга , а Зiнько йде за плугом, руки на чепiгах, i радiсно
йому розкривати земляне лоно, щоб кинути в його золоте зерно... Кида ,
сi , i от уже сходи зеленiють, от пiдбиваються вгору, колос викидають...
Красу ться колос, i вiдкрасу ться, i похилиться важкою, повнозернистою
головою додолу... Дзвенить коса, покiс ляга ...
"Га©нко! Не оставайсь!" - смiючись, гука Зiнько.
"Зiньку! Швидше, а то за ноги пiймаю!" - вiдгуку Га©нка, поспiшаючися
в'язати з усi © сили.
Спинився вiн косу погострити, глянув позад себе: самi снопи лежать на
постатi, нема непов'язаного, а Га©нка сто©ть i втира рукавом пiт iз
чола... Обличчя загорiло, почервонiло, сорочка пилом припала, i той пил
зоста ться в Га©нки на лобi. Помальоване обличчя ста чудне, але таке воно
любе, таке гарне Зiньковi!.. Ой, щира ж та гарна робiтниця з його
маленько© Га©нки!..
Нiч прийшла, зорi замигтiли... Вечеря вариться в казанку... Мати дрова
пiдкида , Га©нка сто©ть уся червона вiд огняного свiту... Як ©сться смачно
пiсля тяжко© роботи, а ще смачнiше спиться пiд зоряним небом променистим,
на снопах запашних!.. Спить вiн i крiзь сон чу , як ©© головонька спочива
в його на плечi...
I тяжко робити, та й солодко - зробивши!.. Прийде недiля, дак справдi
свято, i весело вийти в той садок, сво©ми руками саджений, поливаний,
глянути на свою роботу, глянути на село пiд тихими вербами задуманими...
Або з Га©нкою вдвох на тiй пасiцi опинитися, де сонечко золотом сипле, i
бджоли золотi гудуть, i пахощами вi , i квiтом процвiта , а вона, Га©нка -
найкращий квiт над квiти,- сто©ть уся в золотому промiннi i смi ться, мов
дзвоники срiбнi дзвонять: "А не пiйма ш!.."
Та таки ж пiймав!.. Удвох iдуть додому, а дома вже товариство вiрне
дожида - на любу розмову, на науку зiйшлося, на пораду про справи
громадськi...
А Га©нка побiгла садком до рiчки по воду, i чути, як спiва ... аж до
хати лине та любая пiсня, i не сидиться в хатi, вискочив би туди в садок i
- Гаразд!
I новi свати розiйшлися, радi з самих себе. Другого дня пiсля того, як
Га©нка ходила в город, Остап увiйшов у хату до Сивашiв.
- Здоровi! З вiвторком!
- Здоровi, свате! - вiдказала Параска, а Га©нка ледве озвалася, сидячи
на полу.
- Що це ти, Га©нко, хвора, чи що?
- Таке вже наше здоровля! - вiдказала за не© стара.- Он учора ходила в
город, хотiла побачити Зiнька, дак не пущено... Сiдайте-бо в нас! .
- Не пущено, кажете? Гм... Нi, я не сiдатиму, бо на часинку зайшов. Дак
чому ж не пущено?
- Кажуть тi iроди, що як призна ться, що Грицька вбив, дак тодi
пустять.
- Гм... так... А я по тебе, Га©нко, прийшов: iди до нас,- мати тебе
кличе.
-_ Не пiду я тепер.
- Iди, бо дуже треба! - Узяв за руку та й звiв з полу, як малу дитину.-
Убирайсь!
- Та, може б, ви ©©, свате, тепер не займали? - прохала Параска.
- Не можна... Треба дуже. Ну, вже убралась? Ходiм!.. Бувайте здоровi! -
Вiн повiв ©© з хати за руку.
II. У ТЮРМI
Маленькi вiконця темрявi з залiзними гратами, попусканi в товстелезних
мурах. За тими гратами блакитне небо мусить бути, але його звiдсiля не
видко: просто вiконець другi такi ж само товстi й понурi мури. Навiть
сонячний промiнь мов бо©ться тих грат i зазира сюди на одну тiльки
часиночку - тодi, як сонце вже високо-високо пiдiб' ться вгору. Тодi
золотий його парус упаде помiж двома мурами, несмiливо зазирне крiзь
грати, ледве всмiхнеться до тих блiдих облич i, злякавшись, тiка швидше
назад iз цi © темницi - туди, серед безмежнi простори блакитно-осяйного
вiльного неба.
Тут не небо, тут низька, запилена, задимлена, чорна стеля, тут - бруднi
вiд усяко© гидоти, важкi вогкi стiни, а в ©х маленькi дiрочки з гратками.
А в тiй кам'янiй трунi сiрi постатi з сiрими, без сонця поблiдлими
обличчями. Якi лежать на великому гуртовому полу серед брудного лахмiття,
якi сидять там, гуляючи в карти, якi сновигають без нiяко© мети по кутках.
Це - злочинцi. Серед них Зiнько. Якби йому хто сказав коли давнiше, що
вiн буде тут,- яким би вiн брехуном його назвав! А от же сталося.
Тепер вiн спокiйнiший, тихший, але першi днi... йому навiть згадувати
©х страшно. Цi зв'язанi руки, ця ганьба перед усi ю громадою... Га©нка...
погляд ©© божевiльно-безнадiйний... руки до його простяга ... Потiм
тяганина по полiцiях... i нарештi - ця темниця.
До блакитного неба безкрайого, до зеленого поля широкого, до лiсiв
холодкуватих, до садкiв квiтучих, запашних вiн iзвик, а тепер тiльки мури,
товстi, холоднi, тiльки грати залiзнi, тiльки тяжкий сморiд гнило©
тюрми!..
А люди... Боже!..
Он той високий, з здоровенними дужими руками, з великою чорною
бородою,- вiн же двох людей убив, щоб пограбувати ©х!.. Цей бiлявий
парубок, з маленькими ще вусами, задавив свою дитину вiд дiвчини... Цей он
пiдпалив село... Отой дiд старий, п'яним бувши, пробив сво му сусiдi
колякою голову, що той i вмер... Цей знову щось страшне зробив... I так
кожен...
I вiн, Зiнько, серед ©х, не винний, а нiхто йому навiть i вiри не йме,
що вiн не винен, тiльки смiються з його... I його дожида така ж кара, як
i ©х... За що? Де ж та правда, коли можна карати чоловiка за нiщо? Коли
однаково терпiтиме i отой чорний, що смiючись розказу , як вiн сокирою
розрубав голову, i вiн, Зiнько, що хотiв тiльки одного: щоб людям було
краще, хотiв добра людям!.. Без нiякого доводу його обвинувачено в
страшному злочинствi, зганьблено, закинуто в тюрму, судитимуть i
каратимуть його!.. Нащо ж тодi весь цей лад на свiтi, весь цей порядок,
коли через його можна карати, мордувати невинних? Адже Зiнько зна , що не
з самим ©м так бувало,- вiн про це i чув, i читав. А коли так, то навiщо
людям цi всi суди, цi всi начальники? Чи не краще було б, якби цього
нiчого не заводити, якби люди самi собi жили, громадою лад i суд давали?
Громадою! А яка ж i громада, як не така не? Чи вона ж його,
неповинного, оборонила? Ба нi, хiба ще глибше втоптала в це багно!.. Чи
вона по правдi громадським справам лад давала? Ба нi; Дениси, Рябченки,
Сучки - от кому серед не© вiльно й ласо живеться, а чоловiковi чесному та
вбогому - нi!..
Нема й у громади правди! А де ж? Де? Може, не серед людей, може, в
бога? Так усi кажуть... Але ж._ бог бачить, як у громадi неправеднi люди,
глита© панують,- чого ж ©х не зупинено? Адже Зiнько невинний.чом же цього
не виявлено? Чом?
I страшнi думки вставали в Зiньковiй головi... Вiн жахався ©х, вiн
прогонив ©х од себе, а вони обнiмали його все дужче й дужче, а вони пекли
його, палили, що аж розум йому туманiв, що аж обморок його брав.
Нема правди в свiтi, а коли вона часом де й озветься, то там ©й рота
затуляють, там ©© згнiчують, затоптують, винищують.
I н i х т о не зробив так, щоб вона подужала. А тим часом ж така
сила, що могла б це вчинити? Чи i в тi © сили правди нема? Чи тi © сили
нема? Дак навiщо ж тодi i люди живуть, родяться, смiються й плачуть,
борються i вмирають? Навiщо?
Вiдповiдi не було, а голова розскакувалась од божевiльних думок.
Не знати, що сталось би з ©м через цi думки, якби ©х не розбивали на
який час отi допити в слiдчого, де вiн повинен був боронитися, та життя з
людьми, з якими мусив пробувати в однiй хатi. Найбiльш оцi люди...
Вiн спершу й боявся ©х, i гидував ними. Вони здавалися йому людьми
одмiнними вiд його самого, цiлком одмiнними, бо це були злочинцi, лиходi©.
Йому здавалося, що звичайнi люди - то по один бiк, а злочинцi - то по
другий; що в звичайних людей усе так, як i треба в людей, а в злочинцiв
усе iнакше: i правда в ©х не така, i хочуть вони не того, що всi люди та й
уся в ©х душа не така, а гiрша - лиха, темна, ворожа. З такими думками
прийшов Зiнько до тюрми, а як побачив цi обличчя, позначенi острожною
неволею, а часом i грiхом, як уздрiв ту одежу, завсiгди йому страшну, то
мов iще виразнiше почув, що цi люди - зовсiм не те, що вiн, i не можуть
бути тим. Кров у ©х на руках, кров i на душi. © були вони йому страшнi. А
ще гiршi сталися пiсля однi © подi©. Ото тiльки вкинуто його в цю
пiвтем-ну кам'яну яму, ще не встиг вiн добре й розглянутись, а вже його
звiдусiль оточено. Роздивлялися на його зацiкавленi, розпитувалися, як
звуть, звiдки, за що потрапив сюди.
- За нiщо потрапив,од казав Зiнько.- Хтось убив чоловiка, а мене
винного зроблено.
- Овва! А ти хiба його не вбивав?
- Якби я його вбивав, то не казав би, що не винен! - одмовив палко
Зiнько.
- Ф'ю-ф'ю! - засвистiв чорний рештант.- Кожен, братику, перед
слiдствувателем каже, що вiн не винен, бо нiкому не хочеться на Сибiр
мандрувати, а тут iнша рiч. Ми це дiло добре зна мо - нас не одуриш.
- Я й не думаю вас дурити.
- От штукар! - сказав той-таки рештант iз великою чорною бородою.- Я аж
двом сокирою голови розколов, та й то не ховаюся, а вiн одного придавив,
та вже злякався. Ха-ха-ха!
Чорний рештант зареготав, за ним iще дехто. Зiнько сидiв то червоний,
то бiлий як крейда. Вiн бачив, що'не впевнить цих людей, що даремнi будуть
усi його слова: звикши самi брехати й ховатися з сво©ми ще не викритими
злочинствами, вони й iншому не йняли вiри. 0Зiнько замовк, але всi цi люди
стали тепер йому Такi огиднi!..
Вiн жив серед ©х тихо, нi з ким не сварився, та нi з ким i не ладнав.
Щоправда, вони його не займали. Вiй з того був радий вельми, сидiв собi в
темному куточку та думав сво© тяжкi думки... А рештанти жили сво©м життям:
гуляли в карти i часто за ©х лаялись, а то й бились, оповiдали один одному
про сво© пригоди, добували десь тютюну i горiлки i часом бували п'янi.
Якось трапилося, що один рештант програв другому пiвкварти. Добули ©© й
постановили випити гуртом - усiм тим, що гуляли того разу в карти. Серед
них був i Онисько - той молоденький бiлявий хлопець з сiрими очима, що
задавив дитину. Випивши двi чарки, вiн трохи сп'янiв i сидiв похнюпившись,
спустивши вниз руки.
- Чого розманiжився? - штовхнув його рештант, що сидiв бiля його.- Ех,
ти! Пити не вмi ш... Уже й п'яний!
- Я не п'яний...озвався якимсь плачучим голосом парубок.
- Ну, а чого ж ти розквасив губи?
- Сумно...вiдказав тим самим голосом napyбoк.
- Сумно! Ха-ха-ха! - зареготалися п'янi рештанти.- До мами схотiв?
Чу ш?
I вони почали його смикати, штовхати...
- Одчепiться!.. Душа моя не терпить... Ой, важко менi!.. Ой, тяжко!..
Вiн обхопив себе руками за голову i хитав нею, приказуючи:
- Ой, горечко ж менi!.. Ой, лишенько мо !.. Ой, що ж менi робити?.. А
воно ж озива ться!.. А воно ж озива ться!...
- Що озива ться, ти, рюмсало?
- Воно... як янголяточко... А я ж його задавив... А я ж... Ой боже!..
- Дак нащо ж ти його давив, слинявий? Коли вже нарядили з дiвкою
дитину, дак i нехай буде дитина, а то ще давити! - казав той палiй, що
пiдпалив село.
- Та хiба ж я хотiв?.. Та я ж i не думав того робити... та я
ж...Парубок уже плутав, хлипаючи.
- Та чом же ти ©© не взяв? - питав палiй. Парубок ще раз хлипнув,
помовчав, а тодi вiдказав:
- Я б ©© узяв... Коли ж вона наймичка, та така вбога, що в ©х не хата,
а хлiв... а мiй батько багатир на все село. Каже менi: "I в голову собi
того не клади, щоб Химку сватати. Нiколи того не буде!" А мiй батько
такий, що як що сказав, то так уже й . Я й знав, що батько не дозволить
сватати, а все ходив... усе ходив... бо так i порива... Ну, а то раз я на
баштанi був... баштан стерiг... Прибiга вона до мене: "Ой Ониську,
прийшла по мене смерть!" -"Чого ти?" -"Утекла з дому, бо там мене вб'ють,
як побачать". А в не© батько такий лютий, що як розпалиться, то и чоловiка
вб' , а мачуха ще його й пiддрочу ... Ну, там у куренi й народилася
дитинка... Взяла його Химка, положила до себе на колiна, загорнула в
попередник. Лежить воно, пхика , пищить з холоду, а ми над ним плачемо.
Зна мо обо , що не можна Химцi з ©м додому прийти. "Я,- каже вона,- пiду в
город".-"Як же ти пiдеш туди без пашпорта? Та й хто ж тебе вiзьме з
дитиною?" Як почала ж вона тужити, як почала!.. Дак у мене так серце й
кра ться!.. А далi як почала мене клясти!.. I жаль менi ©©, i вже чую, що
й мене за серце вхопило. "Цить,- кажу,- не клени! Хiба менi самому легко?"
А вона: "Та ти ж устав та й пiшов, та взяв собi другу, та й житимеш iз нею
вiк свiй у добрi та, в щастi!.. А я ж пiду попiдтинню!.. Та менi ж через
його тiльки з мосту та в воду!.. Та бодай би тобi сонце праведне не
свiтило, як ти мене занапастив!.. Я тебе просила, я тебе благала, щоб ти
пожалiв мене!.. А ти ж не послухав!.. Тепер бери його та роби з ©м що
хочеш!.." Та взяла тую дитинку та й положила менi на колiна, а сама все
сво !.. Ухопило мене за серце, обняло мене огнем,- як ухоплю я ту дитину,
як струсону нею: "Через тебе,кажу,- прокляте, все це сталося!" Та й кинув
його до не© знов... А воно... бiдненьке... i не... писнуло... i
притихло... Сидимо, мовчимо вже, а воно лежить... I не ворухнеться...
Химка до його: "Ой боже ж! Дитина нежива!.." Та тодi знов у плач!.. Це ж
як я його струсонув, то i дух iз його витрусив. Сидимо над ©м та тужимо.
Тужили-тужили - трохи не до свiту... а тодi... закопали його... От так...
От i все...
-_ Ну, а як же довiдались?
- Собаки вигребли та й витягли... Ой боже мiй!.. Боже мiй... оце спати
ляжу, а воно мов коло мене тут пищить!.. пищить!..
I парубок iзнову почав хлипати, а його великi сiрi очi зайшлися
сльозами. Рештанти всi притихли, не озивалися. Враз чорний гукнув сердито:
- Чортбатьказна-що! Слухають того плаксiя!.. "Писцiть! писцiть!.."
Плюньте ви на його!.. Допиваймо, що !
I, покинувши парубка, взялися знову до горiлки. Але з того часу чорний
i просвiтку не давав Ониськовi. Тiльки зуздрiв, що той сiв собi в куточок
або просто замовк, нiчого не говорить,- зараз починав:
- А що? Вже пищить? Га? Пищить?
У безщасного вiд того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося
в один вираз страшно© пекучо© муки, сiрi очi туманiли... А чорний,
незважаючи на те, знущався:
- Придави його дужче, щоб не пищало! Онисько стискав зуби та аж вився з
болю. Дехто з рештантiв iнодi казав:
- Та ну-бо, годi! Чого ти причепився до його?
Здебiльшого ж не зважали на те. Чорного всi боялися.
Одного разу, пiд час такого мордування, Зiнько вже не стерпiв бiльше.
Вiн пiдiйшов до чорного i промовив тремтячим голосом:
- Не кажи йому цього!
- А тобi яке дiло? Ти що за пан? - визвiрився той.
- Таке менi дiло, що ти його мучиш. От же не муч!..
- Чи ба, який милостивий! - зареготався чорний.- Плювать менi на тебе!
Хочу казати й казатиму!
- Нi, не казатимеш!..- Зiнько почував, що голову в нього мов огнем
обнiма .
- А що ж ти менi зробиш, як казатиму? - глузливо питав чорний.
- Зроблю, що тобi зацiпить!
- А поки те буде, дак я з тво © морди зроблю настоящего патрета! Бачиш?
- I вiн пхнув йому пiд нiс свого здоровенного кулака.Нюхай!
Рештанти притихли, всi обличчя повернули до Зiнька й до чорного. Цей
був такий здоровий, що Зiнько здавався перед ним трохи не хлопчиком. Видко
було вже й зараз, хто подужа , коли прийде до бiйки.
- Геть з кулаком! - промовив Зiнько голосом, що дзвенiв i тремтiв, як
струна.
- Нюхай! - I чорний штовхнув йому кулаком у зуби.
Ще одна мить, i Зiнько вiдштовхнув би вiд себе нахабного, i тодi мусила
б початися бiйка. Але враз чиясь дужа рука дала такого штурханця чорному,
що той аж поточився й одскочив набiк. Перед ©м стояв палiй.
- Ти чого штовха шся? - крикнув чорний, кидаючись до його з кулаками.
Але ще не встиг i вдарити до дуття, а вже сам здобувся такого стусана по
вуху, що голова його вiдразу схитнулася набiк i сам вiн, пото-чившися, за
малим не впав на пiл. Розлютований, скаженiючи, ухопив вiн важку кавратку,
що нею рештанти пили воду, i кинувся знову до палiя. Але ту ж мить кiлька
рештантiв вчепилось за його ззаду, не пускаючи.
- Пустiть мене! Пустiть!..- пручався вiн у ©х в руках.- Пустiть, я йому
голову розвалю!.. Гетьте!..
- Ану, розвали! - казав палiй, стоячи зважливо I ладен щохвилини збити
знову чорного додолу, хоч i сам був блiдий як крейда.- Або я тобi твою
пельку заткну, щоб ти бiльше не в'яз до хлопця.
Тим часом рештанти вiдняли в чорного кавратку i, хоч вiн пручався,
одвели його й посадили геть далi в кутку. Помалу все затихло.
Чорний з того часу зненавидiв i Зiнька, i хлопця, i палiя, але не
займав уже нiкого: почував, що там бiльша сила. А Зiнько того ж вечора
розговорився з палi м, i той по щиростi розказав йому про свою пригоду.
Вона не здалася Зiньковi дивною i була дуже проста.
Давидовi (так його звали) було тiльки дев'ять рокiв, як його батько
вмер, а за ©м незабаром i мати. ©х було тiльки дво - брат та сестра, -
обох ©х громадськi опекуни пороздавали по наймах. У батькiвську хату
Пустили якогось чоловiка, а землю вiддали другому. Як парубок, вирiсши,
схотiв оженитися i домагався свого добра, то мiг вернути собi самi голi,
пооблупуванi стiни батьково© хати. Уся худоба десь розтеклася, а той
чоловiк, що колись узяв його землю, тепер ©© не вiддавав. Почалися позви,
судова тяганина. Давидiв кривдник напував сiльських суддiв горiлкою, давав
де треба хабарiв, i тi© суддi скрутили всю справу. Позивався-позивався
Давид та, зневiрившися зовсiм, що зможе вернути сво добро, вилаяв
старшину й суддiв; старшина кинувся його бити, а Давид, обороняючися,
вдарив його. За це вiн одсидiв з рiк у тюрмi. Вийшовши з не©, не вернувся
додому, блукав по заробiтках, аж поки одного разу сталося так, що йому не
вислано з волостi пашпорта. Яко безпашпортного, його "по етапу" одведено
додому й приведено туди рештантом. Виявилося, що в волостi старшина
(давнiй ворог Давидiв) удвох iз писарем завели такi порядки, що хто не
пришле ©м трьох карбованцiв хабара, дак тому не посилають пашпорта. А що
Давид тих трьох карбованцiв не прислав, то за те мусив проходитися додому.
Вiн знову вилаяв старшину, а той його знову побив i замкнув до холодно©.
Втiкши з не© вночi, Давид пiдпалив старшину, а за ©м згорiло й iще багато
хат...
- Тепер я пропав навiки! - казав Давид.- Зашлють на Сибiр, та й
годi,запакують! Якби тепер, то я б уже його й не палив - нехай йому лихо!
А тодi дак так мене за серце вхопило, що й не тямив нiчого. Бачу, як за
старшиною ще людськi хати займаються, та й не жалко менi ©х, аж радiю: так
вам i треба - думаю собi,- попуска те кривдити людей отаким глитаям - от
же ма те!.. Таке запекле серце тодi було. А тепер' жалко... Як iзгадаю,
скiлькох людей i хати, й худоби позбавляв, то так стане погано, що аж...
Вiриш, iнодi вночi як здумаю, дак хоч по-вовчому вий, та й годi!..
Давидовi Зiнько розказав усю пригоду з собою - досi вiн нiкому ©© не
оповiдав. Цей йому вiри поняв одразу:
- Дак це виходить, що й з тобою таке зроблено, як зо мною! - сказав
вiн.
Вiд його довiдалися про Зiнькову справу й парубок Онисько, а тодi й дiд
Клочко - отой, що голову сусiдi пробив. Цей теж ускочив у лихо так, що й
не схаменувся: напившися п'яний, та й хекнув колякою по головi. Тепер вiн
усе зiтхав та молився вночi. За ©ми незабаром i всi рештанти знали про
Зiнька. Бiльша частина йняла йому вiри, iншi мовчали. Чорний лютував, але
не зачiпав. За Зiнька зараз би оступилися i Давид, i Онисько, i Клочко,
може, й iще хто.
Мiркуючи Зiнько тепер про сво© товаришi темничнi, трохи iнакше уже
гадав про ©х. Тепер цi люди здавалися йому не так уже лихими, а бiльше
нещасливими. Бо й справдi ж! Ну, хоч оцей Онисько: i сам не хотiв того, а
зробив. Якби вiн не був такий роздратований та трохи зручнiше вхопив тую
бiдолашну дитину, то й, не було б нiчого. Таке, як з Ониськом, то з усяким
може трапитися, а ще бiльше може трапитися таке, як з дiдом Клочком. Хiба
мало по селах напиваються п'яними та й б'ються, та ще й як! Поб'ються та й
живi зостаються, а цьому трапилось так, що вдарив незручно - i вбив
чоловiка. Хто п' горiлку, то тому й може це трапитися,- а хiба ©х багато
таких, що не п'ють? Та й Давид... хоч вiн i дуже погане дiло зробив,
пiдпалив,так же його призведено до того! Нащо ж його стiльки кривджено, що
вже й терпець увiрвався чоловiковi? I пограбували, i в тюрму закинули, й
по етапу тягали, а тодi ще й пашпорта не дають! Чоловiковi ж треба щось
©сти, треба десь заробити, а йому не дають змоги й заробити. Звiсно,
чоловiковi й памороки заб' з такого горя... От i сталося!.. I якби так
добре розбирати, через що той та цей злочинець сво лихе дiло зробив, то,
може б, i за кожного щось можна б сказати... Говоримо на вовка, та скажiмо
й за вовка!..
I згадався Зiньковi ще один злочинець - його брат рiдний Роман. Досi
про його Зiнько тут не згадував якось... а тепер згадав... Погано робив
Роман, а от же сам Роман не такий уже поганий був... Поки вiн дома жив, то
був гарний i робочий парубок, а як пiшов з дому та побув серед поганих
людей, то й схитнувся... А тут iще Денис палу додавав. Якби Роман не
потрапив серед лихих людей... Еге! Якби ж то тих лихих людей не було!.. Та
ще щоб i Денисiв таких не було!.. Тодi був би з Романа чоловiк, а тепер...
Це вiн, Зiнько, тепер дуже добре розумi : а хто не зна цього та гляне на
Романа, то здасться, що той сам тiльки й винен. А воно до всього треба
додивлятися: через що воно саме так iзробилося?
От хоч i про цих людей: через що вони такими поставали? Ця думка все
муляла Зiнька, вiн так i iнак, на всi боки про це думав. I не мiг нiчого
iншого вигадати, тiльки те, що от дiд Клочко пропав через горiлку - це
зараз видко. I багато-багато людей через горiлку пропадають i добро сво
занапащають, i тiло, й душу. Треба, щоб люди не пили горiлки, то тодi
цього й не буде. Ну, i про Давида, то можна розiбрати, через що вiн
загинув: через громадську кривду. Треба, щоб кривди цi © не було, щоб усе
по правдi робилося. Це так... А вже от Онисько, то це така справа, що не
легенько розплутати ©©. Мабуть, так треба думати, що це через мачуху: якби
вона не така люта була, то Химка не пiшла б з дитиною до Ониська i нiчого
того не сталося б... Нi, не виходить: бува так, що занапащають дiтей i
без мачух... Тут найголовнiша штука, що батько Ониськiв через сво
багатство та не хотiв убого© невiстки. Знов-таки оте багатство й тут
нашкодило. А... бува ж так, що й не через багатство не хочуть яко© дiвки
за невiстку - от нелюба, та й годi!.. Або й сам парубок одкинеться вiд
дiвчини, а вона й занапастить дитину - з сорома. Он воно що: з сорома це
робиться. Тiлки через що ж це так, що парубковi можна грiшити i нiхто його
за те не кара , а дiвчину всi так ганьбують, що вона ладна й дитину
втопити, й самiй утопитися? Це не по правдi! Якби й парубкiв так
ганьбували, то вони б не вiдкидалися так легко вiд дiвчат,- не було б i
нiякого лиха. Виходить, що тут неоднакова правда: до дiвчини така, а до
парубка iнша. А треба так: чого не можна дiвчинi, того не можна й
парубковi, бо правда про всiх мусить бути однакова.
Еге, треба, щоб правда була однакова про всiх... треба, щоб громадсько©
кривди не було... треба, щоб люди горiлки не пили... Усе треба, усе треба,
а як же його зробити, щоб тому требовi догодити? Це якби всi люди пристали
на те, що так краще жити - без горiлки, без кривди, то тодi б усе добре
було. Так же люди того не розумiють, а коли й пристають до цi © думки, то
потроху.
Та таки ж пристають! Як розберуть добре в головi та як сво©ми очима
побачать, що так лiпше, то й пристають. Виходить, треба людей до того
нахиляти - i направою, i дiлами. А хто ж те робитиме? Та, мабуть, кожен,
хто розумi , що цього треба. То й вiн, Зiнько...
Та чи може ж вiн багато зробити? Людей така сила, а вiн сам. Як от сам?
От уже в його товариство... воно бiльшатиме, ростиме... кожен з ©х
прихилятиме ще людей,- аж поки все село займуть... А за одним селом - ще
села, а за селами й далi... I перед Зiньковою душею ставало iнше життя:
таке, де всi люди будуть тверезi, працьовитi, розумнi, письменнi... усi
поганi порядки поперемiняють на кращi й житимуть так, як у вангелi©
сказано, щоб свого ближнього, як самого себе, любити... Тодi не буде того
лиха, тодi цi бездольнi люди не сидiтимуть у тюрмi, i вiн, Зiнько.
Ой боже, боже, боже! Вiн намiря ться людей прихилити, товариство
збирати, а сам у неволi в тюрмi, в розлуцi з тими, хто йому найдорожчий за
всiх на свiтi!.. Мати!.. Га©нка!.. Що з ©ми дi ться? Як вони живуть,
бiдолашнi? Та нема ж кому ©м пособити, та нема ж кому ©х оборонити!.. А
люди ж лихi, нерозумнi,вони ще й знущатимуться з них, безоборонних!
"Чоловiк твiй душогуб! Син твiй душогуб!" - от що казатимуть ©м люди, а в
безщасних аж душа вмиратиме вiд того слова. I за що ж це все? Яке право
було в цих людей: у Копаницi, в Рябченка, в слiдчого - зламати, знiвечити
так йому i всiм ©м життя? О, проклятi, проклятi кривдники!.. I страшне
обурення, лютiсть обнiмала Зiнька на цих людей, така лютiсть, що вiн,
зда ться, зараз би пiшов i помстився над ©ми, зробив би ©м щось!..
Але трохи заспоко©вшися, починав думати iнакше. Помстився! Зробив би
людям зло, та й годi, а нiчого не направив би. А давно вiн думав, що треба
прихиляти людей до добра, до правди i словом, i дiлом... Яким же дiлом?
Хiба злим?
I вiн знову починав живити в собi тi думки, щоб людей до життя доброго
доводити. Оце буде робота боговi вгодна, а не помста! Оцим людська душа
спасеться! I вiн починав молитися, благаючи, щоб вiн послав йому сили
вiдбути це лихо i присягався палко й щиро, дбати, як вийде з тюрми, щоб
правда ширилась серед людей, дбати про це щодня, завсiгди, дбати так, як
люди дбають про сво© дiти, про сво хазяйство!..
Так дбатиме... тодi, як вийде з тюрми...
Чи вийде ж?
Нiяко© полегкостi, нiяко© й малесенько© надi чки досi нема! Слiдчий
морду його допитами та ла , що не призна ться. Тiльки й надiя на суд,
що той по правдi все розбере й визволить його... А як же й суд - нi? I вiн
задзвонить кайданами й пiде туди, на Сибiр!..
Страшний холод проймав Зiньковi душу, несила обнiмала його, стискала,
до землi хилила... Не мiг часом ворухнутися, лежачи на брудному полу
ниць... Нi ©сти, нi пити... На людей якби не дивитися, не чути ©х...
Умерти отак лежачи, щоб не болiло...
Але не вмирав. Тiльки безнадiя холодна зазирала йому в душу сво©ми
сiро-зеленими очима, нерухомими, мов_ скляними... i дивилась на його душу,
i дивилась, а душа в'яла, сохла...
Хоч би хто ходив до його, одвiдував!.. А то мов повмирали всi!.. Нi
мати, нi Га©нка, нi товаришi!.. Невже ж вони забули за його, що не
прийдуть?!
Нi, нi! Не забули. Це щось не так, це або ©х не пускають, або вони
хворi. Боже, боже! Хто ж ©м пособить, хто ж ©х догляне? Може, ©х уже й на
свiтi нема?
Тяжкi, безнадiйнi думки мiшалися iз згадками про минуле, про любих,
серцевi дорогих людей. Мов намальоване ставало перед ©м життя на волi...
Заплющував очi i бачив сам себе серед поля широкого. Весело та дружно
йдуть воли дужi, глибоко плуг лемешами впива ться в чорную землю, за
скибою скиба ляга , а Зiнько йде за плугом, руки на чепiгах, i радiсно
йому розкривати земляне лоно, щоб кинути в його золоте зерно... Кида ,
сi , i от уже сходи зеленiють, от пiдбиваються вгору, колос викидають...
Красу ться колос, i вiдкрасу ться, i похилиться важкою, повнозернистою
головою додолу... Дзвенить коса, покiс ляга ...
"Га©нко! Не оставайсь!" - смiючись, гука Зiнько.
"Зiньку! Швидше, а то за ноги пiймаю!" - вiдгуку Га©нка, поспiшаючися
в'язати з усi © сили.
Спинився вiн косу погострити, глянув позад себе: самi снопи лежать на
постатi, нема непов'язаного, а Га©нка сто©ть i втира рукавом пiт iз
чола... Обличчя загорiло, почервонiло, сорочка пилом припала, i той пил
зоста ться в Га©нки на лобi. Помальоване обличчя ста чудне, але таке воно
любе, таке гарне Зiньковi!.. Ой, щира ж та гарна робiтниця з його
маленько© Га©нки!..
Нiч прийшла, зорi замигтiли... Вечеря вариться в казанку... Мати дрова
пiдкида , Га©нка сто©ть уся червона вiд огняного свiту... Як ©сться смачно
пiсля тяжко© роботи, а ще смачнiше спиться пiд зоряним небом променистим,
на снопах запашних!.. Спить вiн i крiзь сон чу , як ©© головонька спочива
в його на плечi...
I тяжко робити, та й солодко - зробивши!.. Прийде недiля, дак справдi
свято, i весело вийти в той садок, сво©ми руками саджений, поливаний,
глянути на свою роботу, глянути на село пiд тихими вербами задуманими...
Або з Га©нкою вдвох на тiй пасiцi опинитися, де сонечко золотом сипле, i
бджоли золотi гудуть, i пахощами вi , i квiтом процвiта , а вона, Га©нка -
найкращий квiт над квiти,- сто©ть уся в золотому промiннi i смi ться, мов
дзвоники срiбнi дзвонять: "А не пiйма ш!.."
Та таки ж пiймав!.. Удвох iдуть додому, а дома вже товариство вiрне
дожида - на любу розмову, на науку зiйшлося, на пораду про справи
громадськi...
А Га©нка побiгла садком до рiчки по воду, i чути, як спiва ... аж до
хати лине та любая пiсня, i не сидиться в хатi, вискочив би туди в садок i