- Чи таке на свiтi,- спитався Карпо,- щоб ти, Васюто, та з його не
смiявся?
- От щоб я здох, коли не плакав над цибулею! Зiнько з Катрею смiялися,
усмiхавсь i Карпо, а Васюта сидiв поважний.
- От що, братики,озвавсь нарештi Зiнько,- я до вас прийшов з однi ю
новиною... Не знаю, як вам iздасться, а менi вона вiщу щось недобре.
- Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде: з чим по селу побiгти!
- гукнув Васюта на Катрю.
- Ну, ця молодиця не з таких,- одповiв йому Зiнько.
Катря справдi була дивом на селi, бо нiколи не носила нiяких новин, i
.за це найбiльше i влюбив ©© Карпо.
- Ну, коли вона така, що свого жiночого дiла не зна , дак я за не©
розбрешу! - не вгавав Васюта.
- Ха-ха-ха! - не вдержалась Катря.- 3 тебе б i глухий засмiявся,
Васюто.
- Де там смiються - сердяться! Я вчора приходжу до свого глухого
сусiди, а вiн ворота на току лагодить. "Здоровi, дiду, були!" - "А то ж
чи©, коли не тво©, воли? - каже.- Уже вдруге на току! Я ©м роги позбиваю!"
- "Та я не про воли, я кажу: "Добридень!" - "Сам ти,- каже,- злидень, а я
хазя©н!"
Катря знов засмiялась, а Карпо аж розсердився:
- Та годi-бо вже тобi штукарити!.. Тут чоловiк про дiло, а ти...
Слухаймо краще Зiньково© речi!
Васюта замовк i тiльки поглядав чудно на Катрю та силкувався крутити
бiлявого вусика, хоча з тим йому й менше щастило, як iз жартами.
Карпо сiв на лавi, зiпершися лiктем на стiл, а головою на руку -
спрацьовану й худу руку, велику й кощаву,- i налагодився слухати, втупивши
очi вниз.
Зiнько розказав про свою вчорашню розмову з тестем i виявив, через вiщо
справа зда ться йому непевною.
- Що непевна, то непевна! - промовив Карпо.- Блажен муж, iже не йде на
совiт нечестивих,- добре ти учинив, що до ©х не пристав.
- Та не в цьому тепер сила,- вiдказав Зiнько,- а в тiм, що вони щось
замiряються робити.
- Лихий чоловiк i вдень i вночi лихе замiря ,- сказав Карпо.
- А я вам iще одну штуку доточу,- озвався Васюта.- Твiй, Зiньку, брат
Денис заходжу ться купувати ту землю, що пересельцi, ви©здячи, громадi
поздавали.
- Невже? А звiдки ж то ти зна ш?
- От штука знати! Я ще вчора хотiв сказати вам... Вони вже й Захарка
пустили, щоб людей до того нахиляв.
Захарко був собi такий немолодий чоловiк, п'яниця пропащий: за чвертку
горiлки вигукував у громадi, що йому звелено.
- Бо©ться моя душа, чи не хитрiша це штука ще й за Горянського
землю,промовив Карпо.- Денис i так уже вбився у силу велику, а скоро
купить пере-сельську землю, то запану тодi вiн iз сво©м товариством
нечестивим так, що й ши© нам крутитиме, мов волам у ярмi.
- Не треба попускати йому цього,- вiдказав Зiнько.
- А як вони кусаються, та й ще бiльша ©х сила в громадi? - сказав
Васюта.
- Треба, щоб нашо© було бiльше,- обстоював Зiнько.- Вони Захарка
п'яного послали людей збивати, а ми самi будемо виявляти людям, яка з
цього шкода, та прихиляти ©х на свiй бiк.
- Ай справдi, братця,- скрикнув Васюта,- не можна ж давати ©м собi на
шию сiдати! Давайте з ©ми, чортовими синами, воюваться.
- Знову ти почав того_ згадувати! - докорив йому Карпо. Вiн не любив,
як хто згадував "чорта", а надто в хатi, а балакучий Васюта раз у раз про
це забував.
- Не буду вже, ©й-бо, не буду! - присягався вiн.- Хай йому чорт, тому
чор... Ой!.. Ну, скажи на милость божу,- так тобi на язик i лiзе!
- Правду кажеш, Зiньку, що годиться нам за сво обстоювати,- загомонiв
Карпо, облишивши Васютинi присягання.- Та лихий то розум у во©на буде,
коли вiйну почина , а як подужати - не вiда .
- От штука! - не втерпiв Васюта.- Сам же все кажеш, що господь i
младенцi вмудря , не то що, а ми ж таки здоровi лобуряки!
Зiнько засмiявся, але Карпо озвався поважно:
- Не перекручуй святого письма, коли не тямиш, бо й до рук нiколи його
не береш! Не знаю вже, нащо ми вдвох iз Зiньком, i читати тебе вивчили!
Тiльки й зна ш, що казочки гортати.
- Давай людей до себе прихиляти,- перепинив Карпову науку
Зiнько,турчатимем ©м у вуха, умовлятимем ©х,- вони ж повиннi побачити, що
©м краще.
- Слiпi, вони мають очi, глухi, вони мають вуха,- вiдказав
Карпо.Прихиляються вони тiльки до лихого,- нема добро© стежки до голови
нерозумно©. Одначе не можна й так покидати. Робитимем, як кажеш, маючи
надiю в бозi.
- Неминуче це треба! - казав Зiнько.- Бо в нас багато тако© бiдноти, що
©й хоч i зараз давай тi © землi, а як попустимо ©© в багацькi руки, то
тодi вже вдруге не наживемо.
- Не попустимо! Подавляться вони нею! - пiдбадьорював Васюта.
Товаришi ще довгенько про це розмовляли, а другого ж дня справдi почали
всiм розказувати про Денисовi замiри та пiдбурювати людей, щоб не
поступалися тi ю землею. Всi люди лаяли й Дениса, й його товариство, але
як хто з трьох приятелiв запитувався такого чоловiка, чи вiн озветься
проти цього замiру в громадi, то звичайно чоловiк виляв на всi боки i
силкувався нiчого на це не вiдказати. Нашi приятелi дуже добре розумiли,
через що це так: один винен був щось самому Денисовi чи кому з його
товариства; другий - мав у ©х позичити; третiй - узяв чи дума брати
землю... I кожен не' хотiв проти тих людей навпростець виступати. Тiльки
сам Грицько Момот сказав Васютi по щиростi:
- Що ж, братику, я б iз дорогою душею до вас пристав, да коли .ж несила
моя. Ти ж сам зна ш: пропав у мене вiл, пропала й коняка... Напозичався я
по самi вуха, що вже й нiкуди далi. У Дениса я позичив двадцять
карбованцiв на коня, i оце менi за тиждень виходить ©х оддавати. А в мене
нi копiя. Як не зласкавиться Денис, не вiдсуне строку, то що я робитиму?
Забере вiн у мене коня за тi грошi, та ще й тим не оплачуся... У мене ж
дiти дрiбнi! Якби я мiг оддати цi двадцять рублiв,- обстоював би за вас, а
тепер мовчатиму.
Васюта почув, що Грицько правду каже, i не знав, що йому й вiдказати.
Але були люди й зовсiм незалежнi вiд Денисового товариства. Такi
казали, що стоятимуть у громадi проти Дениса, i ©м можно було вiрити. Та
таких було небагато, i мала поки була надiя на перевагу.
Зiйшовшися Карпо з Васютою до Зiнька, почали один одному переказувати,
як ведеться справа. Васюта розказав i за Грицька. Зiнько замислився,
мовчки.
- А що, братця,озвався врештi,- якби ми Грицьковi та пособили?
- Як то? - спитався Карпо.
- Та так, скинулись би грiшми та й позичили б йому, щоб вiн мiг
Денисовi грошi вернути. Бо, бачите, раз, що чоловiковi пособити - завсiгди
добра штука, а друге, що нам тепер кожен новий прихильник дуже дорогий.
- Отже, ©й-бо, правда! - скрикнув Васюта.- Щоб я здох, коли вiн не
добре радить!
- Розумна твоя рада,- промовив i Карпо.- Та чи стаче ж у нас на те
грошей?
- Якось скинемось! Уже ж для такого дiла грiх не стягтися, бо воно таки
справдi добре дiло буде, куди не глянь,- упевняв Зiнько.
- Скiльки ж йому: двадцять карбованцiв треба?
- Еге ж. Карпо подумав.
- От що вам казатиму! - промовив нарештi.- Малi в мене тепер грошi:
нема спромоги бiльш як п'ять, карбованцiв позичити.
- I то добре! - сказав Зiнько.- А ти, Васюто?
Васюта хоч i парубкував, та був дома за хазя©на, бо в його батько вмер,
а сам вiн був найстарший у сiм'©.
- Та що ж? Уже ж i я бiльш як п'ять не нашкрябаю.
- Ото десять. Ну, гаразд: у мене тепер десять карбованцiв знайдеться,
то я й дам десять,- казав Зiнько.- Усього й буде двадцять. Так i скажемо
Грицьковi, що це йому гуртова запомога, щоб вiн мiг там оплатитися i до
нас пристати.
- А не одурить же вiн? - спитався Карпо.
- Похоже, що нi, бо то щира душа,- вiдмовив Зiнько.- А ти, Васюто, як
дума ш?
- Хi! Та я Грицьковi йму вiри бiльше, нiж собi! Коли менi вiрите, то
йому й поготiв! - одказав той.
- Коли так свiдчите, то й оддаймо йому грошi цi©,- сказав Карпо.Пiдемо
всi втрьох до його, певнiше воно й поважнiше буде, як усi з ©м
говоритимемо. Видно, й йому тодi буде добре, що не сам Васюта за це
сто©ть, а товариство обста .
- Правда! - згодився Зiнько.
Не гаявшися й пiшли.
Увiйшовши тро товаришiв у вбогу хатку Грицькову, освiчену поганенькою
тьмяною лампою на стiнi, побачили там усю сiм'ю. Четверо дiтей лагодилось
уже лягати спати на полу, а вга слала ©м. Грицько сидiв за столом. У хатi
було нечепурне, сорочки на блiдих дiтях та на Грицьковi були чорнi,
повмазуванi, а Грицькова жилетка - лата на латi. Сам Грицько, трохи вже
згорблений вiд тяжко© працi, з худим обличчям, поритим зморшками, зарослим
темною бородою i з глибоко позападалими сiрими очима, здавався старiшим,
нiж був справдi: не було ще йому й сорока рокiв, а видавалося, що мав ©х
iз пiвсотнi. Здавалося, мов щось пригнiчувало i цю тiсну хатку, i людей,
що в ©й жили. Сама вга не пасувала до цього темного закутка вбозтва й
пригнiченостi. Висока, гарна з себе й здорова, вона була i вбрана краще, i
по хатi ходила, мов чужа, мов гiстя. Вона не любила Грицька i пiшла за
нього, аби де прихилитися з дитиною, а тепер шкодувала, що так iзробила.
Ця понура хата, цей похилий Грицько i четверо галасливих дiтей очортiли
вже ©й без мiри,- якби могла, то й не зазирнула б сюди!
Привiталися гостi, посiдали. Грицько зараз почав розказувати про свою
суперечку з братами за землю. Вiн ходив до суддiв, казав, що брати
нахваляються його жито покосити на тiй десятинi. Дак суддi кажуть: "Ще ж
не покосили, дак чого ж ти нам i голову морочиш? От ти ©м i пожалiйся!"
Тепер вiн бачить, що вже правди не шукай. Буде сам оборонятися, як iзможе.
- Оборонишся! Де ж пак! х дво , а ти сам! - промовила вга неприхильне
i мов радiючи, що такий безсилий був Грицько. Вона перемивала на лавi бiля
мисника ложки i весь час, поки Грицько довго розповiдав про свою сварку з
братами, все мовчки поглядала на Зiнька, блискаючи на його сво©ми смiлими
звабливими очима,вiн-бо сидiв на лавi крайнiй, бiля не©. Слухаючи Грицька,
не бачив ©© поглядiв, але тепер, як вона озвалася, глянув на не©, i ©х очi
ззирнулися.
- Зна ш ти там! - одказав ©й сердито Грицько. Але вона вже його не
слухала, а дивилася все на Зiнька. Вiн ©й подобався.
Грицько знову провадив сво , Васюта з Карпом розпитувалися його, а вона
тимчасом стиха озвалася до Зiнька:
- Чом ти до нас нiколи не заходиш?
- Я? - спитав, трохи дивуючись, Зiнько.- Та так... дiла не було.
- Та ти ж так недалеко живеш,- казала вона так саме пiвголосом, мов
спiваючи, а очi так i грали, так i променилися до Зiнька.- Близенько
живеш... Заходь, то й менi веселiше буде.
- Добре! спасибi! - вiдказав Зiнько й зараз же пристав до гуртово©
розмови.
Грицько, розставляючи порепанi чорнi руки, казав:
- Я й сам бачу, якi вони дерилюди. За ©ми нiде правди не знайдеш. Нi до
старшини, нi в суд - нiкуди.
- Отже, бачите, дядьку,- озвався Зiнько,- самi кажете, що через те нема
й суду на ваших братiв, що й суддi на багатирський бiк хиляться. Дак коли
так, то не треба нам попускати ©м ще в бiльшу силу вбитися. Бо тодi вони
нас ще дужче в шори вiзьмуть, та ще й з усiх бокiв: i судом, i землею, i
скотиною - всiм. Через те й треба нам дбати, щоб не попустити цього.
- Та я б i раднiший, дак же...- почав був Грицько, але Зiнько перепинив
його:
- Знаю, через що вам нема змоги. Дак цьому лиховi й запобiгти можна. От
ми скинулись грiшми та й принесли вам двадцять карбованцiв. Вiзьмiть та й
оддайте Денисовi,, а нам вернете по спромозi i без проценту.
Зiнько положив на стiл грошi. Грицько подивився на ©х, помовчав.
- Дак як же це так,спитався нарештi,- через що ж це ви менi да те
грошi?
- Через те запомогу цюю вам пода мо,- вiдказав йому Карпо,- що як
оддасте позичку свою Денисовi, то можна буде вам у громадi проти його
ставати, щоб не попустити йому землi громадсько©.
- Так...- якимсь непевним голосом тяг Грицько.- А вам же та земля як:
ви ©© самi, чи що, хочете купити?
- Та що це ви, дядьку? - скрикнув Васюта.- Хiба ж я вам не казав?
- Що казав, то казав... я й думав собi, що й справдi це аби тiльки
Денисовi не дати... Ну, а тепер бачу, що ви й грошi приносите, то воно
якось...
- Що - якось? - спитав Карпо, зовсiм уже сердитий.- 3 щирого серця
запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас iзводите, що, замiсто Дениса,
хочемо лукавим способом громаду одурити! Самi не ходите, мабуть, у правдi,
то праведного i на свiтi не хочете добачати. Мов i правди нi в кого нема -
сама хапанина. Не терпить моя душа такого! Ходiть, братця, звiдси! Блажен
муж, iже не йде на совiт нечестивих!
Карпо встав з лави та й хотiв уже був iти, але Зiнько його припинив:
- Стривай, брате! Ви, дядьку, справдi не гаразд кажете. Не про себе тут
дба мо, а про громаду. Та, коли хочете, й про себе: буде громадi легше
жити - полега й нам. Кожному поодинцi важко чогось домогтися, то треба
гуртом. I що бiльший гурт буде, то легше доможемося. Через те й вам
пособля мо до нашого гурту пристати. Вам це краще, та й нам, бо нашо© сили
побiльша .
Карпо стояв серед хати з шапкою в руках, гнiвний, ладен щохвилини вийти
звiдси. А Грицько, похиливши голову, думав. Враз пiдвiв голову:
- Та невже це ви справдi, братики, за громаду?
- Тю на вас, дядьку, ©й-бо! - гукнув Васюта.- Чи нам землю ©сти, чи що,
присягаючись? Як так граться, то це вже й хатку краще розваляти!
Грицькове обличчя враз мовби ся вом осяяло.
- Ну й добрий же ви народ! - скрикнув.- й-бо, таких людей я ще й не
бачив! Та я з дорогою душею!.. Менi аби з Денисових рук, а то я!.. Ну,
зроду i не згадав би, що це ви за громаду. Як принесли грошi, так i думав,
що собi землю хочете. Аж ви, бачу... Спасибi ж вам, братики, таке, що й
хто його зна яке!..
Пiсля цього всiм стало весело, почали говорити про те, як i що вони в
громадi робитимуть та кого ще можна на свiй бiк прихилити!.. вга весь час
сидiла в кiнцi лави, схилившись трохи на мисник, та дивилась на Зiнька.
Пiзно вернувся додому Зiнько й пiшов у садок, думаючи, що Га©нка давно
вже там спить. Але ©© не було. Пiшов був до хати i стрiв жiнку на порозi.
- А ти ще й досi не спиш?
- Та я була лягла оце зараз спати, та й устала,- боюся.
- Чого?
- Щось ходе в садку над рiчкою... Ще й учора нiби щось ходило,- так
менi здалося... Та думала собi: то так учува ться... А сьогоднi тiльки
лягла, коли воно трiсь, трiсь у саду,- по сухих гiлках iде. Он,
чу ш,знову.
Вони прислухались. Справдi чути було, що в саду щось . Зiнько шепнув
Га©нцi, щоб зосталася тут, а сам швиденько й тихенько побрався помiж
деревами вниз, де чути було ходу. Нiч була не мiсячна, хоч i зоряна, i
треба було добре придивлятися, щоб побачити щось серед дерев. Зiнько
приглядавсь i нiчого не бачив. Коли враз почув, що затрiщав тин у той бiк,
де був Струкiв садок. Глянув i побачив, що хтось перелазить через тин.
Велика темна постать на мить з'явилася над плотом i зараз же шугнула вниз,
у Струкiв садок.
- А хто там ходить? - гукнув Зiнько, але почув тiльки, як хтось швидко
затупав ногами по той бiк тину.
Га©нка спитала, як вiн вернувся:
- А що, бачив?
- Бачив,- щось у Струкiв садок плигнуло.
- А не пiзнав?
- Де ж там! Темно, та й здалека. I чого б тепер ходити? Сказати влiтку,
дак хоч садовина, а тепер!..- дивувався Зiнько.
- Дак, може, на кого воно скида ться? - допитувалася Га©нка.
- Де ж там розбереш! Так, нагадало менi чогось Микиту Тонконоженка,мов
такий здоровий, як вiн... да тiльки чого ж йому тут ходити? Хiба до яко©
Струкiвни?
- Ай справдi, може, до Струкiвни,- сказала Га©нка й додала: - Ну, та й
не люблю я цього Микити! Як стрiнешся з ©м де на вулицi, то так на тебе
гляне, що аж гидко.
- Не люблю й я його,- вiдказав Зiнько,- поганий парубок.
- I все як зострiнеться зо мною, то раз у раз словом займе, а я не
люблю його й голосу. I очi в його якiсь такi, як... у вги!..
Зiньковi згадалися на мить вжинi очi - як вони на його сьогоднi
блискали. Але зараз же й забув за iх, почавши розказувати Га©нцi про те,
що в ©х було з Грицьком...
Проминуло ще кiлька день, i вже десятник ходив i загадував на недiлю в
громаду. Лишилося нашому товариству тiльки три днi. Вони клопотались з
усе© сили, щоб за той час нахилити якомога бiльше людей до сво©х думок.
VI. ГРОМАДА
Вже вся громада зiбралася коло волостi. Деякi сидiли на колодках попiд
тином, деякi, сидячи й стоячи, купчились на волосному рундуку, а бiльше
стояло навкруги, гуртуючись купками, переходячи туди й сюди та жваво
розмовляючи. Говорили голосно про всякi новини, про надi© на хлiб та
врожай та про iншi сво© справи, тiльки не зачiпали справи Денисово©, бо
сам Денис був уже тут. Вiн крутився помiж сво©ми людьми, усмiхався, та
примилявся до них, та нишком iнодi казав кому щось. Зiнько вмисне прийшов
у громаду дуже рано, бо при йому не так вiльно було Денисовим прихильникам
збивати людей. Одначе скоро вiн помiтив, що десятник раз у раз нишком
кликав цього або того дядька всередину до волостi, де давно вже сидiли
Копаниця, Сучок, Рябченко, а часто зазирав туди й Денис. Видимо, що вони
там, усi гуртом, умовляли таких людей, яких iще не встигли або не змогли
досi вмовити. Зiнько озирав громаду i лiчив, на кого можна рахувати, що
обстануть не за Дениса, i виходило дуже мало.
- А бачиш, Зiньку,озвався до його стиха Васюта,- нi Павла, нi Оксена,
нi Юхима нема.
Справдi, кiлька чоловiка таких, що подали слово стояти вкупi з
Зiньковим товариством, зовсiм не прийшло в громаду, побоявшися виступати
проти багатирiв.
- Лукавi душi! - промовив Зiнько.- А чого ж це досi Грицька нема?
- Он iде,- вiдказав Карпо.
Грицько пiдiйшов i став просто бiля ©х. Вiддавши позичку Денисовi, вiн
тепер не боявся його i ладен був змагатися з ©м з усi © сили. Вiн
подивився по громадi й промовив:
- Мало наших!
- Мало,- сказав Зiнько.- А все ж треба змагатися.
- Глянь, Грицьку,промовив Михайло,один з молодших господарiв, що стояли
при Зiньковому боцi,глянь, як твiй братик з Денисом!
Справдi, Панас був у тому гуртi й ходив слiдком за Денисом.
- Чи ти ба, який багатир винявся! - сказав другий чоловiк, Савка.- Туди
ж пха ться!
- Не диво,- промовив Грицько.- Сподiва ться, що тi пособлять одняти в
мене поле.
- А гляньте, де Кирило! - промовив Карпо. Всi глянули й побачили, як
Кирило виходив з волостi.
- Кириле! - гукнув Васюта.
Але вiн, мов не чуючи того, дивився в другий бiк, збiг швиденько з
рундучка i зник у Денисовiй юрбi.
- Оце ж iзрадник! - сказав Карпо.
Ця зрада була дуже прикра: i Зiнько, i його товаришi дуже рахували на
Кирила, бо був чоловiк не дурний, проречистий та смiливий. За ©м потягло б
руку й багато iнших, а тепер вони або пiдуть слiдком за ©м у той гурт, або
мовчатимуть.
Тим часом Захарко, у новiшiй, полатанiй, а не дранiй, чинарцi, ще не
п'яний, тiльки трохи випивши, крутився серед людей, скрiзь показуючи свою
одутлу, з червоним носом пику. Вiн махав руками, моргав очима i щось
iстиха казав то тому, то тому. Васюта нишком зайшов до нього ззаду i
прислухався.
- Держiться, хлопцi, за Дениса Пилиповича! - умовляв п'яниця.- Бо це,
зна те, вигода громадi... Ну, й пошану вас Денис Пилипович: двi вiдрi,
сказав, поставлю. Зараз iз сходки пожалуйте!
I йшов далi, всiм, кому треба, кажучи про "двi вiдрi" горiлки могоричу.
- Старшина! Старшина! - загомонiли навкруги. Розмови стихли, всi
глянули на рундук i поскидали шапки, здоровкаючись. Там стояв Копаниця iз
знаком на ши©, а бiля нього писар, держачи в руках якiсь папери, та
староста. Громада зовсiм ущухла, дожидаючися, що скаже старшина.
-_ Ну, сходка почина ться! - промовив Копаниця голосно.- Семене
Семеновичу, читайте бумаги!
- "Предписание уездной земской управы от 19-го апреля сего года за N
1829. В виду появления на рогатом скоте эпизоотии ящура озаботиться..." -
читав писар щось мудре, а громада слухала.
- Розшелепали? - гукнув Копаниця.- Хвороба, дак щоб береглись!
- Яка ж хвороба, коли про ящiрок? - питався хтось серед людей.
- Дак ото ж i звелено, щоб не ©ла скотина ящiрок, а то буде така
хвороба, пизотiя назива ться,- розказував хтось мудрiший.
- Та де ж це видано, щоб скотина ящiрки ©ла? Таке вигадають! - сказав
якийсь дiд, махнувши рукою.
- Ат! Якi там ящiрки? - не згоджувався один дядько.- Хiба не чу ш? Про
я щ у р а, а не про ящiрок написано. Щоб дiвчата й парубки не гуляли
повеснi в ящура, а то на скотину моровиця буде.
- Пху, чорт батька зна що! I за дiдiв, i за прадiдiв наших гуляли в
ящура, та й не було нiчого скотинi, а тепер ма ш: уже й того не можна! Що
ж це за напасть така? - сердилися люди.
- Не розсуждай! Коли пишуть, спольняй, i бiльше нiчого! - гримнув
старшина.- Продольжайте, Семене Семеновичу!
- "Предписание господина станового пристава первого стана от 15-го мая
сего года за N 2734 о немочении конопли в реке... под угрозою штрафа в два
рубля, для чего копать бассейн, собрав на этот предмет по двадцять коп. с
двора".
- Чу те? Щоб конопель не мочили в рiчцi, а то штрапу два карбованцi!
- Та де ж ми будемо мочити? Оце лихо! Хiба ж нам без конопель жити? -
почулися голоси.
- Не вигадувать! - гукнув старшина.- Сказано не мочить, дак не мочить!
Спольняй, i бiльш нiчого! Як зберете по двадцять копiйок з двора, то тодi
волость дозволить мочить, де хочеш.
- А що там iще сказано копати? - допитувався хтось.
- Нiчого не копати: знеси на волость по двадцять копiйок з двора та й
мочи, де хоч, а не принесеш - штрап i в холодну! - вiдказав
Копаниця.Продольжайте, Семене Семеновичу!
Семен Семенович iще чимало "продольжал", вичитуючи i про те, щоб
заплатити земству грошi за пожарку, i про те, що "розiськуються беглi
рештанти", i про всячину iншу, але всi слухали це мало, бiльше пускаючи
крiзь уха, бо добре знали, що не про це ©х сюди покликано. Врештi, як уже
все попрочитувано. Копаниця спитав писаря:
- А що, Семене Семеновичу, бiльше нема дiлов?
- Нема, усе.
- Ну, дак i додому можна... А втiм, стривайте! - припинив вiн громаду,
мов тiльки тепер iзгадавши те, що хотiв казати.- Ще одно невеличке дiло
... От ви зна те, що у нас пересельськi надiли... Ми за ©х громадою
платимо поземельне i всi вiдбутки вiдбува мо, а за що? Бог його святий
зна ! Чи не краще було б нам узяти та продати?..
- Продати! продати! - зарепетували з усi © сили Денисовi прихильники,
але зарепетували занадто рано, бо Копаниця зараз же гримнув на них:
- Цитьте ви! Дайте сказати!.. Бачите: якби найшовся добрий чоловiк та
продати йому, то був би нам бариш, а тепер ма мо саму втрату. Ми б на тi
грошi могли що добре зробити. Як ви про це дума те, люди добрi?
- А яку ж._ ми ма мо втрату,- задзвенiв iз громади Зiнькiв голос,- коли
ми тую землю найма мо i тими грiшми i всi оплатки вiдбува мо, ще й
зоста ться?
- Хто це говорить? - зикнув Копаниця.
-_ Я! - промовив Зiнько, виступаючи з громади.
- I я! - виступив за ©м Карпо.
- Та й я! i я! - озвалися один по одному Васюта, Грицько, Дмитро,
Михайло, Савка i ще кiлька голосiв iз стовпища.
- "I я! i я!" - перекривив старшина.- Роз'якались як! А ви ж по чому
зна те, що ще й зоста ться? А може ж, iще й не ста ?
- А по тому, що Денис платить за десятину бiльше, нiж iз тi © десятини
оплаткiв iде,- сказав твердо Зiнько.- Хiба не так! Хiба цього не записано
в книгах? Коли не записано, дак треба довiдатися, куди тi грошi йдуть.
Старшина побачив, що наскочив на слизьке, i зараз звернув убiк:
- Грошi всi цiлi i записуються куди треба,- ти менi того не розказуй!
Як ти можеш казать, що грошi кудись дiваються? Менi вся громада вiрить,
менi все начальство вiрить, а ти менi смi ш казать, що в мене грошi
пропадають! Та я тебе зараз у холодну закину!
- Стривайте-бо, не так швидко закидайте! - вiдказав спокiйно Зiнько.- Я
не казав, що у вас грошi пропадають, а це ви сказали, що не ста грошей на
оплатки, дак я й хочу знати - куди ж вони йдуть?
- Я кажу тiльки,перепинив йому старшина,- що вигоднiше громадi ту землю
продати та мати з грошей процент.
- Вигоднiше! Вигоднiше! - зарепетували Денисовi прихильники.Продати!..
Аби чоловiк добрий знайшовся!..
- Та такий чоловiк,- гукнув старшина.- Он Денис Пилипович, мабуть,
купив би.
- Гаразд!.. От i добре!.. Продати Денисовi Пилиповичу!.. Продати!..
-_ Не продавати! - гукали з другого боку.- Не хочемо!.. У нас скiльки
безземельних!.. Краще ©м частками роздати... Не хочемо й наймати бiльше
Денисовi, не то продавати!..
Зчинився такий галас, крик, що мало що можна було й розiбрати. Справа
була вельми важна й пекуча, i через те всi були дуже роздратованi.
Говорили всi враз, то до гурту гукаючи, то дво -тро сперечаючись промiж
себе. Денис тим часом опинився вже на рундуцi бiля старшини. Там уже
стояли i Остап, i Рябченко з Сучком, i все iнше ©х товариство. Вони
говорили до старшини та до тих людей, що поблизу ©х стояли. Карпо, Васюта,
Грицько ходили помiж людьми, пiдбурюючи ©х, щоб не продавати. Зiнько тим
часом протиснувся до рундука й помалу, серед натовпу, зiходив на схiдцi.
- А годi вже вам галасувати! - гукнув старшина.- Слухайте, що скаже
Денис Пилипович!
- Цитьте! Цитьте! Слухайте! - почали люди спиняти самi себе, але iншi
кричали навпаки:
- Не хочемо його й слухати! Не треба!.. Так позмагалися ще якийсь час,
аж поки таки все втихомирилось. Денис викашлявся й почав:
- Господа хазя©ни! Я не набиваюсь iз сво©ми грiшми. Це як ви собi
хочете: хочете - продавайте, хочете - нi. Я ту земельку купив би, а не
схочете продати - я за сво© грошi й iншу знайду. Грошi така штука, що за
©х скрiзь, чого хочеш, знайдеш. Я тiльки через те й купую, що думаю собi:
однак менi купувати, а як у громади куплю, то це ж я ©й помiч дам. От що!
Цiну мою ви зна те за десятину - цiна добра,- i грошi зараз же приставлю в
волость. Отож як зна те.
Тiльки вiн договорив сво , iще нiхто не встиг нiчого й сказати на те,
коли це несподiвано перед громадою, заступивши Дениса, став Зiнько i
озвався голосно:
- Люди добрi, панове громадо!
- А цей чого тут? - скрикнув старшина.- Геть iзвiдси!
- Денис казав, казатиму й я!..- вiдповiв Зiнько.- Чого ж це так, що
йому можна, а менi - нi? Вiльно кожному.
- Денис землю купу , а ти що?
- А звiдкiля ж ви зна те, що я не хочу ©© купити? Може ж, i я
купуватиму! Я такий хазя©н, як i Денис,- одказав Зiнько, не повертаючись
до старшини i не вступаючи iз свого мiсця, а тодi знов озвався до громади:
- Панове громадо! Коли я що не в лад скажу - простiть мене i навчiть, чим
помилився, бо я ще чоловiк молодий, треба менi розуму вiд старших учитися.
Може б, я й промовчав, дак не можна ж i не сказати: як iдеш проз хату та
бачиш, що вона займа ться, а хазя©н спить, то чи годиться ж не побiгти та
не збудити його? А наша громадська хата займа ться!
Всi слухали уважно, цiкавi, що буде далi. Тiльки дехто пошепки питав у
сусiди, штовхнувши його лiктем:
- Про яку це вiн хату говоре? Де займа ться?
- Слухай уже! - вiдказував сусiда.
смiявся?
- От щоб я здох, коли не плакав над цибулею! Зiнько з Катрею смiялися,
усмiхавсь i Карпо, а Васюта сидiв поважний.
- От що, братики,озвавсь нарештi Зiнько,- я до вас прийшов з однi ю
новиною... Не знаю, як вам iздасться, а менi вона вiщу щось недобре.
- Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде: з чим по селу побiгти!
- гукнув Васюта на Катрю.
- Ну, ця молодиця не з таких,- одповiв йому Зiнько.
Катря справдi була дивом на селi, бо нiколи не носила нiяких новин, i
.за це найбiльше i влюбив ©© Карпо.
- Ну, коли вона така, що свого жiночого дiла не зна , дак я за не©
розбрешу! - не вгавав Васюта.
- Ха-ха-ха! - не вдержалась Катря.- 3 тебе б i глухий засмiявся,
Васюто.
- Де там смiються - сердяться! Я вчора приходжу до свого глухого
сусiди, а вiн ворота на току лагодить. "Здоровi, дiду, були!" - "А то ж
чи©, коли не тво©, воли? - каже.- Уже вдруге на току! Я ©м роги позбиваю!"
- "Та я не про воли, я кажу: "Добридень!" - "Сам ти,- каже,- злидень, а я
хазя©н!"
Катря знов засмiялась, а Карпо аж розсердився:
- Та годi-бо вже тобi штукарити!.. Тут чоловiк про дiло, а ти...
Слухаймо краще Зiньково© речi!
Васюта замовк i тiльки поглядав чудно на Катрю та силкувався крутити
бiлявого вусика, хоча з тим йому й менше щастило, як iз жартами.
Карпо сiв на лавi, зiпершися лiктем на стiл, а головою на руку -
спрацьовану й худу руку, велику й кощаву,- i налагодився слухати, втупивши
очi вниз.
Зiнько розказав про свою вчорашню розмову з тестем i виявив, через вiщо
справа зда ться йому непевною.
- Що непевна, то непевна! - промовив Карпо.- Блажен муж, iже не йде на
совiт нечестивих,- добре ти учинив, що до ©х не пристав.
- Та не в цьому тепер сила,- вiдказав Зiнько,- а в тiм, що вони щось
замiряються робити.
- Лихий чоловiк i вдень i вночi лихе замiря ,- сказав Карпо.
- А я вам iще одну штуку доточу,- озвався Васюта.- Твiй, Зiньку, брат
Денис заходжу ться купувати ту землю, що пересельцi, ви©здячи, громадi
поздавали.
- Невже? А звiдки ж то ти зна ш?
- От штука знати! Я ще вчора хотiв сказати вам... Вони вже й Захарка
пустили, щоб людей до того нахиляв.
Захарко був собi такий немолодий чоловiк, п'яниця пропащий: за чвертку
горiлки вигукував у громадi, що йому звелено.
- Бо©ться моя душа, чи не хитрiша це штука ще й за Горянського
землю,промовив Карпо.- Денис i так уже вбився у силу велику, а скоро
купить пере-сельську землю, то запану тодi вiн iз сво©м товариством
нечестивим так, що й ши© нам крутитиме, мов волам у ярмi.
- Не треба попускати йому цього,- вiдказав Зiнько.
- А як вони кусаються, та й ще бiльша ©х сила в громадi? - сказав
Васюта.
- Треба, щоб нашо© було бiльше,- обстоював Зiнько.- Вони Захарка
п'яного послали людей збивати, а ми самi будемо виявляти людям, яка з
цього шкода, та прихиляти ©х на свiй бiк.
- Ай справдi, братця,- скрикнув Васюта,- не можна ж давати ©м собi на
шию сiдати! Давайте з ©ми, чортовими синами, воюваться.
- Знову ти почав того_ згадувати! - докорив йому Карпо. Вiн не любив,
як хто згадував "чорта", а надто в хатi, а балакучий Васюта раз у раз про
це забував.
- Не буду вже, ©й-бо, не буду! - присягався вiн.- Хай йому чорт, тому
чор... Ой!.. Ну, скажи на милость божу,- так тобi на язик i лiзе!
- Правду кажеш, Зiньку, що годиться нам за сво обстоювати,- загомонiв
Карпо, облишивши Васютинi присягання.- Та лихий то розум у во©на буде,
коли вiйну почина , а як подужати - не вiда .
- От штука! - не втерпiв Васюта.- Сам же все кажеш, що господь i
младенцi вмудря , не то що, а ми ж таки здоровi лобуряки!
Зiнько засмiявся, але Карпо озвався поважно:
- Не перекручуй святого письма, коли не тямиш, бо й до рук нiколи його
не береш! Не знаю вже, нащо ми вдвох iз Зiньком, i читати тебе вивчили!
Тiльки й зна ш, що казочки гортати.
- Давай людей до себе прихиляти,- перепинив Карпову науку
Зiнько,турчатимем ©м у вуха, умовлятимем ©х,- вони ж повиннi побачити, що
©м краще.
- Слiпi, вони мають очi, глухi, вони мають вуха,- вiдказав
Карпо.Прихиляються вони тiльки до лихого,- нема добро© стежки до голови
нерозумно©. Одначе не можна й так покидати. Робитимем, як кажеш, маючи
надiю в бозi.
- Неминуче це треба! - казав Зiнько.- Бо в нас багато тако© бiдноти, що
©й хоч i зараз давай тi © землi, а як попустимо ©© в багацькi руки, то
тодi вже вдруге не наживемо.
- Не попустимо! Подавляться вони нею! - пiдбадьорював Васюта.
Товаришi ще довгенько про це розмовляли, а другого ж дня справдi почали
всiм розказувати про Денисовi замiри та пiдбурювати людей, щоб не
поступалися тi ю землею. Всi люди лаяли й Дениса, й його товариство, але
як хто з трьох приятелiв запитувався такого чоловiка, чи вiн озветься
проти цього замiру в громадi, то звичайно чоловiк виляв на всi боки i
силкувався нiчого на це не вiдказати. Нашi приятелi дуже добре розумiли,
через що це так: один винен був щось самому Денисовi чи кому з його
товариства; другий - мав у ©х позичити; третiй - узяв чи дума брати
землю... I кожен не' хотiв проти тих людей навпростець виступати. Тiльки
сам Грицько Момот сказав Васютi по щиростi:
- Що ж, братику, я б iз дорогою душею до вас пристав, да коли .ж несила
моя. Ти ж сам зна ш: пропав у мене вiл, пропала й коняка... Напозичався я
по самi вуха, що вже й нiкуди далi. У Дениса я позичив двадцять
карбованцiв на коня, i оце менi за тиждень виходить ©х оддавати. А в мене
нi копiя. Як не зласкавиться Денис, не вiдсуне строку, то що я робитиму?
Забере вiн у мене коня за тi грошi, та ще й тим не оплачуся... У мене ж
дiти дрiбнi! Якби я мiг оддати цi двадцять рублiв,- обстоював би за вас, а
тепер мовчатиму.
Васюта почув, що Грицько правду каже, i не знав, що йому й вiдказати.
Але були люди й зовсiм незалежнi вiд Денисового товариства. Такi
казали, що стоятимуть у громадi проти Дениса, i ©м можно було вiрити. Та
таких було небагато, i мала поки була надiя на перевагу.
Зiйшовшися Карпо з Васютою до Зiнька, почали один одному переказувати,
як ведеться справа. Васюта розказав i за Грицька. Зiнько замислився,
мовчки.
- А що, братця,озвався врештi,- якби ми Грицьковi та пособили?
- Як то? - спитався Карпо.
- Та так, скинулись би грiшми та й позичили б йому, щоб вiн мiг
Денисовi грошi вернути. Бо, бачите, раз, що чоловiковi пособити - завсiгди
добра штука, а друге, що нам тепер кожен новий прихильник дуже дорогий.
- Отже, ©й-бо, правда! - скрикнув Васюта.- Щоб я здох, коли вiн не
добре радить!
- Розумна твоя рада,- промовив i Карпо.- Та чи стаче ж у нас на те
грошей?
- Якось скинемось! Уже ж для такого дiла грiх не стягтися, бо воно таки
справдi добре дiло буде, куди не глянь,- упевняв Зiнько.
- Скiльки ж йому: двадцять карбованцiв треба?
- Еге ж. Карпо подумав.
- От що вам казатиму! - промовив нарештi.- Малi в мене тепер грошi:
нема спромоги бiльш як п'ять, карбованцiв позичити.
- I то добре! - сказав Зiнько.- А ти, Васюто?
Васюта хоч i парубкував, та був дома за хазя©на, бо в його батько вмер,
а сам вiн був найстарший у сiм'©.
- Та що ж? Уже ж i я бiльш як п'ять не нашкрябаю.
- Ото десять. Ну, гаразд: у мене тепер десять карбованцiв знайдеться,
то я й дам десять,- казав Зiнько.- Усього й буде двадцять. Так i скажемо
Грицьковi, що це йому гуртова запомога, щоб вiн мiг там оплатитися i до
нас пристати.
- А не одурить же вiн? - спитався Карпо.
- Похоже, що нi, бо то щира душа,- вiдмовив Зiнько.- А ти, Васюто, як
дума ш?
- Хi! Та я Грицьковi йму вiри бiльше, нiж собi! Коли менi вiрите, то
йому й поготiв! - одказав той.
- Коли так свiдчите, то й оддаймо йому грошi цi©,- сказав Карпо.Пiдемо
всi втрьох до його, певнiше воно й поважнiше буде, як усi з ©м
говоритимемо. Видно, й йому тодi буде добре, що не сам Васюта за це
сто©ть, а товариство обста .
- Правда! - згодився Зiнько.
Не гаявшися й пiшли.
Увiйшовши тро товаришiв у вбогу хатку Грицькову, освiчену поганенькою
тьмяною лампою на стiнi, побачили там усю сiм'ю. Четверо дiтей лагодилось
уже лягати спати на полу, а вга слала ©м. Грицько сидiв за столом. У хатi
було нечепурне, сорочки на блiдих дiтях та на Грицьковi були чорнi,
повмазуванi, а Грицькова жилетка - лата на латi. Сам Грицько, трохи вже
згорблений вiд тяжко© працi, з худим обличчям, поритим зморшками, зарослим
темною бородою i з глибоко позападалими сiрими очима, здавався старiшим,
нiж був справдi: не було ще йому й сорока рокiв, а видавалося, що мав ©х
iз пiвсотнi. Здавалося, мов щось пригнiчувало i цю тiсну хатку, i людей,
що в ©й жили. Сама вга не пасувала до цього темного закутка вбозтва й
пригнiченостi. Висока, гарна з себе й здорова, вона була i вбрана краще, i
по хатi ходила, мов чужа, мов гiстя. Вона не любила Грицька i пiшла за
нього, аби де прихилитися з дитиною, а тепер шкодувала, що так iзробила.
Ця понура хата, цей похилий Грицько i четверо галасливих дiтей очортiли
вже ©й без мiри,- якби могла, то й не зазирнула б сюди!
Привiталися гостi, посiдали. Грицько зараз почав розказувати про свою
суперечку з братами за землю. Вiн ходив до суддiв, казав, що брати
нахваляються його жито покосити на тiй десятинi. Дак суддi кажуть: "Ще ж
не покосили, дак чого ж ти нам i голову морочиш? От ти ©м i пожалiйся!"
Тепер вiн бачить, що вже правди не шукай. Буде сам оборонятися, як iзможе.
- Оборонишся! Де ж пак! х дво , а ти сам! - промовила вга неприхильне
i мов радiючи, що такий безсилий був Грицько. Вона перемивала на лавi бiля
мисника ложки i весь час, поки Грицько довго розповiдав про свою сварку з
братами, все мовчки поглядала на Зiнька, блискаючи на його сво©ми смiлими
звабливими очима,вiн-бо сидiв на лавi крайнiй, бiля не©. Слухаючи Грицька,
не бачив ©© поглядiв, але тепер, як вона озвалася, глянув на не©, i ©х очi
ззирнулися.
- Зна ш ти там! - одказав ©й сердито Грицько. Але вона вже його не
слухала, а дивилася все на Зiнька. Вiн ©й подобався.
Грицько знову провадив сво , Васюта з Карпом розпитувалися його, а вона
тимчасом стиха озвалася до Зiнька:
- Чом ти до нас нiколи не заходиш?
- Я? - спитав, трохи дивуючись, Зiнько.- Та так... дiла не було.
- Та ти ж так недалеко живеш,- казала вона так саме пiвголосом, мов
спiваючи, а очi так i грали, так i променилися до Зiнька.- Близенько
живеш... Заходь, то й менi веселiше буде.
- Добре! спасибi! - вiдказав Зiнько й зараз же пристав до гуртово©
розмови.
Грицько, розставляючи порепанi чорнi руки, казав:
- Я й сам бачу, якi вони дерилюди. За ©ми нiде правди не знайдеш. Нi до
старшини, нi в суд - нiкуди.
- Отже, бачите, дядьку,- озвався Зiнько,- самi кажете, що через те нема
й суду на ваших братiв, що й суддi на багатирський бiк хиляться. Дак коли
так, то не треба нам попускати ©м ще в бiльшу силу вбитися. Бо тодi вони
нас ще дужче в шори вiзьмуть, та ще й з усiх бокiв: i судом, i землею, i
скотиною - всiм. Через те й треба нам дбати, щоб не попустити цього.
- Та я б i раднiший, дак же...- почав був Грицько, але Зiнько перепинив
його:
- Знаю, через що вам нема змоги. Дак цьому лиховi й запобiгти можна. От
ми скинулись грiшми та й принесли вам двадцять карбованцiв. Вiзьмiть та й
оддайте Денисовi,, а нам вернете по спромозi i без проценту.
Зiнько положив на стiл грошi. Грицько подивився на ©х, помовчав.
- Дак як же це так,спитався нарештi,- через що ж це ви менi да те
грошi?
- Через те запомогу цюю вам пода мо,- вiдказав йому Карпо,- що як
оддасте позичку свою Денисовi, то можна буде вам у громадi проти його
ставати, щоб не попустити йому землi громадсько©.
- Так...- якимсь непевним голосом тяг Грицько.- А вам же та земля як:
ви ©© самi, чи що, хочете купити?
- Та що це ви, дядьку? - скрикнув Васюта.- Хiба ж я вам не казав?
- Що казав, то казав... я й думав собi, що й справдi це аби тiльки
Денисовi не дати... Ну, а тепер бачу, що ви й грошi приносите, то воно
якось...
- Що - якось? - спитав Карпо, зовсiм уже сердитий.- 3 щирого серця
запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас iзводите, що, замiсто Дениса,
хочемо лукавим способом громаду одурити! Самi не ходите, мабуть, у правдi,
то праведного i на свiтi не хочете добачати. Мов i правди нi в кого нема -
сама хапанина. Не терпить моя душа такого! Ходiть, братця, звiдси! Блажен
муж, iже не йде на совiт нечестивих!
Карпо встав з лави та й хотiв уже був iти, але Зiнько його припинив:
- Стривай, брате! Ви, дядьку, справдi не гаразд кажете. Не про себе тут
дба мо, а про громаду. Та, коли хочете, й про себе: буде громадi легше
жити - полега й нам. Кожному поодинцi важко чогось домогтися, то треба
гуртом. I що бiльший гурт буде, то легше доможемося. Через те й вам
пособля мо до нашого гурту пристати. Вам це краще, та й нам, бо нашо© сили
побiльша .
Карпо стояв серед хати з шапкою в руках, гнiвний, ладен щохвилини вийти
звiдси. А Грицько, похиливши голову, думав. Враз пiдвiв голову:
- Та невже це ви справдi, братики, за громаду?
- Тю на вас, дядьку, ©й-бо! - гукнув Васюта.- Чи нам землю ©сти, чи що,
присягаючись? Як так граться, то це вже й хатку краще розваляти!
Грицькове обличчя враз мовби ся вом осяяло.
- Ну й добрий же ви народ! - скрикнув.- й-бо, таких людей я ще й не
бачив! Та я з дорогою душею!.. Менi аби з Денисових рук, а то я!.. Ну,
зроду i не згадав би, що це ви за громаду. Як принесли грошi, так i думав,
що собi землю хочете. Аж ви, бачу... Спасибi ж вам, братики, таке, що й
хто його зна яке!..
Пiсля цього всiм стало весело, почали говорити про те, як i що вони в
громадi робитимуть та кого ще можна на свiй бiк прихилити!.. вга весь час
сидiла в кiнцi лави, схилившись трохи на мисник, та дивилась на Зiнька.
Пiзно вернувся додому Зiнько й пiшов у садок, думаючи, що Га©нка давно
вже там спить. Але ©© не було. Пiшов був до хати i стрiв жiнку на порозi.
- А ти ще й досi не спиш?
- Та я була лягла оце зараз спати, та й устала,- боюся.
- Чого?
- Щось ходе в садку над рiчкою... Ще й учора нiби щось ходило,- так
менi здалося... Та думала собi: то так учува ться... А сьогоднi тiльки
лягла, коли воно трiсь, трiсь у саду,- по сухих гiлках iде. Он,
чу ш,знову.
Вони прислухались. Справдi чути було, що в саду щось . Зiнько шепнув
Га©нцi, щоб зосталася тут, а сам швиденько й тихенько побрався помiж
деревами вниз, де чути було ходу. Нiч була не мiсячна, хоч i зоряна, i
треба було добре придивлятися, щоб побачити щось серед дерев. Зiнько
приглядавсь i нiчого не бачив. Коли враз почув, що затрiщав тин у той бiк,
де був Струкiв садок. Глянув i побачив, що хтось перелазить через тин.
Велика темна постать на мить з'явилася над плотом i зараз же шугнула вниз,
у Струкiв садок.
- А хто там ходить? - гукнув Зiнько, але почув тiльки, як хтось швидко
затупав ногами по той бiк тину.
Га©нка спитала, як вiн вернувся:
- А що, бачив?
- Бачив,- щось у Струкiв садок плигнуло.
- А не пiзнав?
- Де ж там! Темно, та й здалека. I чого б тепер ходити? Сказати влiтку,
дак хоч садовина, а тепер!..- дивувався Зiнько.
- Дак, може, на кого воно скида ться? - допитувалася Га©нка.
- Де ж там розбереш! Так, нагадало менi чогось Микиту Тонконоженка,мов
такий здоровий, як вiн... да тiльки чого ж йому тут ходити? Хiба до яко©
Струкiвни?
- Ай справдi, може, до Струкiвни,- сказала Га©нка й додала: - Ну, та й
не люблю я цього Микити! Як стрiнешся з ©м де на вулицi, то так на тебе
гляне, що аж гидко.
- Не люблю й я його,- вiдказав Зiнько,- поганий парубок.
- I все як зострiнеться зо мною, то раз у раз словом займе, а я не
люблю його й голосу. I очi в його якiсь такi, як... у вги!..
Зiньковi згадалися на мить вжинi очi - як вони на його сьогоднi
блискали. Але зараз же й забув за iх, почавши розказувати Га©нцi про те,
що в ©х було з Грицьком...
Проминуло ще кiлька день, i вже десятник ходив i загадував на недiлю в
громаду. Лишилося нашому товариству тiльки три днi. Вони клопотались з
усе© сили, щоб за той час нахилити якомога бiльше людей до сво©х думок.
VI. ГРОМАДА
Вже вся громада зiбралася коло волостi. Деякi сидiли на колодках попiд
тином, деякi, сидячи й стоячи, купчились на волосному рундуку, а бiльше
стояло навкруги, гуртуючись купками, переходячи туди й сюди та жваво
розмовляючи. Говорили голосно про всякi новини, про надi© на хлiб та
врожай та про iншi сво© справи, тiльки не зачiпали справи Денисово©, бо
сам Денис був уже тут. Вiн крутився помiж сво©ми людьми, усмiхався, та
примилявся до них, та нишком iнодi казав кому щось. Зiнько вмисне прийшов
у громаду дуже рано, бо при йому не так вiльно було Денисовим прихильникам
збивати людей. Одначе скоро вiн помiтив, що десятник раз у раз нишком
кликав цього або того дядька всередину до волостi, де давно вже сидiли
Копаниця, Сучок, Рябченко, а часто зазирав туди й Денис. Видимо, що вони
там, усi гуртом, умовляли таких людей, яких iще не встигли або не змогли
досi вмовити. Зiнько озирав громаду i лiчив, на кого можна рахувати, що
обстануть не за Дениса, i виходило дуже мало.
- А бачиш, Зiньку,озвався до його стиха Васюта,- нi Павла, нi Оксена,
нi Юхима нема.
Справдi, кiлька чоловiка таких, що подали слово стояти вкупi з
Зiньковим товариством, зовсiм не прийшло в громаду, побоявшися виступати
проти багатирiв.
- Лукавi душi! - промовив Зiнько.- А чого ж це досi Грицька нема?
- Он iде,- вiдказав Карпо.
Грицько пiдiйшов i став просто бiля ©х. Вiддавши позичку Денисовi, вiн
тепер не боявся його i ладен був змагатися з ©м з усi © сили. Вiн
подивився по громадi й промовив:
- Мало наших!
- Мало,- сказав Зiнько.- А все ж треба змагатися.
- Глянь, Грицьку,промовив Михайло,один з молодших господарiв, що стояли
при Зiньковому боцi,глянь, як твiй братик з Денисом!
Справдi, Панас був у тому гуртi й ходив слiдком за Денисом.
- Чи ти ба, який багатир винявся! - сказав другий чоловiк, Савка.- Туди
ж пха ться!
- Не диво,- промовив Грицько.- Сподiва ться, що тi пособлять одняти в
мене поле.
- А гляньте, де Кирило! - промовив Карпо. Всi глянули й побачили, як
Кирило виходив з волостi.
- Кириле! - гукнув Васюта.
Але вiн, мов не чуючи того, дивився в другий бiк, збiг швиденько з
рундучка i зник у Денисовiй юрбi.
- Оце ж iзрадник! - сказав Карпо.
Ця зрада була дуже прикра: i Зiнько, i його товаришi дуже рахували на
Кирила, бо був чоловiк не дурний, проречистий та смiливий. За ©м потягло б
руку й багато iнших, а тепер вони або пiдуть слiдком за ©м у той гурт, або
мовчатимуть.
Тим часом Захарко, у новiшiй, полатанiй, а не дранiй, чинарцi, ще не
п'яний, тiльки трохи випивши, крутився серед людей, скрiзь показуючи свою
одутлу, з червоним носом пику. Вiн махав руками, моргав очима i щось
iстиха казав то тому, то тому. Васюта нишком зайшов до нього ззаду i
прислухався.
- Держiться, хлопцi, за Дениса Пилиповича! - умовляв п'яниця.- Бо це,
зна те, вигода громадi... Ну, й пошану вас Денис Пилипович: двi вiдрi,
сказав, поставлю. Зараз iз сходки пожалуйте!
I йшов далi, всiм, кому треба, кажучи про "двi вiдрi" горiлки могоричу.
- Старшина! Старшина! - загомонiли навкруги. Розмови стихли, всi
глянули на рундук i поскидали шапки, здоровкаючись. Там стояв Копаниця iз
знаком на ши©, а бiля нього писар, держачи в руках якiсь папери, та
староста. Громада зовсiм ущухла, дожидаючися, що скаже старшина.
-_ Ну, сходка почина ться! - промовив Копаниця голосно.- Семене
Семеновичу, читайте бумаги!
- "Предписание уездной земской управы от 19-го апреля сего года за N
1829. В виду появления на рогатом скоте эпизоотии ящура озаботиться..." -
читав писар щось мудре, а громада слухала.
- Розшелепали? - гукнув Копаниця.- Хвороба, дак щоб береглись!
- Яка ж хвороба, коли про ящiрок? - питався хтось серед людей.
- Дак ото ж i звелено, щоб не ©ла скотина ящiрок, а то буде така
хвороба, пизотiя назива ться,- розказував хтось мудрiший.
- Та де ж це видано, щоб скотина ящiрки ©ла? Таке вигадають! - сказав
якийсь дiд, махнувши рукою.
- Ат! Якi там ящiрки? - не згоджувався один дядько.- Хiба не чу ш? Про
я щ у р а, а не про ящiрок написано. Щоб дiвчата й парубки не гуляли
повеснi в ящура, а то на скотину моровиця буде.
- Пху, чорт батька зна що! I за дiдiв, i за прадiдiв наших гуляли в
ящура, та й не було нiчого скотинi, а тепер ма ш: уже й того не можна! Що
ж це за напасть така? - сердилися люди.
- Не розсуждай! Коли пишуть, спольняй, i бiльше нiчого! - гримнув
старшина.- Продольжайте, Семене Семеновичу!
- "Предписание господина станового пристава первого стана от 15-го мая
сего года за N 2734 о немочении конопли в реке... под угрозою штрафа в два
рубля, для чего копать бассейн, собрав на этот предмет по двадцять коп. с
двора".
- Чу те? Щоб конопель не мочили в рiчцi, а то штрапу два карбованцi!
- Та де ж ми будемо мочити? Оце лихо! Хiба ж нам без конопель жити? -
почулися голоси.
- Не вигадувать! - гукнув старшина.- Сказано не мочить, дак не мочить!
Спольняй, i бiльш нiчого! Як зберете по двадцять копiйок з двора, то тодi
волость дозволить мочить, де хочеш.
- А що там iще сказано копати? - допитувався хтось.
- Нiчого не копати: знеси на волость по двадцять копiйок з двора та й
мочи, де хоч, а не принесеш - штрап i в холодну! - вiдказав
Копаниця.Продольжайте, Семене Семеновичу!
Семен Семенович iще чимало "продольжал", вичитуючи i про те, щоб
заплатити земству грошi за пожарку, i про те, що "розiськуються беглi
рештанти", i про всячину iншу, але всi слухали це мало, бiльше пускаючи
крiзь уха, бо добре знали, що не про це ©х сюди покликано. Врештi, як уже
все попрочитувано. Копаниця спитав писаря:
- А що, Семене Семеновичу, бiльше нема дiлов?
- Нема, усе.
- Ну, дак i додому можна... А втiм, стривайте! - припинив вiн громаду,
мов тiльки тепер iзгадавши те, що хотiв казати.- Ще одно невеличке дiло
... От ви зна те, що у нас пересельськi надiли... Ми за ©х громадою
платимо поземельне i всi вiдбутки вiдбува мо, а за що? Бог його святий
зна ! Чи не краще було б нам узяти та продати?..
- Продати! продати! - зарепетували з усi © сили Денисовi прихильники,
але зарепетували занадто рано, бо Копаниця зараз же гримнув на них:
- Цитьте ви! Дайте сказати!.. Бачите: якби найшовся добрий чоловiк та
продати йому, то був би нам бариш, а тепер ма мо саму втрату. Ми б на тi
грошi могли що добре зробити. Як ви про це дума те, люди добрi?
- А яку ж._ ми ма мо втрату,- задзвенiв iз громади Зiнькiв голос,- коли
ми тую землю найма мо i тими грiшми i всi оплатки вiдбува мо, ще й
зоста ться?
- Хто це говорить? - зикнув Копаниця.
-_ Я! - промовив Зiнько, виступаючи з громади.
- I я! - виступив за ©м Карпо.
- Та й я! i я! - озвалися один по одному Васюта, Грицько, Дмитро,
Михайло, Савка i ще кiлька голосiв iз стовпища.
- "I я! i я!" - перекривив старшина.- Роз'якались як! А ви ж по чому
зна те, що ще й зоста ться? А може ж, iще й не ста ?
- А по тому, що Денис платить за десятину бiльше, нiж iз тi © десятини
оплаткiв iде,- сказав твердо Зiнько.- Хiба не так! Хiба цього не записано
в книгах? Коли не записано, дак треба довiдатися, куди тi грошi йдуть.
Старшина побачив, що наскочив на слизьке, i зараз звернув убiк:
- Грошi всi цiлi i записуються куди треба,- ти менi того не розказуй!
Як ти можеш казать, що грошi кудись дiваються? Менi вся громада вiрить,
менi все начальство вiрить, а ти менi смi ш казать, що в мене грошi
пропадають! Та я тебе зараз у холодну закину!
- Стривайте-бо, не так швидко закидайте! - вiдказав спокiйно Зiнько.- Я
не казав, що у вас грошi пропадають, а це ви сказали, що не ста грошей на
оплатки, дак я й хочу знати - куди ж вони йдуть?
- Я кажу тiльки,перепинив йому старшина,- що вигоднiше громадi ту землю
продати та мати з грошей процент.
- Вигоднiше! Вигоднiше! - зарепетували Денисовi прихильники.Продати!..
Аби чоловiк добрий знайшовся!..
- Та такий чоловiк,- гукнув старшина.- Он Денис Пилипович, мабуть,
купив би.
- Гаразд!.. От i добре!.. Продати Денисовi Пилиповичу!.. Продати!..
-_ Не продавати! - гукали з другого боку.- Не хочемо!.. У нас скiльки
безземельних!.. Краще ©м частками роздати... Не хочемо й наймати бiльше
Денисовi, не то продавати!..
Зчинився такий галас, крик, що мало що можна було й розiбрати. Справа
була вельми важна й пекуча, i через те всi були дуже роздратованi.
Говорили всi враз, то до гурту гукаючи, то дво -тро сперечаючись промiж
себе. Денис тим часом опинився вже на рундуцi бiля старшини. Там уже
стояли i Остап, i Рябченко з Сучком, i все iнше ©х товариство. Вони
говорили до старшини та до тих людей, що поблизу ©х стояли. Карпо, Васюта,
Грицько ходили помiж людьми, пiдбурюючи ©х, щоб не продавати. Зiнько тим
часом протиснувся до рундука й помалу, серед натовпу, зiходив на схiдцi.
- А годi вже вам галасувати! - гукнув старшина.- Слухайте, що скаже
Денис Пилипович!
- Цитьте! Цитьте! Слухайте! - почали люди спиняти самi себе, але iншi
кричали навпаки:
- Не хочемо його й слухати! Не треба!.. Так позмагалися ще якийсь час,
аж поки таки все втихомирилось. Денис викашлявся й почав:
- Господа хазя©ни! Я не набиваюсь iз сво©ми грiшми. Це як ви собi
хочете: хочете - продавайте, хочете - нi. Я ту земельку купив би, а не
схочете продати - я за сво© грошi й iншу знайду. Грошi така штука, що за
©х скрiзь, чого хочеш, знайдеш. Я тiльки через те й купую, що думаю собi:
однак менi купувати, а як у громади куплю, то це ж я ©й помiч дам. От що!
Цiну мою ви зна те за десятину - цiна добра,- i грошi зараз же приставлю в
волость. Отож як зна те.
Тiльки вiн договорив сво , iще нiхто не встиг нiчого й сказати на те,
коли це несподiвано перед громадою, заступивши Дениса, став Зiнько i
озвався голосно:
- Люди добрi, панове громадо!
- А цей чого тут? - скрикнув старшина.- Геть iзвiдси!
- Денис казав, казатиму й я!..- вiдповiв Зiнько.- Чого ж це так, що
йому можна, а менi - нi? Вiльно кожному.
- Денис землю купу , а ти що?
- А звiдкiля ж ви зна те, що я не хочу ©© купити? Може ж, i я
купуватиму! Я такий хазя©н, як i Денис,- одказав Зiнько, не повертаючись
до старшини i не вступаючи iз свого мiсця, а тодi знов озвався до громади:
- Панове громадо! Коли я що не в лад скажу - простiть мене i навчiть, чим
помилився, бо я ще чоловiк молодий, треба менi розуму вiд старших учитися.
Може б, я й промовчав, дак не можна ж i не сказати: як iдеш проз хату та
бачиш, що вона займа ться, а хазя©н спить, то чи годиться ж не побiгти та
не збудити його? А наша громадська хата займа ться!
Всi слухали уважно, цiкавi, що буде далi. Тiльки дехто пошепки питав у
сусiди, штовхнувши його лiктем:
- Про яку це вiн хату говоре? Де займа ться?
- Слухай уже! - вiдказував сусiда.