де-не-де визирали вже блакитними оченятами пролiски, але вся земля лежала
ще чорна, дожидаючися, поки пресвiтле сонце обнiме ©© сво©м палким
промiнням та й убере в пишнi зелено-квiтчастi м'якi шати. Лежала ще
пiвсонна й зiтхала до неба теплими грудьми, i те зiтхання злiтало вгору
легенькою бiластою парою. Пара линула вгору, збиралася там у хмари, i
хмари тьмарили небо, затуляючи землi сонце. Так молода жiнка, думаючи про
розлуку з сво©м подружжям, плаче гiрко, i сльози застилають ©й свiт, i
вона не бачить, що той, кого вона так палко дожида , що вiн уже вернувся,
сто©ть тут, бiля не©,- ще мить, i вiн одним дужим рухом пригорне ©© до
себе на груди, обiйме ©© ся вом свого сонячного погляду, i вони
по днаються в одному прекрасному, як мрiя, поцiлунку. Так земля зiтхала за
сонцем i не знала, що за малу годину вона потопне в його золотих обiймах,
i тi сльози-тумани розвiються, зникнуть од одного ясного променистого
погляду.
А поки ще хмари темнi,- але теплi веснянi хмари,- снували по небу.
Землю приспала нiч. Не видко було мiсячка, спали й зiрки, заступивши за
хмару. Тихий упокiй панував скрiзь, той дужий i радiсний упокiй, що
схиля ться над землею перед новим весняним днем, повним сонячного ся ва,
блискучих кольорiв, спiву, руху, могучо© працi...
Пiшовши ще вдень у Чорновус, вертався тi © ночi Зiнько потемному
додому. З вулицi повернув через Карпiв город наниз, щоб швидше дiйти, бо
забарився. Iшов лукою, звичайною стежкою попiд городами. Вже близько й
провулок на гору. Увiйшов у тi верби, що росли над криничкою. Там було ще
темнiше.
Щось зашелестiло, i враз перед Зiньком зачорнiла чиясь висока постать.
- Хто це? - поспитався вiн, припинившись.
Здорова постать замахнула руками вгору, i Зiнько почув, як щось тверде
штовхнуло його болюче в груди так дуже, що вiн схитнувся. Але в ту ж мить
ударено його i в спину. Зiнько скочив наперед i встиг ухопиться за коляку,
що здоровий чоловiк уже пiднiмав удруге. Вирвав коляку i вiдстрибнув
набiк.
- Не пiдходь! - крикнув, пiднявши коляку вгору.
- Який страшний! - озвався глузливо чийсь голос, що здавсь Зiньковi по
знаку.- Оце тобi за жалоби губернаторовi.
I тро з коляками кинулись на його. Зiнько зачепив когось сво ю, але
його-вдарили три враз, вибили йому з рук ломаку й почали бити його в
груди, в спину, в боки, молотячи, як снiп цiпами.
- Рятуйте! - скрикнув Зiнько i впав додолу непритомний...
*************************************************
Га©нка того вечора довго дожидалася Зiнька з Чорновуса.
- Мамо, чого це його досi нема? - питалася.
- Та, мабуть, дочко, зостався там ночувати, бачить, що нiч темна, йти
погано - ну й зостався.
- Нi, вiн казав, що сьогоднi вернеться.
Та мати й дiд певнi були, що Зiнько заночував у Чорновусi, i, не
турбуючись, спали всю нiч. Га©нка ж не могла заснути: лежала й
прислухалася, чи не йде Зiнько. Кiлька разiв ©й чулася хода, вона
схоплювалася, пiдбiгала до вiкна й дивилась у двiр, у темряву. Нiхто не
йшов. Одного разу вчулося навiть, що вiн уже ходить у дворi, щось робить.
Вона вибiгла, гукнула стиха,- не було нiкого. Вернулася й лежала, все
ловлячи вухом ту знайому ©й ходу. Нiколи так не було, щоб Зiнько сказав
"вернусь" i не вернувся. Тiльки раз це було,- як його до тюрми взято. А
тепер?..
Нiмий страх дивився на не© великими, як темрява, очима, обнiмав ©©
холодними обiймами.
Вже свiтало, як ©©, знеможену, поборов на хвилину сон.
Ураз щось застукало в вiкно, аж шибки задзвенiли. Га©нка схопилася з
лiжка i стала серед хати, не розумiючи зо сну, що це.
"Зiнько!" - враз подумала i кинулась у сiни вiдчинити. Вiдчинила,перед
нею стояла сусiдка Стручиха.
- Нещастя! - крикнула.
- Яке? - спиталася, вся похоловши, Га©нка.
- Зiнька твого на луцi знайдено... побитого...
Га©нка захиталася i впала б, якби не вхопилася за одвiрки.
Iз-за Стручишино© постатi побачила: у двiр увiходило тро людей i
несло... Струк iз Васютою держали за плечi й за голову, а Струкiв наймит
за ноги.
Га©нка дивилася на ©х, як вони вступили в двiр i йшли обережно, помалу.
Дивилася, не одводячи очей, вся закам'янiвши, не можучи ворухнутися.
Вони пiдходили ближче. Тiло трохи згиналося посерединi вниз; безсило
хиталася, звисаючи, одна рука, голова з мертво-блiдим обличчям одкинулася
назад i лежала трохи боком на Васютинiй руцi; вiд уст, трохи розкритих,
значилася по щоцi й потiм на бiлому комiрi сорочки темно-червона смуга.
Вони пiдiйшли до хати. Стручиха оступилася, а Га©нка стояла нерухома i
все глядiла. - Га©нко, оступись! - промовив Васюта.
- Ай! - скрикнула та, вхопившися за серце, i впала.
Стручиха кинулася в сiни, вхопила попiд плечi Га-©нку i вiдтягла ©© вiд
дверей. Чоловiки понесли Зiнька в хату.
Трохи згодом Васюта вже бiг верхи в Чорновус по лiкаря...
Зiнько лежав на лiжковi. Вiн опритомнiв уже, але був такий знеможений,
що не здужав озиватися i лежав, заплющивши очi. Кров з обличчя йому змито,
але сорочки, всi © закривавлено©, не зважилися скинути: вона прикипiла до
тiла; скинули саму чумарку. Га©нка сидiла бiля лiжка в ногах i дивилася на
блiде Зiнькове обличчя. Сидiла, як витесана з каменю, дивилася застиглим,
нерухомим поглядом, ©й здавалося, що вiн уже вмира .
В другiй хатi мати, припавши навколiшки перед образами, молилася.
Благала не вiднiмати в не© останню надiю в життi...
А на дворi Струк розказував дiдовi, як.вiн iзнайшов Зiнька на луцi, як
покликав на помiч наймита й Васюту, що на той час iшов вулицею...
Аж пiсля обiду при©хав лiкар. I то довго вмовляв його Васюта: все не
хотiв ©хати, казав, щоб Зiнька до його привезено.
Увiйшовши до хворого, зараз повисилав обох жiнок геть, "щоб не
рюмсали", лишив тiльки дiда та Васюту i почав оглядати побитого. Треба
було скинути сорочку. Дiд iз Васютою обережно пiдвели Зiнька, а лiкар
почав скидати. Сорочка поприкипала до тiла вкупi з кров'ю. Лiкар став ©©
вiддирати,- Зiнько злегка застогнав.
- Не манiжся! Не маленький! - гарикнув на його лiкар.
Але як скинув сорочку, то побачив, що було чого "манiжиться": спина,
груди, плечi- все було в страшних синяках, все попухло, тiло побито так,
що поробилися великi рани кривавi.
- Добре впiймав! - крутнув головою лiкар. - П'яний, мабуть, побився з
ким?
Хворий мовчав.
- Хто тебе побив? Чу ш?
- Не знаю...- простогнав хворий.
Лiкар ще поглянув, припав ухом до грудей...
- Хм... Усерединi багато пошкоджено... Треба тобi пере©хати до
Чорновуса в лiкарню... Не буду ж я до тебе щодня ©здити!
-_ Не хочу... я буду дома...- прошепотiв Зiнько.
- "Не хочу, я буду дома"! - перекривив його лiкар.- Усi ви бо©тесь
лiкарнi, як чорта, а чого? З'©дять тебе там, чи що? Та хiба вам iцо
втовчеш у дурну довбешку!.. Як зна ш!.. То жiнка твоя тут сидiла? Покличте
©©!
Васюта покликав. Увiйшла Га©нка.
- Ну, слухай!.. Та не кисни, бо терпiти не можу рюмсання! - гримнув
лiкар, хоч у занiмiло© Га©нки й сльози на очах не видко було.- Ось тобi
лiки...- I вiн почав розказувати. Га©нка мало що розiбрала з його
московсько© мови, тiльки останнi слова добре зрозумiла: щоб доглядала, а
то вмре.
Як лiкар виходив, дiд Дорош iз Васютою перепинили його в сiнях.
- Скажiть, пане,спитав дiд,- чи вiн буде жити, чи нi? По правдi!
- Як вичуха ться, то буде,- вiдмовив лiкар.
- Пане! - загомонiв Васюта.- Що хочте вiзьмiть, тiльки вигойте його! -
I. сльози закапали йому з очей.
- Не рюмсай!.. Що ти йому - брат чи родич який?
- Товариш...
- Дак чого ж i киснеш? Я не бог!.. Понапиваються, поб'ються, а ти ©х
воскрешай!.. Дав же лiки... Як не стане - знов при©деш.
Лiкар вийшов з сiней i скочив на бричку.
- Рушай!
Дзвоник задзеленчав.
Дiд махнув рукою.
- Чорт зна що! Нiчого з цього лiкаря не буде.
- Чому ж не буде? - спитав Васюта.
- Ну, що вони тямлять, цi лiкарi? Нiчогiсiнько! От тiльки до одного й
голiннi: як попадеться до ©х чоловiк, то зараз йому руку або ногу
вiдрiзати, а то й зовсiм требушити бiдолаху... Хiба я не знаю, нащо йому
Зiнька в лiкарню? Хотiлося подивитися, як там усерединi побито! Дав би
чогось, що той би й сконав, а тодi б i покарбував. Рiзники, та й годi!..
- Та постривайте ж, дiду, може ж, це iще й не такий?
- Усi вони однаковi!
Тим часом Га©нка сидiла бiля хворого. Вiн лежав нерухомо, все
заплющивши очi, хрипко дихаючи, не озиваючись. Iнодi тiльки прохав пошепки
пити, i Га©нка подавала йому тремтячою рукою води. Пiдводила йому голову,
вiн на хвилинку припадав смажними устами до кухля - i знову лежав, як
мертвий.
Приходили Карпо й Дмитро,- вiн не озвався до ©х, та вони й не займали
його...
Насунула нiч. Га©нка все сидiла бiля лiжка й дивилася на Зiнька. При
темрявому свiтлi вiд маленько© лампочки його обличчя здавалося ще
блiднiшим, ще мертвiшим. I таким помертвiлим був тепер Га©нцi ввесь свiт.
Вiн жив i озивався до не© тiльки тодi, як жив i озивався Зiнько.
Як же вiн лежав такий нерухомий, тодi i в Га©нку вступала тая
нерухомiсть. Мов усе тiло обважнi , застигне, не ворухнеться. I вкупi з
тiлом застига , нiмi душа i озива ться тiльки на Зiнькiв рух, на Зiнькiв
голос.
В головi тiльки одна думка - отi лiкаревi слова:
"Доглядай, а то вмре".
Страшна була тюрма, як у ©й сидiв Зiнько, але це страшнiше. Коли б
Зiнько пiшов навiть у Сибiр, то вiн був би живий, i вона пiшла б слiдом за
©м, вона жила б iз ©м. Тюрма вернула б iще ©й Зiнька, смерть не верне.
"Доглядай, а то вмре!" Вона доглядала. Пильнувала кожного його руху,
дослухалася до кожного подиху... Вiн ще диха , ворушить устами, живе...
Живе й вона...
Так проминула нiч, проминув другий день. Увечерi мати й дiд хотiли
положити ©© спати. Вона мовчки похитала головою i зосталася бiля лiжка.
Сидiла знову всю нiч, не помiчаючи нiчого навкруги, тiльки бачила
Зiнька, тiльки прислухалася, як його палке дихання вихоплювалося з
пiводкритих уст.
А вiн спав i дедалi дихав рiвнiше, спокiйнiше. Удосвiта його дихання
зробилося таке рiвне й тихе, що Га©нцi здалося, мов уже вiн переста
дихати... Нахилившися над ©м, слухала довго...
Розвиднiлось. Зiнько поворухнувся, розплющив очi i вперше озвався
голоснiше:
- Га©нко!..
Вiн звiв руку i за шию прихилив ©© голову ближче до себе, промовивши:
- Мо серденько...
I враз Га©нка скрикнула голосним плачем i вибiгла з хати. Мати й дiд
Дорош злякалися й кинулися до Зiнька, думаючи, що вiн уже вмер.
А Га©нка вибiгла в противну хату, впала перед образами й ридала так, що
аж груди ©й розривалися. Але почувала, що з тим плачем верталася до не©
сила, оживала душа, як земля, морозом згнiчена, вiд сонячного погляду
ожива .
Вiн озвався!.. Вiн буде живий!.. Це вона знала й оживала сама...
Дiд знайшов ©© й привiв знову до Зiнька...
Ввечерi Га©нка таки намагалася сидiти нiч, але й сама не помiтила, як
заснула, схилившись на лаву,це була вже ©й четверта нiч без сну.
Мати з дiдом пильнували хворого...
Другого дня йому трохи полегшало, та тiльки ж трохи. Минув
тиждень,Зiнько все лежав. Тяжкi думки снувались у його в хворiй головi. За
що? Що вiн лихого зробив людям? Вiн тiльки оступався за правду, а вони
ганьбили його, в тюрму закинули i тепер трохи не вбили, здоров'я збавили.
Чи то ж правда на свiтi? Коли тепер таке, то далi ще гiрше буде: i
зовсiм його вб'ють. Добуватиметься, досягатиме чогось, а смерть ураз все
зруйну ... Та й чи Добудеться чого? Коли в ©х така сила i нiчого вони не
страхаються робити. Ой, чи не краще воно буде не змагатися вже, облишити
це все та, коли бог дасть йому здоров'я, тихо жити, нiкого не займаючи,
щоб i його не займано?
От i хазяйство. Тодi бiльше як три мiсяцi згаяв, у тюрмi сидячи,- воно
ж у господi не побiльшало, а поменшало. А тепер? Хто його зна, доки ще вiн
лежатиме. А надворi ж весна вже зеленi , треба ж i сiяти, й орати. Хто ж
те все зробить? Будуть вони цього року без хлiба сидiти!
Як гарно, як добре було торiк повеснi, як iще нiчого цього не
починалося! Зiньковi згадався той день, як вiн iшов торiк полем на пасiку
та озирав хлiб високий та буйний, що хвилями котився поперед ©м. I так мов
запахло Зiньковi тими пахощами польовими, мов повi яло на його тим вiтром
теплим i потягло його в поле непереможною могучою силою... Пiдвiвся, хотiв
устати - i гострим болем пройняло йому груди,упав назад, на подушку...
Земленько моя рiдна, ти ж неорана-невпорана лежиш! Та хто ж тебе зоре,
хто ж тебе засi , хто ж тебе житами-пшеницями покри ? Лежить твiй робiтник
як колода, рукою не рухне, ногою не ступить на тебе, моя земленько!..
Сиротою ти зостанешся недоглянутою, а ми без хлiба святого...
I буйнi сльози котилися в його по обличчю...
Треба щось же йому думати,так же не можна. Прохав дiда, щоб той найняв
наймита: удвох iз наймитом хоч трохи впорали б землi. Дiд казав: "Добре!
Добре!" - а наймита Зiнько так-таки й не бачив, от уже три днi, а все
нема.
Увечерi Зiньковi так полегшало, що вiн уже сидiв на лiжковi з
закладеною за спину подушкою. На столi блимала лампочка, а бiля не©, з
шитвом у руках, сидiла Га©нка. Зiньковi виразно було видко ©© схилене до
роботи обличчя, поблiдле за турботами та за безсонними ночами.
- Як ти змарнiла, Га©ночко! - промовив Зiнько.
- Мовчи вже! Сам гарний! - вiдказувала вона жартом, удивляючись у
знеможене Зiнькове обличчя, що здавалось iще страшнiшим у темнiшому
куточку.- Сам гарний: жовтий, як вiск, а худий, як скiпка, ще й очi
позатягало, а пiд ©ми мов хто чорним попiдводив.
- Може, ти? - шуткував Зiнько.- Ти ж примазувала оце колись.
- От, не мала б чого робити!.. Он треба тобi сорочку к великодню
пошити, щоб ти не був такий сердитий, як вiтер, що як йому мати дасть
товсту сорочку, то вiн зараз розпустить губи та й почне з серця вiяти, що
аж дерева стогнуть... Стривай, он хтось iде!
В сiнях справдi щось тупало. Дверi вiдчинилися, i в хату вступили Карпо
та Васюта, а за ©ми дiд Дорош.
- Здоров, брате! Ще не спиш? О, та ти вже сидиш! Пiшли нашi вгору, як
той циган! - вигадував Васюта.
- Сиджу... Сiдайте й ви!..
- Спасибi... Таки тобi полегшало, Зiньку? - питався Карпо.
- Полегшало...
- Дай боже, щоб i встав швидко! Тодi зараз можна буде позивати тих, хто
побив тебе.
Зiнько махнув рукою:
- Про iдо думати!.. Хо-i би одужати!.. Та й на кого я жалiтимусь? Хiба
я апаю, хто це зробив? Я ж нiкого не пiзнав.
- Повинен урядник iзкаити!.. А коли не знайде, то в город жалiтися. Не
можна ж так лиходiям безбожник; попускати, не послухали тодi слова мого, а
iстинно воно було, кари на ©х велико© треба: хоч би й смертi завдати
лютим, то й того вони заробили грiхами сво©ми.
- Годi-бо. Карпи, облишмо це! - прохав Зiнько. Йому було тяжко тепер
про це говорити.
- I справдi, хай йому, Карпе, - сказав Васюта.- Говорiмо краще, чого
прийшли. Адже ми до тебе за дiлом.
- Скажете.
- То видавай лиш нам зерно!
- Яке зерно? Нащо?
- Ото - нащо! А iце хазя©н! Щоб сiяти, хiба ж нащо?
- Та де ж його сiяти?
- На тво©й нивi. Ми вчора та й сьогоднi ще орали.
- Як то?
- Чи ти не зна ш, як орють? За чепiги руками та й гей-соб, мурий!..
Карпе та Дмитро, та з Савкою Михайло-помагайло, та оцей Васюта, що
говорить тута, та оцей дiдусь Дорош, що над ©ми командував, та заходилися
орати та й виорали, а ти, пане господарю, добре тепер дбай та ©м порядок,
давай - де та що сiяти!
Зiнько похилив мовчки голову, i сльози забрищли в його на очах.
- Ну, от i похнюпився! Та ну бо, глянь веселенько та розкажи нам
гарненько, що робити!
- Братики мо© рiднi, спасибi вам за велику ласку! Поки живий буду, не
забуду ©©!.. I вам, i дiдовi.
- От гляньте ви на його! - засмiявся Васюта.- Наговорив сiм мiшкiв
гречано© вовни, а все пiвтора людського, що й купи не держиться! Ти йому
про дiло - Про зерно, а вiн тобi про ласку! Та нам не треба нiяко© ласки,-
нам треба твого зерна.
- Ви, братчики, мов удруге мене на свiт оце народжу те!..- казав
Зiнько.- Бо тепер менi легше й на сонце дивитися за таким щирим
приятельством.
- А як же ти си думав собi? - загомонiв Карпо.- Одно в нас товариство,
одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузi великiй? Не треба
було б i товариства нiякого, коли б ми в помочi не ставали один одному,
про себе самих тiльки дбаючи.
- Правду, Зiньку, хлопцi кажуть! - озвався дiд Дорош. - Отак i треба
по-людському, а не то що дери з кого попадя без нiякого жалю! От, ©й-бо,
веселiше й жити на старiсть стая, таких добрих людей бачивши, як оцi
хлопцi!
- Хлопцi та й хлопцi! - гукнув Васюта.- Що цс за напасть така, що все
на хлопцiв? Наче я дурно робив Зiньковi, чи що? А нi же! Ось нехай лиш
устане, а мене тим часом поб'ють,бо вже вдруге каменюкою хтось кида ,- то
буде вiн робити на мене, аж кректатиме! От побачите!.. Я його запряжу!..
Всi засмiялись, а Васюта сидiв поважно й щипав свого бiлявого вусика.
- Мо© ж ви добрi! - казав Зiнько з блискучими ще вiд слiз очима.- Нехай
вам так бог допоможе, як ви менi допомогли. Як би ви знали!.. Ви менi й
душу немов оживили!.. От присягаюся: поки вiку мого, поти з вами!.. Будемо
сво робити, як бог велить, нехай i повбивають нас! Ми сво©м не
поступимося... Що бог дасть!..
- Не iюступимся нi ввiк! - промовив Карпо мiцним поважним голосом.
Стихли враз, тiльки у всiх блищяли очi, променiючи одним почуванням. А
Га©нка чула, як ©й поза спиною сипнуло морозом, i ©й стало так,: дивно i
так страшно, як у церквi перед сповiддю. Кiлька хвилин було тихо, аж поки
озвався дiд Дорош.
- Дасть бог, усе буде гаразд! Може й нiчого страшного не буде,- хiба ж
таки все кривди нам терпiти! Дай, боже, щоб далi легше та веселiше жилося!
- От святе слово! - скрикнув Васюта.-Дай, боже, веселiше жити!
I справдi всi повеселiшали за тим словом i довго iде гомонiли.
Довго й Зiнько не мiг тi © ночi заснути. Думка думку наздоганяла.
Найбiльше на себе ремствував. Хiба ж не зогрiшив вiн, думаючи облишити
все, покинути всю справу? А товариство його дяк не покинуло! Себе жалчiше
йому зробилося, а не правди. А забув праведних людей,- вони ж i муки
терпiли, ©х несвiтським катуванням мордовано, на вогню палено... Його
тiльки побито, а вини вмирала, а сво ю правдою не поступалися. Знали, що
хоч самi помруть, так ©х смерть iнших до правди прихилить i таки направить
людей куди треба... Де ж вона, та й правда, вiзьметься, коли кожен
зрiкатиметься за не© обставати? I як це вiн чудно думав жити, нiкого не
займаючи, щоб i його не займано! Хiба ж кривда чiпля ться через те, що ©©
займають? Вона сама хоче заняти чоловiка, пiд себе його пiдгорнути,
забрати собi його силу. Хоч як ховайся, як обминай ©©,- вона сама тебе
знайде! Нi, не можна так прожити. Треба з нею змагатися, а там... а там -
що бог дасть!..
VI. ЛIКИ
Зiнько наче й одужував, але вельми помалу. Кашляв i казав, що болять
груди. Чапав iнодi по хатi, бiльше то за стiни, то за комин держачися;
вибирався на призьбу, сiдав на сонечку... посидiвши трохи, казав, що йому
вже важко, i вертався на лiжко. Тяжко, помалу верталося здоров'я. Васюта
©здив раз у Чорновус, привiз ще лiкiв, та вони щось мало пособляли. Сам
лiкар бiльше не за©здив.
Дiдовi Дорошевi лiкар дуже не вподобався. I не через те, що був
непривiтний,- от, як на дiдову думку, то всi пани такi, що нiколи
по-людському, тихенько-лагiдненько слова не скажуть, а все з криком та з
гуком,- то це не дивина була, що й лiкар такий. А оце дiдовi не
вподобалося, що скiльки вiн уже лiчить Зiнька, а полегкостi нiяко© нема.
Де ж таки! Це так як одужувати, дак без лiкiв швидше остерба ш. Та як на
дiдову думку, то всi лiкарi такi - нiякого з ©х добра нема, хоч би ©х i
зовсiм не було. Нiчого вони не тямлять, тiльки людей псують. Дiд пам'ятав,
як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тодi го©в його Гарасим
Савчук - ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав, а
пити дав такого зiлля... ну, й за тиждень вiн здоровий був,- от що! А то
го©ть, го©ть от уже третiй тиждень, а нiчого помочi нема. Це так Зiнько й
до осенi не вичуня .
Ге! Якби Гарасим Савчук живий був! Дiд Дорош зараз пiшов би до його,
попрохав би того зiлля, дав би Зiньковi, дак уже давно б чоловiк ходив та
робив. Дак же вмер Гарасим - от лихо! А тепер таких знахарiв i не чути
щось. Хто ж би тепер? Панасенко? Куди!.. Баба Мокрина? Де там ©й!.. Далеко
куцому до зайця! Та й Радько... Нi, нема такого!.
Хiба... От хiба глушкiвський Семенюк? Кажуть, добре зна ться на
зiллях... Та таки дiд i сам був одного разу в його,- пособилося... Може, в
його й те зiлля , .що вiд побитого? Хiба пiти до його та попитатися?
Догнав - не догнав, а побiгти можна.
I все думав дiд про глушкiвського Семенюка. Слухав, як Зiнько кахика ,
дивився, як вiн диба по хатi, i бачив, що неминуче коли не до Семенюка,
то ще до якого, знаючiшого, знахаря вдаритися.
Прийшла недiля. Дiд сказав, що пiде до родича, а сам махнув у Глушкiвку
i вернувся геть пiзно ввечерi. Другого дня викликав Га©нку з Зiньково©
хати в противну i показав ©й пляшку:
- Бачиш, унучко, це?
- А що ж то?
- Здоровля тво му Зiньковi.
-_ Як то?
- Дякуй дiдовi! Бито колись i мене замолоду, да я не кволився стiльки,
як Зiнько. Бо мене лiчив не лiкар нетямущий, а на всю округу знахар,
Гарасим Савчук.
I дiд оповiв Га©нцi широко про Гарасима Савчука.
- Як дав менi зiлля, як випив я раз, та двiчi, та тричi,- стрепенувся
та й пiшов.
- Дак, може ж, вас не дуже побито було, дiдусю?
- Зна ш ти,- не дуже!.. Може, ще й гiрше, нiж Зiнька!.. А якби мене
такий паршивий лiкар лiчив, як його, то й менi б те було. Дак я оце
дививсь-дививсь на його та тодi собi й думаю: добуду я й йому такого
зiлля. Та й добув!
- Де ж ви його добули?
- Де добув, то добув. У Семенюка. Не такий знаючий, як Гарасим, а таки
тямущий чоловiк. Тiльки сказав йому, чого менi треба,-так зараз:
"Знаю-каже,- знаю! Цим я багато пособляю людям". Я йому тодi про Гарасима:
"Якби,- кажу,- такого зiлля, як у Гарасима!" -"Дак оце ж воно й ! -
каже.- Я,- каже - вiд Гарасима цього й навчився". Дак оце й налив
пляшечку.
- Зiнько не буде цього пити, дiдусю.
- Хiба я твого Зiнька не знаю; такий мудрий, що й знахарям не вiрить,
знаю, що не питиме, а ми зробимо, що таки вип' .
- Як же ви зробите?
- А так: ото Васюта як новi лiки вiд лiкаря принесе, дак ти йому ©х не
давай, а цих чарочку всип та й скажи, що це вiд лiкаря, то вiн i вип' .
- Ой, боюсь, дiдусю!.. Якби шкоди не було!
- Яка там шкода буде? Нiякогiсiнько©! Казав Семенюк: зразу одужувати
почне. От сама побачиш! Як видужа Зiнько та розкажемо йому, то ще й
дякуватиме нам.
I дiд усе впевняв Га©нку, а вона все не згоджувалася. Якби це вона
хвора була, то зараз би хильнула,та й край,- i не думала б! А Зiнько...
Вiн же ©й завсiгди казав, що знахарськi лiки дурниця; як же ©х йому
давати?
Але тодi й iншi думки поняли ©й голову. Добре ж, як воно й без того
пособиться, а як же нi? Лiкаревi лiки не дуже пособляють... не самому
Зiньковi, а й так, як хто лiчиться в лiкаря, то мало помочi... Зiнько
говорить, нiби це через те, що лiкарi неприхильнi до людей, то й роблять
так, аби швидше, а якби схотiли, то могли б дуже добре помагати. Ну, дак
коли ж не хочуть! Однак нiчого й не буде. А вже як знахар, то пособить, а
надто цi лiки: про ©х уже й дiдусь зна , що помагають,- на собi
досвiдчився. I мати кажуть. Звiсно, Зiнько ©х не схотiв би... ну, а як
йому не полегша та вiн умре, то тодi як же? Чи не винна ж вона буде сама,
не давши йому зiлля, що здоровля б йому вернуло?
I вона боязко, турботно придивлялася до Зiнька - як йому: чи легша ? чи
видужу ? А вiн усе кволився, все нидiв. Минав день, другий, третiй - йому
не легшало.
Четвертий день був дуже сонячний, веселий. I Зiнько побадьорiшав: сам,
не держачись навiть, почапав по хатi i вийшов на призьбу. Га©нка й собi
сiла бiля його.
Сонце весело смiялося з неба золотим смiхом. Бiленькi хмарки пливли по
блакитному морю, купаючися в теплому свiтлi. Деякi дерева, заспавшися за
довгу зиму, ще чорнiли проти неба голим гiллям, але верба вже розбуркалася
i скрiзь простягала до сонця блiдо-зелене листячко. По горбочках та по
шпиликах густа трава й собi пiднiмала маленькi головки вгору. Горобцi на
хатi й по тинах цвiрiнькали так весело й моторно, мов хотiли сказати, що й
вони знають, коли весна. З високого двору Сивашевого видко було пiвсела.
По городах скрiзь метушилася, порплилася жiнота, вулицями ©хали люди з
боронами й мiшками зерна на возах. Зiнько дивився на все те, i йому дедалi
все ставало сумнiше й сумнiше.
- Боже! Все ожива , все робить, тiльки я, мов камiнь, лежу, ворухнутися
не здолiю! - промовив вiн гiрко.
-- Не журись, Зiнечку i..- розважала Га©нка.- От скоро-скоро й ти все
робитимеш - i дома, й на полi... от побачиш!..
Вона його розважала, а в само© щемiло серце, а сама думала: чи правду ж
вона каже?
- Дерева вже розпукуються,- казав Зiнько, дивлячись на свiй садок,- а я
ж цi © весни нi одного деревця не посаджу!
- Восени посадиш чи на ту весну,- не журись! Такий сад, Зiнечку,
посадимо, що як гай буде!.. А ти в йому як сокiл будеш лiтати.
- Атож, лiтатиму! - промовив гiрко Зiнько, дивлячися, як, поблискуючи
крилами проти сонця, линули кудись у повiтрi пташки - легенькi та вiльнi.
I вiн додав думкою: "От так жити б хотiлося, так вiльно, легко!.. Полинути
б, кинутися до дiла!"
Вiн поворухнувся,груди заболiли дужче.
Безмiрна журба, туга за втраченою силою обняла його...
- Га©нко! Поможи менi в хату... не хочу я тут...
Вона пособила йому встати, ввiйти в хату, дiйти до лiжка. Вiн лiг i
заплющив очi. Чорнi круги попiд ними визначилися ще виразнiше; обличчя
робилося таке блiде, мов уся кров його покинула. Спершу дихав важко, потiм
заспоко©вся, дихання ставало все рiвнiше, тихше... ледве чути... I Га©нцi
здалось, що вона вже його зовсiм не чу , що вже смерть визира з того
блiдого обличчя... що Зiнько вже зовсiм як мрець. Кинулась до його,
вхопила за руку:
- Зiньку!
Вiн iздригнувся, розплющив очi.
- Що тобi, серце?
- Нiчого, нiчого... Це я так... Я тебе збудила... Спи, серденько!
- Нi, я не спатиму...
Але знов заплющив очi i знов лежав, як мрець.
"Нi, не пособить лiкареве го©ння! - думала Га©нка.Треба послухатися
дiда, бо вже.. страшно, страшно й здумати!.."
I вона зважилася...
Того ж вечора Васюта привiз iз Чорновуса лiки. Вона не внесла ©х до
Зiнька в хату, замiсто ©х поставила туди дiдову пляшку...
Одначе не зважувалася довго.
Радiла, що Зiнько заснув звечора i не треба було йому давати лiки. Але
як прокинувся i сказав дати, то мусила.
В не© так трусилися руки, як вона наливала зiлля, що пляшка цокотiла об
велику чарку. Налила i дуже довго затикала пляшку, аж Зiнько попитав:
ще чорна, дожидаючися, поки пресвiтле сонце обнiме ©© сво©м палким
промiнням та й убере в пишнi зелено-квiтчастi м'якi шати. Лежала ще
пiвсонна й зiтхала до неба теплими грудьми, i те зiтхання злiтало вгору
легенькою бiластою парою. Пара линула вгору, збиралася там у хмари, i
хмари тьмарили небо, затуляючи землi сонце. Так молода жiнка, думаючи про
розлуку з сво©м подружжям, плаче гiрко, i сльози застилають ©й свiт, i
вона не бачить, що той, кого вона так палко дожида , що вiн уже вернувся,
сто©ть тут, бiля не©,- ще мить, i вiн одним дужим рухом пригорне ©© до
себе на груди, обiйме ©© ся вом свого сонячного погляду, i вони
по днаються в одному прекрасному, як мрiя, поцiлунку. Так земля зiтхала за
сонцем i не знала, що за малу годину вона потопне в його золотих обiймах,
i тi сльози-тумани розвiються, зникнуть од одного ясного променистого
погляду.
А поки ще хмари темнi,- але теплi веснянi хмари,- снували по небу.
Землю приспала нiч. Не видко було мiсячка, спали й зiрки, заступивши за
хмару. Тихий упокiй панував скрiзь, той дужий i радiсний упокiй, що
схиля ться над землею перед новим весняним днем, повним сонячного ся ва,
блискучих кольорiв, спiву, руху, могучо© працi...
Пiшовши ще вдень у Чорновус, вертався тi © ночi Зiнько потемному
додому. З вулицi повернув через Карпiв город наниз, щоб швидше дiйти, бо
забарився. Iшов лукою, звичайною стежкою попiд городами. Вже близько й
провулок на гору. Увiйшов у тi верби, що росли над криничкою. Там було ще
темнiше.
Щось зашелестiло, i враз перед Зiньком зачорнiла чиясь висока постать.
- Хто це? - поспитався вiн, припинившись.
Здорова постать замахнула руками вгору, i Зiнько почув, як щось тверде
штовхнуло його болюче в груди так дуже, що вiн схитнувся. Але в ту ж мить
ударено його i в спину. Зiнько скочив наперед i встиг ухопиться за коляку,
що здоровий чоловiк уже пiднiмав удруге. Вирвав коляку i вiдстрибнув
набiк.
- Не пiдходь! - крикнув, пiднявши коляку вгору.
- Який страшний! - озвався глузливо чийсь голос, що здавсь Зiньковi по
знаку.- Оце тобi за жалоби губернаторовi.
I тро з коляками кинулись на його. Зiнько зачепив когось сво ю, але
його-вдарили три враз, вибили йому з рук ломаку й почали бити його в
груди, в спину, в боки, молотячи, як снiп цiпами.
- Рятуйте! - скрикнув Зiнько i впав додолу непритомний...
*************************************************
Га©нка того вечора довго дожидалася Зiнька з Чорновуса.
- Мамо, чого це його досi нема? - питалася.
- Та, мабуть, дочко, зостався там ночувати, бачить, що нiч темна, йти
погано - ну й зостався.
- Нi, вiн казав, що сьогоднi вернеться.
Та мати й дiд певнi були, що Зiнько заночував у Чорновусi, i, не
турбуючись, спали всю нiч. Га©нка ж не могла заснути: лежала й
прислухалася, чи не йде Зiнько. Кiлька разiв ©й чулася хода, вона
схоплювалася, пiдбiгала до вiкна й дивилась у двiр, у темряву. Нiхто не
йшов. Одного разу вчулося навiть, що вiн уже ходить у дворi, щось робить.
Вона вибiгла, гукнула стиха,- не було нiкого. Вернулася й лежала, все
ловлячи вухом ту знайому ©й ходу. Нiколи так не було, щоб Зiнько сказав
"вернусь" i не вернувся. Тiльки раз це було,- як його до тюрми взято. А
тепер?..
Нiмий страх дивився на не© великими, як темрява, очима, обнiмав ©©
холодними обiймами.
Вже свiтало, як ©©, знеможену, поборов на хвилину сон.
Ураз щось застукало в вiкно, аж шибки задзвенiли. Га©нка схопилася з
лiжка i стала серед хати, не розумiючи зо сну, що це.
"Зiнько!" - враз подумала i кинулась у сiни вiдчинити. Вiдчинила,перед
нею стояла сусiдка Стручиха.
- Нещастя! - крикнула.
- Яке? - спиталася, вся похоловши, Га©нка.
- Зiнька твого на луцi знайдено... побитого...
Га©нка захиталася i впала б, якби не вхопилася за одвiрки.
Iз-за Стручишино© постатi побачила: у двiр увiходило тро людей i
несло... Струк iз Васютою держали за плечi й за голову, а Струкiв наймит
за ноги.
Га©нка дивилася на ©х, як вони вступили в двiр i йшли обережно, помалу.
Дивилася, не одводячи очей, вся закам'янiвши, не можучи ворухнутися.
Вони пiдходили ближче. Тiло трохи згиналося посерединi вниз; безсило
хиталася, звисаючи, одна рука, голова з мертво-блiдим обличчям одкинулася
назад i лежала трохи боком на Васютинiй руцi; вiд уст, трохи розкритих,
значилася по щоцi й потiм на бiлому комiрi сорочки темно-червона смуга.
Вони пiдiйшли до хати. Стручиха оступилася, а Га©нка стояла нерухома i
все глядiла. - Га©нко, оступись! - промовив Васюта.
- Ай! - скрикнула та, вхопившися за серце, i впала.
Стручиха кинулася в сiни, вхопила попiд плечi Га-©нку i вiдтягла ©© вiд
дверей. Чоловiки понесли Зiнька в хату.
Трохи згодом Васюта вже бiг верхи в Чорновус по лiкаря...
Зiнько лежав на лiжковi. Вiн опритомнiв уже, але був такий знеможений,
що не здужав озиватися i лежав, заплющивши очi. Кров з обличчя йому змито,
але сорочки, всi © закривавлено©, не зважилися скинути: вона прикипiла до
тiла; скинули саму чумарку. Га©нка сидiла бiля лiжка в ногах i дивилася на
блiде Зiнькове обличчя. Сидiла, як витесана з каменю, дивилася застиглим,
нерухомим поглядом, ©й здавалося, що вiн уже вмира .
В другiй хатi мати, припавши навколiшки перед образами, молилася.
Благала не вiднiмати в не© останню надiю в життi...
А на дворi Струк розказував дiдовi, як.вiн iзнайшов Зiнька на луцi, як
покликав на помiч наймита й Васюту, що на той час iшов вулицею...
Аж пiсля обiду при©хав лiкар. I то довго вмовляв його Васюта: все не
хотiв ©хати, казав, щоб Зiнька до його привезено.
Увiйшовши до хворого, зараз повисилав обох жiнок геть, "щоб не
рюмсали", лишив тiльки дiда та Васюту i почав оглядати побитого. Треба
було скинути сорочку. Дiд iз Васютою обережно пiдвели Зiнька, а лiкар
почав скидати. Сорочка поприкипала до тiла вкупi з кров'ю. Лiкар став ©©
вiддирати,- Зiнько злегка застогнав.
- Не манiжся! Не маленький! - гарикнув на його лiкар.
Але як скинув сорочку, то побачив, що було чого "манiжиться": спина,
груди, плечi- все було в страшних синяках, все попухло, тiло побито так,
що поробилися великi рани кривавi.
- Добре впiймав! - крутнув головою лiкар. - П'яний, мабуть, побився з
ким?
Хворий мовчав.
- Хто тебе побив? Чу ш?
- Не знаю...- простогнав хворий.
Лiкар ще поглянув, припав ухом до грудей...
- Хм... Усерединi багато пошкоджено... Треба тобi пере©хати до
Чорновуса в лiкарню... Не буду ж я до тебе щодня ©здити!
-_ Не хочу... я буду дома...- прошепотiв Зiнько.
- "Не хочу, я буду дома"! - перекривив його лiкар.- Усi ви бо©тесь
лiкарнi, як чорта, а чого? З'©дять тебе там, чи що? Та хiба вам iцо
втовчеш у дурну довбешку!.. Як зна ш!.. То жiнка твоя тут сидiла? Покличте
©©!
Васюта покликав. Увiйшла Га©нка.
- Ну, слухай!.. Та не кисни, бо терпiти не можу рюмсання! - гримнув
лiкар, хоч у занiмiло© Га©нки й сльози на очах не видко було.- Ось тобi
лiки...- I вiн почав розказувати. Га©нка мало що розiбрала з його
московсько© мови, тiльки останнi слова добре зрозумiла: щоб доглядала, а
то вмре.
Як лiкар виходив, дiд Дорош iз Васютою перепинили його в сiнях.
- Скажiть, пане,спитав дiд,- чи вiн буде жити, чи нi? По правдi!
- Як вичуха ться, то буде,- вiдмовив лiкар.
- Пане! - загомонiв Васюта.- Що хочте вiзьмiть, тiльки вигойте його! -
I. сльози закапали йому з очей.
- Не рюмсай!.. Що ти йому - брат чи родич який?
- Товариш...
- Дак чого ж i киснеш? Я не бог!.. Понапиваються, поб'ються, а ти ©х
воскрешай!.. Дав же лiки... Як не стане - знов при©деш.
Лiкар вийшов з сiней i скочив на бричку.
- Рушай!
Дзвоник задзеленчав.
Дiд махнув рукою.
- Чорт зна що! Нiчого з цього лiкаря не буде.
- Чому ж не буде? - спитав Васюта.
- Ну, що вони тямлять, цi лiкарi? Нiчогiсiнько! От тiльки до одного й
голiннi: як попадеться до ©х чоловiк, то зараз йому руку або ногу
вiдрiзати, а то й зовсiм требушити бiдолаху... Хiба я не знаю, нащо йому
Зiнька в лiкарню? Хотiлося подивитися, як там усерединi побито! Дав би
чогось, що той би й сконав, а тодi б i покарбував. Рiзники, та й годi!..
- Та постривайте ж, дiду, може ж, це iще й не такий?
- Усi вони однаковi!
Тим часом Га©нка сидiла бiля хворого. Вiн лежав нерухомо, все
заплющивши очi, хрипко дихаючи, не озиваючись. Iнодi тiльки прохав пошепки
пити, i Га©нка подавала йому тремтячою рукою води. Пiдводила йому голову,
вiн на хвилинку припадав смажними устами до кухля - i знову лежав, як
мертвий.
Приходили Карпо й Дмитро,- вiн не озвався до ©х, та вони й не займали
його...
Насунула нiч. Га©нка все сидiла бiля лiжка й дивилася на Зiнька. При
темрявому свiтлi вiд маленько© лампочки його обличчя здавалося ще
блiднiшим, ще мертвiшим. I таким помертвiлим був тепер Га©нцi ввесь свiт.
Вiн жив i озивався до не© тiльки тодi, як жив i озивався Зiнько.
Як же вiн лежав такий нерухомий, тодi i в Га©нку вступала тая
нерухомiсть. Мов усе тiло обважнi , застигне, не ворухнеться. I вкупi з
тiлом застига , нiмi душа i озива ться тiльки на Зiнькiв рух, на Зiнькiв
голос.
В головi тiльки одна думка - отi лiкаревi слова:
"Доглядай, а то вмре".
Страшна була тюрма, як у ©й сидiв Зiнько, але це страшнiше. Коли б
Зiнько пiшов навiть у Сибiр, то вiн був би живий, i вона пiшла б слiдом за
©м, вона жила б iз ©м. Тюрма вернула б iще ©й Зiнька, смерть не верне.
"Доглядай, а то вмре!" Вона доглядала. Пильнувала кожного його руху,
дослухалася до кожного подиху... Вiн ще диха , ворушить устами, живе...
Живе й вона...
Так проминула нiч, проминув другий день. Увечерi мати й дiд хотiли
положити ©© спати. Вона мовчки похитала головою i зосталася бiля лiжка.
Сидiла знову всю нiч, не помiчаючи нiчого навкруги, тiльки бачила
Зiнька, тiльки прислухалася, як його палке дихання вихоплювалося з
пiводкритих уст.
А вiн спав i дедалi дихав рiвнiше, спокiйнiше. Удосвiта його дихання
зробилося таке рiвне й тихе, що Га©нцi здалося, мов уже вiн переста
дихати... Нахилившися над ©м, слухала довго...
Розвиднiлось. Зiнько поворухнувся, розплющив очi i вперше озвався
голоснiше:
- Га©нко!..
Вiн звiв руку i за шию прихилив ©© голову ближче до себе, промовивши:
- Мо серденько...
I враз Га©нка скрикнула голосним плачем i вибiгла з хати. Мати й дiд
Дорош злякалися й кинулися до Зiнька, думаючи, що вiн уже вмер.
А Га©нка вибiгла в противну хату, впала перед образами й ридала так, що
аж груди ©й розривалися. Але почувала, що з тим плачем верталася до не©
сила, оживала душа, як земля, морозом згнiчена, вiд сонячного погляду
ожива .
Вiн озвався!.. Вiн буде живий!.. Це вона знала й оживала сама...
Дiд знайшов ©© й привiв знову до Зiнька...
Ввечерi Га©нка таки намагалася сидiти нiч, але й сама не помiтила, як
заснула, схилившись на лаву,це була вже ©й четверта нiч без сну.
Мати з дiдом пильнували хворого...
Другого дня йому трохи полегшало, та тiльки ж трохи. Минув
тиждень,Зiнько все лежав. Тяжкi думки снувались у його в хворiй головi. За
що? Що вiн лихого зробив людям? Вiн тiльки оступався за правду, а вони
ганьбили його, в тюрму закинули i тепер трохи не вбили, здоров'я збавили.
Чи то ж правда на свiтi? Коли тепер таке, то далi ще гiрше буде: i
зовсiм його вб'ють. Добуватиметься, досягатиме чогось, а смерть ураз все
зруйну ... Та й чи Добудеться чого? Коли в ©х така сила i нiчого вони не
страхаються робити. Ой, чи не краще воно буде не змагатися вже, облишити
це все та, коли бог дасть йому здоров'я, тихо жити, нiкого не займаючи,
щоб i його не займано?
От i хазяйство. Тодi бiльше як три мiсяцi згаяв, у тюрмi сидячи,- воно
ж у господi не побiльшало, а поменшало. А тепер? Хто його зна, доки ще вiн
лежатиме. А надворi ж весна вже зеленi , треба ж i сiяти, й орати. Хто ж
те все зробить? Будуть вони цього року без хлiба сидiти!
Як гарно, як добре було торiк повеснi, як iще нiчого цього не
починалося! Зiньковi згадався той день, як вiн iшов торiк полем на пасiку
та озирав хлiб високий та буйний, що хвилями котився поперед ©м. I так мов
запахло Зiньковi тими пахощами польовими, мов повi яло на його тим вiтром
теплим i потягло його в поле непереможною могучою силою... Пiдвiвся, хотiв
устати - i гострим болем пройняло йому груди,упав назад, на подушку...
Земленько моя рiдна, ти ж неорана-невпорана лежиш! Та хто ж тебе зоре,
хто ж тебе засi , хто ж тебе житами-пшеницями покри ? Лежить твiй робiтник
як колода, рукою не рухне, ногою не ступить на тебе, моя земленько!..
Сиротою ти зостанешся недоглянутою, а ми без хлiба святого...
I буйнi сльози котилися в його по обличчю...
Треба щось же йому думати,так же не можна. Прохав дiда, щоб той найняв
наймита: удвох iз наймитом хоч трохи впорали б землi. Дiд казав: "Добре!
Добре!" - а наймита Зiнько так-таки й не бачив, от уже три днi, а все
нема.
Увечерi Зiньковi так полегшало, що вiн уже сидiв на лiжковi з
закладеною за спину подушкою. На столi блимала лампочка, а бiля не©, з
шитвом у руках, сидiла Га©нка. Зiньковi виразно було видко ©© схилене до
роботи обличчя, поблiдле за турботами та за безсонними ночами.
- Як ти змарнiла, Га©ночко! - промовив Зiнько.
- Мовчи вже! Сам гарний! - вiдказувала вона жартом, удивляючись у
знеможене Зiнькове обличчя, що здавалось iще страшнiшим у темнiшому
куточку.- Сам гарний: жовтий, як вiск, а худий, як скiпка, ще й очi
позатягало, а пiд ©ми мов хто чорним попiдводив.
- Може, ти? - шуткував Зiнько.- Ти ж примазувала оце колись.
- От, не мала б чого робити!.. Он треба тобi сорочку к великодню
пошити, щоб ти не був такий сердитий, як вiтер, що як йому мати дасть
товсту сорочку, то вiн зараз розпустить губи та й почне з серця вiяти, що
аж дерева стогнуть... Стривай, он хтось iде!
В сiнях справдi щось тупало. Дверi вiдчинилися, i в хату вступили Карпо
та Васюта, а за ©ми дiд Дорош.
- Здоров, брате! Ще не спиш? О, та ти вже сидиш! Пiшли нашi вгору, як
той циган! - вигадував Васюта.
- Сиджу... Сiдайте й ви!..
- Спасибi... Таки тобi полегшало, Зiньку? - питався Карпо.
- Полегшало...
- Дай боже, щоб i встав швидко! Тодi зараз можна буде позивати тих, хто
побив тебе.
Зiнько махнув рукою:
- Про iдо думати!.. Хо-i би одужати!.. Та й на кого я жалiтимусь? Хiба
я апаю, хто це зробив? Я ж нiкого не пiзнав.
- Повинен урядник iзкаити!.. А коли не знайде, то в город жалiтися. Не
можна ж так лиходiям безбожник; попускати, не послухали тодi слова мого, а
iстинно воно було, кари на ©х велико© треба: хоч би й смертi завдати
лютим, то й того вони заробили грiхами сво©ми.
- Годi-бо. Карпи, облишмо це! - прохав Зiнько. Йому було тяжко тепер
про це говорити.
- I справдi, хай йому, Карпе, - сказав Васюта.- Говорiмо краще, чого
прийшли. Адже ми до тебе за дiлом.
- Скажете.
- То видавай лиш нам зерно!
- Яке зерно? Нащо?
- Ото - нащо! А iце хазя©н! Щоб сiяти, хiба ж нащо?
- Та де ж його сiяти?
- На тво©й нивi. Ми вчора та й сьогоднi ще орали.
- Як то?
- Чи ти не зна ш, як орють? За чепiги руками та й гей-соб, мурий!..
Карпе та Дмитро, та з Савкою Михайло-помагайло, та оцей Васюта, що
говорить тута, та оцей дiдусь Дорош, що над ©ми командував, та заходилися
орати та й виорали, а ти, пане господарю, добре тепер дбай та ©м порядок,
давай - де та що сiяти!
Зiнько похилив мовчки голову, i сльози забрищли в його на очах.
- Ну, от i похнюпився! Та ну бо, глянь веселенько та розкажи нам
гарненько, що робити!
- Братики мо© рiднi, спасибi вам за велику ласку! Поки живий буду, не
забуду ©©!.. I вам, i дiдовi.
- От гляньте ви на його! - засмiявся Васюта.- Наговорив сiм мiшкiв
гречано© вовни, а все пiвтора людського, що й купи не держиться! Ти йому
про дiло - Про зерно, а вiн тобi про ласку! Та нам не треба нiяко© ласки,-
нам треба твого зерна.
- Ви, братчики, мов удруге мене на свiт оце народжу те!..- казав
Зiнько.- Бо тепер менi легше й на сонце дивитися за таким щирим
приятельством.
- А як же ти си думав собi? - загомонiв Карпо.- Одно в нас товариство,
одним дишемо духом, та чи покинемо ж товариша в притузi великiй? Не треба
було б i товариства нiякого, коли б ми в помочi не ставали один одному,
про себе самих тiльки дбаючи.
- Правду, Зiньку, хлопцi кажуть! - озвався дiд Дорош. - Отак i треба
по-людському, а не то що дери з кого попадя без нiякого жалю! От, ©й-бо,
веселiше й жити на старiсть стая, таких добрих людей бачивши, як оцi
хлопцi!
- Хлопцi та й хлопцi! - гукнув Васюта.- Що цс за напасть така, що все
на хлопцiв? Наче я дурно робив Зiньковi, чи що? А нi же! Ось нехай лиш
устане, а мене тим часом поб'ють,бо вже вдруге каменюкою хтось кида ,- то
буде вiн робити на мене, аж кректатиме! От побачите!.. Я його запряжу!..
Всi засмiялись, а Васюта сидiв поважно й щипав свого бiлявого вусика.
- Мо© ж ви добрi! - казав Зiнько з блискучими ще вiд слiз очима.- Нехай
вам так бог допоможе, як ви менi допомогли. Як би ви знали!.. Ви менi й
душу немов оживили!.. От присягаюся: поки вiку мого, поти з вами!.. Будемо
сво робити, як бог велить, нехай i повбивають нас! Ми сво©м не
поступимося... Що бог дасть!..
- Не iюступимся нi ввiк! - промовив Карпо мiцним поважним голосом.
Стихли враз, тiльки у всiх блищяли очi, променiючи одним почуванням. А
Га©нка чула, як ©й поза спиною сипнуло морозом, i ©й стало так,: дивно i
так страшно, як у церквi перед сповiддю. Кiлька хвилин було тихо, аж поки
озвався дiд Дорош.
- Дасть бог, усе буде гаразд! Може й нiчого страшного не буде,- хiба ж
таки все кривди нам терпiти! Дай, боже, щоб далi легше та веселiше жилося!
- От святе слово! - скрикнув Васюта.-Дай, боже, веселiше жити!
I справдi всi повеселiшали за тим словом i довго iде гомонiли.
Довго й Зiнько не мiг тi © ночi заснути. Думка думку наздоганяла.
Найбiльше на себе ремствував. Хiба ж не зогрiшив вiн, думаючи облишити
все, покинути всю справу? А товариство його дяк не покинуло! Себе жалчiше
йому зробилося, а не правди. А забув праведних людей,- вони ж i муки
терпiли, ©х несвiтським катуванням мордовано, на вогню палено... Його
тiльки побито, а вини вмирала, а сво ю правдою не поступалися. Знали, що
хоч самi помруть, так ©х смерть iнших до правди прихилить i таки направить
людей куди треба... Де ж вона, та й правда, вiзьметься, коли кожен
зрiкатиметься за не© обставати? I як це вiн чудно думав жити, нiкого не
займаючи, щоб i його не займано! Хiба ж кривда чiпля ться через те, що ©©
займають? Вона сама хоче заняти чоловiка, пiд себе його пiдгорнути,
забрати собi його силу. Хоч як ховайся, як обминай ©©,- вона сама тебе
знайде! Нi, не можна так прожити. Треба з нею змагатися, а там... а там -
що бог дасть!..
VI. ЛIКИ
Зiнько наче й одужував, але вельми помалу. Кашляв i казав, що болять
груди. Чапав iнодi по хатi, бiльше то за стiни, то за комин держачися;
вибирався на призьбу, сiдав на сонечку... посидiвши трохи, казав, що йому
вже важко, i вертався на лiжко. Тяжко, помалу верталося здоров'я. Васюта
©здив раз у Чорновус, привiз ще лiкiв, та вони щось мало пособляли. Сам
лiкар бiльше не за©здив.
Дiдовi Дорошевi лiкар дуже не вподобався. I не через те, що був
непривiтний,- от, як на дiдову думку, то всi пани такi, що нiколи
по-людському, тихенько-лагiдненько слова не скажуть, а все з криком та з
гуком,- то це не дивина була, що й лiкар такий. А оце дiдовi не
вподобалося, що скiльки вiн уже лiчить Зiнька, а полегкостi нiяко© нема.
Де ж таки! Це так як одужувати, дак без лiкiв швидше остерба ш. Та як на
дiдову думку, то всi лiкарi такi - нiякого з ©х добра нема, хоч би ©х i
зовсiм не було. Нiчого вони не тямлять, тiльки людей псують. Дiд пам'ятав,
як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тодi го©в його Гарасим
Савчук - ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав, а
пити дав такого зiлля... ну, й за тиждень вiн здоровий був,- от що! А то
го©ть, го©ть от уже третiй тиждень, а нiчого помочi нема. Це так Зiнько й
до осенi не вичуня .
Ге! Якби Гарасим Савчук живий був! Дiд Дорош зараз пiшов би до його,
попрохав би того зiлля, дав би Зiньковi, дак уже давно б чоловiк ходив та
робив. Дак же вмер Гарасим - от лихо! А тепер таких знахарiв i не чути
щось. Хто ж би тепер? Панасенко? Куди!.. Баба Мокрина? Де там ©й!.. Далеко
куцому до зайця! Та й Радько... Нi, нема такого!.
Хiба... От хiба глушкiвський Семенюк? Кажуть, добре зна ться на
зiллях... Та таки дiд i сам був одного разу в його,- пособилося... Може, в
його й те зiлля , .що вiд побитого? Хiба пiти до його та попитатися?
Догнав - не догнав, а побiгти можна.
I все думав дiд про глушкiвського Семенюка. Слухав, як Зiнько кахика ,
дивився, як вiн диба по хатi, i бачив, що неминуче коли не до Семенюка,
то ще до якого, знаючiшого, знахаря вдаритися.
Прийшла недiля. Дiд сказав, що пiде до родича, а сам махнув у Глушкiвку
i вернувся геть пiзно ввечерi. Другого дня викликав Га©нку з Зiньково©
хати в противну i показав ©й пляшку:
- Бачиш, унучко, це?
- А що ж то?
- Здоровля тво му Зiньковi.
-_ Як то?
- Дякуй дiдовi! Бито колись i мене замолоду, да я не кволився стiльки,
як Зiнько. Бо мене лiчив не лiкар нетямущий, а на всю округу знахар,
Гарасим Савчук.
I дiд оповiв Га©нцi широко про Гарасима Савчука.
- Як дав менi зiлля, як випив я раз, та двiчi, та тричi,- стрепенувся
та й пiшов.
- Дак, може ж, вас не дуже побито було, дiдусю?
- Зна ш ти,- не дуже!.. Може, ще й гiрше, нiж Зiнька!.. А якби мене
такий паршивий лiкар лiчив, як його, то й менi б те було. Дак я оце
дививсь-дививсь на його та тодi собi й думаю: добуду я й йому такого
зiлля. Та й добув!
- Де ж ви його добули?
- Де добув, то добув. У Семенюка. Не такий знаючий, як Гарасим, а таки
тямущий чоловiк. Тiльки сказав йому, чого менi треба,-так зараз:
"Знаю-каже,- знаю! Цим я багато пособляю людям". Я йому тодi про Гарасима:
"Якби,- кажу,- такого зiлля, як у Гарасима!" -"Дак оце ж воно й ! -
каже.- Я,- каже - вiд Гарасима цього й навчився". Дак оце й налив
пляшечку.
- Зiнько не буде цього пити, дiдусю.
- Хiба я твого Зiнька не знаю; такий мудрий, що й знахарям не вiрить,
знаю, що не питиме, а ми зробимо, що таки вип' .
- Як же ви зробите?
- А так: ото Васюта як новi лiки вiд лiкаря принесе, дак ти йому ©х не
давай, а цих чарочку всип та й скажи, що це вiд лiкаря, то вiн i вип' .
- Ой, боюсь, дiдусю!.. Якби шкоди не було!
- Яка там шкода буде? Нiякогiсiнько©! Казав Семенюк: зразу одужувати
почне. От сама побачиш! Як видужа Зiнько та розкажемо йому, то ще й
дякуватиме нам.
I дiд усе впевняв Га©нку, а вона все не згоджувалася. Якби це вона
хвора була, то зараз би хильнула,та й край,- i не думала б! А Зiнько...
Вiн же ©й завсiгди казав, що знахарськi лiки дурниця; як же ©х йому
давати?
Але тодi й iншi думки поняли ©й голову. Добре ж, як воно й без того
пособиться, а як же нi? Лiкаревi лiки не дуже пособляють... не самому
Зiньковi, а й так, як хто лiчиться в лiкаря, то мало помочi... Зiнько
говорить, нiби це через те, що лiкарi неприхильнi до людей, то й роблять
так, аби швидше, а якби схотiли, то могли б дуже добре помагати. Ну, дак
коли ж не хочуть! Однак нiчого й не буде. А вже як знахар, то пособить, а
надто цi лiки: про ©х уже й дiдусь зна , що помагають,- на собi
досвiдчився. I мати кажуть. Звiсно, Зiнько ©х не схотiв би... ну, а як
йому не полегша та вiн умре, то тодi як же? Чи не винна ж вона буде сама,
не давши йому зiлля, що здоровля б йому вернуло?
I вона боязко, турботно придивлялася до Зiнька - як йому: чи легша ? чи
видужу ? А вiн усе кволився, все нидiв. Минав день, другий, третiй - йому
не легшало.
Четвертий день був дуже сонячний, веселий. I Зiнько побадьорiшав: сам,
не держачись навiть, почапав по хатi i вийшов на призьбу. Га©нка й собi
сiла бiля його.
Сонце весело смiялося з неба золотим смiхом. Бiленькi хмарки пливли по
блакитному морю, купаючися в теплому свiтлi. Деякi дерева, заспавшися за
довгу зиму, ще чорнiли проти неба голим гiллям, але верба вже розбуркалася
i скрiзь простягала до сонця блiдо-зелене листячко. По горбочках та по
шпиликах густа трава й собi пiднiмала маленькi головки вгору. Горобцi на
хатi й по тинах цвiрiнькали так весело й моторно, мов хотiли сказати, що й
вони знають, коли весна. З високого двору Сивашевого видко було пiвсела.
По городах скрiзь метушилася, порплилася жiнота, вулицями ©хали люди з
боронами й мiшками зерна на возах. Зiнько дивився на все те, i йому дедалi
все ставало сумнiше й сумнiше.
- Боже! Все ожива , все робить, тiльки я, мов камiнь, лежу, ворухнутися
не здолiю! - промовив вiн гiрко.
-- Не журись, Зiнечку i..- розважала Га©нка.- От скоро-скоро й ти все
робитимеш - i дома, й на полi... от побачиш!..
Вона його розважала, а в само© щемiло серце, а сама думала: чи правду ж
вона каже?
- Дерева вже розпукуються,- казав Зiнько, дивлячись на свiй садок,- а я
ж цi © весни нi одного деревця не посаджу!
- Восени посадиш чи на ту весну,- не журись! Такий сад, Зiнечку,
посадимо, що як гай буде!.. А ти в йому як сокiл будеш лiтати.
- Атож, лiтатиму! - промовив гiрко Зiнько, дивлячися, як, поблискуючи
крилами проти сонця, линули кудись у повiтрi пташки - легенькi та вiльнi.
I вiн додав думкою: "От так жити б хотiлося, так вiльно, легко!.. Полинути
б, кинутися до дiла!"
Вiн поворухнувся,груди заболiли дужче.
Безмiрна журба, туга за втраченою силою обняла його...
- Га©нко! Поможи менi в хату... не хочу я тут...
Вона пособила йому встати, ввiйти в хату, дiйти до лiжка. Вiн лiг i
заплющив очi. Чорнi круги попiд ними визначилися ще виразнiше; обличчя
робилося таке блiде, мов уся кров його покинула. Спершу дихав важко, потiм
заспоко©вся, дихання ставало все рiвнiше, тихше... ледве чути... I Га©нцi
здалось, що вона вже його зовсiм не чу , що вже смерть визира з того
блiдого обличчя... що Зiнько вже зовсiм як мрець. Кинулась до його,
вхопила за руку:
- Зiньку!
Вiн iздригнувся, розплющив очi.
- Що тобi, серце?
- Нiчого, нiчого... Це я так... Я тебе збудила... Спи, серденько!
- Нi, я не спатиму...
Але знов заплющив очi i знов лежав, як мрець.
"Нi, не пособить лiкареве го©ння! - думала Га©нка.Треба послухатися
дiда, бо вже.. страшно, страшно й здумати!.."
I вона зважилася...
Того ж вечора Васюта привiз iз Чорновуса лiки. Вона не внесла ©х до
Зiнька в хату, замiсто ©х поставила туди дiдову пляшку...
Одначе не зважувалася довго.
Радiла, що Зiнько заснув звечора i не треба було йому давати лiки. Але
як прокинувся i сказав дати, то мусила.
В не© так трусилися руки, як вона наливала зiлля, що пляшка цокотiла об
велику чарку. Налила i дуже довго затикала пляшку, аж Зiнько попитав: