Страница:
делiкатнiсть, освiдчитися княгинi Зорянi. Царевич послухався i негайно пiшов
до княгинi.
Вона прийняла його люб'язно, вiн же повагався, тяжко зiтхнув, мiняючись
на обличчi, i зрештою звiрив ©й сво© почуття. Сказав, що сохне вiд
пристрасного кохання до не© i туги. Але княгиня Зоряна вiдмовила на його
умовляння, сказавши, що, погодившись на шлюб, вона вкрила б себе ганьбою
перед сво©м покiйним чоловiком. Адже вона допустила таке iз почуття
вдячностi, щоб врятувати життя людинi, яка вдруге подарувала ©й життя, яке
найдорожче над усе. Обов'язок для не© понад усе. А ще бiльше, мовляв, вкри
ганьбою i безчестям вiн себе сам. Адже вiн ма за дружину Ройтею, дочку царя
мiдiйцiв Астiбара, жiнку, як вона чула, дуже вродливу, вродливiшу за
багатьох жiнок. Йому слiд бути мужнiм не лише на полi бою, але й мужньо
боротися з власними пристрастями, щоб не стати рабом скороминущо© насолоди,
яко© можна зазнати i з наложницями. Iнакше, якщо про його зраду дiзна ться
царiвна Ройтея, йому не минути великого лиха. Хай вiн погаму сво© бажання,
хай просить в не© чогось iншого, i вона заблаговолить його прохання.
Почувши таку вiдповiдь, цар Стрiагней довго мовчав, а потiм обняв на
прощання княгиню Зоряну, i на мить йому здалося, що ©© тiло затрепетало йому
назустрiч. Так вiн i по©хав додому нi з чим. Але i вдома, i на полюваннi, i
на бенкетах, i в боях, i з жiнкою Ройте ю журба сушила його, а до наложниць
не було нiяко© охоти. Вiн часто жалiвся внуховi на свою долю. Зрештою узяв
пергамент, написав листа до княгинi Зоряни i примусив внуха заприсягтися,
що той вручить його княгинi пiсля того, як вiн, Стрiагней, заподi собi
смерть. I ось що було в тому листi:
"Цар Стрiагней вiта княгиню Зоряну. Я пощадив тебе на полi бою, отже,
менi ти завдячу ш тим, що живеш на свiтi i тiшишся благами життя, а ти
занапастила мене, тобто вiдплатила злом на мо добро. Якщо ти вважа ш, що
вчинила по совiстi, хай тобi у всьому таланить i будь щаслива. Якщо ж ти
пiшла проти велiння свого серця, бажаю тобi зазнати такого ж вiдчаю, якого
зазнав я, бо я гину через тебе".
Листа цього вiн поклав пiд подушку, попросив меча i мужньо позбавив
себе життя. А княгиня Зоряна ще довго правила сво©м народом. Вона пiдняла
добробут кра©ни, була для сво©х людей зразком чеснот.
Не запитуй поради у коханнi в внуха. Життя справжнього мужчини не
вичерпу ться одним лише коханням до жiнки.
Тiло -- це зосередження трьох благ; поздержливiсть у ©жi, доброчиннiсть
у поведiнцi i пошана до мудрощiв оберiгають його.
Зорян, син княгинi Зоряни i князя Мермера, правив кра©ною
сакiв-роксоланiв, яка розлягалася вiд Кавказьких гiр аж до долини рiки Дон.
На рiцi Дон князював над сар'ягнами князь Омарслав, у якого була дочка на
ймення Огняна. Вона побачила одного разу увi снi князенка Зоряна (кого вона
в життi нiколи не бачила) i вiдразу закохалась в нього; те ж саме сталося i
з князенком Зоряном -- йому приснилась i полюбилась Огняна. З того часу, як
©м обом увi снi з'явилось таке видиво, вони покохали одне одного i почали
сохнути вiд любовно© туги.
Князiвна Огняна була першою красунею серед навколишнiх князiвен, а
князенко Зорян був вродливий юнак. Отож князенко Зорян послав до князя
Омарслава у мiсто Бiла Вежа сватiв з уклiнним проханням видати за нього
Огняну. Проте князь Омарслав не дав сво © згоди, бо, не маючи нащадка
чоловiчо© статi, хотiв видати дочку за когось iз сво©х родичiв. Проте Богиня
Ягна противилась тому, а Огняна весь час молилась Ладi за сво кохання.
Невдовзi князь Омарслав запросив до себе в гостi всiх старшин сво © держави,
дружкiв, родичiв i найкращих витязiв, щоб залагодити весiлля Огняни, однак
не обмовився жодним словом, за кого саме збира ться ©© видати. Коли гуляння
було в розпалi, батько покликав Огняну в бенкетну залу i сказав так, щоб
гостi почули його слова:
-- Сьогоднi урочистий день твого весiлля, дочко, тим-то роздивися i
придивися до всiх, хто тут зiбрався, потiм вiзьми золотий келих, наповни
його вином i дай тому, чи ю дружиною хочеш стати, вiн назве тебе сво ю
дружиною.
Княжна Огняна оглянула всiх довкола i вийшла до сiней з плачем, бо
сподiвалась побачити Зоряна, якого встигла повiдомити, що готуються
заручини.
А тим часом князенко Зорян, який стояв табором неподалiк Дону, потай
вiд свого вiйська вночi в супроводi свого вiзничого став у колiсницю i
помчав щодуху до города Бiла Вежа. Наблизившись до мiста, вiн залишив
вiзничого з колiсницею у затишному мiсцi, а сам у сарматському вбраннi пiшки
пiшов далi. Прибувши в палац, у сiнях побачив Огняну, яка стояла,
заливаючись сльозами, i наливала вино в келих. Князь Зорян пiдiйшов до не© i
сказав:
-- Огняно, ось я бiля тебе, я, кого ти бажала, я -- Зорян.
Дивиться вона -- перед нею ставний юнак, той, який ©й приснився.
Зрадiла вона дуже i подала йому келих з вином. Вiн забрав iз собою князiвну
Огняну, посадив у колiсницю i чимдуж тiкати. Служницi, якi знали про кохання
сво © панни, не зчинили галасу, а коли батько звелiв покликати дочку,
сказали, що не можуть ©© знайти.
Цiлий день вiйсько князя Омарслава нишпорило по навколишнiх лiсах i
вибалках, щоб зiтнути голову зухвальцевi, який умкнув князiвну, i дiстати
винагороду, проте намарне. Лише через день князь Зорян прислав пишне
посольство, яке сповiстило, що князiвна Огняна у князя Зоряна, i вони хочуть
прийняти батькове-матерiне благословення. Князь Омарслав був задоволений, що
дочка знайшлася, а вiн ма високородного зятя, i справив бучне
весiлля.
Трохи да жiнцi батько, трохи дають родичi, але найбiльше да жiнцi
милий серцю чоловiк. Якщо чоловiк втiшений жiнкою, то це при мно Богу.
Слушна нагода трапля ться раз в життi i коли ©© втратити, вдруге не
дочека шся.
Анахарс, син слов'янського князя Гнура, внук князя Лiпослава i правнук
князя Свiтозара, прибув iз далеких подорожей на Укра©ну. Цей Анахарс, як
бачите, був дуже знатний, але ще й дуже розумний. Ще малим вiн вивчив
грецьку мову при дворi свого батька вiд драгоманiв i рабiв. Знав вiн також
перську i мiдiйську мови. Батько часто брав його з собою, коли ©здив у гостi
чи в справах до молодших золотих князiв, чи то до роксоланiв, чи до
сарматiв, а чи до волинян, чи до галичан, чи до кра©нцiв. Коли Анахарс досяг
козачого вiку, йому треба було постригтись у козаки. Вiн не став голити
сво © чуприни пiд оселедець i не став голити сво © молодо© борiдки, щоб
кохати козацькi вуса. Вiн одягся, як знатний скiф (скiфами звали слов'ян
греки), i удвох з молодим греком-рабом, з яким здружився i мав його за
вiрного слугу, сiв на грецький корабель, щоб побачити свiт. Цей корабель вiз
у Грецiю укра©нську пшеницю i мед.
Довго пiсля того про нього нiхто не чув, i всi думали, що вiн пропав. У
всiх кра©нах, про якi чували греки, побував князенко Анахарс: в Iндi© i в
гиптi, в Галi© i Грецi©, але найдужче йому до душi припала Грецiя. Там вiн
пiзнав премудростi поезi© i фiлософi© i став мудрецем. На диспутах у
високоаристократичному товариствi його шанували. Слава про Анахарса, як
одного з трьох мудрецiв свiту, досягла навiть тарiйських земель, i про не©
почули укра©нськi князi. Проте самi укра©нськi князi, i старiйшини, i
волхви, i народ сторонилися грецького письма, бо воно прославляло грецьких
богiв, а в договорах послуговувалися рабами-драгоманами. Драгоманам жилося
при багатих тарiйських князях дуже добре, i ©м мало хто нагадував, що вони
раби, отож служили вони вiддано. Вся ж вiра, i iсторiя, i наука укра©нського
народу жила в головах волхвiв, старшин i князiв, якi знали напам'ять
молитви, знахарство i суспiльнi та вiйськовi закони.
Нарештi князь Анахарс постарiв у чужих краях, i йому захотiлося
повернутись додому, до могил предкiв. За роки подорожування, за тяжiстю
сво © мудростi вiн забув, як строго дотримуються на Укра©нi вiри у сво©х
Богiв. Повертаючись у Скiфiю, йому довелося пливти через Чорне море i
пристати до острова Кизик. Греки-кизикинцi в той час справляли свято матерi
богiв Гери. Анахарс, який перед цим перетерпiв велику бурю на морi i думав,
що вже не побачить домiвки, дав Богинi Герi таку обiтницю:
-- Якщо повернуся додому здоровим i неушкодженим, то принесу тобi
жертву по обряду, який бачив у кизикинцiв, i встановлю в твою честь всеношне
святкування.
Повернувшись благополучно на Укра©ну, Анахарс та мно пiшов у Гiлею, що
бiля Ахiллового тирловища, вкриту густим лiсом. Там вiн повнiстю здiйснив
обряд святкування, почепив на себе маленьке зображення Богинi Гери i бив у
тимпани. Якийсь слов'янин пiдглянув усе це i доказав князевi Савлу, який
проходив з вiйськом неподалiк. Князь Савло, побачивши Анахарса пiд час
справляння обряду, вбив його стрiлою з лука.
Позичай мудрiсть, а Бога свого май. Людей без вiри у свого Бога в душi
Бог прирiка служити iншим. Справдi мудрий нiколи не вiдмовиться вiд вiри
предкiв.
Пiсля трагiчно© подi© iз Анахарсом на народ укра©нський впало два
грiхи. Анахарс осквернив грецьким обрядом священний лiс Гiлею, а князь Савло
осквернив себе братовбивством. Цього ж року у бою з тавро-скiфами вiн був
убитий випадковою тарiйсько© стрiлою.
Нечиста сила не забарилася ополчитися проти укра©нського народу в
образi перського царя Дарiя Ахаменiда iз семисоттисячним вiйськом. Дар'явауш
Ахаменiд був на той час володарем Персi©, Вавилонi©, Мiдi©, Маргiанi, Еламi,
гипту, Парфi© i багатьох iнших (в тому числi й грецьких) кра©н. Ще дехто з
персiв пам'ятав iз переказiв дiдiв, як вони тремтiли перед
гiммiрами-скiфами, i корились ©м, i сплачували данину, як ©хнiй цар Кiр
Ахаменiд безславно загинув в укра©нських степах. Тому цар Дарiй вирiшив
довести до зенiту славу персiв, пiдкоривши вiльнолюбних тарiйцiв. З усiх
покорених народiв вiн зiбрав вiйсько у 700 тисяч чоловiк. Кораблiв же в
нього було 600. Iоняни, холiйцi i гелеспонтiйцi споруджували царю Дарiю мiст
спершу через Боспор Фракiйський, а потiм через Дунай. На ши© рiки Дунай вони
почепили намисто iз сво©х кораблiв.
Коли Дар'явауш Ахаменiд iз сво©м вiйськом прийшов до мосту на Дуна©,
вiн зав'язав на ременi 60 вузлiв i сказав iонiйським тиранам:
-- Iоняни, вiзьмiсть цей ремiнь, i як тiльки побачите, що я виступив
проти скiфiв, розв'язуйте кожен день по вузлу. Якщо всi вузли закiнчаться, а
я не повернуся, то пливiть на батькiвщину.
Укра©нцi зiбрались на раду: старiйшини, волхви i князi вiд кра©нцiв,
галичан, волинян, слов'ян, сарматiв i роксолан. Всi цi зрiдненi племена
вирiшили дружно виступити проти царя Дарiя. Лише пiвнiчнi сусiди --
андрофаги i пiвденнi родичi -- кримськi тарiйцi-кiмарiйцi вiдмовились
вступити в союз, бо цар Дарiй, мовляв, прийшов помститися укра©нцям за
походи в Передню Азiю, а вони в тих походах не брали участi.
Укра©нцi згрупували всi сво© вiйська у три армi©. Населення, яке жило в
пониззi Дунаю, Днiстра, Бугу i Днiпра, покинуло насидженi городища i
вiдiйшло на пiвнiч у Полiсся, де можна було краще сховатися вiд напастi.
Головне вiйсько з пiшими во©нами вiд усiх земель i слов'янською
кiннотою очолив слов'янський великий князь Iдан. Кiнноту ж кра©нцiв, галичан
i волинян очолив венетський князь Скопа. Сармати i роксолани утворили третiй
загiн пiд рукою сарматського князя Такаслава. Князь Iдан зi сво©м вiйськом,
яке було найчисленнiше i в якому була зосереджена пiхота з усiх земель,
повинен був вести головнi, стримуючi противника, бо©, коли ж йому треба було
вiдступити i перешикувати ряди, то двi фланговi армi© на чолi з князем
Скопою i князем Такаславом нападали на персiв з флангiв.
Ще не все вiйсько царя Дарiя переправилось через Дунай, як тарiйцi
зав'язали бiй, але персiв було так багато, що до вiйська князя Iдана
при дналось i вiйсько князя Такаслава, сам князь Iдан не змiг би ©х
стримувати цiлий день. Цiлий день тривала битва, пiд час яко© тар'ягни
поступово вiдступали, розтягуючи наступальнi порядки персiв i тягнучи ©х у
бiк Лукомор'я. Коли ж Дарбог-Сонце почало опускатись до обрiю, з пiвночi на
персiв звалилися кiннотники князя Скопи. Перси, бачачи, що день
закiнчу ться, а тут ще свiжа кiннота укра©нцiв ув'язалась у бiй, полишили
думку про переслiдування для остаточно© перемоги, стали отаборятися. Коли ж
уранцi вся перська армiя переправилась, перешикувалась i приготувалась до
бою, вони побачили у напрямку свого руху розгорнутi ряди десь iз трьох тисяч
вершникiв, якi охоплювали перський табiр пiвколом i досилали до табору
стрiли iз сво©х потужних лукiв. Коли ж цар Дарiй випустив проти них два
кiннi корпуси по п'ять тисяч вершникiв, скiфи розсипались по степу i зникли
за обрi м. Перед царем Дарi м розлiгся чистий степ, лише там, де степом
пройшли головнi сили князя Iдана, чорнiла вибита дорога. Дарiй наказав
вiйську шикуватися в похiднi колони i йти по цьому слiду. Ведучи безперервнi
авангарднi бо©, вiйсько царя Дарiя дiйшло до города Роднi на Днiпрi, в якому
не застало нi одного жителя, пiшло за Днiпро i дiйшло до Азовського моря.
Вiд Азовського моря князь Iдан почав вiдступ до Волги. Цар Дарiй знав,
що в тилу в укра©нцiв буде широка, як море, рiка Волга, тому подiлив сво
вiйсько на сiм колон i став пiвкiльцем обходити головнi сили скiфiв. Нарештi
неподалiк Волги князь Iдан з вiйськом опинився в пастцi, i цар Дарiй наказав
будувати сiм укрiплених таборiв на 12 верстов один вiд одного, щоб,
затримуючи скiфiв валами, половину свого вiйська згрупувати в кулак i
розбити князя Iдана. Коли ж розвiдувальнi загони персiв уклинилися в оточену
територiю, вони не знайшли там нiякого вiйська. Вiйсько князя Iдана
об'явилося позаду перських укрiплень. Розлючений цар Дарiй не знаходив собi
мiсця. Забобон перед смертю царя Кiра злякав його, i вiн побоявся iти додому
через землi роксоланiв понад Арiйським морем. Тому вiн наказав припинити
будiвництво укрiплень i рушати в зворотну дорогу.
Коли вiйсько царя Дарiя знову переправилось через рiку Дон i рухалось
степом, розвiдка донесла йому, що з право© руки рухаються незчисленнi загони
скiфiв. Цар персiв Дарiй I Ахаменiд послав до князя Iдана послiв з
посланням, у якому говорив: "Князь Iдан, ти дивак, чому ти все втiка ш, хоча
у тебе вибiр? Якщо ти вважа ш себе в змозi протистояти мо©й силi, то
зупинися, припини сво блукання i вийди на бiй зi мною. Якщо ж ти призна ш
себе дуже слабким, тодi тобi варто перестати втiкати i, несучи в дар сво му
володаревi землю, вступити з ним у переговори".
Великий князь Iдан вiдповiв так: "Я i ранiше не втiкав вiд страху перед
кимось, i тепер не тiкаю. Я веду вiйну, а вести вiйну, як говорять нашi
веди, можна багатьма способами, можна наступати, можна вичiкувати, можна
хитрувати, бо у вiйнi головне не спосiб ведення, а перемога. Замiсть
городищ, якi ти зруйнував, ми побуду мо новi, адже земля наша велика. Якщо ж
ви бажа те, щоб то не стало, битися з нами, то у нас батькiвськi могили.
Знайдiть ©х i спробуйте зруйнувати, i тодi дiзна тесь, станемо ми битись чи
нi. Володарями ж сво©ми я вважаю богиню Ягну i прабатька нашого Тар'ягна".
Пiсля цих переговорiв напади укра©нцiв стали навальними. Перська
кiннота зразу ж тiкала вiд тарiйсько© пiд захист сво © пiхоти, коли ж
укра©нцi нападали на становище царя Дарiя, обознi осли здiймали таке ревище,
що це полохало скiфських коней.
Якось тарiйцi прислали царю Дарiю дощечку, на якiй були намальованi
пташка, миша, жаба i п'ять стрiл. Дарi вi пiдлабузники прочитали цей лист,
що буцiм скiфи визнають над собою Дарi ву владу i в знак цього приносять
землю i воду (миша i жаба), здаючись разом з кiннотою, яка швидка, як птах,
i пiхотою (стрiли). Але радник царя Дарiя Горбiй вичитав сумнiший змiст:
-- Якщо ви, перси, як пташки, не полетите в небо, або, як мишi, не
зари тесь у землю, або, як жаби, не поскачете у болото, то будете враженi
цими стрiлами.
Проте цар Дарiй наказав привести полоненого укра©нського волхва i,
пообiцявши йому волю, попросив розтлумачити послання.
Волхв сказав:
-- Ти не можеш дарувати менi волю, поки знаходишся на нашiй землi. Бо я
завжди вiльний у сво©й вiрi Ягнi i завжди невiльний, доки по мо©й землi
ходить ворог. Тому я зобов'язаний з ним боротись словом i дiлом. Лист же
чита ться так:
"П'ять племен, якi поклоняються Дарбоговi, Данi i Дудю, iдуть на тебе
вiйною i готовi до вирiшального бою".
Армi© вибрали рiвне поле i вишикувались у бойовi порядки. Позад
вишикуваних вiйськ перси i укра©нцi спiшно будували укрiпленi табори,
заздалегiдь обперезавши ©х зчепленими возами у кiлька рядiв. Лiто вступало в
силу, хоча степ ще не зовсiм висох, земля вже добряче вiдлунювала вiд
кiнських копит i була пiд заступами во©нiв, якi копали захиснi рови, як
камiнь, проте трави ще не в'янули, лише сильнiше шелестiли, i коли по них
проходили отари овець, вони вже не пiднiмались на другий день вiд роси.
Загони вершникiв, якi гарцювали вслiд за отарами, i стадами корiв, i гуртами
коней, здiймали куряву, яка пiдiймалась у безвiтряному степу високо i так
стояла стiною аж до вечiрнiх сутiнок, поки легенький вiтрець уночi не
розстеляв ©© знову по землi.
Вiйсько Дарiя I вже не налiчувало тих 700 тисяч, якi вiн привiв, а вже
на третину зменшилося. Ще перси докопували рови, робили вежi для
спостереження i запасалися водою з невелико© степово© рiчечки, а вже бiльше
тисячi вершникiв-козакiв спiшилися в степу на вiдстанi польоту персько©
стрiли i нахабно стали лаштувати для стрiльби сво© надпотужнi серед
навколишнiх народiв луки. З попереднього досвiду перси вже знали, що перед
ними полк козакiв, молодих во©нiв, якi ще лише готувалися стати справжнiми
вояками, хто через три роки, а хто завтра мали одягти повний обладунок i
ковтнути вогненного трунку iз золоченого черепа найзнатнiшого ворога. А
зараз це були вiдчайдухи, голi по пояс, геть потатуйованi зображеннями
рiзних подвигiв Тар'ягна. Голови в них виголенi, лише серед голови
ритуальний оселедець тако© товщини, аби волосся, могло пролiзти через отвiр
персня. I хоча вони були по пояс голi, в шкiряних штанях, в сап'янцях i без
шапок, битися з ними перськi во©ни не дуже хотiли, бо козаки зовсiм
зневажали смерть. А людину (це зна кожен во©н), яка зневажа смерть, важче
вбити, нiж людину в бойовому обладунку, бо голе тiло нiби випромiню з себе
захисний панцир, i шабля його погано цiлить, бо воно занадто чутливе i
блищить, змащене жиром i зрошене потом, воно ся i слiпить очi.
Тим часом майже всi козаки вклали сво©х коней у траву i вишикувались
фронтом у двi шеренги навпроти перського табору. Десь iз сотня ©х полетiли
на конях до табору, женучи коней по пiвколу, яке у одному мiсцi найбiльше
наближалось до табору. Вони не тримались руками нi за кантар, нi за гриву,
кричали, улюлюкали, ставали у сiдлi навстоячки, стрiляли з лукiв i волочили
за собою на арканах декiлька обезголовлених перських трупiв, одягнутих у
дорогу одежу, Перси з табору пiзнали в тих трупах старшин п'ятитисячного
загону, який пiшов на здобутки харчiв i не повернувся. Нарештi стрiли
козацькi з першо© шереги свиснули над валом i надаремно вп'ялися у вози i в
землю, лише одна уцiлила в горло сотника, i вiн звалився. Люди з його сотнi
стали поправляти на конях збрую i лаятися, тим часом як козаки мчали до
табору по пiвколу, наблизились, розвернулись до персiв боками i стали
зручними мiшенями для стрiльби з лука. Перси почали висовуватись з-за валiв,
щоб уцiлити в кого-небудь, проте не встигли вони випустити по стрiлi, як
козацькi стрiли, випущенi з друго© шереги з надпотужних, в рiст людини,
лукiв, то там, то там знайшли жертву. I вже декiлька козакiв iз сотнi, яка
дражнила персiв, клюнули носами в гриви коней, але товаришi пiдхоплювали ©х
за руки з обох бокiв, не даючи сповзти з коня, продовжували шалений галоп,
вiддаляючись до сво©х, а Смерть i Слава дихали над ними то холодним, то
гарячим подихом. Тим часом тисяча перських кiннотникiв вже вишикувалась бiля
ворiт по чотири в ряд, розв'язали вози, i вони ряд за рядом стали вилiтати з
табору, охоплюючи спiшених козакiв з тилу, а на валу шерегою пiднялись
лучники персiв теж iз великими луками бiльше людського зросту. Козаки в одну
мить вихопились на коней i полинули, пригнувшись до грив, назустрiч перськiй
кiннотi i змiшались з персами в скаженiй рубцi, а лучники на валу опустили
луки.
Ратибор, молодий козак, гарячий, якому лише цi © весни чорну чуприну
поголив волхв, залишивши оселедець, виривався з правого боку на пiвконя
поперед полковника Доброслава, i Доброслав кра м ока бачив Ратиборову
зiгнуту лiву руку, яка мiцно тримала кантарку, i дивився на золотошоломного
перського витязя, для якого вiн перехоплював у праву руку легкий спис,
вкинувши меч у пiхви.
Все ж витатуюваний синiй пардус на Ратиборовiй голiй лопатцi, що його
хвiст сягав аж на жилаве передплiччя, не випадав з його зору, бо в бою треба
бачити не лише ворога, а й товариша. Хоча цей Ратибор не мав ще нi одно©
шкiри з голови ворога, не мав ще й побратима, але був з молодих, та раннiх.
I коли полковник Доброслав метнув списа, а перський полковник здибив коня, i
спис вп'явся коневi в шию, i кiнь став осiдати на одну ногу, а вершник,
втрачаючи рiвновагу, вiдкинув голову назад, зiтнулись першi ряди. Ратибор
махнув мечем -- i голова перса зависла в повiтрi, хоча тулуб з конем рухнув
до землi. Ратибор пiдхопив голову лiвою рукою i приник до гриви коня, а
тiлоохоронець знатного перса з усього маху опустив на Ратибора важкий,
розширений на кiнцi, палаш. Доброслав, вiдбиваючи удар, бачив лише
тiлоохоронця, що важко хекнув, опускаючи палаш, подумав: "Мало тобi, козаче
Ратиборе, довелось повоювати", -- озирнувсь, щоб побачити, що залишилось вiд
Ратибора. Проте побачив, що палаш перса уп'явся в ремiнне Ратиборове сiдло i
хребет коня потяг перса за собою, i вiн упав пiд копита, а Ратибор пiд
конячим пузом не випускаючи голови перса, мчав далеко в степу. Очумiлий вiд
болю кiнь летiв як вiтер, а Ратибор не мiг вихопитись в сiдло, бо йому
заважав перський палаш. Нарештi кiнь Ратибора притишив бiг. Ратибор сплигнув
на землю, прив'язав до пояса золочений шолом, лизнувши ворожо© кровi iз
зрiзу ши© перського во©на, кинджалом черкнув по лобi i поза вухами i
витрусив череп зi шкiри. Тодi накрутив пишнi перське волосся на лiву руку i
зняв iз здихаючого коня аркан. Конi без вершникiв вилiтали з бойового
тлумовиська, свиснув аркан Ратибора -- i вже Ратибор пiдтягував до себе
норовистого буланого перського жеребця. А над степом залунав могутнiй
посвист, козаки кинулись у рiзнi боки, з ворiт перського табору вилiтав ще
один легкий кiнний полк.
Так починався цей день. Перси не гналися слiдом, почали збирати вбитих.
Подекуди мiж персами лежали i козаки i ©хнi невеликi кудлатi конi, пробитi
списами. Однак серед козакiв жодного живого. Поранений тяжко козак добивав
себе кинджалом або просив про це свого товариша, бо йому не хотiлося бути
рабом свого ворога нi на цьому, нi на тому свiтi.
Тарiйцi вважали, що дружба мiж козаками повинна бути такою вiдданою, що
коли побратим просить побратима допомогти йому померти, вiн не може
вiдмовити йому в цiй надзвичайнiй просьбi, як це йому не важко.
Вирвавшись з бою, козаки пустили коней ступою i групами рухались до
свого табору. Хто, захлинаючись, розказував про бiй, а хто сумно похнюпився,
бо не винiс з бою нi одно© ворожо© голови. Вадим, якого лише цi © весни
постригли в козаки, гаряче розказував:
-- Як зiткнулись першого разу, я ледве ухилився вiд палаша.
Всi бачили вже запечену округлу рану на плечi. Палаш зрiзав лише шкiру
з м'ясом, кров потекла по голому тiлу, по виколотому на тiлi сонцю; i хоча
кров, змiшана з пилюкою, i потом, i синiм татуюванням по всьому тiлу, була
Вадимова, а не ворожа, Вадим був збуджений i щасливий.
Бiлявий Мечислав, син князя Такаслава, який пробував у козаках третiй
рiк i вже мав бiля сiдла iз десяток шкiр iз перських голiв, запитав:
-- А де тво© рушники, щоб руки витирати у походi? -- Вiн мав на увазi
шкiру з волоссям з голови ворога.
Але Вадим не образився, у нього теж був трофей: меч без пiхв, який вiн
пiдхопив на полi бою, коли вже треба було вшиватися. Добрячий меч, рукiв'я
iз слоново© кiстки позолочене, та ще й з блискучим каменем на яблуку, який
так i блискав довгими рiзкими променями в очi. Мечислав оцiнив той меч i
запитав:
-- Хочеш за меч коня i два рушники?
Вадим не знав, що й казати. Мечислав пiдморгнув побратимам, щоб не
втручались у торг, i додав:
-- А ще дам тобi свiй колчан iз шкiри право© руки отого перса, якого я
вбив на герцi. Я собi ще зроблю.
Ратибор, радий iз свого успiху в бою, пiдпрiгся й собi, -- хотiлося
пiддобритись до Мечислава. Цього Мечислава нiхто в полку не мiг збити з
коня, мiцний хлопець, син золотого князя, хоча зараз вiн був, як i всi,
запилений, голий по пояс, через усю спину кривава подряпина, а на спинi
витатуювано, як Тар'ягн верхи на конi женеться за кабаном зi списом
напереваги.
-- Той перс, що його вбив Мечислав на герцi, можливо, був перський
князь.
-- Який там князь, -- озвався ще хтось, -- звичайний сотник. Збруя ж
дiсталась Мечиславу не золота.
-- Йому золоту й батько дасть, -- докинув ще хтось.
Мечислав люто блиснув очима, але Вадим уже згодився. Буде в нього аж
два рушники, i колчан з ворожо© руки, i другий кiнь. Чим не козак. I козаки
з iнших полкiв як стрiнуть його, хiба ж знатимуть, що вiн ©х вимiняв? Та й
сво© заздритимуть. I вони вдарили по руках. Тим часом пiд'©здили до табору.
Пiсля того, як легка тарiйська i перська кiннота розвiялись по степу,
вози перського табору розв'язались, i по мiсточках, перекинутих через рови,
широка колона перського пiшого вiйська рушила в степ. Спереду вона виглядала
як суцiльний ряд прямокутних плетених з лози i сирицi щитiв, а зверху, iз
до княгинi.
Вона прийняла його люб'язно, вiн же повагався, тяжко зiтхнув, мiняючись
на обличчi, i зрештою звiрив ©й сво© почуття. Сказав, що сохне вiд
пристрасного кохання до не© i туги. Але княгиня Зоряна вiдмовила на його
умовляння, сказавши, що, погодившись на шлюб, вона вкрила б себе ганьбою
перед сво©м покiйним чоловiком. Адже вона допустила таке iз почуття
вдячностi, щоб врятувати життя людинi, яка вдруге подарувала ©й життя, яке
найдорожче над усе. Обов'язок для не© понад усе. А ще бiльше, мовляв, вкри
ганьбою i безчестям вiн себе сам. Адже вiн ма за дружину Ройтею, дочку царя
мiдiйцiв Астiбара, жiнку, як вона чула, дуже вродливу, вродливiшу за
багатьох жiнок. Йому слiд бути мужнiм не лише на полi бою, але й мужньо
боротися з власними пристрастями, щоб не стати рабом скороминущо© насолоди,
яко© можна зазнати i з наложницями. Iнакше, якщо про його зраду дiзна ться
царiвна Ройтея, йому не минути великого лиха. Хай вiн погаму сво© бажання,
хай просить в не© чогось iншого, i вона заблаговолить його прохання.
Почувши таку вiдповiдь, цар Стрiагней довго мовчав, а потiм обняв на
прощання княгиню Зоряну, i на мить йому здалося, що ©© тiло затрепетало йому
назустрiч. Так вiн i по©хав додому нi з чим. Але i вдома, i на полюваннi, i
на бенкетах, i в боях, i з жiнкою Ройте ю журба сушила його, а до наложниць
не було нiяко© охоти. Вiн часто жалiвся внуховi на свою долю. Зрештою узяв
пергамент, написав листа до княгинi Зоряни i примусив внуха заприсягтися,
що той вручить його княгинi пiсля того, як вiн, Стрiагней, заподi собi
смерть. I ось що було в тому листi:
"Цар Стрiагней вiта княгиню Зоряну. Я пощадив тебе на полi бою, отже,
менi ти завдячу ш тим, що живеш на свiтi i тiшишся благами життя, а ти
занапастила мене, тобто вiдплатила злом на мо добро. Якщо ти вважа ш, що
вчинила по совiстi, хай тобi у всьому таланить i будь щаслива. Якщо ж ти
пiшла проти велiння свого серця, бажаю тобi зазнати такого ж вiдчаю, якого
зазнав я, бо я гину через тебе".
Листа цього вiн поклав пiд подушку, попросив меча i мужньо позбавив
себе життя. А княгиня Зоряна ще довго правила сво©м народом. Вона пiдняла
добробут кра©ни, була для сво©х людей зразком чеснот.
Не запитуй поради у коханнi в внуха. Життя справжнього мужчини не
вичерпу ться одним лише коханням до жiнки.
Тiло -- це зосередження трьох благ; поздержливiсть у ©жi, доброчиннiсть
у поведiнцi i пошана до мудрощiв оберiгають його.
Зорян, син княгинi Зоряни i князя Мермера, правив кра©ною
сакiв-роксоланiв, яка розлягалася вiд Кавказьких гiр аж до долини рiки Дон.
На рiцi Дон князював над сар'ягнами князь Омарслав, у якого була дочка на
ймення Огняна. Вона побачила одного разу увi снi князенка Зоряна (кого вона
в життi нiколи не бачила) i вiдразу закохалась в нього; те ж саме сталося i
з князенком Зоряном -- йому приснилась i полюбилась Огняна. З того часу, як
©м обом увi снi з'явилось таке видиво, вони покохали одне одного i почали
сохнути вiд любовно© туги.
Князiвна Огняна була першою красунею серед навколишнiх князiвен, а
князенко Зорян був вродливий юнак. Отож князенко Зорян послав до князя
Омарслава у мiсто Бiла Вежа сватiв з уклiнним проханням видати за нього
Огняну. Проте князь Омарслав не дав сво © згоди, бо, не маючи нащадка
чоловiчо© статi, хотiв видати дочку за когось iз сво©х родичiв. Проте Богиня
Ягна противилась тому, а Огняна весь час молилась Ладi за сво кохання.
Невдовзi князь Омарслав запросив до себе в гостi всiх старшин сво © держави,
дружкiв, родичiв i найкращих витязiв, щоб залагодити весiлля Огняни, однак
не обмовився жодним словом, за кого саме збира ться ©© видати. Коли гуляння
було в розпалi, батько покликав Огняну в бенкетну залу i сказав так, щоб
гостi почули його слова:
-- Сьогоднi урочистий день твого весiлля, дочко, тим-то роздивися i
придивися до всiх, хто тут зiбрався, потiм вiзьми золотий келих, наповни
його вином i дай тому, чи ю дружиною хочеш стати, вiн назве тебе сво ю
дружиною.
Княжна Огняна оглянула всiх довкола i вийшла до сiней з плачем, бо
сподiвалась побачити Зоряна, якого встигла повiдомити, що готуються
заручини.
А тим часом князенко Зорян, який стояв табором неподалiк Дону, потай
вiд свого вiйська вночi в супроводi свого вiзничого став у колiсницю i
помчав щодуху до города Бiла Вежа. Наблизившись до мiста, вiн залишив
вiзничого з колiсницею у затишному мiсцi, а сам у сарматському вбраннi пiшки
пiшов далi. Прибувши в палац, у сiнях побачив Огняну, яка стояла,
заливаючись сльозами, i наливала вино в келих. Князь Зорян пiдiйшов до не© i
сказав:
-- Огняно, ось я бiля тебе, я, кого ти бажала, я -- Зорян.
Дивиться вона -- перед нею ставний юнак, той, який ©й приснився.
Зрадiла вона дуже i подала йому келих з вином. Вiн забрав iз собою князiвну
Огняну, посадив у колiсницю i чимдуж тiкати. Служницi, якi знали про кохання
сво © панни, не зчинили галасу, а коли батько звелiв покликати дочку,
сказали, що не можуть ©© знайти.
Цiлий день вiйсько князя Омарслава нишпорило по навколишнiх лiсах i
вибалках, щоб зiтнути голову зухвальцевi, який умкнув князiвну, i дiстати
винагороду, проте намарне. Лише через день князь Зорян прислав пишне
посольство, яке сповiстило, що князiвна Огняна у князя Зоряна, i вони хочуть
прийняти батькове-матерiне благословення. Князь Омарслав був задоволений, що
дочка знайшлася, а вiн ма високородного зятя, i справив бучне
весiлля.
Трохи да жiнцi батько, трохи дають родичi, але найбiльше да жiнцi
милий серцю чоловiк. Якщо чоловiк втiшений жiнкою, то це при мно Богу.
Слушна нагода трапля ться раз в життi i коли ©© втратити, вдруге не
дочека шся.
Анахарс, син слов'янського князя Гнура, внук князя Лiпослава i правнук
князя Свiтозара, прибув iз далеких подорожей на Укра©ну. Цей Анахарс, як
бачите, був дуже знатний, але ще й дуже розумний. Ще малим вiн вивчив
грецьку мову при дворi свого батька вiд драгоманiв i рабiв. Знав вiн також
перську i мiдiйську мови. Батько часто брав його з собою, коли ©здив у гостi
чи в справах до молодших золотих князiв, чи то до роксоланiв, чи до
сарматiв, а чи до волинян, чи до галичан, чи до кра©нцiв. Коли Анахарс досяг
козачого вiку, йому треба було постригтись у козаки. Вiн не став голити
сво © чуприни пiд оселедець i не став голити сво © молодо© борiдки, щоб
кохати козацькi вуса. Вiн одягся, як знатний скiф (скiфами звали слов'ян
греки), i удвох з молодим греком-рабом, з яким здружився i мав його за
вiрного слугу, сiв на грецький корабель, щоб побачити свiт. Цей корабель вiз
у Грецiю укра©нську пшеницю i мед.
Довго пiсля того про нього нiхто не чув, i всi думали, що вiн пропав. У
всiх кра©нах, про якi чували греки, побував князенко Анахарс: в Iндi© i в
гиптi, в Галi© i Грецi©, але найдужче йому до душi припала Грецiя. Там вiн
пiзнав премудростi поезi© i фiлософi© i став мудрецем. На диспутах у
високоаристократичному товариствi його шанували. Слава про Анахарса, як
одного з трьох мудрецiв свiту, досягла навiть тарiйських земель, i про не©
почули укра©нськi князi. Проте самi укра©нськi князi, i старiйшини, i
волхви, i народ сторонилися грецького письма, бо воно прославляло грецьких
богiв, а в договорах послуговувалися рабами-драгоманами. Драгоманам жилося
при багатих тарiйських князях дуже добре, i ©м мало хто нагадував, що вони
раби, отож служили вони вiддано. Вся ж вiра, i iсторiя, i наука укра©нського
народу жила в головах волхвiв, старшин i князiв, якi знали напам'ять
молитви, знахарство i суспiльнi та вiйськовi закони.
Нарештi князь Анахарс постарiв у чужих краях, i йому захотiлося
повернутись додому, до могил предкiв. За роки подорожування, за тяжiстю
сво © мудростi вiн забув, як строго дотримуються на Укра©нi вiри у сво©х
Богiв. Повертаючись у Скiфiю, йому довелося пливти через Чорне море i
пристати до острова Кизик. Греки-кизикинцi в той час справляли свято матерi
богiв Гери. Анахарс, який перед цим перетерпiв велику бурю на морi i думав,
що вже не побачить домiвки, дав Богинi Герi таку обiтницю:
-- Якщо повернуся додому здоровим i неушкодженим, то принесу тобi
жертву по обряду, який бачив у кизикинцiв, i встановлю в твою честь всеношне
святкування.
Повернувшись благополучно на Укра©ну, Анахарс та мно пiшов у Гiлею, що
бiля Ахiллового тирловища, вкриту густим лiсом. Там вiн повнiстю здiйснив
обряд святкування, почепив на себе маленьке зображення Богинi Гери i бив у
тимпани. Якийсь слов'янин пiдглянув усе це i доказав князевi Савлу, який
проходив з вiйськом неподалiк. Князь Савло, побачивши Анахарса пiд час
справляння обряду, вбив його стрiлою з лука.
Позичай мудрiсть, а Бога свого май. Людей без вiри у свого Бога в душi
Бог прирiка служити iншим. Справдi мудрий нiколи не вiдмовиться вiд вiри
предкiв.
Пiсля трагiчно© подi© iз Анахарсом на народ укра©нський впало два
грiхи. Анахарс осквернив грецьким обрядом священний лiс Гiлею, а князь Савло
осквернив себе братовбивством. Цього ж року у бою з тавро-скiфами вiн був
убитий випадковою тарiйсько© стрiлою.
Нечиста сила не забарилася ополчитися проти укра©нського народу в
образi перського царя Дарiя Ахаменiда iз семисоттисячним вiйськом. Дар'явауш
Ахаменiд був на той час володарем Персi©, Вавилонi©, Мiдi©, Маргiанi, Еламi,
гипту, Парфi© i багатьох iнших (в тому числi й грецьких) кра©н. Ще дехто з
персiв пам'ятав iз переказiв дiдiв, як вони тремтiли перед
гiммiрами-скiфами, i корились ©м, i сплачували данину, як ©хнiй цар Кiр
Ахаменiд безславно загинув в укра©нських степах. Тому цар Дарiй вирiшив
довести до зенiту славу персiв, пiдкоривши вiльнолюбних тарiйцiв. З усiх
покорених народiв вiн зiбрав вiйсько у 700 тисяч чоловiк. Кораблiв же в
нього було 600. Iоняни, холiйцi i гелеспонтiйцi споруджували царю Дарiю мiст
спершу через Боспор Фракiйський, а потiм через Дунай. На ши© рiки Дунай вони
почепили намисто iз сво©х кораблiв.
Коли Дар'явауш Ахаменiд iз сво©м вiйськом прийшов до мосту на Дуна©,
вiн зав'язав на ременi 60 вузлiв i сказав iонiйським тиранам:
-- Iоняни, вiзьмiсть цей ремiнь, i як тiльки побачите, що я виступив
проти скiфiв, розв'язуйте кожен день по вузлу. Якщо всi вузли закiнчаться, а
я не повернуся, то пливiть на батькiвщину.
Укра©нцi зiбрались на раду: старiйшини, волхви i князi вiд кра©нцiв,
галичан, волинян, слов'ян, сарматiв i роксолан. Всi цi зрiдненi племена
вирiшили дружно виступити проти царя Дарiя. Лише пiвнiчнi сусiди --
андрофаги i пiвденнi родичi -- кримськi тарiйцi-кiмарiйцi вiдмовились
вступити в союз, бо цар Дарiй, мовляв, прийшов помститися укра©нцям за
походи в Передню Азiю, а вони в тих походах не брали участi.
Укра©нцi згрупували всi сво© вiйська у три армi©. Населення, яке жило в
пониззi Дунаю, Днiстра, Бугу i Днiпра, покинуло насидженi городища i
вiдiйшло на пiвнiч у Полiсся, де можна було краще сховатися вiд напастi.
Головне вiйсько з пiшими во©нами вiд усiх земель i слов'янською
кiннотою очолив слов'янський великий князь Iдан. Кiнноту ж кра©нцiв, галичан
i волинян очолив венетський князь Скопа. Сармати i роксолани утворили третiй
загiн пiд рукою сарматського князя Такаслава. Князь Iдан зi сво©м вiйськом,
яке було найчисленнiше i в якому була зосереджена пiхота з усiх земель,
повинен був вести головнi, стримуючi противника, бо©, коли ж йому треба було
вiдступити i перешикувати ряди, то двi фланговi армi© на чолi з князем
Скопою i князем Такаславом нападали на персiв з флангiв.
Ще не все вiйсько царя Дарiя переправилось через Дунай, як тарiйцi
зав'язали бiй, але персiв було так багато, що до вiйська князя Iдана
при дналось i вiйсько князя Такаслава, сам князь Iдан не змiг би ©х
стримувати цiлий день. Цiлий день тривала битва, пiд час яко© тар'ягни
поступово вiдступали, розтягуючи наступальнi порядки персiв i тягнучи ©х у
бiк Лукомор'я. Коли ж Дарбог-Сонце почало опускатись до обрiю, з пiвночi на
персiв звалилися кiннотники князя Скопи. Перси, бачачи, що день
закiнчу ться, а тут ще свiжа кiннота укра©нцiв ув'язалась у бiй, полишили
думку про переслiдування для остаточно© перемоги, стали отаборятися. Коли ж
уранцi вся перська армiя переправилась, перешикувалась i приготувалась до
бою, вони побачили у напрямку свого руху розгорнутi ряди десь iз трьох тисяч
вершникiв, якi охоплювали перський табiр пiвколом i досилали до табору
стрiли iз сво©х потужних лукiв. Коли ж цар Дарiй випустив проти них два
кiннi корпуси по п'ять тисяч вершникiв, скiфи розсипались по степу i зникли
за обрi м. Перед царем Дарi м розлiгся чистий степ, лише там, де степом
пройшли головнi сили князя Iдана, чорнiла вибита дорога. Дарiй наказав
вiйську шикуватися в похiднi колони i йти по цьому слiду. Ведучи безперервнi
авангарднi бо©, вiйсько царя Дарiя дiйшло до города Роднi на Днiпрi, в якому
не застало нi одного жителя, пiшло за Днiпро i дiйшло до Азовського моря.
Вiд Азовського моря князь Iдан почав вiдступ до Волги. Цар Дарiй знав,
що в тилу в укра©нцiв буде широка, як море, рiка Волга, тому подiлив сво
вiйсько на сiм колон i став пiвкiльцем обходити головнi сили скiфiв. Нарештi
неподалiк Волги князь Iдан з вiйськом опинився в пастцi, i цар Дарiй наказав
будувати сiм укрiплених таборiв на 12 верстов один вiд одного, щоб,
затримуючи скiфiв валами, половину свого вiйська згрупувати в кулак i
розбити князя Iдана. Коли ж розвiдувальнi загони персiв уклинилися в оточену
територiю, вони не знайшли там нiякого вiйська. Вiйсько князя Iдана
об'явилося позаду перських укрiплень. Розлючений цар Дарiй не знаходив собi
мiсця. Забобон перед смертю царя Кiра злякав його, i вiн побоявся iти додому
через землi роксоланiв понад Арiйським морем. Тому вiн наказав припинити
будiвництво укрiплень i рушати в зворотну дорогу.
Коли вiйсько царя Дарiя знову переправилось через рiку Дон i рухалось
степом, розвiдка донесла йому, що з право© руки рухаються незчисленнi загони
скiфiв. Цар персiв Дарiй I Ахаменiд послав до князя Iдана послiв з
посланням, у якому говорив: "Князь Iдан, ти дивак, чому ти все втiка ш, хоча
у тебе вибiр? Якщо ти вважа ш себе в змозi протистояти мо©й силi, то
зупинися, припини сво блукання i вийди на бiй зi мною. Якщо ж ти призна ш
себе дуже слабким, тодi тобi варто перестати втiкати i, несучи в дар сво му
володаревi землю, вступити з ним у переговори".
Великий князь Iдан вiдповiв так: "Я i ранiше не втiкав вiд страху перед
кимось, i тепер не тiкаю. Я веду вiйну, а вести вiйну, як говорять нашi
веди, можна багатьма способами, можна наступати, можна вичiкувати, можна
хитрувати, бо у вiйнi головне не спосiб ведення, а перемога. Замiсть
городищ, якi ти зруйнував, ми побуду мо новi, адже земля наша велика. Якщо ж
ви бажа те, щоб то не стало, битися з нами, то у нас батькiвськi могили.
Знайдiть ©х i спробуйте зруйнувати, i тодi дiзна тесь, станемо ми битись чи
нi. Володарями ж сво©ми я вважаю богиню Ягну i прабатька нашого Тар'ягна".
Пiсля цих переговорiв напади укра©нцiв стали навальними. Перська
кiннота зразу ж тiкала вiд тарiйсько© пiд захист сво © пiхоти, коли ж
укра©нцi нападали на становище царя Дарiя, обознi осли здiймали таке ревище,
що це полохало скiфських коней.
Якось тарiйцi прислали царю Дарiю дощечку, на якiй були намальованi
пташка, миша, жаба i п'ять стрiл. Дарi вi пiдлабузники прочитали цей лист,
що буцiм скiфи визнають над собою Дарi ву владу i в знак цього приносять
землю i воду (миша i жаба), здаючись разом з кiннотою, яка швидка, як птах,
i пiхотою (стрiли). Але радник царя Дарiя Горбiй вичитав сумнiший змiст:
-- Якщо ви, перси, як пташки, не полетите в небо, або, як мишi, не
зари тесь у землю, або, як жаби, не поскачете у болото, то будете враженi
цими стрiлами.
Проте цар Дарiй наказав привести полоненого укра©нського волхва i,
пообiцявши йому волю, попросив розтлумачити послання.
Волхв сказав:
-- Ти не можеш дарувати менi волю, поки знаходишся на нашiй землi. Бо я
завжди вiльний у сво©й вiрi Ягнi i завжди невiльний, доки по мо©й землi
ходить ворог. Тому я зобов'язаний з ним боротись словом i дiлом. Лист же
чита ться так:
"П'ять племен, якi поклоняються Дарбоговi, Данi i Дудю, iдуть на тебе
вiйною i готовi до вирiшального бою".
Армi© вибрали рiвне поле i вишикувались у бойовi порядки. Позад
вишикуваних вiйськ перси i укра©нцi спiшно будували укрiпленi табори,
заздалегiдь обперезавши ©х зчепленими возами у кiлька рядiв. Лiто вступало в
силу, хоча степ ще не зовсiм висох, земля вже добряче вiдлунювала вiд
кiнських копит i була пiд заступами во©нiв, якi копали захиснi рови, як
камiнь, проте трави ще не в'янули, лише сильнiше шелестiли, i коли по них
проходили отари овець, вони вже не пiднiмались на другий день вiд роси.
Загони вершникiв, якi гарцювали вслiд за отарами, i стадами корiв, i гуртами
коней, здiймали куряву, яка пiдiймалась у безвiтряному степу високо i так
стояла стiною аж до вечiрнiх сутiнок, поки легенький вiтрець уночi не
розстеляв ©© знову по землi.
Вiйсько Дарiя I вже не налiчувало тих 700 тисяч, якi вiн привiв, а вже
на третину зменшилося. Ще перси докопували рови, робили вежi для
спостереження i запасалися водою з невелико© степово© рiчечки, а вже бiльше
тисячi вершникiв-козакiв спiшилися в степу на вiдстанi польоту персько©
стрiли i нахабно стали лаштувати для стрiльби сво© надпотужнi серед
навколишнiх народiв луки. З попереднього досвiду перси вже знали, що перед
ними полк козакiв, молодих во©нiв, якi ще лише готувалися стати справжнiми
вояками, хто через три роки, а хто завтра мали одягти повний обладунок i
ковтнути вогненного трунку iз золоченого черепа найзнатнiшого ворога. А
зараз це були вiдчайдухи, голi по пояс, геть потатуйованi зображеннями
рiзних подвигiв Тар'ягна. Голови в них виголенi, лише серед голови
ритуальний оселедець тако© товщини, аби волосся, могло пролiзти через отвiр
персня. I хоча вони були по пояс голi, в шкiряних штанях, в сап'янцях i без
шапок, битися з ними перськi во©ни не дуже хотiли, бо козаки зовсiм
зневажали смерть. А людину (це зна кожен во©н), яка зневажа смерть, важче
вбити, нiж людину в бойовому обладунку, бо голе тiло нiби випромiню з себе
захисний панцир, i шабля його погано цiлить, бо воно занадто чутливе i
блищить, змащене жиром i зрошене потом, воно ся i слiпить очi.
Тим часом майже всi козаки вклали сво©х коней у траву i вишикувались
фронтом у двi шеренги навпроти перського табору. Десь iз сотня ©х полетiли
на конях до табору, женучи коней по пiвколу, яке у одному мiсцi найбiльше
наближалось до табору. Вони не тримались руками нi за кантар, нi за гриву,
кричали, улюлюкали, ставали у сiдлi навстоячки, стрiляли з лукiв i волочили
за собою на арканах декiлька обезголовлених перських трупiв, одягнутих у
дорогу одежу, Перси з табору пiзнали в тих трупах старшин п'ятитисячного
загону, який пiшов на здобутки харчiв i не повернувся. Нарештi стрiли
козацькi з першо© шереги свиснули над валом i надаремно вп'ялися у вози i в
землю, лише одна уцiлила в горло сотника, i вiн звалився. Люди з його сотнi
стали поправляти на конях збрую i лаятися, тим часом як козаки мчали до
табору по пiвколу, наблизились, розвернулись до персiв боками i стали
зручними мiшенями для стрiльби з лука. Перси почали висовуватись з-за валiв,
щоб уцiлити в кого-небудь, проте не встигли вони випустити по стрiлi, як
козацькi стрiли, випущенi з друго© шереги з надпотужних, в рiст людини,
лукiв, то там, то там знайшли жертву. I вже декiлька козакiв iз сотнi, яка
дражнила персiв, клюнули носами в гриви коней, але товаришi пiдхоплювали ©х
за руки з обох бокiв, не даючи сповзти з коня, продовжували шалений галоп,
вiддаляючись до сво©х, а Смерть i Слава дихали над ними то холодним, то
гарячим подихом. Тим часом тисяча перських кiннотникiв вже вишикувалась бiля
ворiт по чотири в ряд, розв'язали вози, i вони ряд за рядом стали вилiтати з
табору, охоплюючи спiшених козакiв з тилу, а на валу шерегою пiднялись
лучники персiв теж iз великими луками бiльше людського зросту. Козаки в одну
мить вихопились на коней i полинули, пригнувшись до грив, назустрiч перськiй
кiннотi i змiшались з персами в скаженiй рубцi, а лучники на валу опустили
луки.
Ратибор, молодий козак, гарячий, якому лише цi © весни чорну чуприну
поголив волхв, залишивши оселедець, виривався з правого боку на пiвконя
поперед полковника Доброслава, i Доброслав кра м ока бачив Ратиборову
зiгнуту лiву руку, яка мiцно тримала кантарку, i дивився на золотошоломного
перського витязя, для якого вiн перехоплював у праву руку легкий спис,
вкинувши меч у пiхви.
Все ж витатуюваний синiй пардус на Ратиборовiй голiй лопатцi, що його
хвiст сягав аж на жилаве передплiччя, не випадав з його зору, бо в бою треба
бачити не лише ворога, а й товариша. Хоча цей Ратибор не мав ще нi одно©
шкiри з голови ворога, не мав ще й побратима, але був з молодих, та раннiх.
I коли полковник Доброслав метнув списа, а перський полковник здибив коня, i
спис вп'явся коневi в шию, i кiнь став осiдати на одну ногу, а вершник,
втрачаючи рiвновагу, вiдкинув голову назад, зiтнулись першi ряди. Ратибор
махнув мечем -- i голова перса зависла в повiтрi, хоча тулуб з конем рухнув
до землi. Ратибор пiдхопив голову лiвою рукою i приник до гриви коня, а
тiлоохоронець знатного перса з усього маху опустив на Ратибора важкий,
розширений на кiнцi, палаш. Доброслав, вiдбиваючи удар, бачив лише
тiлоохоронця, що важко хекнув, опускаючи палаш, подумав: "Мало тобi, козаче
Ратиборе, довелось повоювати", -- озирнувсь, щоб побачити, що залишилось вiд
Ратибора. Проте побачив, що палаш перса уп'явся в ремiнне Ратиборове сiдло i
хребет коня потяг перса за собою, i вiн упав пiд копита, а Ратибор пiд
конячим пузом не випускаючи голови перса, мчав далеко в степу. Очумiлий вiд
болю кiнь летiв як вiтер, а Ратибор не мiг вихопитись в сiдло, бо йому
заважав перський палаш. Нарештi кiнь Ратибора притишив бiг. Ратибор сплигнув
на землю, прив'язав до пояса золочений шолом, лизнувши ворожо© кровi iз
зрiзу ши© перського во©на, кинджалом черкнув по лобi i поза вухами i
витрусив череп зi шкiри. Тодi накрутив пишнi перське волосся на лiву руку i
зняв iз здихаючого коня аркан. Конi без вершникiв вилiтали з бойового
тлумовиська, свиснув аркан Ратибора -- i вже Ратибор пiдтягував до себе
норовистого буланого перського жеребця. А над степом залунав могутнiй
посвист, козаки кинулись у рiзнi боки, з ворiт перського табору вилiтав ще
один легкий кiнний полк.
Так починався цей день. Перси не гналися слiдом, почали збирати вбитих.
Подекуди мiж персами лежали i козаки i ©хнi невеликi кудлатi конi, пробитi
списами. Однак серед козакiв жодного живого. Поранений тяжко козак добивав
себе кинджалом або просив про це свого товариша, бо йому не хотiлося бути
рабом свого ворога нi на цьому, нi на тому свiтi.
Тарiйцi вважали, що дружба мiж козаками повинна бути такою вiдданою, що
коли побратим просить побратима допомогти йому померти, вiн не може
вiдмовити йому в цiй надзвичайнiй просьбi, як це йому не важко.
Вирвавшись з бою, козаки пустили коней ступою i групами рухались до
свого табору. Хто, захлинаючись, розказував про бiй, а хто сумно похнюпився,
бо не винiс з бою нi одно© ворожо© голови. Вадим, якого лише цi © весни
постригли в козаки, гаряче розказував:
-- Як зiткнулись першого разу, я ледве ухилився вiд палаша.
Всi бачили вже запечену округлу рану на плечi. Палаш зрiзав лише шкiру
з м'ясом, кров потекла по голому тiлу, по виколотому на тiлi сонцю; i хоча
кров, змiшана з пилюкою, i потом, i синiм татуюванням по всьому тiлу, була
Вадимова, а не ворожа, Вадим був збуджений i щасливий.
Бiлявий Мечислав, син князя Такаслава, який пробував у козаках третiй
рiк i вже мав бiля сiдла iз десяток шкiр iз перських голiв, запитав:
-- А де тво© рушники, щоб руки витирати у походi? -- Вiн мав на увазi
шкiру з волоссям з голови ворога.
Але Вадим не образився, у нього теж був трофей: меч без пiхв, який вiн
пiдхопив на полi бою, коли вже треба було вшиватися. Добрячий меч, рукiв'я
iз слоново© кiстки позолочене, та ще й з блискучим каменем на яблуку, який
так i блискав довгими рiзкими променями в очi. Мечислав оцiнив той меч i
запитав:
-- Хочеш за меч коня i два рушники?
Вадим не знав, що й казати. Мечислав пiдморгнув побратимам, щоб не
втручались у торг, i додав:
-- А ще дам тобi свiй колчан iз шкiри право© руки отого перса, якого я
вбив на герцi. Я собi ще зроблю.
Ратибор, радий iз свого успiху в бою, пiдпрiгся й собi, -- хотiлося
пiддобритись до Мечислава. Цього Мечислава нiхто в полку не мiг збити з
коня, мiцний хлопець, син золотого князя, хоча зараз вiн був, як i всi,
запилений, голий по пояс, через усю спину кривава подряпина, а на спинi
витатуювано, як Тар'ягн верхи на конi женеться за кабаном зi списом
напереваги.
-- Той перс, що його вбив Мечислав на герцi, можливо, був перський
князь.
-- Який там князь, -- озвався ще хтось, -- звичайний сотник. Збруя ж
дiсталась Мечиславу не золота.
-- Йому золоту й батько дасть, -- докинув ще хтось.
Мечислав люто блиснув очима, але Вадим уже згодився. Буде в нього аж
два рушники, i колчан з ворожо© руки, i другий кiнь. Чим не козак. I козаки
з iнших полкiв як стрiнуть його, хiба ж знатимуть, що вiн ©х вимiняв? Та й
сво© заздритимуть. I вони вдарили по руках. Тим часом пiд'©здили до табору.
Пiсля того, як легка тарiйська i перська кiннота розвiялись по степу,
вози перського табору розв'язались, i по мiсточках, перекинутих через рови,
широка колона перського пiшого вiйська рушила в степ. Спереду вона виглядала
як суцiльний ряд прямокутних плетених з лози i сирицi щитiв, а зверху, iз