Страница:
мед Слави п' Кiнь-Сонце.
Тар'я!
Солодка хвиля з надр Дунаю,
перемiшана з суттю живильною, стала амрiтою,
це та мна суть Тоуку,
який смачний Богам i суттю безсмертя.
Ми оголошу мо назву це© речовини -- Тоук,
на цьому святi ми йому поклоня мось,
хай волхви принишкнуть, коли мовиться ця назва,
чотирирогий, червоний бик його вивергнув з себе.
Четверо рогiв, тро нiг у нього,
двi голови, сiм рук у нього,
голосно реве бугай, прив'язаний трьома петлями,
великий Бог увiйшов у безсмертних.
Боги вiднайшли у коровi Тоук,
трояко подiлений i схований Папою,
Тар'я джерелом одного, Свiтло джерелом другого,
третя суть Тоуку -- це ©хня сукупна дiя.
Струменi Тоуку течуть iз серця Водана,
оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт,
подивимось уважно в цей прозорий Тоук
i посерединi зауважимо золотий прутень.
Так думки зливаються у потiк слiв,
очищенi добрими, сердечними помислами,
так i прозорий Тоук збiга на вогонь,
стриба , наче сарна, яка втiка вiд стрiли.
Наче водоворот у руслi рiки,
завихрю ться Вогонь i народжу ться вiтер,
потiк Тоуку, як рудий жеребець,
що лама огорожi, набрякаючи силою.
Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича,
наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка,
струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова,
всезнаючий Тар'ягн насолоджу ться Тоуком.
Струменi Тоуку, що ллються у Вогонь,
схожi на жiнок, якi хорошаться до весiлля,
там, де готують хмiльнi напо© i страви смачнi,
де очищають Тоук для священного Вогнища.
Тож спiваймо шану i хвалу
задля того, щоб численнi були стада корiв,
нашi пожертви в угоду Ягнi
струменi Тоуку запаленi супроводжують.
На тебе, Тоук, як на основу, зiперте життя,
ти -- серце в океанi, сила в життi,
хай досягнемо ми то© солодко© митi,
що принесла зародок на поверхню води.
Тар'я!
Вшануй вiстю, Сваржичу,
Добро, Рода i Ладу з Ладом,
уваж рiд наш, що йде вiд Тар'ягна,
ми за звича м окропили солому тоуком.
Адже ждуть Боги Слави вiд нас,
привези ©х усiх тридцяти трьох
на рудих конях, бо ми ©х хвалимо,
ми могутнi, бо дотриму мось звичаю.
О покроплений тоуком, ство Вогню,
почуй нашi священнi пiснi,
якими сини Тар'ягна-змi борця
кличуть тебе на допомогу.
Тебе, чия Слава найяскравiша,
прикликають свiтлочолi арiйцi,
тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного,
щоб ти повiз нашу жертву Ягнi.
Тебе, як волхва, що творить требу узвича ну,
постановлено перевiзником,
бо ти найкраще сподоблю шся достатком,
Сваржичу, сине великого Сварга.
Ти ожива ш у чар-трунку хмiльному,
коли його бризкають на Вогонь,
тебе, високе свiтло, о Ягно,
ми шану мо, викрешуючи Сваржича.
Тар'я!
Для Вогню у всiх проявах, для Сварга,
ми склада м очищенi прозорi, як тоук, слова,
волхви подумки уявляють його присутнiсть,
священики укра©нськi створюють образ його досконалостi.
Вiн освiтив, як народжувався, обидва свiти,
цей син був достойний надiй обох батькiв,
Вогонь -- носiй пожертв, вiчноюний,
добрий гiсть для весi -- ясний i блискучий.
Розлитий у свiтi Божистий розум
народив Вогонь внутрiшнiм зусиллям,
до велико© Ягни я звертаюся,
сподiваючись на доброзичливiсть i благословення.
Прагнучи оволодiти хатнiм Божеством,
ми вибира мо йому нагороду щедру,
дар Бога, який володi силою духа,
Вогонь, що палахкотить дивним полум'ям.
Щоб заслужити його прихильнiсть,
люди запалили його в печi помiж каменiв,
протягнули жертовну ложку,
полили тоуком родове Вогнище.
О Боже, з чистим полум'ям,
навколо тебе в час утчi сидять господарi,
о Ватро, тi, хто розiслав солому золоту,
просять тво © милостi i вiдданостi.
Сварго заповнив обидва свiти,
а Вогонь, коли народжу ться, можна тримати мiж двох долонь,
цього спiвака водять навколо Сваржича,
щоб висвятити у волхви.
Поклонiмося Вогню, який пересила жертву Богам,
шануймо Сваржича за усталеними звичаями,
колiсничий високого закону, який крутиться в рiзнi боки,
Вогонь був поставлений попереду Богiв.
Для юного Сваржича, який здiйсню круговорот,
святий волхв очистив молитвою три полiна,
одне полiно вiд нас, одне вiд Землi, а одне вiд Дива,
щоб наблизитись до спорiдненого свiту.
Мудрий господар вiд людей принiс пожертви,
слова його гострi, як сокира,
швидко дiючи, пiднiмаються вгору i спускаються вниз,
Ягна вклала зародок у все сутн .
Народившись в рiзних утробах, вiн ожива ,
ста як бик або як рикаючий лев,
Сварго широкий високий i безсмертний,
той, хто розда блага i скарби шанувальникам.
Сварго так колись пiдняв небозвiд,
утворив спину дива на радiсть людям,
як i ранiше родить поживу для живих створiнь,
кружля , безсонний, звичним шляхом.
Пiдтриму закон, да натхнення,
Вогню захопив Тар'я для нас на Дивi,
шлях Вогню яскравий, вiн золотоволосий,
вiн пломенiючий, хай дасть нам удачу.
До чистого, як Сонце, Вогнища,
прапора дивного, схожого на Вранiшню Зорю,
до Сонця - господаря Дива, що сi щедроти,
ми зверта мось урочисто i радiсно.
До осяяного волхва щедрого,
до домашнього Бога - Варти - Сваржича,
до яскравого i красивого, як щастя,
до домашнього Вогню, дарованого Тар'ягном, зверта мось.
Тар'я!
Пробуджений Вогонь лине назустрiч Зорi,
натхненням нагороджу весь i волхвiв,
захоплю подих шанувальникам, що ранок зустрiчають,
вiзничий пожертв розчиня ворота Мороку.
Сварго дуже вирiс, дякуючи заговорам,
пiсням похвальним, доречним до дiйства,
любимо всеохоплююче проявлення закону,
Сваржич спалахнув назустрiч Диву.
Його було пущено серед укра©нських племен
як зародка вод, як корону Сонця,
бажаний, достойний пожертв, вишнiй,
вiн став натхненною вершиною нашо© молитви.
Короною ста Вогонь, як його запалюють,
короною для волхва, короною для Перуна,
короною для виночерпiя i для Домовика,
окрасою для рiк, долин i гiр.
Сваржич спостерiга за польотом птиць,
тягнеться юний до руху Сонця,
Вогонь уважний до семичасного пупа життя,
вiн пiднiма язики, слiдкуючи за весiллям Богiв.
Сваржич може бути вогненною стрiлою,
це Бог, який зна всi межi,
стереже засiки з ©жею, з тоуком, загорожi з товаром,
за достатнiм достатком нашим пильну .
Сваржич виходить на лоно, залите тоуком,
жир для нього -- якнайкращий напiй --
сяючий, прозорий, рожевий, чистий,
вiн знову й знову оновлю ться.
Ледве народившись, зроста завдяки сухим стеблам,
мiцнi , коли стебла политi тоуком,
наче води ринучi вниз захоплюють дух,
так дух захоплю Вогонь, який рветься вгору.
Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах,
на вершинi Дива, на пупi Землi,
як корона -- Ватра, як подарунок Ягни,
як вiсник вiд не© до нас на точок.
Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво,
розширився простiр завдяки джерелу свiтла,
коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога,
вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв.
Доведи, Сваржичу, до мети, --
пошли корову, як винагороду за шану,
хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi,
о Ватро, хай буде тво благословення.
Тар'я!
Ватро, зроби сво полум'я, наче петлю,
вирушай, мов несамовитий князь з дружиною,
кинувшись вперед, як хижий аркан,
пробий ворога розпеченою стрiлою.
Тво© гарячi вихори швидкi,
нагло хапай ними, могутньо палаючи,
iскри сво©, Сварго, розсипай на всi боки,
вогнi, як птахи, головешки, як золото.
Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв,
захисти народ, не потерпи хули,
хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька,
хай не завадить тво©м хижим стрибкам.
Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив,
спопели ворогiв списами полум'я,
тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать,
спали до тла, наче сухий кущ.
Наблизимось до полум'яних коней Вогню,
пашать гранню червоною полiна,
вiн захища й очищу того й iншого,
хто лицем чу ласку чистого Вогню.
Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi зна мо,
натхнення для пiсень з Ватри берем,
хай зверне увагу Ягна на нашi речення,
як ми славимо ©© сина -- домашн Вогнище.
У нашiй печi нiколи не затуха ,
невтомно пала , тлi , жеврi , горить,
стiни печi захищають Вогонь звiдусiль,
пiд -- для нього лоно, точок священний.
Тво© служителi, Ватро, все бачать,
ти ряту ш наш дiм вiд злого,
Вогонь очища благочестивих,
вiдляку наслання i тьму.
Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтриму ш,
пiд тво ю зверхнiстю i ми пану мо,
наша хвала -- то твоя iстина,
твори за звича м i справедливiстю.
Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча,
прояви, Ягно, Божисту силу,
хай вистрелять луки твого полум'я,
розбий ворогiв на черепки.
Той пiзна твою милiсть, молоде полум'я,
хто молитву викону узвича ну,
свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв,
багатство,пишноту i пошанування.
Хай буде Ягна багата гарними дарами,
тим,хто постiйно шану ©© молитвами,
служить ©й у хатi-свiтлицi,
для Богошанувальникiв i блага Божистi.
Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула,
хай наша пiсня буде ©й люба, як люба чоловiку жiнка.
Дарбог ©де до Ягни на прекрасному повозi,
Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi.
Хай вiн сам собi у нас розгора ться,
освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi,
щасливi духом, ми пiклу мось про нього
краще, нiж iншi недбайливцi.
Ми шану мо животворну Ягну,
кладучи дрова, щоб жив Сваржич,
хай спалить святий Вогонь злих ворогiв,
обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго!
Тар'я!
Цi молитви ми шлемо Вогню червоному,
володарю мужiв iз заплетеною косою,
щоб були щасливi двоногi i четвероногi,
щоб у нашому селищi нiхто не хворiв.
Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний,
сотвори нам радiсть, шану мо тебе,
ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн,
просвiтли нас i мудрими зроби.
Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги,
щедроти тво©, то наших чоловiкiв снага,
тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас,
не нароби шкоди, ми шану мо тебе.
Заговорю тебе, буйна червона Ватро,
солодкозвучний спiв поважного волхва,
хай омине нас твiй гнiв Божий,
тiльки помилування ми просимо.
Рудий кабан небесний iз заплетеною косою,
ти той, хто все лама супроти себе,
тримаю в руках вiдворотний цiлющий засiб проти Вогню,
щоб вiд його стихi© врятувати оселi.
Спiв волхва, солодший за солодке,
луна для батька Перунiв, червоного Ра,
даруй нам, Боже безсмертний, варену ©жу,
змилуйся над нами, дiтьми i онуками нашими.
Нi старшого серед нас, анi молодшого,
нi веселого, анi смутного,
нi батька, нi матерi наших дочасно не бери,
не заподiй ©хнiм тiлам опiкiв.
Нi дiтям нашим, нi довжинi вiку нашого,
нi нашим коровам, нi коням не зашкодь,
не вбий, Ватро, у несамовитiй лютi наших мужiв,
з жертвами пошани ми завжди перед тобою.
Я назвав тобi нашу шану i прохання,
помилуй, нас, батьку громiв-блискавок,
адже благословенна милiсть твоя поблажлива,
ось ми перед тобою просимо помочi.
Вiдкинь ту зброю, що вбива корiв i людей,
ти володар над мужами, хай буде воля твоя шляхетна,
помилуй i заступи, Боже,
дай нам для мiцi подвiйний панцер.
Бажаючи тво © пiдтримки, ми склали пошанiвок,
хай нас почу Ягна i червоний Вогонь з Перунами,
хай нас щедро обдарують мати-батько,
Боги: Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Те сяяння, що вийшло iз джерела бiлого Вогню,
увiйшло в лоно матерi батькiвською силою, заспiвало на сiм голосiв,
самиця i самець злучаються в могутньому поривi,
вони сво©ми тiлами охоплюють сутн життя.
У того гарячого бугая, який iсну в просторi,
дiйнi корови, i кобили, i ягницi, яких вiн обходжу ,
навколо Вогню, який горить на священному точку,
ходить тiльна священна корова.
Податливi самицi вогненному бику, вiн на них справно стриба ,
удатливий мужчина смаку скарби солодкого злягання,
де Вогонь пройшов, там вугiлля чорнi ,
але вiн захоплю новi простори, бо багатоликий.
Могуть пiдсилю вiчноюного Сварга,
рiки везуть його норовливого на собi,
яскраво блискають стегна i округлостi
на ложi двох свiтiв, коли чоловiк зайшов до кохано© жiнки.
Боги знають, що цей бугай породистий,
вони радiють, коли жовтогаряче проника в червоне,
небесне сяйво краси зародження Вогню,
до цього почту належить i хмiль чар-трунку.
Муж зна свою справу, коли живця у лоно вправля ,
могутн радiння великих батькiв здiйсню ться
в той час, як бугай в кiнцi ночi
вдовольнився коровою -- могутнiй можновладець.
Разом з п'ятьма волхвами сiм знахарiв
бережуть та мницю, як знак вiщо© птицi,
зверненi нiздрями на схiд, радiють буга©,
бо ж Боги рухаються за Божистими законами.
Двох первiсних Божистих святих я залишаю бiля себе,
семеро потокiв п'янить житт вою силою,
славлячи закон, закон i проголошу мо,
бо ж ми охоронцi заповiту i звичаю.
Багато самиць перебува в охотi,
яскравому самцю легко вони пiдлягають,
о Божистий святий дивного кохання,
привези сюди Богiв iз обох свiтiв.
Вранiшня Зоря, що да нам сили наснаги,
о багатство, прекрасним блиском засяй,
а ти, Ватро, силою величi земно©
прости грiх, здiйснений заради удачi.
Доведи до мети, Ягно животворна,
випиймо чар-трунку для умиротворення,
хай народяться в нас дiти плоть вiд плотi,
хай очистить нас Вогонь i благословить.
Тар'я!
Лада i Ладо, дво мудрих Богiв Роду,
наче бугай i корова, обдаруйте доброзичливiстю,
господар, добрий син добрих батькiв,
дару цю утчу на Славу Ягнi.
Шану мо вас заради це© милостi,
дво добрих Богiв, якi йдуть по слiду Оленя,
надихнiть нашi душi на здобуття здоров'я,
ви подорожу те, щоб нашi бажання сповнялися.
Коли ваш оплодотворяючий символ
виявився стiйким серед хаосу живих i мертвих потокiв,
так i тут ми допомоги просимо i захисту,
хай ваша житт дайна сила вряту господаря.
Щоб не смоктали його недуги i злиднi,
щоб не спалили його в десять радiв покладенi дрова,
коли жертовний Вогонь гризе живу Землю,
очищаючи ©© вiд нечистот i скверни.
Хай не проковтнуть його материнськi рiки,
як вороги не втопили зв'язаного святого,
коли Три диний рубав Змi вi голову,
меч його був всепобiдним над антижиттям.
Тар'я!
Медом iз смаженими зернятами, кашею,
хлiбом, пiснями i пошануванням
насолоджуйся, Ягно, рано-вранцi.
Почесним коржем смачним
порозкошуй, Ягно, одобри його,
для тебе нашi узливання.
ж нашого хлiба,
насолоджуйся пiснями Слави,
наче той, хто насолоджу ться молодою жiнкою.
Корж, Боже, знаменитий здавна,
зроби його смачним,
щоб доцiльним був до iнших страв.
За третьою чаркою, о благословенний,
поласуй смаженими зернятами,
i тобi майстерний стрiлець Тар'я -- шана.
Для тебе, супроводжуваного Велесом,
ми кашу приготували,
в супроводi Перуна ©ж наш хлiб.
Тож швиденько пiднесемо Боговi
корж, смаженi зерна i чар-трунок,
хай змiцнi вiн нашими побажаннями
i нам удачу пошле.
Тар'я!
Нi знахарi, нi вiдуни не порушують
тих перших мiцних Божих заповiтiв,
нi двi половини Всесвiту не заперечують цих знань,
нi гори, що стримлять в Диво непорушне.
Шiсть рiк несе непорушна твердь,
за вищим законом дояться цi корови,
три сутностi знаходяться в просторi,
одна захована вiд очей, а двi на виду,
Трьохсутнiй ма три животи,
i в кожному животi живе насiння,
трьохликий -- правитель Тар'ягн --
це бугай, який заплiдню нескiнченну череду корiв.
Раптово прокинувся провiдник родових вод,
коли ми називали на iм'я Богiв,
також трьох матерiв ма володар,
тро водяних русалок -- його жiнки.
Три рази на капищi требу творять три волхви,
три рази в день свiтлу пiдносять дари,
трояко багатства i блага до нас приходять,
о Богине Бережа, влаштуй достаток.
Три рази в день свiтло кличе нас,
дво князiв: батько i мати -- ласкаворукi,
свiтовi води, двi половини Всесвiту,
просять Сонце-дар пробудити скарби.
Натро подiленi вищi важкодоступнi простори,
князюють там тро володарiв,
вiдданi вiчному закону дi©,
©х не можна обдурить, бо вони -- Закон,
Тар'я!
Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це
коло сузiр'©в: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб,
Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба.
У Дани i Водана не було дiтей, бо ©м було провiщення: якщо не матимуть
дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один
раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'©ла те яблуко, то народила б сина,
котрий би був наслiдком iснуючо© в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на
рiк прилiтала Жар-птиця, з'©дала те яблуко i пiрнала в море.
Аж урочо© години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав
Данi. Вона його з'©ла i стала вагiтною. Тим Змi м був сам Водан. Як таке
трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана
чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув
i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона
його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк.
Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи,
народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд ©й дивився i
просив узяти з собою. Як залишився Три диний сам на бiлому свiтi, то був
слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс
у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божисто© роси упала
в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко
рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю.
Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана.
Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по
щелепах i розбив ©х. Як замахнувся Тар'ягн сво ю булавою, як ударив Змiя по
головi, провалив голову, i з не© води потекли потоками. Цi води обмили лице
Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло
стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя.
Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не
проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий
напiй -- амрiту -- Тар'я набрався сили.
Так причина стала наслiдком. Постав три диний закон:
Батько--Мати--Дитина.
Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi
сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад,
Мисливець, Козел, Водан, Риби.
Звичай
Двадцять третього грудня сiм'я рано ляга спати. До цього дня господар
наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiта двiр.
Господиня наводить лад у хатi: ми столи, лавки, дверi, посуд, мiня фiранки
на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я ми ться i
вбира ться в чисту бiлизну. Застеля ться чиста постiль.
На Святу вечерю 24 грудня готу ться дванадцять пiсних страв. Протягом
дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не ©сть, окрiм дiтей до 7-ми
рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з
карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями,
картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та
маком.
Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також
утримання вiд ©жi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожно© доросло©
людини i не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь
вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi ©й дав Бог, так само може бути
рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звича м носити воду i
готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-© години 24 грудня,
щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли
цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки
для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб
святковий стiл був споруджений до появи на небi першо© зiрки. А якщо небо
захмарене, то орi нтовно по годиннику з настанням вечора почина ться Свята
вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi
променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиня ться
хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до
господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi
дверi i кватирка. Господар чита з книги "Бережа" речення No 37. Тодi
виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'© , бере ялинку i
пучок колоскiв, ста в сiнях i проголошу :
-- Рiздво прийшло.
Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до
вхiдних дверей, вклоняються i говорять:
-- Бог благослови.
Господар i мала дитина говорять:
Святки прийшли.
м вiдповiдають:
-- Бог благослови.
Батько з дитиною знову говорять:
Рiздво прийшло.
Сiм'я вiдповiда :
-- Бог благослови.
Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлю
ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому
кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи
пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце.
Долiвка в свiтлицi притрушу ться соломою чи сiном, а також пахучими травами:
м'ятою, чебрецем, любистком, шавлi ю. Пiсля того як Деревце прикрашене,
господар разом з усi ю сiм' ю стають перед ним i господар, а чи господиня,
говорить:
-- Боже, наситив си, напо©в, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в
тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй.
Всi тричi кланяються.
Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з
декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi
у Великоднi свята) запалю ться вогонь. В той час як вогонь розгора ться
господар чита речення No 4. Господиня налива в миску води i трима в двох
руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кида
у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось
iз сiм'© чита речення No28.
По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву
три колоски, вмоча колоски у воду i кропить кожного члена сiм'© i себе, а
також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи:
Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе.
Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по
чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накрива стола ще одною
скатертиною. В цей час вона приказу :
-- Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi
води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить
Виставля на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться
кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом).
Протягом дня всi дорослi нiчого не ©дять, лише п'ють чисту воду. Тодi
господар робить у паляницi дiрку, вставля туди свiчку iз бджолиного воску i
запалю вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказу :
-- Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй
Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку.
Тодi господар ста бiля порога, а господиня бiля печi (стають у
протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi,
качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як
кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином,
причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi на цей
час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко - то воно вноситься в хату. Тодi
господар бере зi столу нiж i цюка ним тричi об порiг.
Почина смеркатися. Готуючи стола до Свято© вечерi, посилають малу
дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря.
Нарештi господар провiща , коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показу
6 годин вечора.
Божа Зоря засяяла!
Господиня бере невелику мисочку, наклада у не© трошки кутi, налива в
кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи:
Iде кутя до покутя, дай Боже.
Вся сiм'я ста перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'©
чита :
Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр.
Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр.
Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр.
Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр.
Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр.
Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр.
Що в трет вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр.
Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр.
А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр.
Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр.
А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр.
Святе Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже.
Пiсля читання господиня каже:
-- Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi
душi нашого Роду, iдiть з нами кутю ©сти, дай Боже.
Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з право© руки
вiд нього -- баба, з право© руки вiд не© батько, з право© вiд батька -- мати
i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'© чита .
Росте деревце тонке, високе, дай Боже.
Тонке, високе, у лист широке, дай Боже.
У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже.
В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже.
А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже.
Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже.
У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже.
Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже.
Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже.
Хай тебе зловлю сво му пану, дай Боже.
Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже.
На Святвечорi в мойого пана, дай Боже.
З тобою будуть страву варити, дай Боже.
А мною будуть стiжки вершити, дай Боже.
Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до
Тар'я!
Солодка хвиля з надр Дунаю,
перемiшана з суттю живильною, стала амрiтою,
це та мна суть Тоуку,
який смачний Богам i суттю безсмертя.
Ми оголошу мо назву це© речовини -- Тоук,
на цьому святi ми йому поклоня мось,
хай волхви принишкнуть, коли мовиться ця назва,
чотирирогий, червоний бик його вивергнув з себе.
Четверо рогiв, тро нiг у нього,
двi голови, сiм рук у нього,
голосно реве бугай, прив'язаний трьома петлями,
великий Бог увiйшов у безсмертних.
Боги вiднайшли у коровi Тоук,
трояко подiлений i схований Папою,
Тар'я джерелом одного, Свiтло джерелом другого,
третя суть Тоуку -- це ©хня сукупна дiя.
Струменi Тоуку течуть iз серця Водана,
оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт,
подивимось уважно в цей прозорий Тоук
i посерединi зауважимо золотий прутень.
Так думки зливаються у потiк слiв,
очищенi добрими, сердечними помислами,
так i прозорий Тоук збiга на вогонь,
стриба , наче сарна, яка втiка вiд стрiли.
Наче водоворот у руслi рiки,
завихрю ться Вогонь i народжу ться вiтер,
потiк Тоуку, як рудий жеребець,
що лама огорожi, набрякаючи силою.
Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича,
наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка,
струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова,
всезнаючий Тар'ягн насолоджу ться Тоуком.
Струменi Тоуку, що ллються у Вогонь,
схожi на жiнок, якi хорошаться до весiлля,
там, де готують хмiльнi напо© i страви смачнi,
де очищають Тоук для священного Вогнища.
Тож спiваймо шану i хвалу
задля того, щоб численнi були стада корiв,
нашi пожертви в угоду Ягнi
струменi Тоуку запаленi супроводжують.
На тебе, Тоук, як на основу, зiперте життя,
ти -- серце в океанi, сила в життi,
хай досягнемо ми то© солодко© митi,
що принесла зародок на поверхню води.
Тар'я!
Вшануй вiстю, Сваржичу,
Добро, Рода i Ладу з Ладом,
уваж рiд наш, що йде вiд Тар'ягна,
ми за звича м окропили солому тоуком.
Адже ждуть Боги Слави вiд нас,
привези ©х усiх тридцяти трьох
на рудих конях, бо ми ©х хвалимо,
ми могутнi, бо дотриму мось звичаю.
О покроплений тоуком, ство Вогню,
почуй нашi священнi пiснi,
якими сини Тар'ягна-змi борця
кличуть тебе на допомогу.
Тебе, чия Слава найяскравiша,
прикликають свiтлочолi арiйцi,
тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного,
щоб ти повiз нашу жертву Ягнi.
Тебе, як волхва, що творить требу узвича ну,
постановлено перевiзником,
бо ти найкраще сподоблю шся достатком,
Сваржичу, сине великого Сварга.
Ти ожива ш у чар-трунку хмiльному,
коли його бризкають на Вогонь,
тебе, високе свiтло, о Ягно,
ми шану мо, викрешуючи Сваржича.
Тар'я!
Для Вогню у всiх проявах, для Сварга,
ми склада м очищенi прозорi, як тоук, слова,
волхви подумки уявляють його присутнiсть,
священики укра©нськi створюють образ його досконалостi.
Вiн освiтив, як народжувався, обидва свiти,
цей син був достойний надiй обох батькiв,
Вогонь -- носiй пожертв, вiчноюний,
добрий гiсть для весi -- ясний i блискучий.
Розлитий у свiтi Божистий розум
народив Вогонь внутрiшнiм зусиллям,
до велико© Ягни я звертаюся,
сподiваючись на доброзичливiсть i благословення.
Прагнучи оволодiти хатнiм Божеством,
ми вибира мо йому нагороду щедру,
дар Бога, який володi силою духа,
Вогонь, що палахкотить дивним полум'ям.
Щоб заслужити його прихильнiсть,
люди запалили його в печi помiж каменiв,
протягнули жертовну ложку,
полили тоуком родове Вогнище.
О Боже, з чистим полум'ям,
навколо тебе в час утчi сидять господарi,
о Ватро, тi, хто розiслав солому золоту,
просять тво © милостi i вiдданостi.
Сварго заповнив обидва свiти,
а Вогонь, коли народжу ться, можна тримати мiж двох долонь,
цього спiвака водять навколо Сваржича,
щоб висвятити у волхви.
Поклонiмося Вогню, який пересила жертву Богам,
шануймо Сваржича за усталеними звичаями,
колiсничий високого закону, який крутиться в рiзнi боки,
Вогонь був поставлений попереду Богiв.
Для юного Сваржича, який здiйсню круговорот,
святий волхв очистив молитвою три полiна,
одне полiно вiд нас, одне вiд Землi, а одне вiд Дива,
щоб наблизитись до спорiдненого свiту.
Мудрий господар вiд людей принiс пожертви,
слова його гострi, як сокира,
швидко дiючи, пiднiмаються вгору i спускаються вниз,
Ягна вклала зародок у все сутн .
Народившись в рiзних утробах, вiн ожива ,
ста як бик або як рикаючий лев,
Сварго широкий високий i безсмертний,
той, хто розда блага i скарби шанувальникам.
Сварго так колись пiдняв небозвiд,
утворив спину дива на радiсть людям,
як i ранiше родить поживу для живих створiнь,
кружля , безсонний, звичним шляхом.
Пiдтриму закон, да натхнення,
Вогню захопив Тар'я для нас на Дивi,
шлях Вогню яскравий, вiн золотоволосий,
вiн пломенiючий, хай дасть нам удачу.
До чистого, як Сонце, Вогнища,
прапора дивного, схожого на Вранiшню Зорю,
до Сонця - господаря Дива, що сi щедроти,
ми зверта мось урочисто i радiсно.
До осяяного волхва щедрого,
до домашнього Бога - Варти - Сваржича,
до яскравого i красивого, як щастя,
до домашнього Вогню, дарованого Тар'ягном, зверта мось.
Тар'я!
Пробуджений Вогонь лине назустрiч Зорi,
натхненням нагороджу весь i волхвiв,
захоплю подих шанувальникам, що ранок зустрiчають,
вiзничий пожертв розчиня ворота Мороку.
Сварго дуже вирiс, дякуючи заговорам,
пiсням похвальним, доречним до дiйства,
любимо всеохоплююче проявлення закону,
Сваржич спалахнув назустрiч Диву.
Його було пущено серед укра©нських племен
як зародка вод, як корону Сонця,
бажаний, достойний пожертв, вишнiй,
вiн став натхненною вершиною нашо© молитви.
Короною ста Вогонь, як його запалюють,
короною для волхва, короною для Перуна,
короною для виночерпiя i для Домовика,
окрасою для рiк, долин i гiр.
Сваржич спостерiга за польотом птиць,
тягнеться юний до руху Сонця,
Вогонь уважний до семичасного пупа життя,
вiн пiднiма язики, слiдкуючи за весiллям Богiв.
Сваржич може бути вогненною стрiлою,
це Бог, який зна всi межi,
стереже засiки з ©жею, з тоуком, загорожi з товаром,
за достатнiм достатком нашим пильну .
Сваржич виходить на лоно, залите тоуком,
жир для нього -- якнайкращий напiй --
сяючий, прозорий, рожевий, чистий,
вiн знову й знову оновлю ться.
Ледве народившись, зроста завдяки сухим стеблам,
мiцнi , коли стебла политi тоуком,
наче води ринучi вниз захоплюють дух,
так дух захоплю Вогонь, який рветься вгору.
Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах,
на вершинi Дива, на пупi Землi,
як корона -- Ватра, як подарунок Ягни,
як вiсник вiд не© до нас на точок.
Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво,
розширився простiр завдяки джерелу свiтла,
коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога,
вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв.
Доведи, Сваржичу, до мети, --
пошли корову, як винагороду за шану,
хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi,
о Ватро, хай буде тво благословення.
Тар'я!
Ватро, зроби сво полум'я, наче петлю,
вирушай, мов несамовитий князь з дружиною,
кинувшись вперед, як хижий аркан,
пробий ворога розпеченою стрiлою.
Тво© гарячi вихори швидкi,
нагло хапай ними, могутньо палаючи,
iскри сво©, Сварго, розсипай на всi боки,
вогнi, як птахи, головешки, як золото.
Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв,
захисти народ, не потерпи хули,
хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька,
хай не завадить тво©м хижим стрибкам.
Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив,
спопели ворогiв списами полум'я,
тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать,
спали до тла, наче сухий кущ.
Наблизимось до полум'яних коней Вогню,
пашать гранню червоною полiна,
вiн захища й очищу того й iншого,
хто лицем чу ласку чистого Вогню.
Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi зна мо,
натхнення для пiсень з Ватри берем,
хай зверне увагу Ягна на нашi речення,
як ми славимо ©© сина -- домашн Вогнище.
У нашiй печi нiколи не затуха ,
невтомно пала , тлi , жеврi , горить,
стiни печi захищають Вогонь звiдусiль,
пiд -- для нього лоно, точок священний.
Тво© служителi, Ватро, все бачать,
ти ряту ш наш дiм вiд злого,
Вогонь очища благочестивих,
вiдляку наслання i тьму.
Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтриму ш,
пiд тво ю зверхнiстю i ми пану мо,
наша хвала -- то твоя iстина,
твори за звича м i справедливiстю.
Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча,
прояви, Ягно, Божисту силу,
хай вистрелять луки твого полум'я,
розбий ворогiв на черепки.
Той пiзна твою милiсть, молоде полум'я,
хто молитву викону узвича ну,
свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв,
багатство,пишноту i пошанування.
Хай буде Ягна багата гарними дарами,
тим,хто постiйно шану ©© молитвами,
служить ©й у хатi-свiтлицi,
для Богошанувальникiв i блага Божистi.
Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула,
хай наша пiсня буде ©й люба, як люба чоловiку жiнка.
Дарбог ©де до Ягни на прекрасному повозi,
Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi.
Хай вiн сам собi у нас розгора ться,
освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi,
щасливi духом, ми пiклу мось про нього
краще, нiж iншi недбайливцi.
Ми шану мо животворну Ягну,
кладучи дрова, щоб жив Сваржич,
хай спалить святий Вогонь злих ворогiв,
обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго!
Тар'я!
Цi молитви ми шлемо Вогню червоному,
володарю мужiв iз заплетеною косою,
щоб були щасливi двоногi i четвероногi,
щоб у нашому селищi нiхто не хворiв.
Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний,
сотвори нам радiсть, шану мо тебе,
ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн,
просвiтли нас i мудрими зроби.
Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги,
щедроти тво©, то наших чоловiкiв снага,
тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас,
не нароби шкоди, ми шану мо тебе.
Заговорю тебе, буйна червона Ватро,
солодкозвучний спiв поважного волхва,
хай омине нас твiй гнiв Божий,
тiльки помилування ми просимо.
Рудий кабан небесний iз заплетеною косою,
ти той, хто все лама супроти себе,
тримаю в руках вiдворотний цiлющий засiб проти Вогню,
щоб вiд його стихi© врятувати оселi.
Спiв волхва, солодший за солодке,
луна для батька Перунiв, червоного Ра,
даруй нам, Боже безсмертний, варену ©жу,
змилуйся над нами, дiтьми i онуками нашими.
Нi старшого серед нас, анi молодшого,
нi веселого, анi смутного,
нi батька, нi матерi наших дочасно не бери,
не заподiй ©хнiм тiлам опiкiв.
Нi дiтям нашим, нi довжинi вiку нашого,
нi нашим коровам, нi коням не зашкодь,
не вбий, Ватро, у несамовитiй лютi наших мужiв,
з жертвами пошани ми завжди перед тобою.
Я назвав тобi нашу шану i прохання,
помилуй, нас, батьку громiв-блискавок,
адже благословенна милiсть твоя поблажлива,
ось ми перед тобою просимо помочi.
Вiдкинь ту зброю, що вбива корiв i людей,
ти володар над мужами, хай буде воля твоя шляхетна,
помилуй i заступи, Боже,
дай нам для мiцi подвiйний панцер.
Бажаючи тво © пiдтримки, ми склали пошанiвок,
хай нас почу Ягна i червоний Вогонь з Перунами,
хай нас щедро обдарують мати-батько,
Боги: Водан, Земля i Диво.
Тар'я!
Те сяяння, що вийшло iз джерела бiлого Вогню,
увiйшло в лоно матерi батькiвською силою, заспiвало на сiм голосiв,
самиця i самець злучаються в могутньому поривi,
вони сво©ми тiлами охоплюють сутн життя.
У того гарячого бугая, який iсну в просторi,
дiйнi корови, i кобили, i ягницi, яких вiн обходжу ,
навколо Вогню, який горить на священному точку,
ходить тiльна священна корова.
Податливi самицi вогненному бику, вiн на них справно стриба ,
удатливий мужчина смаку скарби солодкого злягання,
де Вогонь пройшов, там вугiлля чорнi ,
але вiн захоплю новi простори, бо багатоликий.
Могуть пiдсилю вiчноюного Сварга,
рiки везуть його норовливого на собi,
яскраво блискають стегна i округлостi
на ложi двох свiтiв, коли чоловiк зайшов до кохано© жiнки.
Боги знають, що цей бугай породистий,
вони радiють, коли жовтогаряче проника в червоне,
небесне сяйво краси зародження Вогню,
до цього почту належить i хмiль чар-трунку.
Муж зна свою справу, коли живця у лоно вправля ,
могутн радiння великих батькiв здiйсню ться
в той час, як бугай в кiнцi ночi
вдовольнився коровою -- могутнiй можновладець.
Разом з п'ятьма волхвами сiм знахарiв
бережуть та мницю, як знак вiщо© птицi,
зверненi нiздрями на схiд, радiють буга©,
бо ж Боги рухаються за Божистими законами.
Двох первiсних Божистих святих я залишаю бiля себе,
семеро потокiв п'янить житт вою силою,
славлячи закон, закон i проголошу мо,
бо ж ми охоронцi заповiту i звичаю.
Багато самиць перебува в охотi,
яскравому самцю легко вони пiдлягають,
о Божистий святий дивного кохання,
привези сюди Богiв iз обох свiтiв.
Вранiшня Зоря, що да нам сили наснаги,
о багатство, прекрасним блиском засяй,
а ти, Ватро, силою величi земно©
прости грiх, здiйснений заради удачi.
Доведи до мети, Ягно животворна,
випиймо чар-трунку для умиротворення,
хай народяться в нас дiти плоть вiд плотi,
хай очистить нас Вогонь i благословить.
Тар'я!
Лада i Ладо, дво мудрих Богiв Роду,
наче бугай i корова, обдаруйте доброзичливiстю,
господар, добрий син добрих батькiв,
дару цю утчу на Славу Ягнi.
Шану мо вас заради це© милостi,
дво добрих Богiв, якi йдуть по слiду Оленя,
надихнiть нашi душi на здобуття здоров'я,
ви подорожу те, щоб нашi бажання сповнялися.
Коли ваш оплодотворяючий символ
виявився стiйким серед хаосу живих i мертвих потокiв,
так i тут ми допомоги просимо i захисту,
хай ваша житт дайна сила вряту господаря.
Щоб не смоктали його недуги i злиднi,
щоб не спалили його в десять радiв покладенi дрова,
коли жертовний Вогонь гризе живу Землю,
очищаючи ©© вiд нечистот i скверни.
Хай не проковтнуть його материнськi рiки,
як вороги не втопили зв'язаного святого,
коли Три диний рубав Змi вi голову,
меч його був всепобiдним над антижиттям.
Тар'я!
Медом iз смаженими зернятами, кашею,
хлiбом, пiснями i пошануванням
насолоджуйся, Ягно, рано-вранцi.
Почесним коржем смачним
порозкошуй, Ягно, одобри його,
для тебе нашi узливання.
ж нашого хлiба,
насолоджуйся пiснями Слави,
наче той, хто насолоджу ться молодою жiнкою.
Корж, Боже, знаменитий здавна,
зроби його смачним,
щоб доцiльним був до iнших страв.
За третьою чаркою, о благословенний,
поласуй смаженими зернятами,
i тобi майстерний стрiлець Тар'я -- шана.
Для тебе, супроводжуваного Велесом,
ми кашу приготували,
в супроводi Перуна ©ж наш хлiб.
Тож швиденько пiднесемо Боговi
корж, смаженi зерна i чар-трунок,
хай змiцнi вiн нашими побажаннями
i нам удачу пошле.
Тар'я!
Нi знахарi, нi вiдуни не порушують
тих перших мiцних Божих заповiтiв,
нi двi половини Всесвiту не заперечують цих знань,
нi гори, що стримлять в Диво непорушне.
Шiсть рiк несе непорушна твердь,
за вищим законом дояться цi корови,
три сутностi знаходяться в просторi,
одна захована вiд очей, а двi на виду,
Трьохсутнiй ма три животи,
i в кожному животi живе насiння,
трьохликий -- правитель Тар'ягн --
це бугай, який заплiдню нескiнченну череду корiв.
Раптово прокинувся провiдник родових вод,
коли ми називали на iм'я Богiв,
також трьох матерiв ма володар,
тро водяних русалок -- його жiнки.
Три рази на капищi требу творять три волхви,
три рази в день свiтлу пiдносять дари,
трояко багатства i блага до нас приходять,
о Богине Бережа, влаштуй достаток.
Три рази в день свiтло кличе нас,
дво князiв: батько i мати -- ласкаворукi,
свiтовi води, двi половини Всесвiту,
просять Сонце-дар пробудити скарби.
Натро подiленi вищi важкодоступнi простори,
князюють там тро володарiв,
вiдданi вiчному закону дi©,
©х не можна обдурить, бо вони -- Закон,
Тар'я!
Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це
коло сузiр'©в: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб,
Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба.
У Дани i Водана не було дiтей, бо ©м було провiщення: якщо не матимуть
дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один
раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'©ла те яблуко, то народила б сина,
котрий би був наслiдком iснуючо© в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на
рiк прилiтала Жар-птиця, з'©дала те яблуко i пiрнала в море.
Аж урочо© години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав
Данi. Вона його з'©ла i стала вагiтною. Тим Змi м був сам Водан. Як таке
трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана
чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув
i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона
його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк.
Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи,
народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд ©й дивився i
просив узяти з собою. Як залишився Три диний сам на бiлому свiтi, то був
слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс
у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божисто© роси упала
в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко
рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю.
Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана.
Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по
щелепах i розбив ©х. Як замахнувся Тар'ягн сво ю булавою, як ударив Змiя по
головi, провалив голову, i з не© води потекли потоками. Цi води обмили лице
Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло
стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя.
Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не
проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий
напiй -- амрiту -- Тар'я набрався сили.
Так причина стала наслiдком. Постав три диний закон:
Батько--Мати--Дитина.
Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi
сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад,
Мисливець, Козел, Водан, Риби.
Звичай
Двадцять третього грудня сiм'я рано ляга спати. До цього дня господар
наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiта двiр.
Господиня наводить лад у хатi: ми столи, лавки, дверi, посуд, мiня фiранки
на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я ми ться i
вбира ться в чисту бiлизну. Застеля ться чиста постiль.
На Святу вечерю 24 грудня готу ться дванадцять пiсних страв. Протягом
дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не ©сть, окрiм дiтей до 7-ми
рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з
карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями,
картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та
маком.
Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також
утримання вiд ©жi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожно© доросло©
людини i не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь
вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi ©й дав Бог, так само може бути
рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звича м носити воду i
готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-© години 24 грудня,
щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли
цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки
для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб
святковий стiл був споруджений до появи на небi першо© зiрки. А якщо небо
захмарене, то орi нтовно по годиннику з настанням вечора почина ться Свята
вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi
променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиня ться
хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до
господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi
дверi i кватирка. Господар чита з книги "Бережа" речення No 37. Тодi
виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'© , бере ялинку i
пучок колоскiв, ста в сiнях i проголошу :
-- Рiздво прийшло.
Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до
вхiдних дверей, вклоняються i говорять:
-- Бог благослови.
Господар i мала дитина говорять:
Святки прийшли.
м вiдповiдають:
-- Бог благослови.
Батько з дитиною знову говорять:
Рiздво прийшло.
Сiм'я вiдповiда :
-- Бог благослови.
Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлю
ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому
кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи
пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце.
Долiвка в свiтлицi притрушу ться соломою чи сiном, а також пахучими травами:
м'ятою, чебрецем, любистком, шавлi ю. Пiсля того як Деревце прикрашене,
господар разом з усi ю сiм' ю стають перед ним i господар, а чи господиня,
говорить:
-- Боже, наситив си, напо©в, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в
тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй.
Всi тричi кланяються.
Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з
декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi
у Великоднi свята) запалю ться вогонь. В той час як вогонь розгора ться
господар чита речення No 4. Господиня налива в миску води i трима в двох
руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кида
у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось
iз сiм'© чита речення No28.
По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву
три колоски, вмоча колоски у воду i кропить кожного члена сiм'© i себе, а
також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи:
Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе.
Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по
чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накрива стола ще одною
скатертиною. В цей час вона приказу :
-- Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi
води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить
Виставля на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться
кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом).
Протягом дня всi дорослi нiчого не ©дять, лише п'ють чисту воду. Тодi
господар робить у паляницi дiрку, вставля туди свiчку iз бджолиного воску i
запалю вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказу :
-- Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй
Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку.
Тодi господар ста бiля порога, а господиня бiля печi (стають у
протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi,
качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як
кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином,
причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi на цей
час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко - то воно вноситься в хату. Тодi
господар бере зi столу нiж i цюка ним тричi об порiг.
Почина смеркатися. Готуючи стола до Свято© вечерi, посилають малу
дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря.
Нарештi господар провiща , коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показу
6 годин вечора.
Божа Зоря засяяла!
Господиня бере невелику мисочку, наклада у не© трошки кутi, налива в
кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи:
Iде кутя до покутя, дай Боже.
Вся сiм'я ста перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'©
чита :
Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр.
Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр.
Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр.
Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр.
Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр.
Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр.
Що в трет вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр.
Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр.
А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр.
Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр.
А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр.
Святе Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже.
Пiсля читання господиня каже:
-- Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi
душi нашого Роду, iдiть з нами кутю ©сти, дай Боже.
Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з право© руки
вiд нього -- баба, з право© руки вiд не© батько, з право© вiд батька -- мати
i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'© чита .
Росте деревце тонке, високе, дай Боже.
Тонке, високе, у лист широке, дай Боже.
У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже.
В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже.
А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже.
Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже.
У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже.
Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже.
Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже.
Хай тебе зловлю сво му пану, дай Боже.
Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже.
На Святвечорi в мойого пана, дай Боже.
З тобою будуть страву варити, дай Боже.
А мною будуть стiжки вершити, дай Боже.
Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до