Страница:
Вирушаючи на Великi Оргi©, подорожнiй повинен взяти з собою плащ i таку
одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи дво ночей. Мати на
головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до
грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй,
палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом
сонця 24 червня, ©жу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно,
безпечний для здоров'я.
Головними дiйствами Великих Оргiй насипання Гори формою кола, посеред
яко©, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання
Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi
Оргi© можна ©хати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть
тар'ягни.
Зелена субота
Зелена субота святку ться в останню суботу перед днем 23-го червня.
В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готу сiм страв, щоб
туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також
мед. Наприклад.
1. Капуста тушена або капусняк.
2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою).
3.Холодець.
4. Риба смажена, тушена чи заливна.
5. Бабка з локшини з яйцями.
6. Варенi пофарбованi яйця.
7. Колово (вiд слова "коло" -- тобто сонце) -- густо зварена пшенична,
ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом.
Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для
вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя
папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата
приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком,
материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима
розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В
дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на
пасiцi.
Перед вечором господиня набира в коновку кринично© води, запалю на
сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i чита речення No57.
Кида три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'©н
кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiда за стiл. Господар чита речення
No56. Тодi каже: "Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний,
Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi -- гостимо вас, з
Ягном-Купалом вiта мо".
Спочатку ©дять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня
каже: "Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi
купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь,
наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте -- будьте собi. При
мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть -- будьте собi На щастя,
на здоров'я, на врожай -- будьте собi".
По вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Зелена недiля
В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв
чита проповiдь "Про любов" та речення No11, No24, No29.
Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до
води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий
стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару -- дiвчину
i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають ©х у вiнки, а також чiпляють
зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають "Ляля", садовлять на стiл
i складають коло не© кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за
руки i водять коло, спiваючи:
По саду ходжу, виноград саджу,
посадивши, та й поливаю,
ой, поливши, та й нащипаю,
нащипавши, вiночка зав'ю,
вiночка завивши, на воду пущу,
хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме.
Бережа, яка веде коло, розрива його i пiдходить до Лялi, яка надяга
©й на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе ©м на
голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi
теж беруться за руки i творять зовнiшн коло. Дiвоче коло iде проти
годинниково© стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi
спiвають:
Ой зав'ю вiнки та на всi святки,
ой на всi святки, на всi празники,
на всi святочки та годовi©,
на всi радiння та роковi©.
Ой, мiй батеньку, мiй голубчику,
чи ти вiда ш, чи ти слуха ш,
дунай-море навкiл розлива ться,
князi краснi© iз'©зжаются.
Тут Ляля команду :
-- Врозтiч.
Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гука :
-- В коло.
Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють
дине коло -- хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи:
Проти Iвана сонце iграло,
ой рано, рано, на Купала.
А де ж, Дарбоже, ночувало,
ой рано, рано, на Купала.
А ночувало у Сварга,
ой рано, рано на Купала.
А що ж Ярило вечеряло,
ой рано, рано на Купала.
Вечеряло ж варенички,
ой рано, рано на Купала.
Iз маком, iз сметаною,
ой рано, рано на Купала.
Пiсля цi © пiснi коло розпада ться, усi пiдходять до Лялi, навколо яко©
на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать на©дки i вино.
Пригостившись, молодь лашту ться в урочистий похiд. Попереду дво парубкiв
ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними дво дiвок ведуть вбраного у
весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вируша ,
спiваючи:
Посiю я рожу, поставлю сторожу.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Непевна сторожа, виламана рожа.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
хало на конях та три сонця красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Та три сонця красних, три козаки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що перший князенко молоденький Лельо.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що другий князенко молоденький Яньо.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що третiй князенко молоденький Славко.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Вийшло ©м назустрiч та три зiрки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Три зiрочки ясних, три дiвочки красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Першая дiвочка молоденька Ляля.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Другая дiвочка молода Мар'яна.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Третяя дiвочка молода Милана,
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять
до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки ©х урочисто зустрiчають. Пiсля
чого розходяться.
Зелений понедiлок
У понедiлок бува освячення рiки чи ставу, на березi яко© лежить село.
Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще
одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи
спiвають.
Над морем глибоким сто©ть явiр високий.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
На тiм яворi сиз орел сидить.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Сиз орел сидить, у воду глядить.
Грай, море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
У воду глядить, рибi говорить.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Тобою гостей вiтати, пером листи писати.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Коли шестя пiдходить до води, назустрiч ©м вiд води iде почесний
господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi
хлiб-сiль. Господар каже:
-- Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто ©© питиме чи
купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.
Господиня каже:
-- А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос
не доходить.
Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який сто©ть бiля води, застелений
бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною
водою. Перед столом запалю ться вогнище, а волхв чита речення No42, No36,
No33. Пiсля читання волхв умоча у вiдро криж i вкида три гарячi вуглини.
Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере
кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний лама
хлiб i кида у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:
Дiвчина край моря сидiла,
сама до себе так говорила:
-- Ой милий ти мiй, Боже,
чи що ширше над море,
чи що довше над поле,
чи що швидше вiд коня,
чи що над мед солодше,
чи що над брата дорожче?
А риба ©й говорила:
Мало ти, дiвчино, зна ш.
Ширше небо над море,
довше море над поле,
швидшi вiд коня очi,
вiд меду солодше кохання,
над брата милий дорожчий.
Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки
(перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають:
На зелен-недiлi русалки сидiли,
русалки сидiли, сорочки просили,
молодi дiвочки, дайте нам сорочки,
жiночки-сестрички, дайте нам спiднички.
Краснi молодички, дайте нам намiтки,
хоч не тоненько©, аби бiленько©.
А бiлий дiдуньо по городi ходить,
вiн оре, скородить, конопельки сi ,
менi ©х не брати, бiлих рук не драти,
в русалки одежа -- бiлая береза.
При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля
цього на березi рiчки вiдбува ться спiльний бенкет в складчину.
Зелений вiвторок
У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi
збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i
цямрини, пiд обiд приходять ©хнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i
обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку.
Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також тро©сту музику
чи гармошку. Гра гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють
вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з
м'ясом. Тодi бережа кида у криницю три жарини, набира з криницi свiжо©
води i кропить криницю i людей. Чита речення No34. Тодi почина ться спiльна
страва, пiснi i танцi.
Зелена середа
В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на
тiй частинi вулицi, яка приляга до ©хнiх дворiв. На всьому теренi села
наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi
збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село.
Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi
жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження
русалок.
Проводили русалочок, проводили,
щоб вони до нас не ходили,
та нашого житечка не ломили,
та наших дiвочок не ловили.
Шестя доходить до кiнця села, тодi поверта ться назад, якщо можна,
iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред
майдану, i кожен кида в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться
по домiвках.
Зелений четвер
У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке назива ться
"Гонiння шуляка". Попоравши вранцi господарство, господарка склика , курей
до сараю, году добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою
вигонить курей iз сараю. Тодi да сiм'© раннiй обiд i склада собi у вузлик
©жу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка.
Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з
iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли
зберуться, починають спiвати:
Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай,
ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай,
ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай.
Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом,
розстелюють сво© хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи:
-- Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси
водились, а курчата лупились.
Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i
прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорно© матерi©
"птахiв", щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у
хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з
пiснями iдуть до гаю.
Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай!
Ой, гай, гай!
Людей не займай!
Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай!
Ой, гай, гай!
Курей не хапай!
А ми тебе заб' мо!
Ой, гай, гай!
Тобi курей не дамо!
Тво© крила всiчемо!
Ой, гай, гай!
Всiчемо!
Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають:
Смерте наша коханая,
нам вiд Бога посланая!
Зажди, Смерте, час-годину,
покiль зберу всю родину.
Жiнки у цей час входять у гай i спiвають.
Ой, гай, гай!
Ти, Яструбе, утiкай,
до нас в село не лiтай.
Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними
себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки.
Ой, лiсочку-гайочку,
не плоди яструбочка,
його занехай.
гнiзда поскидай,
ой, гай, гай!
Птице чорна, смерте наша,
ти нас не займай,
май, май, май.
Чорний ворон, чорний Шуляк,
ти нас обминай.
Плещуть у долонi, вигукують "у-гу-гу", "а-га-га", лякаючи птиць.
Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю
тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинниково©
стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи:
Ой яструбе, яструбоньку,
в село не лiтай, не лiтай.
Наших людей не займай, не займай.
Наших курей не хапай, не хапай.
А ми тебе злапа м, злапа м,
гу-ку-гу!
Гу-ку-гу!
Почепимо на гаку, на гаку,
ку-ку-ку,
птице, чорна смерть,
геть, геть, геть!
Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола
розкладають ©жу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i
спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума.
А нумо, нумо, гуляти в Шума,
в Шума гуляти, Шума заплiтати.
А в нашого Шума зеленая шуба,
звила йому мати з пахучо© м'яти.
Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому
крила, а iншi спiвають:
Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай!
(Всi завмирають)
Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай,
курей наших не хапай,
бо ми курей не дамо,
(Махають руками вiд себе)
тво© крила всiчемо,
тво© кiгтi зiтнемо,
голову вiдiрвемо.
Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки
вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають:
Чорний ворон у землi, у землi,
а ми з вами при життi, при життi.
Умер Шуляк, умер чорний,
його закопали,
його поховали.
Тiштесь люди, пiйте пiвнi,
птахи веселiться.
Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком
жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки
повертаються в село.
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
ворона гони -- гай!
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
Шум оборони, Луг оборони.
Зелена п'ятниця
В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь
всi -- вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою ©жу та
вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами
так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з
польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а
хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки
молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i
звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики
i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу,
прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на
колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають:
Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
вище зело-житечко, колосись.
Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
наливайся, житечко, колосись.
Головний волхв чита речення No28. Тодi шестя знову руша в обхiд
полiв. Музика гра , ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За
шестям ©де вiз iз ©жею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиня ться на
лужку, на галявинi, бiля польово© криницi. Бережа розпалю вогнище,
господарi розiгрiвають зварену вдома ©жу. Люди розташовуються сiм'ями,
кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом
рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи:
Роси, роси, дощику, ярину,
рости, рости, житечко, на лану.
Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай.
Радiння Родi i Роду проводяться в останню недiлю перед 23 вересня. Люди
домовляються, в кого на кутку будуть святкувати свято врожаю i зносять туди
все, що потрiбно для спорудження багатого столу з усього того, що вродило в
полi i виросло на лузi. Голова села розпоряджа ться, щоб у недiлю на
головний майдан привезено не молочених снопiв жита, пшеницi, вiвса, ячменю i
iншого збiжжя. Старшi жiнки роблять iз соломи двi великi фiгури жiнки i
чоловiка з явно вираженими статевими ознаками. Молодшi жiнки плетуть квiтку
з колоскiв. Це дванадцять маленьких високих снопикiв, перевитих стрiчками i
прикрашених квiтами, зв'язаних в одну квiтку. Дiвчата готують вiнок для
найкращо© дiвчини з колоскiв i квiтiв. Гра громадська музика. Сiльський хор
спiва :
Зашумiла дiброва,
залящала дорога.
По дорозi женцi йдуть,
золотий вiнок несуть.
Мiсяце-мiсяченьку,
свiти нам дорiженьку.
Щоб ми не заблудили,
вiнок не загубили.
Бо наш вiночок красний,
як мiсяченько ясний.
Iще вищий вiд плота,
ще дорожчий вiд злота.
Iще вищий вiд гори,
ще яснiший вiд зорi.
Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лашту людей у колону.
Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий
червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв,
яку ведуть пiд руки дво статечних господарiв. За ними семеро парубкiв
везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики
i всi iншi. Всi спiвають:
Ой весело, господарю, весело,
що ми вiночок несемо.
А ще буде веселiй,
як покладемо на столi.
Маяло житечко, маяло,
поки в полi стояло,
та не будеш вже маяти,
як будеш в стодолi лежати.
Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по
сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану
Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на не© Рода, а
на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв чита речення No19 i пiдпалю
солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiва :
Закотилось сонечко за зелений бiр,
ми пiдем вечеряти у багатий двiр.
А в багатому дворi хлiба-солi на столi,
i хлiба, i солi, i всього доволi:
вареники в масельцi,
горiлочка в куманцi.
Коли солома згорить, ©© заливають водою. Таким чином докону ться акт
одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони
склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в
примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i
новонароджених.
Якщо людина здорова i вела розумний спосiб життя, вона живе довго i
смерть до не© приходить як сон. Серце повiльно замира i душа лине до Ягни.
Таких людей мало. Бiльшiсть зловжива земними благами або зловживали чи
грiшили ©хнi батьки чи дiди, завiвши спадковi хвороби, тому кожному зокрема
Бог посила смерть вiдповiдно до заслуг. Полегшення перед лицем смертi да
людинi те, що пiсля не© залишились дiти, внуки i правнуки, i в земному життi
вона правдиво безсмертною, отож постарiле тiло просить до себе земля, а
душа лине в Рай.
Найпочеснiша для арiйця смерть у бою за благо народу кра©ни Араяна.
Коли арi ць гине як герой, його душа сiм разiв переселя ться в тiло внукiв i
правнукiв.
Коли помира стара людина, то вона це вiдчува i просить, щоб родичi i
сусiди прийшли попрощатися. Особливо тих, з якими мала ворожнечу. Помираючий
говорить:
Даруйте, якщо кому свiдомо чи по необачностi заподiяв зло, i по перше,
i по друге, i по трет .
Той, до кого звертаються, i вiн дiйсно гнiвався, говорить:
-- Прощаю вам, хай вам Бог простить, i по перше, i по друге, i по
трет .
В той час як людина вмира , не можна плакати, щоб смерть була легшою.
Умираючому дають у руки свiчку. На столi ставлять воду в мисцi, щоб душа
скупалася, як вийде з тiла, i охолодилася. Як тiльки людина вмре, зразу
дають знати у мiсцевий Храм, i дзвонар ударя в дзвони. Дзвонять по
мерлецевi три рази: вранцi, в полудень i увечерi.
Коли покiйник розлучився з душею, йому закривають очi, а хто-небудь з
бабiв цi © родини iде кликати чужих баб, двi чи три, убирати покiйника.
Зайшовши в хату до тi © баби, яку закликають прибирати мерлеця, вiсниця
каже:
-- Добрий день.
Почувши вiдповiдь на привiтання, говорить:
-- Панi Марi , прийдiть, будьте ласкавi, до нас допомогти убрати
покiйного. (В народi заведено не вiдмовляти у допомозi сiм'©, у яко©
покiйник).
-- А кого у вас Бог прибрав?
-- Та, такий-то Богу душу вiддав.
-- Царство йому небесне, -- i покладе на груди криж.
Родню померлого сповiщають як через сво©х, так i через чужих. Стороннiх
людей навмисне не сповiщають. Сусiди i люди з кутка приходять прощатися по
добрiй волi. Похорони, по можливостi, роблять на другий чи на третiй день
пiсля настання смертi. Запрошенi баби знiмають померлого з постелi i кладуть
на розiслану солому. Одежу роздирають, а тодi знiмають. Обмивають теплою
водою з милом чужi баби, з близьких рiдних нiхто тiла померлого не
торка ться, якщо без цього можна обiйтися. Шматок мила повинен бути
непочатий. Якщо померлий не хворiв заразною хворобою, одежу, постiль i мило
вiддають бабам, якi мили тiло. Воду вiд миття разом з волоссям вiд
пiдстригання, i обрiзаними нiгтями, а також гребiнець, яким розчiсували,
виливають у яму у такому мiсцi, де не ходять люди i скотина та закидають
землею. Стару непотрiбну одежу померлого складають посеред двору i спалюють,
ту, що ще добра, перуть, чистять, i ©© можна носити.
Близько покутi лаштують мiсце для тiла, яке буде там лежати для
прощання. Тiло кладуть на лавi чи на зiставлених ослонах. Спершу лава, а чи
покладенi на стiльцi дошки, застеля ться сiном, яке потiм обгорта ться бiлим
простирадлом. Потiм на нього кладеться одягнутий мерлець головою до покутi,
а ногами до дверей. В головах мерлеця ставиться карафка, повна зерна, у
зерно вставля ться свiчка. Свiчка запалю ться i змiню ться, коли догора ,
гаситься, як тiльки труну з померлим винесуть з хати.
Померлого чоловiка одягають у чисту бiлу сорочку i темнi штани, на ноги
одягають шкарпетки, якщо така можливiсть, одягають пiджак i взувають у
мешти.
Померлу жiнку одягають у чисту одежу, як i при життi: сорочку, плаття,
светр темного кольору. Коси не заплiтають, а вкладають пiд голову. Голову
зав'язують темною хусткою попiд бороду, тодi через лоб i понад вухами
червоною стрiчкою, а чи тонкою червоною шаллю.
Померлого парубка, а чи малого хлопця вбирають у чисту бiлизну, бiлу
сорочку, чистий костюм. За пояс затикають червону хустку як жениху. Померлу
дiвчину чи дiвчинку вбирають як молоду. В бiле плаття, вiнок з барвiнку та
яскравих квiтiв. На шию одягають намисто. Коси не заплiтають, а розчiсують i
викладають на грудях з одного i з другого бокiв. В руки померлого, якi
покладенi одна бiля одно© на грудях, дають восковий, дерев'яний, а чи
солом'яний криж. Хвiртка двору i ворота вiдчиняються i вiдкритими, аж поки
мерлеця не винесуть на цвинтар.
Померлого вкривають по руки бiлим серпанком. Тi, хто приходить
прощатися, кладуть на бiлий серпанок лiву руку i, схиливши трошки голову,
шепочуть або кажуть подумки слова прощання. Нiхто, нi близькi рiднi, нi
сусiди, пiсля того, як мерлець вбраний i його руки складенi, не торка ться
оголеного тiла мерлеця. Поправля , якщо щось iзсунулось, баба-розпорядниця
-- чужа. Так само прощаються рiднi з померлим перед закриттям труни вiком
бiля могили: поклавши лiву руку на серпанок, не торкаючись правою рукою,
якою сi ться збiжжя, не обнiмаючи i не цiлуючи. Пiсля того як мерлець
покладений на лаву, в хатi прибрано, солома спалена в грубi, ближчi сусiди
похилого вiку збираються в хатi i стережуть тiло. Один з них, а чи з рiдних
покiйного, чита книгу "Бережа", починаючи з будь-якого мiсця i до кiнця, а
потiм спочатку. Господарi час вiд часу наливають тим, хто сторожують
хмiльне, дають закусити.
Дiти i молодшi родичi перебувають у сусiднiй кiмнатi. Вони можуть
провадити розважальнi iгри. Смiються, коли в процесi гри виника така
ситуацiя, i дорослi ©х не притлумлюють. Старшi люди, якi сидять у тiй
кiмнатi, де лежить мерлець, можуть змiнюватись, говорити помiж себе про
всякi житейськi справи.
Труну замовляють сiльському майстровi iз його, а чи iз сво©х дощок.
Робота майстра оплачу ться. Труну також можна купувати в магазинi. Домовина
робиться iз дубових, соснових, букових чи вербових дощок. Тонка стружка
потiм кладеться в домовину вперемiшку з сiном, накрива ться бiлим
простирадлом i тодi кладеться мерлець. Якщо похорон влiтку, пiд голови
кладуть вирiзану в лузi зелену дернину, яку покривають червоною хусткою,
зимою кладуть подушку, напхану сiном. Труна може бути на колiр гембльованого
дерева (тобто бiла, нефарбована), може бути обтягнута свiтлою а чи червоною
матерi ю, може бути пофарбована в червоний колiр.
Яма копа ться в той день, у який ма вiдбутись похорон, на нiч не
копа ться. Для копання ями наймаються чоловiки, ©м дають iз собою закуску i
хмiльне на роботу. Пiсля роботи, в кiнцi тризни, ©х ще також вгоща
господар, вони забирають собi також по однiй хустцi, якi прив'язуються до
мар. Якщо, могила викопана, вона затворя ться крижем: на вiнця могили
кладеться двi дерев'янi галузки навхрест. Кладуть мерлеця в труну, виносять
з хати, або тi люди, якi копали могилу, або родичi в других. Об кожен порiг
чи одвiрок хати пiд час виносу стукають три рази труною.
Поперед тими, хто виносить домовину з хати, iде хтось iз родичiв
померлого iз хлiбиною, обсипаною сiллю. Потiм ця хлiбина залиша ться пiд
одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи дво ночей. Мати на
головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до
грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй,
палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом
сонця 24 червня, ©жу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно,
безпечний для здоров'я.
Головними дiйствами Великих Оргiй насипання Гори формою кола, посеред
яко©, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання
Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi
Оргi© можна ©хати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть
тар'ягни.
Зелена субота
Зелена субота святку ться в останню суботу перед днем 23-го червня.
В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готу сiм страв, щоб
туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також
мед. Наприклад.
1. Капуста тушена або капусняк.
2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою).
3.Холодець.
4. Риба смажена, тушена чи заливна.
5. Бабка з локшини з яйцями.
6. Варенi пофарбованi яйця.
7. Колово (вiд слова "коло" -- тобто сонце) -- густо зварена пшенична,
ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом.
Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для
вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя
папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата
приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком,
материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима
розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В
дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на
пасiцi.
Перед вечором господиня набира в коновку кринично© води, запалю на
сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i чита речення No57.
Кида три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'©н
кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiда за стiл. Господар чита речення
No56. Тодi каже: "Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний,
Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi -- гостимо вас, з
Ягном-Купалом вiта мо".
Спочатку ©дять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня
каже: "Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi
купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь,
наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте -- будьте собi. При
мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть -- будьте собi На щастя,
на здоров'я, на врожай -- будьте собi".
По вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Зелена недiля
В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв
чита проповiдь "Про любов" та речення No11, No24, No29.
Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до
води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий
стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару -- дiвчину
i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають ©х у вiнки, а також чiпляють
зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають "Ляля", садовлять на стiл
i складають коло не© кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за
руки i водять коло, спiваючи:
По саду ходжу, виноград саджу,
посадивши, та й поливаю,
ой, поливши, та й нащипаю,
нащипавши, вiночка зав'ю,
вiночка завивши, на воду пущу,
хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме.
Бережа, яка веде коло, розрива його i пiдходить до Лялi, яка надяга
©й на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе ©м на
голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi
теж беруться за руки i творять зовнiшн коло. Дiвоче коло iде проти
годинниково© стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi
спiвають:
Ой зав'ю вiнки та на всi святки,
ой на всi святки, на всi празники,
на всi святочки та годовi©,
на всi радiння та роковi©.
Ой, мiй батеньку, мiй голубчику,
чи ти вiда ш, чи ти слуха ш,
дунай-море навкiл розлива ться,
князi краснi© iз'©зжаются.
Тут Ляля команду :
-- Врозтiч.
Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гука :
-- В коло.
Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють
дине коло -- хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи:
Проти Iвана сонце iграло,
ой рано, рано, на Купала.
А де ж, Дарбоже, ночувало,
ой рано, рано, на Купала.
А ночувало у Сварга,
ой рано, рано на Купала.
А що ж Ярило вечеряло,
ой рано, рано на Купала.
Вечеряло ж варенички,
ой рано, рано на Купала.
Iз маком, iз сметаною,
ой рано, рано на Купала.
Пiсля цi © пiснi коло розпада ться, усi пiдходять до Лялi, навколо яко©
на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать на©дки i вино.
Пригостившись, молодь лашту ться в урочистий похiд. Попереду дво парубкiв
ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними дво дiвок ведуть вбраного у
весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вируша ,
спiваючи:
Посiю я рожу, поставлю сторожу.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Непевна сторожа, виламана рожа.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
хало на конях та три сонця красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Та три сонця красних, три козаки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що перший князенко молоденький Лельо.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що другий князенко молоденький Яньо.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Що третiй князенко молоденький Славко.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Вийшло ©м назустрiч та три зiрки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Три зiрочки ясних, три дiвочки красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Першая дiвочка молоденька Ляля.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Другая дiвочка молода Мар'яна.
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Третяя дiвочка молода Милана,
Стороною дощик iде, стороною,
над мо ю рожею червоною.
Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять
до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки ©х урочисто зустрiчають. Пiсля
чого розходяться.
Зелений понедiлок
У понедiлок бува освячення рiки чи ставу, на березi яко© лежить село.
Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще
одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи
спiвають.
Над морем глибоким сто©ть явiр високий.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
На тiм яворi сиз орел сидить.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Сиз орел сидить, у воду глядить.
Грай, море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
У воду глядить, рибi говорить.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Тобою гостей вiтати, пером листи писати.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Коли шестя пiдходить до води, назустрiч ©м вiд води iде почесний
господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi
хлiб-сiль. Господар каже:
-- Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто ©© питиме чи
купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.
Господиня каже:
-- А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос
не доходить.
Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який сто©ть бiля води, застелений
бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною
водою. Перед столом запалю ться вогнище, а волхв чита речення No42, No36,
No33. Пiсля читання волхв умоча у вiдро криж i вкида три гарячi вуглини.
Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере
кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний лама
хлiб i кида у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:
Дiвчина край моря сидiла,
сама до себе так говорила:
-- Ой милий ти мiй, Боже,
чи що ширше над море,
чи що довше над поле,
чи що швидше вiд коня,
чи що над мед солодше,
чи що над брата дорожче?
А риба ©й говорила:
Мало ти, дiвчино, зна ш.
Ширше небо над море,
довше море над поле,
швидшi вiд коня очi,
вiд меду солодше кохання,
над брата милий дорожчий.
Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки
(перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають:
На зелен-недiлi русалки сидiли,
русалки сидiли, сорочки просили,
молодi дiвочки, дайте нам сорочки,
жiночки-сестрички, дайте нам спiднички.
Краснi молодички, дайте нам намiтки,
хоч не тоненько©, аби бiленько©.
А бiлий дiдуньо по городi ходить,
вiн оре, скородить, конопельки сi ,
менi ©х не брати, бiлих рук не драти,
в русалки одежа -- бiлая береза.
При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля
цього на березi рiчки вiдбува ться спiльний бенкет в складчину.
Зелений вiвторок
У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi
збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i
цямрини, пiд обiд приходять ©хнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i
обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку.
Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також тро©сту музику
чи гармошку. Гра гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють
вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з
м'ясом. Тодi бережа кида у криницю три жарини, набира з криницi свiжо©
води i кропить криницю i людей. Чита речення No34. Тодi почина ться спiльна
страва, пiснi i танцi.
Зелена середа
В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на
тiй частинi вулицi, яка приляга до ©хнiх дворiв. На всьому теренi села
наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi
збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село.
Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi
жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження
русалок.
Проводили русалочок, проводили,
щоб вони до нас не ходили,
та нашого житечка не ломили,
та наших дiвочок не ловили.
Шестя доходить до кiнця села, тодi поверта ться назад, якщо можна,
iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред
майдану, i кожен кида в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться
по домiвках.
Зелений четвер
У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке назива ться
"Гонiння шуляка". Попоравши вранцi господарство, господарка склика , курей
до сараю, году добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою
вигонить курей iз сараю. Тодi да сiм'© раннiй обiд i склада собi у вузлик
©жу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка.
Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з
iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли
зберуться, починають спiвати:
Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай,
ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай,
ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай.
Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом,
розстелюють сво© хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи:
-- Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси
водились, а курчата лупились.
Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i
прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорно© матерi©
"птахiв", щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у
хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з
пiснями iдуть до гаю.
Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай!
Ой, гай, гай!
Людей не займай!
Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай!
Ой, гай, гай!
Курей не хапай!
А ми тебе заб' мо!
Ой, гай, гай!
Тобi курей не дамо!
Тво© крила всiчемо!
Ой, гай, гай!
Всiчемо!
Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають:
Смерте наша коханая,
нам вiд Бога посланая!
Зажди, Смерте, час-годину,
покiль зберу всю родину.
Жiнки у цей час входять у гай i спiвають.
Ой, гай, гай!
Ти, Яструбе, утiкай,
до нас в село не лiтай.
Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними
себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки.
Ой, лiсочку-гайочку,
не плоди яструбочка,
його занехай.
гнiзда поскидай,
ой, гай, гай!
Птице чорна, смерте наша,
ти нас не займай,
май, май, май.
Чорний ворон, чорний Шуляк,
ти нас обминай.
Плещуть у долонi, вигукують "у-гу-гу", "а-га-га", лякаючи птиць.
Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю
тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинниково©
стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи:
Ой яструбе, яструбоньку,
в село не лiтай, не лiтай.
Наших людей не займай, не займай.
Наших курей не хапай, не хапай.
А ми тебе злапа м, злапа м,
гу-ку-гу!
Гу-ку-гу!
Почепимо на гаку, на гаку,
ку-ку-ку,
птице, чорна смерть,
геть, геть, геть!
Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола
розкладають ©жу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i
спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума.
А нумо, нумо, гуляти в Шума,
в Шума гуляти, Шума заплiтати.
А в нашого Шума зеленая шуба,
звила йому мати з пахучо© м'яти.
Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому
крила, а iншi спiвають:
Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай!
(Всi завмирають)
Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай,
курей наших не хапай,
бо ми курей не дамо,
(Махають руками вiд себе)
тво© крила всiчемо,
тво© кiгтi зiтнемо,
голову вiдiрвемо.
Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки
вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають:
Чорний ворон у землi, у землi,
а ми з вами при життi, при життi.
Умер Шуляк, умер чорний,
його закопали,
його поховали.
Тiштесь люди, пiйте пiвнi,
птахи веселiться.
Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком
жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки
повертаються в село.
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
ворона гони -- гай!
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
Шум оборони, Луг оборони.
Зелена п'ятниця
В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь
всi -- вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою ©жу та
вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами
так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з
польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а
хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки
молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i
звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики
i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу,
прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на
колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають:
Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
вище зело-житечко, колосись.
Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
наливайся, житечко, колосись.
Головний волхв чита речення No28. Тодi шестя знову руша в обхiд
полiв. Музика гра , ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За
шестям ©де вiз iз ©жею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиня ться на
лужку, на галявинi, бiля польово© криницi. Бережа розпалю вогнище,
господарi розiгрiвають зварену вдома ©жу. Люди розташовуються сiм'ями,
кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом
рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи:
Роси, роси, дощику, ярину,
рости, рости, житечко, на лану.
Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай.
Радiння Родi i Роду проводяться в останню недiлю перед 23 вересня. Люди
домовляються, в кого на кутку будуть святкувати свято врожаю i зносять туди
все, що потрiбно для спорудження багатого столу з усього того, що вродило в
полi i виросло на лузi. Голова села розпоряджа ться, щоб у недiлю на
головний майдан привезено не молочених снопiв жита, пшеницi, вiвса, ячменю i
iншого збiжжя. Старшi жiнки роблять iз соломи двi великi фiгури жiнки i
чоловiка з явно вираженими статевими ознаками. Молодшi жiнки плетуть квiтку
з колоскiв. Це дванадцять маленьких високих снопикiв, перевитих стрiчками i
прикрашених квiтами, зв'язаних в одну квiтку. Дiвчата готують вiнок для
найкращо© дiвчини з колоскiв i квiтiв. Гра громадська музика. Сiльський хор
спiва :
Зашумiла дiброва,
залящала дорога.
По дорозi женцi йдуть,
золотий вiнок несуть.
Мiсяце-мiсяченьку,
свiти нам дорiженьку.
Щоб ми не заблудили,
вiнок не загубили.
Бо наш вiночок красний,
як мiсяченько ясний.
Iще вищий вiд плота,
ще дорожчий вiд злота.
Iще вищий вiд гори,
ще яснiший вiд зорi.
Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лашту людей у колону.
Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий
червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв,
яку ведуть пiд руки дво статечних господарiв. За ними семеро парубкiв
везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики
i всi iншi. Всi спiвають:
Ой весело, господарю, весело,
що ми вiночок несемо.
А ще буде веселiй,
як покладемо на столi.
Маяло житечко, маяло,
поки в полi стояло,
та не будеш вже маяти,
як будеш в стодолi лежати.
Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по
сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану
Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на не© Рода, а
на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв чита речення No19 i пiдпалю
солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiва :
Закотилось сонечко за зелений бiр,
ми пiдем вечеряти у багатий двiр.
А в багатому дворi хлiба-солi на столi,
i хлiба, i солi, i всього доволi:
вареники в масельцi,
горiлочка в куманцi.
Коли солома згорить, ©© заливають водою. Таким чином докону ться акт
одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони
склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в
примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i
новонароджених.
Якщо людина здорова i вела розумний спосiб життя, вона живе довго i
смерть до не© приходить як сон. Серце повiльно замира i душа лине до Ягни.
Таких людей мало. Бiльшiсть зловжива земними благами або зловживали чи
грiшили ©хнi батьки чи дiди, завiвши спадковi хвороби, тому кожному зокрема
Бог посила смерть вiдповiдно до заслуг. Полегшення перед лицем смертi да
людинi те, що пiсля не© залишились дiти, внуки i правнуки, i в земному життi
вона правдиво безсмертною, отож постарiле тiло просить до себе земля, а
душа лине в Рай.
Найпочеснiша для арiйця смерть у бою за благо народу кра©ни Араяна.
Коли арi ць гине як герой, його душа сiм разiв переселя ться в тiло внукiв i
правнукiв.
Коли помира стара людина, то вона це вiдчува i просить, щоб родичi i
сусiди прийшли попрощатися. Особливо тих, з якими мала ворожнечу. Помираючий
говорить:
Даруйте, якщо кому свiдомо чи по необачностi заподiяв зло, i по перше,
i по друге, i по трет .
Той, до кого звертаються, i вiн дiйсно гнiвався, говорить:
-- Прощаю вам, хай вам Бог простить, i по перше, i по друге, i по
трет .
В той час як людина вмира , не можна плакати, щоб смерть була легшою.
Умираючому дають у руки свiчку. На столi ставлять воду в мисцi, щоб душа
скупалася, як вийде з тiла, i охолодилася. Як тiльки людина вмре, зразу
дають знати у мiсцевий Храм, i дзвонар ударя в дзвони. Дзвонять по
мерлецевi три рази: вранцi, в полудень i увечерi.
Коли покiйник розлучився з душею, йому закривають очi, а хто-небудь з
бабiв цi © родини iде кликати чужих баб, двi чи три, убирати покiйника.
Зайшовши в хату до тi © баби, яку закликають прибирати мерлеця, вiсниця
каже:
-- Добрий день.
Почувши вiдповiдь на привiтання, говорить:
-- Панi Марi , прийдiть, будьте ласкавi, до нас допомогти убрати
покiйного. (В народi заведено не вiдмовляти у допомозi сiм'©, у яко©
покiйник).
-- А кого у вас Бог прибрав?
-- Та, такий-то Богу душу вiддав.
-- Царство йому небесне, -- i покладе на груди криж.
Родню померлого сповiщають як через сво©х, так i через чужих. Стороннiх
людей навмисне не сповiщають. Сусiди i люди з кутка приходять прощатися по
добрiй волi. Похорони, по можливостi, роблять на другий чи на третiй день
пiсля настання смертi. Запрошенi баби знiмають померлого з постелi i кладуть
на розiслану солому. Одежу роздирають, а тодi знiмають. Обмивають теплою
водою з милом чужi баби, з близьких рiдних нiхто тiла померлого не
торка ться, якщо без цього можна обiйтися. Шматок мила повинен бути
непочатий. Якщо померлий не хворiв заразною хворобою, одежу, постiль i мило
вiддають бабам, якi мили тiло. Воду вiд миття разом з волоссям вiд
пiдстригання, i обрiзаними нiгтями, а також гребiнець, яким розчiсували,
виливають у яму у такому мiсцi, де не ходять люди i скотина та закидають
землею. Стару непотрiбну одежу померлого складають посеред двору i спалюють,
ту, що ще добра, перуть, чистять, i ©© можна носити.
Близько покутi лаштують мiсце для тiла, яке буде там лежати для
прощання. Тiло кладуть на лавi чи на зiставлених ослонах. Спершу лава, а чи
покладенi на стiльцi дошки, застеля ться сiном, яке потiм обгорта ться бiлим
простирадлом. Потiм на нього кладеться одягнутий мерлець головою до покутi,
а ногами до дверей. В головах мерлеця ставиться карафка, повна зерна, у
зерно вставля ться свiчка. Свiчка запалю ться i змiню ться, коли догора ,
гаситься, як тiльки труну з померлим винесуть з хати.
Померлого чоловiка одягають у чисту бiлу сорочку i темнi штани, на ноги
одягають шкарпетки, якщо така можливiсть, одягають пiджак i взувають у
мешти.
Померлу жiнку одягають у чисту одежу, як i при життi: сорочку, плаття,
светр темного кольору. Коси не заплiтають, а вкладають пiд голову. Голову
зав'язують темною хусткою попiд бороду, тодi через лоб i понад вухами
червоною стрiчкою, а чи тонкою червоною шаллю.
Померлого парубка, а чи малого хлопця вбирають у чисту бiлизну, бiлу
сорочку, чистий костюм. За пояс затикають червону хустку як жениху. Померлу
дiвчину чи дiвчинку вбирають як молоду. В бiле плаття, вiнок з барвiнку та
яскравих квiтiв. На шию одягають намисто. Коси не заплiтають, а розчiсують i
викладають на грудях з одного i з другого бокiв. В руки померлого, якi
покладенi одна бiля одно© на грудях, дають восковий, дерев'яний, а чи
солом'яний криж. Хвiртка двору i ворота вiдчиняються i вiдкритими, аж поки
мерлеця не винесуть на цвинтар.
Померлого вкривають по руки бiлим серпанком. Тi, хто приходить
прощатися, кладуть на бiлий серпанок лiву руку i, схиливши трошки голову,
шепочуть або кажуть подумки слова прощання. Нiхто, нi близькi рiднi, нi
сусiди, пiсля того, як мерлець вбраний i його руки складенi, не торка ться
оголеного тiла мерлеця. Поправля , якщо щось iзсунулось, баба-розпорядниця
-- чужа. Так само прощаються рiднi з померлим перед закриттям труни вiком
бiля могили: поклавши лiву руку на серпанок, не торкаючись правою рукою,
якою сi ться збiжжя, не обнiмаючи i не цiлуючи. Пiсля того як мерлець
покладений на лаву, в хатi прибрано, солома спалена в грубi, ближчi сусiди
похилого вiку збираються в хатi i стережуть тiло. Один з них, а чи з рiдних
покiйного, чита книгу "Бережа", починаючи з будь-якого мiсця i до кiнця, а
потiм спочатку. Господарi час вiд часу наливають тим, хто сторожують
хмiльне, дають закусити.
Дiти i молодшi родичi перебувають у сусiднiй кiмнатi. Вони можуть
провадити розважальнi iгри. Смiються, коли в процесi гри виника така
ситуацiя, i дорослi ©х не притлумлюють. Старшi люди, якi сидять у тiй
кiмнатi, де лежить мерлець, можуть змiнюватись, говорити помiж себе про
всякi житейськi справи.
Труну замовляють сiльському майстровi iз його, а чи iз сво©х дощок.
Робота майстра оплачу ться. Труну також можна купувати в магазинi. Домовина
робиться iз дубових, соснових, букових чи вербових дощок. Тонка стружка
потiм кладеться в домовину вперемiшку з сiном, накрива ться бiлим
простирадлом i тодi кладеться мерлець. Якщо похорон влiтку, пiд голови
кладуть вирiзану в лузi зелену дернину, яку покривають червоною хусткою,
зимою кладуть подушку, напхану сiном. Труна може бути на колiр гембльованого
дерева (тобто бiла, нефарбована), може бути обтягнута свiтлою а чи червоною
матерi ю, може бути пофарбована в червоний колiр.
Яма копа ться в той день, у який ма вiдбутись похорон, на нiч не
копа ться. Для копання ями наймаються чоловiки, ©м дають iз собою закуску i
хмiльне на роботу. Пiсля роботи, в кiнцi тризни, ©х ще також вгоща
господар, вони забирають собi також по однiй хустцi, якi прив'язуються до
мар. Якщо, могила викопана, вона затворя ться крижем: на вiнця могили
кладеться двi дерев'янi галузки навхрест. Кладуть мерлеця в труну, виносять
з хати, або тi люди, якi копали могилу, або родичi в других. Об кожен порiг
чи одвiрок хати пiд час виносу стукають три рази труною.
Поперед тими, хто виносить домовину з хати, iде хтось iз родичiв
померлого iз хлiбиною, обсипаною сiллю. Потiм ця хлiбина залиша ться пiд