Страница:
ожило в нiй i зануртувало. Ледве-ледве ступала, так було ©й лячно
спускатись у ту долину, аж звернув на те увагу й Хлопець, подивився на не©
широко розплющеними очима, i вона мимохiть засоромилася. Додала ходи, i
коли Хлопець засвистiв ©й пiд ногу, ©й стало при мно, що ладна свiй хiд
до то© мелодi©, легко©, протяжно© й трохи сумовито©. Це'поступово
заспоко©ло ©©, i внизу вона стала вже зовсiм спокiйна, - майже не
вражаючись, подивилася в очi, в яких стiльки було нiжностi й жури, що
можна було б i не такiй, як вона, розтанути. Негадано додало це ©й ще
бiльше впевненостi, ба навiть носика вона пiддерла, а що не була в тому
платтi й хустцi така вiдстрашуючи гарна, мимоволi ще бiльше вразила
Володимира.
Цiлий день ©х лучили помiж себе якiсь нитки, наче працював тут
невсипуще амур-павук, цiлий день плiв вiн помiж них i натягував золоту
павутину, яку й побачив старий Iван, сидячи на верандi. До вечора вони аж
утомилися поборювати ту притягальну силу, що, наче гума, стягувала ©х
докупи. Галя вряди-годи визирала у вiкно, а вiн заходив до школи, голоси,
якi гучали в порожнiх класах, невимовне його хвилювали. За толочним столом
вони сидiли навпроти, вiн дивився на не©, а вона червонiла й свiтилася, бо
й не могла не вiдповiдати йому.
Пiсля того вiн i засумував, бо так i не змiг переступити рубежу, до
якого його притягло, вона ж вiдчула втому й розчарування i покiрно чекала
на його "рiшучi кроки". Були як корки, що безвiльно хитаються на водi й
пливуть, куди несуть ©х хвилi, - гойдав ©х немалий смуток. Наступного дня
вони зустрiлися вiдчужiло, вiн схуд за цю нiч, i очi в нього заблищали, як
у сухотника; вона теж посiрiла й уникала дивитись йому в вiчi, двi
сомнамбули снували подвiр'ям: один фарбував, ледве рухаючи пензлем, а
вона, миючи пiдлоги, весь час отирала пiт. Помiтили цих сомнамбул i Марiя
Якiвна, й Олександра Панасiвна, але обо вдавали з себе заклопотаних;
зрештою, вiн не витримав перший, кинув пензля у фарбу й послався на
справи. Пiшов, власне, похилитався через вулицю, але не звернув угору, як
це було б потрiбно, а подався через греблю до водокачки. Вiдтак побрався
через завулок до Завалу, де й був отой горб, до якого потiм приходив
щодня, - лiтали там, танцюючи й пiдстрибуючи, бiлани капустянi. Знайшов
раптом на тому горбi спокiй, це був ефемерний спокiй, що йому й назви не
добереш, мав у собi запах полину i серпневого сонця, це в його честь так
химерно витанцьовували над бадиллям бiлi метелики. Була в тому споко© тиха
вiдреченiсть та враза, тисячолiтнiй бiль, що випливав iз щiлин прискалкiв
i наповнював Володимира срiбним димом.
Сидiв нерушно на каменi, невiдривне дивлячись на той бiк рiчки, де
жовтiло перше осiнн листя, i йому здавалося, що, коли сидiтиме так ще з
кiлька годин, перетвориться в ящiрку. Хотiв розчинитись у цьому бринячому
споко©, в голубому повiтрi, в якому гуля , розвiюючи одежею й наганяючи
прохолоду, сумовитий легiт. Цвiркунець безстрашно сiв йому на колiно i
заспiвав. Тодi озвалася цiла гора, метеликiв на нiй стало ще бiльше, i
втопився вiн у бiлiй заметiлi з ©хнiх крил - такий був тодi його сум i
отак вiн одухотворювався!
В другому кiнцi цього свiту сидiла так само здивована, вражена й
посмутнiла Галя й тихо плакала, клянучи свою дурну одежу, в якiй
незвiдь-чому хотiла сховатися. Отаку змалiлу, зарюмсану i знищену й
застала ©© Марiя Якiвна. Вона обняла Галю за плечi й нiжно отерла ©й
сльози.
- Чоловiки, - сказала тихо й розсудливо, - наче малi дiти бувають. Нам
же, любонько, бути дiтьми не випада...
8
Хоч не була заздрiсна, вiдчула Олександра Панасiвна, дивлячись на
Володимира й Галю, що ©й шкребе пiд серцем. Часом це приходило до не©, як
приходить на землю негода, i тодi вона починала майже фiзично пiзнавати:
покида ©© сила - вирлоока самотнiсть зазирала ©й пiд той час у вiчi. Тодi
найбiльше й згадувала Миколу, ©й навiть снилося, що обiймають ©© сильнi й
шарудявi руки, чула навiть той струм, яким був вiн виповнений, здавалося,
залишив у хатi якiсь первнi, вiд яких колись засвiчувалися спрагло жiнки,
©й випало зажити його справжньо© любовi, тож була просякнута тим струмом i
досi.
Такi настро© тривали в не© недовго, але то й був ©© жаль за минулим.
Коли ж це траплялося, вона ставала повiльна й задумана, i дiти, якi
спостерiгали в матерi таку змiну, намагалися тодi вестися якнайтихiше. Це
саме вiдчула вона й того сонячного ранку, коли ©© дочка поставила на бiк
миску з бiлизною й пiшла на рiчку полоскати. Тодi прийшов до не© з гори
Хлопець, став бiля не© на колiна (Олександра Панасiвна стежила за тим усiм
у вiкно) i почав пересипати з руки в руку пiсок, ©© старша дочка
повернулася тодi до Хлопця, i в Олександри Панасiвни тьохнуло серце, таку
дорослу й дiвочу усмiшку побачила вона на доччинiм обличчi. Цi двi постатi
на пiску дивно схвилювали Олександру Панасiвну, хоч Хлопцевi до
парубкування, а Неонiлi до дiвування було ще далеко, i, лягаючи спати,
вона подумки переговорила про це з Миколою, який, як завше, з'явився перед
©© погашеним зором, i тихо поскаржилася, що зовсiм нелегко старiти на
самотi.
Цi хвилi ослабу й вичерпаностi минали поки що швидко - клопотiв у не©
була повна голова, руки не встигали переробити всi © роботи, але тодi,
коли на не© находило, мимоволi згадувала, що ©й тридцять сiм, i бачила
увiч той рубiж, ступати за який брали острашки...
У таку хвилину до не© i зайшов лiтнiй уже чоловiк у бiлому парусиновому
костюмi i в солом'яному капелюсi. Цей чоловiк був чисто виголений, мав
утомленi очi й тихий, лагiдний голос. Самiтно сидiли вони в хатi, дiтей
було спроваджено надвiр, чоловiк поклав темнi спрацьованi руки на колiна,
дивився на тi руки й тихим голосом оповiдав, як виходили вони разом iз
Миколою з оточення, як вiн був тяжко поранений, той чоловiк, i нiмцi
прийняли його за вбитого. Його виходили селяни, i пiсля того йому довелося
випити не один кiвш лиха. В нього випадково збереглася адреса, яку дав був
Микола, i от тiльки зараз довелося прийти до Олександри Панасiвни, щоб
розповiсти про те, що знав. Селяни оповiдали йому, що з то© пастки не
вийшов нiхто живий; вiн сам, той чоловiк, не бачив на сво© очi, як загинув
Микола, але коли не подав досi про себе звiстки, значить, вiн уже не живе.
Чоловiк подивився на Олександру Панасiвну, i вона зчудувалася, якi
зморенi й глибокi в нього очi. Дивився на жiнку тепло й проникливе, i в
тому поглядi було щось бiльше за спiвчуття. Олександра Панасiвна
заплакала, чоловiк наклав на ©© руку свою, i його голос набрав тремких
iнтонацiй:
- Ви не повиннi плакати, жiночко, - сказав вiн. - У мене-от вийшла
гiрша iсторiя. Була в мене дружина отака гарна, як ви, були в мене отакi
гарнi, як у вас, дiтки. Я-от повернувся, а ©х не стало, жiночко. Коли б на
те воля моя, - голос у чоловiка погучнiшав, а очi блиснули гнiвно, - я б
хотiв би подiлити долю вашого Миколи, а вони б хай жили!
Сказавши це, вiн весь затремтiв, запалав i до хрускоту стис кулаки.
Олександра Панасiвна й справдi перестала плакати: горе цього чоловiка було
вище за ©© - мимоволi перейнялася ним i почала спiвчувати.
Чоловiк устав. Тримав капелюха в руцi, стиснувши криси, весь
виструнчився й витягся, але голос його зазвучав так само тихо й лагiдно:
- Може, я зробив вам боляче сво ю розповiддю, вибачте, - сказав вiн. -
Менi хотiлося вiддати шану сво му товаришевi й вам.
Вiн похилив голову й поривався йти, але вона кинулася до нього,
затримуючи, щоб вiн пере©в i випив чарку. Чоловiк, однак, тiльки
всмiхнувся печально й подякував.
Вiн вийшов iз хати, а вона припала до вiкна, щоб зирнути на цього
смутного вiсника ще раз. Побачила, що сто©ть вiн у дворi, витягу з кишень
цукерки й надiля ними дiтей. ©© дiти обступили чоловiка з гелготом,
простягаючи наввипередки руки, навiть та поважна старша дочка, а вiн,
тицькаючи навсiбiч цукерки, тихо й без слiз плаче. Вона хотiла вискочити й
нагримати на малих, щоб не надокучали, але ©© ноги прикипiли до пiдлоги, а
руки вкле©лись у пiдвiконня. Вона плакала й сама разом iз тим чоловiком,
доки роздав вiн усi цукерки й рушив з ©© двору геть. Тодi знайшла силу
вийти з хати собi й побачила, як неймовiрно швидко вiн iде, не озираючись
i неприродно випроставшись, ©© наче теплий вiтер обвiяв: здивувалася на
себе, на свою тимчасову слабкiсть i на дивнi й химернi сво© забаганки.
Дiти стояли перед нею всi з цукеркою за щокою, i вона швидко надiлила
кожного дорученням: одному по воду, другому по гас, третьому пiч
розтопити, четвертому взяти за руку найменшу i пiти по березi з вiдром,
щоб нашукати трiсок та хмизу. Вони миттю розсипалися кожен за сво©м дiлом,
а вона на мить спинилася серед двору й прийняла на обличчя тихий легiт.
9
Стара й справдi пiсля тi © подi© з Володимиром змiнювалася на очах.
Несподiвано помолодiла, вона почала сама пересуватися по хатi, голос ©©
став добродушний - зробилася стара незвично говiрка.
- Все це й справдi пiшло менi на користь, - казала вона, коли Галя
застеляла постелi. - Нiколи не гадала, що стану на ноги. Можеш вiрити, а
можеш i нi, але вони й справдi дуже подiбнi до себе, цi чоловiки, що
лишають нам дочок. Подивися в альбом на свого дiда й батька - всi вони
наче рiдня мiж собою.
Галя в цей ранок набурмосилася, що з нею рiдко й бувало. Сонця не було,
кiмнати видавалися наче павутиною затканi - ходила вiд лiжка й до лiжка,
змахувала простирадлами й ковдрами в наковдрениках, виходила струснути ©х
на подвiр'я. Збивала подушки, i вiд цього руху починали за нею лiтати
легкi бiлi пiр'©ни - спокiйно пливали в сiрому повiтрi, i хвилi, що ©х
знiмала Галя, пiдкидували ©х вряди-годи до стелi. Мiж цього пiр'я,
хапаючись за бильце лiжка чи за спинку стiльця, важко повзала стара, i ©©
рот невмовкно молов, а очi гарячкове, молодо й радiсно свiтилися.
- Менi зараз так покращало, - вже вкотре повторила вона, - що й
начудуватися годi. Уже тиждень я сплю спокiйно, i менi не приснився,
ласочко, жоден сон. Так, чого доброго, я почну не старiти, а молодшати.
Молодiй менi нiколи не снилися сни, бо коли людина здорова й спокiйна,
навiщо ©й тi сни? Ми тим, Галочко, й визначались у цьому домi, що жили
спокiйно й умiли чекати. Чекати, ласочко моя, це така складна й велика
наука! Нам, жiнкам, не дано вибирати й владарювати, нам дано чекати й
пiдлягати, i то не такий уже лихий жеребок, повiр ти менi. Ми майже завжди
невдоволенi, а це через те, що надто часто залиша мося на самотi. Ми
бунтiвники, якi не повиннi перемагати, iнакше втратимо ми свою красу й
силу.
- Ох, i думки в тебе, бабцю! - сказала Галя, застеляючи ковдру. - Це
якiсь старомоднi думки...
- Я сама старомодна, - казала стара не без пихи, - але це не значить,
що думки мо© неправильнi. Ми хочемо владарювати й пiдлягати водночас, а
коли ми самотнi, тужимо й за найгiршим пiдляганням. Пiдлягаючи i
владарюючи, ласочко, ми не задовольня мо себе, наше справжн задоволення -
любов, тобто задоволення iнших. Ми бува мо дурнi, его©стичнi, язикатi й
опришкуватi, але ми все-таки вмi мо любити. Чоловiки не вмiють так любити,
бо наша любов куди вища ©хнього тваринного схотiнку...
- Ох, бабцю! - сплеснула руками Галя, i в не© поступово почало змивати
з душi отой сiрий ранковий накип. - Нiколи не думала, що ти в мене такий
фiлософ!
- Я не фiлософ, - рiзко сказала стара, i вiд обурення в не© аж риси
обличчя загострилися. - Я багато рокiв жила самотньо, i в мене був час
подумати. Жiнки цього дому, ласочко, не простi жiнки, i це ти зрозумi ш,
коли тобi поверне до шiстдесяти. Твоя дочка народить тобi хлопця чи
дiвчину, i ти здиву шся з то© закономiрностi: хлопець той звiдси пiде, а
дочка твоя й онука будуть то© ж кровi, що й ти. Тодi ти ©м товкмачитимеш
те, що товкмачу тобi зараз я, i вони з тебе смiятимуться, як iз вижило© з
розуму баби.
- Я нiколи про тебе погано не думала! - вигукнула вражено Галя.
- Ти не завжди була вiдкрита до мене душею, - сказала тим-таки тоном
стара. - Виконувала щодо мене свiй обов'язок, цього я не заперечую, але
часом забувала, що я все бачу й чую. I серце тво бувало до мене глухе. Не
дорiкаю тобi й не дуже з того вражаюся, - застережливо зносила руку, бо
Галя вже й рота розтулила, щоб заперечити, - iнакше воно й бути не може.
Тi, що вгорi, знають i вiдчувають тих, котрi внизу, тi ж бо, що внизу,
можуть тiльки заперечувати тих, котрi на вищiй драбинi часу, -
приходять-бо на ©хн мiсце. Це закон природи, ласочко, не ми його
настановили, не можемо ми його й одмiнити. Наша великiсть може бути тут
тiльки у тому, що ми вiдповiда мо й на те любов'ю!
- Ти мене зовсiм приголомшила, бабцю! - сказала Галя, заквiтаючи сво©м
чудовим рум'янцем. - Але чому ти говориш менi про це саме зараз?
- Ти була блудна дитина, - гостро сказала стара, i Галя здивувалася,
скiльки величi було в ©© немiчнiй поставi, - i я не могла мати до тебе
цiлком вiдчиненого серця.
- Вже щось змiнилося?
- Звiсна рiч, змiнилося, - мовила стара безапеляцiйно. - Вiдтодi, коли
переступив наш порiг той "директор"...
- Нада ш цьому стiльки значення!
- Як i ти, - швидко проказала стара. - О, та вода, дитино, що вiн
випив, не проста, - вона засмiялася хрипко й навiть натхненно, - вона не
дасть йому спокiйно жити. Вiн ще поборса ться, ласочко, як риба на гачку,
але ти не турбуйся, нiде вiн не дiнеться. Я бiльше нiж переконана - це
той, котрий залишить тобi дочку. Зна ш, що менi потрiбно, аби вмерти? -
проказала стара й по-змовницькому пiдморгнула Галi.
- Перестань, бабцю! - вже зимно сказала Галя, щоки ©© однак палали
пекучим вогнем. - Ти почина ш говорити такi речi...
Стара дивилася на не©, провисши мiж бильцем лiжка i стiльцем, голова ©©
вiд того увiйшла в плечi, дивилася вона на онуку гарячим i трохи iронiчним
поглядом, а на вустах ©© грала всмiшка.
- Нiчого нерозумного я не кажу, - повiльно проказала вона, так само
по-та мничому всмiхаючись. - Треба, щоб ти народила дочку, iнакше я ще
довго товктимусь у цьому свiтi. Моя мати теж спершу народила Iвана, а тодi
й мене. I баба моя мене дочекалася, ласочко, хоч була дуже вже ветха
деньми...
10
Цi розмови розтривожували Галю, хотiлося ©й часто i з дому пiти. Окрiм
того, вона вся палала вiд не зовсiм збагненно© роздво ностi: з одного
боку, ©й хотiлося вдягнути на себе найкращу сукню, зацвiсти красою на
повну силу i зiйти додолу, щоб пройтися повз школу й вiкна, коло яких,
вона напевне знала, сто©ть зовсiм зруйнований вiд туги Володимир. З
другого боку, ©й хотiлося, щоб його ще бiльше з'©дала ота нуда, щоб блукав
вiн i далi берегом, наче очманiлий, i безнадiйно поглядав угору, де вона
стояла зача но в тiнi кущiв i з осолодою стежила за тим блуканням. Часом
©й хотiлося й iншого: сховатися, запечататися в будинку, принаймнi доки не
викличе вiн ©© в школу як директор. Знала: не для його нiг оця гора й
круча, i це виповнювало ©© водночас i радiстю й печаллю, спiвчуттям i
недоброю втiхою. Попри все вiдчувалася в облозi, а вiдтак i оборонятися
мусила - вона диний захисник цi © фортецi. Можна було б дотягти так до
початку учбового року, там збiльшиться клопотiв, але щось спиняло Галю -
хай буде, як буде!
Так вона думала вдень, а вечорами, коли вже зовсiм звiльнялась вiд
клопотiв, якi вигадувала для себе з дивовижною винахiдливiстю, ©й ставало
тужно. Окрiм того, допiкала ©© сво©ми невгамованими теревенями стара.
Здавалося, бабця збиралась утопити ©© в повенi сво©х безконечних
розумувань: вiд тих розмов Галя тихо палала, i краса ©© знову розквiтала;
вже не намагалася гасити ©© нечупарними платтями, хустками та гримом. Коли
б Володимир мав силу пiднятися тепер на гору, хтозна, чи б так швидко
спустився б вiн назад. Коли ж запалювала вона ввечерi лампи, коли цвiркуни
починали свiй щоденний лемент i коли в шибках зацвiтало жовте коло мiсяця,
вона покидала стару i Хлопця у вiтальнi i, тримаючи лампу в руках, iшла до
бiблiотеки, знаючи, що там, за спиною, стара почина засипати безконечними
потоками розповiдей уже Хлопця; iшла назустрiч дзвоновi цвiркунiв, щоб
замкнутись у тiй найдальнiй комiрчинi, де було лiжко, дзеркало й безлiч
книжок. Тут вона зупинялася, провертала в дверях ключем, ставила лампу на
столик, спинялася перед вiдчиненим вiкном i вдивлялась у залитий мiсячним
сяйвом кра вид. Зачиняла вiкно, щiльно зашторювалася, пiдходила до
дзеркала й так само пильно вдивлялась у пожовтiле зображення - бачила себе
значно старшою, нiж була. Сiдала на лiжко й раптом заломлювала руки.
Плакала, схлипуючи, не можучи до решти збагнути й чого; була в цiй довгiй
та сумирнiй кiмнатi як черниця i виплакувала сво чернецтво так само, як
виплакують за вiкном закiнчення лiта цвiркуни. Вiд тих слiз омивались i
очищалися ©© очi, виливалася тривога, а добре наплакавшись, вона починала
раптом розумiти дивний резон слiв старо© про науку чекання. Заспокоювалася
вiд того, очi ©© холодно запалювалися, брала лампу й поверталася назад у
вiтальню, де стара вже докiнчувала розповiдати Хлопцевi про дивне дерево
©хнього роду.
- Чи вже не пора, бабцю, й спати! - обривала ©© Галя на пiвсловi, i
голос ©© при цьому ставав дiловий та сухий.
Стара аж рота розтуляла, дивлячись на цю безнадiйно запечатану черницю.
- Така ти блiда, - казала надто турботливо. - Чи тобi, дитино, чогось
не одходить?
- Нiчого менi не одходить, - казала Галя, розбираючи лiжка й готуючи
постелi. - Поглянь онде на годинник!.. Вiд ©© рухiв по кiмнатi знову
почали пливати сполоханi пiр'©ни, i цi пiр'©ни кидали тiнi на стiни, а
напливаючи над лампу, раптом сколихувалися вiд струменя гарячого повiтря й
чимдуж мчали по стелi.
Постеливши, вона вела Хлопця до його кiмнати. Пропускала наперед,
ступаючи слiдом iз лампою в руках, i ©хнi двi волохатi тiнi було вiдкинуто
в рiзнi боки. Хлопець iшов мовчки, бо те, що оповiдала йому сьогоднi
бабуся, по-справжньому його вразило. Галя вiдчувала цей його стан, але на
©© обличчя лягла недоречна погорда й насмiшкуватiсть.
- Ну що? - спитала поблажливо. - Наговорила тобi баба сiм мiшкiв вовни?
- Гада ш, що то сiм мiшкiв вовни?
- Ну, може, п'ять, - засмiялася Галя. - Хiба ти ще цього не збагнув?
- Менi зда ться... - спробував заперечити Хлопець, але Галя обiрвала
його категорично:
- Тобi нiчого не повинно здаватися. Ти в такому вiцi, коли в казки вже
перестають вiрити...
Хлопець озирнувся на не©. Побачив облите жовтим свiтлом, замкнуте та
холодне обличчя i не впiзнав матерi.
- Тобi непри мнi цi казки? - спитав зовсiм по-дорослому.
"Казки - нi, - захотiлося вiдповiсти Галi. - Непри мно те, що часом iз
них щось та й справджу ться!"
Вона спатлала синовi чуба - хотiла все-таки втриматися на сво©й
дорослiй висотi.
- Хiба можуть бути непри мнi казки? - сказала засмiявшись.
- Я теж так подумав, - серйозно звiстив Хлопець. Вона поставила лампу й
рушила до виходу.
- Будеш спати чи ще почита ш? - спитала обертаючись.
- Ще почитаю, мамо.
Вона зайшла до старо©. Та лежала вже в лiжку.
- Коли не заперечу ш, - сказала Галя, спиняючись на порозi, - я
зачинюся на трохи в бiблiотецi.
- Менi зараз легше, - всмiхнулася стара. - В крайньому разi я тебе
погукаю. Хочеш почитати?
- Хочу почитати, - вiдгукнулася Галя. - Погасити тобi свiтло?
- Погаси, ласочко.
Галя пiшла дерев'яною ходою через покiй, схилилася до лампи й дунула в
скло.
- На добранiч, бабцю! - сказала сухо.
- Добранiч дитино, - вiдгукнулася стара. - Не засиджуйся!
- Так кажеш, наче менi десять рокiв.
- Всiм нам по-сво му десять рокiв, - зiтхнула в темрявi стара.
Галя пробиралася по темному коридору. Вiдчинила дверi й засвiтила
сiрника. Хитливо коливалися довкола ребристi стiни, обтицянi сотнями
книжкових корiнцiв.
Сидiла якийсь час на лiжку, думаючи про щось чи згадуючи. Тодi
розшторила вiкно й вiдчинила його. Стояла й дивилася в глибину. Зазвучав у
©© нутрi напiвприглу©iiений звук - було це зв'язано iз чимось далеким i
майже забутим. Цвiрчали цвiркуни - було таке ж лiто i в мiсячному свiтлi
так само грала роса. Можливо, музика йшла вiд тi © роси; на мить ©й
здалося, що в глибинi сутiнку побачила на синiй дорозi сiру постать у
солом'яному капелюсi i в чорних лакованих туфлях. Чоловiк не йшов, а плив,
пiд його капелюхом не було обличчя, а в лакованих туфлях нiг. Хитався,
наче йшов у товщi води й розмивався течi ю, - сумну мелодiю грало над ним
засипане зорями небо.
Галя дивилася на ту постать без хвилювання. Був то тiльки спогад,
здалося ©й, що й не про не© вiн був. Зачинила вiкно й пiшла до сина
забрати лампу. Хлопець лежав з розгорнутою книжкою, вона схилилась i
звично поцiлувала його в лоб. А що була надмiру замислена, не помiтила
його гарячкового погляду. Взяла лампу й рушила до дверей, а коли спинилась
у прочiлi вiддати звичне на добранiч, вразилася раптом: дивилися на не©
дорослi й розумнi очi.
- Мамо, - сказав вiн тихо. - А це правда, що я... байстрюк?
Вона скинулася, наче стрiлена, i злякано подивилася на нього.
- Це тобi баба сказала?
- Це й без баби можна здогадатися.
- О, то таке складне! - засмiялася Галя. - Ти ще замалий, щоб таке
зрозумiти. Твiй батько покинув нас, i це трапля ться не так уже й рiдко. Я
в нього не хотiла брати алiментiв, бо бачиш... Ми всi в цьому домi занадто
гордi. Через це, може, я й слiдiв його не знаю: живе вiн а чи, може, й
помер...
Стояла в прочiлi з лампою, i навiть червоне свiтло не могло сховати:
почервонiла незвичайно.
- А одружена ти з ним була? Його й справдi звали Анатолi м?
- О так! Його звали Анатолем. Прiзвище я тобi дала сво через оту ж
таки нашу гордiсть. Зрештою, в мене теж прiзвище материне, а не батькове.
Навiщо триматися за прiзвище чоловiка, який не хоче нас знати?
Кинула неспокiйним поглядом туди, звiдки дивилися на не© вивiдчi й
запаленi очi, ©й стало неспокiйно i млосно, так уже хотiлося докiнчити цю
розмову. Але стовбичила на порозi, купалась у червоному вогнi i
спалювалася, наче на приску стояла.
- Вибач, мамо, - сказав iз пiвтемряви Хлопець. - Може, я роблю тобi
боляче цими розпитами, але я хочу знати ще одне, невеличке.
Звела брови й дивилася запитально.
- Прiзвище, - видихнув вiн. - Скажи менi, будь ласка, його прiзвище...
Вiдчула, як з-пiд нiг ©й повiльно вислиза пiдлога. Вiдчула в горлi
печiю, начебто зникла з рота слина. Очi ©© заклiпали, а нiздрi роздулися,
в грудях застряв сiрий клубiнь, бо стала зовсiм безпорадна i знiкчемнiла
перед нещаднiстю, що ©© прочитала в блискучих синових очах.
- Нащо пита ш? - спитала раптом роздратовано. - В нього було смiшне й
недоладне прiзвище, i коли ти його взна ш, що це тобi дасть?
- Скажи, мамо!
- Пугач було його прiзвище! - кинула Галя i, рiзко повернувшись,
вiйнула до сина подолом сiрого плаття.
I повiрила раптом у те сама. А чому б не Пугач, коли так любив ночi i
коли мав за плечима сiрi крила. Вдень вона рiдко його й бачила, та й не
бував вiн тодi такий чарiвний. "Пугач!" - подумала вона злiсно i раптом
забула його остаточно. Неначе подiл ночi вiдгорнувся перед нею, побачила
вона далеко-далеко шматок зарослого полином берега, по якому злiтали й
присiдали, танцюючи, бiлi метелики, побачила зацiпенiлого чоловiка, який
сидить на каменi. Гаряча хвиля обпалила жiнку, i вона незчулася, як
затопило ©© щось незнайоме, пекуче й дивне. Здавалося, лампа, яку тримала
в руках, розпалю ться все яскравiше i розпалю ться так само ©© серце.
Майже бiгла по коридору, щоб якнайшвидше сховатись у бiблiотецi. За спиною
в темрявi губився весь дiм, згубилася там бабця, що солодко й безтурботно
зараз спала, згубився i Хлопець, який думав пiд цю хвилю гiрку думу про
сво не зовсiм звичайне з'явлення на свiт. Зараз був вiн уражений та
опечалений, хоч пiзнiше, коли повернеться вiн у цей дiм пiсля довгих
блукань, вiн назве той свiй бiль смiшним та марним. Тепер же вiн лежав без
сну i думав, що таки покине цей дiм, а коли це станеться, нiколи не
вiдчуватиме за ним жалю.
Галя вскочила в бiблiотеку i захекано спинилася. Так само тримала лампу
в руках i подивилася не без остраху крiзь ту лампу в дзеркало. Щось
затремтiло в ньому й захиталося, i ось вiн, цей золотий момент! - вийшла з
то© жовтувато© прiрви богиня i легко ввiйшла ©й у очi й до серця. Щасливi
сльози покотилися Галi по лицях, вона схлипнула по-дитячому i вирiшила, що
вона не повинна виганяти зi свого серця ту богиню, а раз так, хай уже воно
станеться оте, що уже до не© прийшло...
Зда ться, вiдчув ту хвилю i старий Iван, який сьогоднi також не мiг
заснути. Бiля нього спала дружина, а йому уявилося, що серед ночi вже
народжуються первнi, котрi складатимуть завтрашнiй день. Вiн ще раз
подумав, що вона все-таки iсну на цiй землi - любов, i, поки вона , доти
можна не боятися за сонце: свiтитиме воно через мiльярд рокiв чи нi.
Зда ться, досягло його i свiтло, пролите в нiч Галиною лампою, але вiн
згадав при цьому тiльки жовтi листки, що ©х побачив був на кущах. Був
надто старий, цей козопас, мусив забагато думати про оте жовте листя i вже
не мiг як слiд порадiти на щастя сво © онуки.
11
- Хочу показати тобi сво© володiння, - сказав Хлопець Неонiлi.
Вони зустрiлися на жовтiй, намитiй водою, пiщанiй косi: вона полоскала
бiлизну, а вiн стояв навколiшки, брав у долонi пiсок i, витягаючи кулаки
перед собою, поволi його цiдив. Вiд того вiдвiювалася прозора курява й
провисала трикутником, дiвчинка повернулася тодi до Хлопця й засвiтила до
нього всмiшкою.
- Багато на це потрiбно часу? - спитала вона.
- Годин iз чотири, - сказав вiн, знову зачерпнувши пiску.
- На так довго менi треба вiдпрошуватися, - сказала дiвчинка.
- Ну, то скажи, що я показуватиму тобi сво© володiння.
- Ой, що ти! - тихенько зойкнула дiвчинка. - Хiба можна матерi так
сказати?
Позирнула на нього й раптом зацвiла густим рум'янцем. Хлопець дивився
на не© й очей не мiг вiдвести. Щось у ньому зрухнулося, i раптово
усвiдомив вiн: недаремно його так вабить до цi © дiвчинки i недаремно,
зустрiчаючись iз нею, вiдчува гарний спокiй.
- Може, мати твоя кудись пiде, - сказав вiн.
- Коли вона йде, - засмiялася Неонiла, - то загаду нам стiльки роботи,
що ми й озирнутися не встигнемо, як вона вдома.
Хлопець нахмурився.
- То, може, ти не хочеш? - сухо спитав.
- Ой, дуже хочу! - сказала дiвчинка i аж руки заломила. - Але як?
- Це вже сама придумуй, - мовив вiн i встав, аж пiсок посипався. Вона
спускатись у ту долину, аж звернув на те увагу й Хлопець, подивився на не©
широко розплющеними очима, i вона мимохiть засоромилася. Додала ходи, i
коли Хлопець засвистiв ©й пiд ногу, ©й стало при мно, що ладна свiй хiд
до то© мелодi©, легко©, протяжно© й трохи сумовито©. Це'поступово
заспоко©ло ©©, i внизу вона стала вже зовсiм спокiйна, - майже не
вражаючись, подивилася в очi, в яких стiльки було нiжностi й жури, що
можна було б i не такiй, як вона, розтанути. Негадано додало це ©й ще
бiльше впевненостi, ба навiть носика вона пiддерла, а що не була в тому
платтi й хустцi така вiдстрашуючи гарна, мимоволi ще бiльше вразила
Володимира.
Цiлий день ©х лучили помiж себе якiсь нитки, наче працював тут
невсипуще амур-павук, цiлий день плiв вiн помiж них i натягував золоту
павутину, яку й побачив старий Iван, сидячи на верандi. До вечора вони аж
утомилися поборювати ту притягальну силу, що, наче гума, стягувала ©х
докупи. Галя вряди-годи визирала у вiкно, а вiн заходив до школи, голоси,
якi гучали в порожнiх класах, невимовне його хвилювали. За толочним столом
вони сидiли навпроти, вiн дивився на не©, а вона червонiла й свiтилася, бо
й не могла не вiдповiдати йому.
Пiсля того вiн i засумував, бо так i не змiг переступити рубежу, до
якого його притягло, вона ж вiдчула втому й розчарування i покiрно чекала
на його "рiшучi кроки". Були як корки, що безвiльно хитаються на водi й
пливуть, куди несуть ©х хвилi, - гойдав ©х немалий смуток. Наступного дня
вони зустрiлися вiдчужiло, вiн схуд за цю нiч, i очi в нього заблищали, як
у сухотника; вона теж посiрiла й уникала дивитись йому в вiчi, двi
сомнамбули снували подвiр'ям: один фарбував, ледве рухаючи пензлем, а
вона, миючи пiдлоги, весь час отирала пiт. Помiтили цих сомнамбул i Марiя
Якiвна, й Олександра Панасiвна, але обо вдавали з себе заклопотаних;
зрештою, вiн не витримав перший, кинув пензля у фарбу й послався на
справи. Пiшов, власне, похилитався через вулицю, але не звернув угору, як
це було б потрiбно, а подався через греблю до водокачки. Вiдтак побрався
через завулок до Завалу, де й був отой горб, до якого потiм приходив
щодня, - лiтали там, танцюючи й пiдстрибуючи, бiлани капустянi. Знайшов
раптом на тому горбi спокiй, це був ефемерний спокiй, що йому й назви не
добереш, мав у собi запах полину i серпневого сонця, це в його честь так
химерно витанцьовували над бадиллям бiлi метелики. Була в тому споко© тиха
вiдреченiсть та враза, тисячолiтнiй бiль, що випливав iз щiлин прискалкiв
i наповнював Володимира срiбним димом.
Сидiв нерушно на каменi, невiдривне дивлячись на той бiк рiчки, де
жовтiло перше осiнн листя, i йому здавалося, що, коли сидiтиме так ще з
кiлька годин, перетвориться в ящiрку. Хотiв розчинитись у цьому бринячому
споко©, в голубому повiтрi, в якому гуля , розвiюючи одежею й наганяючи
прохолоду, сумовитий легiт. Цвiркунець безстрашно сiв йому на колiно i
заспiвав. Тодi озвалася цiла гора, метеликiв на нiй стало ще бiльше, i
втопився вiн у бiлiй заметiлi з ©хнiх крил - такий був тодi його сум i
отак вiн одухотворювався!
В другому кiнцi цього свiту сидiла так само здивована, вражена й
посмутнiла Галя й тихо плакала, клянучи свою дурну одежу, в якiй
незвiдь-чому хотiла сховатися. Отаку змалiлу, зарюмсану i знищену й
застала ©© Марiя Якiвна. Вона обняла Галю за плечi й нiжно отерла ©й
сльози.
- Чоловiки, - сказала тихо й розсудливо, - наче малi дiти бувають. Нам
же, любонько, бути дiтьми не випада...
8
Хоч не була заздрiсна, вiдчула Олександра Панасiвна, дивлячись на
Володимира й Галю, що ©й шкребе пiд серцем. Часом це приходило до не©, як
приходить на землю негода, i тодi вона починала майже фiзично пiзнавати:
покида ©© сила - вирлоока самотнiсть зазирала ©й пiд той час у вiчi. Тодi
найбiльше й згадувала Миколу, ©й навiть снилося, що обiймають ©© сильнi й
шарудявi руки, чула навiть той струм, яким був вiн виповнений, здавалося,
залишив у хатi якiсь первнi, вiд яких колись засвiчувалися спрагло жiнки,
©й випало зажити його справжньо© любовi, тож була просякнута тим струмом i
досi.
Такi настро© тривали в не© недовго, але то й був ©© жаль за минулим.
Коли ж це траплялося, вона ставала повiльна й задумана, i дiти, якi
спостерiгали в матерi таку змiну, намагалися тодi вестися якнайтихiше. Це
саме вiдчула вона й того сонячного ранку, коли ©© дочка поставила на бiк
миску з бiлизною й пiшла на рiчку полоскати. Тодi прийшов до не© з гори
Хлопець, став бiля не© на колiна (Олександра Панасiвна стежила за тим усiм
у вiкно) i почав пересипати з руки в руку пiсок, ©© старша дочка
повернулася тодi до Хлопця, i в Олександри Панасiвни тьохнуло серце, таку
дорослу й дiвочу усмiшку побачила вона на доччинiм обличчi. Цi двi постатi
на пiску дивно схвилювали Олександру Панасiвну, хоч Хлопцевi до
парубкування, а Неонiлi до дiвування було ще далеко, i, лягаючи спати,
вона подумки переговорила про це з Миколою, який, як завше, з'явився перед
©© погашеним зором, i тихо поскаржилася, що зовсiм нелегко старiти на
самотi.
Цi хвилi ослабу й вичерпаностi минали поки що швидко - клопотiв у не©
була повна голова, руки не встигали переробити всi © роботи, але тодi,
коли на не© находило, мимоволi згадувала, що ©й тридцять сiм, i бачила
увiч той рубiж, ступати за який брали острашки...
У таку хвилину до не© i зайшов лiтнiй уже чоловiк у бiлому парусиновому
костюмi i в солом'яному капелюсi. Цей чоловiк був чисто виголений, мав
утомленi очi й тихий, лагiдний голос. Самiтно сидiли вони в хатi, дiтей
було спроваджено надвiр, чоловiк поклав темнi спрацьованi руки на колiна,
дивився на тi руки й тихим голосом оповiдав, як виходили вони разом iз
Миколою з оточення, як вiн був тяжко поранений, той чоловiк, i нiмцi
прийняли його за вбитого. Його виходили селяни, i пiсля того йому довелося
випити не один кiвш лиха. В нього випадково збереглася адреса, яку дав був
Микола, i от тiльки зараз довелося прийти до Олександри Панасiвни, щоб
розповiсти про те, що знав. Селяни оповiдали йому, що з то© пастки не
вийшов нiхто живий; вiн сам, той чоловiк, не бачив на сво© очi, як загинув
Микола, але коли не подав досi про себе звiстки, значить, вiн уже не живе.
Чоловiк подивився на Олександру Панасiвну, i вона зчудувалася, якi
зморенi й глибокi в нього очi. Дивився на жiнку тепло й проникливе, i в
тому поглядi було щось бiльше за спiвчуття. Олександра Панасiвна
заплакала, чоловiк наклав на ©© руку свою, i його голос набрав тремких
iнтонацiй:
- Ви не повиннi плакати, жiночко, - сказав вiн. - У мене-от вийшла
гiрша iсторiя. Була в мене дружина отака гарна, як ви, були в мене отакi
гарнi, як у вас, дiтки. Я-от повернувся, а ©х не стало, жiночко. Коли б на
те воля моя, - голос у чоловiка погучнiшав, а очi блиснули гнiвно, - я б
хотiв би подiлити долю вашого Миколи, а вони б хай жили!
Сказавши це, вiн весь затремтiв, запалав i до хрускоту стис кулаки.
Олександра Панасiвна й справдi перестала плакати: горе цього чоловiка було
вище за ©© - мимоволi перейнялася ним i почала спiвчувати.
Чоловiк устав. Тримав капелюха в руцi, стиснувши криси, весь
виструнчився й витягся, але голос його зазвучав так само тихо й лагiдно:
- Може, я зробив вам боляче сво ю розповiддю, вибачте, - сказав вiн. -
Менi хотiлося вiддати шану сво му товаришевi й вам.
Вiн похилив голову й поривався йти, але вона кинулася до нього,
затримуючи, щоб вiн пере©в i випив чарку. Чоловiк, однак, тiльки
всмiхнувся печально й подякував.
Вiн вийшов iз хати, а вона припала до вiкна, щоб зирнути на цього
смутного вiсника ще раз. Побачила, що сто©ть вiн у дворi, витягу з кишень
цукерки й надiля ними дiтей. ©© дiти обступили чоловiка з гелготом,
простягаючи наввипередки руки, навiть та поважна старша дочка, а вiн,
тицькаючи навсiбiч цукерки, тихо й без слiз плаче. Вона хотiла вискочити й
нагримати на малих, щоб не надокучали, але ©© ноги прикипiли до пiдлоги, а
руки вкле©лись у пiдвiконня. Вона плакала й сама разом iз тим чоловiком,
доки роздав вiн усi цукерки й рушив з ©© двору геть. Тодi знайшла силу
вийти з хати собi й побачила, як неймовiрно швидко вiн iде, не озираючись
i неприродно випроставшись, ©© наче теплий вiтер обвiяв: здивувалася на
себе, на свою тимчасову слабкiсть i на дивнi й химернi сво© забаганки.
Дiти стояли перед нею всi з цукеркою за щокою, i вона швидко надiлила
кожного дорученням: одному по воду, другому по гас, третьому пiч
розтопити, четвертому взяти за руку найменшу i пiти по березi з вiдром,
щоб нашукати трiсок та хмизу. Вони миттю розсипалися кожен за сво©м дiлом,
а вона на мить спинилася серед двору й прийняла на обличчя тихий легiт.
9
Стара й справдi пiсля тi © подi© з Володимиром змiнювалася на очах.
Несподiвано помолодiла, вона почала сама пересуватися по хатi, голос ©©
став добродушний - зробилася стара незвично говiрка.
- Все це й справдi пiшло менi на користь, - казала вона, коли Галя
застеляла постелi. - Нiколи не гадала, що стану на ноги. Можеш вiрити, а
можеш i нi, але вони й справдi дуже подiбнi до себе, цi чоловiки, що
лишають нам дочок. Подивися в альбом на свого дiда й батька - всi вони
наче рiдня мiж собою.
Галя в цей ранок набурмосилася, що з нею рiдко й бувало. Сонця не було,
кiмнати видавалися наче павутиною затканi - ходила вiд лiжка й до лiжка,
змахувала простирадлами й ковдрами в наковдрениках, виходила струснути ©х
на подвiр'я. Збивала подушки, i вiд цього руху починали за нею лiтати
легкi бiлi пiр'©ни - спокiйно пливали в сiрому повiтрi, i хвилi, що ©х
знiмала Галя, пiдкидували ©х вряди-годи до стелi. Мiж цього пiр'я,
хапаючись за бильце лiжка чи за спинку стiльця, важко повзала стара, i ©©
рот невмовкно молов, а очi гарячкове, молодо й радiсно свiтилися.
- Менi зараз так покращало, - вже вкотре повторила вона, - що й
начудуватися годi. Уже тиждень я сплю спокiйно, i менi не приснився,
ласочко, жоден сон. Так, чого доброго, я почну не старiти, а молодшати.
Молодiй менi нiколи не снилися сни, бо коли людина здорова й спокiйна,
навiщо ©й тi сни? Ми тим, Галочко, й визначались у цьому домi, що жили
спокiйно й умiли чекати. Чекати, ласочко моя, це така складна й велика
наука! Нам, жiнкам, не дано вибирати й владарювати, нам дано чекати й
пiдлягати, i то не такий уже лихий жеребок, повiр ти менi. Ми майже завжди
невдоволенi, а це через те, що надто часто залиша мося на самотi. Ми
бунтiвники, якi не повиннi перемагати, iнакше втратимо ми свою красу й
силу.
- Ох, i думки в тебе, бабцю! - сказала Галя, застеляючи ковдру. - Це
якiсь старомоднi думки...
- Я сама старомодна, - казала стара не без пихи, - але це не значить,
що думки мо© неправильнi. Ми хочемо владарювати й пiдлягати водночас, а
коли ми самотнi, тужимо й за найгiршим пiдляганням. Пiдлягаючи i
владарюючи, ласочко, ми не задовольня мо себе, наше справжн задоволення -
любов, тобто задоволення iнших. Ми бува мо дурнi, его©стичнi, язикатi й
опришкуватi, але ми все-таки вмi мо любити. Чоловiки не вмiють так любити,
бо наша любов куди вища ©хнього тваринного схотiнку...
- Ох, бабцю! - сплеснула руками Галя, i в не© поступово почало змивати
з душi отой сiрий ранковий накип. - Нiколи не думала, що ти в мене такий
фiлософ!
- Я не фiлософ, - рiзко сказала стара, i вiд обурення в не© аж риси
обличчя загострилися. - Я багато рокiв жила самотньо, i в мене був час
подумати. Жiнки цього дому, ласочко, не простi жiнки, i це ти зрозумi ш,
коли тобi поверне до шiстдесяти. Твоя дочка народить тобi хлопця чи
дiвчину, i ти здиву шся з то© закономiрностi: хлопець той звiдси пiде, а
дочка твоя й онука будуть то© ж кровi, що й ти. Тодi ти ©м товкмачитимеш
те, що товкмачу тобi зараз я, i вони з тебе смiятимуться, як iз вижило© з
розуму баби.
- Я нiколи про тебе погано не думала! - вигукнула вражено Галя.
- Ти не завжди була вiдкрита до мене душею, - сказала тим-таки тоном
стара. - Виконувала щодо мене свiй обов'язок, цього я не заперечую, але
часом забувала, що я все бачу й чую. I серце тво бувало до мене глухе. Не
дорiкаю тобi й не дуже з того вражаюся, - застережливо зносила руку, бо
Галя вже й рота розтулила, щоб заперечити, - iнакше воно й бути не може.
Тi, що вгорi, знають i вiдчувають тих, котрi внизу, тi ж бо, що внизу,
можуть тiльки заперечувати тих, котрi на вищiй драбинi часу, -
приходять-бо на ©хн мiсце. Це закон природи, ласочко, не ми його
настановили, не можемо ми його й одмiнити. Наша великiсть може бути тут
тiльки у тому, що ми вiдповiда мо й на те любов'ю!
- Ти мене зовсiм приголомшила, бабцю! - сказала Галя, заквiтаючи сво©м
чудовим рум'янцем. - Але чому ти говориш менi про це саме зараз?
- Ти була блудна дитина, - гостро сказала стара, i Галя здивувалася,
скiльки величi було в ©© немiчнiй поставi, - i я не могла мати до тебе
цiлком вiдчиненого серця.
- Вже щось змiнилося?
- Звiсна рiч, змiнилося, - мовила стара безапеляцiйно. - Вiдтодi, коли
переступив наш порiг той "директор"...
- Нада ш цьому стiльки значення!
- Як i ти, - швидко проказала стара. - О, та вода, дитино, що вiн
випив, не проста, - вона засмiялася хрипко й навiть натхненно, - вона не
дасть йому спокiйно жити. Вiн ще поборса ться, ласочко, як риба на гачку,
але ти не турбуйся, нiде вiн не дiнеться. Я бiльше нiж переконана - це
той, котрий залишить тобi дочку. Зна ш, що менi потрiбно, аби вмерти? -
проказала стара й по-змовницькому пiдморгнула Галi.
- Перестань, бабцю! - вже зимно сказала Галя, щоки ©© однак палали
пекучим вогнем. - Ти почина ш говорити такi речi...
Стара дивилася на не©, провисши мiж бильцем лiжка i стiльцем, голова ©©
вiд того увiйшла в плечi, дивилася вона на онуку гарячим i трохи iронiчним
поглядом, а на вустах ©© грала всмiшка.
- Нiчого нерозумного я не кажу, - повiльно проказала вона, так само
по-та мничому всмiхаючись. - Треба, щоб ти народила дочку, iнакше я ще
довго товктимусь у цьому свiтi. Моя мати теж спершу народила Iвана, а тодi
й мене. I баба моя мене дочекалася, ласочко, хоч була дуже вже ветха
деньми...
10
Цi розмови розтривожували Галю, хотiлося ©й часто i з дому пiти. Окрiм
того, вона вся палала вiд не зовсiм збагненно© роздво ностi: з одного
боку, ©й хотiлося вдягнути на себе найкращу сукню, зацвiсти красою на
повну силу i зiйти додолу, щоб пройтися повз школу й вiкна, коло яких,
вона напевне знала, сто©ть зовсiм зруйнований вiд туги Володимир. З
другого боку, ©й хотiлося, щоб його ще бiльше з'©дала ота нуда, щоб блукав
вiн i далi берегом, наче очманiлий, i безнадiйно поглядав угору, де вона
стояла зача но в тiнi кущiв i з осолодою стежила за тим блуканням. Часом
©й хотiлося й iншого: сховатися, запечататися в будинку, принаймнi доки не
викличе вiн ©© в школу як директор. Знала: не для його нiг оця гора й
круча, i це виповнювало ©© водночас i радiстю й печаллю, спiвчуттям i
недоброю втiхою. Попри все вiдчувалася в облозi, а вiдтак i оборонятися
мусила - вона диний захисник цi © фортецi. Можна було б дотягти так до
початку учбового року, там збiльшиться клопотiв, але щось спиняло Галю -
хай буде, як буде!
Так вона думала вдень, а вечорами, коли вже зовсiм звiльнялась вiд
клопотiв, якi вигадувала для себе з дивовижною винахiдливiстю, ©й ставало
тужно. Окрiм того, допiкала ©© сво©ми невгамованими теревенями стара.
Здавалося, бабця збиралась утопити ©© в повенi сво©х безконечних
розумувань: вiд тих розмов Галя тихо палала, i краса ©© знову розквiтала;
вже не намагалася гасити ©© нечупарними платтями, хустками та гримом. Коли
б Володимир мав силу пiднятися тепер на гору, хтозна, чи б так швидко
спустився б вiн назад. Коли ж запалювала вона ввечерi лампи, коли цвiркуни
починали свiй щоденний лемент i коли в шибках зацвiтало жовте коло мiсяця,
вона покидала стару i Хлопця у вiтальнi i, тримаючи лампу в руках, iшла до
бiблiотеки, знаючи, що там, за спиною, стара почина засипати безконечними
потоками розповiдей уже Хлопця; iшла назустрiч дзвоновi цвiркунiв, щоб
замкнутись у тiй найдальнiй комiрчинi, де було лiжко, дзеркало й безлiч
книжок. Тут вона зупинялася, провертала в дверях ключем, ставила лампу на
столик, спинялася перед вiдчиненим вiкном i вдивлялась у залитий мiсячним
сяйвом кра вид. Зачиняла вiкно, щiльно зашторювалася, пiдходила до
дзеркала й так само пильно вдивлялась у пожовтiле зображення - бачила себе
значно старшою, нiж була. Сiдала на лiжко й раптом заломлювала руки.
Плакала, схлипуючи, не можучи до решти збагнути й чого; була в цiй довгiй
та сумирнiй кiмнатi як черниця i виплакувала сво чернецтво так само, як
виплакують за вiкном закiнчення лiта цвiркуни. Вiд тих слiз омивались i
очищалися ©© очi, виливалася тривога, а добре наплакавшись, вона починала
раптом розумiти дивний резон слiв старо© про науку чекання. Заспокоювалася
вiд того, очi ©© холодно запалювалися, брала лампу й поверталася назад у
вiтальню, де стара вже докiнчувала розповiдати Хлопцевi про дивне дерево
©хнього роду.
- Чи вже не пора, бабцю, й спати! - обривала ©© Галя на пiвсловi, i
голос ©© при цьому ставав дiловий та сухий.
Стара аж рота розтуляла, дивлячись на цю безнадiйно запечатану черницю.
- Така ти блiда, - казала надто турботливо. - Чи тобi, дитино, чогось
не одходить?
- Нiчого менi не одходить, - казала Галя, розбираючи лiжка й готуючи
постелi. - Поглянь онде на годинник!.. Вiд ©© рухiв по кiмнатi знову
почали пливати сполоханi пiр'©ни, i цi пiр'©ни кидали тiнi на стiни, а
напливаючи над лампу, раптом сколихувалися вiд струменя гарячого повiтря й
чимдуж мчали по стелi.
Постеливши, вона вела Хлопця до його кiмнати. Пропускала наперед,
ступаючи слiдом iз лампою в руках, i ©хнi двi волохатi тiнi було вiдкинуто
в рiзнi боки. Хлопець iшов мовчки, бо те, що оповiдала йому сьогоднi
бабуся, по-справжньому його вразило. Галя вiдчувала цей його стан, але на
©© обличчя лягла недоречна погорда й насмiшкуватiсть.
- Ну що? - спитала поблажливо. - Наговорила тобi баба сiм мiшкiв вовни?
- Гада ш, що то сiм мiшкiв вовни?
- Ну, може, п'ять, - засмiялася Галя. - Хiба ти ще цього не збагнув?
- Менi зда ться... - спробував заперечити Хлопець, але Галя обiрвала
його категорично:
- Тобi нiчого не повинно здаватися. Ти в такому вiцi, коли в казки вже
перестають вiрити...
Хлопець озирнувся на не©. Побачив облите жовтим свiтлом, замкнуте та
холодне обличчя i не впiзнав матерi.
- Тобi непри мнi цi казки? - спитав зовсiм по-дорослому.
"Казки - нi, - захотiлося вiдповiсти Галi. - Непри мно те, що часом iз
них щось та й справджу ться!"
Вона спатлала синовi чуба - хотiла все-таки втриматися на сво©й
дорослiй висотi.
- Хiба можуть бути непри мнi казки? - сказала засмiявшись.
- Я теж так подумав, - серйозно звiстив Хлопець. Вона поставила лампу й
рушила до виходу.
- Будеш спати чи ще почита ш? - спитала обертаючись.
- Ще почитаю, мамо.
Вона зайшла до старо©. Та лежала вже в лiжку.
- Коли не заперечу ш, - сказала Галя, спиняючись на порозi, - я
зачинюся на трохи в бiблiотецi.
- Менi зараз легше, - всмiхнулася стара. - В крайньому разi я тебе
погукаю. Хочеш почитати?
- Хочу почитати, - вiдгукнулася Галя. - Погасити тобi свiтло?
- Погаси, ласочко.
Галя пiшла дерев'яною ходою через покiй, схилилася до лампи й дунула в
скло.
- На добранiч, бабцю! - сказала сухо.
- Добранiч дитино, - вiдгукнулася стара. - Не засиджуйся!
- Так кажеш, наче менi десять рокiв.
- Всiм нам по-сво му десять рокiв, - зiтхнула в темрявi стара.
Галя пробиралася по темному коридору. Вiдчинила дверi й засвiтила
сiрника. Хитливо коливалися довкола ребристi стiни, обтицянi сотнями
книжкових корiнцiв.
Сидiла якийсь час на лiжку, думаючи про щось чи згадуючи. Тодi
розшторила вiкно й вiдчинила його. Стояла й дивилася в глибину. Зазвучав у
©© нутрi напiвприглу©iiений звук - було це зв'язано iз чимось далеким i
майже забутим. Цвiрчали цвiркуни - було таке ж лiто i в мiсячному свiтлi
так само грала роса. Можливо, музика йшла вiд тi © роси; на мить ©й
здалося, що в глибинi сутiнку побачила на синiй дорозi сiру постать у
солом'яному капелюсi i в чорних лакованих туфлях. Чоловiк не йшов, а плив,
пiд його капелюхом не було обличчя, а в лакованих туфлях нiг. Хитався,
наче йшов у товщi води й розмивався течi ю, - сумну мелодiю грало над ним
засипане зорями небо.
Галя дивилася на ту постать без хвилювання. Був то тiльки спогад,
здалося ©й, що й не про не© вiн був. Зачинила вiкно й пiшла до сина
забрати лампу. Хлопець лежав з розгорнутою книжкою, вона схилилась i
звично поцiлувала його в лоб. А що була надмiру замислена, не помiтила
його гарячкового погляду. Взяла лампу й рушила до дверей, а коли спинилась
у прочiлi вiддати звичне на добранiч, вразилася раптом: дивилися на не©
дорослi й розумнi очi.
- Мамо, - сказав вiн тихо. - А це правда, що я... байстрюк?
Вона скинулася, наче стрiлена, i злякано подивилася на нього.
- Це тобi баба сказала?
- Це й без баби можна здогадатися.
- О, то таке складне! - засмiялася Галя. - Ти ще замалий, щоб таке
зрозумiти. Твiй батько покинув нас, i це трапля ться не так уже й рiдко. Я
в нього не хотiла брати алiментiв, бо бачиш... Ми всi в цьому домi занадто
гордi. Через це, може, я й слiдiв його не знаю: живе вiн а чи, може, й
помер...
Стояла в прочiлi з лампою, i навiть червоне свiтло не могло сховати:
почервонiла незвичайно.
- А одружена ти з ним була? Його й справдi звали Анатолi м?
- О так! Його звали Анатолем. Прiзвище я тобi дала сво через оту ж
таки нашу гордiсть. Зрештою, в мене теж прiзвище материне, а не батькове.
Навiщо триматися за прiзвище чоловiка, який не хоче нас знати?
Кинула неспокiйним поглядом туди, звiдки дивилися на не© вивiдчi й
запаленi очi, ©й стало неспокiйно i млосно, так уже хотiлося докiнчити цю
розмову. Але стовбичила на порозi, купалась у червоному вогнi i
спалювалася, наче на приску стояла.
- Вибач, мамо, - сказав iз пiвтемряви Хлопець. - Може, я роблю тобi
боляче цими розпитами, але я хочу знати ще одне, невеличке.
Звела брови й дивилася запитально.
- Прiзвище, - видихнув вiн. - Скажи менi, будь ласка, його прiзвище...
Вiдчула, як з-пiд нiг ©й повiльно вислиза пiдлога. Вiдчула в горлi
печiю, начебто зникла з рота слина. Очi ©© заклiпали, а нiздрi роздулися,
в грудях застряв сiрий клубiнь, бо стала зовсiм безпорадна i знiкчемнiла
перед нещаднiстю, що ©© прочитала в блискучих синових очах.
- Нащо пита ш? - спитала раптом роздратовано. - В нього було смiшне й
недоладне прiзвище, i коли ти його взна ш, що це тобi дасть?
- Скажи, мамо!
- Пугач було його прiзвище! - кинула Галя i, рiзко повернувшись,
вiйнула до сина подолом сiрого плаття.
I повiрила раптом у те сама. А чому б не Пугач, коли так любив ночi i
коли мав за плечима сiрi крила. Вдень вона рiдко його й бачила, та й не
бував вiн тодi такий чарiвний. "Пугач!" - подумала вона злiсно i раптом
забула його остаточно. Неначе подiл ночi вiдгорнувся перед нею, побачила
вона далеко-далеко шматок зарослого полином берега, по якому злiтали й
присiдали, танцюючи, бiлi метелики, побачила зацiпенiлого чоловiка, який
сидить на каменi. Гаряча хвиля обпалила жiнку, i вона незчулася, як
затопило ©© щось незнайоме, пекуче й дивне. Здавалося, лампа, яку тримала
в руках, розпалю ться все яскравiше i розпалю ться так само ©© серце.
Майже бiгла по коридору, щоб якнайшвидше сховатись у бiблiотецi. За спиною
в темрявi губився весь дiм, згубилася там бабця, що солодко й безтурботно
зараз спала, згубився i Хлопець, який думав пiд цю хвилю гiрку думу про
сво не зовсiм звичайне з'явлення на свiт. Зараз був вiн уражений та
опечалений, хоч пiзнiше, коли повернеться вiн у цей дiм пiсля довгих
блукань, вiн назве той свiй бiль смiшним та марним. Тепер же вiн лежав без
сну i думав, що таки покине цей дiм, а коли це станеться, нiколи не
вiдчуватиме за ним жалю.
Галя вскочила в бiблiотеку i захекано спинилася. Так само тримала лампу
в руках i подивилася не без остраху крiзь ту лампу в дзеркало. Щось
затремтiло в ньому й захиталося, i ось вiн, цей золотий момент! - вийшла з
то© жовтувато© прiрви богиня i легко ввiйшла ©й у очi й до серця. Щасливi
сльози покотилися Галi по лицях, вона схлипнула по-дитячому i вирiшила, що
вона не повинна виганяти зi свого серця ту богиню, а раз так, хай уже воно
станеться оте, що уже до не© прийшло...
Зда ться, вiдчув ту хвилю i старий Iван, який сьогоднi також не мiг
заснути. Бiля нього спала дружина, а йому уявилося, що серед ночi вже
народжуються первнi, котрi складатимуть завтрашнiй день. Вiн ще раз
подумав, що вона все-таки iсну на цiй землi - любов, i, поки вона , доти
можна не боятися за сонце: свiтитиме воно через мiльярд рокiв чи нi.
Зда ться, досягло його i свiтло, пролите в нiч Галиною лампою, але вiн
згадав при цьому тiльки жовтi листки, що ©х побачив був на кущах. Був
надто старий, цей козопас, мусив забагато думати про оте жовте листя i вже
не мiг як слiд порадiти на щастя сво © онуки.
11
- Хочу показати тобi сво© володiння, - сказав Хлопець Неонiлi.
Вони зустрiлися на жовтiй, намитiй водою, пiщанiй косi: вона полоскала
бiлизну, а вiн стояв навколiшки, брав у долонi пiсок i, витягаючи кулаки
перед собою, поволi його цiдив. Вiд того вiдвiювалася прозора курява й
провисала трикутником, дiвчинка повернулася тодi до Хлопця й засвiтила до
нього всмiшкою.
- Багато на це потрiбно часу? - спитала вона.
- Годин iз чотири, - сказав вiн, знову зачерпнувши пiску.
- На так довго менi треба вiдпрошуватися, - сказала дiвчинка.
- Ну, то скажи, що я показуватиму тобi сво© володiння.
- Ой, що ти! - тихенько зойкнула дiвчинка. - Хiба можна матерi так
сказати?
Позирнула на нього й раптом зацвiла густим рум'янцем. Хлопець дивився
на не© й очей не мiг вiдвести. Щось у ньому зрухнулося, i раптово
усвiдомив вiн: недаремно його так вабить до цi © дiвчинки i недаремно,
зустрiчаючись iз нею, вiдчува гарний спокiй.
- Може, мати твоя кудись пiде, - сказав вiн.
- Коли вона йде, - засмiялася Неонiла, - то загаду нам стiльки роботи,
що ми й озирнутися не встигнемо, як вона вдома.
Хлопець нахмурився.
- То, може, ти не хочеш? - сухо спитав.
- Ой, дуже хочу! - сказала дiвчинка i аж руки заломила. - Але як?
- Це вже сама придумуй, - мовив вiн i встав, аж пiсок посипався. Вона