Сиротюк М.. Забiлiли снiги

свiчкою звiвся перед Байбалом, краючи переднiми ногами повiтря. Але старий
навiть не ворухнувся, наче нiяко© загрози й не iснувало.
- Чого в'язнеш? - продовжував допитувати. - Що вiн тобi зробив? Дума ш,
як тойон, так на тебе й управи не знайдеться? Знайдеться. I за роботу менi
сплатиш, бо я не винуватий, що на тво му сiнокосi пакiлля.
На обличчi Югая трiпнулася зневажлива посмiшка.
- Наставляй кишенi, вiзьмеш, волоцюго, вiзьмеш.
- I вiзьму! Але тут не про мене. Де таке бачено, щоб чоловiковi
боронилося ловити рибу? Чим вiн буде взимку харчуватися?
До бордонцiв пiдходили люди з iнших наслегiв. Натовп усе бiльшав, глухо
ремствуючи.
- Женiть його звiдси! - вигукнув хтось.
- Геть! - долинуло з iншого боку.
Староста побiлiв. Його руки тремтiли, а пiт заливав переляканi очi.
Такого повороту вiн не сподiвався, бо в Бордонському наслегу йому нiхто,
крiм хiба Байбала, нiколи слова не сказав наперекiр. Як же тепер вибратися
з цi © халепи? Не рубонеш же всiх канчуком, не покладеш разом на чорну
дошку.
- Люди! - знайшов Югай нарештi мову. - Я нiкому не забороняв ловити
рибу, ловiть собi.
- А чого причепився до Грабовського? Хiба вiн не наш?
- Що ма ш до нього?
- I Грабовському не забороняю, - продовжив староста, коли влiгся галас.
Тепер говорив спокiйно, тихо. - Хай ловить. Але мав би менi сказати, що
йде на озеро, бо ж закон того вимага ...
- Ет, закон, закон, - заговорив Арамаан, вийшовши з натовпу. - Його,
звiсно, треба виконувати, але ж де той закон, а життя... Тут Грабовський
не винуватий. То ми його сюди потягли. Що потрiбен твiй дозвiл, не знали.
Вибачай, думалося... А як закон не велить засланцевi рибалити, ми для
нього самi заготу мо сими.
- Може й вiн з вами бути тут, - подобрiшав староста. - Але ви
вiдповiда те за нього.
- Можемо вiдповiдати. Спасибi тобi за добре серце та ©дь додому.
Югай задоволене посмiхнувся, витер пiт з чола, повернув коня i скоро
зник у лiсовiй просiцi.
- Хоч ти й брат менi, а останнiй дурень, - кинув сердито Байбал у бiк
Арамаана. - Дяку за добре серце. Його, негiдника, треба... А ти...
- Не лайся, брате, iнакше не можна було зробити. Подумай сам. Закон на
його боцi. Ти кричи й лусни, а вiн мiг забрати Павла, за грати посадити.
Хай собi ©де задоволений, а ти, Павле, залишайся з нами. Згоден?
- Авжеж.

14_

Пролiсок.
Перше живе зело землi, ще затиснуто© в лещатах зими, перший провiсник
тепла й пiснi. Нiжний, цнотливий, немов дiвча-пiдлiток. Хтось з поетiв
назвав його несмiливим. Чи таки несмiливий? О нi! Вiн - сама смiливiсть,
найчистiша, найщирiша, найпалкiша, яка, зда ться, межу з безумством, але
саме тому так приваблю й збуджу свiтлi думи i настро©. Нi троянди, нi
жоржини, барвiнок чи крученi паничi - нiхто з цих лiтнiх красенiв,
розкiшних i пахучих, не стане на прю з березневими вiхолами та дошкульними
морозами - нiхто. А вiн, - синьоокий, тендiтний, нiжний, - ста на герць.
I виходить у тяжкому двобо© переможцем, вiщуючи сво©м бiлим суцвiттям
наступ погожих днiв.
"Пролiсок" - саме так називатиметься майбутня книжка, якщо ©й пощастить
побачити свiт. Пролiсок весни поетично©! Ти мусиш бути особливо смiливим,
не боятись люто© негоди, не гнутися, жити й рости, служити людям, даючи
щастя й насолоду. Нести в собi любов i гнiв, мрiй крилатих перегони i
рокiт сурми грозовий. Нести завзято, щедро, без страху i вагань, розпуки й
каяття.
Грабовський сидить за столом, перегорта дрiбно списанi аркушi, i вони
вливаються йому в душу кожен сво©ми муками й жалями. Того болить гiрка
доля робiтника, котрий на вiчнiм заробiтку страча силоньки сво© i топить
горенько у чарцi... Той колише, наче свою недужу дитину, тяжку журбу
швачки-страдницi, в яко© над роботою з раннього ранку до пiзньо© нiченьки
рученьки терпнуть, злипаються вiченьки... Той захлина ться в невiльницькiй
глушинi: людина сьм... мене гнiтуть слаботи; я чую ©х, несила ж утекти...
На iнших постають, немов докiр сумлiнню, сiльська вчителька, що молодою ще
злягла в могилу; незабутня сестронька Надiя, замордована катами; зустрiчi,
розлуки, прощання, пекучi сльози, нiмий смуток...
Уже чимало набралось вiршiв, викiнчених i начисто переписаних, - скоро
й до сотнi сягне. Таки набiга книжечка. Але потрiбно ще працювати й
працювати, як отiй нужденнiй швачцi. От хоч би й цей - про геро©в. Уже
скiльки часу б' ться над ним, скiльки варiантiв знайдено й перекреслено, а
вiн i досi, як то кажуть, не витанцювався, не явля того, що повинен
явити:

Не вам мiй спiв, уквiтчанi геро©
Кривавих справ, не вам мiй голос, - нi!
З-пiд барв рожевих вигадки пусто©
На чорнiм тлi ви бачитесь менi.
Хай досi сниться iншому пi©тi
Шалений брязкiт кинутих шабель...
Не кращ було б запособлять освiтi,
Пiдняти люд хоть на один щабель?
Моя хвала трудiвникам незнаним,
Що двигли мисль по селах, хуторах,
Цуравшись власно мрiй золототканих,
Чий невiдомо почива прах;
Чий вiк минув за працею, як днина,
Слiпим братам торуючи межу...
Перед тими я стану на колiна,
Героям тим подяку я зложу!
Моя хвала живим, як i помершим,
Отим борцям за будуче Русi...

Нi, таки ще до кiнця не витанцювався. А витанцюватися мусить, бо ж без
вiрша про творче кредо поета немислимий дебют взагалi - митець зразу ма
проголосити свою вiру, сво© погляди, прагнення, смаки. Немислимий тим паче
такий: дебютантовi не дев'ятнадцять рокiв, коли початкуючий пi©та склада
гiмни бiлому цвiтовi яблунь, волошкам, шарудiнню хвиль на морi, мерехтiнню
зiр на лiтньому небi, захлинаючись у лiричнiй бiгунцi. Все повинно бути
гранично чiтким i недвозначним: щоб i в цiй збiрцi читачi ясно побачили,
чого можна чекати вiд ©© автора в майбутньому.
Це кредо необхiдно висловити також на типово укра©нському матерiалi,
щоб було конкретнiше i зрозумiлiше для читачiв, а надто для тих спiвцiв,
якi зовсiм поринули в минуле, лише тим i займаються, що вихваляють
запорозьку старовину або зойкають над нею, обливаючи ©© холодними й
рiденькими сльозами. Широкi, як син море, шаровари, розметаний на вiтрi
чуб-оселедець, шибайголови-характерники, золотi череси, кривi шаблi,
ятагани, гетьманськi булави, полковничi пiрначi, корогви, литаври - от i
весь ©х свiт, близький i дальнiй. Та ще, може, покiрний пановi й боговi
мужик.
До таких служителiв музи порива гукнути на повен голос:

Запорожжя та козацтво
Спать уклалося в журбi...
Iнший час, панове-братство, -
Iншi теми на добi!
Вiдлiчивши козаковi
Поважання данину,
Чи не глянуть мужиковi
У хатиноньку сумну?
Глянуть просто, без серпанку,
Яким все обволiка
Пан поет, що бачить з ганку
Богоносця-мужика...

Так, так, братове, iншi теми на добi. Iншi проблеми, iншi геро©. Все
iнше, бо ж плин iсторi© не спиня ться нi на мить. Якраз навпаки: його
скорiсть, як i насиченiсть новiтнiми суспiльними явищами, зроста з кожним
наступним десятилiттям, роком, мiсяцем, тижнем, днем. I громадський дiяч,
митець - а митця важко собi уявити не громадським дiячем - повинен це
вiдчувати, бачити, знати. Без цього бачення й знання годi бути не тiльки
сурмачем, заспiвувачем, а й останнiм пiдголоском. Байрон, Пушкiн,
Шевченко, Мiцкевич стали знаменами сво©х iсторичних епох завдяки ©х
генiальностi, тобто вмiнню уловлювати пульс життя i правдиво виражати
його.
Чи ж багато ма зараз Укра©на iстинних сурмачiв, володарiв i виразникiв
дум людських? На превеликий жаль, мало. Мудрий Iван Франко, крилата Леся
Укра©нка, чудовий знавець народного духу Панас Мирний, ну, ще дехто...
Та й чи ж хоч половина усi © пишучо© братi© бачить i вiдчува тi змiни,
невпинне вiдмирання й оновлення, якi вiдбуваються тепер у сферах i
господарсько-виробничiй, i полiтично-становiй, i культурно-духовнiй? Ой
нi, нi. Особливо там, у Галичинi...
Перечиту ш тi галицькi часописи, котрi вряди-годи прориваються через
кордон сюди, i нерiдко серце закипа кров'ю. Дума ш, докопу шся, пита ш
сам себе: чому? Чому вiд значно© частини опублiкованих на ©х сторiнках
творiв так i тхне старовиною, якоюсь задавленiстю, антиiсторизмом,
сво рiдним анахронiзмом? Чому в них домiну давно вiджиле, часто
скидаючись не так на вiдбитки реального теперiшнього життя, як на кволi
лiтературнi ремiнiсценцi©? I не лише тодi, коли йдеться про минуле, а й
про сучасне.
Недавно прочитав "Ядзю i Катрусю". Загалом повiсть цiкава й засвiдчу
симпатичний мистецький хист у Наталi Кобринсько©, зосiбна тi ю сво ю
частиною, в якiй змальовано долю одвiчно© наймички Катрусi. Таких, як
Катруся, о цiй порi, - в тому рахунку i в Галичинi, - сила-силенна, ©м,
щодня кривдженим свiтом визиску i безправ'я, важко живеться, але вони не
схиляють голови, не пiддаються чорнiй розпуцi, не йдуть пiд суспiльний
укiс, а боронять свою людську гiднiсть, борються, працюють, навiть
знаходять у собi сили жартувати, смiятися, не видавати людям свого горя,
знаходити хвилини щастя.
А панна Ядзя? Неважко здогадатися, що цi ю сво ю геро©нею письменниця
порушу проблему ролi шляхетно© жiнки в громадi. Як же вона ставить, як
розв'язу цю справдi важливу проблему? Наскiльки життя, клопоти, думи й
почування молодо© Селецько© позначенi сьогоднiшнiм духом? Як вони несуть у
собi правду про громадянську активнiсть теперiшньо© жiнки-патрiотки?
Вiдповiдь на всi цi питання, як тракту ©х авторка, може б, i змогла
втiшити iсторичних ровесниць Наталки Полтавки, та сучасному читачевi, який
бачить те, що дi ться навколо, вона видасться ветхою ба чкою про
блiднолицю панянку-красуню з добрим серцем, але нещасливу в коханнi, яка
непомiтно для само© себе ста добродiйкою свого села.
Бере книжку, горта _©© i спиня ться на однiй з сторiнок, нервово
покресленiй олiвцем. _От хоч би оце: "В добротi свого серця вона любила
думати про тих далеких бiдних, котрим вона з сво©ми робiтками приходила з
помiччю. Перед ©© уявою поставали дуже зворушливi сцени, вичитанi
переважно з повiстей. Вона бачила нещасливу матiр, котра не мала що дати
дiтям ©сти i в найбiльшiй розпуцi хотiла вiдiбрати собi й дiтям життя,
коли несподiвано з рук невiдомо© добродiйки надiйшла помiч".
Яка все це старовина! Який iсторичний анахронiзм, що сяга аж ген-ген у
крiпаччину або й далi?! Тип Ядзi дуже блiдий i для сучасностi забарений.
Танцюрки на "добродiйнi цiлi", подiбно до роз'©здiв у при мнiй асистенцi©
пана Адама по шляхетських ма тках за пожертвуванням для селян, потерпiлих
вiд градобою, не вартi серйозно© уваги.
Виявляти тепер суспiльну роль жiнки такими благодiйницькими дрiбницями,
котрими звеличу себе панна Ядзя, лiтература не може, не ма права, якщо
вона хоче корисно слугувати громадi. Не ма права, бо ж на iсторичний кiн
уже вийшла нова жiнка - революцiйний борець, громадський дiяч, трудiвник
науки i культури. Софiя Перовська, Вiра Засулич, Надiя Сигида, Марiя
Калюжна, Марiя Ковалевська, Евелiна Улановська, Софiя Новаковська... Чого
вартi "добродiйницькi" дрiбницi Ядзi Селецько© проти громадянських
подвигiв цих велеток духу людського?!
А звiдкiля беруться в писаннях галичан такi прикрi анахронiзми, якi
бачимо в повiстi Наталi Кобринсько©? Безумовно, вони не просто собi плiд
авторсько© рутини. Вони, мабуть, живляться сво рiднiстю галицького укладу
життя i зумовленi недостатньою зрiлiстю суспiльно© думки _та лiтератури.
Либонь, звiдсiля йде все iнше, в тому числi й питання про роль жiнки в
громадi. Взяти хоч би отi не дуже численнi товариства, що вже iснують або
створюються в Галичинi. Завдання, якi ставлять вони перед собою, видаються
зародковими, початковими. Цей первiсний стан у Росi© давно вже пережитий.
Навiть при наявностi тяжко© державно© кормиги, при вiдсутностi
елементарно© демократi©, передова частина росiйсько© громади в царинi
духовнiй сто©ть вельми високо i твердо. Далеко не треба ходити за
доказами: тодi як у _Русi Австрiйськiй нема жодно© дiвочо© гiмназi©, а
жiноче питання почало прокидатися лише тепер, - у Росi© жiноча освiта
посiда не останн мiсце, а жiнка з давнього-давна бере участь у
письменствi та науцi. Пiд кiнець шiстдесятих, а переважно з сiмдесятих
рокiв женщина виступа вже i як громадянка в рiзних проявах поступового
руху суспiльства. В усiх на очах вiдбувся масовий, можна сказати,
хрестовий похiд у народ. Усi знають i ту сумну долю, i тi жертви, якi тут
принесла до вiвтаря батькiвщини женщина. На тому важкому шляху вона
виявила стiльки духовних скарбiв та високо© величi, що вiки сяятиме ©©
свiтлий, обайно прекрасний образ.
Починаючи з Пушкiново© Тетяни, лiтература змалювала нам чимало чудових,
живих, на диво рiдких типiв женщини росiйсько©; найбiльшим артизмом
вiдрiзнявся Тургенев, котрому переважно мусить бути вдячним жiноцтво.
Письменники-народники показали нам щирi взiрцi тих типiв у нижчих верствах
суспiльностi, не поминувши простого люду. Тi любi, дорогi образи
зворушують читача вродою внутрiшнiх прикмет, зiгрiвають почуттям дiяльно©
любовi до нужденного брата.
Женщина-укра©нка йшла поруч з московкою, бо iсторiя зв'язала ©х докупи
у тому руховi, i з цього погляду ми не добача мо нiяко© рiзницi мiж тi ю i
другою. Iнше треба сказати про Польщу, що бiльш або менш вiдокремлювалась
у сво©х змаганнях суспiльних: женщина сто©ть там на далеко нижчому
ступеневi просвiтному, як i громадянському; женщина-полька, зда ться, не
забула ще, що вона насамперед панi чи панночка, а вже потiм i одиниця
великого гурту людностi. На те, звичайно, мались сво© причини, - даремно
було б чiпати питання про "вину"; та й як розiбратись у тому iсторичному
виру, що поглинув у сво©й безоднi стiльки людських мрiй, стiльки часом
доброго та прекрасного!
Всi цi оцiнки, якi вже давно снуються в головi й просяться на широкий
суспiльний простiр, треба буде згодом висловити в одному з галицьких
часописiв, хай у Франковому "Народi". Коли б вони викликали голосний
вiдгомiн серед галичан, а найперше серед тих, хто практично i в творчостi
займа ться жiночим питанням, - було б добре. Мабуть, у тому вiдгомонi,
якщо вiн пролуна , знайдуться i сердите невдоволення, продиктоване
мiсцевим гонором, i скарги на лиху iсторичну долю, i докори авторовi за
його "прагнення посварити" Галичину з Надднiпрянщиною, i ще дещо. Ну й
хай: хоч ти менi, Платоне, й друг, та iстина, братику, дорожча, казали
древнi...
А iстина, милi мо© побратими, в тому, що жiнка Росi© i Укра©ни, на
вiдмiну вiд жiнки Галичини, бере активну участь у суспiльному життi,
виступа борцем за кращу будучину. В полi ©© дiяльностi, ©© духовних
змагань i пошукiв - господарство, полiтика, наука, культура, просвiта. Це
стверджують подвиги не тiльки славетних геро©нь типу, скажiмо, Перовсько©
чи Сигиди, а й багатьох не вiдомих широкому загаловi, про яких недавно вже
говорила преса: слухачка Рождественських лiкарських курсiв Юлiя Нагiрська,
яка доброхiть по©хала на допомогу голодуючим Самарсько© губернi© i там
передчасно померла вiд тифу; донька колишнього ректора Ки©вського
унiверситету Михайла Максимовича, що по закiнченнi Вищих жiночих курсiв не
залишилась у великому мiстi, а стала скромною сiльською вчителькою i
чимало корисного зробила для людей... Коли-то, хочеться запитати, панни
Ядзi стануть нарештi Нагiрськими?
Нагiрська, Максимовичка, Симонова та багато iнших геро©нь-трудiвниць,
яких ми ще не зна мо, - то не плiд поетично© фантазi©, то реальнi люди, не
об' днанi в якiсь "товариства" чи "клуби", а розкиданi по найдальших
закутках кра©ни, зайнятi сво©ми рiзними дiлами, але вони, винесенi на
сторiнки газет i журналiв, постають яскравими лiтературними образами,
гiдними наслiдування. Це - суспiльнi типи, вихопленi з росiйсько©
пореформно© дiйсностi, _©х спорiднюють, роблять саме суспiльними типами
думки, мета, змагання, навiть риси духовно© величi та обайностi. Мовби
вони дiтьми однi © духовно© неньки.
Еге ж - духовно© неньки. За ту неньку правлять наслiдки
загальнолюдського руху просвiтного, якi осягнуло сучасне людство.
Прекраснi iстоти, чудовi типи! Чи ж такi в Галичинi, поки що важко певно
сказати; коли - тим краще. Все ж жiноцтву галицькому чимало чого
знайдеться повчитись у росiйського - от хоча б тi © щиро© прихильностi до
простого люду, того розумiння насущних потреб його, того болiння народним
горем, тi © геро©чно© мужностi в прямуваннi до повзято© мети, всього того,
словом, що так яскраво виявили згаданi трудiвницi. Вiдгомони подiбних
змагань дочува мо ми i мiж галицьких русинок; дай же, боже, щоб тi
вiдгомони вилилися в один широкий, живий i могутнiй рух на користь
Русi-Укра©ни, на полiпшення тяжкого горя, в якому перебува наш темний,
нужденний люд, - дай боже!..
"Думи мо©, думи мо©, лихо менi з вами", - сказав колись Кобзар великий
народу нашого. Так воно насправдi , так воно, либонь, ще й буде до
котрогось часу, - лихо менi з вами. Вони, думи, звiльна рояться серед
чотирьох рублених стiн юрти, б'ються об нiму самотину i розпливаються
неясним, невловним, наче сновиддя, мереживом надiй далеких та захмарних,
завдаючи пекельних мук.
Стомлений роздумами, Грабовський пiдводиться з-за столу i, розправивши
плечi, пiдходить до вiкна. Воно тепер уже не загороджене дротяною сiткою,
i через нього добре видно захiд сонця, що червонясте палахкотить над
далекими верховинами тайги, густо заливаючи ©© золотавим багрянцем. Ледь
прижовклi молодi берiзки, що стоять, немов почесна варта, мiж наслегом та
безмежним лiсом, у тому багрянцi скидаються на фантастичних русалок,
задивлених у сизе небо, i наганяють легкий смуток.
Рання якутська осiнь - вона також диву , i насамперед тим, що почалася
зовсiм несподiвано. Ще в кiнцi липня, коли разом з бордонцями рибалив на
озерi, сонце так пекло, так шаленiло, що здавалось, нiколи не вгаму ться.
А вже на самому початку серпня раптом схаменулось, наче враз спало на
сво©й пекельнiй силi. З кожним новим днем показувалося на свiт уже
пiзнiше. Невеселе, мандрувало в небесному склепiннi все нижче й нижче i,
ховаючись за хмари, поспiшало до заходу. Не встигало нагрiвати, як ранiш,
землю - i вона дихала спокiйною прохолодою. Невже так зненацька й зима
наступить?
Знову повернувшись до столу, Павло схиля ться над недописаним листом
Василю Лукичу. Довгим i якимсь незiбраним виходить цей лист: сам лише
житт пис ледве вмiстився на кiлькох аркушах, а ще ж хочеться вставити в
нього замiтку про Порфира Кореницького. Та й пурхати по верхах не можна -
це ж вiдповiдь на перше послання люб'язного Лукича. Коли вже чоловiк
цiкавиться тобою, просить написати про тво життя, звiрити тво© плани,
настро©, думки, - уваж йому.
Але справа тут, зрештою, не в самiй людськiй чемностi. Нi. В бiльшому.
До яко© з галицьких полiтичних груп належить Василь Лукич, не зовсiм ясно.
Якщо судити по редагованiй ним "Зорi", то... Але що тут гадати на киселицi
- все напиши, як , як дума ш, як почува ш. Хай вiда чоловiк, якого
автора запрошу до спiвробiтництва в журналi, щоб потiм не каявся.
Його, Лукича, видно, найбiльше турбу питання про вза мини народу й
iнтелiгенцi©, зокрема в Галичинi, про нацiональну мову, культуру. Правду
кажучи, цi питання хвилюють не тiльки редактора "Зорi", а й самого Павла,
на них вiн ма сво© власнi погляди. Може, Лукич i не пристане до цих
поглядiв, але мудре правило стародавнiх грекiв про iстину ще не застарiло
й нiколи не застарi .
Вмочивши перо в чорнило, продовжу писати шпарко-шпарко: "Щодо мо©х
думок, то я дивлюся так. Iнтелiгенцiя кожного народу повинна працювати
коло свого народу, надiючись тiльки на себе - i снага, i слабота в них
самих; вона (iнтелiгенцiя) не тiльки сама повинна стояти врiвень з
найвищими думками вiку, але й зробити тi думки по спромозi власнiстю
народу... Таким робом, наша цiль - рятування власно© народностi через
ужиття здобуткiв загальнолюдського поступу; народ наш мусить пiднятись у
розвитку до iнших освiчених народiв, остаючись тим часом народом
укра©нським..."
Скрипнули дверi, i з сiней донiсся гамiр. Припинивши писання,
Грабовський оглянувся. Бiля порога стояли Арамаан та ще два чоловiки. Лише
тепер Павло пригадав, що вчора обiцяв ©м сьогоднi увечерi розповiсти про
Укра©ну.

15_

- Ти, Вiтю, справжнiй герой! - не мiг втамувати свою радiсть
Грабовський, стягуючи з гостя мокрого плаща - Подумати лише: така
непогiдь, така холодна i в'©длива плюта, а вiн при©хав! У нашому селищi
цiлий тиждень нiхто й носа не показу надвiр, наче весь наслег вивмирав.
Чистiсiнький тобi лицар!
- Такий лицар, як з псячого хвоста сито, - смi ться Кранiхфельд,
незграбно повертаючись, весь обмоклий до нитки. - Та не шарпай, руки
повисмикувати можна. I де ти тако© сили набрався? Видно, Якутiя йде тобi
на добре. Поневолi залицарю ш, мавши таких приятелiв.
Ти про що? - пита Павло, розвiшуючи плащ бiля гарячо© печi.
- Навiть не здогаду шся? Як тобi не соромно? Стiльки часу не був у нас!
Що ми лише не передумали - захворiв, закохався, нагнiвався. А воно - нi
се, нi те, нi п'яте, нi десяте. Ну, хай уже ми не могли навiдати тебе, бо
ж таки не ма мо часу, сам зна ш...
- Хазяйну те?
- Та хазяйну мо, хай йому грець.
- Самi ж забагли.
- Забагли? - в голосi гостя забринiла образа. Вiн струснув мокрим
чубом, а на пiдлозi видовжилася мокра дорiжка.
- Ну, не сердься, Вiтю. Спасибi, що заглянув. Сiдай. Може, ча м
почастувати?
- Не завадить, але спершу частуй новинами.
- Особливими похвалитися не можу.
- Давай, якi .
Кранiхфельд пройшовся по юртi, мерзлякувато здвигуючи плечима, i
схилився над столом.
- А це що? - показав на товстий пакет з сiрого паперу i без адреси. -
Такi великi листи пишеш? Справдi, мабуть, закохався?
Лице Грабовського вкрилося сором'язливим рум'янцем.
Вiн теж пiдiйшов до столу i глянув на пакет, наче вперше бачив його.
- Рукопис тi © книжки, про яку розповiдав вам улiтку.
- Закiнчив?
- Зда ться.
- А як назвав?
- "Пролiсок".
- Гарна назва, поетична. А де збира шся видавати, якщо не секрет?
- Хотiв би у Львовi.
- Чому ж не в Росi© або на Надднiпрянськiй Укра©нi, скажiмо, в Ки вi?
- Чому? - перепитав Грабовський i, трохи подумавши, сумовито продовжив:
- Певно, що хотiлося б у Ки вi, проте видати укра©нську книжку там дуже
важко, особливо такому гультiпацi, як я. Хто вiзьметься за те видання,
якщо навiть дозволить царська цензура, хто вкладе сво© кошти,
потурбу ться? Таких доброзичливцiв у мене там нема.
- А у Львовi?
- У Львовi , хоча й не дуже грошовитi. Про Iвана Франка чув? Цього
лiта я почав листуватися з Франковим другом Михайлом Павликом i редактором
одного з галицьких часописiв Василем Лукичем. Оце й посилаю Лукичу, думаю
просити також Павлика, Франка, щоб вони допомогли, чим можуть.
- Коли так - посилай, дiло тво , але вiдносно доброзичливцiв ти
помиля шся. вони в тебе й на Надднiпрянщинi.
- Тобi краще вiдомо, нiж менi?
- Може, - загадково вiдповiв Кранiхфельд. Вiн видобув з кишенi аркуш
паперу, розгорнув його i хапливо пробiг очима, шукаючи чогось.
- Ага, - хитнув задоволене головою. - Ось воно, те мiсце, що стосу ться
тебе. Слухай: "Вы когда-то интересовались переводом "Шильонского узника"
на малорусский язык. Было это так давно, что вы, может быть, и забыли;
история этого перевода следующая: во 1-х, я послал его в Киев, одному
малороссу-писателю. Он ответил, что перевод очень хорош, но - странное
дело: у нас теперь можно печатать по-малорусски оригинальные произведения,
а переводов - нельзя. Поэтому байроновская поэма у нас печататься не
может. Он обещал похлопотать и прочее, - но до сих пор я так ничего и не
знаю. Наведу еще раз справки, да, может, кстати, и это распоряжение уже
отменено. Несомненно одно, что перевод прекрасный".
- Не Короленко часом пише? - запитав Грабовський, коли Кранiхфельд
скiнчив читати.
- Вiн, Володимир Галактiонович. Учора Евелiна отримала цього листа.
Бачиш, чоловiк пам'ята , клопочеться, мабуть, сам читав i iнших просив
почитати, а ти - доброзичливцiв нема... Що тепер скажеш?
Павло не вiдповiв. Був так уражений i зворушений, що не мiг слова
вимовити. Думки й почуття враз безладно змiшалися, наче ©х пiдхопив
буревiй. , доброзичливцi i на Надднiпрянщинi! Та ще й якi - сам
Володимир Короленко! Той Короленко, який теж побував у Якутi©. Хай поки що
й не надрукують "Шiльйонського в'язня" в Росi©, хай, але вже те, що
Короленко, як i той його ки©вський знайомий, визнав переклад прекрасним, -
це чогось та варте. Виходить, треба й надалi не послаблювати
перекладацько© працi, треба шукати добрих людей i в Ки вi.
- Ти, Вiтю, - звернувся до Кранiхфельда, що сидiв мовчки, --- попроси
вiд мене Евелiну, щоб подякувала Володимиру Галактiоновичу за турботу.
- Це вона зробить i без прохання. в мене, Павле, ще одна новина,
цiкава для тебе, але поки не затанцю ш - не скажу.
- Не жартуй.
- А чому б i не пожартувати. Танцюй!
- Друже...
- Танцюй... Хоча б ту, що ти полюбля ш: ой гоп, ти-ни-ни...
- Ех, - Павло взявся руками в боки, хвацько вибив дрiбушечку, тричi
присiв, викидаючи наперед носки чобiт, i пiшов кружляти.
- Ой гоп гопака, чорнi брови в козака! - регоче Кранiхфельд,
захлинаючись. - Ну годi, а то ще юрту розвалиш. Так от. У Вiлюйську
з'явився польський засланець Дулемба, там же отаборилися Гаврилови.
- Дулемба? - пiдстрибнув Грабовський. - Невже той, що був у мене в
камерi i розповiв про смерть Надiйки?
- Не знаю. А незабаром туди ма прибути Ромась.
- Михайло?! Де ж вiн зараз?
- Нiби в Якутську, але скоро вирушить звiдти.
- Так це ж чудово! От би зiбратися всiм докупи та побалакати од душi!
Ти, Евелiна, Микола Ожигов, Софiя Новаковська, Михайло Ромась, словом -
балаганцi. Уявля ш?
- Ще б пак. Але ж це неможливо, - зiтхнув Кранiхфельд. - Неможливо,
голубе. Надто далеко вiд нас Микола та Софiя. А з Ромасем тво©м, мабуть,
таки скоро побачимось. Зна ш, що ми з Евелiною намислили?
- Що?
- Влаштувати весiлля.
- Справдi?
- Може, й не весiлля, а зустрiч усiх засланцiв Вiлюйщини пiд виглядом
весiлля. Гадаю, властi не заборонять.
- Всiляке може трапитись.
- Звiсно, але спробу мо. Нам треба, Павле, частiше зустрiчатися. Ой, як
треба! Бо так поодинцi й зовсiм можна занидiти. На власнiй шкурi це
вiдчуваю. За хазяйськими клопотами я, зда ться, й читати розучився. Ну,