Страница:
арештантських рот, у якому, говорили, кiлька рокiв тому вiдбував покуту
один охтирський чиновник за невдалу спробу вбити слiдчого.
Був також у Лозовеньцi, бачив ветеринарний iнститут, випадково
познайомився з студентом того iнституту Олексою Макаревським.
Уже пiд вечiр оглядав знаменитий Покровський собор та дзвiницю
Успенського собору, споруджену на честь перемоги над Наполеоном...
До кiнця першого навчального року в семiнарi© мiсто вiдкрило перед
Павлом свою iсторiю, сво тогочасне обличчя. Дiзнався, що воно засноване
Харитоном-Харком та iншими козаками-переселенцями з Правобережжя ще за
гетьманування Богдана Хмельницького i служило фортецею для захисту
Слобiдсько© Укра©ни вiд грабiжницьких наскокiв кримських та ногайських
татар.
У Харковi, цьому економiчному, полiтичному i культурному центрi
Слобожанщини, в рiзнi роки жили, працювали, вчилися або ж бували
композитор Артем Ведель, артисти Карпо Соленик, Михайло Щепкiн,
письменники Григорiй Квiтка-Основ'яненко, Петро Гулак-Артемовський,
Амвросiй Метлинський, Михайло Петренко.
Сам недавно бачив похорон вченого-славiста Iзма©ла Срезневського.
У мiстi майже два десятилiття дi жiноча недiльна школа, заснована
Христиною Алчевською, а в нiй неофiцiйно вивчають укра©нську лiтературу та
народнi пiснi.
Вивчив Павло також iсторiю сво © семiнарi©. Виявилось, ©© генеалогiчне
корiння сяга до знаменитого Харкiвського колегiуму, заснованого понад
пiвтораста рокiв тому за зразком Ки во-Могилянсько© колегi©, хоч вона
нiчого не успадкувала вiд свого прабатька. Таки так - не успадкувала. Адже
колегiум протягом майже столiття служив основним вогнищем освiти всi ©
Слобожанщини. Там здобували знання представники всiх суспiльних станiв,
вивчалися не тiльки граматика, пi©тика, риторика, фiлософiя та
богословство, але й французька, нiмецька мови, математика, iнженерна
справа, геодезiя. А семiнарiя обернулась на навчальний заклад для самого
духiвництва - готу попiв для сiльських парафiй.
Там, у колегiумi, викладав якийсь час поет, фiлософ i просвiтитель
Григорiй Сковорода, а тут, он уже скiльки рокiв, оруду протоi рей
Рiзногiрський, невiглас з унтерофiцерськими нахилами, що суворо заборонив
семiнаристам навiть мiж собою розмовляти рiдною мовою, люто переслiду за
читання укра©нських книжок, спiвання пiсень...
Правда, домогтися того йому, протоi ре вi-держимордi, нелегко, бо
семiнарiя все-таки не бурса. Семiнарист ма бiльше волi й незалежностi,
нiж бурсак, над ним менше понуки й кари. його не ставлять у класi на
колiна з каменюкою над головою, не залишають без обiду, йому можна жити на
приватнiй квартирi, ходити в бiблiотеки, на публiчнi розваги, займатися
репетиторством. Та й вихованцi семiнарi© порiвняно з бурсаками набагато
поважнiшi, самостiйнiшi i свiдомiшi: на уроках, опрiч Вельзевулових, не
грають у карти, не сплять.
Однак у семiнарi© не легше, ба навiть важче, нiж у бурсi. Важче i учням
i вчителям, якi часто iменуються тут професорами. Бурсак, а надто в
молодших класах, - дитина, що живе виключно iнтересами живота i викону
уроки лише з примусу, пiд канчуком, а семiнарист - юнак, котрому iнодi
перевалю далеко за двадцять. Вiн дума не тiльки про майбутню парафiю,
але й про полiтику, може потрапити в якийсь протиурядовий гурток чи й
органiзацiю, жбурнути бомбу в губернатора, полiцмейстера, начальника
жандармського управлiння, читати забороненi книжки, писати й
розповсюджувати прокламацi©, вiдозви, йти на демонстрацi©... Тому за ним
слiдкують удень i вночi, в класi й на квартирi, лякають не стiльки карою
божою, анафемою, скiльки виключенням iз "вовчим бiлетом", в'язницею,
арештантськими ротами, сибiрською каторгою.
Звiсно, не всi семiнаристи такi, як Любинський, котрого, як i в бурсi,
нiщо, крiм харчування та лiниво© дрiмоти, не хвилю . Його найсвятiша мрiя
далi паламарства не годна й не силку ться сягнути.
Приходько iз шкури пнеться, аби пiсля закiнчення курсу вхопити
найприбутковiшу парафiю. Ночей недосипа , гнеться над пiдручниками,
вислужу ться перед начальством, професорами, фiскалить.
Передову молодь семiнарi© представляють такi, як Петро Цимбалюк - юнак
непокiрний, буйний, кипучий. Подiбнi до нього тримають семiнарiю немовби
на вулканi, не дають спокою правлiнню, ректору, iнспекторовi,
субiнспекторовi, котрого тут iменують коротко й просто - Субчик.
Цимбалюк перший з-помiж старшокласникiв заговорив з Грабовським,
сколихнув, розбудив Павлову душу пiсля п'ятилiтнього бурсацького нидiння.
Пiд час перерви Петро запитав:
- Книжки любиш?
- Люблю.
- Багато читав?
- Пiдручники, хрестоматi©, лексикони, житiя святих.
- I все? А Бокля?
- Якого Бокля?
--- А Спiнозу?
- Кого?
--I Дарвiна не читав?
- Нi.
- А Герцена?
- Теж.
- А Чернишевського, Бакунiна, Лаврова, Плеханова?
- Хто вони такi?
- Еге, ти, братику, бачу, зовсiм темний. Жаль менi тебе...
Дзвоник перервав розмову. Наступного уроку Павло не слухав. Вiд сорому
палахкотiли вуха, а в головi плуталися названi чубатим другокласником
прiзвища.
Пiсля урокiв сам пiдiйшов до Цимбалюка.
- Слухай, у тебе книжки?
- Якi?
- Та того ж, Бокля... i другого...
- Спiнози?
- Еге. I iнших.
- Хочеш почитати?
- Хочу.
- Приходь до мене в недiлю.
Павло став ходити у той корпус, де жили старшокласники. Там, у
Цимбалюка, не тiльки дiставав книжки, але й познайомився з студентом
унiверситету Михайлом Рклицьким.
Так почалось читання... А потiм... Перечитавши деякi писання Баруха
Спiнози, вiдчув, як його вiра нараз похитнулася а чи навiть розкололася
навпiл. О, Петро... А ще пекучi думки про зневаженого хлiбороба, мiського
трударя...
Народ - от за кого можна i треба пiти на найтяжчi тортури, зректися
всього, навiть самого себе.
18_
Перегортав сторiнку за сторiнкою, хапав очима рядок за рядком, i серце
млiло вiд щастя. В думках уже лаяв себе за те, що неохоче брав цей
грубезний зошит з потертою палiтуркою. Не сподiвався чогось путящого.
Думав - звичайнiсiнький альбом чи рукописний пiсенник сiльсько©
панночки-мрiйницi; таких немало перечитав ще в бурсi, а потiм у семiнарi©.
А тут - творчiсть, виважена роками працi. Iсторичнi бувальщини, поеми,
байки, лiричнi вiршi. Таки справжня лiрика, яка може скласти честь й
вiдомому спiвцевi. Отже:
Лети, моя думо, в вечiрню годину
Далеко, далеко звiдсiль...
Лети, моя думо, у тую хатину,
Де слуха казку топiль.
Жила в тiй хатинi дiвчина кохана,
Коли ще живе - поклонись,
Скажи ©й ти слово, болюче, мов рана,
Що я вже не той, що колись
Що гасне мiй погляд, i тихне мiй голос,
А зморшки покрили чоло...
Поволi, поволi сивi мiй волос,
А терня у серцi вросло.
Та й хiба тiльки це? Всюди, в переважнiй бiльшостi писань, проблиску
мiцний i самобутнiй талант. Мова - щиро народна, вiрш - плавний, гнучкий,
як добра лоза, образи - яскравi, добiрнi, звороти - короткi й виразнi,
думки - вагомi, почуття - багатi й правдивi.
Роздуми Грабовського перервав Цимбалюк, який досi, готуючись до
завтрашнiх урокiв, за сусiдньою партою мовчки штурмував "Патристику"[8].
- Вигорiли б ви, словоблуда, без вогню, - жбурнув книжку на пiдлогу.
- Кого так немилосердно шпетиш? - запитав Павло, не одриваючись вiд
читання.
- Та отих же святих отцiв, дурисвiтiв проклятих. Вони повигадували
всiлякi абракадабри, а семiнарист мусить мiзки сво© викручувати.
- Хочеш бути попом, викручуй...
- Не дуже й хочу, то все батечко та матiнка наполягають. Мене до хiмi©
тягне, динамiту б наробив, бомбу Кибальчича вдосконалив... Правду кажучи,
мене тiльки казка про страшний суд займа . Думаю собi: як-то воно
насправдi буде?
- Доживеш - побачиш.
- Кортить перевiрити, брешуть а чи правду кажуть оцi святi словоблуди.
Ти тiльки послухай. Вiн пiдняв книжку, розгорнув.
- От. "Вопрос: Како стати человеком на воскресение и которая детища
умроша, детски ли им возстати? Ответ:
Вси изменимся, и на воскресение стати всем человеком тридцати лет, в
един возраст, и во единой одежды облекутся". Второпав?
- Виходить, i Вельзевул, i Рiзногiрський, i я, i ти, i тi, якi ще не
зачатi, словом, усi станемо на отой страшний суд тридцятилiтнiми, навiть у
строях однаковiсiньких, мов солдати.
- От йолопи. А ще - Василь Великий, Григорiй Богослов, Iван Златоуст...
- На те й Златоуст: як ступне, то й брехне.
- Попалися б вони менi, христопродавцi косатi... Ну, там щось путн ?
- показав на зошит.
- Ото!
- Невже?
- Де розкопав це багатство?
- Дома. У батька тихенько пiдхопив.
- Вiн же, зда ться, попу ?
- То такий пiп, з якого вийшов би добрий козак або гайдамака. Нiяк не
може нагрiти мiсця. Вiзьме парафiю, ще й не звикне до не©, а вже, дивись,
розла ться з мiсцевим начальством i мандру далi. Так ми побували i на
Львiвщинi, i на Одещинi, i на Херсонщинi, а позаторiк притирлюжились на
Харкiвщину. Як цигани, не ма мо нi кола, нi двора. Ото вже мати набралася
лиха з ним. А я таки люблю старого. Бо чесний, справедливий, нiкого нiколи
не скривдить i не пiдставить шию в ярмо. Не можу простити йому лише
лiтературно© сверблячки.
- Чому?
- Вона забира в нього всi сили, час, отрую життя, а по сутi нiчого не
да , особливо ж укра©нське вiршування. Пам'ятаю, колись вiн писав статтi,
фольклорнi розвiдки, друкувався в московських газетах та журналах, За них
його iнодi й хвалили, а потiм занехаяв усе те i взявся виключно за
укра©нську поезiю.
- Твiй батько, Петре, ма оригiнальний i розма©тий лiтературний талант.
- Признаюсь, менi також подобаються деякi його твори, а люди легко
запам'ятовують ©х. Ти прочитав вiрш "Лети, моя думо"?
--Уже.
- А оцей?
Цимбалюк перегорнув кiлька сторiнок.
Чого сумувати, голубко моя,
I долю свою проклинати?
Он глянь, подивися, надворi весна,
I пташечки будуть спiвати.
З-пiд снiгу прогляне барвiнок хрещатий,
Бузок у саду розцвiте.
I з теплого краю соловей спiвучий
Нових нам пiсень принесе.
I все оживе, i ти знов заспiва ш,
Голубко, в зеленiм саду,
I серце тво знов життя зажада ,
До тебе в садок я прийду.
- Гарно!
- I цей, i "Лети, моя думо" уже пiшли мiж люди, стали пiснями.
- А хто музику написав?
- Нiхто. Сам батенько пiдiбрав на бандурi. У нього дебелий голос,
часами й пiвчу забива .
- От бачиш - поет, спiвак, композитор, а ти ремству ш.
- Я не ремствую, але...
- Вiн, очевидно, без поезi© та пiснi жити не зможе.
- Авжеж. Однак усе написане ним по шухлядах валя ться, а при пере©здах
нерiдко й губиться. Якби ж було де опублiкувати...
- Надрукувати... - зiтха Грабовський. - Це, Петре, велика трагедiя
укра©нсько© лiтератури, всього духовного буття народу нашого. Зна ш
царськi циркуляри, на якi посила ться ректор, забороняючи нам читати i
розмовляти рiдною мовою?
- Знаю, хай ©х грiм поб' , i тi циркуляри, i ректора, i самого царя.
Через отi циркуляри-кайдани укра©нська культура не живе, а поневiря ться,
не диха , а сопе, як з кляпом у ротi. I силу-силенну чудових талантiв
змарновано. Про Порфира Кореницького чував?
- Хто такий?
- Колишнiй вихованець нашо© семiнарi©.
- Ну?
- Недавно замерз уночi посеред вулицi п'яний. Був дияконом при
холодногiрськiй церквi. Про нього менi позавчора розповiв священик
Мартинович, який колись разом з ним учився. Каже, Порфир був обдарованим
поетом. Ще в семiнарi© написав поему, де нещадно висмiяв ченцiв Курязького
монастиря. Потiм - поему "Вечорницi". За них i був виключений з семiнарi©.
У тому прислужився наш Вельзевул.
- Правда?
- Казав Мартинович. Тодi Аристарх Никодимович ще не викладав латинь, а
секретарював у ректора, сватаючись до його дочки. Обидвi поеми ходили в
рукописах, i семiнарське начальство не знало автора. А Вельзевул,
вивiдавши, сказав ректоровi.
- От негiдник!
- Зате ж i Кореницький помстився сво©м ворогам.
- Як?
- Виходячи з семiнарi©, вiн на дверях квартири, в якiй разом мешкали
сивий ректор, його повiсплений секретар та хлопченя-келiйник, крейдою
написав:
Отут цiлiсiнька сiм'я -
Сiрко, рябко та цуценя.
- Дотепно! - зареготав Цимбалюк. - Значить, за латинiстом здавна
фiскальство водиться. Колись служив тестевi, а тепер зятевi. Нелегка
служба, але прибуткова та ще й...
Бiлi дверi одчинилися, i показалась прилизана голова Субчика.
- Чому не йдете на вечiрню вiдправу? Запрошення чека те?
- Зараз, зараз, - встав Грабовський, ховаючи зошит.
По дорозi до церкви Цимбалюк скаржився:
- Далi не можу жити в корпусi. Кругом пiдслухують, шпигують, нема де
книжок тримати. Завтра переходжу на приватну квартиру.
- Хiба можна?
- Треба взяти дозвiл у ректора або iнспектора.
- А дадуть?
- Мусять, бо корпус малий. Навiть бiльшу половину грошей за квартиру
для казеннокоштних платить семiнарiя.
- А де ж решту взяти?
- То вже справа кожного окремо. Хлопцi заробляють.
- Як?
- Беруть переписувати рiзнi папери, наприклад, ролi для артистiв. Дехто
займа ться репетиторством. Я теж маю двох учнiв.
- I я б хотiв на приватну, але...
- Iди, десь пiдроблятимеш. Ти любиш писати, а тут газети, можна й до
них звернутись.
- Спробую.
19_
Коли семiнаристи вийшли з останнього уроку, падав перший снiг. Бiлий,
пухнастий, вiн легкою ковдрою поволi встеляв тротуари, панелi, дахи
будинкiв, i мiсто молодшало, бадьорiшало.
Широке семiнарське подвiр'я виповнилося веселим галасом. Хлопцi лiпили
снiжки i з реготом кидали один на одного. Скоро годi було розiбрати, що
робилося. Всi нападали, не оборонявся нiхто, i в центрi подвiр'я iскристий
снiг геть перемiсився десятками завзятих нiг, обернувшись на розмiшану
сiру масу.
- Bellum omnium contra omnes![9] - лунало над подвiр'ям.
Поле бою з кожною хвилиною ширшало, сягаючи до самого муру. Тепер,
здавалось, нiяка сила не спинить розпаленого юнацтва.
Захоплена грищем, молодь не помiтила, як на ганку навчального
примiщення виросла суха й трохи згорблена людина.
Вона стояла, склавши на грудях руки, i уважно стежила за бiйкою-грою.
- Панове! Панове! - бiгав помiж семiнаристами розлiвре ний швейцар. -
Що ви робите? Панове! На нього нiхто не зважав. Усi нiби ошалiли.
- Ре-екто-оррр! - нараз шугнуло подвiр'ям.
Гра, що досягла найбiльшого розпалу, швидко вщухла. Лише в найдальшому
закутку ще змагалися Павло Грабовський та Петро Цимбалюк.
- I Всевишнього не бо©тесь? I совiстi не ма те? - гримав з ганку
ректор, протоi рей Рiзногiрський. - Безбожники! Антихристи! Каторжники!
Хто дозволив богохульськими криками оскверняти святий дiм? Особливо
стараються Цимбалюк та Грабовський. Давненько помiчаю за ними недобре.
Завтра... - вiн не закiнчив фрази i зник за дверима.
Швейцар, що також уже вибрався на ганок, мовчки розводив руками.
Мовляв: казав же я вам, а ви, господа, не хотiли послухати...
Семiнаристи почали швиденько одягатися.
- Приходьте, хлопцi, завтра без снiданку, - зареготав Любинський. -
Частуватимуть березовою кашею з дубовим салом. А вам, Петре й Павле,
подвiйна порцiя.
- Не лякай ляканих! - кинув Цимбалюк. - Я не дамся. Годi! По©хали.
За семiнарською _брамою хлопцi розходилися хто куди.
- Павле! Зажди хвилинку! - гукнув Цимбалюк. - Злякався протоi рея?
- Чого б то? - знизав плечима Грабовський. - Бачили вже таких i не
ослiпли.
- Вiрно. Нам з ним не вiкувати i дiтей не хрестити... Дiло до тебе.
Петро оглянувся. Близько нiкого не було.
- Значить, збира мось о дев'ятiй?
- Звичайно, - тихо вiдповiв Павло.
- Гаразд. До нас на збори хочуть прийти дiвчата. Дозволиш?
Чорнi брови Грабовського зiйшлися на перенiссi.
- Хто вони?
- Улановську зна ш, а ще просяться курсистки з жiночого пансiону та
ученицi з акушерсько© школи. Славнi, надiйнi дiвчата. Люблять лiтературу.
Одна зна напам'ять усього Шевченка. О, якби ти тiльки почув, як вона
декламу ...
- Хай приходять. Тiльки декламаторiв нам не дуже браку , досить i
Рклицького. Нам треба таких, щоб жили нашою справою. Людей, якi шукають
просто весело© компанi© i розваг, нема чого збирати.
- Вони, зда ться, не такi...
- I ще одне. Не треба заходити цiлими роями, а по одному, аби не
привертати уваги жандармського ока. Бо вже й так моя хазяйка косо
погляда . А потiм, сам зна ш. Субчик може i на приватну квартиру
заскочити.
- Ма ш рацiю.
Попрощавшись з товаришем, Грабовський рушив вулицею. I не помiтив, як
опинився на Москалiвцi. Подобалася йому ця околиця Харкова, бо чимось
нагадувала i тиху Охтирку, i рiдне Пушкарне. Тут не було, як у центрi,
великих будинкiв, розкiшних вiтрин магазинiв, шумних ресторацiй, фаетонiв,
запряжених баскими кiньми, вишукано одягнених людей, що знiчев'я бродили
вулицями. Тут жила переважно бiднiша частина населення: робiтники,
ремiсники, дрiбнi чиновники, перекупки, в хатах яких квартирували бездомнi
гувернантки й студенти.
У садах, що оточували низенькi будиночки Москалiвни, вечорами буяли
пiснi. В такi хвилини Грабовський залишав на столi розгорнуту книжку,
виходив з хати i слухав. Це були найщасливiшi, найдорожчi для нього
хвилини. Людськi голоси, безпосереднi, щирi, будили в його душi стiльки
почуттiв i думок, що, повернувшись до кiмнати, уже не був здатен до працi,
а потiм довго не мiг заснути. Перевертався з боку на бiк, вдивлявся в
темноту ночi, i все, про що чув недавно в пiснi, пропливало перед ним.
Кричав прокляття ворогам пiдчеплений ребром на гаку безстрашний лицар
Байда. В корчмi провчав козак Нетяга дукiв-срiбляникiв. Густою безлюдною
тайгою, стежками диких звiрiв пробирався бродяга. Чи не Кармалюк то?
За Сибiром сонце сходить.
Хлопцi, не зiвайте...
Поминувши роговий будинок широко© вулицi, Павло порiвнявся з базаром.
Тут завжди, вiд раннього ранку до пiзнього вечора, не вщухали людський
крик, iржання коней, безладний передзвiн ремiсничих молоткiв, глухий
гуркiт биндюжних колiс.
Зупинився, щоб послухати оте розма©ття звукiв.
- Геть з дороги! - нараз почув позад себе розлютований окрик i тонкий
висвист батога.
Хутко оглянувся. Пара баских коней у золоченiй збру© мчала за собою
розцяцькованi сани-козирки. На передньому сидiннi сидiв погонич, на
задньому - дво дiтей-паненят. Люди тiкали з дороги, тулились до тинiв.
Коли конi сховалися за рогом, Павло побачив юнака, який, спершись на
шевську будку, витирав з лиця кров. Його враз обступила юрба. Однi
подавали допомогу, другi спiвчували, третi погрожували в той бiк, де
зникли сани.
- Ой-ой-ой, так i пересiк батогом лице, - бiдкалась якась молодиця. -
Мабуть, ослiпне, неборак.
- У полiцiю його, негiдника! - гув чийсь обурений бас.
- Еге, в полiцiю! Що йому полiцiя? - махнув рукою чоловiк у
засмальцьованiй фуфайцi. - Це ж кучер банкiра. Пiд дудку його хазя©на
вибива гоцака цiла зграя фабрикантiв, а полiцiя танцю , як у решетi, i на
дiрки не попада .
Чоловiк витягнув загаслий недокурок з-межи жовтих вусiв, сердито кинув
на брук.
Два юнаки, взявши пiд руки потерпiлого, повели до найближчо© хати. А
люди не розходились, продовжували розмову.
Павло пробравсь усередину натовпу.
- I бога на них, бусурманiв, нема, - зiтхала жiнка з дiйницею.
- _Не бога, а шибениць потрiбно, - запаливши нову цигарку, сказав
чоловiк у засмальцьованiй фуфайцi. - -Пани, фабриканти, полiцiя - одно©
сучки цуценята, одному боговi моляться. Треба усiм голови скручувати. Так,
як недавно зробили в Основi.
- Що?
- Коли?
- Один лихвар там за позичку забрав пiдряд чотири садиби, а людей
пустив на свiт бiлий. Порозвалював глинянi хатки, повирубував садки i
втнув собi там такий будинок, як палац. Почав орудувати всi ю вулицею -
життя вiд нього людям не було, навiть дину криницю, з яко© брала воду вся
вулиця, вiдгородив собi. Просили, благали - що об стiну горохом. А
позавчора знайшли його в тiй криницi догоринiг.
- А в нас на тому тижнi щось пана, прости господи, вбило i ма тки
спалило.
- _Що там ваш пан? У Полтавi чи Адесi, кажуть, губернатора ухнули. Так
би побiльше.
- Чшшш... тихiше!.. - зашепотiла сполохано жiнка з дiйницею.
- Чого тихiше? Ми уже й так тихi, наче ягнята, - не вгамовувався
чоловiк у фуфайцi. - Ми тихо, а ©м це на руку. Стук, стук, стук по одному,
по два - отак треба.
- Легко сказати - стук, стук... - гiрко посмiхнувся чоловiк у
ковальському фартусi. - х когось одного стукнуть, а вони потiм як бацнуть
- цiлi волостi летять. Хiба ж не зна те, скiльки торiк лише за одного, -
промовець наголосив останн слово, - зазнали шибеницi, сиру землю ©дять та
в тюрмах гниють або дзвонять кайданами по Сибiру.
- За кого ж це?
- За царя Олександра.
- А-а...
- Треба якось iнакше робити, - озираючи людей, вiв далi чоловiк у
фартусi. - Але як саме, тут якраз ковiнька...
- Мовчiть, iде... - почувся тривожний голос.
Вулицею похитувалась добре примiтна постать городового. Натовп почав
рiдiти i скоро розтанув зовсiм.
20_
Грабовський незчувсь, як зостався один серед вулицi. Поглянув кругом,
поправив книжки, що розсунулись пiд рукою, звернув на ринок i побрiв помiж
перекупками.
Ярмарок був у повному розпалi. Лементував, наказував, вимагав, лаявся,
благав.
- Ряки, рряки! Варенi, в'яленi ряки! - перегортала старенька бабуся
свiй товар у кошику.
- Нагодись, прихились, в кого грошi завелись. На копiйку цiла в'язка! -
махав снопиком хрону чоловiк на милицi.
- Останнi гнилицi, берiть, молодицi!
Пиймо, куме, пиймо тут,
Бо на небi не дадуть... -
виводили два чоловiки у високих баранячих шапках.
- Пампушки, пампушки!
- Вареники з капустою! Вареники-мученики, в окропi кипiли, велику муку
терпiли...
Кожен крик продавцiв пiдсилював Павлiв апетит. сти хотiв, аж шкура
болiла. Уже й не пригаду , коли ©в гарячу страву...
В пам'ятi крутяться й пiдстрибують слова:
В славнiм мiстi Петербурзi
Недалеко вiд Неви
Iз болота вигляда
Хата бiдно© вдови.
Стара хата зо вдовою
Разом вiк свiй вiджила,
Почорнiла, похилилась
I в болото увiйшла.
Увiйшла по самi вiкна...
В ганку сходи до сiней;
В сiнях набiк похилились
Дво скривлених дверей...
Так писав Степан Руданський про сво життя-буття пiд час навчання у
медичнiй академi© в Петербурзi. А Павловi зда ться: у вiршi йдеться не про
петербурзького студента, а про нього, вихованця третього класу духовно©
семiнарi©, що живе на Москалiвцi у ветхiй хатинцi Килини Рибальчук, яку
люди по покiйному чоловiковi називають Архипихою. Нема тiльки Неви та
схiдцiв перед сiньми, а все останн ...
I направо - старiй бабi
Смерть пiдпису патент,
А налiво - без копiйки
Б' ться з нуждою студент.
Зима люта. Вiтер свище,
Снiг по вiкнах брязкотить,
Мороз душу обiйма ,
Мороз тiло каменить.
А у хатi на постелi
У сурдутi i плащу
Сидить студент медицини
Другий мiсяць без борщу.
Iде Павло, розколису скорботнi слова студента-поета, котрий так рано
пiшов з життя, а в головi дiлить отих п'ять карбованцiв, якi збереглися ще
вiд лiтнiх вакацiйних заробiткiв, на двадцять вiсiм днiв, що залишились до
кiнця мiсяця, коли отрима грошi за репетиторство.
Три карбованцi на харчування треба, карбованець на книжки, сiмдесят
копiйок за квартиру, тридцять на зошити, чорнило, олiвцi. От i всi грошi.
Не можна з'©сти навiть десятка ракiв. Хай iншим разом, коли розбагатi ...
- Юшка з грибами! Юшка з грибами! Гаряча та смачна! Сiм копiйок миска!
Пiдходьте! - вигуку рум'янощока молодиця, помiшуючи черпаком у казанi.
Навколо не© стоять з мисками чоловiки, жiнки, дiти, ласуючи пахучу
страву.
Павло витягнув десять копiйок, призначених на нинiшнiй день, i став у
чергу. Довго чекати не довелося.
Не встиг з'©сти й трьох ложок, як почув поруч себе голос:
- Дайте, що ласка ваша...
Пiдвiв голову. Перед ним, простягнувши лiву руку, стояла жiнка. На
правiй тримала дитинку, загорнуту в ганчiр'я. Обдерта, худа, вона
скидалась на бабусю. Тiльки глибокi вишневi очi свiдчили, що ©й було
недалеко за двадцять рокiв.
Павло поклав ложку, припав до жiнки очима i так стояв мов скам'янiлий.
Вона також мовчала. Лише в тривожних очах жеврiло благання.
Тонкий дитячий плач, що вирвався з ганчiр'я, наче розбудив Павла. Поки
жiнка давала дитинi груди, вiн простягнув ©й миску з юшкою, обернувся i
пiшов. Та за кiлька крокiв спинився, витяг з кишенi три копiйки,
повернувся, подав нещаснiй, а сам, немовби забачений на злочинi, побiг з
базару...
Комiрчина баби Архипихи стрiла його тяжким духом цвiлини. По кутках
стояли понурi тiнi. Мешкання зовсiм маленьке. Пiд стiною - дощатий тапчан,
застелений смугастим рядном, пiд другою - ослiнчик. Коло вiкна - столик.
На стiнi перед столиком висить автопортрет Шевченка молодих рокiв. Поряд з
ним - поличка з книжками.
Роздягнувшись, засвiтив лампу. Витяг з-пiд тапчана скриньку, взяв
книжку в бурiй обкладинцi i сiв за столик. Уже третiй вечiр проводить над
цi ю книжкою. Читав не кваплячись, обдумуючи життя геро©в, i вони все
бiльш полонили його душу. Вiра Павлiвна, Лопухов, Рахметов, Кирсанов -
дивнi i милi люди, а Микола Чернишевський, що показав ©х, кажуть,
поневiря ться десь на засланнi...
21_
Сьогоднi пiсля урокiв другий, третiй i четвертий класи залишено
розучувати новi духовнi канти. Семiнаристи зiбралися до залу, де звичайно
вiдбувались такi заходи, довго чекали, вже смеркати почало, а кантор не
приходив. Дехто взявся готувати домашнi завдання на завтра, iншi тинялися
з кутка в куток. Михайло Приходько бубонiв тихенько тропарi, а Любинський,
схиливши голову на стiл, куняв.
- Ой, люлi, Грицю, люлi, а в журналi однi нулi, - проказав йому над
вухом Цимбалюк.
- Не заважай, Петре, - лiниво буркнув Любинський. - Хай будуть i
одиницi, й нулi, менi однаково, скоро попрошусь у парафiю.
Хтось знiчев'я затягнув;
Отроцы семинаристии,
Посреди кабака стоящие пояху:
Подавай, наливай,
А ми книги продадим,
Тебе деньги отдадим.
Любинський прочумався, звiвсь на ноги:
- Давайте, отроки, ми теж скинемось. Вип' мо на останнi...
- Складчина! Складчина!
Цимбалюк наставив шапку, i в не© побрязкотiли мiдяки.
- Хто збiга до Мордка?
- Я! - зголосивсь Любинський.
- Вiзьми чогось загризти, склянку позич.
Не минуло й чвертi години, як на столi вже стояли сулiя i двi кварти, а
Грицько дiлив мiж хлопцями шматки хлiба та зубцi часнику. Вiн же пiдняв
першу кварту.
- За канти!
- I за кантора!
- За сорок святих...
- _Хай царству Бахус...
Пили й закушували, погасивши свiчки, при мiсячному свiтлi, що плинуло
крiзь вiкна.
- У кого тютюн?
один охтирський чиновник за невдалу спробу вбити слiдчого.
Був також у Лозовеньцi, бачив ветеринарний iнститут, випадково
познайомився з студентом того iнституту Олексою Макаревським.
Уже пiд вечiр оглядав знаменитий Покровський собор та дзвiницю
Успенського собору, споруджену на честь перемоги над Наполеоном...
До кiнця першого навчального року в семiнарi© мiсто вiдкрило перед
Павлом свою iсторiю, сво тогочасне обличчя. Дiзнався, що воно засноване
Харитоном-Харком та iншими козаками-переселенцями з Правобережжя ще за
гетьманування Богдана Хмельницького i служило фортецею для захисту
Слобiдсько© Укра©ни вiд грабiжницьких наскокiв кримських та ногайських
татар.
У Харковi, цьому економiчному, полiтичному i культурному центрi
Слобожанщини, в рiзнi роки жили, працювали, вчилися або ж бували
композитор Артем Ведель, артисти Карпо Соленик, Михайло Щепкiн,
письменники Григорiй Квiтка-Основ'яненко, Петро Гулак-Артемовський,
Амвросiй Метлинський, Михайло Петренко.
Сам недавно бачив похорон вченого-славiста Iзма©ла Срезневського.
У мiстi майже два десятилiття дi жiноча недiльна школа, заснована
Христиною Алчевською, а в нiй неофiцiйно вивчають укра©нську лiтературу та
народнi пiснi.
Вивчив Павло також iсторiю сво © семiнарi©. Виявилось, ©© генеалогiчне
корiння сяга до знаменитого Харкiвського колегiуму, заснованого понад
пiвтораста рокiв тому за зразком Ки во-Могилянсько© колегi©, хоч вона
нiчого не успадкувала вiд свого прабатька. Таки так - не успадкувала. Адже
колегiум протягом майже столiття служив основним вогнищем освiти всi ©
Слобожанщини. Там здобували знання представники всiх суспiльних станiв,
вивчалися не тiльки граматика, пi©тика, риторика, фiлософiя та
богословство, але й французька, нiмецька мови, математика, iнженерна
справа, геодезiя. А семiнарiя обернулась на навчальний заклад для самого
духiвництва - готу попiв для сiльських парафiй.
Там, у колегiумi, викладав якийсь час поет, фiлософ i просвiтитель
Григорiй Сковорода, а тут, он уже скiльки рокiв, оруду протоi рей
Рiзногiрський, невiглас з унтерофiцерськими нахилами, що суворо заборонив
семiнаристам навiть мiж собою розмовляти рiдною мовою, люто переслiду за
читання укра©нських книжок, спiвання пiсень...
Правда, домогтися того йому, протоi ре вi-держимордi, нелегко, бо
семiнарiя все-таки не бурса. Семiнарист ма бiльше волi й незалежностi,
нiж бурсак, над ним менше понуки й кари. його не ставлять у класi на
колiна з каменюкою над головою, не залишають без обiду, йому можна жити на
приватнiй квартирi, ходити в бiблiотеки, на публiчнi розваги, займатися
репетиторством. Та й вихованцi семiнарi© порiвняно з бурсаками набагато
поважнiшi, самостiйнiшi i свiдомiшi: на уроках, опрiч Вельзевулових, не
грають у карти, не сплять.
Однак у семiнарi© не легше, ба навiть важче, нiж у бурсi. Важче i учням
i вчителям, якi часто iменуються тут професорами. Бурсак, а надто в
молодших класах, - дитина, що живе виключно iнтересами живота i викону
уроки лише з примусу, пiд канчуком, а семiнарист - юнак, котрому iнодi
перевалю далеко за двадцять. Вiн дума не тiльки про майбутню парафiю,
але й про полiтику, може потрапити в якийсь протиурядовий гурток чи й
органiзацiю, жбурнути бомбу в губернатора, полiцмейстера, начальника
жандармського управлiння, читати забороненi книжки, писати й
розповсюджувати прокламацi©, вiдозви, йти на демонстрацi©... Тому за ним
слiдкують удень i вночi, в класi й на квартирi, лякають не стiльки карою
божою, анафемою, скiльки виключенням iз "вовчим бiлетом", в'язницею,
арештантськими ротами, сибiрською каторгою.
Звiсно, не всi семiнаристи такi, як Любинський, котрого, як i в бурсi,
нiщо, крiм харчування та лiниво© дрiмоти, не хвилю . Його найсвятiша мрiя
далi паламарства не годна й не силку ться сягнути.
Приходько iз шкури пнеться, аби пiсля закiнчення курсу вхопити
найприбутковiшу парафiю. Ночей недосипа , гнеться над пiдручниками,
вислужу ться перед начальством, професорами, фiскалить.
Передову молодь семiнарi© представляють такi, як Петро Цимбалюк - юнак
непокiрний, буйний, кипучий. Подiбнi до нього тримають семiнарiю немовби
на вулканi, не дають спокою правлiнню, ректору, iнспекторовi,
субiнспекторовi, котрого тут iменують коротко й просто - Субчик.
Цимбалюк перший з-помiж старшокласникiв заговорив з Грабовським,
сколихнув, розбудив Павлову душу пiсля п'ятилiтнього бурсацького нидiння.
Пiд час перерви Петро запитав:
- Книжки любиш?
- Люблю.
- Багато читав?
- Пiдручники, хрестоматi©, лексикони, житiя святих.
- I все? А Бокля?
- Якого Бокля?
--- А Спiнозу?
- Кого?
--I Дарвiна не читав?
- Нi.
- А Герцена?
- Теж.
- А Чернишевського, Бакунiна, Лаврова, Плеханова?
- Хто вони такi?
- Еге, ти, братику, бачу, зовсiм темний. Жаль менi тебе...
Дзвоник перервав розмову. Наступного уроку Павло не слухав. Вiд сорому
палахкотiли вуха, а в головi плуталися названi чубатим другокласником
прiзвища.
Пiсля урокiв сам пiдiйшов до Цимбалюка.
- Слухай, у тебе книжки?
- Якi?
- Та того ж, Бокля... i другого...
- Спiнози?
- Еге. I iнших.
- Хочеш почитати?
- Хочу.
- Приходь до мене в недiлю.
Павло став ходити у той корпус, де жили старшокласники. Там, у
Цимбалюка, не тiльки дiставав книжки, але й познайомився з студентом
унiверситету Михайлом Рклицьким.
Так почалось читання... А потiм... Перечитавши деякi писання Баруха
Спiнози, вiдчув, як його вiра нараз похитнулася а чи навiть розкололася
навпiл. О, Петро... А ще пекучi думки про зневаженого хлiбороба, мiського
трударя...
Народ - от за кого можна i треба пiти на найтяжчi тортури, зректися
всього, навiть самого себе.
18_
Перегортав сторiнку за сторiнкою, хапав очима рядок за рядком, i серце
млiло вiд щастя. В думках уже лаяв себе за те, що неохоче брав цей
грубезний зошит з потертою палiтуркою. Не сподiвався чогось путящого.
Думав - звичайнiсiнький альбом чи рукописний пiсенник сiльсько©
панночки-мрiйницi; таких немало перечитав ще в бурсi, а потiм у семiнарi©.
А тут - творчiсть, виважена роками працi. Iсторичнi бувальщини, поеми,
байки, лiричнi вiршi. Таки справжня лiрика, яка може скласти честь й
вiдомому спiвцевi. Отже:
Лети, моя думо, в вечiрню годину
Далеко, далеко звiдсiль...
Лети, моя думо, у тую хатину,
Де слуха казку топiль.
Жила в тiй хатинi дiвчина кохана,
Коли ще живе - поклонись,
Скажи ©й ти слово, болюче, мов рана,
Що я вже не той, що колись
Що гасне мiй погляд, i тихне мiй голос,
А зморшки покрили чоло...
Поволi, поволi сивi мiй волос,
А терня у серцi вросло.
Та й хiба тiльки це? Всюди, в переважнiй бiльшостi писань, проблиску
мiцний i самобутнiй талант. Мова - щиро народна, вiрш - плавний, гнучкий,
як добра лоза, образи - яскравi, добiрнi, звороти - короткi й виразнi,
думки - вагомi, почуття - багатi й правдивi.
Роздуми Грабовського перервав Цимбалюк, який досi, готуючись до
завтрашнiх урокiв, за сусiдньою партою мовчки штурмував "Патристику"[8].
- Вигорiли б ви, словоблуда, без вогню, - жбурнув книжку на пiдлогу.
- Кого так немилосердно шпетиш? - запитав Павло, не одриваючись вiд
читання.
- Та отих же святих отцiв, дурисвiтiв проклятих. Вони повигадували
всiлякi абракадабри, а семiнарист мусить мiзки сво© викручувати.
- Хочеш бути попом, викручуй...
- Не дуже й хочу, то все батечко та матiнка наполягають. Мене до хiмi©
тягне, динамiту б наробив, бомбу Кибальчича вдосконалив... Правду кажучи,
мене тiльки казка про страшний суд займа . Думаю собi: як-то воно
насправдi буде?
- Доживеш - побачиш.
- Кортить перевiрити, брешуть а чи правду кажуть оцi святi словоблуди.
Ти тiльки послухай. Вiн пiдняв книжку, розгорнув.
- От. "Вопрос: Како стати человеком на воскресение и которая детища
умроша, детски ли им возстати? Ответ:
Вси изменимся, и на воскресение стати всем человеком тридцати лет, в
един возраст, и во единой одежды облекутся". Второпав?
- Виходить, i Вельзевул, i Рiзногiрський, i я, i ти, i тi, якi ще не
зачатi, словом, усi станемо на отой страшний суд тридцятилiтнiми, навiть у
строях однаковiсiньких, мов солдати.
- От йолопи. А ще - Василь Великий, Григорiй Богослов, Iван Златоуст...
- На те й Златоуст: як ступне, то й брехне.
- Попалися б вони менi, христопродавцi косатi... Ну, там щось путн ?
- показав на зошит.
- Ото!
- Невже?
- Де розкопав це багатство?
- Дома. У батька тихенько пiдхопив.
- Вiн же, зда ться, попу ?
- То такий пiп, з якого вийшов би добрий козак або гайдамака. Нiяк не
може нагрiти мiсця. Вiзьме парафiю, ще й не звикне до не©, а вже, дивись,
розла ться з мiсцевим начальством i мандру далi. Так ми побували i на
Львiвщинi, i на Одещинi, i на Херсонщинi, а позаторiк притирлюжились на
Харкiвщину. Як цигани, не ма мо нi кола, нi двора. Ото вже мати набралася
лиха з ним. А я таки люблю старого. Бо чесний, справедливий, нiкого нiколи
не скривдить i не пiдставить шию в ярмо. Не можу простити йому лише
лiтературно© сверблячки.
- Чому?
- Вона забира в нього всi сили, час, отрую життя, а по сутi нiчого не
да , особливо ж укра©нське вiршування. Пам'ятаю, колись вiн писав статтi,
фольклорнi розвiдки, друкувався в московських газетах та журналах, За них
його iнодi й хвалили, а потiм занехаяв усе те i взявся виключно за
укра©нську поезiю.
- Твiй батько, Петре, ма оригiнальний i розма©тий лiтературний талант.
- Признаюсь, менi також подобаються деякi його твори, а люди легко
запам'ятовують ©х. Ти прочитав вiрш "Лети, моя думо"?
--Уже.
- А оцей?
Цимбалюк перегорнув кiлька сторiнок.
Чого сумувати, голубко моя,
I долю свою проклинати?
Он глянь, подивися, надворi весна,
I пташечки будуть спiвати.
З-пiд снiгу прогляне барвiнок хрещатий,
Бузок у саду розцвiте.
I з теплого краю соловей спiвучий
Нових нам пiсень принесе.
I все оживе, i ти знов заспiва ш,
Голубко, в зеленiм саду,
I серце тво знов життя зажада ,
До тебе в садок я прийду.
- Гарно!
- I цей, i "Лети, моя думо" уже пiшли мiж люди, стали пiснями.
- А хто музику написав?
- Нiхто. Сам батенько пiдiбрав на бандурi. У нього дебелий голос,
часами й пiвчу забива .
- От бачиш - поет, спiвак, композитор, а ти ремству ш.
- Я не ремствую, але...
- Вiн, очевидно, без поезi© та пiснi жити не зможе.
- Авжеж. Однак усе написане ним по шухлядах валя ться, а при пере©здах
нерiдко й губиться. Якби ж було де опублiкувати...
- Надрукувати... - зiтха Грабовський. - Це, Петре, велика трагедiя
укра©нсько© лiтератури, всього духовного буття народу нашого. Зна ш
царськi циркуляри, на якi посила ться ректор, забороняючи нам читати i
розмовляти рiдною мовою?
- Знаю, хай ©х грiм поб' , i тi циркуляри, i ректора, i самого царя.
Через отi циркуляри-кайдани укра©нська культура не живе, а поневiря ться,
не диха , а сопе, як з кляпом у ротi. I силу-силенну чудових талантiв
змарновано. Про Порфира Кореницького чував?
- Хто такий?
- Колишнiй вихованець нашо© семiнарi©.
- Ну?
- Недавно замерз уночi посеред вулицi п'яний. Був дияконом при
холодногiрськiй церквi. Про нього менi позавчора розповiв священик
Мартинович, який колись разом з ним учився. Каже, Порфир був обдарованим
поетом. Ще в семiнарi© написав поему, де нещадно висмiяв ченцiв Курязького
монастиря. Потiм - поему "Вечорницi". За них i був виключений з семiнарi©.
У тому прислужився наш Вельзевул.
- Правда?
- Казав Мартинович. Тодi Аристарх Никодимович ще не викладав латинь, а
секретарював у ректора, сватаючись до його дочки. Обидвi поеми ходили в
рукописах, i семiнарське начальство не знало автора. А Вельзевул,
вивiдавши, сказав ректоровi.
- От негiдник!
- Зате ж i Кореницький помстився сво©м ворогам.
- Як?
- Виходячи з семiнарi©, вiн на дверях квартири, в якiй разом мешкали
сивий ректор, його повiсплений секретар та хлопченя-келiйник, крейдою
написав:
Отут цiлiсiнька сiм'я -
Сiрко, рябко та цуценя.
- Дотепно! - зареготав Цимбалюк. - Значить, за латинiстом здавна
фiскальство водиться. Колись служив тестевi, а тепер зятевi. Нелегка
служба, але прибуткова та ще й...
Бiлi дверi одчинилися, i показалась прилизана голова Субчика.
- Чому не йдете на вечiрню вiдправу? Запрошення чека те?
- Зараз, зараз, - встав Грабовський, ховаючи зошит.
По дорозi до церкви Цимбалюк скаржився:
- Далi не можу жити в корпусi. Кругом пiдслухують, шпигують, нема де
книжок тримати. Завтра переходжу на приватну квартиру.
- Хiба можна?
- Треба взяти дозвiл у ректора або iнспектора.
- А дадуть?
- Мусять, бо корпус малий. Навiть бiльшу половину грошей за квартиру
для казеннокоштних платить семiнарiя.
- А де ж решту взяти?
- То вже справа кожного окремо. Хлопцi заробляють.
- Як?
- Беруть переписувати рiзнi папери, наприклад, ролi для артистiв. Дехто
займа ться репетиторством. Я теж маю двох учнiв.
- I я б хотiв на приватну, але...
- Iди, десь пiдроблятимеш. Ти любиш писати, а тут газети, можна й до
них звернутись.
- Спробую.
19_
Коли семiнаристи вийшли з останнього уроку, падав перший снiг. Бiлий,
пухнастий, вiн легкою ковдрою поволi встеляв тротуари, панелi, дахи
будинкiв, i мiсто молодшало, бадьорiшало.
Широке семiнарське подвiр'я виповнилося веселим галасом. Хлопцi лiпили
снiжки i з реготом кидали один на одного. Скоро годi було розiбрати, що
робилося. Всi нападали, не оборонявся нiхто, i в центрi подвiр'я iскристий
снiг геть перемiсився десятками завзятих нiг, обернувшись на розмiшану
сiру масу.
- Bellum omnium contra omnes![9] - лунало над подвiр'ям.
Поле бою з кожною хвилиною ширшало, сягаючи до самого муру. Тепер,
здавалось, нiяка сила не спинить розпаленого юнацтва.
Захоплена грищем, молодь не помiтила, як на ганку навчального
примiщення виросла суха й трохи згорблена людина.
Вона стояла, склавши на грудях руки, i уважно стежила за бiйкою-грою.
- Панове! Панове! - бiгав помiж семiнаристами розлiвре ний швейцар. -
Що ви робите? Панове! На нього нiхто не зважав. Усi нiби ошалiли.
- Ре-екто-оррр! - нараз шугнуло подвiр'ям.
Гра, що досягла найбiльшого розпалу, швидко вщухла. Лише в найдальшому
закутку ще змагалися Павло Грабовський та Петро Цимбалюк.
- I Всевишнього не бо©тесь? I совiстi не ма те? - гримав з ганку
ректор, протоi рей Рiзногiрський. - Безбожники! Антихристи! Каторжники!
Хто дозволив богохульськими криками оскверняти святий дiм? Особливо
стараються Цимбалюк та Грабовський. Давненько помiчаю за ними недобре.
Завтра... - вiн не закiнчив фрази i зник за дверима.
Швейцар, що також уже вибрався на ганок, мовчки розводив руками.
Мовляв: казав же я вам, а ви, господа, не хотiли послухати...
Семiнаристи почали швиденько одягатися.
- Приходьте, хлопцi, завтра без снiданку, - зареготав Любинський. -
Частуватимуть березовою кашею з дубовим салом. А вам, Петре й Павле,
подвiйна порцiя.
- Не лякай ляканих! - кинув Цимбалюк. - Я не дамся. Годi! По©хали.
За семiнарською _брамою хлопцi розходилися хто куди.
- Павле! Зажди хвилинку! - гукнув Цимбалюк. - Злякався протоi рея?
- Чого б то? - знизав плечима Грабовський. - Бачили вже таких i не
ослiпли.
- Вiрно. Нам з ним не вiкувати i дiтей не хрестити... Дiло до тебе.
Петро оглянувся. Близько нiкого не було.
- Значить, збира мось о дев'ятiй?
- Звичайно, - тихо вiдповiв Павло.
- Гаразд. До нас на збори хочуть прийти дiвчата. Дозволиш?
Чорнi брови Грабовського зiйшлися на перенiссi.
- Хто вони?
- Улановську зна ш, а ще просяться курсистки з жiночого пансiону та
ученицi з акушерсько© школи. Славнi, надiйнi дiвчата. Люблять лiтературу.
Одна зна напам'ять усього Шевченка. О, якби ти тiльки почув, як вона
декламу ...
- Хай приходять. Тiльки декламаторiв нам не дуже браку , досить i
Рклицького. Нам треба таких, щоб жили нашою справою. Людей, якi шукають
просто весело© компанi© i розваг, нема чого збирати.
- Вони, зда ться, не такi...
- I ще одне. Не треба заходити цiлими роями, а по одному, аби не
привертати уваги жандармського ока. Бо вже й так моя хазяйка косо
погляда . А потiм, сам зна ш. Субчик може i на приватну квартиру
заскочити.
- Ма ш рацiю.
Попрощавшись з товаришем, Грабовський рушив вулицею. I не помiтив, як
опинився на Москалiвцi. Подобалася йому ця околиця Харкова, бо чимось
нагадувала i тиху Охтирку, i рiдне Пушкарне. Тут не було, як у центрi,
великих будинкiв, розкiшних вiтрин магазинiв, шумних ресторацiй, фаетонiв,
запряжених баскими кiньми, вишукано одягнених людей, що знiчев'я бродили
вулицями. Тут жила переважно бiднiша частина населення: робiтники,
ремiсники, дрiбнi чиновники, перекупки, в хатах яких квартирували бездомнi
гувернантки й студенти.
У садах, що оточували низенькi будиночки Москалiвни, вечорами буяли
пiснi. В такi хвилини Грабовський залишав на столi розгорнуту книжку,
виходив з хати i слухав. Це були найщасливiшi, найдорожчi для нього
хвилини. Людськi голоси, безпосереднi, щирi, будили в його душi стiльки
почуттiв i думок, що, повернувшись до кiмнати, уже не був здатен до працi,
а потiм довго не мiг заснути. Перевертався з боку на бiк, вдивлявся в
темноту ночi, i все, про що чув недавно в пiснi, пропливало перед ним.
Кричав прокляття ворогам пiдчеплений ребром на гаку безстрашний лицар
Байда. В корчмi провчав козак Нетяга дукiв-срiбляникiв. Густою безлюдною
тайгою, стежками диких звiрiв пробирався бродяга. Чи не Кармалюк то?
За Сибiром сонце сходить.
Хлопцi, не зiвайте...
Поминувши роговий будинок широко© вулицi, Павло порiвнявся з базаром.
Тут завжди, вiд раннього ранку до пiзнього вечора, не вщухали людський
крик, iржання коней, безладний передзвiн ремiсничих молоткiв, глухий
гуркiт биндюжних колiс.
Зупинився, щоб послухати оте розма©ття звукiв.
- Геть з дороги! - нараз почув позад себе розлютований окрик i тонкий
висвист батога.
Хутко оглянувся. Пара баских коней у золоченiй збру© мчала за собою
розцяцькованi сани-козирки. На передньому сидiннi сидiв погонич, на
задньому - дво дiтей-паненят. Люди тiкали з дороги, тулились до тинiв.
Коли конi сховалися за рогом, Павло побачив юнака, який, спершись на
шевську будку, витирав з лиця кров. Його враз обступила юрба. Однi
подавали допомогу, другi спiвчували, третi погрожували в той бiк, де
зникли сани.
- Ой-ой-ой, так i пересiк батогом лице, - бiдкалась якась молодиця. -
Мабуть, ослiпне, неборак.
- У полiцiю його, негiдника! - гув чийсь обурений бас.
- Еге, в полiцiю! Що йому полiцiя? - махнув рукою чоловiк у
засмальцьованiй фуфайцi. - Це ж кучер банкiра. Пiд дудку його хазя©на
вибива гоцака цiла зграя фабрикантiв, а полiцiя танцю , як у решетi, i на
дiрки не попада .
Чоловiк витягнув загаслий недокурок з-межи жовтих вусiв, сердито кинув
на брук.
Два юнаки, взявши пiд руки потерпiлого, повели до найближчо© хати. А
люди не розходились, продовжували розмову.
Павло пробравсь усередину натовпу.
- I бога на них, бусурманiв, нема, - зiтхала жiнка з дiйницею.
- _Не бога, а шибениць потрiбно, - запаливши нову цигарку, сказав
чоловiк у засмальцьованiй фуфайцi. - -Пани, фабриканти, полiцiя - одно©
сучки цуценята, одному боговi моляться. Треба усiм голови скручувати. Так,
як недавно зробили в Основi.
- Що?
- Коли?
- Один лихвар там за позичку забрав пiдряд чотири садиби, а людей
пустив на свiт бiлий. Порозвалював глинянi хатки, повирубував садки i
втнув собi там такий будинок, як палац. Почав орудувати всi ю вулицею -
життя вiд нього людям не було, навiть дину криницю, з яко© брала воду вся
вулиця, вiдгородив собi. Просили, благали - що об стiну горохом. А
позавчора знайшли його в тiй криницi догоринiг.
- А в нас на тому тижнi щось пана, прости господи, вбило i ма тки
спалило.
- _Що там ваш пан? У Полтавi чи Адесi, кажуть, губернатора ухнули. Так
би побiльше.
- Чшшш... тихiше!.. - зашепотiла сполохано жiнка з дiйницею.
- Чого тихiше? Ми уже й так тихi, наче ягнята, - не вгамовувався
чоловiк у фуфайцi. - Ми тихо, а ©м це на руку. Стук, стук, стук по одному,
по два - отак треба.
- Легко сказати - стук, стук... - гiрко посмiхнувся чоловiк у
ковальському фартусi. - х когось одного стукнуть, а вони потiм як бацнуть
- цiлi волостi летять. Хiба ж не зна те, скiльки торiк лише за одного, -
промовець наголосив останн слово, - зазнали шибеницi, сиру землю ©дять та
в тюрмах гниють або дзвонять кайданами по Сибiру.
- За кого ж це?
- За царя Олександра.
- А-а...
- Треба якось iнакше робити, - озираючи людей, вiв далi чоловiк у
фартусi. - Але як саме, тут якраз ковiнька...
- Мовчiть, iде... - почувся тривожний голос.
Вулицею похитувалась добре примiтна постать городового. Натовп почав
рiдiти i скоро розтанув зовсiм.
20_
Грабовський незчувсь, як зостався один серед вулицi. Поглянув кругом,
поправив книжки, що розсунулись пiд рукою, звернув на ринок i побрiв помiж
перекупками.
Ярмарок був у повному розпалi. Лементував, наказував, вимагав, лаявся,
благав.
- Ряки, рряки! Варенi, в'яленi ряки! - перегортала старенька бабуся
свiй товар у кошику.
- Нагодись, прихились, в кого грошi завелись. На копiйку цiла в'язка! -
махав снопиком хрону чоловiк на милицi.
- Останнi гнилицi, берiть, молодицi!
Пиймо, куме, пиймо тут,
Бо на небi не дадуть... -
виводили два чоловiки у високих баранячих шапках.
- Пампушки, пампушки!
- Вареники з капустою! Вареники-мученики, в окропi кипiли, велику муку
терпiли...
Кожен крик продавцiв пiдсилював Павлiв апетит. сти хотiв, аж шкура
болiла. Уже й не пригаду , коли ©в гарячу страву...
В пам'ятi крутяться й пiдстрибують слова:
В славнiм мiстi Петербурзi
Недалеко вiд Неви
Iз болота вигляда
Хата бiдно© вдови.
Стара хата зо вдовою
Разом вiк свiй вiджила,
Почорнiла, похилилась
I в болото увiйшла.
Увiйшла по самi вiкна...
В ганку сходи до сiней;
В сiнях набiк похилились
Дво скривлених дверей...
Так писав Степан Руданський про сво життя-буття пiд час навчання у
медичнiй академi© в Петербурзi. А Павловi зда ться: у вiршi йдеться не про
петербурзького студента, а про нього, вихованця третього класу духовно©
семiнарi©, що живе на Москалiвцi у ветхiй хатинцi Килини Рибальчук, яку
люди по покiйному чоловiковi називають Архипихою. Нема тiльки Неви та
схiдцiв перед сiньми, а все останн ...
I направо - старiй бабi
Смерть пiдпису патент,
А налiво - без копiйки
Б' ться з нуждою студент.
Зима люта. Вiтер свище,
Снiг по вiкнах брязкотить,
Мороз душу обiйма ,
Мороз тiло каменить.
А у хатi на постелi
У сурдутi i плащу
Сидить студент медицини
Другий мiсяць без борщу.
Iде Павло, розколису скорботнi слова студента-поета, котрий так рано
пiшов з життя, а в головi дiлить отих п'ять карбованцiв, якi збереглися ще
вiд лiтнiх вакацiйних заробiткiв, на двадцять вiсiм днiв, що залишились до
кiнця мiсяця, коли отрима грошi за репетиторство.
Три карбованцi на харчування треба, карбованець на книжки, сiмдесят
копiйок за квартиру, тридцять на зошити, чорнило, олiвцi. От i всi грошi.
Не можна з'©сти навiть десятка ракiв. Хай iншим разом, коли розбагатi ...
- Юшка з грибами! Юшка з грибами! Гаряча та смачна! Сiм копiйок миска!
Пiдходьте! - вигуку рум'янощока молодиця, помiшуючи черпаком у казанi.
Навколо не© стоять з мисками чоловiки, жiнки, дiти, ласуючи пахучу
страву.
Павло витягнув десять копiйок, призначених на нинiшнiй день, i став у
чергу. Довго чекати не довелося.
Не встиг з'©сти й трьох ложок, як почув поруч себе голос:
- Дайте, що ласка ваша...
Пiдвiв голову. Перед ним, простягнувши лiву руку, стояла жiнка. На
правiй тримала дитинку, загорнуту в ганчiр'я. Обдерта, худа, вона
скидалась на бабусю. Тiльки глибокi вишневi очi свiдчили, що ©й було
недалеко за двадцять рокiв.
Павло поклав ложку, припав до жiнки очима i так стояв мов скам'янiлий.
Вона також мовчала. Лише в тривожних очах жеврiло благання.
Тонкий дитячий плач, що вирвався з ганчiр'я, наче розбудив Павла. Поки
жiнка давала дитинi груди, вiн простягнув ©й миску з юшкою, обернувся i
пiшов. Та за кiлька крокiв спинився, витяг з кишенi три копiйки,
повернувся, подав нещаснiй, а сам, немовби забачений на злочинi, побiг з
базару...
Комiрчина баби Архипихи стрiла його тяжким духом цвiлини. По кутках
стояли понурi тiнi. Мешкання зовсiм маленьке. Пiд стiною - дощатий тапчан,
застелений смугастим рядном, пiд другою - ослiнчик. Коло вiкна - столик.
На стiнi перед столиком висить автопортрет Шевченка молодих рокiв. Поряд з
ним - поличка з книжками.
Роздягнувшись, засвiтив лампу. Витяг з-пiд тапчана скриньку, взяв
книжку в бурiй обкладинцi i сiв за столик. Уже третiй вечiр проводить над
цi ю книжкою. Читав не кваплячись, обдумуючи життя геро©в, i вони все
бiльш полонили його душу. Вiра Павлiвна, Лопухов, Рахметов, Кирсанов -
дивнi i милi люди, а Микола Чернишевський, що показав ©х, кажуть,
поневiря ться десь на засланнi...
21_
Сьогоднi пiсля урокiв другий, третiй i четвертий класи залишено
розучувати новi духовнi канти. Семiнаристи зiбралися до залу, де звичайно
вiдбувались такi заходи, довго чекали, вже смеркати почало, а кантор не
приходив. Дехто взявся готувати домашнi завдання на завтра, iншi тинялися
з кутка в куток. Михайло Приходько бубонiв тихенько тропарi, а Любинський,
схиливши голову на стiл, куняв.
- Ой, люлi, Грицю, люлi, а в журналi однi нулi, - проказав йому над
вухом Цимбалюк.
- Не заважай, Петре, - лiниво буркнув Любинський. - Хай будуть i
одиницi, й нулi, менi однаково, скоро попрошусь у парафiю.
Хтось знiчев'я затягнув;
Отроцы семинаристии,
Посреди кабака стоящие пояху:
Подавай, наливай,
А ми книги продадим,
Тебе деньги отдадим.
Любинський прочумався, звiвсь на ноги:
- Давайте, отроки, ми теж скинемось. Вип' мо на останнi...
- Складчина! Складчина!
Цимбалюк наставив шапку, i в не© побрязкотiли мiдяки.
- Хто збiга до Мордка?
- Я! - зголосивсь Любинський.
- Вiзьми чогось загризти, склянку позич.
Не минуло й чвертi години, як на столi вже стояли сулiя i двi кварти, а
Грицько дiлив мiж хлопцями шматки хлiба та зубцi часнику. Вiн же пiдняв
першу кварту.
- За канти!
- I за кантора!
- За сорок святих...
- _Хай царству Бахус...
Пили й закушували, погасивши свiчки, при мiсячному свiтлi, що плинуло
крiзь вiкна.
- У кого тютюн?