Страница:
свiй вiк воювався з... бабою. Лу-керки мо © не знали? Хiба ж такi
страженiя були, як з отими поганцями на горищi! Та я ©х, як щурят,
подавив! А покiйниця моя - хай царству ! - та вона б сама на дивiзiю з
рогачем пiшла! На що ми з кумом - царство йому теж небесне! - було
вдвох... та куди там!
Сидю було я пiд повiткою, зубцi до грабель тешу, а вона вийде на ганок
та як стрельне:
- Свириде!
Вiрите, сокира в мене в руках сама собi тiльки - стриб! стриб! стриб!
Як на теперiшню технiку, так чиста тобi "катюша". З нею я так
напрактикувався, що нiяка вiйна менi анi пiд шапку. Наступати на Лукерку,
щоправда, я не наступав, бiльше одбивав атаки, а воюватися доводилось мало
не щодня..
Одного разу, в недiлю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не
видержали: хильнули. I добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви!
- Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинцi, будемо битi.
Давай згурту мось у вiйськове со дiн нi , бо iнакше розгром. Перемеле живу
силу й технiку! Утворили ми со дiн нi . Тiльки-но вона на ганок, я зразу
вродi як на "ура":
- Що це ти по церквах до полудня товчешся?! Пiп медом часту , чи що?
А кум з правого флангу заходить. Але тут у нас обшибка органiзацiйна
вийшла: рогачiв ми не поховали. Ех! -- вона за рогача i в контратаку!
Прорвала фронт. Ми з кумом на заранi пiдготованi позицi© - в погрiбник.
Опорний, вродi пункт.
Уже й пироги похололи, а вона все в погрiбнику в окруженi© держить.
Сидю я за дiжкою з сирiвцем, куняю.
Кум i каже:
- Як зна ш, - каже, - Свириде, а я до сво©х пробиватися буду. У мо ©
Христi теж сьогоднi пироги.
- Дивись, - кажу, - куме, тобi виднiше. А краще не ризикувати завидна,
хай як смеркне.
- Що ти, Свириде, як смеркне? Та якi ж смерком пироги?
Перехрестився кум i рвонув в н-ському направленi©. I таки пробився в
расположенi сво © Христi. Щоправда, рогачем його таки контузило, але з
нiг не збило!
А я аж до вечора в окруженi© за дiжкою з сирiвцем просидiв. Тiльки
ввечерi уласкавилась трохи Лукерка; пiдходить, одчиня погрiбника:
- Сидиш? - каже.
- Сидю! - кажу.
- Iди ж хоч галушок попо©ж, а то охлянеш!
- Кинь, - кажу, - рогача, тодi вийду!
Бойова була покiйниця!
Було з нею й стратегi©, й тактики. Де ми з кумом тiльки не маскувались:
i в картоплиннi, i в коноплях. Та обнаружить було враз! Обнаружить - i
витiснить! Та тiснить було аж до водяного рубежа, до рiчки. А ми з кумом
плавати не вмiли, сто©мо у водяному рубежi на дистанцiю, щоб рогачем не
дiстало. Сто©мо, мокнемо.
А вона:
- Мокнете?! Мокнiть, iродовi душi, я з вас конопель натiпаю!
Та пiсля тако© практики менi з отими гнидяними хрицями й робити не було
чого. Шкода - кума нема: ми б з ним у со дiн нi© не те б показали.
Кум i льотчик крiпкий був. Ас!
Трусимо ми якось кислицi з кумом. Повилазили на дерево й трусимо. А
кислиця висока була, розложиста. Фашисти, клятi, зрубали ©©. Лукерка в
пелену кислицi збира . Трусили, трусили, - ке, дума мо, закуримо. Люльки в
зуби, кум огню креше...
Коли це знову як бахне:
- Знову за люльки!
Так ми з кумом, як стiй, з кислицi у пiке. Кум таки приземлився, хоч i
скапотував, а я з пiке - в штопор, iз штопора не вийшов, протаранив
Лукерцi спiдницю й урiзавсь у землю! За пiвгодини тiльки очунявся, клiпнув
очима, дивлюсь; лiворуч сто©ть кум, аварiю зачуху , праворуч Лукерка з
цеберкою води. Ворухнувсь - рулi повороту нi в руках нi в ногах не
д йствують, кабiна й увесь фюзеляж мокрi-мокрiсiнькi...
- Живий, слава богу! - кум каже.
А Лукерка:
- Був би, - каже, - вiн живий, якби не моя кубова спiдниця! Хай скаже
спасибi спiдницi, що затримала, - угруз би був у землю по самiсiнький руль
глибини! Ех, льотчики, - каже, - молодчики!
А ви кажете, чи не злякався я трьох гiтлерiвцiв!
Пiсля тако© практики?! Таке й вигада те!
- А що тепер поробля те, дiдусю?
- Прийшли нашi, - я демобiлiзувався. Дуже швидко нiмцi тiкають, не
наздожену. Хай уже молодшi гонять. А я оце дiтлахам у дитячий садок пищики
роблю. Такi ж утiшненькi дiтоньки! Та колгоспну череду з евакуацi©
виглядаю. Треба випасати, треба вiдбудовувати пiсля нiмецько© поганi. Ех,
кума б оце менi, ми б оце вдвох... Хочете, може, "зенiтку" мою побачити?
Ось вона!
I погладив нiжно дiд Свирид сво© вила-трiйчата...
1944
ЛЕНIНГРАД I ЛЕНIНГРАДЦI
Любов
Ленiнград...
Що до цього слова додаси i що з нього викинеш? I Петро Перший, i
Ломоносов, i Державiн, i Пушкiн, i Лермонтов, i Гоголь, i Крилов, i
Досто вський, i Щед-рiн, i Некрасов, i Шевченко, i Р пiн, i С ченов, i
Бехте-р в, i Павлов.
I Суворов...
I Ленiн...
I Смольний...
I першi заграви Велико© Жовтнево© соцiалiстично© революцi©.
I Кiров...
I, нарештi, страхiття блокади, чудеса геро©зму, вiдваги й мужностi...
I пафос вiдновлення й вiдбудови.
Город мислi, науки, лiтератури, революцi©, геро©зму, пафосу i
ентузiазму...
Як багато всього поклала iсторiя на гранiтнi плечi города-красеня,
города-богатиря...
Але це ж iще не все.
Ленiнград ма ще ж i Неву, i Невку, i Фонтанку, i Мойку, i канали, i
острови, i Невський проспект, i Ад- мiралтейський шпиль, i Петропавловську
фортецю, i Шлiссельбург, i Петергоф, i палаци, i музе©, i заводи, i
фабрики, i сади, i парки, i сквери... I пам'ятники... i Олександро-Невську
лавру, i багато ще дечого...
I це ще не все.
Ленiнград ма ще ленiнградцiв i ленiнградок...
Кожний ленiнградець i кожна ленiнградка мають у сво©х грудях - серце...
Гаряче серце.
Бронза "Мiдного вершника", гранiт Неви, брук Невського i зелень дерев
знають i вiдчувають, що те гаряче серце ленiнградцiв i ленiнградок
належить ©м...
I нiколи i бронза, i гранiт, i зелень, навiть в най-студенiшi
ленiнградськi днi, не бувають холодними: ©х обгорта й грi гаряче серце
ленiнградцiв i ленiнградок.
Серце...
Де серце - там i любов...
Коли говорити про Ленiнград, не можна не говорити про любов.
Про справжню любов - нiжну й щиру, гарячу й са-мовiддану, глибоку й
зворушливу.
- Хто й кого ото так любить? - запита те. Ленiнградки i ленiнградцi
люблять сво чудове мiсто Ленiнград. Люблять нiжно й щиро, гаряче й
самовiддано, глибоко й зворушливо. Любов та промениться з ©хнiх очей, з
©хнiх постатей. Вона в ©хнiх руках, у роботi, в поведiнцi i в голосi.
- Я - ленiнградець! Я - ленiнградка!
Коли ви почу те цi слова, - а ви ©х почу те обов'язково i не один раз!
- нiколи не вiдчу те в них хвастощiв та пихи, - нi! - бринить у тих словах
тiльки або нiжна гордiсть, або гордовита нiжнiсть.
- Я гордий, - чи горда, - що маю честь бути громадянином Ленiнового
мiста, i я щасливий, - чи щаслива, - що вiддаю городовi-геро вi любов
свою.
I тодi цiлком зрозумiло, чому так чисто на ленiнградських вулицях, чому
так швидко, за якийсь один рiк пiсля блокади, - позагоюванi гарматнi та
бомбовi рани на ленiнградських будiвлях (принаймнi в центрi), чому на
кожнiй вулицi ви бачите ремонт будинкiв, чому дорiжки в скверах та садках
посипанi пiском, чому такi чистенькi й веселi, пофарбованi свiжою фарбою,
трамва© i тролейбуси.
I не подумайте сказати ленiнградцевi чи ленiнградцi, що, мовляв, i у
нас не гiрше, а може, навiть i краще, як у вас (це, звiсно, коли вам
захочеться трiшечки хвастонуть!), що й ми, мовляв, сво мiсто не менше од
вас любимо (це, звiсно, коли вам хочеться трiшечки позадаватись!), -
нiколи цього ленiнградцям не говорiть.
Бити вони вас не битимуть, - ленiнградцi народ дуже чемний i дуже
гостинний, - проте таким поглядом на вас подивляться, що краще б ударили.
А найгiрше в цьому для нас те, що вони мають право так дивитись.
Ну, не будемо про це говорити, давайте краще про любов...
Ну, от, примiром, пам'ятники...
"Мiдний вершник", "Первому Вторая", - скульптурне чудо.
"Первому"- це тому, що "Россию вздернул на дыбы".
Петровi Першому, теслi й iмператоровi.
З якою трепетною любов'ю загортали його ленiнградцi й ленiнградки
землею, пiском i щебенем, "насипали високу могилу" над ним, щоб не
пошкодила його ворожа бомба чи снаряд...
I врятували гордiсть i любов свою.
I знову рветься з постаменту, готовий через рiку Неву перестрибнути,
гарячий мiдний огонь-жеребець, i ви чу те, як трiщать поводи в руках теслi
й iмператора, що того жеребця стриму .
А навкруги стоять радiснi ленiнградцi i ленiнградки, i вiд променiв у
©хнiх очах на мiдi коня й вершника золотi зайчики стрибають.
сть у Ленiнградi, на Невському проспектi, Анiчков мiст.
Славний той мiст знаменитими чотирма вороними бронзовими кiньми. Конi
таки справдi знаменитi...
Скiльки в них руху, скiльки скаженого якогось запалу, що боязно за тих
силачiв, що ©х здержують.
Дивишся на тих коней i дума ш: от iще раз рвонеться, опиниться бiдолаха
силач пiд мiстком, а коник- хвоста трубою i - вздовж по Невському.
- Лови мене! Держи мене!
Так i пiдмива тебе пiдбiгти до вороного й гаркнуть:
- Тпр-р-р-р! Стiй, не балуй!
Отакi конi...
Почалась Велика Вiтчизняна вiйна.
Фашисти пiд Ленiнградом.
Обережно, любовно знiмають ленiнградцi й ленiнградки сво©х улюблених
коникiв з ©хнiх п' десталiв i закопують у сусiдньому садку глибоко в
землю...
I лежать баскi конi глибоко пiд землею, а ленiнградцi i ленiнградки над
тимчасовою ©хньою могилою квiти садовили...
I так аж до то© пори, коли нiмцi так рвонули вiд Ленiнграда, що чи
наздогнали б ©х i баскi конi...
Червень 1945 року...
Воронi красенi конi знову на сво©х мiсцях на Анiч-ковому мосту.
Мабуть, чи не весь Ленiнград брав участь у процесi i в процесi©
"воскресiння" сво©х улюбленцiв...
Нiякi заборони й попередження мiлiцi© не скупчуватися, не заважати
роботi по перенесенню коней на сво© мiсця успiху не мали.
Кожен ленiнградець i кожна ленiнградка вважають за свiй обов'язок хоч
чим-небудь, хоч трiшечки, хоч крихiтку дати i свого труда, i сво © любовi
до тако© велико© торжественно© справи, як перенесення скульптурних
шедеврiв на сво© мiсця.
I стоять вони тепер на мосту сво©м, ще баскiшi, ще гарячiшi, ще
воронiшi, нiж колись були.
Нiби вiдповiдають на любов ленiнградок i ленiнградцiв до них потро нням
сво©х знаменитих властивостей.
А ленiнградцi купами стоять i милуються з них.
I хоч куди б ви йшли чи зайшли, - чи то на вулицi, чи в магазинi, чи в
парикмахерськiй, у кав'ярнi, в ©дальнi, - скрiзь ви чу те:
- А коники нашi на Анiчковому мосту стоять! Бачили?
- Аякже. Бачив. Як не подивитись!
* * *
Щасливий Ленiнград - город-богатир, город-герой, що ма таких у себе
ленiнградцiв i ленiнградок...
Щасливi ленiнградцi й ленiнградки, що живуть у такiм прекраснiм городi,
городi Ленiна, городi слiпучо© слави, ся во яко© промениться над усi ю
нашою Радянською Вiтчизною.
Щасливий Ленiнград, що ма за свою Вiтчизну - Радянський Союз.
Щасливий Радянський Союз, що ма в собi мiсто Ленiнград.
Хай благословенна буде i хай росте любов ленiнградцiв i ленiнградок до
свого героя города.
Хай ще буйнiше розквiтне любов до славного мiста в серцях усiх
радянських громадян.
I до сво©х рiдних городiв так само.
Ленiнградки
Менi аж нiяк не хочеться, щоб хто-небудь подумав, що все, що я
говоритиму про ленiнградок, робиться тiльки через те, що, мовляв, хто ж
таки, бувши у привiтних господарiв у гостях, каже господинi:
- Ну, яка ж таки, хазяюшка, ви нечепурна та несимпатична! I пироги у
вас глевкi?! I дiти вашi хулiгани! А чоловiк - п'яниця! Бабуся ваша завтра
вмре! I взагалi не розумiю, чому вас i досi ще тролейбус не пере©хав?!
Таких гостей не бува .
Гостi завжди чемнi та ввiчливi, але ми, бувши чемними та ввiчливими
ленiнградськими гостями, говоритимемо про ленiнградок з почуттям
найщирiшого захоплення, подиву i найглибшо© пошани не тiльки через те, що
ми гостi...
Один iз потомственних ленiнградцiв, прекрасний поет Олександр
Прокоф' в, правда, одразу нам заявив:
- Киньте, хлопцi, дурницi! Якi ви в чорта гостi?! Ви в себе вдома!
Понятно?!
"Понятно" то воно "понятно", та пiсля тако© заяви ще труднiше, бо,
виходить, що писатимеш про свiй дiм, про себе, значить, а, як вiдомо, сама
себе хвалить тiльки гречана каша.
Отже, для делiкатностi треба, щоб ми були ленiнградськими гостями.
Я заздалегiдь знаю, що, навiть, як я землю гризтиму, ви менi не
повiрите, що ленiнградки нi в трамваях, нi в автобусах, нi в тролейбусах
не штовхаються.
Я сам не вiрив... I досi те, думаючи про цi дивовижнi властивостi
ленiнградських жiнок, сам собi говориш:
- Не може бути!
Нiчого не поробиш: факт!
В Ленiнградi ви входите в трамвай, чи в тролейбус, чи в автобус
спокiйно, чинно, благородно, i коли вам треба пройти вперед, вам дадуть
дорогу та ввiчливо ще й скажуть:
- Будь ласка!
Ленiнградки ремонтують сво рiдне мiсто.
На кожнiй улицi ви побачите - i не на одному будинковi, - там
риштування, там колиски, а на риштуваннях i на колисках ходять, стоять i
сидять ленiнградськi жiнки.
Вони загоюють рани свого красеня города, заподiянi нiмецьким звiром,
вони чепурять свiй коханий Ленiнград.
Вони дуже вже багато зробили з того часу, як розiрвано було фашистську
блокаду геро©чного мiста.
I знову ж таки не повiрите: штукатурщицi, каменщицi, ремонтуючи будинки
i вулицi, не заляпують вас, коли ви повз них проходите.
Вас обов'язково, коли ви самi не помiтите, попередять, щоб ви обiйшли
це мiсце, а коли й не попередять, то припинять роботу, доки ви пройдете.
Не так, як деiнде:
- Проходьте, проходьте!
А в цей час вам на бриль цiла лопатка глини:
- Ляп!
Ленiнградки щодня миють свiй Ленiнград.
Ми гостювали в Ленiнградi чудесно© ленiнградсько© весни, коли привiтно
усмiхалось сонце, зеленiли дерева, ленiнградки ходили сво©ми широкими й
просторими вулицями з букетами конвалiй, i перламутрилися ленiнградськi
ночi...
I щодня ленiнградки мили сво© вулицi.
I не обливали вас...
Попервах, маючи все-таки деякий житт вий досвiд, я, побачивши
ленiнградку iз шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бiк вулицi,
незважаючи навiть на те, що не було напису: "Переходити тут!"
Дома, коли тебе обiллють замiсть тротуару, то ти зна ш, де сушитися, а
в гостях незручно мокрою куркою ходити.
Перейшов i дивлюсь, що ж воно буде?
I що ж ви гада те: проходять ленiнградцi повз той страшний шланг, i
нiхто не обтрушу ться, нiхто обличчя не витира , i навiть нiхто не
пiдстрибу , щоб лись на черевиках урятувати.
Тодi й я ризикнув. Знову перейшов вулицею i поволеньки, не поспiшаючи,
попрямував прямо на шланг.
Iду, а сам собi думаю: "Ну, - думаю, - доведеться, мабуть, пiдскочити
та: "Ух! Ух!" - вродi як колись у Псьол з водяного млина пiрнав".
Нiчого подiбного.
Пiдiйшов до шланга, ленiнградка пальцем припинила струм, сказала "будь
ласка", i я собi пройшов сухий, як порох!
Я хочу попередити, що те, про що я говорив i далi говоритиму, я роблю
од щирого серця, говорив i говоритиму, як про непреложнi факти, самi по
собi факти. Нiкого я не мав i не маю на думцi нi з ким порiвнювати...
Ленiнградки- красивi.
Це зовсiм не значить, що по iнших наших прекрасних мiстах i мiстечках,
селах i селищах жiнки некрасивi.
Скрiзь нашi жiнки красивi! Скрiзь-скрiзь! Але, невважаючи на це,
ленiнградки красивi!
Викрутився чи нi?
Вони красивi зовнiшньо: стрункi i голубоокi, привiтнi i чепурно
одягненi...
Але ще красивiшi вони красою внутрiшньою. Красою жiнки-геро©нi, що
пережила страшнi, невимовне жахнi роки нечувано© блокади, пережила,
перенесла i перемогла разом iз сво©м батьком, братом, чоловiком, разом iз
сво©м бойовим другом - Червоно© Армi© во©ном.
Не може не свiтитися цей геро©зм в ©© променистих очах, не може
вистраждана нею перемога не пiдносити гордовито ©© нiжно-струнку фiгуру...
Не може ленiнградка бути некрасивою i зовнiшньо, i внутрiшньо.
I ленiнградка - красива.
Це - взагалi...
А оце - зосiбно.
Тролейбус...
Тролейбуси в Ленiнградi новенькi, чистенькi, лiтають ленiнградськими
вулицями прудко.
Здивував нас такий факт: пасажири в тролейбусах переважно чоловiки.
I все якось вони так у тролейбусi розташовуються, що заповнюють передню
частину машини.
"В чiм рiч?" - думаю собi.
Додивився-таки.
Ну на який тролейбус не глянеш - водiй (шофер) обов'язково молода i до
того гарна дiвчина.
Ну й зрозумiло, що пасажири переважно чоловiки i всi товпляться
наперед.
Самому теж довелося у тролейбуснi пасажири пошитися.
Не можна витримать!
Та де ж витримати, коли спереду сидить водiй, як квiтка, кабiна
уквiтчана конвалiями, черемхою, тюльпанами, - ©деш, як у казцi...
Ай дай ленiнградцi!
Ну, ясно, що при такiй органiзацi© тролейбусного руху мiсячний план
перевозок пасажирiв викону ться за пiвтора дня.
А що робиться, як зiрветься оте тролейбусне колiщатко, ролик отой з
дроту?!
Ви б побачили!
Всi пасажири стрiмголов кидаються того ролика до дроту пристро©ти один
поперед одного.
А водiй сто©ть, посмiха ться:
- Не всi разом, громадяни! Дайте он тому блондиновi, хай вiн! Iншим
разом як зiскочить, тодi ви пристро©те!
Блондин - сам не свiй. Лице щасливе, посмiха ться, i вже так пристрою
того ролика, так пристрою : одно око на роликовi, а друге на водi вi...
Менi так нi разу й не пощастило ролика пристро©ти: молодшi затирають.
Ленiнградська жiнка...
Хай буде щаслива, хай буде весела ленiнградська жiнка пiсля всього
пережитого.
Хай виростуть ©© немовлята, що ©х так багато ми бачили по
ленiнградських садках, парках i скверах.
На ©© втiху i на ще бiльшу славу ©© города, города-героя!
- Ми любимо свiй город, дуже любимо, - сказала менi ленiнградка.
- Я бачу це, пересвiдчився в цьому, - одказав я ©й..
- I що ви на це скажете? - запитала вона.
- Одно можу з сумом сказати: як жалко, що я не Ленiнград!
Геро© города-героя
Ленiнград - город-герой.
Як це розумiти?
Чи може бути так, що от сто©ть собi город, сто©ть вiками, i раптом - в
найтрагiчнiшi часи свого буття - вiн, город, сам собою робить геро©чний
подвиг, достойний Золото© Зiрки Героя...
Очевидно, що так бути не може.
Славою героя вiнчають свiй город люди.
Ленiнградцi в страшнi часи тяжко© блокади уквiтчалн гранiтнi груди
свого мiста Золотою Зiркою...
А от спитайте когось Iз ленiнградцiв, хто пережив усю блокаду:
- Ви - герой?
Подивиться ленiнградець на вас так, як дивиться лiкар на пацi нта,
усмiхнеться i пiде далi...
I хоч скiльки б ви таким способом шукали серед ленiнградцiв i
ленiнградок геро©в, - не знайдете...
Нема геро©в...
А от, не дуже дошукуючись геро©в, по©дьте ви на околицi
города-богатиря. Там вам покажуть переднiй кра© геро©чно© оборони
Ленiнового мiста, а за кiлькадесят метрiв переднiй край гiтлерiвцiв I
скажуть:
- Отут ми стояли на смерть! I нi на крок назад!
Тодi ви озирнiться: ви побачите димарi заводу iм. Кiрова, будiвлi
великого мiста i, може, навiть почу те дзвiнки трамва©в i гудки
тролейбусiв...
А поруч вас - ру©ни славнозвiсно© Пулковсько© обсерваторi©.
I вам iще скажуть:
- Захоплення гiтлерiвцями Пулковських висот означало б для Ленiнграда
смерть. I ми стояли на смерть. Смерть не встояла, а ми встояли.
Вам не треба тодi шукати геро©в... Ви вiтайте кожного ленiнградця i
кожну ленiнградку, чи працю вiн тепер над вiдбудовою свого улюбленця
города, чи спить вiчним сном, благородною ленiнградською землею
покритий...
I не допитуйтесь у живих, що кожний iз них в тi страшнi часи робив: чи
стояв у блiндажi переднього краю, чи пiдносив на переднiй край набо©, чи
гасив у мiстi запалювальнi бомби, чи рятував поранених, чи годував слониху
Бетсi та лева в зоологiчному саду, чи закопував у землю бронзово-воронi
конi з Анiчкового мосту, чи будував над "Мiдним вершником" укриття, чи,
прориваючись вузькою стежкою Ладозького озера, пiдвозив зголоднiлим
ленiнградцям i ленiнградкам сухарi...
Всiх ви ©х вiтайте... Живих... А над могилами неживих скиньте шапку й
уклонiться низько. I вийде так, що, не шукаючи геро©в, ви вiтатимете
геро©в живих i шануватимете геро©в неживих.
Серед велико© i просторо© площi Нового Ленiнграда знайшло собi в днi
блокади тимчасовий притулок Гвардiйське кладовище.
Вiчним сном спочивають там геро©-гвардiйцi... Ленiнградцi i ленiнградки
у вiльнi хвилини квiтчають дорогi могили квiтами...
I не треба питати, чию саме могилу прикрасила нiжними конвалiями й
запашною черемхою ота он чорноброва й кароока дiвчина, що печально над
могилою голову схилила.
- Нi, - вiдповiсть вона. - Родичiв особисто мо©х тут нiкого нема. Тут
усi нашi рiднi.
Як пiдете в глиб кладовища, то злiва, аж на самому майже краю його,
побачите мармуровий постамент.
Пiд постаментом тим спочива вiчним сном земляк наш Красношапка Микола,
двадцятилiтнiй сержант, снайпер i уславлений герой оборони Ленiнграда.
Далеко вiд села Луганського, що на Донеччинi, до Ленiнграда, та не чужа
земля покрила молоде снайперове тiло: рiдна земля, ленiнградська земля.
Зна мо-бо ми, що сть молодi ленiнградцi, якi спочивають на широких
просторах Укра©ни Радянсько©, - i не чужа ©м земля укра©нська, як не чужа
Миколi Красношапцi ленiнградська земля.
Ось через це саме й пишуть бойовi Микола вi друзi його рiдним батькам в
укра©нське село Луганське:
"Дорогi батьки Миколи Красношапкй, Марко Пилипович та Параска
Сергi©вна!
7 червня 1945 року до нас, бiйцiв вiддiлення iменi Миколи Красношапки,
при©хали укра©нськi письменники.
Ми розповiли ©м про Вашого сина-героя, який хоробро захищав велике
мiсто Ленiнград, свою Радянську Батькiвщину i всiма нами любиму Укра©ну.
Клянемося Вам бути гiдними Миколи Красношапки, любити i захищати свiй
народ, як наш бойовий товариш, який над життя любив свою Вiтчизну.
Ми будемо безнастанно удосконалювати свою бойову майстернiсть, щоб у
першу-лiпшу хвилину бути готовими битися з ворогами нашо© Вiтчизни так, як
бився Микола Красношапка, - стiйко, вмiло i мужньо.
Бажа мо Вам доброго здоров'я, дорогi Марко Пилипович та Параска
Сергi©вна.
Мiцно тиснемо Вашi руки.
Громов, Михайлов, Уваров, Носков, Гусаров, Дубiн, Шушарiн, Хомутов,
Кузнецов, врашев",
Що ж розповiли бойовi друзi Миколи Красношапки укра©нським
письменникам?
От що.
Було це в серпнi 1942 року.
Сержант Микола Красношапка i з ним ще кiлька товаришiв снайперiв
зайняли окоп на передовiй.
Аж ось пiсля скаженого мiнометного й артилерiйського вогню пiшли
фашисти в атаку.
Красношапка першими пострiлами валить чотирьох гiтлерiвцiв.
Вiд сержанта не вiдстають i його товаришi.
Нiмцi падають, але по трупах сво©х солдатiв уперто лiзуть уперед.
Ось вони вже бiля бруствера.
Скомандувавши: "Вперед!", Красношапка орлом вилiта на бруствер, валить
ще кiлька фашистiв iз гвинтiвки i - за гранати.
Вибухами гранат вiн розкида першi лави фашистiв.
Але гiтлерiвцiв багато.
Вони прориваються в окоп.
- Нi, - кричить Микола, - не буде по-вашому! - i, мов той лев,
кида ться на них. Трiскають од ударiв прикладом фашистськi голови. Пострiл
- i Микола пада . Але знову пiдводиться. Праву йому руку перебито, груди
прострелено, але Красношапка лiвою рукою хвата з землi гранату i б' по
вороговi.
Нiмецьку атаку вiдбито.
Перед нашим окопом десятки нiмецьких трупiв.
Коли Миколу везли в госпiталь, вiн сказав:
- Хлопцi! Я зробив що мiг! Може, й мало я зробив, так вiрю, що ви
зробите бiльше! Прощайте! Як тiльки видужаю, зразу ж вернусь до вас!
Не вернувся Микола...
Спочива герой оборони славного Ленiнграда Микола Красношапка пiд бiлим
мармуровим постаментом на Гвардiйському кладовищi города-героя...
Микола Красношапка, обороняючи Ленiнград, знав, що вiн обороня
Укра©ну, як знали й славнi ленiнградцi, що, обороняючи Укра©ну, вони
обороняють Ленiнград. Бо всi вони боронили свою велику Батькiвщину - СРСР.
1945
МОЯ АВТОБIОГРАФIЯ
У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого
появлення на свiт бiлий i потiм - рокiв, мабуть, iз десять пiдряд - мати
казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi,
Зiнькiвського повiту на Полтавщинi...
Власне, подiя ця трапилася не в самiм мiстечку, а в хуторi Чечвi, бiля
Грунi, в ма тковi помiщикiв фон Рот, де мiй батько працював у панiв.
Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку - колиска з
вервечками, з другого боку - материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш
- i ростеш собi помаленьку.
Так ото й пiшло, значить: ©си - ростеш, потiм ростеш - ©си.
Батьки мо© були як узагалi батьки.
Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Материн батько був у Грунi
хлiборобом.
Глибшо© генеалогi© не довелося менi прослiдити. Батько взагалi не дуже
любив про родичiв розказувати, а коли, було, спита ш у баби (батьково©
матерi) про дiда чи там про прадiда, вона завжди казала:
- Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд ©х не було.
Про материку рiдню так само знаю небагато. Тiльки те й пам'ятаю, що
частенько, було, батько казав матерi:
- Не вдалася ти, голубонько, у свою матiр. Царство небесне покiйницi: i
любила випити, i вмiла випити. А взагалi батьки були нiчого собi люди.
Пiдходящi. За двадцять чотири роки спiльного ©хнього життя, як тодi
казали, послав ©м господь усього тiльки сiмнадцятеро дiтей, бо вмiли вони
молитись милосердному.
Почав, значить, я рости.
- Писатиме, - сказав якось батько, коли я, сидячи на пiдлозi, розводив
рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування.
Але нема де правди дiти, - багацько ще часу проминуло, доки батькове
вiщування в життя втiлилося.
Письменник не так живе й не так росте, як проста собi людина.
Що проста людина? Живе собi, поживе собi, помре собi.
А письменник - нi. Про письменника подай, обов'язково подай: що
впливало на його свiтогляд, що його оточувало, що органiзовувало його ще
тодi, коли вiн лежав у матерi на руках i плямкав губами, зовсiм не думаючи
про те, що колись доведеться писати свою автобiографiю.
А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника
вийшов, яка тебе лиха година в лiтературу потягла, коли ти почав
замислюватися над тим, "куди дiрка дiва ться, як бублик ©дять".
Бо письменники так, спроста, не бувають.
I от коли пригада ш життя сво , то приходиш до висновку, що таки
справдi письменника супроводять в його життi явища незвичайнi, явища
оригiнальнi, i коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а
була б порядним iнженером, лiкарем чи просто собi толковим кооператором.
Пiдскочать отi явища - i записала людина.
Головну роль у формацi© майбутнього письменника вiдiгра взагалi
страженiя були, як з отими поганцями на горищi! Та я ©х, як щурят,
подавив! А покiйниця моя - хай царству ! - та вона б сама на дивiзiю з
рогачем пiшла! На що ми з кумом - царство йому теж небесне! - було
вдвох... та куди там!
Сидю було я пiд повiткою, зубцi до грабель тешу, а вона вийде на ганок
та як стрельне:
- Свириде!
Вiрите, сокира в мене в руках сама собi тiльки - стриб! стриб! стриб!
Як на теперiшню технiку, так чиста тобi "катюша". З нею я так
напрактикувався, що нiяка вiйна менi анi пiд шапку. Наступати на Лукерку,
щоправда, я не наступав, бiльше одбивав атаки, а воюватися доводилось мало
не щодня..
Одного разу, в недiлю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не
видержали: хильнули. I добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви!
- Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинцi, будемо битi.
Давай згурту мось у вiйськове со дiн нi , бо iнакше розгром. Перемеле живу
силу й технiку! Утворили ми со дiн нi . Тiльки-но вона на ганок, я зразу
вродi як на "ура":
- Що це ти по церквах до полудня товчешся?! Пiп медом часту , чи що?
А кум з правого флангу заходить. Але тут у нас обшибка органiзацiйна
вийшла: рогачiв ми не поховали. Ех! -- вона за рогача i в контратаку!
Прорвала фронт. Ми з кумом на заранi пiдготованi позицi© - в погрiбник.
Опорний, вродi пункт.
Уже й пироги похололи, а вона все в погрiбнику в окруженi© держить.
Сидю я за дiжкою з сирiвцем, куняю.
Кум i каже:
- Як зна ш, - каже, - Свириде, а я до сво©х пробиватися буду. У мо ©
Христi теж сьогоднi пироги.
- Дивись, - кажу, - куме, тобi виднiше. А краще не ризикувати завидна,
хай як смеркне.
- Що ти, Свириде, як смеркне? Та якi ж смерком пироги?
Перехрестився кум i рвонув в н-ському направленi©. I таки пробився в
расположенi сво © Христi. Щоправда, рогачем його таки контузило, але з
нiг не збило!
А я аж до вечора в окруженi© за дiжкою з сирiвцем просидiв. Тiльки
ввечерi уласкавилась трохи Лукерка; пiдходить, одчиня погрiбника:
- Сидиш? - каже.
- Сидю! - кажу.
- Iди ж хоч галушок попо©ж, а то охлянеш!
- Кинь, - кажу, - рогача, тодi вийду!
Бойова була покiйниця!
Було з нею й стратегi©, й тактики. Де ми з кумом тiльки не маскувались:
i в картоплиннi, i в коноплях. Та обнаружить було враз! Обнаружить - i
витiснить! Та тiснить було аж до водяного рубежа, до рiчки. А ми з кумом
плавати не вмiли, сто©мо у водяному рубежi на дистанцiю, щоб рогачем не
дiстало. Сто©мо, мокнемо.
А вона:
- Мокнете?! Мокнiть, iродовi душi, я з вас конопель натiпаю!
Та пiсля тако© практики менi з отими гнидяними хрицями й робити не було
чого. Шкода - кума нема: ми б з ним у со дiн нi© не те б показали.
Кум i льотчик крiпкий був. Ас!
Трусимо ми якось кислицi з кумом. Повилазили на дерево й трусимо. А
кислиця висока була, розложиста. Фашисти, клятi, зрубали ©©. Лукерка в
пелену кислицi збира . Трусили, трусили, - ке, дума мо, закуримо. Люльки в
зуби, кум огню креше...
Коли це знову як бахне:
- Знову за люльки!
Так ми з кумом, як стiй, з кислицi у пiке. Кум таки приземлився, хоч i
скапотував, а я з пiке - в штопор, iз штопора не вийшов, протаранив
Лукерцi спiдницю й урiзавсь у землю! За пiвгодини тiльки очунявся, клiпнув
очима, дивлюсь; лiворуч сто©ть кум, аварiю зачуху , праворуч Лукерка з
цеберкою води. Ворухнувсь - рулi повороту нi в руках нi в ногах не
д йствують, кабiна й увесь фюзеляж мокрi-мокрiсiнькi...
- Живий, слава богу! - кум каже.
А Лукерка:
- Був би, - каже, - вiн живий, якби не моя кубова спiдниця! Хай скаже
спасибi спiдницi, що затримала, - угруз би був у землю по самiсiнький руль
глибини! Ех, льотчики, - каже, - молодчики!
А ви кажете, чи не злякався я трьох гiтлерiвцiв!
Пiсля тако© практики?! Таке й вигада те!
- А що тепер поробля те, дiдусю?
- Прийшли нашi, - я демобiлiзувався. Дуже швидко нiмцi тiкають, не
наздожену. Хай уже молодшi гонять. А я оце дiтлахам у дитячий садок пищики
роблю. Такi ж утiшненькi дiтоньки! Та колгоспну череду з евакуацi©
виглядаю. Треба випасати, треба вiдбудовувати пiсля нiмецько© поганi. Ех,
кума б оце менi, ми б оце вдвох... Хочете, може, "зенiтку" мою побачити?
Ось вона!
I погладив нiжно дiд Свирид сво© вила-трiйчата...
1944
ЛЕНIНГРАД I ЛЕНIНГРАДЦI
Любов
Ленiнград...
Що до цього слова додаси i що з нього викинеш? I Петро Перший, i
Ломоносов, i Державiн, i Пушкiн, i Лермонтов, i Гоголь, i Крилов, i
Досто вський, i Щед-рiн, i Некрасов, i Шевченко, i Р пiн, i С ченов, i
Бехте-р в, i Павлов.
I Суворов...
I Ленiн...
I Смольний...
I першi заграви Велико© Жовтнево© соцiалiстично© революцi©.
I Кiров...
I, нарештi, страхiття блокади, чудеса геро©зму, вiдваги й мужностi...
I пафос вiдновлення й вiдбудови.
Город мислi, науки, лiтератури, революцi©, геро©зму, пафосу i
ентузiазму...
Як багато всього поклала iсторiя на гранiтнi плечi города-красеня,
города-богатиря...
Але це ж iще не все.
Ленiнград ма ще ж i Неву, i Невку, i Фонтанку, i Мойку, i канали, i
острови, i Невський проспект, i Ад- мiралтейський шпиль, i Петропавловську
фортецю, i Шлiссельбург, i Петергоф, i палаци, i музе©, i заводи, i
фабрики, i сади, i парки, i сквери... I пам'ятники... i Олександро-Невську
лавру, i багато ще дечого...
I це ще не все.
Ленiнград ма ще ленiнградцiв i ленiнградок...
Кожний ленiнградець i кожна ленiнградка мають у сво©х грудях - серце...
Гаряче серце.
Бронза "Мiдного вершника", гранiт Неви, брук Невського i зелень дерев
знають i вiдчувають, що те гаряче серце ленiнградцiв i ленiнградок
належить ©м...
I нiколи i бронза, i гранiт, i зелень, навiть в най-студенiшi
ленiнградськi днi, не бувають холодними: ©х обгорта й грi гаряче серце
ленiнградцiв i ленiнградок.
Серце...
Де серце - там i любов...
Коли говорити про Ленiнград, не можна не говорити про любов.
Про справжню любов - нiжну й щиру, гарячу й са-мовiддану, глибоку й
зворушливу.
- Хто й кого ото так любить? - запита те. Ленiнградки i ленiнградцi
люблять сво чудове мiсто Ленiнград. Люблять нiжно й щиро, гаряче й
самовiддано, глибоко й зворушливо. Любов та промениться з ©хнiх очей, з
©хнiх постатей. Вона в ©хнiх руках, у роботi, в поведiнцi i в голосi.
- Я - ленiнградець! Я - ленiнградка!
Коли ви почу те цi слова, - а ви ©х почу те обов'язково i не один раз!
- нiколи не вiдчу те в них хвастощiв та пихи, - нi! - бринить у тих словах
тiльки або нiжна гордiсть, або гордовита нiжнiсть.
- Я гордий, - чи горда, - що маю честь бути громадянином Ленiнового
мiста, i я щасливий, - чи щаслива, - що вiддаю городовi-геро вi любов
свою.
I тодi цiлком зрозумiло, чому так чисто на ленiнградських вулицях, чому
так швидко, за якийсь один рiк пiсля блокади, - позагоюванi гарматнi та
бомбовi рани на ленiнградських будiвлях (принаймнi в центрi), чому на
кожнiй вулицi ви бачите ремонт будинкiв, чому дорiжки в скверах та садках
посипанi пiском, чому такi чистенькi й веселi, пофарбованi свiжою фарбою,
трамва© i тролейбуси.
I не подумайте сказати ленiнградцевi чи ленiнградцi, що, мовляв, i у
нас не гiрше, а може, навiть i краще, як у вас (це, звiсно, коли вам
захочеться трiшечки хвастонуть!), що й ми, мовляв, сво мiсто не менше од
вас любимо (це, звiсно, коли вам хочеться трiшечки позадаватись!), -
нiколи цього ленiнградцям не говорiть.
Бити вони вас не битимуть, - ленiнградцi народ дуже чемний i дуже
гостинний, - проте таким поглядом на вас подивляться, що краще б ударили.
А найгiрше в цьому для нас те, що вони мають право так дивитись.
Ну, не будемо про це говорити, давайте краще про любов...
Ну, от, примiром, пам'ятники...
"Мiдний вершник", "Первому Вторая", - скульптурне чудо.
"Первому"- це тому, що "Россию вздернул на дыбы".
Петровi Першому, теслi й iмператоровi.
З якою трепетною любов'ю загортали його ленiнградцi й ленiнградки
землею, пiском i щебенем, "насипали високу могилу" над ним, щоб не
пошкодила його ворожа бомба чи снаряд...
I врятували гордiсть i любов свою.
I знову рветься з постаменту, готовий через рiку Неву перестрибнути,
гарячий мiдний огонь-жеребець, i ви чу те, як трiщать поводи в руках теслi
й iмператора, що того жеребця стриму .
А навкруги стоять радiснi ленiнградцi i ленiнградки, i вiд променiв у
©хнiх очах на мiдi коня й вершника золотi зайчики стрибають.
сть у Ленiнградi, на Невському проспектi, Анiчков мiст.
Славний той мiст знаменитими чотирма вороними бронзовими кiньми. Конi
таки справдi знаменитi...
Скiльки в них руху, скiльки скаженого якогось запалу, що боязно за тих
силачiв, що ©х здержують.
Дивишся на тих коней i дума ш: от iще раз рвонеться, опиниться бiдолаха
силач пiд мiстком, а коник- хвоста трубою i - вздовж по Невському.
- Лови мене! Держи мене!
Так i пiдмива тебе пiдбiгти до вороного й гаркнуть:
- Тпр-р-р-р! Стiй, не балуй!
Отакi конi...
Почалась Велика Вiтчизняна вiйна.
Фашисти пiд Ленiнградом.
Обережно, любовно знiмають ленiнградцi й ленiнградки сво©х улюблених
коникiв з ©хнiх п' десталiв i закопують у сусiдньому садку глибоко в
землю...
I лежать баскi конi глибоко пiд землею, а ленiнградцi i ленiнградки над
тимчасовою ©хньою могилою квiти садовили...
I так аж до то© пори, коли нiмцi так рвонули вiд Ленiнграда, що чи
наздогнали б ©х i баскi конi...
Червень 1945 року...
Воронi красенi конi знову на сво©х мiсцях на Анiч-ковому мосту.
Мабуть, чи не весь Ленiнград брав участь у процесi i в процесi©
"воскресiння" сво©х улюбленцiв...
Нiякi заборони й попередження мiлiцi© не скупчуватися, не заважати
роботi по перенесенню коней на сво© мiсця успiху не мали.
Кожен ленiнградець i кожна ленiнградка вважають за свiй обов'язок хоч
чим-небудь, хоч трiшечки, хоч крихiтку дати i свого труда, i сво © любовi
до тако© велико© торжественно© справи, як перенесення скульптурних
шедеврiв на сво© мiсця.
I стоять вони тепер на мосту сво©м, ще баскiшi, ще гарячiшi, ще
воронiшi, нiж колись були.
Нiби вiдповiдають на любов ленiнградок i ленiнградцiв до них потро нням
сво©х знаменитих властивостей.
А ленiнградцi купами стоять i милуються з них.
I хоч куди б ви йшли чи зайшли, - чи то на вулицi, чи в магазинi, чи в
парикмахерськiй, у кав'ярнi, в ©дальнi, - скрiзь ви чу те:
- А коники нашi на Анiчковому мосту стоять! Бачили?
- Аякже. Бачив. Як не подивитись!
* * *
Щасливий Ленiнград - город-богатир, город-герой, що ма таких у себе
ленiнградцiв i ленiнградок...
Щасливi ленiнградцi й ленiнградки, що живуть у такiм прекраснiм городi,
городi Ленiна, городi слiпучо© слави, ся во яко© промениться над усi ю
нашою Радянською Вiтчизною.
Щасливий Ленiнград, що ма за свою Вiтчизну - Радянський Союз.
Щасливий Радянський Союз, що ма в собi мiсто Ленiнград.
Хай благословенна буде i хай росте любов ленiнградцiв i ленiнградок до
свого героя города.
Хай ще буйнiше розквiтне любов до славного мiста в серцях усiх
радянських громадян.
I до сво©х рiдних городiв так само.
Ленiнградки
Менi аж нiяк не хочеться, щоб хто-небудь подумав, що все, що я
говоритиму про ленiнградок, робиться тiльки через те, що, мовляв, хто ж
таки, бувши у привiтних господарiв у гостях, каже господинi:
- Ну, яка ж таки, хазяюшка, ви нечепурна та несимпатична! I пироги у
вас глевкi?! I дiти вашi хулiгани! А чоловiк - п'яниця! Бабуся ваша завтра
вмре! I взагалi не розумiю, чому вас i досi ще тролейбус не пере©хав?!
Таких гостей не бува .
Гостi завжди чемнi та ввiчливi, але ми, бувши чемними та ввiчливими
ленiнградськими гостями, говоритимемо про ленiнградок з почуттям
найщирiшого захоплення, подиву i найглибшо© пошани не тiльки через те, що
ми гостi...
Один iз потомственних ленiнградцiв, прекрасний поет Олександр
Прокоф' в, правда, одразу нам заявив:
- Киньте, хлопцi, дурницi! Якi ви в чорта гостi?! Ви в себе вдома!
Понятно?!
"Понятно" то воно "понятно", та пiсля тако© заяви ще труднiше, бо,
виходить, що писатимеш про свiй дiм, про себе, значить, а, як вiдомо, сама
себе хвалить тiльки гречана каша.
Отже, для делiкатностi треба, щоб ми були ленiнградськими гостями.
Я заздалегiдь знаю, що, навiть, як я землю гризтиму, ви менi не
повiрите, що ленiнградки нi в трамваях, нi в автобусах, нi в тролейбусах
не штовхаються.
Я сам не вiрив... I досi те, думаючи про цi дивовижнi властивостi
ленiнградських жiнок, сам собi говориш:
- Не може бути!
Нiчого не поробиш: факт!
В Ленiнградi ви входите в трамвай, чи в тролейбус, чи в автобус
спокiйно, чинно, благородно, i коли вам треба пройти вперед, вам дадуть
дорогу та ввiчливо ще й скажуть:
- Будь ласка!
Ленiнградки ремонтують сво рiдне мiсто.
На кожнiй улицi ви побачите - i не на одному будинковi, - там
риштування, там колиски, а на риштуваннях i на колисках ходять, стоять i
сидять ленiнградськi жiнки.
Вони загоюють рани свого красеня города, заподiянi нiмецьким звiром,
вони чепурять свiй коханий Ленiнград.
Вони дуже вже багато зробили з того часу, як розiрвано було фашистську
блокаду геро©чного мiста.
I знову ж таки не повiрите: штукатурщицi, каменщицi, ремонтуючи будинки
i вулицi, не заляпують вас, коли ви повз них проходите.
Вас обов'язково, коли ви самi не помiтите, попередять, щоб ви обiйшли
це мiсце, а коли й не попередять, то припинять роботу, доки ви пройдете.
Не так, як деiнде:
- Проходьте, проходьте!
А в цей час вам на бриль цiла лопатка глини:
- Ляп!
Ленiнградки щодня миють свiй Ленiнград.
Ми гостювали в Ленiнградi чудесно© ленiнградсько© весни, коли привiтно
усмiхалось сонце, зеленiли дерева, ленiнградки ходили сво©ми широкими й
просторими вулицями з букетами конвалiй, i перламутрилися ленiнградськi
ночi...
I щодня ленiнградки мили сво© вулицi.
I не обливали вас...
Попервах, маючи все-таки деякий житт вий досвiд, я, побачивши
ленiнградку iз шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бiк вулицi,
незважаючи навiть на те, що не було напису: "Переходити тут!"
Дома, коли тебе обiллють замiсть тротуару, то ти зна ш, де сушитися, а
в гостях незручно мокрою куркою ходити.
Перейшов i дивлюсь, що ж воно буде?
I що ж ви гада те: проходять ленiнградцi повз той страшний шланг, i
нiхто не обтрушу ться, нiхто обличчя не витира , i навiть нiхто не
пiдстрибу , щоб лись на черевиках урятувати.
Тодi й я ризикнув. Знову перейшов вулицею i поволеньки, не поспiшаючи,
попрямував прямо на шланг.
Iду, а сам собi думаю: "Ну, - думаю, - доведеться, мабуть, пiдскочити
та: "Ух! Ух!" - вродi як колись у Псьол з водяного млина пiрнав".
Нiчого подiбного.
Пiдiйшов до шланга, ленiнградка пальцем припинила струм, сказала "будь
ласка", i я собi пройшов сухий, як порох!
Я хочу попередити, що те, про що я говорив i далi говоритиму, я роблю
од щирого серця, говорив i говоритиму, як про непреложнi факти, самi по
собi факти. Нiкого я не мав i не маю на думцi нi з ким порiвнювати...
Ленiнградки- красивi.
Це зовсiм не значить, що по iнших наших прекрасних мiстах i мiстечках,
селах i селищах жiнки некрасивi.
Скрiзь нашi жiнки красивi! Скрiзь-скрiзь! Але, невважаючи на це,
ленiнградки красивi!
Викрутився чи нi?
Вони красивi зовнiшньо: стрункi i голубоокi, привiтнi i чепурно
одягненi...
Але ще красивiшi вони красою внутрiшньою. Красою жiнки-геро©нi, що
пережила страшнi, невимовне жахнi роки нечувано© блокади, пережила,
перенесла i перемогла разом iз сво©м батьком, братом, чоловiком, разом iз
сво©м бойовим другом - Червоно© Армi© во©ном.
Не може не свiтитися цей геро©зм в ©© променистих очах, не може
вистраждана нею перемога не пiдносити гордовито ©© нiжно-струнку фiгуру...
Не може ленiнградка бути некрасивою i зовнiшньо, i внутрiшньо.
I ленiнградка - красива.
Це - взагалi...
А оце - зосiбно.
Тролейбус...
Тролейбуси в Ленiнградi новенькi, чистенькi, лiтають ленiнградськими
вулицями прудко.
Здивував нас такий факт: пасажири в тролейбусах переважно чоловiки.
I все якось вони так у тролейбусi розташовуються, що заповнюють передню
частину машини.
"В чiм рiч?" - думаю собi.
Додивився-таки.
Ну на який тролейбус не глянеш - водiй (шофер) обов'язково молода i до
того гарна дiвчина.
Ну й зрозумiло, що пасажири переважно чоловiки i всi товпляться
наперед.
Самому теж довелося у тролейбуснi пасажири пошитися.
Не можна витримать!
Та де ж витримати, коли спереду сидить водiй, як квiтка, кабiна
уквiтчана конвалiями, черемхою, тюльпанами, - ©деш, як у казцi...
Ай дай ленiнградцi!
Ну, ясно, що при такiй органiзацi© тролейбусного руху мiсячний план
перевозок пасажирiв викону ться за пiвтора дня.
А що робиться, як зiрветься оте тролейбусне колiщатко, ролик отой з
дроту?!
Ви б побачили!
Всi пасажири стрiмголов кидаються того ролика до дроту пристро©ти один
поперед одного.
А водiй сто©ть, посмiха ться:
- Не всi разом, громадяни! Дайте он тому блондиновi, хай вiн! Iншим
разом як зiскочить, тодi ви пристро©те!
Блондин - сам не свiй. Лице щасливе, посмiха ться, i вже так пристрою
того ролика, так пристрою : одно око на роликовi, а друге на водi вi...
Менi так нi разу й не пощастило ролика пристро©ти: молодшi затирають.
Ленiнградська жiнка...
Хай буде щаслива, хай буде весела ленiнградська жiнка пiсля всього
пережитого.
Хай виростуть ©© немовлята, що ©х так багато ми бачили по
ленiнградських садках, парках i скверах.
На ©© втiху i на ще бiльшу славу ©© города, города-героя!
- Ми любимо свiй город, дуже любимо, - сказала менi ленiнградка.
- Я бачу це, пересвiдчився в цьому, - одказав я ©й..
- I що ви на це скажете? - запитала вона.
- Одно можу з сумом сказати: як жалко, що я не Ленiнград!
Геро© города-героя
Ленiнград - город-герой.
Як це розумiти?
Чи може бути так, що от сто©ть собi город, сто©ть вiками, i раптом - в
найтрагiчнiшi часи свого буття - вiн, город, сам собою робить геро©чний
подвиг, достойний Золото© Зiрки Героя...
Очевидно, що так бути не може.
Славою героя вiнчають свiй город люди.
Ленiнградцi в страшнi часи тяжко© блокади уквiтчалн гранiтнi груди
свого мiста Золотою Зiркою...
А от спитайте когось Iз ленiнградцiв, хто пережив усю блокаду:
- Ви - герой?
Подивиться ленiнградець на вас так, як дивиться лiкар на пацi нта,
усмiхнеться i пiде далi...
I хоч скiльки б ви таким способом шукали серед ленiнградцiв i
ленiнградок геро©в, - не знайдете...
Нема геро©в...
А от, не дуже дошукуючись геро©в, по©дьте ви на околицi
города-богатиря. Там вам покажуть переднiй кра© геро©чно© оборони
Ленiнового мiста, а за кiлькадесят метрiв переднiй край гiтлерiвцiв I
скажуть:
- Отут ми стояли на смерть! I нi на крок назад!
Тодi ви озирнiться: ви побачите димарi заводу iм. Кiрова, будiвлi
великого мiста i, може, навiть почу те дзвiнки трамва©в i гудки
тролейбусiв...
А поруч вас - ру©ни славнозвiсно© Пулковсько© обсерваторi©.
I вам iще скажуть:
- Захоплення гiтлерiвцями Пулковських висот означало б для Ленiнграда
смерть. I ми стояли на смерть. Смерть не встояла, а ми встояли.
Вам не треба тодi шукати геро©в... Ви вiтайте кожного ленiнградця i
кожну ленiнградку, чи працю вiн тепер над вiдбудовою свого улюбленця
города, чи спить вiчним сном, благородною ленiнградською землею
покритий...
I не допитуйтесь у живих, що кожний iз них в тi страшнi часи робив: чи
стояв у блiндажi переднього краю, чи пiдносив на переднiй край набо©, чи
гасив у мiстi запалювальнi бомби, чи рятував поранених, чи годував слониху
Бетсi та лева в зоологiчному саду, чи закопував у землю бронзово-воронi
конi з Анiчкового мосту, чи будував над "Мiдним вершником" укриття, чи,
прориваючись вузькою стежкою Ладозького озера, пiдвозив зголоднiлим
ленiнградцям i ленiнградкам сухарi...
Всiх ви ©х вiтайте... Живих... А над могилами неживих скиньте шапку й
уклонiться низько. I вийде так, що, не шукаючи геро©в, ви вiтатимете
геро©в живих i шануватимете геро©в неживих.
Серед велико© i просторо© площi Нового Ленiнграда знайшло собi в днi
блокади тимчасовий притулок Гвардiйське кладовище.
Вiчним сном спочивають там геро©-гвардiйцi... Ленiнградцi i ленiнградки
у вiльнi хвилини квiтчають дорогi могили квiтами...
I не треба питати, чию саме могилу прикрасила нiжними конвалiями й
запашною черемхою ота он чорноброва й кароока дiвчина, що печально над
могилою голову схилила.
- Нi, - вiдповiсть вона. - Родичiв особисто мо©х тут нiкого нема. Тут
усi нашi рiднi.
Як пiдете в глиб кладовища, то злiва, аж на самому майже краю його,
побачите мармуровий постамент.
Пiд постаментом тим спочива вiчним сном земляк наш Красношапка Микола,
двадцятилiтнiй сержант, снайпер i уславлений герой оборони Ленiнграда.
Далеко вiд села Луганського, що на Донеччинi, до Ленiнграда, та не чужа
земля покрила молоде снайперове тiло: рiдна земля, ленiнградська земля.
Зна мо-бо ми, що сть молодi ленiнградцi, якi спочивають на широких
просторах Укра©ни Радянсько©, - i не чужа ©м земля укра©нська, як не чужа
Миколi Красношапцi ленiнградська земля.
Ось через це саме й пишуть бойовi Микола вi друзi його рiдним батькам в
укра©нське село Луганське:
"Дорогi батьки Миколи Красношапкй, Марко Пилипович та Параска
Сергi©вна!
7 червня 1945 року до нас, бiйцiв вiддiлення iменi Миколи Красношапки,
при©хали укра©нськi письменники.
Ми розповiли ©м про Вашого сина-героя, який хоробро захищав велике
мiсто Ленiнград, свою Радянську Батькiвщину i всiма нами любиму Укра©ну.
Клянемося Вам бути гiдними Миколи Красношапки, любити i захищати свiй
народ, як наш бойовий товариш, який над життя любив свою Вiтчизну.
Ми будемо безнастанно удосконалювати свою бойову майстернiсть, щоб у
першу-лiпшу хвилину бути готовими битися з ворогами нашо© Вiтчизни так, як
бився Микола Красношапка, - стiйко, вмiло i мужньо.
Бажа мо Вам доброго здоров'я, дорогi Марко Пилипович та Параска
Сергi©вна.
Мiцно тиснемо Вашi руки.
Громов, Михайлов, Уваров, Носков, Гусаров, Дубiн, Шушарiн, Хомутов,
Кузнецов, врашев",
Що ж розповiли бойовi друзi Миколи Красношапки укра©нським
письменникам?
От що.
Було це в серпнi 1942 року.
Сержант Микола Красношапка i з ним ще кiлька товаришiв снайперiв
зайняли окоп на передовiй.
Аж ось пiсля скаженого мiнометного й артилерiйського вогню пiшли
фашисти в атаку.
Красношапка першими пострiлами валить чотирьох гiтлерiвцiв.
Вiд сержанта не вiдстають i його товаришi.
Нiмцi падають, але по трупах сво©х солдатiв уперто лiзуть уперед.
Ось вони вже бiля бруствера.
Скомандувавши: "Вперед!", Красношапка орлом вилiта на бруствер, валить
ще кiлька фашистiв iз гвинтiвки i - за гранати.
Вибухами гранат вiн розкида першi лави фашистiв.
Але гiтлерiвцiв багато.
Вони прориваються в окоп.
- Нi, - кричить Микола, - не буде по-вашому! - i, мов той лев,
кида ться на них. Трiскають од ударiв прикладом фашистськi голови. Пострiл
- i Микола пада . Але знову пiдводиться. Праву йому руку перебито, груди
прострелено, але Красношапка лiвою рукою хвата з землi гранату i б' по
вороговi.
Нiмецьку атаку вiдбито.
Перед нашим окопом десятки нiмецьких трупiв.
Коли Миколу везли в госпiталь, вiн сказав:
- Хлопцi! Я зробив що мiг! Може, й мало я зробив, так вiрю, що ви
зробите бiльше! Прощайте! Як тiльки видужаю, зразу ж вернусь до вас!
Не вернувся Микола...
Спочива герой оборони славного Ленiнграда Микола Красношапка пiд бiлим
мармуровим постаментом на Гвардiйському кладовищi города-героя...
Микола Красношапка, обороняючи Ленiнград, знав, що вiн обороня
Укра©ну, як знали й славнi ленiнградцi, що, обороняючи Укра©ну, вони
обороняють Ленiнград. Бо всi вони боронили свою велику Батькiвщину - СРСР.
1945
МОЯ АВТОБIОГРАФIЯ
У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого
появлення на свiт бiлий i потiм - рокiв, мабуть, iз десять пiдряд - мати
казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.
Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi,
Зiнькiвського повiту на Полтавщинi...
Власне, подiя ця трапилася не в самiм мiстечку, а в хуторi Чечвi, бiля
Грунi, в ма тковi помiщикiв фон Рот, де мiй батько працював у панiв.
Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку - колиска з
вервечками, з другого боку - материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш
- i ростеш собi помаленьку.
Так ото й пiшло, значить: ©си - ростеш, потiм ростеш - ©си.
Батьки мо© були як узагалi батьки.
Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Материн батько був у Грунi
хлiборобом.
Глибшо© генеалогi© не довелося менi прослiдити. Батько взагалi не дуже
любив про родичiв розказувати, а коли, було, спита ш у баби (батьково©
матерi) про дiда чи там про прадiда, вона завжди казала:
- Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд ©х не було.
Про материку рiдню так само знаю небагато. Тiльки те й пам'ятаю, що
частенько, було, батько казав матерi:
- Не вдалася ти, голубонько, у свою матiр. Царство небесне покiйницi: i
любила випити, i вмiла випити. А взагалi батьки були нiчого собi люди.
Пiдходящi. За двадцять чотири роки спiльного ©хнього життя, як тодi
казали, послав ©м господь усього тiльки сiмнадцятеро дiтей, бо вмiли вони
молитись милосердному.
Почав, значить, я рости.
- Писатиме, - сказав якось батько, коли я, сидячи на пiдлозi, розводив
рукою калюжу.
Справдилося, як бачите, батькове пророкування.
Але нема де правди дiти, - багацько ще часу проминуло, доки батькове
вiщування в життя втiлилося.
Письменник не так живе й не так росте, як проста собi людина.
Що проста людина? Живе собi, поживе собi, помре собi.
А письменник - нi. Про письменника подай, обов'язково подай: що
впливало на його свiтогляд, що його оточувало, що органiзовувало його ще
тодi, коли вiн лежав у матерi на руках i плямкав губами, зовсiм не думаючи
про те, що колись доведеться писати свою автобiографiю.
А от тепер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника
вийшов, яка тебе лиха година в лiтературу потягла, коли ти почав
замислюватися над тим, "куди дiрка дiва ться, як бублик ©дять".
Бо письменники так, спроста, не бувають.
I от коли пригада ш життя сво , то приходиш до висновку, що таки
справдi письменника супроводять в його життi явища незвичайнi, явища
оригiнальнi, i коли б тих явищ не було, не була б людина письменником, а
була б порядним iнженером, лiкарем чи просто собi толковим кооператором.
Пiдскочать отi явища - i записала людина.
Головну роль у формацi© майбутнього письменника вiдiгра взагалi