Вишня Остап. Оповiдання

природа - картопля, коноплi, бур'яни.
Коли в хлопчика чи в дiвчинки нахил до замислювання, а навкруги росте
картопля, чи бур'ян, чи коноплi - амба! То вже так i знайте, що на
письменника воно пiде.
I це цiлком зрозумiло. Коли дитина замислиться й сяде на голому мiсцi,
хiба ©й дадуть як слiд подумати?
Зразу ж мати пужне:
- А де ж ти ото сiв, сукин ти сину?
I натхнення з переляку розвiялось.
Тут i ста в пригодi картопля.
Так було й зо мною. За хатою недалеко - картопля, на пiдметi - коноплi.
Сядеш собi: вiтер вi , сонце грi , картоплиння навiва думки.
I все дума ш, дума ш, дума ш...
Аж поки мати не крикне:
- Пiди подивися, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та
обережненько, не налякай, щоб сорочки не закаляв. Хiба на них наперешся?!
З того ото й пiшло. З того й почав замислюватися. Сидиш i колупа ш
перед собою ямку.
А мати, було, ла ться:
- Яка ото лиха година картоплю пiдрива ? Ну, вже як i попаду!!
Пориви чергувались. То вглиб тебе потягне, - тодi сто ямки колупа ш, -
то погирить тебе в височiнь, на простiр, вгору кудись. Тодi лiзеш у клунi
на бантину горобцiв драти або на вербу по галенята.
Конституцi© я був нервово©, вразливо© змалку: як покаже, було, батько
череска або восьмерика - моментально пiд лiжко й тiпаюсь.
- Я тобi покажу бантини! Я тобi покажу галенята! Якби вбився зразу, то
ще нiчого. А то ж покалiчишся, сукин ти сину!
А я лежу, було, пiд лiжком, тремтю, носом сьорбаю й думаю печально:
"Господи! Чого тiльки не доводиться переживати через ту лiтературу?!"
Iз подiй мого раннього дитинства, що вплинули (подi©) на мо
лiтературне майбутн , твердо врiзалася в пам'ять одна: упав я дуже з коня.
Летiв верхи на полi, а собака з-за могили як вискочить, а кiнь - убiк! А я
- лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся... Тижнiв зо
три пiсля того хворiв. I отодi я зрозумiв, що я на щось потрiбний, коли в
такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тодi думка:
мабуть, я для лiтератури потрiбний. Так i вийшло.
Отак мiж природою, з одного боку, та людьми - з другого, й промайнули
першi кроки мого дитинства золотого.
Потiм - оддали мене в школу.
Школа була не проста, а Мiнiстерства народного просвещенiя. Вчив мене
хороший учитель Iван Максимович, добро© душi дiдуган, бiлий-бiлий, як бiлi
бувають у нас перед зеленими святами хати. Учив вiн сумлiнно, бо сам вiн
був ходяча совiсть людська. Умер уже вiн, хай йому земля пухом. Любив я не
тiльки його, а й його лiнiйку, що ходила iнодi по руках наших школярських
замурзаних. Ходила, бо така тодi "система" була, i ходила вона завжди,
коли було треба, i нiколи люто.
Де тепер вона, та лiнiйка, що виробляла менi стиль лiтературний? Вона
перша пройшлася по руцi мо©й, оцiй самiй, що оце пише автобiографiю. А чи
писав би я взагалi, коли б не було Iвана Максимовича, а в Iвана
Максимовича та не було лiнiйки, що примушувала в книжку зазирати?
У цей саме час почала формуватися й моя класова свiдомiсть. Я вже знав,
що то пани, а що то - не пани. Частенько-бо, було, батько посила з
чимось до баринi в горницi, а посилаючи, каже:
- Як увiйдеш же, то поцiлу ш баринi ручку.
"Велика, - думав я собi, - значить, бариня цабе, коли ©й ручку цiлувати
треба".
Правда, неясна якась ще тодi була в мене класова свiдомiсть. З одного
боку - цiлував баринi ручку, а з другого - клумби квiтковi ©й толочив.
Чистий тобi лейборист. Мiж соцiалiзмом i королем вертiвся, як мокра
миша.
Але вже й тодi добре затямив собi, що пани на свiтi .
I як, було, бариня накричить за щось та ногами затупотить, то я залiзу
пiд панську веранду та й шепочу;
- Пожди, експлуататоршо! Я тобi покажу, як триста лiт iз нас... i т.
д., i т. д.


Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, менi й шести лiт. Скiнчив
школу. Прийшов додому, а батько й каже:
- Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Зiнькiв,
повчись iще там, побачимо, що з тебе вийде.
Повiз батько мене в Зiнькiв, хоч i тяжко йому було тодi, бо вже нас
було шестеро чи семеро, а заробляв вiн не дуже. Проте повiз i вiддав мене
у Зiнькiвську мiську двокласну школу.
Зiнькiвську школу закiнчив я року 1903-го, з свiдоцтвом, що маю право
бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого,
чи що) розряду.
Та куди ж менi в тi чиновники, коли "менi тринадцятий минало".
При©хав додому.
- Рано ти, - каже батько, - закiнчив науку. Куди ж тебе, коли ти ще
малий? Доведеться ще вчить, а в мене без тебе вже дванадцятеро.
Та й повезла мене мати аж у Ки©в, у вiйськово-фельдшерську школу, бо
батько як колишнiй солдат мав право в ту школу дiтей оддавати на
"казьонний кошт".
По©хали ми до Ки ва. В Ки вi я роззявив рота на вокзалi i так iшов з
вокзалу через увесь Ки©в аж до свято© Лаври, де ми з матiр'ю зупинились.
Поприкладався до всiх мощей, до всiх чудотворних iкон, до всiх мироточивих
голiв i iспити склав.
Та й залишився в Ки вi. Та й закiнчив школу, та й зробився фельдшером.
А потiм пiшло нецiкаве життя. Служив i все вчився, все вчився - хай
воно йому сказиться! Все за екстерна правив.
А потiм до унiверситету вступив.
Книга, що найсильнiше на мене враження справила в мо©м життi, - це
"Катехiзис" Фiларета. До чого ж противна книжка! Ще якби так - прочитав та
й кинув, воно б i нiчого, а то - напам'ять.
Книжки я любив змалку. Пам'ятаю, як попався менi Соломонiв "Оракул".
Цiлими днями сидiв над ним та кульки з хлiба пускав на оте коло з числами
рiзними. Пускаю, аж у головi макiтриться, поки прийде мати, вхопить того
"Оракула" та по головi - трах! Тодi тiльки й кину.
Взагалi любив я книжки з м'якими палiтурками.
х i рвати легше, i не так боляче вони б'ються, як мати, було,
побачить.
Не любив "Руського паломника", що його рокiв дванадцять пiдряд читала
мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене аж душа у
п'ятах.
А решта книг читалася нiчого собi.
Писати в газетах я почав 1919 року за пiдписом Павло Гунський. Почав з
фейлетону.
У 1921 роцi почав працювати в газетi "Вiстi" перекладачем.
Перекладав я, перекладав, а потiм думаю собi:
"Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потiм -
письменником можна бути. Он скiльки письменникiв рiзних , а я ще не
письменник. Квалiфiкацi©, - думаю собi, - в мене особливо© нема,
бухгалтерi© не знаю, що я, - думаю собi, - робитиму".
Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати.
I пишу собi...

1927-1955



ОТАК I ПИШУ

I

Як ви пишете?
З такими запитаннями частенько звертаються слухачi до всiх письменникiв
мало не на всiх лiтературних вечорах, де письменники читають прилюдно сво©
власнi твори.
Звертаються з такими запитаннями вони й до мене.
- Як я пишу?
Колись, замолоду, на такi запитання вiдповiдалося жартома так:
- А так пишу: беру папiр, беру олiвця, сiдаю собi та й пишу собi...
Така вiдповiдь, видимо, не зовсiм задовольня або, певнiше, зовсiм не
задовольня запитувачiв, бо запитання не припиняються, а навпаки, ©х,
отаких запитiв, дедалi бiльше; отже, зацiкавленi хочуть, мабуть, щоб я про
свою роботу розповiв докладнiше.
Давайте спробу мо.
Тiльки заранi давайте умовимося, що в мо©й оцiй розповiдi чи бесiдi не
буде нiякiсiньких рецептiв про те, як писати фейлетони, гуморески чи
взагалi художнi твори, бо я дотримуюсь тi © думки, що навряд чи можна
когось навчити писати тi чи iншi художнi твори, а от навчитися такi твори
писати можна.
Я розкажу вам, коли i як я почав писати гуморески та фейлетони, i, коли
вдасться, - розкажу i як я ©х пишу.

II

Працювати в газетi я почав пiзненько, тодi, як менi вже стукнуло
тридцять з гаком лiт.
Чому?
Я походжу iз селян. Народився на Полтавщинi. Батьки мо© мали дуже
багато дiтей i дуже мало грошей. Було це ще за царського часу.
Систематично© освiти батьки дати менi не мали змоги. Закiнчив я сiльську
школу. А далi що? Про гiмназiю чи взагалi про якусь iншу середню освiту i
мрiяти годi. Що робити? Хазяйнувати вдома - нi на чiм i нi над чим. А
батьки, проте, силкувалися будь-що, а повиводити дiтей "у люди". Десь
батько дiзнався, що вiн, як колишнiй солдат, мав право вiддати сина на
"казьонний кошт" у вiйськово-фельдшерську школу, а таких шкiл на Укра©нi
тодi була тiльки одна - в Ки вi.
Чому саме батькiв привабила вiйськово-фельдшерська школа, а примiром,
не земська фельдшерська, яка була ближче, в Полтавi?
У Полтавi треба було найняти для учня квартиру i т. д., а в Ки вi все
це було "казьонне", хоч за навчання потiм треба було вiдслужити фельдшером
у вiйську.
Закiнчив я вiйськово-фельдшерську школу. Працював фельдшером i далi вже
вчився самотужки, щоб скласти екстерном iспит за гiмназiю "на атестат
зрiлостi"...
Для цього менi довелося затратити мало не десять рокiв. Виходить, що
середню освiту я дiстав уже тодi, коли менi пiдкочувалося пiд тридцять
лiт.
Виступаючи перед нашою радянською молоддю, я завжди говорю, що як ©й,
мовляв, тепер "дуже трудно": у не© тепер i семилiтки, i десятилiтки, i
технiкуми, i унiверситети, i iнститути, i заочнi вищi учбовi заклади, i
академi©... Не зна ш, за що вхопитися...
Тепер тобi стукнуло двадцять три, - ти вже або iнженер, або лiкар, або
педагог, або бiолог, або геолог, або, або, або та ще раз або...
А нам було "значно легше": закiнчив двi, три, а найбiльше чотири зими
освiти, хапайся за батiжок i - "цабе, рябе, тр-р-р-р!". I то не на сво©
воли, а на куркульськi або на помiщицькi!
Книжки читати я любив змалку, все думалося та гадалося, що то за люди
такi на свiтi, що вмiють вiрша скласти чи книжку написати, але про те,
щоб самому щось таке скласти, про це мрiялося...
Фельдшерувати менi пощастило з одним дуже освiченим лiкарем, який
кохався в лiтературi, сам писав, чудесно знав укра©нську мову, був
знайомий з Лесею Укра©нкою.
Ну, по службi ото iнодi напишеш якогось там чи акта, чи.щось iнше, да ш
йому на пiдпис, вiн чита ... Якось вiн мене запитав:
- А ви нiколи не пробували в: газети писати?
- Нi, нiколи.
- А ви спробуйте!
Я спробував. Написав невеличкого дописа (не пам'ятаю вже про що!),
понiс до редакцi©, де мого дописа i викинули в кошик. Залишив я думку про
працю в газетi.
Укра©нською мовою я говорив з дитинства. Вчився в росiйськiй школi, бо,
як ви зна те, за царя укра©нських шкiл на Укра©нi не було зовсiм.
Як ми, укра©нськi селянськi дiти, говорили й писали, закiнчивши двi-три
зими сiльсько© школи або пройшовши солдатську царську муштру?
Хтось колись про нашу говiрку сказав дуже дотепно: "Ни по-русски, ни
по-малорусски, а так - мало по-русски!"
Лiкар, з яким я працював, розкрив передо мною красу укра©нсько© мови i
багато менi допомiг в ©© вивченнi.
Книжки, розумi ться, я читав i росiйськi, i укра©нськi. I багато читав.
1919 року були спроби виступiв мо©х у газетах, але постiйна праця в
газетах почалася 1921 року в Харковi, в редакцi© газети "Вiстi ВУЦВК".

III

Мову укра©нську, вже й лiтературну, я, як на той час, знав пристойно.
Прийшов я в Харковi до редакцi© газети "Вiстi ВУЦВК" та й кажу:
- Чи нема у вас яко©сь роботи?
- А що ви вмi те?
- Знаю укра©нську мову!
- О! Нам такi люди потрiбнi!
Треба вам знати, що тодi знавцiв укра©нсько© мови було обмаль. Декотрi
з тих, що знали, перепетлюрилися, молодь iще не попiдростала...
За найкращого знавця укра©нсько© мови в редакцi© "Вiстей", крiм
редактора, вважалася зав. iнформвiддiлом (така була посада) Оксана X.
До не© було мене й направлено.
"Iспита" я склав блискуче i того ж дня ввечерi вже працював як
перекладач.
Почалася моя газетярська робота.
Було це, я ж кажу, 1921 року. У квiтнi.
А тепер уже 1954 рiк!
А газетярська моя робота як почалася, так i досi не припиня ться.
I, як по секрету вам сказати, i досi я вважаю себе "в общем и целом" за
газетяра.
Працюю, значить, я собi в редакцi© та й працюю. Перекладаю собi та й
перекладаю.
Вдачi я змалку був не сказать, щоб дуже сумно©, а зовсiм навпаки: по
молодостi смiялося весело та розложисто.
Одного разу, перекладаючи закордоннi телеграми, натрапив я на якийсь
курйозний факт iз закордонного життя. Забув уже я, який саме. Телеграмку я
переклав, а потiм сам собi подумав, а чому менi не поглузувати з цього
факту. Взяв я та й написав щось таке на кшталт фейлетону, чи усмiшки, чи
гуморески.
До речi, менi i тодi, i тепер не дуже до вподоби французьке слово
"фейлетон". Пишу я це слово через те, що так заведено по газетах та по
журналах, а я сам для сво©х речей вигадав назву - "усмiшки", i це слово я
люблю куди бiльше, нiж слово "фейлетон"...
Хоч "фейлетон" уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою
думку, слово "усмiшка" нашiше вiд "фейлетону".
...Так написав ото, значить, я усмiшку про закордонний факт, приклав до
перекладу телеграми i поклав на стiл Оксанi X. Сиджу й поглядаю на Оксану.
А працювали всi ми, i начальство (заввiддiлом), i пiдлеглi, в однiй
кiмнатi. Прочитала Оксана переклад, чита усмiшку. Почина реготатися.
Схопилася i, регочучи, кудись побiгла. Прибiга i показу менi редакторову
резолюцiю: "Надрукувати в завтрашньому номерi газети..."
"Бий тебе нечиста сила!" - думаю собi. А сам, розумi ться ж, радий! Ще
б пак!
- А як пiдпишемо фейлетона? - пита Оксана.
Я беру в не© свiй "твiр" i пiдписую: "Оксана".
Таким робом перший мiй фейлетон (коли можна його так назвати),
надрукований у "Вiстях", з'явився за пiдписом "Оксана".
Чому?
З цього видно, що серйозно© ваги цьому фактовi я не надавав i бути
фейлетонiстом чи взагалi письменником не гадав.
Праця в газетi менi полюбилася, кидати ©© я не збирався, а думав: хiба
мало працiвникiв у газетi, - i не письменникiв, i не фейлетонiстiв, а
прекрасних журналiстiв, без яких газета не може iснувати?
"Працюватиму, - думав я собi, - а там видно буде, на що воно
закандзюбиться..."
Працював я, треба вам сказати, залюбки, працював iз захватом.
Зранку в редакцiю приходив, вискакував на годинку, на обiд i перед
свiтом другого дня приходив додому.
Життя минало в редакцi©.
Був я i за перекладача, i за редактора мови, i за зав вiддiлами, i за
секретаря редакцi©, i за редактора журналу "Червоний перець", i за
редактора лiтдодаткiв.
Не одночасово, розумi ться.
А то одночасово у "Вiстях" я був за редактора мови й за фейлетонiста, а
в "Селянськiй правдi" за вiдповiдального секретаря.
Попрацювалося, - нема де правди дiти!
Разом iз "Вiстями" видавалася i газета "Селянська правда", яка першi
часи шкутильгала, бо часто мiнялися редактори.
Я в "Селянськiй правдi" працював за секретаря.
Сидиш, було, в кiмнатi, заходить товариш:
- Драстуйте! Я - ваш редактор!
- Дуже при мно!
Дивишся, за мiсяць-пiвтора вже це "дуже при мно" говориш iншому
товаришевi.
Редакторами "Селянсько© правди" довший час були товаришi, якi,
при©хавши до Харкова, чекали призначення на роботу.
- Попрацюйте в "Селянськiй правдi", доки пiдберемо вам вiдповiдну
роботу!
Часто й густо редакторство в "Селянськiй правдi" - то була робота за
сумiсництвом.
Газета виходила тричi на тиждень. Отож i було, як правило:
- Ви робiть, а я забiжу перегляну!
- А передова?
- I передову напишiть!
- А про що?
- Пишiть про кооперацiю!
- Та минулого разу писали про кооперацiю!
- Нiчого, нiчого! Не пошкодить! Пишiть про кооперацiю!
Обов'язково, було, редактор забiжить переглянути передову.
- Добре написано, дуже добре! Тiльки кiнця нема!
- Як нема?
- У кiнцi додайте: "А через те давайте хлiб i конi для Червоно© Армi©!"
Писалася передова про мiжнародне становище, про культосвiтню на селi
роботу, все дно кiнець додавався обов'язково:
"А через те давайте хлiб i конi для Червоно© Армi©".
- Та якось воно тут вродi...
- Нiчого, нiчого! Добра якась душа прочита та, дивись, iще раз вивезе
хлiба на продпункт! Друковане слово - воно сво робить!
Був i такий редактор.
- Товаришу редакторе! Коли буде передова?
- А газета хiба виходить? - запиту редактор.
- Не виходить, бо нема передово©!
- А раз не виходить, так навiщо ж передова? За дванадцять рокiв
безперервно© технiчно© роботи в апаратi редакцiйному було всього!
Проте з яким захопленням згадуються цi роки! Стiнних газет тодi в наших
редакцiях не було. От я взяв та й написав усмiшку "для внутрiшнього
вжитку" про справи редакцiйнi. Про всiлякi такi курйознi, бiльш-менш
типовi явища в редакцiйнiй нашiй роботi, про чудернацькi вчинки рiзних
редакцiйних спiвробiтникiв-дивакiв (а де ж ©х, скажiть, нема?!). Смiху
було, хоч лопатами вигортай! Але це мене i згубило! Уже редактори почали:
- Ви вмi те, та не хочете!
- От на таку тему треба фейлетона! Розумi те, треба!
- Та не вийде в мене!
- А ви спробуйте! Про редакцiйнi справи ж вийшло! Напишiть!
Почав писати.
Iнодi виходило, iнодi не виходило...
Згодом почало частiше "виходити", нiж "не виходити".
Почалося частiше братися за Гоголя, за Щедрiна i за Чехова...
Читав, думав: "Чому смiшно? Звiдки смiх?"
Дiставав словники, збiрники приказок... i т. д., i т. iн.
I прислухався. Прислухався i в трамваях, i на базарах, i по ярмарках, i
по по©здах, - чому смiються, чого так весело?... I записував.
Чому я про все це пишу?
Ми ж з вами бесiду мо про те, як я починав свою роботу в укра©нськiй
сатирико-гумористичнiй лiтературi. Я не можу вам сказати, чи всi так
починають i чи взагалi так слiд починати.
Я не маю сумнiву в тому, що тепер, коли ми ма мо iнститути лiтератури,
iнститути та факультети журналiстики нашiй молодi буде значно легше
починати, нiж було нам.
Те, до чого доводилося доходити навпомацки, не маючи й отакусiнького
пiд собою теоретичного грунту, те для наших молодих товаришiв буде
висвiтлене у вишах.
Буде основа, на якiй уже вишиватимуться вiзерунки.
А ми - самi снували, самi й вишивали.

IV

- Розмови розмовами, а як же все-таки пишуться фейлетони? Як?
А давайте я вас запитаю:
- Чому один письменник пише романи, другий - вiршi, третiй - драми,
комедi© i т. д., i т. iн.?
, розумi ться, письменники, що можуть i те, й те, й те, а втiм, один
iз жанрiв у нього виходить краще, нiж iнший.
Пише, примiром, чудеснi лiричнi пiснi поет-сатирик наш Сергiй
Воскрекасенко, але в сатиричних сво©х вiршах вiн i сильнiший, i плiднiщий.
Силу-силенну таких прикладiв можна навести.
Я не кажу, що людина народжу ться з якимись там сатиричними чи
гумористичними "гвинтиками" в головi, але кожна людина ма до чогось
певного бiльший потяг, бiльше покликання, нiж до iншого.
А коли в людини потяг чи покликання, примiром, до сатири, до гумору,
вона ними, - сатирою та гумором, - бiльше й цiкавиться, бiльше вивча
класикiв сатири та гумору, народну сатиру та гумор, стежить за новими
явищами в сатиричнiй та гумористичнiй лiтературi, тим самим задовольняючи
сво до них покликання, а разом з тим вихову , збагачу , розвива власнi
зерна сатири та гумору. Кiнець кiнцем сатира та гумор робляться справою ©©
життя, ©© фахом, коли мова йде про лiтературу.
Розумi ться, що все це розвива ться не само по собi, а в загальному
процесi розвитку нашо© лiтератури i взагалi культурного нашого життя.
М. . Салтиков-Щедрiн писав, як ви зна те:
"Лiтература зна такi людськi дi©, якi мають у собi певну мiру
загадковостi i щодо яких публiка ще не з'ясувала, порочнi вони чи
доброчеснi. Фiлософи пишуть, з метою пояснити цi дi©, цiлi трактати;
романiсти беруть ©х за основу багатотомних творiв; сатирики роблять ту
саму справу, закликаючи на допомогу зброю смiху. Ця зброя дуже сильна, бо
нiщо так не збентежу порок, як свiдомiсть того, що його вже викрито i що
з приводу нього вже залунав смiх"[1].
- Ну, правильно, - ви сво ©. - I потяг, i покликання до сатири та до
гумору в нас сть, i познайомилися ми з народною сатирою та з гумором,
читали класикiв, стежимо за новими явищами в сатиричнiй та гумористичнiй
лiтературi i навiть, бажаючи працювати в лiтературi, закликали для цього
на допомогу зброю смiху! Все зробили! А все ж таки - як писати фейлетони?
Як писати гуморески?
Я можу вам розповiсти, як, як менi вiдомо, пишуть чи писали iншi
письменники, з трудом можу розказати на окремих роботах-прикладах, як я ©х
сам писав, але як взагалi писати, не знаю i порадити нiчого не можу!
Ви гада те, що я не цiкавився колись, не допитувався, як писати?
Допитувався! Але, на жаль, нiхто нiчого певного менi не сказав.
- Як ви пишете? - питав я.
- А так: пишу, та й уже!
Один iз вiдомих письменникiв-сатириконцiв (був до революцi© в
Петербурзi журнал "Сатирикон") писав, кажуть, так: сiда за стiл, перед
ним чотири смуги паперу, на кожнiй лежить авторучка, вiн на одну тему пише
чотири варiацi© гуморески i кожну варiацiю окремою ручкою. Несе цi чотири
варiацi© до редакцi© i чита редакторовi. Редактор дуже часто запитував,
кажуть, письменника:
- А п'ято© варiацi© у вас нема?
Я не думаю, щоб твiр дуже вже залежав од авторучки та вiд паперу.
Колись до мене завiтав був народний художник СРСР Анатолiй
Галактiонович Петрицький. Сидiли ми, гомонiли, курили. Анатолiй
Галактiонович одiрвав од коробки з-пiд цигарок кришку, взяв
навпiвспаленого сiрничка, вмокнув сiрничка в чорнило, сидить i дряпа , так
собi - мiж iншим, сiрничком по картону. А вийшов чудесний портрет.
Крiм, отже, матерiалу, ще щось, очевидно, для художнього твору треба.
Якось улiтку ми жили з одним нашим талановитим поетом в мальовничому
селi на Полтавщинi, над рiкою над Сулою. Поет працював над перекладами з
Пушкiна. А я милувався з нашого поета. Як поет працював? Вiн одразу, що
назива ться, "з маху" з росiйсько© мови без дино© помарочки "переписував"
мовою укра©нською цiлi сторiнки. Один варiант. Потiм таким от способом -
одразу другий варiант. Чита ться потiм перший варiант, чита ться другий, з
двох робиться один. Переклад готовий. Та який переклад! Можливо, що поет
потiм iще шлiфував переклади, але того вже я не бачив, я розповiдаю про
те, чого був свiдком сам.
Усi ж ви бачили рукописи великого Льва Толстого, читали про те, як вiн
працював! Скiльки вiн правив, скiльки i ним самим, i для нього кожний твiр
було переписувано. . А потiм iще правка в коректурi, коректура коректури,
коректура в гранках.
Вiд цього хiба твори Л. М. Толстого були менш художнiми? Навпаки! I
хiба така кропiтка над творами робота принижу велич Толстого?
Якось я запитав сина нашого укра©нського видатного новелiста:
- Коли не секрет, розкажiть, прошу вас, як працював ваш батько?
- А чому, - вiдповiда син, - це секрет? Нiякий не секрет! Щоранку з
батькового кабiнету вигортали купи подраного паперу.
Але ж дивувалися письменниковi сучасники, диву мося ми, цiлий свiт
диву ться, як можна одним словом передати психологiчний стан людини,
двома-трьома словами намалювати цiлу картину, а на однiй-двох сторiнках
дати соцiальний стан цiлого вимученого народу!
Кожний робить, в даному разi пише, як умi !

V

Найважче i найнепри мнiше писати про себе.
Я ще раз кажу, що не маю жодного намiру давати якiсь певнi рецепти, як
писати, та ©х, тих рецептiв, i нема. Я спробую розповiсти, примiром, чому
i як я написав свою "Зенiтку", бо iз мо©х творiв ©©, мабуть, чи не
найбiльше знають.
"Зенiтку" написано пiд час Велико© Вiтчизняно© вiйни.
Менi хотiлося в тi тяжкi, грiзнi часи написати щось дуже веселе, таке,
щоб i моя робота спричинилася до того, щоб люди i на фронтi, i в тилу таки
по-справжньому засмiялися, та не засмiялися, а просто-таки зареготалися.
Одночасно щоб моя гумореска вiдiгравала й певну, сказать би,
мобiлiзацiйну, пiдбадьорювальну роль.
Героями "Зенiтки" я вибрав двох дiдiв: дiда Свирида та його кума.
Чому я вибрав дiдiв?
Щоб показати, що з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу держати
в руках як не гвинтiвку, то бодай вила. Я зробив старого дiда партизаном
(а хiба таких не було?), а в партизанах навiть кволi дiди не сидiли без
дiла, а хоч обiд хлопцям варили та конi пасли.
Чому я навiв приклад вiйни дiда Свирида з його бабою Лукеркою? Це -
смiшно, але в мене була ще й та думка, що, мовляв, не задавайтеся,
фашисти, сво ю технiкою, сво ю вiйськовою наукою, - хоч якi ви дуже такi
муштрованi, дуже такi сильнi, дуже на вiйськовiй справi практикованi, -
нашi дiди битимуть вас, маючи в руках не вдосконаленi зенiтки, а
звичайнiсiнькi вила-трiйчата.
Дiдiв, що попадали з кислицi, я прозвав льотчиками.
Такi контрасти: зенiтка й вила, цiла вiйськова муштра з одного боку i
баба Лукерка з другого, таран i спiдниця i т. д. Та ще коли старi дiди
по-сво му вживають у розмовах вiйськових термiнiв (а хiба не
поприщеплювалися такi термiни до нашо© мови за час вiйни?!), - от i
вийшло, кажуть, дуже смiшно.
"Зенiтку" свою я вигадав. Живого дiда Свирида, того, що дi в
"Зенiтцi", на свiтi не було. Але я певний, що подiбнi дiди були, бо, якби
©х не було, я б погрiшив проти художньо© правди i читач обов'язково десь,
колись, - не тепер, так у четвер, - запротестував би... Читача не обдуриш!
За десять рокiв життя "Зенiтки" я протесту жодного не чув.
Я розповiв про те, чому я написав "Зенiтку".
Як я ©© написав?
Це вже справа складнiша. Iз "Зенiткою" я "мучився" довгенько. Було
багато сумнiвiв, чимало побоювань! А чи не образяться нашi солдати, нашi
офiцери, що я ©хню титанiчну, геро©чну, смертельну на вiйнi боротьбу
порiвнюю з "вiйною" дiда Свирида та баби Лукерки? Хоч я мав на увазi
фашистську армiю, а раптом комусь спаде на думку, що я - аж подумати
страшно! - недооцiнюю труднощiв боротьби.
Чи не образяться нашi безстрашнi соколи-льотчики, що найсмертельнiшу в
©хнiх руках зброю - таран - я воджу до тарана дiдом бабино© спiдницi?
Ще тiльки готуючись писати, я радився з деякими товаришами та з першими
мо©ми читачами: чи не може таке трапитися?..
А хто напевно мiг сказати, трапиться чи не трапиться?
Вирiшив писати!
Сам собi подумав вся справа в тонi, в пiдходi, в певних межах.
Узяв та й написав.
Технiчно як я ©© написав, пита те?
Я ©© не написав, а розказав. Було це в Рязанськiй областi, де моя
родина жила в евакуацi©. Я при©хав до не©. В хатi було холодненько, був
лютий. Уночi не спалося, а бiльше хукалося. Хукав я, хукав, нiякого тепла
не нахукав. Хукнеш, а воно пара клубком вихуку ться. Розбудив я дружину.
- Ти не змерзла?
- Змерзла!
- Слухай, я тобi щось розкажу.
- Перед свiтом? Може, це тобi з холоду?
- Слухай, може, теплiше буде.
I почав: "Сидить дiд Свирид на колодках, сидить i стружить
верболозину..." I так до кiнця.
Дружина почала смiятися. Потеплiшало.