Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ПЕРШИЙ ДИКТАНТ
I
Давно-давно це було.
Було це за тих часiв, про якi старi нашi люди, жартувавши, казали:
"Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!"
А тодi таки справдi був цар, хоч i звався вiн не Опеньком, а Миколою, i
були на нашiй землi пани помiщики та капiталiсти.
А жили ми на хуторi, i вiд хутора до села було тодi верстов зо три, а
тепер, значить, кiлометрiв три з гаком.
На хуторi було з десяток хатiв, а навкруги - лiс, де росли високi
ялинки, розложистi клени i могутнi, у три-чотири обхвати дуби...
А лiщини то©, лiщини! Як пiшла густими зеленими кущами лiщина понад
хутором по узлiссю, то аж до охтирського шляху прослалася, а потiм
повернула на Рубани, з Рубанiв на Шаповалiвку, i аж до самiсiнького
Рибальського хутора все лiщина та й лiщина...
А як уродить було горiхiв! Щодня ми тих горiхiв повнiсiнькi пазухи було
приносили, а мати ©х посушать, i взимку такi були ласощi в недiлю: i
соняхи, i гарбузцi, i горiхи...
Луска мо було, луска мо тi соняхи з гарбузцями та з горiхами, аж язики
подубiють, мати дивляться та тiльки покрикують:
- За©ди, за©ди повитирайте!
Того часу було нас у батька з матiр'ю п'ятiрко: найстаршенька сестриця
Парася, а пiд нею був я, а пiсля мене знайшовся в капустi братик Iвасик, а
пiсля Iвасика лелека принiс сестричку Пистинку - потiм iще, не пам'ятаю
вже де, знайшлися двi сеструнi.
Це нас було на той час, що про нього оце розповiда мо.
А пiзнiше приносили нам братикiв i сестричок i лелеки, i в капустi ©х
знаходили, i з колодязя витягали.
Дванадцятко всього в батька з матiр'ю було нас братикiв та сестричок.
Найменшеньку сестричку Орисю баба Секлета на вгородi пiд калиновим
кущем iзнайшла.
Ох i плаксива була Орися, i перед тим, як заголосити, скривиться, було,
скривиться, нiби калинову ягоду розкусила.
Мати, гойдаючи ©©, все було приказувала:
- Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета пiд калиновим кущем
iзнайшла! Усе тобi кисло!
А тепер сестричка Орися - лiкар, завiду в районi родильним домом,
дiточок вона лiку , щоб здоровi були i не скиглили.
II
На хуторi школи не було, не було на хуторi й церкви з
церковноприходським "вчилищем", i зростали хуторяни здебiльше
неписьменними, бо навiть i до вбогого дякового "письменства" годi було
прилучитися, - дяка на хуторi не було.
А як нашим батькам кортiло, - до болю! - щоб ми, ©хнi дiти, вивчилися
читати й писати, бо як залетить у хутiр якийсь лист iз далеко© солдатчини,
то й того не було кому вичитати, - загорталося того листа в бiленьку
хустинку i чимчикувалося з ним аж до села, до вчительки, або дяка, чи до
"сид льця" в марнопольцi:
- Прочитайте, прошу я вас! Я вам ось i крашанок принесла!
Учителька в селi була дуже старенька й кволенька, - ©й з листами
соромилися надокучати, отже, вичитували листи дяк iз "сид льцем" - i
складали до сво©х комiрчин хуторськi крашанки.
Вчити дiтей! То нiчого, що школа далеко, що дiтям i в осiннi дощi, i в
зимовi хуртовини доводилося ходити десятки кiлометрiв туди й сюди! Пiшки -
це пiвлиха, найбiльше лихо, не переборене для бiльшостi батькiв, - чоботи!
- От уже на ту зиму Парасi й до школи час, а де ж тих чобiт узяти?
Парасi чоботи таки справили. Померла навеснi бабуся, з ©хнiх старих
шкарбанiв перетягли на Парасю. Хоч i непоказнi, а проте чобiтки, а як
дьогтем вишмарували, ще й блистять.
Почала Парася до школи ходити, а вечорами сто©ть, було, бiля каганця та
все: "А-а-а", "Би-би-би"...
I ми, меншенькi, обсядемо ©© та й собi за нею: "А-а-а", "Би-би-би"...
Аж доки, було, мати:
- Ану, грамотi©, спати!
Наступно© зими i менi теж випадало йти до школи.
- А чоботи?! Де ж тих чобiт насправлятися?! - бiдкалися мати, бо батька
ми вдома бачили коли-не-коли, - вiн наймитував у панськiй економi©, був
бiля панських коней за конюха.
Якось у недiлю прийшов з економi© додому батько, довго вони з матiр'ю
мiркували, де взяти для мене чоботи до школи ходити. Так-таки вони чобiт
для мене i не вигадали, а вирiшили, що ми з Парасею ходитимемо до школи по
черзi - один день вона, а один день я.
Почав, отже, ходити i я до школи.
Вчила нас добро© душi старенька вчителька Марiя Андрi©вна, маленька,
роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася в теплу хустку i все
- кахи! кахи! Усе кахикала.
А добра, добра була, ласкава та лагiдна.
Як закрутить, було, взимку хуртовина, нiколи вона нас, хутiрських
школярiв, не пустить, було, додому на хутiр, залишить у школi на нiч,
дасть кулешику чи я чнi насмажить, чайком напо©ть, та ще й з цукерками,
бiля груби на пiдлозi рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку
покладе, подивиться, як пороззува мося i чи не мокрi в нас ноженята, - як
вогкi, накаже насухо повитирати, онучi на лежанцi порозгортати, чобiтки
пiд грубку постановити, тодi чимось теплим повкрива нас:
- Спiть, дiтки!
А сама сидить бiля столу та все чита , все чита та кахика ...
А вранцi побудить нас i поснiдати дасть.
I коли вона, старенька, спала, хтозна!
Любили ми стареньку нашу вчительку Марiю Андрi©вну - дуже! I любили, i
слухали ©©, бо мати було i Парасi, i менi завжди наказували:
- Слухайтеся Марi© Андрi©вни i не дратуйте ©©! Такiй учительцi, як
наша, низенько вклонятися треба!
Ой, як давно це було, а й досi в нас старi люди . згадують чудесно©
душi людину, народну вчительку Марiю Андрi©вну, i ©© могила влiтку завжди
квiтами уквiтчана: колишнi учнi пам'ятають про не©.
Училися ми...
III
Вже третю зиму ходив я до школи. Парася походила до школи тiльки двi
зими'i на тому закiнчила свою освiту, бо в нас iще добавилося тро
братикiв i сестричок, i матерi самiй годi було з такою оравою впоратися.
Чобiтьми ми чергувалися вже з братиком Iвасиком. I от одного дня пiсля
рiздвяних канiкул увiходить до класу Марiя Андрi©вна та i зверта ться до
нас, що ходили до школи третю зиму, були, значить, уже в третiй групi:
- От що, дiти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати. Я
проказуватиму, диктуватиму, а ви пильненько вслухайтеся i пишiть у сво©х
зошитах те, шо я вам диктуватиму! Виймiть зошити!
- I в книжечку не дивитися? - залунало з усiх парт.
- Не дивитися! На те й диктант! От i дiзна мося, як ви вивчилися
писати! Ви ж iз книжок списували? Пригадуйте, як у книзi слова напечатанi,
бо траплятиметься багацько таких слiв, що ви ©х iз книг списували... Не
спiшiть, думайте... Ну, починаю... Майте на увазi, що навеснi будуть для
вас випускнi iспити (як ми називали - "здаменти"), а на iспитах
обов'язково буде диктовка, диктант.
Почала Марiя Андрi©вна диктувати.
Всього першого диктанта я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу
дуже добре.
Диктувалося росiйською мовою, бо шкiл на рiднiй укра©нськiй мовi за
царя на Укра©нi не було.
Ось проказала Марiя Андрi©вна:
- "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком
великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской
породы".
Прочитала Марiя Андрi©вна це саме i вдруге... Ми зашелестiли зошитами,
зашарудiли перами.
На другий день Марiя Андрi©вна принесла перевiренi нашi зошити з
диктантом.
Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже,
сказать, удало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з
господами та з собачкою "испанской породы" не витримала, зайшлася веселим
смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже просто
впала в крiсло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
- Ну що ви понаписували?! О господи! I де ви таке чули?
Ми пона©жачувалися...
- Вас шiстнадцять учнiв, i п'ятнадцять iз вас понаписувало: "...За
коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що
на свiтi собаки пансько© чи не пансько© породи i щоб вони лаялися? Порода
"испанская", сть таке государство - Iспанiя, а собаки не лаються, а
"лают", по-нашому "гавкають". Зрозумiв? - запитала вона мене.
- Та не дуже, Марi Андрi©вно! Я собi думав, пани ©дуть, то й собака в
них пансько© породи, батько часто говорять, що ©х пан та бариня лають, я й
думав, що коли пани лаються, то й собаки ©хнi не кращi за них i теж
лаються...
- А воно, бач, i не так! - засмiялася Марiя Андрi©вна. - Та в тебе ще й
без того багато помилок. Поставила я тобi двiйку! Пiдтягтись треба! Сiдай!
Я сiв i ледве не заплакав:
- Здохла б вона йому, та собачка, разом iз панами!.
1955
ФАЗАНИ
- Дiдусю, а коли ти мене на охоту вiзьмеш? Я теж хочу зайчика
встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дiдуся-мисливця, як тiльки
дiдусь брався за рушницю.
Дiдусь гладив Павлика по голiвцi:
- Вiзьму, вiзьму, Павлику, ти ще маленький, пiдростеш, тодi й вiзьму...
Дiдусь дуже любив маленького Павлика i завжди йому розповiдав про
зайцiв, про вовкiв, про лисичок, про всiх звiрiв, що вiн ©х полював.
А одного разу прийшов iз лiсу та й каже:
- Павлику, а я фазана бачив.
- Де ти, дiду, фазана бачив?
- У нашому лiсi!
- Якого фазана?
- Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологiчному парку.
- Iз отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою
загина ться?
- З таким самим! Фазанiв, Павлику, привезли у наш лiс аж iз далекого
Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
- Дiдусю, вiзьми мене, будь ласка, в лiс фазанiв полювати!
Дiдусь якось так загадково посмiхнувся та й каже:
- Добре, Павлику! Взавтра пiдемо в лiс до фазанiв.
Маленькому Павликовi так хотiлося пiти з дiдом на фазанiв, що вiн i
вночi прокидався та все питав маму:
- Мамо! Чи скоро вже ранок?
- Спи, Павлику! Спи! Дiдусь без тебе в лiс не пiде! Раз уже вiн сказав,
що тебе вiзьме, то, значить, вiзьме.
Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дiд уже ходить по кiмнатi,
одягнений у повстяки, у ватянi штани i кожушок...
- Дiдусю, - крикнув Павлик, - а мене хiба не вiзьмеш?
- Вiзьму, Павлику, вiзьму! Одягайся! Тiльки добре одягайся, бо бачиш,
скiльки за нiч снiгу нападало!
Павло тепло одягся: i светр, i теплi рейтузи надiв, i валянки, i
шапку-ушанку...
- Ну, я вже готовий, дiдусю! Бери рушницю, та й пiдемо! - каже до
дiдуся Павлик. А дiд йому:
- Нi, Павлику, ми сьогоднi рушницi не братимемо! Ми щось iнше сьогоднi
для фазанiв вiзьмемо. Ходiмо!
Вийшли дiдусь з Павликом з хати та й пiшли пiд повiтку.
А пiд повiткою дiдусь заранi заготував кiлька снопiв з ячменю.
Невимолочених, iз зерном,
Та серед великих снопiв i кiлька маленьких було - для Павлика.
- От з якими "рушницями" полюватимемо фазанiв ми з тобою, Павлику!
Та й розповiв дiдусь Павликовi про те, як треба оберiгати взимку птицю,
i не тiльки фазанiв, що оце тiльки ©х привезли до нашого лiсу, а й всiляку
птицю:
i курiпок, i синичок, i щигликiв, що взимку, як випаде снiг, не мають
змоги знайти собi ©жу...
Дiдусь iз Павликом пiшли до лiсу, розгорнули на галявинi снiг i поклали
снопики ячменю...
- Давай, Павлику, захова мося отут, за лiщиною! Подивишся, який
червоний красунь фазан зараз до ячменю прибiжить.
I справдi, - тiльки-но вони присiли за кущем лiщини, збоку щось
заквоктало, залопотiло крильми, i чудесний червоний красунь фазан iз
хвостом дугою пiдбiг до снопа i почав клювати зерно.
Дiдусь обняв Павлика та й каже:
- Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снiгу, пiдгодовуй
пташку, в лiсi! Добре?
- Добре, - вiдповiв Павiлик.
1952
ЧУХРА НЦI
(Спроба характеристики)
ПЕРЕДМОВА
"Чухра©нцi", як ми зна мо, це дивацький нарiд, що жив у чудернацькiй
кра©нi "Чукрен".
Кра©на "Чукрен" була по той бiк Атлантиди.
Назва - "чухра©нцi" (i про це ми зна мо) - постала вiд того, що нарiд
той завжди чухався...
В цiй мо©й науковiй працi ми спробу мо, за виконаними матерiалами,
зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.
РОЗДIЛ I
Кра©на "Чукрен", як про те свiдчать матерiали, знайденi при розкопках
гробницi чухра©нського царя Передери-матнюрiохора, розлягалася на чималiм
просторiнi вiд бiблiйсько© рiчки Сону до бiблiйсько© рiчки Дяну. Бiля
рiчки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гiр. Це - на заходi...
Пiвдень кра©ни "Чукрен" обмивало море з водою синього кольору. Синiм те
море зробилося дуже давно, ще тодi, коли найбiльша в свiтi катаклiзма -
бог оддiлив океани вiд землi. Тодi те море хотiло зробитися океаном -
надулося, посинiло, та так синiм на ввесь свiй вiк i залишилося.
В син море текла найулюбленiша чухра©нцями рiчка Дмитро. А на
пiвденному заходi була велика рiчка Дсiтро. Од цих рiчок i чухра©нцi
прибрали назв: Наддмитрянцiв i Наддсiтрянцiв. Наддмитрянцi - це тi, що
жили над рiчкою Дмитром, а Наддсiтрянцi - над Дсiтром.
Чухра©нцiв було чимало i щось понад тридцять мiльйонiв,- хоч здебiльша
вони й самi не знали, хто вони такi суть...
Як запитають було ©х:
- Яко© ви, лорди, нацi©?
Вони, почухавшись, одповiдають:
- Та хто й зна?! Живемо в Шенгерi вцi. Православнi.
"Чукрен" була кра©на хлiборобська. На ланах ©© на широких росли незнанi
тепер хлiба: книшi, паляницi, перепiчки...
А найбiльше чухра©нцi любили на вгородах соняшники.
- Хороша,- казали вони,- рослина. Як зацвiте-зацвiте-зацвiте.
А потiм як i схилить i сто©ть перед тобою, як навколюшках... Так нiби
вiн - ти, а ти - нiби пан. Уперто покiрлива рослина. Хороша рослина.
РОЗДIЛ II
Мали чухра©нцi цiлих аж п'ять глибоко нацiональних рис. Цi риси
настiльки були для них характернi, що, коли б котрийсь iз них загубився в
мiльйоновiй юрбi собi подiбних iстот, кожний, хто хоч недовго жив серед
чухра©нцiв, вгада :
- Це - чухра©нець.
I нiколи не помилиться...
Його (чухра©нця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його
корпуса - все це так i випира отi п'ять голiвних рис його симпатично©
вдачi.
Риси цi, як на ту старовинну термiнологiю, звалися так:
_1. Якби ж знаття?_
_2. Забув._
_3. Спiзнивсь._
_4. Якось то воно буде!_
_5. Я так i знав._
Розглянемо поодинцi всi цi п'ять характерних для чухра©нця рис.
Нагада мо тiльки, що розкопанi матерiали сильно потерпiли од
тисячолiтньо© давнини, а декотрi з них й понадриванi так, нiби на цигарки,
хоч матерiали тi нi на книжки з сiльського господарства, нi на газети не
подiбнi.
Одну з книжок, писану вiршами, викопано разом iз глечиком.
Академiки кажуть, що, очевидно, чухра©нцi накривали глечики з молоком
поезi ю: настiльки в них була розвинена вже тодi культура.
Книжка дуже попсована, вся в сметанi. Сметана та взялася струпом.
Хiмiчний дослiд того струпа виявив, що то - крейда. Як догадуються вченi,
сметану ту було накрито книжкою бiля якогось великого мiста.
Отже, дуже тяжко працювати над тими матерiалами. Через те
характеристика кожно© нацiонально© чухра©нсько© риси може бути не зовсiм
повна.
Ми заранi просимо нам те дарувати. Не ми в тому виннi, а тисячолiття.
Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й мiсця, навряд чи
зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожно© з них наочних
прикладiв: так, ми гада мо, буде й швидше, й для широкого загалу
зрозумiлiше.
_Якби ж знаття_
Найхарактернiша для чухра©нцiв риса. Риса-мати. Без не© чухра©нець, а
риса ця без чухра©нця - не риса.
Повстала ця риса в чухра©нцiв от з якого приводу. Вшивав один iз них
хату. Злiз аж до бовдура i посунувся. Сунеться й кричить:
- Жiнко! Жiнко! Соломи! Соломи! Соломи!..
Геп!
- Не треба...
Це, значить, кричав чухра©нець жiнцi, щоб вона, доки вiн гепне, соломи
на те мiсце, де вiн гепне, пiдiслала. Не встигла жiнка цього зробити. Тодi
виходить: "Не треба".
I от пiсля цього й укоренилася глибоко ця риса в чухра©нцеву вдачу. Як
тiльки яка притичина, зразу:
- Якби ж знаття, де впадеш,- соломки б пiдiслав.
Або:
- Якби знаття, що в кума пиття...
I так в кожнiм випадку життя чухра©нського цивiлiзованого.
От будують чухра©нцi яку-небудь будiвлю громадську. Збудували. А вона
взяла i упала. I зразу:
- Якби ж знаття, що вона впаде, ми б ©© не сюди, а туди будували.
серед матерiалiв характерний запис, як попервах чухра©нцi свою
культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потiм за щось завелись,
зразу за голоблi (була в них така зброя, на манiр лицарських
середньовiчних списiв) та як зчепились полемiзувати...
Полемiзували-полемiзували, аж дивляться - у всiх кров тече... Тодi
повставали й стогнуть:
- Якби ж знаття, що один одному голови попровалю мо, не бились би.
Сильно тодi в них культура затрималася... Та й не дивно: з
попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...
Вирiшили якось вони театр органiзувати. Запросили спецiальну людину.
Бiгали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Пiдвела ©х та
людина: не органiзувала театра, а зовсiм навпаки.
Тодi почухались.
- Якби ж знаття...
I почали знову.
I не було жоднiсiнького чухра©нця без отого знаменитого:
- Якби ж знаття...
_Якось-то воно буде. Я так i знав._
З цi ю головною рисою тiсно з' днанi четверта й п'ята риси в
чухра©нцiв, а саме: _"якось-то воно буде"_ та _"я так i знав"._
Коли чухра©нцi було починають якусь роботу, хоч би в якiй галузi
©хнього життя та робота виникла, i коли хто-небудь чи збоку, чи, може,
трохи прозорливiший зауважив:
- А чи так ви робите?
Чухра©нець обов'язково подума трiшки, почуха ться i не швидко прокаже:
- Та© Якось-то вже буде!
I почина робити...
Коли ж побачить, що наробив, аж пальцi знати, тодi:
- Я так i знав!
- Що ви знали?
- Та що отак буде!
- Так навiщо ж ви робили?
- Якби ж знаття...
- Так ви ж кажете, що знали?
- Так я думав, що якось-то воно буде!
Один iндiйський мудрець, коли йому про це тодi розповiдали, сказав:
- Дивне якесь perpetuum mobile.
_Забув. Спiзнивсь._
Друга риса - "забув" i третя - "спiзнивсь" характернi так само риси для
чухра©нцiв, але вони особливих пояснень, гада мо, не потребують...
- Чому ви цього не зробили?
- I-i-i-ти! Забув! Дивись?!
Або:
- Чого ж ви не прийшли?
- Та засидiвсь, глянув, дивлюсь - спiзнивсь! Так я й той... облишив.
Якось-то, сам собi подумав, воно буде.
Iстинно дивний народ.
РОЗДIЛ III
Кра©ну "Чукрен" залила стихiя разом iз Атлантидою. Один чухра©нський
поет, грiзно© стихi© перелякавшися, залiз на височенну вербу й чекав
смертi. Коли вода вже заливала його притулок, вiн продекламував журно:
Ой, поля, ви, поля,
Мати рiдна земля,
Скiльки кровi i слiз
По вас вiтер рознiс.
А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин i, захлинаючись
уже, промовив:
- I все по-дурному!
ПIСЛЯМОВА
Читав я оцi всi матерiали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши,
замислився i зiтхнув важко, а з зiтханням тим само по собi вилетiло:
- Нiчого. Якось-то воно буде. Тьху!
ДИЛДА
Дилда, Тимiш Iванович, такий собi на свiтi.
Прiзвище таке в нього: Дилда.
Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно
покрутив носом, - отак: круть-круть-круть! - i сказав сво©й жiнцi
Салимонi© Пилипiвнi Дилдi:
- Гуртове - чортове!
Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником.
Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн викону все те, що вiд
чесного радянського громадянина вимага ться, - одноосiбник у нас всi
громадськi права ма .
Не дiйшло, значить, iще до свiдомостi людини, що колективна, артiльна
праця кориснiша, вигiднiша, - ну, й хай собi хазяйну окремо, - колись
зрозумi , де лiпше, - чи в артiлi, чи в одноосiбному господарствi.
Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свiдомостi не
дiйшло, - вовча думка сидiла пiд капелюхом в Тимоша Дилди:
- А мо' воно ненадовго?
Колгоспи собi росли, розвивалися, багатiли, а колгоспнi люди жили собi
та поживали.
Дивилися колгоспники на одноосiбника Тимоша Iвановича Дилду та
посмiхалися:
- Ну, живи собi! Нам що, дилдуй далi! Виходить, значить, що вийшло воно
не на "недовго", - як думав Дилда, - а зовсiм навпаки - назавжди.
От одного вечора, коли Тимiш Iванович Дилда та Салимонiя Пилипiвна
Дилда (дiтей у них не було) сiли вечеряти, Тимiш Iванович Дилда говорить
Салимонi© Пилипiвнi Дилдi:
- Салимонько!
- Га?
- Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся!
- Мо' сирiвцю внести?
- Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа!
- Мо' десь засвербiло?
- Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дiiлда.
- Ох, i засвербiло ж, та тiльки не з того боку!
Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi
було тихо.
- Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда.
- Га?
- Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?!
- Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до
печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка,
ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем лежанку. Потiм ухопила
ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама
в почви та тодi ще раз:
-Ой!
Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув:
- Салимонько, сядь!
- Я вже сидю!
Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда
записалися.
Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й
кивали головами.
Салимонiя Пилипiвна витирала хусточкою очi, а Тимiш Iванович скреготiв
зубами.
Посидiвши отак одне проти одного, Тимiш Iванович казав:
- Стелись!
Салимонiя Пилипiвна слалася. Потiм вони лягали спати... Не спалося.
Салимонiя Пилипiвна Дилда питала в Тимоша Iвановича Дилди:
- I чого ти не спиш, Тимочко?
- Думаю!
- По що ж ти, Тимочко, дума ш?
- Думаю, де б отих гемонських трудоднiв позичити!
I довго-довго не засипали Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна
Дилда.
Час iшов.
Колгоспи росли, розросталися.
Ох, i трудоднiв же було у роботящих, у чесних колгоспникiв. Ой, i
трудоднiв...
Та восени, було, до таких колгоспникiв, - у кого - ой, трудоднiв! -
пiдгуркочував грузовик, а на грузовику чували, а в чувалах зерно:
- Забирай, товаришу Чесний, забирай трудоднi сво©! - гукав до хазя©на
шофер. - Печи пироги та розпишись у квитанцi©!
- Ой, хай тобi щастя! - говорив хазя©н. - Ти поможи хоч вивантажити!
- Допомогти можна!
- А на пироги забiгай, будь ласка!
- I забiгти можна!
Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда, як записалися до
колгоспу, - сильно дуже почали болiти.
До непритомi© просто!
Як ото треба на роботу йти, так Тимоша Дилду щось таке як ухопить за
поперека. - Ну, нi поворухнутись, нi нахилитись!
- Отут! Ось дайте руку, я вам покажу! Отут-отут! Ото-то-то!! Ой! Як
тiльки щось важкеньке вiзьму, чи вила, чи лопату, - воно як штриконе, -
криком кричу! Баба Волосиха казала, що важкого, боже борони! Та нащо вам -
паляниця i та шкодить! Як з цiло© починаю та ще з четвертиною сала, -
штрика! Так штрика, що в очах жовто! Я вже не знаю, що й робити. Баба
Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже
мужеська болiсть!
Коли Тимоша Iвановича Дилду хапало за поперека, то Салимонiю Пилипiвну
Дилду, навпаки, - брало отут - пiд грудьми:
- Пiдкочу ться, пiдкочу ться пiд груди, а потiм як придавить - гвалт! В
очах у мене нiби курка зозуляста - ряботить-ряботить, а потiм узяло нiби й
розпливлося... А я й не знаю, чи я жива, чи мертва! А потiм
пiшло-пiшло-пiшло, - звиняйте, все на низ! Баба Волосиха, - а вона баба
тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже женська болiсть.
Сильно дуже хворiли Дилди - i Тимiш Iванович, i Салимонiя Пилипiвна.
Одпускало ©х тiльки тодi, коли треба було до мiста ©хати, - чи там
я чка везти, чи масло, чи там картоплю...
Довго тривала така у Дилдiв хвороба.
Щороку трудоднiв у них було чимало: у Тимоша Iвановича Дилди днiв iз
тринадцять, а в Салимонi© Пилипiвни днiв не менше як одинадцять...
Ну, й що?
А нiчого! Вигнали Дилдiв iз колгоспу.
I добре зробили.
1948
"ЗЕНIТКА"
Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
- Як дiла, дiдусю? Драстуйте!
- Драстуйте! Дiла? Дiла - нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, -
гут!
- I по-нiмецькому, дiдусю, навчились?
- Атож. У соприкосновенi© з ворогом був, - от i навчився.
- I довго, дiдусю, соприкасалися?
- Та не так, щоб й довго, а проте тро й од мене "у соприкосновенi з
землею" пiшли. Загребли трьох отам на вигонi... I могилу вони були
насипали й хреста поставили: так як нашi оце повернулись, я й хреста
порубав i могилу по вiтру розвiяв... Щоб i слiду од поганi не було.
- ...Розказати, кажете? Ну, слухайте.
...Наближалися фашисти; знелюднiло наше село. Кiлька старих бабiв
тiльки й лишилося. Опинився й я по той бiк рiчки, в лiсi, у партизанах.
Обiда хлопцям варив, конi пас. Та й закортiло менi подивитися, хто ж у
мо©й хатi за хазя©на тепер править, бо одинцем я жив, один, як палець. От
одного разу пiдiйшов я до рiчки, як уже добре смерклось, витяг з очерету
човна, сiв, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березi.
Висадився десантом, а потiм перебiжками, перебiжками помiж соняшниками, та
за хлiвом у лопухах i замаскувався. Замаскувався i сидю. А в хатi, бачу,
свiтло горить, гомонять, чую, дехто спiвати зрива ться.
Я сидю, чекаю: хай, думаю собi, як поснуть, тодi вже я прийму рiшенi .
Довгенько довелось чекати. Коли ось дверi на ганок - рип! - виходять тро :
дво , чую, фашисти, а третiй Панько Нужник, - за старосту вони його
призначили. Батько його крамничку в нас держав, а воно, сопливе,
виплакало, щоб його в колгосп прийняли. А тепер, бач, ста-а-ро-ста! Вийшли
й прямують до хлiва. А в хлiвi в мене на горищi трохи сiна було... Так ото
Панько ©х туди ночувати веде, бо в хатi душно. Полiзли вони на горище,
полягали. Чую, - хропуть. Я з лопухiв потихесеньку, навшпиньки, у хлiв. У
руках у мене вила-трiйчата залiзнi. Я розмахуюсь та крiзь лiсу вилами -
раз, два, три!
Як заверещать вони там, як закричать:
- Вас iст дас?
А Нужник:
- О, рятуйте! Хтось iз землi з зенiтки б' !
Ага, думаю, сукинi ви сини, уже мо© вила вам за зенiтку здаються,
почекайте, ще не те буде. Та з тим знову перебiжками у берег, на човна й
на той бiк. За три днi поздихали вони всi тро : так переказували потiм iз
села. Я ©м вилами животи попротикав. Отаке мо з ворогом соприкосновенi .
- Скiльки ж вам, дiду, лiт?
- Та хто зна! Чи сiмдесят дев'ять, чи вiсiмдесят дев'ять? Хiба ©х
полiчиш? Знаю, що дев'ять, а яких саме, уже й не скажу.
- I ото ви не побоялись, - один на трьох?
- Побоявся? Та, чоловiче божий, вiйна - це ж мо рiдне д ло. Я ж увесь
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ПЕРШИЙ ДИКТАНТ
I
Давно-давно це було.
Було це за тих часiв, про якi старi нашi люди, жартувавши, казали:
"Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!"
А тодi таки справдi був цар, хоч i звався вiн не Опеньком, а Миколою, i
були на нашiй землi пани помiщики та капiталiсти.
А жили ми на хуторi, i вiд хутора до села було тодi верстов зо три, а
тепер, значить, кiлометрiв три з гаком.
На хуторi було з десяток хатiв, а навкруги - лiс, де росли високi
ялинки, розложистi клени i могутнi, у три-чотири обхвати дуби...
А лiщини то©, лiщини! Як пiшла густими зеленими кущами лiщина понад
хутором по узлiссю, то аж до охтирського шляху прослалася, а потiм
повернула на Рубани, з Рубанiв на Шаповалiвку, i аж до самiсiнького
Рибальського хутора все лiщина та й лiщина...
А як уродить було горiхiв! Щодня ми тих горiхiв повнiсiнькi пазухи було
приносили, а мати ©х посушать, i взимку такi були ласощi в недiлю: i
соняхи, i гарбузцi, i горiхи...
Луска мо було, луска мо тi соняхи з гарбузцями та з горiхами, аж язики
подубiють, мати дивляться та тiльки покрикують:
- За©ди, за©ди повитирайте!
Того часу було нас у батька з матiр'ю п'ятiрко: найстаршенька сестриця
Парася, а пiд нею був я, а пiсля мене знайшовся в капустi братик Iвасик, а
пiсля Iвасика лелека принiс сестричку Пистинку - потiм iще, не пам'ятаю
вже де, знайшлися двi сеструнi.
Це нас було на той час, що про нього оце розповiда мо.
А пiзнiше приносили нам братикiв i сестричок i лелеки, i в капустi ©х
знаходили, i з колодязя витягали.
Дванадцятко всього в батька з матiр'ю було нас братикiв та сестричок.
Найменшеньку сестричку Орисю баба Секлета на вгородi пiд калиновим
кущем iзнайшла.
Ох i плаксива була Орися, i перед тим, як заголосити, скривиться, було,
скривиться, нiби калинову ягоду розкусила.
Мати, гойдаючи ©©, все було приказувала:
- Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета пiд калиновим кущем
iзнайшла! Усе тобi кисло!
А тепер сестричка Орися - лiкар, завiду в районi родильним домом,
дiточок вона лiку , щоб здоровi були i не скиглили.
II
На хуторi школи не було, не було на хуторi й церкви з
церковноприходським "вчилищем", i зростали хуторяни здебiльше
неписьменними, бо навiть i до вбогого дякового "письменства" годi було
прилучитися, - дяка на хуторi не було.
А як нашим батькам кортiло, - до болю! - щоб ми, ©хнi дiти, вивчилися
читати й писати, бо як залетить у хутiр якийсь лист iз далеко© солдатчини,
то й того не було кому вичитати, - загорталося того листа в бiленьку
хустинку i чимчикувалося з ним аж до села, до вчительки, або дяка, чи до
"сид льця" в марнопольцi:
- Прочитайте, прошу я вас! Я вам ось i крашанок принесла!
Учителька в селi була дуже старенька й кволенька, - ©й з листами
соромилися надокучати, отже, вичитували листи дяк iз "сид льцем" - i
складали до сво©х комiрчин хуторськi крашанки.
Вчити дiтей! То нiчого, що школа далеко, що дiтям i в осiннi дощi, i в
зимовi хуртовини доводилося ходити десятки кiлометрiв туди й сюди! Пiшки -
це пiвлиха, найбiльше лихо, не переборене для бiльшостi батькiв, - чоботи!
- От уже на ту зиму Парасi й до школи час, а де ж тих чобiт узяти?
Парасi чоботи таки справили. Померла навеснi бабуся, з ©хнiх старих
шкарбанiв перетягли на Парасю. Хоч i непоказнi, а проте чобiтки, а як
дьогтем вишмарували, ще й блистять.
Почала Парася до школи ходити, а вечорами сто©ть, було, бiля каганця та
все: "А-а-а", "Би-би-би"...
I ми, меншенькi, обсядемо ©© та й собi за нею: "А-а-а", "Би-би-би"...
Аж доки, було, мати:
- Ану, грамотi©, спати!
Наступно© зими i менi теж випадало йти до школи.
- А чоботи?! Де ж тих чобiт насправлятися?! - бiдкалися мати, бо батька
ми вдома бачили коли-не-коли, - вiн наймитував у панськiй економi©, був
бiля панських коней за конюха.
Якось у недiлю прийшов з економi© додому батько, довго вони з матiр'ю
мiркували, де взяти для мене чоботи до школи ходити. Так-таки вони чобiт
для мене i не вигадали, а вирiшили, що ми з Парасею ходитимемо до школи по
черзi - один день вона, а один день я.
Почав, отже, ходити i я до школи.
Вчила нас добро© душi старенька вчителька Марiя Андрi©вна, маленька,
роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася в теплу хустку i все
- кахи! кахи! Усе кахикала.
А добра, добра була, ласкава та лагiдна.
Як закрутить, було, взимку хуртовина, нiколи вона нас, хутiрських
школярiв, не пустить, було, додому на хутiр, залишить у школi на нiч,
дасть кулешику чи я чнi насмажить, чайком напо©ть, та ще й з цукерками,
бiля груби на пiдлозi рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку
покладе, подивиться, як пороззува мося i чи не мокрi в нас ноженята, - як
вогкi, накаже насухо повитирати, онучi на лежанцi порозгортати, чобiтки
пiд грубку постановити, тодi чимось теплим повкрива нас:
- Спiть, дiтки!
А сама сидить бiля столу та все чита , все чита та кахика ...
А вранцi побудить нас i поснiдати дасть.
I коли вона, старенька, спала, хтозна!
Любили ми стареньку нашу вчительку Марiю Андрi©вну - дуже! I любили, i
слухали ©©, бо мати було i Парасi, i менi завжди наказували:
- Слухайтеся Марi© Андрi©вни i не дратуйте ©©! Такiй учительцi, як
наша, низенько вклонятися треба!
Ой, як давно це було, а й досi в нас старi люди . згадують чудесно©
душi людину, народну вчительку Марiю Андрi©вну, i ©© могила влiтку завжди
квiтами уквiтчана: колишнi учнi пам'ятають про не©.
Училися ми...
III
Вже третю зиму ходив я до школи. Парася походила до школи тiльки двi
зими'i на тому закiнчила свою освiту, бо в нас iще добавилося тро
братикiв i сестричок, i матерi самiй годi було з такою оравою впоратися.
Чобiтьми ми чергувалися вже з братиком Iвасиком. I от одного дня пiсля
рiздвяних канiкул увiходить до класу Марiя Андрi©вна та i зверта ться до
нас, що ходили до школи третю зиму, були, значить, уже в третiй групi:
- От що, дiти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати. Я
проказуватиму, диктуватиму, а ви пильненько вслухайтеся i пишiть у сво©х
зошитах те, шо я вам диктуватиму! Виймiть зошити!
- I в книжечку не дивитися? - залунало з усiх парт.
- Не дивитися! На те й диктант! От i дiзна мося, як ви вивчилися
писати! Ви ж iз книжок списували? Пригадуйте, як у книзi слова напечатанi,
бо траплятиметься багацько таких слiв, що ви ©х iз книг списували... Не
спiшiть, думайте... Ну, починаю... Майте на увазi, що навеснi будуть для
вас випускнi iспити (як ми називали - "здаменти"), а на iспитах
обов'язково буде диктовка, диктант.
Почала Марiя Андрi©вна диктувати.
Всього першого диктанта я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу
дуже добре.
Диктувалося росiйською мовою, бо шкiл на рiднiй укра©нськiй мовi за
царя на Укра©нi не було.
Ось проказала Марiя Андрi©вна:
- "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком
великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской
породы".
Прочитала Марiя Андрi©вна це саме i вдруге... Ми зашелестiли зошитами,
зашарудiли перами.
На другий день Марiя Андрi©вна принесла перевiренi нашi зошити з
диктантом.
Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже,
сказать, удало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з
господами та з собачкою "испанской породы" не витримала, зайшлася веселим
смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже просто
впала в крiсло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
- Ну що ви понаписували?! О господи! I де ви таке чули?
Ми пона©жачувалися...
- Вас шiстнадцять учнiв, i п'ятнадцять iз вас понаписувало: "...За
коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що
на свiтi собаки пансько© чи не пансько© породи i щоб вони лаялися? Порода
"испанская", сть таке государство - Iспанiя, а собаки не лаються, а
"лают", по-нашому "гавкають". Зрозумiв? - запитала вона мене.
- Та не дуже, Марi Андрi©вно! Я собi думав, пани ©дуть, то й собака в
них пансько© породи, батько часто говорять, що ©х пан та бариня лають, я й
думав, що коли пани лаються, то й собаки ©хнi не кращi за них i теж
лаються...
- А воно, бач, i не так! - засмiялася Марiя Андрi©вна. - Та в тебе ще й
без того багато помилок. Поставила я тобi двiйку! Пiдтягтись треба! Сiдай!
Я сiв i ледве не заплакав:
- Здохла б вона йому, та собачка, разом iз панами!.
1955
ФАЗАНИ
- Дiдусю, а коли ти мене на охоту вiзьмеш? Я теж хочу зайчика
встрелити!
Отак завжди маленький Павлик прохав свого дiдуся-мисливця, як тiльки
дiдусь брався за рушницю.
Дiдусь гладив Павлика по голiвцi:
- Вiзьму, вiзьму, Павлику, ти ще маленький, пiдростеш, тодi й вiзьму...
Дiдусь дуже любив маленького Павлика i завжди йому розповiдав про
зайцiв, про вовкiв, про лисичок, про всiх звiрiв, що вiн ©х полював.
А одного разу прийшов iз лiсу та й каже:
- Павлику, а я фазана бачив.
- Де ти, дiду, фазана бачив?
- У нашому лiсi!
- Якого фазана?
- Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологiчному парку.
- Iз отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою
загина ться?
- З таким самим! Фазанiв, Павлику, привезли у наш лiс аж iз далекого
Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
- Дiдусю, вiзьми мене, будь ласка, в лiс фазанiв полювати!
Дiдусь якось так загадково посмiхнувся та й каже:
- Добре, Павлику! Взавтра пiдемо в лiс до фазанiв.
Маленькому Павликовi так хотiлося пiти з дiдом на фазанiв, що вiн i
вночi прокидався та все питав маму:
- Мамо! Чи скоро вже ранок?
- Спи, Павлику! Спи! Дiдусь без тебе в лiс не пiде! Раз уже вiн сказав,
що тебе вiзьме, то, значить, вiзьме.
Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дiд уже ходить по кiмнатi,
одягнений у повстяки, у ватянi штани i кожушок...
- Дiдусю, - крикнув Павлик, - а мене хiба не вiзьмеш?
- Вiзьму, Павлику, вiзьму! Одягайся! Тiльки добре одягайся, бо бачиш,
скiльки за нiч снiгу нападало!
Павло тепло одягся: i светр, i теплi рейтузи надiв, i валянки, i
шапку-ушанку...
- Ну, я вже готовий, дiдусю! Бери рушницю, та й пiдемо! - каже до
дiдуся Павлик. А дiд йому:
- Нi, Павлику, ми сьогоднi рушницi не братимемо! Ми щось iнше сьогоднi
для фазанiв вiзьмемо. Ходiмо!
Вийшли дiдусь з Павликом з хати та й пiшли пiд повiтку.
А пiд повiткою дiдусь заранi заготував кiлька снопiв з ячменю.
Невимолочених, iз зерном,
Та серед великих снопiв i кiлька маленьких було - для Павлика.
- От з якими "рушницями" полюватимемо фазанiв ми з тобою, Павлику!
Та й розповiв дiдусь Павликовi про те, як треба оберiгати взимку птицю,
i не тiльки фазанiв, що оце тiльки ©х привезли до нашого лiсу, а й всiляку
птицю:
i курiпок, i синичок, i щигликiв, що взимку, як випаде снiг, не мають
змоги знайти собi ©жу...
Дiдусь iз Павликом пiшли до лiсу, розгорнули на галявинi снiг i поклали
снопики ячменю...
- Давай, Павлику, захова мося отут, за лiщиною! Подивишся, який
червоний красунь фазан зараз до ячменю прибiжить.
I справдi, - тiльки-но вони присiли за кущем лiщини, збоку щось
заквоктало, залопотiло крильми, i чудесний червоний красунь фазан iз
хвостом дугою пiдбiг до снопа i почав клювати зерно.
Дiдусь обняв Павлика та й каже:
- Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снiгу, пiдгодовуй
пташку, в лiсi! Добре?
- Добре, - вiдповiв Павiлик.
1952
ЧУХРА НЦI
(Спроба характеристики)
ПЕРЕДМОВА
"Чухра©нцi", як ми зна мо, це дивацький нарiд, що жив у чудернацькiй
кра©нi "Чукрен".
Кра©на "Чукрен" була по той бiк Атлантиди.
Назва - "чухра©нцi" (i про це ми зна мо) - постала вiд того, що нарiд
той завжди чухався...
В цiй мо©й науковiй працi ми спробу мо, за виконаними матерiалами,
зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.
РОЗДIЛ I
Кра©на "Чукрен", як про те свiдчать матерiали, знайденi при розкопках
гробницi чухра©нського царя Передери-матнюрiохора, розлягалася на чималiм
просторiнi вiд бiблiйсько© рiчки Сону до бiблiйсько© рiчки Дяну. Бiля
рiчки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гiр. Це - на заходi...
Пiвдень кра©ни "Чукрен" обмивало море з водою синього кольору. Синiм те
море зробилося дуже давно, ще тодi, коли найбiльша в свiтi катаклiзма -
бог оддiлив океани вiд землi. Тодi те море хотiло зробитися океаном -
надулося, посинiло, та так синiм на ввесь свiй вiк i залишилося.
В син море текла найулюбленiша чухра©нцями рiчка Дмитро. А на
пiвденному заходi була велика рiчка Дсiтро. Од цих рiчок i чухра©нцi
прибрали назв: Наддмитрянцiв i Наддсiтрянцiв. Наддмитрянцi - це тi, що
жили над рiчкою Дмитром, а Наддсiтрянцi - над Дсiтром.
Чухра©нцiв було чимало i щось понад тридцять мiльйонiв,- хоч здебiльша
вони й самi не знали, хто вони такi суть...
Як запитають було ©х:
- Яко© ви, лорди, нацi©?
Вони, почухавшись, одповiдають:
- Та хто й зна?! Живемо в Шенгерi вцi. Православнi.
"Чукрен" була кра©на хлiборобська. На ланах ©© на широких росли незнанi
тепер хлiба: книшi, паляницi, перепiчки...
А найбiльше чухра©нцi любили на вгородах соняшники.
- Хороша,- казали вони,- рослина. Як зацвiте-зацвiте-зацвiте.
А потiм як i схилить i сто©ть перед тобою, як навколюшках... Так нiби
вiн - ти, а ти - нiби пан. Уперто покiрлива рослина. Хороша рослина.
РОЗДIЛ II
Мали чухра©нцi цiлих аж п'ять глибоко нацiональних рис. Цi риси
настiльки були для них характернi, що, коли б котрийсь iз них загубився в
мiльйоновiй юрбi собi подiбних iстот, кожний, хто хоч недовго жив серед
чухра©нцiв, вгада :
- Це - чухра©нець.
I нiколи не помилиться...
Його (чухра©нця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його
корпуса - все це так i випира отi п'ять голiвних рис його симпатично©
вдачi.
Риси цi, як на ту старовинну термiнологiю, звалися так:
_1. Якби ж знаття?_
_2. Забув._
_3. Спiзнивсь._
_4. Якось то воно буде!_
_5. Я так i знав._
Розглянемо поодинцi всi цi п'ять характерних для чухра©нця рис.
Нагада мо тiльки, що розкопанi матерiали сильно потерпiли од
тисячолiтньо© давнини, а декотрi з них й понадриванi так, нiби на цигарки,
хоч матерiали тi нi на книжки з сiльського господарства, нi на газети не
подiбнi.
Одну з книжок, писану вiршами, викопано разом iз глечиком.
Академiки кажуть, що, очевидно, чухра©нцi накривали глечики з молоком
поезi ю: настiльки в них була розвинена вже тодi культура.
Книжка дуже попсована, вся в сметанi. Сметана та взялася струпом.
Хiмiчний дослiд того струпа виявив, що то - крейда. Як догадуються вченi,
сметану ту було накрито книжкою бiля якогось великого мiста.
Отже, дуже тяжко працювати над тими матерiалами. Через те
характеристика кожно© нацiонально© чухра©нсько© риси може бути не зовсiм
повна.
Ми заранi просимо нам те дарувати. Не ми в тому виннi, а тисячолiття.
Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й мiсця, навряд чи
зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожно© з них наочних
прикладiв: так, ми гада мо, буде й швидше, й для широкого загалу
зрозумiлiше.
_Якби ж знаття_
Найхарактернiша для чухра©нцiв риса. Риса-мати. Без не© чухра©нець, а
риса ця без чухра©нця - не риса.
Повстала ця риса в чухра©нцiв от з якого приводу. Вшивав один iз них
хату. Злiз аж до бовдура i посунувся. Сунеться й кричить:
- Жiнко! Жiнко! Соломи! Соломи! Соломи!..
Геп!
- Не треба...
Це, значить, кричав чухра©нець жiнцi, щоб вона, доки вiн гепне, соломи
на те мiсце, де вiн гепне, пiдiслала. Не встигла жiнка цього зробити. Тодi
виходить: "Не треба".
I от пiсля цього й укоренилася глибоко ця риса в чухра©нцеву вдачу. Як
тiльки яка притичина, зразу:
- Якби ж знаття, де впадеш,- соломки б пiдiслав.
Або:
- Якби знаття, що в кума пиття...
I так в кожнiм випадку життя чухра©нського цивiлiзованого.
От будують чухра©нцi яку-небудь будiвлю громадську. Збудували. А вона
взяла i упала. I зразу:
- Якби ж знаття, що вона впаде, ми б ©© не сюди, а туди будували.
серед матерiалiв характерний запис, як попервах чухра©нцi свою
культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потiм за щось завелись,
зразу за голоблi (була в них така зброя, на манiр лицарських
середньовiчних списiв) та як зчепились полемiзувати...
Полемiзували-полемiзували, аж дивляться - у всiх кров тече... Тодi
повставали й стогнуть:
- Якби ж знаття, що один одному голови попровалю мо, не бились би.
Сильно тодi в них культура затрималася... Та й не дивно: з
попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...
Вирiшили якось вони театр органiзувати. Запросили спецiальну людину.
Бiгали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Пiдвела ©х та
людина: не органiзувала театра, а зовсiм навпаки.
Тодi почухались.
- Якби ж знаття...
I почали знову.
I не було жоднiсiнького чухра©нця без отого знаменитого:
- Якби ж знаття...
_Якось-то воно буде. Я так i знав._
З цi ю головною рисою тiсно з' днанi четверта й п'ята риси в
чухра©нцiв, а саме: _"якось-то воно буде"_ та _"я так i знав"._
Коли чухра©нцi було починають якусь роботу, хоч би в якiй галузi
©хнього життя та робота виникла, i коли хто-небудь чи збоку, чи, може,
трохи прозорливiший зауважив:
- А чи так ви робите?
Чухра©нець обов'язково подума трiшки, почуха ться i не швидко прокаже:
- Та© Якось-то вже буде!
I почина робити...
Коли ж побачить, що наробив, аж пальцi знати, тодi:
- Я так i знав!
- Що ви знали?
- Та що отак буде!
- Так навiщо ж ви робили?
- Якби ж знаття...
- Так ви ж кажете, що знали?
- Так я думав, що якось-то воно буде!
Один iндiйський мудрець, коли йому про це тодi розповiдали, сказав:
- Дивне якесь perpetuum mobile.
_Забув. Спiзнивсь._
Друга риса - "забув" i третя - "спiзнивсь" характернi так само риси для
чухра©нцiв, але вони особливих пояснень, гада мо, не потребують...
- Чому ви цього не зробили?
- I-i-i-ти! Забув! Дивись?!
Або:
- Чого ж ви не прийшли?
- Та засидiвсь, глянув, дивлюсь - спiзнивсь! Так я й той... облишив.
Якось-то, сам собi подумав, воно буде.
Iстинно дивний народ.
РОЗДIЛ III
Кра©ну "Чукрен" залила стихiя разом iз Атлантидою. Один чухра©нський
поет, грiзно© стихi© перелякавшися, залiз на височенну вербу й чекав
смертi. Коли вода вже заливала його притулок, вiн продекламував журно:
Ой, поля, ви, поля,
Мати рiдна земля,
Скiльки кровi i слiз
По вас вiтер рознiс.
А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин i, захлинаючись
уже, промовив:
- I все по-дурному!
ПIСЛЯМОВА
Читав я оцi всi матерiали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши,
замислився i зiтхнув важко, а з зiтханням тим само по собi вилетiло:
- Нiчого. Якось-то воно буде. Тьху!
ДИЛДА
Дилда, Тимiш Iванович, такий собi на свiтi.
Прiзвище таке в нього: Дилда.
Коли заснувався в його селi колгосп, Дилда, Тимiш Iванович, сильно
покрутив носом, - отак: круть-круть-круть! - i сказав сво©й жiнцi
Салимонi© Пилипiвнi Дилдi:
- Гуртове - чортове!
Залишився тодi Тимiш Iванович Дилда одноосiбником.
Ну, що ж: одноосiбник, коли вiн чесний, коли вiн викону все те, що вiд
чесного радянського громадянина вимага ться, - одноосiбник у нас всi
громадськi права ма .
Не дiйшло, значить, iще до свiдомостi людини, що колективна, артiльна
праця кориснiша, вигiднiша, - ну, й хай собi хазяйну окремо, - колись
зрозумi , де лiпше, - чи в артiлi, чи в одноосiбному господарствi.
Про Тимоша Дилду ми б не сказали, що щось десь до його свiдомостi не
дiйшло, - вовча думка сидiла пiд капелюхом в Тимоша Дилди:
- А мо' воно ненадовго?
Колгоспи собi росли, розвивалися, багатiли, а колгоспнi люди жили собi
та поживали.
Дивилися колгоспники на одноосiбника Тимоша Iвановича Дилду та
посмiхалися:
- Ну, живи собi! Нам що, дилдуй далi! Виходить, значить, що вийшло воно
не на "недовго", - як думав Дилда, - а зовсiм навпаки - назавжди.
От одного вечора, коли Тимiш Iванович Дилда та Салимонiя Пилипiвна
Дилда (дiтей у них не було) сiли вечеряти, Тимiш Iванович Дилда говорить
Салимонi© Пилипiвнi Дилдi:
- Салимонько!
- Га?
- Що, пак я тобi хотiв сказати? От забувся!
- Мо' сирiвцю внести?
- Та який там сирiвець?! Не в сирiвцi справа!
- Мо' десь засвербiло?
- Ой, засвербiло! Ой, засвербiло! - аж скрикнув Тимiш Iванович Дiiлда.
- Ох, i засвербiло ж, та тiльки не з того боку!
Замовк Тимiш Iванович Дилда. Сопла Салимонiя Пилипiвна Дилда. У хатi
було тихо.
- Салимонько! - раптом промовив ТнмIш Iванович Дилда.
- Га?
- Ой, мабуть, у колгосп записуватись треба?!
- Ой! - ойкнула Салимонiя Пилипiвна. Пiдскочила з мiсця, пiдбiгла до
печi, одскочила вiд печi, мотонулася до мисника, од мисника до зачiпка,
ухопила чомусь рогача й почала пiдважувати рогачем лежанку. Потiм ухопила
ночви, поставила на лiжу, дiжу з ночвами поставила на помийницю, сiла сама
в почви та тодi ще раз:
-Ой!
Тимiш Iванович Дилда схопився з мiсця й несамовито крикнув:
- Салимонько, сядь!
- Я вже сидю!
Одне слово, в колгосп Тимiш Iванович Дилда й Салимонiя Пилипiвна Дилда
записалися.
Вечорами вони сидiли одне проти одного, дивилися одне одному в очi й
кивали головами.
Салимонiя Пилипiвна витирала хусточкою очi, а Тимiш Iванович скреготiв
зубами.
Посидiвши отак одне проти одного, Тимiш Iванович казав:
- Стелись!
Салимонiя Пилипiвна слалася. Потiм вони лягали спати... Не спалося.
Салимонiя Пилипiвна Дилда питала в Тимоша Iвановича Дилди:
- I чого ти не спиш, Тимочко?
- Думаю!
- По що ж ти, Тимочко, дума ш?
- Думаю, де б отих гемонських трудоднiв позичити!
I довго-довго не засипали Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна
Дилда.
Час iшов.
Колгоспи росли, розросталися.
Ох, i трудоднiв же було у роботящих, у чесних колгоспникiв. Ой, i
трудоднiв...
Та восени, було, до таких колгоспникiв, - у кого - ой, трудоднiв! -
пiдгуркочував грузовик, а на грузовику чували, а в чувалах зерно:
- Забирай, товаришу Чесний, забирай трудоднi сво©! - гукав до хазя©на
шофер. - Печи пироги та розпишись у квитанцi©!
- Ой, хай тобi щастя! - говорив хазя©н. - Ти поможи хоч вивантажити!
- Допомогти можна!
- А на пироги забiгай, будь ласка!
- I забiгти можна!
Тимiш Iванович Дилда i Салимонiя Пилипiвна Дилда, як записалися до
колгоспу, - сильно дуже почали болiти.
До непритомi© просто!
Як ото треба на роботу йти, так Тимоша Дилду щось таке як ухопить за
поперека. - Ну, нi поворухнутись, нi нахилитись!
- Отут! Ось дайте руку, я вам покажу! Отут-отут! Ото-то-то!! Ой! Як
тiльки щось важкеньке вiзьму, чи вила, чи лопату, - воно як штриконе, -
криком кричу! Баба Волосиха казала, що важкого, боже борони! Та нащо вам -
паляниця i та шкодить! Як з цiло© починаю та ще з четвертиною сала, -
штрика! Так штрика, що в очах жовто! Я вже не знаю, що й робити. Баба
Волосиха, - а вона баба тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже
мужеська болiсть!
Коли Тимоша Iвановича Дилду хапало за поперека, то Салимонiю Пилипiвну
Дилду, навпаки, - брало отут - пiд грудьми:
- Пiдкочу ться, пiдкочу ться пiд груди, а потiм як придавить - гвалт! В
очах у мене нiби курка зозуляста - ряботить-ряботить, а потiм узяло нiби й
розпливлося... А я й не знаю, чи я жива, чи мертва! А потiм
пiшло-пiшло-пiшло, - звиняйте, все на низ! Баба Волосиха, - а вона баба
тямуща! - казала, що то якась сурйозна дуже женська болiсть.
Сильно дуже хворiли Дилди - i Тимiш Iванович, i Салимонiя Пилипiвна.
Одпускало ©х тiльки тодi, коли треба було до мiста ©хати, - чи там
я чка везти, чи масло, чи там картоплю...
Довго тривала така у Дилдiв хвороба.
Щороку трудоднiв у них було чимало: у Тимоша Iвановича Дилди днiв iз
тринадцять, а в Салимонi© Пилипiвни днiв не менше як одинадцять...
Ну, й що?
А нiчого! Вигнали Дилдiв iз колгоспу.
I добре зробили.
1948
"ЗЕНIТКА"
Сидить дiд Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
- Як дiла, дiдусю? Драстуйте!
- Драстуйте! Дiла? Дiла - нiчого! Дiла, як казали отi песиголовцi, -
гут!
- I по-нiмецькому, дiдусю, навчились?
- Атож. У соприкосновенi© з ворогом був, - от i навчився.
- I довго, дiдусю, соприкасалися?
- Та не так, щоб й довго, а проте тро й од мене "у соприкосновенi з
землею" пiшли. Загребли трьох отам на вигонi... I могилу вони були
насипали й хреста поставили: так як нашi оце повернулись, я й хреста
порубав i могилу по вiтру розвiяв... Щоб i слiду од поганi не було.
- ...Розказати, кажете? Ну, слухайте.
...Наближалися фашисти; знелюднiло наше село. Кiлька старих бабiв
тiльки й лишилося. Опинився й я по той бiк рiчки, в лiсi, у партизанах.
Обiда хлопцям варив, конi пас. Та й закортiло менi подивитися, хто ж у
мо©й хатi за хазя©на тепер править, бо одинцем я жив, один, як палець. От
одного разу пiдiйшов я до рiчки, як уже добре смерклось, витяг з очерету
човна, сiв, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березi.
Висадився десантом, а потiм перебiжками, перебiжками помiж соняшниками, та
за хлiвом у лопухах i замаскувався. Замаскувався i сидю. А в хатi, бачу,
свiтло горить, гомонять, чую, дехто спiвати зрива ться.
Я сидю, чекаю: хай, думаю собi, як поснуть, тодi вже я прийму рiшенi .
Довгенько довелось чекати. Коли ось дверi на ганок - рип! - виходять тро :
дво , чую, фашисти, а третiй Панько Нужник, - за старосту вони його
призначили. Батько його крамничку в нас держав, а воно, сопливе,
виплакало, щоб його в колгосп прийняли. А тепер, бач, ста-а-ро-ста! Вийшли
й прямують до хлiва. А в хлiвi в мене на горищi трохи сiна було... Так ото
Панько ©х туди ночувати веде, бо в хатi душно. Полiзли вони на горище,
полягали. Чую, - хропуть. Я з лопухiв потихесеньку, навшпиньки, у хлiв. У
руках у мене вила-трiйчата залiзнi. Я розмахуюсь та крiзь лiсу вилами -
раз, два, три!
Як заверещать вони там, як закричать:
- Вас iст дас?
А Нужник:
- О, рятуйте! Хтось iз землi з зенiтки б' !
Ага, думаю, сукинi ви сини, уже мо© вила вам за зенiтку здаються,
почекайте, ще не те буде. Та з тим знову перебiжками у берег, на човна й
на той бiк. За три днi поздихали вони всi тро : так переказували потiм iз
села. Я ©м вилами животи попротикав. Отаке мо з ворогом соприкосновенi .
- Скiльки ж вам, дiду, лiт?
- Та хто зна! Чи сiмдесят дев'ять, чи вiсiмдесят дев'ять? Хiба ©х
полiчиш? Знаю, що дев'ять, а яких саме, уже й не скажу.
- I ото ви не побоялись, - один на трьох?
- Побоявся? Та, чоловiче божий, вiйна - це ж мо рiдне д ло. Я ж увесь