Страница:
червоними смугами, я потроху оговтався i почав нишком розглядати панянок.
Маленька гладка Кiтi з пухкими губками, якi вона раз у раз вередливо
закопилювала, менi не подобалась: "Мабуть, злючка й вереда",- подумав я i
бiльше не звертав на не© уваги. Зате вiд старшо©, Мерi, я не мiг одiрвати
сво©х очей, якi самi, поза мо ю волею, тяглись до ©© струнко© статури,
ясного високого чола, великих зеленавих очей i двох русявих кiс. Вони
лежали ©й на спинi, але часто заважали грати, бо, коли Мерi нахилялась,
щоб стукнути молотком кулю, коси спадали ©й наперед i, розплiтаючись,
затуляли золотим серпанком ©© скронi. Одного разу, вiдкидаючи за плече
неслухняну косу, Мерi випадково зачепила кiнчиком ©© мою щоку.
- Пардон! - перепросила вона мене по-французьки,
'.як то водилось у ©хнiй сiм'©, i винувато глянула на мене. Та, видимо,
почуття блаженства, що пройняло мене всього вiд того легкого дотику до
мо © щоки м'якого дiвочого волосся, розлилось на мо му обличчi. Мерi
здивовано розплющила сво© i без того великi очi, пильно вдивляючись у
мене. Потiм, ледве помiтно усмiхнувшись, рiзким рухом низько нахилилась
над кулею. Цi © маленько© сцени не помiтив нi Анемподист, що безжурно
наспiвував собi якийсь бравурний вiйськовий марш, нi Кiтi, боячись
програти, стежила тiльки за кулями. Але мене ця сцена перевернула всього.
Перший раз за все сво навчання в гiмназi© я не вивчив того вечора
урокiв i, якби наступного дня мене спитали з будь-якого предмета, я дiстав
би, на подив учителям i учням, одиницю. Через кiлька днiв з фiзики менi
поставлено не п'ять, як завжди, а чотири, а ще через день здивований
латинiст, докiрливо хитаючи головою, влiпив менi трiйку, хоч мо© вiдповiдi
не вартi були й того. Я ступив на похилу площину й почав котитись додолу,
та це мене мало турбувало. Всi мо© думки крутились коло Мерi, яку менi
весь час хотiлось бачити i разом iз тим жаско було глянути в ©© гарнi
зеленi очi. За сво ю новою учнiвською звичкою я пробував укласти Мерi в
один iз мо©х улюблених жiночих образiв, але цього разу в мене щось нiчого
не виходило. Хто вона, ця дiвчина, що, як сказала б моя покiйна мати,
"зав'язала менi свiт?" Лермонтовська княжна Мерi? Хоч тут i збiгалось ©©
перероблене з Марi©, як i в Кiтi - з Катерини, iм'я, та менi було ясно, що
на княжну Мерi вона подiбна не бiльше, як я на Печорiна. В нiй не було
нiчого спiльного нi з пушкiнською Тетяною, нi з турген вською леною, нi з
гончаровською Вiрою. диний лiтературний образ напрошувався менi в
порiвняння: сцена з "Тараса Бульби", де Андрiй, бувши ще ки©вським
бурсаком, продерся в поко© панночки-шляхтянки. Та що могло нагадувати в
Мерi ту польську панночку? Нiчого, ©© можна було прийняти скорше вже за
шведку, норвежку, тiльки не за польку. Говорила вона пiвучою мовою
центральних росiйських губернiй. I в ©© устах "мая дарога", "хачу халодной
вадьi" менi не здавалось кривлянням, як у iнших. Зате я в ©© присутностi,
як двi краплi води, скидався на Андрiя Бульбенка, а головне, я почував, що
можу пiти й далi Андрi вою стежкою, аби хоч трохи пасувати до чарiвно©
володарки мо©х марень. Я почав соромитись свого убогого вигляду, свого
дому, менi страшно було й подумати - що сталось би, коли б Мерi раптом
спитала мене про мо©х батькiв. Старшi Кузьмiни-Карава ви, мабуть, уявляли
собi в загальних рисах мо походження i мiй домашнiй побут, але з
делiкатностi чи не бажаючи зачепити мо © амбiцi© нiколи не заводили мову
на цю дражливу тему. Я був уже близький до того, щоб нишком почати тягти з
дому грошi: ану ж я зустрiну зненацька Мерi i ©й забажа ться з'©сти
морозива або купити квiтiв. Але мачуха була добра господиня i ховала грошi
далеко... А скiльки часу я змарнував, тиняючись коло дiвочо© гiмназi© та
сумiжними вулицями - з кволою надi ю хоч здалека побачити увiч свою
мрiю!.. Менi й на думку тепер не спадало наслiдувати мого улюбленого
Iнсарова, що вмiв стояти на сторожi сво © iде© i цим зачарував лену. Де
там! По-перше, в мене не було тодi нi сталих поглядiв, нi глибоких
переконань. Хоч я вже й намацував iде© з прочитаних книжок, та все те ще
колобродило в страшнiй плутанинi й хаосi, й жодна з iдей ще не встигла
осiсти в мо©й нерозважливiй головi. По-друге, тi великi зеленi очi й довгi
русявi коси так заслiпили мене, що я сам ладен був тричi перевернути
всього себе навиворiт, аби хоч трохи вiдповiдати Мерi й ©© оточенню. Пiд
рiзними вигаданими приводами я добирав способу хоч ненадовго зайти в дiм
Кузьмiних-Карава вих i, сам не помiчаючи того, унадився туди. Щоб не бути
смiшним хохою, я попросив Анемподиста навчити мене грати в лаун-тенiс, а
далi у преферанс, що той охоче i з великим знанням дiла виконав.
Червонiючи за сво невiгластво, я розпитував його, як годиться поводитись
за столом, у вiтальнi, про що можна починати розмову, а де краще
промовчати. I тут вказiвки Анемподиста дуже допомогли менi. Я знав уже, що
розрiзати пiд час обiду котлети або рибу ножем - розцiню ться у "вищому
свiтi" майже як злочин; простягти, вiтаючись з жiнками, самому руку, а не
чекати, поки ©© тобi подадуть,- ганьба, а цокаючись чарками з вином, не
можна тримати свою чарку вище вiд жiночо©, бо то майже образа: паням треба
конче цiлувати руку, але, боронь боже, поцiлувати руку якiйсь, хоч би й
лiтнiй уже, паннi - страшний скандал! I я тепер шанобливо цiлував
Анемподистовiй матерi, Кале-рi© Олександрiвнi, ©© напахчену руку i не
помiчав, як не помiчають повiтря в кiмнатi, поко©вки Зiни, коли вона
мелькала перед мо©ми очима.
Одне слово, я швидко й успiшно засвоював вiд Анемподиста ту "свiтську"
премудрiсть, без яко© не обiйтись у товариствi порядному джигуновi. Зате
як мало мiг тепер засво©ти вiд мене мiй новий, безжурний вчитель
Анемподист!.. Я стояв уже на межi двiйок i одиниць, без опору поступившись
iншим сво©м недавнiм становищем першого учня. Менi навiть знизили оцiнку
за поведiнку, бо я почав курити тютюн i одного разу необережно попався на
вулицi гiмназичному наглядачевi, тримаючи в зубах запалену цигарку.
За столом у Кузьмiних-Карава вих я почав розбиратись у винах,
вiдрiзняючи якостi мадери вiд, скажiмо, токайського. Загалом менi непогано
повелося в цьому аристократичному домi; от тiльки трохи муляло iнодi те,
що я ©м з чужого столу, користуючись чужим, а не купленим за власнi грошi.
Та я ладен був змушувати себе не зважати й на це, аби лиш бути близько
коло неможливо© Мерi.
А вона таки справдi була неможлива. Нiхто в домi Кузьмiних-Карава вих,
навiть Анемподист, i гадки не мав, який гармидер вчинила в мо©й душi Мерi.
До мене тут призвича©лись уже, i я не справляв бiльше сенсацi© сво ю
появою. Анемподист прив'язався до мене, наперед смакуючи лiтнi мисливськi
втiхи вдвох зi мною. Вiн по секрету сказав менi, що просив у батька грошi
купити й для мене рушницю i батько погодився дати, в разi Анемподист
перелiзе у восьмий клас. Калерiя Олександрiвна примирилась зi мною, як iз
черговою примхою свого ненаглядного первiстка. Сам Кузьмiн-Карава в, хоч i
далi тримався свого зверхньо-поблажливого тону до мене, та був не вiд
того, щоб iнодi забавити себе i мо ю фiгурою. Вiн любив пореготати, i,
певно, то для того вiн привiз сюди з свого ма тку на Орловщинi дивака
Афоньку i допустив до поко©в нашу сiльську дiвчину Зiну. Проте ця Зiна, що
вже дрбре наламалася в панських покоях, чула сво©м нутром мо мужицьке
походження i не поспiшала, як iншим, прислужувати менi за столом. Вона
охоче обминула мене i якою-небудь доброю стравою, та за цим пильнував
Анемподист. Маленька Кiтi не звертала, на мене уваги - вона не мала ще в
родинi голосу, та й для не© я був старший i тому не цiкавий. Iнша рiч -
Мерi.
Вона, безперечно, догадувалась, чого я червонiю при нiй, замовкаю, стаю
як поплутаний. Це ©© цiкавило i, певно, в якiйсь мiрi тiшило дiвоче
самолюбство. Менi нiколи не випадало лишатися з нею наодинцi, та я був
щасливий i з того, що бачу ©© близько. Шельмiвська панна навмисне
упиналася в мене сво©ми зеленими очима, розважаючись з того, що я млiю пiд
©© поглядом, а пiймавши раптом на собi мо© тужнi закоханi погляди,
здивовано пiдводила брову, немовби запитуючи мене, i ледве помiтно
загадково усмiхалась.
Пiсля таких ©© вправ я повертався додому як очманiлий. Мачуха, як i
ранiш, закликала мене до столу вечеряти, але мене нудило вiд ©© борщiв та
каш пiсля маринадiв, салатiв, сирiв, бiфштексiв та бефiв карава всько©
кухнi. Про око я брався за пiдручник, але на розгорнутих сторiнках я,
замiсть лiтер i рисункiв, бачив знову Мерi. Таку загадкову, незрозумiлу i
тому, мабуть, ще бiльш знадну. Мачуха трохи побоювалась мене i нiколи не
розпитувала, де я був i чого так змiнився останнiм часом. Настя допомагала
мачусi по хазяйству, i ©й нiколи було чiплятись до мене. Тiльки батько
став турботно, мабуть, не без впливу мачухи, приглядатись до мене, а може,
вже й до нього дiйшли чутки про мiй занепад у класi. В його очах я так
високо видерся в науку, що йому, малописьменному, нiяково було втручатися
в мо© учбовi справи. Проте одного вечора вiн наважився мене спитати:
- Ну, як воно в тебе, Iване?..
- Та важкувато щось стало вчитись, тату...- невиразно, щоб менше
брехати, вiдповiв я, не пiдiймаючи вiд книжки очей.
- Та воно конешно... Науку пройти - не сапку склепати!..- погодився
батько i зiтхнув. Трохи помовчавши, вiн сказав: - Ну, вчись же, Iване, та
докажи всiм, що мужицький син може не тiльки хвости волам крутити!
Вiд батькових слiв мене аж пересмикнуло. Якi там хвости, коли я з самим
Кузьмiним-Карава вим у преферанс граю i з тенiсною ракеткою вправляюся не
гiрше вiд Анемподиста... Проте в батьковому голосi я почув стiльки
невимовного жалю, благання i останньо© надi©, що менi стало шкода його.
Того ж вечора я гарячкове взявся надолужувати прогаяне i таки дещо
наздогнав за останнi два тижнi учбового року.
Ми з Анемподистом усе ж перейшли у восьмий клас. Мене перевели - бiльше
з пошани до мо©х колишнiх успiхiв, Анемподиста ж - хiба що тiльки з пошани
до його авторитетного батька.
Другого ж дня, як ми закинули подалi сво© пiдручники, збувшись нарештi
свого гiмназичного клопоту, Анемподист попросив мене прийти до них увечерi
ранiш. Я, розумi ться, не забарився скористатися з запрошення. Подумати
тiльки - цiлих два тижнi я не бачив Мерi!
Виявилось, уся родина Кузьмiннх-Карава вих збира ться сьогоднi в театр,
i Калерiя Олександрiвна та Мерi вже закiнчували туалетну процедуру. Не
знаю, що тодi в лiсi ©здохло, але сам Микола Миколайович надумав
подивитись укра©нську трупу Саксаганського, яка давала останню "бенефiсну
виставу". Досi в домi Кузьмiних-Карава вих про цю трупу не було нiколи й
мови. З тодiшнiх мiських розваг тут вiддавали перевагу тiльки цирку та
кiнематографу. В театрi наперед закуплено окрему ложу, а перед парадним
пiд'©здом у дворi вже перебирали нетерпляче тонкими, як виточеними, ногами
рисаки, запряженi в фаетон. Позад фаетона стояла запряжена
однокiнь-бричка, коло яко© порався Афонька, що був у дворi за сторожа,
дроворуба, двiрника, а в разi потреби, й за другого кучера. Та основне
завдання його було, зда ться, - смiшити панiв, хоч сам вiн нiколи не
смiявся, а лиш зiтхав. Я не раз бачив, як Анемподист, гуляючи зi мною по
двору й, видимо, наслiдуючи свого батька, пiдступав до Афоньки з усякими
безглуздими, заради смiху, питаннями. Спита , бувало, Анемподист:
- Афонька! Какой губернии Кавказ?
- Чаво? - навмисно перепиту , щоб зволiкти й виграти час, Афонька, i
поволi кида роботу. Вже одне це викликало звичайно регiт.
- Кавказ, спрашиваю, какой губернии? - удавано суворо пита вдруге
Анемподист, i Афонька неодмiнно засуне брудну п'ятiрню пiд шапку i довго
шкребе там у зарослому, покошлатому волоссi. Нарештi знизу високо
пiднятими вугластими плечима i, дивлячись сво©ми ясними очима на панича,
каже:
- Да, нетто, барин, нам, сиволапьiм, положено зто знать? Никак -
Тамбовской, а, может, поди, й Воронежской...
Регiт покривав Афоньчинi слова, i довго потiм у панськiй вiтальнi,
смiючись, оповiдали про новий номер Афоньки. В домi Кузьмiних-Карава вих
усi, навiть поко©вка Зiна, вважали Афоньку за пришелепуватого. Однак я
бачив, що вiн тiльки при панах накидав на себе личину дурника,- певно, щоб
вiдмогтись од них; з челяддю i на вулицi вiн говорив розсудливо й поважно.
А взагалi рухався вiн поволi, був самотнiй, мовчазний i трохи, справдi,
дикуватий. Казали, що п'ять рокiв тому в нього на Орловщинi померла жiнка,
яка робила пташницею в панськiй економi©, а за нею скоро й ©хня дина
донька. Пiсля того це й "найшло" на нього. Став неохайний, млявий, забував
потроху не тiльки свiй рiк народження, але й прiзвище та сво iм'я. Заради
по©здки в ролi кучера до театру йому наказано вмитись i трохи
причепуритися, що вiн зробив без усяко© охоти.
Зараз вiн сидiв уже на козлах, байдужий - чи ©хати до театру, чи на
кладовище.
Микола Миколайович i Калерiя Олександрiвна сiли з дочками у фаетон, а я
з Анемподистом i Зiною, яку взяли до театру носити панам з буфету солодощi
й чай, умостилися в бричцi.
Як тiльки бричка ви©хала з двору, Анемподист, що бу©" сьогоднi у
прекрасному настро©, почав щипати Зiну, лукаво пiдморгуючи менi прищуленим
оком.
- Та нуте-бо! - смiючись, одводила його руку Зiна.- Воно ж даже
некрасиво получа ться...
Я був нi в тих нi в сих. Жирування Анемподиста нiяк не пасувало до того
урочистого настрою, який охопив мене вiд думки, що ось-ось я буду сидiти в
театрi близько Мерi. Я знав, що Анемподист нiколи не дозволив би собi
нiчого подiбного з дiвчиною свого кола, тому менi було соромно за нього
перед Зiною i навiть перед Афонькою, хоч той сидiв мовчки, спиною до нас
i, здавалося, нiчого не помiчав. Що ж до Зiни, то я побачив, що ©й
подобаються цi брутальнi жарти. Вона хихикала й далi, щоки ©й пашiли вiд
задоволення, а гарнi карi оченята раз у раз хитрувато косились на веселого
панича.
Анемподист до того знахабнiв, що, коли ми про©здили якимось
малолюдними, зарослими акацiями провулком, чмокнув Зiну в щоку. Це вже
було занадто навiть для Зiни, i вона, щоб прохолодити якось панича,
скрикнула:
- Пустiть, безсовiснi! й-бо, он бариня обернулась i дивляться!..
I по-сiльському так одштовхнула Анемподиста лiктем у груди, що той мало
не випав з брички.
Афонька, не обертаючись, ворухнув правою рукою, нiби хотiв почухати
потилицю, але роздумав i, смикнувши вiжками, гукнув на коня:
- Но, милый! Пошел!..
У театрi було повнiсiнько народу. Але публiка - студенти, молодi
народнi вчителi, ремiсники, мiщани, базарнi перекупки й дрiбний служилий
люд - явно не подобались Калерi© Олександрiвнi.
- Oh mon dieu! Quels paysans, quels parvenus ! - промовила вона до
Миколи Миколайовича, який теж здивовано лупав банькатими очима по сторонах
i не знаходив нiде знайомих облич, крiм кiлькох земських дiловодiв та_
_повiтового ветеринара. Зате я був на сьомому небi. В ложi менi випало
сидiти поруч Мерi. Ще нiколи я не сидiв так близько бiля не©! Коли пiдняли
завiсу й почалась вистава, я, дивлячись на сцену, бачив водночас i профiль
Мерi. Я бачив кра чок ©© високого чола, довгi густi вi©, коси, що спадали
©й з плiч, гарнi, мов рiзьбленi, пальцi, якi тримали програму; менi
здавалось навiть, що я чую ©© рiвне, спокiйне дихання i нiби вiд нього
легко й при мно пахне якимись не нашими квiтами.
Однак i дiя на сценi з першого ж моменту захопила мене. Я ще нiколи не
бачив укра©нського театру, i все в ньому було для мене нове. Проте в
сюжетi п' си "Невiльника", яку сьогоднi ставили, я скоро пiзнав Шевченкову
поему "Слiпий". Хоч i тьмяно, але я пам'ятав ©© з дитячих лiт, коли
слухав, як батько читав "Кобзаря". Старий, чесний Яринин батько, що його
грав бенефiцiант Саксаганський, щире кохання Ярини й ©© названого брата
Степана, сцена прощання з Степаном перед вiд'©здом його на Сiч - так
зворушили мене, що я довго не мiг оговтатись, коли впала завiса i антракт
повернув мене з далеко© козаччини в освiтлену електрикою сучасну залу, де
серед публiки впадали в очi бiлi мундири пристава та кiлькох околодочних
мiсько© полiцi©.
Калерiя Олександрiвна, яка пiд час дi© раз у раз зверталася до Миколи
Миколайовича, то навiть до Анемподиста:
Je ne comprend pas - qu`est ce qu`il dit - була невдоволена з вистави i
через те неохоче пила чай, який разом з бутербродами, тiстечками й
цукерками принесла на тацi з буфету Зiна. Миколу Миколайовича не покинув
апетит i тут: вiн зi смаком по©дав бутерброди й тiстечка i, запиваючи
ча м, дiлився враженням:
- Що ж - артисти непоганi, нiчого не скажеш, але сама п' са i цей ©хнiй
малоросiйський дiалект - страх який примiтив!
Нащо вже Зiнi - i тiй не подобалась вистава. На початку першо© дi© вона
стояла коло дверей ложi i iз-за порть ри спостерiгала "кумедiю". Та раптом
вона так голосно пирхнула, що не тiльки я з Мерi, а й Микола Миколайович
здивовано обернулись. Я навiть подумав: невже Анемподист наважився й тут,
за спиною батькiв, повторити сво© штуки в бричцi? Та виявилось, що Зiну
розсмiшило iнше:
- Чудно, як ото артисти по-мужицькому разговори балакають! - крiзь смiх
вимовила Зiна i вибiгла в коридор досмiюватись.
Маленьку Кiтi теж смiшили мужицькi слова, якi вона чула тут не тiльки
зi сцени, а й вiд декого з публiки пiд час антрактiв, але вона була
задоволена вже з того, що ©© також узяли з дорослими до театру, тодi як
могли б лишити й дома. Одна тiльки Мерi мовчала. Вона уважно стежила за
виставою i з цiкавiстю розглядала незвичну ©и простувату публiку.
Коли зi сцени полинула в залу пiсня молодого слiпого кобзаря:
I згадав Степан в неволi
Свою Укра©ну.
Нерiдного свого батька
Ще й сестру Ярину,-
по менi наче пройшов електричний струм. Мерi, очевидно, помiтила це i
спитала пошепки:
- А вам, Ваню, певно, дуже подоба ться це? Що крилося в ©© запитаннi, я
не встиг добрати, бо саме наближалось трагедiйне розв'язання п' си, але
вже те, що вона нiчого не сказала на мо запальне ствердження, - видалось
менi за ознаку мовчазно© солiдарностi зi мною. Я не мiг припустити, щоб
Мерi не зворушила драма ослiпленого в турецькiй неволi Степана, його
поворот на Укра©ну, де в цю пору розiгнано Сiч i запроваджу ться
крiпаччина, несподiвана зустрiч засмучено© розлукою Ярини з коханим, але
вже слiпим Степаном, i, нарештi, незвичайний ©хнiй шлюб.
Коли Степан, Ярина i старий батько стали в кiнцевiй дi© разом з
сiльським натовпом навколiшки й заспiвали:
Дай нам, боже, дай iз неба,
Дай, чого нам бiльше треба,-
Дай нам миру i спокою
Пiд могутньою рукою,-
якiсь спазми стиснули менi горло, i я мало не заридав вiд досi
невiдомого, надмiрно великого почуття. Передо мною був на сценi не тiльки
Степан - колишнiй козак, а тепер слiпий, безпорадний кобзар-жебрак, а враз
постав увесь цей мужицький, топтаний панами народ, що заступив колись
сво©м трупом шлях туркам i татарам i прогримiв сво ю звитягою на весь
свiт. Знесилений i кволий, знекровлений i ослiплений, вiн благав собi
навколiшках, простягаючи до байдужого неба руки, тiльки миру i спокою, а
новi - сво© й чужi - пани вже готували для нього крiпацтво...
I я вiдчув себе нараз, як i багато, мабуть, хто в залi та на гальорцi,
часткою цього скривдженого, знедоленого народу...
Коли почала тихо. спускатись завiса, в театрi зчинилось щось
неймовiрне. Звiдусiль зiрвалась така буря оплескiв та вигукiв, що Калерiя
Олександрiвна майже зомлiла. Вона злiсно скривилась i затулила пучками
сво© тендiтнi вуха. _А_ в залi, й надто на гальорцi, все шаленiло. Глядачi
повставали з мiсць i кричали: "Браво!", "Слава!". Якийсь студент у
вишиванiй сорочцi пiд тужуркою вискочив на крiселко i несамовито горлав:
"Заповiт"! "Заповiт" просимо!" - i до нього, притримуючи пiхви шаблi,
сквапно протискався околодочний наглядач...
Коли вдруге пiдняли завiсу й на сцену вийшли, низько вклоняючись,
Саксаганський з артистами, жар загального пiднесення дiйшов апогею. На
сцену кидали квiти, хтось на гальорцi так розчулився, що почав метати
артистам великi антонiвськi яблука i мало не попав у пiдстрижену "ножиком"
голову пристава, який стояв у першому рядi i настирливо махав комусь рукою
за лаштунки. Кiлька голосiв у залi з рiзних мiсць непевно й розбiжно
почали спiвати "Як умру, то поховайте"...
Заносилось на скандал або демонстрацiю, i в ложi всi повставали, щоб
iти. Пiд цей галас Мерi, пiдводячись з стiльця, спитала мене тихо:
- А ви б згодились стати Степаном, якби я була Яриною?
- Безперечно! - в захватi вiдповiв я, мало не застогнавши вiд
божевiльного щастя, що раптом сповнило мо серце вiд ©© слiв. Але Мерi
пильно подивилась на мене, примружила очi й усмiхнулась. I я завмер вiд ©©
посмiшки. Щось хиже, як у кiшки, коли вона схопить мишеня i ось-ось
запустить у його тремтяче м'ясо пазури, блиснуло на мить у зелених очах
Мерi. 1 вона таки запустила сво© пазурки глибоко в мою душу.
- А я б... я б нiколи не могла стати отакою "Яриною". Мерi грубо, нiби
копiюючи когось iз дiйових осiб п' си, вимовила це iм'я, що вже стало менi
дорогим.
- Хiба вам не зда ться, що це занадто банально? - жбурнула вона менi на
прощання заучену вiд когось фразу, яку я вже не раз чув з ©© уст, i,
одкинувши рвучким рухом голови сво© коси назад, подалась за Анемподистом,
що останнiм виходив iз ложi.
Я навмисне затримався, щоб змiшатися з публiкою i не попастись бiльше
на очi Кузьмiним-Карава вим.
Менi плюнуто в душу, i саме тодi, коли моя душа в поривi свято©
на©вностi найбiльше розкрилася перед Мерi. Але i враження вiд вистави було
таке велике, що не могло розвiятись навiть пiсля цi © образи. Рiзнi,
протилежнi думки й почуття ро©лись у мо©й головi, i менi треба було як
слiд у всьому розiбратись.
Темними вулицями и провулками я повагом iшов додому, думаючи воднораз i
про Мерi, i про Ярину, i про Степана, i про весь мiн народ...
Отут би вже й поставити крапку i бiльше до Кузьмiних-Карава вих - нi на
порiг. Та треба було, мабуть, дiстати ще одного доброго стусана, щоб я
остаточно повернувся на те мiсце, де менi й належало бути.
Днiв через три я знову пiшов надвечiр до Кузьмiних-Карава вих. Не можна
ж бо, справдi, так раптом, без видимо© причини зникнути й дати привiд до
всяких пересудiв. Що подумав би Анемподист, який усе ж непогано до мене
ставився? Вiн, безперечно, сприйняв би мо зникнення як бойкот, як
демонстративний осуд його поводження з Зiною, або, ще гiрше, - за скритий
прояв ревнощiв до цi © гарненько©, але бридко© менi пiсля ©© смiшкiв у
театрi Зiни. Та й самiй Мерi треба було показати, що хай, мовляв, не дуже
заноситься сво©ми кошачими зеленими очима, якi тепер для мене нiщо перед
незрiвнянною красою душi мужицько© Ярини!
Але це треба було передусiм практично довести самому собi - виявити, чи
тi очi ще ваблять мене, чи я вже звiльнився з-пiд ©хньо© страшно© влади.
Я прийшов, як виявилось, дуже до речi, бо Микола Миколайович,
Анемподист i великий аматор преферансу, наш повiтовий полiцейський
справник Слатiн саме сiдали на верандi за ломберний столик, щоб почати
"пульку".
- Ну, ось i четвертого партнера бог послав! - радо вигукнув одягнений у
бiлий, свiжовипрасуваний костюм Микола Миколайович i показав менi за
столиком мiсце насупроти себе.
- Ласкаво прошу!
Хоч грали тут "по маленькiй", тiльки для розваги, i я пiд керiвництвом
Анемподиста опанував уже правила гри i не боявся пошитись у дурнi, але
грати менi не хотiлося нi ранiше, нi тим бiльше тепер. Гра - повiльна,
забарна, а менi так кортiло мерщiй стати до словесного турнiру з Мерi, яку
я зустрiв на схiдцях веранди. Вона усмiхнулась менi пiдкреслено привiтно й
пильно подивилась на мо лице, немовби в театрi нiчого не сталося мiж
нами. Нiж грати в преферанс у таке елегiйно-чудове надвечiр'я, я охотнiше
погодився б навiть постояти мовчки коло Калерi© Олександрiвни, яка в
глибинi веранди, боячись одночасно i сонця, i протягiв, сидiла в плетеному
крiслi й читала черговий французький роман. Я нiколи не бачив у ©© руках
iнших книжок, i менi зда ться, що читати все не по-французьки написане,
навiть i росiйську класику - вона вважала за "моветон". Як i завжди, вона
велично простягла менi до поцiлунку руку i попросила покликати Кiтi, яка
вiддалiк на алейцi бавилась у серсо2. Я радо виконав ©© доручення, IIле це
не врятувало мене вiд картярського столика, де Микола Миколайович уже взяв
iз свiжо© колоди карти й урочисто проголосив:
- Вiсiм чирва!
- Пас! - невдоволено буркнув на вiдповiдь хрипким басом огрядний
справник, ворушачи, як прусак, довгими, Хвацько закрученими вгору вусами.
Я бачив його в Кузьмiних-Карава вих не раз, i, скiльки пам'ятаю, йому
завжди не щастило в карти. Вiн тяжко переживав сво© копiйчанi програшi i,
щоб приховати вiд iнших хвилювання, раз у раз вискакував з-за столу й
бiгав до телефону. Вiн дзвонив то до полiцейсько© управи, то до пожежно©
команди, то раптом на вокзал чи, нарештi, в тюрму. Бачачи його перший раз,
можна було подумати, що вiн, обтяжений державними обов'язками, почував
себе в нашому тихому повiтовому мiстi, як на вулканi, весь час
сподiваючись заколотiв, пожеж, катастроф i втеч з тюрми. Вiн i сьогоднi
через пiвгодини вже розпочав свою бiганину до телефону, вiд чого став
Позiхати не тiльки Анемподист, але й сам Микола Миколайович. Про мене ж -
годi й казати. Я ненавидiв його не стiльки за те, що вiн був у повiтi
найвищим полiцейським стовпом (у мене ще не було тодi конфлiктiв з
полiцi ю), скiльки за неможливе затягання гри. Тим-то я дуже зрадiв, Коли
на верандi з'явилась iз самоваром у руках Зiна й почала на великому столi
готувати вечiрнiй чай. Це могло на якийсь час перервати гру, а може, й
зовсiм звiльнити мене вiд не©.
- Вiст! - вигукнув, повернувшись од телефону, заклопотаний справник i
пiднiс руку з жировим королем.
У цей час десь у дворi люто загавкав Рекс i забряжчав ланцюгом, на
якому його тримали вдень. Це був здоровезний, дворовий псяра, гроза
жебракiв, прохачiв i всякого дрiбного люду, що боязко заходив iнодi в
подвiр'я земського начальника. Мабуть, чуючи нюхом мою плебейську породу,
Рекс недолюблював i мене, i незважаючи на мо© частi вiдвiдини, завжди
сердито гарчав, тiльки-но з'являлась у дворi моя постать. Зараз вiн
Маленька гладка Кiтi з пухкими губками, якi вона раз у раз вередливо
закопилювала, менi не подобалась: "Мабуть, злючка й вереда",- подумав я i
бiльше не звертав на не© уваги. Зате вiд старшо©, Мерi, я не мiг одiрвати
сво©х очей, якi самi, поза мо ю волею, тяглись до ©© струнко© статури,
ясного високого чола, великих зеленавих очей i двох русявих кiс. Вони
лежали ©й на спинi, але часто заважали грати, бо, коли Мерi нахилялась,
щоб стукнути молотком кулю, коси спадали ©й наперед i, розплiтаючись,
затуляли золотим серпанком ©© скронi. Одного разу, вiдкидаючи за плече
неслухняну косу, Мерi випадково зачепила кiнчиком ©© мою щоку.
- Пардон! - перепросила вона мене по-французьки,
'.як то водилось у ©хнiй сiм'©, i винувато глянула на мене. Та, видимо,
почуття блаженства, що пройняло мене всього вiд того легкого дотику до
мо © щоки м'якого дiвочого волосся, розлилось на мо му обличчi. Мерi
здивовано розплющила сво© i без того великi очi, пильно вдивляючись у
мене. Потiм, ледве помiтно усмiхнувшись, рiзким рухом низько нахилилась
над кулею. Цi © маленько© сцени не помiтив нi Анемподист, що безжурно
наспiвував собi якийсь бравурний вiйськовий марш, нi Кiтi, боячись
програти, стежила тiльки за кулями. Але мене ця сцена перевернула всього.
Перший раз за все сво навчання в гiмназi© я не вивчив того вечора
урокiв i, якби наступного дня мене спитали з будь-якого предмета, я дiстав
би, на подив учителям i учням, одиницю. Через кiлька днiв з фiзики менi
поставлено не п'ять, як завжди, а чотири, а ще через день здивований
латинiст, докiрливо хитаючи головою, влiпив менi трiйку, хоч мо© вiдповiдi
не вартi були й того. Я ступив на похилу площину й почав котитись додолу,
та це мене мало турбувало. Всi мо© думки крутились коло Мерi, яку менi
весь час хотiлось бачити i разом iз тим жаско було глянути в ©© гарнi
зеленi очi. За сво ю новою учнiвською звичкою я пробував укласти Мерi в
один iз мо©х улюблених жiночих образiв, але цього разу в мене щось нiчого
не виходило. Хто вона, ця дiвчина, що, як сказала б моя покiйна мати,
"зав'язала менi свiт?" Лермонтовська княжна Мерi? Хоч тут i збiгалось ©©
перероблене з Марi©, як i в Кiтi - з Катерини, iм'я, та менi було ясно, що
на княжну Мерi вона подiбна не бiльше, як я на Печорiна. В нiй не було
нiчого спiльного нi з пушкiнською Тетяною, нi з турген вською леною, нi з
гончаровською Вiрою. диний лiтературний образ напрошувався менi в
порiвняння: сцена з "Тараса Бульби", де Андрiй, бувши ще ки©вським
бурсаком, продерся в поко© панночки-шляхтянки. Та що могло нагадувати в
Мерi ту польську панночку? Нiчого, ©© можна було прийняти скорше вже за
шведку, норвежку, тiльки не за польку. Говорила вона пiвучою мовою
центральних росiйських губернiй. I в ©© устах "мая дарога", "хачу халодной
вадьi" менi не здавалось кривлянням, як у iнших. Зате я в ©© присутностi,
як двi краплi води, скидався на Андрiя Бульбенка, а головне, я почував, що
можу пiти й далi Андрi вою стежкою, аби хоч трохи пасувати до чарiвно©
володарки мо©х марень. Я почав соромитись свого убогого вигляду, свого
дому, менi страшно було й подумати - що сталось би, коли б Мерi раптом
спитала мене про мо©х батькiв. Старшi Кузьмiни-Карава ви, мабуть, уявляли
собi в загальних рисах мо походження i мiй домашнiй побут, але з
делiкатностi чи не бажаючи зачепити мо © амбiцi© нiколи не заводили мову
на цю дражливу тему. Я був уже близький до того, щоб нишком почати тягти з
дому грошi: ану ж я зустрiну зненацька Мерi i ©й забажа ться з'©сти
морозива або купити квiтiв. Але мачуха була добра господиня i ховала грошi
далеко... А скiльки часу я змарнував, тиняючись коло дiвочо© гiмназi© та
сумiжними вулицями - з кволою надi ю хоч здалека побачити увiч свою
мрiю!.. Менi й на думку тепер не спадало наслiдувати мого улюбленого
Iнсарова, що вмiв стояти на сторожi сво © iде© i цим зачарував лену. Де
там! По-перше, в мене не було тодi нi сталих поглядiв, нi глибоких
переконань. Хоч я вже й намацував iде© з прочитаних книжок, та все те ще
колобродило в страшнiй плутанинi й хаосi, й жодна з iдей ще не встигла
осiсти в мо©й нерозважливiй головi. По-друге, тi великi зеленi очi й довгi
русявi коси так заслiпили мене, що я сам ладен був тричi перевернути
всього себе навиворiт, аби хоч трохи вiдповiдати Мерi й ©© оточенню. Пiд
рiзними вигаданими приводами я добирав способу хоч ненадовго зайти в дiм
Кузьмiних-Карава вих i, сам не помiчаючи того, унадився туди. Щоб не бути
смiшним хохою, я попросив Анемподиста навчити мене грати в лаун-тенiс, а
далi у преферанс, що той охоче i з великим знанням дiла виконав.
Червонiючи за сво невiгластво, я розпитував його, як годиться поводитись
за столом, у вiтальнi, про що можна починати розмову, а де краще
промовчати. I тут вказiвки Анемподиста дуже допомогли менi. Я знав уже, що
розрiзати пiд час обiду котлети або рибу ножем - розцiню ться у "вищому
свiтi" майже як злочин; простягти, вiтаючись з жiнками, самому руку, а не
чекати, поки ©© тобi подадуть,- ганьба, а цокаючись чарками з вином, не
можна тримати свою чарку вище вiд жiночо©, бо то майже образа: паням треба
конче цiлувати руку, але, боронь боже, поцiлувати руку якiйсь, хоч би й
лiтнiй уже, паннi - страшний скандал! I я тепер шанобливо цiлував
Анемподистовiй матерi, Кале-рi© Олександрiвнi, ©© напахчену руку i не
помiчав, як не помiчають повiтря в кiмнатi, поко©вки Зiни, коли вона
мелькала перед мо©ми очима.
Одне слово, я швидко й успiшно засвоював вiд Анемподиста ту "свiтську"
премудрiсть, без яко© не обiйтись у товариствi порядному джигуновi. Зате
як мало мiг тепер засво©ти вiд мене мiй новий, безжурний вчитель
Анемподист!.. Я стояв уже на межi двiйок i одиниць, без опору поступившись
iншим сво©м недавнiм становищем першого учня. Менi навiть знизили оцiнку
за поведiнку, бо я почав курити тютюн i одного разу необережно попався на
вулицi гiмназичному наглядачевi, тримаючи в зубах запалену цигарку.
За столом у Кузьмiних-Карава вих я почав розбиратись у винах,
вiдрiзняючи якостi мадери вiд, скажiмо, токайського. Загалом менi непогано
повелося в цьому аристократичному домi; от тiльки трохи муляло iнодi те,
що я ©м з чужого столу, користуючись чужим, а не купленим за власнi грошi.
Та я ладен був змушувати себе не зважати й на це, аби лиш бути близько
коло неможливо© Мерi.
А вона таки справдi була неможлива. Нiхто в домi Кузьмiних-Карава вих,
навiть Анемподист, i гадки не мав, який гармидер вчинила в мо©й душi Мерi.
До мене тут призвича©лись уже, i я не справляв бiльше сенсацi© сво ю
появою. Анемподист прив'язався до мене, наперед смакуючи лiтнi мисливськi
втiхи вдвох зi мною. Вiн по секрету сказав менi, що просив у батька грошi
купити й для мене рушницю i батько погодився дати, в разi Анемподист
перелiзе у восьмий клас. Калерiя Олександрiвна примирилась зi мною, як iз
черговою примхою свого ненаглядного первiстка. Сам Кузьмiн-Карава в, хоч i
далi тримався свого зверхньо-поблажливого тону до мене, та був не вiд
того, щоб iнодi забавити себе i мо ю фiгурою. Вiн любив пореготати, i,
певно, то для того вiн привiз сюди з свого ма тку на Орловщинi дивака
Афоньку i допустив до поко©в нашу сiльську дiвчину Зiну. Проте ця Зiна, що
вже дрбре наламалася в панських покоях, чула сво©м нутром мо мужицьке
походження i не поспiшала, як iншим, прислужувати менi за столом. Вона
охоче обминула мене i якою-небудь доброю стравою, та за цим пильнував
Анемподист. Маленька Кiтi не звертала, на мене уваги - вона не мала ще в
родинi голосу, та й для не© я був старший i тому не цiкавий. Iнша рiч -
Мерi.
Вона, безперечно, догадувалась, чого я червонiю при нiй, замовкаю, стаю
як поплутаний. Це ©© цiкавило i, певно, в якiйсь мiрi тiшило дiвоче
самолюбство. Менi нiколи не випадало лишатися з нею наодинцi, та я був
щасливий i з того, що бачу ©© близько. Шельмiвська панна навмисне
упиналася в мене сво©ми зеленими очима, розважаючись з того, що я млiю пiд
©© поглядом, а пiймавши раптом на собi мо© тужнi закоханi погляди,
здивовано пiдводила брову, немовби запитуючи мене, i ледве помiтно
загадково усмiхалась.
Пiсля таких ©© вправ я повертався додому як очманiлий. Мачуха, як i
ранiш, закликала мене до столу вечеряти, але мене нудило вiд ©© борщiв та
каш пiсля маринадiв, салатiв, сирiв, бiфштексiв та бефiв карава всько©
кухнi. Про око я брався за пiдручник, але на розгорнутих сторiнках я,
замiсть лiтер i рисункiв, бачив знову Мерi. Таку загадкову, незрозумiлу i
тому, мабуть, ще бiльш знадну. Мачуха трохи побоювалась мене i нiколи не
розпитувала, де я був i чого так змiнився останнiм часом. Настя допомагала
мачусi по хазяйству, i ©й нiколи було чiплятись до мене. Тiльки батько
став турботно, мабуть, не без впливу мачухи, приглядатись до мене, а може,
вже й до нього дiйшли чутки про мiй занепад у класi. В його очах я так
високо видерся в науку, що йому, малописьменному, нiяково було втручатися
в мо© учбовi справи. Проте одного вечора вiн наважився мене спитати:
- Ну, як воно в тебе, Iване?..
- Та важкувато щось стало вчитись, тату...- невиразно, щоб менше
брехати, вiдповiв я, не пiдiймаючи вiд книжки очей.
- Та воно конешно... Науку пройти - не сапку склепати!..- погодився
батько i зiтхнув. Трохи помовчавши, вiн сказав: - Ну, вчись же, Iване, та
докажи всiм, що мужицький син може не тiльки хвости волам крутити!
Вiд батькових слiв мене аж пересмикнуло. Якi там хвости, коли я з самим
Кузьмiним-Карава вим у преферанс граю i з тенiсною ракеткою вправляюся не
гiрше вiд Анемподиста... Проте в батьковому голосi я почув стiльки
невимовного жалю, благання i останньо© надi©, що менi стало шкода його.
Того ж вечора я гарячкове взявся надолужувати прогаяне i таки дещо
наздогнав за останнi два тижнi учбового року.
Ми з Анемподистом усе ж перейшли у восьмий клас. Мене перевели - бiльше
з пошани до мо©х колишнiх успiхiв, Анемподиста ж - хiба що тiльки з пошани
до його авторитетного батька.
Другого ж дня, як ми закинули подалi сво© пiдручники, збувшись нарештi
свого гiмназичного клопоту, Анемподист попросив мене прийти до них увечерi
ранiш. Я, розумi ться, не забарився скористатися з запрошення. Подумати
тiльки - цiлих два тижнi я не бачив Мерi!
Виявилось, уся родина Кузьмiннх-Карава вих збира ться сьогоднi в театр,
i Калерiя Олександрiвна та Мерi вже закiнчували туалетну процедуру. Не
знаю, що тодi в лiсi ©здохло, але сам Микола Миколайович надумав
подивитись укра©нську трупу Саксаганського, яка давала останню "бенефiсну
виставу". Досi в домi Кузьмiних-Карава вих про цю трупу не було нiколи й
мови. З тодiшнiх мiських розваг тут вiддавали перевагу тiльки цирку та
кiнематографу. В театрi наперед закуплено окрему ложу, а перед парадним
пiд'©здом у дворi вже перебирали нетерпляче тонкими, як виточеними, ногами
рисаки, запряженi в фаетон. Позад фаетона стояла запряжена
однокiнь-бричка, коло яко© порався Афонька, що був у дворi за сторожа,
дроворуба, двiрника, а в разi потреби, й за другого кучера. Та основне
завдання його було, зда ться, - смiшити панiв, хоч сам вiн нiколи не
смiявся, а лиш зiтхав. Я не раз бачив, як Анемподист, гуляючи зi мною по
двору й, видимо, наслiдуючи свого батька, пiдступав до Афоньки з усякими
безглуздими, заради смiху, питаннями. Спита , бувало, Анемподист:
- Афонька! Какой губернии Кавказ?
- Чаво? - навмисно перепиту , щоб зволiкти й виграти час, Афонька, i
поволi кида роботу. Вже одне це викликало звичайно регiт.
- Кавказ, спрашиваю, какой губернии? - удавано суворо пита вдруге
Анемподист, i Афонька неодмiнно засуне брудну п'ятiрню пiд шапку i довго
шкребе там у зарослому, покошлатому волоссi. Нарештi знизу високо
пiднятими вугластими плечима i, дивлячись сво©ми ясними очима на панича,
каже:
- Да, нетто, барин, нам, сиволапьiм, положено зто знать? Никак -
Тамбовской, а, может, поди, й Воронежской...
Регiт покривав Афоньчинi слова, i довго потiм у панськiй вiтальнi,
смiючись, оповiдали про новий номер Афоньки. В домi Кузьмiних-Карава вих
усi, навiть поко©вка Зiна, вважали Афоньку за пришелепуватого. Однак я
бачив, що вiн тiльки при панах накидав на себе личину дурника,- певно, щоб
вiдмогтись од них; з челяддю i на вулицi вiн говорив розсудливо й поважно.
А взагалi рухався вiн поволi, був самотнiй, мовчазний i трохи, справдi,
дикуватий. Казали, що п'ять рокiв тому в нього на Орловщинi померла жiнка,
яка робила пташницею в панськiй економi©, а за нею скоро й ©хня дина
донька. Пiсля того це й "найшло" на нього. Став неохайний, млявий, забував
потроху не тiльки свiй рiк народження, але й прiзвище та сво iм'я. Заради
по©здки в ролi кучера до театру йому наказано вмитись i трохи
причепуритися, що вiн зробив без усяко© охоти.
Зараз вiн сидiв уже на козлах, байдужий - чи ©хати до театру, чи на
кладовище.
Микола Миколайович i Калерiя Олександрiвна сiли з дочками у фаетон, а я
з Анемподистом i Зiною, яку взяли до театру носити панам з буфету солодощi
й чай, умостилися в бричцi.
Як тiльки бричка ви©хала з двору, Анемподист, що бу©" сьогоднi у
прекрасному настро©, почав щипати Зiну, лукаво пiдморгуючи менi прищуленим
оком.
- Та нуте-бо! - смiючись, одводила його руку Зiна.- Воно ж даже
некрасиво получа ться...
Я був нi в тих нi в сих. Жирування Анемподиста нiяк не пасувало до того
урочистого настрою, який охопив мене вiд думки, що ось-ось я буду сидiти в
театрi близько Мерi. Я знав, що Анемподист нiколи не дозволив би собi
нiчого подiбного з дiвчиною свого кола, тому менi було соромно за нього
перед Зiною i навiть перед Афонькою, хоч той сидiв мовчки, спиною до нас
i, здавалося, нiчого не помiчав. Що ж до Зiни, то я побачив, що ©й
подобаються цi брутальнi жарти. Вона хихикала й далi, щоки ©й пашiли вiд
задоволення, а гарнi карi оченята раз у раз хитрувато косились на веселого
панича.
Анемподист до того знахабнiв, що, коли ми про©здили якимось
малолюдними, зарослими акацiями провулком, чмокнув Зiну в щоку. Це вже
було занадто навiть для Зiни, i вона, щоб прохолодити якось панича,
скрикнула:
- Пустiть, безсовiснi! й-бо, он бариня обернулась i дивляться!..
I по-сiльському так одштовхнула Анемподиста лiктем у груди, що той мало
не випав з брички.
Афонька, не обертаючись, ворухнув правою рукою, нiби хотiв почухати
потилицю, але роздумав i, смикнувши вiжками, гукнув на коня:
- Но, милый! Пошел!..
У театрi було повнiсiнько народу. Але публiка - студенти, молодi
народнi вчителi, ремiсники, мiщани, базарнi перекупки й дрiбний служилий
люд - явно не подобались Калерi© Олександрiвнi.
- Oh mon dieu! Quels paysans, quels parvenus ! - промовила вона до
Миколи Миколайовича, який теж здивовано лупав банькатими очима по сторонах
i не знаходив нiде знайомих облич, крiм кiлькох земських дiловодiв та_
_повiтового ветеринара. Зате я був на сьомому небi. В ложi менi випало
сидiти поруч Мерi. Ще нiколи я не сидiв так близько бiля не©! Коли пiдняли
завiсу й почалась вистава, я, дивлячись на сцену, бачив водночас i профiль
Мерi. Я бачив кра чок ©© високого чола, довгi густi вi©, коси, що спадали
©й з плiч, гарнi, мов рiзьбленi, пальцi, якi тримали програму; менi
здавалось навiть, що я чую ©© рiвне, спокiйне дихання i нiби вiд нього
легко й при мно пахне якимись не нашими квiтами.
Однак i дiя на сценi з першого ж моменту захопила мене. Я ще нiколи не
бачив укра©нського театру, i все в ньому було для мене нове. Проте в
сюжетi п' си "Невiльника", яку сьогоднi ставили, я скоро пiзнав Шевченкову
поему "Слiпий". Хоч i тьмяно, але я пам'ятав ©© з дитячих лiт, коли
слухав, як батько читав "Кобзаря". Старий, чесний Яринин батько, що його
грав бенефiцiант Саксаганський, щире кохання Ярини й ©© названого брата
Степана, сцена прощання з Степаном перед вiд'©здом його на Сiч - так
зворушили мене, що я довго не мiг оговтатись, коли впала завiса i антракт
повернув мене з далеко© козаччини в освiтлену електрикою сучасну залу, де
серед публiки впадали в очi бiлi мундири пристава та кiлькох околодочних
мiсько© полiцi©.
Калерiя Олександрiвна, яка пiд час дi© раз у раз зверталася до Миколи
Миколайовича, то навiть до Анемподиста:
Je ne comprend pas - qu`est ce qu`il dit - була невдоволена з вистави i
через те неохоче пила чай, який разом з бутербродами, тiстечками й
цукерками принесла на тацi з буфету Зiна. Миколу Миколайовича не покинув
апетит i тут: вiн зi смаком по©дав бутерброди й тiстечка i, запиваючи
ча м, дiлився враженням:
- Що ж - артисти непоганi, нiчого не скажеш, але сама п' са i цей ©хнiй
малоросiйський дiалект - страх який примiтив!
Нащо вже Зiнi - i тiй не подобалась вистава. На початку першо© дi© вона
стояла коло дверей ложi i iз-за порть ри спостерiгала "кумедiю". Та раптом
вона так голосно пирхнула, що не тiльки я з Мерi, а й Микола Миколайович
здивовано обернулись. Я навiть подумав: невже Анемподист наважився й тут,
за спиною батькiв, повторити сво© штуки в бричцi? Та виявилось, що Зiну
розсмiшило iнше:
- Чудно, як ото артисти по-мужицькому разговори балакають! - крiзь смiх
вимовила Зiна i вибiгла в коридор досмiюватись.
Маленьку Кiтi теж смiшили мужицькi слова, якi вона чула тут не тiльки
зi сцени, а й вiд декого з публiки пiд час антрактiв, але вона була
задоволена вже з того, що ©© також узяли з дорослими до театру, тодi як
могли б лишити й дома. Одна тiльки Мерi мовчала. Вона уважно стежила за
виставою i з цiкавiстю розглядала незвичну ©и простувату публiку.
Коли зi сцени полинула в залу пiсня молодого слiпого кобзаря:
I згадав Степан в неволi
Свою Укра©ну.
Нерiдного свого батька
Ще й сестру Ярину,-
по менi наче пройшов електричний струм. Мерi, очевидно, помiтила це i
спитала пошепки:
- А вам, Ваню, певно, дуже подоба ться це? Що крилося в ©© запитаннi, я
не встиг добрати, бо саме наближалось трагедiйне розв'язання п' си, але
вже те, що вона нiчого не сказала на мо запальне ствердження, - видалось
менi за ознаку мовчазно© солiдарностi зi мною. Я не мiг припустити, щоб
Мерi не зворушила драма ослiпленого в турецькiй неволi Степана, його
поворот на Укра©ну, де в цю пору розiгнано Сiч i запроваджу ться
крiпаччина, несподiвана зустрiч засмучено© розлукою Ярини з коханим, але
вже слiпим Степаном, i, нарештi, незвичайний ©хнiй шлюб.
Коли Степан, Ярина i старий батько стали в кiнцевiй дi© разом з
сiльським натовпом навколiшки й заспiвали:
Дай нам, боже, дай iз неба,
Дай, чого нам бiльше треба,-
Дай нам миру i спокою
Пiд могутньою рукою,-
якiсь спазми стиснули менi горло, i я мало не заридав вiд досi
невiдомого, надмiрно великого почуття. Передо мною був на сценi не тiльки
Степан - колишнiй козак, а тепер слiпий, безпорадний кобзар-жебрак, а враз
постав увесь цей мужицький, топтаний панами народ, що заступив колись
сво©м трупом шлях туркам i татарам i прогримiв сво ю звитягою на весь
свiт. Знесилений i кволий, знекровлений i ослiплений, вiн благав собi
навколiшках, простягаючи до байдужого неба руки, тiльки миру i спокою, а
новi - сво© й чужi - пани вже готували для нього крiпацтво...
I я вiдчув себе нараз, як i багато, мабуть, хто в залi та на гальорцi,
часткою цього скривдженого, знедоленого народу...
Коли почала тихо. спускатись завiса, в театрi зчинилось щось
неймовiрне. Звiдусiль зiрвалась така буря оплескiв та вигукiв, що Калерiя
Олександрiвна майже зомлiла. Вона злiсно скривилась i затулила пучками
сво© тендiтнi вуха. _А_ в залi, й надто на гальорцi, все шаленiло. Глядачi
повставали з мiсць i кричали: "Браво!", "Слава!". Якийсь студент у
вишиванiй сорочцi пiд тужуркою вискочив на крiселко i несамовито горлав:
"Заповiт"! "Заповiт" просимо!" - i до нього, притримуючи пiхви шаблi,
сквапно протискався околодочний наглядач...
Коли вдруге пiдняли завiсу й на сцену вийшли, низько вклоняючись,
Саксаганський з артистами, жар загального пiднесення дiйшов апогею. На
сцену кидали квiти, хтось на гальорцi так розчулився, що почав метати
артистам великi антонiвськi яблука i мало не попав у пiдстрижену "ножиком"
голову пристава, який стояв у першому рядi i настирливо махав комусь рукою
за лаштунки. Кiлька голосiв у залi з рiзних мiсць непевно й розбiжно
почали спiвати "Як умру, то поховайте"...
Заносилось на скандал або демонстрацiю, i в ложi всi повставали, щоб
iти. Пiд цей галас Мерi, пiдводячись з стiльця, спитала мене тихо:
- А ви б згодились стати Степаном, якби я була Яриною?
- Безперечно! - в захватi вiдповiв я, мало не застогнавши вiд
божевiльного щастя, що раптом сповнило мо серце вiд ©© слiв. Але Мерi
пильно подивилась на мене, примружила очi й усмiхнулась. I я завмер вiд ©©
посмiшки. Щось хиже, як у кiшки, коли вона схопить мишеня i ось-ось
запустить у його тремтяче м'ясо пазури, блиснуло на мить у зелених очах
Мерi. 1 вона таки запустила сво© пазурки глибоко в мою душу.
- А я б... я б нiколи не могла стати отакою "Яриною". Мерi грубо, нiби
копiюючи когось iз дiйових осiб п' си, вимовила це iм'я, що вже стало менi
дорогим.
- Хiба вам не зда ться, що це занадто банально? - жбурнула вона менi на
прощання заучену вiд когось фразу, яку я вже не раз чув з ©© уст, i,
одкинувши рвучким рухом голови сво© коси назад, подалась за Анемподистом,
що останнiм виходив iз ложi.
Я навмисне затримався, щоб змiшатися з публiкою i не попастись бiльше
на очi Кузьмiним-Карава вим.
Менi плюнуто в душу, i саме тодi, коли моя душа в поривi свято©
на©вностi найбiльше розкрилася перед Мерi. Але i враження вiд вистави було
таке велике, що не могло розвiятись навiть пiсля цi © образи. Рiзнi,
протилежнi думки й почуття ро©лись у мо©й головi, i менi треба було як
слiд у всьому розiбратись.
Темними вулицями и провулками я повагом iшов додому, думаючи воднораз i
про Мерi, i про Ярину, i про Степана, i про весь мiн народ...
Отут би вже й поставити крапку i бiльше до Кузьмiних-Карава вих - нi на
порiг. Та треба було, мабуть, дiстати ще одного доброго стусана, щоб я
остаточно повернувся на те мiсце, де менi й належало бути.
Днiв через три я знову пiшов надвечiр до Кузьмiних-Карава вих. Не можна
ж бо, справдi, так раптом, без видимо© причини зникнути й дати привiд до
всяких пересудiв. Що подумав би Анемподист, який усе ж непогано до мене
ставився? Вiн, безперечно, сприйняв би мо зникнення як бойкот, як
демонстративний осуд його поводження з Зiною, або, ще гiрше, - за скритий
прояв ревнощiв до цi © гарненько©, але бридко© менi пiсля ©© смiшкiв у
театрi Зiни. Та й самiй Мерi треба було показати, що хай, мовляв, не дуже
заноситься сво©ми кошачими зеленими очима, якi тепер для мене нiщо перед
незрiвнянною красою душi мужицько© Ярини!
Але це треба було передусiм практично довести самому собi - виявити, чи
тi очi ще ваблять мене, чи я вже звiльнився з-пiд ©хньо© страшно© влади.
Я прийшов, як виявилось, дуже до речi, бо Микола Миколайович,
Анемподист i великий аматор преферансу, наш повiтовий полiцейський
справник Слатiн саме сiдали на верандi за ломберний столик, щоб почати
"пульку".
- Ну, ось i четвертого партнера бог послав! - радо вигукнув одягнений у
бiлий, свiжовипрасуваний костюм Микола Миколайович i показав менi за
столиком мiсце насупроти себе.
- Ласкаво прошу!
Хоч грали тут "по маленькiй", тiльки для розваги, i я пiд керiвництвом
Анемподиста опанував уже правила гри i не боявся пошитись у дурнi, але
грати менi не хотiлося нi ранiше, нi тим бiльше тепер. Гра - повiльна,
забарна, а менi так кортiло мерщiй стати до словесного турнiру з Мерi, яку
я зустрiв на схiдцях веранди. Вона усмiхнулась менi пiдкреслено привiтно й
пильно подивилась на мо лице, немовби в театрi нiчого не сталося мiж
нами. Нiж грати в преферанс у таке елегiйно-чудове надвечiр'я, я охотнiше
погодився б навiть постояти мовчки коло Калерi© Олександрiвни, яка в
глибинi веранди, боячись одночасно i сонця, i протягiв, сидiла в плетеному
крiслi й читала черговий французький роман. Я нiколи не бачив у ©© руках
iнших книжок, i менi зда ться, що читати все не по-французьки написане,
навiть i росiйську класику - вона вважала за "моветон". Як i завжди, вона
велично простягла менi до поцiлунку руку i попросила покликати Кiтi, яка
вiддалiк на алейцi бавилась у серсо2. Я радо виконав ©© доручення, IIле це
не врятувало мене вiд картярського столика, де Микола Миколайович уже взяв
iз свiжо© колоди карти й урочисто проголосив:
- Вiсiм чирва!
- Пас! - невдоволено буркнув на вiдповiдь хрипким басом огрядний
справник, ворушачи, як прусак, довгими, Хвацько закрученими вгору вусами.
Я бачив його в Кузьмiних-Карава вих не раз, i, скiльки пам'ятаю, йому
завжди не щастило в карти. Вiн тяжко переживав сво© копiйчанi програшi i,
щоб приховати вiд iнших хвилювання, раз у раз вискакував з-за столу й
бiгав до телефону. Вiн дзвонив то до полiцейсько© управи, то до пожежно©
команди, то раптом на вокзал чи, нарештi, в тюрму. Бачачи його перший раз,
можна було подумати, що вiн, обтяжений державними обов'язками, почував
себе в нашому тихому повiтовому мiстi, як на вулканi, весь час
сподiваючись заколотiв, пожеж, катастроф i втеч з тюрми. Вiн i сьогоднi
через пiвгодини вже розпочав свою бiганину до телефону, вiд чого став
Позiхати не тiльки Анемподист, але й сам Микола Миколайович. Про мене ж -
годi й казати. Я ненавидiв його не стiльки за те, що вiн був у повiтi
найвищим полiцейським стовпом (у мене ще не було тодi конфлiктiв з
полiцi ю), скiльки за неможливе затягання гри. Тим-то я дуже зрадiв, Коли
на верандi з'явилась iз самоваром у руках Зiна й почала на великому столi
готувати вечiрнiй чай. Це могло на якийсь час перервати гру, а може, й
зовсiм звiльнити мене вiд не©.
- Вiст! - вигукнув, повернувшись од телефону, заклопотаний справник i
пiднiс руку з жировим королем.
У цей час десь у дворi люто загавкав Рекс i забряжчав ланцюгом, на
якому його тримали вдень. Це був здоровезний, дворовий псяра, гроза
жебракiв, прохачiв i всякого дрiбного люду, що боязко заходив iнодi в
подвiр'я земського начальника. Мабуть, чуючи нюхом мою плебейську породу,
Рекс недолюблював i мене, i незважаючи на мо© частi вiдвiдини, завжди
сердито гарчав, тiльки-но з'являлась у дворi моя постать. Зараз вiн