Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Якби ви знали, паничi...
_Тарас Шевченко_
Це оповiдання я почув вiд одного пенсiонера. Як i я, вiн зайшов
ненадовго до нашого спiльного знайомого, начальника цеху великого
ки©вського заводу, де вони вдвох попрацювали десь близько тридцяти рокiв.
Зацiкавившись темою нащо© розмови, вiн затримався. Ми говорили про стиляг,
про бешкетникiв, про тих молодикiв, у яких через надмiрне захоплення
футболом голова часом вiдста в сво му розвитку вiд нiг. Господиня,
подаючи нам склянки з ча м, вставила i сво слово, скаржачись, що нашим
дiтям часто браку належно© пошани до батькiв, що вони не слухаються i
слово матерi вже мають за нiщо. Тут господиня скоса глянула на сво©х
принишклих синiв, старшого Юрка i першокласника Михайлика, якi готували за
окремим столом уроки. Видимо, перед цим у не© була з ними крута розмова,
бо хлопцi, хоч i удавали, що ретельно читають пiдручники, проте в той же
час уважно прислухалися до розмови дорослих.
Новий гiсть довго сидiв мовчки й лиш слухав iнших, але, коли господиня
сказала про слово матерi, його очi дивно заграли, i вiн повернувся до
вiкна, за яким уже густiшав присмерк раннього осiннього вечора й журно
трiпотiло на деревах останн листя. Якийсь час вiн сидiв замислений, нiби
вдивляючись у невидиму iншим далечiнь, що простягалась десь за деревами й
будiвлями, потiм тихо застукотiв пучками по скатерцi i пiдпер рукою
насуплене, мов обважнiле вiд думок чоло.
- Так-так... слово матерi...- тихо промовив вiн сам до себе. Потiм
одхилився на спинку стiльця i повагом почав оповiдати.
Мiй батько був простий сiльський коваль. Вiн був малописьменний, його
шкарубка вiд молота й усякого залiза рука могла написати, та й то з
великим напруженням, тiльки сво iм'я i прiзвище, але друковане вiн читав
непогано. I це, мабуть, тому, що читав вiн тiльки одну книгу, яка була в
нас у хатi i яку вiн знав майже всю напам'ять. То був "Кобзар" Тараса
Шевченка. Чи батьковi не доводилось читати нiчого iншого, чи, може,
Шевченкова поезiя, тяжке життя i сама непокiрна постать бунтiвничого
Тараса справили на нього таке велике враження, але "Кобзар" був для батька
все. Вiн заступав йому i тi божественнi книжки - всякi бiблi© та "житiя",
якi нiколи не водилися в нашiй хатi, i iсторiю, i енциклопедiю. Чи йому
тяжко стане на душi, чи невдача яка, чи просто в недiлю на дозвiллi -
розгорне вiн, бувало, свого "Кобзаря" i завжди знайде там i розвагу, i
раду, i пiдтримку. Батько запевняв, що, коли б усi люди прочитали та
вдумались у "Кобзаря", тодi на свiтi настав би той благословенний час, про
який сказав Шевченко:
I на оновленiй землi
Врага не буде, супостата,
А буде син, i буде мати,
I будуть люди на землi.
Люди! А не пани, пiдпанки та всякi посiпаки, яких батько i за людей не
вважав. Вiн так i казав, бувало: "Ну й багато ж людей на ярмарок
з'©халось, а панiв так, що й не видати нi одного".
Батько був роботящий, любив i шанував працю, добре знався на сво му
ковальському дiлi, а як треба, то мiг i за слюсаря впоратись. Любив вiн
усякi нескладнi механiзми i сам сво©м розумом доходив, що в них i до чого.
Нашому сiльському вчителевi вiн розiбрав i склав зiпсованого стiнного
годинника, i той знову почав махати маятником i видзвонювати час; паничевi
з помiщицького ма тку, чи, пак, економi©, як тодi звали, склепав
поламаного велосипеда. Одне слово, про батькову кузню йшла гучна слава на
всю округу, i якби не сумлiння та гордiсть, що ними визначався батько, вiн
мiг би збити грошенят i жити в достатку. Та батько на зайвину не ласився.
З людей у кузнi брав поцiнно, "по-божому", як казали тодi, а якщо кого
нужда допече й злиднi обсядуть, то й так, за спасибi, зробить. Перед
паном, попом i урядником шапки не ламав, поводився незалежно, бо знав собi
цiну.
Такою ж була i моя мати, яку батько взяв iз бiдного, але гордого роду.
В усьому вона була до пари, не дорiкала, коли випадали нестатки, i не
пишалася, коли в хатi заводилась яка зайва копiйчина. Була розсудлива, не
по лiтах поважна i статечна. От тiльки щодо церкви вони не зiйшлись трохи:
батьковi було байдуже - чи та церква, чи нема, а мати не пропускала
жодно© недiлi, щоб не пiти на службу божу. Навертала вона до церкви й
мене, i я часто бачив, як зворушували ©© в церквi малозрозумiлi
божественнi слова з "святого письма". Слухаючи ©х, вона тяжко зiтхала i не
раз витирала мережаним рукавом сво© очi. Точнiсiнько так само ©©
розчулювала й доля Шевчснково© Катерини, яку батько не раз читав ©й з
"Кобзаря".
Але одного разу вона дуже посварилася з батьком. Сталось це через мене.
Я саме закiнчив нашу церковно-парафiяльну школу, i треба було думати, куди
мене далi поставити - чи в кузню до ковальства привчатись, чи в пастушки
овець або телят пасти. I заманулось батьковi повезти мене до мiста,
вiддати в гiмназiю. Щоправда, гiмназiя була не про нас, "репаних", там
учились дiти чистiшо© породи, як ми, селюки, але чому не спробувати. Читав
я вже прудко, а ще краще вмiв лiчити i лiтери гарно виводив.
Не думаю, щоб татовi закортiло ото зненацька перед панами заноситись
сво©м ученим сином. Не iнакше, як i це пiдказав йому Шевченкiв "Кобзар",
бо не раз батько спиняв мою увагу, многозначно наголошуючи на словах:
Не дурiте самi себе,
Учiться, читайте,
I чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Я був тодi в батькiв одинак, то чи ж дивно, що матерi на саму думку про
розлуку зi мною серце розривалося. Та тут долучалося ще й iнше. Мати була
старосвiтська жiнка, мiцно держалась старовини й боялась усяко© новизни, а
надто всього "городського". Город, де повнiсiнько панства й усяких
пройдисвiтiв та злодi©в, видавався ©й проклятим мiсцем, де, куди не
ступиш, скрiзь або спокуса, або розпуста на тебе чига . Ну, як то вiддати
дину любу дитину в такий Вавiлон, та ще в науку, де самi паничi вчаться!
Нiколи вона нi в чому не перечила батьковi, а тут назвала його Iродом,
що сказився i до рiдно© дитини жалю не ма . Але батько затявся i стояв на
сво му - свiт синовi розкрити, вивчити на механiка, а то й на iнженера.
Набiдкалась, наплакалась мати, та хоч як ©й гiрко було, а мусила
скоритись: батько - голова сiм'©, споконвiку так заведено.
Батько й сам би хотiв пере©хати до мiста. Там би вiн iз сво©ми вмiлими
руками не пропав, а до городсько© механiки, де залiзниця, паровий млин i
всякi майстернi, не рiвнятись сiльськiй кузнi. Як на те в нього сталася
прикра сутичка з нашим помiщиком. Панок це був задрипаний - в боргах, як у
реп'яхах, але пихатий, шкiдливий i мстивий.
Навеснi в батьковiй кузнi й так завiзно, а тут ще чорт пана принiс з
поламаною бричкою. Батько був заклопотаний, на пана й не глянув. А той
розприндився, кричить, щоб йому негайно бричку одремонтувати. Та не на
того наскочив! Батько не любив, щоб на нього нукали, отож, поки не
вдовольнив селян, вiн до пансько© брички й не пiдiйшов.
З'©в пан вiд батька облизни, мусив чекати сво © черги, але й батьковi
це так не минулося.
Почав ображений панок нашiптувати становому на батька всячину. I
бунтiвник, мовляв, коваль, i мужикiв проти помiщикiв та начальства
пiдбурю , i нелегальщину передержу . .Так нацькував станового, що той сам
з двома урядниками йалетiв незабаром до нас. Трусили вони в кузнi, i в
материнiй скринi, навiть на горище лазили. Нiчого вони, звiсно, не знайшли
в нас, тiльки "Кобзаря" забрали. Нагримали, налякали та й по©хали з двору.
Проте, якщо такi гостi завiтали раз до хати, добра не жди - можуть
унадитись. Якби не мати, то батько того ж лiта спродався б i пере©хав до
мiста, бо вже йому не свiтило тепер на селi. Але мати - нiзащо. Щоб ото
продати дiдову хату, покинути сво село й пуститись свiт за очi в той
осоружний город? Та краще пiд тином умерти, аби серед сво©х людей!.. I тут
уже батько мусив пiддатись i поступитись перед волею матерi.
Але мене до мiста таки повiз. Вступнi iспити я склав краще за паничiв,
i мене, на диво батьковi й самому менi, прийняли до гiмназi©. Купив менi
батько синього гiмназичного кашкета, набрав сукна, яке подешевше, i
замовив кравцевi форменi костюм i шинелю до п'ят - "на вирiст". Улаштував
мене на квартирi в одного ремiсника, погладив мозолястою, загрубiлою
долонею по мо©й стриженiй головi i сказав на прощання:
- Ну, ти ж тут, Iване, гляди, не балуйся...
З тим i по©хав назад.
Дико й сумно здалося менi попервах без батькiв у мiстi, серед чужих
людей, а надто в тiй гiмназi©. Смiялися з мене учнi за мо прiзвище -
Сметана й продражнили "Сметана без сиру", кепкували й учителi з мо ©
укра©нсько© вимови. Але вчився я добре i, якби не те мо гекання, окання
та м'яка вимова, був би я першим учнем у класi.
По десять разiв поспiль загадував менi вчитель росiйсько© мови голосно
на весь клас повторювати, як скоромовку: "гетман, а не гетьман", "вада, а
не вода", поки я якось наломався. До другого класу я перейшов з похвальним
листом i сам на пiдводi з базару при©хав до батькiв на лiтнi канiкули.
Батько був у кузнi, а мати поралась бiля печi. Коли я одчинив дверi й
переступив порiг, мати саме засувала рогачем чавуна в пiч. Чи то, щоб
похвалитись матерi сво ю вченiстю, чи з пустощiв дитячих я привiтав ©©
"по-городському":
- Бонжур, мамаша! Как пожива те? Что нового й все такое прочее?
Матерi аж рогач випав з рук. Вона схопилась рукою за щоку й широко
розкритими, переляканими очима дивилась на мене. Наче перед нею стояв не
я, а якийсь ошуканець, що спритно начепив на гiмназичну форму дорогий
дитячий образ ©© сина.
- Зто я, маменька... Не смущайтесь...- промовив я, починаючи сам
нiяковiти пiд тим, сповненим докору, образи й болю, материним поглядом.
- Та як же менi, сину, не смутитися,- не второпала мати мо © вчено©
мови,- коли тебе в городi он уже як образували!..
Мати скрушно похитала головою i з таким жалем подивилася, наче мене
тяжко покалiчили на все життя. Бачу, тут уже не до жартiв. Виходить, я
передав, як то кажуть, кутi меду. Глипнув я спiдлоба на матiр, а ©й з очей
- кап сльоза, кап друга, а далi як заплаче, як застогне моя матгнка, наче
хова мене... Тут уже я не витримав, кинувся до не©, схилив низько голову
i, не смiючи пiдвести очей, прошепотiв:
- Простiть менi, мамо, я бiльше так нiколи не буду... Вiдколи на
мiському базарi якийсь нетруджений чорт поцупив у мо © матерi пiвмiшка
яблук, а другого разу крамар обмахлював ©© аж на вiсiмдесят копiйок, вона
не терпiла мiста, де кожний чоловiк видавався ©й якщо не паном, то
злодi м. Не любила вона й коли хто перед паном чи урядником у мовi на
"городськi слова" ламався.
Проте, коли одного разу пiд жнива переходили через наше село кудись у
Таврiю заробiтчани, мати охоче пустила ©х до хати ночувати. Були вони всi
в лаптях та сермягах, говорили подiбно до городсько© мови, цебто
по-росiйському, та мати ©х добре пригостила вечерею, а рано-вранцi спекла
©м на дорогу хлiб i, прощаючись, одрiзала чималий шматок сала. Довго
дивилась вона на шлях услiд ©м i спiвчутливо хитала головою. То були
подорожнi, простi, як i ми, люди, бiдаки-селяни з дальньо© росiйсько©
сторони.
Мати простила. I я справдi нiколи вже так не викаблучу-вався нi перед
односельцями, нi перед батьком, нi, поготiв, перед нею. Але тих мо©х
привiтальних слiв, що вразили ©© тодi в саме серце, вона не забула до
смертi. Проте i вмерла вона невдовзi пiсля того.
На зимовi канiкули я знову при©хав додому. Та цього разу я не впiзнав
нашо© хати. Заходило рiздво, всi люди в себе по хатах сидять, готуються до
свят, тiльки в нашiй хатi куди не глянь - рейвах страшенний i чужi жiнки,
як у за©здi, товчуться та зiтхають. Лежить моя мати на полу простоволоса,
без очiпка, i мечеться, блiда як крейда. Батька нема. Як потiм уже я
довiдався, вiн позичив у сусiди конi i зрання чимдуж погнав до фельдшера у
волосне село. Збентежений i вражений, оглянувся я довкола i побачив
колиску, прив'язану до сволока, яко© в нашiй хатi досi не було. Я
здивовано зазирнув у не© здаля, коли це раптом там щось чмихнуло й
заверещало. Це була моя сестричка, яку мати породила вчора, пiсля чого й
занедужала так. Колись, як був я ще зовсiм малий, менi так хотiлося, щоб у
хатi до пари менi був братик або сестричка, але тепер -менi було не до
не©. Матерi ставало дедалi гiрше. На крик немовляти мати немовби
прокинулась вiд бентежного сну. Вона пiдвелася на лiктях, розплющила
змученi очi i - побачила мене.
- А я все кличу тебе, Iвасику... Де ти був? - прошепотiла вона
засмаглими вустами, видимо, ще марячи.- Пiдiйди ближче, сину...
Потерпаючи вiд незрозумiлого менi страху, що нараз пойняв мене всього,
я тихо пiдiйшов. Мати поклала менi на голову гарячу, аж пашiло вiд не©,
руку i уривчасто дихала. ©й, мабуть, було дуже тяжко. Вона хвилину
помовчала, збираючи останнi сили, i спрагло, як риба на березi, ковтаючи
розкритим ротом повiтря, строго проказала:
- З панами, сину, не водись, з багатими не знайся, горнись не до тих,
що...- мати не доказала, але я збагнув, про кого вона хотiла сказати.-
Горнись, дитино моя, до простих, до роботящих людей...
Мати здригнулась i замовкла. Рука ©© безсило скотилась з мо © голови i
важко впала на постiль.
- Оце мо тобi останн слово...
Мати тихо застогнала i важко зiтхнула.
В хатi заворушилися жiнки, мене завели до сусiдiв, i бiльше я вже не
чув сво © матерi.
Коли пiзно ввечерi батько привiв мене додому, мати лежала в трунi на
столi, обряджена на смерть. Була вона зачесана, в очiпку, в чорнiй
керсетцi, в якiй завжди ходила до церкви, i в бiлiй мережанiй сорочцi.
Лежала вона спокiйно, схрестивши руки на грудях, мов спочивала по важкiй
роботi, а над нею сiльський дяк гугняво читав псалтиря. Та це вже була не
моя лагiдна i строга, як треба, матуся, а щось iнше, нетутешн , до чого
вже не можна було пiдiйти приголубитись, з чим навiть боязко було б
лишитися самому в хатi.
Це я надто гостро вiдчув третього дня, коли перед тим, як накриють
труну вiком, батько вiдвiв мене востанн попрощатися з матiр'ю. Я з
острахом поцiлував тверду й холодну, як кригу, материну руку i жахнувся.
Нi, це була не матуся, така тепла, нiжна й чула! Щось розмежувало й
вiдгородило мене з батьком вiд то© нашо© матусi - чи пiп у чорних ризах та
дяк з пiвчими, чи сама невблаганна смерть, що послала ©х забрати вiд нас
матусю.
Дивно i страшно було дивитись на горбик чорно© перекопано© землi, що
скоро пiднiсся над бiлою пеленою снiгу на кладовищi... I тодi раптом
пригадались менi останнi материнi слова, нiби це з сво © свiжо© могили
вона ще раз прошепотiла ©х менi:
- З панами не водись, з багатими не знайся, горнись, сину, до простих,
до роботящих людей...
Та все на свiтi мина , все помалу забува ться, забув згодом i я про
свою страшну втрату, стерлись у пам'ятi й тi материнi слова...
Батько ближчо© ж весни пере©хав до мiста, де я вчився, i стали ми жити
тепер сиротами втрьох; батько я i маленька сестричка Настя, що лишилась
пiсля смертi матерi, як жива згадка про нашу незаго ну рану.
Хоч як журився батько по матерi, хоч як шанував ©© пам'ять, та мусив
оженитися вдруге. Треба ж комусь лад у квартирi дати, коли вiн на роботi,
треба Настю доглядати та й мене нагодувати i обшити. Взяв батько
городську, бо, як ви©хав iз села, так i слiд за ним туди запався.
Мачуха була з простих, видати, незлостива, сумирна жiнка, сама вже
вдова. Дiтей у не© не було, тим-то ми з Настею не мали причини
ремствувати, що вона, обдiляючи, кривдить нас. Та й батько, якби дiзнався,
не потерпiв би того. Як i мати колись, вона пильнувала, щоб на менi була
чиста та цiла одежа, щоб не був голодний, не скажу, щоб i сварила коли
вона мене, хоч i бувало за що. Та все ж заступити менi рiдно© матерi вона
не могла.
Настя не пам'ятала, як пiдросла, нашо© матусi, i ©й було байдуже, хто в
хатi порядку . Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувате й через не©
не держався дому. Я не мiг ©й простити, що вона посiла в нашiй сiм'© те
святе мiсце, яке могло належати тiльки матусi.
Надвечiр, вивчивши уроки, - а влiтку цiлий день - я гасав з хлопчаками
по вулицях, ходив на рiчку, в лiс, знав усi околицi нашого мiста, не минав
жодно© пожежi, хоч би де вона трапилась. Вчився, як i ранiш, добре,
переходив з класу в клас з похвальними листами, через те, мабуть, i батько
спустив мене з ока i не звертав особливо© уваги.
Навiть з вимовою в гiмназi© тепер у мене було гаразд. Хiба що тiльки й
досi не привчив себе казати "вада" або "дарога", бо менi все здавалось, що
люди, якi "акають" там, де на письмi сто©ть "о", навмисне штучно
кривляються. Був я в сьомому класi i вже вчив лiтературу, чи
"словеснiсть", як вона в гiмназi© звалася. Я вже не бiгав по вулицях, а
зачитувався вдома Гоголем i Турген вим, Сенкевичем i Дюма, навiть роман
Шпiльгагена "Один у полi не во©н" я десь пiдхопив i одним духом прочитав.
Я почав жити нереальним, вимрiяним життям сво©х улюблених геро©в. Я був
спочатку д'Артаньяном, одним iз мушкетерiв Дюма, далi месником - графом
Монте-Крiсто, перекинувся в нiгiлiста Базарова i остаточно спинився на
Iнсаровi, головному персонажi роману Турген ва "Напередоднi", що справив
на мене велике враження.
Але мо© думки почали крутитись i коло подруг мо©х геро©в, i я став
замислюватись, намагаючись уявити собi, котра ж iз них усмiхнеться менi в
життi. Чи буде вона помiщицею Одинцовою, яку покохав Базаров, чи
самовiдданою леною, що по©хала з Iнсаровим навiть на вiйну - визволяти
Болгарiю, чи лермонтовською княжною Мерi? Всi вони належали до того свiту,
в якому я нiколи не бував та й навряд чи мiг коли доступитись туди. Зо
всiх вiдомих менi досi лiтературних жiночих постатей дина Шевченкова
Катерина становила виняток, але вона була занадто проста, щоб увiйти в
складну гру мо©х перших юнацьких марень. Та й Шевченкiв "Кобзар" менi
давно вже заступили iншi книжки.
I раптом передi мною несподiвано прочинилися дверi в цей вищий свiт,
про який не могли й мрiяти нi мiй батько, колишнiй сiльський коваль, а
тепер простий слюсар невеличко© майстернi, нi покiйна мати, що так
страхалась панiв i всього панського.
До нашого мiста при©хав з Орловсько© губернi© новий земський начальник.
За тих часiв це було неабияке цабе - дворянин, помiщик, один iз перших на
весь повiт аристократiв. Посерединi навчального року в сьомому класi до
мене на парту посадили його сина, Анемподиста Кузьмiна-Карава ва.
Я б не сказав, що цей юнак був зарозумiлий чванько, як то часто бувало
мiж людьми його породи, та й гнути кирпу йому не було чого. До науки вiн
був не дуже кмiтливий, а тут пере©зд на нове мiсце, нова гiмназiя, новi
вимоги, багато пропущено часу. Одне слово, вiн дуже вiдставав вiд нас i,
щоб не лишитись на другий рiк у класi, йому треба було багато
надолужувати. Самi обставини звели його зi мною. 1 вiн раз у раз звертався
до мене по допомогу. Йому слiд би бути навiть не в гiмназi©, а десь у
кадетському корпусi, де вчились самi дворяни, та його батько вважав себе
за лiберала i не вiддав туди сина, хоч за кадетський корпус була
Анемподистова мати, пишна, гордовита панi, та й сам Анемподист. Вiн мрiяв
пiсля гiмназi© одразу податись до кавалерiйського училища, щоб стати коли
не лейб-гусаром, то кавалергардом. Вiн мало цiкавився лiтературою, з яко©
йому iмпонував тiльки лермонтовський Печорiн, погано знав iсторiю, з яко©
любив тiльки походи Наполеона й перемоги рмолова на Кавказi, але зате
йому були вiдомi назви й мундири всiх полкiв гвардi©, знався на породистих
конях i мисливських собаках, добре танцював навiть мазурку й умiв грати в
преферанс.
Вiн був убраний у формений, але дорогого сукна костюм з крохмальним
бiлим комiрцем пiд сiрою блузою i носив добре пошиту касторову, як у
офiцерiв, шинелю. Мов Базаров з Iнсаровим наганяли на нього нудьгу, але
самим мною вiн зацiкавився не тiльки тому, щб в мене можна було списати
домашн завдання з алгебри чи геометрi©, дiстати характеристику геро©в з
"словесностi", але я мiг бути й добрим провiдником по недалеких рiчках та
озерах, знав, де водяться дикi качки або де можна ловити щук на блешню.
Мене теж не могли не зацiкавити акварiум, кра види Карлсбада й
Баден-Бадена, де Анемподист устиг уже побувати з батьками та сестрами на
курортах, а головне - справжня мисливська рушниця-двостволка з усiм
мисливським риштунком.
Наступного лiта ми по©демо вдвох на полювання за мiсто. Я показуватиму,
де качки та бекаси водяться, Анемподист стрiлятиме. Ну, звiсно, вiн дасть
пострiляти й менi. А тепер ми б могли повправлятись, стрiляючи в що-небудь
з маленько© рушнички "монте-крiсто", яка теж у нього .
Все це була велика спокуса, але я не зважувався скористатись з
неодноразових запрошень Анемподиста i прийти самому до його великопанських
поко©в. Я все ж успадкував од батька його гордiсть, i мене стримувала
думка про те, яким приниженим i нужденним виглядатиму я серед багато©
обстановки Кузьмiних-Карава вих у сво му потертому, старому костюмчику, в
залатаних ботинках.
Та одно© травнево© суботи, коли ми з Анемподистом вийшли з гiмназi©
пiсля останнього уроку, по вулицi про©хав i спинився неподалеку нас
розкiшний фаетон, запряжений парою рисакiв, i хтось зсередини фаетона
крикнув:
- Анемподисте, сiдай!
В гiмназi© багато говорили - хто пiдлесливо, хто заздро - про
Анемподистового батька Миколу Миколайовича Кузьмiна-Карава ва, який мав у
мiстi великий вплив, але я його досi не бачив. Зараз я збагнув, що це був
вiн. Анемподист пiдбiг до фаетона, сказав щось батьковi, i той одразу ж,
широко загрiбаючи в повiтрi рукою, запросив мене:
- Прошу ласкаво, молодий чоловiче!
Я знiяковiв, але вiдступати було соромно. На розраду собi я тут же
подумав: "Хай позаздрять тепер тi мо© однокласники, що вважали мене
нишком'за мужлана, а зараз бачать, 'як мене посаджено поруч самого
Кузьмiна-Карава ва, тодi як Анемподист легко вмостився на передньому
ослiнчику насупроти нас.
Рисаки рушили, i фаетон помчав.
- Так ось вiн який - Ваня Сметанов! - сказав поблажливо Анемподистiв
батько, випадково чи свiдомо перекручуючи мо прiзвище. З чемностi я його
не виправив, сам собi думаючи, що так мо прiзвище звучить навiть краще,
стаючи подiбним до Базарова або гончаровського Марка Волохова. А тим часом
Кузьмiн-Карава в, злегка, киваючи менi головою, казав далi в тонi то© ж
приязно© зверхностi:
- Чув, чув, молодий чоловiче, про вас багато похвального! Про вашi
успiхи, бездоганну поведiнку, мн-да...
Не знаючи, як пiдтримати розмову, я не зовсiм до ладу промовив:
- Дякую, стараюсь, скiльки можу...
На що почув одразу ж схвальний вiдгук:
- Це зо всього видно... Хвалю!
Я густо почервонiв, але тут у розмову вступив Анемподист, повiдомляючи
батька, що до мiста при©хали на гастролi цирк Панкратова i малоросiйська
трупа Саксаганського.
- Чув, чув. Що ж - завтра подивимось цирк,- вiдповiв Кузьмiн-Карава в,
склавши витягнутi руки на чудернацькому набалдашнику свого цiпка.- Кажуть,
там чудова на©зниця i навдивовижу спритнi жонглери.
Я утримався щось висловити, бо мене це мало обходило:
в мо©й кишенi не було грошей нi на цирк, нi на театр, а просити ©х у
батька на розваги я вважав за неможливе. Фаетон круто завернув у широко
розчинену велику залiзну браму i в'©хав на чисте, просторе подвiр'я.
З перших же крокiв у цьому домi мене причмелило багатство, вигадливiсть
й незвичайнiсть обстанови. Менi боязко було йти по лискучiй паркетнiй
пiдлозi, я не знав, чи можна ступати сво©ми нечищеними ботинками по
дорогих килимах на пiдлозi, i напружено остерiгався, щоб не зачепити та не
розбити який-небудь дрiб'язок невiдомого менi призначення, що - то в
бронзi, то в мармурi, то в порцелянi-пiдступно попадався скрiзь пiд мо©
руки. Мабуть, через це вся дальша сцена мого першого знайомства з родиною
Анемподиста пройшла передо мною, як у туманi. Нашвидку замаскувавши сво
обличчя безглуздо-чемною усмiшкою, я незграбно човгав правою ногою,
вiддаючи поклони, i невправно тискав за кiнцi пальцiв простягнутi менi
руки. Тут я одразу ж двiчi сплохував. Перший раз тим, що не поцiлував, як
годилося, бiло© пещено© руки в перснях, яку велично подала менi
Анемподистова мати. Далi, привiтавшись з двома панянками, очевидно,
сестрами Анемподиста, простягнув руку ще й якiйсь гарненькiй дiвчинi, що
саме проходила збоку, несучи порожню карафку. Дiвчина хихикнула й, не
вiдповiдаючи менi на привiтання, шмигнула кудись. Це була поко©вка Зiна,
яка знала бiльше за мене правила панського етикету: за ними не годилось
ручкатись з прислугою...
Я вiдчував, що на сестер, а надто на матiр Анемподиста я справив
непри мне враження. Видно було, що мене терплять тут тiльки через те, що я
здiбний, перший учень у класi, але то багато важило тiльки за партою в
гiмназi©, а не в цих покоях, де насамперед цiнували походження, титули й
звання.
Менi хотiлось мерщiй вискочити з цього дому, де мене могла чекати
тiльки зневага, але моя воля була паралiзована. З цього йолопського
становища мене вивела старша Анемподистова сестра Мерi, що вчилась у
шостому класi дiвочо© гiмназi©.
- Ви в лаун-тенiс гра те? Де там грати, коли я i назви ще не чув тако©
пансько© забавки!
- Ну, тодi в крокет зiгра мо,запропонувала Мерi i владно гукнула: -
Кiтi, Аня - в крокет!
Кiтi була меншою сестрою, другокласницею, Анею ж, виявилось, був
Анемподист - так зменшено звали його в сiм'©.
Був початок травня, i на посиланому пiском плацику перед верандою в
саду було сухо.
Хоч у крокет я нiколи ще не грав, однак швидко опанував його нехитрi
правила i пiд керiвництвом Мерi, яка великодушно запропонувала бути мо©м
партнером, одразу почав робити успiхи. Ми стали обiгрувати байдужого до
тако© дитячо© гри Анемподиста i азартну маленьку Кiтi, що ревниво стежила
за нашою перевагою.
Ганяючи дерев'яним молотком на довгому держаку жовтi полiрованi кулi з
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Якби ви знали, паничi...
_Тарас Шевченко_
Це оповiдання я почув вiд одного пенсiонера. Як i я, вiн зайшов
ненадовго до нашого спiльного знайомого, начальника цеху великого
ки©вського заводу, де вони вдвох попрацювали десь близько тридцяти рокiв.
Зацiкавившись темою нащо© розмови, вiн затримався. Ми говорили про стиляг,
про бешкетникiв, про тих молодикiв, у яких через надмiрне захоплення
футболом голова часом вiдста в сво му розвитку вiд нiг. Господиня,
подаючи нам склянки з ча м, вставила i сво слово, скаржачись, що нашим
дiтям часто браку належно© пошани до батькiв, що вони не слухаються i
слово матерi вже мають за нiщо. Тут господиня скоса глянула на сво©х
принишклих синiв, старшого Юрка i першокласника Михайлика, якi готували за
окремим столом уроки. Видимо, перед цим у не© була з ними крута розмова,
бо хлопцi, хоч i удавали, що ретельно читають пiдручники, проте в той же
час уважно прислухалися до розмови дорослих.
Новий гiсть довго сидiв мовчки й лиш слухав iнших, але, коли господиня
сказала про слово матерi, його очi дивно заграли, i вiн повернувся до
вiкна, за яким уже густiшав присмерк раннього осiннього вечора й журно
трiпотiло на деревах останн листя. Якийсь час вiн сидiв замислений, нiби
вдивляючись у невидиму iншим далечiнь, що простягалась десь за деревами й
будiвлями, потiм тихо застукотiв пучками по скатерцi i пiдпер рукою
насуплене, мов обважнiле вiд думок чоло.
- Так-так... слово матерi...- тихо промовив вiн сам до себе. Потiм
одхилився на спинку стiльця i повагом почав оповiдати.
Мiй батько був простий сiльський коваль. Вiн був малописьменний, його
шкарубка вiд молота й усякого залiза рука могла написати, та й то з
великим напруженням, тiльки сво iм'я i прiзвище, але друковане вiн читав
непогано. I це, мабуть, тому, що читав вiн тiльки одну книгу, яка була в
нас у хатi i яку вiн знав майже всю напам'ять. То був "Кобзар" Тараса
Шевченка. Чи батьковi не доводилось читати нiчого iншого, чи, може,
Шевченкова поезiя, тяжке життя i сама непокiрна постать бунтiвничого
Тараса справили на нього таке велике враження, але "Кобзар" був для батька
все. Вiн заступав йому i тi божественнi книжки - всякi бiблi© та "житiя",
якi нiколи не водилися в нашiй хатi, i iсторiю, i енциклопедiю. Чи йому
тяжко стане на душi, чи невдача яка, чи просто в недiлю на дозвiллi -
розгорне вiн, бувало, свого "Кобзаря" i завжди знайде там i розвагу, i
раду, i пiдтримку. Батько запевняв, що, коли б усi люди прочитали та
вдумались у "Кобзаря", тодi на свiтi настав би той благословенний час, про
який сказав Шевченко:
I на оновленiй землi
Врага не буде, супостата,
А буде син, i буде мати,
I будуть люди на землi.
Люди! А не пани, пiдпанки та всякi посiпаки, яких батько i за людей не
вважав. Вiн так i казав, бувало: "Ну й багато ж людей на ярмарок
з'©халось, а панiв так, що й не видати нi одного".
Батько був роботящий, любив i шанував працю, добре знався на сво му
ковальському дiлi, а як треба, то мiг i за слюсаря впоратись. Любив вiн
усякi нескладнi механiзми i сам сво©м розумом доходив, що в них i до чого.
Нашому сiльському вчителевi вiн розiбрав i склав зiпсованого стiнного
годинника, i той знову почав махати маятником i видзвонювати час; паничевi
з помiщицького ма тку, чи, пак, економi©, як тодi звали, склепав
поламаного велосипеда. Одне слово, про батькову кузню йшла гучна слава на
всю округу, i якби не сумлiння та гордiсть, що ними визначався батько, вiн
мiг би збити грошенят i жити в достатку. Та батько на зайвину не ласився.
З людей у кузнi брав поцiнно, "по-божому", як казали тодi, а якщо кого
нужда допече й злиднi обсядуть, то й так, за спасибi, зробить. Перед
паном, попом i урядником шапки не ламав, поводився незалежно, бо знав собi
цiну.
Такою ж була i моя мати, яку батько взяв iз бiдного, але гордого роду.
В усьому вона була до пари, не дорiкала, коли випадали нестатки, i не
пишалася, коли в хатi заводилась яка зайва копiйчина. Була розсудлива, не
по лiтах поважна i статечна. От тiльки щодо церкви вони не зiйшлись трохи:
батьковi було байдуже - чи та церква, чи нема, а мати не пропускала
жодно© недiлi, щоб не пiти на службу божу. Навертала вона до церкви й
мене, i я часто бачив, як зворушували ©© в церквi малозрозумiлi
божественнi слова з "святого письма". Слухаючи ©х, вона тяжко зiтхала i не
раз витирала мережаним рукавом сво© очi. Точнiсiнько так само ©©
розчулювала й доля Шевчснково© Катерини, яку батько не раз читав ©й з
"Кобзаря".
Але одного разу вона дуже посварилася з батьком. Сталось це через мене.
Я саме закiнчив нашу церковно-парафiяльну школу, i треба було думати, куди
мене далi поставити - чи в кузню до ковальства привчатись, чи в пастушки
овець або телят пасти. I заманулось батьковi повезти мене до мiста,
вiддати в гiмназiю. Щоправда, гiмназiя була не про нас, "репаних", там
учились дiти чистiшо© породи, як ми, селюки, але чому не спробувати. Читав
я вже прудко, а ще краще вмiв лiчити i лiтери гарно виводив.
Не думаю, щоб татовi закортiло ото зненацька перед панами заноситись
сво©м ученим сином. Не iнакше, як i це пiдказав йому Шевченкiв "Кобзар",
бо не раз батько спиняв мою увагу, многозначно наголошуючи на словах:
Не дурiте самi себе,
Учiться, читайте,
I чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
Я був тодi в батькiв одинак, то чи ж дивно, що матерi на саму думку про
розлуку зi мною серце розривалося. Та тут долучалося ще й iнше. Мати була
старосвiтська жiнка, мiцно держалась старовини й боялась усяко© новизни, а
надто всього "городського". Город, де повнiсiнько панства й усяких
пройдисвiтiв та злодi©в, видавався ©й проклятим мiсцем, де, куди не
ступиш, скрiзь або спокуса, або розпуста на тебе чига . Ну, як то вiддати
дину любу дитину в такий Вавiлон, та ще в науку, де самi паничi вчаться!
Нiколи вона нi в чому не перечила батьковi, а тут назвала його Iродом,
що сказився i до рiдно© дитини жалю не ма . Але батько затявся i стояв на
сво му - свiт синовi розкрити, вивчити на механiка, а то й на iнженера.
Набiдкалась, наплакалась мати, та хоч як ©й гiрко було, а мусила
скоритись: батько - голова сiм'©, споконвiку так заведено.
Батько й сам би хотiв пере©хати до мiста. Там би вiн iз сво©ми вмiлими
руками не пропав, а до городсько© механiки, де залiзниця, паровий млин i
всякi майстернi, не рiвнятись сiльськiй кузнi. Як на те в нього сталася
прикра сутичка з нашим помiщиком. Панок це був задрипаний - в боргах, як у
реп'яхах, але пихатий, шкiдливий i мстивий.
Навеснi в батьковiй кузнi й так завiзно, а тут ще чорт пана принiс з
поламаною бричкою. Батько був заклопотаний, на пана й не глянув. А той
розприндився, кричить, щоб йому негайно бричку одремонтувати. Та не на
того наскочив! Батько не любив, щоб на нього нукали, отож, поки не
вдовольнив селян, вiн до пансько© брички й не пiдiйшов.
З'©в пан вiд батька облизни, мусив чекати сво © черги, але й батьковi
це так не минулося.
Почав ображений панок нашiптувати становому на батька всячину. I
бунтiвник, мовляв, коваль, i мужикiв проти помiщикiв та начальства
пiдбурю , i нелегальщину передержу . .Так нацькував станового, що той сам
з двома урядниками йалетiв незабаром до нас. Трусили вони в кузнi, i в
материнiй скринi, навiть на горище лазили. Нiчого вони, звiсно, не знайшли
в нас, тiльки "Кобзаря" забрали. Нагримали, налякали та й по©хали з двору.
Проте, якщо такi гостi завiтали раз до хати, добра не жди - можуть
унадитись. Якби не мати, то батько того ж лiта спродався б i пере©хав до
мiста, бо вже йому не свiтило тепер на селi. Але мати - нiзащо. Щоб ото
продати дiдову хату, покинути сво село й пуститись свiт за очi в той
осоружний город? Та краще пiд тином умерти, аби серед сво©х людей!.. I тут
уже батько мусив пiддатись i поступитись перед волею матерi.
Але мене до мiста таки повiз. Вступнi iспити я склав краще за паничiв,
i мене, на диво батьковi й самому менi, прийняли до гiмназi©. Купив менi
батько синього гiмназичного кашкета, набрав сукна, яке подешевше, i
замовив кравцевi форменi костюм i шинелю до п'ят - "на вирiст". Улаштував
мене на квартирi в одного ремiсника, погладив мозолястою, загрубiлою
долонею по мо©й стриженiй головi i сказав на прощання:
- Ну, ти ж тут, Iване, гляди, не балуйся...
З тим i по©хав назад.
Дико й сумно здалося менi попервах без батькiв у мiстi, серед чужих
людей, а надто в тiй гiмназi©. Смiялися з мене учнi за мо прiзвище -
Сметана й продражнили "Сметана без сиру", кепкували й учителi з мо ©
укра©нсько© вимови. Але вчився я добре i, якби не те мо гекання, окання
та м'яка вимова, був би я першим учнем у класi.
По десять разiв поспiль загадував менi вчитель росiйсько© мови голосно
на весь клас повторювати, як скоромовку: "гетман, а не гетьман", "вада, а
не вода", поки я якось наломався. До другого класу я перейшов з похвальним
листом i сам на пiдводi з базару при©хав до батькiв на лiтнi канiкули.
Батько був у кузнi, а мати поралась бiля печi. Коли я одчинив дверi й
переступив порiг, мати саме засувала рогачем чавуна в пiч. Чи то, щоб
похвалитись матерi сво ю вченiстю, чи з пустощiв дитячих я привiтав ©©
"по-городському":
- Бонжур, мамаша! Как пожива те? Что нового й все такое прочее?
Матерi аж рогач випав з рук. Вона схопилась рукою за щоку й широко
розкритими, переляканими очима дивилась на мене. Наче перед нею стояв не
я, а якийсь ошуканець, що спритно начепив на гiмназичну форму дорогий
дитячий образ ©© сина.
- Зто я, маменька... Не смущайтесь...- промовив я, починаючи сам
нiяковiти пiд тим, сповненим докору, образи й болю, материним поглядом.
- Та як же менi, сину, не смутитися,- не второпала мати мо © вчено©
мови,- коли тебе в городi он уже як образували!..
Мати скрушно похитала головою i з таким жалем подивилася, наче мене
тяжко покалiчили на все життя. Бачу, тут уже не до жартiв. Виходить, я
передав, як то кажуть, кутi меду. Глипнув я спiдлоба на матiр, а ©й з очей
- кап сльоза, кап друга, а далi як заплаче, як застогне моя матгнка, наче
хова мене... Тут уже я не витримав, кинувся до не©, схилив низько голову
i, не смiючи пiдвести очей, прошепотiв:
- Простiть менi, мамо, я бiльше так нiколи не буду... Вiдколи на
мiському базарi якийсь нетруджений чорт поцупив у мо © матерi пiвмiшка
яблук, а другого разу крамар обмахлював ©© аж на вiсiмдесят копiйок, вона
не терпiла мiста, де кожний чоловiк видавався ©й якщо не паном, то
злодi м. Не любила вона й коли хто перед паном чи урядником у мовi на
"городськi слова" ламався.
Проте, коли одного разу пiд жнива переходили через наше село кудись у
Таврiю заробiтчани, мати охоче пустила ©х до хати ночувати. Були вони всi
в лаптях та сермягах, говорили подiбно до городсько© мови, цебто
по-росiйському, та мати ©х добре пригостила вечерею, а рано-вранцi спекла
©м на дорогу хлiб i, прощаючись, одрiзала чималий шматок сала. Довго
дивилась вона на шлях услiд ©м i спiвчутливо хитала головою. То були
подорожнi, простi, як i ми, люди, бiдаки-селяни з дальньо© росiйсько©
сторони.
Мати простила. I я справдi нiколи вже так не викаблучу-вався нi перед
односельцями, нi перед батьком, нi, поготiв, перед нею. Але тих мо©х
привiтальних слiв, що вразили ©© тодi в саме серце, вона не забула до
смертi. Проте i вмерла вона невдовзi пiсля того.
На зимовi канiкули я знову при©хав додому. Та цього разу я не впiзнав
нашо© хати. Заходило рiздво, всi люди в себе по хатах сидять, готуються до
свят, тiльки в нашiй хатi куди не глянь - рейвах страшенний i чужi жiнки,
як у за©здi, товчуться та зiтхають. Лежить моя мати на полу простоволоса,
без очiпка, i мечеться, блiда як крейда. Батька нема. Як потiм уже я
довiдався, вiн позичив у сусiди конi i зрання чимдуж погнав до фельдшера у
волосне село. Збентежений i вражений, оглянувся я довкола i побачив
колиску, прив'язану до сволока, яко© в нашiй хатi досi не було. Я
здивовано зазирнув у не© здаля, коли це раптом там щось чмихнуло й
заверещало. Це була моя сестричка, яку мати породила вчора, пiсля чого й
занедужала так. Колись, як був я ще зовсiм малий, менi так хотiлося, щоб у
хатi до пари менi був братик або сестричка, але тепер -менi було не до
не©. Матерi ставало дедалi гiрше. На крик немовляти мати немовби
прокинулась вiд бентежного сну. Вона пiдвелася на лiктях, розплющила
змученi очi i - побачила мене.
- А я все кличу тебе, Iвасику... Де ти був? - прошепотiла вона
засмаглими вустами, видимо, ще марячи.- Пiдiйди ближче, сину...
Потерпаючи вiд незрозумiлого менi страху, що нараз пойняв мене всього,
я тихо пiдiйшов. Мати поклала менi на голову гарячу, аж пашiло вiд не©,
руку i уривчасто дихала. ©й, мабуть, було дуже тяжко. Вона хвилину
помовчала, збираючи останнi сили, i спрагло, як риба на березi, ковтаючи
розкритим ротом повiтря, строго проказала:
- З панами, сину, не водись, з багатими не знайся, горнись не до тих,
що...- мати не доказала, але я збагнув, про кого вона хотiла сказати.-
Горнись, дитино моя, до простих, до роботящих людей...
Мати здригнулась i замовкла. Рука ©© безсило скотилась з мо © голови i
важко впала на постiль.
- Оце мо тобi останн слово...
Мати тихо застогнала i важко зiтхнула.
В хатi заворушилися жiнки, мене завели до сусiдiв, i бiльше я вже не
чув сво © матерi.
Коли пiзно ввечерi батько привiв мене додому, мати лежала в трунi на
столi, обряджена на смерть. Була вона зачесана, в очiпку, в чорнiй
керсетцi, в якiй завжди ходила до церкви, i в бiлiй мережанiй сорочцi.
Лежала вона спокiйно, схрестивши руки на грудях, мов спочивала по важкiй
роботi, а над нею сiльський дяк гугняво читав псалтиря. Та це вже була не
моя лагiдна i строга, як треба, матуся, а щось iнше, нетутешн , до чого
вже не можна було пiдiйти приголубитись, з чим навiть боязко було б
лишитися самому в хатi.
Це я надто гостро вiдчув третього дня, коли перед тим, як накриють
труну вiком, батько вiдвiв мене востанн попрощатися з матiр'ю. Я з
острахом поцiлував тверду й холодну, як кригу, материну руку i жахнувся.
Нi, це була не матуся, така тепла, нiжна й чула! Щось розмежувало й
вiдгородило мене з батьком вiд то© нашо© матусi - чи пiп у чорних ризах та
дяк з пiвчими, чи сама невблаганна смерть, що послала ©х забрати вiд нас
матусю.
Дивно i страшно було дивитись на горбик чорно© перекопано© землi, що
скоро пiднiсся над бiлою пеленою снiгу на кладовищi... I тодi раптом
пригадались менi останнi материнi слова, нiби це з сво © свiжо© могили
вона ще раз прошепотiла ©х менi:
- З панами не водись, з багатими не знайся, горнись, сину, до простих,
до роботящих людей...
Та все на свiтi мина , все помалу забува ться, забув згодом i я про
свою страшну втрату, стерлись у пам'ятi й тi материнi слова...
Батько ближчо© ж весни пере©хав до мiста, де я вчився, i стали ми жити
тепер сиротами втрьох; батько я i маленька сестричка Настя, що лишилась
пiсля смертi матерi, як жива згадка про нашу незаго ну рану.
Хоч як журився батько по матерi, хоч як шанував ©© пам'ять, та мусив
оженитися вдруге. Треба ж комусь лад у квартирi дати, коли вiн на роботi,
треба Настю доглядати та й мене нагодувати i обшити. Взяв батько
городську, бо, як ви©хав iз села, так i слiд за ним туди запався.
Мачуха була з простих, видати, незлостива, сумирна жiнка, сама вже
вдова. Дiтей у не© не було, тим-то ми з Настею не мали причини
ремствувати, що вона, обдiляючи, кривдить нас. Та й батько, якби дiзнався,
не потерпiв би того. Як i мати колись, вона пильнувала, щоб на менi була
чиста та цiла одежа, щоб не був голодний, не скажу, щоб i сварила коли
вона мене, хоч i бувало за що. Та все ж заступити менi рiдно© матерi вона
не могла.
Настя не пам'ятала, як пiдросла, нашо© матусi, i ©й було байдуже, хто в
хатi порядку . Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувате й через не©
не держався дому. Я не мiг ©й простити, що вона посiла в нашiй сiм'© те
святе мiсце, яке могло належати тiльки матусi.
Надвечiр, вивчивши уроки, - а влiтку цiлий день - я гасав з хлопчаками
по вулицях, ходив на рiчку, в лiс, знав усi околицi нашого мiста, не минав
жодно© пожежi, хоч би де вона трапилась. Вчився, як i ранiш, добре,
переходив з класу в клас з похвальними листами, через те, мабуть, i батько
спустив мене з ока i не звертав особливо© уваги.
Навiть з вимовою в гiмназi© тепер у мене було гаразд. Хiба що тiльки й
досi не привчив себе казати "вада" або "дарога", бо менi все здавалось, що
люди, якi "акають" там, де на письмi сто©ть "о", навмисне штучно
кривляються. Був я в сьомому класi i вже вчив лiтературу, чи
"словеснiсть", як вона в гiмназi© звалася. Я вже не бiгав по вулицях, а
зачитувався вдома Гоголем i Турген вим, Сенкевичем i Дюма, навiть роман
Шпiльгагена "Один у полi не во©н" я десь пiдхопив i одним духом прочитав.
Я почав жити нереальним, вимрiяним життям сво©х улюблених геро©в. Я був
спочатку д'Артаньяном, одним iз мушкетерiв Дюма, далi месником - графом
Монте-Крiсто, перекинувся в нiгiлiста Базарова i остаточно спинився на
Iнсаровi, головному персонажi роману Турген ва "Напередоднi", що справив
на мене велике враження.
Але мо© думки почали крутитись i коло подруг мо©х геро©в, i я став
замислюватись, намагаючись уявити собi, котра ж iз них усмiхнеться менi в
життi. Чи буде вона помiщицею Одинцовою, яку покохав Базаров, чи
самовiдданою леною, що по©хала з Iнсаровим навiть на вiйну - визволяти
Болгарiю, чи лермонтовською княжною Мерi? Всi вони належали до того свiту,
в якому я нiколи не бував та й навряд чи мiг коли доступитись туди. Зо
всiх вiдомих менi досi лiтературних жiночих постатей дина Шевченкова
Катерина становила виняток, але вона була занадто проста, щоб увiйти в
складну гру мо©х перших юнацьких марень. Та й Шевченкiв "Кобзар" менi
давно вже заступили iншi книжки.
I раптом передi мною несподiвано прочинилися дверi в цей вищий свiт,
про який не могли й мрiяти нi мiй батько, колишнiй сiльський коваль, а
тепер простий слюсар невеличко© майстернi, нi покiйна мати, що так
страхалась панiв i всього панського.
До нашого мiста при©хав з Орловсько© губернi© новий земський начальник.
За тих часiв це було неабияке цабе - дворянин, помiщик, один iз перших на
весь повiт аристократiв. Посерединi навчального року в сьомому класi до
мене на парту посадили його сина, Анемподиста Кузьмiна-Карава ва.
Я б не сказав, що цей юнак був зарозумiлий чванько, як то часто бувало
мiж людьми його породи, та й гнути кирпу йому не було чого. До науки вiн
був не дуже кмiтливий, а тут пере©зд на нове мiсце, нова гiмназiя, новi
вимоги, багато пропущено часу. Одне слово, вiн дуже вiдставав вiд нас i,
щоб не лишитись на другий рiк у класi, йому треба було багато
надолужувати. Самi обставини звели його зi мною. 1 вiн раз у раз звертався
до мене по допомогу. Йому слiд би бути навiть не в гiмназi©, а десь у
кадетському корпусi, де вчились самi дворяни, та його батько вважав себе
за лiберала i не вiддав туди сина, хоч за кадетський корпус була
Анемподистова мати, пишна, гордовита панi, та й сам Анемподист. Вiн мрiяв
пiсля гiмназi© одразу податись до кавалерiйського училища, щоб стати коли
не лейб-гусаром, то кавалергардом. Вiн мало цiкавився лiтературою, з яко©
йому iмпонував тiльки лермонтовський Печорiн, погано знав iсторiю, з яко©
любив тiльки походи Наполеона й перемоги рмолова на Кавказi, але зате
йому були вiдомi назви й мундири всiх полкiв гвардi©, знався на породистих
конях i мисливських собаках, добре танцював навiть мазурку й умiв грати в
преферанс.
Вiн був убраний у формений, але дорогого сукна костюм з крохмальним
бiлим комiрцем пiд сiрою блузою i носив добре пошиту касторову, як у
офiцерiв, шинелю. Мов Базаров з Iнсаровим наганяли на нього нудьгу, але
самим мною вiн зацiкавився не тiльки тому, щб в мене можна було списати
домашн завдання з алгебри чи геометрi©, дiстати характеристику геро©в з
"словесностi", але я мiг бути й добрим провiдником по недалеких рiчках та
озерах, знав, де водяться дикi качки або де можна ловити щук на блешню.
Мене теж не могли не зацiкавити акварiум, кра види Карлсбада й
Баден-Бадена, де Анемподист устиг уже побувати з батьками та сестрами на
курортах, а головне - справжня мисливська рушниця-двостволка з усiм
мисливським риштунком.
Наступного лiта ми по©демо вдвох на полювання за мiсто. Я показуватиму,
де качки та бекаси водяться, Анемподист стрiлятиме. Ну, звiсно, вiн дасть
пострiляти й менi. А тепер ми б могли повправлятись, стрiляючи в що-небудь
з маленько© рушнички "монте-крiсто", яка теж у нього .
Все це була велика спокуса, але я не зважувався скористатись з
неодноразових запрошень Анемподиста i прийти самому до його великопанських
поко©в. Я все ж успадкував од батька його гордiсть, i мене стримувала
думка про те, яким приниженим i нужденним виглядатиму я серед багато©
обстановки Кузьмiних-Карава вих у сво му потертому, старому костюмчику, в
залатаних ботинках.
Та одно© травнево© суботи, коли ми з Анемподистом вийшли з гiмназi©
пiсля останнього уроку, по вулицi про©хав i спинився неподалеку нас
розкiшний фаетон, запряжений парою рисакiв, i хтось зсередини фаетона
крикнув:
- Анемподисте, сiдай!
В гiмназi© багато говорили - хто пiдлесливо, хто заздро - про
Анемподистового батька Миколу Миколайовича Кузьмiна-Карава ва, який мав у
мiстi великий вплив, але я його досi не бачив. Зараз я збагнув, що це був
вiн. Анемподист пiдбiг до фаетона, сказав щось батьковi, i той одразу ж,
широко загрiбаючи в повiтрi рукою, запросив мене:
- Прошу ласкаво, молодий чоловiче!
Я знiяковiв, але вiдступати було соромно. На розраду собi я тут же
подумав: "Хай позаздрять тепер тi мо© однокласники, що вважали мене
нишком'за мужлана, а зараз бачать, 'як мене посаджено поруч самого
Кузьмiна-Карава ва, тодi як Анемподист легко вмостився на передньому
ослiнчику насупроти нас.
Рисаки рушили, i фаетон помчав.
- Так ось вiн який - Ваня Сметанов! - сказав поблажливо Анемподистiв
батько, випадково чи свiдомо перекручуючи мо прiзвище. З чемностi я його
не виправив, сам собi думаючи, що так мо прiзвище звучить навiть краще,
стаючи подiбним до Базарова або гончаровського Марка Волохова. А тим часом
Кузьмiн-Карава в, злегка, киваючи менi головою, казав далi в тонi то© ж
приязно© зверхностi:
- Чув, чув, молодий чоловiче, про вас багато похвального! Про вашi
успiхи, бездоганну поведiнку, мн-да...
Не знаючи, як пiдтримати розмову, я не зовсiм до ладу промовив:
- Дякую, стараюсь, скiльки можу...
На що почув одразу ж схвальний вiдгук:
- Це зо всього видно... Хвалю!
Я густо почервонiв, але тут у розмову вступив Анемподист, повiдомляючи
батька, що до мiста при©хали на гастролi цирк Панкратова i малоросiйська
трупа Саксаганського.
- Чув, чув. Що ж - завтра подивимось цирк,- вiдповiв Кузьмiн-Карава в,
склавши витягнутi руки на чудернацькому набалдашнику свого цiпка.- Кажуть,
там чудова на©зниця i навдивовижу спритнi жонглери.
Я утримався щось висловити, бо мене це мало обходило:
в мо©й кишенi не було грошей нi на цирк, нi на театр, а просити ©х у
батька на розваги я вважав за неможливе. Фаетон круто завернув у широко
розчинену велику залiзну браму i в'©хав на чисте, просторе подвiр'я.
З перших же крокiв у цьому домi мене причмелило багатство, вигадливiсть
й незвичайнiсть обстанови. Менi боязко було йти по лискучiй паркетнiй
пiдлозi, я не знав, чи можна ступати сво©ми нечищеними ботинками по
дорогих килимах на пiдлозi, i напружено остерiгався, щоб не зачепити та не
розбити який-небудь дрiб'язок невiдомого менi призначення, що - то в
бронзi, то в мармурi, то в порцелянi-пiдступно попадався скрiзь пiд мо©
руки. Мабуть, через це вся дальша сцена мого першого знайомства з родиною
Анемподиста пройшла передо мною, як у туманi. Нашвидку замаскувавши сво
обличчя безглуздо-чемною усмiшкою, я незграбно човгав правою ногою,
вiддаючи поклони, i невправно тискав за кiнцi пальцiв простягнутi менi
руки. Тут я одразу ж двiчi сплохував. Перший раз тим, що не поцiлував, як
годилося, бiло© пещено© руки в перснях, яку велично подала менi
Анемподистова мати. Далi, привiтавшись з двома панянками, очевидно,
сестрами Анемподиста, простягнув руку ще й якiйсь гарненькiй дiвчинi, що
саме проходила збоку, несучи порожню карафку. Дiвчина хихикнула й, не
вiдповiдаючи менi на привiтання, шмигнула кудись. Це була поко©вка Зiна,
яка знала бiльше за мене правила панського етикету: за ними не годилось
ручкатись з прислугою...
Я вiдчував, що на сестер, а надто на матiр Анемподиста я справив
непри мне враження. Видно було, що мене терплять тут тiльки через те, що я
здiбний, перший учень у класi, але то багато важило тiльки за партою в
гiмназi©, а не в цих покоях, де насамперед цiнували походження, титули й
звання.
Менi хотiлось мерщiй вискочити з цього дому, де мене могла чекати
тiльки зневага, але моя воля була паралiзована. З цього йолопського
становища мене вивела старша Анемподистова сестра Мерi, що вчилась у
шостому класi дiвочо© гiмназi©.
- Ви в лаун-тенiс гра те? Де там грати, коли я i назви ще не чув тако©
пансько© забавки!
- Ну, тодi в крокет зiгра мо,запропонувала Мерi i владно гукнула: -
Кiтi, Аня - в крокет!
Кiтi була меншою сестрою, другокласницею, Анею ж, виявилось, був
Анемподист - так зменшено звали його в сiм'©.
Був початок травня, i на посиланому пiском плацику перед верандою в
саду було сухо.
Хоч у крокет я нiколи ще не грав, однак швидко опанував його нехитрi
правила i пiд керiвництвом Мерi, яка великодушно запропонувала бути мо©м
партнером, одразу почав робити успiхи. Ми стали обiгрувати байдужого до
тако© дитячо© гри Анемподиста i азартну маленьку Кiтi, що ревниво стежила
за нашою перевагою.
Ганяючи дерев'яним молотком на довгому держаку жовтi полiрованi кулi з