– Да, вот тут-то у новых русских все акции вверх бы и поперли… – радо погодився із шефом Артурчик.
– Причем за очень небольшие деньги… – політтехнологи розуміюче перезирнулися і розсміялися.
– А вот, кстати, и Миша! Легок на помине! – промовив іміджмейкер, киваючи на екран, де диктор починав розмову з гостем студії – Михаилом Шдвальським:
– Сьогодняшній гість нашої студії – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайле Саркісовичу, ви щойно повернулися з Чорноморська. Який ваш прогноз щодо результату мерських виборів у цьому місті?
Підвальський намагався видаватися поважним і водночас, як завжди, своєрідним і авангардно-модним. Він був одягнений у чорний офіційний костюм зі стоячим ко-мірчиком та золотою з діамантом брошкою на лацкані, що визивно виблискувала з екрана телевізора. Шоумен-конфліктолог потер рукою свою триденну французьку щетину, яка в комплексі з експериментальною зачіскою забезпечувала йому імідж політолога із завжди відмінним від колег баченням політичних подій. Втім, попри свою харизму, зірковий ведучий у політологічній програмі видавався дуже розважливою і серйозною людиною. Мабуть, навчений нещодавнім власним досвідом,-спеціаліст-конфліктолог ретельно зважував кожне своє слово. З тривалими паузами та поміркованими жестами він відповів:
– Ну-у, я вважаю… що, якщо збережуться існуючі тенденції розвитку… передвиборної ситуації… та не буде статистично значущих коливань… електоральних уподобань чорноморців… то, мабуть… переможе той… хто набере більше голосів…
Диктор, який досі запопадливо і з щирим захопленням зазирав у рот гостеві студії, обережно і з повагою запитав:
– А ви не вважаєте, що це занадто сміливий прогноз?
– Давайте запам'ятаємо це передбачення – і перевіримо після виборів! – вдаючи легеньку ображеність, промовив Підвальський.
– Гаразд, Михайле Саркісовичу! – продовжував диктор… – А ще телеглядачів дуже цікавлять передвиборні перегони у Центральному окрузі нашого міста…
Підвальський знову – вже без помітних зусиль – надав обличчю якомога мудрішого вигляду і поважно повідомив:
– Ситуація на Центральному окрузі цікава не тільки для ваших глядачів, але й для політологів. Напередодні виборів три провідних кандидати мають приблизно по тридцять відсотків і практично однакові шанси на перемогу. Як вважають експерти, переможе той з кандидатів, який зуміє в останні дні зробити нетривіальні та несподівані для конкурентів кроки і мобілізувати виборців, котрі на цей час ще не визначилися.
Іміджмейкер заворожено спостерігав за ефіром свого колеги. Він подивився на свого помічника – увага Артурчика також була цілковито поглинута телевізором. Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:
– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.
– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.
Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:
– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!
Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:
– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!
Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.
– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.
– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.
Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів:
– На этот раз не угадали, Нестор Евграфович! Верный ленинским заветам о новой экономической политике, я пошел на временное соглашение с компрадорской буржуазией…
– И чего они хотят «скомпрадорить» в нашем округе? – поцікавився іміджмейкер.
– Они хотят скомпрадорить… тьфу ты, черт! Они хотят приватизировать завод «Красный Арсенал» и швейную фабрику имени Клары Цеткин. Вчера мы встретились и прикинули, что когда я стану депутатом, эту проблему можно будет решить в рамках мирного сосуществования на базе социального партнерства, – розтлумачував свій хитрий задум лівий кандидат.
Нестор Євграфович, знову заглянувши в конверт, люб'язно поплескав Симорозенка по плечі:
– Дорогой Никита Ильич! Вы приняли трудное, но, безусловно, мудрое решение. Возможно, твердолобые ортодоксы и навесят на вас ярлык оппортуниста, но мы-то с вами знаем, на какое святое дело пойдут эти компрадорские деньги!
Асистент, глипнувши у відомість, одразу зауважив:
– Вот-вот, Нестор Евграфович, у нас как раз зависла проплата тиража двух плакатов – «Смерть компрадорской буржуазии!» и «Только Симорозенко защитит народ от бандитской прихватизации!».
Симорозенко поправив краватку і діловито розпорядився, звертаючись до Артурчика:
– Прекрасно! Обеспечьте сплошную заклейку районов «Красного Арсенала» и общежитий ткачих! Инвестор должен видеть, кто отстаивает и защищает его интересы. А пролетариат округа не должен забывать, кто является его последним неподкупным защитником от олигархической бандократии!… Ну, а как насчет нетривиальных и неожиданных шагов? – запитав лівий кандидат в іміджмейкера.
– Надо подумать… Что прежде всего волнует ваших избирателей? – відповів запитанням на запитання політтехнолог.
Симорозенко не зауважив цього «переведення стрілок» і з мудрим виглядом почав розмірковувати:
– Ну… классовая борьба… преступность и коррупция… восстановление Союза… А! Вспомнил! Конечно же – здоровье! Это, понимаете ли, у них возрастное…
– Здоровье? Это, действительно, нетривиально… – посміхнувся іміджмейкер і взявся переглядати газету з телепрограмою:
– Так-так-так… Вот! – 14.30 тележурнал «Будьте здорові!»! Артур, ноги – в руки, деньги – в зубы, и мигом на телевидение! А вы, Никита Ильич, быстро вспоминайте все, что знаете про медицину. У вас эфир через два часа.
Щойно Симорозенко вишов з кімнати – Артурчик зателефонував до Богдана Сливки і домовився з ним про зустріч у номері імідж-мейкера. Той не забарився і за півгодини вже сидів між політтехнологами і переконував їх у рішучості своїх намірів та непохитності своєї партійної позиції:
– Я розумію, панове, що ситуація складна і невизначена. Але я не втрачаю волі до перемоги, бо в критичних випадках мене завжди надихають слова великого Кобзаря: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!».
– Тобто? Мені здається, Богдане Степановичу, що вчитися вже немає часу… – зауважив іміджмейкер, стурбовано похитуючи головою. Сливка охоче погодився з політтех-нологом:
– Справді, пане профессоре, і саме тому настав час не цуратися нетривіальних та несподіваних кроків задля мобілізації виборців, які ще не визначилися.
– Пане Сливко, можете не турбуватися. У нас для вас є чимало нетривіальних та несподіваних ідей, але ж їхня реалізація обійдеться ой як недешево! – діловито мовив Нестор Євграфович. Націонал-демократ неспокійно завовтузився на кріслі і спитав:
– Як недешево?…
– Десь, приблизно, отак: – малюючи на папірчику цифру, сказав політтехнолог.
– Невже всі оригінальні ідеї коштують таких великих грошей?
– Дев'ять з десяти, – не змигнувши оком вів далі іміджмейкер.
Сливка з надією поглянув на нього і, хитро примруживши очі, запитав:
– То, може, спробуємо цю десяту?
– Артуре Андрійовичу! – охололим голосом звернувся Нестор Євграфович до помічника: – Ознайомте нашого вельмишановного клієнта з варіантом номер десять!
Асистент натиснув на клавішу комп'ютера – із принтера виповз аркуш паперу. Артурчик взяв «варіант № 10» і офіціозно-пафосним голосом прочитав:
– Вариант номер десять – «Наедине с электоратом». Кандидат обходит все квартиры своего избирательного округа и лично убеждает каждого избирателя отдать за него свой голос.
– Пане Артуре, а чи підпадає наш випадок під цей варіант? – так само холодно, як і раніше, запитав Нестор Євграфович:
– Безуслівно, пане Нєсторе! – в черговий раз невдало спробував продемонструвати свою українську асистент, після чого продовжив пояснення вже рідною мовою:
– Исходя из нашей электорально-психологической модели округа, Богдан Степанович легко сагитирует практически каждого отдельно взятого избирателя благодаря своему интеллекту и высокому уровню национального самосознания!
Іміджмейкер рвучко підхопився з крісла і простягнувши руку розгубленому Сливці, промовив:
– Ну що ж, пане Богдане, у добрий час! Поспішайте, скоро ваші виборці почнуть повертатися з роботи – і ви їх зможете «накрити» на гарячому, я маю на увазі – під час вечері!
Сливкова шия напружилася. Він на хвилю уявив, як він ходитиме по квартирах у Центральному виборчому окрузі і вмовлятиме мешканців віддати свій голос за нього – Сливку. Націонал-демократові стало дуже-дуже сумно. Він хотів щось сказати, але не знайшовся і, тяжко зітхнувши, поліз рукою до внутрішньої кишені. Нестор Євграфович помітив Сливковий жест і витлумачивши його по-своему, заспокоїв клієнта:
– Не турбуйтеся, Богдан Степановичу, ця порада безкоштовна…
Раптом Сливка обм'як і осів у крісло. Неспроможний вимовити ані слова, він схопився за серце і тремтячою рукою показував на телевізор, що працював упродовж усієї їхньої зустрічі з вимкнутим звуком. Політ-технологи повернули голови і побачили на екрані Симорозенка. Той, зодягнений у червоні плавки зі серпом та молотом, ніжився у ванні гідромасажера. Артурчик увімкнув звук. Лівий кандидат саме звертався з екрана до глядачів:
– Товарищи! Водяные пузырьки гидромассажера фирмы «Куглер и Шмуглер» активизируют красные кровяные тельца, питающие наш организм живительным кислородом! Кстати, голосуя за красных кандидатов, вы проявите не только политическую зрелость, но и заботу о своем здоровье!
Все ще тримаючись за серце, Сливка нарешті обурено вигукнув:
– Какой ужас!!
Потім, спохопившись, він продовжив:
– Який жах!! Я буду скаржитись у Центр-виборчком!
Іміджмейкер теж видавався вельми стурбованим. Він поклав Сливці на плече руку і зі співчуттям промовив:
– Як патріот я з вами цілком згоден – це брутальне неподобство! Але як політтехнолог я вимушений визнати, що цей рекламний трюк може суттєво вплинути на ситуацію! Артуре Андрійовичу, що дає наша електорально-психологічна модель округу? – запитав у помічника Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш на комп'ютері і спробував відповісти українською:
– Хвилиначку! Та-ак! Виступ кандидата за три дня до выборов в передаче «Будьте здорові!» может добавить йому до десяти процентов голосов!
Тим часом на екрані телевізора Симорозенко, зодягнений у спортивний костюм для занять аеробікою з червоною зіркою та серпом-молотом на грудях, біг по кардіо-тренажеру.
Не уповільнюючи бігу, дещо засапавшись, лівий кандидат життєрадісно звернувся до телеглядачів:
– Дорогие мои избиратели! Блок левых сил, который я представляю, с огромным вниманием относится к проблеме охраны здоровья! Сегодня только жалкая кучка толстосумов может пользоваться этими замечательными тренажерами фирмы «Куглер и Шмуглер»! Но недолго осталось жировать олигархам и коррупционерам! Нам осталось сделать последний и решительный шаг – прийти на выборы и отдать свой голос левым силам! И тогда каждая пролетарская семья сможет бесплатно поправить свое здоровье на национализированных тренажерах «Куглера и Шмуглера»!
Сливка жалібно застогнав:
– Благаю вас, вимкніть оце! Іміджмейкер клацнув дистанційкою і щиро поспівчував своєму клієнтові:
– А що тут поробиш? – сказав він і, зітхнувши, додав: – На цього комуно-фашиста працює золото партії і ціла купа московських іміджмейкерів, відряджених самим Зюга-новим!
Сливка, все ще тримаючись за серце і відчужено розхитуючись вперед-назад, відсторонено, але патетично декламував:
– Я не здамся! Я боротимуся!
За кілька хвилин, трохи отямившись, він звівся на ноги і несподівано заспівав:
– О! Я бачу, однією годиною не обійдеться! Тут нам з вами працювати і працювати! Що, знайшли щедрих спонсорів?
Сливка зніяковіло відвів очі:
– Скоріше, інвесторів, – тихо промовив він. – Розумієте, група солідних бізнесменів бажає приватизувати завод «Червоний Арсенал» та швейну фабрику Клари Цеткін. Ставши депутатом, я допоможу зруйнувати ці останні бастіони більшовизму в Центральному окрузі!!
Іміджмейкер ступив крок назустріч і міцно потиснув Славкову руку:
– Це – слова справжнього патріота! Мабуть, ці солідні бізнесмени – добрі діаспоряни? – приязно поцікавився він.
Сливка зніяковів ще більше:
– Це дуже добрі і, мабуть, порядні люди… Але вони не з діаспори… Вони…
Артурчика осяяв несподіваний здогад, і він поспішно – і теж приязно – запитав:
– Москвичи?!
Сливка ображено глипнув на асистента:
– Чому одразу – москалі?! Це дуже інтелігентні люди із Санкт-Петербурга…
Нестор Євграфович по-дружньому заспокоював клієнта:
– Ну, якщо із Санкт-Петербурга, то це зовсім інша справа! До праці, панове! Сядьте і розслабтеся, – сказав він Сливці, показуючи рукою на крісло.
– Уявіть себе пересічним виборцем. Уявили? Про що ви зараз мрієте?
Сливка одразу ж, не роздумуючи, випалив:
– Про велику зарплату…
– Ах, облиште цю соціальну демагогію для лівих манкуртів. Яка ваша наступна мрія? – стимулював іміджмейкер мисленнєвий процес націонал-демократа.
Сливка покрутив головою, глипаючи то на Нестора Євграфовича, то на його помічника, і невпевнено вимовив:
– Може, про вступ України до НАТО?
Обличчя Нестора Євграфовича посуворішало; холодно дивлячись клієнту у вічі, він запитав:
– Ви певні, що саме про це мріє пересічний виборець?
Сливка рішуче і категорично заявив:
– Повинен мріяти! Бо так записано у моїй передвиборній програмі!
– А що там ще записано? – скептично намагався уточнити іміджмейкер.
Націонал-демократ звів очі до стелі, намагаючись пригадати обіцянки зі своєї передвиборної програми:
– Ну, кожному виборцю – садок вишневий коло хати… – процитував він наступний пункт програми.
Нестор Євграфович пожвавився.
– Чудово! – сказав він, глипнувши на годинник. Потім взяв газету з телепрограмою і, провівши пальцем згори донизу, радісно сповістив Славкові: – О сімнадцятій тридцять – програма «Ваш сад». Богдане Степановичу, доки Артур домовлятиметься з телебаченням, у вас є дві години переглянути посібник із садівництва.
За дві години в номері Нестора Євгра-фовича та Артурчика з'явився Бабай, запрошений політтехнологами. Усі троє сіли в ряд дивитися телевізор. На екрані Сливка в одязі садівника і з великим тризубом на грудях стояв на розчищеній ділянці і, витираючи з чола піт та вказуючи рукою на великий пеньок, говорив:
– Викорчувавши на своїй ділянці берізки та інші бур'яни, ви зможете засадити повний сад червоної калини. До речі, віддавши голоси націонал-демократичним силам, ви проголосуєте за очищення нашої мови, нашої душі, нашої священої української землі від засилля чужинців!! І розцвіте наша держава, осяяна національною ідеєю, як ця червона калина на мінеральних добривах фірми «Сахара ЛТД»!
Після завершення свого пафосного монологу Сливка вказав для наочності пальцем спершу на калину, а потім на пакунок з добривами. Іміджмейкер клацнув дистанційкою. Політтехнологи одночасно мовчки подивилися на банкіра.
– Та-ак! – сказав обурений Бабай, стримуючи себе неймовірним зусиллям волі.
Іміджмейкер та його помічник завбачливо відступили від клієнта, передчуваючи його емоційний і, можливо, малокерований «виступ». І мали рацію – голову Бабая розпирало від неозвученого тексту, що не забарився вирватися на волю:
– И скажите мне, пожалуйста, господа социальные, блин, технологи, почему какие-то голодранцы, мать их за ногу, находят эти самые, блин, нестандартные решения! А мы что? – уже неделю крутим за мои бабки клип «Бабай шагает впереди!», – фальшиво проспівав банкір і продовжив, розпалюючись дедалі більше: – А этот ваш дурацкий пиар-ход – «Бабай покупает НТВ у "Газпрома"»?! – передражнив гасло незалежний кандидат. После этого мне, блин, домохозяйки все телефоны оборвали – спрашивали, когда я буду повторять «Богатые тоже плачут»! Меня самого чуть до слез не довели! За мои собственные бабки, между прочим! За те самые бабки, за которые я от вас, блин, жду эффективных предложений. И имейте ввиду, блин, я уже практически устал ждать!!
Нестор Євграфович, якому досі не вдавалося знайти слушної миті, щоб почати заспокоювати свого обуреного клієнта, відчув, що зволікати з цим стає небезпечно. Він поспішно і приязно заговорив:
– Да не волнуйтесь вы так, дорогой господин Бабай! Вся эта, извините за выражение, спортивно-ягодная самодеятельность наших конкурентов обречена на позорное фиаско, ибо не имеет надежной финансовой, и, особенно, научной базы. А последние достижения, гм-гм, социальной технологии при должном финансовом обеспечении дадут стопроцентно положительный результат. Сегодня вечером, в самое смотрибельное время, вас, Владимир Михайлович, ждет самая массовая и самая внушаемая аудитория!
Нестор Євграфович з Артурчиком сиділи у своєму номері і чекали, коли по телевізору почнеться вечірня казка. Нарешті з'явилася заставка телеказки, після якої політтехнологи побачили загримовану фізіономію Бабая, вдягненого у вишиванку. В одній руці банкір-казкар тримав дитячу книжечку з казочками, а другою звично «пальцював» своїми м'язистими пальцями у золотих перснях. Повертаючи голову за рядками на студійному суфлері, Бабай розпочав улюблену програму дітлахів згідно з написаним політтехнологами сценарієм, тобто традиційним для усіх байкарів вітанням:
– Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка!…
– Артурчик, есть предложение… – раптом сказав іміджмейкер і, показавши пальцем на бар, попросив свого вірного помічника:
– Посмотри, пожалуйста, там еще должен быть коньяк…
По завершенню «Вечірньої казки» Нестор Євграфович вимкнув звук телевізора і запитав у свого дещо захмелілого помічника:
– Ну что, Артурчик, немножко попишем? – ассистент тяжко зітхнув і, неохоче сідаючи за комп'ютер, вимушено погодився з шефом:
– Попишем… Немножко… Іміджмейкер звично закрокував кімнатою і почав диктувати. Артурчик ліниво застукав пальцями по клавіатурі:
«…К сожалению, клиенты не всегда способны понять необходимость нетривиальных и неожиданных для конкурентов предвыборных ходов. Еще реже способны оценить оригинальность замыслов политтехнолога опешившие от неожиданности избиратели. Однако осознание подобной несправедливости мироустройства не должно останавливать настоящего имиджмейкера – пытливого экспериментатора и смелого инженера-испытателя человеческих душ…»
– Гениально, Нестор Евграфович! – за звичкою вигукнув комплімент шефові Артурчик. Він глипнув на екран – там починалося шоу. – А вот, кстати, и рейтинг-шоу господина Подвальского… – сказав він шефові. Іміджмейкер увімкнув звук телевізора. Підвальський, активно рухаючись по студії свого рейтинг-шоу, саме звертався до своєї великої телевізійної аудиторії:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне рейтинг-шоу Михайла Підвальського!
Оркестр вибухнув тушем, на сцену вибігли традиційні грайливі дівиці в бікіні. Підвальський продовжив свій виступ:
– Дами і добродії! Останніми днями боротьба між кандидатами в депутати досягла свого апогею. Почну з драматичних подій у Центральному виборчому окрузі нашого міста! Сьогодні лідери виборчої гонки перевершили самі себе у витонченій боротьбі за симпатії виборців! І, судячи з опитування, проведеного сьогодні на вулицях міста моїми юними помічницями, зусилля претендентів не були даремними. Буквально за одну добу відразу троє кандидатів наростили свої рейтинги більше ніж на десять відсотків, і тепер кожен з них заручився підтримкою сорока відсотків виборців!
Асистент розгублено подивився на шефа і спробував уточнити:
– Нестор Евграфович, но ведь по сорок на троих – это же будет сто двадцать процентов!
– Естественно, – спокійно відказав Іміджмейкер. – Миша отрабатывает свою персональную двадцатипроцентную наценку за нетривиальность и неожиданность!
Частина 11
За вікнами номера політтехнологів тішився сонячний березневий ранок. По телевізору – як завжди по п'ятницях о цій годині – починалося індійське кіно.
– «Пароль – блакитний лотос», – прочитав іміджмейкер назву фільму і раптом подумав, що до виборів справді залишилося лише два дні. Клацнувши пультом, він вимкнув риплячу індійську музику, яка дратувала його ще з перших нот.
Іміджмейкер узяв принесену асистентом чашку з кавою і підійшов до вікна – місто вирувало і метушилося в передчутті відповідальної для країни події. Не чекаючи, доки помічник сяде за комп'ютер, Нестор Євгра-фович звично закрокував кімнатою і взявся розмірено диктувати:
«Высокому искусству творцов-имиджмейкеров приходится сталкиваться с досадными помехами в лице бездарных конкурентов, жлобливых клиентов, ограниченных избирателей, а также безответственных дилетантов, утверждающих, что за два дня до выборов можно свернуть агитационные работы и оставить измученный электорат наедине со своими мыслями…»
Асистент припинив барабанити по клавіатурі і обурено зреагував на щойно набраний ним текст:
– Так это что выходит, Нестор Евграфович! Послушать этих жалких шарлатанов, так мы должны все бросить и на эти два золотых дня уйти в совершенно неоплачиваемый отпуск!
– Ни в коем случае, Артурчик! – по-батьківськи повчально промовив шеф і продовжив: – Мы не оставим своих клиентов, невзирая на все их хамские попытки сэкономить и не покинем этот несчастный электорат!
– Так у вас есть план на два последних дня? – поцікавився заінтригований асистент. Іміджмейкер замислився і за хвилю, вже охолодим голосом, повідомив:
– Еще нет. Но я верю, что сама жизнь подскажет нам выход! – поміркувавши, він виправив сказане: – Гм-гм… Точнее, три выхода – для каждого из наших клиентов.
На екрані телевізора саме розгорталася остання сцена «Блакитного лотоса».
– Минуточку, Нестор Евграфович! – сентиментально попросив Артурчик. Він став колінами на комп'ютерний стілець і, покручуючись праворуч-ліворуч, пояснив: – Это моя с детства любимая сцена.
Асистент узяв пульт і увімкнув звук. На екрані колонізатори довго і з задоволенням розстрілювали головного героя – Шаши Капура, що продовжував свою революційну агітацію навіть у передсмертних конвульсіях. Коли ж герой нарешті затих, народ повстав і переміг колонізаторів. Іміджмейкер з цікавістю споглядав розвиток подій на екрані.
– Какая интересная мысль… – сказав він, задумливо втупившись в екран.
Артурчик, здивований реакцією шефа на сюжетний хід, запитав:
– Нестор Евграфович, неужели за два дня мы успеем подготовить революцию в отдельно взятом избирательном округе?
– Ага, практически три революции. Срочно вызывай клиентов, – іронічно відповів іміджмейкер.
Наступного дня вранці політтехнологи завітали в лікарню, де вони помістили Симоро-зенка. Нестор Євграфович, Артурчик і лівий кандидат дивилися телевізор. Вони з нетерпінням очікували бомбоподібного повідомлення, винайденого іміджмейкером напередодні. Нарешті їхнє вимушене мовчазне споглядання нескінченного індійського танцю з пісенними завиваннями перервала заставка каналу. На екрані з'явився диктор із суворим обличчям. Трагічним голосом він повідомив:
– Ми перериваємо програму передач для екстреного повідомлення.
На екрані з'явилися кадри квазі-докумен-тальної хроніки. Перед БК заводу «Червоний Арсенал» вирував збуджений натовп. Зйомки, зроблені в монохромі, нагадували колишнє чорно-біле кіно. Втім, на екрані вирізнялися червоними плямами знамена і нарукавні пов'язки активістів. Диктор вів далі:
– Причем за очень небольшие деньги… – політтехнологи розуміюче перезирнулися і розсміялися.
– А вот, кстати, и Миша! Легок на помине! – промовив іміджмейкер, киваючи на екран, де диктор починав розмову з гостем студії – Михаилом Шдвальським:
– Сьогодняшній гість нашої студії – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайле Саркісовичу, ви щойно повернулися з Чорноморська. Який ваш прогноз щодо результату мерських виборів у цьому місті?
Підвальський намагався видаватися поважним і водночас, як завжди, своєрідним і авангардно-модним. Він був одягнений у чорний офіційний костюм зі стоячим ко-мірчиком та золотою з діамантом брошкою на лацкані, що визивно виблискувала з екрана телевізора. Шоумен-конфліктолог потер рукою свою триденну французьку щетину, яка в комплексі з експериментальною зачіскою забезпечувала йому імідж політолога із завжди відмінним від колег баченням політичних подій. Втім, попри свою харизму, зірковий ведучий у політологічній програмі видавався дуже розважливою і серйозною людиною. Мабуть, навчений нещодавнім власним досвідом,-спеціаліст-конфліктолог ретельно зважував кожне своє слово. З тривалими паузами та поміркованими жестами він відповів:
– Ну-у, я вважаю… що, якщо збережуться існуючі тенденції розвитку… передвиборної ситуації… та не буде статистично значущих коливань… електоральних уподобань чорноморців… то, мабуть… переможе той… хто набере більше голосів…
Диктор, який досі запопадливо і з щирим захопленням зазирав у рот гостеві студії, обережно і з повагою запитав:
– А ви не вважаєте, що це занадто сміливий прогноз?
– Давайте запам'ятаємо це передбачення – і перевіримо після виборів! – вдаючи легеньку ображеність, промовив Підвальський.
– Гаразд, Михайле Саркісовичу! – продовжував диктор… – А ще телеглядачів дуже цікавлять передвиборні перегони у Центральному окрузі нашого міста…
Підвальський знову – вже без помітних зусиль – надав обличчю якомога мудрішого вигляду і поважно повідомив:
– Ситуація на Центральному окрузі цікава не тільки для ваших глядачів, але й для політологів. Напередодні виборів три провідних кандидати мають приблизно по тридцять відсотків і практично однакові шанси на перемогу. Як вважають експерти, переможе той з кандидатів, який зуміє в останні дні зробити нетривіальні та несподівані для конкурентів кроки і мобілізувати виборців, котрі на цей час ще не визначилися.
Іміджмейкер заворожено спостерігав за ефіром свого колеги. Він подивився на свого помічника – увага Артурчика також була цілковито поглинута телевізором. Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:
– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.
1
– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.
Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:
– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!
Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:
– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!
Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.
– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.
– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.
Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів:
– На этот раз не угадали, Нестор Евграфович! Верный ленинским заветам о новой экономической политике, я пошел на временное соглашение с компрадорской буржуазией…
– И чего они хотят «скомпрадорить» в нашем округе? – поцікавився іміджмейкер.
– Они хотят скомпрадорить… тьфу ты, черт! Они хотят приватизировать завод «Красный Арсенал» и швейную фабрику имени Клары Цеткин. Вчера мы встретились и прикинули, что когда я стану депутатом, эту проблему можно будет решить в рамках мирного сосуществования на базе социального партнерства, – розтлумачував свій хитрий задум лівий кандидат.
Нестор Євграфович, знову заглянувши в конверт, люб'язно поплескав Симорозенка по плечі:
– Дорогой Никита Ильич! Вы приняли трудное, но, безусловно, мудрое решение. Возможно, твердолобые ортодоксы и навесят на вас ярлык оппортуниста, но мы-то с вами знаем, на какое святое дело пойдут эти компрадорские деньги!
Асистент, глипнувши у відомість, одразу зауважив:
– Вот-вот, Нестор Евграфович, у нас как раз зависла проплата тиража двух плакатов – «Смерть компрадорской буржуазии!» и «Только Симорозенко защитит народ от бандитской прихватизации!».
Симорозенко поправив краватку і діловито розпорядився, звертаючись до Артурчика:
– Прекрасно! Обеспечьте сплошную заклейку районов «Красного Арсенала» и общежитий ткачих! Инвестор должен видеть, кто отстаивает и защищает его интересы. А пролетариат округа не должен забывать, кто является его последним неподкупным защитником от олигархической бандократии!… Ну, а как насчет нетривиальных и неожиданных шагов? – запитав лівий кандидат в іміджмейкера.
– Надо подумать… Что прежде всего волнует ваших избирателей? – відповів запитанням на запитання політтехнолог.
Симорозенко не зауважив цього «переведення стрілок» і з мудрим виглядом почав розмірковувати:
– Ну… классовая борьба… преступность и коррупция… восстановление Союза… А! Вспомнил! Конечно же – здоровье! Это, понимаете ли, у них возрастное…
– Здоровье? Это, действительно, нетривиально… – посміхнувся іміджмейкер і взявся переглядати газету з телепрограмою:
– Так-так-так… Вот! – 14.30 тележурнал «Будьте здорові!»! Артур, ноги – в руки, деньги – в зубы, и мигом на телевидение! А вы, Никита Ильич, быстро вспоминайте все, что знаете про медицину. У вас эфир через два часа.
2
Щойно Симорозенко вишов з кімнати – Артурчик зателефонував до Богдана Сливки і домовився з ним про зустріч у номері імідж-мейкера. Той не забарився і за півгодини вже сидів між політтехнологами і переконував їх у рішучості своїх намірів та непохитності своєї партійної позиції:
– Я розумію, панове, що ситуація складна і невизначена. Але я не втрачаю волі до перемоги, бо в критичних випадках мене завжди надихають слова великого Кобзаря: «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь!».
– Тобто? Мені здається, Богдане Степановичу, що вчитися вже немає часу… – зауважив іміджмейкер, стурбовано похитуючи головою. Сливка охоче погодився з політтех-нологом:
– Справді, пане профессоре, і саме тому настав час не цуратися нетривіальних та несподіваних кроків задля мобілізації виборців, які ще не визначилися.
– Пане Сливко, можете не турбуватися. У нас для вас є чимало нетривіальних та несподіваних ідей, але ж їхня реалізація обійдеться ой як недешево! – діловито мовив Нестор Євграфович. Націонал-демократ неспокійно завовтузився на кріслі і спитав:
– Як недешево?…
– Десь, приблизно, отак: – малюючи на папірчику цифру, сказав політтехнолог.
– Невже всі оригінальні ідеї коштують таких великих грошей?
– Дев'ять з десяти, – не змигнувши оком вів далі іміджмейкер.
Сливка з надією поглянув на нього і, хитро примруживши очі, запитав:
– То, може, спробуємо цю десяту?
– Артуре Андрійовичу! – охололим голосом звернувся Нестор Євграфович до помічника: – Ознайомте нашого вельмишановного клієнта з варіантом номер десять!
Асистент натиснув на клавішу комп'ютера – із принтера виповз аркуш паперу. Артурчик взяв «варіант № 10» і офіціозно-пафосним голосом прочитав:
– Вариант номер десять – «Наедине с электоратом». Кандидат обходит все квартиры своего избирательного округа и лично убеждает каждого избирателя отдать за него свой голос.
– Пане Артуре, а чи підпадає наш випадок під цей варіант? – так само холодно, як і раніше, запитав Нестор Євграфович:
– Безуслівно, пане Нєсторе! – в черговий раз невдало спробував продемонструвати свою українську асистент, після чого продовжив пояснення вже рідною мовою:
– Исходя из нашей электорально-психологической модели округа, Богдан Степанович легко сагитирует практически каждого отдельно взятого избирателя благодаря своему интеллекту и высокому уровню национального самосознания!
Іміджмейкер рвучко підхопився з крісла і простягнувши руку розгубленому Сливці, промовив:
– Ну що ж, пане Богдане, у добрий час! Поспішайте, скоро ваші виборці почнуть повертатися з роботи – і ви їх зможете «накрити» на гарячому, я маю на увазі – під час вечері!
Сливкова шия напружилася. Він на хвилю уявив, як він ходитиме по квартирах у Центральному виборчому окрузі і вмовлятиме мешканців віддати свій голос за нього – Сливку. Націонал-демократові стало дуже-дуже сумно. Він хотів щось сказати, але не знайшовся і, тяжко зітхнувши, поліз рукою до внутрішньої кишені. Нестор Євграфович помітив Сливковий жест і витлумачивши його по-своему, заспокоїв клієнта:
– Не турбуйтеся, Богдан Степановичу, ця порада безкоштовна…
Раптом Сливка обм'як і осів у крісло. Неспроможний вимовити ані слова, він схопився за серце і тремтячою рукою показував на телевізор, що працював упродовж усієї їхньої зустрічі з вимкнутим звуком. Політ-технологи повернули голови і побачили на екрані Симорозенка. Той, зодягнений у червоні плавки зі серпом та молотом, ніжився у ванні гідромасажера. Артурчик увімкнув звук. Лівий кандидат саме звертався з екрана до глядачів:
– Товарищи! Водяные пузырьки гидромассажера фирмы «Куглер и Шмуглер» активизируют красные кровяные тельца, питающие наш организм живительным кислородом! Кстати, голосуя за красных кандидатов, вы проявите не только политическую зрелость, но и заботу о своем здоровье!
Все ще тримаючись за серце, Сливка нарешті обурено вигукнув:
– Какой ужас!!
Потім, спохопившись, він продовжив:
– Який жах!! Я буду скаржитись у Центр-виборчком!
Іміджмейкер теж видавався вельми стурбованим. Він поклав Сливці на плече руку і зі співчуттям промовив:
– Як патріот я з вами цілком згоден – це брутальне неподобство! Але як політтехнолог я вимушений визнати, що цей рекламний трюк може суттєво вплинути на ситуацію! Артуре Андрійовичу, що дає наша електорально-психологічна модель округу? – запитав у помічника Нестор Євграфович. Артурчик натиснув кілька клавіш на комп'ютері і спробував відповісти українською:
– Хвилиначку! Та-ак! Виступ кандидата за три дня до выборов в передаче «Будьте здорові!» может добавить йому до десяти процентов голосов!
Тим часом на екрані телевізора Симорозенко, зодягнений у спортивний костюм для занять аеробікою з червоною зіркою та серпом-молотом на грудях, біг по кардіо-тренажеру.
Не уповільнюючи бігу, дещо засапавшись, лівий кандидат життєрадісно звернувся до телеглядачів:
– Дорогие мои избиратели! Блок левых сил, который я представляю, с огромным вниманием относится к проблеме охраны здоровья! Сегодня только жалкая кучка толстосумов может пользоваться этими замечательными тренажерами фирмы «Куглер и Шмуглер»! Но недолго осталось жировать олигархам и коррупционерам! Нам осталось сделать последний и решительный шаг – прийти на выборы и отдать свой голос левым силам! И тогда каждая пролетарская семья сможет бесплатно поправить свое здоровье на национализированных тренажерах «Куглера и Шмуглера»!
Сливка жалібно застогнав:
– Благаю вас, вимкніть оце! Іміджмейкер клацнув дистанційкою і щиро поспівчував своєму клієнтові:
– А що тут поробиш? – сказав він і, зітхнувши, додав: – На цього комуно-фашиста працює золото партії і ціла купа московських іміджмейкерів, відряджених самим Зюга-новим!
Сливка, все ще тримаючись за серце і відчужено розхитуючись вперед-назад, відсторонено, але патетично декламував:
– Я не здамся! Я боротимуся!
За кілька хвилин, трохи отямившись, він звівся на ноги і несподівано заспівав:
Після чого – також несподівано – націонал-демократ видобув із кишені і простягнув іміджмейкеру пухкий конверт з грошима. Нестор Євграфович перевірив вміст і одразу ж пожвавився. Потираючи руки, він вигукнув:
«Вставай, хто живий, в кого думка
повстала…
Година для праці настала!»
– О! Я бачу, однією годиною не обійдеться! Тут нам з вами працювати і працювати! Що, знайшли щедрих спонсорів?
Сливка зніяковіло відвів очі:
– Скоріше, інвесторів, – тихо промовив він. – Розумієте, група солідних бізнесменів бажає приватизувати завод «Червоний Арсенал» та швейну фабрику Клари Цеткін. Ставши депутатом, я допоможу зруйнувати ці останні бастіони більшовизму в Центральному окрузі!!
Іміджмейкер ступив крок назустріч і міцно потиснув Славкову руку:
– Це – слова справжнього патріота! Мабуть, ці солідні бізнесмени – добрі діаспоряни? – приязно поцікавився він.
Сливка зніяковів ще більше:
– Це дуже добрі і, мабуть, порядні люди… Але вони не з діаспори… Вони…
Артурчика осяяв несподіваний здогад, і він поспішно – і теж приязно – запитав:
– Москвичи?!
Сливка ображено глипнув на асистента:
– Чому одразу – москалі?! Це дуже інтелігентні люди із Санкт-Петербурга…
Нестор Євграфович по-дружньому заспокоював клієнта:
– Ну, якщо із Санкт-Петербурга, то це зовсім інша справа! До праці, панове! Сядьте і розслабтеся, – сказав він Сливці, показуючи рукою на крісло.
– Уявіть себе пересічним виборцем. Уявили? Про що ви зараз мрієте?
Сливка одразу ж, не роздумуючи, випалив:
– Про велику зарплату…
– Ах, облиште цю соціальну демагогію для лівих манкуртів. Яка ваша наступна мрія? – стимулював іміджмейкер мисленнєвий процес націонал-демократа.
Сливка покрутив головою, глипаючи то на Нестора Євграфовича, то на його помічника, і невпевнено вимовив:
– Може, про вступ України до НАТО?
Обличчя Нестора Євграфовича посуворішало; холодно дивлячись клієнту у вічі, він запитав:
– Ви певні, що саме про це мріє пересічний виборець?
Сливка рішуче і категорично заявив:
– Повинен мріяти! Бо так записано у моїй передвиборній програмі!
– А що там ще записано? – скептично намагався уточнити іміджмейкер.
Націонал-демократ звів очі до стелі, намагаючись пригадати обіцянки зі своєї передвиборної програми:
– Ну, кожному виборцю – садок вишневий коло хати… – процитував він наступний пункт програми.
Нестор Євграфович пожвавився.
– Чудово! – сказав він, глипнувши на годинник. Потім взяв газету з телепрограмою і, провівши пальцем згори донизу, радісно сповістив Славкові: – О сімнадцятій тридцять – програма «Ваш сад». Богдане Степановичу, доки Артур домовлятиметься з телебаченням, у вас є дві години переглянути посібник із садівництва.
3
За дві години в номері Нестора Євгра-фовича та Артурчика з'явився Бабай, запрошений політтехнологами. Усі троє сіли в ряд дивитися телевізор. На екрані Сливка в одязі садівника і з великим тризубом на грудях стояв на розчищеній ділянці і, витираючи з чола піт та вказуючи рукою на великий пеньок, говорив:
– Викорчувавши на своїй ділянці берізки та інші бур'яни, ви зможете засадити повний сад червоної калини. До речі, віддавши голоси націонал-демократичним силам, ви проголосуєте за очищення нашої мови, нашої душі, нашої священої української землі від засилля чужинців!! І розцвіте наша держава, осяяна національною ідеєю, як ця червона калина на мінеральних добривах фірми «Сахара ЛТД»!
Після завершення свого пафосного монологу Сливка вказав для наочності пальцем спершу на калину, а потім на пакунок з добривами. Іміджмейкер клацнув дистанційкою. Політтехнологи одночасно мовчки подивилися на банкіра.
– Та-ак! – сказав обурений Бабай, стримуючи себе неймовірним зусиллям волі.
Іміджмейкер та його помічник завбачливо відступили від клієнта, передчуваючи його емоційний і, можливо, малокерований «виступ». І мали рацію – голову Бабая розпирало від неозвученого тексту, що не забарився вирватися на волю:
– И скажите мне, пожалуйста, господа социальные, блин, технологи, почему какие-то голодранцы, мать их за ногу, находят эти самые, блин, нестандартные решения! А мы что? – уже неделю крутим за мои бабки клип «Бабай шагает впереди!», – фальшиво проспівав банкір і продовжив, розпалюючись дедалі більше: – А этот ваш дурацкий пиар-ход – «Бабай покупает НТВ у "Газпрома"»?! – передражнив гасло незалежний кандидат. После этого мне, блин, домохозяйки все телефоны оборвали – спрашивали, когда я буду повторять «Богатые тоже плачут»! Меня самого чуть до слез не довели! За мои собственные бабки, между прочим! За те самые бабки, за которые я от вас, блин, жду эффективных предложений. И имейте ввиду, блин, я уже практически устал ждать!!
Нестор Євграфович, якому досі не вдавалося знайти слушної миті, щоб почати заспокоювати свого обуреного клієнта, відчув, що зволікати з цим стає небезпечно. Він поспішно і приязно заговорив:
– Да не волнуйтесь вы так, дорогой господин Бабай! Вся эта, извините за выражение, спортивно-ягодная самодеятельность наших конкурентов обречена на позорное фиаско, ибо не имеет надежной финансовой, и, особенно, научной базы. А последние достижения, гм-гм, социальной технологии при должном финансовом обеспечении дадут стопроцентно положительный результат. Сегодня вечером, в самое смотрибельное время, вас, Владимир Михайлович, ждет самая массовая и самая внушаемая аудитория!
4
Нестор Євграфович з Артурчиком сиділи у своєму номері і чекали, коли по телевізору почнеться вечірня казка. Нарешті з'явилася заставка телеказки, після якої політтехнологи побачили загримовану фізіономію Бабая, вдягненого у вишиванку. В одній руці банкір-казкар тримав дитячу книжечку з казочками, а другою звично «пальцював» своїми м'язистими пальцями у золотих перснях. Повертаючи голову за рядками на студійному суфлері, Бабай розпочав улюблену програму дітлахів згідно з написаним політтехнологами сценарієм, тобто традиційним для усіх байкарів вітанням:
– Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка!…
– Артурчик, есть предложение… – раптом сказав іміджмейкер і, показавши пальцем на бар, попросив свого вірного помічника:
– Посмотри, пожалуйста, там еще должен быть коньяк…
5
По завершенню «Вечірньої казки» Нестор Євграфович вимкнув звук телевізора і запитав у свого дещо захмелілого помічника:
– Ну что, Артурчик, немножко попишем? – ассистент тяжко зітхнув і, неохоче сідаючи за комп'ютер, вимушено погодився з шефом:
– Попишем… Немножко… Іміджмейкер звично закрокував кімнатою і почав диктувати. Артурчик ліниво застукав пальцями по клавіатурі:
«…К сожалению, клиенты не всегда способны понять необходимость нетривиальных и неожиданных для конкурентов предвыборных ходов. Еще реже способны оценить оригинальность замыслов политтехнолога опешившие от неожиданности избиратели. Однако осознание подобной несправедливости мироустройства не должно останавливать настоящего имиджмейкера – пытливого экспериментатора и смелого инженера-испытателя человеческих душ…»
– Гениально, Нестор Евграфович! – за звичкою вигукнув комплімент шефові Артурчик. Він глипнув на екран – там починалося шоу. – А вот, кстати, и рейтинг-шоу господина Подвальского… – сказав він шефові. Іміджмейкер увімкнув звук телевізора. Підвальський, активно рухаючись по студії свого рейтинг-шоу, саме звертався до своєї великої телевізійної аудиторії:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне рейтинг-шоу Михайла Підвальського!
Оркестр вибухнув тушем, на сцену вибігли традиційні грайливі дівиці в бікіні. Підвальський продовжив свій виступ:
– Дами і добродії! Останніми днями боротьба між кандидатами в депутати досягла свого апогею. Почну з драматичних подій у Центральному виборчому окрузі нашого міста! Сьогодні лідери виборчої гонки перевершили самі себе у витонченій боротьбі за симпатії виборців! І, судячи з опитування, проведеного сьогодні на вулицях міста моїми юними помічницями, зусилля претендентів не були даремними. Буквально за одну добу відразу троє кандидатів наростили свої рейтинги більше ніж на десять відсотків, і тепер кожен з них заручився підтримкою сорока відсотків виборців!
Асистент розгублено подивився на шефа і спробував уточнити:
– Нестор Евграфович, но ведь по сорок на троих – это же будет сто двадцать процентов!
– Естественно, – спокійно відказав Іміджмейкер. – Миша отрабатывает свою персональную двадцатипроцентную наценку за нетривиальность и неожиданность!
Частина 11
Пролог
За вікнами номера політтехнологів тішився сонячний березневий ранок. По телевізору – як завжди по п'ятницях о цій годині – починалося індійське кіно.
– «Пароль – блакитний лотос», – прочитав іміджмейкер назву фільму і раптом подумав, що до виборів справді залишилося лише два дні. Клацнувши пультом, він вимкнув риплячу індійську музику, яка дратувала його ще з перших нот.
Іміджмейкер узяв принесену асистентом чашку з кавою і підійшов до вікна – місто вирувало і метушилося в передчутті відповідальної для країни події. Не чекаючи, доки помічник сяде за комп'ютер, Нестор Євгра-фович звично закрокував кімнатою і взявся розмірено диктувати:
«Высокому искусству творцов-имиджмейкеров приходится сталкиваться с досадными помехами в лице бездарных конкурентов, жлобливых клиентов, ограниченных избирателей, а также безответственных дилетантов, утверждающих, что за два дня до выборов можно свернуть агитационные работы и оставить измученный электорат наедине со своими мыслями…»
Асистент припинив барабанити по клавіатурі і обурено зреагував на щойно набраний ним текст:
– Так это что выходит, Нестор Евграфович! Послушать этих жалких шарлатанов, так мы должны все бросить и на эти два золотых дня уйти в совершенно неоплачиваемый отпуск!
– Ни в коем случае, Артурчик! – по-батьківськи повчально промовив шеф і продовжив: – Мы не оставим своих клиентов, невзирая на все их хамские попытки сэкономить и не покинем этот несчастный электорат!
– Так у вас есть план на два последних дня? – поцікавився заінтригований асистент. Іміджмейкер замислився і за хвилю, вже охолодим голосом, повідомив:
– Еще нет. Но я верю, что сама жизнь подскажет нам выход! – поміркувавши, він виправив сказане: – Гм-гм… Точнее, три выхода – для каждого из наших клиентов.
На екрані телевізора саме розгорталася остання сцена «Блакитного лотоса».
– Минуточку, Нестор Евграфович! – сентиментально попросив Артурчик. Він став колінами на комп'ютерний стілець і, покручуючись праворуч-ліворуч, пояснив: – Это моя с детства любимая сцена.
Асистент узяв пульт і увімкнув звук. На екрані колонізатори довго і з задоволенням розстрілювали головного героя – Шаши Капура, що продовжував свою революційну агітацію навіть у передсмертних конвульсіях. Коли ж герой нарешті затих, народ повстав і переміг колонізаторів. Іміджмейкер з цікавістю споглядав розвиток подій на екрані.
– Какая интересная мысль… – сказав він, задумливо втупившись в екран.
Артурчик, здивований реакцією шефа на сюжетний хід, запитав:
– Нестор Евграфович, неужели за два дня мы успеем подготовить революцию в отдельно взятом избирательном округе?
– Ага, практически три революции. Срочно вызывай клиентов, – іронічно відповів іміджмейкер.
1
Наступного дня вранці політтехнологи завітали в лікарню, де вони помістили Симоро-зенка. Нестор Євграфович, Артурчик і лівий кандидат дивилися телевізор. Вони з нетерпінням очікували бомбоподібного повідомлення, винайденого іміджмейкером напередодні. Нарешті їхнє вимушене мовчазне споглядання нескінченного індійського танцю з пісенними завиваннями перервала заставка каналу. На екрані з'явився диктор із суворим обличчям. Трагічним голосом він повідомив:
– Ми перериваємо програму передач для екстреного повідомлення.
На екрані з'явилися кадри квазі-докумен-тальної хроніки. Перед БК заводу «Червоний Арсенал» вирував збуджений натовп. Зйомки, зроблені в монохромі, нагадували колишнє чорно-біле кіно. Втім, на екрані вирізнялися червоними плямами знамена і нарукавні пов'язки активістів. Диктор вів далі: