(Виймо, ніж з-за халяви.)Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам і амінь, коли почнете крутить.
Герасим (виймо, з-за халяви ніж).А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько, знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа.)Це я для дороги мав… здіймайте лиш свиту, закривайте вікно, та будемо ділиться…
Закривають вікна свитами.
Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться… а коли ви так боїтесь, то беріть собі, бог з вами.
Савка.Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка.)
Герасим.То вам п'ять тисяч?
Савка.Десять… десять… кажу вам, десять… не розпалюйте мене!
Герасим.Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять… (Набік.)Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляди.)Оце одна, а це друга, а це третя…
Савка.Стривайте… куме, гляньте…
Герасим.А що?
Савка.Та це не гроші, це чистісенька бумага.
Герасим.Як?!
Савка.Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.
Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда).Бумага!… Обманив!… Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива і кида.)Сама бумага… чистісенька бумага!… (Несамовито.)Ха-ха-ха!… Сто тисяч!! Ха-ха-ха!
Савка.Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.
Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.
Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.
Входе Параска.
Савка і Параска.
Параска.Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?
Савка.Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п'ять тисяч.
Параска.Як?
Савка.Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.
Параска.А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?
Савка.Я й сам до пам'яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.
Голос Копача: «Поможіть, рятуйте!»
Чуєте? Хтось кричить!…
Параска.Ох куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять, - ходім.
Ті ж. Копач і Герасим.
Копач (несе Герасима на плечах).Та поможіть-бо!
Помагають і кладуть Герасима на ліжко.
Параска.Що з ним, що з ним, скажіть на милость божу?
Копач.Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (К.ачає Герасима.)Ну, реприманд!
Параска.Та що воно? Що? Ради бога, скажіть, що то за болість така?
Копач.Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (Прислухається до серця.)Тріть, тріть, тріть… Опит - велікоє діло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну, й йому б не жить на світі, якби не мій опит.
Савка.Кажіть, що трапилось?
Копач.Все по порядку-коло одного центра. Ножа!
Дають ножа.
Івановна, лийте йому води ложкою в рот.
Наливають води.
Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг в клуні спать… Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам'яні, - пам'ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньці? Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж щось мене по носі чирк, чирк… я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, нога гойднулась, задригала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам'ятався, запалив сірничок, дивлюся - і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович.
Параска..Боже мій, боже, яке тяжке нещастя!
Копач.Но! Опит - велікоє діло! Я зараз вийняв перочинний ніж і перерізав пояса… і Никодимович упав на землю. Гляньте - дише.
Герасим поворушився і спазматичне в себе потягнув воздух.
Підводьте, підводьте. Ніби позіхає, дрижить
Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і і витирає піт.
Параска (плаче).Старий, старий!
Герасим.Де я? (Спазми.)
Копач.Пийте воду. (Подає.)
Герасим п'є.
Що з вами? Що це ви вигадали?
Савка.Та годі, куме! Буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.
Копач.Які гроші?
Савка.Он гляньте, як нас обманили.
Копач.А-а! Зразу догадався! Опит - велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія! І багато видурили?
Савка.П'ять тисяч…
Герасим (закльовується воздухом).Ой… ой!…
Копач.Бризкайте водою.
Бризкають. Герасим піднімається.
Та годі вам, Никодимович, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само провідєніє указує цей путь… Примети які: скала, копил так і копил так, а посередині кам'яна фигура… не я буду…
Герасим.Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Ридає.)
Завіса.
1890. Хутір Надеждовка
Герасим (виймо, з-за халяви ніж).А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько, знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа.)Це я для дороги мав… здіймайте лиш свиту, закривайте вікно, та будемо ділиться…
Закривають вікна свитами.
Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться… а коли ви так боїтесь, то беріть собі, бог з вами.
Савка.Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка.)
Герасим.То вам п'ять тисяч?
Савка.Десять… десять… кажу вам, десять… не розпалюйте мене!
Герасим.Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять… (Набік.)Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляди.)Оце одна, а це друга, а це третя…
Савка.Стривайте… куме, гляньте…
Герасим.А що?
Савка.Та це не гроші, це чистісенька бумага.
Герасим.Як?!
Савка.Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.
Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда).Бумага!… Обманив!… Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива і кида.)Сама бумага… чистісенька бумага!… (Несамовито.)Ха-ха-ха!… Сто тисяч!! Ха-ха-ха!
Савка.Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.
Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.
Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.
Входе Параска.
ЯВА XI
Савка і Параска.
Параска.Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?
Савка.Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п'ять тисяч.
Параска.Як?
Савка.Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.
Параска.А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?
Савка.Я й сам до пам'яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.
Голос Копача: «Поможіть, рятуйте!»
Чуєте? Хтось кричить!…
Параска.Ох куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять, - ходім.
ЯВА XII
Ті ж. Копач і Герасим.
Копач (несе Герасима на плечах).Та поможіть-бо!
Помагають і кладуть Герасима на ліжко.
Параска.Що з ним, що з ним, скажіть на милость божу?
Копач.Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (К.ачає Герасима.)Ну, реприманд!
Параска.Та що воно? Що? Ради бога, скажіть, що то за болість така?
Копач.Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (Прислухається до серця.)Тріть, тріть, тріть… Опит - велікоє діло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну, й йому б не жить на світі, якби не мій опит.
Савка.Кажіть, що трапилось?
Копач.Все по порядку-коло одного центра. Ножа!
Дають ножа.
Івановна, лийте йому води ложкою в рот.
Наливають води.
Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг в клуні спать… Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам'яні, - пам'ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньці? Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж щось мене по носі чирк, чирк… я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, нога гойднулась, задригала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам'ятався, запалив сірничок, дивлюся - і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович.
Параска..Боже мій, боже, яке тяжке нещастя!
Копач.Но! Опит - велікоє діло! Я зараз вийняв перочинний ніж і перерізав пояса… і Никодимович упав на землю. Гляньте - дише.
Герасим поворушився і спазматичне в себе потягнув воздух.
Підводьте, підводьте. Ніби позіхає, дрижить
Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і і витирає піт.
Параска (плаче).Старий, старий!
Герасим.Де я? (Спазми.)
Копач.Пийте воду. (Подає.)
Герасим п'є.
Що з вами? Що це ви вигадали?
Савка.Та годі, куме! Буде здоров'я - будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.
Копач.Які гроші?
Савка.Он гляньте, як нас обманили.
Копач.А-а! Зразу догадався! Опит - велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія! І багато видурили?
Савка.П'ять тисяч…
Герасим (закльовується воздухом).Ой… ой!…
Копач.Бризкайте водою.
Бризкають. Герасим піднімається.
Та годі вам, Никодимович, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є гроші, там є сила грошей, вірте, що достанем. Мені само провідєніє указує цей путь… Примети які: скала, копил так і копил так, а посередині кам'яна фигура… не я буду…
Герасим.Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря! (Ридає.)
Завіса.
1890. Хутір Надеждовка