Страница:
_Мартин._ I хлоп.
_Палажка._ Такий, як i ми.
_Мартин._ Дурна!
_Палажка._ Сам ти дурний! Чого ла шся? Що ж ти ма ш против Миколи?
_Мартин._ Слiпа!
_Палажка._ Тьфу! То тобi, мабуть, повилазило. _Мартин._ Глуха!
_Палажка._ Отже, й-богу, так i вчеплюся у чуприну, як будеш лаяться!
_Мартин (набiк)._ Чого доброго, вчепиться! Це буде не по-дворянськи.
_(До Палажки.)_ Не сердься, Палазю, а скажи менi - тi© бачила ту бумагу,
що Степан привiз?
_Палажка._ Бачила.
_Мартин._ I чула, що вiн читав у бумазi?
_Палажка._ Чого ти причепився до мене? Не балакай навтямки; кажи
товком: чи вiддамо Марисю за Миколу? Не мороч мене.
_Мартин._ Дiло шiсть мiсяцiв в герольдi©, не сьогодня-завтра утвердять
в дворянствi, а я дочку вiддам за мужика!.. Що ж то я з глузду з'©хав, чи
як?
_Палажка._ Зда ться менi, що з'©хав: не велиш нi менi, нi дочцi робить,
сам не робиш, понаймав наймитiв, наймичок, хазяйство псу ться...
_Мартин._ Палазю! Дворянин - одно, хлоп - друге!.. Може, ти цього не
розумi ш, то тобi яснiше скажу: сметана - одно, а кисле молоко - друге! О!
Розумi ш?
_Палажка._ Одно розумiю, що ти стерявся розумом.
_Мартин._ О господи, о господи! Нащо ти мене довiв до того, що я
одружився з простою мужичкою! Нiчого не тя-ме - як до пенька балака ш. I
казав же покiйний папiнька: женись, сину, на шляхтянцi. Нi, таки погнався
за чорними бровами! От i дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так i
нема!
_Палажка._ Божевiльний! й-богу, божевiльний! Ти б дроку напився.
_Мартин._ Що ти з нею будеш балакать?.. Хiба тобi краще буде бачить
свою дочку за репаним мужиком Миколою, нiж за губернським
секретарем-регiстратором? Краще? Кажи!
_Палажка._ А де ж вiн у бiса, той... ростератор?
_Мартин._ Регiстратор. _Палажка._ Та не вимовлю.
_Мартин._ Ото-то ж боже! При©де, душко, при©де! Про нього же й казав
Степановi на од'©здi - чула?
_Палажка._ То чом же ти менi не сказав? А то: i слiпа, i глуха - тiлько
роздратував мене... Ну, а Марися?.. Ти ж ©© питав, - може, вона не схоче?
_Мартин._ I питать не буду, нащо питать? Вона не дурна, в нiй батькова
кров, розбере, не бiйсь, де пан, а де мужик!
_Палажка._ Дай боже! Хiба я ©й ворог?
_Мартин_. I я не ворог сво©м дiтям, хочу обох дiтей пристро©ть
по-дворянськи!.. Тiлько ти, Палазю-душко, здiла.й милость, не супереч
менi, слухай мене.
_Палажка._ Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш.
_Мартин._ Ну, годi! Сiдай, душко! _Омелько_ привезе са-муварь, чаю,
сахарю i... кофiю. Чай я пив i знаю, як його настановлять, то сам тобi
розкажу; а кофiю не знаю, як роблять.. Пiди ти зараз до Сидоровички - вона
зна - i повчися у не©. I розпитай гарненько, як його роблять i коли його
подають: чи до борщу, чи на нiч? _Палажка._ А коли ж при©де жених?
_Мартин_. От Омелько привезе звiстку, а може, й самого привезе, бо
недурно ж його так довго нема, мабуть, задержав, поки з присутствiя
вийдуть.
_Палажка._ То я ж зараз i пiду, бо, може, сьогодня й привезе.
_Мартин_. Iди, iди, душко! Та розпитай гарненько про всi звича© i
порядки дворянськi.
_Палажка _пiшла.
ЯВА III
_Мартин_, а потiм _Трохим _i _Омелько_.
_Мартин (один)._ Довго ж нема Омелька! Певно, привезе жениха. Та вже
пора б йому й при©хать давно. Треба буде попросить на вечiр Протасiя; вiн
гарно i багато умi балакать... А важко i в дворянствi жить: рэзходу,
розходу, - са.ми.м уробить якось, не приходиться...
Входе _Трохим._
_Трохим._ Пане! Наших двi пари волiв i двi корови зайняв економ у двiр.
_Мартин._ Де ж вони паслись?
_Трохим._ Та в чередi, з череди й зайняв!
_Мартин._ Як вiн смiв?!
_Трохим_. Так пан Красовський звелiв.
_Мартин._ О, виродок з шляхетського заводу! О, гайдамака! Грабитель! За
що ж?
_Трохим._ Каже, що на вас накинули чинш i поки не заплатите - не
вiддасть.
_Мартин._ Не вiддасть?.. Бери палицю i менi знайди доброго дрючка!.. Я
©м покажу... Я... Ми ©м покажемо!
_Трохим._ Нi, пане, я не пiду. Вiн похваля ться i вам на спинi горба
зробить. Каже: Боруля добива ться бумажного горба, а я йому на спинi горба
надрюкую.
_Мартин._ Хто це казав?
_Трохим._ Економ.
_Мартин._ О, хлоп поганий! Вiн, наймит Красовського,
менi горба зробе? Менi?.. Та я... Запрягай коней, по©ду зараз
в стан! Це грабiж, грабiж!...
_Трохим._ Нема ж натачанки ще з города.
_Мартин._ Бiжи до Сидоровички, позич.
_Трохим _пiшов.
Граблять!.. Граб... Граб... Це менi ще i на руку - нехай граблять!..
Разом за все отвiт даси! Нi, пане Красовський, Боруля ще потяга ться з
тобою! Мабуть, почув, що дiло в герольдi©... апеляцiя... стрiчний iск йому
в печiнку сiли... О пресвята дiво! Вмiшайся в мо дiло, поможи менi ворога
; свого доканать.
Входе _Трохим_
_Трохим._ Там прийшов Омелько.
_Мартин._ Який Омелько?
_Трохим._ Та наш же Омелько.
_Мартин._ Сам?
_Трохим._ Сам.
Мартин _(набiк)._ Що ж це за знак: i забарився, i жениха не привiз?
_(До Трохима.)_ Запрягай же свiжих коней у нашу натачанку, та по©демо зо
мною у стан, а Омелько нехай зараз iде в хату...
_Трохим._ Вiн бо©ться iти в хату.
_Мартин_. Чи ти не здурiв? Чого вiн бо©ться?
_Трохим._ Та коней наших покрали в городi.
_Мартин._ Як?.. О господи! Нова напасть... Тягни його сюди, за чуба
тягни! _(Бiжить до дверей.)_ Омелько! Iрод! Супостат! Iди в хату!
Входе _Омелько_, босий.
_Мартин._ Де конi, азiят?
_Омелько_. Украли.
_Мартин._ Украли?
_Омелько_. I чоботи, i кобеняк украли...
_Мартин._ Як же в тебе голови не вкрали?
_Омелько_. Бо нiкому не потрiбна: у кожного своя, хоч поганенька.
_Мартин._ Що ж менi тепер з тобою робить? Га? Що?.. Бодай ти галушки не
проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи: шкуру з тебе здерти?..
Розказуй, анахтема, як було дiло?
_Омелько_. Та так було дiло. То як при©хали ми з паничем, зараз
понаходило тих судейських видимо-невидимо. IIослали за горiлкою, панич
достали сало, курей i прийнялися трощить та пить. А далi, спасибi ©м, i
мене почастували; а чарка така, що й собака не перескочить; я довго не
хотiв випить повяо© i таки випив; випив, закусив салом - у мене з дому
було сво сало i хлiб...
_Мартин._ Мерщiй розказуй! Ти з мене печiнки витягнеш.
_Омелько_. Не перебаранчайте, пане, бо ви мене зiб' те з пантелику.
_Мартин._ Я тебе з нiг зiб'ю i шерсть на тобi вискубу!
_Омелько_. От я й забув, що казав.
_Мартин._ Говори, говори, бiсова патяка, буду мовчать, говори!..
_Омелько_. Випив, закусив салом.
_Мартин._ Ну?
_Омелько_. У мене з дому було сво сало i хлiб.
_Мартин (крiзь зуби)._ Чув, чув!..
_Омелько_. Напо©в коней i хотiв спать лягать, а тут, спасибi ©м, ще
пiднесли... Потiм третiй раз почастували, i вже не скажу вам: чи частували
ще й четвертий раз, чи нi, бо не пам'ятаю, як i заснув. Вранцi, до схiд
сонця, прокинувся - не можу голови пiдвести... Почав пригадувать: де я? Не
пригадаю. Глянув набiк: чи©сь босi ноги на полудрабку. Що воно за твар,
думаю собi, втислася до мене на повозку, чи не Горпина. Далi думаю: коли
ноги, то повинна буть i голова, - а голови не видко, тiлько моя, та й
сво © голови не бачу, а чую, що на в'язах щось таке важке телiпа ться, мов
хто начепив клунок з пiском... Помалу-помалу пiдвiв я голову. Дивлюсь:
нiкого нема, кругом чужа оселя... Боже мiй! Тут зразу голова моя зробилась
легка, як вiвсяна полова, i я догадався, де я i що зо мною було!
Схопивсь... сюди, туд'и -- нема нi коней, нi чобiт, нi кобеняка! Сiв я та
й заплакав.
_Мартин_. Заплакав?
_Омелько_. Заплакав. Гiркими сльозами заплакав: чоботи були настоящi
шкаповi i кобеняк...
_Мартин._ Луципiр! А коней тобi не жаль?
_Омелько_. Та конi знайдуться, бо там якийсь судейський, з мiдною
бляхою на грудях, списав усе: i як коней звуть на ймення, i до якого
полудрабка котра коняка була прив'язана, i полудрабки розглядiли, - усе як
слiд, я розказав усi прикмети. Записали i те, що як удариш батогом, то
Кулкат крутить хвостом собе а, Зозуля крутить хвостом цабе, -все записали,
конi знайдуться!.. _(Зiтха .)_ А чоботи i кобеняк...
_Мартин._ Геть з очей, паршивий робiтник! Тобi гиндйкя пасти, а не
коней глядiть! Самi кращi конi пропали! Будеш же ти одслужувать менi за
коней шiсть лiт.
_Омелько_. А буду. Таке дiло. _(Набiк.)_ А хто ж менi одслуже за чоботи
та за кобеняк? Якби не ти, то я б ©х i не брав.
_Мартин (до Трохима)._ Бiжи до Сидоровички, вiзьми натачанку чи вiзок,
запрягай коней, та хоч уночi по©демо до станового.
_Трохим _вийшов.
_(Омельковi)._ Ти чого сто©ш? Пiшов, не печи мо©х очей!
_Омелько_. Та тут ще лист вiд панича.
_Мартин._ Чого ж мовчиш? Давай мерщiй, шелепа!
_Омелько_ _(доста з шапки)._ Та не гримайте ж хоч за листа, бачите,
зашив як далеко - боявся, щоб хто не вкрав. Думаю: "Хоч шапку i вкраде, то
лист буде цiлий, чорта з два найде". Нате.
_Мартин (прочитавши)._ Що його робить?.. Жених обiщав при©хать, як
коней пришлю за натачанкою... Тут грабiж... там коней покрали!.. Памороки
забило... _(До Омелька.)_ Iди, розумна голово, надiвай постоли, по©дем зо
мною у стан, а Трохим по©де в город зараз же, щоб завтра i натачанку
привiз... Упряж де ти зоставив?
_Омелько_. Злодi© взяли, тiлько черезсiдельник зостався.
_Мартин._ Щоб ти на ньому повiсився! I упряж позич в Сидоровички.
_Омелько_. А коней яких запрягать?
_Мартин._ Не питай мене!.. I дорогою не балакай до мене, бо я тебе,
каплоуха собако, чисто всього обпатраю!
_Омелько_. Ну й сердитий... Що то пан! _(Пiшов.)_
Мартин _(один)._ I язик став як кiлок, i в ротi пересохло!.. А синок...
синок!.. Я тут iз шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а вiн там
п'янству ...
Входе _Омелько_.
Ти чого знову у вiчi лiзеш? Кортить, щоб поскуб?
_Омелько_. Письмоводитель станового при©хав, пита ться, чи ви дома, та
я не знав, що й сказать, боявся, щоб не лаяли... Що йому сказать?
_Мартин._ Зви! Проси! Бачиш - дома, хiба тобi повилазило?
_Омелько_ вийшов. _Мартин_ бiжить до бокових дверей.
Палажко! Письмоводитель при©хав... I-i! Я й забув, що ©© нема! Марисю!
Пошли за матiр'ю до Сидоровички, а сама вари вареники, печи курчат, нехай
дiвчата печериць назбирають, у сметанi насмажиш, та я ць звари уснятку i
молока спар!.. Нехай Омелько порося заколить... Та квас, квас щоб був, бо
вiн раз у раз з похмiлля... Певно, привiз утвержденi в дворянствi.
Отепер, пане Красовський, я тобi покажу, яке я бидло i яке теля мiй син...
_(До дверей.) А,_ Нефодiй Осипович! Пожалуйте, пожалуйте, дорогий гостю!..
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Декорацiя та ж.
ЯВА I
_Мартин._ Цiлу нiч з досади не спав! Як прочитав Нефодiй Осипович
бумагу, щоб мене безотлагательно вивести з iм нiя Красовського, то наче
п'ять котiв вскочило у груди i разом почали дряпать там сво©ми гострими
кiгтями!.. Ну, пане Красовський! Сипеш ти грiшми, щоб мене вивести
звiдцiля, - i я посиплю, де треба, щоб тебе у острог посадить!.. Нефодiй
Осипович за грабiж узяв заявленi , каже: це уголовне дiло!.. Красовський
хвалиться та похваля ться!.. Хвались, хвались!.. Коли б менi ще
роздратувать його, щоб вiн розбiй який зробив, та на Сибiр... Що Сибiр? На
каторгу його!.. Будеш ти знать Борулю i дiтям закажеш!.. Я не буду
хвалиться, нi, а тим часом i в острог, i в Сибiр, i на каторгу тебе
запру... О, не я буду! Якби не ждав сьогодня жениха, то зараз би по©хав у
город - до повiреного, там голова: губерньою править! Ну, та день-два
пiдожду... Гей, Омелько!.. Бог дасть, дочку пристрою, тодi заживу
настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту ©здить, у карти грать.
Входе _Омелько_.
Чого ти лiзеш, як черепаха?
_Омелько_. А хiба я птиця? Лiтать не можу, поки встанеш, поки
прийдеш...
_Мартин._ Ну, ну, годi...
_Омелько_. Коли б чоловiк крила мав...
_Мартин._ Годi!
_Омелько_ _(набiк)._ Нiколи не дасть договорить... .
_Мартин._ Iди менi зараз аж на шпиль, звiдтiля видко верстов на п'ять
по дорозi в город, там будеш сидiть i ждать...
_Омелько_. Чого?
_Мартин._ Слухай!
_Омелько_. Та я ж слухаю.
_Мартин._ Мовчки слухай!
_Омелько_. Мовчу...
_Мартин._ Як побачиш нашi конi i нашу натачанку i буде там сидiть дво ,
прибiжиш додому попереду...
_Омелько_. А як я не добiжу попереду?
_Мартин._ Що ти йому будеш казать?
_Омелько_. Трохим же буде кiньми ©хать, а я пiшком бiгтиму, то хоч би з
мене й дух виперло, а я не поспiю вперед, хiба разом прибiжимо.
_Мартин._ Не разом, бусурмене, не разом! А треба, щоб ти його здалеку
побачив i вперед прибiг.
_Омелько_. Не прибiжу. Годiв п'ять тому назад, може б, i прибiг разом,
а тепер не прибiжу. Та й нащо ж я буду бiгти разом з ним? Вiн буде ©хать,
а я буду бiгти бiля натачанки, на смiх людям, як собака! Та Трохим .на зло
менi запустить так коней, що й чорт з ним не збiжить.
_Мартин_. Хiба ж я тебе, супесе клятий, затим посилаю, щоб ти
наввипередки з кiньми бiг?
_Омелько_. А хiба я знаю.
_Мартин (бере його за груди)._ Не зна ш?
_Омелько_ _(набiк)._ Отже, останню свиту порве.
Мартин_._ Звiстку, звiстку, звiстку щоб подав вперед- гость важний
при©де!
_Омелько_. То дозвольте коня взять.
_Мартин._ Бери, бодай тебе за пупа взяло, тiлько не муч мене!
_Омелько_. А якого ж коня взять? Я вiзьму Рака...
Мартин бере ного за шиворот, поверта до дверей i виводить.
Та постривайте, пане, я сам пiду, а то ви менi свиту порвете.
_(Випхнув.)_
ЯВА II
_Мартин_, а потiм _Марися._
_Мартин._ От мука менi з цим каторжним Омельком! I вигнав би, жаль -
давно служить, i привик до нього так, що як не бачу довго, аж скучно. А
вiн, чорт його зна , чи нарошне дражнить мене, чи таки справдi дурний
трохи зробився.
Входить Марися i несе клунок. Куди це? Що це?
_Марися._ Треба прати сорочки тощо, багато набралося вже шмаття.
_Мартин._ Я тебе постираю! Страмить мене хочеш? Дворянська дочка сама
стира ! Може, ще й на рiчку пiдеш? Для чого ж то я двох робiтниць найняв?
_Марися._ Вони на городi копають, а я ж що буду робить?
Мартин _(набiк)._ Справдi!.. i сам не знаю, що б вона робила, яку б ©й
роботу дворянську знайти... _(До Марисi.) _Нiчого не роби!
_Марися_. Та я ж так занудюсь без роботи, захворiю.
_Мартин._ Глупство? Наглядай, щоб другi робили, а сама надiнь менi
зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як панночцi слiд. Та
руки, руки менi мий разiв три на день, не жалiй мила. Ну, на лицi вона й
так гарненька; а треба б присипать ще борошенцем, - таке борошенце, та
не знаю, як його звуть i де воно прода ться...
_Марися_. Як собi хочете, а я, й-богу, без роботи не буду сидiть.
_Мартин._ Не смiй менi, кажу! _(Набiк.)_ Яку б ©й роботу найти
пристойну?.. А! _(До Марисi.)_ Я тобi п'яльця достану, будеш вишивать у
п'яльцях.
_Марися._ Та я ж не вмiю.
_Мартин._ Навчишся. Не святi горшки лiплять! А шмаття однеси назад.
_Марися _знизу плечима i виходить. Пiду справдi до Сидоровички, я
бачив у не© п'яльця, вона вже стара, не бачить, то вiддасть для Марисi,
для сво © хрещеницi, i покаже, як на них вишивать... Ох, поки-то все
поставиш на дворянську ногу, то й чуб тобi свердлом стане! _(Пiшов.)_
ЯВА III
_Марися_, а потiм _Микола._
_Марися (одна)._ Таке щось чудне у нас робиться, що хоч з хати тiкай!..
Чую я, що батько все про дворянство балакають, а нiяк не розберу, чого-то
дворянцi стидно робить. Дивно... Перше батько казали, що всякий чоловiк на
свiтi живе затим, щоб робить, i що тiлько той ма право ©сти, хто ©жу
заробля ; тепер же все навиворiт. Коли б Миколу побачить... Вчора був його
батько у нас, чи говорив же вiн про наше весiлля? Микола, певно, зна , хоч
би прийшов заспоко©в мене, а то чогось невесело на душi, наче що недобре
серце вiщу !.. Хотiла вчора увечерi вийти до Миколи, лихий
принiс письмоводителя, з ним порались до пiвночi... поки
нагодували... Сьогодня ввечерi побачусь...
_Микола (пiд вiкном)._ Марисю, можна зайти?
_Марися._ Микола! Заходь, заходь - я одна: нi батька,
нi матерi нема.
Входе _Микола._
_Микола._ Марисю, моя рибонько, що ж ми будемо робить?.. Твiй батько не
хоче вiддать тебе за мене!..
_Марися_. Чом?!
_Микола._ А що я не дворянин! I тепер мiй батько розсердились, хочуть,
щоб я сватав дочку Котрвича.
_Марися._ Що ж ти зробиш?
_Микола._ Не знаю!.. Посватать, замiсть тебе, дочку Котовнча, розбить
сво© надi©, а з ними й серце - все одно що живим лягти у домовину!.. Знов
же, не послухать батька, то прийдеться з ним посвариться! А тим часом ти,
покiрна волi свого батька, пiдеш за другого, тодi удво тяжча моя мука
буде: я потеряю i батькову ласку, i тебе!.. О, чом я не дворянин?!
_Марися._ Ти мене любиш?
_Микола._ Умру без тебе!
_Марися._ I я люблю тебе так само i нi на кого не промiняю. Слухай же
мене. Корися батьковi свойому, та тiлько сватать Юльку не спiши! Проси
його, щоб пiдождав, поки ©© ти сам не розпiзна ш, - вiн тебе любить i
згодиться! А я чим часом роздивлюсь, прислухаюсь i розмiркую, що робить.
_Микола (кида ться до не©)._ Марисю! Ти мiй розум, мо серце, мо© очi!
Дай поцiлую тебе за пораду!
_Марися._ Тепер нам не до того! Iди додому краще, щоб нас тут не
зуспiли, - тодi й замiри нашi розлетяться...
_Микола._ Iду, iду, Мариночко моя! А ввечерi ж ми зiйдемось знову?
_Марися._ Жди мене пiд яблуньою у садку.
_Микола._ О, коли б мерщiй зайшло сьогодня сонце! _(Пiшов)._
ЯВА IV
_Марися_, потiм _Палажка._
_Марися (одна)._ Так от яке зуспiло мене горе! Дворянина батьковi в
зятi схотiлось. О боже мiй! Та де ж на всiм широкiм свiтi знайдеться
дворянин, щоб так мене любив, як любить мiй Микола? I я? Кого так щиро
полюблю, щоб промiнять його, забуть? О, нiкого, нiкого! Краще смерть, нiж
замiж за другого!..
Входе _Палажка._
Мати! Вони, певне, не знають нiчого... Мамо!
_Палажка._ Чого, дитино моя?
_Марися._ Що в нас робиться? Чом батько вiд Миколи старостiв не
прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його, що вiн буде мене сватать, i
ви самi тому радiли...
_Палажка._ Ох, дитино моя! Не пристало тобi тепер iти за Миколу. Батько
каже, що ми в дворяне вийшли - панами стали, а Микола не дворянин i через
те нерiвня тобi.
_Марися._ Нерiвня?.. Боже мiй! А хто ж нам рiвня? Хiба хочете, щоб я
дiвкою посивiла?
_Палажка._ Не журись, дочко, не посивi ш - жених ... гарний... i чин
ма .
_Марися_. ?! Хто?
_Палажка._ Отой судейський, що при©здив до нас з Стьопою на маслянiй...
Ти йому уподобалась... Пам'ята ш? Що грав на гитарi i спiвав... Чин
великий на ньому... ростиратор, либонь...
_Марися._ Мамо, голубко моя! Я вже давно люблю Миколу, а того
судейського тiлько раз бачила, не знаю його - i знать не хочу.
_Палажка._ Ох, не завдавай же i менi жалю! У мене у само© серце болить
за Миколою, я сама його люблю... та що ж нам робить, що нам робить, коли
тепер не приходиться тебе за простого вiддать, бо ми в дворяне вийшли.
_Марися._ Мамо! Жили ж ми перше без дворянства, i всi були щасливi!..
Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви
хочете мене нещасною зробить, занапастить мiй вiк молодий!.. Мамо! Я ж
ваша кров, - не губiть мене, вiддайте замiж за Миколу. Я не хочу буть
дворянкою! Краще жить на свiтi щасливим мужиком, нiж нещасним паном, - це
всяке зна !..
_Палажка._ Правда твоя! Ох, правда, моя добра ти, моя розумна дитино!..
Ти побалакала зо мною-i в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що
дворянство нам бiду робе. А почну батьковi казать, щоб не видумував
нiчого, щоб жив по-старовинi, - то закричить, затопа ногами, почне читать
менi якiсь бумаги про дворянство, затурка мене, чагирка , зiб' з
пантелику, i я думаю: може, ми й справдi вже дворяне, - i починаю
по-панськи привчаться, i самiй тодi хочеться тебе за благородного вiддать
замiж!.. Тепер не знаю, шд й казатi, що i робить, вимучилась зовсiм i
одурiла. От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся дворянським
звичаям, щоб прийнять жениха, бо вiн сьогодня i при©де.
_Марися._ Сьогодня?! Мамо! Уговорiть же татка, щоб не губили мене!
_Палажка._ Ох, не можу, дочко, не можу, тiлько посваримось, дитино моя,
а товку не буде! Ще й поб' мось на старiсть, бо вже два рази мало-мало не
бились...
За коном голос Мартина: "Сюди, сюди, помалу тiлько!"
Батько iде!.. Ходiм звiдцiля. _(Пiшла.)_
_Марися._ Що менi робить?.. Ще батьковi упаду в ноги... _(Пiшла.)_
ЯВА V
_Мартин_, а за ним хлопець вносить п'яльця; потiм _Марися._
_Мартин._ Отут, хлопче, постав та й iди собi.
_Хлопець _ставить п'яльця на мiсто i виходить.
П'яльця! I нехитра штука, а зараз красу господi придали. Якось аж
веселiше горниця дивиться. Нехай Марися вчиться. Сидоровичка обiщала
показать, спасибi ©й. От i благородна кума в пригодi стала! Кумiв завше
треба вибирать значних i благородних! А як, бог дасть, Марися вийде замiж,
то первого онука он як охрестю: кумом вiзьму, полковника Лясковського, а
за куму - генеральшу Яловську.
Входе _Марися _i пада йому в ноги.
Що це?!
_Марися._ Не губiть мене, не топiть мене - я у вас одна!
_Мартин._ Ото господи, як злякала, аж ноги затрусились... Встань! Чого
тобi?
_Марися._ Не вiддавайте мене замiж за того жениха, що при©де з города,
- я його не люблю, я за нього не хочу...
_Мартин._ Як?! За благородного чоловiка не хочеш? За кого ж тебе тодi
вiддать?
_Марися._ Вiддайте мене за Миколу.
_Мартин._ Свiт навиворiт. Панночцi - мужика забажалось!.. Не смiй менi
про це й за©каться!
_Марися._ Я люблю Миколу, i вiн мене любить, ми будемо щасливi...
_Мартин._ Що то за слово таке - любить? Кажи менi, що то за слово
таке?.. Га? Що воно означа: чина чи дворянство?
_Марися._ Я не вмiю розказать... Я...
_Мартин._ Видумка! Витребеньки! Баб'ячi химерики! Чина, дворянство
треба любить, а друго© любовi нема на свiтi!..
_Марися._ Я собi смерть заподiю, коли...
_Мартин._ Не сердь мене, бо я порву на собi всю одежу!.. Чу ш?..
Здурiла дiвка, ще й не розглядiла добре благородного жениха, а вже
ерегу ться! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пiшла б за
нього, - от при©де, то побачиш!.. А про Миколу i не думай! Та я скорiще
вб'ю тебе, нiж вiддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не
знаю, що зроблю!.. От дiтки! Ти для них пiклу шся, побива шся, з шкури
лiзеш, а вони, замiсть дяки, серце тобi надво роздирають! Мало менi муки
з Красовським i так, та ще тебе вiддам за мужика, щоб вiн зуби скалив?..
Iди! Жених, може, вже з гори з'©жджа ... Iди одягнися менi у нове плаття,
а цих речей щоб я бiльше не чув!
_Марися._ Тату?..
_Мартин._ Який я тато? Що то за тато?
_Марися._ Папiнька!
_Мартин._ I слухать не хочу! Iди роби, що велять.
_Марися _пiшла.
Не зна свого щастя; сказано: молоде - дурне... Ох, дiти-дiти! Якби ви
знали, як-то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хлiб
©ли... Якби-то знали... тодi б ви зрозумiли, що батьки не вороги вам... От
трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я ©й ворог! Ворог
за те, що витягаю з мужичества... А чого менi це кошту ?.. Колись подяку .
Входе _Омелько_.
Iдуть?
ЯВА VI
_Омелько_ _(задихався, не може говорить)._ I-©-ду-уть!
_Мартин._ Чого ти так засапався? Сопеш, як пiдпалений кiнь. Далеко?
_Омелько_. Ху-ху-ху!.. Утомився...
_Мартин._ Ти ж конем ©хав?
_Омелько_. Де там! Упав, к бiсовому батьковi, з коня...
_Мартин._ Я ж кажу, що так!.. Далеко?
_Омелько_. Нi, зараз за могилою i впав! Тiлько що вилiз на Рака, а...
_Мартин._ Не про те! Не про те я питаю! Чи далеко ©дуть?
_Омелько_. Та, мабуть, уже близько бiля двору.
_Мартин._ Ти ж бачив, хто ©де?
_Омелько_. А хто ж? Трохим ©де - нашими кiньми i нашою натачанкою...
_Мартин._ А в задку сидить хто-небудь?
_Омелько_. В задку?.. Не примiтив!
_Мартин._ Чого ж ти бiг, бодай ти луснув! _(Iде до вiкна.)_
_Омелько_. Чисто колiно збив, болить, як печене, прибiг попереду, а вiн
ще й ла ться!.. Чорт на тебе угодить... _(Пiшов.)_
_Мартин._ Вiн... Жених!.. _(До дверей.)_ Душко! Палазю! При©хав! Жених
при©хав! Одягайтесь мерщiй! А господи, аж серце забилось! Принять треба на
славу... _(Вiдчиня середнi дверi.)_
Входе _Нацi вський_, з гiтарою в руках, у шерстянiй накидцi. Мартин iде
до дверей, розставивши руки.
Милостi прошу, дорогий гостю!
_Нацi вський _кладе гiтару на стiлець. Обнiмаються i цiлуються. Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Декорацiя та ж.
ЯВА I
_Омелько_ i _Трохим _вносять стола.
_Омелько_. То це жених нашо© Марисi, сьогодня й заручини?
_Трохим._ Еге. Дорогою вiн мене частував бiля кожного шинку, - гарний
панич!
_Омелько_. Вiн же й мене частував тодi, як чоботи i кобеняк украли,
бодай йому...
_Трохим._ I що вони там роблять, тi судейськi, -такого ©х, як галок
восени?
_Омелько_. Бумаги, каже, пишуть.
_Трохим._ Нащо ж тi бумаги?
_Омелько_. На продаж. Продають.
_Трохим._ Та хто ж ©х купу , кому вони потрiбнi, хiба на цигарки?
_Омелько_. Виходить, такi люде, що купують. От бачив повiреного, що
при©здив? Конi, як змi©, тарантас блищить, фурман, наче коробейник Улас!..
Бачив? Отже вiн бумаги прода . Його фурман дав менi на цигарку легкого
тютюну i розказував, що, каже, його пан якiсь бумаги пише i прода людям,
що кому потрiбно, з того и хлiб ©сть, i будинок ма у городi. От i наш
пан, каже, купив якiсь бумаги у нього на Красовського, а Красовський,
каже, довiдався, при©здив аж у город, заплатив дорожче, i вiн продав йому
бумаги вже на нашого пана. Так i торгу !
_Трохим._ Диви!
_Омелько_. Всякому чоловiковi назначено, що робить, з чого хлiб ©сти i
що йому мать! От менi назначено, щоб я без чобiт був i без кобеняка, - i
вкрадено.
_Трохим._ Мабуть, що так... А не чув, коли буде весiлля?
_Омелько_. Не чув. Вчора гуляли довго, - жених i досi спить.
ЯВА II
Входе _Мартин._
_Мартин._ Чого ви тут стовбичите?
_Омелько_. Стола вiд Сидоровича принесли.
_Мартин._ Ага! Ну, бiжи ж ти, Омельку, принеси умиваться паничевi.
_Омелько_ i Трохим виходять.
Ще спить. Сказано, чиновний чоловiк, не то що простий шляхтич: ще й
чорти навкулачки не бились, а вiн схопиться i гаса по хазяйству!.. Нащо
Вже я, от, зда ться, зовсiм вибився на дворянську линiю, а не можу уранцi
довго спать - боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсiм другу
пиху тобi да . Прийшов хто рано, чи там яке дiло по хазяйству, а ти спиш!
"Дома пан?" -'питають. "Та ще сплять!" О! I всi на пальчиках...
Безпремiнно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи нi, а буду лежать до
снiданку.
_Омелько_ несе ночви i вiдро води.
Що це?
_Омелько_. Та умиваться ж.
_Мартин._ Ну i що тобi сказать? Де ж ти бачив, бусурмене, щоб люде в
ночвах умивались? Поросят тiлько у ночвах патрають, а ти хочеш
благородного чоловiка...
_Омелько_. Та я ж письмоводителевi над ночвами цiле вiдро води на
голову вилив.
_Мартин._ То iнча рiч - чоловiк сирий i на похмiлля.
_Омелько_. А цей хiба тверезий вчора лiг?
_Мартин._ Не тво дiло! Iди вiзьми велику дерев'яну миску i води в
полив'яний глечик.
_Омелько_. I щоб то вiдразу сказать, а то носись. _(Пiшов.) _
_Мартин (один)._ Треба десь такого служку достать, що
при горницях був, бо _Омелько_ старий для послуги, нiчого
не тяме.
_Омелько_ верта ться з глечиком i мискою.
Там постав, i якщо спить, то навiдайся через яке врем'я. _Омелько_
_Палажка._ Такий, як i ми.
_Мартин._ Дурна!
_Палажка._ Сам ти дурний! Чого ла шся? Що ж ти ма ш против Миколи?
_Мартин._ Слiпа!
_Палажка._ Тьфу! То тобi, мабуть, повилазило. _Мартин._ Глуха!
_Палажка._ Отже, й-богу, так i вчеплюся у чуприну, як будеш лаяться!
_Мартин (набiк)._ Чого доброго, вчепиться! Це буде не по-дворянськи.
_(До Палажки.)_ Не сердься, Палазю, а скажи менi - тi© бачила ту бумагу,
що Степан привiз?
_Палажка._ Бачила.
_Мартин._ I чула, що вiн читав у бумазi?
_Палажка._ Чого ти причепився до мене? Не балакай навтямки; кажи
товком: чи вiддамо Марисю за Миколу? Не мороч мене.
_Мартин._ Дiло шiсть мiсяцiв в герольдi©, не сьогодня-завтра утвердять
в дворянствi, а я дочку вiддам за мужика!.. Що ж то я з глузду з'©хав, чи
як?
_Палажка._ Зда ться менi, що з'©хав: не велиш нi менi, нi дочцi робить,
сам не робиш, понаймав наймитiв, наймичок, хазяйство псу ться...
_Мартин._ Палазю! Дворянин - одно, хлоп - друге!.. Може, ти цього не
розумi ш, то тобi яснiше скажу: сметана - одно, а кисле молоко - друге! О!
Розумi ш?
_Палажка._ Одно розумiю, що ти стерявся розумом.
_Мартин._ О господи, о господи! Нащо ти мене довiв до того, що я
одружився з простою мужичкою! Нiчого не тя-ме - як до пенька балака ш. I
казав же покiйний папiнька: женись, сину, на шляхтянцi. Нi, таки погнався
за чорними бровами! От i дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так i
нема!
_Палажка._ Божевiльний! й-богу, божевiльний! Ти б дроку напився.
_Мартин._ Що ти з нею будеш балакать?.. Хiба тобi краще буде бачить
свою дочку за репаним мужиком Миколою, нiж за губернським
секретарем-регiстратором? Краще? Кажи!
_Палажка._ А де ж вiн у бiса, той... ростератор?
_Мартин._ Регiстратор. _Палажка._ Та не вимовлю.
_Мартин._ Ото-то ж боже! При©де, душко, при©де! Про нього же й казав
Степановi на од'©здi - чула?
_Палажка._ То чом же ти менi не сказав? А то: i слiпа, i глуха - тiлько
роздратував мене... Ну, а Марися?.. Ти ж ©© питав, - може, вона не схоче?
_Мартин._ I питать не буду, нащо питать? Вона не дурна, в нiй батькова
кров, розбере, не бiйсь, де пан, а де мужик!
_Палажка._ Дай боже! Хiба я ©й ворог?
_Мартин_. I я не ворог сво©м дiтям, хочу обох дiтей пристро©ть
по-дворянськи!.. Тiлько ти, Палазю-душко, здiла.й милость, не супереч
менi, слухай мене.
_Палажка._ Не дратуй мене, то все буду робить, як звелиш.
_Мартин._ Ну, годi! Сiдай, душко! _Омелько_ привезе са-муварь, чаю,
сахарю i... кофiю. Чай я пив i знаю, як його настановлять, то сам тобi
розкажу; а кофiю не знаю, як роблять.. Пiди ти зараз до Сидоровички - вона
зна - i повчися у не©. I розпитай гарненько, як його роблять i коли його
подають: чи до борщу, чи на нiч? _Палажка._ А коли ж при©де жених?
_Мартин_. От Омелько привезе звiстку, а може, й самого привезе, бо
недурно ж його так довго нема, мабуть, задержав, поки з присутствiя
вийдуть.
_Палажка._ То я ж зараз i пiду, бо, може, сьогодня й привезе.
_Мартин_. Iди, iди, душко! Та розпитай гарненько про всi звича© i
порядки дворянськi.
_Палажка _пiшла.
ЯВА III
_Мартин_, а потiм _Трохим _i _Омелько_.
_Мартин (один)._ Довго ж нема Омелька! Певно, привезе жениха. Та вже
пора б йому й при©хать давно. Треба буде попросить на вечiр Протасiя; вiн
гарно i багато умi балакать... А важко i в дворянствi жить: рэзходу,
розходу, - са.ми.м уробить якось, не приходиться...
Входе _Трохим._
_Трохим._ Пане! Наших двi пари волiв i двi корови зайняв економ у двiр.
_Мартин._ Де ж вони паслись?
_Трохим._ Та в чередi, з череди й зайняв!
_Мартин._ Як вiн смiв?!
_Трохим_. Так пан Красовський звелiв.
_Мартин._ О, виродок з шляхетського заводу! О, гайдамака! Грабитель! За
що ж?
_Трохим._ Каже, що на вас накинули чинш i поки не заплатите - не
вiддасть.
_Мартин._ Не вiддасть?.. Бери палицю i менi знайди доброго дрючка!.. Я
©м покажу... Я... Ми ©м покажемо!
_Трохим._ Нi, пане, я не пiду. Вiн похваля ться i вам на спинi горба
зробить. Каже: Боруля добива ться бумажного горба, а я йому на спинi горба
надрюкую.
_Мартин._ Хто це казав?
_Трохим._ Економ.
_Мартин._ О, хлоп поганий! Вiн, наймит Красовського,
менi горба зробе? Менi?.. Та я... Запрягай коней, по©ду зараз
в стан! Це грабiж, грабiж!...
_Трохим._ Нема ж натачанки ще з города.
_Мартин._ Бiжи до Сидоровички, позич.
_Трохим _пiшов.
Граблять!.. Граб... Граб... Це менi ще i на руку - нехай граблять!..
Разом за все отвiт даси! Нi, пане Красовський, Боруля ще потяга ться з
тобою! Мабуть, почув, що дiло в герольдi©... апеляцiя... стрiчний iск йому
в печiнку сiли... О пресвята дiво! Вмiшайся в мо дiло, поможи менi ворога
; свого доканать.
Входе _Трохим_
_Трохим._ Там прийшов Омелько.
_Мартин._ Який Омелько?
_Трохим._ Та наш же Омелько.
_Мартин._ Сам?
_Трохим._ Сам.
Мартин _(набiк)._ Що ж це за знак: i забарився, i жениха не привiз?
_(До Трохима.)_ Запрягай же свiжих коней у нашу натачанку, та по©демо зо
мною у стан, а Омелько нехай зараз iде в хату...
_Трохим._ Вiн бо©ться iти в хату.
_Мартин_. Чи ти не здурiв? Чого вiн бо©ться?
_Трохим._ Та коней наших покрали в городi.
_Мартин._ Як?.. О господи! Нова напасть... Тягни його сюди, за чуба
тягни! _(Бiжить до дверей.)_ Омелько! Iрод! Супостат! Iди в хату!
Входе _Омелько_, босий.
_Мартин._ Де конi, азiят?
_Омелько_. Украли.
_Мартин._ Украли?
_Омелько_. I чоботи, i кобеняк украли...
_Мартин._ Як же в тебе голови не вкрали?
_Омелько_. Бо нiкому не потрiбна: у кожного своя, хоч поганенька.
_Мартин._ Що ж менi тепер з тобою робить? Га? Що?.. Бодай ти галушки не
проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи: шкуру з тебе здерти?..
Розказуй, анахтема, як було дiло?
_Омелько_. Та так було дiло. То як при©хали ми з паничем, зараз
понаходило тих судейських видимо-невидимо. IIослали за горiлкою, панич
достали сало, курей i прийнялися трощить та пить. А далi, спасибi ©м, i
мене почастували; а чарка така, що й собака не перескочить; я довго не
хотiв випить повяо© i таки випив; випив, закусив салом - у мене з дому
було сво сало i хлiб...
_Мартин._ Мерщiй розказуй! Ти з мене печiнки витягнеш.
_Омелько_. Не перебаранчайте, пане, бо ви мене зiб' те з пантелику.
_Мартин._ Я тебе з нiг зiб'ю i шерсть на тобi вискубу!
_Омелько_. От я й забув, що казав.
_Мартин._ Говори, говори, бiсова патяка, буду мовчать, говори!..
_Омелько_. Випив, закусив салом.
_Мартин._ Ну?
_Омелько_. У мене з дому було сво сало i хлiб.
_Мартин (крiзь зуби)._ Чув, чув!..
_Омелько_. Напо©в коней i хотiв спать лягать, а тут, спасибi ©м, ще
пiднесли... Потiм третiй раз почастували, i вже не скажу вам: чи частували
ще й четвертий раз, чи нi, бо не пам'ятаю, як i заснув. Вранцi, до схiд
сонця, прокинувся - не можу голови пiдвести... Почав пригадувать: де я? Не
пригадаю. Глянув набiк: чи©сь босi ноги на полудрабку. Що воно за твар,
думаю собi, втислася до мене на повозку, чи не Горпина. Далi думаю: коли
ноги, то повинна буть i голова, - а голови не видко, тiлько моя, та й
сво © голови не бачу, а чую, що на в'язах щось таке важке телiпа ться, мов
хто начепив клунок з пiском... Помалу-помалу пiдвiв я голову. Дивлюсь:
нiкого нема, кругом чужа оселя... Боже мiй! Тут зразу голова моя зробилась
легка, як вiвсяна полова, i я догадався, де я i що зо мною було!
Схопивсь... сюди, туд'и -- нема нi коней, нi чобiт, нi кобеняка! Сiв я та
й заплакав.
_Мартин_. Заплакав?
_Омелько_. Заплакав. Гiркими сльозами заплакав: чоботи були настоящi
шкаповi i кобеняк...
_Мартин._ Луципiр! А коней тобi не жаль?
_Омелько_. Та конi знайдуться, бо там якийсь судейський, з мiдною
бляхою на грудях, списав усе: i як коней звуть на ймення, i до якого
полудрабка котра коняка була прив'язана, i полудрабки розглядiли, - усе як
слiд, я розказав усi прикмети. Записали i те, що як удариш батогом, то
Кулкат крутить хвостом собе а, Зозуля крутить хвостом цабе, -все записали,
конi знайдуться!.. _(Зiтха .)_ А чоботи i кобеняк...
_Мартин._ Геть з очей, паршивий робiтник! Тобi гиндйкя пасти, а не
коней глядiть! Самi кращi конi пропали! Будеш же ти одслужувать менi за
коней шiсть лiт.
_Омелько_. А буду. Таке дiло. _(Набiк.)_ А хто ж менi одслуже за чоботи
та за кобеняк? Якби не ти, то я б ©х i не брав.
_Мартин (до Трохима)._ Бiжи до Сидоровички, вiзьми натачанку чи вiзок,
запрягай коней, та хоч уночi по©демо до станового.
_Трохим _вийшов.
_(Омельковi)._ Ти чого сто©ш? Пiшов, не печи мо©х очей!
_Омелько_. Та тут ще лист вiд панича.
_Мартин._ Чого ж мовчиш? Давай мерщiй, шелепа!
_Омелько_ _(доста з шапки)._ Та не гримайте ж хоч за листа, бачите,
зашив як далеко - боявся, щоб хто не вкрав. Думаю: "Хоч шапку i вкраде, то
лист буде цiлий, чорта з два найде". Нате.
_Мартин (прочитавши)._ Що його робить?.. Жених обiщав при©хать, як
коней пришлю за натачанкою... Тут грабiж... там коней покрали!.. Памороки
забило... _(До Омелька.)_ Iди, розумна голово, надiвай постоли, по©дем зо
мною у стан, а Трохим по©де в город зараз же, щоб завтра i натачанку
привiз... Упряж де ти зоставив?
_Омелько_. Злодi© взяли, тiлько черезсiдельник зостався.
_Мартин._ Щоб ти на ньому повiсився! I упряж позич в Сидоровички.
_Омелько_. А коней яких запрягать?
_Мартин._ Не питай мене!.. I дорогою не балакай до мене, бо я тебе,
каплоуха собако, чисто всього обпатраю!
_Омелько_. Ну й сердитий... Що то пан! _(Пiшов.)_
Мартин _(один)._ I язик став як кiлок, i в ротi пересохло!.. А синок...
синок!.. Я тут iз шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а вiн там
п'янству ...
Входе _Омелько_.
Ти чого знову у вiчi лiзеш? Кортить, щоб поскуб?
_Омелько_. Письмоводитель станового при©хав, пита ться, чи ви дома, та
я не знав, що й сказать, боявся, щоб не лаяли... Що йому сказать?
_Мартин._ Зви! Проси! Бачиш - дома, хiба тобi повилазило?
_Омелько_ вийшов. _Мартин_ бiжить до бокових дверей.
Палажко! Письмоводитель при©хав... I-i! Я й забув, що ©© нема! Марисю!
Пошли за матiр'ю до Сидоровички, а сама вари вареники, печи курчат, нехай
дiвчата печериць назбирають, у сметанi насмажиш, та я ць звари уснятку i
молока спар!.. Нехай Омелько порося заколить... Та квас, квас щоб був, бо
вiн раз у раз з похмiлля... Певно, привiз утвержденi в дворянствi.
Отепер, пане Красовський, я тобi покажу, яке я бидло i яке теля мiй син...
_(До дверей.) А,_ Нефодiй Осипович! Пожалуйте, пожалуйте, дорогий гостю!..
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Декорацiя та ж.
ЯВА I
_Мартин._ Цiлу нiч з досади не спав! Як прочитав Нефодiй Осипович
бумагу, щоб мене безотлагательно вивести з iм нiя Красовського, то наче
п'ять котiв вскочило у груди i разом почали дряпать там сво©ми гострими
кiгтями!.. Ну, пане Красовський! Сипеш ти грiшми, щоб мене вивести
звiдцiля, - i я посиплю, де треба, щоб тебе у острог посадить!.. Нефодiй
Осипович за грабiж узяв заявленi , каже: це уголовне дiло!.. Красовський
хвалиться та похваля ться!.. Хвались, хвались!.. Коли б менi ще
роздратувать його, щоб вiн розбiй який зробив, та на Сибiр... Що Сибiр? На
каторгу його!.. Будеш ти знать Борулю i дiтям закажеш!.. Я не буду
хвалиться, нi, а тим часом i в острог, i в Сибiр, i на каторгу тебе
запру... О, не я буду! Якби не ждав сьогодня жениха, то зараз би по©хав у
город - до повiреного, там голова: губерньою править! Ну, та день-два
пiдожду... Гей, Омелько!.. Бог дасть, дочку пристрою, тодi заживу
настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту ©здить, у карти грать.
Входе _Омелько_.
Чого ти лiзеш, як черепаха?
_Омелько_. А хiба я птиця? Лiтать не можу, поки встанеш, поки
прийдеш...
_Мартин._ Ну, ну, годi...
_Омелько_. Коли б чоловiк крила мав...
_Мартин._ Годi!
_Омелько_ _(набiк)._ Нiколи не дасть договорить... .
_Мартин._ Iди менi зараз аж на шпиль, звiдтiля видко верстов на п'ять
по дорозi в город, там будеш сидiть i ждать...
_Омелько_. Чого?
_Мартин._ Слухай!
_Омелько_. Та я ж слухаю.
_Мартин._ Мовчки слухай!
_Омелько_. Мовчу...
_Мартин._ Як побачиш нашi конi i нашу натачанку i буде там сидiть дво ,
прибiжиш додому попереду...
_Омелько_. А як я не добiжу попереду?
_Мартин._ Що ти йому будеш казать?
_Омелько_. Трохим же буде кiньми ©хать, а я пiшком бiгтиму, то хоч би з
мене й дух виперло, а я не поспiю вперед, хiба разом прибiжимо.
_Мартин._ Не разом, бусурмене, не разом! А треба, щоб ти його здалеку
побачив i вперед прибiг.
_Омелько_. Не прибiжу. Годiв п'ять тому назад, може б, i прибiг разом,
а тепер не прибiжу. Та й нащо ж я буду бiгти разом з ним? Вiн буде ©хать,
а я буду бiгти бiля натачанки, на смiх людям, як собака! Та Трохим .на зло
менi запустить так коней, що й чорт з ним не збiжить.
_Мартин_. Хiба ж я тебе, супесе клятий, затим посилаю, щоб ти
наввипередки з кiньми бiг?
_Омелько_. А хiба я знаю.
_Мартин (бере його за груди)._ Не зна ш?
_Омелько_ _(набiк)._ Отже, останню свиту порве.
Мартин_._ Звiстку, звiстку, звiстку щоб подав вперед- гость важний
при©де!
_Омелько_. То дозвольте коня взять.
_Мартин._ Бери, бодай тебе за пупа взяло, тiлько не муч мене!
_Омелько_. А якого ж коня взять? Я вiзьму Рака...
Мартин бере ного за шиворот, поверта до дверей i виводить.
Та постривайте, пане, я сам пiду, а то ви менi свиту порвете.
_(Випхнув.)_
ЯВА II
_Мартин_, а потiм _Марися._
_Мартин._ От мука менi з цим каторжним Омельком! I вигнав би, жаль -
давно служить, i привик до нього так, що як не бачу довго, аж скучно. А
вiн, чорт його зна , чи нарошне дражнить мене, чи таки справдi дурний
трохи зробився.
Входить Марися i несе клунок. Куди це? Що це?
_Марися._ Треба прати сорочки тощо, багато набралося вже шмаття.
_Мартин._ Я тебе постираю! Страмить мене хочеш? Дворянська дочка сама
стира ! Може, ще й на рiчку пiдеш? Для чого ж то я двох робiтниць найняв?
_Марися._ Вони на городi копають, а я ж що буду робить?
Мартин _(набiк)._ Справдi!.. i сам не знаю, що б вона робила, яку б ©й
роботу дворянську знайти... _(До Марисi.) _Нiчого не роби!
_Марися_. Та я ж так занудюсь без роботи, захворiю.
_Мартин._ Глупство? Наглядай, щоб другi робили, а сама надiнь менi
зараз нове плаття, помий гарненько руки та й сиди, як панночцi слiд. Та
руки, руки менi мий разiв три на день, не жалiй мила. Ну, на лицi вона й
так гарненька; а треба б присипать ще борошенцем, - таке борошенце, та
не знаю, як його звуть i де воно прода ться...
_Марися_. Як собi хочете, а я, й-богу, без роботи не буду сидiть.
_Мартин._ Не смiй менi, кажу! _(Набiк.)_ Яку б ©й роботу найти
пристойну?.. А! _(До Марисi.)_ Я тобi п'яльця достану, будеш вишивать у
п'яльцях.
_Марися._ Та я ж не вмiю.
_Мартин._ Навчишся. Не святi горшки лiплять! А шмаття однеси назад.
_Марися _знизу плечима i виходить. Пiду справдi до Сидоровички, я
бачив у не© п'яльця, вона вже стара, не бачить, то вiддасть для Марисi,
для сво © хрещеницi, i покаже, як на них вишивать... Ох, поки-то все
поставиш на дворянську ногу, то й чуб тобi свердлом стане! _(Пiшов.)_
ЯВА III
_Марися_, а потiм _Микола._
_Марися (одна)._ Таке щось чудне у нас робиться, що хоч з хати тiкай!..
Чую я, що батько все про дворянство балакають, а нiяк не розберу, чого-то
дворянцi стидно робить. Дивно... Перше батько казали, що всякий чоловiк на
свiтi живе затим, щоб робить, i що тiлько той ма право ©сти, хто ©жу
заробля ; тепер же все навиворiт. Коли б Миколу побачить... Вчора був його
батько у нас, чи говорив же вiн про наше весiлля? Микола, певно, зна , хоч
би прийшов заспоко©в мене, а то чогось невесело на душi, наче що недобре
серце вiщу !.. Хотiла вчора увечерi вийти до Миколи, лихий
принiс письмоводителя, з ним порались до пiвночi... поки
нагодували... Сьогодня ввечерi побачусь...
_Микола (пiд вiкном)._ Марисю, можна зайти?
_Марися._ Микола! Заходь, заходь - я одна: нi батька,
нi матерi нема.
Входе _Микола._
_Микола._ Марисю, моя рибонько, що ж ми будемо робить?.. Твiй батько не
хоче вiддать тебе за мене!..
_Марися_. Чом?!
_Микола._ А що я не дворянин! I тепер мiй батько розсердились, хочуть,
щоб я сватав дочку Котрвича.
_Марися._ Що ж ти зробиш?
_Микола._ Не знаю!.. Посватать, замiсть тебе, дочку Котовнча, розбить
сво© надi©, а з ними й серце - все одно що живим лягти у домовину!.. Знов
же, не послухать батька, то прийдеться з ним посвариться! А тим часом ти,
покiрна волi свого батька, пiдеш за другого, тодi удво тяжча моя мука
буде: я потеряю i батькову ласку, i тебе!.. О, чом я не дворянин?!
_Марися._ Ти мене любиш?
_Микола._ Умру без тебе!
_Марися._ I я люблю тебе так само i нi на кого не промiняю. Слухай же
мене. Корися батьковi свойому, та тiлько сватать Юльку не спiши! Проси
його, щоб пiдождав, поки ©© ти сам не розпiзна ш, - вiн тебе любить i
згодиться! А я чим часом роздивлюсь, прислухаюсь i розмiркую, що робить.
_Микола (кида ться до не©)._ Марисю! Ти мiй розум, мо серце, мо© очi!
Дай поцiлую тебе за пораду!
_Марися._ Тепер нам не до того! Iди додому краще, щоб нас тут не
зуспiли, - тодi й замiри нашi розлетяться...
_Микола._ Iду, iду, Мариночко моя! А ввечерi ж ми зiйдемось знову?
_Марися._ Жди мене пiд яблуньою у садку.
_Микола._ О, коли б мерщiй зайшло сьогодня сонце! _(Пiшов)._
ЯВА IV
_Марися_, потiм _Палажка._
_Марися (одна)._ Так от яке зуспiло мене горе! Дворянина батьковi в
зятi схотiлось. О боже мiй! Та де ж на всiм широкiм свiтi знайдеться
дворянин, щоб так мене любив, як любить мiй Микола? I я? Кого так щиро
полюблю, щоб промiнять його, забуть? О, нiкого, нiкого! Краще смерть, нiж
замiж за другого!..
Входе _Палажка._
Мати! Вони, певне, не знають нiчого... Мамо!
_Палажка._ Чого, дитино моя?
_Марися._ Що в нас робиться? Чом батько вiд Миколи старостiв не
прийняли? Я ж вам давно казала, що люблю його, що вiн буде мене сватать, i
ви самi тому радiли...
_Палажка._ Ох, дитино моя! Не пристало тобi тепер iти за Миколу. Батько
каже, що ми в дворяне вийшли - панами стали, а Микола не дворянин i через
те нерiвня тобi.
_Марися._ Нерiвня?.. Боже мiй! А хто ж нам рiвня? Хiба хочете, щоб я
дiвкою посивiла?
_Палажка._ Не журись, дочко, не посивi ш - жених ... гарний... i чин
ма .
_Марися_. ?! Хто?
_Палажка._ Отой судейський, що при©здив до нас з Стьопою на маслянiй...
Ти йому уподобалась... Пам'ята ш? Що грав на гитарi i спiвав... Чин
великий на ньому... ростиратор, либонь...
_Марися._ Мамо, голубко моя! Я вже давно люблю Миколу, а того
судейського тiлько раз бачила, не знаю його - i знать не хочу.
_Палажка._ Ох, не завдавай же i менi жалю! У мене у само© серце болить
за Миколою, я сама його люблю... та що ж нам робить, що нам робить, коли
тепер не приходиться тебе за простого вiддать, бо ми в дворяне вийшли.
_Марися._ Мамо! Жили ж ми перше без дворянства, i всi були щасливi!..
Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви
хочете мене нещасною зробить, занапастить мiй вiк молодий!.. Мамо! Я ж
ваша кров, - не губiть мене, вiддайте замiж за Миколу. Я не хочу буть
дворянкою! Краще жить на свiтi щасливим мужиком, нiж нещасним паном, - це
всяке зна !..
_Палажка._ Правда твоя! Ох, правда, моя добра ти, моя розумна дитино!..
Ти побалакала зо мною-i в мене наче полуда з очей упала. Сама бачу, що
дворянство нам бiду робе. А почну батьковi казать, щоб не видумував
нiчого, щоб жив по-старовинi, - то закричить, затопа ногами, почне читать
менi якiсь бумаги про дворянство, затурка мене, чагирка , зiб' з
пантелику, i я думаю: може, ми й справдi вже дворяне, - i починаю
по-панськи привчаться, i самiй тодi хочеться тебе за благородного вiддать
замiж!.. Тепер не знаю, шд й казатi, що i робить, вимучилась зовсiм i
одурiла. От вже другий день ходжу до Сидоровички, вчуся дворянським
звичаям, щоб прийнять жениха, бо вiн сьогодня i при©де.
_Марися._ Сьогодня?! Мамо! Уговорiть же татка, щоб не губили мене!
_Палажка._ Ох, не можу, дочко, не можу, тiлько посваримось, дитино моя,
а товку не буде! Ще й поб' мось на старiсть, бо вже два рази мало-мало не
бились...
За коном голос Мартина: "Сюди, сюди, помалу тiлько!"
Батько iде!.. Ходiм звiдцiля. _(Пiшла.)_
_Марися._ Що менi робить?.. Ще батьковi упаду в ноги... _(Пiшла.)_
ЯВА V
_Мартин_, а за ним хлопець вносить п'яльця; потiм _Марися._
_Мартин._ Отут, хлопче, постав та й iди собi.
_Хлопець _ставить п'яльця на мiсто i виходить.
П'яльця! I нехитра штука, а зараз красу господi придали. Якось аж
веселiше горниця дивиться. Нехай Марися вчиться. Сидоровичка обiщала
показать, спасибi ©й. От i благородна кума в пригодi стала! Кумiв завше
треба вибирать значних i благородних! А як, бог дасть, Марися вийде замiж,
то первого онука он як охрестю: кумом вiзьму, полковника Лясковського, а
за куму - генеральшу Яловську.
Входе _Марися _i пада йому в ноги.
Що це?!
_Марися._ Не губiть мене, не топiть мене - я у вас одна!
_Мартин._ Ото господи, як злякала, аж ноги затрусились... Встань! Чого
тобi?
_Марися._ Не вiддавайте мене замiж за того жениха, що при©де з города,
- я його не люблю, я за нього не хочу...
_Мартин._ Як?! За благородного чоловiка не хочеш? За кого ж тебе тодi
вiддать?
_Марися._ Вiддайте мене за Миколу.
_Мартин._ Свiт навиворiт. Панночцi - мужика забажалось!.. Не смiй менi
про це й за©каться!
_Марися._ Я люблю Миколу, i вiн мене любить, ми будемо щасливi...
_Мартин._ Що то за слово таке - любить? Кажи менi, що то за слово
таке?.. Га? Що воно означа: чина чи дворянство?
_Марися._ Я не вмiю розказать... Я...
_Мартин._ Видумка! Витребеньки! Баб'ячi химерики! Чина, дворянство
треба любить, а друго© любовi нема на свiтi!..
_Марися._ Я собi смерть заподiю, коли...
_Мартин._ Не сердь мене, бо я порву на собi всю одежу!.. Чу ш?..
Здурiла дiвка, ще й не розглядiла добре благородного жениха, а вже
ерегу ться! Та жених такий, що хоч би яка панночка, то з охотою пiшла б за
нього, - от при©де, то побачиш!.. А про Миколу i не думай! Та я скорiще
вб'ю тебе, нiж вiддам за мужика; я тебе з дому вижену, я тебе!.. Та я не
знаю, що зроблю!.. От дiтки! Ти для них пiклу шся, побива шся, з шкури
лiзеш, а вони, замiсть дяки, серце тобi надво роздирають! Мало менi муки
з Красовським i так, та ще тебе вiддам за мужика, щоб вiн зуби скалив?..
Iди! Жених, може, вже з гори з'©жджа ... Iди одягнися менi у нове плаття,
а цих речей щоб я бiльше не чув!
_Марися._ Тату?..
_Мартин._ Який я тато? Що то за тато?
_Марися._ Папiнька!
_Мартин._ I слухать не хочу! Iди роби, що велять.
_Марися _пiшла.
Не зна свого щастя; сказано: молоде - дурне... Ох, дiти-дiти! Якби ви
знали, як-то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хлiб
©ли... Якби-то знали... тодi б ви зрозумiли, що батьки не вороги вам... От
трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я ©й ворог! Ворог
за те, що витягаю з мужичества... А чого менi це кошту ?.. Колись подяку .
Входе _Омелько_.
Iдуть?
ЯВА VI
_Омелько_ _(задихався, не може говорить)._ I-©-ду-уть!
_Мартин._ Чого ти так засапався? Сопеш, як пiдпалений кiнь. Далеко?
_Омелько_. Ху-ху-ху!.. Утомився...
_Мартин._ Ти ж конем ©хав?
_Омелько_. Де там! Упав, к бiсовому батьковi, з коня...
_Мартин._ Я ж кажу, що так!.. Далеко?
_Омелько_. Нi, зараз за могилою i впав! Тiлько що вилiз на Рака, а...
_Мартин._ Не про те! Не про те я питаю! Чи далеко ©дуть?
_Омелько_. Та, мабуть, уже близько бiля двору.
_Мартин._ Ти ж бачив, хто ©де?
_Омелько_. А хто ж? Трохим ©де - нашими кiньми i нашою натачанкою...
_Мартин._ А в задку сидить хто-небудь?
_Омелько_. В задку?.. Не примiтив!
_Мартин._ Чого ж ти бiг, бодай ти луснув! _(Iде до вiкна.)_
_Омелько_. Чисто колiно збив, болить, як печене, прибiг попереду, а вiн
ще й ла ться!.. Чорт на тебе угодить... _(Пiшов.)_
_Мартин._ Вiн... Жених!.. _(До дверей.)_ Душко! Палазю! При©хав! Жених
при©хав! Одягайтесь мерщiй! А господи, аж серце забилось! Принять треба на
славу... _(Вiдчиня середнi дверi.)_
Входе _Нацi вський_, з гiтарою в руках, у шерстянiй накидцi. Мартин iде
до дверей, розставивши руки.
Милостi прошу, дорогий гостю!
_Нацi вський _кладе гiтару на стiлець. Обнiмаються i цiлуються. Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Декорацiя та ж.
ЯВА I
_Омелько_ i _Трохим _вносять стола.
_Омелько_. То це жених нашо© Марисi, сьогодня й заручини?
_Трохим._ Еге. Дорогою вiн мене частував бiля кожного шинку, - гарний
панич!
_Омелько_. Вiн же й мене частував тодi, як чоботи i кобеняк украли,
бодай йому...
_Трохим._ I що вони там роблять, тi судейськi, -такого ©х, як галок
восени?
_Омелько_. Бумаги, каже, пишуть.
_Трохим._ Нащо ж тi бумаги?
_Омелько_. На продаж. Продають.
_Трохим._ Та хто ж ©х купу , кому вони потрiбнi, хiба на цигарки?
_Омелько_. Виходить, такi люде, що купують. От бачив повiреного, що
при©здив? Конi, як змi©, тарантас блищить, фурман, наче коробейник Улас!..
Бачив? Отже вiн бумаги прода . Його фурман дав менi на цигарку легкого
тютюну i розказував, що, каже, його пан якiсь бумаги пише i прода людям,
що кому потрiбно, з того и хлiб ©сть, i будинок ма у городi. От i наш
пан, каже, купив якiсь бумаги у нього на Красовського, а Красовський,
каже, довiдався, при©здив аж у город, заплатив дорожче, i вiн продав йому
бумаги вже на нашого пана. Так i торгу !
_Трохим._ Диви!
_Омелько_. Всякому чоловiковi назначено, що робить, з чого хлiб ©сти i
що йому мать! От менi назначено, щоб я без чобiт був i без кобеняка, - i
вкрадено.
_Трохим._ Мабуть, що так... А не чув, коли буде весiлля?
_Омелько_. Не чув. Вчора гуляли довго, - жених i досi спить.
ЯВА II
Входе _Мартин._
_Мартин._ Чого ви тут стовбичите?
_Омелько_. Стола вiд Сидоровича принесли.
_Мартин._ Ага! Ну, бiжи ж ти, Омельку, принеси умиваться паничевi.
_Омелько_ i Трохим виходять.
Ще спить. Сказано, чиновний чоловiк, не то що простий шляхтич: ще й
чорти навкулачки не бились, а вiн схопиться i гаса по хазяйству!.. Нащо
Вже я, от, зда ться, зовсiм вибився на дворянську линiю, а не можу уранцi
довго спать - боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсiм другу
пиху тобi да . Прийшов хто рано, чи там яке дiло по хазяйству, а ти спиш!
"Дома пан?" -'питають. "Та ще сплять!" О! I всi на пальчиках...
Безпремiнно заведу такий порядок: чи прокинувся, чи нi, а буду лежать до
снiданку.
_Омелько_ несе ночви i вiдро води.
Що це?
_Омелько_. Та умиваться ж.
_Мартин._ Ну i що тобi сказать? Де ж ти бачив, бусурмене, щоб люде в
ночвах умивались? Поросят тiлько у ночвах патрають, а ти хочеш
благородного чоловiка...
_Омелько_. Та я ж письмоводителевi над ночвами цiле вiдро води на
голову вилив.
_Мартин._ То iнча рiч - чоловiк сирий i на похмiлля.
_Омелько_. А цей хiба тверезий вчора лiг?
_Мартин._ Не тво дiло! Iди вiзьми велику дерев'яну миску i води в
полив'яний глечик.
_Омелько_. I щоб то вiдразу сказать, а то носись. _(Пiшов.) _
_Мартин (один)._ Треба десь такого служку достать, що
при горницях був, бо _Омелько_ старий для послуги, нiчого
не тяме.
_Омелько_ верта ться з глечиком i мискою.
Там постав, i якщо спить, то навiдайся через яке врем'я. _Омелько_