Страница:
М и к и т а
Зате в життi браку часом правди,
I казка це поправити спiшить,
Бо ж тiльки в казцi дiста вiдплату
За добрi вчинки справедливий муж.
Я р о с л а в
(суворо).
За зло й добро вiдплачу создатель,
Вiн возда по правдi ко муж.
(До Сильвестра).
Хто це такий?
С и л ь в е с т р
Ти наказав знайти
Якогось мужа, хитра i розумна,
Щоб мiг тобi в нарядi послужить,
Зовуть його Микита, книги зна ,
В художествi iскусен, а проте,
Хоч зараз мнiх, мабуть, служив i в ратi,
Бо часом, як почне рубати,-
Страшнi дуби, мов цурки, розсiка.
Я р о с л а в
(до Микити).
Ти ки©вський?
М и к и т а
(хмуро).
Нi, княже господине,
Не iмам града зд ...
Я р о с л а в
(глузливо).
Небесного взиску ш?
Ну що ж, приходь - писатимеш менi.
Так, запиши i зараз
(пода Микитi маленьку книжку й олiвця)
мудре слово.
"Ранiш закон, а потiм благодать".
Менi казав це пiп iз Берестова,
Iларiон 1, гораздо мудрий муж.
"Ранiш закон, а потiм благодать..."
Ще запиши: "Червенськi гради взять;
Поставити на Росi города,
Щоб степова спинилася орда..."
До речi - час подумать i про Юр'ев,
Що я оце на Чюдi заснував.
А де ж Слав'ята?..
1 Iларiон - церковний письменник, перший митрополит iз руських. Автор
"Слова о законi i благодатi" - високохудожнього патрiотичного ораторського
твору (написано мiж 1037-1050 рр.), в якому прославлено Руську землю,
князя Володимира, що запровадив християнство на Русi i об' днав, змiцнив
державу.
С л а в ' я т а
(наближа ться).
Тут, великий княже.
Я р о с л а в
Чи не знайшов городника менi
Послати в Юр' в? Треба мужа хитра
I вмiлого, щоб город мiг зрубить.
С л а в' я т а
в мене грек iскусний на прикметi.
Я р о с л а в
Не хочу грека, звичай ©х лукав,
I за очi не слiд ©х посилати.
Когось iншого пошукай, Слав'ято.
С л а в' я т а
Знайду когось.
Я р о с л а в
Та не барись шукать.
Вiдсила жестом варту, яка верта ться в замок, а сам з помiтним
зусиллям сiда на мармурову лаву пiд левом, запрошуючи Сильвестра. Iншi
стоять.
"Ранiш закон, а потiм благодать"...
Так, мудре слово...
(До Микити).
Ну, то, значить, ти
Взиску ш града вишнього, iного,
А на землi, бач, правди не знайти,
I у князiв нема туди дороги...
О, якби мiг iти я тим шляхом,
Де тишина i мудрiсть благодатi,
Щоб, меч важкий поклавши i шолом,
Палати бiлi й храми будувати...
I в Iстини золотоверхий храм
Ввiйти собi i двер вiдкрити вам.
Але важке в князiв на плечах брем'я...
Як дума ш ти, легко то менi
Цю хвору ногу пiдiймати в стрем'я
I ©здити старому на вiйнi?
А я ж весь вiк воджу в походи рать...
Ранiш закон... а потiм благодать.
(Пiдводиться).
Ну, то ходiм подивимось, чи вчасно
Будови йдуть, що почали торiк.
Так, мнiше,- треба воювати вiк,
Щоб збудувать диний храм прекрасний.
Всi йдуть праворуч.
II
Раптом чути смiх i дiвочi голоси, i на лужок вбiга лизавета в
супроводi кiлькох сiльських дiвчат. лизавета кида ться до батька, а
дiвчата спиняються замiшанi бiля мармурового лева, дивлячись на нього.
л и з а в е т а
Добридень, тату!
(Горнеться до батька).
Я р о с л а в
Зiронько моя!
Де ти була, чим бавилась, дитино?
л и з а в е т а
З дiвчатами на Угорськiй горi
Збирали квiти, у Днiпрi купались.
Я р о с л а в
(голублячи ©©).
Гуляй, гуляй, дiвчаточко мо ,
Короткий вiк дiвочий, люба доню.
Одне тобi я можу обiцять:
Хоч доведеться мужа роззувать,
Але з колiн пiднiмешся в коронi.
С и л ь в е с т р
Найкраще всiх корон твоя дочка
Премудростiю книжною сiя .
I поки ти на Чюдi воював,
Вона навчилась з Грек перекладати
I вже чита грецькi письмена.
Я р о с л а в
Чи правда це? Розумнице моя!
Хiба тобi так Греки до вподоби?
л и з а в е т а
Але ж у них - ти сам менi казав -
Усi земнi премудростi сокрито.
То хочу я побачить, чи не знав
Якийсь мудрець такого заповiту,
Щоб утворився спокiй на землi
I люди мудро, як в раю, жили.
С и л ь в е с т р
Премудрiсть ця в ученi© Христовiм.
Я р о с л а в
Христос сказав - несу не мир, но меч...
Нi, друже мiй, нема шляхiв готових,
Щоб давнiй грiх зложити з людських плеч
I мудрий рай тут на землi зростити.
Береться мудрiсть не iз заповiтiв,
А iз шукань i помилок гiрких.
А щоб людей добру призвича©ти,
Чимало князь голiв стина злих...
Бо кроткий вiк без кровi не создать,-
Ранiш закон, а потiм благодать.
Людей учу я страхом i книжками,
Але i сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, i житиме вiками
В трудах i битвах вихована Русь.
В цю хвилину чути якесь рикання, а потiм дiвочий смiх i вереск бiля
стату© лева.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик дiвочий?
Чого вони всi скупчилися там?
Пiди довiдайсь.
Дiвчата з реготом кидаються врозтiч. З-за рогу постаменту висуваються
спочатку чи©сь ноги в чоботах, а потiм вся чорна фiгура бородатого монаха,
що сiда на лавi i протира очi. Дiвчата смiються.
Д i в ч а т а
- Та який рудий!
- Дивись, дивись! патлатий!
- З бородою!
- Неначе лев! I рика як лев!
С в i ч к о г а с
Киш, мокрохвостi! Вам чого тут треба?
(Пробу пiдвестись, але знову сiда ).
Бо як вхоплю... то голову зверну.
Ярослав та iншi наближаються.
Я р о с л а в
(суворо).
Хто це такий?
С и л ь в е с т р
Та це наш Свiчкогас! Списатель книжний.
Я р о с л а в
Що ти там робив?
Д i в ч а т а
Пiд левом спав. А це пiд головою!
(Показують чималий череп'яний плескуватий жбан).
С и л ь в е с т р
Упився знов, п'яниця безсоромний,
Сосуд скудельний! Я ж тобi казав:
Не доведи до бiсово© чашi, Спинись на третiй.
С в i ч к о г а с
(жалiсно).
Господи, прости!
То чим би я лiчив, премудрий отче,
Як не було тут чашi, тiльки жбан...
С и л ь в е с т р
Опам'ятайсь, безумче! Встань пред князем
I не скверни брехнею язика.
С в i ч к о г а с
(схоплю ться зляканий).
Прости мене, великий господине,
Не од вина, од мудростi охляв...
Я ро с л а в
Що ти верзеш!
С в i ч к о г а с
й- й, великий княже!
Сам посуди, якщо вже на вино
I то якась потрiбна мiра, кажуть,
Щоб розум не пiшов кудись на дно,
Та що ж тодi казать про мудрiсть книжну,
Яка мiцнiша всякого вина!
Ось я писав, бач, книгу дивовижну,
Аж чую - в головi якась мана...
Свят, свят господь! Мерщiй вина хильнув,
Щоб з розуму прогнати цей туман,
Та надто вже малий попався жбан...
Бо не розвiяв мудрiсть навiсну,-
I з горя я заплакав i заснув.
Я р о с л а в
Ти правду кажеш - писано-бо сть,
Щоб бiсеру свиням не розкидали,
То i тобi ж така довл т честь:
Якщо вiд книг глава твоя страждала,
Та щоб од мудростi не вилiзли власи,-
Iди на хутiр i свиней паси.
С в i ч к о г а с
Як то свиней! Але ж я божий iнок!
Не хочу я!
С и л ь в е с т р
Не слухався порад,
То i паси тепер свиней i свинок,
Коли святий не впорав вертоград.
III
Чути тупiт коней, i на луг з лiвого боку в'©жджа Гаральд в супроводi
джури. Побачивши князя, вiн швидко сплигу з коня i пiдходить до нього.
Га р а л ь д
(поштиво уклоняючись).
Привiт тобi, мiй княже господине,
Хоробрий вождь i мудрий будiвник!
Привiт, принцесо!
Я р о с л а в
(пригортаючи до себе дочку).
В добрую годину!
Привiт, Гаральде, смiлий войовник
I хвиль морських одважний розтинатель.
Ось бачиш, доню, скрiзь вiн побував
I в Греках жив. Спитай, вiн мусить знати,
Чи справдi там лиш мудрiсть i любов
I кроткi всi, немов в небеснiм ра©,
Чи навпаки - лукавство лиш i кров.
Все бачив вiн - i все, напевно, зна .
Спитай, не бiйся.
Г а р а л ь д
(палко).
Все, що бачив я
I що здобув в мандрiвках i боях,
Все - золото, шовки, убори гарнi,
Алмази, ладан, келихи янтарнi,
Вино хiоське, ласощi, шербети,
Не варто все усмiшки свiжих уст,
Чудових уст тво©х, лизавето!
За тебе, за твою дину ласку,
За погляд твiй я все вiддати рад,
Всi береги вiд Смiрни до Дамаска
I город свiту осяйний Царград!
Я р о с л а в
(глузливо).
Проте цих див у тебе ще нема ,
Та i з Царграду, кажуть, довелось
Вiд кесаря тобi мерщiй тiкати.
л и з а в е т а
Не ображай вигнанця, любий тату,
В руцi господнiй терези вiйни,
I що в часи недолi витязь втратив,
То завтра вiн поверне в час ясний.
До того ж вiн вiтчизну втратив любу,
Чи ж на свiтi гiрша це© згуба!
Я р о с л а в
(здивований).
Насправдi бог младенцiв умудря .
Дитиночко розумная моя!
Пробач, Гаральде.
Г а р а л ь д
(цiлу край сукнi лизавети).
Дiвчино святая!
Тобi повiк служити буду я!
Тим часом чути далекий, але сильнiший шум i крики.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик i гамiр?
Ану, пiдiть довiдайтесь мерщiй!
Але в цю мить вбiга збентежений i задиханий Ярун. Обличчя й одяг у
нього заляпанi глиною i крейдою, яку вiн даремно намага ться стерти i
тiльки розмазу .
Я р о с л а в
(здивований).
Та це ж Ярун! Що ско©лось, кажи-но?
Чого ти весь у крейдi i багнi?
Я р у н
Свавiлля то, великий господине!
Здурiли всi.
Я р о с л а в
Ти сам, мабуть, здурiв!
Що там таке?
Я р у н
То каменщики, княже,
Дереводiли, теслi, столяри,
Що храм новий будують на горi.
Та ось вони порозганяли стражу,
Порозкидали шпаглi, молотки
I крик зняли - не хочем працювати!
Коли ж я взяв кiлькох бунтiвникiв,
То почали скудель 1 перевертати
I вапною закидали мене!
1 Скудель - глиняний розчин.
Я р о с л а в
(здивований).
Та звiдки в них свавiлля це дурне?
А може, ти не заплатив ©м плати
Або убавив? То дивись тодi,
Коли дiзнаюсь, милостi не жди.
Я р у н
й-богу, нi! Всiм платим по ногатi 2,
Як ти звелiв. А це варяги десь
Вчинили гвалт, до когось вдерлись в хату,
Покривдили чиюсь дiвочу честь,
Когось убили...
2 Ногата - стародавня монета.
Я р о с л а в (у гнiвi).
Знов варягiв знати!
Слав'ято, йди, негайно розсуди,
Iди i ти, Микито.
Ярун, Слав'ята i Микита виходять.
Ну, тодi
Я не пiду дивитись на будови.
Ходiм, Сильвестре, покажи менi
Тво© книжки, якщо вони готовi.
Ну що ж, Гаральде... Бачу, що мене ти
Пита ш мовчки про свою судьбу,
I як не помиляюсь, то, мабуть,
Ти щиро покохав лизавету,
Тому тебе я вислухати рад.
Г а р а л ь д
(радо).
Великий конунг!
Я р о с л а в
Не спiши, Гаральд.
Але ж ти сам повинен розумiти,
Що, перш як доню сватати мою,
Пора тобi удiла мати в свiтi
I всамперед вiтчизну i сiм'ю,
Бо князю руському негоже вiддавати
Свою дочку бездольному пiрату,
Хоча б вiн був грозою всiх морiв.
Iди, здобудь корону, землю, славу,
Тодi вертайсь до доньки Ярослава
I радiсних, клянусь, дiждешся слiв.
Г а р а л ь д
Спасибi, конунг. Виклик твiй приймаю
I доведу, що справжнiй я варяг!
Я завтра же вiтрила напинаю -
I заблищить мiй меч, немов зоря!
I де б не був - в човнi, в бою, в наметi,
До тебе лиш, моя лизавето,
Я думкою полину крiзь моря!
Ярослав i Сильвестр виходять за браму, лизавета повiльно йде за ними,
кивнувши головою Гаральду.
л и з а в е т а
Прощай, Гаральде! Хай тебе господь
Хранить в путi, а я молитись буду,
Щоб вiн тобi вiтчизну повернув.
Г а р а л ь д
(затриму ©©, вхопивши за руку).
О, не виходь! Залишся хоч на хвилю,
Дозволь менi в прощальную цю мить
Востанн надивитись в очi милi,
Щоб дух сумний надi ю змiцнить.
Благаю, сядь, принцесо. Коло тебе,
Бiля тво©х дозволь схилитись нiг.
(Змушу ©© сiсти на лаву i сам сiда бiля ©© нiг).
Ти, як зоря пiвнiчная на небi,
Сiятимеш менi в путях мо©х.
То накажи ж, моя царице-дiво,
Що мушу я в твою свершити честь,
Якi скарби нечуванi i дива
Тобi в бою дiстати i привезть.
Ти любиш храми - хочеш, iз Софi©
Святиню вищу - чашi золотi© -
В Царградi я дiстану й привезу?
л и з а в е т а
Не в золотi краса Софi© храма,
А в спiвах дивних, що пiд куполами
Лунають там в блискучiй вишинi, -
Цих спiвiв ти не привезеш менi,
х ангели спiвати научили.
Г а р а л ь д
(спантеличений).
Нi, купола, звичайно, не знiму
I спiву взяти в руки не зумiю,
Але як справдi ангели в Софi©
Чи в кесаря спiвають в терему,
Тодi, клянусь, хоч одного зловлю
I з вiсткою до тебе надiшлю!
л и з а в е т а
(смi ться).
Господь з тобою, княже! Та хiба
Людина може ангела впiймати!
Га р а л ь д
(з досадою).
То що ж робити! О, яка журба,
Нiчим тебе не вмiю вшанувати.
Ну, хочеш, я з Дамаска привезу
Тобi таку чудову бiрюзу,
Що, мов блакить, зорiтиме у хатi?
л и з а в е т а
(пiдводиться).
Прощай, Гаральде! Бог тебе храни.
Повiр, скарбiв таких менi не треба.
Коли вже хочеш, привези менi
З того Дамаска, де пiд ясним небом
Почив спiвець великий Iоанн,
З його могили рожу чи тюльпан.
IV
Ця розмова раптом перебива ться галасом i криками, i на луг ввалю ться
цiла юрба збуджених людей: теслi з сокирами i пилами, каменщики з
молотками i шпаглями та iншi. На чолi натовпу каменщик Журейко, вродливий,
ставний, чорнобородий муж. Вiн веде пiд руку Людомира, сивого дiда, за
яким iде Милуша, гарна дiвчина в простому селянському одязi - бiлiй
сорочцi i барвистiй чорно-червонiй запасцi. Тут же дво селян тримають
зв'язаного молодого варяга Турвальда. Далi Слав'ята i Микита.
Г о л о с и з н а т о в п у
- Суда i правди! Покарай його!
- Казни убивцю! Годi вже терпiти!
- Геть кривдникiв!
Мирослав i варта, що вийшли з замку, марно намагаються вiдтiснити юрбу.
М и р о с л а в
Назад! Не можна тут!
Вертайтеся! Як смi те свавiльно
Пiд теремом збиратись i кричать!
По що прийшли?
Ж у р е й к о
По суд i правду княжу!
Суда i правди вимага м ми!
Вбiгають кiлька варягiв i кидаються на визвiл Турвальда, оголивши мечi.
В а р я г и
Тримайсь, Турвальде! Розв'яжiть його!
Або негайно всiх вас тут...
Г а р а л ь д
(миттю кида ться до варягiв).
Назад!
Варяги з сухим ремством вiдступають. лизавета йде до брами.
Г о л о с и
- Суда i правди! Покарать злочинця!
-Суда i правди! Правди i суда!
- Казни убивцю! Геть варягiв!
З брами виходить Ярослав. За ним Iнгiгерда, Анна i дехто з дружини.
Я р о с л а в
(пiдiйма руку).
Тихо!
Гомiн негайно вщуха .
Я р о с л а в
(гнiвно).
Хто смi тут крамолу учиняти
I сварами бентежити народ?
Чого вам треба?
Ж у р е й к о
(виступа вперед).
Правди i суда!
(Пiдводить Милушу i Людомира).
У цих людей убито сина й брата.
Убивця тут. Отой варяг.
Я р о с л а в
Хто послуг?
Ж у р е й к о
Увесь народ! Всi бачили, як вiн
Цю дiвчину в селi хотiв покривдить,
А брат обстав, то вiн його убив
Ранiш, нiж люди встигли, схаменутись.
Л ю д о м и р
диний син, надiя вся моя,
дина, що на старостi лишилась...
Було ще два... але обидва тi
На Судомирi-рiчцi в жаркiй сiчi
За тебе, княже, разом полягли.
Еге, тодi... На Судомирi-рiчцi,
Коли ти з Брячиславом воював.
А це один... найменший... Де ж та правда?
За вiщо ж вiн загинув? Добрий був
I лагiдний... та не стерпiв наруги...
За це погиб... за правду...
Ж у р е й к о
Чу ш, князь?
Я р о с л а в
Я чую все. А ти ж бо тут при чому?
Тебе я знаю. Каменщик си,
З отих майстрiв, що храм новий будують.
Чого прибiг?
Ж у р е й ко
Моя то лада, княже,
I за ©© я мушу встати честь.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Ти мусиш храм усердно будувати,
А ти ще всiх з роботи позривав!
Ж у р е й к о
(хмуро).
Ранiш нiж храми будувать святi,
Годиться правду ствердити в життi.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Подякуй лиш, що твердi вашi ши©
Згинаю в храмах я пред олтарем,
А не на торзi княжеським мечем.
Нехай вас учать словеса святi©.
Ну, то чого ж ти хочеш зараз?
Ж у р е й к о
Помсти.
Казни його - ти ж згадував про меч.
Я р о с л а в
Чого ж ти сам не покарав його?
Тво було це право.
Ж у р е й к о
Не було
Мене в той час. Коли його зв'язали,
Не мiг же я такого убивать!
Л ю д о м и р
Всiх треба ©х од нас повиганяти,
Бо кривди лиш i сором.
Я р о с л а в
(про себе).
Боже правий,
Як важко це - творити правий суд...
I де цiна життю! Його ж не вернеш
Нi золотом, нi кров'ю. Лиш одна
В цiм правда - щоб трепетали злi
I тиша панувала на землi. '
I н г i г е р д а
(що помiтила вагання Ярослава).
Дозволь тобi порадити, мiй княже,
Адже ж Гаральд по©де, то нехай
Пролита кров човна його не тяжить,
I вирою 1 ти вбивцю покарай.
Хай золотом вiдкупиться.
1 Вира - грошова кара, встановлена в "Руськiй правдi" Ярослава.
Я р о с л а в
(спалаху гнiвом).
Ти знов
За цих заброд-варягiв обста ш,
Як в Новгородi, де лилася кров
Мо©х мужiв, ошуканих за те ж!
Не буде ж так! Отець мiй Володимир,
Коли поклав змiцнити на землi мир,
Сокирою розбiйникiв карав!
Урун! Слав'ято! Плаху та сокиру!
Вам Ярослав затвердив правду-виру,
То правду-меч покаже Ярослав!
л и з а в е т а
(кида ться до батька),
Нi, нi, не треба кровi, тату милий!
I Володимир потiм скасував
На смерть карати. То i ти помилуй!
Нехай-бо мудрим буде Ярослав,
Яким народ уже тебе назвав!
(Зверта ться до Людомира).
Прости i ти злочинця, дiду любий!
Навiщо кров? Вона ж не верне згуби
I сина вже твого не воскресить.
Л ю д о м и р
(розчулений).
Хай буде так, дитиночко ласкава,
Мов сонечко, ти ся ш на землi...
Хай доленька ясна тобi щастить
I лада любого Даждьбог тобi пошли.
Я р о с л а в
Да буде так. То розв'яжiть його
I хай заплатить вiсiмдесят гривен -
Подвiйну виру.
В натовпi глухе ремство.
Ж у р е й к о
(хмуро).
То неправий суд.
Я р о с л а в
Ти, каменщик, коли буду ш церкву,
диний кут свiй бачиш, я ж усю
Вiд самого пiдмурка до хреста.
Варта розв'язу Турвальда.
Га р а л ь д
(кида йому великий гаман з золотом).
Не вартий ти помилування, дурень!
Принцесi дякуй за сво життя. Плати вину!
Слав'ята i Ярун вiдлiчують грошi i дають Людомиру.
Т у р в а л ь д
(випросту ться з дурним смiхом).
Тепер, ха-ха, я вiльний.
I дiвку цю я золотом купив!
(Хапа в обiйми Милушу).
Вона моя!
Ж у р е й к о
(кида ться до нього),
То пропадай же, клятий!
(Вража Турвальда ножем, той пада ).
Я р о с л а в
(в страшному гнiвi).
Держiть його!
Але Журейко зник у натовпi. Гаральдовi варяги кидаються, вихопкзши меч,
на Людомира й Милушу.
Гей, рицарi, до збро©!
Рубайте всiх!
Але Микита з силою вiдштовху перших двох варягiв.
М и к и т а
Геть проклятi заброди!
Варта й юрба будiвникiв мит'тю вiдтiсня й обеззброю варягiв. Шум
стиха . лизавета горнеться в сльозах до Ярослава.
Я р о с л а в
Ось бачиш, люба доню, мудрий лад
Не насадити кроткими руками,
Немов троянд i лiлiй тихий сад.
Як дi©©сий лiс мотиками, роками
Державне поле треба корчувать,
Щоб гиросла на ньому благодать.
Да буде мир! I богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Ки©в наш i Русь,
Хто осквернить насильством справу миру,
Як каменщик, що оголив ножа,
Коли я суд перед людьми держав.
Тепер до працi. Хай живуть навiки
Державна Русь i Ки©в наш великий!
Вигуки. Сурми.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
"КВIТНЕВИЙ СНIГ"
1032 р.
Той самий лужок перед княжим замком в Ки вi, що й у попередньому актi.
Але тепер усе: i луг, i дерева, i виступи стiн, дверей та вiкон замку -
занесене несподiваним квiтневим снiгом, що випав вночi i не встиг ще нi
пожовкнути, нi розтанути.
Чудовий сонячний ранок з легким приморозком. З правого боку лугу
збудовано дерев'яний помiст, який зараз кiлька отрокiв i майстрiв
застилають червоним сукном, iншi ладнають крiсла.
Бiля брами сто©ть, опершись на топiрець, хмурий во©н.
I
З замково© брами виходить Людомир. Спинившись бiля ворiт, вiн дивиться
примруженими i прикритими рукою очима на снiг i непохвальне хита головою.
Л ю д о м и р
(до вартового).
Диви, яке! У квiтнi раптом снiг!
Уже весна дерева розбудила,
Уже струмки побiгли по ярах
I Хоре 1 великий зняв покрови бiлi
З усiх полiв i в зелень ©х одяг.
Аж раптом снiг... не гоже... не добро.
З давнiх-давен такого не чували,
Щоб снiг новий у квiтнi. Не гаразд...
Хiба в той рiк, як Володимир князь
Старих богiв повикидав в Днiпро...
(Хита головою),
Еге.. еге... було це в рiк печалi...
Ось i тепер... не гоже... не добро...
Лиш воронам це радiсть. Ворон кряче
На снiг новий. Бо - кажуть, прилетiв
З-за моря крук, отож воно i значить:
Гаральд цей крук, i на голубку нашу
На бiлую... вiн кiгтi нагострив.
1 Хоре - божество у слов'ян.
З лiвого боку виходять Давид i Ратибор, дво похмурих новгородських
мужiв, солiдно вдягнених в суконнi шуби. Вони йдуть до брами, але вартовий
©х спиня .
В а р т о в и й.
Не можна в терем. Хто ви сть?
Р а т и б о р
(суворо, басом).
Пусти.
Ми нарочитi мужi Новгородськi
Давид i Ратибор.
Д а в и д
(улесливо, тенором).
Шука м мнiха
По iменi Микита. Сей монах
Живе у князя i малю книги.
В а р т о в и й
Проходьте.
Л ю д о м и р
Не люблю цих дзвонарiв.
Давид i Ратибор проходять в браму.
З мiста, але з правого боку, знизу через яр пiдiйма ться схвильована i
задихана Милуша. Вгледiвши батька, вона пiдбiга до нього.
М и л у ш а
Ой любий тату! Що я зараз чула!
Ходiм сюди!
(Одводить його далi од брами).
Не знаю, що й робить.
Л ю д о м и р
Та що таке, що ско©лось?
М и л у ш а
На торзi
Зустрiла я одного тесляра,
Який тодi з Журейком працював.
О ладо мiй! Невже вiн повернувся?
Невже тебе побачу знову я?
Л ю д о м и р
Хто повернувсь?
М и л у ш а
Та ладо ж любий мiй!
Клянеться тесля, що його вiн бачив,
В печерах на Звiринцi десь живе,
Хова ться i лиш вночi виходить.
Туди мерщiй!
Л ю д о м и р
Так ось що значив снiг!
Звалився вiн на голову тобi.
До нього йти!.. А ти хiба забула,
Що клявся, князь Журейка покарать?
М и л у ш а
(лама руки).
Ой лишенько! Його ще справдi схоплять...
Що ж дiяти? Просить князiвну. Нi!
Сама пiду i в ноги кинусь князю,
Адже ж Гаральд при©хав на весiлля,
I, може, князь на радощах простить...
Л ю д о м и р
(хитаючи головою).
Навряд, Милуша, дуже вiн зрадi ,
Що люба доня вийде за порiг
I назавжди покине рiдний Ки©в.
Коли б ©© затримати вiн мiг...
Але в князiв потреби, бач, не тi©...
Хоч доньку жаль, але пильнуй державу.
Отак-то i звалився в квiтнi снiг
На голову i нам... i Ярославу...
Таке, бач, доню, дiло наше...
II
З-за брами чути гучнi й високi звуки сурм, i з ворiт виходить змiна
варти.
М и л у ш а
(зi страхом).
Князь!
(Одводить батька праворуч до яру).
Хвилина мовчання, пiсля яко© в морозному повiтрi чути веселий дiвочий
смiх. З-за брами на лужок вибiга Анна, тягнучи за руку лизавету. Обидвi
в соболевих шубках, рум'янi й свiжi вiд морозу.
А н н а
Та ну ж бо, ну! Чого така сумна ти?
Дивись, як гарно! Сонечко яке!
А снiг який чистенький i не м'ятий,
Яке повiтря свiже i п'янке!
Як весело! й-бо, це краще квiтiв.
Весняний снiг в апрiлi - це, мабуть,
Привiз Гаральд з кра©н тих льодовитих,
Де хуртовини цiлий рiк метуть!
Щасливиця! Такого мати лада!
По всiй землi iм'я його гримить!
На всi моря його сяга влада,
Норвегi© король! I цiлий свiт
Тво iм'я з ним поряд повторя !
л и з а в е т а
Оце мене i мучить i гнiтить...
Подумай лиш! Од краю i до краю
Лилася кров в походах тих гучних,
I скiльки жертв невинних проклинали
Мо iм'я... а це великий грiх,
Його не змить нi каяттям, нi жалем.
А н н а
При чому ж ти! Мужчини всi такi.
м лиш давай добичу та походи,
А що десь там чекають ©х жiнки, -
Байдуже ©м, хоча за нашу вроду
Вони i б'ються нiби по свiтах.
Та не сумуй. Тепер вiн споважнi ,
Як став король, а не мандрiвний птах,
I будеш з ним в Норвегi© сидiти,
Полотна прясти й колисати дiти!
л и з а в е т а
О боже мiй... покинуть рiдний Ки©в
I рiдний край... Я не знесу розлуки.
А н н а
(зiтха ).
Це справдi зле. Але дiвочу руку
Завжди жених, де схоче, поведе,
Ох, i мене такая ж доля жде!
Адже мене король французький свата.
I як на це погодиться наш тато,
То доведеться ©хати в Париж!
А це менi неначе гострий нiж!
Там нi кравцiв, нi крамарiв путящих,
Доми холоднi, вулицi бруднi.
Та ще вовки десь поряд виють в хащах,
Нi хлiба гарного, нi меду, нi блинiв,
Не кажучи уже про кавуни.
л и з а в е т а
(зiтхнувши).
Ласунка люба!.. Що ж менi казати!
Де я знайду чудових стiльки книг,
Такi пiснi, як в Ки вi у тата,
Що королiв мудрiший всiх земних.
А Ки©в наш - зелений i прозорий!
Днiпро широкий... кучерявi гори,
Палати бiлi, бан© золотi...
Де ще красу подiбную знайти?
I це все кинуть... Тата, отнiй дiм?
А н н а
Та ну-бо, годi! Годi сумувати.
Ще, може, щось придума м, зажди...
Пора, зда ться, убиратись в шати,
Твого Гаральда зустрiчать. Ходiм!
Iдуть повiльно до брами. Милуша кида ться за ними навздогiн.
III
Тим часом з ворiт замку виходить Давид i Ратибор в супроводi хмурого
Микити, який, порiвнявшись з князiвнами, поштиво ©м уклоня ться.
А н н а
(озирнувшись на Микиту).
Чого вiн ходить мнiхом, цей Микита,
Замiсть шукати долi на конi,
Як iншi мужi славнi i мiцнi?
Чи не тебе вiн покохав несито,
Що з горя заховав свою судьбу
I серця жар пiд чорний цей клобук? 1
Дивись менi! Чогось на тебе вiн
Скида оком прикрим, мов полин.
1 Клобук - висока цилiндрична шапка з покрива-
лом. Носять православнi монахи.
Виходять.
Р а т и б о р
(озираючись на князiвен).
Хто цi дiвицi? Дщерi Ровоама?
Колiно нечестивого царя?
Д а в и д
(озираючись).
Ушей тут много зайвих i чужих,
То потечемо лучше на Подоль
В подвiр'я наше, поговорим там.
М и к и т а
Нi, зараз я невiльний, бо наряд
Менi дав князь i нехтувать не можу.
Д а в и д
То сядьмо тут.
Струшу снiг на лавцi бiля стату© лева й сiда .
Р а т и б о р
(сiда поряд).
Нам дивно чути, брате,
Що сам себе невiльним ти зовеш,
Що служиш ти, виходить, супостату
I нечестивих уряди блюдеш.
Не те я мислив: коли нам сказали,
Що в Ки вi тут бачили тебе
В одежi мнiха, в князя пiд началом,
То радостi iсповнились серця.
Гадали ми, що тайно в стан ворожий
Проникнув ти, щоб мстити за отця,
За Новгород великий, город божий,
Чи© вольностi зламав цей Ровоам!
М и к и т а
(стримано).
Менi казать не треба - знаю сам,
Але чи варто мстити Ярославу,
Коли тепер буду вiн державу
I Новгород мiцнi разом з ним?
Р а т и б о р
(обурений).
Як Новгород мiцнi ? Наче грiм,
На город наш нове звалилось горе:
В похiд нещасний Ульф, Рагнвальдiв син,
Водив полки в якiсь Зирянськi гори,
I кiлька тисяч наших край землi,
Бiля Ворiт Залiзних, полягли.
Д а в и д
(зiтхнувши).
Мо© сини погибли там обо
I тисячi iних хоробрих во©в.
Р а т и б о р
А Ульф живий! I знову Ярослав
Його до пас посадить.
М и к и т а
Вже вiдняв
Великий князь посадництво у нього,
На Ульфа вiн страшку обрушив лють.
Р а т и б о р
Це все одно! Бо кривд минулих мкого,
I всi вони до бога вопiють!
Возстань i мсти! Згадай, що ти Микита!
Син Коснятина славного того,
Що вiрностi зразок був знаменитий,
Коли човни князiвськi порубав -
Щоб на Русi був князем Ярослав!
А вiн його за вiрнiсть заточив!
Возстань i мсти! Тобi належить гнiв
I местi меч, як сину Коснятина,
Добриничу, наслiднику князiв!
М и к и т а
(випросту ться схвильований).
Так, я Добринич. Скоро вже три роки,
Як я живу в цiм станi ворогiв,
Куди мене привiв священний гнiв
Зате в життi браку часом правди,
I казка це поправити спiшить,
Бо ж тiльки в казцi дiста вiдплату
За добрi вчинки справедливий муж.
Я р о с л а в
(суворо).
За зло й добро вiдплачу создатель,
Вiн возда по правдi ко муж.
(До Сильвестра).
Хто це такий?
С и л ь в е с т р
Ти наказав знайти
Якогось мужа, хитра i розумна,
Щоб мiг тобi в нарядi послужить,
Зовуть його Микита, книги зна ,
В художествi iскусен, а проте,
Хоч зараз мнiх, мабуть, служив i в ратi,
Бо часом, як почне рубати,-
Страшнi дуби, мов цурки, розсiка.
Я р о с л а в
(до Микити).
Ти ки©вський?
М и к и т а
(хмуро).
Нi, княже господине,
Не iмам града зд ...
Я р о с л а в
(глузливо).
Небесного взиску ш?
Ну що ж, приходь - писатимеш менi.
Так, запиши i зараз
(пода Микитi маленьку книжку й олiвця)
мудре слово.
"Ранiш закон, а потiм благодать".
Менi казав це пiп iз Берестова,
Iларiон 1, гораздо мудрий муж.
"Ранiш закон, а потiм благодать..."
Ще запиши: "Червенськi гради взять;
Поставити на Росi города,
Щоб степова спинилася орда..."
До речi - час подумать i про Юр'ев,
Що я оце на Чюдi заснував.
А де ж Слав'ята?..
1 Iларiон - церковний письменник, перший митрополит iз руських. Автор
"Слова о законi i благодатi" - високохудожнього патрiотичного ораторського
твору (написано мiж 1037-1050 рр.), в якому прославлено Руську землю,
князя Володимира, що запровадив християнство на Русi i об' днав, змiцнив
державу.
С л а в ' я т а
(наближа ться).
Тут, великий княже.
Я р о с л а в
Чи не знайшов городника менi
Послати в Юр' в? Треба мужа хитра
I вмiлого, щоб город мiг зрубить.
С л а в' я т а
в мене грек iскусний на прикметi.
Я р о с л а в
Не хочу грека, звичай ©х лукав,
I за очi не слiд ©х посилати.
Когось iншого пошукай, Слав'ято.
С л а в' я т а
Знайду когось.
Я р о с л а в
Та не барись шукать.
Вiдсила жестом варту, яка верта ться в замок, а сам з помiтним
зусиллям сiда на мармурову лаву пiд левом, запрошуючи Сильвестра. Iншi
стоять.
"Ранiш закон, а потiм благодать"...
Так, мудре слово...
(До Микити).
Ну, то, значить, ти
Взиску ш града вишнього, iного,
А на землi, бач, правди не знайти,
I у князiв нема туди дороги...
О, якби мiг iти я тим шляхом,
Де тишина i мудрiсть благодатi,
Щоб, меч важкий поклавши i шолом,
Палати бiлi й храми будувати...
I в Iстини золотоверхий храм
Ввiйти собi i двер вiдкрити вам.
Але важке в князiв на плечах брем'я...
Як дума ш ти, легко то менi
Цю хвору ногу пiдiймати в стрем'я
I ©здити старому на вiйнi?
А я ж весь вiк воджу в походи рать...
Ранiш закон... а потiм благодать.
(Пiдводиться).
Ну, то ходiм подивимось, чи вчасно
Будови йдуть, що почали торiк.
Так, мнiше,- треба воювати вiк,
Щоб збудувать диний храм прекрасний.
Всi йдуть праворуч.
II
Раптом чути смiх i дiвочi голоси, i на лужок вбiга лизавета в
супроводi кiлькох сiльських дiвчат. лизавета кида ться до батька, а
дiвчата спиняються замiшанi бiля мармурового лева, дивлячись на нього.
л и з а в е т а
Добридень, тату!
(Горнеться до батька).
Я р о с л а в
Зiронько моя!
Де ти була, чим бавилась, дитино?
л и з а в е т а
З дiвчатами на Угорськiй горi
Збирали квiти, у Днiпрi купались.
Я р о с л а в
(голублячи ©©).
Гуляй, гуляй, дiвчаточко мо ,
Короткий вiк дiвочий, люба доню.
Одне тобi я можу обiцять:
Хоч доведеться мужа роззувать,
Але з колiн пiднiмешся в коронi.
С и л ь в е с т р
Найкраще всiх корон твоя дочка
Премудростiю книжною сiя .
I поки ти на Чюдi воював,
Вона навчилась з Грек перекладати
I вже чита грецькi письмена.
Я р о с л а в
Чи правда це? Розумнице моя!
Хiба тобi так Греки до вподоби?
л и з а в е т а
Але ж у них - ти сам менi казав -
Усi земнi премудростi сокрито.
То хочу я побачить, чи не знав
Якийсь мудрець такого заповiту,
Щоб утворився спокiй на землi
I люди мудро, як в раю, жили.
С и л ь в е с т р
Премудрiсть ця в ученi© Христовiм.
Я р о с л а в
Христос сказав - несу не мир, но меч...
Нi, друже мiй, нема шляхiв готових,
Щоб давнiй грiх зложити з людських плеч
I мудрий рай тут на землi зростити.
Береться мудрiсть не iз заповiтiв,
А iз шукань i помилок гiрких.
А щоб людей добру призвича©ти,
Чимало князь голiв стина злих...
Бо кроткий вiк без кровi не создать,-
Ранiш закон, а потiм благодать.
Людей учу я страхом i книжками,
Але i сам я у людей учусь.
Бо мудр народ, i житиме вiками
В трудах i битвах вихована Русь.
В цю хвилину чути якесь рикання, а потiм дiвочий смiх i вереск бiля
стату© лева.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик дiвочий?
Чого вони всi скупчилися там?
Пiди довiдайсь.
Дiвчата з реготом кидаються врозтiч. З-за рогу постаменту висуваються
спочатку чи©сь ноги в чоботах, а потiм вся чорна фiгура бородатого монаха,
що сiда на лавi i протира очi. Дiвчата смiються.
Д i в ч а т а
- Та який рудий!
- Дивись, дивись! патлатий!
- З бородою!
- Неначе лев! I рика як лев!
С в i ч к о г а с
Киш, мокрохвостi! Вам чого тут треба?
(Пробу пiдвестись, але знову сiда ).
Бо як вхоплю... то голову зверну.
Ярослав та iншi наближаються.
Я р о с л а в
(суворо).
Хто це такий?
С и л ь в е с т р
Та це наш Свiчкогас! Списатель книжний.
Я р о с л а в
Що ти там робив?
Д i в ч а т а
Пiд левом спав. А це пiд головою!
(Показують чималий череп'яний плескуватий жбан).
С и л ь в е с т р
Упився знов, п'яниця безсоромний,
Сосуд скудельний! Я ж тобi казав:
Не доведи до бiсово© чашi, Спинись на третiй.
С в i ч к о г а с
(жалiсно).
Господи, прости!
То чим би я лiчив, премудрий отче,
Як не було тут чашi, тiльки жбан...
С и л ь в е с т р
Опам'ятайсь, безумче! Встань пред князем
I не скверни брехнею язика.
С в i ч к о г а с
(схоплю ться зляканий).
Прости мене, великий господине,
Не од вина, од мудростi охляв...
Я ро с л а в
Що ти верзеш!
С в i ч к о г а с
й- й, великий княже!
Сам посуди, якщо вже на вино
I то якась потрiбна мiра, кажуть,
Щоб розум не пiшов кудись на дно,
Та що ж тодi казать про мудрiсть книжну,
Яка мiцнiша всякого вина!
Ось я писав, бач, книгу дивовижну,
Аж чую - в головi якась мана...
Свят, свят господь! Мерщiй вина хильнув,
Щоб з розуму прогнати цей туман,
Та надто вже малий попався жбан...
Бо не розвiяв мудрiсть навiсну,-
I з горя я заплакав i заснув.
Я р о с л а в
Ти правду кажеш - писано-бо сть,
Щоб бiсеру свиням не розкидали,
То i тобi ж така довл т честь:
Якщо вiд книг глава твоя страждала,
Та щоб од мудростi не вилiзли власи,-
Iди на хутiр i свиней паси.
С в i ч к о г а с
Як то свиней! Але ж я божий iнок!
Не хочу я!
С и л ь в е с т р
Не слухався порад,
То i паси тепер свиней i свинок,
Коли святий не впорав вертоград.
III
Чути тупiт коней, i на луг з лiвого боку в'©жджа Гаральд в супроводi
джури. Побачивши князя, вiн швидко сплигу з коня i пiдходить до нього.
Га р а л ь д
(поштиво уклоняючись).
Привiт тобi, мiй княже господине,
Хоробрий вождь i мудрий будiвник!
Привiт, принцесо!
Я р о с л а в
(пригортаючи до себе дочку).
В добрую годину!
Привiт, Гаральде, смiлий войовник
I хвиль морських одважний розтинатель.
Ось бачиш, доню, скрiзь вiн побував
I в Греках жив. Спитай, вiн мусить знати,
Чи справдi там лиш мудрiсть i любов
I кроткi всi, немов в небеснiм ра©,
Чи навпаки - лукавство лиш i кров.
Все бачив вiн - i все, напевно, зна .
Спитай, не бiйся.
Г а р а л ь д
(палко).
Все, що бачив я
I що здобув в мандрiвках i боях,
Все - золото, шовки, убори гарнi,
Алмази, ладан, келихи янтарнi,
Вино хiоське, ласощi, шербети,
Не варто все усмiшки свiжих уст,
Чудових уст тво©х, лизавето!
За тебе, за твою дину ласку,
За погляд твiй я все вiддати рад,
Всi береги вiд Смiрни до Дамаска
I город свiту осяйний Царград!
Я р о с л а в
(глузливо).
Проте цих див у тебе ще нема ,
Та i з Царграду, кажуть, довелось
Вiд кесаря тобi мерщiй тiкати.
л и з а в е т а
Не ображай вигнанця, любий тату,
В руцi господнiй терези вiйни,
I що в часи недолi витязь втратив,
То завтра вiн поверне в час ясний.
До того ж вiн вiтчизну втратив любу,
Чи ж на свiтi гiрша це© згуба!
Я р о с л а в
(здивований).
Насправдi бог младенцiв умудря .
Дитиночко розумная моя!
Пробач, Гаральде.
Г а р а л ь д
(цiлу край сукнi лизавети).
Дiвчино святая!
Тобi повiк служити буду я!
Тим часом чути далекий, але сильнiший шум i крики.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик i гамiр?
Ану, пiдiть довiдайтесь мерщiй!
Але в цю мить вбiга збентежений i задиханий Ярун. Обличчя й одяг у
нього заляпанi глиною i крейдою, яку вiн даремно намага ться стерти i
тiльки розмазу .
Я р о с л а в
(здивований).
Та це ж Ярун! Що ско©лось, кажи-но?
Чого ти весь у крейдi i багнi?
Я р у н
Свавiлля то, великий господине!
Здурiли всi.
Я р о с л а в
Ти сам, мабуть, здурiв!
Що там таке?
Я р у н
То каменщики, княже,
Дереводiли, теслi, столяри,
Що храм новий будують на горi.
Та ось вони порозганяли стражу,
Порозкидали шпаглi, молотки
I крик зняли - не хочем працювати!
Коли ж я взяв кiлькох бунтiвникiв,
То почали скудель 1 перевертати
I вапною закидали мене!
1 Скудель - глиняний розчин.
Я р о с л а в
(здивований).
Та звiдки в них свавiлля це дурне?
А може, ти не заплатив ©м плати
Або убавив? То дивись тодi,
Коли дiзнаюсь, милостi не жди.
Я р у н
й-богу, нi! Всiм платим по ногатi 2,
Як ти звелiв. А це варяги десь
Вчинили гвалт, до когось вдерлись в хату,
Покривдили чиюсь дiвочу честь,
Когось убили...
2 Ногата - стародавня монета.
Я р о с л а в (у гнiвi).
Знов варягiв знати!
Слав'ято, йди, негайно розсуди,
Iди i ти, Микито.
Ярун, Слав'ята i Микита виходять.
Ну, тодi
Я не пiду дивитись на будови.
Ходiм, Сильвестре, покажи менi
Тво© книжки, якщо вони готовi.
Ну що ж, Гаральде... Бачу, що мене ти
Пита ш мовчки про свою судьбу,
I як не помиляюсь, то, мабуть,
Ти щиро покохав лизавету,
Тому тебе я вислухати рад.
Г а р а л ь д
(радо).
Великий конунг!
Я р о с л а в
Не спiши, Гаральд.
Але ж ти сам повинен розумiти,
Що, перш як доню сватати мою,
Пора тобi удiла мати в свiтi
I всамперед вiтчизну i сiм'ю,
Бо князю руському негоже вiддавати
Свою дочку бездольному пiрату,
Хоча б вiн був грозою всiх морiв.
Iди, здобудь корону, землю, славу,
Тодi вертайсь до доньки Ярослава
I радiсних, клянусь, дiждешся слiв.
Г а р а л ь д
Спасибi, конунг. Виклик твiй приймаю
I доведу, що справжнiй я варяг!
Я завтра же вiтрила напинаю -
I заблищить мiй меч, немов зоря!
I де б не був - в човнi, в бою, в наметi,
До тебе лиш, моя лизавето,
Я думкою полину крiзь моря!
Ярослав i Сильвестр виходять за браму, лизавета повiльно йде за ними,
кивнувши головою Гаральду.
л и з а в е т а
Прощай, Гаральде! Хай тебе господь
Хранить в путi, а я молитись буду,
Щоб вiн тобi вiтчизну повернув.
Г а р а л ь д
(затриму ©©, вхопивши за руку).
О, не виходь! Залишся хоч на хвилю,
Дозволь менi в прощальную цю мить
Востанн надивитись в очi милi,
Щоб дух сумний надi ю змiцнить.
Благаю, сядь, принцесо. Коло тебе,
Бiля тво©х дозволь схилитись нiг.
(Змушу ©© сiсти на лаву i сам сiда бiля ©© нiг).
Ти, як зоря пiвнiчная на небi,
Сiятимеш менi в путях мо©х.
То накажи ж, моя царице-дiво,
Що мушу я в твою свершити честь,
Якi скарби нечуванi i дива
Тобi в бою дiстати i привезть.
Ти любиш храми - хочеш, iз Софi©
Святиню вищу - чашi золотi© -
В Царградi я дiстану й привезу?
л и з а в е т а
Не в золотi краса Софi© храма,
А в спiвах дивних, що пiд куполами
Лунають там в блискучiй вишинi, -
Цих спiвiв ти не привезеш менi,
х ангели спiвати научили.
Г а р а л ь д
(спантеличений).
Нi, купола, звичайно, не знiму
I спiву взяти в руки не зумiю,
Але як справдi ангели в Софi©
Чи в кесаря спiвають в терему,
Тодi, клянусь, хоч одного зловлю
I з вiсткою до тебе надiшлю!
л и з а в е т а
(смi ться).
Господь з тобою, княже! Та хiба
Людина може ангела впiймати!
Га р а л ь д
(з досадою).
То що ж робити! О, яка журба,
Нiчим тебе не вмiю вшанувати.
Ну, хочеш, я з Дамаска привезу
Тобi таку чудову бiрюзу,
Що, мов блакить, зорiтиме у хатi?
л и з а в е т а
(пiдводиться).
Прощай, Гаральде! Бог тебе храни.
Повiр, скарбiв таких менi не треба.
Коли вже хочеш, привези менi
З того Дамаска, де пiд ясним небом
Почив спiвець великий Iоанн,
З його могили рожу чи тюльпан.
IV
Ця розмова раптом перебива ться галасом i криками, i на луг ввалю ться
цiла юрба збуджених людей: теслi з сокирами i пилами, каменщики з
молотками i шпаглями та iншi. На чолi натовпу каменщик Журейко, вродливий,
ставний, чорнобородий муж. Вiн веде пiд руку Людомира, сивого дiда, за
яким iде Милуша, гарна дiвчина в простому селянському одязi - бiлiй
сорочцi i барвистiй чорно-червонiй запасцi. Тут же дво селян тримають
зв'язаного молодого варяга Турвальда. Далi Слав'ята i Микита.
Г о л о с и з н а т о в п у
- Суда i правди! Покарай його!
- Казни убивцю! Годi вже терпiти!
- Геть кривдникiв!
Мирослав i варта, що вийшли з замку, марно намагаються вiдтiснити юрбу.
М и р о с л а в
Назад! Не можна тут!
Вертайтеся! Як смi те свавiльно
Пiд теремом збиратись i кричать!
По що прийшли?
Ж у р е й к о
По суд i правду княжу!
Суда i правди вимага м ми!
Вбiгають кiлька варягiв i кидаються на визвiл Турвальда, оголивши мечi.
В а р я г и
Тримайсь, Турвальде! Розв'яжiть його!
Або негайно всiх вас тут...
Г а р а л ь д
(миттю кида ться до варягiв).
Назад!
Варяги з сухим ремством вiдступають. лизавета йде до брами.
Г о л о с и
- Суда i правди! Покарать злочинця!
-Суда i правди! Правди i суда!
- Казни убивцю! Геть варягiв!
З брами виходить Ярослав. За ним Iнгiгерда, Анна i дехто з дружини.
Я р о с л а в
(пiдiйма руку).
Тихо!
Гомiн негайно вщуха .
Я р о с л а в
(гнiвно).
Хто смi тут крамолу учиняти
I сварами бентежити народ?
Чого вам треба?
Ж у р е й к о
(виступа вперед).
Правди i суда!
(Пiдводить Милушу i Людомира).
У цих людей убито сина й брата.
Убивця тут. Отой варяг.
Я р о с л а в
Хто послуг?
Ж у р е й к о
Увесь народ! Всi бачили, як вiн
Цю дiвчину в селi хотiв покривдить,
А брат обстав, то вiн його убив
Ранiш, нiж люди встигли, схаменутись.
Л ю д о м и р
диний син, надiя вся моя,
дина, що на старостi лишилась...
Було ще два... але обидва тi
На Судомирi-рiчцi в жаркiй сiчi
За тебе, княже, разом полягли.
Еге, тодi... На Судомирi-рiчцi,
Коли ти з Брячиславом воював.
А це один... найменший... Де ж та правда?
За вiщо ж вiн загинув? Добрий був
I лагiдний... та не стерпiв наруги...
За це погиб... за правду...
Ж у р е й к о
Чу ш, князь?
Я р о с л а в
Я чую все. А ти ж бо тут при чому?
Тебе я знаю. Каменщик си,
З отих майстрiв, що храм новий будують.
Чого прибiг?
Ж у р е й ко
Моя то лада, княже,
I за ©© я мушу встати честь.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Ти мусиш храм усердно будувати,
А ти ще всiх з роботи позривав!
Ж у р е й к о
(хмуро).
Ранiш нiж храми будувать святi,
Годиться правду ствердити в життi.
Я р о с л а в
(гнiвно).
Подякуй лиш, що твердi вашi ши©
Згинаю в храмах я пред олтарем,
А не на торзi княжеським мечем.
Нехай вас учать словеса святi©.
Ну, то чого ж ти хочеш зараз?
Ж у р е й к о
Помсти.
Казни його - ти ж згадував про меч.
Я р о с л а в
Чого ж ти сам не покарав його?
Тво було це право.
Ж у р е й к о
Не було
Мене в той час. Коли його зв'язали,
Не мiг же я такого убивать!
Л ю д о м и р
Всiх треба ©х од нас повиганяти,
Бо кривди лиш i сором.
Я р о с л а в
(про себе).
Боже правий,
Як важко це - творити правий суд...
I де цiна життю! Його ж не вернеш
Нi золотом, нi кров'ю. Лиш одна
В цiм правда - щоб трепетали злi
I тиша панувала на землi. '
I н г i г е р д а
(що помiтила вагання Ярослава).
Дозволь тобi порадити, мiй княже,
Адже ж Гаральд по©де, то нехай
Пролита кров човна його не тяжить,
I вирою 1 ти вбивцю покарай.
Хай золотом вiдкупиться.
1 Вира - грошова кара, встановлена в "Руськiй правдi" Ярослава.
Я р о с л а в
(спалаху гнiвом).
Ти знов
За цих заброд-варягiв обста ш,
Як в Новгородi, де лилася кров
Мо©х мужiв, ошуканих за те ж!
Не буде ж так! Отець мiй Володимир,
Коли поклав змiцнити на землi мир,
Сокирою розбiйникiв карав!
Урун! Слав'ято! Плаху та сокиру!
Вам Ярослав затвердив правду-виру,
То правду-меч покаже Ярослав!
л и з а в е т а
(кида ться до батька),
Нi, нi, не треба кровi, тату милий!
I Володимир потiм скасував
На смерть карати. То i ти помилуй!
Нехай-бо мудрим буде Ярослав,
Яким народ уже тебе назвав!
(Зверта ться до Людомира).
Прости i ти злочинця, дiду любий!
Навiщо кров? Вона ж не верне згуби
I сина вже твого не воскресить.
Л ю д о м и р
(розчулений).
Хай буде так, дитиночко ласкава,
Мов сонечко, ти ся ш на землi...
Хай доленька ясна тобi щастить
I лада любого Даждьбог тобi пошли.
Я р о с л а в
Да буде так. То розв'яжiть його
I хай заплатить вiсiмдесят гривен -
Подвiйну виру.
В натовпi глухе ремство.
Ж у р е й к о
(хмуро).
То неправий суд.
Я р о с л а в
Ти, каменщик, коли буду ш церкву,
диний кут свiй бачиш, я ж усю
Вiд самого пiдмурка до хреста.
Варта розв'язу Турвальда.
Га р а л ь д
(кида йому великий гаман з золотом).
Не вартий ти помилування, дурень!
Принцесi дякуй за сво життя. Плати вину!
Слав'ята i Ярун вiдлiчують грошi i дають Людомиру.
Т у р в а л ь д
(випросту ться з дурним смiхом).
Тепер, ха-ха, я вiльний.
I дiвку цю я золотом купив!
(Хапа в обiйми Милушу).
Вона моя!
Ж у р е й к о
(кида ться до нього),
То пропадай же, клятий!
(Вража Турвальда ножем, той пада ).
Я р о с л а в
(в страшному гнiвi).
Держiть його!
Але Журейко зник у натовпi. Гаральдовi варяги кидаються, вихопкзши меч,
на Людомира й Милушу.
Гей, рицарi, до збро©!
Рубайте всiх!
Але Микита з силою вiдштовху перших двох варягiв.
М и к и т а
Геть проклятi заброди!
Варта й юрба будiвникiв мит'тю вiдтiсня й обеззброю варягiв. Шум
стиха . лизавета горнеться в сльозах до Ярослава.
Я р о с л а в
Ось бачиш, люба доню, мудрий лад
Не насадити кроткими руками,
Немов троянд i лiлiй тихий сад.
Як дi©©сий лiс мотиками, роками
Державне поле треба корчувать,
Щоб гиросла на ньому благодать.
Да буде мир! I богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Ки©в наш i Русь,
Хто осквернить насильством справу миру,
Як каменщик, що оголив ножа,
Коли я суд перед людьми держав.
Тепер до працi. Хай живуть навiки
Державна Русь i Ки©в наш великий!
Вигуки. Сурми.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
"КВIТНЕВИЙ СНIГ"
1032 р.
Той самий лужок перед княжим замком в Ки вi, що й у попередньому актi.
Але тепер усе: i луг, i дерева, i виступи стiн, дверей та вiкон замку -
занесене несподiваним квiтневим снiгом, що випав вночi i не встиг ще нi
пожовкнути, нi розтанути.
Чудовий сонячний ранок з легким приморозком. З правого боку лугу
збудовано дерев'яний помiст, який зараз кiлька отрокiв i майстрiв
застилають червоним сукном, iншi ладнають крiсла.
Бiля брами сто©ть, опершись на топiрець, хмурий во©н.
I
З замково© брами виходить Людомир. Спинившись бiля ворiт, вiн дивиться
примруженими i прикритими рукою очима на снiг i непохвальне хита головою.
Л ю д о м и р
(до вартового).
Диви, яке! У квiтнi раптом снiг!
Уже весна дерева розбудила,
Уже струмки побiгли по ярах
I Хоре 1 великий зняв покрови бiлi
З усiх полiв i в зелень ©х одяг.
Аж раптом снiг... не гоже... не добро.
З давнiх-давен такого не чували,
Щоб снiг новий у квiтнi. Не гаразд...
Хiба в той рiк, як Володимир князь
Старих богiв повикидав в Днiпро...
(Хита головою),
Еге.. еге... було це в рiк печалi...
Ось i тепер... не гоже... не добро...
Лиш воронам це радiсть. Ворон кряче
На снiг новий. Бо - кажуть, прилетiв
З-за моря крук, отож воно i значить:
Гаральд цей крук, i на голубку нашу
На бiлую... вiн кiгтi нагострив.
1 Хоре - божество у слов'ян.
З лiвого боку виходять Давид i Ратибор, дво похмурих новгородських
мужiв, солiдно вдягнених в суконнi шуби. Вони йдуть до брами, але вартовий
©х спиня .
В а р т о в и й.
Не можна в терем. Хто ви сть?
Р а т и б о р
(суворо, басом).
Пусти.
Ми нарочитi мужi Новгородськi
Давид i Ратибор.
Д а в и д
(улесливо, тенором).
Шука м мнiха
По iменi Микита. Сей монах
Живе у князя i малю книги.
В а р т о в и й
Проходьте.
Л ю д о м и р
Не люблю цих дзвонарiв.
Давид i Ратибор проходять в браму.
З мiста, але з правого боку, знизу через яр пiдiйма ться схвильована i
задихана Милуша. Вгледiвши батька, вона пiдбiга до нього.
М и л у ш а
Ой любий тату! Що я зараз чула!
Ходiм сюди!
(Одводить його далi од брами).
Не знаю, що й робить.
Л ю д о м и р
Та що таке, що ско©лось?
М и л у ш а
На торзi
Зустрiла я одного тесляра,
Який тодi з Журейком працював.
О ладо мiй! Невже вiн повернувся?
Невже тебе побачу знову я?
Л ю д о м и р
Хто повернувсь?
М и л у ш а
Та ладо ж любий мiй!
Клянеться тесля, що його вiн бачив,
В печерах на Звiринцi десь живе,
Хова ться i лиш вночi виходить.
Туди мерщiй!
Л ю д о м и р
Так ось що значив снiг!
Звалився вiн на голову тобi.
До нього йти!.. А ти хiба забула,
Що клявся, князь Журейка покарать?
М и л у ш а
(лама руки).
Ой лишенько! Його ще справдi схоплять...
Що ж дiяти? Просить князiвну. Нi!
Сама пiду i в ноги кинусь князю,
Адже ж Гаральд при©хав на весiлля,
I, може, князь на радощах простить...
Л ю д о м и р
(хитаючи головою).
Навряд, Милуша, дуже вiн зрадi ,
Що люба доня вийде за порiг
I назавжди покине рiдний Ки©в.
Коли б ©© затримати вiн мiг...
Але в князiв потреби, бач, не тi©...
Хоч доньку жаль, але пильнуй державу.
Отак-то i звалився в квiтнi снiг
На голову i нам... i Ярославу...
Таке, бач, доню, дiло наше...
II
З-за брами чути гучнi й високi звуки сурм, i з ворiт виходить змiна
варти.
М и л у ш а
(зi страхом).
Князь!
(Одводить батька праворуч до яру).
Хвилина мовчання, пiсля яко© в морозному повiтрi чути веселий дiвочий
смiх. З-за брами на лужок вибiга Анна, тягнучи за руку лизавету. Обидвi
в соболевих шубках, рум'янi й свiжi вiд морозу.
А н н а
Та ну ж бо, ну! Чого така сумна ти?
Дивись, як гарно! Сонечко яке!
А снiг який чистенький i не м'ятий,
Яке повiтря свiже i п'янке!
Як весело! й-бо, це краще квiтiв.
Весняний снiг в апрiлi - це, мабуть,
Привiз Гаральд з кра©н тих льодовитих,
Де хуртовини цiлий рiк метуть!
Щасливиця! Такого мати лада!
По всiй землi iм'я його гримить!
На всi моря його сяга влада,
Норвегi© король! I цiлий свiт
Тво iм'я з ним поряд повторя !
л и з а в е т а
Оце мене i мучить i гнiтить...
Подумай лиш! Од краю i до краю
Лилася кров в походах тих гучних,
I скiльки жертв невинних проклинали
Мо iм'я... а це великий грiх,
Його не змить нi каяттям, нi жалем.
А н н а
При чому ж ти! Мужчини всi такi.
м лиш давай добичу та походи,
А що десь там чекають ©х жiнки, -
Байдуже ©м, хоча за нашу вроду
Вони i б'ються нiби по свiтах.
Та не сумуй. Тепер вiн споважнi ,
Як став король, а не мандрiвний птах,
I будеш з ним в Норвегi© сидiти,
Полотна прясти й колисати дiти!
л и з а в е т а
О боже мiй... покинуть рiдний Ки©в
I рiдний край... Я не знесу розлуки.
А н н а
(зiтха ).
Це справдi зле. Але дiвочу руку
Завжди жених, де схоче, поведе,
Ох, i мене такая ж доля жде!
Адже мене король французький свата.
I як на це погодиться наш тато,
То доведеться ©хати в Париж!
А це менi неначе гострий нiж!
Там нi кравцiв, нi крамарiв путящих,
Доми холоднi, вулицi бруднi.
Та ще вовки десь поряд виють в хащах,
Нi хлiба гарного, нi меду, нi блинiв,
Не кажучи уже про кавуни.
л и з а в е т а
(зiтхнувши).
Ласунка люба!.. Що ж менi казати!
Де я знайду чудових стiльки книг,
Такi пiснi, як в Ки вi у тата,
Що королiв мудрiший всiх земних.
А Ки©в наш - зелений i прозорий!
Днiпро широкий... кучерявi гори,
Палати бiлi, бан© золотi...
Де ще красу подiбную знайти?
I це все кинуть... Тата, отнiй дiм?
А н н а
Та ну-бо, годi! Годi сумувати.
Ще, може, щось придума м, зажди...
Пора, зда ться, убиратись в шати,
Твого Гаральда зустрiчать. Ходiм!
Iдуть повiльно до брами. Милуша кида ться за ними навздогiн.
III
Тим часом з ворiт замку виходить Давид i Ратибор в супроводi хмурого
Микити, який, порiвнявшись з князiвнами, поштиво ©м уклоня ться.
А н н а
(озирнувшись на Микиту).
Чого вiн ходить мнiхом, цей Микита,
Замiсть шукати долi на конi,
Як iншi мужi славнi i мiцнi?
Чи не тебе вiн покохав несито,
Що з горя заховав свою судьбу
I серця жар пiд чорний цей клобук? 1
Дивись менi! Чогось на тебе вiн
Скида оком прикрим, мов полин.
1 Клобук - висока цилiндрична шапка з покрива-
лом. Носять православнi монахи.
Виходять.
Р а т и б о р
(озираючись на князiвен).
Хто цi дiвицi? Дщерi Ровоама?
Колiно нечестивого царя?
Д а в и д
(озираючись).
Ушей тут много зайвих i чужих,
То потечемо лучше на Подоль
В подвiр'я наше, поговорим там.
М и к и т а
Нi, зараз я невiльний, бо наряд
Менi дав князь i нехтувать не можу.
Д а в и д
То сядьмо тут.
Струшу снiг на лавцi бiля стату© лева й сiда .
Р а т и б о р
(сiда поряд).
Нам дивно чути, брате,
Що сам себе невiльним ти зовеш,
Що служиш ти, виходить, супостату
I нечестивих уряди блюдеш.
Не те я мислив: коли нам сказали,
Що в Ки вi тут бачили тебе
В одежi мнiха, в князя пiд началом,
То радостi iсповнились серця.
Гадали ми, що тайно в стан ворожий
Проникнув ти, щоб мстити за отця,
За Новгород великий, город божий,
Чи© вольностi зламав цей Ровоам!
М и к и т а
(стримано).
Менi казать не треба - знаю сам,
Але чи варто мстити Ярославу,
Коли тепер буду вiн державу
I Новгород мiцнi разом з ним?
Р а т и б о р
(обурений).
Як Новгород мiцнi ? Наче грiм,
На город наш нове звалилось горе:
В похiд нещасний Ульф, Рагнвальдiв син,
Водив полки в якiсь Зирянськi гори,
I кiлька тисяч наших край землi,
Бiля Ворiт Залiзних, полягли.
Д а в и д
(зiтхнувши).
Мо© сини погибли там обо
I тисячi iних хоробрих во©в.
Р а т и б о р
А Ульф живий! I знову Ярослав
Його до пас посадить.
М и к и т а
Вже вiдняв
Великий князь посадництво у нього,
На Ульфа вiн страшку обрушив лють.
Р а т и б о р
Це все одно! Бо кривд минулих мкого,
I всi вони до бога вопiють!
Возстань i мсти! Згадай, що ти Микита!
Син Коснятина славного того,
Що вiрностi зразок був знаменитий,
Коли човни князiвськi порубав -
Щоб на Русi був князем Ярослав!
А вiн його за вiрнiсть заточив!
Возстань i мсти! Тобi належить гнiв
I местi меч, як сину Коснятина,
Добриничу, наслiднику князiв!
М и к и т а
(випросту ться схвильований).
Так, я Добринич. Скоро вже три роки,
Як я живу в цiм станi ворогiв,
Куди мене привiв священний гнiв