Коцюбинський М. Хо

як кажуть: ("не вернеться весна..." А що там хтось стогне, хтось пропада -
заплющити очЁ, затулити вуха, як робить бЁльшЁсть, - Ё моя хата скраю...
Боже, яка мука стояти отак на роздорЁжжЁ й не знати, кудою йти!.. Що
робити, що чинити?.. Боже!.. - Ярина з розпукою заламу руки Ё впада в
тяжку задуму.
Враз ©© будять дзвЁнкЁ голоси, То дЁвчата-робЁтницЁ йдуть садком на
полудне.
- Чули, дЁвчата, наша панна вЁдда ться? Там такий гарний панич свата ,
хоч води напийся: чорнявий-чорнявий, а очима так Ё гра ... Я бачила, як
при©здив, осе вже буде день зо три...
- Але вЁдда ться? Забожись, Одарко!
- Присягай богу! А вона, чу те, не хоче за нього...
- Слухайте, бояри, як князь бреше. А ти ж звЁдки зна ш? Може, той панич
до тебе грав очима, от-от невидко, як старостЁв пришле.
- Падку мЁй, смутку мЁй! А я б що з таким чоловЁком подЁяла, що робити
не годен?
- Оце сказала! Адже Одарка швидко свого матиме такого, що як говорить,
то й носом гра , не тЁльки очима.
- Атож! Е, не журЁться, дЁвчата, кожна з вас дЁждеться! Буде
пробЁйголова, а мастиголови не буде, нЁ!..
- Ха-ха-ха! Ну й вигадала, турок ти немирований!..
Серед реготу та жартЁв проминула весела громадка дЁвчат альтанку, де
сидЁла Ярина, сполохана голосами, з думками, що полинули вже в Ёнший бЁк.
© сватають. Так. Перед нею вЁдкрива ться особисте щастя, родиннЁ
втЁхи, достаток, життя безжурне. Правда, вона не закохана, але ©й
подоба ться чорнявий сусЁд, вона нЁчого б не мала проти його замЁрЁв, якби
не почуття Ёнших обов'язкЁв, не Ёнший шлях, що стелиться перед нею. Але вона
сто©ть над тим шляхом, Ё мучиться сумнЁвами, й шука виходу... ВихЁд сть...
Одно слово - Ё доля ©© з' дна ться навЁки з долею друго© Ёстоти, що коха
Ярину без пам'ятЁ... Вийти замЁж? Хто се сказав? НЁ, прЁч усякЁ спокуси,
усякЁ викрути - вона йде за сво ю Ёде ю!..
У ту ж саму хвилину в дверях альтанки мигнула тЁнь, Ё чорнявий хлопець,
здЁймаючи бриля, пита при мним баритоном:
- Чи вЁльно сполохати задуму вашу, панЁ?
Ярина жаха ться, блЁдне, щоб зараз заллятися кармазином.
То вЁн приходить по останн слово.
Вона не встигла опам'ятатись, як вЁн трима вже ©© за руку й тихо
промовля тремтячим голосом:
- ПанЁ! Я не маю ще права виявити вам, як я мучився, чекаючи на слово,
що виробить серце ваше в одповЁдь на мо© почуття й замЁри. Я ще й досЁ в
непевностЁ тремчу за долю свою... Ё ще раз важуся благати вас, панно Ярино,
- не вЁднЁмайте вЁд мене руки вашо©, хай вона буде завдатком нашого будучого
щастя...
Ярина сидить блЁда, непорушна, з слЁдами переляку та боротьби на
обличчЁ, але не вЁдЁйма руки вЁд щасливого хлопця,
Хо не ма тут бЁльш роботи. Похитуючи сивою головою та покректуючи,
чвала старий далЁ, шукаючи, де б спочити натомленою душею, натрудженим
тЁлом.

IV

Макар Iванович ЛЁтко встав, мабуть, з лЁжка лЁвою ногою, бо так йоду
сьогоднЁ не по собЁ щось, усе його драту , усе турбу . УночЁ, правда, змучив
його поганий сон. Ото снилось йому, що в його був трус, що при трусЁ тому
знайдено кЁлька примЁрникЁв тоненького збЁрника творЁв укра©нського
поета-самовродка Рябоклячки, збЁрника, пущеного, nota bene ((лат.) -
вЁзьмЁть до уваги. - Ред.), цензурою, але виданого його коштом - Ё то в
великЁй та мницЁ, треба додати. НепроханЁ гостЁ грЁзно випитували Макара
Iвановича, звЁдки взяв вЁн такЁ страшнЁ брошури та яку цЁль ма тримати ©х,
а Макар Iванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав, що купив ©х
тЁльки задля ©х дешевини, маючи потребу в паперЁ для обгортання снЁдання
сво©м дЁтям-школярам, що вЁн не зна , про що пишеться в книжках тих, бо не
вмЁв навЁть читати по-вкра©нському, та що взагалЁ нЁчого спЁльного з так
званими "малоросами" не ма й не хоче мати... Йому, однак, не понято вЁри,
потягнено його з дому, страхано в'язницею, карами, засланням... Макар
Iванович виправлявся, прохав, мало не плакав, врештЁ почав пручатися... Ё
прокинувся. Прокинувся Ё сплюнув. А де ж! Присниться ж таке, зморду ,
нагодув дрижаками... Тут Ё так тремтиш весь день, спокою не зна ш, а тут ще
сни морочать... Тьфу!.. А все через вечорок той вчорашнЁй у "молодих"
укра©нцЁв... От як не хотЁлось йому йти туди, а треба було... Прохано
старших; якось нЁяково не пЁти... Ну ж Ё наслухався вЁн там! Се... се просто
божевЁльнЁ люди, тЁ "молодЁ". Се - кандидати на шибеницю на кращий кЁнець!
Давай ©м зараз усе: Ё свЁдому вкра©нську ЁнтелЁгенцЁю, Ё народну освЁту з
добробутом, Ё рЁдну культуру, Ё геро©в, Ё патрЁотЁв, Ё грушки на вербЁ, Ё
зЁрку з неба!.. НЁ, вЁн не мЁг далЁ слухати, не мЁг пробувати далЁ в
товариствЁ шалених, що самохЁть Ёдуть пЁд нЁж... ВЁн просто втЁк Ёз
вечорниць, затуливши вуха, озираючись, чи хто не помЁтив його навЁть близько
хати, де було зЁбрання.
Адже й вЁ укра©нець, Ё вЁн патрЁот... Се доведено не раз Ё не двЁчЁ.
Хто, як не вЁн, ще за часЁв студентства вЁсЁм мЁсяцЁв висидЁв у в'язницЁ?..
Правда, не в укра©нствЁ шукати всЁх причин того в'язнення, але якось при мно
тепер, коли вже лихо давно минуло, залЁчити тих вЁсЁм мЁсяцЁв на карб
патрЁотичного страждання.
ДалЁ - хто, як не вЁн, пЁдтриму молодЁ таланти, так потрЁбнЁ...
"Малорос©©"? Адже вЁн не пожалував 100 карбованцЁв на видання творЁв
самовродка Рябоклячки, а що творЁв тих нЁхто не купував - на власнЁ грошЁ
набув сотню примЁрникЁв, щоб послати на село, до сво©х, Ё таким робом
довести, що, вЁрний демократичнЁй засадЁ, не розрива зв'язкЁв Ёз народом,
пам'ятав про його духовЁ потреби... Адже всЁ знають, що вже десять лЁт
збира ться вЁв написати наукову розвЁдку на вкра©нськЁй мовЁ, хоч та мова
страх яка бЁдна, яка нездатна до наукових праць... ВЁн згоджу ться, що не
зна мови... так якось не було часу вивчитись... Ё через те мусить балакати
по-московському, здобуваючись Ёнколи на макаронЁчнЁ фрази. Але теж вЁдомо
всЁм, що вЁн усе збира ться простудЁювати трохи вкра©нську мову... А на
роковинах, на вечорницях хто так патрЁотично (без жартЁв!) п' горЁлку, так
щиро заведе пЁснЁ, вдарить тропака?.. А скЁльки страху набратися, скЁльки
натремтЁтися, скЁльки обережностЁ треба, щоб не зрадитися перед ворогами! I
се ще не патрЁотизм? Мало на сьому ще? А вони патрЁотЁв шукають!..
Макар Iванович здвиг плечима й почав ходити по покою взад та вперед.
Очевидячки, думки сЁ не заспоко©ли його. Щось ще турбувало його, залазило до
серця, зазирало пЁд шкуру комашнею. Макар Iванович був неспокЁйний. Ану ж,
борони, боже, хто спостерЁг, як вЁн увЁходив або виходив Ёз зЁбрання
"молодих"? А що тодЁ буде? Погана справа. Лихий понЁс його туди, до тих
божевЁльцЁв. Чи не краще-то було пЁти на "вЁнт" до сусЁда? Ат!!! А тут ще
сон такий, наче вЁщу щось. Погано. Е, що там, врештЁ, сон! Дурниця. Воно
якось не пристало навЁть людинЁ з вищою освЁтою, з поважним становищем
значного урядовця вЁрити в сни, як вЁрить у них темна, неосвЁчена баба на
селЁ... А проте на серцЁ наче мишЁ шкрябають.
Макар Iванович зупинився перед дзеркалом, звЁдки визирнуло до його
чепурне, але пом'яте вже обличчя з шпакуватою бородою, з довгим укра©нським
носом, хитрими сивими очима та виплеканим волоссям, що, мов кримським
смушком, вкривало йому голову. Кокетним, навиклим рухом поправив вЁн бороду
й волосся, осмЁхаючись до думки, що не понизився ще курс його в жЁнок. Але й
се не помогло. Сон та вчорашнЁй вечЁр не йшли йому з голови, дратували
нерви. ВЁн усе сподЁвавсь чогось лихого.
Ураз - дзвЁнок.
Макар Iванович так Ё жахнувся, так Ё затремтЁв увесь. НеспокЁйним
поглядом окинувши покЁй, немов бажаючи запевнитись, чи там нема чого
небезпечного, вЁн сам побЁг вЁдчиняти дверЁ.
- О-ох! - з пЁльгою зЁтхнув Макар Iванович, вертаючись до покою з
пачкою кореспонденцЁй. - Листоноша!
Нервовим рухом одкинув вЁн набЁк "С в Ё т", "К и е в с к у ю с т а р и
н у", "3 о р ю" й узявся за листи.
ВЁдкритка? БЁд кого б се? А-а, вЁд брата-бурсака.
Прочитавши заледве кЁлька слЁв, Макар Iванович почервонЁв, пЁдплигнув
на мЁсцЁ Ё в найвищому обуреннЁ кинув вЁдкритку на стЁл.
- Се... се... се... чорт зна що таке!.. - скрикнув вЁн. Се просто
нЁкчемнЁсть... Писати до мене по-вкра©нському на вЁдкритцЁ... компрометувати
мене! ВЁдкритку кожне може перечитати, кожне може побачити... Я не дозволю
так компрометувати себе... Я ж йому прочитаю "патер ностер"! ((лат.: Pater
noster) "Отче наш". - Ред.)
Макар Iванович бЁгав по хатЁ в сильному роз'ятреннЁ, наче з вЁдкритки
то© знявся рЁй вЁс та покусав його. ВрештЁ, трохи заспоко©вшись, вЁн узяв
картку в руки, щоб дочитати.
- Ну, що ж там особливого? "Я здоров, коханий брате... Як тво
здоров'я?.. На святки, може, при©ду..." От Ё все... Ну, взяв би Ё написав би
"по-росЁйському"... А то... - Макар Iванович здвиг плечима Ё сердито подер
вЁдкритку на дрЁбненькЁ шматочки.
Другий лист, вже у ковертЁ, викликав тЁльки усмЁшку на уста Макара
Iвановича. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патрЁотизму,
прохала порятувати молодого вкра©нського письменника, якому тепер дуже
скрутно; особа та зЁставалась в надЁ©, що Макар Iванович дасть протеже ©©
мЁсце в сво©й канцелярЁ©, бо ще недавно натякав, що потребу помЁчника.
Макар 1ванович осмЁхнувся. Нема дурнЁв! На сей гачок його не зловиш! ВЁн
буде приймати в канцелярЁю "молодих"? НавЁщо? Щоб скомпрометуватися, щоб
мати неспокЁй, а то - хто зна? може, й великий клопЁт? ХЁба вЁн не зна тих
шибайголЁв, купаних в окропЁ!
- НЁ, красненько дякую, - розводить вЁн руками з уклоном, наче перед
ним сидить та особа, що писала лист. - Зверта ться до патрЁотизму? Згода.
Даю п'ять... ну, десять карбованцЁв до складки на запомогу голодному, але
встромити палець межи дверЁ... уклЁнно дякую... Може, хто другий
зохотиться...
ОсмЁхаючись, Макар ванович зараз же написав солодку вЁдповЁдь,
виставляючи прикрЁсть, яку зробила йому неможливЁсть дати мЁсце певнЁй особЁ
через брак вакансЁ© й запевняючи заразом, що почува ться до обов'язку
зробити все можливе для вкра©нського письменника.
Задоволений зЁ свого дипломатичного маневру, Макар Iванович заклеював
лист, коли з друго© хати, як бомба, влетЁв його чотирилЁтнЁй синок.
- Папа! Папа! - загаласував вЁн. - Мама сказала, чтобы ты послал по
водку!..
- За водкой... за водкой, а не по водку!.. Сколько уж раз я замечал
тебе, мужичонок ты этакой?!
I роздратований укра©нський патрЁот, забуваючи на хвилинку про свЁй
патрЁотизм, вибЁг до другого покою, гукаючи на жЁнку:
- Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашо© на те, як балакають
нашЁ дЁти! Адже вони страшенно калЁчать росЁйську мову! Се бог зна що
таке... се нЁ на що не схоже! ..
Макар Iванович хвилю ться, бЁга по хатЁ.
Все наче змовилось сьогоднЁ, щоб дратувати його: Ё листи, Ё дЁти, Ё
згадки вчорашнЁх вечорниць... Ай, тЁ вечорницЁ! .. недурно кажуть, що як ма
скластися лихо, то бог Ё розум вЁдбере. Треба ж було зробити таку капЁтальну
дурницю - пЁти на тЁ вечорницЁ... Бути не мовне, щоб не пронюхано, хто там
був, про що балакано... Ё тодЁ... прощай, Макаре Iвановичу!.. Попрошайся з
посадою, з родиною Ё в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото
вскочив!..
Буйна фантазЁя труча бЁдного Макара Iвановича по похилостЁ в якусь
чорну безодню, звЁдки нема стежки наверх. Страх обгорта його такий, якого
вЁн не пригаду в дитинствЁ навЁть. Напевне, сором перемЁг би той страх,
коли б наш патрЁот мЁг збоку глянути на свою громадську вЁдвагу, чи то пак
на брак ©©. Але де там йому до сорому, коли шкура в небезпечностЁ! Шку-ра,
розумЁ те ви? Шку-ра!!
Макар ванович так завзято бЁга по хатЁ Ё так кривиться, аж дЁд Хо; що
вже давненько крЁзь вЁкно придивля ться до сЁ © сцени, не може вдержатись
вЁд смЁху. Старий зна , що небезпечнЁсть не скаламутить лояльного життя
добродЁя ЛЁтка, й весело хихика .
- Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! МенЁ б нЁчого й стояти тут,
так утЁшно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов за ць той,
полоха ться абичого. Почекаю ще часинку, забавлюся, бо нЁчого нема
втЁшнЁшого, як такий страхополох - "фЁл".
О, знов дзвЁнок! ..
Макар Iванович аж кинувся, так той дзвЁнок прикро вдарив його по
напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? МарЁйко, Варко! Не
чу те, що там хтось дзвонить? Швидше вЁдчинити!.. Макар Iванович, бажаючи
дЁзнатись, хто прийшов, крЁзь вЁдхиленЁ дверЁ зазирнув у передпокЁй...
зазирнув Ё охолов. Ой, леле! ОфЁцер... з бЁлими шлЁфами!.. (шлЁфи -
офЁцерськЁ знаки. - Ред.) МакаровЁ Iвановичу аж в очах потемнЁло, аж у
п'ятах похололо... От Ё справдилося його передчуття. От Ё нещастя!.. БлЁдий,
переляканий Макар Iванович пЁдбЁг до стола, скинув на його очима, вхопив
бЁдну, невинну "Зорю" Ё, невважаючи на протестуюче "Д. Ц." ("Д, Ц."
дозволено цензурою. - Ред.), укинув ©© пЁд стЁл у кошик. Запевнившись, що в
хатЁ нема бЁльш нЁчого "небезпечного", вЁн скупчив усю силу волЁ, щоб дати
обличчю свому спокЁйний вираз,
I саме був час. У хату вступив гЁсть... вЁйськовий лЁкар, знайомий
Макара Iвановича.
Х-у-у! Як же вЁн налякав його!
Макар Iванович ледве перевЁв дух. Тремтячий, блЁдий, вЁн привЁтався до
доктора, попрохав його сЁсти.
" чого вЁн ходить до мене, отой ворохобник? - промайнула думка в
головЁ Макара Iвановича. - Адже я вже раз не пЁзнав його на вулицЁ".
- Почну, коли дозволите, просто з дЁла, яке привело мене до вас, -
почав гЁсть, сЁдаючи на дзиглику проти господаря. - Учора ви так хутко
покинули наш гурт, що...
- Голова в мене розболЁлась так, що, повЁрите, ледве до лЁжка
доплентався, - скривився Макар Iванович.
- Отож Ё ми так домЁркувалися, що ви, либонь, занедужали... Як вам
вЁдомо, - вЁв далЁ доктор, - позавтра в мЁстЁ Луцькому ма вЁдбутися гучний
похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги
його на полЁ вкра©нського письменства, а також виходячи 3 засади, що нам
потрЁбнЁ тепер мЁж Ёншим Ё манЁфестацЁ©, якЁ б свЁдчили про Ёснування наше,
перед ширшою публЁчнЁстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша
прийняти удЁл в тому похоронЁ депутацЁ ю й вЁнком на могилу покЁйного. ВЁнок
уже замовлено, Ё грошЁ на нього помалу збираються, але...
"Чого се вЁн хоче вЁд мене? Чи не грошей часом?" мЁркував собЁ Макар
Iванович Ё перехопив, виймаючи калитку
- Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вЁнок...
- СпасибЁ, - обЁзвався доктор, ховаючи жовтий папЁрець. - Властиво, тут
рЁч не в грошах, а в депутацЁ©, - казав вЁн далЁ. - Ми ухвалили вибрати
трьох: двох молодших Ё одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед
вашим патрЁотизмом Ё заслугами, припоручила менЁ прохати вас по©хати
депутатом на похорон Ё завезти вЁнок, що я й чиню тепер з при мнЁстю.
Макар Iванович зразу налякався.
Може, се небезнечно3 Але такЁ почеснЁ запросини при мно полоскотали
його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрЁотом... ВЁн так
любить Укра©ну й той добрий укра©нський люд! БЁдна, бЁдна Вкра©на, чого б
вЁн не зробив для не©!..
Макар Iванович цЁлком розкис. ВЁн дякував за честь, запевняв у свойому
патрЁотизмЁ, розводився над браком ЁнтелЁгенцЁ© вкра©нсько© й, урештЁ,
обЁцяв, умовившись до сво © ролЁ з громадянами, ви©хати завтра в мЁсто
Луцьке ранЁшнЁм потягом.
- А хто ©де з молодих? - зупинив вЁн виходячого доктора.
- Семен Пилипчук з АндрЁ м Гавриленком.
"Погана компанЁя", - подумав Макар Iванович, кривлячися.
Доктор попрощався й вийшов, обЁцявши за двЁ години прислати вЁнок, а
Макар Iванович лишився у хатЁ.
Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором Ё прича©вся в куточку, звЁдки
вигЁднЁше стежити за кожним рухом тЁла й духу Макара Iвановича.
Макар Iванович пройшовся по хатЁ, затираючи руки. ВЁн радий. ВЁн завжди
був певним, що заслуги його, яко патрЁота, не загинуть марно. Золото -
скрЁзь золото. ВЁн навЁть не диву ться, що з-помЁж чималого гурту громадян
вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вЁн ма право... ТЁльки...
навЁщо тЁ дво молодших? Вони якЁсь... непевнЁ... Адже можна б було
запрохати когось зЁ старших - правда, не таких славних патрЁотЁв, як Макар
Iванович, бо не всЁ ж зазнали в'язницЁ, видавали твори Рябоклячки, збиралися
писати наукову розвЁдку, - але все ж людей певних, поважних, з становищем...
А то... Семен Пилипчук... АндрЁй Гавриленко... Чекайте! Який се АндрЁй
Гавриленко? Чи не той, часом, що недавно був пЁд доглядом? Як же се вЁн,
Макар Iванович, урядовець, людина офЁцЁально лояльна, прилюдно виступить з
ним у такЁй справЁ, що вже сама з себе трохи... як би се сказати... ну,
трохи небезпечна? НЁ, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе!
Тепер такий час, такЁ умови, що як плюнути - пЁдпасти пЁд категорЁю
укра©нофЁлЁв, сепаратистЁв, полЁтично небезпечних et cet. (et cet. - Ё т. д.
(скороч. вЁд лат. et cetera). - Ред.) А нащо се? Та й, мЁж нами кажучи, до
чого нам тепер тЁ манЁфестацЁ©, до чого такий бучний похорон, з вЁнками, з
промовами, з комедЁями? Умерла людина - поховати ©© тихенько, зЁйтись по
тому в гурточок, згадати небЁжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув
внутрЁшнЁй голос МакаровЁ Iвановичу, але вЁн не звернув на се уваги),
посумувати, що бЁднЁй Укра©нЁ нашЁй щербата доля забира кращих синЁв, - Ё
розЁйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру...
Макар Iванович задумався. НепотрЁбно, цЁлком непотрЁбно, поквапився вЁн
з обЁцянкою ©хати на той похорон. Що то в нього - двЁ голови на плечах, щоб
отак ризикувати, або слава захистить його вЁд "всевидячого ока"? Краще б
було вЁдмовитись, краще б не ©хати. I як можна бути таким необережним?!
ЦЁлий вЁк мати на метЁ обережнЁсть Ё так вклепатися! Ат!
- Що менЁ чинити, що робити? Адже я згодився, обЁцяв! - бЁга по хатЁ
збурений Макар Iванович. - Тепер якось нЁяково назад лЁзти... А ©хати не
можу... I не по©ду, нЁзащо не по©ду... Але що менЁ зробити, як
викрутитися?.. Боже!..
Макар Iванович бЁга по хатЁ, як навЁжений, а Хо не може далЁ витримати
в свому кутку. Його розбира такий смЁх, що аж кольки пЁд грудьми спирають.
- Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки. - Ха-ха-ха! Чи бачив
хто кумеднЁшу фЁгуру? Оце "фЁл", так "фЁл", чисто©, мовляв, води!..
Ха-ха-ха!..
БЁла борода Хо труситься вЁд реготу, аж холодний вЁтер Ёде вЁд не©, а
наш патрЁот тЁпа ться, мав у пропасницЁ, уявляючи буйною фантазЁ ю всЁ
наслЁдки сво © необачно© обЁцянки. Тут Ё компрометацЁя, Ё втрата посади, Ё
допити, Ё таке страхЁття, що й малим дЁтям не сниться,
- Не по©ду! - рЁша вЁн врештЁ. - Не по©ду!
- Барин! - ускаку служебка. - Там принесено з крамницЁ такий вЁнок з
срЁбла, що аж ся на сонцЁ...
- Дурна! - грима на не© роздратований Макар Iванович Ё сЁда за стЁл.
- Що його зробить? - мЁрку вЁн. - Напишу хЁба, що несподЁвано заслаб Ё
через те не можу ©хати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю,
посидЁти в хатЁ, та що ж робити! Усе ж краще, нЁж компрометацЁя...
I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) вилива
на паперЁ жаль, що несподЁвана слабЁсть змушу його зректись великого
обов'язку, ба й честЁ в ролЁ депутата виявити свЁй невтЁшний смуток над
свЁжою могилою вкра©нського письменника, Ё через те вЁдсилав вЁнок у надЁ©,
що вЁн дЁстанеться не в гЁршЁ руки...
Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вЁн справдЁ заслаб... вЁд
страху.

V

Хо вступа в здоровезну кам'яницю, лЁзе, покректуючи, по ступанцЁ
високо, аж "пЁд небо", Ё втиска ться в маленьку кЁмнату, в найтемнЁший
закуток. В кЁмнатЁ - як в улику: гучний гомЁн молодих голосЁв бринить усЁма
тонами радостЁ ©© смутку. То за столом, при свЁтлЁ лампи, зЁбралася в
гурточок молодЁж, щоб, нЁм розЁйтись рЁзними шляхами, востанн , може,
подЁлитися враженнями пережитого та надЁями на будучину.
Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергЁ©, вЁри, злучених з
собою теплими, сливе братерськими вЁдносинами. не диво: всЁ вони грЁлися
бЁля одного вогнища, кожен брав звЁдти свЁтло й тепло. Огнище те - любов до
сво © кра©ни, до свого народу; свЁтло - то Ёдея, що дала змЁст життю, то
свЁдомЁсть сво©х обов'язкЁв; тепло вЁра в перевагу добра над злом, правди
над кривдою, свЁтла над темрявою...
- Братики мо©! - здЁйма рЁч один. - Розходимось ми рЁзними шляхами,
розлуча мось, навЁки злученЁ одною Ёде ю... Ёде ю нацЁйно-культурного
вЁдродження нашо© кра©ни.... Перед нами життя, перед нами робота...
РозЁйдЁмось ми промЁннями сонця, понесЁмо свЁтло у темнЁ закутки...
РозпливЁмось глибокими рЁчками, зросЁмо рЁдну землю, Ё "як дЁвочЁ вЁнки,
зазеленЁють нашЁ ниви..." Не лякаймось великостЁ працЁ, не жахаймось важко©
дороги! В Ёде© нашЁй, в нашЁй працЁ, в нашЁй смЁливостЁ - сила наша. П'ю за
смЁливЁсть!
- За смЁливЁсть! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок.
- Хе-хе-хе! за смЁливЁсть!.. - глузливо шепотить Хо. РозЁйдемось
промЁннями... розЁлл мось рЁчками... Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як
закутають промЁння те, як потиснуть морози та скують рЁчки - побачимо, куди
дЁнеться ваша смЁливЁсть! Хе-хе!.. А про дЁда Хо й забули? Не пам'ята те,
яку чудодЁйну силу мав його борода? Ге? А сього не хочете?.. - I Хо трясе
бородою, сповняючи хату холодним вЁтром.
Але молодЁж Ёз усмЁшкою слуха старого. Лякай, дЁду!
- Нам скажуть, що думки нашЁ не новЁ, - обзива ться другий, - Ё ранЁш
не одно чисте серце загрЁвалося такими ж Ёдеями... Та тим-то й ба, що тодЁ
тЁльки Ёдея набира вартостЁ, коли пороста тЁлом, переводиться в життя,
Перевагу нашу я добачаю найголовнЁше в тому, що ми поставили собЁ завданням
перевести нашЁ Ёде© в життя, Ё певнЁ, що зробимо все, що в нашЁй силЁ й
змозЁ... Будьмо передусЁм скрЁзь укра©нцями - чи то в сво©й хатЁ, чи в
чужЁй, чи то в свому кра©, чи на чужинЁ, Хай мова наша не буде мовою, якою
звертаються лиш до челядЁ... Хай вона бринить Ё розгорта ться в нашЁй
родинЁ, у наших зносинах товариських, громадських, у лЁтературЁ скрЁзь, де
нам не зацЁплено... Не попускаймо собЁ навЁть у дрЁбничках. НесЁмо прапор
справи нашо© в дужих руках, а будьмо консеквентними, не вЁддЁляймо слова вЁд
дЁла... Не жахаймось, що дЁло те таке велике, таке важке... РобЁм, що
можемо: на яку б дорогу не ступили ми - йдЁм смЁливо, пам'ятаючи, що всЁ
дороги провадять до Рима... А поки що нам треба працЁ, працЁ й працЁ... Я,
як ви зна те вже, маючи шматочок власного грунту, Ёду на село
господарювати... Придивляючись ближче до життя села, я пересвЁдчився, що
навЁть одна ЁнтелЁгентна людина може багато там зробити, скоро потрафить
забезпечити собЁ поважання та вплив. Аби охота, а знайдеться змога приложити
руки й до освЁти, Ё до полЁпшення економЁчного та морального стану нашого
люду.
- А сила ворожа? А кроти, що стануть пЁдривати твЁй будинок? А шинкар?
А жмикрути всякЁ? - аж пЁдскаку на мЁсцЁ Хо, трясучи бородою. - Чи ж ти
гада ш, що то жарти?
- Знаю, - веде далЁ будучий хлЁбороб, наче вЁдповЁдав на запитання Хо,
- що доведеться менЁ рахуватися з чималими труднацЁями, стрЁти багато
перешкод, але теж багато й вЁри в мене у свою Ёдею, багато сили молодо©,
багато енергЁ© вкладу я в свою працю! П'ю за працю на пожиток кра©нЁ нашЁй,
панове!
Випито за працю.
- Приймаючи сей тост, - обзива ться третЁй, - додам кЁлька слЁв.
Пригадайте собЁ, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутикЁв
показав синам, яку силу ма днЁсть. Отож, дностЁ, яка б робила нас Ёз
кволих навЁть одиниць незламною силою, потребу мо й ми... Важка праця,
перешкоди, що неминуче стануть нам на дорозЁ, усякЁ лихЁ пригоди здолають
зламати хоч якЁ сили, хоч яку енергЁю, Ё горе людинЁ, що в таких обставинах
почу ться самотньою, вЁдЁрваним листком... Отож, треба нам цементу, щоб
нарЁвнЁ з Ёде ю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирЁ, чисто
братерськЁ вЁдносини мЁж нами, обопЁльну помЁч, пораду... ОпрЁч двох тостЁв
- за смЁливЁсть Ё за працю - п'ю ще й третЁй: за днЁсть!
- За днЁсть! - торкнулись усЁ чарками.
В маленькЁй кЁмнатцЁ чимдалЁ ста гучнЁше. В атмосферЁ, повнЁй палких
речей, смЁливих поривань, надЁй, енергЁ©, повнЁй безкрайо© вЁри в Ёдею та
власнЁ сили, загрЁтЁй юнацьким запалом, гарно почува ться молодЁж. Байдуже
©й, що Хо з усе© сили намага ться налякати ©©: то бородою ма , з вЁтром
холодним дрижаки посилаючи, то вЁдхиля заслону, показуючи спокуси й
небезпечностЁ, що мрЁють на житт вому шляху... Байдуже!.. Палка молодЁж у
живЁ очЁ смЁ ться старому, кепку з його заходЁв, зве його порохном.
Хо ма причину радЁти, бо хто ж то, як не вЁн, нарЁкав на полохливЁсть,
що трима його на свЁтЁ, не да спокЁйно зложити кЁсток у домовину? Але Хо не
сьогоднЁшнЁй, вЁн старий, як свЁт, його не зведеш. Ох, багато бачив вЁн на
вЁку свому! Бачив вЁн Ё таких, що, повнЁ молодечо© вЁдваги, викликали на
герць потуги зла, а як прийшло що до чого - першЁ ж п'ятами накивали.
Ставиться, як лев, а гине, як муха. Бачив Хо таких, ох, бачив, Ё тепер... не
вЁрить. Просто не вЁрить, щоб ся палка молодЁж, скоро зЁткнеться зЁ
справжнЁм життям, витривала боротьбу з його чудодЁйною силою, не пЁдхилилася
©й, Адже й такЁ Макари IвановичЁ мали сво© хвилини зваги, а тепер що з ними
сталося? Пожалься, боже!..
- Слова, фрази!... - шепотить Хо. - Се абихто зможе! А от дЁлом довести
вЁдвагу - й то не нерозсудливу вЁдвагу, а таку, щоб давала змогу
повсякчасно© працЁ, - се я РозумЁю! Не можу, правда, наперед сказати, що ви
нездатнЁ на се, але не повЁрю, поки життя ваше не покаже вашо© правди... А
тодЁ... О, тодЁ страховЁ Хо легше стане, бо ближче буде до могили...
Хо слуха , як молодий лЁкар розгорта плани сво © лЁкарсько© та
просвЁтньо© дЁяльностЁ на селЁ, де ма замЁр оселитись. ВЁн веде боротьбу з
темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до ЁнтелЁгента, органЁзу
дешеву медичну помЁч... Чу Хо, як сЁльський учитель обЁця хитромудро
керувати помЁж пЁдводними камЁннями сучасних порядкЁв, а таки доплисти, куди
треба, таки досягти сво © мети... А ось починаючий письменник нахваля ться