Коцюбинський М. Хо

щиро взятись за працю, за поважнЁ студЁ©, простати сво© Ёде© та працювати не
то в свято, але й у будень... I Хо не може його нЁяк злякати анЁ цензурними
умовами, анЁ фатумом укра©нського письменника писати gratis (gratis (лат.) -
безкоштовно, задарма. - Ред.) , або за "бЁг дасть"...
Довго ще, мов улик той, гуде маленька кЁмната "пЁд небом", довго ще
чека Хо, аж поки братерський поцЁлунок на прощання не закЁнчить сього
пам'ятного вечора.
- Не полегшало менЁ з того, що глянули менЁ сьогоднЁ в вЁчЁ, не
полегшало... - шепотить Хо, плентаючись за останнЁм з гостей. - I не
полегша, аж пересвЁдчуся, що не порожнЁ згуки лунали там у кЁмнатцЁ, що час
Ё життя не зламають вЁдваги вашо©... Почекаю ще... почекаю.

x x x

Мина кЁлька лЁт.
Змордований вЁчною блуканиною, знуджений полохливЁстю всього живучого
та невдячною ролею страху, шкандиба по курнЁй дорозЁ Хо, пЁдпираючись
довгим костуром.
- Скучно на свЁтЁ, нудно на свЁтЁ... скрЁзь повно страхополохЁв... -
мимрить старий у роздратуваннЁ. - А ти волочись по свЁтах, не бачачи
кЁнця-краю сво©й мандрЁвцЁ... Ох, важко, важко, спочити б уже... - зЁтха
вЁн до спокою.
- А що се манячить улЁворуч? - зацЁкавився Хо, з-пЁд руки вдивляючись у
далечЁнь, що червонЁла вся в променях заходячого сонця. - Селом Не пЁду
туди; остобЁсЁли менЁ оселЁ людськЁ... Е, нЁ, стривайте, зайду, бо тут живе
хлЁбороб-ЁнтелЁгент, що то нахвалявся запровадити на селЁ новЁ порядки...
Побачимо...
Сонце вже сЁдало, коли Хо входив у село. Насамперед, як пристало
порядному подорожньому, подавсь вЁн до корчми. Але що за диво? Корчму хтось
обгородив, прибив нову табличку над дверима та повиганяв звЁдти, мабуть,
усЁх п'яниць, бо якось там так дивно тихо, мов у церквЁ... Хо наблизився,
глянув на табличку й прочитав: "Школа". Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була
корчма, а тепер школа. Де ж корчма? Хо обЁйшов село, але корчми не було.
ЧудасЁя, та й годЁ! А що то робить пан дЁдич, цЁкаво глянути? - пода ться Хо
до чепурного двора, що дивиться на нього осяяними вЁкнами. Старий
присува ться до вЁкна, зазира всередину й бачить: у хатЁ, за столом, сидять
гостЁ - учитель та селяни. УсЁ вони вкупЁ з господарем щось пишуть, рахують,
мЁркують. У кутку дво дЁтей граються, декламуючи байку ГлЁбова "Вовк та
ягня".
- Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге! ось що:
касу ощадну заложили. Бач ©х? А се знав що? Гомонять про якусь землю, що
громада ма купити в сусЁднього дЁдича. Еге, вЁн таки оре перелЁг свЁй, той
хлЁбороб! Що ж далЁ, що ще нового?.. Хо, однак, мусить вЁдЁрвати увагу вЁд
товариства, бо в хату вступа жЁнка господаря, звертаючись до дЁтей чистою,
неламаною мовою:
- А йдЁть, дЁточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважа те...
За якусь часинку господиня знов увЁходить, прохаючи всЁх на вечерю.
Здивований Хо бачить, як усЁ посполу сЁдають за стЁл, Ё каже до себе: "А
диви! Тут наче нема пана й мужика, а самЁ люди..."
По вечерЁ гостЁ примощуються, де кому вигЁднЁше, а господар вийма
книжку, Ё почина ться лектура...
Тут уже Хо не витриму . Його обхоплю непереможне бажання викликати
вЁдважного господаря на останню боротьбу з собою. Хо збира всю свою потугу:
проймаючим холодом вЁ борода його, чудодЁйна сила, мов хмари тЁ, насува
найстрашнЁшЁ картини перед очЁ лектора, а лектор наче не помЁча сього. Але,
врештЁ, почувши при сутнЁсть страху, вЁн вЁдрива ться вЁд книжки,
оберта ться до Хо Ё дивиться йому в вЁчЁ довгим, зважливим поглядом...
I враз Хо помЁча , що вЁд погляду того дЁються з ним незвичайнЁ речЁ: з
бороди вже не вЁ проймаючий холод, вона тратить свою чудодЁйну силу, тЁло
його менша , легша , немов частина ЁЁого парою взялась або порохом
розсипалась; Хо чу , що на душЁ в нього став легше, вЁдраднЁше, що бЁльш
таких смЁливих поглядЁв - Ё скЁнчиться його довЁчна мандрЁвка, Ё складе вЁн
на спочинок сво© старЁ, натрудженЁ кЁстки...
Хо йде далЁ, не чуючи втоми, невважаючи на глуху нЁч. Ось Ё небо
всмЁхнулось перед свЁтанням, ось Ё сонечко землЁ вродливЁй на добридень
дало, а Хо чимчику , поспЁшаючи до села, де молодий лЁкар, вЁрний сво©й
Ёде©, мав розгорнути свою лЁкарську та просвЁтню практику. ВрештЁ - село. Хо
пЁдЁйшов до села, Ё перша хата, яка кинулась йому у вЁчЁ, була шпиталь,
мЁсце страждання Ё заразом боротьби з тим стражданням. Хо став на порозЁ,
зазирнув усередину. Що там? Чи нема лЁкаря? НЁ, сть: вЁн на свому мЁсцЁ,
бЁля хорих. ТЁльки вЁн не помЁча Хо, що всЁма силами намага ться звернути
на себе його увагу; лЁкаревЁ просто нЁколи. Тут нового хорого привезено, там
операцЁя, а то треба й лЁки самому налагодити, Сила роботи! Довго чига Хо
на хвилину, коли лЁкар буде вЁльнЁшим, Аж ось Ё дочекався. ЛЁкар Ёде додому,
обЁда , а по обЁдЁ замика ться в сво©й хатинЁ, щоб нЁхто не заважав йому
писати популярний виклад з гЁгЁ ни для селян, звичайно, мовою вкра©нською...
Осю-то хвилину й уважа Хо за слушну для свого досвЁду. ВЁн дЁйма
трудЁвника холодом, вЁн малю перед ним картину недостаткЁв, убожества, бо
що дасть сЁльська практика? ВЁн показу йому всЁ засоби темно© сили, що вою
зЁ свЁтлом та чесною працею, Дарма! Не жаха ться лЁкар, а зводить на Хо очЁ
й пронизу його ясним, смЁливим поглядом чесно© людини...
I знову чу Хо, що сила його слабша , що сам вЁн менша , Ё з вдячним
серцем, повним поважання, низько вклоня ться лЁкаревЁ, шепочучи сво :
- СпасибЁ...
А вчитель?
I мчиться Хо до другого села, Ё мусить уклонитись учителевЁ, бо вЁн
смЁливо пливе помЁж камЁнням до мети, нЁ на хвилину не забуваючи сво©х
обЁцянок, сво©х обов'язкЁв.
- Еге-ге! поталанило менЁ, - радЁ старий. - На добру стежку вступив я,
пЁду й далЁ по ©й...
I ось перед ним маленька хата, а в хатЁ тЁй, зЁгнувшись над столом,
худий, блЁдий, змарнЁлий, працю вкра©нський письменник, Ё лиш велика душа
дивиться з його великих очей. Ледве-ледве пЁзна Хо в ньому юнака з повним
рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора. I не дивниця: життя
йшло, а було в життЁ тому Ё кайданЁв, Ё голоду, Ё холоду, Ё всього, що
мусить зазнати спЁвак невЁльного народу.
- Три чисницЁ до смертЁ, - рЁша Хо, дивлячись на його. - Покинь, бо
вмреш1 - ляка вЁн господаря свЁтлички. - Бачиш, який холод Ёде з мо ©
бороди, а бувають кра©, де ще холоднЁше...
- Покинути? - обзива ться тихий голос з-над столу. - НЁ, не покину.
Вмерти я можу, але що зроблю, те буде зроблено. Холодом же не лякай мене, бо
поки жеврЁ вогонь, що маю в серцЁ, менЁ буде тепло й добре...
I Хо стрЁва ться очима з худою, мЁзерною людиною Ё не витриму того
погляду, повного вЁри, повного кохання до сво © кра©ни...
I ще раз склоня ться Хо перед силою, вищою й сильнЁшою вЁд сили страху.
ВЁльнЁше зЁтхнув старий страх, Ё радЁсно й легко зробилось в нього на
серцЁ. Йому забажалося самотини, бо полохливЁ люди, що стрЁвались по дорозЁ,
стались йому гидкими. Чимдуж покинув Хо людськЁ оселЁ й подавсь ген-ген
полями аж до лЁсу. Тут, на знайомЁй галявЁ, сЁв вЁн, загорнувся сивою, мов
туман той, бородою та й замислився.
Сидить Хо Ё не помЁча , що все живе в лЁсЁ пЁд впливом страху зата©ло
дух, перестало жити, що навкруги його запанувала. мертва, прикра тиша.
Пташки ущухли, звЁрина прича©лась, малЁ комашки завмерли в травицЁ. Ростини
боялись навЁть тягти сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ
листочки, розгорнути звиненЁ квЁтки. Пустотливий промЁнь сонця зупинивсь у
зеленЁй гущинЁ та лиш здалеку придивлявся до сиво©, мов туман той, бороди
Хо, боячись наблизитись до не©. Тихо було, мертво. Але Хо не помЁчав сього:
вЁн сидЁв, замислившись, з радЁсною усмЁшкою на устах, з надЁ ю в серцЁ.
НадЁя та сягала аж у тЁ часи, коли смЁливЁсть вЁзьме верх над страхом Ё Хо
зложить на спочинок сво© старЁ, наболЁлЁ кЁстки."

1894