Страница:
---------------------------------------------------------------
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранi Творiв, Наукова Думка, 1974
---------------------------------------------------------------
Присвята
братовЁ В. БоровиковЁ
ЛЁс ще дрЁмав в передранЁшнЁй тишЁ... Непорушно стоять дерева,
загорненЁ в сутЁнь, рясно вкритЁ краплистою росою. Тихо навкруги, мертво...
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обЁзветься зЁ свого
затишку. ЛЁс ще дрЁма ... а з синЁм небом вже щось дЁ ться: воно то зблЁдне,
наче вЁд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощЁв. Небо мЁниться, небо грав
усякими барвами, блЁдим сяйвом торка вершечки чорного лЁсу... Стрепенувся
врештЁ лЁс Ё собЁ заграв... ЗашепотЁли збудженЁ листочки, оповЁдаючи сни
сво©, заметушилась у травицЁ комашня, розЁтнулося в гущинЁ голосне щебетання
й полинуло високо - туди, де небо мЁниться, де небо гра всякими барвами...
На галяву вискаку з гущини сарна Ё, зачарована чудовим концертом,
зупиня ться, витяга цЁкаву мордочку до криваво© смуги обрЁю., що червонЁ на
узлЁссЁ помЁж деревами, Ё слуха.
Полохливий за ць, прича©вшись пЁд кущем, пригина вуха, витрЁща очЁ й
немов порина ввесь у море лЁсових згукЁв...
Аж ось ринуло вЁд сходу ясне промЁння, моя руки, простяглось до лЁсу,
обняло його, засипало самоцвЁтами, золотими смугами впало на синю вЁд роси
траву на галявЁ, де гостро на тлЁ золотого свЁтла випина ться струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущЁ - Ё на галяву виходить Хо.
Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нЁг, черка ться
росяно© трави. 3-пЁд бЁлих кострубатих брЁв, з глибоких западин визирають
добрЁ а лукавЁ очЁ.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
Ё повЁяв вЁд не© тихий вЁтрець, холодною цЁлиною вдарив у дерева. I враз
затремтЁло молоде листя, зашамотЁло, струсило з себе дощ самоцвЁтЁв.
Жахнулася сарна й щезла в гушинЁ, лишивши зеленЁ слЁди на синЁй вЁд роси
травЁ Страх обгорнув зайця, додав ще бЁльшо© прудкостЁ його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тиха стало в лЁсЁ, страх як тихо.
ТЁльки бородатий дЁдуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, сто©ть на галявЁ...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнЁ? - шамка вЁн беззубим ротом. -
ДЁда Хо, що свЁт прозвав страхом? А дЁд цЁлком Ё не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очЁ на дЁда,
тим-то вЁн Ё в'явля ться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... Ё всЁ
так... НЁ, не бреши, старий, не всЁ... На тво©й довгЁй тисячолЁтнЁй нивЁ
житт вЁй не одна стрЁвалась Ёстота, що смЁливо зводила очЁ догори, вЁдважно
зазирала тобЁ в вЁчЁ й тодЁ... о, тодЁ гарно було обом нам... Бо смЁльчак,
перевЁрившись, що жахався по-дурному, набиравсь ново©, ще бЁльшо© вЁдваги, а
ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокЁй натрудженим кЁсткам...
Жахаються, а не знають, що страх тЁльки й ЁстнЁ на свЁтЁ полохливЁстю
других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз
зважилося глянути йому в вЁчЁ... Хе-хе! ДурнЁ, дурнЁ... ТЁльки старЁ ноги
труджу через дурнЁв... От, як втоминся!.. е-е!..
I Хо справдЁ з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сЁда на
травЁ спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пану мертва, прикра тиша.
Все живе, зата©вши духа, не спЁва , не кричить, не ворушиться, не жи . ЦЁд
ведмедя до мурашки все спаралЁзовано страхом. Рослини бояться навЁть тягти
сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ листочки, розгорнути
звиненЁ на нЁч квЁтки. Пустотливий парус сония зупиня ться в зеленЁй гушинЁ
Ё лиш здалеку придивля ться до сиво©, мов туман той, бороди дЁда Хо Ё не
вЁдважу ться наблизитись, невважаючи на непереможне бажання попустувати з
тою бородою...
Хо сидить на росянЁй травЁ, а стара пам'ять його пЁдсову йому образи,
де свЁжими, яскравими фарбами малюються подЁ© духу людського. Ось Ё тЁ
високостЁ, на якЁ здЁйнятись може вЁльний дух людський, а ось Ё тЁ провалля,
де на днЁ самому, скутий, як невЁльник, плазу вЁн у поросЁ й темрявЁ...
Ось, волочучи кайдани, покволом, вЁками цЁлими, проходять люди, забитЁ,
заляканЁ люди, Ё не насмЁлюються звести очЁ на Хо, глянути страховЁ в
вЁчЁ... Хо зна , що тЁльки одиницЁ зважуються на се, а зважившись, знаходять
силу розбити кайдани... Ой, коли б хоч одиниць тих було бЁльше, може, не
довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по свЁтах, може б, зложив вЁн
сво© кЁстки в домовину, бо вже тЁ кЁстки давно просяться на спочинок... Ех,
коли б... А тим часом страх владно пану на землЁ, змага ться з приязнею, з
чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то
поодиноких людей, ба й цЁлЁ народи... Страх! Прищеплений дитинЁ, виплеканий
анормальними умовами суспЁльними, вЁн ста чЁпкою пошестю, робиться потугою,
що таму вЁчний поступ усього живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його
страх, коли вЁн виразно почува себе порохном, немЁчною ру©ною, яку тЁльки
полохливЁсть людська жене з кЁнця в кЁнець свЁту, наперекЁр волЁ Хо робить
його злим генЁ м людськостЁ... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по
пеклЁ... От Ё тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на
роботу! Хе-хе! Ну, уставай, дЁду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звЁвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лЁсу на шлях.
А лЁс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. ДалЁ дерева
затремтЁли, стрепенулись, розгорнули листочки... ПромЁнь стрибнув на полянку
просто до звинених квЁток, пташки заспЁвали, комашня 'заметушилася, лЁс
загомонЁв, природа знов вЁджила...
ВечЁр. ДЁти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокЁв шести,
сидить долЁ бЁля шафи й уважно буду з цурпалочкЁв хату. Меншу, по другЁй
веснЁ дЁвчинку, забавля нянька, показуючи, як сорока варила дЁтям кашу. За
столом, ближче до лампи, що крЁзь молочний кльош розлива м'яке свЁтло по
хатЁ, сидить Ёз шитвом мати, Вона рада, що дЁти втихомирились. Ой, тЁ дЁти!
Дво ©х, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться. Але тепер
тихо. Чутно тЁльки, як мурка на канапЁ кЁт та нянька стиха приспЁву :
"Со-ро-ка, во-ро-на дЁт-кам кашу ва-ри-ла! На порозЁ сту-ди-ла!.." Дитина з
щасливою усмЁшкою розгортав дрЁбненькЁ пальчики пухко© ручки, намагаючись,
щоб нянька показала, котрому сорока дала кашЁ, а котрому голЁвку скрутила.
УрештЁ ся забавка докуча дитинЁ; вона почина човгатись на руках у няньки,
намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ята болючЁ пестощЁ маленько© деспотки й
дипломатично клЁпа очима, не рушаючись Ёз мЁсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. КЁт скулить очЁ, жалЁбно
нявчить... далЁ ж, немов дЁткнутий електричною Ёскрою, вирива ться й тЁка
пЁд комоду, лишивши на руцЁ мучительки червоний слЁд гострих пазурЁв.
Зчиня ться вереск...
- Що там таке, Марино? - кида роботу мати.
- Та то проклятий кЁт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав ©© зараз, чу ш, як зайшлася...
Почина ться гуцюкання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобЁ дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як не будеш тихо, то я тебе зараз вЁддам дЁдовЁ
Хо... - сердиться нянька й пЁдносить дитину до вЁкна. - О, бач, сто©ть дЁд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобЁ ©©,
дЁду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивля ться в пЁтьму, що чорнЁв поза вЁкном, Ё
затиха... Б очах, ще мокрих од слЁз, малю ться жах... Так, тЁ очЁ бачать у
та мничЁй пЁтьмЁ постраха дЁтей - Хо, страшного, бородатого дЁда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дЁтей. Якийсь холод
торка ться делЁкатного дЁтського тЁла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вЁдривав очЁ вЁд вЁкна й ховав
голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатЁ.
- Мамо! - збуджу тишу хлопчик, кидаючи свою булЁвлю. - Мамо! А де
тепер сонцем
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата?
- Отам за горою, де воно сЁда ...
- Там, де живе лЁсник Панас?
- Еге... Але тобЁ спати час, дитино.
- Дитина, однак, наче не чу материно© уваги. Вона пЁдбЁга до матерЁ й
спира ться ©й на колЁна.
- Мамо! А чи сонце ма дЁти?
- Ма .
- А де ж вони?
- Де? а на небЁ... отЁ зЁрочки, що вночЁ сяють, то се дЁти сонцевЁ...
- А чом же вони тепер не сплять'
- Бо вони за день виспались, а тепер граються.
Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!..
Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом Ёз наничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна, - сказала.
- Маа-мо! Я хоо-чу до Пее-три-ка!..
- Ох, господи! Одно скЁнчило, друте почина ... Цить менЁ зараз!.. Не
пЁдеш.
- Маа-мо! до Пее-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менЁ?.. Марино, а заклич-но дЁда Хо!..
Марина пЁдходить до вЁкна й грюка в шибку.
- ДЁду!.. дЁду Хо!.. а йдЁть-но сюди... а вЁзьмЁть-но собЁ неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вЁдповЁдав вона собЁ за Хо пЁдробленим басом Ё
вЁдходить вЁд вЁкна.
Хлопець добре розумЁ Маринину штуку; вЁн не вЁрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однак йому став страшно. ВЁн вЁдходить до
канапки, як можна далЁ вЁд вЁкна, Ё почина бавитись папЁрцем, бгаючи його в
човник. А тим часом фантазЁя хлопцева вперто працю над фЁгурою Хо. ЯкЁ в
нього очЁ? Мабуть, червонЁ, як у трусика... А нЁс, певно, такий довгий та
гострий, як у куховарки... а може ще довший... Борода бЁла та довга аж до
п'ят... руки... ХлопцевЁ враз уявляються залЁзнЁ тройчаки, що стоять у
стодолЁ, - такЁ руки а Хо, конче такЁ... Йому ста ще страшнЁше, вЁн бо©ться
поворухнутись, бо©ться зустрЁтись очима з та мничою пЁтьмою, хоч щось так Ё
тягне його глянути в вЁкно, так Ё тягне, так наче шепче щось. "А подивись, а
подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вЁкно, зводить очЁ...
Ё весь холоне... Там, на чорному тлЁ шибок, щось бЁлЁв... то Хо...
БожевЁльний жах охоплю дитину, поширшу зЁницЁ, витяга обличчя, ворушить
волоссям на головЁ, душить за горло...
- ДЁти, - спати! Пора вже!.. Марино, клади дЁтей спати!.. -
розтина ться голос материн й будить, як зЁ сну, хлоцця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небЁ..." - непритомно проказу вЁн за нянькою, а сам
дивиться вбЁк, на вЁкно. "Нехай буде воля твоя, як..." Ой, там щось руками
маха, аж по вЁкнЁ шкряба I - тремтить хлопець. - " ХлЁб наш щодениий..."
- Нянько, там щось дивиться в вЁкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вЁзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "ХлЁб наш щоденний дай нам сьогоднЁ..."
Але хлопець уже не слуха няньки, вЁв не може вЁдЁрвати очей вЁд вЁкна.
Те вЁкно притягу його увагу, захоплю всЁ думки, запанову цЁлою Ёстотою
дитини. У вЁкно те дивиться чорна, та мнича темрява, повна фантастичних
Ёстот, усяких див, повна страхЁття... I все се тиснеться до вЁкна, зазира в
хату, ось-ось пролЁзе крЁзь дЁрку в розбитЁй шибцЁ або а лоскотом вЁдчинить
вЁкно, кинеться до нього, наповняючи хату диким реготом. Ў .
Аж ось Ё лЁжко. Хлопця роздягнено, вЁв кута ться в ковдру. Нянька
поправля ще щось Ё гасить свЁтло.
- Марино, посидь бЁля мене... я боюся...
- Ото вигадали! СпЁть, менЁ нЁколи сидЁти бЁля вас...
В хатЁ став темно Ё тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивля ться
в темряву, напружув слухи, боячись пропустити який зрадливий згук. Тихо. Так
тихо, що навЁть калатання серця вида ться глухим стукотом молота по чомусь
м'якому. Ураз... трЁсь!.. Що се? Увага хлопця збЁльшу ться до можливих
границь... Уся кров збЁга ться йому до серця, серце почина бити на гвалт...
О, знов щось зашелестЁло, зашкрябало... То Хо. Ось у чорнЁй, як чорнило,
пЁтьмЁ виразно бЁлЁ борода його... ось простяга ться довга, костиста
рука... наближа ться до плечей, розгорта над ними сво© сухЁ пальцЁ...
Обгорнений невимовним жахом, утика хлопець голову пЁд подушку, скорчу ться
пЁд ковдрою, Ёнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб
"страх" не мЁг помЁтити його... ВЁн затамову навЁть вЁддих, боячись подати
знак життя, боячись зрадити свою присутнЁсть у хатЁ...
А тим часом чу вЁн, що бЁля лЁжка сто©ть Хо й простяга над ним сво©
довгЁ, мов залЁзнЁ тройчаки, руки й черка ться сухими гострими пальцями його
плечей...
Холодний пЁт вЁд голови до п'ят облива дитину, божевЁльний жах
побЁльшу зЁницЁ, вЁдбира голос, деревить тЁло... I довго так лежить бЁдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вЁд жаху, мокре вЁд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокою нарештЁ змордовану офЁру полохливостЁ...
- Хе-хе-хе! - смЁ ться Хо пЁд вЁкном, де лежить хлопець. - Хе-хе-хе! I
жаль бере, Ё вЁд смЁху не можна здержатись! СмЁшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спЁзна ться з почуттям страху,
не хутко зможе вЁдкараскатися вЁд нього... Зросте дитина, змужнЁ , Ё багато
сил, вартих кращо© долЁ, змарну на боротьбу зЁ страхом, та ще добре, як
переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен3 Гай-гай! - хита головою
Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
Наближа ться пЁвдень, червцевий пЁвдень, повний спеки й свЁтла. СвЁтло
хвилями лл ться з неба, сповня повЁтря, несито пожира тЁнЁ на землЁ, заганя
©х пЁд дерева, кущЁ, у гущину. Нащо вже бувають та мничЁ холодки, а й туди
хоч тоненькою цЁвкою протиснеться воно Ё смЁ ться, раде, що знайшло Ё там
свого ворога - темряву... ТЁльки в ту альтанку, що пЁд старезним волоським
горЁхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тЁсно й щЁльно в
одну зелену стЁну. Вже що не робить свЁтло: Ё зайчиком плига бЁля альтанки,
пробившись крЁзь листя горЁха, Ё золотою сЁткою пада на землю, Ё мигтить, Ё
перелива ться, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, - та ба!
НЁяк не може. Стало на порозЁ альтанки, зазира туди, а ввЁйти - дзуськи!
Однак воно помЁчав, що альтанка не порожня. Там, на зеленЁй лавцЁ,
обкладенЁй дерниною, сперши голову на руки, сидить бЁлява панночка з смутним
обличчям. БЁдна! СкрЁзь тепер весело, ясно, свЁт божий скида ться на рай, а
вона суму . ПотЁшити б ©©, попестити, та нЁяк увЁйти, бо та темрява
розперлася в альтанцЁ, мов панЁ яка, Ё не пуска . На щастя, панночка
нервовим рухом зрива листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в
зеленЁй стЁнЁ. ЗрадЁлий пустун скаче промЁнням у шпарку й трапля просто на
стЁл, наткнувшись на якийсь папЁр. Що воно за диво, папЁр отой?
Придивля ться до його й чита збоку: "Iнспектор шкЁл народних". Пустун трохи
злякався, перечитавши титул тако© важно© особи, бо почува ться до деяких
провин школярських, але незабаром осмЁлю ться й пробЁга змЁст паперу. В
паперЁ сто©ть, що панна Ярина Дольська наставля ться на вчительку в село С.
Учителька! Адже й вчителька ма право картати! промЁнь кида на дЁвчину
винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дЁвчинине, блЁде й делЁкатне, 3
виразом смутку та внутрЁшньо© боротьби, не ма в собЁ нЁчого грЁзного, що
заспокою й осмЁлю пустуна настЁльки, що вЁн почина гратись Ёз грубою
золотою косою дЁвчини, цЁлувати ©© повнЁ уста, брови, зазирати в великЁ сивЁ
очЁ. А паннЁ ЯринЁ не до пестощЁв. Вона вЁдсува ться вЁд докучливого променя
й схиля ться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папЁрець
дорого коштував ©й! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зЁ сво©ми звичками, поглядами, традицЁями; мусила
посваритись Ёз батьком, якого так коха , довести до слЁз та нарЁкання матЁр.
Але се була тЁльки прелюдЁя, Ё поки тяглася вона дЁвчина почувала в собЁ
силу боротися й перемогти. Тепер же, з папЁрцем сим, мусить початися акцЁя,
так нетерпляче очЁкувана акцЁя... Ё дивна рЁч! Панна Ярина в сю рЁшучу й
важну хвилину почува , що сили ©© меншають, слабнуть, що вона вже нездатна
до боротьби. Невже в не© стало енергЁ© тЁльки на прелюдЁю?
Панна Ярина складав руки на столЁ й безсильно опуска на них свою
русяву голЁвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дЁдича.
Одягнена в оксамит Ё шовк, пересвЁдчена, що найдрЁбнЁшЁ забаганки ©© будуть
заспоко нЁ, оточена ро м услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих
кЁмнатах палацу, по тЁнистих алеях батькЁвського парку. Незабутня пора!
Одне тЁльки дратувало Яринку, робило ©й навЁть прикрЁсть - се заборона
бавитися з селянськими дЁвчатами та хлопцями... ФЁ! "ХлопськЁ дЁти!" - якЁ в
них манери, яка груба мова, яка моральнЁсть! Адже то "бидло", а не люди! -
чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пЁд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такЁ вЁдносини до "бидла",
у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумЁла, шо мужикЁв сотворено лиш
на те, аби орати батьковЁ ниву, служити за фЁрманЁв, кухарЁв, робЁтникЁв.
НавЁть бЁльше. Вона сердечнЁше вЁдносилася до справжнього бидла, нЁж до то©
"нижно© раси". Коли для забави панночки при водили перед ганок мале телятко
або вЁзник приносив щенят, Яринка обЁймала ©х, цЁлувала, пестила, знаходила
"чудовими", тодЁ як на дЁвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшо©
уваги, наче то була не людина, а кЁлок, забитий на свому мЁсцЁ. Словом,
Яринка стала панночкою, як Ё ©© приятельки, сусЁдки з Ёнших сел.
Минали роки, збЁльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. 3 одного
боку були пани, з другого "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила
позбутись думки, що все, що ©© оточу , належить до батька або може бути
куплене батьком за грошЁ. Ярина знала вже, що батьки ©© бЁднЁють Ё хоч не
показують сього перед людьми, навЁть триб життя не змЁнюють, але почувавться
вже потреба негайно© лЁквЁдацЁ© ЁнтересЁв для забезпеки хоч неласого шматка
хлЁба,
Тим часом дозвЁлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупЁ з
допитливим розумом напрямили дЁвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнЁ
томЁв, Ярина вмЁла, однак, зЁбрати в головцЁ промЁння мислЁ, розкиданЁ там,
вЁдгукнутися серцем на чеснЁ й високЁ поривання. Природна щирЁсть стала тут
у пригодЁ. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ©© дотеперЁшнЁм
свЁтоглядом, викликала цЁлу бурю в молодЁй, незмЁцнЁлЁй ще душЁ, але мур, що
вЁддЁляв ©© вЁд села, валився й вЁдкривав не бидло, а справжнЁх людей, з
людськими Ёнтересами, болями й радощами. Ярину зацЁкавило се невЁдоме ©й
"мужицьке царство". Вона почала придивлятися до нього, наскЁльки се було в
©© змозЁ, Ё налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побЁч
жиють люди, брати ©©, Ё нидЁють у темрявЁ та злиднях, коли вона збитку ться
працею рук ©х?! Чи ж пЁсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пЁсля
сього можна добачати в собЁ образ божий?.. НЁ, годЁ! Розбити пута, що вЁд
вЁку сковують бЁлЁ, неробучЁ руки, скинути полуду з очей Ё чесно та смЁливо
звернути скривдженим те, що до ©х належить. ДоволЁ бути лялькою, коли людина
- то людина, Ё довести се треба дЁлом, а не словом.
ДЁвчина запалилася до працЁ, до дЁяльностЁ, поклала присвятити життя
сво для тих, що досЁ працювали на не©. Так справедливЁсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свЁтло в темряву, потЁху - смутковЁ, помЁч -
убожеству, А що вдома на не© чека буря, так що ж, хЁба вона не винесла вже
бурЁ сама в собЁ, коли новЁ думки, новЁ почування стрЁлися з ©© первЁсним
свЁтоглядом?
Дома справдЁ зчинилася колотнеча. На ЯрининЁ плани старЁ спершу
'дивилися, як на дивогляднЁ забаганки пещено© дитини, але побачивши, що не
жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття
дЁвчини. Але вона перемогла себе й поставила таки на свому. Замовкли батьки,
зата©вши смуток у серцЁ, однак не тратили надЁ©, що час або який випадок
звернуть ©м дитину, притулять ©© знов до чулого батькЁвського лона. I
випадок, на який рахували старЁ, лучився, погЁршуючи й без того важку
ситуацЁю. До Ярини посватався багатий сусЁд-дЁдич. Ярина спершу й слухати не
хотЁла про шлюб, далЁ ж, скоряючись перед батьковою волею та благанням
закоханого сусЁда, випрохала собЁ три днЁ розважити все та помЁркувати, поки
дасть рЁшучу вЁдповЁдь. I власне другого дня пЁсля сього прийшов вЁд
Ёнспектора довго очЁкуваний папЁр, прийшов Ё - замЁсть заспоко©ти - збурив,
сколотив ©© спокЁй, Ёз дна душЁ пЁдняв сумнЁви, пЁдтяв вЁру. I ось тепер
сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голЁвку...
Вона не рада тому паперовЁ. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора,
як бога з неба, виглядала його, а нинЁ не рада... РЁч певна, що вона не
зречеться сво©х замЁрЁв... Вона ламле все - а йде туди, де ©й слЁд бути... I
не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до новою життя, не
звиклася ще з думкою, що завтра покине батькЁвську стрЁху... По-ки-не
бать-кЁв-ську стрЁху... Брр!.. Ну Ё чого тремтЁти? Ой, тЁ нерви... Треба
себе взяти в руки, бо нерви непотрЁбнЁ для тих, що йдуть на боротьбу, Адже
скЁльки дЁвчат пЁшло вже по тЁй стежцЁ, що стелиться перед нею... Правда,
бЁльшостЁ дЁвчат тих легше було почати нове життя, нЁж ©й, бо бЁльшЁсть ©х
вийшла з родин убогих, Ёз таких, де кожне, ще з молоком матерЁ, всиса
потребу працЁ для шматка хлЁба. Там усЁ працюють, усЁ заробляють... Там нема
традицЁй, якЁ б багном закаляли все, що вирива ться з зачарованого кола
его©зму та кастових ЁнтересЁв.
- Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!.. - шепотять блЁдЁ уста
дЁвчини. - Чи стане ж у мене сили, чи стане вЁдваги розЁрвати його, вийти в
свЁт широкий на боротьбу з тим, що воно замика ? Добре, я розЁрву його, я
вийду звЁдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмЁяна подругами, одна
серед невЁдомого менЁ широкого свЁту?.. Де тЁ сили в мене для боротьби? Де
той гарт, що мЁг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка...
вибуяла в штучному теплЁ, у душнЁй атмосферЁ теплицЁ... Перша буря злама
мене, вирве з корЁнням... , замЁсть бажано© користЁ, живим докором стануть
перед мене закривавленЁ серця родини й мо власне розбите, знЁвечене
життя... Боже! що се зЁ мною? ЗвЁдки легкодухЁсть така? Що варте життя мо
перед необмеженим морем людського страждання? .. НЁ, годЁ... ПЁти туди, куди
серце кличе й обов'язок... 3 силою, яку я почуваю в собЁ, з силою любовЁ
можна багато зробити... ТЁльки не лякатись, тЁльки не тратити надЁ© Ё... все
буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рЁшила я почати нове
життя. I почну, Ё кЁнець на тому, Ё нЁчого мислити, Ё нЁ над чим
мЁркувати... КораблЁ спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе
вЁдвагою, коли чую, що сили мо© слабнуть, що я легкодуха, нЁкчемна Ёстота...
Ярина повним розпуки руком заламу руки й вЁдкида назад, на зелену
стЁну винограду, свою бЁляву голЁвку з обличчям, покритим тЁнями муки та
внутрЁшньо© боротьби.
А в тремтячих тЁнях горЁха сто©ть Хо, й зазира в темну альтанку, Ё хита
старою головою, Ё вЁ холодом Ёз бороди.
- Гай-гай! - шепотять його старечЁ уста. - СтЁльки сили молодо© мати,
мати життя цЁле перед собою - Ё не зважитися стати до боротьби з дЁдом, з
порохном, що не нинЁ, то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та глянь-бо,
подивись!.. Подивись, що на менЁ нема то© манти ((застар.) - сукняний плащ,
пошитий мЁшком. Тут вжито в переносному розумЁннЁ. - Ред.) традицЁй, у яку
ти загорнула мене... Де там? Не хоче... Не зважиться й очей звести на
дЁда... Гай-гай!..
- Ну, й доля!.. - мимрить далЁ Хо тоном роздратування. - Кожне уявля
собЁ мене, як хоче. Для одного я з торбою на дЁтей, з рЁзкою в руках, другий
убира мене в шати традицЁй, поговору, забобонЁв, третЁй тремтить передЁ
мною, як осика на вЁтрЁ, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж
скЁнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже похова мене смЁливЁсть
людська? .. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злЁсть розбира... - бубонить
старий собЁ в бороду, що м'якими сивими хвилями злива ться з легенькою
парою, виссаною сонцем з вогко©, тепло© землЁ.
- Чекай же, - каже вЁн далЁ. - Хоч помщусь на тобЁ, полохлива Ёстото,
хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з
убожеством та темнотою? Добре. А чи ма ш ти сили до то© боротьби - ти,
слабосила жЁнко? А глянь-но, панно, у сво життя минуле, що ти звЁдти
винесла? Ану, подивись!..
Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах воно тЁльки
розпестило ©©, ослабило волю... ЗвЁдтЁль винесла вона саму незараднЁсть,
непрактичнЁсть... НЁ, те життя нЁчого бЁльш не дало, не в ньому шукати
джерела сили...
- I з такими засобами ти гада ш боротися? - шепотить Хо. - А чи вЁда ш
ти, нерозумна дЁвчино, що вЁд тебе вЁдкаснеться родина, скоро ти пЁдеш
наперекЁр ©й, що всЁ, з ким ти жила досЁ, закаляють тебе болотом яко
зрадницю ©х кастових традицЁй? I до кого ти звернешся, коли, зламана
боротьбою, запрагнеш потЁхи, спокою? Хто пЁдтрима тебе, розбиту, зневЁрену?
- Правда... правда... НЁхто. Одна... Нема рЁдно© душЁ, щоб щирим
словом, спЁвчуттям заго©ла рани сердечнЁ, заспоко©ла, пЁдтримала...
ВЁдрЁзана, як скибка вЁд хлЁба, самотня, як хрест на роздорЁжжЁ... Пустка
навкруги, холод...
- А чи вЁда ш ти, - пЁдда Хо, - що то недостатки, убожество? Ти, що
зросла в розкошах, що не робила на шматок хлЁба? Не страшно тобЁ змарнЁти в
нерЁвнЁй боротьбЁ, до часу скласти в домовину молоде життя? ..
Боже! Усе проти не©: Ё люди, Ё становище жЁнки, Ё убожество... Усе наче
змовилося, щоб кинути ©© в огонь, обсмалити ©й крила, коли вона рветься лиш
до свЁтла, I Ярина бачить уже сво© бЁлЁ, випещенЁ руки худими, чорними вЁд
працЁ, бачить красу свою змарнЁлу, зЁв'ялу, чу в грудях хоре, розбите
серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не
зробивши дЁла... Брр!..
- Ех, залишити б краще всЁ сЁ мрЁ©, - спокуша Хо, - та взяти вЁд життя
все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощЁв, бо,
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранi Творiв, Наукова Думка, 1974
---------------------------------------------------------------
Присвята
братовЁ В. БоровиковЁ
ЛЁс ще дрЁмав в передранЁшнЁй тишЁ... Непорушно стоять дерева,
загорненЁ в сутЁнь, рясно вкритЁ краплистою росою. Тихо навкруги, мертво...
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обЁзветься зЁ свого
затишку. ЛЁс ще дрЁма ... а з синЁм небом вже щось дЁ ться: воно то зблЁдне,
наче вЁд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощЁв. Небо мЁниться, небо грав
усякими барвами, блЁдим сяйвом торка вершечки чорного лЁсу... Стрепенувся
врештЁ лЁс Ё собЁ заграв... ЗашепотЁли збудженЁ листочки, оповЁдаючи сни
сво©, заметушилась у травицЁ комашня, розЁтнулося в гущинЁ голосне щебетання
й полинуло високо - туди, де небо мЁниться, де небо гра всякими барвами...
На галяву вискаку з гущини сарна Ё, зачарована чудовим концертом,
зупиня ться, витяга цЁкаву мордочку до криваво© смуги обрЁю., що червонЁ на
узлЁссЁ помЁж деревами, Ё слуха.
Полохливий за ць, прича©вшись пЁд кущем, пригина вуха, витрЁща очЁ й
немов порина ввесь у море лЁсових згукЁв...
Аж ось ринуло вЁд сходу ясне промЁння, моя руки, простяглось до лЁсу,
обняло його, засипало самоцвЁтами, золотими смугами впало на синю вЁд роси
траву на галявЁ, де гостро на тлЁ золотого свЁтла випина ться струнка
постать сарни.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущЁ - Ё на галяву виходить Хо.
Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нЁг, черка ться
росяно© трави. 3-пЁд бЁлих кострубатих брЁв, з глибоких западин визирають
добрЁ а лукавЁ очЁ.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою,
Ё повЁяв вЁд не© тихий вЁтрець, холодною цЁлиною вдарив у дерева. I враз
затремтЁло молоде листя, зашамотЁло, струсило з себе дощ самоцвЁтЁв.
Жахнулася сарна й щезла в гушинЁ, лишивши зеленЁ слЁди на синЁй вЁд роси
травЁ Страх обгорнув зайця, додав ще бЁльшо© прудкостЁ його ногам...
Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тиха стало в лЁсЁ, страх як тихо.
ТЁльки бородатий дЁдуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, сто©ть на галявЁ...
- Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнЁ? - шамка вЁн беззубим ротом. -
ДЁда Хо, що свЁт прозвав страхом? А дЁд цЁлком Ё не страшний... Ось
погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очЁ на дЁда,
тим-то вЁн Ё в'явля ться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... Ё всЁ
так... НЁ, не бреши, старий, не всЁ... На тво©й довгЁй тисячолЁтнЁй нивЁ
житт вЁй не одна стрЁвалась Ёстота, що смЁливо зводила очЁ догори, вЁдважно
зазирала тобЁ в вЁчЁ й тодЁ... о, тодЁ гарно було обом нам... Бо смЁльчак,
перевЁрившись, що жахався по-дурному, набиравсь ново©, ще бЁльшо© вЁдваги, а
ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокЁй натрудженим кЁсткам...
Жахаються, а не знають, що страх тЁльки й ЁстнЁ на свЁтЁ полохливЁстю
других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз
зважилося глянути йому в вЁчЁ... Хе-хе! ДурнЁ, дурнЁ... ТЁльки старЁ ноги
труджу через дурнЁв... От, як втоминся!.. е-е!..
I Хо справдЁ з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись
одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сЁда на
травЁ спочити.
Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пану мертва, прикра тиша.
Все живе, зата©вши духа, не спЁва , не кричить, не ворушиться, не жи . ЦЁд
ведмедя до мурашки все спаралЁзовано страхом. Рослини бояться навЁть тягти
сЁк Ёз землЁ, пити холодну росу, виправити зЁбганЁ листочки, розгорнути
звиненЁ на нЁч квЁтки. Пустотливий парус сония зупиня ться в зеленЁй гушинЁ
Ё лиш здалеку придивля ться до сиво©, мов туман той, бороди дЁда Хо Ё не
вЁдважу ться наблизитись, невважаючи на непереможне бажання попустувати з
тою бородою...
Хо сидить на росянЁй травЁ, а стара пам'ять його пЁдсову йому образи,
де свЁжими, яскравими фарбами малюються подЁ© духу людського. Ось Ё тЁ
високостЁ, на якЁ здЁйнятись може вЁльний дух людський, а ось Ё тЁ провалля,
де на днЁ самому, скутий, як невЁльник, плазу вЁн у поросЁ й темрявЁ...
Ось, волочучи кайдани, покволом, вЁками цЁлими, проходять люди, забитЁ,
заляканЁ люди, Ё не насмЁлюються звести очЁ на Хо, глянути страховЁ в
вЁчЁ... Хо зна , що тЁльки одиницЁ зважуються на се, а зважившись, знаходять
силу розбити кайдани... Ой, коли б хоч одиниць тих було бЁльше, може, не
довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по свЁтах, може б, зложив вЁн
сво© кЁстки в домовину, бо вже тЁ кЁстки давно просяться на спочинок... Ех,
коли б... А тим часом страх владно пану на землЁ, змага ться з приязнею, з
чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то
поодиноких людей, ба й цЁлЁ народи... Страх! Прищеплений дитинЁ, виплеканий
анормальними умовами суспЁльними, вЁн ста чЁпкою пошестю, робиться потугою,
що таму вЁчний поступ усього живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його
страх, коли вЁн виразно почува себе порохном, немЁчною ру©ною, яку тЁльки
полохливЁсть людська жене з кЁнця в кЁнець свЁту, наперекЁр волЁ Хо робить
його злим генЁ м людськостЁ... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по
пеклЁ... От Ё тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на
роботу! Хе-хе! Ну, уставай, дЁду, пора!..
Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звЁвся, обгорнувся, як туманом,
сивою бородою й подавсь стежкою з лЁсу на шлях.
А лЁс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. ДалЁ дерева
затремтЁли, стрепенулись, розгорнули листочки... ПромЁнь стрибнув на полянку
просто до звинених квЁток, пташки заспЁвали, комашня 'заметушилася, лЁс
загомонЁв, природа знов вЁджила...
ВечЁр. ДЁти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокЁв шести,
сидить долЁ бЁля шафи й уважно буду з цурпалочкЁв хату. Меншу, по другЁй
веснЁ дЁвчинку, забавля нянька, показуючи, як сорока варила дЁтям кашу. За
столом, ближче до лампи, що крЁзь молочний кльош розлива м'яке свЁтло по
хатЁ, сидить Ёз шитвом мати, Вона рада, що дЁти втихомирились. Ой, тЁ дЁти!
Дво ©х, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться. Але тепер
тихо. Чутно тЁльки, як мурка на канапЁ кЁт та нянька стиха приспЁву :
"Со-ро-ка, во-ро-на дЁт-кам кашу ва-ри-ла! На порозЁ сту-ди-ла!.." Дитина з
щасливою усмЁшкою розгортав дрЁбненькЁ пальчики пухко© ручки, намагаючись,
щоб нянька показала, котрому сорока дала кашЁ, а котрому голЁвку скрутила.
УрештЁ ся забавка докуча дитинЁ; вона почина човгатись на руках у няньки,
намагаючись до кота.
- Киця!
Але "киця" добре пам'ята болючЁ пестощЁ маленько© деспотки й
дипломатично клЁпа очима, не рушаючись Ёз мЁсця. Аж ось нетерпляча ручка
досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. КЁт скулить очЁ, жалЁбно
нявчить... далЁ ж, немов дЁткнутий електричною Ёскрою, вирива ться й тЁка
пЁд комоду, лишивши на руцЁ мучительки червоний слЁд гострих пазурЁв.
Зчиня ться вереск...
- Що там таке, Марино? - кида роботу мати.
- Та то проклятий кЁт дряпнув дитину...
- У тебе все щось станеться... Забав ©© зараз, чу ш, як зайшлася...
Почина ться гуцюкання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а!
Погана киця! ми ж тобЁ дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!"
Але надаремно. Дитина аж заходиться.
- Ну, цить же, цить! бо як не будеш тихо, то я тебе зараз вЁддам дЁдовЁ
Хо... - сердиться нянька й пЁдносить дитину до вЁкна. - О, бач, сто©ть дЁд
Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобЁ ©©,
дЁду Хо, на!..
Дитина здоровими очима вдивля ться в пЁтьму, що чорнЁв поза вЁкном, Ё
затиха... Б очах, ще мокрих од слЁз, малю ться жах... Так, тЁ очЁ бачать у
та мничЁй пЁтьмЁ постраха дЁтей - Хо, страшного, бородатого дЁда, з
величезною торбою за плечима, повною неслухняних дЁтей. Якийсь холод
торка ться делЁкатного дЁтського тЁла, щось бере з-за плечей, лячно так,
плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вЁдривав очЁ вЁд вЁкна й ховав
голову в няньки на грудях.
I знов тихо в хатЁ.
- Мамо! - збуджу тишу хлопчик, кидаючи свою булЁвлю. - Мамо! А де
тепер сонцем
- Сонце?.. Сонце тепер спить.
- А де ж його хата?
- Отам за горою, де воно сЁда ...
- Там, де живе лЁсник Панас?
- Еге... Але тобЁ спати час, дитино.
- Дитина, однак, наче не чу материно© уваги. Вона пЁдбЁга до матерЁ й
спира ться ©й на колЁна.
- Мамо! А чи сонце ма дЁти?
- Ма .
- А де ж вони?
- Де? а на небЁ... отЁ зЁрочки, що вночЁ сяють, то се дЁти сонцевЁ...
- А чом же вони тепер не сплять'
- Бо вони за день виспались, а тепер граються.
Пауза.
- Мамо! я хочу до Петрика!..
Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом Ёз наничем.
- Не можна, Петрик слабий...
- А я йому занесу яблуко...
- Не можна, - сказала.
- Маа-мо! Я хоо-чу до Пее-три-ка!..
- Ох, господи! Одно скЁнчило, друте почина ... Цить менЁ зараз!.. Не
пЁдеш.
- Маа-мо! до Пее-три-ка-а!..
- Чи не замовкнеш ти менЁ?.. Марино, а заклич-но дЁда Хо!..
Марина пЁдходить до вЁкна й грюка в шибку.
- ДЁду!.. дЁду Хо!.. а йдЁть-но сюди... а вЁзьмЁть-но собЁ неслухняного
панича!.. "Зараз!" - вЁдповЁдав вона собЁ за Хо пЁдробленим басом Ё
вЁдходить вЁд вЁкна.
Хлопець добре розумЁ Маринину штуку; вЁн не вЁрить, щоб то Хо промовив
те "зараз" таким невдатним басом, однак йому став страшно. ВЁн вЁдходить до
канапки, як можна далЁ вЁд вЁкна, Ё почина бавитись папЁрцем, бгаючи його в
човник. А тим часом фантазЁя хлопцева вперто працю над фЁгурою Хо. ЯкЁ в
нього очЁ? Мабуть, червонЁ, як у трусика... А нЁс, певно, такий довгий та
гострий, як у куховарки... а може ще довший... Борода бЁла та довга аж до
п'ят... руки... ХлопцевЁ враз уявляються залЁзнЁ тройчаки, що стоять у
стодолЁ, - такЁ руки а Хо, конче такЁ... Йому ста ще страшнЁше, вЁн бо©ться
поворухнутись, бо©ться зустрЁтись очима з та мничою пЁтьмою, хоч щось так Ё
тягне його глянути в вЁкно, так Ё тягне, так наче шепче щось. "А подивись, а
подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вЁкно, зводить очЁ...
Ё весь холоне... Там, на чорному тлЁ шибок, щось бЁлЁв... то Хо...
БожевЁльний жах охоплю дитину, поширшу зЁницЁ, витяга обличчя, ворушить
волоссям на головЁ, душить за горло...
- ДЁти, - спати! Пора вже!.. Марино, клади дЁтей спати!.. -
розтина ться голос материн й будить, як зЁ сну, хлоцця.
Марина ставить хлопця на молитву.
- "Отче наш, що на небЁ..." - непритомно проказу вЁн за нянькою, а сам
дивиться вбЁк, на вЁкно. "Нехай буде воля твоя, як..." Ой, там щось руками
маха, аж по вЁкнЁ шкряба I - тремтить хлопець. - " ХлЁб наш щодениий..."
- Нянько, там щось дивиться в вЁкно... я боюсь...
- Вигадуйте, вигадуйте, то таки вЁзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте
знов: "ХлЁб наш щоденний дай нам сьогоднЁ..."
Але хлопець уже не слуха няньки, вЁв не може вЁдЁрвати очей вЁд вЁкна.
Те вЁкно притягу його увагу, захоплю всЁ думки, запанову цЁлою Ёстотою
дитини. У вЁкно те дивиться чорна, та мнича темрява, повна фантастичних
Ёстот, усяких див, повна страхЁття... I все се тиснеться до вЁкна, зазира в
хату, ось-ось пролЁзе крЁзь дЁрку в розбитЁй шибцЁ або а лоскотом вЁдчинить
вЁкно, кинеться до нього, наповняючи хату диким реготом. Ў .
Аж ось Ё лЁжко. Хлопця роздягнено, вЁв кута ться в ковдру. Нянька
поправля ще щось Ё гасить свЁтло.
- Марино, посидь бЁля мене... я боюся...
- Ото вигадали! СпЁть, менЁ нЁколи сидЁти бЁля вас...
В хатЁ став темно Ё тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивля ться
в темряву, напружув слухи, боячись пропустити який зрадливий згук. Тихо. Так
тихо, що навЁть калатання серця вида ться глухим стукотом молота по чомусь
м'якому. Ураз... трЁсь!.. Що се? Увага хлопця збЁльшу ться до можливих
границь... Уся кров збЁга ться йому до серця, серце почина бити на гвалт...
О, знов щось зашелестЁло, зашкрябало... То Хо. Ось у чорнЁй, як чорнило,
пЁтьмЁ виразно бЁлЁ борода його... ось простяга ться довга, костиста
рука... наближа ться до плечей, розгорта над ними сво© сухЁ пальцЁ...
Обгорнений невимовним жахом, утика хлопець голову пЁд подушку, скорчу ться
пЁд ковдрою, Ёнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб
"страх" не мЁг помЁтити його... ВЁн затамову навЁть вЁддих, боячись подати
знак життя, боячись зрадити свою присутнЁсть у хатЁ...
А тим часом чу вЁн, що бЁля лЁжка сто©ть Хо й простяга над ним сво©
довгЁ, мов залЁзнЁ тройчаки, руки й черка ться сухими гострими пальцями його
плечей...
Холодний пЁт вЁд голови до п'ят облива дитину, божевЁльний жах
побЁльшу зЁницЁ, вЁдбира голос, деревить тЁло... I довго так лежить бЁдне
хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вЁд жаху, мокре вЁд поту, аж тривожний сон,
прилинувши, заспокою нарештЁ змордовану офЁру полохливостЁ...
- Хе-хе-хе! - смЁ ться Хо пЁд вЁкном, де лежить хлопець. - Хе-хе-хе! I
жаль бере, Ё вЁд смЁху не можна здержатись! СмЁшно, коли причиною страху
бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спЁзна ться з почуттям страху,
не хутко зможе вЁдкараскатися вЁд нього... Зросте дитина, змужнЁ , Ё багато
сил, вартих кращо© долЁ, змарну на боротьбу зЁ страхом, та ще добре, як
переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен3 Гай-гай! - хита головою
Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь.
Наближа ться пЁвдень, червцевий пЁвдень, повний спеки й свЁтла. СвЁтло
хвилями лл ться з неба, сповня повЁтря, несито пожира тЁнЁ на землЁ, заганя
©х пЁд дерева, кущЁ, у гущину. Нащо вже бувають та мничЁ холодки, а й туди
хоч тоненькою цЁвкою протиснеться воно Ё смЁ ться, раде, що знайшло Ё там
свого ворога - темряву... ТЁльки в ту альтанку, що пЁд старезним волоським
горЁхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тЁсно й щЁльно в
одну зелену стЁну. Вже що не робить свЁтло: Ё зайчиком плига бЁля альтанки,
пробившись крЁзь листя горЁха, Ё золотою сЁткою пада на землю, Ё мигтить, Ё
перелива ться, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, - та ба!
НЁяк не може. Стало на порозЁ альтанки, зазира туди, а ввЁйти - дзуськи!
Однак воно помЁчав, що альтанка не порожня. Там, на зеленЁй лавцЁ,
обкладенЁй дерниною, сперши голову на руки, сидить бЁлява панночка з смутним
обличчям. БЁдна! СкрЁзь тепер весело, ясно, свЁт божий скида ться на рай, а
вона суму . ПотЁшити б ©©, попестити, та нЁяк увЁйти, бо та темрява
розперлася в альтанцЁ, мов панЁ яка, Ё не пуска . На щастя, панночка
нервовим рухом зрива листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в
зеленЁй стЁнЁ. ЗрадЁлий пустун скаче промЁнням у шпарку й трапля просто на
стЁл, наткнувшись на якийсь папЁр. Що воно за диво, папЁр отой?
Придивля ться до його й чита збоку: "Iнспектор шкЁл народних". Пустун трохи
злякався, перечитавши титул тако© важно© особи, бо почува ться до деяких
провин школярських, але незабаром осмЁлю ться й пробЁга змЁст паперу. В
паперЁ сто©ть, що панна Ярина Дольська наставля ться на вчительку в село С.
Учителька! Адже й вчителька ма право картати! промЁнь кида на дЁвчину
винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дЁвчинине, блЁде й делЁкатне, 3
виразом смутку та внутрЁшньо© боротьби, не ма в собЁ нЁчого грЁзного, що
заспокою й осмЁлю пустуна настЁльки, що вЁн почина гратись Ёз грубою
золотою косою дЁвчини, цЁлувати ©© повнЁ уста, брови, зазирати в великЁ сивЁ
очЁ. А паннЁ ЯринЁ не до пестощЁв. Вона вЁдсува ться вЁд докучливого променя
й схиля ться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папЁрець
дорого коштував ©й! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити
боротьбу з собою, зЁ сво©ми звичками, поглядами, традицЁями; мусила
посваритись Ёз батьком, якого так коха , довести до слЁз та нарЁкання матЁр.
Але се була тЁльки прелюдЁя, Ё поки тяглася вона дЁвчина почувала в собЁ
силу боротися й перемогти. Тепер же, з папЁрцем сим, мусить початися акцЁя,
так нетерпляче очЁкувана акцЁя... Ё дивна рЁч! Панна Ярина в сю рЁшучу й
важну хвилину почува , що сили ©© меншають, слабнуть, що вона вже нездатна
до боротьби. Невже в не© стало енергЁ© тЁльки на прелюдЁю?
Панна Ярина складав руки на столЁ й безсильно опуска на них свою
русяву голЁвку.
Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дЁдича.
Одягнена в оксамит Ё шовк, пересвЁдчена, що найдрЁбнЁшЁ забаганки ©© будуть
заспоко нЁ, оточена ро м услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих
кЁмнатах палацу, по тЁнистих алеях батькЁвського парку. Незабутня пора!
Одне тЁльки дратувало Яринку, робило ©й навЁть прикрЁсть - се заборона
бавитися з селянськими дЁвчатами та хлопцями... ФЁ! "ХлопськЁ дЁти!" - якЁ в
них манери, яка груба мова, яка моральнЁсть! Адже то "бидло", а не люди! -
чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пЁд впливом оточення, мало-помалу
оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такЁ вЁдносини до "бидла",
у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумЁла, шо мужикЁв сотворено лиш
на те, аби орати батьковЁ ниву, служити за фЁрманЁв, кухарЁв, робЁтникЁв.
НавЁть бЁльше. Вона сердечнЁше вЁдносилася до справжнього бидла, нЁж до то©
"нижно© раси". Коли для забави панночки при водили перед ганок мале телятко
або вЁзник приносив щенят, Яринка обЁймала ©х, цЁлувала, пестила, знаходила
"чудовими", тодЁ як на дЁвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшо©
уваги, наче то була не людина, а кЁлок, забитий на свому мЁсцЁ. Словом,
Яринка стала панночкою, як Ё ©© приятельки, сусЁдки з Ёнших сел.
Минали роки, збЁльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. 3 одного
боку були пани, з другого "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила
позбутись думки, що все, що ©© оточу , належить до батька або може бути
куплене батьком за грошЁ. Ярина знала вже, що батьки ©© бЁднЁють Ё хоч не
показують сього перед людьми, навЁть триб життя не змЁнюють, але почувавться
вже потреба негайно© лЁквЁдацЁ© ЁнтересЁв для забезпеки хоч неласого шматка
хлЁба,
Тим часом дозвЁлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупЁ з
допитливим розумом напрямили дЁвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнЁ
томЁв, Ярина вмЁла, однак, зЁбрати в головцЁ промЁння мислЁ, розкиданЁ там,
вЁдгукнутися серцем на чеснЁ й високЁ поривання. Природна щирЁсть стала тут
у пригодЁ. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ©© дотеперЁшнЁм
свЁтоглядом, викликала цЁлу бурю в молодЁй, незмЁцнЁлЁй ще душЁ, але мур, що
вЁддЁляв ©© вЁд села, валився й вЁдкривав не бидло, а справжнЁх людей, з
людськими Ёнтересами, болями й радощами. Ярину зацЁкавило се невЁдоме ©й
"мужицьке царство". Вона почала придивлятися до нього, наскЁльки се було в
©© змозЁ, Ё налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побЁч
жиють люди, брати ©©, Ё нидЁють у темрявЁ та злиднях, коли вона збитку ться
працею рук ©х?! Чи ж пЁсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пЁсля
сього можна добачати в собЁ образ божий?.. НЁ, годЁ! Розбити пута, що вЁд
вЁку сковують бЁлЁ, неробучЁ руки, скинути полуду з очей Ё чесно та смЁливо
звернути скривдженим те, що до ©х належить. ДоволЁ бути лялькою, коли людина
- то людина, Ё довести се треба дЁлом, а не словом.
ДЁвчина запалилася до працЁ, до дЁяльностЁ, поклала присвятити життя
сво для тих, що досЁ працювали на не©. Так справедливЁсть каже. Вона буде
вчителькою, вона понесе свЁтло в темряву, потЁху - смутковЁ, помЁч -
убожеству, А що вдома на не© чека буря, так що ж, хЁба вона не винесла вже
бурЁ сама в собЁ, коли новЁ думки, новЁ почування стрЁлися з ©© первЁсним
свЁтоглядом?
Дома справдЁ зчинилася колотнеча. На ЯрининЁ плани старЁ спершу
'дивилися, як на дивогляднЁ забаганки пещено© дитини, але побачивши, що не
жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття
дЁвчини. Але вона перемогла себе й поставила таки на свому. Замовкли батьки,
зата©вши смуток у серцЁ, однак не тратили надЁ©, що час або який випадок
звернуть ©м дитину, притулять ©© знов до чулого батькЁвського лона. I
випадок, на який рахували старЁ, лучився, погЁршуючи й без того важку
ситуацЁю. До Ярини посватався багатий сусЁд-дЁдич. Ярина спершу й слухати не
хотЁла про шлюб, далЁ ж, скоряючись перед батьковою волею та благанням
закоханого сусЁда, випрохала собЁ три днЁ розважити все та помЁркувати, поки
дасть рЁшучу вЁдповЁдь. I власне другого дня пЁсля сього прийшов вЁд
Ёнспектора довго очЁкуваний папЁр, прийшов Ё - замЁсть заспоко©ти - збурив,
сколотив ©© спокЁй, Ёз дна душЁ пЁдняв сумнЁви, пЁдтяв вЁру. I ось тепер
сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голЁвку...
Вона не рада тому паперовЁ. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора,
як бога з неба, виглядала його, а нинЁ не рада... РЁч певна, що вона не
зречеться сво©х замЁрЁв... Вона ламле все - а йде туди, де ©й слЁд бути... I
не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до новою життя, не
звиклася ще з думкою, що завтра покине батькЁвську стрЁху... По-ки-не
бать-кЁв-ську стрЁху... Брр!.. Ну Ё чого тремтЁти? Ой, тЁ нерви... Треба
себе взяти в руки, бо нерви непотрЁбнЁ для тих, що йдуть на боротьбу, Адже
скЁльки дЁвчат пЁшло вже по тЁй стежцЁ, що стелиться перед нею... Правда,
бЁльшостЁ дЁвчат тих легше було почати нове життя, нЁж ©й, бо бЁльшЁсть ©х
вийшла з родин убогих, Ёз таких, де кожне, ще з молоком матерЁ, всиса
потребу працЁ для шматка хлЁба. Там усЁ працюють, усЁ заробляють... Там нема
традицЁй, якЁ б багном закаляли все, що вирива ться з зачарованого кола
его©зму та кастових ЁнтересЁв.
- Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!.. - шепотять блЁдЁ уста
дЁвчини. - Чи стане ж у мене сили, чи стане вЁдваги розЁрвати його, вийти в
свЁт широкий на боротьбу з тим, що воно замика ? Добре, я розЁрву його, я
вийду звЁдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмЁяна подругами, одна
серед невЁдомого менЁ широкого свЁту?.. Де тЁ сили в мене для боротьби? Де
той гарт, що мЁг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка...
вибуяла в штучному теплЁ, у душнЁй атмосферЁ теплицЁ... Перша буря злама
мене, вирве з корЁнням... , замЁсть бажано© користЁ, живим докором стануть
перед мене закривавленЁ серця родини й мо власне розбите, знЁвечене
життя... Боже! що се зЁ мною? ЗвЁдки легкодухЁсть така? Що варте життя мо
перед необмеженим морем людського страждання? .. НЁ, годЁ... ПЁти туди, куди
серце кличе й обов'язок... 3 силою, яку я почуваю в собЁ, з силою любовЁ
можна багато зробити... ТЁльки не лякатись, тЁльки не тратити надЁ© Ё... все
буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рЁшила я почати нове
життя. I почну, Ё кЁнець на тому, Ё нЁчого мислити, Ё нЁ над чим
мЁркувати... КораблЁ спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе
вЁдвагою, коли чую, що сили мо© слабнуть, що я легкодуха, нЁкчемна Ёстота...
Ярина повним розпуки руком заламу руки й вЁдкида назад, на зелену
стЁну винограду, свою бЁляву голЁвку з обличчям, покритим тЁнями муки та
внутрЁшньо© боротьби.
А в тремтячих тЁнях горЁха сто©ть Хо, й зазира в темну альтанку, Ё хита
старою головою, Ё вЁ холодом Ёз бороди.
- Гай-гай! - шепотять його старечЁ уста. - СтЁльки сили молодо© мати,
мати життя цЁле перед собою - Ё не зважитися стати до боротьби з дЁдом, з
порохном, що не нинЁ, то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та глянь-бо,
подивись!.. Подивись, що на менЁ нема то© манти ((застар.) - сукняний плащ,
пошитий мЁшком. Тут вжито в переносному розумЁннЁ. - Ред.) традицЁй, у яку
ти загорнула мене... Де там? Не хоче... Не зважиться й очей звести на
дЁда... Гай-гай!..
- Ну, й доля!.. - мимрить далЁ Хо тоном роздратування. - Кожне уявля
собЁ мене, як хоче. Для одного я з торбою на дЁтей, з рЁзкою в руках, другий
убира мене в шати традицЁй, поговору, забобонЁв, третЁй тремтить передЁ
мною, як осика на вЁтрЁ, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж
скЁнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже похова мене смЁливЁсть
людська? .. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злЁсть розбира... - бубонить
старий собЁ в бороду, що м'якими сивими хвилями злива ться з легенькою
парою, виссаною сонцем з вогко©, тепло© землЁ.
- Чекай же, - каже вЁн далЁ. - Хоч помщусь на тобЁ, полохлива Ёстото,
хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з
убожеством та темнотою? Добре. А чи ма ш ти сили до то© боротьби - ти,
слабосила жЁнко? А глянь-но, панно, у сво життя минуле, що ти звЁдти
винесла? Ану, подивись!..
Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах воно тЁльки
розпестило ©©, ослабило волю... ЗвЁдтЁль винесла вона саму незараднЁсть,
непрактичнЁсть... НЁ, те життя нЁчого бЁльш не дало, не в ньому шукати
джерела сили...
- I з такими засобами ти гада ш боротися? - шепотить Хо. - А чи вЁда ш
ти, нерозумна дЁвчино, що вЁд тебе вЁдкаснеться родина, скоро ти пЁдеш
наперекЁр ©й, що всЁ, з ким ти жила досЁ, закаляють тебе болотом яко
зрадницю ©х кастових традицЁй? I до кого ти звернешся, коли, зламана
боротьбою, запрагнеш потЁхи, спокою? Хто пЁдтрима тебе, розбиту, зневЁрену?
- Правда... правда... НЁхто. Одна... Нема рЁдно© душЁ, щоб щирим
словом, спЁвчуттям заго©ла рани сердечнЁ, заспоко©ла, пЁдтримала...
ВЁдрЁзана, як скибка вЁд хлЁба, самотня, як хрест на роздорЁжжЁ... Пустка
навкруги, холод...
- А чи вЁда ш ти, - пЁдда Хо, - що то недостатки, убожество? Ти, що
зросла в розкошах, що не робила на шматок хлЁба? Не страшно тобЁ змарнЁти в
нерЁвнЁй боротьбЁ, до часу скласти в домовину молоде життя? ..
Боже! Усе проти не©: Ё люди, Ё становище жЁнки, Ё убожество... Усе наче
змовилося, щоб кинути ©© в огонь, обсмалити ©й крила, коли вона рветься лиш
до свЁтла, I Ярина бачить уже сво© бЁлЁ, випещенЁ руки худими, чорними вЁд
працЁ, бачить красу свою змарнЁлу, зЁв'ялу, чу в грудях хоре, розбите
серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не
зробивши дЁла... Брр!..
- Ех, залишити б краще всЁ сЁ мрЁ©, - спокуша Хо, - та взяти вЁд життя
все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощЁв, бо,