Кулiш П.. Оповiдання

освiтила. Поскочив вiн до не©; а од не© так ся , що й приступить не можна.
Забув князь i про свою челядь, i про те, що заблудив у пущi: вхопила його
за серце тая чудовная краса.
"Дiвчино! - рече,- будь мо ю жоною!" А вона рече: "Тодi я буду тобi
жоною, як Трубайло назад вернеться". А кiiязь ©й знову: "Як не згодишся на
мо проханн , то я тво© тури постреляю","Як постреля ш мо© тури, то вже
бiльш нiчого не стрелятимеш". Розсердився князь, взяв лук з плеча i почав
стрiлять золоторогi© тури. Сунулись тi© тури в пущу, так i виваляли
дерево; а князь за ними знай пуска стрiлку за стрiлкою. Прибiгли над
Трубайло... а Трубайло тодi був не такий узенькии, як тепер,- прибiгли над
високу кручу i всi шубовсть у воду! Да й нi один не переплив, усi каменем
лягли по дну, аж рiчку загатили. Сплеснула тодi дiвчина руками: "Потопив
си мо©х золоторогих турiв, блукай же тепер по пущi по всi вiчнi© роки!.."
От же й блука , кажуть, той князь до сього часу по пущi i нiяк не знайде
свою Переяслава. А Переяслав був уже i в татарських руках, був i в
лядських - чого вже не було з тим Переяславом? А вiн не знайде його та й
не знайде. А дiвчининi тури лежать i досi камiннями в водi, i от
прислухайсь: то не вода реве, а ревуть тури глухо з-пiд води. Отже,
кажуть, буде таке врем'я, що князь при©де на Турову Кручу, повстаюгь тури
i пiдуть шукати собi диких пущ по Вкра©нi.

V

Слухають дiвчата, да аж сумно ©м стало; слуха Орися, да вже бо©ться й
глянуть на камiння, що простяглось купою через рiчку. Вже ©й зда ться, що
то справдi не камiння i вода шумить якось не так, як вода...
Засмутив зовсiм дiвчат старий Грива. Не знають уже, чи прать би то ©м,
чи додому вбиратись; сором тiлько старого Гриви; погляда -бо на них да
тiлько всмiха ться. То було люблять прать на самiй бистринi, положивши
кладку з камня на камiнь, а тепер одiйшли дальше од кручi, де вода ще не
дiйшла до камiння i пливе тиха да чиста, хоч вигляньсь, як у дзеркало. I,
справдi, мов у дзеркалi, видно в водi i небо, i кручу з тими кудлатими
корiннями, що переплутались iз хмелем, i кучерявi© в'язи, що повибiгали на
самий край i попростягали зеленi лапи над рiчкою.
Дивиться Орися в воду, аж у водi на кручi щось зачервонiло; хтось нiби
ви©хав iз пущi на сивому конi i сто©ть помiж в'язами. Бо©ться глянуть
угору, щоб справдi не було там когось; бо©ться глянуть i на камiння: вже
©й зда ться, що ось-ось заревуть i сунуться з рiчки зачарованi тури.
Смикнула за рукав одну дiвчину i показала в воду: дивляться дiвчата, аж на
Туровiй Кручi князь на сивому конi. Так i обомлiли. Бо хто ж би сказав, що
то й не князь? Увесь у кармазинi, а з пояса золото аж капа .
Немало ж, видно, здивовавсь i козак: сто©ть на конi нерухомий. Бо хто ж
би й не здивовавсь, опинившись над такою кручею? Унизу рине вода через
камiнне, а над водою сидить нерухомо сивий дiд на каменi, а там стоять
нерухомi дiвчата, з прачами, з мокрими полотнищами в руках. Чи дiвчата,
чи, може, русалки повиходили прать сорочки пiдводному царевi, що живе в
кришталевому будинку пiд водою. Оце ж, мабуть, i сам вiн вийшов з води
погрiть старi© костi на сонцi. Ще раз погляне козак на сивого дiда, ще
_раз погляне на дiвчат: позасукували по локоть рукава, попiдтикали плахти
i мережанi заполоччю подоли... Золото не ся так на дорогих перстнях, як
сяють у водi й над водою ©х бiлi© ноги. Задививсь козак i собi сто©ть
нерухомо; коли ж гукне на його старий Грива:
- Гей-гей, козаче! Чого се тебе занесло на кручу? Хiба хочеш
пополоскать сво© кармазини в Трубайлi?
I скоро промовив - зараз наче розбив якi чари. Засоромились дiвчата i
давай бовтать полотнищами.
А козак одвiту дiдовi:
- Да й за тс слава богу, що хоть на кручу вибрався. Скажи, будь ласкав,
дiдусю, як менi ви©хать iк Вiйтов-цям?
- А чого тобi треба в Вiйтовцях?
- Через Вiйтовцi,- каже,- лежить моя дорога,
- А куди ж лежи-iь твоя дорога?
- Моя доро© а - до чийогось порога, моя стежечка - до чийогось
сердечка.
- Еге,- каже старий Грива,- нехай же тобi господь у доброму дiлi
пома©а ' Отже, куди тобi ви©хать. Берись униз, понад берегом; то там трохи
нижче буде тобi дорiжка; тi ю дорiжкою ви©деш ти на рiчку. сть через
рiчку й кладочки; возом не про©деш, а конем добрий козак перехопиться.
Подякував козак за пораду, повернув коня i сховавсь поза деревом.
Як сховавсь, тодi-то вже розгулялись нашi дiвчата; розписали козака як
на паперi: якi й очi, якi й брови, як i говорить, як i всмiха ться. Та
каже:
- Се твiй суджений!
А та:
- Се твiй.
А одна додала:
- Не змагайтесь дурно, дiвчата: чи рiвня ж таки вам пишний князь! Се
нашiй панночцi суджений! Почервонiла Орися.
- Збожеволiла,- каже,- ти, Параско! Хiба не чула, що вiн сказав дiдовi?
I жаль ©й було, сама не зна чом, що вiн ©де свататься. М'якше од воску
дiвоче серце. Тане воно од козацьких очей, як од сонця...
- Що ж,каже Параска,- що ©де свататься! Суджено© й конем не об'©деш!

VI

Попрали дiвчата сорочки, зложили на вiз, зеленою пахучою травою
прикрили, посiдали й по©хали додому, свiжi да веселi; щебечуть як
ластiвки. Iще далеко не до©хав вiз до сотницького двора, а в дворi вже
чутно було, що вертаються.
- Орисю, наша панночко! - крикнули дiвчата, скоро розчинились ворота.-
Чий же то сивий кiнь у дворi сто©ть? Се ж того козака, що ми бачили, се ж
твого князя, се ж твого судженого!
Гляне Орися, а в серцi наче жаром запекло. Чи вона злякалась, чи вона
зрадiла, сама того не знала.
Виглянув у вiкно iз свiтлицi молодий козак: ©де в двiр вiз старими
кiньми, iз старим сивим погоничем; зелена трава волочиться по боках i
б' ться по колесах; а iз-за сиво© бороди старого Гриви, iз-за бiло© зими
червонi лiто - повен вiз дiвчат у квiтках да в намистi,- Орися, як сонце,
помiж ними! Виглянув, да аж руками сплеснув:
- Се ж вона, се ж вона! - i ото вже тодi почав на прямоту викладувать
свою мову пану сотниковi, i хто вiн такий, i чого при©хав. Хто ж вiн
такий, то се вже пан сотник знав давно: миргородський осауленко, отаман у
сво©й, сотнi, хорошого й багатого роду дитина. А чого при©хав? При©хав
подивиться, що там за Орися така, що там за дочка в сотника Таволги на всю
Гетьманщину; а побачивши та й себе показавши, довiдаться, чи вже надбала
шитих рушникiв у скриню... Про що журивсь, чого бажав пан сотник, те йому
як iз неба впало. Не довго думавши позвав Орисю. Ввiйшла в свiтлицю
червона, як калина.
- От, Орисю, тобi жених! Чи люб вiн тобi, чи, може, пiдождеш кращого?
Хоть би тобi слово промовила, хоть би тобi очима зглянула. Сто©ть,
сердешненька, i головку схилила.
Бачить панотець, що не дождеться од не© одвiту,- бо де ж таки, щоб
дiвчина сказала, що в ©© на мислi. Очицi хiба скажуть, а сама нi.
Пораховав се панотець да й каже:
- Де вже такий козак да люб не буде! Обнiмiться ж да поцiлуйтесь, да й
боже вас благослови!
Обняв козак Орисю, поцiлував у тi© губоньки, що наче з самого меду
злiпленi i вклонились обо низько, до самого долу, панотцевi.
Чи багато ж на©хало дружини на весiлля, чи бучно одбули гостей, чи
довго гуляли - се вже не наше дiло розказувати.
Бачив я Орисю саме перед весiлл м; хороша була, як квiточка. Бачив я
знов ©© через рiк у Миргородi - ще стала краща замужем, i дитина в не©, як
божа зiрочка. Вже я не раз думав собi, на не© дивлячись: "Се божа слава, а
не молодиця! Що, якби хто дотепний змальовав ©© так, як вона сть, iз
маленькою дитинкою на руках! Що б то- за картина була!"

Писано 1844, сентября 7, у Ходорковi,
в Свiдзiнського, прочитавши шесту пiсню "Одiссе©".



СIЧОВI ГОСТI

(Споминки старого дiда)

Еге, добродiю! сидимо оце ми з вами на пасiцi - нi гадки!.. Божа бджола
гуде, кругом гречки бiлiють... а колись гули кругом мене не такi бджоли:
козики гули, небожата, да ще не гетьманцi - сама сiчова воля, добродiю...
Пере©в я всякого хлiба: помагав i панам панувати, помагав навпослi i
гайдамакам-братчикам. Ге! вже того не буде, що було, а було ж воно нащось.
Тим-то, нiчого грiха та©ти, признаюсь вам, добродiю, який я був дурний
колись... на свою рiдну браттю ставав до бою! Далебi!..
Родився я на Подоллi,- то моя рiдна Вкра©на, а се вже менi на старiсть
чужа сторона рiдною стала,- шибнула доля, куди схотiла. Родився ж я в
державах князя Любомирського, коли чули, пiд Попонним. Старосвiтське
мiсто, добродiю. Добували колись його козаки i злили всякий ступiнь землi
кров'ю жидiвською,- он яке мiсто Полонне! Ну, родившись у пiдданствi,
мусив тим робом i ходити. Взяли мене ще хлопцем малим до замку, до панiв,
звичили мене до коней, до козацького обороту, а далi i в надвiрнi козаки
записали, бо зросту був я хорошого, таких у надвiрнi корогви й пiдбирали.
Величавсь я козацькою збро ю перед хлiборобами, i думки не було в мене,
против кого вона наготовлена... Не хутко менi очi одкрились, а все ж,
хвалити бога, одкрились. Нiхто мене не вмовляв: отак i так воно було, отак
воно сть, отаке буде; сам я почув душею, що воно й як воно, i до чого
воно... та не так-то хутко досяг самого дна. Глибоке дно й каламутне! Чую
було ще змалку - гайдамаки та гайдамаки, нiби сказати - ледарь яка
невiрна. Пани на ©х як на вовкiв полюють; селяне ©х жахаються, а жид аж
плюне, як почу . То, було, й сердишся, як хто гайдамакою нала . Який я
гайдамака?.. А гайдамаки з не з кого й брались, як з таких же панських
пiдданих. Iнший не вгодить шляхтi на облавi, чи на бенкетi, чи на посилках
чого не второпа - втiка од батогiв. Iншого не злюблять панськi
похлiбцi,- од них утiка . А хто, то й так не схоче по наймах тинятись або
в панському дворi довiчним грубником пропадати,- i сей, надумавшись,
дмухне на Сiч манiвцями.
А там тiльки й пiджидають божого лiта, щоб завiтати в гостi до
вельможного панства. Зна те, вся та Вкра©на, почавши од Днiпра, аж геть
пiд Збараж, пiд Замостя, все те було колись козацьке. Купили всю ту землю
козаки в ляхiв, не за грошi купили, а, кажуть, заплатили самою щирою
кров'ю козацькою. А ляхи-то, мовляв, люде лукавi - умови не додержали,
собi iзнов усю Вкра©ну аж по саме Днiпро загарбали. Так козаки й кажуть:
"Ну, коли ж так, панове, то вже ви тут господарюйте з жидовою, а нам у Сiч
платiть чинш".
Ото ж, було, й ходять iз Сiчi козаки за чиншем. От ©м саме таких було й
треба, що всi входи й виходи по панських державах знають-знають усi стежки
й манiвцi по Вкра©нi. Пригрi весняне сонечко, шелесне молодим листям
дерево,- iзнiмуться ро м небожата, в кого одежа вже наскрiзь свiтиться -
пора мiняти на са ти!.. От збереться ©х докупи десяткiв або й сотень
скiльки, виберуть собi ватажка, характерника такого, що вже його хiба
срiбна куля вiзьме, що козаки за ним i в огонь, i в воду... гайда на
Вкра©ну!
У Гетьманщину вони не ходили, _бо_ там пани сво©,- хоч i пооддавали
iншi чорту душу, да все ж iз жидовою не братались. Ходять, було, коли не
понад Днiпром, то понад Богом-рiчкою, да й до Случi добираються за сiчовим
чиншем сво©м. Де байрак глухий та глибокий, що тiльки звiр да птиця його
зна , де хуторець або пасiка сто©ть на одшибi, вони там переднюють, а
вночi як смикнуть - вовки вовками по полю рищуть.
Польщею вся та Вкра©на звалась, тим що поляки нею орудували. I стояла
та Польща, як горох при дорозi: лiнивий тiльки й не скуб. Роздав король
усi села сво©м панам: користуйтесь ними да й бережiть же сво добро, щоб
менi вiйськом про ту Вкра©ну не турбуватись. А в короля i в самого гуло в
кишенi, бо тодi вiк був такий на королiв та на панiв, що у всiх кишенi
попродирались. Ну, пани ж користуватись зумiли, а щоб до ладу вiйсько
спорядити, ту _укра©нську партiю..._ еге! то в ©х послiдн було дiло.
Спискових було багато паненят, що тiльки величались ротмiстрами та
поручниками, а до потреби не так-то було ©х густо при полках. Гасали вони
по панських дворах, до панночок залицялись або з собаками наввипередки
бiгали. Одбували татар або сiчових гостей самi надвiрнi панськi корогви -
з нашого ж таки брата, з пiдданства.
Отож, було, як на©дуть сiчовi гостi, то похазяйствують у панiв та в
жидiв, як у себе в господi, нав'ючать усяким добром батовню коней та й
гайда назад! Покажуться i слизнуть так живо, як нiби ввi снi приснилось;
тiльки й знаку, що в ляхiв та в жидiв скринi порожнi, та ще хiба що в
iншого душi в тiлi нема . Отакi-то були!
Рiдко, рiдко коли вдавалось жовнiрству застукати ©х саме на хазяйстi,
хiба зрадою. А то. було, прибiжить корогва гусарнi чи рейтар на чутку, що
гайдамаки деруть, та полiчить тiльки слiди од пiдкiв на шляху, та з тим i
вернеться. Та вже, було, як i застукають, то й ©м, сердешним, добре, було,
достанеться. Довелось i менi бути разiв зо два у тiй справi, бо я _-_ собi
на лихо - служив у надвiрних, помагав панам панувати. Отож раз стояли ми
цiлою корогвою в Попонному замку; князя Любомирського замок був. Жили тодi
пани Любомирськi, як королi, дарма що Хмельницький ©х був трохи пополохав
i ворота к чортовiй матерi винiс, як торохнув iз гармати-сироти. Отож ми
там i варту мо не знать чого, а бiльш для пансько© пихи. Аж ось одного
дня, тiльки що взялись за ложки, летить гiнець. Кiнь пiд ним аж хита ться,
нiздрi роздуло, як рiжок. Зараз його, так як був у грязi i в пилу, перед
князя.
- Що таке?
- Гайдамаки на Подоллю. Просить лементар подольський посилку, бо самi
нiчого не вдiють.
- А багацько ж ©х?
- Сто кiльканадцять комiнника.
- Добре, завтра сам з вiйськом рушу. Зараз йому другого коня i
виправили назад. Заворушився увесь замок: самопали перечищають, кульбаки
споряджають, уюки, патронташi пакують. Назавтра, скоро свiт, заграно в
труби, рушили з замку. Пiхоту i гармати везли пiдводами. Третього дня
стали коло Ялтушкiв: там гайдамаки обсiлись у гаю. Ото стали лавами. Пан
лементар при©хав, подививсь.
- Ну, тепер оддихайте та будете готовi на нiч. Треба добре пильнувати,
а то вискочать з рук, як мило в воду.
Ото вiдпочивши, як настав вечiр, пильну мо ми. Кругом гаю поставлено
мужикiв кiлька тисяч iз цiпами, а декотрi i з рушницями, а за ними,
одступивши ступнiв сто чи й бiльш, стало вiйсько: те, що прийшло з самим
лементарем, сво©м чередом, а наше сво©м чередом; а було всiх тисяч зо двi:
i гусаре, i панцерники, i пiхота - чого там не було! I всi на ту жменю тих
гольтяпак!
Сидимо, багаття скрiзь розiклали, балака мо дещо стиха, бо заказано
було од старшин, щоб, боже борони, якого гвалту, а щоб добре чували. Я ще
тодi був молодий, не знав ще, що то за гайдамаки, то дивно менi стало, що
таке вiйсько на них зiбрано. От i питаю у одного старого гусарина, що вже
йому уси росли-росли та аж за уха закрутились:
- Що оце, дядьку,- кажу,- за диво таке сi гайдамаки, що ось на них усi
корогви стляглися?
- Еге,- каже,- а ти, хлопку, ще не зна ш, що то за звiряки? Коли б у
кожного з нас було по десять рук, то ще на ©х мало, бо тi галгани
обороняються, мов скаженi. Знають, що вже ©м помилування не буде, то
кидаються на людей, як iроди, i часом проб'ються крiзь цiлий повк; не то
втечуть самi, та й здобич умчать. Ось завтра побачиш, якi вони повбиранi.
Се в нас так спорядились, бо з Сiчi поприходили в одних ло вих сорочках та
в телячих шароварах.
- А який же,- кажу,- ватажко тепер ©ми доводить?
Каже:
- Iван Чуприна. П'ятнадцять разiв уже виходить вiн на здобич, разiв
скiльки пробивався крiзь наших жовнiрiв; та вже тепер, зда ться, дамо ми
йому перцю.
Отак минула й нiч. Стало на зорю займатись. Коли ж по той бiк лiсу, де
стояла пiхота, самопали - пук! пук! - перше зрiдка, а далi раз по раз. А
тут з гармати - гу! - пiшла грюкотня по лiсу. Дерево трiщить та пада .
Крик, гам! Гармати ревуть, а гуна по раннiй росi так i розляга ться. Нашi
зараз на коней, а селяне, злякавшись, навтiкача. А ми тiльки що рушили ©х
переймати, аж тут iз лiсу душ сорок гайдамак, всi в кармазинi та в
блаватасах, такi гетьмани вискочили, що аж очима на ©х не зглянеш; i коней
за собою нав'ючених з двадцятеро ведуть. Вискочили та як ударять iзразу на
чотири корогви волоськi, що стояли спереду, так ©х i розiдрали надво . I
от, як бачиш часом, лискавка з грому впаде на дуба або на густу та стару
сосну та як розчахне ©© од гори до низу, то одно гiлля на сей бiк, а друге
на той бiк важко впаде i затрiщить: отак тi гайдамаки розвалили велику
купу волохiв, а самi, як весною огонь по сухих очеретах, так i понеслись
по полю, аж поле закрасили. А волохи як сунулись на компутових, а тут ще й
селяне побiгли, куди хто втрапив, то все так змiшалось, як каша, що вже
чорт би й знайшов свою лаву: вертишся кругом, як коза у чередi, та й годi!
Опiсля вже декотрi опам'ятались i побiгли за ними, та в пустий слiд - хоч
тупицею. Гайдамаки вже за селом, а село за ними до неба пала ...
А тим, що були на другiм кiнцi лiсу, випала iнша доля. Ще, кажуть,
звечора ватажко Iван Чуприна, грiючись коло багаття, постерiг, що вся нужа
з сорочки зiбралась йому до комiра, та й каже:
- Отепер же, панове, буде нам лихо з вражими ляхами: бачите, як уся
нужа зiбралась менi до комiра!
То вже гайдамаки, почувши се , повiсили носи i записали собi пропало.
Тiльки ж запорожець не так пропада , як простий чоловiк. У них вовча
натура: умi добре шарпати, умi ж i вмерти, не скиглячи дармо.
Отаман i каже:
- Роздiлiмось же, панове, на три батови, то кому-небудь i поможе
господь вискочити з западнi, а вкупi - всi пропадемо. Чекайте,- каже,-
мого гасла з пiстоля. А як почу те гасло, зараз два рази з янчарок на
ляхiв грюкнiть, та й з богом напролом!..
От, як стало займатись на зорю, вiн i полiз рачки на край лiсу, щоб
подивитись, що ляхи роблять. А за ним порачкувало з десяток молодцiв. I
зачепись один, лiзучи, рушницею за гiллячку. Рушниця - бех! - а на
фальшиве гасло по лiсу - торох! трах! - пiшла гуркотня. Пiхота наша зараз
до лiсу та з самопалiв i затопила. Чуприна лiг, кажуть, од перво© кулi, а
гайдамаки ще не встигли впасти на коней i потрапить до ладу, а тут ще й
ватажка нема . Збились вони зовсiм з пантелику. От же жваво небораки
боронились: убили пiдполковника ляцького, скiлькось офiцерiв i з сотню
лейтар. Та й ©м же добре було: раз те, що грюкова кругом, а тут з гармат
що ревнуть, то дерево пополам або i усе в скiпцi розскочиться i пада на
них. Жарко було дуже сiромахам. Вибито ©х мало не всiх, а решту поранених
i пострiляних забрато у полон. Знайшли самого Чуприну мертвого. Здоровий
та широкоплечий тати. Лежить, вивернувшись, як бик, що довго рикав пiд
рiзницькою довбнею та завдавав усiм страху, а далi-таки, хоч який дужий,
упав сердешний i землю глибоко вдавив, лежить, як гора, i на мертвого ще
страшно дивитись. Отак же й той Чуприна, великий та страшний, лежав у
пишних кармазинах рядом iз старим дубом, що звалено гарматою; а бронь при
ньому i на конi збруя така, що незчисленнi грошi кошту : срiбло та золото,
а робота, робота ж така, що аж очi бере! На обох руках у нього дорогих
перстнiв, по кишенях золотих дзигаркiв скiльки, а грошей, то i злiчити не
можна. Та й на всiх гайдамаках, i коло самих, i коло коней, знайдено
срiбла, золота i всяких дорогих суконь на великi тисячi. Усе те подiлили
мiж себе жовнiри i лейстровi козаки. Доставсь i менi рiг з порохом у
срiбнiй оправi та ладiвниця пiд срiбною бляхою. Та все те, як прийшло, так
i пiшло: пропало в Уманську ру©ну.
Ото, подiливши здобич, поранених одiслали у Кам'янець на страту, а
мертвих закопали у Ялтушевському-таки лiсi, над шляхом, i могилу над ними
насипали високу.
Ото була перва моя справа з гайдамаками. А знову рокiв через два пiшла
по Вкра©нi поголоска, що з-за Синюхи-рiчки вийшла добра купа гайдамак з
ватажком Чортовусом та пройшла аж на Подiлля, награбувала срiбла, злота i
всякого добра, скiльки уюковi конi знесуть, i поверта назад лiсами та
байраками. Тiльки нiхто не знав, де саме вони тепер i в якому мiсцi
виткнуться на степи з лiсу. Тривога зробилась усюди така, що боже твоя
воля! Не було iншо© розмови, як про гайдамак. Оце сьогоднi почу ш, що там
i там спалили пана з панi ю i з дiтками, а завтра - що напали на кляштор i
всiх ченцiв католицьких вирiзали. Той каже, що бачив людей якихсь чудних,
а той, що в однiм шинку наткнувсь на самого Чортовуса: сидить за столом в
червонiм жупанi, руки по локоть засуканi, по кармазинових рукавах чорна
кров жидiвська стiка ; кружа вiдром горiлку i нiкого не бо©ться, бо вмi
так зробити, що оце , а схоче, то й нема. Що день, то все страшнiйшi
чутки: сьогоднi оце скажуть, що в нього три сотнi молодцiв, а завтра - три
тисячi. По дорогах, знай, товчеться жидова, з усiм збiжжям утiкають то до
замочкiв, то до мiстечок. Вислав князь Любомирський з Попонного двох чи
трьох жидiв на розвiдки, обiщав велику плату; та жидова так боялась
гайдамацьких лап, що повертiлась трохи поза мiстечком та й вернулась нi з
чим. Тодi призива князь мене та Ласуна, та Гладкого, та ще Лободу.
- А що,- каже,- козаки! Чи послужите ви менi по вiрi й по правдi?
- Послужимо,- кажем,- милостивий князю i батьку.
- От же,- каже,- вам по десять червiнцiв на дорогу. ©дьте та привезiте
менi певну звiстку, де гайдамаки i скiльки ©х.
Взяли ми, вклонились i по©хали усi четверо рiзними шляхами. Довго бився
я по пущах та бездорiжжях, аж поки прибивсь до одного хутора. Лiс навкруги
густий такий, що тiльки небо та землю видко, а хатинка сто©ть одним одна i
набiк уже похилилась i в землю вросла, а солома на ©й уся од моху та од
бур'яну аж зазеленiла. Нi дороги, нi стежки до тi© хатки нема; тiльки поуз
самий причiлок тече невеличкий рiвчак. Думаю собi: видно ж, тут нема
нiкого. Коли дивлюсь, аж у пiддашшi за хатою сидить дiд, сивий-сивий.
Брови йому понависали аж на очi, а борода до пояса. Сидить i струже
стругом держално на ратище, а бiля його пiд повiткою сто©ть з десяток
ратовищ зовсiм готових. От я, злiзши з коня, прийшов до нього, а вiн мене
й не бачить, що я йду: струже собi та бурчить щось. Я прийшов таки
близенько та й став: послухаю, що вiн бурчить. Коли чую, аж то вiн пiсню
старосвiцьку хоче спiвати, та вже голос йому дрижить i не виведе, тiльки
муркоче:

Перебийнiс просить немного -
Сiмсот козакiв з собою.
Руба мечем голови з плечей,
А решту топить водою
"Ой пийте, ляхи, води калюжi,
Води калюжi болотянi©,
А що пивали по тiй Вкра©нi
Меди та вина ситнi©".

- Здоров, дiдусю!
- Здоров,- каже,- здоров, синку!
Та й не дивиться-таки на мене. Я думаю собi, як би з ним заговорити, та
й мовчу. А вiн тодi пiдняв сво© важкi бiлi брови та глядь на мене.
- Е! - каже.- А ти що за чоловiк?
- Отак,- кажу,- як бач: чоловiк хрещений, волочусь по свiту та долi
шукаю.
- А чи наша вiра?
- Наша,- кажу.
- Чого ж тобi, синку, треба?
- Треба,- кажу,- менi наперед усього попо©сти.
- Правда,- каже,- синку, правда. Попереду нагодуй чоловiка, а тодi вже
розпитуй.
Зараз пiшов, несе менi хлiба, сала, меду, бо й пасiчка в нього тут
невеличка загороджена. Попо©вши, я кажу йому, що хотiли нiби мене ляхи
повiсити за те, що я згубив панський дзигарок, а я втiк та хочу пристать у
гайдамаки, тiльки горе мо , що не знаю, де ©х знайти. Тодi вiн менi й
каже:
- Добре, синку, ©дь же отуди й туди, мимо такого й такого дуба, то там
©х i знайдеш на урочищi Обозовищi.- А сам сiв та й почав стругати ратище.
По©хав я, аж так: у яру попiд густими дубами конi ходять i де-не-де
жупани червонiють. При©хав я ближче, аж сто©ть пiд дубом козак з ратищем
на вартi. Я зараз по-запорозькiй: "Пугу!" А вiн менi: "Пугу! Пугу!" А я
знов: "Козак з Лугу!"
- А де той козак з Лугу? - крикнув хтось товсто iз лiсу.- А ©дь лишень
сюди!
Я й ©ду. Дивлюсь, аж супротив мене ©де здоровенний запорожець з усима,
що я ще й зроду не бачив: чорнi, чорнi та довгi та розкiшнi такi, що аж
вилискуються. Жупан на йому шовковий червоний, аж свiтиться, як огонь;
шапка червона, похилиста; пояс золотий; за поясом пiстолi; при боку шабля;
кульбаки i стремена - все те в щирiм золотi, аж горить. А кiнь пiд ним
пречудовно© вроди: бiлий, як лебiдь, так i одбива од зеленого лiсу й
трави; ти б сказав, що й землi не доторка ться. Зняв я шапку та й
поклонивсь аж до кiнсько© гриви; забув, що то й гайдамака; так би,
зда ться, взяв та й пiдославсь йому пiд ноги: стою перед ним, як перед
гетьманом.
- А що,- каже,- брате? Чи наша вiра?
- Наша,- кажу,- вельможний пане...
- А ну, перехрестись.
Перехрестивсь я, окаянний. Потерло мене трохи, чесна козацька кров у
мене обiзвалась, а проте перехрестивсь.
- Ну, ©дь же,- каже,- собi до курiня.
При©хав я, аж той курiнь увесь обсипаний валом. Впущено мене через рiв
у ворота. Як у©хав я та гляну, то в мене i в очах зарябiло. Повно козакiв,
та все ж то повбиранi так, що й не розказати: кармазин коло кармазина,
срiбло коло срiбла, золото коло золота. Так як-от часом зимою зайдеш у
винницю та присядеш коло печi погрiтись та подивитися, що там у тiй печi
робиться того жару: i червоне, i жовте, i син , горить, ходить, мигтить i
мрi , аж нiби ворушиться все; так у тiм таборi ходили один поуз одного
гайдамаки: той у червоному, той у жовтому, той у блакитному, а золото на
©х як огонь ся , що очима не зглянеш. Насилу я трохи освiйчивсь, що вже не
так дико менi мiж ними стало. Поставив я свого коня до ясел. Нiхто мене не
пита , що я за чоловiк. Вештаюсь я помiж ними, як дома. Дивлюсь, аж Ласун
уже тут: ходить, заклавши руки за пояс, тiльки вильотами помаху ; з
старшими вже запанiбрата, а мене буцiм i не бачить: тiльки погладив уса та
бровою моргнув, подивившись на мене зубоча. А мене зносять такi думки:
"Викажу ©м Ласуна! Признаюсь, хто я такий! Зостанусь мiж запорожцями!" Так
i товариш же Ласун: як товариша зрадити? А про те в мене й думка не
зворухнулась, що се ж нашi браття?.. Тодi ще я так не змiг рахувати - щиро
послужив шляхтi. А вони ж то, горопахи, менi радiють, як рiдного брата
вiтають; дорога одежа в них купами,- надiвай яку хоч одежу. Звiсно,
страшний суд наста ; бог зна , кому жити, а кому вмирати, то нехай,
кажуть, козак хоч перед смертю покрасу ться, як у городi рожа, а винесе
бог iз огню в дорогих са тах - нехай користу ться на здоров'я.
На другий день при©жджа й Лобода з Гладким. Поприбирались мужиками i
привели нiбито коней продавати. Ласун сам i торгував у ©х, i могорич iз
ними пив, та нишком i сказав, що Чортовус жде, поки постягаються його
чати, бо тепер ще тiльки двi чати зiйшлось, а ще двi злучаться з ним у
Мазепинiй Могилi, що завтра ми туди рушимо, то щоб князь був готовий i
держав ногу в стременах, а з нас або Ласун, або я дамо дропака та князевi
дорогу покажемо. Виправили тих коноводiв, а самi другого дня пiшли у