Кулiш П.. Оповiдання

------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



ЦИГАН

(Уривок з казки)

Був собi колись якийсь-то циган, та такий же то прогiркий п'яниця, що й
не приведи господи! Чи у його яка копiйчина, так i несе ©© у шинк, чи
яка жупанина - вiн i ©© туди ж пре!
А жiнка з дiтьми, голi й босi, пропадають без хлiба. Танцюють-танцюють
халяндри, пiшовши у Воронiж (бо вони стояли шатром бiля Воронiжа), так що
ж бо? Народ не дуже загляду ться на ©х танцi, бо вже вони нiкому не в
дивовижу.
А батько, я ж кажу, волочиться по шинках та п' , та гайну , та б' ться
навкулачки з мужиками. Поб'ють йому усю пику, попiдставляють окуляри,
порозривають на ньому одежу, спакостять нiнащо чоловiка; от тодi вже вiн i
тягне до господи та й лежить пiд шатром, як той кабан у берлозi, поки йому
одлигне там трохи на серцi.
Такий-то вдався собi навiжений циган!
Отак раз пiзно iшов вiн з шинку додому. Чи йшов вiн, чи рачки лiз,
сього вам не скажу, бо вже давно смерклось, чути тiльки було, що дуже
кректав i спотикавсь, далi впав, здихнув разiв зо два та й захрiп на усе
поле.
На той час довелось ©хати тим шляхом якомусь пановi. Аж ось конi -
хвить набiк, аж трохи воза йому не перекинули.
- Стiй! Що там таке?
Роздивились, аж п'яний циган.
- Узять його з собою! - каже пан свому поганяйловi.
Узять так i взять,- з панським, кажуть, свого язика не рiвняй: коли
довгий, то прикоротчають; коли короткий - то витягнуть.
Машталяр злiз з воза, розштовхав пiд боки цигана та й пiдвiв до воза.
- Куди оце ти мене цупиш? - пита ться у його циган.
- Лiзь, кажуть тобi, на вiз!
- На вiз? Ну, се ще не велика бiда! - каже циган. Сiв собi любенько
коло пана та й захрiп знов на усе поле.
Прокинувшись на другий день, циган як глянув, так i зомлiв!..
- Де оце я?.. Куди се я забравсь?.. Чи не в шинку? Так нiт же бо: у
шинку вiкна не такi, та й стiльцiв нема . Ну, не дай боже, та хто застане
мене у сих будинках! Адже ж на менi й волосся не зоставлють - скажуть, що
я прийшов красти! Отже, коли прийшло на мою голову лихо!
Тiльки що се сказав, аж ось дверi рип - i увiйшов якийсь син каптанник.
- Добродiю! - каже до його циган.- Коли я сюди зайшов красти, або чого
другого, то от чорна земля, щоб я iще почорнiв! Щоб менi i руки й ноги
повсихали! Щоб я зараз сказився! Щоб свiту божого не побачив, коли я знаю,
де я, i що, i куди оце я зайшов!..
- Що се ви, пане? - каже добродiй.- Чого се ви так божитесь?
- Який же я пан? Я не пан, а циган!
- Господь з вами, пане! Що оце вам приснилось? Чи ви ж таки на цигана
походили?
"Що за мара така?" - дума циган.
- Чоловiче добрий! Годi тобi глузовать! Виведи тiльки мене iз сих хат,
так я твого й панства не хочу, та й знайди менi мiй бриль та свитку.
- Та що-бо оце ви менi кажете, пане? Як би я посмiв над вами глузовати?
Нате лишень одягайтесь, та ось принесу вам чаю.
"Що за диво? - дума циган.- Справдi вiн до мене так говорить, як до
пана. Надiну вже, так i буть, сей жупан: що буде, то буде!"
Аж ось несуть йому чаю - вiн п' ; дають люльку - вiн i люльку тягне,
дають поросятини - ©сть вiн i поросятину. А потiм знов чаю, а потiм знов
ковбас та поросятини, так що аж живiт йому обдуло!
На другий день, ще вiн не прочинавсь, а тут йому уже й несуть чаю,
горiлки, вареникiв, ковбас, сала - так що йому уже i в пельку не
потовпилось!
От циган бачить, що всi йому кланяються у пояс та знай величають паном
- перестав боятись i давай орудувать по-сво му:
- Горiлки! Музику! - гукнув вiн на прислужникiв.
I зараз вродилась горiлка й музика.
Циган дмухнув разом з кварту, покректав, закусив та так повеселiв, що
аж пiдскочив:
- А нуте горлицi!
Музики загули, а циган так i пiшов кружка по мальованому помосту.
- А що ж ви не танцю те, вражi дiти? - гукнув вiн на людей.- Танцюйте!
Пийте! жте! Я не жалую нiчого!
От i народ давай виступать по одному та по дво - i пiдняли такий
гвалт, як на весiллi!
А циган же то вискаку та виспiву навперейми, кричить, гогоче, часту
народ i сам п' - так що й перестаю йому нема. Знай тiльки погуку :
Гей грай, коли гра ш,
Коли чорнi брови ма ш!..
Вже й вечiр, а циган гвалту , а циган ко©ть лиху годину! Да вже як
зусiм осмеркло, вiн змiгся та i впав, як снiп, п'яний на помiст.
От тодi пан звелiв знов одвезти його та й положить на дорозi.
Так i зробили.
Хропе циган, неборак, на усе поле - аж вороння жаха ться на березах!
Вже й свiт, а вiн спить; вже люди й жать iдуть, а вiн почива , як пiсля
макiвки!
От стали його будити:
- Вакуло! Уставай! Уставай!
- Пiйдiть ви собi к дияволу! - загукав до них Вакула.- Чаю, бiсовi
дiти!
- Тю! Навiсноголовий! Тю! Га! Дурний! - i пiшли реготатись та тюкати на
бiдного Вакулу.
Циган пiдвiвся i бачить, що се вже щось не по-вчорашньому.
- А де ж музики? - спитав вiн.
- Якi музики?
- Як якi? Аже ж я ваш пан!
- Тю! Навiжений! Що се тобi приснилось?
Оторопiв мiй циган, розставив ноги i вирячив на народ очi. "Може, й
справдi се менi приснилось!" - дума вiн. Та й не став нiкому розказувати,
щоб ще бiльше з його не глузовали та не приложили йому якого iмення.



ГОРДОВИТА ПАРА

(Бабусине оповiдання)

I

Снiгом вiконечко наше забило... Завiрюха... Як то нашим тепер серед
шляху? Ростiть скорiйш, хлоп'ята, на пiдмогу татусевi. I матерi нема щось
довго з рiчки. Ростiть, ростiть, дiвчаточка! Добре сидiти в теплому
запiчку за старими головами... А як я осталась на свiтi малою сиротиною -
всяко© нужди дознала. Яка то, боже мiй, давня давнина, а коротенький час
дiвоцький наче менi вчора змигнувсь... Тепер, що нi почую, забуваю, а
крiзь тi молодощi дивлюсь у давнину, наче крiзь воду прозiрну. Так, як оце
ви обсiли мою куделю,- щоб були здоровенькi,- так було й я зимою граюсь
ляльками при сво©й бабусi... Дай ©й, господи, всi митарства пройти та й не
зупинитись!
Древня була моя бабуся-покiйничка,- ще то з тих старосвiтських людей,
що шведчину й усякi невпокоi козацькi сво©ми очима бачили. Тодi, дiточки,
на Вкра©нi велось не по-нашому. Що страшно, то страшно було слухати, а
серце линуло голубом у ту старовину невпокiйну. Козаки були козаками,
дiтоньки - одно слово: скрiзь пахло волею; земля була розкiшна; риби в
водi, звiря в гаях - аби охота ловити; i трави були буйнiйшi; зда ться, й
сонце сiяло краще на святому небовi,- далебi, дiтки! Тим-то й
бабуся-покiйничка було каже: "Не ста , не ста , моя дитино, таких дiвчат i
козакiв на Вкра©нi, як за мого були дiвування".

II

Найчастiйш було спомина про Марусю Ковбанiвну, що тако© краси, каже, i
свiт настав - не бувало. Я, каже, була ще пiдлiтком, то менi ©© коло
церкви показували здалеку. До не© й приступити, каже, було страшно; така
велична. Кунтуш на ©й - самi златоглави, коралi на ©й - усi в дукачах.
Давнього була роду козацького Маруся Ковбанiвна,- то нiхто не вбереться
краще ©© мiж люде. I козаки-молодики ©© жахались, не то що. Очима поводить
- наче душу з тебе вийма : все б ©й розказав, не пота©в би й грiха перед
нею. Владична, справдi, каже, владична була краса в Ковбанiвни.
Батько ©© Ковбаня отаманував у Сiчi i все море сплавав, поринаючи на
дно за дорогими тими дукатами й коралями,так-то люде було славлять. А то
ще було кажуть, що вiн по той бiк Днiпра у Польщi якимись козаками
орудував та й у нашу сторону якось прибився. Неприступний був чоловiк
старий Ковбаня,- i жiнка од його не довiдалась, хто вiн i що вiн, i
звiдкiля вiн, i як вiн.

III

Така ж i дочка в його викохалась. Старий спочив уже на цвинтарi,
молодою дiвчиною покинув свою Марусю. Молоде ж було, а горде й потайне,
крий боже! Було й на улицю мiж дiвчат не вийде, тiльки хiба коло криницi,
як зустрiне котору, трошки посто©ть, словом ласкавим перекинеться. I в
будень було дукачi носить; стане против сонця - королiвна, та й годi! Вже
й дiвчата було кажуть, що в не© й вода з вiдер наче срiбло лл ться. А
козаки ж тодi були не наших парубкiв - войовники, хоробрi молодцi, а
боялись до не© залицятись.
Така була та Маруся Ковбанiвна. Скине оком - наче до тебе заговорить, а
заговорить - наче загра . Який би то i козак був, щоб до не© з жартами, з
прикладками! Такого не було й на всiй Гетьманщинi, здавалось.
Отак було розказу менi бабуся. Як ось, каже, пiшла чутка помiж
дiвчатами, що любиться Маруся з Прохором Осауленком, та й любиться певне;
i в вишневiм садку ©х бачили проти мiсяця, i старосвiтську скиндячку
Марусину пiзнали в Прохора в ковнiрi. Любиться. А Прохор Осауленко був
козак не з величних; щира душа, себе на смiх не подасть, та й годi. Були
козаки на селi против його - що волохатi туркоти против голуба. Отже
порай, укажи дiвоцькому серцю! Покохала Маруся Прохора - i мов та хмелина
коло його в' ться. Що горда, то й горда, а вiн спогляне - i очицi
спустить; всi вже помiтили, i ото вже хвалились: "Будемо ж добре та й
добре гуляти на весiллi! Нехай господь пару , коли собi прийшлись до
пари!"

IV

А багатирка була Марусина мати з Дiда-прадiда: у не© в свiтлицi пiд
столом були закопанi ще якiсь пилявськi грошi, то сподiвались гульнi на
всю Гетьманщину. Прохор був собi так, небагатий козак: його панотець на
осаульствi батькiвщину надполовинив, щоб то од значного товариства не
одрiзнятись; так, отже, його Прохорковi пара випадала якраз до поправи. Чи
дивувався ж хто, чи нi, як та гординя, Маруся Ковбанiвна, хлопця собi
принадила,- а може, хто й завидував Осауленковi, як то вiн доступивсь до
тако© кралi, аж тут по селу гряхнула iнша чутка помiж молодiжжю: Прохор
Осауденко до вбого© сироти Оринки Лободiвни горнеться. Чи вона його як
уразила в серце, та гордiвниця, чи вiн роздумавсь, а вже проводить з юлицi
Оринку до само© хати, i вона на його квiтками з города середу дня кида .

V

Що ж наша Ковбанiвна?.. То була мовчазлива, а то ще гiрша стала; мов
малювання яке пишне, сидить було на лавi в матерi. У недiлю було зайдемо
до старо© Ковбанихи на отченаш, то й Маруся, вернувшись iз церкви, увiйде
в свiтлицю та, не скидавши блават сво©х i золотого дiвоцького кораблика,
так i сяде коло вiконця. Сонечко вдарить по тих дукачах препишних, по тому
брузументi сутозолотому... ся Маруся - квiтка квiткою! Ще задума ться
трохи; брiвоньки тi якось нiби насупить,- аж чогось сум бере, на не©
дивлячись: важке щось на думцi в не©, а краса ©© грiзна якась
iзробилась...
А до не© - проч ували ми глухо - залицявсь, через свого осаульця,
сотник, старий Байдак. Удiвець був i бездiтний, а грошей сила, то нехай
би, каже, кому-небудь пiсля мене досталось. Одказала Маруся: "Хiба я зроду
грошей не бачила?"
Не зважився пан сотник i старости присилати, щоб не скепкувала вродлива
Ковбанiвна. Коли ж чу мо - по селу туркiт, туркiт. Сам сотник ридваном
курить до вдовино© хати. З ким родичi поважнi у ридванi. Козацтва купа
комонником - пишно й гучно завiтав пан сотник до Ковбанихи.

VI

Тут же ми, каже бабуся, диву мось тому по©зду, а тут дiвчата як гукнуть
по селу:

Iшли дружечки у три рядочки,
Ориночка та й попереду!..

Дiвич-вечiр збира вже Орина Лободiвна: хустки подавала За Прохора
Осауленка. Так от що воно сть - той сотницький по©зд: се ж наша краля
хоче весiлля весiллям заломити, мiсяця сонцем загасити!.. Так i сть!
Маруся, мов зоря красна, то в одну, то в другу хату до свого роду, до
близьких сусiд i приятелiв - на дiвич-вечiр дружок збирати. Вся в золотi,
в шовках. Там одна плахта - павине перо - пар двох волiв чумацьких стояла,
а коралям i цiни нема. А сукня ж то з золотими усами!.. Вже справдi так
було як спiвають:

Iшла дiвчина через бiр,
А на ©й сукня в вiсiм пiл.
Як стала сукня сiяти,
Стала дiброва палати...

Народ так i поринув до Ковбанишино© хати. А в Ковбанихи - всi знали - в
льоху сто©ть двi бочки старо© оковито©, що ще Ковбаня спустив у льох про
весiлля любо© донi, та двi бочки меду, що зовуть п'яне чоло, або
спотикач,- такого, що од одного кубка спотикатимешся. Оце ж уже козацтво
познiмало з себе пояси i на поясах тi всi бочки витягують i ставлять на
зеленому морiжку, поклавши пiд бочки колодязну цямрину, щоб краще було
точити. Чутка така пiшла (як тi люде зараз i довiдались!), що стара
Ковбаниха покине будиночок i дворище сво , до сотника з дочкою i з усею
худобою в хутiр його Пiжмурки перебереться, то всi трунки на весiллi
добрим людям вичасту . А се, бачте, воля така Марусина була, щоб i мати не
жила в нелюбому ©й селi.

VII

Що ж то за весiлля ско©лось, то й сказати не можна! Уся сотня гуляла
три днi i три ночi; самих порохiв двi мiрки вистреляли. Гармати до
вдовино© хати попривозили. Родичi молодо© з гармат у воротях стрiляли, а
козацтво знов з гарматами та з самопалами молодо© добувало. Сотник верхи,
сивий як голуб, у золотому жупанi, в собольовiй шапцi з оксамитним зеленим
верхом, а кiнь пiд ним сiрий, як рябець, кiнь турецький,- такий кiнь, що й
старий на йому молодим зда ться. Так через гармату й перескочив.
А як до вiнця ©хали, то - господе мiй! - вiсьмерик волiв З Пiжмурок
пригнали, таких, що кожна пара незчисленнi грошi кошту . Сотник у чумацтвi
кохався. Та ще привезли якогось нiмецького воза, довжелезного, що й у
дворi не змiститься, та того воза самими киндяками й вислали, аж по
люшнях, по колесах телiпа ться, на вiйя киндяк ляга , а волам роги, як те
вiльце, червоними та блакитними широченними стрiчками ввили, вiнки з
дубового листу та з золотих гвоздикiв на ши© волам повiшали. То були пишнi
воли, що вола аж до Землi звисають, а то - наче ввi снi тобi ввиджу ться.
Князь iз молодою княгинею сидять високо на тому возi, а навкруги свахи,
дружки, свiтилка з мечем i музики; козацтво верхи, i спереду i ззаду.
Простягся по©зд до само© церкви.

VIII

I то ж то в церквi було всiм диво, що двi парi разом будуть вiнчатися:
Маруся Ковбанiвна з сотником Байдаком, а Орина Лободiвна з Осауленком
Прохором. Справдi, каже бабуся, як сонце погасить мiсяця на небi, так
Маруся погасила i красою, i пихою багатою нелюбу ©й пару. Хто бачив ©© в
церквi-не всяке протовпилось, i я, каже бабуся, тiльки коло церкви стояла
та на тi воли дивилась, та дивом дивувала, що зроду таких волiв з такими
пишними рогами не бачила... Так хто бачив, кажу, Марусю в церквi,
вжахалися з ©© краси дивно©. Бiла якась вона зробилась, тiльки трошки
краски по щоках розливалось та губоньки алiли; та ще лучча, ще краща, нiж
було як з Осауленком любиться. Очi сiяють як Зорi,- справдi, кажуть, як
зорi тi очi сiяли. Згорда позирала на Осауленка i на його Орину, сироту
вбогу. Та, як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась. I Осауленковi
було якось нiяково. Бог його вже зна , що в його на душi було тодi, а
послi об'явилося... Нехай господь од такого боронить всякого чоловiка
хрещеного... Бодай би лучче такого й не чувати!

IX

Одгуляли весiлля, випроводили молодих у Пiжмурки. Приданки бiснувались
iще э тиждень, пере©жджаючи то до вдови Ковбанихи, то до сотника Байдака.
Меди й наливки лились у його рiчкою. Далi все затихло. Ковбаниха вибралась
до зятя. Ще, може, минула недiля чи й друга, а там i виявилось лихо, що
пiд те веселе бенкетування наклюнулось. Тяжке, дiтки мо©, лихо бува з
того, як яка людина вродиться горда та пишна! Нема чоловiковi щастя, в
кого жiнка буде гординя; нема й жiнцi добра, коли в чоловiка невгамоване
горде серце. Осауленковi, як вiн ще залицявсь до Марусi чи любився З нею,
просто сказати,- здалось, що вона, та Маруся, краса мальована, багатирка
пишна, що вона ним горду , що вона З милостi нiби тiльки до його свою
вквiтчану, золотом повиту голову схиля . Бог ©х зна , яке там слово мiж
ними бовкнуло, тiльки вiн засумував тяжко, трохи, кажуть, сам собi смертi
не заподiяв, а далi - постривай же - взяв та й прихиливсь до вбого©
сироти, до Орини безталанно©! А та собi - постривай же! - та й переказала
сотниковi: при©зди за рушником. "Бодай вас, мо© безталанночки! - каже було
бабуся.- Хоч би ви матiркам сво©м одкрилися, хоч би одну людину ви коло
себе з щирим серцем та з добрим розумом мали!.. Самi себе занапастили,
мовчки собi по ямi викопали!.." Ось слухайте, що сталось.

Х

Ранком восени, тiльки що сонечко почало по красному рiдкому листячку
сiяти, дивляться люде: по селу йде наша панi сотничка, та в чому ж вона
убрана? Сукнi на ©й сукнями, а коса розплетена по вiтру ма i на головi
вiнок iз сухих василькiв та чорнобривцiв, що за сволоками по свiтлицях
затикають. От з того хатнього зiлля вона, бiдолашна, вiнок собi сплела i
бiжить, як та рибонька в' ться, до Осауленково© хати. Осауленко наче ждав
©©,- вийшов назустрiч. Побачив - i заридав як мала дитина. Люде обступили
безталаночку божевiльну, а вона просить х на весiлля, кланя ться... Що ж
то були за жалощi! Краса ©© не змiнилась, личко горить, очицi сяють, та
страшно було на не© дивитись.
Вийшла й нещаслива Орина з хати, нiчого й не каже, i чоловiка свого не
впиня , а той аж у сиру землю б' ться. Коли ж тут пан сотник iде...
Похилився,- вже не той, що на весiллi був... зрозумiв, якого собi щастя
доскочив. Ласкавим, тихим словом почав свою молоду жiнку благати, щоб
додому вернулась. Вона наче й опам'яталась; схилила голову на бiлi руки,
личко в долонi втопила,- повiз вiн ©© додому.

XI

Засумував же тяжко наш Осауленко пiсля сього, занудив свiтом
несказанно. З лиця спав, аж почорнiв од велико© туги, i все в пасiцi з
Дiдом пасiчником сидить. Воно то й треба було його помочi, щоб на зиму
бджоли установити, так коли ж вiн i додому не навiда ться, там i ночу у
куренi, i все - розказував опiсля дiд,- все мовчки плаче, а вночi встане i
навкруги пасiки, мов неприкаяний, блука . Не довго ж се й проволоклось.
Казали добрi люде: "Бережiть ви сього чоловiка!" Та як його вберегти? То
не дитина. Вiн i дiло робить; i нiкому важкого слова не скаже, i богу
молиться, тiльки знай мовчить та суму , та чахне, мов свiчка тане.

XII

На самого Наума,- каже бабуся,- що дiтей люде до дяка оддають, iдуть
нашi селяне через греблю до церкви, аж дивляться: на стрижнi Осауленкова
шапка плавле. А в його була запорозька кабардинка з кабарди,- йому в Сiчi
подарована, як горiлку возив у Сiч. Дивуються люде й жахаються: щось воно
не добре вiщу . Коли ж дiвчата: "Гляньте, гляньте, вiнок з сухих василькiв
та чорнобривцiв!" Справдi, де взявся, виплив iз-за осоки такий само вiнок,
як був на молодiй сотничцi. Почало бистриною шапку крутити, а тут вiтрець
повiяв... I сплилась шапка докупи з вiночком, i попливли по стрижню в
парi.
"Е, та се ж воно щось тут негарне,- сказали старi люде. - А шукайте
човна, давайте невода!" Закинули невiд.- Так i сть! Витягли ©х у парi.
Обнявшись, вони в водi лежали... Що то страху було на них дивитись, що то
жалощiв! Прибiг кiньми сотник, i теща з ним при©хала. Ну, вже тут i
розказати не можна,- говорить було бабуся,- якого було плачу та лементу.
Зараз ©х i поховали: здобули в когось готову простору домовину. Над
ставом, помiж вербами й поховали ©х у однiй домовинi. Нехай ©х уже господь
хоч на тiм свiтi не розлуча !



ОРИСЯ

(Iдилiя)

I

Спiвають у пiснi, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду.
Отже, хто бачив дочку покойного сотника Таволги, той би сказав, може, що
вона краща й над ясную зорю в погоду, краща й над повний мiсяць серед
ночi, краща й над саме сонце, що звеселя й рибу в морi, i звiря в
дубровi, i мак у городi.
Може, й грiх таке казати: де таки видано, щоб дiв­ча було краще од
святого сонця й мiсяця? Да вже, мабуть, так нас, грiшних, мати на свiт
породила, що як споглянеш на дiвоцьку вроду, то здасться тобi, що вже нi
на землi, нi на небi нема нiчого кращого.
Гарна, дуже була гарна сотникiвна! Знали ©© по всiй Укра©нi; бо в нас
на Вкра©нi, скоро було в кого виросте дочка хороша, то вже й знають усюди.
Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Вiйтовцi, iде
за сто верст, аби тiлько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що
iам за Орися, що всюди про не© мов у труби трублять! Да не багато з того
ви­ходило користi. Якось не було козацтву приступу до не© з
залицянн м. Чи батько був дуже гордий, чи дочка дуже пишна, того не знаю,
а знаю, що було вернеться iнший крутиус iз Вiйтовець да й ходить, мов
непри­каяний. Спита його про Орисю товариш...
- Шкода,каже,- брате, нашого повабу й залицяння! Не для нас зацвiла ся
квiтка! Може, хто й застромить ©© собi за високу шапку, тiлько той буде не
з нашого десятка.
А товариш похита мовчки головою да й подума :
"Отже, занапастила козака!"

II

А Орися була вже не дитина, вирiвнялась i викоха­лась, як бiла
тополя в левадi. Подивиться було на ©© старий сотник, подивиться на ©©
пишний зрiст i хорошу вроду, пораду ться батькiвським серцем, що дождав на
старiсть собi тако© дочки, а часом i посуму : "Доспiла си, моя ясочко, як
повний колос на нивi! Да чи зна­тиме женчик, яку благодать бере собi
од господа мило­сердного? сть багато людей, i статечних, i значних,
що залицяються на тебе, да не хотiлось би менi од­давать тебе в руки
сивому дiдовi: зв'ялить тебе, рев­нуючи, як вiтер билину в полi. Ой,
не хотiлось би оддавать тебе й за молодого шибайголову, що не по­живе
довго без степу да коня, поляже в полi буйною головою, а тебе зоставить
горювать з дiтоньками!"
Так собi думаючи да гадаючи, старий Таволга часом тяжко, тяжко засуму ,
аж сльоза покотиться йому з ока.
А Орися росла собi, як та квiтка в городi. Повна да хороша на виду,
маяла то сям, то там по господi в старого сотника, походжала, як по меду
бджiлка, i всю господу зве'селяла.

III

Приснився раз Орисi предивний сон. Здалось, прийшла до не© з того свiту
покойна панiматка, стала над нею в головах да й каже:
- Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобi дiвувати: щодень благаю господа
милосердного, щоб послав тобi вiрну дружину.
Встала Орися нi смутна, нi весела, iде до панотця в свiтлицю,
зачервонiлась, як та квiточка, да й каже:
- Паноченьку! Позолили мо© дiвчата платте. Нехай запряжуть нам коней;
по©демо ми до Трубайла, пiд Турову Кручу: там вода чиста, як скло, рине по
камiнням.
А панотець рече:
- Чого ж тобi, Орисю, так далеко ©здити?
- Хiба ж то вже, паноченьку, й далеко?.. На пiвгодини ходи; да туди ж
усе ©хати лугом да левадами, що й незчу шся, як вода заблищить i зашумить
пiд горою. А панотець:
- О, я вже знаю, що аби чого забажала, то вмi ш випросить. Поклич же
менi старого Гриву!
Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його
перед панотця.
А той Грива був старий, дiдизний чоловiк. Знав вiн пана сотника ще
змалечку; випестив його на руках, вивчив i на конi ©здить. Потiм виходив з
сотником у походах ледвi не всю Польщу, був з ним i в Криму, був i на
Чорному морi, да вже на старiсть не схотiв би й панства, аби тiлько при
йому дожити вiку. Старий уже був дуже дiдуган той Грива; брови на очi йому
понасовувались, i борода сива, до пояса.
Увiйшов у свiтлицю, вклонився пану сотнику да й каже:
- Добридень, добродiю! А сотник йому:
- Здоров, добродiю! - бо вони один одного звикли добродiями величати.
- Запряжи,каже,- добродiю, пару коней, вiзьми хоч той вiз, що було
сухарi в походi воаим, да повези наших прачок до Трубайла.
А той йому:
- Добре, добродiю, запряжемо. Чому не запрягти? I ото зараз iде, бере
двох хлопцiв, викочу з-пiд повiтки вiз, довгий i широкий, добре йому
знакомий, що не раз у лихiй годинi, засiвши за його, одбивансь од ляхiв
або од татарви, не раз прийняв через його й нужди не мало, часом як
трапиться було утiкать iз ним по корчах, по болотах, по багнах, щоб
вихопиться мановцем iз залоги. Викочу старий Грива той вiз тепер на iншую
потребу; запряга пару коней, що вже лiта погасили давно в них той огонь,
що кипить у серцi, паше з очей i з нiздер, i кида коня сюди й туди, на
страх жiнкам i дiтям, а доброму козаковi на втiху. Смирнi© тепер тi© два
бiлi© коники ходили пiд рукою сивого Гриви, що_ вже давно одвик од
козацького серця.
Отже, дiвчата Орисинi несуть сорочки, шитi© рушники, настiлники i всяке
добро; наклали повен вiз, i самi посiдали: усi в с-iьожках да в квiтках,-
Орися помiж ними,- i як мак у городi всi квiтки закраша , так вона сидiла
помiж сво©ми дiвчатами. Сивий Грива сiв спереду; хлоп'ята кинулись
одчиняти ворота. Виглянув у вiкно пан сотник:
- Не барися ж там, Орисю! А вона:
- Нi, паноченьку!
Ляснув погонич пугою; конi заржали, почувши лугову пашу; потюпали i
зникли з очей i з возом, i з погоничем, i з дiвчатами.

IV

От уже й луг перед ними. I сюди зелено, i туди зелено. Було-бо се саме
навеснi, як ще трава, свiжа да молода, тiлько що вкрив землю. Скiлько
вгорi синього неба, стiлько внизу зеленого лугу. I так, як ясна зоря вночi
покотиться, палаючи, по небу, так тая Орися про©жджала широким лугом з
сво©ми дiвчатами.
Аж ось - шумить, реве Трубайло за левадами. Як розступиться дерево, а
сонце як заблищить саме в тiм мiсцi, де вода рине через камiння, то ти б
сказав, що то не вода, а саме чисте скло, самий дорогий кришталь рине з
гори i б' ться на дрiбнi© склянки об камiння.
Над рiчкою Трубайлом сто©ть висока круча. Вся обросла кучерявим в'язом,
а корiння повисло над самою рiчкою. Дикий хмiль почiплявсь за те корiння i
колишеться кудлатими жмутками. А внизу вода рине да рине! Оце ж тая й
Турова Круча.
Дивляться на не© дiвчата да й питаються в старого Гриви, чого вона
прозвалась Туровою.
- Нащо вам знать? - каже Грива.
- Аже ж ти нащось зна ш? Так i нам скажи!
- Ой мо© голуб'ята! Сказав би вам, да тiлько бiльш не по©дете сюди на
рiчку.
- Що ж там таке? Скажи-бо таки нам, дiдусю! Як узяли просить, не
видержав старий, сiв на каменi над рiчкою да й почав глаголати:
- Колись-то давно, iще до татарського лихолiття, правив Переяславом
якийсь князь. Да й був собi той князь стрiлець такий, що аби зуздрiв на
око, то вже й його; i кохавсь вiн у польованнi. Отож раз по©хав той князь
на польованнб да й одбивсь у пущi од сво © челядi. Iде да iде пущею, коли
ж дивиться, аж на лощинi пасеться стадо турiв.
- А що ж то, дiдусю, за тури? - спиталася Орися.
- То, моя кришко, були дикi бики з золотими рогами; тепер уже ©х нiгде
не зуздриш. Бачить князь тих турiв; тiлько не диву ться на ©х золотi©
роги, а диву ться, що при них сто©ть дiвчина така, що усю пущу красою