Страница:
С т е ц ь к о. Ну! Кажи ж ти менi: як ми оженимось, то що будемо
робити? Га? кажи, кажи.
У л я н а. Ти зна ш, а я не знаю.
С т е ц ь к о. Пожалуй, я знаю, а ти чи зна ш?
У л я н а. Та не знаю. Ну тебе зовсiм.
С т е ц ь к о (смеясь). Еге! так я тобi усе розкажу: нiгде правди дiти.
Мене батько навчив. Чи сказати? (Более смеется). Напечемо коржiв, зомнемо
маку, та намiша мо з медом, та й посiда мо, та й ©стимемо. I не мудро,
скажеш? (Увидя у нее шелковый платок). А що то в тебе? Хустка? Чи не менi
то?
У л я н а. Кому ж, як не тобi, мiй вороне чорнесенький! (Тихо). Тво©й
пицi вона i пристала.
С т е ц ь к о. А ке сюди, я примiряю.
У л я н а. Та нехай же увечерi, сама тобi почеплю (тихо), що i у дверi
не потовпишся.
С т е ц ь к о. Що то, мабуть, гарно з хусткою? Чи зна ш що? Я ще зроду
не женився. То-то, десь, гарно жонатому; що усi ж то, усi, куди оком
закинеш, усi женються. Будеш же менi головоньку мити i голубити?
У л я н а. Змию, змию (тихо), що тебе i чорт не пiзна. Цур вже йому!
прожену його вiдсiля та й втечу додому. (Ему). А приголублю ось так: ось
ходи сюди. (Протягивает к нему руки, а он, разнежась и охорашиваясь, хочет
подойти к ней).
О л е к с i й (с сердцем становится между ними). Здорова, Уляно! Нехай
тобi бог помага!
У л я н а (обрадовавшись, бросается к нему). А, мiй Олексi чку! Де ти
узявся? Я тебе цiлий ранок бажала.
О л е к с i й (сердито и отворачиваясь от нее). Дурний, що i прийшов,
не чув би об сво©м нещастi.
У л я н а (испугавшись). Ох, менi лихо! А що там за нещастя?
О л е к с i й. Тобi лихо? Не знаю кому! Ох-ох-ох! От правда на свiтi!
Здоров, Степане! Поздоровляю тебе засватавшись!
С т е ц ь к о (важно). Спасибi.
О л е к с i й. Так оце увечерi до Уляни i за рушниками пришлеш?
С т е ц ь к о. Пришлемо.
О л е к с i й. Боже ж вам помагай! (Медленно идет).
С т е ц ь к о. Спасибi.
О л е к с i й (все уходя, горестно). Прощай, Уляно!
С т е ц ь к о. Iди здоров!
У л я н а (в сторону). О батечки! що менi робити? Вiн нiчого не зна, та
й сердиться i утiка, коли менi свiт не милий. Як би його зупинити?
(Громко). Олексiю!
О л е к с i й (в сторону). Схаменулась! Нехай покортить! (Будто не
слышит и все идет).
У л я н а. Олексiю-бо!
О л е к с i й (останавливаясь). А чого там?
У л я н а. Чого-бо ти сердишся?
О л е к с i й (возвращаясь к ней). Чи се ж таки правда, що ти iдеш за
його?
У л я н а. Так що ж, що правда?
О л е к с i й (поет).
Чи се ж тая криниченька, що голуб купався?
Чи се ж тая дiвчинонька, що я женихався?
Женихався, не смiявся, хотiв ©© взяти,
Уродила товариша, нечистая мати!
Чи ждав же я бiдиноньки тако© на себе,
Щоб почути в дiвчиноньки, що не йде за мене,
Не за мене, за другого йде моя дiвчина!
Що робити? Тiльки iти свiт за очима!
Уляно, Уляно! як же менi не сердитись? Як менi стояти i слухати, що ти,
забувши, як десять разiв божилася, ген там, на Холоднiй горi, у лiску, як
з тобою за горiхами ходили, що нi за кого не пiдеш, опрiч мене, а тут при
менi кажеш, щоб присилав за рушниками... Грiх тобi, Уляно! Занапастила ти
мене! Я ж кажу: коли се правда, що ти iдеш за Стецька, що у посмiх на
увесь город за навiженного, за дурня...
С т е ц ь к о (зевавший по сторонам, наконец вслушался в последние
слова). Брешеш, брешеш, брешеш! Оце вже, голубчику, брешеш! Тривай лишень:
я ще не зовсiм дурний, а батько каже, коли ще й вiн не бреше, що в мене не
усi дома. Та дарма: хоч би i дурний, так хiба не можу женитися? Тут не
розуму треба; я вже знаю.
О л е к с i й. Так що ж у тiм, що оженишся, та як не вмiтимеш жiнку
содержать? Треба ©© годувати. Нiяко© худоби не стане, коли не будеш сам
робити! А вмi ш ти що робити?
С т е ц ь к о. Робити, пожалуй, вмiю, так талану щось нема. Раз батько
таки протурив мене на тiк. Дарма, я i пiшов, узяв цiп i молотю з дядьком
Панасом, а вiн ще, братику, лисiший, чим мiй батько. Я чи вдарив раз по
сноповi, чи нi, а його як учищу, замiсть снопа та по лисинi, а вiн як
гепне об землю, так сторчака i дав! (Смеется). А я собi: ких, ких, ких!
кишки порвав регочачись. Годi пiсля того часу молотити! Батько сказав:
нема талану, лучче чумакувати та у дорогу ходити.
О л е к с i й. Ходив же ти у дорогу?
С т е ц ь к о. Ходив.
О л е к с i й. А куди?
С т е ц ь к о. З хурою, до моря.
О л е к с i й. До якого мiсця?
С т е ц ь к о. Аж до Основи.
О л е к с i й (смеется). Крий боже, як далеко! Аж двi верстви!
У л я н а. О, щоб тебе, Стецю! i мене розсмiшив.
О л е к с i й. За чим же ти ув Основу з хурою ходив? Чи не в бiр по
шишки?
С т е ц ь к о. По шишки! Тю-тю! ще й смi ться. Кажуть тобi, пiшла хура
до моря, за рибою. От i менi батько дав пару волiв: нехай, каже, хлоп'я
привча ться. От ми iдемо, iдемо, усе iдемо, усе iдемо... аж гульк! прийшли
ув Основу. Там чорт надай дядькiв, Диканi, коли зна ш; та й закликали мене
обiдати. От я й сiв та й обiдаю, усе обiдаю... та й забув про хуру, а
вона, брат, як учистила, та аж до Пилипового села, а я усе обiдаю, усе
обiдаю... та як пообiдав, та й потяг у солому, таки до дядькiв на тiк, та
як дав хропака, так аж геть-геть до вечора. Ну, зна ш, батько побiг
провiдати хури, та й нагнав, та й пита ться: а де Стецько? А Стецька
катма! (Смеется). Хропе, сердега, у соломi, мов пан на подушках. Аж гульк
батько у солому, як потягне мене рубанцем! Аж я спросоння як злякаюсь, як
побiжу та через городи! А батько як гукне: хлопцi, сюди! Тут, брат, неначе
з псюрнi хорти до дертi, так хлопцi повибiгали, та мене ловити, та й
пiймали, узяли менi руки скрутили, та зв'язали гарненько, та у город, та
до волосного правленiя, та у колоду, а уранцi i у привод...
О л е к с i й. Так тебе i у привод водили? Я сього i не чув.
С т е ц ь к о. Водили, голубчику! Сказано, слухай батька, та не втiкай.
О л е к с i й. Що ж тобi було у приводi?
С т е ц ь к о. Потилицю виголили та й пустили. Не що!
О л е к с i й. Через що тебе не прийняли у салдати?
С т е ц ь к о. Та так, бiда сталася: не зумiв пальцiв перелiчити.
(Перебирает пальцы). Та й до бiса ж ©х на руках: Станеш ©х лiчити, та так
один одного i попережа. Ось бач! (Перебирая пальцы, задумался). На якого
гаспида так багацько пальцiв? Еге? А я знаю. Ось, бач, Уляно! Як би ти з
одним пальцем та зложила собi дулю? Еге! Не можна-бо, хоч як, та не можна.
О д а р к а (из-за ворот кричит). Уляно, Уляно! А iди обiдати!
У л я н а. Зараз, мамо, прийду.
О д а р к а. Коли Стецько тут, клич i його.
С т е ц ь к о. Ось-осьдечки я. Обiдати? Зараз. Що то вже я люблю
обiдати! Я б i вдень i вночi усе б обiдав.(Уходит во двор).
О л е к с i й. Що, Уляно, чула? От за якого дурня iдеш!
У л я н а. Чи я ж сама за нього iду, чи що?
О л е к с i й. А як же? коли i за рушниками велiла присилати? Я сам
чув. Прощай, Уляно! Бог з тобою! Тiльки мене i бачила. Сам собi смерть
заподiю.
У л я н а (бросаясь к нему). Олексi чку, мiй голубчику! I я без тебе не
хочу на бiлiм свiтi жити! Не вмирай без мене, озьми i мене з собою! Не
покинь мене сиротинкою!
О л е к с i й (стоит, не обнимая ее). Так се правда? Де ж твоя божба,
Уляно? Тяжко мо му серцю, коли вже й ти не держиш правди i мiня ш того,
хто тебе любив, вiд щирого серця... дуже, дуже любив... i мiня ш на кого?
Не бо©шся ж ти бога, га?
У л я н а (все обнимая его). Бога я боюсь, люблю тебе, мiй лебедику,
мiй сизий голубоньку; ча вiд часу бiльш люблю, чим уперш на вулицi
зiйшлися. Не покинула б я тебе нiзащо на свiтi; що ж будеш робити? Не моя
воленька: мати силу !
О л е к с i й. Ти ж ©й казала, що мене любиш?
У л я н а. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли
не за тебе, то й нi за кого не пiду; так i говорити не да . Та вже ж: на
усе пiду, а за Стецьком не буду. Приголуб же мене у останнiй разочок!
(Обнимаются).
ДУЭТ
У л я н а.
Горе, лихо i бiда!
Не дають за тебе!
Олексiю, серце мо ,
Не покинь ти мене!
О л е к с i й.
Не вбивайсь, моя Уляно!
Буду вiчно я любити,
Бо нiяк менi не можна
Без тебе на свiтi жити!
У л я н а.
Я боюся
зоставатись;
Вже i мати скоро вийде.
О л е к с i й.
Тяжко, важко розставатись!
Що ж? Нехай же хоч i прийде.
В ноги ©й оттут впаду.
Слiзоньками обiллю.
У л я н а.
Станьмо ми ©© молити,
Станьмо жалiбно просити:
(вместе)
Не розлучай нас, мамо рiдна!
Ой, дай пожити ще нам, бiдним!
Не пий, не пий ти нашой кровi,
Не розривай мiж нас любовi!
У л я н а. Умру без тебе, Олексiю!
О л е к с i й. Собi я смерть заподiю!
(вместе)
Горе, лихо i бiда!
Не дають за мене!
Ой Улясю, серце мо ,
Не забудь ти мене!
У л я н а.
Горе, лихо i бiда!
Не дають за тебе!
Олексiю, серце мо ,
Не покинь ти мене!
(Обнимаются).
С т е ц ь к о (выходя из-за ворот). Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ
по©ли, i яловичину покришили, а вона i не iде. (Увидев, что любовники
обнимаются). Бач, з ким тут, вона! Мати не збрехала, казала, що вона,
мабуть, з Олексi м розмовля; а вона добре розмовля, що жениха ться! Iди ж,
iди. Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени ©© у потилицю!
У л я н а. Та iду, зараз iду. - Олексi чку! не втiкай вiдсiля; я швидко
вийду. За слiзоньками i не ©стиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня
наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор).
С т е ц ь к о. Вийдеш, вийдеш, коли-то ще пущу. (Подходит к Олексию). А
ти чого тут, пробишака?
О л е к с i й. Чого? Я до Уляни приходив.
С т е ц ь к о. До Уляни? А зась не зна ш? До Уляни!
О л е к с i й. Що? ще i сей став на мене гримати!
С т е ц ь к о. А то ж i не гримати? Одарка казала: прожени його.
О л е к с i й. Ти мене проженеш? О, вражий сину? Через тебе така
напасть! (Бросается к нему. Стецько, испуганный, бежит; Олексий, поймав
его, схватывает за грудь и трясет). Задушу, анахтемську вiру! О, якби не
боявсь грiха, тут би i амiнь мо му супостатовi! (Отталкивает его от себя).
Згинь з очей, католиче!
(Стецько до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу
и во все время стонет и дрожит).
О л е к с i й (успокоившись). Дурний i я, що з дурнем зв'язався. Що,
менi робити? Де ськати помочi? Тяжко мо му серцю! Сам би на себе руки
пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит).
С т е ц ь к о (осматривается во все стороны и, не видя Олексия, бегает
и кричит). Пробi, ратуйте, ратуйте! Хто в бога вiру , ратуйте! Ой,
ратуйте!..
ЯВЛЕНИЕ ШЕСТОЕ
Стецько и Прокiп с Одаркою выбегают.
О д а р к а (бросаясь к Стецьку). Що, що тут таке? Чого ти кричищ?
П р о к i п. Чи не об'©здчики кого з горiлкою злапали?
ТЕРЦЕТ
С т е ц ь к о.
Харцизяка мене бив!
А я й кашi ще не ©в...
О д а р к а.
Ось внесу тобi я кашi...
(Уходит).
Стецько (плачет).
Ги, ги, ги, ги, ги!
Кашi хочу, кашi, кашi!
П р о к i п.
Ой, ходiм ми за лiсок,
Там новенький шинок,
Купимо горiлки глек...
С т е ц ь к о.
Цур тобi iз нею, пек!
Кашi хочу, кашi, кашi!
О д а р к а (приносит ему большой кусок каши).
Одже й кашi на шматок.
ж же, сину, та не плач.
С т е ц ь к о.
Его! Ось побач:
Я хоч i зовсiм
Оцю грудку з'©м,
А плакати ще буду.
Ще-бо м'яса я не ©в:
Так сього я не забуду.
О д а р к а.
Ходiм до хати ми, ходiм!
Тобi м'яса я добуду.
С т е ц ь к о.
Та я i м'ясо хоч по©м,
А плакати таки все буду.
П р о к i п.
От лихо, лихо i зовсiм,
Нiгде горiлки не добуду!
(Уводят Стецька с собою).
ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ
Та же улица.
ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ
С к о р и к (выходит с другой стороны дома Прокопа). Што за прiятной
оцей Харков! й, iстинно! i за границею таково не видал! Таки што хозя©н,
то i доброй чалав к. Той тебя просiт аб дать, другой на кунпанiю; та всьо
с потчиванньом та з ласковим словом. Вот усю Туреччину, Францiю i Рассею
прахадiли, а н тут такого приятного города! То-то Харковская Русь
матушка! Та так усi нашаво брата поважають! Нi хрестини, нi свадьба у
знайомих не бува©ть, штоб без меня то абашлось. Правда i то, што уж нiхто
так парядка не дасть, как я. (Нюхает табак из тавлинки и вздыхает).
Павидав-таки свiту я на свайом вiку! I гд -то не пабував? Так куди мужику
протiв нашаво брата справиться-та, хоч у дружках iлi у старостах, алi у
кумах. Все закони знаю, аттаво i усе ка мне. Вот i у вечеру пайдьом
старастаю девку сватать; так акрама таво, што от Шкуратихи рушник шумит,
та i старой Кандзюба на радощах, што засватаю сина йово дурака, чим-небудь
таки паступиться-та. Вот i будет на табак (Смеется). В св тi только живи
умеючи, а то не пропадьош з голоду. (Поет).
Лиш умей за дело взяться,
Можно всюди поживляться;
В поле бий, коли, руби, -
Дома денежки бери.
Подпускай девчатам ляси,
Старим бабам балянтраси;
Сам же в оба лишь смотри
Да з них денежки бери.
В светi много чудаков;
Ох! i не без дураков;
Только iм не говори,
Молча деньги з них бери.
Не один на светi я -
Лекар, купчик i судья
Правдой в светi не живьот -
I, где можно, знай берьот.
ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ
Скорик и Олексий.
О л е к с i й (выходит в задумчивости). Ходив, ходив - а все-таки не
знайшов свого щастя. Був i на кладбищi, позавидував покiйникам: ©м-то нi
печалi, нi воздиханiя, як спiвають дяки. Лежать собi i вже нi об чiм не
думають; а наш братчик терпи! Думай собi та гадай, та нiчого не видума ш.
(Поет).
Горе, лихо, пропадаю!
Де сховатись вiд бiди?
Смерть найти я де, не знаю;
Вiд людей куди втекти?
Ой, хожу я i блукаю,
Як те сонце в крузi!
Куди ©ду - що шукаю?
А все серце в тузi!
Горо крута - розступися,
Лiсу темний - розiйдися,
Рiчко бистра - пiднiмися,
Вся звiряка - iзбiжися...
Погубiть мене мерщiй.
Коли хочеш, щоб пропасти,
То живи серед людей.
Вiд ©х бiд i вiд напастi
Швидче вмреш, чим вiд звiрей!
(Подходя к двору Прокипа). Обiщала ж Уляна пiсля обiда вийти; пiдожду,
коли не збреше. Що ж ©й скажу? Що ж я видумав? Нiчого. Зiйдемось,
посуму мо, поплачемо... та й тiльки; а увечерi гаспидський Стецько буде
хусткою вихвалятися!
С к о р и к (все узнававший его, говорит тихо). Та он же. Алексiй!
(Ему). Паслушай, маладец!
О л е к с i й (оглянувшись, к нему). Га? (Кланяется небрежно).
Здрастуйте, господа служивий! (Без внимания оставляет его и идет к хате).
С к о р и к. Алексiй! Ти меня i не познал?
О л е к с i й (подходя к нему, всматривается). Нi, щось не пiзнаю. А
вiдкiля ви?
С к о р и к. Та вiдтiля, вiдкiля i ви... Та што тут, н где д тись: я
Осип, дядюшка твой.
О л е к с i й (узнав). А! так i . (Обнимаются). Здоровi ж, дядюшка,
були! Давно не бачив вас та й не пiзнав. А що? годiв чотири ?
С к о р и к. Та так-таки што есть. Втямки т бе, как ми з палком iшли на
Туреччину через Харков i я з вашим управителем тут зайшолся; вот тут i
тебя видав.
О л е к с i й Та знаю ж, знаю. Тодi мене привезли вiддавать у ремество.
С к о р и к. Так ти усьо у городе i живьош? Што ж я з табой нiгд не
пастречался? А у каком ремествi?
О л е к с i й Та в ковалях, i вже в роботниках, на заводi куби дела мо.
Сто двадцать рублiв беру у год.
С к о р и к. Честной парень, сполать! Што ж тво© батюшка i мать, сестра
моя, живенькi?
О л е к с i й Батюшка помер, а мати дуже старенька, одначе, слава богу,
ще жива! Брати поженились, а меньшу сестру у двiр узяли за баришнею, а тi
повиходили у наше ж таки село. Я там заговiвши був. Що ж ви до нас не
навiда тесь? Чи ви тепер у отпуску, чи як?
С к о р и к. Iз палявих, був у нехвалитах, а далi чистую палучил.
Хат л, штоб таки навiдатись до сва©х; хоч би сестру павiдать. Десять
гадов, как ©© видав; було замиренi , так у отпуск прихадiл. Ти iщо був
махенький, не помнiш. Тепер хат л, штоб не буть без служби, па©скать себе
м стечка, так што-то не то. Саветовали до аткупщика на заставу, так я,
брат, салдат i чесную душу iм ю; нам туда не рука.
О л е к с i й От вже думаю, походили по свiту, навидались усячини!
С к о р и к (хвастливо). Уж я то не пахадiл? сть лi такая старана, где
б я не пабувал? Були ми i у Францi©, усю Нiмецiю прайшли, у Расс © стояли,
та i у Туреччину завертали-ста! Што то, батюшки, свет великий! Как ви
живьоте сдеся у глушi, так i дума те, што только i света, што над вами?
Нет, брат! Пайди вот, как ми-та, так, господи, сколька, гадов надобно,
штоб увесь ево прайти! вот как ми iсхадили-ста.
О л е к с i й Набачились, мабуте, усякого дива! Що то, якби коди
гуляючи послухати!
С к о р и к. Вот как даждьом ражественських свят, так пайду у ваше село
i тебя азьму з сабой, там уж буду разказовать. Будет чаво паслушать пра
чужи© землi. Усяк, хто нi разказу , усяк брешет, усьо не так; я до вс во
приглядался. Там, брат, усьо не так, как у нас. Прийдьош у Францiю, так
там усьо француз нагало; а у Нiмецi© - другой народ, немец до диного, а
уж нашаво i не спращуй; у Туреччину прийди, так куда нi абернись, усьо
турки, усьо турки; аж сумно! А во всякой землi гаворят не по-нашому. А
как? вот видиш, я тебе i ето разталкую. Вот у нас, примером сказать, хл б:
вот i я, i ти, i усяк знает, щто то хл б, а у них так iначе завьоться. Алi
вот i вода; ну, малая дитина у нас назавьот воду водою, у них - так i не
вм ют так назвать. Умново в них нiчаво не спрашуй, усьо па-сво му i савсем
не так, как у нас.
О л е к с i й Господи милостивий. Яких-то людей на свiтi нема! Де ви,
дядюшка, на хватерi? Я б до вас прийшов колись би послухати.
С к о р и к. Та я так - то у аднаво приятеля паживу, то у другова, та
дечем i прамишляю. Спасiба харковцам, палюбили меня! Де христини, де
сватьба, то уж без Осипа Скорика не абайдьоться, патаму што увесь закон
знаю; какой парядок у каком случа падать, i где како слово приставить, i
где набрехеньку випустить. Та i к тому ж, как стаяли з палком у Ягатинi,
так там старик хазя©н, та i палюбил меня i паказал дешто; так я i знаю алi
кров замовить, алi от гадюки загаварiть, скотину iсправiть, когда ведьма,
до©вши, iспортить, i прочего дечаво знаю. Хадивши как я по Фрацi© i по
Туреччинi, чавото чалав к не навчиться? А ат таво i хлебушка перепадает.
Вот i сей вечер, прахал адин приятель висватать сина; та хоч он i дурачок,
та я знаю, как тут павернуть. Узять греха на душу пабольш брехать, как
абнаковенно при сватань ...
О л е к с i й (нетерпеливо). До кого ж се ви iдете старостою?
С к о р и к. А вот пайдьом до Прокопа Шкурата, вот он тут i живьот; а
д вка, брат, важная!
О л е к с i й Та що се ви зо мною робите?.. Се ви мене, дядюшка, буцiм
живого рiжете!.. Се ви менi смерть заподiва те!
С к о р и к. Што ти гавориш? Нешта д вка тебе приглянулась?
О л е к с i й. Та не то що приглянулася, а ми вже бiльш пiвгоду з нею
любимося, i побожилися, i заприсяглися, щоб нам не розлучатись, а тепер,
як постигла нас лихая годинонька, що ©© силують за Стецька Кандзюбенка,
так нам i свiт не змилився! Поможiть, будате пасковi! Не iдiть сватать за
Стецька, а ходiм зо мною до Шкуратiв та поговорiте об менi. Ви таки свiту
навидались; зна те i хранцюзьке слово, i турецьке; зробiть так, щоб Уляну
за мене вiддали i щоб не дали менi з журби пропасти, та щоб не загубили i
©©! Бачите, яка ходить!
ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ
Те же и Уляна, вышед за ворота и увидев Скорика застыдилась и хочет
воротиться.
О л е к с i й А iди, Улясю; а iди, галочко, сюди! Та не соромся. Се мiй
рiдний дядюшка вернувся з походу. (Приводит ее к Скорику). Ось розкажи
йому, як ти мене любиш.
У л я н а Здiлайте милость, уступiтесь за мене, бiдную, нещасную!
Хотять менi свiт зав'язати, хотять мене силою вiддати за Стецька, за того
дурного...
С к о р и к. Ах, ти, девушка, девушка! Повези тебя у Францiю, так би
там тебя назвали мамзель; а у Туреччинi - марушка, а у Расс © -
девушка-зазнобушка! Я усе ©х язики знаю. Ну, кцк т бя аддать за Стецька,
кагда ти любиш маво племянника!..
У л я н а Ох, батечку! Як ясе ви оце вiдгадали, що я його люблю?
С к о р и к (хвастливо). Ну, да так; не усьо спраста. Ходили таки па
паходам, видали св ту, та дешто i знаем. Ну, такти любиш во?
У л я н а (стыдливо). Менi стидно сказати! Адже ви зна те?
С к о р и к. Ну, Алексiй тебя любiт?
У л я н а (скоро). О! про його скажу: вiн мене любить так, що i сказати
не можна, i каже, що краще мене нема нi меж селянами, нi меж городянами. Я
б i про себе сказала б вам, як я його люблю, так не годиться про се
розказувати. Я тiльки матерi сказала, що люблю його дуже-дуже i що краще
його i у всiм Харковi нема. А вам сього не скажу.
С к о р и к. Што ж матушка? Каково чорта вона ретиру ться-та?
У л я н а Каже, що крепак. Бо©ться, щоб мене у селi не обiждали.
С к о р и к. Крепак? Та што ж за бiда? Вана не хадила по св ту, так
нiчаво i не зна т. А вот как я хадил па паходам, так видал, што i у
Францi©, i у Туреччинi, i у Расс © за памещиками крепакам житьйо доброе.
Вот i Алексi в барин доброй, честная душа! А што меня у салдати атдалi,
так та по нагаворкам прикажчика. Так што ж? Наслужил богу i государю,
пахадил па паходам, навидался св ту i у Францi©, i у Нiм чин , i у Расс ©,
i у Туреччин ; та i стал чалав ком, та i горюшки мне мало-ста.
О л е к с i й Постарайтеся ж i об нас, дядюшка! Киньте Кандзюбенка,
ходiм до Шкуратки, та поговорiть, нехай не губить нас.
У л я н а (поет).
Ой дядечку,
Голубчику,
Змилуйся надо мною!
Не дай менi,
Сиротинi,
У яму iти живою!
Як рибонька без водицi,
Так я, сердешна, б'юся!
За дурного за Кандзюбу
Силу матуся!
З Олексi м розлучають,
Не дають пожити,
Лучче смерть я заподiю,
Коли не любити.
Ой дядечку,
Голубчику,
Не дай менi пропасти!
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Защити вiд напасти!
Озьми сво ружжо страшне
Та стрельни в Уляну.
Ой, чим iти за нелюба,
Лучче лягти в яму.
Озьми свою шаблю гостру,
Зрубай мене разом!
Без милого Олексiя
Вмру одним я часом.
Ой дядечку,
Голубчику,
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Не дай менi пропасти!
С к о р и к. Нет, с во не магу сделать. Я присяжной чалавек, абещал
Павлу Кандзюб iтить за рушниками i довжон сдержать слово. Только вот што:
на сватань© впалавiну буду брехать i разхвалювать дурного Стецька, а так,
з во ннаво артикулу, закину i усьо дело около пальця зверну; а завтра
прийду та й буду атакувать стару Шкуратку; я знаю, у ней уся сила. А когда
што не то, так ми i наговорною водицею попошту м, татчас сдасться i думкою
налево кругом! (Поет).
Уж недаром ми хадiлi,
Скрозь в паходах iзсл дiлi,
Знаю, знаю весь обряд,
Дело всьо зведу да лад.
Бул у н мцов на родинах
I у турков на хрестинах,
У французов бил дружком,
Там хадiл я с рушником.
От гадюки отчитаю,
Стару девку просватаю,
Лихоманку зашепчу
I злодiя проучу.
Все зроблю я, што вам нужно;
Ворожить тепер досужно.
Знаю, знаю весь обряд,
Дело всьо зведу на лад.
О л е к с i й I, вже, до завтрього! Лучче б сьогоднi! Пожалуста,
дядюшка. (Уляне). Адже мати дома?
У л я н а. Нема! пiшла у рiзницi яловичини купувати; буде вечерю варити
на те прокляте сватання. I я ж кажу: лучче б сьогоднi, як паньматка
вернеться, та й поговорили б, або, може, i вiдшептали б ©© вiд Стецька; а
то як рушники подаю, то й побо©ться вiдкидатись, щоб не платити Кандзюбi
безчестя за наругательство.
С к о р и к. Вота, а я ж у вас на што? С воднi нiкак не можу, дал
слово, довжон сполнить, я на то присягу принiмал, щоб стоять i у словi, i
у д лi, а назад не отдаваться. А завтра другое дело, насмотрим i на зорi i
што кому присниться. Может-таки Осип Скорик што-небудь да знает-та. Уж он
лi св та не бачил? не учить во. Разведьот беду i не такую. Потерпiть до
завтрього. Авось!
У л я н а. До завтрього? Може, мене завтра на столi побачите!
О л е к с i й Як тiльки здумаю, що Удяна чiпля хустку оттому
навiженому Стецьковi, то мене так трясця i трусить. (Стецько за кулисами
поет). О! бач, який iде!
С к о р и к. Жалко мн вас, детушки! А по другой команд вот што: не
только свету, што у вакне, я й сам думал, што только го i есть, што у
нас, а как пашол па ус м гасударствам, так, батюшки! какой свет бальшой!
Так i ви, не тужiть. Паiськай другой девки, кагда сяя не наша. Теперича
пайду тавариша у старости ськать; а ти через час м ста дожидай меня на
Лопанском мосту. Я тебе новой пароль скажу. (Уходит).
ЯВЛЕНИЕ ЧЕТВЕРТОЕ
Уляна, Олексий и Стецько поет и грызет орехи.
С т е ц ь к о (поет без музыки).
Iшов Стецько льодом,
Свинка огородом;
Подай минi, моя мила,
Свою бiлу ручку!
Бач, де вона! А я собi сидiв, сидiв, аж спати захотiлося. I що робить,
не знаю; чи iти додому, чи тут старостiв дожидатись? Нiкого i спитатись.
Мати повiялась кудись, а старий усе кликав мене на вольну, далi i захрiп;
там так здорово хропе, що аж хата труситься. А я полiз на полицю, та й
намацав горiхи, та й трощу ©х. Анумо, Уляно, цятатись! А кажи: чи цiт, чи
лишка? От у жменi держу.
У л я н а. Та пiди собi геть! Цiт, - тiльки вiдчепись.
С т е ц ь к о (считает орехи). Так, вiдгадала. Оце один, два ©х, п'ять,
десять, три, усi!
О л е к с i й (ударив его по руке, выбивает орехи), А ти, бачу, i
лiчити не вмi ш? Оттакий козак!
С т е ц ь к о (оглянувшись и тут только увидев его) А ти чого тут,
пробишака? Чого ти з мо ю дiвчиною сто©ш? Чого дивишся на не©, та ще,
може, i говориш з нею? Гляди, щоб я не дав тобi щипки! Геть вiдсiля, кажу,
тобi! (Олексий подходит к нему, а он пятится от него). Цур тобi! Не
заньмай мене, я тобi кажу! А то побачиш, що я тобi зроблю.
О л е к с i й (все подступая к нему). Ану, ну! Що ти менi зробиш?
С т е ц ь к о (отступая). Що зроблю? Ось побач; ось тiльки хоч пальцем
доторкнешся до мене, то як скажений закричу пробi! Ще дужче, чим тотдi.
О л е к с i й Цур дурня, та масла грудка! Чу ш, я тобi кажу: не в'яжись
до людей, то й я тебе не заньматиму.
С т е ц ь к о. А до яких же я людей в'яжусь? А казки, кажи!
О л е к с i й Чого ти в'яжешся до Уляни, йолопе? Вона за тебе не хоче.
С т е ц ь к о (подобрав орехи, продолжает их грызть). Дарма.
О л е к с i й Вона каже: лучче ©й з мосту та у воду.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже, що за тобою буде пропаща.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже: лучче ©й свiт за очима пiти, чим за тебе.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже: цур тобi, пек тобi, осина тобi, дурний,
божевiльний, навiжений, католиче, бузовiре...
С т е ц ь к о. Дарма, дарма, дарма! Хоч ти менi що хоч кажи, а я тобi
усе казатиму: дарма, затим що дарма. Хоч вона i не хоче, хоч вона
плакатиме i вбиватиметься, хоч здохне, то менi дарма, аби б тiльки пiшла
за мене.
О л е к с i й. Що ти будеш з таким дурнем робити! Вiн усе сво товче.
Ну, ще ласкою попрошу тебе: Павлович, Степанку, голубчику! Вiдкинься вiд
Уляни, не за©дай ©й вiку, дай ©й ще на свiтi пожити з ким другим, а не з
тобою! Не бери ©©, я тобi спасибi скажу!
С т е ц ь к о. Так i я ж тобi, братику, ласкою скажу, що я б тебе
послухав, так що ж будеш робити з мо©м батьком? Оженись, каже, дурню, таки
оженись; та вже аж обрид менi з сим оженiнням; так оце тiльки затим я i
женитися хочу.
О л е к с i й. Та шукай собi друго© дiвчини; се вже не твоя i не хоче
за тебе.
С т е ц ь к о. Та де ©х у урагово© матерi знайдеш? Вже я раз ходив з
старостами; ходили по усьому за-Харкову i усю За©кiвку i Москалiвку
робити? Га? кажи, кажи.
У л я н а. Ти зна ш, а я не знаю.
С т е ц ь к о. Пожалуй, я знаю, а ти чи зна ш?
У л я н а. Та не знаю. Ну тебе зовсiм.
С т е ц ь к о (смеясь). Еге! так я тобi усе розкажу: нiгде правди дiти.
Мене батько навчив. Чи сказати? (Более смеется). Напечемо коржiв, зомнемо
маку, та намiша мо з медом, та й посiда мо, та й ©стимемо. I не мудро,
скажеш? (Увидя у нее шелковый платок). А що то в тебе? Хустка? Чи не менi
то?
У л я н а. Кому ж, як не тобi, мiй вороне чорнесенький! (Тихо). Тво©й
пицi вона i пристала.
С т е ц ь к о. А ке сюди, я примiряю.
У л я н а. Та нехай же увечерi, сама тобi почеплю (тихо), що i у дверi
не потовпишся.
С т е ц ь к о. Що то, мабуть, гарно з хусткою? Чи зна ш що? Я ще зроду
не женився. То-то, десь, гарно жонатому; що усi ж то, усi, куди оком
закинеш, усi женються. Будеш же менi головоньку мити i голубити?
У л я н а. Змию, змию (тихо), що тебе i чорт не пiзна. Цур вже йому!
прожену його вiдсiля та й втечу додому. (Ему). А приголублю ось так: ось
ходи сюди. (Протягивает к нему руки, а он, разнежась и охорашиваясь, хочет
подойти к ней).
О л е к с i й (с сердцем становится между ними). Здорова, Уляно! Нехай
тобi бог помага!
У л я н а (обрадовавшись, бросается к нему). А, мiй Олексi чку! Де ти
узявся? Я тебе цiлий ранок бажала.
О л е к с i й (сердито и отворачиваясь от нее). Дурний, що i прийшов,
не чув би об сво©м нещастi.
У л я н а (испугавшись). Ох, менi лихо! А що там за нещастя?
О л е к с i й. Тобi лихо? Не знаю кому! Ох-ох-ох! От правда на свiтi!
Здоров, Степане! Поздоровляю тебе засватавшись!
С т е ц ь к о (важно). Спасибi.
О л е к с i й. Так оце увечерi до Уляни i за рушниками пришлеш?
С т е ц ь к о. Пришлемо.
О л е к с i й. Боже ж вам помагай! (Медленно идет).
С т е ц ь к о. Спасибi.
О л е к с i й (все уходя, горестно). Прощай, Уляно!
С т е ц ь к о. Iди здоров!
У л я н а (в сторону). О батечки! що менi робити? Вiн нiчого не зна, та
й сердиться i утiка, коли менi свiт не милий. Як би його зупинити?
(Громко). Олексiю!
О л е к с i й (в сторону). Схаменулась! Нехай покортить! (Будто не
слышит и все идет).
У л я н а. Олексiю-бо!
О л е к с i й (останавливаясь). А чого там?
У л я н а. Чого-бо ти сердишся?
О л е к с i й (возвращаясь к ней). Чи се ж таки правда, що ти iдеш за
його?
У л я н а. Так що ж, що правда?
О л е к с i й (поет).
Чи се ж тая криниченька, що голуб купався?
Чи се ж тая дiвчинонька, що я женихався?
Женихався, не смiявся, хотiв ©© взяти,
Уродила товариша, нечистая мати!
Чи ждав же я бiдиноньки тако© на себе,
Щоб почути в дiвчиноньки, що не йде за мене,
Не за мене, за другого йде моя дiвчина!
Що робити? Тiльки iти свiт за очима!
Уляно, Уляно! як же менi не сердитись? Як менi стояти i слухати, що ти,
забувши, як десять разiв божилася, ген там, на Холоднiй горi, у лiску, як
з тобою за горiхами ходили, що нi за кого не пiдеш, опрiч мене, а тут при
менi кажеш, щоб присилав за рушниками... Грiх тобi, Уляно! Занапастила ти
мене! Я ж кажу: коли се правда, що ти iдеш за Стецька, що у посмiх на
увесь город за навiженного, за дурня...
С т е ц ь к о (зевавший по сторонам, наконец вслушался в последние
слова). Брешеш, брешеш, брешеш! Оце вже, голубчику, брешеш! Тривай лишень:
я ще не зовсiм дурний, а батько каже, коли ще й вiн не бреше, що в мене не
усi дома. Та дарма: хоч би i дурний, так хiба не можу женитися? Тут не
розуму треба; я вже знаю.
О л е к с i й. Так що ж у тiм, що оженишся, та як не вмiтимеш жiнку
содержать? Треба ©© годувати. Нiяко© худоби не стане, коли не будеш сам
робити! А вмi ш ти що робити?
С т е ц ь к о. Робити, пожалуй, вмiю, так талану щось нема. Раз батько
таки протурив мене на тiк. Дарма, я i пiшов, узяв цiп i молотю з дядьком
Панасом, а вiн ще, братику, лисiший, чим мiй батько. Я чи вдарив раз по
сноповi, чи нi, а його як учищу, замiсть снопа та по лисинi, а вiн як
гепне об землю, так сторчака i дав! (Смеется). А я собi: ких, ких, ких!
кишки порвав регочачись. Годi пiсля того часу молотити! Батько сказав:
нема талану, лучче чумакувати та у дорогу ходити.
О л е к с i й. Ходив же ти у дорогу?
С т е ц ь к о. Ходив.
О л е к с i й. А куди?
С т е ц ь к о. З хурою, до моря.
О л е к с i й. До якого мiсця?
С т е ц ь к о. Аж до Основи.
О л е к с i й (смеется). Крий боже, як далеко! Аж двi верстви!
У л я н а. О, щоб тебе, Стецю! i мене розсмiшив.
О л е к с i й. За чим же ти ув Основу з хурою ходив? Чи не в бiр по
шишки?
С т е ц ь к о. По шишки! Тю-тю! ще й смi ться. Кажуть тобi, пiшла хура
до моря, за рибою. От i менi батько дав пару волiв: нехай, каже, хлоп'я
привча ться. От ми iдемо, iдемо, усе iдемо, усе iдемо... аж гульк! прийшли
ув Основу. Там чорт надай дядькiв, Диканi, коли зна ш; та й закликали мене
обiдати. От я й сiв та й обiдаю, усе обiдаю... та й забув про хуру, а
вона, брат, як учистила, та аж до Пилипового села, а я усе обiдаю, усе
обiдаю... та як пообiдав, та й потяг у солому, таки до дядькiв на тiк, та
як дав хропака, так аж геть-геть до вечора. Ну, зна ш, батько побiг
провiдати хури, та й нагнав, та й пита ться: а де Стецько? А Стецька
катма! (Смеется). Хропе, сердега, у соломi, мов пан на подушках. Аж гульк
батько у солому, як потягне мене рубанцем! Аж я спросоння як злякаюсь, як
побiжу та через городи! А батько як гукне: хлопцi, сюди! Тут, брат, неначе
з псюрнi хорти до дертi, так хлопцi повибiгали, та мене ловити, та й
пiймали, узяли менi руки скрутили, та зв'язали гарненько, та у город, та
до волосного правленiя, та у колоду, а уранцi i у привод...
О л е к с i й. Так тебе i у привод водили? Я сього i не чув.
С т е ц ь к о. Водили, голубчику! Сказано, слухай батька, та не втiкай.
О л е к с i й. Що ж тобi було у приводi?
С т е ц ь к о. Потилицю виголили та й пустили. Не що!
О л е к с i й. Через що тебе не прийняли у салдати?
С т е ц ь к о. Та так, бiда сталася: не зумiв пальцiв перелiчити.
(Перебирает пальцы). Та й до бiса ж ©х на руках: Станеш ©х лiчити, та так
один одного i попережа. Ось бач! (Перебирая пальцы, задумался). На якого
гаспида так багацько пальцiв? Еге? А я знаю. Ось, бач, Уляно! Як би ти з
одним пальцем та зложила собi дулю? Еге! Не можна-бо, хоч як, та не можна.
О д а р к а (из-за ворот кричит). Уляно, Уляно! А iди обiдати!
У л я н а. Зараз, мамо, прийду.
О д а р к а. Коли Стецько тут, клич i його.
С т е ц ь к о. Ось-осьдечки я. Обiдати? Зараз. Що то вже я люблю
обiдати! Я б i вдень i вночi усе б обiдав.(Уходит во двор).
О л е к с i й. Що, Уляно, чула? От за якого дурня iдеш!
У л я н а. Чи я ж сама за нього iду, чи що?
О л е к с i й. А як же? коли i за рушниками велiла присилати? Я сам
чув. Прощай, Уляно! Бог з тобою! Тiльки мене i бачила. Сам собi смерть
заподiю.
У л я н а (бросаясь к нему). Олексi чку, мiй голубчику! I я без тебе не
хочу на бiлiм свiтi жити! Не вмирай без мене, озьми i мене з собою! Не
покинь мене сиротинкою!
О л е к с i й (стоит, не обнимая ее). Так се правда? Де ж твоя божба,
Уляно? Тяжко мо му серцю, коли вже й ти не держиш правди i мiня ш того,
хто тебе любив, вiд щирого серця... дуже, дуже любив... i мiня ш на кого?
Не бо©шся ж ти бога, га?
У л я н а (все обнимая его). Бога я боюсь, люблю тебе, мiй лебедику,
мiй сизий голубоньку; ча вiд часу бiльш люблю, чим уперш на вулицi
зiйшлися. Не покинула б я тебе нiзащо на свiтi; що ж будеш робити? Не моя
воленька: мати силу !
О л е к с i й. Ти ж ©й казала, що мене любиш?
У л я н а. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли
не за тебе, то й нi за кого не пiду; так i говорити не да . Та вже ж: на
усе пiду, а за Стецьком не буду. Приголуб же мене у останнiй разочок!
(Обнимаются).
ДУЭТ
У л я н а.
Горе, лихо i бiда!
Не дають за тебе!
Олексiю, серце мо ,
Не покинь ти мене!
О л е к с i й.
Не вбивайсь, моя Уляно!
Буду вiчно я любити,
Бо нiяк менi не можна
Без тебе на свiтi жити!
У л я н а.
Я боюся
зоставатись;
Вже i мати скоро вийде.
О л е к с i й.
Тяжко, важко розставатись!
Що ж? Нехай же хоч i прийде.
В ноги ©й оттут впаду.
Слiзоньками обiллю.
У л я н а.
Станьмо ми ©© молити,
Станьмо жалiбно просити:
(вместе)
Не розлучай нас, мамо рiдна!
Ой, дай пожити ще нам, бiдним!
Не пий, не пий ти нашой кровi,
Не розривай мiж нас любовi!
У л я н а. Умру без тебе, Олексiю!
О л е к с i й. Собi я смерть заподiю!
(вместе)
Горе, лихо i бiда!
Не дають за мене!
Ой Улясю, серце мо ,
Не забудь ти мене!
У л я н а.
Горе, лихо i бiда!
Не дають за тебе!
Олексiю, серце мо ,
Не покинь ти мене!
(Обнимаются).
С т е ц ь к о (выходя из-за ворот). Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ
по©ли, i яловичину покришили, а вона i не iде. (Увидев, что любовники
обнимаются). Бач, з ким тут, вона! Мати не збрехала, казала, що вона,
мабуть, з Олексi м розмовля; а вона добре розмовля, що жениха ться! Iди ж,
iди. Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени ©© у потилицю!
У л я н а. Та iду, зараз iду. - Олексi чку! не втiкай вiдсiля; я швидко
вийду. За слiзоньками i не ©стиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня
наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (Плача, уходит во двор).
С т е ц ь к о. Вийдеш, вийдеш, коли-то ще пущу. (Подходит к Олексию). А
ти чого тут, пробишака?
О л е к с i й. Чого? Я до Уляни приходив.
С т е ц ь к о. До Уляни? А зась не зна ш? До Уляни!
О л е к с i й. Що? ще i сей став на мене гримати!
С т е ц ь к о. А то ж i не гримати? Одарка казала: прожени його.
О л е к с i й. Ти мене проженеш? О, вражий сину? Через тебе така
напасть! (Бросается к нему. Стецько, испуганный, бежит; Олексий, поймав
его, схватывает за грудь и трясет). Задушу, анахтемську вiру! О, якби не
боявсь грiха, тут би i амiнь мо му супостатовi! (Отталкивает его от себя).
Згинь з очей, католиче!
(Стецько до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу
и во все время стонет и дрожит).
О л е к с i й (успокоившись). Дурний i я, що з дурнем зв'язався. Що,
менi робити? Де ськати помочi? Тяжко мо му серцю! Сам би на себе руки
пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (Уходит).
С т е ц ь к о (осматривается во все стороны и, не видя Олексия, бегает
и кричит). Пробi, ратуйте, ратуйте! Хто в бога вiру , ратуйте! Ой,
ратуйте!..
ЯВЛЕНИЕ ШЕСТОЕ
Стецько и Прокiп с Одаркою выбегают.
О д а р к а (бросаясь к Стецьку). Що, що тут таке? Чого ти кричищ?
П р о к i п. Чи не об'©здчики кого з горiлкою злапали?
ТЕРЦЕТ
С т е ц ь к о.
Харцизяка мене бив!
А я й кашi ще не ©в...
О д а р к а.
Ось внесу тобi я кашi...
(Уходит).
Стецько (плачет).
Ги, ги, ги, ги, ги!
Кашi хочу, кашi, кашi!
П р о к i п.
Ой, ходiм ми за лiсок,
Там новенький шинок,
Купимо горiлки глек...
С т е ц ь к о.
Цур тобi iз нею, пек!
Кашi хочу, кашi, кашi!
О д а р к а (приносит ему большой кусок каши).
Одже й кашi на шматок.
ж же, сину, та не плач.
С т е ц ь к о.
Его! Ось побач:
Я хоч i зовсiм
Оцю грудку з'©м,
А плакати ще буду.
Ще-бо м'яса я не ©в:
Так сього я не забуду.
О д а р к а.
Ходiм до хати ми, ходiм!
Тобi м'яса я добуду.
С т е ц ь к о.
Та я i м'ясо хоч по©м,
А плакати таки все буду.
П р о к i п.
От лихо, лихо i зовсiм,
Нiгде горiлки не добуду!
(Уводят Стецька с собою).
ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ
Та же улица.
ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ
С к о р и к (выходит с другой стороны дома Прокопа). Што за прiятной
оцей Харков! й, iстинно! i за границею таково не видал! Таки што хозя©н,
то i доброй чалав к. Той тебя просiт аб дать, другой на кунпанiю; та всьо
с потчиванньом та з ласковим словом. Вот усю Туреччину, Францiю i Рассею
прахадiли, а н тут такого приятного города! То-то Харковская Русь
матушка! Та так усi нашаво брата поважають! Нi хрестини, нi свадьба у
знайомих не бува©ть, штоб без меня то абашлось. Правда i то, што уж нiхто
так парядка не дасть, как я. (Нюхает табак из тавлинки и вздыхает).
Павидав-таки свiту я на свайом вiку! I гд -то не пабував? Так куди мужику
протiв нашаво брата справиться-та, хоч у дружках iлi у старостах, алi у
кумах. Все закони знаю, аттаво i усе ка мне. Вот i у вечеру пайдьом
старастаю девку сватать; так акрама таво, што от Шкуратихи рушник шумит,
та i старой Кандзюба на радощах, што засватаю сина йово дурака, чим-небудь
таки паступиться-та. Вот i будет на табак (Смеется). В св тi только живи
умеючи, а то не пропадьош з голоду. (Поет).
Лиш умей за дело взяться,
Можно всюди поживляться;
В поле бий, коли, руби, -
Дома денежки бери.
Подпускай девчатам ляси,
Старим бабам балянтраси;
Сам же в оба лишь смотри
Да з них денежки бери.
В светi много чудаков;
Ох! i не без дураков;
Только iм не говори,
Молча деньги з них бери.
Не один на светi я -
Лекар, купчик i судья
Правдой в светi не живьот -
I, где можно, знай берьот.
ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ
Скорик и Олексий.
О л е к с i й (выходит в задумчивости). Ходив, ходив - а все-таки не
знайшов свого щастя. Був i на кладбищi, позавидував покiйникам: ©м-то нi
печалi, нi воздиханiя, як спiвають дяки. Лежать собi i вже нi об чiм не
думають; а наш братчик терпи! Думай собi та гадай, та нiчого не видума ш.
(Поет).
Горе, лихо, пропадаю!
Де сховатись вiд бiди?
Смерть найти я де, не знаю;
Вiд людей куди втекти?
Ой, хожу я i блукаю,
Як те сонце в крузi!
Куди ©ду - що шукаю?
А все серце в тузi!
Горо крута - розступися,
Лiсу темний - розiйдися,
Рiчко бистра - пiднiмися,
Вся звiряка - iзбiжися...
Погубiть мене мерщiй.
Коли хочеш, щоб пропасти,
То живи серед людей.
Вiд ©х бiд i вiд напастi
Швидче вмреш, чим вiд звiрей!
(Подходя к двору Прокипа). Обiщала ж Уляна пiсля обiда вийти; пiдожду,
коли не збреше. Що ж ©й скажу? Що ж я видумав? Нiчого. Зiйдемось,
посуму мо, поплачемо... та й тiльки; а увечерi гаспидський Стецько буде
хусткою вихвалятися!
С к о р и к (все узнававший его, говорит тихо). Та он же. Алексiй!
(Ему). Паслушай, маладец!
О л е к с i й (оглянувшись, к нему). Га? (Кланяется небрежно).
Здрастуйте, господа служивий! (Без внимания оставляет его и идет к хате).
С к о р и к. Алексiй! Ти меня i не познал?
О л е к с i й (подходя к нему, всматривается). Нi, щось не пiзнаю. А
вiдкiля ви?
С к о р и к. Та вiдтiля, вiдкiля i ви... Та што тут, н где д тись: я
Осип, дядюшка твой.
О л е к с i й (узнав). А! так i . (Обнимаются). Здоровi ж, дядюшка,
були! Давно не бачив вас та й не пiзнав. А що? годiв чотири ?
С к о р и к. Та так-таки што есть. Втямки т бе, как ми з палком iшли на
Туреччину через Харков i я з вашим управителем тут зайшолся; вот тут i
тебя видав.
О л е к с i й Та знаю ж, знаю. Тодi мене привезли вiддавать у ремество.
С к о р и к. Так ти усьо у городе i живьош? Што ж я з табой нiгд не
пастречался? А у каком ремествi?
О л е к с i й Та в ковалях, i вже в роботниках, на заводi куби дела мо.
Сто двадцать рублiв беру у год.
С к о р и к. Честной парень, сполать! Што ж тво© батюшка i мать, сестра
моя, живенькi?
О л е к с i й Батюшка помер, а мати дуже старенька, одначе, слава богу,
ще жива! Брати поженились, а меньшу сестру у двiр узяли за баришнею, а тi
повиходили у наше ж таки село. Я там заговiвши був. Що ж ви до нас не
навiда тесь? Чи ви тепер у отпуску, чи як?
С к о р и к. Iз палявих, був у нехвалитах, а далi чистую палучил.
Хат л, штоб таки навiдатись до сва©х; хоч би сестру павiдать. Десять
гадов, как ©© видав; було замиренi , так у отпуск прихадiл. Ти iщо був
махенький, не помнiш. Тепер хат л, штоб не буть без служби, па©скать себе
м стечка, так што-то не то. Саветовали до аткупщика на заставу, так я,
брат, салдат i чесную душу iм ю; нам туда не рука.
О л е к с i й От вже думаю, походили по свiту, навидались усячини!
С к о р и к (хвастливо). Уж я то не пахадiл? сть лi такая старана, где
б я не пабувал? Були ми i у Францi©, усю Нiмецiю прайшли, у Расс © стояли,
та i у Туреччину завертали-ста! Што то, батюшки, свет великий! Как ви
живьоте сдеся у глушi, так i дума те, што только i света, што над вами?
Нет, брат! Пайди вот, как ми-та, так, господи, сколька, гадов надобно,
штоб увесь ево прайти! вот как ми iсхадили-ста.
О л е к с i й Набачились, мабуте, усякого дива! Що то, якби коди
гуляючи послухати!
С к о р и к. Вот как даждьом ражественських свят, так пайду у ваше село
i тебя азьму з сабой, там уж буду разказовать. Будет чаво паслушать пра
чужи© землi. Усяк, хто нi разказу , усяк брешет, усьо не так; я до вс во
приглядался. Там, брат, усьо не так, как у нас. Прийдьош у Францiю, так
там усьо француз нагало; а у Нiмецi© - другой народ, немец до диного, а
уж нашаво i не спращуй; у Туреччину прийди, так куда нi абернись, усьо
турки, усьо турки; аж сумно! А во всякой землi гаворят не по-нашому. А
как? вот видиш, я тебе i ето разталкую. Вот у нас, примером сказать, хл б:
вот i я, i ти, i усяк знает, щто то хл б, а у них так iначе завьоться. Алi
вот i вода; ну, малая дитина у нас назавьот воду водою, у них - так i не
вм ют так назвать. Умново в них нiчаво не спрашуй, усьо па-сво му i савсем
не так, как у нас.
О л е к с i й Господи милостивий. Яких-то людей на свiтi нема! Де ви,
дядюшка, на хватерi? Я б до вас прийшов колись би послухати.
С к о р и к. Та я так - то у аднаво приятеля паживу, то у другова, та
дечем i прамишляю. Спасiба харковцам, палюбили меня! Де христини, де
сватьба, то уж без Осипа Скорика не абайдьоться, патаму што увесь закон
знаю; какой парядок у каком случа падать, i где како слово приставить, i
где набрехеньку випустить. Та i к тому ж, как стаяли з палком у Ягатинi,
так там старик хазя©н, та i палюбил меня i паказал дешто; так я i знаю алi
кров замовить, алi от гадюки загаварiть, скотину iсправiть, когда ведьма,
до©вши, iспортить, i прочего дечаво знаю. Хадивши как я по Фрацi© i по
Туреччинi, чавото чалав к не навчиться? А ат таво i хлебушка перепадает.
Вот i сей вечер, прахал адин приятель висватать сина; та хоч он i дурачок,
та я знаю, как тут павернуть. Узять греха на душу пабольш брехать, как
абнаковенно при сватань ...
О л е к с i й (нетерпеливо). До кого ж се ви iдете старостою?
С к о р и к. А вот пайдьом до Прокопа Шкурата, вот он тут i живьот; а
д вка, брат, важная!
О л е к с i й Та що се ви зо мною робите?.. Се ви мене, дядюшка, буцiм
живого рiжете!.. Се ви менi смерть заподiва те!
С к о р и к. Што ти гавориш? Нешта д вка тебе приглянулась?
О л е к с i й. Та не то що приглянулася, а ми вже бiльш пiвгоду з нею
любимося, i побожилися, i заприсяглися, щоб нам не розлучатись, а тепер,
як постигла нас лихая годинонька, що ©© силують за Стецька Кандзюбенка,
так нам i свiт не змилився! Поможiть, будате пасковi! Не iдiть сватать за
Стецька, а ходiм зо мною до Шкуратiв та поговорiте об менi. Ви таки свiту
навидались; зна те i хранцюзьке слово, i турецьке; зробiть так, щоб Уляну
за мене вiддали i щоб не дали менi з журби пропасти, та щоб не загубили i
©©! Бачите, яка ходить!
ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ
Те же и Уляна, вышед за ворота и увидев Скорика застыдилась и хочет
воротиться.
О л е к с i й А iди, Улясю; а iди, галочко, сюди! Та не соромся. Се мiй
рiдний дядюшка вернувся з походу. (Приводит ее к Скорику). Ось розкажи
йому, як ти мене любиш.
У л я н а Здiлайте милость, уступiтесь за мене, бiдную, нещасную!
Хотять менi свiт зав'язати, хотять мене силою вiддати за Стецька, за того
дурного...
С к о р и к. Ах, ти, девушка, девушка! Повези тебя у Францiю, так би
там тебя назвали мамзель; а у Туреччинi - марушка, а у Расс © -
девушка-зазнобушка! Я усе ©х язики знаю. Ну, кцк т бя аддать за Стецька,
кагда ти любиш маво племянника!..
У л я н а Ох, батечку! Як ясе ви оце вiдгадали, що я його люблю?
С к о р и к (хвастливо). Ну, да так; не усьо спраста. Ходили таки па
паходам, видали св ту, та дешто i знаем. Ну, такти любиш во?
У л я н а (стыдливо). Менi стидно сказати! Адже ви зна те?
С к о р и к. Ну, Алексiй тебя любiт?
У л я н а (скоро). О! про його скажу: вiн мене любить так, що i сказати
не можна, i каже, що краще мене нема нi меж селянами, нi меж городянами. Я
б i про себе сказала б вам, як я його люблю, так не годиться про се
розказувати. Я тiльки матерi сказала, що люблю його дуже-дуже i що краще
його i у всiм Харковi нема. А вам сього не скажу.
С к о р и к. Што ж матушка? Каково чорта вона ретиру ться-та?
У л я н а Каже, що крепак. Бо©ться, щоб мене у селi не обiждали.
С к о р и к. Крепак? Та што ж за бiда? Вана не хадила по св ту, так
нiчаво i не зна т. А вот как я хадил па паходам, так видал, што i у
Францi©, i у Туреччинi, i у Расс © за памещиками крепакам житьйо доброе.
Вот i Алексi в барин доброй, честная душа! А што меня у салдати атдалi,
так та по нагаворкам прикажчика. Так што ж? Наслужил богу i государю,
пахадил па паходам, навидался св ту i у Францi©, i у Нiм чин , i у Расс ©,
i у Туреччин ; та i стал чалав ком, та i горюшки мне мало-ста.
О л е к с i й Постарайтеся ж i об нас, дядюшка! Киньте Кандзюбенка,
ходiм до Шкуратки, та поговорiть, нехай не губить нас.
У л я н а (поет).
Ой дядечку,
Голубчику,
Змилуйся надо мною!
Не дай менi,
Сиротинi,
У яму iти живою!
Як рибонька без водицi,
Так я, сердешна, б'юся!
За дурного за Кандзюбу
Силу матуся!
З Олексi м розлучають,
Не дають пожити,
Лучче смерть я заподiю,
Коли не любити.
Ой дядечку,
Голубчику,
Не дай менi пропасти!
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Защити вiд напасти!
Озьми сво ружжо страшне
Та стрельни в Уляну.
Ой, чим iти за нелюба,
Лучче лягти в яму.
Озьми свою шаблю гостру,
Зрубай мене разом!
Без милого Олексiя
Вмру одним я часом.
Ой дядечку,
Голубчику,
Прошу тебе,
Ратуй мене,
Не дай менi пропасти!
С к о р и к. Нет, с во не магу сделать. Я присяжной чалавек, абещал
Павлу Кандзюб iтить за рушниками i довжон сдержать слово. Только вот што:
на сватань© впалавiну буду брехать i разхвалювать дурного Стецька, а так,
з во ннаво артикулу, закину i усьо дело около пальця зверну; а завтра
прийду та й буду атакувать стару Шкуратку; я знаю, у ней уся сила. А когда
што не то, так ми i наговорною водицею попошту м, татчас сдасться i думкою
налево кругом! (Поет).
Уж недаром ми хадiлi,
Скрозь в паходах iзсл дiлi,
Знаю, знаю весь обряд,
Дело всьо зведу да лад.
Бул у н мцов на родинах
I у турков на хрестинах,
У французов бил дружком,
Там хадiл я с рушником.
От гадюки отчитаю,
Стару девку просватаю,
Лихоманку зашепчу
I злодiя проучу.
Все зроблю я, што вам нужно;
Ворожить тепер досужно.
Знаю, знаю весь обряд,
Дело всьо зведу на лад.
О л е к с i й I, вже, до завтрього! Лучче б сьогоднi! Пожалуста,
дядюшка. (Уляне). Адже мати дома?
У л я н а. Нема! пiшла у рiзницi яловичини купувати; буде вечерю варити
на те прокляте сватання. I я ж кажу: лучче б сьогоднi, як паньматка
вернеться, та й поговорили б, або, може, i вiдшептали б ©© вiд Стецька; а
то як рушники подаю, то й побо©ться вiдкидатись, щоб не платити Кандзюбi
безчестя за наругательство.
С к о р и к. Вота, а я ж у вас на што? С воднi нiкак не можу, дал
слово, довжон сполнить, я на то присягу принiмал, щоб стоять i у словi, i
у д лi, а назад не отдаваться. А завтра другое дело, насмотрим i на зорi i
што кому присниться. Может-таки Осип Скорик што-небудь да знает-та. Уж он
лi св та не бачил? не учить во. Разведьот беду i не такую. Потерпiть до
завтрього. Авось!
У л я н а. До завтрього? Може, мене завтра на столi побачите!
О л е к с i й Як тiльки здумаю, що Удяна чiпля хустку оттому
навiженому Стецьковi, то мене так трясця i трусить. (Стецько за кулисами
поет). О! бач, який iде!
С к о р и к. Жалко мн вас, детушки! А по другой команд вот што: не
только свету, што у вакне, я й сам думал, што только го i есть, што у
нас, а как пашол па ус м гасударствам, так, батюшки! какой свет бальшой!
Так i ви, не тужiть. Паiськай другой девки, кагда сяя не наша. Теперича
пайду тавариша у старости ськать; а ти через час м ста дожидай меня на
Лопанском мосту. Я тебе новой пароль скажу. (Уходит).
ЯВЛЕНИЕ ЧЕТВЕРТОЕ
Уляна, Олексий и Стецько поет и грызет орехи.
С т е ц ь к о (поет без музыки).
Iшов Стецько льодом,
Свинка огородом;
Подай минi, моя мила,
Свою бiлу ручку!
Бач, де вона! А я собi сидiв, сидiв, аж спати захотiлося. I що робить,
не знаю; чи iти додому, чи тут старостiв дожидатись? Нiкого i спитатись.
Мати повiялась кудись, а старий усе кликав мене на вольну, далi i захрiп;
там так здорово хропе, що аж хата труситься. А я полiз на полицю, та й
намацав горiхи, та й трощу ©х. Анумо, Уляно, цятатись! А кажи: чи цiт, чи
лишка? От у жменi держу.
У л я н а. Та пiди собi геть! Цiт, - тiльки вiдчепись.
С т е ц ь к о (считает орехи). Так, вiдгадала. Оце один, два ©х, п'ять,
десять, три, усi!
О л е к с i й (ударив его по руке, выбивает орехи), А ти, бачу, i
лiчити не вмi ш? Оттакий козак!
С т е ц ь к о (оглянувшись и тут только увидев его) А ти чого тут,
пробишака? Чого ти з мо ю дiвчиною сто©ш? Чого дивишся на не©, та ще,
може, i говориш з нею? Гляди, щоб я не дав тобi щипки! Геть вiдсiля, кажу,
тобi! (Олексий подходит к нему, а он пятится от него). Цур тобi! Не
заньмай мене, я тобi кажу! А то побачиш, що я тобi зроблю.
О л е к с i й (все подступая к нему). Ану, ну! Що ти менi зробиш?
С т е ц ь к о (отступая). Що зроблю? Ось побач; ось тiльки хоч пальцем
доторкнешся до мене, то як скажений закричу пробi! Ще дужче, чим тотдi.
О л е к с i й Цур дурня, та масла грудка! Чу ш, я тобi кажу: не в'яжись
до людей, то й я тебе не заньматиму.
С т е ц ь к о. А до яких же я людей в'яжусь? А казки, кажи!
О л е к с i й Чого ти в'яжешся до Уляни, йолопе? Вона за тебе не хоче.
С т е ц ь к о (подобрав орехи, продолжает их грызть). Дарма.
О л е к с i й Вона каже: лучче ©й з мосту та у воду.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже, що за тобою буде пропаща.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже: лучче ©й свiт за очима пiти, чим за тебе.
С т е ц ь к о. Дарма.
О л е к с i й Вона каже: цур тобi, пек тобi, осина тобi, дурний,
божевiльний, навiжений, католиче, бузовiре...
С т е ц ь к о. Дарма, дарма, дарма! Хоч ти менi що хоч кажи, а я тобi
усе казатиму: дарма, затим що дарма. Хоч вона i не хоче, хоч вона
плакатиме i вбиватиметься, хоч здохне, то менi дарма, аби б тiльки пiшла
за мене.
О л е к с i й. Що ти будеш з таким дурнем робити! Вiн усе сво товче.
Ну, ще ласкою попрошу тебе: Павлович, Степанку, голубчику! Вiдкинься вiд
Уляни, не за©дай ©й вiку, дай ©й ще на свiтi пожити з ким другим, а не з
тобою! Не бери ©©, я тобi спасибi скажу!
С т е ц ь к о. Так i я ж тобi, братику, ласкою скажу, що я б тебе
послухав, так що ж будеш робити з мо©м батьком? Оженись, каже, дурню, таки
оженись; та вже аж обрид менi з сим оженiнням; так оце тiльки затим я i
женитися хочу.
О л е к с i й. Та шукай собi друго© дiвчини; се вже не твоя i не хоче
за тебе.
С т е ц ь к о. Та де ©х у урагово© матерi знайдеш? Вже я раз ходив з
старостами; ходили по усьому за-Харкову i усю За©кiвку i Москалiвку