Страница:
- От i добре. Кiнь - бiля ганку.
- Спасибi. Бувай здоровий, батьку кошовийi Бувай здоровий, кобзарю! На
весну чекайте мене назадi
- Хай щастить тобi, синку! - Сiрко обняв козака i тричi поцiлував у
щоки.
Арсен затягнув пiд сорочкою пояс, вийшов на ганок. Джура вже тримав за
поводи молодого гарячого коня. "Омелько побачить - позеленi з досади, -
подумав козак, уздрiвши баского огиря. - Аякже! Втратив такий заробiток!
За стару шкапину! Навеснi купив би за вирученi грошi цiлий табунi"
Козак швидко збiг з ганку, вставив ногу в стремено i хвацько стрибнув у
сiдло. Застояний кiнь затанцював пiд ним, прищулив вуха.
Щоб не вдаватись у довгi розмови з товаришами. Арсен лише на мить
зупинився бiля гурту:
- Прощавайте! Кошовий посила до гетьмана з листом. По дорозi заверну i
в Дубову Балку!
- Щасти тобi, синку, - прогув захмелiлий Метелиця. Тут пiдскочив
Омелько:
- А як же з нашим договором? Про коня? Арсен засмiявся:
- Прибережи до наступного разу! Бачиш - маю! Та не такого, як твiй!
- Вiн у нього до весни з голоду здохне, бо в ротi залишився тiльки один
зуб! - хихикнув позаду дiд Шевчик.
- Сам ти здохнеш, шолудивий пес! - вiдгризнувся Омелько. - У тебе в
самого один зуб!
Арсен, не злазячи з сiдла, вклонився ще раз товариству i торкнув
поводи. До ворiт його провели Сiкач i Товкач. Там друзi розлучилися. Сiкач
i Товкач поспiшили назад, щоб застати ще по корцю горiлки. А Звенигора
оглянувся, окинув оком широкий майдан, гамiрливий натовп козакiв, низькi
мазанi куренi i ви©хав з фортецi.
Грудень 1676 року почався для нього в дорозi. Перший i другий день
минули без пригод. Ночував у знайомих козакiв по хуторах, ©хав навпростець
- степом.
Стояла суха сонячна погода. Морози пересiлися. Вранцi гор-бовиста
рiвнина аж до обрiю мерехтiла сизим iне м, що густо вкривав м'яку тирсу,
степовий комиш та чахлий колючий бур'ян. А вдень ставало тепло, iнiй танув
- i степ зразу чорнiв, навiваючи тугу i смуток.
На третiй день опiвднi Арсен побачив попереду клубки темно-сизого диму,
що покрученими химерними стовпами виривався з-за гори i високо шугав у
голубе безхмарне небо.
Арсен пiдстьобнув коня, погнав чвалом, поки зупинився над крутим
схилом, вражений несподiваним видовищем.
На протилежному боцi долини, попiд горбами, чорнiв обрiдний безлистий
лiс, а внизу, в затишку, жовтiв широкий луг. Уздовж струмка вирували
багрянi вогнища. То горiв хутiр. В небо здiймалися бурi стовпи диму.
Малиновi язики полум'я охоплювали приземкуватi будiвлi, i над ними
тремтiло розпечене марево, пронизуване iскрами.
Татари!
Ген на протилежному боцi долини, по вузькiй улоговинi, пiднiма ться
вгору кiнний загiн. В козака добрий зiр, i вiн бачить вершникiв у лисячих
малахаях, з луками за плечима. А мiж ними - пiший ясир: чоловiки, жiнки,
пiдлiтки.
Арсен скреготнув зубами: проклятi людолови! Розбiй, грабунки i
поневолення зробили вони сво©м ремеслом, бо це приносить ©м величезнi
прибутки на невольничих ринках Криму й Туреччини. Була б з ним хоч сотня
козакiв, вiн, не задумуючись, кинувся б у погоню визволяти сво©х людей. А
що вдi один? Хай подяку долi, що сам не потрапив у ворожi лабети!
Козак спустився в долину i повiльно по©хав вулицею охопленого полум'ям
хутора. Кiнь сторожко ступав по груддi, косив очi на трупи старих i дiтей.
В одному дворi пiд грушею раптом пiдвелася жiноча постать. Арсен
пiд'©хав ближче. Жiнка глянула на нього божевiльними очима. Бiля не©
лежало двiйко дiток у бiлих сорочечках, залитих кров'ю.
- Ти аж тепер при©хав, запорожцю? Ха-ха-ха! Пiзно!.. Михайлика забрали,
малих убили... Бачиш?.. А я стала зозулею - ку-ку, ку-ку!.. Полечу за
Михайликом... Аж у той Крим проклятий полечу!.. Ку-ку! Спiть, мо©
дiтоньки, ку-ку, ку-ку!..
©думки сплутались. Вона припала до дiтей, заквилила, мов чайка,
забилась у глухому риданнi.
Арсен рвонув поводи, ударив коня пiд боки.
Чим вiн мiг зарадити цiй жiнцi? Обiцяти, що козаки вiдiб'ють у татар ©©
Михайлика? Чи допомогти ©й поховати дiток? Так де там! Вона ще довго
лебедiтиме над ними, мов над живими, поки, знесилившись, i сама помре коло
них.
Ви©хавши на гору. Арсен оглянувся на чорну вiд диму долину i повернув
на пiвнiч.
Щоб не натрапити на татарський загiн, узяв трохи вбiк вiд знайомо©
дороги, по©хав манiвцями. Незабаром наткнувся на чимале село, в кiнцi
якого в закрутi степово© рiчки стояла невеличка фортеця. На
свiжонасипаному валу жовтiли мiцнi дубовi частоколи. Всерединi - добротний
будинок з цяцькованим ганком та дерев'яними хлiвами, колодязь з високим
журавлем.
"Оце спорудив хтось!- подумав Арсен. - За такими стiнами можна
вiдсидiтись не те що вiд орди, - орда не любить брати фортецi приступом,
напада на беззахиснi селянськi двори, - а й вiд кварцяного вiйська чи вiд
яничарiв"!
Вiн спустився з гори i зупинив коня бiля криницi. У ветхому, аж
зеленому вiд моху коритi голубiла прозора холодна вода. Кiнь смакував ©©,
цiлячи крiзь зуби.
По вулицi проскакали чотири вершники. Переднiй - у темному жупанi з
тонкого сукна, з дорогою шаблею при боцi - видався Арсеновi знайомим. Десь
вiн уже бачив це блiде трикутне обличчя з мiцно стиснутими губами. Але де
саме - пригадати не мiг. Позаду мчали пахолки.
Пiдiйшов лiтнiй селянин з дерев'яними цеберцями на коромислi Ще здалеку
скинув шапку перед козаком.
- Дай боже здоров'я! - вклонився.
- Здоровенькi були! - вiдповiв той i показав нагайкою на фортецю. - Хто
це тут замок спорудив?
- Знайшовся такий, - ухильно почав селянин, але, побачивши вiдверте
обличчя i доброзичливий погляд, додав: - Петро Чорнобай...
Дорошенкiвського полковника Якима синок... Хоч молодий, а жила! В пани
пнеться!.. От i спорудив... чужими руками...
"А-а, Чорнобай... Так оце вiн проскакав щойно", - подумав Арсен, зразу
пригадуючи, де бачив переднього вершника.
Два роки тому Чорнобай при©здив на Запорожжя з листом вiд
правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Чорнобай поводився дуже зверхньо,
задирливо, i запорожцi оточили його й погрожували прив'язати коневi до
хвоста, якщо вiн зразу ж не забереться пiд три чорти з Сiчi.
Бачачи, що гарячi голови можуть здiйснити цю погрозу, Сiрко наказав
Арсеновi з десятком козакiв провести Чорнобая в степ i там вiдпустити на
всi чотири боки: все ж таки посланець!
- Пам'ятаю такого, - сказав козак i, пригадавши сплюндрований хутiр,
додав: - Однак ви даремно на нього в обидi.. Фортеця - надiйний захист...
Ось в околицях нишпорять татари, i ви зможете пересидiти в нiй лиху
годину.
- Татари? Де? - Селянин здригнувся.
- Комишувате спалили... Я мало не наткнувся на один чамбул. Усiх
потягли в неволю. А немовлят i старих перебили... Селянин змiнився на
виду:
- Спасибi, козаче, за звiстку! Побiжу... Треба тривогу пiднiмати...
Вiн кинув вiдра на землю i, переполошений, потрюхикав до фортецi.
Напо©вши коня. Арсен вихопився з села на гору, в степ. Гнав щосили.
Було б безглуздо на початку подорожi потрапити до рук татар. З огиря
летiла жовта пiна, вiн важко дихав. Болючим зойком з-пiд мокро© груднини
озивалася селезiнка.
Заспоко©вся тiльки тодi, коли в'©хав у лiс. Вузькою стежкою пiднявся на
гору i зупинився.
Вечорiло.
На голому шпилi, що вiдкривався всiм вiтрам, стояв старий, посiрiлий
вiд часу й негоди вiтряк з пообламуваними крилами. Навколо нi душi. Навiть
дороги й стежки, що в'юнилися до нього лiсом, позаростали бур'янами i
чагарником. Видно, вже нiхто не привозив сюди збiжжя для помолу, давно
вiдгуркотiли i зупинилися кам'янi жорна.
Арсен прив'язав коня до обгризено© конов'язi, а сам сiв, розпрямляючи
затерплi ноги, на дубову колоду i прихилився спиною до стiни вiтряка.
Заплющив очi. Вiдчув, як цiлоденна втома поволi скову тiло, задрiмав.
Раптом у вечiрнiй тишi почулося якесь шарудiння i неголосне зiтхання.
Схопився, оглянувся: що за чортовиння! Нiде нiкого! Невже хтось прича©вся
у вiтряку? Чи йому приверзлося?
Вiн принишк, припавши вухом до холодних замшiлих дощок. I знову
почулося шарудiння. Потiм тихий жалiбний стогiн. Нiби хтось беззвучно
плакав.
Арсен схопився на ноги i кинувся до дверей. Вони були замкненi залiзним
кiнським путом i закладеш мiцним дубовим кiлком.
"Дивно, - подумав козак, викручуючи з дерева скобель. - Кому
знадобилося замикати цю пустку?"
Дверi зi скрипом вiдчинилися.
- Хто тут? - спитав, заходячи всередину.
У вiдповiдь - тиша й темрява. Ступив кiлька крокiв далi - i сiре
вечiрн свiтло, вирвавшись з-за спини, упало на вичовгану тисячами нiг
пiдлогу й кострубатi нутрощi вiтряка: на короб для борошна, жорно, вузькi
схiдцi, що вели кудись угору, заснованi павутинням бантини.
- Хто тут? - знову спитав козак, вдивляючись у щось темне пiд
протилежною стiною.
Звiдти почувся приглушений стогiн. Темна купа заворушилася. Здивований
i збентежений. Арсен наблизився i аж скрикнув вiд несподiванки: на пiдлозi
лежало тро дiвчат. Руки й ноги зв'язанi мотузками, в ротi - ганчiрки. Всi
тро здригалися вiд холоду, хоча були добре одягненi.
- Хто ви? Як опинилися тут? - Вирвав кляпи, шаблею розрiзав мотузки.
Переляканi, задубiлi дiвчата ледве звелися на ноги. Але, ступивши
кiлька крокiв, посiдали в знемозi З тривогою i недовiр'ям поглядали на
незнайомця.
Вони були дуже вродливi Навiть у сутiнках Арсен звернув на це увагу i
почав здогадуватись, яка доля закинула ©х у цей покинутий вiтряк.
Дiвчата тремтiли, як вишеньки в грозу.
- Звiдки ти? - звернувся до русокосо©, що сидiла найближче.
- З Чигирина, - тихо вiдповiла дiвчина. - Попiвна я... Мене викрали з
дому якiсь невiдомi...
- А ви? - глянув на двох чорнявих.
- З Корсуня... Нас схопили в дорозi, коли ми ©хали з братом до Черкас,
де живе наша тiтка... Брата нападники забили, а нас от завезли
хтозна-куди... I не зна мо, що з нами буде...
- Не важко здогадатися, - тихо сказав Арсен. - Вас хочуть продати у
гарем... Якiсь мерзотники злигалися з людоловами i торгують живим товаром!
Дiвчата залилися слiзьми. Сестри обнялись, а русокоса простягла руки до
Звенигори:
- Вiдпусти нас! Врятуй, добрий чоловiчо!
- А я вас розв'язав не для того, щоб тримати. Ви вiльнi! Тiкайте звiдси
якнайшвидше!
Дiвчата знову схопилися на ноги. Однак щастя ©хн було дуже коротке,
вони не встигли навiть вибiгти надвiр. За стiною пролунав стукiт копит -
перед вiтряком зупинилися три вершники. Побачивши бiля конов'язi коня i
вiдчиненi дверi, вони стрiмголов посплигували на землю i кинулись до
вiтряка, на бiгу витягаючи шаблi.
Дiвочий зойк прорiзав вечiрню тишу. Арсен вирвав з пiхов шаблю - став
на дверях. Незважаючи на густi сутiнки, вiн упiзнав в одному з тих, що
бiгли до вiтряка, Чорнобая.
То ось чи©х рук ця ганебна справа! Колишнiй служака Дорошенка,
втративши господаря, що змушений був здатися на милiсть царя i гетьмана
Самойловича, тепер став справжнiм розбiйником!
- Зупинiться! - крикнув Арсен. - Якщо ви при©хали по дiвчат, то я вам
кажу - не вийде! Не вiзьмете! Я не дозволю торгувати цими нещасними! Хiба
що переступите через мiй труп!
- I переступимо! - вигукнув Чорнобай i теж вирвав блискучу шаблю.
"Гм, я один, а ©х тро , - подумав Арсен, вiдбиваючи перший випад
Чорнобая. - Зовсiм кепсько... Та якщо доля допоможе менi подолати
Чорнобая, пахолки самi дременуть звiдси!"
Вiн стояв на схiдцях на голову вище за супротивника. Дзвякiт i скрегiт
шабель вiдлунювалися в тихому морозному лiсi. Мiцна i вправна рука влучно
вiдбивала короткi, але небезпечнi випади Чорнобаяi За спиною чулися
переляканi вигуки i плач дiвчат.
Пiд натиском Звенигори Чорнобай трохи вiдступив. Його хиже обличчя з
тонким довгим носом i закушеною губою застигло вiд напруження i здавалося
схожим на маску, з грудей iнодi виривався натужний хрип. Чорнобай, видно,
збагнув, що перед ним дуже вправний бо ць, i йому враз стало душно. Лiвою
рукою рвонув комiр кунтуша.
- Жарко стало, Чорнобаю? Зачекай, стане ще й холодно©-глузливо промовив
Арсен, знаючи, як то насмiшка вибива супротивника з рiвноваги.
- Ти зна ш, як мене звати? - скрикнув вражений Чорнобай.
- А чому б нi? Такого значного козака та не знати! Запорожцi
пам'ятають, як ти при©здив у Сiч вiд Дорошенка. Жаль, що не знесли тодi
тобi голови, - не торгував би тепер нашими дiвчатами!..
Обличчя Чорнобая перекосилося, смертельно зблiдло.
- Хлопцi! - прохрипiв вiн.
Щось просвистiло в повiтрi. Арсен не встиг вiдхилитись, - i туга петля
здавила горло. Вiн хотiв рубонути по аркану шаблею, але сильний поштовх
звалив його на землю. Пахолки вирвали з руки шаблю, наставили пiстолi.
Позаду почувся жахливий дiвочий зойк.
Важко дихаючи, Чорнобай нахилився i прошипiв в обличчя:
- Ну, собако, попався! Тепер ми поговоримо iнакше!
Вони дивились один одному в очi. Чорнобай зловтiшне кривив у посмiшцi
тонкi губи. На його безкровному обличчi застиг вираз жорстоко© радостi.
Арсеновi стало страшно: Чорнобай нiзащо не залишить живим свiдка свого
ганебного злочину. I нiхто не знатиме, де подiвся козак, що з ним сталося.
Даремно виглядатиме його хвора мати в далекiй Дубовiй Балцi, даремно
чекатиме звiстки кошовий Iван Сiрко...
А Чорнобай нiби читав його думки i кидав словами, що ятрили серце, як
бруднi пальцi рану:
- Хлопчисько! Кому ти хотiв стати поперек шляху? Ха-ха-ха! Чорноба вi?
Треба бути останнiм йолопом, щоб зважитись на таке! - Вiн говорив про себе
в третiй особi. - Я бачу, ти вже ка шся. Тобi страшно помирати. Аякже! Ти
зрозумiв, що допустився необачно© помилки, ставши на завадi Чорноба вi! Ти
вже шкоду ш, що вступився за тих пташок! - вiн кивнув головою на вiтряк,
де один з пахолкiв в'язав дiвчат. - Тебе мучить думка, що нiхто нiколи не
дiзна ться про твою смерть... Не дiзна ться! Ти вiдправишся на той свiт!..
Не без мо © допомоги, звичайно!.. Ха-ха-ха!
Арсен здригнувся вiд того смiху, мов од гадючого дотику. Розумiючи, що
втрачати нiчого, вiн зненацька рвонувся i вдарив ворога ногами в живiт.
Чорнобай зойкнув i кумельгом полетiв на землю.
Пахолки кинулись до козака. Один рукiв'ям пiстоля з розмаху вдарив по
головi, другий, кинувши дiвчат, навалився всiм тiлом, заломив назад руки.
- Не вбивайте! - крикнув, корчачись вiд болю, Чорнобай. - Я сам!
Пахолок допомiг йому пiдвестися. Зiгнувшись i тримаючись рукою за
живiт, вiн поволi пiдiйшов до Арсена, вихопив з пiхов короткий татарський
кинджал. Перекошене вiд болю й лютi обличчя посинiло, як у мерця, й
ошкiрилось неприродно-дикою гримасою...
"Куди вцiлить? У серце? В живiт? Чи перерiже горло?"- промайнуло в
козаковiй головi.
Чомусь зовсiм зник страх. Нiби йшлося не про його життя. Тiло здавалося
чужим, дерев'яним. Тiльки знову в мозок ударила, як молот, думка: "А
по©здка в Туреччину? Що скаже Сiрко? Адже вiн нiколи не дiзна ться, що зi
мною сталося... А мати? Бiдолашна моя!"
Та Чорнобай не вдарив. Потримавши кинджал у руцi, ковзнув поглядом по
чагарниках i крикнув пахолкам:
- Хлопцi, миттю обчухрайте рiвненький грабок i добре загострiть -
посадимо це паддо на палю! Та швидше! Пахолки вихопили шаблi й побiгли до
лiсу. В цю мить з узвозу долинув рiзкий свист. Потiм удруге. Хтось, видно,
подавав сигнал тривоги.
- Назад! - гукнув Чорнобай, i пахолки прибiгли до нього. - Садовiть
його на коня! Вiзьмемо з собою. Зараз не час. Але клянусь пеклом, вiн у
мене сьогоднi помучиться на палi!
Сопучи i лаючись, пахолки враз пiдхопили Арсена, кинули на коня,
арканом зв'язали ноги, мiцно прикрутили до сiдла. Потiм те ж саме зробили
з дiвчатами.
До них пiд'©хав верхiвець.
- Що там? - тихо спитав Чорнобай.
- Хтось ©де узвозом нагору.
- Ет, чорт! Заткнiть йому рота, щоб часом не пiдняв репету! Звенигорi
всунули в рота шорсткий смердючий кляп. Дихати стало важко. Вiд удару
пiстолем гуло в головi.
- Ну, гайда©- Чорнобай скочив на коня. - Митрофане, бережи менi його,
як власнi очi. В разi небезпеки - ножа пiд ребро. Щоб i не кавкнув!
Загiн риссю ви©хав на лiсову дорiжку, що петляла помiж голими деревами.
Нiхто не говорив, тiльки глухо тупотiли копита.
Незабаром почався степ. Густi сутiнки оповивали землю. Мiсяць ще не
сходив, i холодне зимове небо сiрим ковпаком опускалося з високостi.
У Арсена задерев'янiли зв'язанi ноги й руки. Смердюча ганчiрка не
давала дихати. Вiй намагався ©© виштовхнути з рота язиком чи хоча б
ослабити, але тiльки наковтався шерстi.
Дорозi, здавалося, не буде кiнця. Лиш десь опiвночi зупинилися в
рiдкому чагарнику. Чорнобай зник у темрявi. Незабаром повернувся в
супроводi вершника, в якому не важко було впiзнати татарина.
- дьте за нами, - наказав Чорнобай пахолкам, а сам з татарином по©хав
попереду.
Вони спустилися в глибоку балку, де горiло багаття. На березi паслися
стриноженi конi. Пiд горбом сидiли i лежали на холоднiй заснiженiй землi
люди. Це був ясир - захопленi в полон чоловiки, жiнки, пiдлiтки. Бiля них
з шаблями наголо ходили дозорцi.
Побачивши прибулих, вiд багаття пiдвiвся кремезний вiспуватий татарин.
Радiсно оскiрнувся. Чорнобай поручкався з ним i теж усмiхнувся
по-приятельськи.
- Алi, дивися товар, бо в мене обмаль часу!
З цими словами вiн наказав пахолкам зняти з коней дiвчат. Нiжнi, блiдi
вiд страху та переживань, вони злякано дивилися на татарина, який
прицмокував язиком i розплився в радiснiй усмiшцi.
- Ай-вай! Якшi! Туже топре! - плутав вiн татарськi й укра©нськi слова.
- Якшi ханумi Ага зна толк. Я радий, що недаремно зробив цей небезпечний
похiд. Буде з чим з'явитися в Кафу .
Вiн пiдiйшов до дiвчат, брудними пальцями пiднiмав ©хнi бiлi пiдборiддя
i, цмокаючи язиком, заглядав у очi. Нещаснi нiмiли вiд страху, здригалися
вiд огиди, та Алi не звертав на те нiяко© уваги. Його просмердiлi кiнським
потом i баранячим ло м руки швидко обмацали тугi дiвочi груди, руки,
стегна.
- Ай-вай, якшi ханум, - задоволене повторював вiн. - Спасибi, мiй
торогий труже, спасибi, ага Петро!
- Товар для ханського гарему, - сказав Чорнобай. - Плати грошi, Алi!
Подзьобане вiспою обличчя татарина враз стало суворе, непроникне. Очi
звузилися.
- Скiльки?
- Пiвтори тисячi цехiнiв!
Алi ковтнув слину, нiби вдавився. Вирячив очi.
- Ай-вай. Ти збожеволiв, труже!.. П'ятсот! Чорнобай заперечливо похитав
головою.
- Шiстсот! - Алi облизав язиком пошерхлi на морозi губи.
- Ти виручиш три тисячi, Алi. Я знаю. Таких дiвчат ще нiколи не
продавали нi в Кафi, нi в самому Стамбулi. Вони бiльше вартi, нiж усi тво©
невiльники. - Чорнобай скосив око в той бiк, де ясир. - Менi вони теж не
даремно дiсталися...
- Знаю. Кожен мисливець, коли виходить на лови, ризику ... Але ж грошей
ти за них не платив?
- Не варта була б шкурка вичинки... То яке тво останн слово?
- Вiсiмсот - i нi цехiна бiльше!
- Гаразд, - погодився Чорнобай. - Але в разi небезпеки... Сам розумi ш
- вони повиннi навiки замовкнути. Я ризикую головою!
- Про що мова! - образився Алi. - Не маленький - знаю. Удар шаблею -
башка з плечей!
З-пiд поли засмальцьованого кожуха дiстав капшук, вiдлiчив грошi, потiм
кивнув на Звенигору.
- А цього батира за скiльки?,
- Цей не прода ться, - похмуро вiдповiв Чорнобай.
- Жаль. Видно, мiцний батир. Був би добрим веслярем на каторзi! I грошi
за нього дали б добрi! Може, продаси?
Чорноба вi пахолки перезириулися. Один з них аж. крякнув, певне,
бажаючи щось сказати. Але Чорнобай поспiшно вiдрiзав:
- Нi, вiн менi потрiбен. Прощай, мурзо. Наш договiр залиша ться в силi?
- Безперечно. Я ж думаю, що не перевелися ще на Укра©нi красивi
дiвчата? - Алi хихикнув. - Прощай, ага Петро© Хай береже тебе аллах!
Чорнобай скочив на коня, ще раз махнув на прощання Алi рукою, i
невеличкий загiн з п'яти вершникiв пiрнув у темряву.
Мерзла земля лунко гула пiд копитами коней. Шелестiв колючий зледенiлий
бур'ян. Щербатий мiсяць розгойдувався посеред неба, нiби п'яний, i,
здавалось, от-от зiрветься i торохнеться лисиною об крутi горби. I тодi
настане тьма.
Арсен розумiв, що то не мiсяць гойда ться, а вiн сам колива ться в
сiдлi. Тiло його занiмiло. Туго зв'язанi руки й ноги затекли, i вiн
перестав ©х вiдчувати. Цупкий кляп обiдрав йому язика i рота, доводилося
ковтати власну солонувату кров. Нестерпно хотiлося пити.
Його везли на страту. Вiн знав про це. Але де вона буде i яку смерть
придумав для нього Чорнобай, - його вже не цiкавило. Аби лишень швидше все
скiнчилося...
Бiля високо© могили, що бовванiла на тлi синього неба, Чорнобай
зупинився.
- Митрофане, на шпилi чимало всякого камiння... Пiди принеси одну
каменюку, щоб прив'язати цьому байстрюковi до ши©. Та не барись! - Пахолок
кинувся до могили, а Чорнобай повернувся до полоненого: - Тiльки не думай,
хлопче, що ми тебе втопимо. Нi, голубчику! Це була б занадто легка смерть
для тебе. Ми посадимо тебе на палю i будемо дивитись, як вона вилiзе тобi
горлом... Ось якою смертю помреш, небоже!.. Зате й на тому свiтi радитимеш
усiм обходити Чорнобая десятою дорогою!.. А вже потiм прив'яжемо тобi до
ши© камiнь i кинемо в озеро. На поживу карасям. Щоб i слiду не лишилося!..
Ну, як? Подоба ться таке?.. Нi?.. Отож!
Вiн говорив би довше, бо уявнi картини майбутнiх мук ворога втiшали
його, але пахолок повернувся з каменюкою i загiн рушив далi.
Через годину вони ви©хали на битий шлях.
- Незабаром озеро, хлопцi, - сказав Чорнобай. - Ще милi двi...
Зненацька вiн замовк i почав прислухатись.
- Ви нiчого не чу те? Всi зупинились.
- Нiби вершник скаче, - невпевнено промовив довготелесий Митрофан.
- Не нiби, а справдi вершник, - промовив другий пахолок, у бiлому
башлицi. - О-о, чу те? Наближа ться сюди... Зда ться, один.
Здалеку почувся дзвiнкий тупiт - кiнь мчав галопом.
- Хтось поспiша в Чорноба©вку, - сказав Чорнобай i звернувся до
пахолка в башлицi: - Тхоре, вiд'©дь з козаком за кущi, а ми почека мо тут
- дiзна мося, хто це...
Тхiр смикнув Арсенового коня i зупинився за кущем.
Тупiт наближався. Ось на шляху показалась темна постать вершника - вiн
мчав щодуху. В мертвiй тишi нiчного степу лунко дзвенiла мерзла дорога.
Побачивши на шляху незнайомцiв, вершник осадив коня.
- Хто ви? - запитав збентежено.
- А ти хто? I куди пряму ш? - в свою чергу спитав Чорнобай.
- Я ©ду в Чорноба©вку.
- До кого?
- До Петра Чорнобая.
- Я i Петро Чорнобай. Що трапилося? Чому така спiшнiсть? Пiд'©жджай
сюди!
Вершник трохи пiд'©хав, пильно вдивляючись у незнайомцiв, готовий при
найменшiй небезпецi повернути коня назад.
Та ось Чорнобай пiдвiв голову, i мiсяць освiтив його обличчя. З грудей
вершника вирвалося полегшене зiтхання.
- Ху, це таки ви, пане©- Вiн стьобнув коня i пiд'©хав упритул. - Я вiд
полковника..
- Що з батьком? - кинувся Чорнобай. - Йому погiршало?
- Помира ... Просив, щоб ви негайно прибули до нього. ©дьмо!.. Дорога
кожна мить!
- Мати божа! - скрикнув Чорнобай. - Чи ж устигнемо? У мене такий
стомлений кiнь...
- Будемо сподiватися на краще. Але не гаймося!
- ©демо! Герасиме, ти зi мною! А ти, Митрофане, з Тхором...
Вiн щось шепнув пахолковi на вухо i з мiсця рвонув коня галопом.
Пахолок Герасим i посланець погнали за ним.
Тхiр, ведучи на поводi Арсенового коня, ви©хав з-за/кущiв на шлях,
спитав:
- Що вiн сказав, Митрофане?
- Щоб ми самi зробили з цим хлопцем усе, що треба.
- Хай йому чорт! Менi вже набридло волочитися по степу! I хоч би було
з-за чого!.. Чорнобай поклав у кишеню капшук грошей, а нам - дулю з
маком!.. Повернемося додому - нi за що буде й горло промочити.
- То що ти радиш? - запитав спроквола Митрофан. - Порiшити запорожця
тут i не сурганитися до озера?.. Про мене, i так можна! Чорноба вi
хотiлося помучити його, а нам це нi до чого! Хай помира легкою смертю!
- Який ти недоумкуватий, Митрофане, - пробурчав Тхiр, пiдводячись на
стременах, щоб хоч трохи зрiвнятися з високим, мов жердина, товаришем. -
Тобi розжуй i в рота поклади!.. Я верну до того, що Чорнобай за дiвчат не
дасть i злотого. А нам би непогано мати з цi © тяганини хоч який-небудь
зиск...
- Зиск? - вирячився пахолок.
- Давай повернемося зараз до Алi, - швидко зашепотiв Тхiр, - i
запропону мо йому цього козака! Ти ж чув - вiн хотiв його купити. Як ти
дума ш, скiльки дасть за нього?
- Ти що - здурiв? - аж вiдсахнувся Митрофан. - Чорнобай дiзна ться -
голову знiме! У нього мова - коротка!
- А звiдки вiн дiзна ться? Хiба самi розляпа мо?.. Скажемо, що посадили
на палю, а потiм почепили камiнь на шию i кинули в воду. Хай пiрне в озеро
- пошука ... Алi ж попросимо, щоб теж мовчав, а цього хлопця продав кудись
за моря.
Митрофан завагався, щось обмiрковуючи неповоротким сво©м розумом.
- Ну, чого тут довго думати? - не вгавав Тхiр. - Татарин дасть за нього
бiдно сто цехiнiв. Покладемо до кишень по пiвсотнi. Чи ©х у тебе забагато
?
- Кий чорт! Навiть нi за що пива випити. Заборгував шинкаревi
пiвдуката...'
- А то зразу розбагатi ш! Алi заплатить - не перший раз ма мо з ним
справу, ©дьмо, поки не свiта . Бо татари знiмуться - шукай тодi вiтра в
полi!
Митрофан пошкрiб рукою потилицю:
- Страшнувато, правда...
Це означало згоду. Хистку, непевну. Але Тхоревi бiльшого й не треба.
Вiн швидко повернув коней i погнав назад.
...Алi довго не торгувався. Помацавши м'язи, зрозумiв, що перед ним
якнайкращий товар, i зразу ж заплатив грошi. Закляклого Арсена зняли з
коня i прив'язали до гурту невiльникiв.
Потяглися довгi днi важкого переходу. Ногайцi ' найчастiше нападали i
брали ясир пiзньо© осенi i взимку, коли позамерзають рiки. За багато
десятирiч шлях до Криму був усiяний кiстками нещасних, скошених простудою
i виснаженням, гострою шаблею i голодом.
Алi був досвiдчений людолов. Вiн знав пота мнi стежки, на яких рiдко
чатували козацькi дозори, i завжди щасливо виводив з Укра©ни переобтяжений
здобиччю чамбул. Але й вiн боявся раптового козацького наскоку, тому, не
жалiючи невiльникiв, батогом i шаблею гнав ©х без вiдпочинку по
п'ятнадцять годин на добу. Тим, хто захворiв чи до кровi пiдбив або
вiдморозив ноги, без жалю зносив голову.
Бранцiв гнали пiшки. Лише молодих красивих дiвчат, призначених для
гаремiв, везли на конях; то був коштовний товар. Лiтнiх жiнок i дiтей не
зв'язували. Зате за чоловiками наглядали суворо: десятками приторочували
до сiдел i тягли, мов худобу.
Арсен у сво му десятку йшов перший; за спиною сирицею скручено руки,
довгий мiцний аркан навколо стану невблаганно тягнув усе вперед i вперед -
у Крим, у неволю, на смерть.
На другий день, коли чамбул поспiшно, щоб здалеку не помiтила козацька
- Спасибi. Бувай здоровий, батьку кошовийi Бувай здоровий, кобзарю! На
весну чекайте мене назадi
- Хай щастить тобi, синку! - Сiрко обняв козака i тричi поцiлував у
щоки.
Арсен затягнув пiд сорочкою пояс, вийшов на ганок. Джура вже тримав за
поводи молодого гарячого коня. "Омелько побачить - позеленi з досади, -
подумав козак, уздрiвши баского огиря. - Аякже! Втратив такий заробiток!
За стару шкапину! Навеснi купив би за вирученi грошi цiлий табунi"
Козак швидко збiг з ганку, вставив ногу в стремено i хвацько стрибнув у
сiдло. Застояний кiнь затанцював пiд ним, прищулив вуха.
Щоб не вдаватись у довгi розмови з товаришами. Арсен лише на мить
зупинився бiля гурту:
- Прощавайте! Кошовий посила до гетьмана з листом. По дорозi заверну i
в Дубову Балку!
- Щасти тобi, синку, - прогув захмелiлий Метелиця. Тут пiдскочив
Омелько:
- А як же з нашим договором? Про коня? Арсен засмiявся:
- Прибережи до наступного разу! Бачиш - маю! Та не такого, як твiй!
- Вiн у нього до весни з голоду здохне, бо в ротi залишився тiльки один
зуб! - хихикнув позаду дiд Шевчик.
- Сам ти здохнеш, шолудивий пес! - вiдгризнувся Омелько. - У тебе в
самого один зуб!
Арсен, не злазячи з сiдла, вклонився ще раз товариству i торкнув
поводи. До ворiт його провели Сiкач i Товкач. Там друзi розлучилися. Сiкач
i Товкач поспiшили назад, щоб застати ще по корцю горiлки. А Звенигора
оглянувся, окинув оком широкий майдан, гамiрливий натовп козакiв, низькi
мазанi куренi i ви©хав з фортецi.
Грудень 1676 року почався для нього в дорозi. Перший i другий день
минули без пригод. Ночував у знайомих козакiв по хуторах, ©хав навпростець
- степом.
Стояла суха сонячна погода. Морози пересiлися. Вранцi гор-бовиста
рiвнина аж до обрiю мерехтiла сизим iне м, що густо вкривав м'яку тирсу,
степовий комиш та чахлий колючий бур'ян. А вдень ставало тепло, iнiй танув
- i степ зразу чорнiв, навiваючи тугу i смуток.
На третiй день опiвднi Арсен побачив попереду клубки темно-сизого диму,
що покрученими химерними стовпами виривався з-за гори i високо шугав у
голубе безхмарне небо.
Арсен пiдстьобнув коня, погнав чвалом, поки зупинився над крутим
схилом, вражений несподiваним видовищем.
На протилежному боцi долини, попiд горбами, чорнiв обрiдний безлистий
лiс, а внизу, в затишку, жовтiв широкий луг. Уздовж струмка вирували
багрянi вогнища. То горiв хутiр. В небо здiймалися бурi стовпи диму.
Малиновi язики полум'я охоплювали приземкуватi будiвлi, i над ними
тремтiло розпечене марево, пронизуване iскрами.
Татари!
Ген на протилежному боцi долини, по вузькiй улоговинi, пiднiма ться
вгору кiнний загiн. В козака добрий зiр, i вiн бачить вершникiв у лисячих
малахаях, з луками за плечима. А мiж ними - пiший ясир: чоловiки, жiнки,
пiдлiтки.
Арсен скреготнув зубами: проклятi людолови! Розбiй, грабунки i
поневолення зробили вони сво©м ремеслом, бо це приносить ©м величезнi
прибутки на невольничих ринках Криму й Туреччини. Була б з ним хоч сотня
козакiв, вiн, не задумуючись, кинувся б у погоню визволяти сво©х людей. А
що вдi один? Хай подяку долi, що сам не потрапив у ворожi лабети!
Козак спустився в долину i повiльно по©хав вулицею охопленого полум'ям
хутора. Кiнь сторожко ступав по груддi, косив очi на трупи старих i дiтей.
В одному дворi пiд грушею раптом пiдвелася жiноча постать. Арсен
пiд'©хав ближче. Жiнка глянула на нього божевiльними очима. Бiля не©
лежало двiйко дiток у бiлих сорочечках, залитих кров'ю.
- Ти аж тепер при©хав, запорожцю? Ха-ха-ха! Пiзно!.. Михайлика забрали,
малих убили... Бачиш?.. А я стала зозулею - ку-ку, ку-ку!.. Полечу за
Михайликом... Аж у той Крим проклятий полечу!.. Ку-ку! Спiть, мо©
дiтоньки, ку-ку, ку-ку!..
©думки сплутались. Вона припала до дiтей, заквилила, мов чайка,
забилась у глухому риданнi.
Арсен рвонув поводи, ударив коня пiд боки.
Чим вiн мiг зарадити цiй жiнцi? Обiцяти, що козаки вiдiб'ють у татар ©©
Михайлика? Чи допомогти ©й поховати дiток? Так де там! Вона ще довго
лебедiтиме над ними, мов над живими, поки, знесилившись, i сама помре коло
них.
Ви©хавши на гору. Арсен оглянувся на чорну вiд диму долину i повернув
на пiвнiч.
Щоб не натрапити на татарський загiн, узяв трохи вбiк вiд знайомо©
дороги, по©хав манiвцями. Незабаром наткнувся на чимале село, в кiнцi
якого в закрутi степово© рiчки стояла невеличка фортеця. На
свiжонасипаному валу жовтiли мiцнi дубовi частоколи. Всерединi - добротний
будинок з цяцькованим ганком та дерев'яними хлiвами, колодязь з високим
журавлем.
"Оце спорудив хтось!- подумав Арсен. - За такими стiнами можна
вiдсидiтись не те що вiд орди, - орда не любить брати фортецi приступом,
напада на беззахиснi селянськi двори, - а й вiд кварцяного вiйська чи вiд
яничарiв"!
Вiн спустився з гори i зупинив коня бiля криницi. У ветхому, аж
зеленому вiд моху коритi голубiла прозора холодна вода. Кiнь смакував ©©,
цiлячи крiзь зуби.
По вулицi проскакали чотири вершники. Переднiй - у темному жупанi з
тонкого сукна, з дорогою шаблею при боцi - видався Арсеновi знайомим. Десь
вiн уже бачив це блiде трикутне обличчя з мiцно стиснутими губами. Але де
саме - пригадати не мiг. Позаду мчали пахолки.
Пiдiйшов лiтнiй селянин з дерев'яними цеберцями на коромислi Ще здалеку
скинув шапку перед козаком.
- Дай боже здоров'я! - вклонився.
- Здоровенькi були! - вiдповiв той i показав нагайкою на фортецю. - Хто
це тут замок спорудив?
- Знайшовся такий, - ухильно почав селянин, але, побачивши вiдверте
обличчя i доброзичливий погляд, додав: - Петро Чорнобай...
Дорошенкiвського полковника Якима синок... Хоч молодий, а жила! В пани
пнеться!.. От i спорудив... чужими руками...
"А-а, Чорнобай... Так оце вiн проскакав щойно", - подумав Арсен, зразу
пригадуючи, де бачив переднього вершника.
Два роки тому Чорнобай при©здив на Запорожжя з листом вiд
правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Чорнобай поводився дуже зверхньо,
задирливо, i запорожцi оточили його й погрожували прив'язати коневi до
хвоста, якщо вiн зразу ж не забереться пiд три чорти з Сiчi.
Бачачи, що гарячi голови можуть здiйснити цю погрозу, Сiрко наказав
Арсеновi з десятком козакiв провести Чорнобая в степ i там вiдпустити на
всi чотири боки: все ж таки посланець!
- Пам'ятаю такого, - сказав козак i, пригадавши сплюндрований хутiр,
додав: - Однак ви даремно на нього в обидi.. Фортеця - надiйний захист...
Ось в околицях нишпорять татари, i ви зможете пересидiти в нiй лиху
годину.
- Татари? Де? - Селянин здригнувся.
- Комишувате спалили... Я мало не наткнувся на один чамбул. Усiх
потягли в неволю. А немовлят i старих перебили... Селянин змiнився на
виду:
- Спасибi, козаче, за звiстку! Побiжу... Треба тривогу пiднiмати...
Вiн кинув вiдра на землю i, переполошений, потрюхикав до фортецi.
Напо©вши коня. Арсен вихопився з села на гору, в степ. Гнав щосили.
Було б безглуздо на початку подорожi потрапити до рук татар. З огиря
летiла жовта пiна, вiн важко дихав. Болючим зойком з-пiд мокро© груднини
озивалася селезiнка.
Заспоко©вся тiльки тодi, коли в'©хав у лiс. Вузькою стежкою пiднявся на
гору i зупинився.
Вечорiло.
На голому шпилi, що вiдкривався всiм вiтрам, стояв старий, посiрiлий
вiд часу й негоди вiтряк з пообламуваними крилами. Навколо нi душi. Навiть
дороги й стежки, що в'юнилися до нього лiсом, позаростали бур'янами i
чагарником. Видно, вже нiхто не привозив сюди збiжжя для помолу, давно
вiдгуркотiли i зупинилися кам'янi жорна.
Арсен прив'язав коня до обгризено© конов'язi, а сам сiв, розпрямляючи
затерплi ноги, на дубову колоду i прихилився спиною до стiни вiтряка.
Заплющив очi. Вiдчув, як цiлоденна втома поволi скову тiло, задрiмав.
Раптом у вечiрнiй тишi почулося якесь шарудiння i неголосне зiтхання.
Схопився, оглянувся: що за чортовиння! Нiде нiкого! Невже хтось прича©вся
у вiтряку? Чи йому приверзлося?
Вiн принишк, припавши вухом до холодних замшiлих дощок. I знову
почулося шарудiння. Потiм тихий жалiбний стогiн. Нiби хтось беззвучно
плакав.
Арсен схопився на ноги i кинувся до дверей. Вони були замкненi залiзним
кiнським путом i закладеш мiцним дубовим кiлком.
"Дивно, - подумав козак, викручуючи з дерева скобель. - Кому
знадобилося замикати цю пустку?"
Дверi зi скрипом вiдчинилися.
- Хто тут? - спитав, заходячи всередину.
У вiдповiдь - тиша й темрява. Ступив кiлька крокiв далi - i сiре
вечiрн свiтло, вирвавшись з-за спини, упало на вичовгану тисячами нiг
пiдлогу й кострубатi нутрощi вiтряка: на короб для борошна, жорно, вузькi
схiдцi, що вели кудись угору, заснованi павутинням бантини.
- Хто тут? - знову спитав козак, вдивляючись у щось темне пiд
протилежною стiною.
Звiдти почувся приглушений стогiн. Темна купа заворушилася. Здивований
i збентежений. Арсен наблизився i аж скрикнув вiд несподiванки: на пiдлозi
лежало тро дiвчат. Руки й ноги зв'язанi мотузками, в ротi - ганчiрки. Всi
тро здригалися вiд холоду, хоча були добре одягненi.
- Хто ви? Як опинилися тут? - Вирвав кляпи, шаблею розрiзав мотузки.
Переляканi, задубiлi дiвчата ледве звелися на ноги. Але, ступивши
кiлька крокiв, посiдали в знемозi З тривогою i недовiр'ям поглядали на
незнайомця.
Вони були дуже вродливi Навiть у сутiнках Арсен звернув на це увагу i
почав здогадуватись, яка доля закинула ©х у цей покинутий вiтряк.
Дiвчата тремтiли, як вишеньки в грозу.
- Звiдки ти? - звернувся до русокосо©, що сидiла найближче.
- З Чигирина, - тихо вiдповiла дiвчина. - Попiвна я... Мене викрали з
дому якiсь невiдомi...
- А ви? - глянув на двох чорнявих.
- З Корсуня... Нас схопили в дорозi, коли ми ©хали з братом до Черкас,
де живе наша тiтка... Брата нападники забили, а нас от завезли
хтозна-куди... I не зна мо, що з нами буде...
- Не важко здогадатися, - тихо сказав Арсен. - Вас хочуть продати у
гарем... Якiсь мерзотники злигалися з людоловами i торгують живим товаром!
Дiвчата залилися слiзьми. Сестри обнялись, а русокоса простягла руки до
Звенигори:
- Вiдпусти нас! Врятуй, добрий чоловiчо!
- А я вас розв'язав не для того, щоб тримати. Ви вiльнi! Тiкайте звiдси
якнайшвидше!
Дiвчата знову схопилися на ноги. Однак щастя ©хн було дуже коротке,
вони не встигли навiть вибiгти надвiр. За стiною пролунав стукiт копит -
перед вiтряком зупинилися три вершники. Побачивши бiля конов'язi коня i
вiдчиненi дверi, вони стрiмголов посплигували на землю i кинулись до
вiтряка, на бiгу витягаючи шаблi.
Дiвочий зойк прорiзав вечiрню тишу. Арсен вирвав з пiхов шаблю - став
на дверях. Незважаючи на густi сутiнки, вiн упiзнав в одному з тих, що
бiгли до вiтряка, Чорнобая.
То ось чи©х рук ця ганебна справа! Колишнiй служака Дорошенка,
втративши господаря, що змушений був здатися на милiсть царя i гетьмана
Самойловича, тепер став справжнiм розбiйником!
- Зупинiться! - крикнув Арсен. - Якщо ви при©хали по дiвчат, то я вам
кажу - не вийде! Не вiзьмете! Я не дозволю торгувати цими нещасними! Хiба
що переступите через мiй труп!
- I переступимо! - вигукнув Чорнобай i теж вирвав блискучу шаблю.
"Гм, я один, а ©х тро , - подумав Арсен, вiдбиваючи перший випад
Чорнобая. - Зовсiм кепсько... Та якщо доля допоможе менi подолати
Чорнобая, пахолки самi дременуть звiдси!"
Вiн стояв на схiдцях на голову вище за супротивника. Дзвякiт i скрегiт
шабель вiдлунювалися в тихому морозному лiсi. Мiцна i вправна рука влучно
вiдбивала короткi, але небезпечнi випади Чорнобаяi За спиною чулися
переляканi вигуки i плач дiвчат.
Пiд натиском Звенигори Чорнобай трохи вiдступив. Його хиже обличчя з
тонким довгим носом i закушеною губою застигло вiд напруження i здавалося
схожим на маску, з грудей iнодi виривався натужний хрип. Чорнобай, видно,
збагнув, що перед ним дуже вправний бо ць, i йому враз стало душно. Лiвою
рукою рвонув комiр кунтуша.
- Жарко стало, Чорнобаю? Зачекай, стане ще й холодно©-глузливо промовив
Арсен, знаючи, як то насмiшка вибива супротивника з рiвноваги.
- Ти зна ш, як мене звати? - скрикнув вражений Чорнобай.
- А чому б нi? Такого значного козака та не знати! Запорожцi
пам'ятають, як ти при©здив у Сiч вiд Дорошенка. Жаль, що не знесли тодi
тобi голови, - не торгував би тепер нашими дiвчатами!..
Обличчя Чорнобая перекосилося, смертельно зблiдло.
- Хлопцi! - прохрипiв вiн.
Щось просвистiло в повiтрi. Арсен не встиг вiдхилитись, - i туга петля
здавила горло. Вiн хотiв рубонути по аркану шаблею, але сильний поштовх
звалив його на землю. Пахолки вирвали з руки шаблю, наставили пiстолi.
Позаду почувся жахливий дiвочий зойк.
Важко дихаючи, Чорнобай нахилився i прошипiв в обличчя:
- Ну, собако, попався! Тепер ми поговоримо iнакше!
Вони дивились один одному в очi. Чорнобай зловтiшне кривив у посмiшцi
тонкi губи. На його безкровному обличчi застиг вираз жорстоко© радостi.
Арсеновi стало страшно: Чорнобай нiзащо не залишить живим свiдка свого
ганебного злочину. I нiхто не знатиме, де подiвся козак, що з ним сталося.
Даремно виглядатиме його хвора мати в далекiй Дубовiй Балцi, даремно
чекатиме звiстки кошовий Iван Сiрко...
А Чорнобай нiби читав його думки i кидав словами, що ятрили серце, як
бруднi пальцi рану:
- Хлопчисько! Кому ти хотiв стати поперек шляху? Ха-ха-ха! Чорноба вi?
Треба бути останнiм йолопом, щоб зважитись на таке! - Вiн говорив про себе
в третiй особi. - Я бачу, ти вже ка шся. Тобi страшно помирати. Аякже! Ти
зрозумiв, що допустився необачно© помилки, ставши на завадi Чорноба вi! Ти
вже шкоду ш, що вступився за тих пташок! - вiн кивнув головою на вiтряк,
де один з пахолкiв в'язав дiвчат. - Тебе мучить думка, що нiхто нiколи не
дiзна ться про твою смерть... Не дiзна ться! Ти вiдправишся на той свiт!..
Не без мо © допомоги, звичайно!.. Ха-ха-ха!
Арсен здригнувся вiд того смiху, мов од гадючого дотику. Розумiючи, що
втрачати нiчого, вiн зненацька рвонувся i вдарив ворога ногами в живiт.
Чорнобай зойкнув i кумельгом полетiв на землю.
Пахолки кинулись до козака. Один рукiв'ям пiстоля з розмаху вдарив по
головi, другий, кинувши дiвчат, навалився всiм тiлом, заломив назад руки.
- Не вбивайте! - крикнув, корчачись вiд болю, Чорнобай. - Я сам!
Пахолок допомiг йому пiдвестися. Зiгнувшись i тримаючись рукою за
живiт, вiн поволi пiдiйшов до Арсена, вихопив з пiхов короткий татарський
кинджал. Перекошене вiд болю й лютi обличчя посинiло, як у мерця, й
ошкiрилось неприродно-дикою гримасою...
"Куди вцiлить? У серце? В живiт? Чи перерiже горло?"- промайнуло в
козаковiй головi.
Чомусь зовсiм зник страх. Нiби йшлося не про його життя. Тiло здавалося
чужим, дерев'яним. Тiльки знову в мозок ударила, як молот, думка: "А
по©здка в Туреччину? Що скаже Сiрко? Адже вiн нiколи не дiзна ться, що зi
мною сталося... А мати? Бiдолашна моя!"
Та Чорнобай не вдарив. Потримавши кинджал у руцi, ковзнув поглядом по
чагарниках i крикнув пахолкам:
- Хлопцi, миттю обчухрайте рiвненький грабок i добре загострiть -
посадимо це паддо на палю! Та швидше! Пахолки вихопили шаблi й побiгли до
лiсу. В цю мить з узвозу долинув рiзкий свист. Потiм удруге. Хтось, видно,
подавав сигнал тривоги.
- Назад! - гукнув Чорнобай, i пахолки прибiгли до нього. - Садовiть
його на коня! Вiзьмемо з собою. Зараз не час. Але клянусь пеклом, вiн у
мене сьогоднi помучиться на палi!
Сопучи i лаючись, пахолки враз пiдхопили Арсена, кинули на коня,
арканом зв'язали ноги, мiцно прикрутили до сiдла. Потiм те ж саме зробили
з дiвчатами.
До них пiд'©хав верхiвець.
- Що там? - тихо спитав Чорнобай.
- Хтось ©де узвозом нагору.
- Ет, чорт! Заткнiть йому рота, щоб часом не пiдняв репету! Звенигорi
всунули в рота шорсткий смердючий кляп. Дихати стало важко. Вiд удару
пiстолем гуло в головi.
- Ну, гайда©- Чорнобай скочив на коня. - Митрофане, бережи менi його,
як власнi очi. В разi небезпеки - ножа пiд ребро. Щоб i не кавкнув!
Загiн риссю ви©хав на лiсову дорiжку, що петляла помiж голими деревами.
Нiхто не говорив, тiльки глухо тупотiли копита.
Незабаром почався степ. Густi сутiнки оповивали землю. Мiсяць ще не
сходив, i холодне зимове небо сiрим ковпаком опускалося з високостi.
У Арсена задерев'янiли зв'язанi ноги й руки. Смердюча ганчiрка не
давала дихати. Вiй намагався ©© виштовхнути з рота язиком чи хоча б
ослабити, але тiльки наковтався шерстi.
Дорозi, здавалося, не буде кiнця. Лиш десь опiвночi зупинилися в
рiдкому чагарнику. Чорнобай зник у темрявi. Незабаром повернувся в
супроводi вершника, в якому не важко було впiзнати татарина.
- дьте за нами, - наказав Чорнобай пахолкам, а сам з татарином по©хав
попереду.
Вони спустилися в глибоку балку, де горiло багаття. На березi паслися
стриноженi конi. Пiд горбом сидiли i лежали на холоднiй заснiженiй землi
люди. Це був ясир - захопленi в полон чоловiки, жiнки, пiдлiтки. Бiля них
з шаблями наголо ходили дозорцi.
Побачивши прибулих, вiд багаття пiдвiвся кремезний вiспуватий татарин.
Радiсно оскiрнувся. Чорнобай поручкався з ним i теж усмiхнувся
по-приятельськи.
- Алi, дивися товар, бо в мене обмаль часу!
З цими словами вiн наказав пахолкам зняти з коней дiвчат. Нiжнi, блiдi
вiд страху та переживань, вони злякано дивилися на татарина, який
прицмокував язиком i розплився в радiснiй усмiшцi.
- Ай-вай! Якшi! Туже топре! - плутав вiн татарськi й укра©нськi слова.
- Якшi ханумi Ага зна толк. Я радий, що недаремно зробив цей небезпечний
похiд. Буде з чим з'явитися в Кафу .
Вiн пiдiйшов до дiвчат, брудними пальцями пiднiмав ©хнi бiлi пiдборiддя
i, цмокаючи язиком, заглядав у очi. Нещаснi нiмiли вiд страху, здригалися
вiд огиди, та Алi не звертав на те нiяко© уваги. Його просмердiлi кiнським
потом i баранячим ло м руки швидко обмацали тугi дiвочi груди, руки,
стегна.
- Ай-вай, якшi ханум, - задоволене повторював вiн. - Спасибi, мiй
торогий труже, спасибi, ага Петро!
- Товар для ханського гарему, - сказав Чорнобай. - Плати грошi, Алi!
Подзьобане вiспою обличчя татарина враз стало суворе, непроникне. Очi
звузилися.
- Скiльки?
- Пiвтори тисячi цехiнiв!
Алi ковтнув слину, нiби вдавився. Вирячив очi.
- Ай-вай. Ти збожеволiв, труже!.. П'ятсот! Чорнобай заперечливо похитав
головою.
- Шiстсот! - Алi облизав язиком пошерхлi на морозi губи.
- Ти виручиш три тисячi, Алi. Я знаю. Таких дiвчат ще нiколи не
продавали нi в Кафi, нi в самому Стамбулi. Вони бiльше вартi, нiж усi тво©
невiльники. - Чорнобай скосив око в той бiк, де ясир. - Менi вони теж не
даремно дiсталися...
- Знаю. Кожен мисливець, коли виходить на лови, ризику ... Але ж грошей
ти за них не платив?
- Не варта була б шкурка вичинки... То яке тво останн слово?
- Вiсiмсот - i нi цехiна бiльше!
- Гаразд, - погодився Чорнобай. - Але в разi небезпеки... Сам розумi ш
- вони повиннi навiки замовкнути. Я ризикую головою!
- Про що мова! - образився Алi. - Не маленький - знаю. Удар шаблею -
башка з плечей!
З-пiд поли засмальцьованого кожуха дiстав капшук, вiдлiчив грошi, потiм
кивнув на Звенигору.
- А цього батира за скiльки?,
- Цей не прода ться, - похмуро вiдповiв Чорнобай.
- Жаль. Видно, мiцний батир. Був би добрим веслярем на каторзi! I грошi
за нього дали б добрi! Може, продаси?
Чорноба вi пахолки перезириулися. Один з них аж. крякнув, певне,
бажаючи щось сказати. Але Чорнобай поспiшно вiдрiзав:
- Нi, вiн менi потрiбен. Прощай, мурзо. Наш договiр залиша ться в силi?
- Безперечно. Я ж думаю, що не перевелися ще на Укра©нi красивi
дiвчата? - Алi хихикнув. - Прощай, ага Петро© Хай береже тебе аллах!
Чорнобай скочив на коня, ще раз махнув на прощання Алi рукою, i
невеличкий загiн з п'яти вершникiв пiрнув у темряву.
Мерзла земля лунко гула пiд копитами коней. Шелестiв колючий зледенiлий
бур'ян. Щербатий мiсяць розгойдувався посеред неба, нiби п'яний, i,
здавалось, от-от зiрветься i торохнеться лисиною об крутi горби. I тодi
настане тьма.
Арсен розумiв, що то не мiсяць гойда ться, а вiн сам колива ться в
сiдлi. Тiло його занiмiло. Туго зв'язанi руки й ноги затекли, i вiн
перестав ©х вiдчувати. Цупкий кляп обiдрав йому язика i рота, доводилося
ковтати власну солонувату кров. Нестерпно хотiлося пити.
Його везли на страту. Вiн знав про це. Але де вона буде i яку смерть
придумав для нього Чорнобай, - його вже не цiкавило. Аби лишень швидше все
скiнчилося...
Бiля високо© могили, що бовванiла на тлi синього неба, Чорнобай
зупинився.
- Митрофане, на шпилi чимало всякого камiння... Пiди принеси одну
каменюку, щоб прив'язати цьому байстрюковi до ши©. Та не барись! - Пахолок
кинувся до могили, а Чорнобай повернувся до полоненого: - Тiльки не думай,
хлопче, що ми тебе втопимо. Нi, голубчику! Це була б занадто легка смерть
для тебе. Ми посадимо тебе на палю i будемо дивитись, як вона вилiзе тобi
горлом... Ось якою смертю помреш, небоже!.. Зате й на тому свiтi радитимеш
усiм обходити Чорнобая десятою дорогою!.. А вже потiм прив'яжемо тобi до
ши© камiнь i кинемо в озеро. На поживу карасям. Щоб i слiду не лишилося!..
Ну, як? Подоба ться таке?.. Нi?.. Отож!
Вiн говорив би довше, бо уявнi картини майбутнiх мук ворога втiшали
його, але пахолок повернувся з каменюкою i загiн рушив далi.
Через годину вони ви©хали на битий шлях.
- Незабаром озеро, хлопцi, - сказав Чорнобай. - Ще милi двi...
Зненацька вiн замовк i почав прислухатись.
- Ви нiчого не чу те? Всi зупинились.
- Нiби вершник скаче, - невпевнено промовив довготелесий Митрофан.
- Не нiби, а справдi вершник, - промовив другий пахолок, у бiлому
башлицi. - О-о, чу те? Наближа ться сюди... Зда ться, один.
Здалеку почувся дзвiнкий тупiт - кiнь мчав галопом.
- Хтось поспiша в Чорноба©вку, - сказав Чорнобай i звернувся до
пахолка в башлицi: - Тхоре, вiд'©дь з козаком за кущi, а ми почека мо тут
- дiзна мося, хто це...
Тхiр смикнув Арсенового коня i зупинився за кущем.
Тупiт наближався. Ось на шляху показалась темна постать вершника - вiн
мчав щодуху. В мертвiй тишi нiчного степу лунко дзвенiла мерзла дорога.
Побачивши на шляху незнайомцiв, вершник осадив коня.
- Хто ви? - запитав збентежено.
- А ти хто? I куди пряму ш? - в свою чергу спитав Чорнобай.
- Я ©ду в Чорноба©вку.
- До кого?
- До Петра Чорнобая.
- Я i Петро Чорнобай. Що трапилося? Чому така спiшнiсть? Пiд'©жджай
сюди!
Вершник трохи пiд'©хав, пильно вдивляючись у незнайомцiв, готовий при
найменшiй небезпецi повернути коня назад.
Та ось Чорнобай пiдвiв голову, i мiсяць освiтив його обличчя. З грудей
вершника вирвалося полегшене зiтхання.
- Ху, це таки ви, пане©- Вiн стьобнув коня i пiд'©хав упритул. - Я вiд
полковника..
- Що з батьком? - кинувся Чорнобай. - Йому погiршало?
- Помира ... Просив, щоб ви негайно прибули до нього. ©дьмо!.. Дорога
кожна мить!
- Мати божа! - скрикнув Чорнобай. - Чи ж устигнемо? У мене такий
стомлений кiнь...
- Будемо сподiватися на краще. Але не гаймося!
- ©демо! Герасиме, ти зi мною! А ти, Митрофане, з Тхором...
Вiн щось шепнув пахолковi на вухо i з мiсця рвонув коня галопом.
Пахолок Герасим i посланець погнали за ним.
Тхiр, ведучи на поводi Арсенового коня, ви©хав з-за/кущiв на шлях,
спитав:
- Що вiн сказав, Митрофане?
- Щоб ми самi зробили з цим хлопцем усе, що треба.
- Хай йому чорт! Менi вже набридло волочитися по степу! I хоч би було
з-за чого!.. Чорнобай поклав у кишеню капшук грошей, а нам - дулю з
маком!.. Повернемося додому - нi за що буде й горло промочити.
- То що ти радиш? - запитав спроквола Митрофан. - Порiшити запорожця
тут i не сурганитися до озера?.. Про мене, i так можна! Чорноба вi
хотiлося помучити його, а нам це нi до чого! Хай помира легкою смертю!
- Який ти недоумкуватий, Митрофане, - пробурчав Тхiр, пiдводячись на
стременах, щоб хоч трохи зрiвнятися з високим, мов жердина, товаришем. -
Тобi розжуй i в рота поклади!.. Я верну до того, що Чорнобай за дiвчат не
дасть i злотого. А нам би непогано мати з цi © тяганини хоч який-небудь
зиск...
- Зиск? - вирячився пахолок.
- Давай повернемося зараз до Алi, - швидко зашепотiв Тхiр, - i
запропону мо йому цього козака! Ти ж чув - вiн хотiв його купити. Як ти
дума ш, скiльки дасть за нього?
- Ти що - здурiв? - аж вiдсахнувся Митрофан. - Чорнобай дiзна ться -
голову знiме! У нього мова - коротка!
- А звiдки вiн дiзна ться? Хiба самi розляпа мо?.. Скажемо, що посадили
на палю, а потiм почепили камiнь на шию i кинули в воду. Хай пiрне в озеро
- пошука ... Алi ж попросимо, щоб теж мовчав, а цього хлопця продав кудись
за моря.
Митрофан завагався, щось обмiрковуючи неповоротким сво©м розумом.
- Ну, чого тут довго думати? - не вгавав Тхiр. - Татарин дасть за нього
бiдно сто цехiнiв. Покладемо до кишень по пiвсотнi. Чи ©х у тебе забагато
?
- Кий чорт! Навiть нi за що пива випити. Заборгував шинкаревi
пiвдуката...'
- А то зразу розбагатi ш! Алi заплатить - не перший раз ма мо з ним
справу, ©дьмо, поки не свiта . Бо татари знiмуться - шукай тодi вiтра в
полi!
Митрофан пошкрiб рукою потилицю:
- Страшнувато, правда...
Це означало згоду. Хистку, непевну. Але Тхоревi бiльшого й не треба.
Вiн швидко повернув коней i погнав назад.
...Алi довго не торгувався. Помацавши м'язи, зрозумiв, що перед ним
якнайкращий товар, i зразу ж заплатив грошi. Закляклого Арсена зняли з
коня i прив'язали до гурту невiльникiв.
Потяглися довгi днi важкого переходу. Ногайцi ' найчастiше нападали i
брали ясир пiзньо© осенi i взимку, коли позамерзають рiки. За багато
десятирiч шлях до Криму був усiяний кiстками нещасних, скошених простудою
i виснаженням, гострою шаблею i голодом.
Алi був досвiдчений людолов. Вiн знав пота мнi стежки, на яких рiдко
чатували козацькi дозори, i завжди щасливо виводив з Укра©ни переобтяжений
здобиччю чамбул. Але й вiн боявся раптового козацького наскоку, тому, не
жалiючи невiльникiв, батогом i шаблею гнав ©х без вiдпочинку по
п'ятнадцять годин на добу. Тим, хто захворiв чи до кровi пiдбив або
вiдморозив ноги, без жалю зносив голову.
Бранцiв гнали пiшки. Лише молодих красивих дiвчат, призначених для
гаремiв, везли на конях; то був коштовний товар. Лiтнiх жiнок i дiтей не
зв'язували. Зате за чоловiками наглядали суворо: десятками приторочували
до сiдел i тягли, мов худобу.
Арсен у сво му десятку йшов перший; за спиною сирицею скручено руки,
довгий мiцний аркан навколо стану невблаганно тягнув усе вперед i вперед -
у Крим, у неволю, на смерть.
На другий день, коли чамбул поспiшно, щоб здалеку не помiтила козацька