тут теж жили невiльники. Вiд них i лишилася... - I вiн люто штурхнув ногою
купу ячно© соломи.
На превеликий подив невiльникiв, звiдти почувся слабкий голос, нiби
зарохкало немiчне порося:
- Яка там зараза штовха ться? Чи тобi повилазило, чи так заслiпило
баньки? Хiба не бачиш, що тут люди сплять?
- Тю на тебе! - вигукнув вражений селянин. - Звiдки ти тут узявся,
лихий би тебе взяв? I хто ти такий, що по-нашому балака ш?
Купа соломи заворушилася, i з не© вилiзла якась бридка iстота.
Невiльники з острахом розглядали незнайомця. Вiн обтрусив з себе солому, i
всi побачили худющого виснаженого чоловiка. Його очi горiли хворобливим
блиском. Крiзь дрантя просвiчувало жовте кiстляве тiло. Вiд холоду клацали
зуби.
- Що? Гарний? - хрипко засмiявся вiн. - Аж страшно дивитись? Не
лякайтеся - самi скоро станете такими... Пробудете рокiв кiлька у цьому
людьми i богом проклятому мiсцi, як я, то хто-зна, чи й виживете. А був же
я колись такий, як ви, молодий, дужий... А тепер - сама шкiра та кiстки.
Як перевертаюсь у соломi, то торохтять, мов сухарi у мiшку.
- Як же тебе звати, чоловiче? - спитав Арсен.
- Звали колись Свиридом Многогрiшним... Не знаю, хто з мо©х предкiв так
много нагрiшив, що й прiзвисько таке пристало до нашого роду. Та хто б не
нагрiшив, а розплачуватися доводиться менi.
- Скiльки ж вам рокiв, дiду?
- Рокiв? Хе-хе! - скривився у посмiшцi блiдий рот. - А рокiв менi
всього сорок...
- Не може бути!
Звенигорi пригадалося, що Метелицi було пiд шiстдесят, а вiн мiг
кулаком оглушити вола. А цей од вiтру похилиться.
- Побачимо, що з тебе буде, коли Гамiд вижме всi соки, всю силу, коли
руки тво© повиснуть, як вiрьовки, i зуби вигниють у ротi, i суглоби
розпухнуть на ногах, i нужа тебе за©сть, як паршиве порося... Отодi ти
згада ш Многогрiшного - правду, мовляв, казав старий...
- Ми й так тобi вiримо. Адже видно, що спиш ти не м'яко, та, мабуть, i
©си не солодко...
- Тут тебе нагодують! Доженуть - та й ще раз дадуть! - Многогрiшний
засмiявся.
Вiн трусився вiд смiху, вiд кашлю i вiд холоду разом. У кошлатiй бородi
стирчали колючi остюки. Гострi колiна пiдгиналися, - здавалося, що от-от
вони переламаються i оцей мiшок з кiстками з гуркотом полетить додолу.
Всi стояли мовчки, похнюпившись. Кожен мов наяву побачив сво майбутн .
Квочка важко зiтхнув, почав приказувати:
- Ох, боже мiй, боже, пропала моя голiвонька! Арсен оглянувся на
плаксiя, суворо крикнув:
- Ну, нiчого тут нюнi розпускати! I без того кисло. А коли ще кожен
почне рюмсати, то ми й справдi дуже скоро врiжемо дуба у цiй смердючiй
ямi.
- Та я ж нiчого, - почав оправдуватися Квочка. - Просто - стало важко
на душi...
- Всiм нелегко... Але ж козак не без долi. Дивися - i вивернеться
коли-небудь!
- Слова... Я теж колись так думав, - прошамкотiв Многогрiшний. - Все
надiявся - утечу... А дзуськи! Куди, до бiса, втечеш? Куди пiдеш, коли до
моря два тижнi ходу i на кожному кроцi тебе можуть пiймати! А якщо й до
моря доберешся, то що? Хiба перепiрнеш або по водi перейдеш?
Арсена розiбрало зло. Це старе опудало, що вже одною ногою сто©ть у
могилi, хоче посiяти в ©хнiх серцях зневiру, потягти усiх за собою... Нi,
не вийде! Вони ще молодi, дужi i не повиннi втрачати надi©. Недарма
кажуть: грошi втратив - нiчого не втратив, друга втратив - половину
втратив, надiю втратив - усе втратив.
Стримуючи роздратування, вiн узяв старого за плечi i лагiдно сказав:
- Ти ось що, дядьку Многогрiшний, лягай собi у сво кубло i не базiкай
зайвого. Не роз'ятрюй нашi серця. Нам i так нелегко.
Вiдчувши, що Многогрiшний намага ться опиратися, пiдштовхнув його
ззаду, i той покiрно полiз у свiй куток. Хтось притрусив його злежаною
соломою.
Стомленi багатоденною дорогою, невiльники i собi почали вмощуватися на
нiчлiг. Лягали покотом, один побiля одного, щоб було теплiше. Незабаром
свiтло в вiконцi померкло зовсiм, стало темно. Вiд багатьох тiл, вiд
важкого дихання в погребi зробилося тепло, навiть задушно. На всiх налiг
сон.
Але заснути не пощастило. Знову, розчинилися дверi - i на сходах
забрязкотiли кайдани. В погрiб спустилося кiлька чоловiкiв.
Хтось наступив комусь на ноги. Почувся стогiн.
- О холера ясна, - вилаявся, судячи по гучному голосу, якийсь здоровань
польською мовою, - тутай повно непроханих гостейi Грицьку, викреши вогню -
запалимо свiчку!
Пiд кресалом заблискотiли iскри. Спалахнув жовтий вогник i освiтив
похмурi темнi постатi. Попереду стояв високий чолов'яга з гострими, мов
списи, вусами i великим гачкуватим носом. На вигляд йому було рокiв
тридцять.
- Побий мене перун! - знову загримiв чолов'яга, на цей раз перейшовши
на лемкiвську говiрку, приправлену полонiзмами. - Адже цi новаки, цi хлопи
вляглися в мо лiжко! Але ж то свинство - припхатися в чужу хату i
зайняти найлiпший куток, прошу пана! Гей, хлопе, - штовхнув вiн ногою
Квочку, що скоцюрбився в кутку, - звiльняй мiсце!
Той сонно блимнув очима. Незадоволено буркнув:
- А ти що за птиця?
- О, стонайцять дзяблiв! Вiн ще й пита ! Тутай кожен зна пана
Спихальського... Уродзоного шляхтича!.. Гетьман Яблоновський мав мене за
вiйськового товариша, прошу пана! А якийсь хлоп смi називати мене птицею!
Га?
- Ну й що з того, що ти - вiйськовий товариш гетьмана Яблоновського?
Невелика цяця! А я - Гервасiй Квочка... Чув?
- Не доводилося, - збентежився пан Спихальський.
- Отож-то i ! Ти про мене не чув, а я про тебе чув. Не зна ш, що за
людина перед тобою, а кричиш! Негоже так, пане!
- А що ж ти за ден?
- Колишнiй хлоп твого укоханого гетьмана Яблоновського, хай би його
грiм побив! А пiзнiше - вiльний селянин, хлiбороб, бо втiк iз його ма тку
в селi Заволаному на незайманi землi... А тепер i ти, i я - раби турка
Гамiда. Виходить, ми одного поля ягоди... Тож не бундючся, пане, а лягай
рядом у цей барлiг та спи, якщо хочеш спати. А нi - лягай там, де сто©ш, i
не заважай вiдпочивати.
- О матка боска! - пiдскочив пан Спихальський. - То пан сть земляк? Iз
Заволаного? А я з Круглика... Чому ж пан зразу не сказав? Перепрошую пана
Квочку - що нового в наших краях?
- А коли пан звiдтам?
- Уже чотири роки.
- А я - п'ять... Отже, пан мало що вiд мене дiзна ться про свого
гетьмана... Хiба що пановi цiкаво буде послухати, як я колись iз
товаришами вiддубасив пана гетьмана рiзками...
- О! Як?
- А так. Надумав я з друзями втекти в степ. Та жаль було розлучатися з
паном не попрощавшись. Бо, треба сказати вам, у нас з ним була сердечна
дружба: вiн частенько гладив мою хлопську спину канчуками, а я пускав
iнодi на його стоги та ожереди червоного пiвня... Якраз трапилося так, що
боржок залишався за мною. Як же йти вiд пана, не розрахувавшись iз ним?
Ото я й намовив хлопцiв - пiдстерегти пана. Здибали ми його у Матвi вiй
пасiцi. Пан Спихальський пам'ята той лiсок у долинi, що по дорозi iз
Заволаного до хутора Круглика?
- О так! Хiба можна забути те райське мiсце? На всьому Прикарпаттi,
мабуть, не знайдеться красивiшого. Самою натурою, прошу пана, воно
створене для укохання...
- Ото ж бо й воно, що так само думав i пан гетьман. I не тiльки думав,
а й кохався там з малжонкою одного шляхтича, що жив поблизу. От ми й
пiдстерегли його, коли вiн ©хав верхи. Один схопив коня - притримав, а я з
товаришем стягнув шляхетного пана на землю, здер з нього штани, поклав
голим пузом на мурашник, а з другого боку гарненько всипав березово©
кашi...
- Сто дзяблiв! Лайдак! - вигукнув ображено пан Спихальський. - Як же ти
смiв так познущатися над вельможним паном? Над уродзоним шляхтичем! Та за
це тебе, блазня, мало було повiсити! Порубати на шматки! Подумати тiльки -
не як-небудь, а на мурашник... Та ще й березовим пруттям!.. Мов якогось
хлопа...
Всi прокинулися i слухали, як зi смаком лаявся розгнiваний i ображений
за свого сюзерена шляхтич. Арсена розбирав смiх:
Пан Спихальський явно забував, що зараз вiн не "уродзоний шляхтич", а
раб.
Гервасiй Квочка теж усмiхнувся в бороду. Видно, його тiшила ця розмова.
- Але ж я тiльки сплачував борг, ласкавий пане, - сказав вiн спокiйно.
- Сам господь бог заповiдав не залишати неоплачени-ми боргiв наших... А ще
вiн заповiдав вiдплачувати око за око, а зуб за зуб...
- Занадто ти мудрий, пане Квочка! - вигукнув сердито Спи-хальський. -
Пана гетьмана - i раптом на мурашник! Перун на твою голову! Болячка тобi в
печiнку, розбишако паскудний! На кiл би тебе посадити, лотре, щоб знав, як
потiшатися над ясноос-в цоним паном!
Вiн сипав прокляттями, лайкою i мало не кинувся з кулаками на селянина.
Гримкочучи кайданами, люто поводив виряченими очима, смикав себе за
настовбурченого рудого вуса.
Раптом замовк. В очах промайнув переляк. Запитав тихо:
- Ну, й чим же скiнчилася та сумна iсторiя?
- А чим, - розважно вiдповiв Квочка, - вiддубасили ми пана як слiд,
натягли штани i посадили на коня...
- Як же вiн сiв?
- А вiн не сiв - лiг животом на сiдло й так по©хав, прошу пана.
- Холера ясна! Варто було б побачити таку картину... Ну, а та малжонка,
пане Квочка, хто вона? Ви бачили ©©? Чи то не панi Зо-ся, дружина пана
Ястржембського, з Залiсся?
- Нi, пане Мартине...
- Ти зна ш, як мене звати? - здивувався Спихальський. - Сконд? Звiдки?
- Аякжеi Я й досi пам'ятаю все кодло пана гетьмана...
- Но, но, не забувай, з ким говориш! - знову набундючився пан
Спихальський. - Вiдповiдай на питання!
- Я й вiдповiдаю: нi, пане Мартине! До панi Зосi - це всiм було вiдомо
- вчащали ви.
- Кгм... кгм... - закашлявся пан Мартин.
- А пан гетьман кохався з малжонкою пана Мартина...
- Цо?
Пан Спихальський пiдскочив, нiби його вбрикнув кiнь. Навiть при
тьмяному свiтлi свiчки було видно, як побуряковiло його обличчя, а очi
мало не вилiзли на лоба. Очманiлим поглядом вiн обвiв пiдземелля.
Незважаючи на страшний, майже трагiчний його вигляд, невiльники не могли
утриматися вiд гучного реготу.
- Що ти сказав? - розгублено перепитав пан Спихальський. - Невже панi
Вандзя...
- Про це теж усi знали, крiм пана. Пан Спихальський стиснув кулаки.
- Ти можеш дати слово гонору? Хоча яке там слово гонору в хлопа!.. Ти
можеш поклястись, що то правда?
- Як перед богом!
- Прокляття! - вигукнув нещасний пан Спихальський i вдарив закованими
руками в кам'яну стiну. - Прокляття! На кого ж вона мене промiняла? Мене!
Самсона! Геркулеса! На оту зманiже-ну здохлятину! На холодного бридкого
змiя!.. Тьху!.. А пан гетьман! Який вiн добрий i ласкавий завжди був до
мене! Тепер менi зрозумiло - чому. О зус, допоможи менi вирватися з цi ©
землi агарянсько©, i ти здригнешся вiд помсти, яку придума пан Мартин!..
Вiн раптом замовк i сiв на пiдлогу. Безтямним поглядом втупився в
куток, не звертаючи уваги на гармидер i смiх, що лунали навколо.
- Досить вам зуби скалити! - гримнув на смiхунiв Арсен. - Гаси свiчкуi
Спати пора. I ти, пане Мартине, лягай. Знайшов час для ревнощiв...
Спихальський глянув на козака, але не вiдповiв нiчого. Сидiв мовчки,
мов закам'янiв. Поволi в пiдземеллi стих гамiр. Новоприбулi невiльники
трохи потiснилися, щоб дати мiсце старожилам, якi з оханням i лайкою
вмощували сво© стомленi цiлоденною працею тiла на тухлу смердючу солому.
Хтось дмухнув на свiчку, i враз настала непроглядна темрява.
Вранцi наглядачi вигнали всiх надвiр. Було холодно й туманно.
Невiльники вiдкочували комiри, куталися в сво дрантя, а новачки - в ще не
виношене вбрання, яке все одно пропускало пронизливий холод.
х вишикували в один ряд пiд стiною. Навпроти стояв сам хазя©н - Гамiд.
Позад нього - кiлька туркiв-наглядачiв. "Поженуть на роботу", - подумав
Арсен, гадаючи, куди ж пошлють його.
Коли наглядачi Осман i Кемаль зачинили дверi льоху i стали один з
одного кiнця строю, а другий - з другого, Гамiд пiдiйшов ближче, оглянув
невiльникiв i сказав:
- За втечу - смертьi За непослух - канчуки! За лiнощi - теж канчуки.
Зрозумiли?
Стрiй мовчав.
Гамiд презирливо скривив товсте носате обличчя. Важкий погляд ковзнув
по нахмурених рабах.
- Ось ти i ти, - Гамiд ткнув пальцем в напрямi Яцька i Многогрiшного, -
вийдiть сюди. Станьте окремо отам пiд деревом. Яцько i Многогрiшний
вiдiйшли вбiк.
- А ти, запорозька собако, вийди теж, - звернувся вiн до Арсена. - З
тобою у мене окрема розмова.
Арсен, подзвонюючи кайданами, вийшов наперед.
- Той, хто навiть помислить зробити замах на господаря чи наглядача,
вмре лютою смертю. Так, як оцей козак... Але перш нiж умерти, вiн вип'
гiрку чашу... Османе, кинь його вниз, у в'язницю!
Осман штурхонув козака пiхвою шаблi.
- Йди, гяуре©
Арсен оглянувся на товаришiв, на Я'цька, що злякано, мов звiрок,
щулився пiд горiхом, з острахом чекаючи вирiшення сво © долi Чи побачить
вiн ще коли-небудь ©х, цих товаришiв по нещастю? Чи, може, у Гамiдовiй
домашнiй в'язницi знайде свою смерть?
Осман перевiв його через двiр i попереду спустився по крутих сходах у
глибоке пiдземелля. Важким ключем вiдiмкнув обкованi залiзом дверi.
- Заходь! - i штовхнув у спину.
Арсен опинився у вузькiй похмурiй печерi. Важка задуха вiд нечистот i
спертого повiтря вдарила в нiс i перехопила вiддих. Поки Осман не зачинив
дверей, встиг побачити прикованого до стiни чоловiка. Важко було визначити
його вiк: скуйовдженi сивi патли закривали обличчя. Мабуть, не один
мiсяць, а може, й рiк провiв цей нещасний тут, куди не проникав жодний
промiнь свiтла, жодний людський голос, крiм голосу наглядачiв.
По спинi поповзли холоднi мурашки: ось яку кару вигадав для нього
ГамiдI
Дверi зачинилися. Могильний морок i могильна тиша окутали оторопiлого
козака. Якусь хвилину панувало мовчання. Потiм брязнули ланцюги, почувся
купу ячно© соломи.
На превеликий подив невiльникiв, звiдти почувся слабкий голос, нiби
зарохкало немiчне порося:
- Яка там зараза штовха ться? Чи тобi повилазило, чи так заслiпило
баньки? Хiба не бачиш, що тут люди сплять?
- Тю на тебе! - вигукнув вражений селянин. - Звiдки ти тут узявся,
лихий би тебе взяв? I хто ти такий, що по-нашому балака ш?
Купа соломи заворушилася, i з не© вилiзла якась бридка iстота.
Невiльники з острахом розглядали незнайомця. Вiн обтрусив з себе солому, i
всi побачили худющого виснаженого чоловiка. Його очi горiли хворобливим
блиском. Крiзь дрантя просвiчувало жовте кiстляве тiло. Вiд холоду клацали
зуби.
- Що? Гарний? - хрипко засмiявся вiн. - Аж страшно дивитись? Не
лякайтеся - самi скоро станете такими... Пробудете рокiв кiлька у цьому
людьми i богом проклятому мiсцi, як я, то хто-зна, чи й виживете. А був же
я колись такий, як ви, молодий, дужий... А тепер - сама шкiра та кiстки.
Як перевертаюсь у соломi, то торохтять, мов сухарi у мiшку.
- Як же тебе звати, чоловiче? - спитав Арсен.
- Звали колись Свиридом Многогрiшним... Не знаю, хто з мо©х предкiв так
много нагрiшив, що й прiзвисько таке пристало до нашого роду. Та хто б не
нагрiшив, а розплачуватися доводиться менi.
- Скiльки ж вам рокiв, дiду?
- Рокiв? Хе-хе! - скривився у посмiшцi блiдий рот. - А рокiв менi
всього сорок...
- Не може бути!
Звенигорi пригадалося, що Метелицi було пiд шiстдесят, а вiн мiг
кулаком оглушити вола. А цей од вiтру похилиться.
- Побачимо, що з тебе буде, коли Гамiд вижме всi соки, всю силу, коли
руки тво© повиснуть, як вiрьовки, i зуби вигниють у ротi, i суглоби
розпухнуть на ногах, i нужа тебе за©сть, як паршиве порося... Отодi ти
згада ш Многогрiшного - правду, мовляв, казав старий...
- Ми й так тобi вiримо. Адже видно, що спиш ти не м'яко, та, мабуть, i
©си не солодко...
- Тут тебе нагодують! Доженуть - та й ще раз дадуть! - Многогрiшний
засмiявся.
Вiн трусився вiд смiху, вiд кашлю i вiд холоду разом. У кошлатiй бородi
стирчали колючi остюки. Гострi колiна пiдгиналися, - здавалося, що от-от
вони переламаються i оцей мiшок з кiстками з гуркотом полетить додолу.
Всi стояли мовчки, похнюпившись. Кожен мов наяву побачив сво майбутн .
Квочка важко зiтхнув, почав приказувати:
- Ох, боже мiй, боже, пропала моя голiвонька! Арсен оглянувся на
плаксiя, суворо крикнув:
- Ну, нiчого тут нюнi розпускати! I без того кисло. А коли ще кожен
почне рюмсати, то ми й справдi дуже скоро врiжемо дуба у цiй смердючiй
ямi.
- Та я ж нiчого, - почав оправдуватися Квочка. - Просто - стало важко
на душi...
- Всiм нелегко... Але ж козак не без долi. Дивися - i вивернеться
коли-небудь!
- Слова... Я теж колись так думав, - прошамкотiв Многогрiшний. - Все
надiявся - утечу... А дзуськи! Куди, до бiса, втечеш? Куди пiдеш, коли до
моря два тижнi ходу i на кожному кроцi тебе можуть пiймати! А якщо й до
моря доберешся, то що? Хiба перепiрнеш або по водi перейдеш?
Арсена розiбрало зло. Це старе опудало, що вже одною ногою сто©ть у
могилi, хоче посiяти в ©хнiх серцях зневiру, потягти усiх за собою... Нi,
не вийде! Вони ще молодi, дужi i не повиннi втрачати надi©. Недарма
кажуть: грошi втратив - нiчого не втратив, друга втратив - половину
втратив, надiю втратив - усе втратив.
Стримуючи роздратування, вiн узяв старого за плечi i лагiдно сказав:
- Ти ось що, дядьку Многогрiшний, лягай собi у сво кубло i не базiкай
зайвого. Не роз'ятрюй нашi серця. Нам i так нелегко.
Вiдчувши, що Многогрiшний намага ться опиратися, пiдштовхнув його
ззаду, i той покiрно полiз у свiй куток. Хтось притрусив його злежаною
соломою.
Стомленi багатоденною дорогою, невiльники i собi почали вмощуватися на
нiчлiг. Лягали покотом, один побiля одного, щоб було теплiше. Незабаром
свiтло в вiконцi померкло зовсiм, стало темно. Вiд багатьох тiл, вiд
важкого дихання в погребi зробилося тепло, навiть задушно. На всiх налiг
сон.
Але заснути не пощастило. Знову, розчинилися дверi - i на сходах
забрязкотiли кайдани. В погрiб спустилося кiлька чоловiкiв.
Хтось наступив комусь на ноги. Почувся стогiн.
- О холера ясна, - вилаявся, судячи по гучному голосу, якийсь здоровань
польською мовою, - тутай повно непроханих гостейi Грицьку, викреши вогню -
запалимо свiчку!
Пiд кресалом заблискотiли iскри. Спалахнув жовтий вогник i освiтив
похмурi темнi постатi. Попереду стояв високий чолов'яга з гострими, мов
списи, вусами i великим гачкуватим носом. На вигляд йому було рокiв
тридцять.
- Побий мене перун! - знову загримiв чолов'яга, на цей раз перейшовши
на лемкiвську говiрку, приправлену полонiзмами. - Адже цi новаки, цi хлопи
вляглися в мо лiжко! Але ж то свинство - припхатися в чужу хату i
зайняти найлiпший куток, прошу пана! Гей, хлопе, - штовхнув вiн ногою
Квочку, що скоцюрбився в кутку, - звiльняй мiсце!
Той сонно блимнув очима. Незадоволено буркнув:
- А ти що за птиця?
- О, стонайцять дзяблiв! Вiн ще й пита ! Тутай кожен зна пана
Спихальського... Уродзоного шляхтича!.. Гетьман Яблоновський мав мене за
вiйськового товариша, прошу пана! А якийсь хлоп смi називати мене птицею!
Га?
- Ну й що з того, що ти - вiйськовий товариш гетьмана Яблоновського?
Невелика цяця! А я - Гервасiй Квочка... Чув?
- Не доводилося, - збентежився пан Спихальський.
- Отож-то i ! Ти про мене не чув, а я про тебе чув. Не зна ш, що за
людина перед тобою, а кричиш! Негоже так, пане!
- А що ж ти за ден?
- Колишнiй хлоп твого укоханого гетьмана Яблоновського, хай би його
грiм побив! А пiзнiше - вiльний селянин, хлiбороб, бо втiк iз його ма тку
в селi Заволаному на незайманi землi... А тепер i ти, i я - раби турка
Гамiда. Виходить, ми одного поля ягоди... Тож не бундючся, пане, а лягай
рядом у цей барлiг та спи, якщо хочеш спати. А нi - лягай там, де сто©ш, i
не заважай вiдпочивати.
- О матка боска! - пiдскочив пан Спихальський. - То пан сть земляк? Iз
Заволаного? А я з Круглика... Чому ж пан зразу не сказав? Перепрошую пана
Квочку - що нового в наших краях?
- А коли пан звiдтам?
- Уже чотири роки.
- А я - п'ять... Отже, пан мало що вiд мене дiзна ться про свого
гетьмана... Хiба що пановi цiкаво буде послухати, як я колись iз
товаришами вiддубасив пана гетьмана рiзками...
- О! Як?
- А так. Надумав я з друзями втекти в степ. Та жаль було розлучатися з
паном не попрощавшись. Бо, треба сказати вам, у нас з ним була сердечна
дружба: вiн частенько гладив мою хлопську спину канчуками, а я пускав
iнодi на його стоги та ожереди червоного пiвня... Якраз трапилося так, що
боржок залишався за мною. Як же йти вiд пана, не розрахувавшись iз ним?
Ото я й намовив хлопцiв - пiдстерегти пана. Здибали ми його у Матвi вiй
пасiцi. Пан Спихальський пам'ята той лiсок у долинi, що по дорозi iз
Заволаного до хутора Круглика?
- О так! Хiба можна забути те райське мiсце? На всьому Прикарпаттi,
мабуть, не знайдеться красивiшого. Самою натурою, прошу пана, воно
створене для укохання...
- Ото ж бо й воно, що так само думав i пан гетьман. I не тiльки думав,
а й кохався там з малжонкою одного шляхтича, що жив поблизу. От ми й
пiдстерегли його, коли вiн ©хав верхи. Один схопив коня - притримав, а я з
товаришем стягнув шляхетного пана на землю, здер з нього штани, поклав
голим пузом на мурашник, а з другого боку гарненько всипав березово©
кашi...
- Сто дзяблiв! Лайдак! - вигукнув ображено пан Спихальський. - Як же ти
смiв так познущатися над вельможним паном? Над уродзоним шляхтичем! Та за
це тебе, блазня, мало було повiсити! Порубати на шматки! Подумати тiльки -
не як-небудь, а на мурашник... Та ще й березовим пруттям!.. Мов якогось
хлопа...
Всi прокинулися i слухали, як зi смаком лаявся розгнiваний i ображений
за свого сюзерена шляхтич. Арсена розбирав смiх:
Пан Спихальський явно забував, що зараз вiн не "уродзоний шляхтич", а
раб.
Гервасiй Квочка теж усмiхнувся в бороду. Видно, його тiшила ця розмова.
- Але ж я тiльки сплачував борг, ласкавий пане, - сказав вiн спокiйно.
- Сам господь бог заповiдав не залишати неоплачени-ми боргiв наших... А ще
вiн заповiдав вiдплачувати око за око, а зуб за зуб...
- Занадто ти мудрий, пане Квочка! - вигукнув сердито Спи-хальський. -
Пана гетьмана - i раптом на мурашник! Перун на твою голову! Болячка тобi в
печiнку, розбишако паскудний! На кiл би тебе посадити, лотре, щоб знав, як
потiшатися над ясноос-в цоним паном!
Вiн сипав прокляттями, лайкою i мало не кинувся з кулаками на селянина.
Гримкочучи кайданами, люто поводив виряченими очима, смикав себе за
настовбурченого рудого вуса.
Раптом замовк. В очах промайнув переляк. Запитав тихо:
- Ну, й чим же скiнчилася та сумна iсторiя?
- А чим, - розважно вiдповiв Квочка, - вiддубасили ми пана як слiд,
натягли штани i посадили на коня...
- Як же вiн сiв?
- А вiн не сiв - лiг животом на сiдло й так по©хав, прошу пана.
- Холера ясна! Варто було б побачити таку картину... Ну, а та малжонка,
пане Квочка, хто вона? Ви бачили ©©? Чи то не панi Зо-ся, дружина пана
Ястржембського, з Залiсся?
- Нi, пане Мартине...
- Ти зна ш, як мене звати? - здивувався Спихальський. - Сконд? Звiдки?
- Аякжеi Я й досi пам'ятаю все кодло пана гетьмана...
- Но, но, не забувай, з ким говориш! - знову набундючився пан
Спихальський. - Вiдповiдай на питання!
- Я й вiдповiдаю: нi, пане Мартине! До панi Зосi - це всiм було вiдомо
- вчащали ви.
- Кгм... кгм... - закашлявся пан Мартин.
- А пан гетьман кохався з малжонкою пана Мартина...
- Цо?
Пан Спихальський пiдскочив, нiби його вбрикнув кiнь. Навiть при
тьмяному свiтлi свiчки було видно, як побуряковiло його обличчя, а очi
мало не вилiзли на лоба. Очманiлим поглядом вiн обвiв пiдземелля.
Незважаючи на страшний, майже трагiчний його вигляд, невiльники не могли
утриматися вiд гучного реготу.
- Що ти сказав? - розгублено перепитав пан Спихальський. - Невже панi
Вандзя...
- Про це теж усi знали, крiм пана. Пан Спихальський стиснув кулаки.
- Ти можеш дати слово гонору? Хоча яке там слово гонору в хлопа!.. Ти
можеш поклястись, що то правда?
- Як перед богом!
- Прокляття! - вигукнув нещасний пан Спихальський i вдарив закованими
руками в кам'яну стiну. - Прокляття! На кого ж вона мене промiняла? Мене!
Самсона! Геркулеса! На оту зманiже-ну здохлятину! На холодного бридкого
змiя!.. Тьху!.. А пан гетьман! Який вiн добрий i ласкавий завжди був до
мене! Тепер менi зрозумiло - чому. О зус, допоможи менi вирватися з цi ©
землi агарянсько©, i ти здригнешся вiд помсти, яку придума пан Мартин!..
Вiн раптом замовк i сiв на пiдлогу. Безтямним поглядом втупився в
куток, не звертаючи уваги на гармидер i смiх, що лунали навколо.
- Досить вам зуби скалити! - гримнув на смiхунiв Арсен. - Гаси свiчкуi
Спати пора. I ти, пане Мартине, лягай. Знайшов час для ревнощiв...
Спихальський глянув на козака, але не вiдповiв нiчого. Сидiв мовчки,
мов закам'янiв. Поволi в пiдземеллi стих гамiр. Новоприбулi невiльники
трохи потiснилися, щоб дати мiсце старожилам, якi з оханням i лайкою
вмощували сво© стомленi цiлоденною працею тiла на тухлу смердючу солому.
Хтось дмухнув на свiчку, i враз настала непроглядна темрява.
Вранцi наглядачi вигнали всiх надвiр. Було холодно й туманно.
Невiльники вiдкочували комiри, куталися в сво дрантя, а новачки - в ще не
виношене вбрання, яке все одно пропускало пронизливий холод.
х вишикували в один ряд пiд стiною. Навпроти стояв сам хазя©н - Гамiд.
Позад нього - кiлька туркiв-наглядачiв. "Поженуть на роботу", - подумав
Арсен, гадаючи, куди ж пошлють його.
Коли наглядачi Осман i Кемаль зачинили дверi льоху i стали один з
одного кiнця строю, а другий - з другого, Гамiд пiдiйшов ближче, оглянув
невiльникiв i сказав:
- За втечу - смертьi За непослух - канчуки! За лiнощi - теж канчуки.
Зрозумiли?
Стрiй мовчав.
Гамiд презирливо скривив товсте носате обличчя. Важкий погляд ковзнув
по нахмурених рабах.
- Ось ти i ти, - Гамiд ткнув пальцем в напрямi Яцька i Многогрiшного, -
вийдiть сюди. Станьте окремо отам пiд деревом. Яцько i Многогрiшний
вiдiйшли вбiк.
- А ти, запорозька собако, вийди теж, - звернувся вiн до Арсена. - З
тобою у мене окрема розмова.
Арсен, подзвонюючи кайданами, вийшов наперед.
- Той, хто навiть помислить зробити замах на господаря чи наглядача,
вмре лютою смертю. Так, як оцей козак... Але перш нiж умерти, вiн вип'
гiрку чашу... Османе, кинь його вниз, у в'язницю!
Осман штурхонув козака пiхвою шаблi.
- Йди, гяуре©
Арсен оглянувся на товаришiв, на Я'цька, що злякано, мов звiрок,
щулився пiд горiхом, з острахом чекаючи вирiшення сво © долi Чи побачить
вiн ще коли-небудь ©х, цих товаришiв по нещастю? Чи, може, у Гамiдовiй
домашнiй в'язницi знайде свою смерть?
Осман перевiв його через двiр i попереду спустився по крутих сходах у
глибоке пiдземелля. Важким ключем вiдiмкнув обкованi залiзом дверi.
- Заходь! - i штовхнув у спину.
Арсен опинився у вузькiй похмурiй печерi. Важка задуха вiд нечистот i
спертого повiтря вдарила в нiс i перехопила вiддих. Поки Осман не зачинив
дверей, встиг побачити прикованого до стiни чоловiка. Важко було визначити
його вiк: скуйовдженi сивi патли закривали обличчя. Мабуть, не один
мiсяць, а може, й рiк провiв цей нещасний тут, куди не проникав жодний
промiнь свiтла, жодний людський голос, крiм голосу наглядачiв.
По спинi поповзли холоднi мурашки: ось яку кару вигадав для нього
ГамiдI
Дверi зачинилися. Могильний морок i могильна тиша окутали оторопiлого
козака. Якусь хвилину панувало мовчання. Потiм брязнули ланцюги, почувся
Конец бесплатного ознакомительного фрагмента