Малик Владимир. Посол Урус-Шайтана (на украинском языке)

сторожа, перевалював через високий пагорб, попереду стривожено загули
голоси.
У Звенигори радiсно тьохнуло серце. Невже запорожцi?
Вiн гарячкове занишпорив поглядом навкруги, сподiваючись побачити
розсипаний стрiй вершникiв. Але всюди тiльки безлюдна, безмежна далина.
Чого ж заметушилися татари? Що стривожило ©х?
Ось вiд чамбула вiдiрвалося п'ятеро вершникiв i чвалом понеслися в
долину. Сполохано спурхнула з бур'яну важка зграя ситих дрохв.
Арсен глянув у той бiк, куди помчали вершники, i в нього стиснулося
серце. На протилежному схилi долини йшло дво подорожнiх. Щось дуже
знайоме було в неясних обрисах тих постатей. Хто вони? Де вiн ©х бачив?
Тим часом вершники зникли в долинi. Подорожнi зупинились," мабуть,
помiтили татар. Потiм швидко подерлися на гору. Даремнi потуги! Хiба
втечеш вiд прудконогих татарських коней? Хiба захова шся вiд гострого ока
людолова в цьому голому безлiсому степу?
Ось один оглянувся, кинув свого товариша i прудко помчав уперед. Заднiй
зупинився. Деякий час стояв нерухомо, мов прислухався до чогось, а потiм,
широко розкинувши руки, почав i собi тiкати. Але робив це дуже невпевнено,
незграбно, спотикався, падав i весь час забирав лiворуч.
"Слiпийiжахнувся Арсен, i враз упiзнав кобзаря Сома i його поводиря
Яцька. - I занесло ж нещасних! У самiсiнькi лапи до степових хижакiвi"
х привели, коли чамбул спустився в долину.
Яцько плакав i злякано озирався, мов зацькований звiрок. Сом тримався
спокiйно. Його поставили перед Алi._ Старий пiдвiв сиву голову - шапку вiн
десь загубив - i втупився в татарина страшними дiрами, в яких колись були
очi.
Алi презирливо посмiхався.
- Хлопця прив'яжiть! Та мiцнiше! Щеня прудке - ще втече по дорозi!.. А
старого... старого вiдпустiть! Не вести ж нам його в Крим!.. Гей, старий,
iди собi геть! Чу ш?
- Спасибi тобi, - глухо промовив Сом i ступив непевно вперед. Але тут,
вириваючись з цупких рук татарина, загукав Яцько:
- Дiду! Дiду! Куди ж ви? А я?
Почувши Яцькiв голос, кобзар зупинився i намацав рукою полу мурзи його
кожуха.
- Вiдпусти хлопця, чоловiче добрий, i аллах не обмине тебе сво ю
милiстю. Вiн малий... Сирота. Ти небагато заробиш на ньому. Не бери грiха
на душу! - благав вiн.
- Iди! Iди геть, гяуре! - заверещав Алi й оперезав старого нагайкою по
головi.
Сом схопився за скривавленого лоба i шарпнувся вбiк. Його довгi тонкi
ноги плутались у бур'янi, мов диби. Торба вiдлiтала, била по спинi. Глухо
стогнала кобза.
Алi схопив лук. Наклав стрiлу.
- Дiду, вони хочуть убити тебе! Тiкай швидше! - загукав Яцько.
Алi вiдтягнув тятиву. Почувся рiзкий короткий посвист чорно© стрiли.
Кобзар спiткнувся, змахнув руками - i впав лицем у бур'ян.
Татари зареготали. Котоийсь вийняв шаблю - кинувся до старого, щоб
прикiнчити, але мурза зупинив:
- Здохне й такi Я добре влучив!
Вiн пiд'©хав, нагнувся i висмикнув стрiлу зi спини.
- Смердючий пес! Розбiйник! Навiщо убив дiдуся? Що вiн тобi завинив?
А-а-а!.. - закричав Яцько.
Алi оскалив зуби. В його вузьких очах чорним полум'ям блиснув гнiв.
Широке вилицювате обличчя спотворилося недоброю посмiшкою. Вiн рвонув
коня, люто шмагонув Яцька по спинi. Хлопець перестав кричати, втягнув
голову в плечi.
- Тiкай сюди! - гукнув Арсен.
Яцько прудко шмигнув у гурт невiльникiв. Тi зiмкнули ряд.
Алi притримав коня, брудно вилаявся.
- Гяур! Собака! - прошипiв вiд'©жджаючи i дав знак переднiм рушати.
Засвистiли нага©, пролунали рiзкi гортаннi крики. Пiсля вимушено©
зупинки ординцi ще швидше погнали бранцiв.
Яцько, тремтячи всiм тiлом, притулився до Арсена. Ясно-голубi очi
злякано визирали з-пiд бiлявого волосся, що нависло на лоба.
- Куди вас несло, нещаснi? - з жалем спитав козак. - Сидiли б собi у
Сiчi!
- Дiд Сом хотiв родичiв провiдати, - схлипнув хлопчина. - Десь тут
недалеко жиють... От i доходилисьмо! Дiд вiддав боговi душу, а мене, мов
курiпку, злапали татарове... У-у-у!
Хлопець знову заплакав. Арсен намагався втiшити, розрадити його. Де
там! У самого до горла пiдкочувався гiркий клубок, а на серце налiг важкий
камiнь.
...Перекоп проходили пiд вечiр. Велике холодне сонце котилося над
рiвниною i кривавим свiтлом заливало вузький перешийок.
Крим! По-татарськи - Кирим.
Арсеновi вже доводилося тут бути пiд час походу Сiрка, i вiн знав, що
це мiсце називалося Дорогою слiз, або Ворiтьми слiз, бо де б людолови не
взяли ясир - на Правобережжi чи Лiвобережжi, на Слобожанщинi чи в
Галичинi, на Дону чи пiд Москвою, - вони обов'язково проводили його через
Перекоп. Ханська залога i мубашири-урядовцi, якi постiйно перебували в
перекопськiй фортецi, брали за кожного бранця ясак - податок для казни.
Звiдси чамбули роздiлялися на невеликi загони, що розтiкалися по всьому
Криму. Тут дiлили ясир, розлучаючи чоловiкiв з жiнками, дiтей з батьками,
братiв iз сестрами.
Поки бранцi йшли рiдною землею, вони ще не усвiдомлювали повнiстю всi ©
глибини нещастя, що спiткало ©х, сподiвалися то на втечу в дорозi, то на
раптовий напад козакiв, то хтозна на що, а тут втрачали останню надiю:
попереду лежала чужа страшна земля, що, мов чудовисько, поглинала щороку
десятки тисяч людей i майже нiкого не повертала назад.
З уст в уста передавалось одне коротке страшне слово: Крим! Здригнулися
навiть твердi чоловiчi серця. Бранцi оглянулися назад, де в сiрiй iмлистiй
далинi зникали рiднi степи, i на очi ©м набiгли сльози. Заголосили жiнки,
заверещали дiти. Чоловiки плакали мовчки. Сльози падали на суху, стоптану
безлiччю нiг землю, що за багато столiть стала безплiдним солонцем. Тiльки
гiрка ропа виступала на нiй та рiс ядучо-духмяний полин.
Нiколи не думав Арсен, що i йому доведеться йти в неволю цi ю проклятою
дорогою. А довелося! Зв'язаним, брудним, змученим рабом!
Пiсля Перекопу ще цiлий день iшли перешийком, i тiльки надвечiр Алi
зупинив загiн на березi великого непривiтного озера з важкою мертвою
водою. Тут вiн дав знак дiлити ясир.
Зчинився страшенний лемент. Здобичники позiскакували з коней i почали
шикувати окремо чоловiкiв, жiнок, дiтей. В кошлатих коротких кожухах
вовною назовнi, в баранячих та лисячих шапках-малахаях, у незграбних
чариках з телячо© та лошачо© шкури, нога© були схожi на диких звiрiв, що
раптом ошаленiли i накинулися на свою беззахисну здобич.
Коли всiх вишикували, Алi спершу вiдiбрав свою частку. Вiн ще в дорозi
придивився до бранцiв, а тому взяв собi наймiцнiших чоловiкiв i
найкрасивiших жiнок. Два во©ни невiдступно стерегли трьох бранок-красунь
та Арсена. До полону Алi потрапив i Яцько.
Арсен пригорнув хлопця, що здригався вiд плачу. Хотiв сказати йому
втiшне слово i знову не мiг. Щось болючо-терпке здушило зашморгом горло.
Стримувався, щоб i собi не пустити сльозу. Яцько припав козаковi до
грудей, занiмiв.
На солонцюватiй рiвнинi хвилювалося, ревло, билося вiдча м i болем
людське горе. Жiнки чiплялися за чоловiкiв, виривали з рук нападникiв
сво©х дiтей. Дiти тяглися до матерiв, благали взяти ©х з собою,
лементували. Чоловiки намагалися порвати мотузки й сирицю, напирали на
татар, але зразу ж вiдкочувались назад, бо на ©хнi голови падали десятки
замашних батогiв, вiд яких репалася шкiра. Плач, зойк, стогiн, прокляття
змiшалися з лайкою i погрозами. Тривожно iржали наляканi конi.
Але найгiрше було попереду.
Коли мурза Алi вiдокремив свiй ясир, во©ни один з-поперед одного почали
видирати з рядiв найсильнiших бранцiв i наймолодших бранок. Зчинилася така
веремiя, що Алi вихопив шаблю i з криком кинувся втихомирювати озвiрiлих
одноплемiнникiв.
- Зупинiться, шайтановi дiтиi Заткни рота, Шарiфе, а то я заткну тобi
шаблею. Всiм вистачить, лихий би вас побрав! - кричав вiн, бiгаючи вiд
гурту до iурту.
Його очi дикувато виблискували. З-пiд рудого малахая гнiвом пашiло
сите, в чорних вiспинках обличчя.
До голосiння невiльникiв добавився розгардiяш серед здобичникiв, якi
ладнi були перегризти один одному горлянки.
- Вiдiйди, мурзо. Ти вже сво забрав - i не втручайся до нас! -
викрикнув велетень Шарiф, несучи на оберемку молоденьке русокосе дiвча, що
верещало i брикалося ногами. - Вiдiйди по-доброму!
Вiн кинув дiвчину на землю, наступив на не© ногою i витяг довгу криву
шаблюку, всiм сво©м войовничим виглядом показуючи мурзi, що домагатиметься
свого силою збро©.
Алi зупинився, опустив шаблю.
- Тьфу, проклятi собаки! Хай вас забере шайтан! Дiлiться - хоч
показiться!
Вiн повернувся i пiшов до свого гурту, не звертаючи уваги на гвалт i
дикий вереск, що лунали позаду.
А там саме зчинилася суперечка мiж двома здобичниками з-за пiдлiтка,
власне, хлопчака рокiв дванадцяти. Вони мало не розiрвали його, тягнучи в
рiзнi боки. Хлопець кричав, пручався, але не мiг вирватися й уп'явся
зубами в руку татариновi. Той завив од болю, затупцяв ногами, вирвав руку,
а потiм схопив шаблю i одним махом зняв хлопчинi голову.
- Ха-ха-ха! Забирай його тепер собi! - крикнув убивця суперниковi, що
вiдскочив убiк.
Але той не розсердився, а теж вищирив зуби, задоволений, що хлопець
нiкому не дiстався.
Не бажаючи сваритися зi сво©ми людьми, мурза скочив на коня i наказав
рушати. Кiлька найближчих його родичiв, одержавши свою частку здобичi,
при дналися до нього. Зменшений бiльше нiж наполовину, чамбул швидко
залишив берег озера i покотив сухим степом на пiвденний схiд, до Кафи. Вiн
тут почував себе в безпецi, i бранцiв розв'язали. Куди втечеш? Навколо -
чужина, море!
Iшли швидко. Зупинялися тiльки на нiчлiг та на обiд. Кочовики ©ли сиру
конину, порiзану тонкими пластiвцями i спарену пiд повстяним чепраком на
спинi коня. Таку ж ©жу кидали й полоненим. Арсен спочатку вiдвертався од
не©, та голод допiкав, мусив ©сти. Заплющивши очi, гриз сире, в червонiй
пiнi м'ясо, запивав з рiвчакiв, що вряди-годи зустрiчалися на путi,
гiркуватою каламутною водою.
Тiльки на сьомий день з гори вiдкрилося море i показалося велике мiсто
з високими стрiмкими вежами мiнаретiв. Алi зупинив загiн, зняв з ши©
пештимал, розiслав на землi, став на колiна - довго молився, дякуючи
аллаховi за щасливий похiд на невiрних.
Кафа зустрiла ©х галасом приморського ринку, запахом риби i смажено©
баранини.
Алi погнав свiй живий товар до караван-сарая. На другий день меткi
горластi цирульники-греки постригли i поголили чоловiкiв, а наймити
принесли на дерев'яних тацях варену баранину, густо приправлену перцем.
Тепер Алi не скупився: ситий, неви-снажений раб iшов на базарi по дорожчiй
цiнi. Жiнок вiн приберiгав надалi, ©х ще треба добре пiдгодувати,
причепурити, а може, й краще зодягнути, особливо Чорноба вих бранок. Перед
виводом на базар цирульники натруть ©х олi ю i пахучими травами,
пiдрiвняють брови, покладуть пiд очима легку голубувату тiнь.
Алi зна , як продавати товар для гаремiв, i сподiва ться мати добрий
бариш. Сьогоднi ж вивiв тiльки чоловiкiв i пiдлiткiв.
Широкий базарний майдан на березi затоки весь запруджений народом.
Галаслива юрба, що ввiбрала в себе прибережних i степових татар, грекiв,
туркiв, венецiйцiв, кара©мiв, абхазцiв, вирувала, гелготала, кудись
поспiшала, щось купувала i продавала.
Гiрський кряж захищав мiсто вiд холодних пiвнiчних вiтрiв, i опiвднi
проти сонця навiть у груднi тут було тепло й затишно.
Весь лiвий край базару - невiльничий. Вiд мiста його вiддiляла висока
кам'яна стiна, викладена з нiздрюватого бiдастого вапняку. Попiд стiною -
забитi в землю палi. До них прив'язують невiльникiв.
Живого товару було небагато, i задоволений Алi спостерiг, як за його
валкою ринула цiла юрба покупцiв.
Меткi наймити швидко поприв'язували чоловiкiв до паль. Вони старалися,
бо мурза пообiцяв кожному добрий бакшиш - винагороду.
Арсен стояв крайнiй. Його сусiдом лiворуч виявився якийсь мiцний
бородатий чолов'яга. Незважаючи на зимову пору, вiн був до пояса голий i
мерзлякувато кутався в накинуту наопашки сiрячину. З-пiд копицi
скуйовдженого пшеничного чуба визирали великi голубi очi.
- Грi мося, батьку? - невесело спитав Арсен.
- Грi мося, синашу, - усмiхнувся бородань, блиснувши бiлими мiцними
зубами. - А чому ти звеш мене батьком? Хiба я старший за тебе?
- А хто тебе розбере, - вiдповiв козак. - У нас на Запорожжi навiть
дiди голять бороди. А ти, я бачу, русак?.. Звiдки, брате?
- Донський козак я. У нас борода - звичайна рiч.
- О, то ми й справдi брати. Вiд Дону до Запорожжя - рукою подати.
- Давно з Укра©ни?
- Два тижнi. Весь час були в дорозi.
- Я теж. Тiльки вчора пригнали в Кафу. А куди далi поженуть - хто
зна ... Бачиш, який вiдгодований турок суне сюди? Чого доброго, купить i
зажене в Туреччину! А звiдти не те що втекти - навiть думати про домiвку
нiчого... Нi, краще б зразу загинути, нiж конати на каторзi чи подихати
рабом десь у копальнях гипту!
- Не каркай, друже, не наврочуй бiди, - вона сама нас знайде. Дончак
похмуро посмiхнувся.
- Е-е, мабуть, хтось ранiш накаркав. Яко© ще бiльшо© бiди треба? - Вiн
показав на сво© зв'язанi руки. - Нема гiрше, як басурменська неволя©
- Всяка неволя лиха, бодай ©© вiк не бачитиi- сказав Арсен i додав: -
Дивись, той купець сюди просту ... Запримiтив, старий коршун, де поживою
пахне!
До них пiдходив ошатно вдягнутий товстий турок у тюрбанi. За ним
повагом iшли два дужi охоронцi.
Хазя©н донського козака i мурза Алi ще здалеку вклонилися багатому
покупцевi, почали навперебiй закликати до себе.
- Ага, прошу сюди! - вигукнув Алi. - У мене всi невiльники, як дуби!
Кожен працюватиме за двох! Вiддам поцiнно© Ось помацай м'язи цього
запорожця - вони мов з крицi! Не оминай мого товару, високошановний ага, -
такого бiльше нi в кого в Кафi не знайдеш!
- Подивися, ефендi, на цього козака! - гукав сусiд Алi, показуючи на
напiвголого дончака. - Це дикий степовий тур! Сила його незмiрна! Вмi
доглядати коней i домашню худобу! На каторзi гребтиме за трьох! Будеш
жалкувати, якщо не купиш такого батира!
Покупець пiдiйшов до Алi, почав обмацувати м'язи невiльникiв, заглядав
у рота, нiби коням. Охоронцi вiдводили вбiк тих, кого вподобав покупець.
Яцька забрали теж.
Турок зупинився перед Арсеном, витер розкiшною шовковою хустиною товсту
голену потилицю. Йому було рокiв сорок, але надмiрна повнота старила його.
Вiн примружив припухле повiко i поклав важку руку на плече козака.
Арсен мимовiльним нетерпеливим порухом скинув ©©, як щось бридке.
Турок спалахнув од гнiву. Каламутнi очi вирячились, наче мали вискочити
з орбiт. Вiн зцiпив кулак i щосили ударив невiльника в лице.
Лють затуманила Арсеновi розум. Мов несамовитий, рвонувся вiн уперед,
аж затрiщало мотуззя. Покупець вiдсахнувся, скрикнув, та було пiзно.
Могутнiй удар у лiву щоку звалив його на землю. Тюрбан злетiв i впав у
пилюку.
Все це трапилось так несподiвано - навiть для самого Арсена, - що всi
на якусь мить остовпiли. Алi зблiд i судорожно шарив бiля боку, шукаючи
рукiв'я нагая. Охоронцi кинулись пiднiмати хазя©на. Невiльники притихли, з
жахом дивлячись на перекошене вiд злоби обличчя турка i на невiльника, що,
важко дихаючи, вiдiйшов пiд стiну.
Першим опам'ятався покупець. Його важкий нагай обвився навколо
Арсеново© голови: за вухом репнула вiд удару шкiра, по ши© потекла кров.
Потiм пiдскочили охоронцi. Звалили козака з нiг. Вiн закрив обличчя
руками, щоб не вибили очей. Хтось здер жупан. Кожуха, в якому був зашитий
лист Сiрка, ще в караван-сара© забраи Алi. Удари сипалися безперервно.
Батоги рвали сорочку i тiло. Арсен пiдкотився пiд стiну, щоб хоч трохи
зменшити силу ударiв. Але охоронцi стали бiля нiг i коло голови, як
молотники на току - один проти одного. Тепер стiна не заважала ©м. Вiд
виду кровi, що виступила на спинi козака, вони осатанiли ще дужче й били
смертним бо м.
Арсен звивався, як вуж. Зцiпив зуби, щоб не крикнути, тiльки глухо
стогнав.
Алi хапав купця за руки, кричав:
- Ага, хто менi заплатить за невiльника? Ви ж заб' те його на смерть!
Раптом дончак вiдштовхнув Алi i впав на закривавленого запорожця,
закриваючи його собою. Сiряк сповз iз його плечей. Кiлька ударiв зразу
збасамужили бiлу спину. Господар кинувся до нього, щоб вiдтягти. Може нi
за що загинути такий мiцний рабi Але тут втрутився турок. Вiн уже трохи
заспоко©вся i похмуро дивився, як катують невiльника.
- Осман! Кемаль! Досить! Ви заб' те його до смертi. Залиште трохи i для
мене. Я куплю його... I цього теж, - показав вiн на дончака. - Скiльки
вони коштують?
Охоронцi кинули батоги, вiдiйшли, вiдсапуючись.
Алi враз став улесливий i хитро примружив очi. Зда ться, аллах
скаламутив розум купця: можна погрiти руки. I вiн загилив таку цiну, що
сусiда тiльки охнув, ай-вай! Але сам за дончака запросив стiльки ж.
Турок не торгувався, одразу вiдлiчив за обох невiльникiв грошi.
Дончак допомiг товаришевi по нещастю пiдвестись.
- Спасибi, друже, - тихо промовив запорожець. - Як тебе?
- Роман... Роман Во©нов. Туляк я, а став донським козаком... Утiк вiд
нiмця-барона на волю, а потрапив у бусурменську неволю... Ехма!.. Дай я
обiтру тобi кров, - бач, як вiдшмагали, проклятi© Шкiра висить клаптями...
Роман, як умiв, перев'язав сорочкою спину Арсеновi, накинув на плечi
жупан.
У той же день ©х загнали на великий сандал - швидкохiдний вiтрильник -
i замкнули в тiсному смердючому трюмi. Тут було темно, сиро, тхнуло цвiллю
й овечими шкурами.



НА БЕРЕГАХ КИЗИЛ-IРМАКУ

За кiлька днiв, поки корабель плив до Туреччини, Арсен вичуняв, спина
вкрилася шорстким струпом i почала свербiти. Це була вiрна ознака того, що
рани загоюються.
Пiдпливали до маленького турецького мiстечка, i невiльникiв вивели на
палубу.
З моря дув холодний вiтер, жбурляв у обличчя людей колючою мжичкою i
солоною морською пiною. Чомусь довго не подавали трапа.
З корми долiтали збудженi голоси капудан-аги i господаря рабiв.
Спочатку Звенигора не надавав тiй розмовi значення, але потiм почав
прислухатися.
- Не потрiбен менi невiльник! - кричав роздратовано капудан-ага. - Ми
домовлялися, Гамiд-бею, що ти заплатиш менi дзвiнкою монетою!
Гамiд випинав товстий живiт, наполягав на сво му:
- Не розрахував я, капудан-ага. Витратився в Кафi. А ще далека дорога -
потрiбнi грошi. А ти нiчого не втрача ш. Ось частина плати грiшми, а за
решту вибирай собi якого хочеш раба. Продаси - матимеш грошi. Ще й з
баришем будеш...
- Не потрiбен менi баришi Раб здохне або втече - i я залишуся в дурнях.
Заплати менi мо - i звiльняй корабель! Коли б я знав, ага, що ти таке
стерво, то не зв'язувався б з тобою!
- Прив'яжи свiй язик, капудан-ага, бо загубиш! - пiдвищив голос Гамiд.
- I от що: бери раба! Бо iнакше не дам нiчого!
- Це на тебе схоже! Давай! Шайтан не брат - з ним добром не домовишся!
Тiльки я сам виберу...
- Я давно це тобi кажу, а ти уперся, як старий iшак! Пiсля обмiну
такими "люб'язностями" капудан-ага i Гамiд зiйшли з кормового мiстка. Не
говорячи один до одного, зупинилися бiля невiльникiв.
- Оцього, - капудан-ага ткнув пальцем Романовi у груди. - I забирайся
до всiх чортiв з мо © посудини!
Охоронцi Осман i Кемаль повели Романа знову в трюм.
- Прощай, Арсене! - гукнув дончак. - Не згадуй лихом! Пощастить
повернутись додому - передай у станицю Бобровську. Товаришам, бо сiм'© не
маю...
За ним з гуркотом зачинилася ляда.
По хистких дошках невiльникiв звели на берег. Тут же, в невеликiй
закопченiй кузнi, всiм на руки надiли кайдани. А Звенигорi - й на ноги.
Тiльки Яцько лишився незакований.
Вирушили опiвднi. Гамiд ©хав на конi попереду каравану, що складався з
десятка вiслюкiв, навантажених покупками. За невiльниками наглядали Кемаль
та Осман. Дивно було дивитися на цих довгоногих здорованiв, що горбилися
на маленьких осликах. Але вухатi сухоребрi тварини нiби не вiдчували
©хньо© ваги i поволi тюпали, повiсивши голови.
На путi караван час вiд часу зустрiчав мовчазних перехожих з темними,
нiби кам'яними, обличчями i бистрими поглядами чорних очей, загони
озбро них спагi©в на конях i пiших яничарiв, поважних волiв, що тягли
незграбнi гарби на велетенських дощаних колесах, обiдраних жебракiв...
Невеличкi села дивували невiльникiв сво©м незвичайним виглядом. Круглi
низенькi хатки iз цегли-сирцю лiпилися в ущелинах, попiд скелями або на
крем'янистих берегах каламутних струмкiв. Обмитi дощами, випаленi сонцем,
з мазаними глиняними покрiвлями, вони були схожi на сiрi черепи, що
чорнiли порожнiми орбiтами. То дивилися на перехожих вузькi отвори дверей
i незаскле-них вiконець.
Багата приморська вiчнозелена рослиннiсть скоро зникла. Почалися
плоскогiр'я, гори з дикими урвищами, колючими чагарниками i зграями
шакалiв та гi н, що вечорами виходили на пошуки здобичi.
Арсен важко ступав по нерiвнiй розбитiй дорозi, пiдтримуючи руками
холодне залiзо кайданiв. Яцько йшов поряд, стомлений, змарнiлий. Руки
засунув у. рукава. Комiр свитини настовбурчив - з нього виглядав
загострений посинiлий носик.
Позаду горбився високий незграбний селянин з-пiд Черкас на прiзвище
Квочка. Зiтхнувши, вiн пробубонiв:
- Пропадемо ми тут, як рудi мишi. Здохнеш - викинуть шакалам на поживу.
Нiхто й не похова ...
- А ти гадав - зроблять тобi труну з клен-дерева?озвався iнший
голос.Рабовi одна шана - роби, поки здохнеш. А потiм - на смiтник тебе...
А ти ж як думав?.. Така рабська доля!
"Така рабська доля,повторив у думцi Арсен.- Але чому? Чому я мушу бути
рабом? Чому повинен день i нiч, лiто й зиму, рiк у рiк працювати, як вiл,
на того клятого товстуна-багатiя, якого до цього часу не знав i знати б не
хотiв?.. Хто в цьому винен? Чорнобай? Степовi розбiйники-людолови? Я сам?
А може. Сiрко, що випровадив у дорогу? I що таке доля?.."
Скрипiли, погойдуючись, зустрiчнi гарби, ревли зголоднiлi вiслюки,
дзвенiли бруднi заржавiлi кайдани. А думки снувались i снувались,
безконечнi, як ця ненависна чужа дорога.
"I нiяко© надi© на втечу! Правда, золото,- вiн непомiтно мацав
шкiряний пояс i дивувався, що, попри всi пригоди i злигоднi останнiх
тижнiв, нiхто не обшукав його i не вiдiбрав грошей.- Але чи допоможе воно
тут? Чужий далекий край, чужi звича© i жорстокi люди... А мiж чужиною i
вiтчизною - широке бурхливе море... Коли б ще був десь на березi моря, то
мав би надiю на козакiв, якi iнодi нападають на прибережнi мiста. А так
далеко в глиб кра©ни вони нiколи не заходять. Та й хто зна , куди веде нас
цей мовчазний Гамiд?"
Вiд думок ставало сумно на серцi. У майбутн заглядав, як у власну
домовину. _I чим далi йшли вони кам'янистим шляхом на пiвдень, тим
холоднiшим i темнiшим здавалося сонце. Тим бiльше гасла надiя на
повернення коли-небудь додому... А Гамiд? Чи забуде вiн сутичку в Кафi?
Звичайно, нi. Недаремно ж тiльки йому наклав на руки й ноги такi важкi
кайдани. Веде додому, затамувавши злобу, щоб там уволю познущатися... Та й
чому вiн узяв у голову, що неодмiнно коли-небудь повернеться на Укра©ну?
Хiба не так само сподiвались i сподiваються на повернення тисячi iнших
невiльникiв? I хiба ж вони не такi дужi й смiливi, як вiн? I не такi
спритнi? А пригадай - багато ©х повернулося? Одиницi! Дехто втiк, декого
виручили козаки, iншого викупили родичi або товаришi... Повертались iнодi
старi, немiчнi, слiпi... Турки жорстоко розправляються з втiкачами - ©м
випiкають очi i вiдпускають на всi сторони. Йди куди хочеш! Хай тебе
бачать iншi невiльники i жахаються необдуманих вчинкiв... Iнодi добрi люди
спроваджували ©х через Болгарiю i Волощину на Укра©ну, як дiда Сома, i там
вони розтiкалися по селах i хуторах, ставали спiвцями-лiрниками,
кобзарями, жебраками, лякаючи слухачiв розповiдями про страхiття
агарянсько© каторги...
Невже й тебе чека така доля?
Якось надвечiр караван Гамiда спустився з плоскогiр'я в широку долину i
звернув до похмуро©, викладено© з дикого необтесаного каменю фортецi, що
стояла на горбi, недалеко вiд широко© i бурхливо© рiки.
Гримкочучи кайданами, невiльники в супроводi наглядачiв пройшли через
вузьку браму в двiр фортецi i зупинилися пiд розложистим горiхом, що
самотньо стояв посеред кам'яного громаддя. Стомленi довгою виснажливою
дорогою, вони зразу ж попадали на холоднi кам'янi плити, _якими було
вимощене все подвiр'я.
Мовчазна фортеця враз наповнилася шумом i гамором. Заметушилися на
внутрiшнiх галереях будинку жiнки в темному одязi, заверещали вiд радостi,
сподiваючись на подарунки, дiтваки, що, мов зграя горобцiв, висипали
назустрiч Гамiдовi. Повиходили слуги.
Арсен без цiкавостi дивився на чуже життя. Нили натертi залiзом ноги,
хотiлося пити. Почувши, що десь дзюрчить вода, вiн пiдвiвся i заглянув
через колючий живоплiт, яким було вiдгороджено вiд решти двору невеличку
дiлянку за горiхом. Там у великiй камiннiй чашi вирувало прозоре джерело.
Козак вийшов з гурту, став над ним навколiшки i зачерпнув у пригорщ
холодно©, мов лiд, води. Вона була трохи гiркувата, нiби настояна на
звiробо©, i тоненькими голочками поколювала в ротi.
Витерши рукою темне заросле обличчя, стомлено пiдвiвся. Зненацька
пролунав крик:
- Стережись, Арсене!
Оглянутись не встиг: важкий нагай шмагонув його по головi. Вiд
несподiванки i болю мало не впав, але хтось ззаду схопив за брижi жупана i
вiдкинув убiк. Нагай знову кiлька разiв зi свистом прорiзав повiтря.
- Поганий гяуре! - прошипiв над бранцем Гамiд.- Ти осквернив джерело, з
якого п'ють правовiрнi!.. Але, крiм того, ти ще й замахнувся на мо життя!
Я добре запам'ятав тебе! - Вiя мимоволi торкнувся щоки. - Запам'ятав так,
що ти довiку шкодуватимеш, що не здох ранiше! Тебе варто повiсити за цi
двi провини, але смерть - не найбiльша кара. От коли тво життя стане
нестерпним i ти сам захочеш вiдiйти в кращий свiт, тодi ти зрозумi ш, про
що я зараз говорю, собако! А тепер - геть з-перед мо©х очей!
Гамiд знову вдарив козака нага м, i той кинувся в гурт невiльникiв, якi
прикрили його собою.
Наглядачi загнали ©х у глибокий похмурий погрiб пiд будинком. Крiзь
маленьке загратоване вiконце пiд самою стелею пробивався жмут сiрого
свiтла. Десь шарудiли щури. З кам'яно© стелi i стiн текли патьоки iржаво©
води.
Невiльники зупинилися посеред погреба.
- Отут нам, хлопцi, й могила, - глухо промовив Квочка. - Гарненьку хату
приготував для нас проклятущий турок, хай би був щезнув! Навiть солiмки
пiдiслав, щоб не муляло в боки. I солома не свiжа?.. Авжеж нi! Перед нами