Старицкий М.. Облога Бушi

сподiватись, Орися пiшла до сво © свiтлицi в роговiй баштi i по дорозi
зустрiла бабусю.
- Вклонявся тобi, доню, батько твiй, - сказала бабуся, поцiлувавши свою
Орисю в чоло,- i звелiв переказати, що господь бог огрiва ©х сво ю
ласкою, що не б' ться страхом козаче серце i не слабша силою дух, що й
тобi вiн його посила вкупi з батькiвською молитвою.
- Спасибi тобi, неню, за переказане вiд його слово,- обняла бабусю
Орися,- воно ще нада менi сили; отцева й матчина молитва зi дна моря
верта , з тяжко© неволi визволя ... Що ж, як там? -додала Орися.- Чи
багато постраждало за правду?
- вже таки чимало в божому раю, - зiтхнула глибоко бабуся, похитавши
головою.
- Так, в божому раю,- пiдмiцнила Орися, здiйнявши до млистого,
неосяжного небосхилу сво© велебнi очi,- я цьому глибоко вiрю,- i,
помовчавши трохи, спитала: - Ну а як же там окопища, ще не зовсiм
розваленi? А з гармат чи вцiлiла ж хоч одна?
- Окопища розвалено, але ©х уночi полагодять; а з гармат же тiльки
товстопузиха ще держиться та баба, останнi ж усi пiдбитi,- говорила
спокiйно бабуся,- а то й ©х якось прилаштують... Еге, я й забула, про що
мала казати,- заметушилась бабуся,до тебе батько прислав двох поранених...
- Де ж вони?
- Отам, коло тво © свiтлицi.
- До смертi раненi? Так треба ж зараз ©м запомогти або по батюшку
послати,- стривожилась Орися.
- Ранено ©х здорово: у одного голова шаблюкою розрубана, а в другого
нога,- повiдала бабуся,- але вони не го©тися прийшли, а допомогти нам
оборонятися.
- Все ж таки треба б перев'язати i заживити ©м рани,- клопiтливо
говорила Орися, пiдходячи до свiтлицi, i зустрiла на порозi ©© двох
козакiв - одного, переправленого вплинь, з загону Вернидуба, а другого з
загону хорунжого.
- Вiтаю вас з славою, лицарi,- сказала Орися .привiтно,- i заздрю вашiй
славi!
- Не заздрiй, панно,- вiдповiв молодий ще козак з зав'язаною
скривавленим рукавом головою,- слави тут про всiх не забракне, але от
тiльки треба приготуватись i вам к завтрiшньому дню.
- Як? Хiба вже пригород не може триматися надалi? - спитала неспокiйно
Орися.
- Поки зможе - втрима ться,- зауважив другий ранений,- але проте ж
супроти тако© хмари далеко не посунеш; вони ж, антихристи, тепера
розлютувались, так будуть дошкуляти страх як,- тож, стало буть, i треба
приготуватись, щоб почастувати ©х як слiд.
- Та хоч вiдпочиньте трохи та дайте я з бабою перев'яжу вам рану.
- Не варто, панно,- вiдповiв молодий козак,- на одну нiч i працi шкода,
все одно завтра новi будуть.
- Правду кажеш, хоч i молодий,- зауважив з усмiхом сивий сiчовик.Так от
що, дочко, рани нехай самi собi гояться, коли хотять, а ти нам покажи, де
лежать колоди, ©х треба розкласти як слiд, так от ми й поможемо, бо воно
хоч i ваш брат теж не дасть собi межи очi наплювати, але проте ж сили у
вас супроти нашо© нiбито й менше... oil воно що! Та й цебри задля смоли
треба приготувати, дров наносити, корякiв придбати,- от коло цi © справи
постара теся й ви, молодицi. Ну й весело промине останнiй день, далебi,
весело!..
- А ви, дядьку, й радi,- спитав, пiдморгнувши, молодий,- що i в останню
дорогу послав нам бог молодиць?
- Авжеж, радий! Чого менi брехати? Присяйбi, радий,- згодився щиро
старий,- веселiш, одне слово, веселiш!
- Спасибi вам, дiду, i тобi, лицарю, що не гребу те нашою кумпанi ю,-
сказала з ухмiлкою Орися,- ми вам вiрними помiчницями будем i в
братерськiй дорозi не завадимо, бо там простору доволi.
- Певно! - пiдхопив дiд.- Ну, поведи ж нас, розумнице, покажи все i
попорядкуй, бо тебе батько тут головою настановив.
Орися вкупi з сiчовиком i молодим раненим пiшла назад до мурiв баштових
i показала в трьох мiсцях складенi колоди i бруси, а бабуся вiдчинила
комору, де береглись цебри, коряки, шаблi, списи, булави й iнша холодна
зброя. Щоб перенести все оте , було виряджено ще двадцять молодиць пiд
проводом бабусi й два десятилiтнiх хлопцi для переведення наказiв.
Упорядкувавши все i запевнившись, що робота пiд кермою сiчовика й козака
закипiла та що для ©© виконання сил вистача , Орися загадала собi ще пiти
до отця Василя поговорити з ним рiшуче i вислухати його останньо© поради;
вона пiшла праворуч, по дорозi до церкви, i спинилась недалечко вiд не©,
коло глухого муру.
Надворi вже стояла нiч, тиха й морозяна. Небо було чисте й зорiло
мiльйонами блискучих i тихих вогникiв, тiльки на заходi з краю обрiю
темнiло вiдiрване пасмо хмари та на сходi в трьох мiсцях блимала зоря,
розливаючись кривавим вiдблиском угору. Орися повними грудьми вдихнула в
себе хвилю свiжого повiтря i почула, як у тiлi ©© знов прокинулись
життьовi сили, рiвнiше забилося серце, швидше потекла кров i свiтлiше
стало в головi, але вкупi з прокинувшимися силами прокинувся в не© i
страшний душевний бiль - приплив пекучо© i безпорадно© нудьги, нестерпучих
гризот, котрi доти були приголомшенi нервовим запаленням; серце трiпотiло
i стукало, як молоток, забиваючий цвяшки в трунову дошку. "Знай,- наче
вибивало воно,- надi мною ти безвладна; ти змогла пiдвести руку на свого
бога, могла залiзом розбити цей коштовний келих, ниточений для втiхи, для
щастя, але вiдiйняти в мене його образ ти не могла i не зможеш: вiн тут
вiчно царю i вмре хiба тiльки з останнiм ударом мо©м!"
"Так, я люблю його,- промайнуло у не© в головi,- його, зрадника мо ©
вiтчизни, цього Ка©на, що пiдняв камiнь на брата,- я все ж таки люблю
його! Мо© лиця горять соромом за його, а я все-таки люблю... Невже ж це
почуття дужче вiд мене? Невже ж i пiсля смертi... Та чи вбито ж його? Хто
впав?.. Вбито, вбито!..- Вона провела холодною рукою по гарячому чолi i
вiдкинула назад свою косу.- Ох, Антосю мiй, любий, коханий! Нащо все так
сталося? Нащо твоя злочинна рука тепер безвладно лежить на холоднiй землi?
Нащо тво© чудовi очi застигли мутними крижинками? I нащо ж поклала тебе на
козачому степу сестра ж твоя i подруга? Чому не лягли ми разом з тобою в
домовину, переступаючи порiг цього життя з вiрою одно в другого i з
ухмiлкою раювання?! О, яка смертельна нудьга, який нестерпучий бiль!.."
Орися схопилась руками за груди, буцiм хотiла спинити в них трiпотiння
серця, задавити цю пекельну муку. Непрохана сльоза повиснула на довгих
вiях; блукаючий погляд упав униз i втонув у чорнiючiм проваллi, а думка
шепотiла щось непевне: "Нащо ж зосталась я сиротою? Нащо менi ця зайва
година життя? Та в нiй же, в цiй недовгiй годинi, стiльки мук i нудьги,
скiльки й довге безрадiсне життя не вмiстило б!"
Вона зробила крок, другий i на мить спинилася на самому краю...
Спинилася i одеревенiла вiд жаху; але не вид смертi ©© вжахнув, а
свiдомiсть сво © хвилево© легкодушностi, свого себелюбного i злочинного
перед другими замiру.
"Як? - мигнула в не© думка. - Ще один крок - i я зробилася б такою ж,
як i вiн, зрадницею вiтчизни?! Менi доручена доля мо©х братiв, а я думаю,
як би самiй швидше спекатися турботи, як би збутися тiльки свого власного
горя,- коли ж воно нiкчемне, мiзерне перед великим горем мо © бiдно©
кра©ни... Нi! Геть вiд мене ця гидка легкодушнiсть!!" I вона твердою ходою
зiйшла з замкового муру, прямуючи до церкви.
Орися увiйшла в пiввiдчиненi дверi i стала бiля лiвого криласа.
В церквi було тьмяно i сумно; одна лише лампадка миготiла перед образом
пречисто© матерi, освiчуючи стиха ©© лагiдний образ i граючи блищиками на
срiбнiй ризi. Отець Василь стояв навколiшках, упавши ниць перед владичицею
неба, розважницею наших слiз i туги; вiн молився мовчки, але Орися знала,
за кого з душi його лилася молитва i летiла поза межi всесвiту.
Орися затримала сво© очi на божественному дитятку, що принесло на землю
мир i дало людям ласку.
Отець Василь пiдвiвся, приложився до образа i хотiв був пiти перед
вiвтар, але його спинила Орися.
- Я до вас, панотченьку,сказала вона рiвним, спокiйним голосом, - мiй
батько прислав з пригороду двох козакiв для останньо© оборони з нами замку
- очевидячки, кiнець наш прийшов!
- Усе зважено на вiдвiчних терезах, - вiдповiв стиха отець Василь, -
без волi творця нi диний волос не впаде з голови нашо©.
- Панотче! Я без супереки скорюся його святiй волi i донесу до кiнця
хрест, менi вложений.
- Не треба, проте ж, тратити надi©,- казав далi батюшка, - закони божi
- недослiдженi. Що для нашого грiшного ока вбача ться неможливим i
необорним, те одним подихом уст божих знищу ться в порох: хто-бо сть
бiльший вiд господа i де джерело любовi!
- Батюшко, отче святий! - сказала тремтячим голосом Орися. - Я вiрю,
глибоко вiрю...
- I вiра твоя спасе тебе! -сказав пророчо батюшка. Орися поцiлувала
побожно батюшкову руку i спитала пiсля невеличкого мовчання:
- Чи не дасте, панотченьку, яких наказiв? Може, треба що сховати вiд
вовчих зубiв або переказати кому з наших яку тайну,- бо часу ж лишилося
одна тiльки нiч.
- Нi, дочко моя, вiд цих гi н не схова шся, - вiдповiв з журливою
усмiшкою батюшка,- вони все спалять i зриють дощенту, з могил повитягають
покiйникiв... А от що хiба тобi повiдаю: пiд цi ю церквою викопано
глибокий льох, i вiд нього ведуть чотири хiдники до кожно© башти. Вхiд у
цей льох - за лiвим притвором; там камiнь, а пiд ним драбина, далi
залiзнi дверi, а за ними - головна комора, з не© й потайний вихiд до
одно© печери, зовсiм закритий терном, що понад ставом росте; от i ключi
вiзьми, - скiнчив батюшка, вiддаючи два ключi Орисi.
- Що ж там, у тiм льоху? - спитала вона з цiкавiстю.
- Великi пороховi складницi, припаси Богуновi...
- О? Так я туди пiду! - скрикнула, здригнувшись, Орися.
- Пiди, пiди! Заховайся, голубице моя, вiд яструбiв,- сказав ласкаво
батюшка,може, i вряту ш собi життя. Ти ма ш право берегти себе, бо ще ж i
не жила на свiтi...
- Нi, панотче! - спалахнула Орися.- Хай впадуть прокльони i вiчний
сором на тую голову, хто подума рятувати собi життя, коли всi призначенi
на смерть i муки! Треба всiм стояти за нашу святиню до останнього i опiсля
разом чесно усiм полягти в братерськiй могилi! Нi, отче святий, - додала
вона, - не про сво життя турбуюсь я - воно для мене бур'ян i тернiй...
Накрийте мене пiтрахiлем, хай вiн укри вiд бур мою душу i пiдкрiпить мо©
сили!
I отець Василь накрив пiтрахiлем схилену голову i, знявши до неба очi,
жалiсно сказав:
- Укрепiть ©©, сили небеснi, i окрилiть душу ©й, херувими!



IX

В пригородi за пiвнiч кипiла хаплива робота: пiдсипали вали, плели новi
тури, лагодили вози, клали прямо долi безнадiйно пiдбитi гармати, а до
других станки з-пiд возiв пiдставляли. Перев'язали собi звечора рани,
випили за дозволом отамана горiлки з порохом i лягли вiдпочити, маючи
право на пiльгу; на щастя, ©х було небагато: поки спинив Вернидуб
канонаду, покотом лягло шiсть козакiв та ще ломаччям з возiв та турiв
п'ять було ранено. Для вбитих вирили вже другу могилу, i отець Василь
пiзно вночi сходив у пригород в другий раз, аби над першими братерськими
могилами вiдспiвати вiдправу. При тусьменнiм свiтi трьох лiхтарiв, пiд
широко розгорнутою вгорi над головами молiльникiв ризою, осяяною зорями,
тихо й журно велась вiдправа. Схиливши понуро пiдголенi та чубатi голови,
стояли довговусi козаки й побожно клали хрести на сво© груди могучi. Тихо
прорiкав панотець, що душi тих, що життя сво положили в боротьбi за вiру,
"в селенiях горних упокояються"; тихо, дрижачим голосом спiвав дяк
"житейське море воздвиза мо "; тихо шепотiли козаки "вiчная пам'ять"...
У грудях ©х, мов криця, загартованих, мимоволi вставало передчуття, що
завтра i вони також поляжуть на сiчовiй нивi i нiкому буде ©х поховати, i
хоч як вони байдуже не дивились на життя, але проте ж обличчя смертi
викликало в ©х неприязне враження, навiвало якусь тяжку задуму i смуток.
Коли все в пригородi затихло i потомленi нiчною хапливою працею усi
зборонцi, крiм вартових, положились, щоб хоча трохи вiдпочити перед
останнiм рахунком з бурливим життям, тодi й старий сотник пан Завiстний
примостився був на сво му возi, вкрившися вiд морозу кожухом, але сон не
злiтав йому на очi, i лише думи чорною хмарою обсiдали йому голову, не
даючи нi на хвилину спокою.
Орися, його дина дочка, дина втiха i радiсть, невiдступне стояла йому
перед очима й дивилася таким м'яким, замисленим, таким глибоко люблячим
поглядом у душу, що серце старого сотника стискалося незнайомою нудьгою i
щемiло незвиклим жалем.
Вiн заспокоював себе тiльки тим, що ненадовго ж, мовляв, вони
розстаються,- за кiлька хвилин i побачаться,- але поруч з цi ю глибокою
вiрою виринали десь з тiнi не то непрохана непевнiсть чогось, не то
бентежний страх невiдомостi...
- Ат, що буде, те буде, - сказав сотник, - а буде те, що бог дасть! -
I, заспоко ний трохи цим афоризмом, вiн набив люльку i почав смоктати
мiцний, задурливий тютюн; але й жорстока мархотка не втишила йому нервiв:
турбота за Орисею все ж таки точила йому серце.
"Не вiддасться вона в руки живою, о, не вiддасться! - запевняв вiн
себе.- Не такiвська вона, батькова дочка! От тiльки що молода, не вспiла
ще призвича©тись до смертi... Боронь боже, якщо вона прога©ть хвилину i
©©, голубоньку, схоплять цi бузувiри, цi пси-кровожери... Ховай боже! Адже
ж не пошанують вони анi молодостi ©©, анi вроди: назнущаються над ©© тiлом
чистим, насмiються над ©© душею непорочною, натiшаться ©© муками... О,
захисти ж ©©, царице небесна, вiд цi © ганьби, вiд цього катування!"
Збентежений сотник навiть випустив люльку з рук i пiдвiвся на возi.
"Краще пiти зараз i самому ©© вбити, одним махом визволити вiд мук, що
мають ©й статись... Так, так, це лiпше, то й менi легше буде на той свiт
прямувати,- принаймнi в останню хвилину життя не здригнеться серце вiд
жаху за долю дорого© дитини! Ще вспiю..."
Сотник рiшуче встав, але новий приплив думок знов зупинив його.
"Нi, - мiркував вiн,- у не© само© не здригнеться рука вiдiбрати собi
життя, коли той час прийде; я в цьому певний; так навiщо ж завчасу
вкорочати ©й це життя? Може, воно ще й потрiбне, може, ще i в пригодi
стане сво©й Укра©нi?.. Адже ж там, в оселях творця, в книзi свiтовiй
записана доля кожно© людини, i нiхто, нiхто не посмi викреслити в нiй анi
жодного слова..."
Сотник сперся на воза i обвiв очима по темрявiй далинi; там теж ледве
примiтне мигтiли вогники,- знати, й ворог не спав, дбаючи про сво© новi
смертодайнi сили; в морозянiм, тихiм повiтрi далеко чути було дзюрчання
збуваючо© води; це дзюрчання звернуло на себе сотникову увагу.
"От iроди! Яку сатанинську штуку придумали! Певно, спускають воду з
ставу, щоб i звiдти ударити!.. Проте ж хiба не все одно, яку б штуку не
вигадали отi бузувiри, - мiркував собi сотник,- все одно нам не встояти
проти ©х неомiрно© сили i треба всiм полягти до диного; Богуновi ж не
випада йти нас визволяти, бо мусить зачекати на головнi сили, щоб з ними
сполучитись. Добру послугу зробили ми для них, що дурних ляшкiв на три днi
затримали. Закортiло ©м Бушу взяти - ну й здорово ж заплатять вони за сво
"бушування"!"
Сотник вiдкинув свою чуприну назад i замислився; якийсь сум охопив його
душу, викликавши тим часом в головi елегiйнi думи:
"I коли минеться ця братерська рiзня, грабiжка та розбiй на Укра©нi?!
От хоч би одним оком зазирнути в золоту книгу i прочитати там долю нашого
рiдного краю, нашо© любо© неньки Укра©ни! Гей ти, рiдна, дорога кра©но!
Широко ти, неосяжно розкинулася, мальовниче обгорнулася гаями,
причепурилася рясними ланами, оперезалася рiчками блакитними, прикрасилася
селами бiленькими... всiм надiлив тебе бог, красуне наша, тiльки от чомусь
щастя-долi не да поки, чи за грiхи тво©, чи за достатки!! Жити б нам на
тобi приязно, багатiти та радiти, так нi ж,- кожне заздрить на тво©
розкошi i з мечем та вогнем геть жене тво© дiти, вiднiмаючи у них все - i
добро, i родину, i життя, i навiть кохання до тебе, до нашо© неньки!
Скiльки ти того горя зазнала - не злiчити, не змiряти! Палили, рабували
тебе усякi варвари, топтали рiзнi пройдисвiти, шматували сво©, хатнi,
"удiльнi" чвари, плюндрувала тебе зi сходу насунувша татарва, а тепер
обливають кров'ю степи i лани тво© сво© ж брати в спiлцi з невiрою... А
все ж таки не доконають дiтей тво©х кревних - стоять вони непохибно i
стоятимуть до загину за свою змучену неньку i, доки свiт сонця, нi за якi
скарби, нiзащо в свiтi не продадуть сво © любовi до тебе, наша люба
вiтчизно!.."
На сходi вже починав яснiти край неба, коли сотник, обiйшовши пригород,
запримiтив на самому ближчому майданчику, сажнiв за триста, не бiльше,
якийсь вал, на серединi котрого видно було яснiшi крапки; не встиг сотник
гарненько розглядiти цi будови, як усi цi крапки разом сяйнули блискавками
i за хвилю розляглись страшенним грюкотом, що принiс у табiр спустошення.
- Геii, лицарi, хлопцi! Вставайте! Лях уже до заутренi дзвонить! - I
його грiмкий голос вкупi з прилетiвшою грю-котнею пiдняв на ноги заспаних
козакiв; вони флегматично пiдводились, пiдтягались, лiниво протирали очi i
лаялись:
- От нехристи, ©й-бо, нехристи! Доброму козаковi й виспатися не
дадуть!..
- А ти не чухайся,- сказав Шрам,- бо тепер швидко розчешуть - ач якi
гребiнцi понаставляли!
- Хай чешуть,- вiдповiв Кудлач,- аби не самому морочитися...
Зiйшло ясне сонце, офарбило в рожевий колiр клубки бiлого диму, що
стелився з площi вниз понад яром, освiтило став, i замiсть блискучого
дзеркала перед здивованими очима вiдкрилася лише сама чорна влоговина з
тванi й багнюки, що вилискувала де-не-де калюжками.
- Ба! Та й не iроди! Ач яку штукенцiю пiдвели - увесь став попсували! -
аамiтив безрукий запорожець.
- Тепер уже сподiвайтесь татарсько© собачнi,- зауважив Шрам,-це вони
для цi © поганi й шлях спорудили.
- А що менi той татарин? Ото дивовижа!-образився навiдь запорожець.- Я
йому, собачому синовi, таку дудю скручу й самою правою, що зачха , та коли
до яечiнок дiйме, то й лiвою половиною в зубя ткну, ©й-бо, ткну - та ще й
як!..
- Он вони вже, мов комашня, повилазили!..
- Пильнуй праворуч! - крикнув сотник.
Але татари, кинувшись у став, пройшли не бiльше як п'ятдесят крокiв i
мусили вовернути назад,- очевидячки, конi ©х грузли в болотянiй тванi до
самого дна.
- Го-го-го! - весело реготались козаки, що дивилися на цю метушню.- По
пузо, по саме пузо! От спасибi тобi,- дядько став не пуска по сво©й спинi
поганi топтатися!..
- Тепера не пустив,- замiтив Шрам,- а от як морозцем вiзьметься болото,
то й полiзуть.
А серед козачо© гармашнi було саме пекло: ворожi ядра на такiй близькiй
просторонi лягали влучно i смертодайно, земля на валах розкидалась,
злiтала вгору i засинала рови; на трiски розбивались тури, з дзвяком
розпадались вози; товстопузиха встигла тiльки двiчi плюнути й шерепнулась,
пiдбита, в землю; бабi влучило ядро в саму пащу, вона пiднялась i зараз же
простяглась навзнак, плющихи теж були пiдбитi, i вся козача гармашня
замовкла навiки.
- Тепер, панове-товаришi й хлопцi, стережiться галушок! - командував
сотник.- Ставай лавами пiд вали, вартовi, пильнуй!
Не збiгло й хвилини, як град картечi обсипав увесь пригород; бiльшiсть
©© врiзалась в окопища, деякi ж картечини з вереском i дзиком пролетiли
через голови в придолинок до Днiстра, а деякi врiзались у тiло козаче i
повалили па лоно землi-матерi непохитних оборонцiв правди. Гримнув ще й
другий смертельний вибух, i з-за густо© хмари диму посунула струнка батава
майже бiгцем до пригороду. Перший спостерiг ворога Шрам i гучно крикнув
сотниковi з товаришами:
- Гей, пане сотнику, нiмота насува ться! За рушницi, хлопцi!
- Всi - на вали! - пiдхопив сотник.
I висипало козацтво з запорожцями па вали, i, наче мак той, вкрило ©х
сво ю рiзнофарбною одежею.
Затрiщали рушницi й гакiвницi на пiдбiгаючого ворога i повалили першi
ряди, але другi ряди перескакували через трупи i неслися вперед,
пiдбадьоренi тим, що замовкла в пригородi гармашня; ще раз ударив стрiл,
змiшав ряди, проте ж не спини.в нападаючих,- вони вже пiдбiгали до ровiв i
по розвалених та пiдбитих ядрами й картечами укосах легко здиралися
нагору.
- Гей, пане хорунжий! Ану вiзьми з собою завзятцiв з нiвсотки та
спробуй ©м у потилицю зайти, з болота; може-т'аки, став нам ще раз у
пригодi стане!
Вибрав хорунжий з сво © сотнi п'ятдесят завзятих i поспiшився праворуч,
бiля мiстечка, вийти на став; край берега оголене дно настiльки вже було
скуте морозом, що могло смiливо здержати козакiв.
А нiмцi, наче кiшки, дралися на вали; козаки приймали ©х списами,
шаблями, пацугами i знятими з гармат та возiв колесами; а Шрам, ухопивши
голоблище, мотлошив ним ворога, широко розмахуючи та приказуючи:
- Ану!.. Ра-азом! От так ©х;! Валяй!..
I валилися нiмцi як снопи; падаючi перекидали лiзучих, i сповнялись
рови трупами; повiтря тряслося вiд брязкоту, хрупоту, стогону, лементу,
вiд звiрячих вигукiв i прокльонiв. Купи трупiв сповняли рови i тим
улегшали нападаючим приступ. Частина пiхоти, ставши над берегом ставу,
почала стрiляти з рушниць, i кулi, пробиваючи козацькi ряди, скидали
чубатих з валiв униз, до нiмоти; мiж тим новi нiмецькi сили, бачачи, як
зменшу ться число оборонцiв, ще з бiльшим озвiрiнням лiзли на вали,
захоплюючи найпридобнiшi мiсця. Вже Мастигуба, пробитий двома кулями,
крикнув сво©м: "Прощавайте, хлопцi!" - i впав навзнак, вiдкинувши далеко
свiй закурений порохом чуб; вже Рубайголова, пiднятий на чотири списи,
впустив ятаган i тiльки вспiв показати ворогам дулю; вже Горiлкодуй, з
розрублепим по саме перепело плечем, повалився, i коли його хотiли
пiдняти, просив тiльки, скрегочучи зубами: "Покиньте мене, братцi...
Швидко дiйду, а от повернiть мене тiльки спиною до собак, щоб очi мо©
перед смертю не бачили цi © поганi"; вже почала пiдупадати козача сила...
Коли зненацька праворуч розлягся стрiл, за ним услiд страшенний вигук, i
хорунжий, мов яструб, ударив з сво©ми завзятцями збоку; батави, що стояли
для пiдмоги осторонь, згубивши вiдразу чоловiка тридцять, шелеснулись на
цих же й зiбгали ©х; тi, що злiзли на вали, остовпiли в нерозумiнню, а
хорунжий, як бурун, прорублюючи направо й налiво цiлi вулицi, вiдсував
ворожi ряди вiд валiв до провалля.
- Спасибi, хорунжий! Добре! - кричав несамовито Шрам. - Так ©х,
каторжних! Бий, криши дияволiв на шматки!
- Анумо! За мною, дiти! Бий ©х на всю руку! - гукнув сотник i з
перначем кинувся вниз на вiдступаючого ворога.
- Гей, погуляймо, хлопцi! - скрикнув Шрам, i все, що зосталося живого,
роз'ятрене сказом одчайдушно© оборони, кинулось потужною хвилею на
збившогося в купу ворога.
Здригнулись нiмцi i подалися назад, не маючи сили витримати з двох
бокiв такого шаленого натиску, натовпом посунулись вони просто до ярiв та
бескидiв... Ще хвилина - i ряди ©х, стиснутi озвiрiлими козаками, почали
стрiмголов падати з сторчавих скель униз на гостре камiння i ребра
гранiту, а козаки до того оскаженiли в сво©й лютостi, що й самi почали
обриватися з скель услiд за нiмцями. Хорунжий схопив двох нiмцiв за горла,
зiпхнув ©х зi скелi i сам полетiв за ними навздогiн.
- Куди ти, к бiсу? - спитав був його запорожець, а потiм почухав
потилицю й додав: - Ат, шкода чоловiка - добрий козарлюга був!
- Стривайте, дурноголовi! - кричав сотник, пiднявши скривавлену руку
вгору.- Що то ви стриба те в прiрву? Вже й жодного ворога не лишилося!
Коли юрба трохи опам'яталася, спинилась i вже почала була вимощувати на
ранених свою ще не втихлу лютiсть, сотник пiдняв над головою пернач i
грiзно крикнув:
- Годi! Анi з мiсця! Слухати мого наказу! Всi оточили сотника i, знявши
шапки, тiльки обтирали пiт i кров з розчервонiлих облич.
- Дяка боговi, ми з цими ворогами порахувались; але й нас, братцi,
значно зменшилось, лютi ж вороги оточують нас необорним колом; пiдбито
нашi захисницi-гармати, розвалено окопища, випущено в Днiстро наш став
рiдний, i от-от не мине й години, як цiлi хмари сарани цi © налетять на
нас... Так от вам яка моя рада: хоча й все одно пропадати нам треба, але
проте ж хочеться подовше помахати руками i якнайбiльше вирядити в пекло
цi © тварюки, так для цього треба нам цей пригород покинути, а перейти у
мiстечко, за мури замковi: там i вали суть, i чотири баби, - все-таки
трохи продержимось.
- Розумне тво слово, пане сотнику! - з ухвалою вiдкликнулися всi.
- Ну, тож не гайте часу, братцi, бо ляшки з татарвою нам вiдпочити не
дадуть. Та от ще що: мертвих, тих, що зовсiм сконали вже, ми з собою не
вiзьмемо, бо нема часу з ними вовтузитися, а ранених не можна кидати катам
на знущання...
- Не можна, не можна, пане отамане! - обiзвались Шрам i старий
запорожець.
- А як i з собою брати ©х теж неспроможне, бо й нам лишилося пожити на
свiтi годин зо три, не бiльше, то моя рада така: поскидати ©х он з то©
кручi в провалля,- поки долетять, то й кiстки ©м розсипляться, стало буть,
i смерть буде при мнiша!
- Що й казати! - згодився сивий запорожець.- Що при мнiше, то
при мнiше... Беркицьнутися разiв зо два-три в повiтрi, мов на релях, а
потiм i на перинi лягти.
- Вiрно! - пiддержав Шрам.-Але от тiльки менi зда ться, що треба б про
це поранених спитатися.
- Ну й Шрам! - загомонiли навкруги.- Скаже слово - так мов тобi дратвою
приточа !
I козаки кинулись лiчити трупи та зносити поранених на край провалля.
- А що, панове-товаришi й друзi,- звернувся до тяжко-ранених Шрам, - чи
волите тут лишитися межи нiмотою, бо нам брати вас з собою незручно, чи
хочете, може, прогулятися в останнiй раз от з цi © скелi i спочити
козацьким сном на долинi?
- Не кидайте, братцi, нас тут па муки! - застогнали однi.
- Кидайте з скелi! - прохали другi.
- Вiд братньо© руки й смерть красна - рiшили третi.
- Ну так, славнi лицарi й дорогi друзi, ми вволимо вашу останню волю,-
сказав велебно сотник,- i перед вашою отвертою могилою заприсягнемося ще
от у чiм: коли надiйде наш останнiй час i вцiлiвша жменя нас не спроможна
буде боронитися проти звiра, то ми також не дамо нiкого живим iiороговi в
руки i вб' мо один другого! Чи згода, панове?
- Згода, пане отамане! Присяга мось! - шпарко вiдгукнулися всi.
- Ну, тож попроща мося з ними,- сказав сотник i поцiлував першого
пораненого в побiлiлi губи, витерши рукою очi й промовивши: - Прощавай,
дорогий товаришу, не згадуй нас лихом!
А поранений теж шепотiв:
- Пошли й вам, господи, чесну смерть та швидше зобачитися!
Найближчi козаки поцiлували ще раз пiдхопленого на руки товариша, а за