Страница:
сто©ть горщик i ще щось рушником накрите. Хотiли одчинить вiкно - на
защiпцi.
- Давайте шибку виймемо, - радив Вiтя.
- Е, нi, так у гостях робити не годиться, краще пiдождемо.
Вернулись знову у клуню. Посiдали хто де, позiхають. А пiсля купання
©сти аж-аж...
- Невже оце нам цiлий день доведеться бути не ©вши? Вже, мабуть, i
обiдати час.
- От так оказiя!
Сидять, нудяться, ковтають слину.
На порозi в клунi виринули дво малюсiньких хлоп'ят, одно трохи бiльше,
другий зовсiм як качан: обо в сорочках. Очi як гудзики - цiкавi-цiкавi.
Держаться за руки, дивляться.
- А що, хлопцi, скажете?
Нiчого хлопцi не казали, тiльки боязко вiдступили. Проте зовсiм тiкати
не мали охоти.
- Як вас, хлопцi, зовуть?
Не мавши що робити, почали розмову з дiтьми. Дiти соромливо
перезираються, мовчать. А очей не зводять i на позицiях стоять твердо.
Вiтя, щось згадавши, раптово схопився з мiсця, до старшенького:
- А скажи менi, хлопчику, ти зна ш, що таке ступа? Всi заворушились: -
ага! ану!
- Ги! - засмiявся хлопчик, лукаво, спiдлоба позирнувши на киян. Оченята
засвiтились: "Ото, мовляв, найшли дурня, що не зна , що таке ступа".
Товаришi обступили, всi разом почали допитуватись, лагiдно, улесливо:
- Скажи, дамо копiйку! Та скажи ж!
Хлопчики одвертались, червонiли i смiялись-смiялись - брали за жарт.
Напослiдок старший осмiлiв i несподiвано товстим голосом, виразно, слово
за словом вичитав, звертаючись до Костя:
- А ти ж ото на чому сидiв - хiба не на ступi? Кость зирк - пiд боком
якесь химерне приладдя, що ранiш не звернув уваги.
- Та це ж, мабуть, вона й !
Обдивляються, шарять у нiй. Вiтя витяг якусь химерну залiзячку, з
одного кiнця закручена в кiльце, на другому телiпа ться залiзна
платiвочка.
- А це, мабуть, i ключ.
Знову до хлопчика:
- А правда ж, що це ключ?
Хлопець засмiявся дужче:
- А то ж хiба що?
Вертять той ключ на всi боки, плечима знизують.
- Що ж iз ним робити?
Хлопчик, видимо, зрозумiв, що це за люди, осмiлiв зовсiм, i в нього
розумно засвiтились оченята.
- Ось ходiмте, я вам покажу.
Привiв до хати, до дверей. Указу :
- Стломляйте в оту дiлку. Нi! Нi! Не тим кiнцем! - I обо маленьких
зареготали: "Звiдкiля, мовляв, цi чуднi люди!"
- Дайте, я вам одчиню.
Взяло ключ, не достане до дiрки. Команду - пiднiмiть. Пiдставили дране
вiдро. Хлопчина стеребився на нього, застромив ключ, крутить. Зуби
зцiпило, очi нахмурило, аж почервонiло. Манiсiнька ручка цупко поверта
ключ.
- Уже!
Дверi вiдчинились. Що за диво? Оглядають позубцьований засув, пробують
замикати i одмикати. Смiються.
- Ну й справа!
Посiдали на лавi, снiдають. Малi поставали коло печi знову не зводять
допитливих серйозних оченят.
IX
Гарячi жнива... Людей у полi, як мурашок. Кияни ще не бачили стiльки.
Косарi - рядами, простоволосi, сорочки повипускали; ламають жито-пшеницю,
як стiну, покоси кладуть. Бiлiють скрiзь сорочки пригнутих женцiв; над
возами понапинатi холодки, прип'ятi пасуться конi; пiд возами - колиски, в
колисках дiти. А над усiм музика: iрже десь лоша, лунко хтось клепа косу,
гуде далi в степу машина, робiтниками густо оточена. Метушня, руханина.
Все це нагонить хвилювання. Вi од ланiв силою великою, могутньою,
бадьорою. Забули хлопцi про свiй Ки©в. Самi собi здавалися комашками в
цьому кра вi серед працi й золотого хлiба.
...Хлопцi жнуть жито. Так жнуть, так пильнують, хапаються один наперед
одного, аж пiт ©м очi залива . Повернуться навкруги - самi собi вiри не
доймають: зда ться, що вчора були в Ки вi, тепер... тепер - на тiм свiтi.
Озираються, все лiчать нав'язанi снопи. Раз по раз Бондарихи питають:
- А дивiться, тiтко, чи це вже на снiп буде, чи нi? Бондираха
осмiха ться:
- Та, мо, й буде.
- Нi, нi! Там хiба пiвснопа, не бiльше! - невблаганно гука Настя.
- Ану, женцi-молодцi! Ану, робiтники! - в жарт пiдганя хлопцiв брат
Бондарихи, Кирило, що живе з ними на спiльнiй нивi.
Вiн з рудою борiдкою, з веселими сiрими очима та з русими, як у Настi,
кучерями. Сам жне, а очi смiються. Все погуку :
- Ге, ге! А хто ж то з вас, женцi-молодцi, стiльки стебла за собою
кида ? - Або: - А хто ж то на ту руку перевесло крутить!
Пiшов пити воду, по дорозi взяв чийсь снiп, струснув - перевесло
розлiзлося, як гниле, i снiп розсипався:
- Це так по-ки©вському?
- Та хоч не завдавайте хлопцям сорому, пороблять трохи - навчаться! -
оступа ться за киян Бондариха. Зв'язала свiй снiп, переходить на постать
до хлопцiв.
- Дивiться, хлопцi, отак i отак треба робити! - Перев'язу ©м снопи,
крутить перевесла, учить.
Дожавши снопа, Кирило сiда на снопi перекурити, веселими очима позира
на хлопцiв; морга сестрi:
- Ну, которого ж, Оксано, будеш зятем звати? Бондариха випросту спину,
теж погляда на хлопцiв, пiдтриму жарт:
- Та я вже й сама не знаю, всi хлопцi бравi, гудити не буду.
- А одначе? Чи не отого кучерявого? - накиву Кирило оком на Вiтю.
Вiтя пiдводить голову, крадькома, по-зрадницькому показу на Костя. А
Кость мов i не чу , про що розмова: так працю , так пильну , тiльки ушi та
шия чогось зашарiлися вогнем.
Кирило смi ться.
- То ж то вiн до роботи так узявся, а я й не догадаюсь.
- Кость, ось про тебе говорять! - гука Вiтя. Кость - мов i рiч не до
нього.
- Та буде вже! Отак засоромили козака, - смi ться Оксана.
- Що козак, то козак, а гляньте, чого це Настя загорiлась? - неповинним
голосом зверта ться до всiх Кирило. Далi до Настi: - Насте, не гори так, а
то жито запалиш!
Настя сердито вертить головою:
- Оцi ще! Як почнуть...
Бондариха:
- О, цей уже дядько! Нi старого, нi малого - нiкого не мина , щоб не
зачепити.
- Ну, дiти, не стiймо, сонечко не сто©ть.
...Сонце палить. Дедалi дужче, аж варить. Подихне вiтерець, набiжить
хмаринка - нiби мати рiдна на головi чуб погладить. Далi нi хмаринки, нi
вiтру, сонце нiби нерухоме стало серед неба. Пече, аж у головi туманi .
Пов'яли хлопцi, поварились, як раки. Вже й розмови нема . Тiльки часом
коротенько обзивавсь Кирило:
- А що, хлопцi, та коли б оце той дзонтик?
Або:
- Оце б, хлопцi, того квасу чи мороженого, що в Ки вi продають на
вбазi! Еге?
Бондариха одкашлялась:
- Може, вже, хлопцi, ©сти похотiли? Ось зараз, дiти, зараз будемо
обiдати.
Та довгий здався хлопцям той "зараз". Спина не розгина ться, руки як
дерев'янi - не слухаються. Здавалось: ось-ось сам повалишся на снiп. То
лiчили снопи, а то забули. Позирали на сонце. Наостанку не витримав
Василь, кинув серп на снiп.
- Мамо, вже, мабуть, будемо обiдати.
Бондариха кинулась, мов проснулась:
- Таки й правда, а я задумалась та й забула. Кидайте, дiти, буде вже.
- Ху! - витирають пiт, над силу тягнуть ноги, мов ©х зараз повипрягали
з плуга.
- Потомились, хлопцi? - спiвчува ©м Бондариха. - Це добре гостювання -
тiльки прийшли, а ©х зараз у роботу позапрягали.
Обiдати посiдали пiд копами, в холодку. Василь витяг з-пiд снопiв торбу
i почав розкладати обiд.
Дечого багато забудуть мандрiвники з тi © мандрiвки, та, мабуть, довго
не забудуть того хлiба, вiтром обвiяного, сонцем присмаленого, що хрумав
на зубах, як пряник, та того сала в капустяному листку, що розтавало на
сонцi, що мазали ним скоринки, та ще тих прив'ялих у ворочку вишень. Брали
добрi кимси хлiба i незчувалися, де вони дiвалися з рук: танули, як вiск.
- А що, хлопцi, чи ©ли ви щось таке добре в Ки вi?
Хлопцi тiльки загули з повними ротами.
Обiд був веселий, гомiнкий. Кирило сипав, як iз рукава: про "бариню",
про "дзонтик", про порошки для апетиту, про москаля, що ходив уперше
косити.
Регочуть, аж давляться.
По обiдi хто пiшов по воду, хто лiг пiд копами спочити.
Лiщина гомонiв безперестану, вираховуючи, чи вийшла б скирта до хмари,
коли б позводити всi на Укра©нi копи до одного мiсця.
Бондариха чи спала, чи нi, - встала, пiшла на сумiжну ниву, де лежали
вiтром поплутанi покоси. Пiдiймала колос, журно головою хитала. А
вернулась, бiдка ться: пересохло на кострицю Маринине жито - висипа ться.
За чуже жаль. Треба буде допомогти сердешнiй, як сво впора мо.
Всi повставали i, потягаючись, пiшли до сво©х недожатих снопiв.
Непомiтно надiйшов вечiр. Радiсною пожежею спалахнув захiд, кинув
червону стуму на лани, мов туман. Нiби пiд чарiвним лiхтарем на екранi
виросли рядами силуети кiп, як зубчастi дзвiницi. Шпурнули вiд себе, куди
видно, велетенськi тiнi. Шугнуло вгору недожате на могилi жито, як лiс,
живими тiнями в рожевiй iмлi заметушились женцi. Суворими, дорогими
фарбами мальована убога ©хня одiж.
Гаснуть лани й завмирають...
Самiтно бринить десь остання коса - косар доходить ручки. На його
смаглому обличчi замирення i втома.
Жiнка, зв'язавши останнiй снiп, бере з колиски на томленi руки дитину,
ста нерухомо перед заходом, мов на малювання вирядившись. Вишнева печаль
в очах ©© карих ся проти вечiрнього сонця.
Ось тихо заслоня вже величну майстерню темна завiса, ховаючи
незрiвнянного майстра картину.
А вгорi, у темних мурах, засвiчувалися над житом-пшеницею гостиннi
свiчi - зорi.
Вертались у присмерках.
Гнали череду, було курно. Як iскри, блискотiли в курявi зорi. З поля
поспiшали: засмаженi, закуренi, стомленi. Мовчки, без розмов. З косами, з
серпами, з торбами. У дiвчат i жiнок пiд пахвою пучки волошок, материнки,
вiнки з жита. В усiх на виду - смуток i втома.
X
Iшли в поле до схiд сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспанi
очi, згинались од холоду. Нiчого в свiтi так не хотiлось, як спати.
Здавалось, де впав би, там i заснув: у ровi - в ровi, в бур'янi - в
бур'янi, хоч на камiннi. Коли б це так удома - крик, бунт пiдняли б, -
тепер iдуть. Починати роботу - чиста мука: руки болять, ноги болять, спина
болить. Помалу-помалу, мов не сво©ми руками, беруться за серпи. Аж дедалi
руки, ноги i все тiло нiби налива ться соком, мiцнi . Пригрiва сонце, i
втома зовсiм розта , як вiск. Робота загоралась.
... По обiдi з третьо© рiзи бiжить стернею смуглява дiвчина. Чорноока,
жива, з червоною на грудях краваткою. Ще ранком, ©дучи в поле, вона з воза
вiталась до Бондаришиних женцiв.
- Здорова, Настуню!
Прибiгла, обнялися. Цмок, цмок...
- Скiнчила?
- Скiнчила!
- А куди далi?..
Заторохтiла.
- Надовго, Соню? - обiзвалась до дiвчини Бондариха.
Соня повернулась:
- На жнива, тьотю.
I знову до Настi:
- Зна ш, Насте, менi роботи-роботи! Обслiдувати економiчний стан села,
вияснити число незаможникiв, куркулiв, зробити доклад про яслi, виявити
число грамотних, неграмотних, жiнвiддiлiв, лiкнеп, читальня...
Засипала, засипала, стулила губи, запишалась, похиту головою:
- Роботи-роботи! - А сама вже не зводить очей з гостей. Далi стиха щось
нишком пита Настю, кидаючи допитливi погляди на хлопцiв.
- Товаришi, - дипломатично зверта ться Настя до хлопцiв, - ось
товаришка Соня пропону ...
Слово перехоплю сама пiонерка.
Довiрливо, смiливо, як до знайомих:
- Товаришi, я бачу, що тут у селi набралось нас стiльки молодi, що
могли б органiзовано повести якусь працю. Наприклад, виступити з кiлькома
доповiдями або...
- Слухайте, дiти, що я вам пораджу, - встряла в розмову Бондариха, - те
все, що ви кажете, може, воно удасться вам, а може, й нi, а бiльше того,
що вилами по водi, краще пiдiть оце гуртом та зв'яжiть жито Маринi
Петренковiй. Жiнка руку обварила, сама не може, а жито сиплеться. Там його
кiп на чотири, на п'ять - не бiльш. Пiдiть, дiти, за сонця ще й зв'яжете.
- Зараз?
- Зараз.
- Згода! - весело, радiсно.
А найбiльше була рада сама Соня. Аж у долонi заляскала.
Смiялись: "От, мовляв, здиву ться вдова, як вийде в поле та побачить,
що жито ©© зв'язане". Гуртом перебiгли на сусiдню ниву.
Зашумiло на вдовинiй ризi, задзвенiло. Весело й шумко почалася праця, i
гомiн лунав далеко навкруги по чужих нивах. Люди спинялись, торопiли: "Що,
воно - комуна?"
Спiвали, реготали, жартували; зрештою, як водиться, завелися:
- Що? Що? Пiонери? - загрозливо iз запалом кричала Соня.
- О, Соня вже й скипiла - що ж тут такого, кожний ма свою думку.
- Бо мене злiсть бере, що все на пiонерiв: пiонери - такi, пiонери -
сякi...
- Нападають на пiонерiв, то й за що, - одрубала Настя.
- А за що? Ану скажи, за що? Ану?
- Та годi, от люди! - зводить на мир Василь.
Нехай у школi тiльки те й роблять, що гризуться, чого ж тут? Всi ми тут
однаковi - пролетарськi дiти.
Проте впинити не було вже змоги.
- Що там - годi!..
Загорiлась одна з тих гуртових суперечок, якiй краю не видно. Махали
руками, поблискували очима, лiтали сердито граблi по покосах, ламаючи
зубцi... Гомiн, як на мiтингу.
... Тихо кiнчають роботу, мовчки, сопуть. Хто смутний, хто ображений, в
кого ще чуб навстовбурчений.
Скiнчили роботу - не радiсно. Посунули додому мовчки. По одному, по
дво .
- Насте, клич же Соню вечеряти до гурту, - звелiла мати. Настя прохала
сухо з офiцiйною гостиннiстю.
Соня почувала образу, проте щось недоказане, нез'ясоване потягнуло ©©
за гуртом.
XI
Вечеряли також пiд грушею, до мiсяця. Пробували налагодити якусь
розмову, не в'язалася. Нi, нi - та й виривались iскри ще не погашено©
сварки.
Рипнула хвiртка.
Мати:
- А годi, дiти, либонь, хтось iде.
Дослуха ться.
Загавкав собака.
- I хто ж це воно так пiзно! А пiди, Насте, проведи.
Настя пiшла.
Верта ться Настя, а за нею якась жiнка з дитиною на руках. Вийшла на
промiння на мiсячне, вiта ться:
- Добривечiр, хлiб-сiль!
- Хто це? Не вгадаю поночi, - пригляда ться Оксана. - Це ти, Марино? Чи
не свариться прийшла, що мо© женцi похазяйнували в тебе на полi?
- Так цьому таки правда? - зацiкавлено промовила молодиця, пiдступаючи
ближче.
- Удова! Марина! - кинулись. Похмурi, сердитi, скучнi лиця прояснились,
оджили вiдразу.
- Та зв'язали ж. Як там вони зв'язали, може, не до ладу, того не знаю,
ну, а таки зв'язали.
- Чому не до ладу? - образилась Настя. - В'язали, як i люди в'яжуть.
- Чотири копи й вiсiм снопiв вийшло, тiтко! - весело додав Вiтя.
- Ну, то як же це? - допитувалась молодиця. - Хтось вас послав чи хто
звелiв?
- Та хто ©х посилав - самi пiшли, - казала Оксана. - Що ©м, молодим та
здоровим: пiшли, заiграшки, зв'язали, наговорились, наспiвались, ще й
додому завидна прийшли.
- Ну, кажiть же ви! - диву ться молодиця. - А я почула, то й вiри не
пойняла. - Одкашлялась: -Вертаюсь оце з дитиною з левади, бачу, у Гордiя
вечеряють коло хати. "Гордiю, - кажу, - чи не зв'язав би ти мого жита
завтра, а я тобi колись заплачу або одроблю". - "Нi, каже, завтра iду
косити сво ". Бiдкаюсь, хто б же це послухав. Коли Погорiлко старий за
плечима: "Та чого ти, Марино, турбу шся, жито тво сто©ть вже в копах!" -
"Так, - кажу, - той саме тепер час, щоб хтось пiшов в'язати вдовине жито".
- "Так я ж тобi кажу, що тво жито зв'язане". - "Хто?" - питаю. "Школярi",
- каже. А я ото ж таки чула, що до вас прибули з Ки ва товаришi, й вiрю, i
не вiрю. Та оце й думаю, дай зайду, спитаю.
Почала призиратись у темрявi до товариства, привiтно осмiха ться.
- Так оце вони й . Чим же менi дякувати, товаришi, за вашу послугу?
Замахали ложками, руками:
- О, о, яка там дяка!
- Нiчого не треба.
- Воно не стiльки того жита, сама б зв'язала, коли ж одно що руку
опарила, а друге - оцей, оцей, оцей... - почала гойдати на руках дитину,
гаряче пригортати до грудей, зазираючи ©й у вiчi, - оцей менi кателик руки
зв'язав! Оце мо горе!
Призираються до не©: лице марне, очi заклопотанi, запалi, рука
зв'язана, як прач.
Почала знову:
- Посадила оце я його в дворi в коробцi та, хай бог простить, i забула.
Голова забита, ну зовсiм вiн у мене з думки вийшов. Пiшла аж до могил
накопати картоплi. Як забула, то й забула, згадала оце аж увечерi, як
прийшла додому. Сюди, туди, - нема мого Уласа. До сусiдiв - нiхто не чув
i не бачив. Бiдна головко! Як не своя бiгаю по кутку, вже й не знаю, що й
думати. Старi жiнки радять: "Слухай, молодице, вухом до землi, воно так не
сидiтиме, десь плаче". Почала я слухати. Побiжу на майдан, припаду ухом до
землi - не чути. Побiжу на город - не чути. Аж у Мартиненковiй левадi
слухаю - десь гуде. Я ухом припаду до землi - i далi, послухаю - i далi.
Ну й що ж ви собi дума те? - В очах молодицi затремтiв острах. - Сидить
мо золото коло самiсiнько© криницi, а криниця та ще без цябрини. Квiточки
плавають по водi, видно, понакидало. I як воно туди само не впало, - я вже
й сама не знаю.
Пригнула голову до дитини з острахом, з жагучою любов'ю.
- Ну, що б ти собi думав, коли б упав у криницю? Га? Кажи!
"Золото" поважно, як учений у крiслi, сидiло на руках у матерi,
позираючи чорними очицями на мiсяць.
Зiтхнула. Кинулась.
- Ну, це ж я забалакалась. Спасибi ж вам, товаришi, за вашу послугу.
Прощавайте! Та ви хоч коли зайдiть до мене в хату, може, я розживусь на
пляшку того проклятого самогону, то хоч по чарцi вип' те!
В запалих очах блиснула весела iскра. Всi зразу засмiялись.
- Чого? - дивувалась молодиця. - Не п' те! Ну, так посидите.
Заспiва те.
Iде, приказу :
- Зайдiть же, зайдiть, - глядiть. Не погордуйте.
А наостанку:
- Воно аж на душi полегша , як почу ш, що ще на свiтi добрi люди.
Пiшла повеселiвши.
Оксана провела ©© очима.
- Весело© була вдачi молодиця: дiвкою, було, всi вулицi гудуть нею:
лихо приборкало.
XII
Нiби щось наворожила молодиця: пiшла, зразу стало радiсно й весело.
Почалося так: Настя пiдсипала галушок. Валя глянув на Костя, пiдморгнув
бровою...
- Пам'ята ш: "Насте, го-ов!"
Кость пирскнув, похлинувся, кашля . Вiтя ложку од себе, хапа ться за
груди: пирск! пирск!
- Що таке?
Розказують. Настрiй мiня ться. Про суперечки не хотiлось згадувати.
Повечеряли - не хотiлось розходитись. Була субота. Соня згодилась
ночувати. Нiби магнiтом стягнуло тепер Настю з Сонею. Обнялись, як улипли;
довго, обнявшись, ходили по двору, гаряче про щось шепотiли, в закутку
гаряче цiлувались, смiялись. Збирались до гурту, чогось пригадували школу:
учителiв, шкiльнi екскурсi©, вечiрки... З'явилась думка - влаштувати в
селi вечiрку. Визначили день: то© недiлi. Зразу ж почали складати
програму, далi - скувалось щось подiбне до летючо© репетицi©: декламацi©,
далi перейшли на пiснi.
Настрiй розгорався, як на вiтрi жар. Кiнчали однi ©, починали друго©,
мiнялись тони, пiснi журнi мiнялися на веселi, революцiйнi на побутовi,
шкiльнi на вуличнi, i всi разом сплiталися в одну довгу, що в нiй
перемiшалося все: журба, смiх, тихий смуток i молодий запал.
То пiдкида ться смiхом, як крем'яхами:
Ой пряла чи не пряла,
Прости, боже, що збрехала.
I клоччя курить...
То знову, як продовження цi ©, - глибокий, чистий молодий смуток:
Кру... кру... В чужинi умру.
Поки море перелечу,
Крилонька зiтру.
На тину, коло ворiт, як iз землi, виростають мовчазнi, темнi силуети,
як тiнi смутку за лiтами молодими. Жiнки, чоловiки. Вийшла мати загонити
спати, заслухалась.
- Так, гарненька пiсня, - скупо похвалила вона. Проте, глянувши на це
енергiйне, задумане обличчя, на той прекрасний маленький вогник, що
засвiтився в ©© суворих та розумних очах, можна було зрозумiти, що та
похвала високо© цiни. Не погнала спати. Зiтхнула:
- Та ви ж довго не загулюйтесь, дiти.
...Згадали шкiльнi гри. Нiч, ясно, морiжок. Пiшли по двору парами в
ходячого сусiда, як, бувало, на вечiрках по шкiльнiй залi:
- Жито чи пшениця? Серп чи молот?
Вiтi несподiвано в пару припада Кость. Увесь вечiр Вiтi здавалося у
темрявi, що Кость тисне руку Настi, раз навiть почулося, що коло тину вони
поцiлувались. Вiтi чогось забажалось узяти Костя пiд свою опiку.
- Слухай, це ти справдi у любов надумав гратися з Настею? - тоном
щирого "друга" запитав вiн Костя, а далi почав:
- Ти ось послухай, Костю, мене, старого друга твого: ти не жартуй iз
цим! Любов, брат, це тобi не шуточка... Любов, брат, до всього доводить.
Ти парень молодий, ще нiчого в цьому не розумi ш, ти послухай краще
бувалого...
I Вiтя почав розпатякувати про те, що таке любов i до чого вона
доводить.
...Дiвчата полягали в коморi, хлопцi, як i завжди, - в клунi. Було
пiзно, проте не спали нi тi, нi другi. Мов пружинами зводило з постелi. В
клунi пригадали оказiю з ступою, розгомонiлись. - Та й нащо вона, ця
бандура? - питав Валя.
- Це наша сiльська крупорушка. Сiм раз потом обiлл шся, згорiла б вона
йому, поки стовчеш на одну кашу. Я ©©, чортову марюку, колись хотiв на
дрова порубати, як на ©й ногу приморозив, - мати не дали, - пояснив
Василь.
Вiтя був насуплений - прояснiв.
- Я вперше побачив ©© - думаю, думаю, - нiяк не прирозумiю, для чого
вона. З крилами, з головою. Аероплан - не аероплан, морока його зна , що
вона за мачада.
- Смiються.
- Василю, зна ш що? - надумав Валя. - Подаруй ти ©© у наш шкiльний
музей. От було б цiкаво! Такого дива, мабуть, у Ки вi нiхто й не бачив.
- Берiть, спасибi скажу, - махнув рукою Василь, - бо вона менi колись
таки одiб' печiнки.
Позбивались коло ступи. Розглядають. Василь злiз на ступу, почав
демонструвати. Заскрипiла... гуп-гуп.
Регiт.
Оце так машина!
...Дiвчата попiдводили голови: почувся в клунi вибух реготу, ляскотня в
долонi.
- О, це вже щось вигадали, - промовила Настя. Дiвчата заздро почали
прислухатися. Аж ось щось застукотiло в дверi. Тихий голос Костя:
- Дiвчата, ви ще не спите?
Кинулись. Обидвi разом:
- Нi, а що хiба?
- Iдiть, будемо ступу судити.
- Що?
- Суд над ступою вчинимо.
Соня схопилась, пiшла по сiнях.
- Суд! Суд!
Далi швидко те-се на себе - вискоком iз сiней.
Ступу вже витягли iз клунi. В синьому променi мiсяця стояло це химерне
приладдя, як якесь середньовiчне диво.
Коло нього дiжка догори дном, а коло дiжки, як коло столу, поважно
сидiв на старих вуликах та пеньках нiчний трибунал.
Босий, без шапок, у бiлих сорочках.
Голова:
- Прикладний суд над ступою гражданина села Липового Кута Василя
Бондаря оповiщаю розпочатим...
XIII
Не пройшла марна праця молодого товариства на вдовинiй нивi. В селi
швидко розiйшлася чутка, що iз Ки ва надiслано на жнива школярiв у
допомогу незаможним людям. Однi казали, що ©х душ iз десять, другi -
п'ятнадцять, а на другому кiнцi села запевняли, що сво©ми очима бачили, як
виходила в поле артiль чоловiк iз тридцяти.
I ось другого дня у недiлю по обiдi прийшов до Бондарiв пристаркуватий
чоловiк, чепурненько вдягнений, почина прохати, щоб дали йому хоч на
кiлька день хлопця.
- Я чоловiк бездiтний, стара все нездужа - невправка. Я такий, - додав
вiн, - що дурно й не схочу, що слiд - заплачу.
- Хто пiде? - переводить очi з одного на другого. Кожний огина ться.
Зiтхнув чогось Кость:
- Це, мабуть, виходить менi iти. Хай так i буде - я пiду до вас,
дiдусю.
Звечора й пiшов.
Другого дня пiщов до дiда Маркiяна Валя. Дiд давно його кликав до себе.
Таки переманив.
А ще через день зник десь i Вiтя.
Двiр Бондаришин затих.
У полi скрiзь виблискували стернi. Однi iз селян ще не покосили, а iншi
вже почали возовицю. Цiлий день з ранку до пiзньо© ночi вози хмарою
збивали куряву, рипiли колеса, як у релi грали. Золотi гори плавом пливли
по вузеньких дорогах iз поля в селянськi двори й клунi.
Кость швидко оговтався у бездiтних людей. Днiв через два, через три i
старий, i стара кожному, кого не стрiвали, хвалили свого робiтника. "Та
така вже люба та мила дитина: i привiтна, i слухняна, i роботяща, де воно
й зародилось таке, - краще, нiж яке рiдне".
Про Валю та дiда Маркiяна люди казали: "Злигався старий iз малим, що ©х
i водою не розiлл ш: скрiзь удвох". Казали, правда, також, що в ©х бiльше
розмов, нiж працi: "Покинуть оце складати снопи та цiлими годинами й
сперечаються, вимахуючи руками, той на стiжку, а другий з вилами коло
стiжка".
Вiтю незабаром знало вже все село: i старi, й малi. В одних людей вiн
довго не сидiв - лiтав по селу, як вiтер: учора бачили його на одному
кутку, сьогоднi вже кашкет його майорить десь аж у протилежному; ранком
сидить на возi, по шию зарившись у горосi, увечерi гарцю верхи на
чийомусь конi. Де Вiтька, там смiх, гомiн, часом сварка: там вхопив косу -
насилу одняли, там наварив кашi, що викинули ©© собацi, а там завiвся з
жiнками за попiв та вiру. Та так гаряче завiвся, що обуренi баби не в жарт
хотiли йому зняти штани та нажалити його кропивою. Утiк.
XIV
А в суботу ввечерi, як була про те ранiш умова, почали сходитись до
Бондарихи. Прийшов Кость, сидить на перелазi з Настею, хвалиться: "Такi
гарнi люди, такi гарнi, як рiднi. Чого не вмiю, учать, як сина. -
Хвалиться: - Сам умiю на воза накладати, наривати волiв (у них воли), а
сьогоднi вже косив".
Коло перелазу з'явля ться Валя:
- Добривечiр! От дiд - так дiд! - I зразу почина про свого дiда. З
жаром, iз захватом. - Зна зiлля, лiки. Про все зна , що не спитай.
Iсторiю Укра©ни зна , Кобзаря мало не всього декламу напам'ять...
I про Дарвiна, i про Маркса... Зна те, коли б такому дiдовi та
освiту...
До гурту пiдходить Василь:
- Ну, так пам'ятайте: завтра по обiдi - вистава!
- I п' ска буде? - швидко запитала Настя.
- Аякже! Першою пiде.
- Що ж це менi робити, що в мене нема червоно© хустки? - затурбувалася
зразу Настя.
Всi засмiялись.
- Кому що, а ©й аби червона хустка: буде якась, хоч не червона.
Настя знiяковiла, розсердилась:
- Написано в п' сi - "червона хустка", то й треба, щоб така була.
- Ну, гаразд, десь позичимо, - миролюбно згоджувався Василь, - а
головне - треба зранку встигнути зробити репетицiю, поставить декорацiю,
знайти решту акторiв: хоч ©хнi ролi - по кiлька слiв, а все ж не можна без
них. Потiм треба зробити для суфлера будку. Шкода, що нема оце Вiтi.
- А то ж хто на призьбi сидить, чи не вiн?
Один по одному пiдходять:
- Це ти, Вiтю?
Мовчить.
- Нiби не Вiтя.
Василь пiдiйшов до його ближче, нагнувся.
Сидить, насунувши козирок на ушi, голову схилив.
- Нi, таки Вiтя! - i далi стурбовано:
- Е, та вiн чогось плаче!
Всi гуртом до Вiтi. Вiтя сидить нерухомо, як i ранiш, схлипу .
Затурбувалися:
- Чого це вiн?
- Дивiться, чи десь не набили, - вiн задерикуватий!
- Чого це ти, Вiтю?
Вiтя крiзь плач почав щось бурчати:
- Як нiхто мене не любить, усякий смi ться, як я сирота...
Дивуються, серйозно:
- Як сирота, Вiтю, адже ж у тебе тато ?
- ! - крiзь сльози вимовив Вiтя.
- I мама ?
- .
- Ну, так який же ти сирота?
Вiтя перестав плакати, носом чмиха . Далi знову: затулився рукавом, як
не зарида , гiрко-гiрко. Всi перезирнулись.
- То що ж таке трапилось, Вiтю? Може, набив хто? За гiркими сльозами
насилу вимовив Вiтя:
- Як менi на осiнь... у солдати...
- Ану заждiть. - Кость швидко нахилився: - Ану дихни?
- Еге-ге! Та од нього, голубчика, самогоном несе, як iз бочки.
Всi зареготались.
Вiтя був справдi п'яний i п'яний люто: козирок зiм'ятий, у глинi,
сорочка розiрвана, чуб скуйовджений, очi мутнi, обличчя блiде.
защiпцi.
- Давайте шибку виймемо, - радив Вiтя.
- Е, нi, так у гостях робити не годиться, краще пiдождемо.
Вернулись знову у клуню. Посiдали хто де, позiхають. А пiсля купання
©сти аж-аж...
- Невже оце нам цiлий день доведеться бути не ©вши? Вже, мабуть, i
обiдати час.
- От так оказiя!
Сидять, нудяться, ковтають слину.
На порозi в клунi виринули дво малюсiньких хлоп'ят, одно трохи бiльше,
другий зовсiм як качан: обо в сорочках. Очi як гудзики - цiкавi-цiкавi.
Держаться за руки, дивляться.
- А що, хлопцi, скажете?
Нiчого хлопцi не казали, тiльки боязко вiдступили. Проте зовсiм тiкати
не мали охоти.
- Як вас, хлопцi, зовуть?
Не мавши що робити, почали розмову з дiтьми. Дiти соромливо
перезираються, мовчать. А очей не зводять i на позицiях стоять твердо.
Вiтя, щось згадавши, раптово схопився з мiсця, до старшенького:
- А скажи менi, хлопчику, ти зна ш, що таке ступа? Всi заворушились: -
ага! ану!
- Ги! - засмiявся хлопчик, лукаво, спiдлоба позирнувши на киян. Оченята
засвiтились: "Ото, мовляв, найшли дурня, що не зна , що таке ступа".
Товаришi обступили, всi разом почали допитуватись, лагiдно, улесливо:
- Скажи, дамо копiйку! Та скажи ж!
Хлопчики одвертались, червонiли i смiялись-смiялись - брали за жарт.
Напослiдок старший осмiлiв i несподiвано товстим голосом, виразно, слово
за словом вичитав, звертаючись до Костя:
- А ти ж ото на чому сидiв - хiба не на ступi? Кость зирк - пiд боком
якесь химерне приладдя, що ранiш не звернув уваги.
- Та це ж, мабуть, вона й !
Обдивляються, шарять у нiй. Вiтя витяг якусь химерну залiзячку, з
одного кiнця закручена в кiльце, на другому телiпа ться залiзна
платiвочка.
- А це, мабуть, i ключ.
Знову до хлопчика:
- А правда ж, що це ключ?
Хлопець засмiявся дужче:
- А то ж хiба що?
Вертять той ключ на всi боки, плечима знизують.
- Що ж iз ним робити?
Хлопчик, видимо, зрозумiв, що це за люди, осмiлiв зовсiм, i в нього
розумно засвiтились оченята.
- Ось ходiмте, я вам покажу.
Привiв до хати, до дверей. Указу :
- Стломляйте в оту дiлку. Нi! Нi! Не тим кiнцем! - I обо маленьких
зареготали: "Звiдкiля, мовляв, цi чуднi люди!"
- Дайте, я вам одчиню.
Взяло ключ, не достане до дiрки. Команду - пiднiмiть. Пiдставили дране
вiдро. Хлопчина стеребився на нього, застромив ключ, крутить. Зуби
зцiпило, очi нахмурило, аж почервонiло. Манiсiнька ручка цупко поверта
ключ.
- Уже!
Дверi вiдчинились. Що за диво? Оглядають позубцьований засув, пробують
замикати i одмикати. Смiються.
- Ну й справа!
Посiдали на лавi, снiдають. Малi поставали коло печi знову не зводять
допитливих серйозних оченят.
IX
Гарячi жнива... Людей у полi, як мурашок. Кияни ще не бачили стiльки.
Косарi - рядами, простоволосi, сорочки повипускали; ламають жито-пшеницю,
як стiну, покоси кладуть. Бiлiють скрiзь сорочки пригнутих женцiв; над
возами понапинатi холодки, прип'ятi пасуться конi; пiд возами - колиски, в
колисках дiти. А над усiм музика: iрже десь лоша, лунко хтось клепа косу,
гуде далi в степу машина, робiтниками густо оточена. Метушня, руханина.
Все це нагонить хвилювання. Вi од ланiв силою великою, могутньою,
бадьорою. Забули хлопцi про свiй Ки©в. Самi собi здавалися комашками в
цьому кра вi серед працi й золотого хлiба.
...Хлопцi жнуть жито. Так жнуть, так пильнують, хапаються один наперед
одного, аж пiт ©м очi залива . Повернуться навкруги - самi собi вiри не
доймають: зда ться, що вчора були в Ки вi, тепер... тепер - на тiм свiтi.
Озираються, все лiчать нав'язанi снопи. Раз по раз Бондарихи питають:
- А дивiться, тiтко, чи це вже на снiп буде, чи нi? Бондираха
осмiха ться:
- Та, мо, й буде.
- Нi, нi! Там хiба пiвснопа, не бiльше! - невблаганно гука Настя.
- Ану, женцi-молодцi! Ану, робiтники! - в жарт пiдганя хлопцiв брат
Бондарихи, Кирило, що живе з ними на спiльнiй нивi.
Вiн з рудою борiдкою, з веселими сiрими очима та з русими, як у Настi,
кучерями. Сам жне, а очi смiються. Все погуку :
- Ге, ге! А хто ж то з вас, женцi-молодцi, стiльки стебла за собою
кида ? - Або: - А хто ж то на ту руку перевесло крутить!
Пiшов пити воду, по дорозi взяв чийсь снiп, струснув - перевесло
розлiзлося, як гниле, i снiп розсипався:
- Це так по-ки©вському?
- Та хоч не завдавайте хлопцям сорому, пороблять трохи - навчаться! -
оступа ться за киян Бондариха. Зв'язала свiй снiп, переходить на постать
до хлопцiв.
- Дивiться, хлопцi, отак i отак треба робити! - Перев'язу ©м снопи,
крутить перевесла, учить.
Дожавши снопа, Кирило сiда на снопi перекурити, веселими очима позира
на хлопцiв; морга сестрi:
- Ну, которого ж, Оксано, будеш зятем звати? Бондариха випросту спину,
теж погляда на хлопцiв, пiдтриму жарт:
- Та я вже й сама не знаю, всi хлопцi бравi, гудити не буду.
- А одначе? Чи не отого кучерявого? - накиву Кирило оком на Вiтю.
Вiтя пiдводить голову, крадькома, по-зрадницькому показу на Костя. А
Кость мов i не чу , про що розмова: так працю , так пильну , тiльки ушi та
шия чогось зашарiлися вогнем.
Кирило смi ться.
- То ж то вiн до роботи так узявся, а я й не догадаюсь.
- Кость, ось про тебе говорять! - гука Вiтя. Кость - мов i рiч не до
нього.
- Та буде вже! Отак засоромили козака, - смi ться Оксана.
- Що козак, то козак, а гляньте, чого це Настя загорiлась? - неповинним
голосом зверта ться до всiх Кирило. Далi до Настi: - Насте, не гори так, а
то жито запалиш!
Настя сердито вертить головою:
- Оцi ще! Як почнуть...
Бондариха:
- О, цей уже дядько! Нi старого, нi малого - нiкого не мина , щоб не
зачепити.
- Ну, дiти, не стiймо, сонечко не сто©ть.
...Сонце палить. Дедалi дужче, аж варить. Подихне вiтерець, набiжить
хмаринка - нiби мати рiдна на головi чуб погладить. Далi нi хмаринки, нi
вiтру, сонце нiби нерухоме стало серед неба. Пече, аж у головi туманi .
Пов'яли хлопцi, поварились, як раки. Вже й розмови нема . Тiльки часом
коротенько обзивавсь Кирило:
- А що, хлопцi, та коли б оце той дзонтик?
Або:
- Оце б, хлопцi, того квасу чи мороженого, що в Ки вi продають на
вбазi! Еге?
Бондариха одкашлялась:
- Може, вже, хлопцi, ©сти похотiли? Ось зараз, дiти, зараз будемо
обiдати.
Та довгий здався хлопцям той "зараз". Спина не розгина ться, руки як
дерев'янi - не слухаються. Здавалось: ось-ось сам повалишся на снiп. То
лiчили снопи, а то забули. Позирали на сонце. Наостанку не витримав
Василь, кинув серп на снiп.
- Мамо, вже, мабуть, будемо обiдати.
Бондариха кинулась, мов проснулась:
- Таки й правда, а я задумалась та й забула. Кидайте, дiти, буде вже.
- Ху! - витирають пiт, над силу тягнуть ноги, мов ©х зараз повипрягали
з плуга.
- Потомились, хлопцi? - спiвчува ©м Бондариха. - Це добре гостювання -
тiльки прийшли, а ©х зараз у роботу позапрягали.
Обiдати посiдали пiд копами, в холодку. Василь витяг з-пiд снопiв торбу
i почав розкладати обiд.
Дечого багато забудуть мандрiвники з тi © мандрiвки, та, мабуть, довго
не забудуть того хлiба, вiтром обвiяного, сонцем присмаленого, що хрумав
на зубах, як пряник, та того сала в капустяному листку, що розтавало на
сонцi, що мазали ним скоринки, та ще тих прив'ялих у ворочку вишень. Брали
добрi кимси хлiба i незчувалися, де вони дiвалися з рук: танули, як вiск.
- А що, хлопцi, чи ©ли ви щось таке добре в Ки вi?
Хлопцi тiльки загули з повними ротами.
Обiд був веселий, гомiнкий. Кирило сипав, як iз рукава: про "бариню",
про "дзонтик", про порошки для апетиту, про москаля, що ходив уперше
косити.
Регочуть, аж давляться.
По обiдi хто пiшов по воду, хто лiг пiд копами спочити.
Лiщина гомонiв безперестану, вираховуючи, чи вийшла б скирта до хмари,
коли б позводити всi на Укра©нi копи до одного мiсця.
Бондариха чи спала, чи нi, - встала, пiшла на сумiжну ниву, де лежали
вiтром поплутанi покоси. Пiдiймала колос, журно головою хитала. А
вернулась, бiдка ться: пересохло на кострицю Маринине жито - висипа ться.
За чуже жаль. Треба буде допомогти сердешнiй, як сво впора мо.
Всi повставали i, потягаючись, пiшли до сво©х недожатих снопiв.
Непомiтно надiйшов вечiр. Радiсною пожежею спалахнув захiд, кинув
червону стуму на лани, мов туман. Нiби пiд чарiвним лiхтарем на екранi
виросли рядами силуети кiп, як зубчастi дзвiницi. Шпурнули вiд себе, куди
видно, велетенськi тiнi. Шугнуло вгору недожате на могилi жито, як лiс,
живими тiнями в рожевiй iмлi заметушились женцi. Суворими, дорогими
фарбами мальована убога ©хня одiж.
Гаснуть лани й завмирають...
Самiтно бринить десь остання коса - косар доходить ручки. На його
смаглому обличчi замирення i втома.
Жiнка, зв'язавши останнiй снiп, бере з колиски на томленi руки дитину,
ста нерухомо перед заходом, мов на малювання вирядившись. Вишнева печаль
в очах ©© карих ся проти вечiрнього сонця.
Ось тихо заслоня вже величну майстерню темна завiса, ховаючи
незрiвнянного майстра картину.
А вгорi, у темних мурах, засвiчувалися над житом-пшеницею гостиннi
свiчi - зорi.
Вертались у присмерках.
Гнали череду, було курно. Як iскри, блискотiли в курявi зорi. З поля
поспiшали: засмаженi, закуренi, стомленi. Мовчки, без розмов. З косами, з
серпами, з торбами. У дiвчат i жiнок пiд пахвою пучки волошок, материнки,
вiнки з жита. В усiх на виду - смуток i втома.
X
Iшли в поле до схiд сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспанi
очi, згинались од холоду. Нiчого в свiтi так не хотiлось, як спати.
Здавалось, де впав би, там i заснув: у ровi - в ровi, в бур'янi - в
бур'янi, хоч на камiннi. Коли б це так удома - крик, бунт пiдняли б, -
тепер iдуть. Починати роботу - чиста мука: руки болять, ноги болять, спина
болить. Помалу-помалу, мов не сво©ми руками, беруться за серпи. Аж дедалi
руки, ноги i все тiло нiби налива ться соком, мiцнi . Пригрiва сонце, i
втома зовсiм розта , як вiск. Робота загоралась.
... По обiдi з третьо© рiзи бiжить стернею смуглява дiвчина. Чорноока,
жива, з червоною на грудях краваткою. Ще ранком, ©дучи в поле, вона з воза
вiталась до Бондаришиних женцiв.
- Здорова, Настуню!
Прибiгла, обнялися. Цмок, цмок...
- Скiнчила?
- Скiнчила!
- А куди далi?..
Заторохтiла.
- Надовго, Соню? - обiзвалась до дiвчини Бондариха.
Соня повернулась:
- На жнива, тьотю.
I знову до Настi:
- Зна ш, Насте, менi роботи-роботи! Обслiдувати економiчний стан села,
вияснити число незаможникiв, куркулiв, зробити доклад про яслi, виявити
число грамотних, неграмотних, жiнвiддiлiв, лiкнеп, читальня...
Засипала, засипала, стулила губи, запишалась, похиту головою:
- Роботи-роботи! - А сама вже не зводить очей з гостей. Далi стиха щось
нишком пита Настю, кидаючи допитливi погляди на хлопцiв.
- Товаришi, - дипломатично зверта ться Настя до хлопцiв, - ось
товаришка Соня пропону ...
Слово перехоплю сама пiонерка.
Довiрливо, смiливо, як до знайомих:
- Товаришi, я бачу, що тут у селi набралось нас стiльки молодi, що
могли б органiзовано повести якусь працю. Наприклад, виступити з кiлькома
доповiдями або...
- Слухайте, дiти, що я вам пораджу, - встряла в розмову Бондариха, - те
все, що ви кажете, може, воно удасться вам, а може, й нi, а бiльше того,
що вилами по водi, краще пiдiть оце гуртом та зв'яжiть жито Маринi
Петренковiй. Жiнка руку обварила, сама не може, а жито сиплеться. Там його
кiп на чотири, на п'ять - не бiльш. Пiдiть, дiти, за сонця ще й зв'яжете.
- Зараз?
- Зараз.
- Згода! - весело, радiсно.
А найбiльше була рада сама Соня. Аж у долонi заляскала.
Смiялись: "От, мовляв, здиву ться вдова, як вийде в поле та побачить,
що жито ©© зв'язане". Гуртом перебiгли на сусiдню ниву.
Зашумiло на вдовинiй ризi, задзвенiло. Весело й шумко почалася праця, i
гомiн лунав далеко навкруги по чужих нивах. Люди спинялись, торопiли: "Що,
воно - комуна?"
Спiвали, реготали, жартували; зрештою, як водиться, завелися:
- Що? Що? Пiонери? - загрозливо iз запалом кричала Соня.
- О, Соня вже й скипiла - що ж тут такого, кожний ма свою думку.
- Бо мене злiсть бере, що все на пiонерiв: пiонери - такi, пiонери -
сякi...
- Нападають на пiонерiв, то й за що, - одрубала Настя.
- А за що? Ану скажи, за що? Ану?
- Та годi, от люди! - зводить на мир Василь.
Нехай у школi тiльки те й роблять, що гризуться, чого ж тут? Всi ми тут
однаковi - пролетарськi дiти.
Проте впинити не було вже змоги.
- Що там - годi!..
Загорiлась одна з тих гуртових суперечок, якiй краю не видно. Махали
руками, поблискували очима, лiтали сердито граблi по покосах, ламаючи
зубцi... Гомiн, як на мiтингу.
... Тихо кiнчають роботу, мовчки, сопуть. Хто смутний, хто ображений, в
кого ще чуб навстовбурчений.
Скiнчили роботу - не радiсно. Посунули додому мовчки. По одному, по
дво .
- Насте, клич же Соню вечеряти до гурту, - звелiла мати. Настя прохала
сухо з офiцiйною гостиннiстю.
Соня почувала образу, проте щось недоказане, нез'ясоване потягнуло ©©
за гуртом.
XI
Вечеряли також пiд грушею, до мiсяця. Пробували налагодити якусь
розмову, не в'язалася. Нi, нi - та й виривались iскри ще не погашено©
сварки.
Рипнула хвiртка.
Мати:
- А годi, дiти, либонь, хтось iде.
Дослуха ться.
Загавкав собака.
- I хто ж це воно так пiзно! А пiди, Насте, проведи.
Настя пiшла.
Верта ться Настя, а за нею якась жiнка з дитиною на руках. Вийшла на
промiння на мiсячне, вiта ться:
- Добривечiр, хлiб-сiль!
- Хто це? Не вгадаю поночi, - пригляда ться Оксана. - Це ти, Марино? Чи
не свариться прийшла, що мо© женцi похазяйнували в тебе на полi?
- Так цьому таки правда? - зацiкавлено промовила молодиця, пiдступаючи
ближче.
- Удова! Марина! - кинулись. Похмурi, сердитi, скучнi лиця прояснились,
оджили вiдразу.
- Та зв'язали ж. Як там вони зв'язали, може, не до ладу, того не знаю,
ну, а таки зв'язали.
- Чому не до ладу? - образилась Настя. - В'язали, як i люди в'яжуть.
- Чотири копи й вiсiм снопiв вийшло, тiтко! - весело додав Вiтя.
- Ну, то як же це? - допитувалась молодиця. - Хтось вас послав чи хто
звелiв?
- Та хто ©х посилав - самi пiшли, - казала Оксана. - Що ©м, молодим та
здоровим: пiшли, заiграшки, зв'язали, наговорились, наспiвались, ще й
додому завидна прийшли.
- Ну, кажiть же ви! - диву ться молодиця. - А я почула, то й вiри не
пойняла. - Одкашлялась: -Вертаюсь оце з дитиною з левади, бачу, у Гордiя
вечеряють коло хати. "Гордiю, - кажу, - чи не зв'язав би ти мого жита
завтра, а я тобi колись заплачу або одроблю". - "Нi, каже, завтра iду
косити сво ". Бiдкаюсь, хто б же це послухав. Коли Погорiлко старий за
плечима: "Та чого ти, Марино, турбу шся, жито тво сто©ть вже в копах!" -
"Так, - кажу, - той саме тепер час, щоб хтось пiшов в'язати вдовине жито".
- "Так я ж тобi кажу, що тво жито зв'язане". - "Хто?" - питаю. "Школярi",
- каже. А я ото ж таки чула, що до вас прибули з Ки ва товаришi, й вiрю, i
не вiрю. Та оце й думаю, дай зайду, спитаю.
Почала призиратись у темрявi до товариства, привiтно осмiха ться.
- Так оце вони й . Чим же менi дякувати, товаришi, за вашу послугу?
Замахали ложками, руками:
- О, о, яка там дяка!
- Нiчого не треба.
- Воно не стiльки того жита, сама б зв'язала, коли ж одно що руку
опарила, а друге - оцей, оцей, оцей... - почала гойдати на руках дитину,
гаряче пригортати до грудей, зазираючи ©й у вiчi, - оцей менi кателик руки
зв'язав! Оце мо горе!
Призираються до не©: лице марне, очi заклопотанi, запалi, рука
зв'язана, як прач.
Почала знову:
- Посадила оце я його в дворi в коробцi та, хай бог простить, i забула.
Голова забита, ну зовсiм вiн у мене з думки вийшов. Пiшла аж до могил
накопати картоплi. Як забула, то й забула, згадала оце аж увечерi, як
прийшла додому. Сюди, туди, - нема мого Уласа. До сусiдiв - нiхто не чув
i не бачив. Бiдна головко! Як не своя бiгаю по кутку, вже й не знаю, що й
думати. Старi жiнки радять: "Слухай, молодице, вухом до землi, воно так не
сидiтиме, десь плаче". Почала я слухати. Побiжу на майдан, припаду ухом до
землi - не чути. Побiжу на город - не чути. Аж у Мартиненковiй левадi
слухаю - десь гуде. Я ухом припаду до землi - i далi, послухаю - i далi.
Ну й що ж ви собi дума те? - В очах молодицi затремтiв острах. - Сидить
мо золото коло самiсiнько© криницi, а криниця та ще без цябрини. Квiточки
плавають по водi, видно, понакидало. I як воно туди само не впало, - я вже
й сама не знаю.
Пригнула голову до дитини з острахом, з жагучою любов'ю.
- Ну, що б ти собi думав, коли б упав у криницю? Га? Кажи!
"Золото" поважно, як учений у крiслi, сидiло на руках у матерi,
позираючи чорними очицями на мiсяць.
Зiтхнула. Кинулась.
- Ну, це ж я забалакалась. Спасибi ж вам, товаришi, за вашу послугу.
Прощавайте! Та ви хоч коли зайдiть до мене в хату, може, я розживусь на
пляшку того проклятого самогону, то хоч по чарцi вип' те!
В запалих очах блиснула весела iскра. Всi зразу засмiялись.
- Чого? - дивувалась молодиця. - Не п' те! Ну, так посидите.
Заспiва те.
Iде, приказу :
- Зайдiть же, зайдiть, - глядiть. Не погордуйте.
А наостанку:
- Воно аж на душi полегша , як почу ш, що ще на свiтi добрi люди.
Пiшла повеселiвши.
Оксана провела ©© очима.
- Весело© була вдачi молодиця: дiвкою, було, всi вулицi гудуть нею:
лихо приборкало.
XII
Нiби щось наворожила молодиця: пiшла, зразу стало радiсно й весело.
Почалося так: Настя пiдсипала галушок. Валя глянув на Костя, пiдморгнув
бровою...
- Пам'ята ш: "Насте, го-ов!"
Кость пирскнув, похлинувся, кашля . Вiтя ложку од себе, хапа ться за
груди: пирск! пирск!
- Що таке?
Розказують. Настрiй мiня ться. Про суперечки не хотiлось згадувати.
Повечеряли - не хотiлось розходитись. Була субота. Соня згодилась
ночувати. Нiби магнiтом стягнуло тепер Настю з Сонею. Обнялись, як улипли;
довго, обнявшись, ходили по двору, гаряче про щось шепотiли, в закутку
гаряче цiлувались, смiялись. Збирались до гурту, чогось пригадували школу:
учителiв, шкiльнi екскурсi©, вечiрки... З'явилась думка - влаштувати в
селi вечiрку. Визначили день: то© недiлi. Зразу ж почали складати
програму, далi - скувалось щось подiбне до летючо© репетицi©: декламацi©,
далi перейшли на пiснi.
Настрiй розгорався, як на вiтрi жар. Кiнчали однi ©, починали друго©,
мiнялись тони, пiснi журнi мiнялися на веселi, революцiйнi на побутовi,
шкiльнi на вуличнi, i всi разом сплiталися в одну довгу, що в нiй
перемiшалося все: журба, смiх, тихий смуток i молодий запал.
То пiдкида ться смiхом, як крем'яхами:
Ой пряла чи не пряла,
Прости, боже, що збрехала.
I клоччя курить...
То знову, як продовження цi ©, - глибокий, чистий молодий смуток:
Кру... кру... В чужинi умру.
Поки море перелечу,
Крилонька зiтру.
На тину, коло ворiт, як iз землi, виростають мовчазнi, темнi силуети,
як тiнi смутку за лiтами молодими. Жiнки, чоловiки. Вийшла мати загонити
спати, заслухалась.
- Так, гарненька пiсня, - скупо похвалила вона. Проте, глянувши на це
енергiйне, задумане обличчя, на той прекрасний маленький вогник, що
засвiтився в ©© суворих та розумних очах, можна було зрозумiти, що та
похвала високо© цiни. Не погнала спати. Зiтхнула:
- Та ви ж довго не загулюйтесь, дiти.
...Згадали шкiльнi гри. Нiч, ясно, морiжок. Пiшли по двору парами в
ходячого сусiда, як, бувало, на вечiрках по шкiльнiй залi:
- Жито чи пшениця? Серп чи молот?
Вiтi несподiвано в пару припада Кость. Увесь вечiр Вiтi здавалося у
темрявi, що Кость тисне руку Настi, раз навiть почулося, що коло тину вони
поцiлувались. Вiтi чогось забажалось узяти Костя пiд свою опiку.
- Слухай, це ти справдi у любов надумав гратися з Настею? - тоном
щирого "друга" запитав вiн Костя, а далi почав:
- Ти ось послухай, Костю, мене, старого друга твого: ти не жартуй iз
цим! Любов, брат, це тобi не шуточка... Любов, брат, до всього доводить.
Ти парень молодий, ще нiчого в цьому не розумi ш, ти послухай краще
бувалого...
I Вiтя почав розпатякувати про те, що таке любов i до чого вона
доводить.
...Дiвчата полягали в коморi, хлопцi, як i завжди, - в клунi. Було
пiзно, проте не спали нi тi, нi другi. Мов пружинами зводило з постелi. В
клунi пригадали оказiю з ступою, розгомонiлись. - Та й нащо вона, ця
бандура? - питав Валя.
- Це наша сiльська крупорушка. Сiм раз потом обiлл шся, згорiла б вона
йому, поки стовчеш на одну кашу. Я ©©, чортову марюку, колись хотiв на
дрова порубати, як на ©й ногу приморозив, - мати не дали, - пояснив
Василь.
Вiтя був насуплений - прояснiв.
- Я вперше побачив ©© - думаю, думаю, - нiяк не прирозумiю, для чого
вона. З крилами, з головою. Аероплан - не аероплан, морока його зна , що
вона за мачада.
- Смiються.
- Василю, зна ш що? - надумав Валя. - Подаруй ти ©© у наш шкiльний
музей. От було б цiкаво! Такого дива, мабуть, у Ки вi нiхто й не бачив.
- Берiть, спасибi скажу, - махнув рукою Василь, - бо вона менi колись
таки одiб' печiнки.
Позбивались коло ступи. Розглядають. Василь злiз на ступу, почав
демонструвати. Заскрипiла... гуп-гуп.
Регiт.
Оце так машина!
...Дiвчата попiдводили голови: почувся в клунi вибух реготу, ляскотня в
долонi.
- О, це вже щось вигадали, - промовила Настя. Дiвчата заздро почали
прислухатися. Аж ось щось застукотiло в дверi. Тихий голос Костя:
- Дiвчата, ви ще не спите?
Кинулись. Обидвi разом:
- Нi, а що хiба?
- Iдiть, будемо ступу судити.
- Що?
- Суд над ступою вчинимо.
Соня схопилась, пiшла по сiнях.
- Суд! Суд!
Далi швидко те-се на себе - вискоком iз сiней.
Ступу вже витягли iз клунi. В синьому променi мiсяця стояло це химерне
приладдя, як якесь середньовiчне диво.
Коло нього дiжка догори дном, а коло дiжки, як коло столу, поважно
сидiв на старих вуликах та пеньках нiчний трибунал.
Босий, без шапок, у бiлих сорочках.
Голова:
- Прикладний суд над ступою гражданина села Липового Кута Василя
Бондаря оповiщаю розпочатим...
XIII
Не пройшла марна праця молодого товариства на вдовинiй нивi. В селi
швидко розiйшлася чутка, що iз Ки ва надiслано на жнива школярiв у
допомогу незаможним людям. Однi казали, що ©х душ iз десять, другi -
п'ятнадцять, а на другому кiнцi села запевняли, що сво©ми очима бачили, як
виходила в поле артiль чоловiк iз тридцяти.
I ось другого дня у недiлю по обiдi прийшов до Бондарiв пристаркуватий
чоловiк, чепурненько вдягнений, почина прохати, щоб дали йому хоч на
кiлька день хлопця.
- Я чоловiк бездiтний, стара все нездужа - невправка. Я такий, - додав
вiн, - що дурно й не схочу, що слiд - заплачу.
- Хто пiде? - переводить очi з одного на другого. Кожний огина ться.
Зiтхнув чогось Кость:
- Це, мабуть, виходить менi iти. Хай так i буде - я пiду до вас,
дiдусю.
Звечора й пiшов.
Другого дня пiщов до дiда Маркiяна Валя. Дiд давно його кликав до себе.
Таки переманив.
А ще через день зник десь i Вiтя.
Двiр Бондаришин затих.
У полi скрiзь виблискували стернi. Однi iз селян ще не покосили, а iншi
вже почали возовицю. Цiлий день з ранку до пiзньо© ночi вози хмарою
збивали куряву, рипiли колеса, як у релi грали. Золотi гори плавом пливли
по вузеньких дорогах iз поля в селянськi двори й клунi.
Кость швидко оговтався у бездiтних людей. Днiв через два, через три i
старий, i стара кожному, кого не стрiвали, хвалили свого робiтника. "Та
така вже люба та мила дитина: i привiтна, i слухняна, i роботяща, де воно
й зародилось таке, - краще, нiж яке рiдне".
Про Валю та дiда Маркiяна люди казали: "Злигався старий iз малим, що ©х
i водою не розiлл ш: скрiзь удвох". Казали, правда, також, що в ©х бiльше
розмов, нiж працi: "Покинуть оце складати снопи та цiлими годинами й
сперечаються, вимахуючи руками, той на стiжку, а другий з вилами коло
стiжка".
Вiтю незабаром знало вже все село: i старi, й малi. В одних людей вiн
довго не сидiв - лiтав по селу, як вiтер: учора бачили його на одному
кутку, сьогоднi вже кашкет його майорить десь аж у протилежному; ранком
сидить на возi, по шию зарившись у горосi, увечерi гарцю верхи на
чийомусь конi. Де Вiтька, там смiх, гомiн, часом сварка: там вхопив косу -
насилу одняли, там наварив кашi, що викинули ©© собацi, а там завiвся з
жiнками за попiв та вiру. Та так гаряче завiвся, що обуренi баби не в жарт
хотiли йому зняти штани та нажалити його кропивою. Утiк.
XIV
А в суботу ввечерi, як була про те ранiш умова, почали сходитись до
Бондарихи. Прийшов Кость, сидить на перелазi з Настею, хвалиться: "Такi
гарнi люди, такi гарнi, як рiднi. Чого не вмiю, учать, як сина. -
Хвалиться: - Сам умiю на воза накладати, наривати волiв (у них воли), а
сьогоднi вже косив".
Коло перелазу з'явля ться Валя:
- Добривечiр! От дiд - так дiд! - I зразу почина про свого дiда. З
жаром, iз захватом. - Зна зiлля, лiки. Про все зна , що не спитай.
Iсторiю Укра©ни зна , Кобзаря мало не всього декламу напам'ять...
I про Дарвiна, i про Маркса... Зна те, коли б такому дiдовi та
освiту...
До гурту пiдходить Василь:
- Ну, так пам'ятайте: завтра по обiдi - вистава!
- I п' ска буде? - швидко запитала Настя.
- Аякже! Першою пiде.
- Що ж це менi робити, що в мене нема червоно© хустки? - затурбувалася
зразу Настя.
Всi засмiялись.
- Кому що, а ©й аби червона хустка: буде якась, хоч не червона.
Настя знiяковiла, розсердилась:
- Написано в п' сi - "червона хустка", то й треба, щоб така була.
- Ну, гаразд, десь позичимо, - миролюбно згоджувався Василь, - а
головне - треба зранку встигнути зробити репетицiю, поставить декорацiю,
знайти решту акторiв: хоч ©хнi ролi - по кiлька слiв, а все ж не можна без
них. Потiм треба зробити для суфлера будку. Шкода, що нема оце Вiтi.
- А то ж хто на призьбi сидить, чи не вiн?
Один по одному пiдходять:
- Це ти, Вiтю?
Мовчить.
- Нiби не Вiтя.
Василь пiдiйшов до його ближче, нагнувся.
Сидить, насунувши козирок на ушi, голову схилив.
- Нi, таки Вiтя! - i далi стурбовано:
- Е, та вiн чогось плаче!
Всi гуртом до Вiтi. Вiтя сидить нерухомо, як i ранiш, схлипу .
Затурбувалися:
- Чого це вiн?
- Дивiться, чи десь не набили, - вiн задерикуватий!
- Чого це ти, Вiтю?
Вiтя крiзь плач почав щось бурчати:
- Як нiхто мене не любить, усякий смi ться, як я сирота...
Дивуються, серйозно:
- Як сирота, Вiтю, адже ж у тебе тато ?
- ! - крiзь сльози вимовив Вiтя.
- I мама ?
- .
- Ну, так який же ти сирота?
Вiтя перестав плакати, носом чмиха . Далi знову: затулився рукавом, як
не зарида , гiрко-гiрко. Всi перезирнулись.
- То що ж таке трапилось, Вiтю? Може, набив хто? За гiркими сльозами
насилу вимовив Вiтя:
- Як менi на осiнь... у солдати...
- Ану заждiть. - Кость швидко нахилився: - Ану дихни?
- Еге-ге! Та од нього, голубчика, самогоном несе, як iз бочки.
Всi зареготались.
Вiтя був справдi п'яний i п'яний люто: козирок зiм'ятий, у глинi,
сорочка розiрвана, чуб скуйовджений, очi мутнi, обличчя блiде.