Васильченко С.. Олив'яний перстень

Кость суворо:
- Та й де це ти так налигався, Вiтю?
Вiтя перестав плакати, почав щось сердито бурчати, далi лаятись.
Товаришi хотiли одвести спати - вирвався, на морiжок упав. Хлопцi - в
смiх.
- Годi! Годi! - обурено спинила ©х Настя. Стала пiдiймати п'яного.
- Вставай, Вiтю, та пiдеш спати.
- Я сам, я сам, Настуню! - Справдi встав-таки сам, патяка :
- Настуню, ти одна мене розумi ш, в тебе прекрасне серце, iз тебе вийде
знаменита людина, тiльки не люби ти отого... отого... - Вiтя люто тикав
пучкою на Костя, - отого носатого, отого вирячкуватого... вухатого.
Не знаходив слiв i сердито махав кулаками. Зрештою, витягнув губи,
почав передражнювати:
- "Чого явля шся менi у снi, чого зверта ш ти до мене..." Поет... Знаю,
куди ти хилиш! Женишок! Зятьок!..
Далi блиснула якась рiшуча думка:
- Насте, ти любиш мене?
Смi ться Настя:
- Ну, а як же? Люблю!
- I я тебе! - Вiтя нахилився i побожно, як iкону, поцiлував Настю в
щоку, що та тiльки ахнула.
- О! - на обличчi у Вiтi, заплаканому й завороженому, просяяло повне
задоволення. Однi ю рукою обгорнув Настю, другою ткнув Костевi дулю:
- Бачив?
Здiйнявся шалений регiт. Вийшла Оксана:
- Що таке? - I далi злякано: - Лихо! Де це вiн так набрався? Це чи не в
Петренкiв на обжинках? Еге, Вiтю?
Вiтя повернувся до не©.
- Я босяк, я жулик, я... та я вас люблю, як рiдну матiр. Дозвольте
поцiлувати вашу чесну, трудящу руку.
Оксана заклопотано:
- Ну, добре, добре, сину, треба тiльки йти сьогоднi спати.
- Пiду, вас зразу послухаю, пiду, а вести мене, як жулика, не дозволю.
Вiтя помарширував, похитуючись, до клунi.
- Ну й люди! - хита головою Бондариха. - Треба було отак напо©ти
хлопця.
...Вiтi було погано.
Настя давала йому води, клала на голову компреси, ходила як
сестра-жалiбниця. Гладила чуб.
Кость довго ворочався, не спав, раз по раз пiдiймав голову, дивився, що
робить Настя.
Далi вкрився з головою, замовк. Аж ось знову схопився, розкидав
постiль, почав одягатись. Ревнощi ©ли його, як iржа.
- Куди це ти, Костю? - спитала Настя.
- Пiду до хазя©на - тут менi нема чого робити, - гостро одказав Кость.
- В чiм рiч? - затурбувалась Настя. Кость хотiв iще щось сказати, далi
махнув рукою i, не озираючись, подався iз клунi.


XV

Прокинувся Вiтя пiзно, як уже всi повставали.
Згадав: бруд, рвоти... фе... Гидко стало.
Зразу пригадав учорашнiй вечiр, i од сорому стало йому жарко: "I-i!
Наробив же я шелесту!"
Рiшуче:
"Втечу в Ки©в. Тихенько, щоб нiхто не бачив".
Аж ось чогось стала перед очима Настя.
Тiльки пригадав ©©, зразу тихий, нiжний холодок закурився на його щоцi.
Здавалось, iще й тепер чиясь лагiдна рука легесенько-легесенько гладить
його кучерi на головi. Мов скропило живою водою. Щось пригадав, кинувся,
сiв: "Чи я ©© цiлував, чи вона мене?" Крiзь сором, крiзь похмiлля
вiдживало в грудях тепле, радiсне. Пригадав: казала, що любить!
Признавалась перед усiм чесним миром. Це тобi, Вiтько, не жарт! Так от же:
вона тебе пожалiла, то ти ©© мусиш полюбити. Та не як-небудь - до гробово©
дошки! Нi, Вiтя вмi кохати не гiрше вiд Костя. I вiршi зумi написать не
згiрше Костя.
Вiтя ранiше смiявся з Костевих вiршiв, проте потай заздрив йому,
гадаючи, що в коханнi - вiршi перше дiло. I йому, звичайно, не обiйтися
без ©х. Колись вiн пробував написать вiрш - не вийшло, тепер здавалось, що
напише. Та ще який вiрш! Костевi й не снився такий!
Нашвидку вдягнувся. Знайшов у сiнi Валин зшиток, олiвець, рiшуче пiшов
шукати зручного мiсця.
Спинився в садку, де маленьке вiкно проти зелення одсвiчувало, як
дзеркало. Почав визиратись: зiб' кучерi на головi, напустить ©х хмарою на
чоло, тряхне головою - одiрватись не може: не кучерi, буйна грива коня
вороного. Чистий тобi Пушкiн, Олександр Сергiйович. Усерединi аж горiло,
туман бив у голову; уже сам собою й вiрш складався. "Ух, i напишу ж!"
Пiшов у поруб, що за ставком. Спотика ться на пеньки, плута ться в квiтах
- у жовтих, червоних, синiх... Пече сонце. Душно. Нiби сам пропахтiвся
квiтками. Зда ться, не пiт - пахучi краплi дрiбною росою виступають на
лицi й на чолi. Сiв на пеньку, вмить написав продуманi ранiш рядки:

Поки тебе я не бачив,
я щасливий був...
Тепер мо серце плаче...

Далi - як одрiзано.
Вертяться на думцi якiсь чулi, прекраснi слова, що вивершують вiрш, а
вхопити ©х - нiяк не вхопить. До того й рима не да ться.
Очi в небо, олiвець в небо, дума ; лiзе таке на язик, що нiкуди воно:
гув, дув, чув... Гризе олiвець, куса , мучить його, нi, не напише.
Повторю по кiлька разiв, розганя ться:

Поки тебе я не бачив,
я щасливий був...
Тепер мо серце плаче..

А кiнець: мгу-гу-гу... А тут муха; то на шию, то на губу, то на щоку...
Луснув себе по чолi, по губах! Поскрiб голову.
"Нi, тут дiла не буде". Перейшов у густi ромашки, лiг у гущавинi. Щоб
вернути розвiяний настрiй, почав знову декламувати з притиском:

Поки тебе я не бачив,
я щасливий був...

Зашелестiло поблизу: жiнка... Боса, в руках дубець: стурбованими очима
розгляда по порубi. До Вiтi:
- Часом ти не бачив тут рудо© корови?
I далi:
- От лихо!
Швидко побiгла далi. Настрiй у Вiтi чогось пiдупав. А тут сонце смалить
без жалю.
- Пiду кудись в iнше мiсце, в тiнь.
Рiв. На ровi груша, густа-густа, дика, мов дротами переплутана. Пiд
нею, як пiд наметом. Отут, мабуть, пiде робота. Сiв - незручно; лiг -
муля ; перевернувся на живiт - коле щось; сяк-так умостився. Аж ось курним
шляхом знайомий чоловiк снопи везе, плечем пiдбичову . Чуб у остюках,
обличчя, як мара, пiт, мов дьоготь, стiка з чола. Порiвнявся з Вiтею:
- А що, Вiтю, в холодку, мабуть, так краще, нiж косити в полi?
Сказав бадьоро. На закуреному обличчi блиснули смiхом зуби, а слова
одгукнулись у Вiтi докором.
"Чи не пiти краще до хати - там нiхто не буде заважати".
Вернувся до двору, походив, поникав; зайшов у пасiку, лiг горiлиць на
травi. Небо син -син , по ньому бiлi хмари, нiби хтось порозвiшував сушити
тонку, дорогу бiлизну, а попiд нею - пливе вiн сам разом iз пасiкою, iз
садком, мов на якомусь заквiтчаному поронi. Думки розблукались, не
впiйма ш нi однi ©. В голову лiзе уперто, настирливо щось iнше.
"А що, якби покуштувати медку?" Або задивиться на бджiл: "Яке маленьке,
а, дивись, яке розумне i трудяще!" ... Спохватився: "Нi, не закiнчу я
свого вiрша". Смуток щипа Вiтю, i вiн декламу вiрш, який ,
незакiнчений, вкладаючи в його всю силу почуття:

Поки тебе я не бачив,
я щасливий був...
Тепер мо серце плаче:
умгу-гу-гу, гу-гу.

I цей останнiй, невияснений рядок звучить йому та мно, нiжно i смутно.
Здавалось: коли б найти йому вiдповiднi слова, вони б пронизали Настине
серце наскрiзь...
- Вiтю! Снiдати iди! - гукав Василь у дворi. Вiтя пригадав учорашн ,
зiгнувся, попiд лiсою, городом, межею - вискочив у поле на шлях. Шляхом
©дуть люди возами i йдуть пiшi. Вiтя побачив знайомих:
- Куди?
- На ярмарок.
Вiтя охоче пристав до гурту.


XVI

Дiд Маркiян викоху сад "по книжках", i нема нi в кого на селi кращих
сортiв груш та яблук... А вродило цього року - листу не видно. Посеред
саду старезна яблуня, всипана райськими яблуками, аж гiлля кiллям
пiдваженi; пiд яблунею - солом'яний курiнь. Коло куреня - яблука, грушi,
сливи - в коробках, у вiдрах, купами. На низенькому ослiнчику, в
величезному солом'яному брилi сидить Валя, коло нього дiд Маркiян.
Кiнчають партiю в шашки. Грають вони завжди на "iнтерес": проспiвати тричi
пiвнем, оббiгти кругом саду або пройтись "гусячим кроком".
Це таке пiшло в селi в моду. Гра скiнчилась без виграшу. Дiд зiтхнув,
почухав голову, постояв - хотiлось iще, все ж вирiшили - iншим часом.
- Так ти дивись тут, Петровичу, поки надiйде стара (по батьковi дiд
почав величати Валю з того часу, коли довiдався, що Валя - редактор), а я
на часину на село пiду.
Побачив дiтей коло тину:
- А чого вам тут треба? Га? Яблук? Гони ©х Петровичу, лозиною вiд лiси,
бо цьому краю не буде. Бач якi? Яблук?
Далi вернувся до дiтей:
- Ану, скажiть: хто ви такi, яких батькiв дiти, - тодi дам:
Вимуштруванi дiтлахи стали в шнур i в один лад проказали, як на
лекцiях, iз "Кобзаря":

Славних пладiдiв великих
плавнуки поганi...

- Отак! - промовив задоволений дiд Маркiян. - Дай ©м, Петровичу,
сукиним синам, по яблуку.
Пiшов, осмiхаючись у бороду. Валя почува себе, як у сво му власному.
Взяв граблi, сiнце з-пiд яблунь вигрiба ; покушту малини, надкусить кислу
сливу i лусне нею об дерево; струсне грушу. Лiг горiлиць коло куреня,
дивиться на небо, мрi : "Умовля вiн дiда Маркiяна ©хати в Ки©в i
поступати на робфак. Там звертають увагу на великi здiбностi дiдовi. Мина
кiлька рокiв, й увiходить у славу по всiй Укра©нi славетний лiкар, якого
вся Укра©на так i зве: дiд Маркiян. "Повезiть до дiда Маркiяна"... I от
раз Валя сидить у сво му кабiнетi (вiн редактор велико©, популярно© газети
на всю Укра©ну), аж ось увiходить сивий, шановний дiд, пригляда ться до
Валi: "Невже ж це ти, мiй славний, юний друже?" Обiйми, стискання:
"Так, так, це я, мiй сивий, славетний друже, пам'ята те..." Голос за
спиною:
- Сторож спить i не бачить, що в саду злодi©.
Валя кинувся: Настя осмiха ться, гризе яблуко. Завжди, коли надходили
близько до Валi дiвчата, вiн почував неспокiй. Так i тепер: миттю, за
звичкою, махную рукавом пiд носом, чи нема там чогось зайвого, озирнув
свiй костюм i, тiльки звiрившись, що все в нього в порядковi, принаймнi
спереду, заспоко©вся.
- Заходь, Насте, до куреня. Настя пiдходить:
- Я на одну хвилинку.
Озира ться:
- Як же у вас тут гарно-гарно...
Ходить по саду. Валя, як гостинний хазя©н, все показу , розповiда ,
пригоща то тим, то iншим. Пильну тiльки того, щоб не стати спиною до
Настi. Пригадав - там на штанях дiрка. Настя пiдтаку , кива головою,
пробу сливи, грушi, а дума щось сво . Далi переходить до дiла, перебивши
Валю:
- У мене до тебе, Валю, прохання. Оце я збираюсь на ярмарок. Треба
неодмiнно купити червону хустку i разом треба прорепетирувати хоч би з
одним Костем п' су. Щоб не гаяти дурно часу, я вирiшила взяти з ссбою
Костя i дорогою зробити з ним репетицiю. Так оце я прийшла за рукописом.
Ти вже переглянув його?
- Уже... чи то пак, нi... Та я раз уже його суфлiрував, то я не
боюся...
- А може, й ти пiдеш з нами?.. - Настя прищурила око. - Будеш нам
суфлiрувать дорогою. Побудеш на ярмарку - цiкаво! Добре?
- Я... - Валя пошкрiб пiд брилем, почервонiв.
- Ходiмо, а то ти все чогось тiка ш од нас. О, бач, уже й почервонiв.
Худеньке обличчя Валине справдi почервонiло нiжно-нiжно, аж синенькi
жилки виступили на чолi. А вона дивилась на нього синiми, як квiточки,
очима, що з них от-от пирсне смiхом.
- Та не червонiй, - протягла вона i сама почервонiла, а рукою скинула
бриля й разом погладила його по довгому професорському волоссi. Валя стояв
нерухомо, як скований. Настя набрала серйозного вигляду.
- Ну, я вже не буду... Так збирайся, Валю, швиденько. До обiду ж треба
вернутись, бо пiсля обiду вистава. Соня вже й квитки попродала.
Коли Валя знов зостався сам, перш за все побiг у курiнь, де в старому
дiдовому козирку бачив з ниткою голку. Скинув штани, почав латати...


XVII

Валя надiв бiлу сорочку, полатанi штани, розчесав сво© русi патли,
знайшов рукопис, пiшов до Бондаря. На майданi мусив спинитися: коло
кооперативно© крамницi - гурт селян. Сидiли на морiжку й грали в
"пiдкидного". Спокiйно, методично. Пiсля кожно© партi© розправляли плечi,
закурювали i потiм цокали пальцем по лобi тих, що позоставалися в дурнях.
Валя не втримався од спокуси, щоб не постояти. Далi присiв, зазираючи в
чужi карти. Потiм упрохався разом згуляти. А пiсля цього про все забув i
сидiв коло гурту з блискучими вiд азарту очима й з червоною гулькою на
лобi, дожидаючись, коли йому знову дадуть змогу одiгратись. Зазирав через
спину в карти, нервово совався, нетерпляче пiдказував. Улицею йшли вже
Кость i Настя.
- Ось де вiн! Валя, чого ж ти сидиш тут, - ходiмо ж з нами!
Валя скривився, чуха голову:
- Я зараз.
Постояли, пiдождали:
- Валя, ми ж тебе чека мо!
З досадою:
-Та зараз же. Iдiть, я вас наздожену. I полегшено зiтхнув, коли тi
сховались у вуличцi. А на рундуцi, коло крамницi, як уродився, дiд
Маркiян; розмаху руками, щось доводить людям, задирливо позираючи на
Валю.
Валя прислухався, i його почало непоко©ти. Дiд знову, мов навмисне,
плiв те, що вчора звечора:
"Днi тепер стали меншi, чим колись були, стираються".
Не витерпiв Валя, схопився:
- Маркiяне Васильовичу, - стримано почав вiн, - ви людина розумна, i я
вас поважаю, проте менi дивно, навiщо ви морочите людям голову тими
дурницями, що самi в них не вiрите: "днi стираються", та хiба день - то це
така монета, що може стертись? То вигадали "птицi з залiзним носом", а
тепер "днi стираються". Та нехай би хто говорив, а то ви, людина грамотна,
можна сказати, вчена.
Дiдовi нiби цього тiльки й треба:
- Ну, гаразд. Нехай ми говоримо дурницi, хай ми дурнi, а от ти учений,
редактор, а чи зна ш ти, що таке "кл точка"?
Розпочинався звичайний на майданi диспут. Люди заворушились: про цю
"кл точку" знали вже всi. Попiдiймали од карт голови:
- Ану, ану, Валю?
- Знаю! - певно промовив Валя.
- А я тобi скажу, що ти цього не зна ш! - задирливо промовив дiд.
- Парi! - запалився Валя, аж схопився. Забили заклад.
Валя одкашлявся i почав:
- Кл точка, клiтинка - це значить так... кожна рослинка, кожний живий
органiзм склада ться з маленьких частинок, ©х звуть клiт...
Одностайний регiт не дав йому закiнчити:
- Не туди, Валю, попав!
- Не в тi ворота за©хав!
Валя оторопiв: регiт був добродушний, певний, щирий. Наперед вискочив
руденький, босий, у бiлих штанях чоловiчок i одрапортував:
- Кл точка - це значить от що: так, як треба, щоб люди були безроднi©,
без отця-матерi, от ©х будуть виводити у такiй кл точцi, як, скажемо,
курчат.
- Хто це вам наказав такого?
Виявилось, якась лiкарка читала в селi лекцiю.
- То вона, певне, не так казала?
- Ну, скажи, коли ти вчений, як саме.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А дiд однi ю рукою взявся за бiк, другою велично показував уже на верх
шовковицi, що росла за тином:
- Отож лiзь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай менi разiв iз
десять зозулею, щоб не задавався, що все зна ш.
- Та пiдождiть, та як же... - почав було сперечатись Валя. Загули.
Зареготали:
- Не хочеться?
- Ну, добре, ну, добре, - мимрить збитий з пантелику Валя, - хай буде
так... тiльки...
Швидко, швидко покарабкався на дерево. Незабаром у гiллях кувала хрипко
зозуля.
А дiд Маркiян гладив довгу свою бороду; походжав коло тину,
насмiшкувато око щурив:
- I де вона видралась така зозуля, що в спасiвку почала кувати?
- Ки©вська бачте, вчена, - реготали люди. Злiз Валя червоний-червоний,
куса губи, напружу всi сили, щоб утриматись: от-от бризнуть iз очей
сльози. Замовк, затих, тiльки чмиха носом. А дiд Маркiян моргнув через
плече сусiдам, задира знову:
- От вiн усе про те, що нема вiдьом та домовикiв, а взять би хоч те
саме радiо... Носяться з тим радiом, як дурень iз ступою, а воно таке,
нiхто тобi не пояснить, не докаже до пуття.
- Може, таке радiо, - дода другий, - як завелося ото в Богданах. Чули?
Почав розповiдати. Завелось щось на горищi, дмуха сажею по хатi,
дмуха по сiнях, ©сти вимага , та щоб чогось доброго, бо на головi й миску
розiб' . Та щоб i самогонки пiвпляшки. От якi тепер позаводились.
Прикликали священика одслужити молебень у хатi. То що ж ви дума те? Той
править, а воно пiдспiву на горищi: "Господи помилуй"... От тобi й
радiо...
Регiт пiк Валю огнем. Найбiльше допiкало Валi те, що не знав вiн, з
чого, власне, смiються.
- То це, по-вашому, i радiо - домовик, чи як?
- Домовик не домовик, ну, то й не людина, - допiкав дiд Маркiян, -
домовик, то той, хто сидiв тихенько на горищi, що хто там його почу й
побачить. А тепер таке понаставало, що все на люди випира ться: ось,
розповiдають, у Харковi: тут базар, тут мира - не протовпишся, а воно з
пiддашшя привселюдно реве без сорому на ввесь ярмарок. Та як реве: в ушах
заклада , конi лякаються. Он як тепер повелося. А поспитай: що воно, - дiд
скоса зирнув на Валю, - так вiн що тобi скаже: "радiо", мовляв, та й
годi...
Валя, що сидiв, сумно схилившись на руку, раптом обурився, пiдвiв
голову:
- Та що ви кажете, Маркiяне Васильовичу? Про це ж якраз пояснюють в
журналi, що надсилають вам у хату-читальню. Там й про це саме радiо в
Харковi.
Дiд шанував книжку i нiколи не казав, що в книжцi брешуть. Тому вiн
пiшов на iншi викрутнi.
- А я от кожну книжку перечитую всю, а такого, як ти кажеш, не бачив.
Це ти, хлопче, щось вигаду ш.
Нахабство дiдове перевертало Валi все в грудях. При людях вiн вiв, на
думку Валi, нечесну гру.
- А як докажу? - промовив вiн стримано.
- Не докажеш, Петровичу!
У Валi спалахнув у очах захоплений невтриманий азарт.
Вирiшив дати останнiй дiдовi бiй, генеральний, жорстокий:
- А як докажу? - схопився вiн iз мiсця, аж зблiд.
- Ну, та й запальний же хлопець! - смiються люди. - Не ка ться.
Дiд Маркiян скоса пильно зирнув на Валю:
- Буде вже того, що раз доказав. Валя в'©дливо впився очима в дiда:
- А що, злякались? Злякались?
- Чого там "злякались", ну, доказуй, - побачимо! Нi хвилинки не
гаючись, Валя вихором помчав од гурту, кинувши:
- Я зараз вернуся!
Тiльки зник Валя з очей, дiд одмiнився, засмiявся ясно й щиро.
- Я вам скажу, такого хлопця, де його i знайдеш: буде колись, вражий
син, справжнiй редактор i добрий редактор.
- Та й азартний же хлопець, як та iскра.
Говорили, смiялись, хвалили.
А Валя тим часом злiтав уже до хати-читальнi, вхопив пiд столом якесь
число "Знання", общипане кругом на цигарки, i вже мчав назад.
Задиханий, сiв на ганку, витер рясний пiт, радий. Далi почав мовчки,
нервово перегортати книжку, шукаючи в нiй потрiбне мiсце. Знайшов вiддiл
"Наука й технiка" - спинився. Всi обсiли, обступили його навкруги. Дiд,
стоячи, через плече спокiйно позирав у книжку. Тикаючи в слова пучкою,
Валя почав читати популярну статейку про радiо. Складена вона була просто
й цiкаво, iлюстрована малюнками. Люди заслухались з такою увагою, що
швидко забули й про парi. Найбiльш уважно слухав сам дiд. Пiсля того як ©©
дочитали, повернулися очi на дiда:
- Ну, що ви, дiду, скажете тепер? Га?
- Тепер, виходить, черга за дiдом лiзти на шовковицю, - зареготав хтось
iз гурту.
- Нi, воно, може, й не личить дiдовi лiзти на шовковицю, а нехай краще
провезе на собi редактора кругом майдану та й буде на тому.
Смiялись.
Дiд винувато скривився, комiчно лупа очима.
- Коли так, то й так: сiдай, Петровичу, - дружньо промовив вiн, - тво
зверху.
Треба сказати, що присуд вiн лаштувався виконати щиро, - хвицав ногою,
як справжнiй жеребець, iржав... Смiявся сам, смiялись люди. Ух! У Валi аж
у грудях забилось, аж ноги затрусились, так хотiлось скочити дiдовi на
плечi i погарцювати на ньому, як на конi, в одплату за ту "зозулю". Аж ось
вiдразу пригадались йому недавнi мрi©: "Це ти, мiй славний старий
друже..." - i сльози здавили йому горло. Сором залляв обличчя, i вiн
швидко замахав руками, подався назад.
- Бо з ним! Не хочу! - Перша образа слiзьми сплила йому на очi.
- Та чого дарувати? Дiд тобi не подарував, не даруй i ти йому. Викупай
себе iз сорому, - пiдбивали люди.
- Нi! Нi! Нi за що не сяду! - рiшуче заявив Валя, - нi за що на
свiтi!..
I крадькома витер сльозу. Пересмiялись, поговорили. А незабаром Валя
сидiв посеред гурту, як професор мiж студентами. Аж вуха йому горiли. Дiд
сидiв задоволений, аж сяяв.
Прибiг Василь: спiтнiлий, томлений, нещасний:
- Валю, та iди ж хоч ти допоможи! Люди вже сходяться на виставу, а в
нас нiчого не готове. Тi ще тiльки на ярмарок пiшли, Вiтя зник десь
зовсiм...
- Зараз, зараз! - винувато промовив Валя, згортаючи книжку.
- Так воно щось таке буде сьогоднi? - зверталися до Василя люди.
- Буде! Неодмiнно буде! Приходьте! - рiшуче запевняв Василь.


XVIII

Ярмарок, як марево в степу. Перше, що впада в очi, - проти сонця
сто©ть на прогалинi посеред ярмарку спiтнiлий дядько, бриль на потилицi, в
руках - батiг, а на виду, як на рахiвницi, грають веселi рахунки. Все, як
на екранi: руха ться, жестикулю , смi ться, а згуку ще не чуть. I тiльки
тодi, як Вiтя в гуртi сiльських хлопцiв стежкою зiйшов з гори i попав у
ярмаркову гущу, йому вiдразу мов одтулив хтось ушi: ярмарок шумiв i гув,
як буйна зелена дiброва. Море смiху, море гомону-гумору, а в цьому морi то
в одному, то в другому мiсцi лунають нотки смутку. Ось сто©ть жiнка з
курчам пiд пахвою. У очах сльози. Коло не© смутний дiд. Жiнка жалi ться
дiдовi на лиху свекруху, а за спиною у не© закоханими очима дивиться на
курча бадьорий, спiтнiлий еврейчик без шапки, щупа курча помiж пiр'ям,
сiпа молодицю за рукав:
- Тiтко, тiтко! Чу те, тiтко! Що за це курча?
Молодиця озира ться на його, потiм на курча, нашвидку витира рукавом
сльози:
- Шiсть гривень.
- Му-у! - реве на весь ярмарок зголоднiла корова.
- Гей, Вiтю, не одставай! - I Вiтя помiча , що його далеко вже, як
водою, однесло од знайомого гурту. I знову спиня ться: що це таке? По
ярмарку, мов розщебетались якiсь невiдомi птахи, що печуть щебетом, як
огнем. Розслуха ться: скрiзь по ярмарку лунають пристрасно-жагучi пiснi -
жебранки старцiв. Ось поблизу вирива ться натхненний спiв яко©сь
старчихи-поетеси, що разом спiва й iмiту лiру:
А дайте, що я не бачу, як темна нiч наступа , - гм-у...
А дайте, що я не бачу, як чорна хмара надяга , - гм-у...
Та коли б же я свiт сонця видала, то я б ваших стежок-дорiжок не
засiдала... гм-у...
Раптом за плечима:
- З дороги! З дороги! Розступiться! - 3 повним возом мiшкiв, сам стоячи
на возi, спiтнiлий, без шапки, навпростець жене волiв очмарiлий дядько,
високо в повiтрi помахуючи батогом.
Натовп розсипа ться, як гора пiску, i знову все злива ться в один шум.
- Гу-у! Гу!..
А десь коло вiтрякiв, де крутиться карусель, усе глушить безжурний
бубон:
- Ярмарок! Ярмарок! Ярмарок!
Вiтя востанн почув здаля голос:
- Вiтю, де ти? -I вже бiльше не бачив ©х на ярмарку.
Коло млина на завiднi сидять парубки, i вiдтiля ду якимось
вiтром-стихi ю, що несе тебе вгору, в блакить, гойдаючи, як у колисцi:

Та й не дала тому коза-ко-вi
Нi ща-стя, нi долi...

I вже зда ться, що ввесь ярмарок пливе десь високо вгорi, гойда ться в
запашних небесних просторах.
А зразу за ярмарком почина ться степова тиша. Гонiв дво - i ярмарковий
гук затиха , як писк комариного рою. Ще кiлька крокiв - i вже тiльки
лопотить в ушi степовий вiтер та верба край шляху кволо маха вiтами, мов
бореться з дрiмотами... далi, як свiчi, куряться живим iще смутком степовi
могили... iз-за могил встають примари татарсько© орди... Вiтя блукав по
ярмарку, як у снi. Все забулося: вчорашнiй вечiр, Настя, сьогоднiшнiй
спектакль. Правда, десь у йому глибоко гуло, як струни од вiтру:

Поки тебе я не бачив,
я щасливий був...

Проте це було поза; свiдомiстю, а його думки були всi на ярмарку.
Крутився на каруселi, пив квас, купив довгий, в червоному паперi, цукерок.
Iдучи додому, думав про те, як вiн усiх здиву , розказавши, що був на
ярмарку. Настi нiс подарунок - цукерок. Переходив через греблю. Ветха,
старенька гребелька заросла з обох бокiв темною сумовитою вiльшиною. Вiтя
почув якусь тиху розмову. Далi над водою, на прикорнi сухо© вiльхи вiн
побачив: сидiла якась пара - парубок i дiвчина, що, видимо, верталися з
ярмарку. Вiтю щось торкнуло: пiдслухаю. Пройшов пiд пересохлою греблею,
став за товстим стовбуром, глянув - i щось бухнуло Вiтi в грудях: не може
бути! Поруч сидiли Кость i Настя.
У Настi виблискував на руцi олив'яний перстень, очевидно, недавно
куплений на ярмарку, Кость хватав ©© за руку, намагався зняти перстень.
Настя боронилась тiльки для блiзиру, i перстень незабаром був на руцi в
Костя. Далi Кость почав казати, що дiд iз бабою, що в ©х вiн працю ,
умовляли його зостатись у них за сина, що вони обiцяють спорядити йому
господарство, оженити його тут у селi...
"Еге-ге-ге... Ось яке дiло!" - ударило Вiтi в голову. Справа видавалась
цiлком серйозною. Аж ноги затремтiли у Вiтi - не встояв на пеньку, плюснув
у калюжу, помчав з-пiд мосту лепешником у лози. У грудях шумiли струни, як
буря.
Брала на Настю лють i жаль: "Не далi, як учора, перед людьми
присягалася, що мене любить, а сьогоднi вже з другим! Нi, зраднице, так
воно не буде! Отой твiй перстень не сьогоднi, так завтра буде у Вiтi на
руцi, а як нi..."
Повний гнiвних слiв i всяких нахвалок, Вiтя грузнув по колiна в болотi,
спотикався i механiчно шепотiв:

Тепер мо серце плаче...
Угу-гу-гу-гу...


XIX

Спектакль зi спiвами, з декламацiями i, як водиться, на "користь". Про
це подбала Соня. Помешкання - недобудований "гамазей" за селом, п' са -
твiр Василя на одну дiю, що ставили в школi: "На баштанi". Дiйових осiб
багато, на ролi без слiв заохотили школярiв мiсцево© чотирирiчки. Головна
розпорядниця - Соня. Бiгала, забувала ©сти, вночi не спала, ©й, було,
запропонували ролю - засоромилась, почервонiла, замахала руками: "Куди
менi, грiшнiй", - i смутненько зiтхнула. Грати вона дуже хотiла - боялась.
Уже сонце схилялось на захiд, як прибули з ярмарку Кость та Настя з новою
червоною хусткою. В театрi - аж гудуть. За сценою вдягаються, гримуються.
Усi хвилюються. Василь - спокiйний, як завжди. Кругом його безладдя,
суперечки - вiн гриму Настю з кам'яним виразом. Його пiдганяють, сiпають,
закидають питаннями - вiн ще байдужнiший, ще спокiйнiший. Тiльки пильно
придивившись до його очей, можна було вгадати в ньому приховану
напруженiсть, як у того вола, що з осторогою вивозить снопи з грузько©
нерiвно© дороги. За сценою вже стукотять ногами. Соня стражденно:
- Починайте! Та починайте ж бо!
Настя не всто©ть на мiсцi, тупа ногами:
- Швидше! Швидше! Бо як стемнi , що будемо робити? Грати при каганцi?
Василь приплющу на не© одне око, як на малюнок. Тягне:
- У-у-спi мо.
Одступив крок назад, повiльно милу ться на сво малювання. Розмалював
сестру до свого смаку. Всi на мить примовкли - очей не одведуть:
- Як картина!
Василь гордо витира руки:
- От тепер можна й третiй дзвоник давати.
До суфлера:
- Валю, гляди ж, вивозь!
Настя знала, чого домагалася червоно© хустки. Така була вона в нiй
привабна, так та хустка була ©й до лиця, що тiльки вона з'явилась на сценi
- так i вбрала в себе очi всi © аудиторi©: захоплення, заздрощi,
зачарування - все пiшло шелестом. Проте та ж хустка мало не провалила
п' су. Суфлер Валя, що на його була одна надiя, бо репетицi© не встигли