Страница:
* * *
Звенигородщина - спiвучий куток Укра©ни, в ньому Кирилiвка не останн в
цьому село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих вiршах невiдомих
поетiв, що звуть ©х народними пiснями. Батько сам чумакував, часто про
того чумака, що занедужав у дорозi (спiвав), тiтка - про сербина, що
намовив дурну дiвку отру©ти брата. Обiщався сватать, а як отру©ла,
заспiвав ©й iншо©:
Як же тепер сватать,
Що ти тепер гiрше ката, -
Що ти тепер гiрше ката, -
Отру©ла свого брата...
Сестра Катря - на городi од початку до краю виспiву легенду про брата
та сестру, що звiнчалися, не впiзнавши одне одного, потiм виросли цвiтами:
Пiдем, сестро, горами,
Розвi мось цвiтами.
Ой ти зiйдеш - синiй цвiт,
А я зiйду - жовтий цвiт...
Будуть люди цвiти рвать,
Будуть з нас грiхи знiмать.
Прийде вечiр - всi улицi в селi аж гудуть пiснями: на однiй - про ту
Марусю, що з-за моря зiлля бажала, на другiй - про те, як пiдмовляють
козаки з собою дiвку, десь ще на одному - не то спiвають, не то вичитують
тягучим голосом - сiм загадок. Ранком вийдеш за село. Там, вибираючи
коноплi, бабуся шамка беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла
невiстку, i та стала тополею:
Не вибрала льону, не пiшла додому,
У чистому полi заночувала.
До бiлого свiту тополею стала...
Там чабан на горi про сво бурлацьке життя вигуку на весь степ:
Та нема гiрш нiкому,
Як бурлацi молодому.
А почнуть грати в селi весiлля - цiле море пiсень. Сумних i веселих, до
танку - всяких... Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже пiдспiвував
старшим, а було йому рокiв вiсiм-дев'ять - з дiвчатами на колодках
витягував, яко© не почнуть.
А часом коло ворiт заведуть з Катрею, - обо голоснi - луна на все село
iде:
Iще сонце не заходило,
Наступила темнота...
Iшов якось дяк од титаря, косоокий, величенний, старi люди казали - на
запорожця скида ться, спинився, слуха :
- Що воно ото за пiдголоска виводить, не розбереш - хлопець чи дiвчина?
- пита людей, що сидять на призьбi.
- То так виводить мiй Тарас, - обiзвався Григор Шевченко, що сидiв у
гуртi. - Малий, ще оченашу не зна , а до пiсень, як старий.
- Добрий спiвака вийшов би. Хоч би й до архирейського хору, - гомонить
до людей дяк. - Треба вже, щоб до школи посилали хлопця, а не на улицю.
- Та це ж думка на цю зиму прохати вас, пане дяче... Вiн уже охотиться
до книжки i до школи. Другi дiти не хочуть, плачуть, а вiн уже набрид
менi, щоб одвiв у школу.
- А скiльки йому на роки?
- Уже дев'ятий.
- Ого! Пора. Вже давно слiд було посилати.
* * *
А восени сидить Тарас за граматкою мiж школярами в дяковiй хатi, ляска
указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб бiлий,
як пшениця, кучмою, лице смагляве, вилиску , як чобiт, а очi яснi та синi,
як на росi льон. В школi тiльки його й чути. Стрiнувся якось на хрестинах
iз дяком Тарасiв батько. - А як там, пане дяче, мiй Тарас?
- I не приведи господи, що за гайдамака росте. Часинки не посидить
тихо. Уже йому й доста ться од мене - не помага . Нащо краще: кладу пiд
рiзки, а вiн просить: звелiть придержати мене, а то, ©й-богу, не влежу.
- Та вiн у нас i не такий уже розбiяка, як його уславили: як до нього
добре - вiн удвiчi добрий. Тонкослiзний - що жалiсне почу , зараз плакать.
Ну й упертий, нема чого ховати, як стане коли на сво му, як тур. Ну, а як
йому грамота, пане дяче?
- Грамота йому - в руку. Пам'ять добра. Коли б смирнiший - кращого б i
не треба.
- Та й я так гадаю, що грамоту вiн поборе: грамота ведеться в нашому
роду. Що з нього буде, пане дяче?
- А що ж iз нього буде: попа не вийде, а паламар вийде добрий. Щось
вийде, а що - буде видно колись. Побачимо, який вiн буде в письмi.
* * *
Нудна була наука в тодiшнiх школах, нудна i тяжка, учили з-пiд рiзок,
по церковних книжках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий
Шевченко брався i до цi © науки охоче. Вiн одчував iнстинктом, що за цi ю
дякiвською безтолковою школою десь далi хова ться справжня наука - ясна,
радiсна... i цей чарiвний свiт, мов магнетом, тягнув до себе крiзь убогi
грати дякiвсько© школи. Цiкавiша для учнiв ставала наука, коли пiсля
часословця i псалтиря в школi починали учити "скоропису" - писанню. "У
сусiда хата бiла", - напише дяк на таблицi, - переписуй! Було чисте свято.
Для школяра Шевченка пiсля довго© i нудно© церковщини це була справжня
утiха. Папiр був тодi дорогий, а крiпаки бiднi, отже, грамотiям залишались
для науки стiни, ворота, дверi для шкiльного писання.
Одного разу, прибираючи дякову "свiтлицю", Тарас набачив у дяка грубий
зшиток синього паперу. Ще ранiш хлопець помiтив, як дяк щось у нього
вписував. Школяр почав розглядати написанi рукою дяка псалми, щедрiвки,
пiснi, вiршi... Сидiв над ними хлопець, мов прикипiв, поки почув, як
грюкав дверима дяк. З нього школяру здаля одкривалась та мниця, як
творяться на свiтi книжки. До жаги забажалось школяревi зробити самому
таку книжечку, обмалювати вiзерунками i вписувать в не© тi пiснi та вiршi,
що йому припали до вподоби. Це був перший прихований потяг до словесно©
творчостi, що в першiй сво©й стадi© замiня ться копiюванням i вибором
чужих творiв... Потяг непереможний, жагучий... Хлопцевi мрiялась, навiть
снилась мальована, позолочена книжка, у яку вiн по сво©й вподобi уписував
вiршi. Коли ж мрiю захотiв реалiзувати, довелось дечим поступитися. Ось
чим. Справдi, де того взяти золоченого паперу? Була б добра книжечка i з
абиякого, та й того де вiзьмеш? Прохав дома - не дають, мати захворiла,
лежить, кажуть, зажди, коли намолотимо хлiба, то повеземо до Буслав'я,
продамо. Дожидай, коли то буде, а тут - нетерплячка жити не да . Аж
помарнiв. Ходить з потуманеними очима, i одна в нього думка - де б узяти
тих кiлька копiйок, хоч на один аркуш... Згорнкв би його вшiстнадцятеро, i
була б хоч невелика, а все ж книжечка. I раптом йому пригадались в суднику
за мискою дяковi мiдяки. Аж жарко стало. "Красти?! Нiколи в свiтi! Що це
я?" А йому нiби хто нашiптував: ну то що, як красти, - зате буде книжечка,
бо iнакше де ж дiстанеш? "Нi, нi, я не хочу!" - крутив головою i махав
руками хлопець. Але якась груба сила вхопила хлопця i, як руками, турляла
на крадiжку, i не було сили в малого змагатися.
I ноги тремтiли, i серце билося, як не вискочило, як лiз малий Шевченко
до дяка у вiкно, як той пiшов до вечернi. Лице горiло од сорому. Нiби хто
кресав його по щоках, по плечах, по руках. "Злодiй! Злодiй! - докоряв вiн
себе. - Ось зараз упiймають, поведуть до розправи". I все навкруги,
здавалось, гукало: "Злодiй! Злодiй! Схаменися, що це ти робиш!" Проте
невблаганна, деспотична сила одчинила смiливо вiкно i швидко й рiшуче
пхала його в хату. "Дарма! Хай i злодiй, а книжечка буде-таки!" Мов у снi
все те дiялось... Добре опам'ятався тiльки тодi, як, щасливий i радiсний,
сидiв з маленькою книжечкою в бур'янi, виспiвуючи i вписуючи в не© слова
колядки:
Шедше трi царi
Ко Христу со дари, -
Iрод ©х пригласi,
Куда iдуть iспросi...
Про свою крадiжку навiть забув... Одмучився, - за що!
Згадав вiн про не© через довгi роки, пробуваючи в неволi. Згадав i
зворушливо каявся перед всiм свiтом, смутним жартом запевняючи, що це все
життя кара його лихо за того п'ятака, що вкрав вiн на мережану книжечку у
дяка...
* * *
Скоро мова мовиться, та не скоро дiло робиться. Який не був радiсний
свiт хлопцевi, як не тiкав вiн од тих злиднiв, що завжди сидiли в рiднiй
хатi, як вiн не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми,
одначе дедалi i йому часом тьмарився свiт.
Перше горе, що отру©ло хлопцеве серце, - злиднi та праця матiр поклали
в домовину. Хлопця взяли од школи дивитись за меншими в хатi. Батько
женився вдруге, взявши вдову теж iз дiтьми. В хатi почалися сварки, бiйки,
докори, плач - пекло, що завжди бува в хатi, де повно зведенят. Мачуха
пильну сво©х, батько часом оступиться за сво©х - сварка готова. Так-сяк
жилось, поки живий був батько. Але ось застудився вiн у дорозi, помер
слiдом за матiр'ю - сиротам не стало життя в сво©й хатi. Найбiльше
перепадало Тарасовi, як найстаршому, до того упертому, правдивому i
гарячому перепадало найбiльше. У хатi якось трапилась крадiжка - в
перехожого москаля вкрадено 45 копiйок грошей. Мачуха напалася на Тараса.
Сама вона не могла справитися з хлопцем - попрохала одного з дiверiв.
Довiдавшись про це, Тарас утiк з дому. Днiв зо три ховався вiн, ночуючи по
тих же густих бур'янах пiд зорями, читав вiршi в сво©й книжечцi, малював у
нiй квiти й дерева, поки його одного разу не накрили там мачуха з дядьком.
Пригрiвало вранiшн сонце, обiщаючи рiвний, гарячий травневий день.
Майдани пахли розпареними бур'янами, городи буяли зеленою городиною, як
море! На городi пiдгортала картоплю з небогою тiтка. Раптом ясний ранок
пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент.
- Тiтко, що воно за крик? - турботно прислухалась Оксана, кинувши
сапувати.
Тiтка-молодиця сперлася на сапу, слуха .
- Комусь дають порки!
- Чу те? - обiзвалась за тином на улицi сусiдка. - Це знову катують
того безталанного Тараса. Впiймали сонного.
- Хто? За що? - захвилювалась Оксана.
- Та все ж за тi грошi, що вкрадено було у москаля. Уже йому i грошi тi
вернули - продала мачуха хустку покiйницi Катерини, i москаля того нема ,
а вона, вiдьма, i досi мучить того нещасного хлопця. Сама вже не подужа,
так вона гукнула свого дiвера Павла. Там, кажуть, катюга, що його й свiт
такого не бачив. То катував сво©х дiтей, а тепер за братових сирiт узявся.
Впiймали хлопця, втягли в сiни та й чинять той глум. Та ще, може, й не вiн
брав.
- Брехня, - гаряче обiзвалась Оксана. - Казали ж, що то не вiн грошi тi
вкрав. Дiти бачили на улицi у мачушиного Степана.
- Якби то мати або батько, то, може б, знайшли правду, а то сирота. Хоч
i не вiн, то кажуть - вiн!..
Лемент то затихав, то лунав дужче. Долiтали якiсь нерозбiрливi слова.
Всi одразу почули, вiрнiше, вгадали крик: "Рятуйте, вони мене
закатують!" Крик гострий, вимоглизий. Раптом у Оксани лице стало як пiон,
очi заiскрились. Крикнула:
- Тiтко, бiжiть оборонiть.
Молодицi перезирнулись:
- Ай справдi! Як сирота, то вже його i замучити можна? Ходiмо, Химо!
Незабаром на увесь куток задзвенiло два дружнi голоси, сиплючи словами,
як камiнням:
- Хто ви йому такi, що взялися мордувати хлопця, - батьки чи суддi?
Радi, що нiкому заступитись за сироту, то таке - хоч i калiч дитину? На
громадi треба сказати про це.
Лемент у сiнях сирiтсько© хати замовк, i на улицю вискочив хлопець -
Тарас Шевченко: лице в патьоках i в болотi, червоне як жар, гнiвне, залитi
сльозами очi мигтять блискавицями, чуб скуйовджений. Кричить, без мiри
обурений, ридаючи, давлячись сльозами, охриплим голосом:
- Це такий дядько? Це - рiдний? Спалить такого дядька, щоб з душею
згорiв!
З сiней загомонiв щось наставничий, богобоязний голос, у вiдповiдь на
який ще гострiше залунав Тарасiв голос:
- I спалю! Хату й клуню - все спалю! А за що, по якому праву ви
мордували мене?.. Не дядько ви менi, а кат!.. Не лякайте, не боюся...
Одiйшов, сiв, схлипуючи, на колодцi, що лежала пiд лiсою в бур'янi.
Сонце мовчки почало грiти його, розправляти нахмуренi брови, сльози в
очах сушити... Ласкаво, без слiв.
Гнiв минав, на велике чоло спливала глибока задума...
I пiсля цього Тарас кинув рiдну хату. За ним розбiглися, як рудi
мишенята, його меншi брати i сестри, всi - хто куди, у найми.
Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана калiка-школа,
яка мала над ним якусь магiчну силу, отож узяв вiн свiй каламар, та липову
таблицю, та крейду, - пiшов до школи прохатися разом i за школяра, i за
дiда-сторожа, який мав слугувати i школярам, i ©х учителевi-дяковi.
Дяка-запорожця вже в школi не було, прислано з города другого,
Бугорського, молодого, бiльш ученого, але лютого, гiрше звiра, i п'яницю
такого, якого, казали, свiт не бачив. Вiн був одинокий, i служника йому
треба було дуже, тому на Шевченкове прохання вiн погодився охоче. Далi
казка ста ще сумнiша. Почалося не життя Тарасовi, а мука. Завжди
голодний, у немитiй сорочцi, в дранiй довгiй батьковiй свитi, що одна
залишилась йому пiсля батька в спадщину. Казали, що, вмираючи, батько
казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо - тому спадщина
йому не допоможе... Босий i простоволосий зимою i лiтом... Дяк не дуже
пiклувався за свого учня-наймита, та й сам вiн, правду кажучи, жив мало
чим краще од свого наймита... Тiльки й того, що нап' ться за свiй дохiд, а
проспиться, не то похмелитися - пообiдать нема чого. Тодi вiн ганяв свого
учня попiдвiконню з мiшком жебрачити, часом i сам iз ним ходив, виспiвуючи
попiдвiконню божественнi вiршi... А то посилав красти огiрки в городах,
яблука в садах, а то й курку десь у глухому кутку, А за невдачу серце
зривав завжди на наймитi. Дня того не було, щоб не давав чубровки або
ляща. Терпiв усе хлопець, зцiплюючи зуби: "Дарма, вiн учитель, я школяр -
так давно повелося i тепер ведеться... А все ж таки я в школi..." По селу
пройшла про хлопця недобра слава: "ледащо"... Здушить у собi сльози -
"нехай... А школи я не кину. Хоч дякову якусь книжку почитаю, хоч послухаю
п'яних дякiв розмову, що мiж п'яним базiканням часом почу ш i щось цiкаве
од них. Нi, буду терпiти, поки терпиться..." Таке було життя Тарасове. Так
усi й казали: "собаче"...
Тiльки що ж то, бувало, ся , як золото, у цього жебрака-хлопця, як
iнодi загада ться вiн, коли в темному кутку без свiтла? Може, як той
казковий дурник, вiн вийма погратися i розгорта з ганчiрочки чарiвний
золотий з дiамантами перстень? Нi, то так сяють замрiянi очi у хлопця
пiсля того, як часом зустрiнеться у селi з тi ю кучерявою Оксанкою, що
колись приходила до нього гуляти в бур'яни. Оксана росла дiвчина кароока,
вi©ста, струнка, як очеретина. То весела, смiхотлива, а то осмутнi ... То,
було, пiдростаючи, почала його соромитись, одвертатися, зустрiчаючись, а
тепер знову дивиться смутними й пильними очима. Часом обiзветься словом:
"А ти, Тарасе, все учишся в школi?" - "Учуся, бодай я вже так не дiждав
учитись! Учусь i буду вчитись". - "Учись, кажуть, з тебе будуть люди".
Гляне на босi ноги у виразках, зiтхне:
"Коли вже тобi твiй дяк чоботи поши , бодай уже йому те да се!" Пригрi
тими карими очима, ося осмiшкою, пiде. I сирота Шевченко кiлька днiв
носить у чорнiй сорочцi пiд нестриженим бiлим чубом - нестриженим i
нечесаним - два блискучих дiаманти. Отож вони так i сяють у темному кутку.
* * *
Була панська неволя, проте не тiльки те й робили люди, що плакали та
журились. Було чути i пiснi, i жарт, i веселий гомiн - людей сила-силенна,
не вмирати ж усiм. А як почнуть говорити про панiв, про бунти, або хто
старiший почне згадувать про Гонту та Залiзняка та про гайдамакiв, зразу
одчува ться, що тут у панських ланцюгах закована сила, величезна, могутня,
що ©© не задушиш, що хай трохи напнеться, то й ланцюги тi розiрве, i
панство те розвi , рознесе, як порох. Не журиться, не плакати ©м треба, а
тiльки зрозумiти й потягнути в один гуж. Панiв тих жменя, а того люду, як
моря. Як встане, як вигне спину... Та що й казать... Тiльки поки
що-цить... А там часом топили свою неволю хто в тяжкiй працi, хто в
горiлцi.
Посеред села на горi майдан, на майданi дерев'яна церковця, обнесена
зелено-мальованим штахетом. Мимо церкви - великий курний шлях, з другого
боку шляху "пустиня", поросла бур'янами, на краю бур'янiв необгороджена
хата. Полупана, хтозна-коли мазана, вiкна побитi, коло вiкон напiвзасохла,
калiкувата, одним одна вишня, шляховим припала пилом. Над похиленими
дверима дерев'яна напiвзмита дощами й негодами табличка: "Керелiвська
церковна школа". Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день
гуде на все село гульбищем: спiви, гуслi, танки, аж земля од них стогне i
бряжчать вiкна. Люди тiльки посмiхаються в селi та кивають бровою на
школу: дяки п'янствують...
Одразу дверi на улицю одчинилися, i з сiней вийшов бiлоголовий хлопець
- лице засмажене, темне, як мусянжеве, а очi голубi та яснi, мов аж
смiються... Мов шматочки ранiшнього неба. Хлопець без шапки i босий. Пiд
пахвою зелена гранена сулiя, на долонi - мiднi грошi, якi вiн уважно
рахував другою рукою. Полiчивши грошi, хлопець калошi закачав i вистрибом
подався з гори в яр, де попiд вербами була вбита стежка, що вела на другу
гору. На тiй горi ще здалека було видно корчму з веселими, як у п'яно©
жiнки оч (i, вiкнами)* (*В автографi помилково - "як у п'яно© жiнки,
очима").
Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одiта в святкове серед будня,
намiрила хлопцевi горiлки, i почала розпитувати, нащо горiлка. Хоче дяк iк
менинам настояти на полинi. П'ятнадцятого менини.
- Хто буде на менинах?
Хлопець почав розповiдати, хто, на його думку, буде в дяка в гостях.
-Коли вже тобi твiй дяк чоботи поши ? - промовила шинкарка, глянувши на
босi, збитi ноги у хлопця.
Той усмiхнувся:
- Тодi, тьотю, як у спасiвку соловейко заспiва . Далi розповiда :
- Збираюсь я на тi чоботи, як убогий на кисiль. Халяви маю од старих
чобiт, переда дядько Микита Маломуж подарував, як я читав псалтиря, на
останн збираю грошi, що перепада менi за те, що читаю псалтир над
мертвими.
- А багато перепада ?
- Де там - десята копiйка, а останн забира дяк, бо це його дохiд...
- Гiрке, Тарасе, тво панування, краще б до людей iшов у найми.
Хлопець зiтхнув, хотiв щось сказати, далi махнув тiльки рукою i пiшов.
Вийшовши з шинку, став, загадався: чи зайти, чи нi? Може, краще до когось
другого? Блиснули привiтнi очi. "Зайду!" I повернув од шинку туди, де
стояла нова хата з гарним садком.
- А-а! Тарасе Григоровичу! - обiзвався до нього ще молодий господар
хати. - Ну, що будеш казати, пане пiддячий?
Озираючи всi кутки кiмнати, хлопець в той час казав:
- Прохав пан дяк, щоб або продали, або так дали сала та огiркiв.
- За грошi чи в борг?
- В борг!
- То скажи ж сво му дяковi, нехай спершу сплатить за ковбасу, що брав
на тому тижнi.
Тарас осмiхнувся: видно, вiн сам не йняв вiри, щоб йому дали в набiр.
Тим часом в хату вбiгла, цiкавими карими очима озираючись, Оксана,
смуглява, весела.
- Ач - то не докличешся в хату, а то побачила, що жених у хатi, то де й
узялася, - не то пожартував, не то поглузував батько.
- Який жених? На чорта вiн менi, - сердито одказала дiвчина, - аби що
вигадать.
- А чим не жених? Подивилась би на нього, - дядько одступив, нiби
милуючись на хлопця.
Вигляд справдi був у Тараса не женихiвський: нестрижена бiла кучма,
чорна сорочка, латанi бiлi штани. А замiсть чобiт - болото на ногах по
самi закачанi колiна.
А ноги... Зразу не розбереш, що в болотi, нiби в чоботях.
- Зна ш, Тарасе, що я тобi пораджу. Слiпий лiрник iз Смiли (?) шука
поводиря: якраз робота по тобi. Хоч не в'©жно, так улiжно. Та й псалми
спiвати ти майстер.
Шевченко одчув образу, почервонiв, опустив очi.
- Це ви, тату, дурне вигаду те, - оступилась Оксана, - що це вiн - нi
до чого бiльш не здатний, що ви його в старцi посила те?
Батько сердито зиркнув на Оксану:
- Я знаю, що кажу! Отож мовчи краще. - I, звертаючись знов до Тараса,
спитав:
- Чи правду кажуть, що ви з сво©м паном дяком у Мини кури покрали?
- Хто вам казав?! - раптом загорiвшись, промовив Тарас.
- Люди казали, - невиразно проказав дядько. Оксана глянула злякано й
суворо на хлопця, теж почервонiла i, взявши щось у запiчку, вийшла.
Господар бiльше не обзивався до Тараса. Тарас трохи постояв, нiяково
попрощавшись, пiшов iз хати.
- Так i скажи сво му дяковi! - услiд почув вiн глузливий голос.
Казали, люди з нього будуть. Якi люди? Як зародився ледащом, так i
помре ним. Ще стало гiрше на душi в Тараса. То хоч думка була радiсна про
Оксану, а тепер i Оксана на нього.
- I чого мене понесло сюди, дурний! - Вертався яром помалу, задуманий.
- Що ж - вона менi не пара.
Сiв пiд вербою, як не плаче. Аж чу , щось недалеко тихо спiва .
Озирнувся, на тому боцi потiчка коло криницi стоять чи©сь вiдра. А далi
зоглядiв - щось у червонiй плахтi iз жовтою на головi стрiчкою. Сто©ть,
зiпершись спиною на стовбур, мабуть, вичiкуючи, поки пiсля дощу вода в
криницi вщолоча ... Дiвчина спiвала стиха та виразно про того
сироту-наймита, що не ма в свiтi роду.
У Тараса були пiснi, як у кого коханки: завжди не одна, то друга
бринить у грудях. Почу де-небудь, зразу запам'ята всю од краю до краю,
носиться з нею, виспiву - чи гуля , чи робить що, поки iнша пiсня не
закри цi ©. Пiсня про сироту, що поневiря ться в людях, зразу сп'янила
Тараса. Сам сирота, що зазнав уже людського глуму й потурання, вiн так i
прикипiв до мiсця, дослухаючись до кожного слова цi © пiснi. Щось у грудях
почало битись, у горлi здавило. Зцiпив Шевченко зуби, щоб не заплакати, та
де вже там йому, малому, змагатися з тi ю могучою i чарiвною силою!
Народна творча стихiя вхопила, як обценьками, маленьке покривджене серце,
завертiла ним, як вiтер билиною...
Вислухав i запам'ятав усю пiсню до словечка. I вже нi про що iнше не
думаючи, наспiвуючи, спотикаючись й ковтаючи сльози, поспiшав вiн додому,
щоб швидше списати пiсню в свою маленьку книжечку.
Уночi була гроза, а ранок видався ясний на диво. Небо чисте,
лагiдне-лагiдне, що, дивлячись на нього, мимохiть осмiхнешся. Сонце
веселе, тепле, бадьоре. На бур'янах ряснiли блискучими дiамантами краплi
нiчного дощу, свiтились, як iз золота кованi, листочки глухо© кропиви,
круто пахли високi буйнi ромашки, i дух його мiшався з вранiшнiм димом, що
викочувався клубками iз бовдура в сусiднiй хатi.
Рипнули вулишнi в школi дверi, i на порiг iзнову вийшов хлопець.
Озирнувшись навкруги, чи нiхто не дивиться, вiн швиденько шуснув
протоптаною стежкою в бур'яни. Стежка була покручена, проте хлопець iшов
повною ходою, пригинаючись i струшуючи собi на шию й голову запашну, уже
нагрiту росу. В гущавинi лежало кiлька потрухлих колодок. Колись ©х
вивезли сюди на огорожi та так, мабуть, i забули. Хлопець пiдмостив трави,
сiв на колодцi i почав розгортати свiй зшиточок. В зшитку, розмережанi й
розфарбованi вiзерунками, були списанi пiснi, щедрiвки, псалми, що ©х
бачив вiн у синьому зшитковi у свого учителя й хазя©на - дяка.
Нова пiсня, що почув вiн у яру од дiвчини, незабаром була вже написана
i обмальована. Тепер непереможно хотiлось йому спiвати цi © пiснi. Тут,
наодинцi, щоб нiхто не бачив його i не чув, стиха, щоб, крiм його самого,
не було чути, вiн завiв виспiваним, гнучким бархатовим дискантом:
Сирота втомився,
На тин похилився, -
Люди кажуть ще й говорять:
Сирота напився...
Кивав головою, пiсля того шепотiв, кусаючи губи;
"Так, так... вiн упився... а спитайте його, чи ©в вiн що-небудь, чи
пив... Спитайте..."
Не витримав - сльози бризнули з очей. Витираючи рукавом, крiзь плач
шепоче:
- Бодай ви довiку пили стiльки, скiльки вiн пив у той день, коли в
нього не було й рiски в ротi. - Витер сльози, видавив iз носа. Чмихнув...
Перегорнув сторiнку. I знову завожений, заплаканий, вже забувши, на повний
голос:
Сирота леда-а-що,
Не хоче роби-ить:
Ой, оддамо вражого сина
В москалi служи-и-и...
Не закiнчивши, хлопець заридав - зарiв, не стримуючись, на увесь голос.
Приказував:
- Так його, так... де ж сиротi дiтись, куди прихилитись, - в москалi
його! Шкода, що не можна сонця заступити, щоб не свiтило сиротi, щоб слiз
йому не сушило.... Ой люди, люди... Бодай вас...
Кiнчав пiснi i знову починав. I не було тому краю. Голос линув у яр i
знову на гору i лунав по всьому селу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- I що це воно спiва так гарно та жалiсно? - гомонiли жiнки одна до
друго©, пiдсипаючи картоплю на городах. - Дiвчина чи хлопець?
- Еге! Я давно вже слухаю, виводить, аж за душу бере... - голосно
обiзвалась до першо© друга через три грядки.
- Це покiйного Григора Шевченка хлопець, що в дяка.
- Которий? Отой головатий Тарас?
Десь через увесь город гукнула ще одна жiнка:
- А ви ж думали хто? Отож забереться в бур'яни та й виспiву . А вже й
не маленький.
- Це той, що в школi живе в дяка? Що так ото чита псалтиря, як щебече
пташка?
- Вiн же, вiн. Хпопець, може, й не дурний, та з дяком злигався. Чого
там навчиться? Навчиться горiлку пити.
- Та людям очi драти.
Жiнки перегукувались через город, i гомiн розходився на пiвсела. Вийшли
люди з хат. Вийшла й Оксана.
А з гори, з бур'янiв, линув той же голос, все бiльше доймаючи, бiльше
жалю надаючи, нiби намагаючись мури якiсь розбить. Виспiву iншу пiсню, що
чув од баламута-дяка:
Та вирiс я в наймах, в неволi,
Та не було долi нiколи, та гей!..
Шелеснули бур'яни, кашлянуло. Шевченко механiчно сунув у кишеню
книжечку. Повернув голову. Хто? Оксана! Винувата, задихана. Хлопцевi
соромно за сльози, за спiви - насупився, не витираючи довiрливо слiз.
- Ти розсердився вже, Тарасе? Я, дурна, змолола щось, а потiм самiй
стало сором. Як пiшов, то менi так стало жаль, що нащо те я казала. А як
почула, що ти спiва ш, то ще стало жальчiше. Аж сюди оце прибiгла.
Шевченко мовчав, не витираючи слiз.
- А я й не знала, що ти такий тонкослiзий. Я думала, як гайдамака, то
вiн i не плаче.
- Я не гайдамака, - тихо одповiв хлопець.
- А хто ж?
- Старець! Пiду в старцi, - сердито одказав Шевченко, торкаючи дрантя
на собi.
- Вигадай!
А в Шевченка вже в очах стояв мрiйний блиск.
- А що ж? Навчуся грати на кобзi та й буду ходить по селах, як
Перебендя. Оксана дедалi все бiльше дивувалась.
- Та хiба ж ти калiка? Перебендя слiпий, тому й ходить, а ти ж видющий.
Це ти дуриш усе. Чудний ти часом бува ш, Тарасе.
Та Шевченко вже захопився цi ю думкою й iмпровiзував:
- А очi менi люди виб'ють, то й буду слiпий. Скажуть-нехай сиротi сонце
не... - Шевченко не доказав, захлипав.
Гаряче, як голубка крильцями, Оксана схопила руками за шию хлопця, вже
готуючись сама заплакати.
- Тарасику! Нащо ж ти так кажеш? Це ти вигаду ш? Я не дам! Скажи! Ну,
скажи, що ти вигаду ш, а то заплачу!
Тарас випручав iз обiймiв непокiрну нестрижену голову.
- Виб'ють очi, щоб сиротi сонце не свiтило. Всi одцураються од мене,
покинуть... Кому потрiбний слiпий неборак...
Дiвчина закусила губу, в очах зразу повно стало слiз. Не втерпiла -
заридала:
- Все одно я тебе не покину - буду за руку тебе, бiдного, водити...
Обо плакали в бур'янi: поет i його доля.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- Тарасе!
- Тарасе, чортiв сину!
З хати вийшов дяк, простоволосий, червоний, в однiй розiрванiй сорочцi,
i давненько гукав у бур'яни.
- Кому я кричу? Тарасе! - раптом на всю гортань гарконув дяк.
Звенигородщина - спiвучий куток Укра©ни, в ньому Кирилiвка не останн в
цьому село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих вiршах невiдомих
поетiв, що звуть ©х народними пiснями. Батько сам чумакував, часто про
того чумака, що занедужав у дорозi (спiвав), тiтка - про сербина, що
намовив дурну дiвку отру©ти брата. Обiщався сватать, а як отру©ла,
заспiвав ©й iншо©:
Як же тепер сватать,
Що ти тепер гiрше ката, -
Що ти тепер гiрше ката, -
Отру©ла свого брата...
Сестра Катря - на городi од початку до краю виспiву легенду про брата
та сестру, що звiнчалися, не впiзнавши одне одного, потiм виросли цвiтами:
Пiдем, сестро, горами,
Розвi мось цвiтами.
Ой ти зiйдеш - синiй цвiт,
А я зiйду - жовтий цвiт...
Будуть люди цвiти рвать,
Будуть з нас грiхи знiмать.
Прийде вечiр - всi улицi в селi аж гудуть пiснями: на однiй - про ту
Марусю, що з-за моря зiлля бажала, на другiй - про те, як пiдмовляють
козаки з собою дiвку, десь ще на одному - не то спiвають, не то вичитують
тягучим голосом - сiм загадок. Ранком вийдеш за село. Там, вибираючи
коноплi, бабуся шамка беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла
невiстку, i та стала тополею:
Не вибрала льону, не пiшла додому,
У чистому полi заночувала.
До бiлого свiту тополею стала...
Там чабан на горi про сво бурлацьке життя вигуку на весь степ:
Та нема гiрш нiкому,
Як бурлацi молодому.
А почнуть грати в селi весiлля - цiле море пiсень. Сумних i веселих, до
танку - всяких... Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже пiдспiвував
старшим, а було йому рокiв вiсiм-дев'ять - з дiвчатами на колодках
витягував, яко© не почнуть.
А часом коло ворiт заведуть з Катрею, - обо голоснi - луна на все село
iде:
Iще сонце не заходило,
Наступила темнота...
Iшов якось дяк од титаря, косоокий, величенний, старi люди казали - на
запорожця скида ться, спинився, слуха :
- Що воно ото за пiдголоска виводить, не розбереш - хлопець чи дiвчина?
- пита людей, що сидять на призьбi.
- То так виводить мiй Тарас, - обiзвався Григор Шевченко, що сидiв у
гуртi. - Малий, ще оченашу не зна , а до пiсень, як старий.
- Добрий спiвака вийшов би. Хоч би й до архирейського хору, - гомонить
до людей дяк. - Треба вже, щоб до школи посилали хлопця, а не на улицю.
- Та це ж думка на цю зиму прохати вас, пане дяче... Вiн уже охотиться
до книжки i до школи. Другi дiти не хочуть, плачуть, а вiн уже набрид
менi, щоб одвiв у школу.
- А скiльки йому на роки?
- Уже дев'ятий.
- Ого! Пора. Вже давно слiд було посилати.
* * *
А восени сидить Тарас за граматкою мiж школярами в дяковiй хатi, ляска
указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб бiлий,
як пшениця, кучмою, лице смагляве, вилиску , як чобiт, а очi яснi та синi,
як на росi льон. В школi тiльки його й чути. Стрiнувся якось на хрестинах
iз дяком Тарасiв батько. - А як там, пане дяче, мiй Тарас?
- I не приведи господи, що за гайдамака росте. Часинки не посидить
тихо. Уже йому й доста ться од мене - не помага . Нащо краще: кладу пiд
рiзки, а вiн просить: звелiть придержати мене, а то, ©й-богу, не влежу.
- Та вiн у нас i не такий уже розбiяка, як його уславили: як до нього
добре - вiн удвiчi добрий. Тонкослiзний - що жалiсне почу , зараз плакать.
Ну й упертий, нема чого ховати, як стане коли на сво му, як тур. Ну, а як
йому грамота, пане дяче?
- Грамота йому - в руку. Пам'ять добра. Коли б смирнiший - кращого б i
не треба.
- Та й я так гадаю, що грамоту вiн поборе: грамота ведеться в нашому
роду. Що з нього буде, пане дяче?
- А що ж iз нього буде: попа не вийде, а паламар вийде добрий. Щось
вийде, а що - буде видно колись. Побачимо, який вiн буде в письмi.
* * *
Нудна була наука в тодiшнiх школах, нудна i тяжка, учили з-пiд рiзок,
по церковних книжках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий
Шевченко брався i до цi © науки охоче. Вiн одчував iнстинктом, що за цi ю
дякiвською безтолковою школою десь далi хова ться справжня наука - ясна,
радiсна... i цей чарiвний свiт, мов магнетом, тягнув до себе крiзь убогi
грати дякiвсько© школи. Цiкавiша для учнiв ставала наука, коли пiсля
часословця i псалтиря в школi починали учити "скоропису" - писанню. "У
сусiда хата бiла", - напише дяк на таблицi, - переписуй! Було чисте свято.
Для школяра Шевченка пiсля довго© i нудно© церковщини це була справжня
утiха. Папiр був тодi дорогий, а крiпаки бiднi, отже, грамотiям залишались
для науки стiни, ворота, дверi для шкiльного писання.
Одного разу, прибираючи дякову "свiтлицю", Тарас набачив у дяка грубий
зшиток синього паперу. Ще ранiш хлопець помiтив, як дяк щось у нього
вписував. Школяр почав розглядати написанi рукою дяка псалми, щедрiвки,
пiснi, вiршi... Сидiв над ними хлопець, мов прикипiв, поки почув, як
грюкав дверима дяк. З нього школяру здаля одкривалась та мниця, як
творяться на свiтi книжки. До жаги забажалось школяревi зробити самому
таку книжечку, обмалювати вiзерунками i вписувать в не© тi пiснi та вiршi,
що йому припали до вподоби. Це був перший прихований потяг до словесно©
творчостi, що в першiй сво©й стадi© замiня ться копiюванням i вибором
чужих творiв... Потяг непереможний, жагучий... Хлопцевi мрiялась, навiть
снилась мальована, позолочена книжка, у яку вiн по сво©й вподобi уписував
вiршi. Коли ж мрiю захотiв реалiзувати, довелось дечим поступитися. Ось
чим. Справдi, де того взяти золоченого паперу? Була б добра книжечка i з
абиякого, та й того де вiзьмеш? Прохав дома - не дають, мати захворiла,
лежить, кажуть, зажди, коли намолотимо хлiба, то повеземо до Буслав'я,
продамо. Дожидай, коли то буде, а тут - нетерплячка жити не да . Аж
помарнiв. Ходить з потуманеними очима, i одна в нього думка - де б узяти
тих кiлька копiйок, хоч на один аркуш... Згорнкв би його вшiстнадцятеро, i
була б хоч невелика, а все ж книжечка. I раптом йому пригадались в суднику
за мискою дяковi мiдяки. Аж жарко стало. "Красти?! Нiколи в свiтi! Що це
я?" А йому нiби хто нашiптував: ну то що, як красти, - зате буде книжечка,
бо iнакше де ж дiстанеш? "Нi, нi, я не хочу!" - крутив головою i махав
руками хлопець. Але якась груба сила вхопила хлопця i, як руками, турляла
на крадiжку, i не було сили в малого змагатися.
I ноги тремтiли, i серце билося, як не вискочило, як лiз малий Шевченко
до дяка у вiкно, як той пiшов до вечернi. Лице горiло од сорому. Нiби хто
кресав його по щоках, по плечах, по руках. "Злодiй! Злодiй! - докоряв вiн
себе. - Ось зараз упiймають, поведуть до розправи". I все навкруги,
здавалось, гукало: "Злодiй! Злодiй! Схаменися, що це ти робиш!" Проте
невблаганна, деспотична сила одчинила смiливо вiкно i швидко й рiшуче
пхала його в хату. "Дарма! Хай i злодiй, а книжечка буде-таки!" Мов у снi
все те дiялось... Добре опам'ятався тiльки тодi, як, щасливий i радiсний,
сидiв з маленькою книжечкою в бур'янi, виспiвуючи i вписуючи в не© слова
колядки:
Шедше трi царi
Ко Христу со дари, -
Iрод ©х пригласi,
Куда iдуть iспросi...
Про свою крадiжку навiть забув... Одмучився, - за що!
Згадав вiн про не© через довгi роки, пробуваючи в неволi. Згадав i
зворушливо каявся перед всiм свiтом, смутним жартом запевняючи, що це все
життя кара його лихо за того п'ятака, що вкрав вiн на мережану книжечку у
дяка...
* * *
Скоро мова мовиться, та не скоро дiло робиться. Який не був радiсний
свiт хлопцевi, як не тiкав вiн од тих злиднiв, що завжди сидiли в рiднiй
хатi, як вiн не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми,
одначе дедалi i йому часом тьмарився свiт.
Перше горе, що отру©ло хлопцеве серце, - злиднi та праця матiр поклали
в домовину. Хлопця взяли од школи дивитись за меншими в хатi. Батько
женився вдруге, взявши вдову теж iз дiтьми. В хатi почалися сварки, бiйки,
докори, плач - пекло, що завжди бува в хатi, де повно зведенят. Мачуха
пильну сво©х, батько часом оступиться за сво©х - сварка готова. Так-сяк
жилось, поки живий був батько. Але ось застудився вiн у дорозi, помер
слiдом за матiр'ю - сиротам не стало життя в сво©й хатi. Найбiльше
перепадало Тарасовi, як найстаршому, до того упертому, правдивому i
гарячому перепадало найбiльше. У хатi якось трапилась крадiжка - в
перехожого москаля вкрадено 45 копiйок грошей. Мачуха напалася на Тараса.
Сама вона не могла справитися з хлопцем - попрохала одного з дiверiв.
Довiдавшись про це, Тарас утiк з дому. Днiв зо три ховався вiн, ночуючи по
тих же густих бур'янах пiд зорями, читав вiршi в сво©й книжечцi, малював у
нiй квiти й дерева, поки його одного разу не накрили там мачуха з дядьком.
Пригрiвало вранiшн сонце, обiщаючи рiвний, гарячий травневий день.
Майдани пахли розпареними бур'янами, городи буяли зеленою городиною, як
море! На городi пiдгортала картоплю з небогою тiтка. Раптом ясний ранок
пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент.
- Тiтко, що воно за крик? - турботно прислухалась Оксана, кинувши
сапувати.
Тiтка-молодиця сперлася на сапу, слуха .
- Комусь дають порки!
- Чу те? - обiзвалась за тином на улицi сусiдка. - Це знову катують
того безталанного Тараса. Впiймали сонного.
- Хто? За що? - захвилювалась Оксана.
- Та все ж за тi грошi, що вкрадено було у москаля. Уже йому i грошi тi
вернули - продала мачуха хустку покiйницi Катерини, i москаля того нема ,
а вона, вiдьма, i досi мучить того нещасного хлопця. Сама вже не подужа,
так вона гукнула свого дiвера Павла. Там, кажуть, катюга, що його й свiт
такого не бачив. То катував сво©х дiтей, а тепер за братових сирiт узявся.
Впiймали хлопця, втягли в сiни та й чинять той глум. Та ще, може, й не вiн
брав.
- Брехня, - гаряче обiзвалась Оксана. - Казали ж, що то не вiн грошi тi
вкрав. Дiти бачили на улицi у мачушиного Степана.
- Якби то мати або батько, то, може б, знайшли правду, а то сирота. Хоч
i не вiн, то кажуть - вiн!..
Лемент то затихав, то лунав дужче. Долiтали якiсь нерозбiрливi слова.
Всi одразу почули, вiрнiше, вгадали крик: "Рятуйте, вони мене
закатують!" Крик гострий, вимоглизий. Раптом у Оксани лице стало як пiон,
очi заiскрились. Крикнула:
- Тiтко, бiжiть оборонiть.
Молодицi перезирнулись:
- Ай справдi! Як сирота, то вже його i замучити можна? Ходiмо, Химо!
Незабаром на увесь куток задзвенiло два дружнi голоси, сиплючи словами,
як камiнням:
- Хто ви йому такi, що взялися мордувати хлопця, - батьки чи суддi?
Радi, що нiкому заступитись за сироту, то таке - хоч i калiч дитину? На
громадi треба сказати про це.
Лемент у сiнях сирiтсько© хати замовк, i на улицю вискочив хлопець -
Тарас Шевченко: лице в патьоках i в болотi, червоне як жар, гнiвне, залитi
сльозами очi мигтять блискавицями, чуб скуйовджений. Кричить, без мiри
обурений, ридаючи, давлячись сльозами, охриплим голосом:
- Це такий дядько? Це - рiдний? Спалить такого дядька, щоб з душею
згорiв!
З сiней загомонiв щось наставничий, богобоязний голос, у вiдповiдь на
який ще гострiше залунав Тарасiв голос:
- I спалю! Хату й клуню - все спалю! А за що, по якому праву ви
мордували мене?.. Не дядько ви менi, а кат!.. Не лякайте, не боюся...
Одiйшов, сiв, схлипуючи, на колодцi, що лежала пiд лiсою в бур'янi.
Сонце мовчки почало грiти його, розправляти нахмуренi брови, сльози в
очах сушити... Ласкаво, без слiв.
Гнiв минав, на велике чоло спливала глибока задума...
I пiсля цього Тарас кинув рiдну хату. За ним розбiглися, як рудi
мишенята, його меншi брати i сестри, всi - хто куди, у найми.
Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана калiка-школа,
яка мала над ним якусь магiчну силу, отож узяв вiн свiй каламар, та липову
таблицю, та крейду, - пiшов до школи прохатися разом i за школяра, i за
дiда-сторожа, який мав слугувати i школярам, i ©х учителевi-дяковi.
Дяка-запорожця вже в школi не було, прислано з города другого,
Бугорського, молодого, бiльш ученого, але лютого, гiрше звiра, i п'яницю
такого, якого, казали, свiт не бачив. Вiн був одинокий, i служника йому
треба було дуже, тому на Шевченкове прохання вiн погодився охоче. Далi
казка ста ще сумнiша. Почалося не життя Тарасовi, а мука. Завжди
голодний, у немитiй сорочцi, в дранiй довгiй батьковiй свитi, що одна
залишилась йому пiсля батька в спадщину. Казали, що, вмираючи, батько
казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо - тому спадщина
йому не допоможе... Босий i простоволосий зимою i лiтом... Дяк не дуже
пiклувався за свого учня-наймита, та й сам вiн, правду кажучи, жив мало
чим краще од свого наймита... Тiльки й того, що нап' ться за свiй дохiд, а
проспиться, не то похмелитися - пообiдать нема чого. Тодi вiн ганяв свого
учня попiдвiконню з мiшком жебрачити, часом i сам iз ним ходив, виспiвуючи
попiдвiконню божественнi вiршi... А то посилав красти огiрки в городах,
яблука в садах, а то й курку десь у глухому кутку, А за невдачу серце
зривав завжди на наймитi. Дня того не було, щоб не давав чубровки або
ляща. Терпiв усе хлопець, зцiплюючи зуби: "Дарма, вiн учитель, я школяр -
так давно повелося i тепер ведеться... А все ж таки я в школi..." По селу
пройшла про хлопця недобра слава: "ледащо"... Здушить у собi сльози -
"нехай... А школи я не кину. Хоч дякову якусь книжку почитаю, хоч послухаю
п'яних дякiв розмову, що мiж п'яним базiканням часом почу ш i щось цiкаве
од них. Нi, буду терпiти, поки терпиться..." Таке було життя Тарасове. Так
усi й казали: "собаче"...
Тiльки що ж то, бувало, ся , як золото, у цього жебрака-хлопця, як
iнодi загада ться вiн, коли в темному кутку без свiтла? Може, як той
казковий дурник, вiн вийма погратися i розгорта з ганчiрочки чарiвний
золотий з дiамантами перстень? Нi, то так сяють замрiянi очi у хлопця
пiсля того, як часом зустрiнеться у селi з тi ю кучерявою Оксанкою, що
колись приходила до нього гуляти в бур'яни. Оксана росла дiвчина кароока,
вi©ста, струнка, як очеретина. То весела, смiхотлива, а то осмутнi ... То,
було, пiдростаючи, почала його соромитись, одвертатися, зустрiчаючись, а
тепер знову дивиться смутними й пильними очима. Часом обiзветься словом:
"А ти, Тарасе, все учишся в школi?" - "Учуся, бодай я вже так не дiждав
учитись! Учусь i буду вчитись". - "Учись, кажуть, з тебе будуть люди".
Гляне на босi ноги у виразках, зiтхне:
"Коли вже тобi твiй дяк чоботи поши , бодай уже йому те да се!" Пригрi
тими карими очима, ося осмiшкою, пiде. I сирота Шевченко кiлька днiв
носить у чорнiй сорочцi пiд нестриженим бiлим чубом - нестриженим i
нечесаним - два блискучих дiаманти. Отож вони так i сяють у темному кутку.
* * *
Була панська неволя, проте не тiльки те й робили люди, що плакали та
журились. Було чути i пiснi, i жарт, i веселий гомiн - людей сила-силенна,
не вмирати ж усiм. А як почнуть говорити про панiв, про бунти, або хто
старiший почне згадувать про Гонту та Залiзняка та про гайдамакiв, зразу
одчува ться, що тут у панських ланцюгах закована сила, величезна, могутня,
що ©© не задушиш, що хай трохи напнеться, то й ланцюги тi розiрве, i
панство те розвi , рознесе, як порох. Не журиться, не плакати ©м треба, а
тiльки зрозумiти й потягнути в один гуж. Панiв тих жменя, а того люду, як
моря. Як встане, як вигне спину... Та що й казать... Тiльки поки
що-цить... А там часом топили свою неволю хто в тяжкiй працi, хто в
горiлцi.
Посеред села на горi майдан, на майданi дерев'яна церковця, обнесена
зелено-мальованим штахетом. Мимо церкви - великий курний шлях, з другого
боку шляху "пустиня", поросла бур'янами, на краю бур'янiв необгороджена
хата. Полупана, хтозна-коли мазана, вiкна побитi, коло вiкон напiвзасохла,
калiкувата, одним одна вишня, шляховим припала пилом. Над похиленими
дверима дерев'яна напiвзмита дощами й негодами табличка: "Керелiвська
церковна школа". Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день
гуде на все село гульбищем: спiви, гуслi, танки, аж земля од них стогне i
бряжчать вiкна. Люди тiльки посмiхаються в селi та кивають бровою на
школу: дяки п'янствують...
Одразу дверi на улицю одчинилися, i з сiней вийшов бiлоголовий хлопець
- лице засмажене, темне, як мусянжеве, а очi голубi та яснi, мов аж
смiються... Мов шматочки ранiшнього неба. Хлопець без шапки i босий. Пiд
пахвою зелена гранена сулiя, на долонi - мiднi грошi, якi вiн уважно
рахував другою рукою. Полiчивши грошi, хлопець калошi закачав i вистрибом
подався з гори в яр, де попiд вербами була вбита стежка, що вела на другу
гору. На тiй горi ще здалека було видно корчму з веселими, як у п'яно©
жiнки оч (i, вiкнами)* (*В автографi помилково - "як у п'яно© жiнки,
очима").
Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одiта в святкове серед будня,
намiрила хлопцевi горiлки, i почала розпитувати, нащо горiлка. Хоче дяк iк
менинам настояти на полинi. П'ятнадцятого менини.
- Хто буде на менинах?
Хлопець почав розповiдати, хто, на його думку, буде в дяка в гостях.
-Коли вже тобi твiй дяк чоботи поши ? - промовила шинкарка, глянувши на
босi, збитi ноги у хлопця.
Той усмiхнувся:
- Тодi, тьотю, як у спасiвку соловейко заспiва . Далi розповiда :
- Збираюсь я на тi чоботи, як убогий на кисiль. Халяви маю од старих
чобiт, переда дядько Микита Маломуж подарував, як я читав псалтиря, на
останн збираю грошi, що перепада менi за те, що читаю псалтир над
мертвими.
- А багато перепада ?
- Де там - десята копiйка, а останн забира дяк, бо це його дохiд...
- Гiрке, Тарасе, тво панування, краще б до людей iшов у найми.
Хлопець зiтхнув, хотiв щось сказати, далi махнув тiльки рукою i пiшов.
Вийшовши з шинку, став, загадався: чи зайти, чи нi? Може, краще до когось
другого? Блиснули привiтнi очi. "Зайду!" I повернув од шинку туди, де
стояла нова хата з гарним садком.
- А-а! Тарасе Григоровичу! - обiзвався до нього ще молодий господар
хати. - Ну, що будеш казати, пане пiддячий?
Озираючи всi кутки кiмнати, хлопець в той час казав:
- Прохав пан дяк, щоб або продали, або так дали сала та огiркiв.
- За грошi чи в борг?
- В борг!
- То скажи ж сво му дяковi, нехай спершу сплатить за ковбасу, що брав
на тому тижнi.
Тарас осмiхнувся: видно, вiн сам не йняв вiри, щоб йому дали в набiр.
Тим часом в хату вбiгла, цiкавими карими очима озираючись, Оксана,
смуглява, весела.
- Ач - то не докличешся в хату, а то побачила, що жених у хатi, то де й
узялася, - не то пожартував, не то поглузував батько.
- Який жених? На чорта вiн менi, - сердито одказала дiвчина, - аби що
вигадать.
- А чим не жених? Подивилась би на нього, - дядько одступив, нiби
милуючись на хлопця.
Вигляд справдi був у Тараса не женихiвський: нестрижена бiла кучма,
чорна сорочка, латанi бiлi штани. А замiсть чобiт - болото на ногах по
самi закачанi колiна.
А ноги... Зразу не розбереш, що в болотi, нiби в чоботях.
- Зна ш, Тарасе, що я тобi пораджу. Слiпий лiрник iз Смiли (?) шука
поводиря: якраз робота по тобi. Хоч не в'©жно, так улiжно. Та й псалми
спiвати ти майстер.
Шевченко одчув образу, почервонiв, опустив очi.
- Це ви, тату, дурне вигаду те, - оступилась Оксана, - що це вiн - нi
до чого бiльш не здатний, що ви його в старцi посила те?
Батько сердито зиркнув на Оксану:
- Я знаю, що кажу! Отож мовчи краще. - I, звертаючись знов до Тараса,
спитав:
- Чи правду кажуть, що ви з сво©м паном дяком у Мини кури покрали?
- Хто вам казав?! - раптом загорiвшись, промовив Тарас.
- Люди казали, - невиразно проказав дядько. Оксана глянула злякано й
суворо на хлопця, теж почервонiла i, взявши щось у запiчку, вийшла.
Господар бiльше не обзивався до Тараса. Тарас трохи постояв, нiяково
попрощавшись, пiшов iз хати.
- Так i скажи сво му дяковi! - услiд почув вiн глузливий голос.
Казали, люди з нього будуть. Якi люди? Як зародився ледащом, так i
помре ним. Ще стало гiрше на душi в Тараса. То хоч думка була радiсна про
Оксану, а тепер i Оксана на нього.
- I чого мене понесло сюди, дурний! - Вертався яром помалу, задуманий.
- Що ж - вона менi не пара.
Сiв пiд вербою, як не плаче. Аж чу , щось недалеко тихо спiва .
Озирнувся, на тому боцi потiчка коло криницi стоять чи©сь вiдра. А далi
зоглядiв - щось у червонiй плахтi iз жовтою на головi стрiчкою. Сто©ть,
зiпершись спиною на стовбур, мабуть, вичiкуючи, поки пiсля дощу вода в
криницi вщолоча ... Дiвчина спiвала стиха та виразно про того
сироту-наймита, що не ма в свiтi роду.
У Тараса були пiснi, як у кого коханки: завжди не одна, то друга
бринить у грудях. Почу де-небудь, зразу запам'ята всю од краю до краю,
носиться з нею, виспiву - чи гуля , чи робить що, поки iнша пiсня не
закри цi ©. Пiсня про сироту, що поневiря ться в людях, зразу сп'янила
Тараса. Сам сирота, що зазнав уже людського глуму й потурання, вiн так i
прикипiв до мiсця, дослухаючись до кожного слова цi © пiснi. Щось у грудях
почало битись, у горлi здавило. Зцiпив Шевченко зуби, щоб не заплакати, та
де вже там йому, малому, змагатися з тi ю могучою i чарiвною силою!
Народна творча стихiя вхопила, як обценьками, маленьке покривджене серце,
завертiла ним, як вiтер билиною...
Вислухав i запам'ятав усю пiсню до словечка. I вже нi про що iнше не
думаючи, наспiвуючи, спотикаючись й ковтаючи сльози, поспiшав вiн додому,
щоб швидше списати пiсню в свою маленьку книжечку.
Уночi була гроза, а ранок видався ясний на диво. Небо чисте,
лагiдне-лагiдне, що, дивлячись на нього, мимохiть осмiхнешся. Сонце
веселе, тепле, бадьоре. На бур'янах ряснiли блискучими дiамантами краплi
нiчного дощу, свiтились, як iз золота кованi, листочки глухо© кропиви,
круто пахли високi буйнi ромашки, i дух його мiшався з вранiшнiм димом, що
викочувався клубками iз бовдура в сусiднiй хатi.
Рипнули вулишнi в школi дверi, i на порiг iзнову вийшов хлопець.
Озирнувшись навкруги, чи нiхто не дивиться, вiн швиденько шуснув
протоптаною стежкою в бур'яни. Стежка була покручена, проте хлопець iшов
повною ходою, пригинаючись i струшуючи собi на шию й голову запашну, уже
нагрiту росу. В гущавинi лежало кiлька потрухлих колодок. Колись ©х
вивезли сюди на огорожi та так, мабуть, i забули. Хлопець пiдмостив трави,
сiв на колодцi i почав розгортати свiй зшиточок. В зшитку, розмережанi й
розфарбованi вiзерунками, були списанi пiснi, щедрiвки, псалми, що ©х
бачив вiн у синьому зшитковi у свого учителя й хазя©на - дяка.
Нова пiсня, що почув вiн у яру од дiвчини, незабаром була вже написана
i обмальована. Тепер непереможно хотiлось йому спiвати цi © пiснi. Тут,
наодинцi, щоб нiхто не бачив його i не чув, стиха, щоб, крiм його самого,
не було чути, вiн завiв виспiваним, гнучким бархатовим дискантом:
Сирота втомився,
На тин похилився, -
Люди кажуть ще й говорять:
Сирота напився...
Кивав головою, пiсля того шепотiв, кусаючи губи;
"Так, так... вiн упився... а спитайте його, чи ©в вiн що-небудь, чи
пив... Спитайте..."
Не витримав - сльози бризнули з очей. Витираючи рукавом, крiзь плач
шепоче:
- Бодай ви довiку пили стiльки, скiльки вiн пив у той день, коли в
нього не було й рiски в ротi. - Витер сльози, видавив iз носа. Чмихнув...
Перегорнув сторiнку. I знову завожений, заплаканий, вже забувши, на повний
голос:
Сирота леда-а-що,
Не хоче роби-ить:
Ой, оддамо вражого сина
В москалi служи-и-и...
Не закiнчивши, хлопець заридав - зарiв, не стримуючись, на увесь голос.
Приказував:
- Так його, так... де ж сиротi дiтись, куди прихилитись, - в москалi
його! Шкода, що не можна сонця заступити, щоб не свiтило сиротi, щоб слiз
йому не сушило.... Ой люди, люди... Бодай вас...
Кiнчав пiснi i знову починав. I не було тому краю. Голос линув у яр i
знову на гору i лунав по всьому селу.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- I що це воно спiва так гарно та жалiсно? - гомонiли жiнки одна до
друго©, пiдсипаючи картоплю на городах. - Дiвчина чи хлопець?
- Еге! Я давно вже слухаю, виводить, аж за душу бере... - голосно
обiзвалась до першо© друга через три грядки.
- Це покiйного Григора Шевченка хлопець, що в дяка.
- Которий? Отой головатий Тарас?
Десь через увесь город гукнула ще одна жiнка:
- А ви ж думали хто? Отож забереться в бур'яни та й виспiву . А вже й
не маленький.
- Це той, що в школi живе в дяка? Що так ото чита псалтиря, як щебече
пташка?
- Вiн же, вiн. Хпопець, може, й не дурний, та з дяком злигався. Чого
там навчиться? Навчиться горiлку пити.
- Та людям очi драти.
Жiнки перегукувались через город, i гомiн розходився на пiвсела. Вийшли
люди з хат. Вийшла й Оксана.
А з гори, з бур'янiв, линув той же голос, все бiльше доймаючи, бiльше
жалю надаючи, нiби намагаючись мури якiсь розбить. Виспiву iншу пiсню, що
чув од баламута-дяка:
Та вирiс я в наймах, в неволi,
Та не було долi нiколи, та гей!..
Шелеснули бур'яни, кашлянуло. Шевченко механiчно сунув у кишеню
книжечку. Повернув голову. Хто? Оксана! Винувата, задихана. Хлопцевi
соромно за сльози, за спiви - насупився, не витираючи довiрливо слiз.
- Ти розсердився вже, Тарасе? Я, дурна, змолола щось, а потiм самiй
стало сором. Як пiшов, то менi так стало жаль, що нащо те я казала. А як
почула, що ти спiва ш, то ще стало жальчiше. Аж сюди оце прибiгла.
Шевченко мовчав, не витираючи слiз.
- А я й не знала, що ти такий тонкослiзий. Я думала, як гайдамака, то
вiн i не плаче.
- Я не гайдамака, - тихо одповiв хлопець.
- А хто ж?
- Старець! Пiду в старцi, - сердито одказав Шевченко, торкаючи дрантя
на собi.
- Вигадай!
А в Шевченка вже в очах стояв мрiйний блиск.
- А що ж? Навчуся грати на кобзi та й буду ходить по селах, як
Перебендя. Оксана дедалi все бiльше дивувалась.
- Та хiба ж ти калiка? Перебендя слiпий, тому й ходить, а ти ж видющий.
Це ти дуриш усе. Чудний ти часом бува ш, Тарасе.
Та Шевченко вже захопився цi ю думкою й iмпровiзував:
- А очi менi люди виб'ють, то й буду слiпий. Скажуть-нехай сиротi сонце
не... - Шевченко не доказав, захлипав.
Гаряче, як голубка крильцями, Оксана схопила руками за шию хлопця, вже
готуючись сама заплакати.
- Тарасику! Нащо ж ти так кажеш? Це ти вигаду ш? Я не дам! Скажи! Ну,
скажи, що ти вигаду ш, а то заплачу!
Тарас випручав iз обiймiв непокiрну нестрижену голову.
- Виб'ють очi, щоб сиротi сонце не свiтило. Всi одцураються од мене,
покинуть... Кому потрiбний слiпий неборак...
Дiвчина закусила губу, в очах зразу повно стало слiз. Не втерпiла -
заридала:
- Все одно я тебе не покину - буду за руку тебе, бiдного, водити...
Обо плакали в бур'янi: поет i його доля.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
- Тарасе!
- Тарасе, чортiв сину!
З хати вийшов дяк, простоволосий, червоний, в однiй розiрванiй сорочцi,
i давненько гукав у бур'яни.
- Кому я кричу? Тарасе! - раптом на всю гортань гарконув дяк.