Васильченко С.. Широкий шлях

Незабаром з бур'янiв виходив насуплений, нахмурений, сердитий Тарас,
одводячи вбiк червонi заплаканi очi. Зда ться, одразу закував себе в
сталь: мiцний, упертий.
- Чого? - сердито спитав вiн.
- Що, тобi нема чого робити, що ти виспiву ш по бур'янах? Я тобi ще
вчора казав, щоб однiс мо© чоботи до шевця. Ти однiс? Я тобi казав, щоб ти
сходив до Коваленка. Ти ходив? Зажди! Куди ти? Туди пiсля пiдеш, а зараз
бiжи до дяка в Лисянку.
- Чого? - блимнув знов очима поет.
- Будеш прохати на iменини i вiзьмеш цимбали.
- Як дасть. Той раз так струни порвали.
- Дасть, я прохав у нього. Та швидше! Щоб одна нога менi тут, а друга -
там! Чу ш? Пiов Шевченко, похиливсь.
В тому кутку Укра©ни, де село Кирилiвка, завжди було багато мiж людьми
малярiв. Мабуть, теж через те, що край такий, хоч малюй: в садах та в
зорях. Дiти завжди люблять малювати чим попало i на чому попало, а по тих
селах надто: скрiзь по селу ворота вимальованi крейдою, а бiлi стiни-
углиною. Малював, бувши малим, i Шевченко: хати, церкви, дерева.
Проте справжня жага до малювання прокинулась у його тiльки тепер, коли
вже вiн був чималим i служив у дяка.
Було так. Кирилiвський дяк послав хлопця в Лисянку (до дяка-маляра)
позичити цимбали i прохати на iменини. Той цимбалiв не дав i на iменини
при©хати не обiцяв. Шевченко застав лисянського дяка-маляра за роботою:
вiн сидiв у повiтцi, i на дошцi починав малювати якогось святого. Шевченко
не йшов додому, став дивитись. I коли на мертвiй дошцi з-пiд пензля маляра
виглянули людськi очi, мов iз туману, почало виявлятись живе обличчя, в
хлопця аж мурашки пiшли поза спиною: маляр видався йому за чарiвника. Вiн
вперше одчув iдею творчостi. Зразок ©©, звичайно, не блискучий, але для
цього йому не треба було бачити працю Рафаеля, в цьому розумiннi Рафаелева
мадонна мало чим бiльше вплинула б на молодого хлопця, нiж дякова Варвара.
Головне в цьому - першина, новина враження, що його сили вже не буде
вдруге навiть тодi, коли вiн, вирiсши, матиме змогу бачити роботу
першорядних на весь свiт майстрiв. Головне - загальнi принципи, а вони
однi i в кирилiвського дяка, i в iталiйського генiя.
Огонь пiшов по жилах у хлопця, i вiн ясно одчув у собi, нiби од сну
пробудившись, одчув творця, художника. Аж руки заворушились. Здалося йому,
оддав би все на свiтi, не хотiв би нi слави, нi багатства, аби тiльки
навчитись так творити. Хоч був би босий, голий. Тута ж вiн i почав прохати
дяка, щоб прийняв його за учня. Дяк одiгнав свиню, що нюхала вже картину,
глянув на дiтей, що дряпались на морiжку i верещали, i промовив охоче:
- А чому й нi! Менi вже давно треба учня.
- Коли ж можна прийти? - загорiвся хлопець.
- На мене, то хоч i завтра! Батько чи мати в тебе?
- Нi, я сирота.
- Тим краще - сам собi хазя©н. - Давши пару голубенят, що ©х прохав в
нього кирилiвський дяк, маляр, проводжаючи хлопця аж за ворота, наказував:
- Гляди ж, Тарасе (вже довiдався, як i звать), я ж уже не буду когось
шукати - на тебе буду дожидати...

* * *

Бугорський не дуже запечалився, почувши, що не буде цимбал на iменинах:
"Удавиться нехай вiн ними, а ми обiйдемось i без цимбал". Зразу зеленястий
злий огник в його жаб'ячих очах погас, i вони залиснiлись нещирою ласкою i
одвертим цинiзмом.
- От що, Тарасе. А чим ми будемо шанувати гостей? Треба добувати десь
гуску. Тараса нiби хто опiк приском:
- Що? Знову красти? Нi, годi! Менi вже й так за тi кури скоро люди очi
повибивають. Iдiть самi та й крадiть.
- Тарасе! З ким це ти так? - в очах знову зеленими огниками зажеврiла
у©длива, постiйна злiсть. - Давно я тебе учив?
- А що ж, - не змовчував хлопець, - хто жере кур, а кого дражнять
злодi м. Я робив те, що менi велять, а справжнiй злодiй - то це пан дяк.
- Ах ти ж бiсова пара, так ти такий! Ти береш такi норови! - Дяк метнув
полами, метнувся за хлопцем. Почали бiгати кругом стола, нiби граючись.
Меткий був дяк, хоч i в халамидi, та учень був меткiший: зразу грюкнув
кулаком у вiкно i вилетiв, як кiт, надвiр.
- Отож iди та й не вертайся. Не хочеш слухати, на чорта ти менi? Дума ш
- дурно буду вчити? К лихiй годинi! - Дяк: - Розумний ти вже дуже став.
- На батька бiсового i ви менi з таким ученням: ще колись коней пошлете
красти, - одказав Тарас.
Такi сцени останнi часи одбувались часто мiж учителем i його
учнем-джурою. Проте кiнчалося все мирно. Тарас вийде на майдан, стане,
подума : "Куди ж iти? До мачухи у те пекло? Чи до дядька на глум i докори?
Нi, краще в шум головою". Важко зiтхне, верта ться до школи. Дяковi теж не
було вигоди сваритись - мовчав. Так i тепер.
Пересидiв до ночi в бур'янi, далi прийшов до школи i полiз спати на
горище. В школi боявся. Так, було, бити Тарас уже не да ться, та дяк,
бувало, прийде та сонного.
Лежачи на горищi, надумав: "Щоб вiн менi коли пошив тi чоботи, того
менi, мабуть, уже не дожидать, краще, мабуть, буде - вiзьму свiй товар та
й пiду до маляра". Зiтхнув i заплющив очi. Одразу йому i сон:
"Нi, не пiду я за кобзаря, пiду за маляра", - Оксанин десь голос. Стало
тепло так у грудях, любо. Сонце десь свiтить, потiчок дзюрчить, зозуля...
Нi, таки хороше, ой, яке хороше життя! Гуп! гуп! гуп!
Почало щось гупати, аж хата двигтiла. Тарас довго не прокидався, таки
розбудило. Пiдвiв голову, дослуха ться. "Рано почали!" - глянув у щiлку,
надворi день: "Чи, може, це я так заспав? А може, це дрова в сiнях дяк
руба ". З-пiд стрiхи вилiз надвiр, пiдходить до вiкна. Аж там: гульня аж
курить. В хатi дим од люльок, як хмара. На столi пляшки, чарки, миски.
Гостi в диму метушаться, як тiнi, не можна впiзнати. Гам, спiви, гопак.
Спершу, зда ться, садять ногами без музикiв, далi чутке ухо Тарасове
вловило тихий шум струн: кобза. "Це ж вiн замiсть цимбал гукнув старого
Кирила".
Що ж то за гостi в нього - додивля ться. Дяк iз Тарасiвни, дяк
моринський, титар. На ослонi Кирило - нiс червоний - вже пiд чаркою.
Бугорський вже готовий: в однiй жилетцi вибива ями на долiвцi. Вимазався,
як манiя. Крiзь дим видно - в печi горить огонь. Коло печi пора ться
сусiдка - ота кривонога Хима. Лице червоне, аж блищить од огню i од чарки,
очi смiються - теж вихилила не одну повну. На рогачi в не© сковорода, на
сковородi шкварчить порося. "Де ж це вiн узяв його? Може, хто принiс? -
дума Тарас, ковтаючи слину. - Або щось продав?"
- А, ось де вiн! - гукнув хтось у хатi, помiтивши Тараса. Кобза
умовкла. Затих i гопак. Видимо, була про нього недавно в хатi розмова.
- Ось хто заспiва нам "Чумака"!
Обiзвався iменинник милостиво:
- Iди, ледащо, чарку вип' ш.
Тарас нахмурив брови:
- Не треба менi вашо© чарки, подайте менi, он на покутi, мiй кашкет. -
Бугорський одразу озвiрiв, нiби аж прохмелився, вхопив Тарасового кашкета,
швиргонув Тарасовi в лице.
- Дума ш, будемо прохати? На, та лети к чортовiй матерi.
Тарас на льоту вхопив кашкета i зник, як у воду. В хатi знову розмовля
дяк:
- Уперта, бiсова кров, як тур. Уже ж я його i учив добре - не помага .
Зародилось таке. А коли б мене слухав - були б люди. Ну, я ще буду з ним
говорити... Ану, Кирику, чого замовк? - Очi налились кров'ю, взялись
склом, зцiпив зуби, почав пiдборами, одгинаючись, вибивати в долiвцi ями.
Стовпом стала курява.

Од села до села
Танцi та музики -
Кури, яйця продала,
Маю черевики...

Ходив до дядька радитись: "Ну, що ж, про мене, хоч i в малярi! -
запиха ться. - Коли нагодився на обiд - сiдай до гурту".
Надвечiр Тарас знову навiдався до школи. Надумав твердо: "Заберу
халявки i завтра зранку в Лисянку". В школi гуло, як i ранiш. Ще чути було
якiсь жiночi вискливi спiви. "Та й угаву на них нема ". Зазирнув У вiкно:
вештаються якiсь п'янi молодицi. "Ну, тепер i в хату краще не заходить.
Пiти спати? Нi, посиджу коло школи, може, буде йти проти череди". Сiв на
призьбi... Увечерi школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в
бур'янах. Сама облупана, немазана, вiкна побитi... Призьбу порили свинi -
пiдрили дiрку в кутку пiд iкони.
Коло вiкна мiзерна вишенька, обтрiпана, чередою оббита, як деркач.
Кругом школи нiмо снують кажани. Щовечора [череда] коло школи збива хмари
куряви. I вишенька, i бур'яни, i вся школа... Пiзно полохливi люди бояться
мимо не© проходити; дiвчата - бiжать.
Хтось iшов мимо, глянув, обзива ться.
- Суму ш, Тарасе, як сич! Не приймають дяки до гурту.
А Тарасовi чогось зовсiм не смутно. Така ясна зiйшла вечорова зоря над
Ткаченковими тополями, що аж зашарiлися тихим свiтом лупанi стiни в школi
i зазолотiла трухла стрiха. Глянув, мимохiть спало на думку, заспiвав:

Ох зiйди, зiйди, зiронько та вечiрняя...

Потiм почав мрiяти; "Як прийде-скажу: ти моя зiронька". Може, ото й
вона: iде помалу, хвиська лозинкою.
- Оксано, це ти?
- А то ж хто.
- Проти череди?
- А то ж куди.
- Ось iди сюди, щось скажу.
Постояла трохи, подивилась навкруги, iде.
Iшла помалу, а задихалась, аж серце стука .
- Ну, що?
- Та йди ближче.
- I звiдцiль почую.
- Зна ш, я кидаю вже дяка, пiду в Лисянку.
- А чого? - затурбовано, - не помирили?
- Нi, не те: буду там учитися на маляра.
- О? Так уже годi на кобзаря - пiдеш на маляра? - осмiхнулась, цiкаво
блиснули в темрявi очi. Нiби зняла дiвчина з неба двi зорi та й гра ться
ними, як жаринами.
Тарас з гордощами:
- Рокiв за два буду маляр!
Ступнула раз ближче.
- А що вже, як маляр? - хвиська лозиною об дорогу.
- А як що? Що схотiв, те й намалював: схотiв - дерево, схотiв - хату, а
схотiв - козака. Зароблю грошей - поставлю хату з вiконницями. Вiконницi
розмалюю лiлеями або барвiнком, а на дверях... козака змалюю на стiнi. -
Тихiше: - Тебе змалюю та й приб'ю в хатi. Хочеш?
Дурно дiвчина здержувала радiсну осмiшку, розтягало губи, як руками.
- Таке ти й вигада ш! - А сама ступа ближче, нiби хоче у вiкно
заглянуть. Прихилила очi до битого вiкна:
- А як тут страшно! Як ти тут ночу ш? Я нiзащо б не ночувала - а ще
згадавши того странника, що тут помер. Як це було? - Оксана сiла поруч на
призьбi. Тарас якнайстрашнiше почав розповiдати про те, як того лiта
упрохався переночувати в школi якийсь мандрiвний ченчик i як на ранок
найшли його мертвим. Од страху дiвчина почала тулитись до хлопця плечем.
Тарас одразу змовк. В одного i в другого в грудях гуло, як у млинi. З хати
чути було гупання, п'янi вигуки, пiснi.

Нехай буде отакечки,
Сидiть, дiти, у запiчку,
А я пiду до дяка...

- Тарасе, бiдний ти - у тебе сорочка не бiла.
- Де там буде вона бiла - третiй тиждень як надiвана.
- Нема кому випрати, бiдний ти! - Почала легенько гладити сво ю рукою
руку Тарасову.
- А чи правда, що ти собi стелеш камiнь у голови? Тарасовi пригадались
мрi© про "зiрочку", хотiлось почати, i було соромно, i не знав як. Почав
хрипко, та мниче:
- Зна ш оту пiсню: "Ох зiйди, зiйди, зiронько моя вечiрняя"?
Нишком:
- Ну, то що?
- Зiронька - то це ти!
- Як же це?
- Зiходить, як ти виходиш проти череди.
Дiвчина i здивувалась, i засоромилась, i зрадiла:
- Таке, прирiвняв! Чим же я до не© подiбна?
- Така гарна.
Загорiлась:
- А от, кажуть, Ткаченкова Варя краща.
- Нема кращо© за тебе! - авторитетно i гаряче промовив Тарас.
- На всю Кирилiвку? - зрадiла Оксана.
- I на всю Кирилiвку, i на весь свiт!
Дух забило Оксанi в грудях, очi засяяли, насилу зiтхнула: важко,
гаряче.
- Коли так, то за це я тебе, Тарасе...
Не доказала. Обо здригнули i розсунулись. Обом стало жарко. Обо пекли
ракiв. Оксана ляскала хлудинкою об долiвку, Тарас видивлявся в землю, мов
у дзеркало.

... I-гу -
Загнув батько дугу,
А мати супоню... -

з виском вигукували п'янi молодицi.
Раптом Оксана скривилась - зверх одного рум'янця, нiжного i тихого,
наплинув густий, червоний сором.
- I як ©м не сором? А ще жiнки! - з огидою промовила вона i додала: -
Ти, Тарасе, не ходи туди...
Знову кинулась: чередники хльоскали батогами, пiдганяючи останнiх у
чередi корiв. Якось не помiтили, коли почала йти, iшла й пройшла перед
очима вся череда.
- Моя матiнко! Це ж менi буде! - Схопилась, кинулась, не прощаючись,
бiгти i знову спинилась.
- Ти коли дума ш у Лисянку?
- Скоро. Дiжду недiлi i пiду...
- Ну, то ще побачимось.
Огрiла очима, осяяла, побiгла, шумлячи спiдницею. Трохи згодом на все
село задзвенiла пiсня:

Ох, зiйди, зiйди, зiронько та й вечiрняя,
Ох, вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная.

Тарас сидiв i думав: "Ще й краще, що я сирота, що хочу - роблю, куди
хочу - iду. Хоч я сирота - сирота щасливий..."
Билося серце, i грала кров од передчуття чогось в життi радiсного,
могучого. Тремтiла в ньому могуча, чарiвна сила.
Хмари куряви, що були збитi чередою, помалу сiдали. Виявлялось небо i
зорi. Небо було темне, мов закурене димом, а зорi - гарячi, золотi, мов
жагучi юнацькi очi.
В дяка спiвали:

Копав, копав криниченьку
В зеленiм саду, -
Чи не вийде дiвчинонька
Рано по воду...

Хлопцевi мрi© зразу увiрвалися, йому чогось прийшло в голову: треба
переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом. Перед дверима загадався, щоб
дяк не побив при людях, далi смiливо: "Чого менi боятися - здачi дам!
Пiсля - пiду!" В хатi повно диму. На карнизi горiв каганець, як далека
зiрка. Коло порога на соломi спав п'яний кобзар. Коло його нiг - поводир
скулився, як цуценя. I гостi, i господар сидiли рядом на полу, спiвали.
- Ага! Прийшла-таки коза до воза! - промовив Бугорський, углядiвши
Тараса.
- Заспокойтесь, я зараз пiду! - одказав Шевченко, швидко витягаючи
з-пiд припiчка свою залiзом ковану скриньку. Раптом:
- Це хто ж у мо©й скриньцi одбив замка?
В хатi стихло. Тарас швиденько одчинив скриньку.
- Так i ! Це ви, пане дяче, взяли мiй товар?
Один з гостей, сiльський п'яничка Iона, тоненько зареготав:
- Пiшли тво©, Тарасе, халявки на закуску!
Тарас згадав порося: так, он де воно взялося! Обурення аж загуло в
грудях:
- Страму вам нема - оддайте мiй товар!
Дяк по-злодiйському осмiхався, оглядаючись на всi боки:
- Халявки тобi дано за те, що ти читав у Малодiда по мертвому, а що
тобi дають за те, то дохiд дякiвський, мiй! Второпав?
- Та ваше ж вам оддано: я ж копу грошей передав вам, а товар чоловiк
менi подарував, побачив, що я у вас другий рiк ходжу босий! Це так
по-божому? Це так вичитали в святих книгах? Чита те людям, щоб не крали, а
самi крадете.
Дяк вирвався з обiймiв свого приятеля, скочив з полу, заскреготав
зубами:
- Ану, мовчи, тобi кажу! ретик! Тебе спалити треба, ти безбожник!
Змiй!
- А ви - самi злодiй! Украли в мене...
Дяк кинувся на хлопця, як звiр, i, ще не добiгши, махнув, аж сам
спiткнувся, рукою, зачепивши Шевченка по щоцi.
Хлопець вирiвнявся, в очах блиснули гострi огники, зиркнув на пляшку,
на рубель, що лежав на припiчку.
- Ану ще?
- Що? Мало? На тобi ще! - Дяк замахнувся, щоб ударити знову, його за
руки вхопили гостi.
- Та й нащо це? Краще - миром. По чарцi випиймо та й уся рахуба.
Помирiться, поцiлуйтесь.
Дяк рвався з рук, хитав головою, махав руками:
- Пустiть!.. Сокрушу, акi... Який-небудь попихач... раб... Що вiн собi
дума , що вiн розумнiший за мене. Що вiн чуб угору зачiсу , що вiн свiй
драний капелюх перешив на панський лад, то дума - панич? Мразь! Попихач!
Раб лукавий i лiнивий! Мало я поров тебе рiзками... Пустiть мене, я йому
зараз, це© минути одсиплю сто... нi, двiстi...
Тарас як зцiпив кулаки, так i стояв нерухомо, як камiнь. Зда ться, щось
думав. Далi глибоко зiтхнув, вголос:
- Ну, пiдожди ти, чортiв дяче, ти мене будеш пам'ятати!
- Що, спалиш? Люди добрi, чу те: вiн хоче мене спалити! Це розбiйник!
Це гайдамака! Ви його не зна те... Вiн усе може. Вiн свого дядька хотiв
спалити. Бiдний чоловiк тепер не спить.
Шевченко хряснув дверима i вийшов iз хати. Перейшов сiни, зайшов у
клас. У класi тхнуло мишами, житнiми сухарями. В темрявi видно було довгий
незграбний стiл, ослiн коло нього, довгi лави пiд стiнами. Стiни оббитi
малюнками iз бiблiйно© iсторi©. В кутку - iкона: Христос благословля
дiтей. Перед iконою - лампада. Пiд iконою на залiзному гаку - пучок рiзок.
Причуваються хлопцевi дзвiнкi голоси: бу-ки-аз-ба, вiди-аз-ва. Далi
пронизуватий дитячий виск, виляски i угнивий, буркотливий бас: "Помнi день
суботнiй..." Ой-ой-ой! Скiльки пережито!
Шевченко сiв край столу. Що вiн не буде тут i дня бiльше, - це вже
вирiшено. Сто©ть друге питання на черзi: як достойно оддячити тобi за
науку, благий учителю i наставниче... Дивився у бите вiкно на зорi. Чекав.
Знову чути було спiви, знову земля гула од танку, знову регiт... Далi
рипнули дверi, ринуло п'яним смiхом i гомоном з хати... Знову дверi
хряснули. Затихло. Хлопець вийшов у сiни, тихесенько прочинив дверi в
хату. Догоря каганець. В хатi тихо, тiльки чути рiзноманiтне хропiння.
Один гiсть - пiд лавою, другий - на полу. Пан-хазяiн простягся на соломi
коло печi. Хлопець тихенько вернувся в клас, висмикнув кiлька рiзок, пiшов
знову в дякову хату. Там поклав рiзки на столi, рушниками зав'язав дяковi
ноги, потiм руки, далi взяв рiзки, поплював на руки i почав чесати, не
дивлячись по чому - по руках, по ушах, по лицю, по колiнах.
Голосно, чiтко, божественним голосом, причитував:
- "Помнi день... суботнiй... же... святити... його".
- Пробi! Рятуйте!
Дяк засiпався, щось мимрив п'яним голосом, качався по хатi, намагаючись
встати, крутив головою, плямкав ротом... Одчитавши тройну порцiю, хлопець
плюнув i кинув побитi рiзки на дяка. Взяв свою скриньку, взяв дякову
книжечку з малюнками (хай буде за халяви) погасив каганець i вийшов iз
школи.
Оглянувся на школу: прощай, проклята! Справдi спалити тебе тiльки. В
селi всi вже спали. Тихими вулицями вийшов на широкий шлях, далi звернув
на узгiн, пiшов мiж темними житами. Тихо й помалу, крадькома виявляли себе
соннi жита, нiби хтось, пiдкравшись, здирав iз них укривало. Глянув убiк -
палав уже край неба. Виднiлась рясними садами в туманi Лисянка. З садiв
висунули голови, як сторожа, тополi. Як свати в рушниках, блиснули на
церквi хрести.
Забув про школу Шевченко, думав за нове: яка-то доля буде в малярах!
Мрiяв: "Буду пильнувати, за рiк, за два вийду на маляра, а там..." Роса
пече босi ноги, скринька рiже плече... Не чу ...


VI

Не так воно було, як думав Тарас. Замiсть того, щоб привчати учня до
малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита: велiв йому дрова рубати,
носити воду, дiтей глядiти. Тарас не знав, що в усiх ремiсникiв так
велося, що учень мусив рокiв два-три одробити йому за хатнього наймита, а
тодi вже хазя©н почне вчити його свого ремества.
Днiв зо три попотиривши воду з Тясмина на круту гору, Тарас запитав
дяка:
- А коли ви почнете мене вчить малювати?
- Швидкий ти хлопець, так уже i вчи. Спершу ти менi послужи за науку
рокiв три, а тодi вже я буду вчити. А то навчи тебе зразу, то тодi чорт
тебе й бачив. Порядку не зна ш.
Тарас побачив, що з тако© науки добра йому не буде. Покинув цього
маляра - пiшов до другого в село Тарасiвку. "Цьому хоч i робить буду, то
принаймнi маляр, кажуть, на всю округу..." Аж i тут Тарасовi не пощастило.
Славний маляр подивився Тарасовi на лiву долоню i рiшуче промовив:
- Нi, хлопче, я не вiзьму тебе за учня. Серце Тарасовi стиснуло:
- Чому, дядюшко? Я б слухався вас, я б шанувався, робив би все, що
звелiли. Приймiть!
- I не проси - не прийму.
- Та чому ж не приймете?
- А тому, що все одно маляра з тебе не буде. Та не тiльки маляра - не
буде навiть шевця або бондаря. Талану нема в тебе, долi. Нiчому ти не
здатний. Iди в старцi.
Мов по головi чим ударив вiн хлопця цими словами.
"Невже справдi ледащо з мене?" - аж на душi похололо.
Пiшов Тарас смутний, приголомшений. Iде, плаче:
"Що менi тепер робити на свiтi? До кого звернутися за порадою? Пiду
топитись!" - Глянув навкруги: жаль свiту ясного... - "Буду хоч як жити,
аби жити. Сонце всiм свiтить рiвно".
I пiшло Тарасове життя без пуття, без шляху битого... Найнявся пасти
вiвцi. Сам сяде з книжкою в ровi, а вiвцi - в спаш. Довiдались, прогнали.
Прочув про це дядько, кличе хлопця до себе: iди, будемо коло землi
хазяйнувати. - Воли стоять у плузi, а погонич - у бур'янi хату кривобоку
малю . Смоки з булиги вирiзу ...
- Нi, не буде й хлiбороба з тебе. I хлопець нiби не дурний, тiльки,
мабуть, на свою стежку не втрапить. Ну, спробу мо ще стельмахувати!
Велять одно робити, а вiн сiв малювати хату, спiва . Не вийшло з Тараса
i стельмаха.
- Нi, коли ледащо зародиться, то так ледащом i зостанеться. - Почали
всi, як один: ледащо та й ледащо. Ото нехай би сидiв у школi та й усе.
Тiльки нiяк Тарасовi було вже вертатись до школи. Колись Шевченко
зайшов у церков, щоб хоч здалеку побачити Оксану. Бугорський саме
вичитував псалми, хижо раз по раз оглядаючи церков. Коли побачив свого
"раба", на мить мов удавився, блиснув очима, посварився iз рукава кулаком
i знову заторохтiв.
- Нi, в школу нема повороту. Радять знову, - iди, он пiп наймита шука ,
це якраз для тебе служба, пiп такого й шука : або дурного, або
калiкуватого, або ледачого - аби дешевого.
Дума Тарас: "Ну що ж, ледащовi хочеться теж жити в свiтi", - i пiшов
до попа за кухонного попихача.
- Тарасе, винеси свиням! Тарасе, посип курям! Тарасе, води принеси! Та
швидше повертайся! У, ледащо! - гуп у спину. Пiшов Тарас, похилившись.
"Нехай! Так i треба ледащовi". Попершу було, як стане дуже важко, Тарас
почне згадувати Оксану. Сяде десь у куточку, заплющивши очi, пригаду ...
Полегша . Показатись десь ©й на очi - соромився. "Наобiщав усячини, а сам
пiшов до попа в наймити". Далi перестав згадувати: не вартий я того, щоб
про не© згадувати. Краще забуду.
Аж раз увечерi iде через мiст i чу за спиною:
- А зажди, Тарасе, я щось скажу тобi! Озирнувся - вона, виросла,
струнка, як очеретина, очi ще чорнiшi стали, а з-пiд хустки вибиваються
кучерi. Серце забилось, рвуться i смiх, i плач, на очах сльози... Сто©ть,
дивиться на нього, а в очах i жалощi, i смiх, i радiсть.
- Ну, як же твоя, Тарасе, мальована хата? Я дожидаю. Вже, мабуть, забув
i думать, - засмiялась. Так i згорiв Тарас, як на огнi. Не втерпiла:
- Та ти в цiй свитi, як довгопола Марина.
Затулився рукавом, далi од не©.
- Тарасе, Тарасе, я ж у жарт. Я ж, ©й-богу, не хотiла, Тарасе, зажди,
щось скажу...
Тарас бiгом, у вуличку, зник... Приходить додому, плакать йому
хочеться... Хвастун! Попихач попiвський! А ще до Оксани... Змалюю хату...
Теж маляр найшовся! Взяв свою скриньку пiд лавою, вийняв сво© малюнки.
Давно вже, як не бачив ©х... I раптом така взяла туга, така жага малювати,
що аж руки затремтiли. Здавалося, що вiн оживе, одужа , як почне малювати,
перемiниться... Знову забилося серце:
"А спробую ще раз". Чув вiн багато гарного за хлипнiвського маляра:
"Пiду до нього! Пiду, впаду в ноги, буду прохати, буду благати: вивчiть
мене на маляра, хоч абиякого, хоч поганенького, аби тiльки на маляра, - а
я вам вiк того не забуду". Вирiшив, аж повеселiв, поживiшав. Другого дня й
пiшов, нiч не спавши.
Подивився хлипнiвський маляр на Тарасовi малюнки, подивився на Тараса
та й каже: "Еге-ге, козаче! Та з тебе буде маляр, та ще й путнiй маляр".
Тарас i ушам сво©м не вiрить. "А тарасiвський дяк он каже, що нiчого з
мене не вийде". - "А вiн звiдки зна ?" - "По долонi побачив". - "Плюнь ти
тому дяковi межи очi. Оставайся на кiлька днiв у мене на спробу, а тодi
скажу останн слово".
Побув Тарас на спробi у маляра в Хлипнiвцi два тижнi. Маляр йому й каже
знову:
- Як казав ранiш, так i тепер скажу: будеш пильнувати, будеш учитись,
буде дiло - маляр з тебе родимий буде. За учня я тебе обiщав прийняти i
прийму, тiльки спершу зроби ти от що: сам ти крiпацький син, хлопець уже
чималий. Щоб не було часом од панiв нарiкання, що я, не спитавши, беру в
науку до себе ©хнiх крiпакiв, сходи ти спершу про всякий случай у Вiльшану
до управителя, хай дасть записку на дозвiл.
Не чув на себе лиха Тарас, - бiг до Вiльшани, землi не чуючи пiд собою.
Радий, щасливий, тiльки снiг рипiв пiд ногами щось веселе. Слуха , а воно:
"Маляр i маляр". По дорозi забiг ночувати у Кирилiвку. Були зимовi свята.
Снiг. Мороз. Висипали вечiрнi на небi зорi. В селi повно рипу, щебету,
гомону, галасу. Думав: "Може, як буду iти мимо Оксани, спинитися, гукнути
Оксану та сказати ©й? Нi, хай як дадуть у конторi записку". Крiм того,
хлопцевi не хотiлось показати знову себе Оксанi у цiй довжелезнiй свитi.
Як пiп у рясi. "Буду вертатись iз Вiльшани, зайду до Катрi - полагодимо
свиту, пiдрiжемо рукава, поли, позалату дiрки, що мишi прогризли, то й
можна буде надiти. Надiну ту сорочку з вишиваним комiром, що той раз
покинув у не©, то й зовсiм буде добре... А сьогоднi краще не попадатись ©й
на очi". Щоб часом випадково не зустрiнутись коло ©© двору, пiшов iншою
улицею.
Хоч було темно, Тараса впiзнали по старiй батьковiй свитi, що
телiпалась мало не по п'ятах.
- А, отче Тарасе? Пане пiддячий! Iди до нас, Тарасе! - гукали часом
з-пiд хат хлопцi. Його в селi жалiли й любили.
Коло церкви смiх, галас. Меншi й бiльшi дiти з усього кутка спускалися
з гори великими саньми. Повно ©х там, як натоптано. Хтось впiзнав Тараса:
- Гляньте, "довгопола Марина" знову в селi з'явилась! Тарасе, де це ти
був i досi, що тебе в селi не було видно? Що, вже книшi попiвськi покинув
та латаний кожух? - Хоч часом i смiялись iз Тараса, проте жалiли його i
любили.
- Коли вже ти скинеш завалящу свиту? Знову надiв. Чого скинув попiв
кожух?
Тарас не ображався на смiх i на жарт одповiдав жартом:
- Щось менi тi книшi завадили, а кожух - роздивився - не на мене
шитий...
- Ну, вже як i ця свита на тебе шита, то бодай уже тому кравцевi й очi
повилазили! Регоче гурт, смi ться Тарас.
- Ех! Та нехай же i той сирота у дранiй свитi раз спуститься з гори! -
гука вiн i, збивши на потилицю драну шапку, з розгону, на бiгу, гуца в
саму гущу саней, пада горiлиць на чи©сь колiна, на руки, на ноги...
Вереск, метушня, цiлий рiй блискучий навкруги очей, а мiж ними чи©сь
засяяли, як зорi... Чи© це? "Оксана!" - впiзнав Тарас, i все в головi
завертiлось. Що воно? Сани, здавалось, шумiли й свистiли на одному мiсцi,
на одному ж мiсцi гуцалi зорi, заморгали, залупали, а на сани знизу мчали
чи©сь ворота з кучерявою вербою... Так бiжать-бiжать, поки ворота
стукнулись об сани i стали.
- При©хали! - хтось гука , i всi починають вилазити з саней. Став на
ноги Тарас, аж ноги чогось дрижать... Перед очима - гора, церковця
геть-геть одбiгла на гору, а над нею десь високо-високо зiрок-зiрок у
темному небi, як золотого маку... Хтось рiдний, радiсний сто©ть перед ним,
удруге вже пита про щось - зразу не збагне, тiльки одчува , як радiсно
серце забилося. Сiпа його за рукав: - Чу ш чи нi? - Кида ться, як зi сну.
Перед ним - Оксана. Струнка, в новiй свитi, в червонiй хустцi, аж дух
забило. Нiколи ще такого не бачив.
- Що таке?
- Питаю: де це ти був, що не було видно тебе в селi?
- А ти б то скучала? - дивиться пильно. Густо почервонiла.
- А хiба ж нi! Я думала, що ти розсердився отодi та й змандрував iз
села. Де ти, питаю, був оце?
- Тепер я у Хлипнiвцi. Учуся на маляра.
- Таки на маляра?! - i очi в не© засяяли. Тарас нашвидку розповiв, що
затримка тiльки за дозволом од управителя. Завтра зранку вiн пiде у
Вiльшану. Оксана хотiла iще щось спитати. Гукнули звозити сани нагору.
- Ну, я ще тебе завтра побачу! - стиха кинула вона i почервонiла.
Тарасовi теж у лице вдарило жаром. Стиха:
- А де?
Трохи вернулась, щоб другим не було чути:
- У вербах, на ставу, - одними губами, i побiгла вгору доганяти сани.
- На добранiч! - гука вiн до гурту.
- До завтрього! - одгуку ться за гурт Оксана. Тараса понесло високо
понад землею, i тiльки десь унизу самi собi рипiли на снiгу чоботи,
приграючи i приспiвуючи: "Маляр, Оксаночко, зiрочко вечiрняя... ясная", -
без сорому. Завтра! А сам Тарас, спотикаючись на довгi поли, думав: "Нехай
я й сирота, нехай i в дранiй свитi, а ж таки щасливий, трясця його мамi".
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Як прощались, думали - на час, сиротi й щастя, що стрiтися раз. А
вийшло так: тiльки вони й бачили одно одного довiку. Не на день, не на
рiк, а навiк...
Не почуваючи нiякого на себе лиха, другого ж дня пiшов у Ольшану...
Оксана не виходила з голови: мрiяв, що скаже увечерi. "Що вона чула про
мене?" Побачив здалеку високi палати. Забилось серце, мов щось почуло на
себе...
Ох, палати, палати... Бодай ви уже й терном були позаростали!
Панська контора. Управитель пана, бита собака, послухав хлопцево© мови,
подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання:
- Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба.
- Нащо ж я вам?
- Оддамо тебе в кухню до кухаря.
- А як я хочу в маляри?
Засмiявся управитель, засмiявся писар i всi, хто був у конторi. Видно,
що ще не учений.
- Забув, що крiпак.
Управитель, пересмiявшись:
- Ось як нагоду мо ми тебе кашею, то будеш дякувати й за кухаря.
Раптом одчув Тарас, що вiн - зв'язаний, i не зараз, а давно вже.
Спробував борсатись - аж на ньому залiзнi ланцюги. Пригадались йому
батько, мати, сумнi розмови про панщину, про рiзки, про те, як на собак
людей мiняють, в карти програють розмови не дуже вражали хлопця - хотiлось
радощiв, i вiн одганявсь од них, як од мух. Тепер лягли бони на нього
всi ю страшною сво ю вагою. Раб... невiльник, довiчний попихач. Не минеш
того, не викрутишся. Сонце йому отьмарилось i свiт потемнiв, почорнiло
якось село, небо син - i те помарнiло... Прощай, малярство, Оксана,
все... Одчув, як нiби наросла на ньому якась твариняча шкура. Стрепенувся,
i в грудях забилось, в головi замутило. Коли так... Тарас чув, що багато
панських людей то там, то там не видержували панщини i накладали на себе
руки. Тiльки дарма вiн рiвняв ©х до себе. Коли вiн прибiг до глибокого
ставу i став над ополонкою, ноги в нього затремтiли, i якась невiдома
сила, здалося - Оксана, так турнула його од ополонки, що вiн летiв вiд не©
необзiр, аж спотикався. Перед очима встали затурбованi, зляканi обличчя
сестри Катерини, Оксани, що, здавалось, казали: "Що це тобi, Тарасе!"
Пригрiло, осмiхнулось сонце, як мати, i вiн одчув, що зв'язаний з ним, iз
життям, такими мотузками, що нiколи не вистачить у нього сили перервати
©х...
Примарилось, як темного вечора зiходить над селом золота зоря...
Хтось шепоче.
- Це твоя... а ти, дурний, хотiв...
Натовпом плинули думки.
Пригадалось малярство, мрi©, i з нутра стала пiдiйматись якась могуча,
мiцна сила, що прагне боротьби... та гаряча, та мна, невиразна надiя, що з
нього щось вийде... мусить вийти... "Тарасе, що це тобi прийшло в
голову... Тебе ж на щось буде треба!" I Шевченковi ста соромно сестри,
Оксани, себе самого... i вiн почина виправдовуватись: "Та то я так
тiльки, спробувати, як воно..."
Сонце пригрiло, поцiлувало хлопця. Засмiявся... Вiн сiв на перила
гребельки i заплакав.
"Важко жити, а як же хочеться жить..."

(1938)