Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша. В БУР'ЯНАХ
Та поклонися тим нашим бур'янам...
З Шевченкового листа
I
Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б
сказати, що це легенда, коли б усе те дiялось не перед нашими очима. Менi
хотiлось i почати повiсть про поета, як починаються казки.
За широкими морями, за лiсами дрiмучими ще й за горами кам'яними в не
нашiй, далекiй сторонi був колись веселий край, розкiшний i багатий,
заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська,
а друга - царська. I жили там рабами в тяжкiй чужiй роботi завороженi в
неволю люди. Свiт ©м було зав'язано, говорити - заказано, ходили нiмi...
* * *
Укра©на... В одному вже тiльки цьому словi i для нашого уха i навiть
для уха чужинцiв бринить цiла музика смутку i жалю... Укра©на - кра©на
смутку i краси, кра©на, де найбiльше люблять волю i найменше мають ©©,
кра©на гарячо© любовi до народу i чорно© йому зради, довго©, вiково©,
геро©чно© боротьби за волю, в результатi яко© - велетенське кладовище:
високi в степу могили, ру©на та прекрасна на весь свiт, безiменна,
невiдомо коли i ким складена пiсня... Тяжкий сон, подвiйна неволя i темна
нiч, як ворон. Тiльки Днiпро з очеретами, тiльки вiтер з степовими
могилами шепотiли ночами: гай-гай... умер прекрасний край... Укра©на - це
тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золото© пшеницi,
медовi© та молочнi© рiки... Укра©на - це марнi, обшарпанi, голоднi люди...
Iдуть на панщину чорнi i нiмi. Iдуть, дiтей ведуть... Укра©на - це царське
та панське безмежне свавiлля... Праця до сьомого поту...
Свiтяться злиднi.
Укра©на - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять
заплаканi золотi зорi...
Поема жалю i смутку... краси i недолi...
Отже, одна з найсмутнiших сторiнок у цiй поемi належить невиданому у
всi часи по всьому свiтi ©© огненному поетовi.
Легендарному поетовi казкового краю...
Великому борцевi за волю свого краю, свого люду, за безмежно широку
волю на всьому свiтi поневолених народiв.
За всiх поневолених, близьких i далеких...
* * *
Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темно© ночi, перед свiтом в
селi Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака пана
Енгельгардта, блиснув у вiкнi диний на все село огник: народилась нова
пановi крiпацька душа, а Укра©нi - ©© великий спiвець Тарас Шевченко.
Про цi родини сестра поетова Катерина, що була тодi маленькою
дiвчинкою, виросши, розповiдала, кажуть, так. Прокинулась вона серед ночi
на полу i побачила в хатi та мничу картину. Над пiччю, на коминi горiв
каганець. На печi стогнала мати. Щось квилило сердито i нетерпляче. Якась
стара жiнка стояла на припiчку i полоскалась з чимось у ночовках, що
стояли на печi. Батько сидiв на прилавку i гомонiв з бабою. I було чудно
те, що, незважаючи на стогiн матерi i на той невiдомий пронизливий деручий
крик, розмова у батька з бабою була спокiйна, навiть радiсна.
Катерина схопилась i сiла.
- Що воно таке?
- Прокинулась? - одказала баба. - Буде тобi забавка - будеш мати кого
глядiти... - Поясню : - Знайшли тобi в коноплях братика.
Обiзвався батько:
- Вже кому-кому, а Катрi буде з ним роботи. Хоче не хоче - буде за
няньку.
"Еге! - догадалась Катря, - це ж у нас дитина знайшлася".
Батько був веселий, подавав бабi то те, то друге, жартував,
допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього - з
охотою. Тепер чогось одмовчу ться... Яка вже буде-така й буде, ми не
обмiня мо. Аж ось заляскало щось палицею у дверi, аж мати кинулась i
застогнала: "Кождий день стука , а нiяк не звикну". Калата , аж в ушах
лящить, кричить: - Григор - на тiк молотить, Катря - до панi прясти (мати
- теж Катря). Зараз, бо свiта !
Панський десятник.
- Сьогоднi у мене свято - сина бог послав, не можу кинути породiллю з
малими дiтьми в хатi, - одгуку ться з хати Григор.
- Не мо дiло, пановi будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму.
Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом:
- Iди, Григоре, а то все одно не подару ; та ще й знову припише. Iди -
я вже сама якось до вечора перебуду.
- Хоч би ж було поснiдати чим. - Знову залящало в дверi. - Зараз! -
Кусок хлiба з столу - в кишеню, шапку на голову, з хати.
А той стука , а той стука ...
Мати: "Кат би тебе попостукав". Мати почала якось болiсно стогнати.
Крiзь стогiн, помовчавши, проказала гiрко:
- Бодай уже тi дiти не плодились, що мають рости у неволi. Баба
розважала:
- Не можна так казати, дочко, - грiх! Може, доля якраз талан тво©й
дитинi готу ... - додала та мниче.
- Нам усiм - один талан - i дiдовi, i батьковi, i дитинi - довiчне
панське ярмо. - Закашляла.
- А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобi буду казати,
- промовила баба та мниче. - Далi почала розказувати:
- У нас, у бабiв, така примiта, що коли перше нiж зайти до
породильницi в хату та заглянеш знадвору у вiкно, то в хатi побачиш долю
народженого. Коли я заглянула у ваше вiкно, то аж обiмлiла. Скiльки я
бабую - не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати.
Баба позирнула на дiвчинку i замовкла.
Мати до мало©:
- А ти не дослухайся, Катре, спи! - Далi мати й стогнать перестала: - I
що ж ви, бабусю, побачили? Баба стишила голос.
- А побачила я - сидить за столом повно всякого панства, а помiж
панством - мужик, сто©ть, вичиту щось iз паперiв. А вони на нього
кулаками махають, а пiдiйти бояться. Коли це, де не вiзьмись, щось таке,
як цар у коронi, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди,
а той за шию... Я, кажу, так i обiмлiла i дивитись далi побоялась... Так
бач, що виходить, виросте твiй син неабияка людина - буде змагатись з
панами та з царями... А за що - сама догадайся. Кажуть же, що народиться
такий, що волю в панiв однiме... Хто зна - може, це й вiн.
- Волю? Мiй синочку! Рости ж та набирайся сили.
- Оце я тобi кажу, Катре, а ти щоб про це нiкому нi слова, бо
довiдаються, борони боже, пани - i вирости не дадуть - iз свiта зживуть.
Далi до дiвчинки:
- Чи ти чула, Катре, що я казала?
Мала Катря прикинулась, що спить.
II
Мина рiк. Батько й мати на панщинi, Катерина, сама ще недоросла,
зв'язана з малим Тарасом, як ланцюгами; сповивала, колихала, пiсень
спiвала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як iз
цяцькою. Проте сама нянька ще дитина - хочеться з подругами в баштана на
шляху погуляти, побiгати у ворона, в квача. Посадить малого на вигонi, в
ромашках, у ту ямку, що вирили хлопцi, граючи в дуки, накаже, посварившись
пучкою: "Сиди ж менi i не вилазь, поки не прийду". Вiтром майнула до
гурту, де аж курiла гульня, - про хлопця забула зразу. I сидить воно
саме-самiсiньке, як одiрваний од гiлля листочок, спозира сине небо, згра©
на ньому галок... Сонце грi , ромашки пахнуть, аж чха ться, - хороше, як у
купелi. I маленьке замаха до сонця ручками, засмi ться, загуца , мов до
сонця летiти хоче на руцi або само сонце його витяга з пахучих бур'янiв.
А тим часом тута ж поблизу блука в бур'янi i дитяче лихо, хрюка , хрума
спориш. Висунулась, зарохкала, бочком наближа ться до хлопця. Дивиться
хижими, червоними брудними очима. Хто змiря горе маленького серця: у
плач, у крик! - нiхто не бачить i не чу , мов опинився у лiсових нетрях iз
брудним, диким звiром один на один. Не чекай допомоги. I малий одразу
замовка , брiвки нахмурились, в очицях мов сонячнi iскри заграли,
засвiтився гордий бляск людини, ромашкою б' тварину по писковi: "Чу-чу,
свиня!" Лукава тварина не виносить бляску розумних очей, злякано обходить,
почина щипати морiжок, мов i не вона. Мина час, знову запада зневiр'я в
дитяче серце - почина плакати, знову набира ться смiливостi свиня, чапа
до хлопця. Знову змовка плач: "Чу-чу, свиня!" Довго тягнеться ся дитяча
мука, i нiхто того не бачить i не чу . Катря, щира його нянька, теж за
щирою гульнею на шляху згадала про малого тiльки тодi, як з поля
показалась череда. Одкрила широко очi, ляснула в долонi: "А де ж моя
дитина?" Насилу пригадала. Вiтром полетiла в ромашки до дуки: сидить. Уже
й слiз йому нема - мовчить. Тiльки очицi набрякли вiд слiз i все личко
вивожене в сльози. Тiльки побачило над бур'янами голову Катрi - де тi й
сльози взялись, - як руча©. Зрадiло! 3 плачем, з докором, iз жалем викида
рученята до не©. Мов крилами перелетiло з осоружного дуки Катрi на руцi.
- Мо маленьке! Скучив? - Катря жагуче, з пристрастю тулить його до
себе, картаючи себе докорами i зарiкаючись, що вона бiльш нiколи-нiколи не
буде кидати саму дитину на улицi. Не в перший раз.
- стоньки хочеш? - Знаходить житнього хлiба жовану куклу, нашвидку
пiджову ©©, пха дитинi в рот. Дитина iз звiрячою жадобою почина ту
осоружну куклу жувати, ссати, тiпати, щось мимрячи невиразне! погрожуючи
комусь головою.
Катря пильно, допитливо дивиться дитинi в вiчi - вона одна розумi ©©
мову.
- Що? Що, мiй, цвiточок? Паця лякала? Ось ми ©й покажемо. Ну-ну-ну,
погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? Iди собi геть, погана паця. А
ми з Тарасиком пiдемо виглядати маму з поля. - Пiшла з дитиною за село,
сiла коло гамазе© на рундук, виглядають. Видно ставок, як кусок полотна
прослатий. Над ставком - верби аж до води попускали вiти, а за вербами
хова ться сонце, велике, червоне, смi ться iз-за гiлля. Катря гомонить до
малого безперестанку:
- Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому кулешику варити, Тарасика
годувати. Ну, спiвай за мною, Тарасику, - почина сама наспiвувати:
А вже сонечко за вербами,
Пусти нас, пане, хоч iз ребрами.
А сонечко теж каже йому про маму, жарту з малим, захиляючись за верби.
Гра ться з ним чисто так, як, бува , мама - одкри очi: ку-ку! Знову
закрив - нема...
Таке ж радiсне, тепле, червоне.
От тiльки бiда, що на свiтi ще паця... Ну, та ми ©й!..
I дитина свариться переможно ручицею: ну-ну-ну!..
III
Мина рiк, i два, i п'ять рокiв... Росте Тарас Шевченко. Тiльки
зiп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки - на панщинi,
брат десь пастушить, сестра на городi, а ти, Тарасе, куди хочеш - скрiзь
тобi шляхи одкритi: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад
густий та темний, за сад на могилу... А бур'яни несходимi! Залiзе - до
вечора не вибереться... I мандру мала людина по свiту з ранку до вечора,
дива всякi на ньому спогляда , розуму набира ться. Вийде iз бур'янiв на
поле, як Кармелюк iз лiсу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка
з золотими крайками закрива його сво©ми червоними полами. I зда ться
малому, що там - край свiту. Там сонце спати ляга . Як мати вечорами у
свято: скида з ши© дороге намисто, у скриню хова червону хустку,
плахту...
А надворi й темнi ...
- Свiт не родив такого волоцюги! - скаржиться мати. - Ото небо йому, як
рiдна хата, а сонце, як мати. Коли б не ©сти, то до хати так i не заглянув
би цiлий день. А вскочить у хату, за кусок хлiба - i знову надвiр. Вхопиш
за плечi, щоб придержати, так де там: випорсне з рук та на сонце, як линок
у воду.
* * *
Раз було так.
Невесела у Шевченка зимою та восени хата - сто©ть край села, як
примара, найгiрша, мабуть, в усьому селi: кривобока, стара, стiни
повигинались, солома на покрiвлi потемнiла, потрухла, мохом узялася,
почорнiв од диму вивiд, од вiтру порозлазилась, дiрки свiтять голими
латами. А прийде весна, зацвiте садок за хатою, рясна яблуня коло хати,
промете Катря пiд вiкнами пiвники та барвiнок, i хата, як хата - суму мов
не було того... Сад темний, густий, бур'янами зарослий. За садом ховалось
сонце. Пiсля першого жаркого квiтневого дня плинув теплий, тихий вечiр.
Над хатою зiйшла вечiрня зоря, заграла золотом в яблуневому цвiтi, тихим,
рожевим, у бiлiй на стiнi глинi. Вперше по веснi бiлоголова Шевченкова
родина розташувалась вечеряти пiд яблунею надворi. Чуби в усiх, як
обiлений льон, очi, як квiтки льону, - синi. Тiльки мати чорнява, з карими
очима. Невесела вечеря - морений батько свариться, маги, заклопотана,
зажурена, марна, ©сть, як не ©сть. Дочка Катерина сто©ть, спиною спершись
на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звича м
погомонiти перед сном сусiд i диву ться:
- Це тiльки вечеря те? Що так пiзно?
- Та нам це такий оце клопiт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь
дiвся, - мати. Розповiда . - Зранку як пiшло, то оце i досi нема : бiгали
i до ставка, i до греблi, всi бур'яни обшукали - як упав у воду.
- Доглядiли! - сердито буркнув батько. Катерина враз опустила униз синi
винуватi очi.
- Нiчого, знайдеться, - розважив сусiд, - може, заснув десь у бур'янi.
Проспиться - прийде. - I почина звичайнi сво© балачки: про панськi
звича©, про золоту грамоту. Слухають в'яло, без охоти, тiльки поблизу що
шелесне, всi так i кинуться: чи не хлопець?
Пройшли останнi за плугами плугатарi, гурти дiвчат iз сапами. Осiв
тихий, зоряний вечiр.
- Ну й де б ©й дiтись, вражiй дитинi, - не слухаючи сусiдових балачок,
тихо, з нудьгою казала мати. - Вечеряй, Катре, та пiдемо шукати знову.
Зарипiли десь вози, як у релi. Багато, мов з ярмарку.
- Що воно?
Раптом коло самого села луною вдарила в усi кутки багатоголоса,
урочиста, хвилююча пiсня:
А вози риплять, а ярма бряжчать,
А воли ремигають.
А попереду атаман
У сопiлочку гра .
Всi забули на часину про хлопця, заворушились.
- Чумаки!
В селi бiгли з дворiв назустрiч чумакам дгвчата, дiти, поважнi дiди з
палицями. Тiльки й чуть було:
- Чумаки! Чумаки!
Сусiди почали угадувати - звiдки, аж поки чумаки замовкли.
Аж ось Катря пiдняла вгору голову i крикнула радiсно i сердито:
- А ось i наш волоцюга! - Всi повернулись в один бiк.
За перелазом бiлiла сорочка i блищали синi Тарасовi очi. Без шапки,
босий. Лице взялось смагою - темне, як головешка, а на тiй головешцi бiлий
чуб, як льон.
Сто©ть, не наважу ться йти до гурту. Хмарнi обличчя в усiх одразу
просяяли.
- Де це ти був?
- Де тебе носило i досi?
- Де ти волочився?
Сто©ть, мовчить. Огляда свою хату - не впiзна , нiби пiсля довго©
кругосвiтньо© мандрiвки.
- Де ж ти був оце - питаю? Чому не кажеш? - почав суворо батько.
Хлопець промовив стиха:
- Був у полi та заблудив.
- Бачили таке?
- Хто ж тебе привiв додому?
- Чумаки!
- Хто? - Всi стовпились коло хлопця.
Хлопець розповiв: "Стрiнувся з чумаками, питають: "Куди iдеш?
Мандру ш?" А я кажу - в Керелiвку!
А вони й кажуть: "Це ти iдеш у Моринцi, а в Керелiвку треба назад.
Сiдай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на вiз. I дав менi
батiг волiв поганяти..."
- Бачили такого! Чумакувати надумав уже!
- I як воно згадало, що з Керелiвки?
- Я ж казав, що знайдеться, - обiзвався i сусiд. - Такий лобатий не
пропаде.
- Ну, почумакував, тепер бери ложку та сiдай вечеряти, - сказав батько.
Хлопець тiльки того й дожидав.
- Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? - допитувалась мати. Мовчить та
сьорба з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батьковi:
- Як мота ! Наче три днi не ©в. - Розмова мiж дорослими пожвавiшала. По
вечерi мати послала дiтям на горбку коло сiней. Полягали. Тарас в
середину, з одного боку Катря, з другого - Микита. Мати сiла коло ©х.
Сусiди посiдали на призьбi, запалили люльки, вернулись до сво © розмови.
Тарас тим часом почав розповiдати тихим та мничим голосом. Брат i сестра
аж голови попiдiймали. Крадькома прислуха ться мати. Далi, смiючись, до
чоловiкiв:
- Ви послухайте, що цей волоцюга вигаду : старий того не придума
збрехати, як воно. Каже, що ходив вiн туди, де сонце заходить, бачив
залiзнi стовпи, що пiдпирають небо, i тi ворота, куди сонце заходить на
нiч, як корова в хлiв. Розповiда, нiби справдi сам те бачив. Ой Тарасе,
що з тебе буде?
- Всi на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде,
- промовив сусiд.
- Що вийде? - жартом обiзвався батько, - розбiяка великий вийде - ось
що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.
- Це той, що в панiв однiма та надiля бiдних?.. Починалася знову
розмова про славетного розбiйника, що саме гримiв у той час на Подiллi. В
селi затихало. Чути було iнколи дiвочий смiх на улицi. Коло хати i над
хатою гули хрущi. Дiти спали.
Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село
защебетав десь поблизу соловей.
IV
I знову мина рiк...
Не любив хлопець сидiти в темнiй хатi, не любив сумних розмов про
злиднi, про горе. Все, було, тiка з хати до сонця, на просторе. Одначе
минути того не можна. Зберуться часом кутковi молодицi та баби, посiдають
на призьбi, почнуть гомонiти. Сяде тута ж, коло матерi, бiгаючи
натомившись, хлопчик, притулиться, слуха . Чого-чого тiльки вiн не
наслуха ться - все про тих же панiв та ©х економiв: i як людей били - кого
рiзками, кого канчуками, i як продавали людей, за собак мiняли, засилали в
Сибiр, в москалi голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про
злиднi... Ясний надворi день. Ясно сонце свiтить, небо безкрайн та син ,
ку зозуля в лузi, а як усього того наслуха ться, - то й день йому
стемнi , отьмариться сонце, i дерево зажуриться - осмутнi ... Аж раптом
загра в ньому якась радiсна сила, буйна й непокiрна. Зiрве хлопця iз
призьби, i помчить вiн круг майдану жеребчиком, iржучи й фицаючись... I
весь сум з хлопця як вода змила. Оксано! Далi бiжить до сусiдиного двору,
од ворiт якого летить йому назустрiч, радiсно розставивши руки, вiрний i
постiйний товариш хлопцiв, кучерявенька кароока Оксана. Летить назустрiч,
радi , хваста :
- Ба, глянь, Тарасе, що в мене ? - показу крамну, безносу куклу, що
тiтка принесла ©й з панського двору. - Це моя дитина, а ти будеш кум.
* * *
А на другий день в бур'янi Шевченко буду з булиги та коров'якiв
курiнь. Збудував курiнь, заплiв його ромашками та глухою м'ятою, обполов
кругом садок, поробив у ньому стежечки, посипав жовтим пiсочком. Далi
порозставляв у куренi черепочки, скляночки з пасльоном та калачами, сiв,
дожида гостей. А гiсть не за горами - за бур'яном на колодцi сидить
Оксана в довгiй материнiй корсетцi, з безносою "дитиною" на руках.
Дiждалась, коли ©© гукнув господар, запишалась, хусткою накрила сонне
личко "дитинi", пiшла до куреня. Незабаром гостi починають гостювати. "А
випийте ще, кумо!" - "Не можу! Не можу, хiба трiшечки! Ой, яка пекуча!" -
"Закусiть, кумо, чим бог послав". Беруть iз порожнiх черепкiв, як iз
мисок, махають руками, плямкають губами, нiби п'ють i ©дять. Планово,
церемонно. Далi заводять злободенну розмову:
- Як у вас в полi i в городi, кумасю? Чи обсiялись, чи обсадились?
- Де ви бачили, куме! Ще й не починала. За тi ю клятою панською роботою
свiту не видно, вгору нема коли глянути. Чи скоро вже тая воля буде? Ви не
чули, куме? - Стиха: - Ви не чули - кажуть, у Шандри яконома вбили?
Тут iз бур'янiв виглянуло зо три червоних од хвилювання й цiкавостi
дитячi завоженi личка; уважнi, та мничi. Радiсний вигук:
- Ось де вони! - I раптом гуртовий, добре зорганiзований спiв чи
декламацiя:
Молодий - молода,
Як собака руда!
У дбайливого господаря запас i про цих гостей: вхопив у кутку куреня
в обидвi жменi печиння, нагнав непроханих геть за бур'яни.
А матерям пiд хатою все видно i все чути.
- От здружили - i водою не розiлл ш.
- Де ви бачили, там - без Тараса i дихнути не може. Тiльки прокинеться,
не ©сть, не п' , зразу бiжить на вулицю. З язика в не© не зiходить Тарас.
- Мо' колись справдi сватами будемо.
- Рано загадувати. Хай ростуть здоровi.
Гука :
- Оксано! Оксано! А йди, дочко, вечеряти.
Оксана:
- Дожидай, Тарасе, я зараз прийду.
Хлопець у бур'янi сам. Вже вечiр, а йти небезпечно: розвалять "вороги"
хатину.
Дожида . Видно ставок. Iз-за верб стиха влiз у воду мiсяць, почав
полоскатись. Як запiзнiлий косар з пильного поля...
Було стемнiло, знову виднi . Iз-за чи ©сь клунi визира повний мiсяць.
Вибравсь вище, мов пiдпалив бур'яни - засяяли. Свiтиться, як гадючi очi,
люта кропива, синiм полум'ям пала гiркий полин, зелено висвiчу запiнена,
скажена блекота. Високi будяки, як злодi©, з кiллям... Страшно й цiкаво...
А що тут дi ться пiзньо© ночi? От би заночувати тут, коли б не гримали
дома. Кулак пiд голову, лiг: "Я трошки". "Тарасе! Тарасе" - i чу й не
чу ... Може, причува ться? Може, за годину, може, за мить - над головою
шелест: Оксана?
Сердито й лагiдно:
- Ось де вiн, заволока! Ану, вставай та зараз до хати! - Катря.
V
А святами - до дiда. А тодi - до Оксани. У старого Iвана Шевченка,
Тарасового дiда, святами завжди повно людей у хатi: дiд Iван грамотний, i
в нього велика книжка про святих мученикiв. Дiд Iван надiва олив'янi
окуляри i почина повагом вичитувати про великi муки свято© Варвари. Хто з
бабiв слуха , хто куня , чоловiки дмуть люльки. Хтось дуже томлений за
тиждень раз по раз хропе й кида ться. Винувато озира ться: "Ото, господи".
Вiкна й дверi поодчиненi, i знадвору чути веселий гомiн на уличцi. Тяжка й
гiрка була та панська неволя, та не тiльки ж те й робити людям, що плакати
та журитись. Часом i спiвають, i жартують, i потанцюють, а надто молодь.
Бо то треба було б умерти, щоб усе тужити, а народу - сила, не вмирати ж
усiм. Чути у вiкно - на улицi регiт, раз за разом поривами. Дедалi дужче.
- Це, мабуть, притисся Перебендя з кобзою, пiти послухати, що там
вигаду старий дурень.
Кида набiк мiнею, виходить iз хати, за ним, як курчата за маткою,
чередою гостi. Посеред майдану - гурт людей, старi, дiти, молодь,
обступили кругом старця - то нiма тиша, то шалений регiт. Ближче - чути
тихий глухий старечий голос сипав якiсь немiчнi жарти. Ще ближче - чути
тихий веселий шум струн на кобзi, як живий вiтер. Дода словами, аж
гуца ться:
Ой дiвчина-горлиця
До козака горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив, так i вмер.
Кiнчив, витира пiт полою.
- Бач, старе луб'я, яко© затина ! А вмирать! - хтось iз старших в жарт
докоря старого. Винувато старий осмiхнувся, пригнув ухо до поводиря, щось
пита слiпий. Певно, якi зiбралися люди. Одкашлявся старий. Поважно
нахмурив брови, по-новому зашумiли струни... Залунав змiцнiлий голос.
Урочисто, як святе письмо:
Ой, тисяча сiмсот дев'яносто першого року
Прийшов указ од царицi Катерини
З Петербурга-города...
Всi старi обличчя розцвiли, очi засяяли. Перезирались, смутно хитали
головами - багато з старшого вiку людей добре ще пам'ятали, як руйнувала
Катерина ту волю козачу. Запорозьку преславну Сiч.
Мимохiть пiднiмались шапки на головах вгору i по-вовчому загорались
очi. Зразу одчувалось, що тут пiд крiпацькими ланцюгами буя сила -
велика, могуча, що ©© не задушиш, що тiльки стряхнеться вона, то розiрве
тi ланцюги, як нитку, а те горде панство рознесе, розвi , як порох. Це ж
люду, це ж миру, як моря, а панiв тих - жменя. Як встане, як вигне
спину... Та що й казати... Тiльки зараз - цить...
Мiж старими тута ж вертяться дiти, намагаючись угадати, чого це старi
так затурбованi. Мало що розумiв i малий Тарас Шевченко з того, що спiвав
кобзар, проте i в нього ворушилось у грудях щось гаряче i завмирало чогось
маленьке серце.
Вирядили кобзаря, погомонiли, почали розiходитися. Верта ться до сво ©
хати i дiд Iван з сво©ми гостями. Сiда , зiтхнувши, за стiл дочитувати
пекельнi муки свято© Варвари, встафiя Плакиди. Цiкаве життя, аж дух
захоплювало. Тiльки не тi вже думки в слухачiв - видно по гарячих очах. Ще
цiкавiше. Сидять, як у якомусь снi. Хтось мимохiть перебива читання.
- Що правда, то правда - мучили й тодi добре, тiльки усе ж, мабуть, на
палi не садовили.
- Не додумались, - одкашлянувшись, додав, мов прокидаючись од сну,
хтось другий i засмiявся.
- Або, кажуть, пекло! - раптом, одсунувши убiк книжку, мiня тон сам
читач. Святобливий вираз - як вiтром здуло з його обличчя. Мов i не вiн.
Не на тiм свiтi, на цiм розвели його пани над нашими душами. Пан -
гiрше чорта, той не видума на людину тако© муки, як пан. Ну, вже як i ©х
попадуть у руки - не помилують. Народ терпить, а як терпець увiрветься -
хай тодi не просять - не помилують.
Раптом слухачi мов ожили, очi в усiх заграли. Один за другим:
- Дiду Iване, а розкажiть про Колi©вщину!
- Еге, про Залiзняка та Гонту!
- Про гайдамакiв, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.
Дiд замрiяно:
- Еге ж! Гайдамаки! То були люди! - одсунувся далi од книжки, тряхнув
чубом. Каже:
Хвалилися гайдамаки,
На Умань iдучи, -
Будем драти, пани-брати,
З китайки онучi...
I святе письмо лежить забуте, дiд почина розповiдати про тi часи, коли
гайдамаки панiв рiзали та палили, як ножi святили, як вирiзували Умань.
Слухали сусiди, нiмiли од жаху, чуб здiймався вгору.
А то чи© там оченята горять у кутку на припiчку, як iскри? I не дише.
- Тарасику, i ти тута? Iди, сину, надвiр гуляти, чого ти мiж старих
затесався? Тобi ще рано таке слухати.
Тарас крутить головою: "Не хочу!"
Дiд:
- Хай слуха , виросте - сво©м розкаже дiтям та онукам.
I не виходить до самого вечора. А вночi не спить, вороча ться.
Мати:
- Чого не спиш, Тарасе?
- Мамо, гляньте: нiби щось горить у панських будинках?
Мати злякано до вiкна:
- Де? Вигаду ш, нiчого там не горить. То мiсяць... що це тобi в голову
зайшло? Спи!
Перегодя знову:
- Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?
- Якi там гайдамаки? Наслухався, що старi говорять, а тодi щось йому
увижа ться, не спить! Це, мабуть, ходив сьогоднi до дiда? Еге ж - ходив?
- До дiда...
- Я ж так i знала. То ж дiд те розказу , що давно колись було, не
тепер. Тепер гайдамакiв уже нема . Половили та повбивали. Спи.
А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута
з лозини шабля. Ходить у бур'янi, руба панам мечем голови з плечей.
Пiдiйде до коров'яка: "Ти пан Дашкевич?", - "Я! Прости! Не буду!" Летить
голова з плiч. До другого: "Ти пан Висоцький?.." - летить голова. Сто©ть
будяк, чорний, аж свiт отьмарю . "А це буде ©х цар". До нього: "Проси! Не
хочеш?" - i царева злетiла з плiч голова, як галка. Бiжить Оксана, умита,
чепурненька.
- Тарасе, що, ти робиш?
- Який я Тарас? Я - гайдамака!
- Що ж ти тут робиш?
- Не заважай! Бач - панам голови рубаю.
- I я! I я!
- Ну, добре, хай i ти будеш гайдамачка. На рушницю, стрiляй. - Бере,
цiлиться в будяк.
- Бу-бух!
- Трах! бах! рубай! бий!
В бур'янi закипiла вiйна - тихий вiдгук далеко© гайдамаччини.
- Оксаночко, я розкажу тобi казку.
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
Частина перша. В БУР'ЯНАХ
Та поклонися тим нашим бур'янам...
З Шевченкового листа
I
Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б
сказати, що це легенда, коли б усе те дiялось не перед нашими очима. Менi
хотiлось i почати повiсть про поета, як починаються казки.
За широкими морями, за лiсами дрiмучими ще й за горами кам'яними в не
нашiй, далекiй сторонi був колись веселий край, розкiшний i багатий,
заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська,
а друга - царська. I жили там рабами в тяжкiй чужiй роботi завороженi в
неволю люди. Свiт ©м було зав'язано, говорити - заказано, ходили нiмi...
* * *
Укра©на... В одному вже тiльки цьому словi i для нашого уха i навiть
для уха чужинцiв бринить цiла музика смутку i жалю... Укра©на - кра©на
смутку i краси, кра©на, де найбiльше люблять волю i найменше мають ©©,
кра©на гарячо© любовi до народу i чорно© йому зради, довго©, вiково©,
геро©чно© боротьби за волю, в результатi яко© - велетенське кладовище:
високi в степу могили, ру©на та прекрасна на весь свiт, безiменна,
невiдомо коли i ким складена пiсня... Тяжкий сон, подвiйна неволя i темна
нiч, як ворон. Тiльки Днiпро з очеретами, тiльки вiтер з степовими
могилами шепотiли ночами: гай-гай... умер прекрасний край... Укра©на - це
тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золото© пшеницi,
медовi© та молочнi© рiки... Укра©на - це марнi, обшарпанi, голоднi люди...
Iдуть на панщину чорнi i нiмi. Iдуть, дiтей ведуть... Укра©на - це царське
та панське безмежне свавiлля... Праця до сьомого поту...
Свiтяться злиднi.
Укра©на - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять
заплаканi золотi зорi...
Поема жалю i смутку... краси i недолi...
Отже, одна з найсмутнiших сторiнок у цiй поемi належить невиданому у
всi часи по всьому свiтi ©© огненному поетовi.
Легендарному поетовi казкового краю...
Великому борцевi за волю свого краю, свого люду, за безмежно широку
волю на всьому свiтi поневолених народiв.
За всiх поневолених, близьких i далеких...
* * *
Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темно© ночi, перед свiтом в
селi Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака пана
Енгельгардта, блиснув у вiкнi диний на все село огник: народилась нова
пановi крiпацька душа, а Укра©нi - ©© великий спiвець Тарас Шевченко.
Про цi родини сестра поетова Катерина, що була тодi маленькою
дiвчинкою, виросши, розповiдала, кажуть, так. Прокинулась вона серед ночi
на полу i побачила в хатi та мничу картину. Над пiччю, на коминi горiв
каганець. На печi стогнала мати. Щось квилило сердито i нетерпляче. Якась
стара жiнка стояла на припiчку i полоскалась з чимось у ночовках, що
стояли на печi. Батько сидiв на прилавку i гомонiв з бабою. I було чудно
те, що, незважаючи на стогiн матерi i на той невiдомий пронизливий деручий
крик, розмова у батька з бабою була спокiйна, навiть радiсна.
Катерина схопилась i сiла.
- Що воно таке?
- Прокинулась? - одказала баба. - Буде тобi забавка - будеш мати кого
глядiти... - Поясню : - Знайшли тобi в коноплях братика.
Обiзвався батько:
- Вже кому-кому, а Катрi буде з ним роботи. Хоче не хоче - буде за
няньку.
"Еге! - догадалась Катря, - це ж у нас дитина знайшлася".
Батько був веселий, подавав бабi то те, то друге, жартував,
допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього - з
охотою. Тепер чогось одмовчу ться... Яка вже буде-така й буде, ми не
обмiня мо. Аж ось заляскало щось палицею у дверi, аж мати кинулась i
застогнала: "Кождий день стука , а нiяк не звикну". Калата , аж в ушах
лящить, кричить: - Григор - на тiк молотить, Катря - до панi прясти (мати
- теж Катря). Зараз, бо свiта !
Панський десятник.
- Сьогоднi у мене свято - сина бог послав, не можу кинути породiллю з
малими дiтьми в хатi, - одгуку ться з хати Григор.
- Не мо дiло, пановi будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму.
Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом:
- Iди, Григоре, а то все одно не подару ; та ще й знову припише. Iди -
я вже сама якось до вечора перебуду.
- Хоч би ж було поснiдати чим. - Знову залящало в дверi. - Зараз! -
Кусок хлiба з столу - в кишеню, шапку на голову, з хати.
А той стука , а той стука ...
Мати: "Кат би тебе попостукав". Мати почала якось болiсно стогнати.
Крiзь стогiн, помовчавши, проказала гiрко:
- Бодай уже тi дiти не плодились, що мають рости у неволi. Баба
розважала:
- Не можна так казати, дочко, - грiх! Може, доля якраз талан тво©й
дитинi готу ... - додала та мниче.
- Нам усiм - один талан - i дiдовi, i батьковi, i дитинi - довiчне
панське ярмо. - Закашляла.
- А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобi буду казати,
- промовила баба та мниче. - Далi почала розказувати:
- У нас, у бабiв, така примiта, що коли перше нiж зайти до
породильницi в хату та заглянеш знадвору у вiкно, то в хатi побачиш долю
народженого. Коли я заглянула у ваше вiкно, то аж обiмлiла. Скiльки я
бабую - не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати.
Баба позирнула на дiвчинку i замовкла.
Мати до мало©:
- А ти не дослухайся, Катре, спи! - Далi мати й стогнать перестала: - I
що ж ви, бабусю, побачили? Баба стишила голос.
- А побачила я - сидить за столом повно всякого панства, а помiж
панством - мужик, сто©ть, вичиту щось iз паперiв. А вони на нього
кулаками махають, а пiдiйти бояться. Коли це, де не вiзьмись, щось таке,
як цар у коронi, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди,
а той за шию... Я, кажу, так i обiмлiла i дивитись далi побоялась... Так
бач, що виходить, виросте твiй син неабияка людина - буде змагатись з
панами та з царями... А за що - сама догадайся. Кажуть же, що народиться
такий, що волю в панiв однiме... Хто зна - може, це й вiн.
- Волю? Мiй синочку! Рости ж та набирайся сили.
- Оце я тобi кажу, Катре, а ти щоб про це нiкому нi слова, бо
довiдаються, борони боже, пани - i вирости не дадуть - iз свiта зживуть.
Далi до дiвчинки:
- Чи ти чула, Катре, що я казала?
Мала Катря прикинулась, що спить.
II
Мина рiк. Батько й мати на панщинi, Катерина, сама ще недоросла,
зв'язана з малим Тарасом, як ланцюгами; сповивала, колихала, пiсень
спiвала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як iз
цяцькою. Проте сама нянька ще дитина - хочеться з подругами в баштана на
шляху погуляти, побiгати у ворона, в квача. Посадить малого на вигонi, в
ромашках, у ту ямку, що вирили хлопцi, граючи в дуки, накаже, посварившись
пучкою: "Сиди ж менi i не вилазь, поки не прийду". Вiтром майнула до
гурту, де аж курiла гульня, - про хлопця забула зразу. I сидить воно
саме-самiсiньке, як одiрваний од гiлля листочок, спозира сине небо, згра©
на ньому галок... Сонце грi , ромашки пахнуть, аж чха ться, - хороше, як у
купелi. I маленьке замаха до сонця ручками, засмi ться, загуца , мов до
сонця летiти хоче на руцi або само сонце його витяга з пахучих бур'янiв.
А тим часом тута ж поблизу блука в бур'янi i дитяче лихо, хрюка , хрума
спориш. Висунулась, зарохкала, бочком наближа ться до хлопця. Дивиться
хижими, червоними брудними очима. Хто змiря горе маленького серця: у
плач, у крик! - нiхто не бачить i не чу , мов опинився у лiсових нетрях iз
брудним, диким звiром один на один. Не чекай допомоги. I малий одразу
замовка , брiвки нахмурились, в очицях мов сонячнi iскри заграли,
засвiтився гордий бляск людини, ромашкою б' тварину по писковi: "Чу-чу,
свиня!" Лукава тварина не виносить бляску розумних очей, злякано обходить,
почина щипати морiжок, мов i не вона. Мина час, знову запада зневiр'я в
дитяче серце - почина плакати, знову набира ться смiливостi свиня, чапа
до хлопця. Знову змовка плач: "Чу-чу, свиня!" Довго тягнеться ся дитяча
мука, i нiхто того не бачить i не чу . Катря, щира його нянька, теж за
щирою гульнею на шляху згадала про малого тiльки тодi, як з поля
показалась череда. Одкрила широко очi, ляснула в долонi: "А де ж моя
дитина?" Насилу пригадала. Вiтром полетiла в ромашки до дуки: сидить. Уже
й слiз йому нема - мовчить. Тiльки очицi набрякли вiд слiз i все личко
вивожене в сльози. Тiльки побачило над бур'янами голову Катрi - де тi й
сльози взялись, - як руча©. Зрадiло! 3 плачем, з докором, iз жалем викида
рученята до не©. Мов крилами перелетiло з осоружного дуки Катрi на руцi.
- Мо маленьке! Скучив? - Катря жагуче, з пристрастю тулить його до
себе, картаючи себе докорами i зарiкаючись, що вона бiльш нiколи-нiколи не
буде кидати саму дитину на улицi. Не в перший раз.
- стоньки хочеш? - Знаходить житнього хлiба жовану куклу, нашвидку
пiджову ©©, пха дитинi в рот. Дитина iз звiрячою жадобою почина ту
осоружну куклу жувати, ссати, тiпати, щось мимрячи невиразне! погрожуючи
комусь головою.
Катря пильно, допитливо дивиться дитинi в вiчi - вона одна розумi ©©
мову.
- Що? Що, мiй, цвiточок? Паця лякала? Ось ми ©й покажемо. Ну-ну-ну,
погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? Iди собi геть, погана паця. А
ми з Тарасиком пiдемо виглядати маму з поля. - Пiшла з дитиною за село,
сiла коло гамазе© на рундук, виглядають. Видно ставок, як кусок полотна
прослатий. Над ставком - верби аж до води попускали вiти, а за вербами
хова ться сонце, велике, червоне, смi ться iз-за гiлля. Катря гомонить до
малого безперестанку:
- Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому кулешику варити, Тарасика
годувати. Ну, спiвай за мною, Тарасику, - почина сама наспiвувати:
А вже сонечко за вербами,
Пусти нас, пане, хоч iз ребрами.
А сонечко теж каже йому про маму, жарту з малим, захиляючись за верби.
Гра ться з ним чисто так, як, бува , мама - одкри очi: ку-ку! Знову
закрив - нема...
Таке ж радiсне, тепле, червоне.
От тiльки бiда, що на свiтi ще паця... Ну, та ми ©й!..
I дитина свариться переможно ручицею: ну-ну-ну!..
III
Мина рiк, i два, i п'ять рокiв... Росте Тарас Шевченко. Тiльки
зiп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки - на панщинi,
брат десь пастушить, сестра на городi, а ти, Тарасе, куди хочеш - скрiзь
тобi шляхи одкритi: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад
густий та темний, за сад на могилу... А бур'яни несходимi! Залiзе - до
вечора не вибереться... I мандру мала людина по свiту з ранку до вечора,
дива всякi на ньому спогляда , розуму набира ться. Вийде iз бур'янiв на
поле, як Кармелюк iз лiсу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка
з золотими крайками закрива його сво©ми червоними полами. I зда ться
малому, що там - край свiту. Там сонце спати ляга . Як мати вечорами у
свято: скида з ши© дороге намисто, у скриню хова червону хустку,
плахту...
А надворi й темнi ...
- Свiт не родив такого волоцюги! - скаржиться мати. - Ото небо йому, як
рiдна хата, а сонце, як мати. Коли б не ©сти, то до хати так i не заглянув
би цiлий день. А вскочить у хату, за кусок хлiба - i знову надвiр. Вхопиш
за плечi, щоб придержати, так де там: випорсне з рук та на сонце, як линок
у воду.
* * *
Раз було так.
Невесела у Шевченка зимою та восени хата - сто©ть край села, як
примара, найгiрша, мабуть, в усьому селi: кривобока, стара, стiни
повигинались, солома на покрiвлi потемнiла, потрухла, мохом узялася,
почорнiв од диму вивiд, од вiтру порозлазилась, дiрки свiтять голими
латами. А прийде весна, зацвiте садок за хатою, рясна яблуня коло хати,
промете Катря пiд вiкнами пiвники та барвiнок, i хата, як хата - суму мов
не було того... Сад темний, густий, бур'янами зарослий. За садом ховалось
сонце. Пiсля першого жаркого квiтневого дня плинув теплий, тихий вечiр.
Над хатою зiйшла вечiрня зоря, заграла золотом в яблуневому цвiтi, тихим,
рожевим, у бiлiй на стiнi глинi. Вперше по веснi бiлоголова Шевченкова
родина розташувалась вечеряти пiд яблунею надворi. Чуби в усiх, як
обiлений льон, очi, як квiтки льону, - синi. Тiльки мати чорнява, з карими
очима. Невесела вечеря - морений батько свариться, маги, заклопотана,
зажурена, марна, ©сть, як не ©сть. Дочка Катерина сто©ть, спиною спершись
на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звича м
погомонiти перед сном сусiд i диву ться:
- Це тiльки вечеря те? Що так пiзно?
- Та нам це такий оце клопiт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь
дiвся, - мати. Розповiда . - Зранку як пiшло, то оце i досi нема : бiгали
i до ставка, i до греблi, всi бур'яни обшукали - як упав у воду.
- Доглядiли! - сердито буркнув батько. Катерина враз опустила униз синi
винуватi очi.
- Нiчого, знайдеться, - розважив сусiд, - може, заснув десь у бур'янi.
Проспиться - прийде. - I почина звичайнi сво© балачки: про панськi
звича©, про золоту грамоту. Слухають в'яло, без охоти, тiльки поблизу що
шелесне, всi так i кинуться: чи не хлопець?
Пройшли останнi за плугами плугатарi, гурти дiвчат iз сапами. Осiв
тихий, зоряний вечiр.
- Ну й де б ©й дiтись, вражiй дитинi, - не слухаючи сусiдових балачок,
тихо, з нудьгою казала мати. - Вечеряй, Катре, та пiдемо шукати знову.
Зарипiли десь вози, як у релi. Багато, мов з ярмарку.
- Що воно?
Раптом коло самого села луною вдарила в усi кутки багатоголоса,
урочиста, хвилююча пiсня:
А вози риплять, а ярма бряжчать,
А воли ремигають.
А попереду атаман
У сопiлочку гра .
Всi забули на часину про хлопця, заворушились.
- Чумаки!
В селi бiгли з дворiв назустрiч чумакам дгвчата, дiти, поважнi дiди з
палицями. Тiльки й чуть було:
- Чумаки! Чумаки!
Сусiди почали угадувати - звiдки, аж поки чумаки замовкли.
Аж ось Катря пiдняла вгору голову i крикнула радiсно i сердито:
- А ось i наш волоцюга! - Всi повернулись в один бiк.
За перелазом бiлiла сорочка i блищали синi Тарасовi очi. Без шапки,
босий. Лице взялось смагою - темне, як головешка, а на тiй головешцi бiлий
чуб, як льон.
Сто©ть, не наважу ться йти до гурту. Хмарнi обличчя в усiх одразу
просяяли.
- Де це ти був?
- Де тебе носило i досi?
- Де ти волочився?
Сто©ть, мовчить. Огляда свою хату - не впiзна , нiби пiсля довго©
кругосвiтньо© мандрiвки.
- Де ж ти був оце - питаю? Чому не кажеш? - почав суворо батько.
Хлопець промовив стиха:
- Був у полi та заблудив.
- Бачили таке?
- Хто ж тебе привiв додому?
- Чумаки!
- Хто? - Всi стовпились коло хлопця.
Хлопець розповiв: "Стрiнувся з чумаками, питають: "Куди iдеш?
Мандру ш?" А я кажу - в Керелiвку!
А вони й кажуть: "Це ти iдеш у Моринцi, а в Керелiвку треба назад.
Сiдай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на вiз. I дав менi
батiг волiв поганяти..."
- Бачили такого! Чумакувати надумав уже!
- I як воно згадало, що з Керелiвки?
- Я ж казав, що знайдеться, - обiзвався i сусiд. - Такий лобатий не
пропаде.
- Ну, почумакував, тепер бери ложку та сiдай вечеряти, - сказав батько.
Хлопець тiльки того й дожидав.
- Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? - допитувалась мати. Мовчить та
сьорба з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батьковi:
- Як мота ! Наче три днi не ©в. - Розмова мiж дорослими пожвавiшала. По
вечерi мати послала дiтям на горбку коло сiней. Полягали. Тарас в
середину, з одного боку Катря, з другого - Микита. Мати сiла коло ©х.
Сусiди посiдали на призьбi, запалили люльки, вернулись до сво © розмови.
Тарас тим часом почав розповiдати тихим та мничим голосом. Брат i сестра
аж голови попiдiймали. Крадькома прислуха ться мати. Далi, смiючись, до
чоловiкiв:
- Ви послухайте, що цей волоцюга вигаду : старий того не придума
збрехати, як воно. Каже, що ходив вiн туди, де сонце заходить, бачив
залiзнi стовпи, що пiдпирають небо, i тi ворота, куди сонце заходить на
нiч, як корова в хлiв. Розповiда, нiби справдi сам те бачив. Ой Тарасе,
що з тебе буде?
- Всi на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде,
- промовив сусiд.
- Що вийде? - жартом обiзвався батько, - розбiяка великий вийде - ось
що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.
- Це той, що в панiв однiма та надiля бiдних?.. Починалася знову
розмова про славетного розбiйника, що саме гримiв у той час на Подiллi. В
селi затихало. Чути було iнколи дiвочий смiх на улицi. Коло хати i над
хатою гули хрущi. Дiти спали.
Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село
защебетав десь поблизу соловей.
IV
I знову мина рiк...
Не любив хлопець сидiти в темнiй хатi, не любив сумних розмов про
злиднi, про горе. Все, було, тiка з хати до сонця, на просторе. Одначе
минути того не можна. Зберуться часом кутковi молодицi та баби, посiдають
на призьбi, почнуть гомонiти. Сяде тута ж, коло матерi, бiгаючи
натомившись, хлопчик, притулиться, слуха . Чого-чого тiльки вiн не
наслуха ться - все про тих же панiв та ©х економiв: i як людей били - кого
рiзками, кого канчуками, i як продавали людей, за собак мiняли, засилали в
Сибiр, в москалi голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про
злиднi... Ясний надворi день. Ясно сонце свiтить, небо безкрайн та син ,
ку зозуля в лузi, а як усього того наслуха ться, - то й день йому
стемнi , отьмариться сонце, i дерево зажуриться - осмутнi ... Аж раптом
загра в ньому якась радiсна сила, буйна й непокiрна. Зiрве хлопця iз
призьби, i помчить вiн круг майдану жеребчиком, iржучи й фицаючись... I
весь сум з хлопця як вода змила. Оксано! Далi бiжить до сусiдиного двору,
од ворiт якого летить йому назустрiч, радiсно розставивши руки, вiрний i
постiйний товариш хлопцiв, кучерявенька кароока Оксана. Летить назустрiч,
радi , хваста :
- Ба, глянь, Тарасе, що в мене ? - показу крамну, безносу куклу, що
тiтка принесла ©й з панського двору. - Це моя дитина, а ти будеш кум.
* * *
А на другий день в бур'янi Шевченко буду з булиги та коров'якiв
курiнь. Збудував курiнь, заплiв його ромашками та глухою м'ятою, обполов
кругом садок, поробив у ньому стежечки, посипав жовтим пiсочком. Далi
порозставляв у куренi черепочки, скляночки з пасльоном та калачами, сiв,
дожида гостей. А гiсть не за горами - за бур'яном на колодцi сидить
Оксана в довгiй материнiй корсетцi, з безносою "дитиною" на руках.
Дiждалась, коли ©© гукнув господар, запишалась, хусткою накрила сонне
личко "дитинi", пiшла до куреня. Незабаром гостi починають гостювати. "А
випийте ще, кумо!" - "Не можу! Не можу, хiба трiшечки! Ой, яка пекуча!" -
"Закусiть, кумо, чим бог послав". Беруть iз порожнiх черепкiв, як iз
мисок, махають руками, плямкають губами, нiби п'ють i ©дять. Планово,
церемонно. Далi заводять злободенну розмову:
- Як у вас в полi i в городi, кумасю? Чи обсiялись, чи обсадились?
- Де ви бачили, куме! Ще й не починала. За тi ю клятою панською роботою
свiту не видно, вгору нема коли глянути. Чи скоро вже тая воля буде? Ви не
чули, куме? - Стиха: - Ви не чули - кажуть, у Шандри яконома вбили?
Тут iз бур'янiв виглянуло зо три червоних од хвилювання й цiкавостi
дитячi завоженi личка; уважнi, та мничi. Радiсний вигук:
- Ось де вони! - I раптом гуртовий, добре зорганiзований спiв чи
декламацiя:
Молодий - молода,
Як собака руда!
У дбайливого господаря запас i про цих гостей: вхопив у кутку куреня
в обидвi жменi печиння, нагнав непроханих геть за бур'яни.
А матерям пiд хатою все видно i все чути.
- От здружили - i водою не розiлл ш.
- Де ви бачили, там - без Тараса i дихнути не може. Тiльки прокинеться,
не ©сть, не п' , зразу бiжить на вулицю. З язика в не© не зiходить Тарас.
- Мо' колись справдi сватами будемо.
- Рано загадувати. Хай ростуть здоровi.
Гука :
- Оксано! Оксано! А йди, дочко, вечеряти.
Оксана:
- Дожидай, Тарасе, я зараз прийду.
Хлопець у бур'янi сам. Вже вечiр, а йти небезпечно: розвалять "вороги"
хатину.
Дожида . Видно ставок. Iз-за верб стиха влiз у воду мiсяць, почав
полоскатись. Як запiзнiлий косар з пильного поля...
Було стемнiло, знову виднi . Iз-за чи ©сь клунi визира повний мiсяць.
Вибравсь вище, мов пiдпалив бур'яни - засяяли. Свiтиться, як гадючi очi,
люта кропива, синiм полум'ям пала гiркий полин, зелено висвiчу запiнена,
скажена блекота. Високi будяки, як злодi©, з кiллям... Страшно й цiкаво...
А що тут дi ться пiзньо© ночi? От би заночувати тут, коли б не гримали
дома. Кулак пiд голову, лiг: "Я трошки". "Тарасе! Тарасе" - i чу й не
чу ... Може, причува ться? Може, за годину, може, за мить - над головою
шелест: Оксана?
Сердито й лагiдно:
- Ось де вiн, заволока! Ану, вставай та зараз до хати! - Катря.
V
А святами - до дiда. А тодi - до Оксани. У старого Iвана Шевченка,
Тарасового дiда, святами завжди повно людей у хатi: дiд Iван грамотний, i
в нього велика книжка про святих мученикiв. Дiд Iван надiва олив'янi
окуляри i почина повагом вичитувати про великi муки свято© Варвари. Хто з
бабiв слуха , хто куня , чоловiки дмуть люльки. Хтось дуже томлений за
тиждень раз по раз хропе й кида ться. Винувато озира ться: "Ото, господи".
Вiкна й дверi поодчиненi, i знадвору чути веселий гомiн на уличцi. Тяжка й
гiрка була та панська неволя, та не тiльки ж те й робити людям, що плакати
та журитись. Часом i спiвають, i жартують, i потанцюють, а надто молодь.
Бо то треба було б умерти, щоб усе тужити, а народу - сила, не вмирати ж
усiм. Чути у вiкно - на улицi регiт, раз за разом поривами. Дедалi дужче.
- Це, мабуть, притисся Перебендя з кобзою, пiти послухати, що там
вигаду старий дурень.
Кида набiк мiнею, виходить iз хати, за ним, як курчата за маткою,
чередою гостi. Посеред майдану - гурт людей, старi, дiти, молодь,
обступили кругом старця - то нiма тиша, то шалений регiт. Ближче - чути
тихий глухий старечий голос сипав якiсь немiчнi жарти. Ще ближче - чути
тихий веселий шум струн на кобзi, як живий вiтер. Дода словами, аж
гуца ться:
Ой дiвчина-горлиця
До козака горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив, так i вмер.
Кiнчив, витира пiт полою.
- Бач, старе луб'я, яко© затина ! А вмирать! - хтось iз старших в жарт
докоря старого. Винувато старий осмiхнувся, пригнув ухо до поводиря, щось
пита слiпий. Певно, якi зiбралися люди. Одкашлявся старий. Поважно
нахмурив брови, по-новому зашумiли струни... Залунав змiцнiлий голос.
Урочисто, як святе письмо:
Ой, тисяча сiмсот дев'яносто першого року
Прийшов указ од царицi Катерини
З Петербурга-города...
Всi старi обличчя розцвiли, очi засяяли. Перезирались, смутно хитали
головами - багато з старшого вiку людей добре ще пам'ятали, як руйнувала
Катерина ту волю козачу. Запорозьку преславну Сiч.
Мимохiть пiднiмались шапки на головах вгору i по-вовчому загорались
очi. Зразу одчувалось, що тут пiд крiпацькими ланцюгами буя сила -
велика, могуча, що ©© не задушиш, що тiльки стряхнеться вона, то розiрве
тi ланцюги, як нитку, а те горде панство рознесе, розвi , як порох. Це ж
люду, це ж миру, як моря, а панiв тих - жменя. Як встане, як вигне
спину... Та що й казати... Тiльки зараз - цить...
Мiж старими тута ж вертяться дiти, намагаючись угадати, чого це старi
так затурбованi. Мало що розумiв i малий Тарас Шевченко з того, що спiвав
кобзар, проте i в нього ворушилось у грудях щось гаряче i завмирало чогось
маленьке серце.
Вирядили кобзаря, погомонiли, почали розiходитися. Верта ться до сво ©
хати i дiд Iван з сво©ми гостями. Сiда , зiтхнувши, за стiл дочитувати
пекельнi муки свято© Варвари, встафiя Плакиди. Цiкаве життя, аж дух
захоплювало. Тiльки не тi вже думки в слухачiв - видно по гарячих очах. Ще
цiкавiше. Сидять, як у якомусь снi. Хтось мимохiть перебива читання.
- Що правда, то правда - мучили й тодi добре, тiльки усе ж, мабуть, на
палi не садовили.
- Не додумались, - одкашлянувшись, додав, мов прокидаючись од сну,
хтось другий i засмiявся.
- Або, кажуть, пекло! - раптом, одсунувши убiк книжку, мiня тон сам
читач. Святобливий вираз - як вiтром здуло з його обличчя. Мов i не вiн.
Не на тiм свiтi, на цiм розвели його пани над нашими душами. Пан -
гiрше чорта, той не видума на людину тако© муки, як пан. Ну, вже як i ©х
попадуть у руки - не помилують. Народ терпить, а як терпець увiрветься -
хай тодi не просять - не помилують.
Раптом слухачi мов ожили, очi в усiх заграли. Один за другим:
- Дiду Iване, а розкажiть про Колi©вщину!
- Еге, про Залiзняка та Гонту!
- Про гайдамакiв, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.
Дiд замрiяно:
- Еге ж! Гайдамаки! То були люди! - одсунувся далi од книжки, тряхнув
чубом. Каже:
Хвалилися гайдамаки,
На Умань iдучи, -
Будем драти, пани-брати,
З китайки онучi...
I святе письмо лежить забуте, дiд почина розповiдати про тi часи, коли
гайдамаки панiв рiзали та палили, як ножi святили, як вирiзували Умань.
Слухали сусiди, нiмiли од жаху, чуб здiймався вгору.
А то чи© там оченята горять у кутку на припiчку, як iскри? I не дише.
- Тарасику, i ти тута? Iди, сину, надвiр гуляти, чого ти мiж старих
затесався? Тобi ще рано таке слухати.
Тарас крутить головою: "Не хочу!"
Дiд:
- Хай слуха , виросте - сво©м розкаже дiтям та онукам.
I не виходить до самого вечора. А вночi не спить, вороча ться.
Мати:
- Чого не спиш, Тарасе?
- Мамо, гляньте: нiби щось горить у панських будинках?
Мати злякано до вiкна:
- Де? Вигаду ш, нiчого там не горить. То мiсяць... що це тобi в голову
зайшло? Спи!
Перегодя знову:
- Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?
- Якi там гайдамаки? Наслухався, що старi говорять, а тодi щось йому
увижа ться, не спить! Це, мабуть, ходив сьогоднi до дiда? Еге ж - ходив?
- До дiда...
- Я ж так i знала. То ж дiд те розказу , що давно колись було, не
тепер. Тепер гайдамакiв уже нема . Половили та повбивали. Спи.
А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута
з лозини шабля. Ходить у бур'янi, руба панам мечем голови з плечей.
Пiдiйде до коров'яка: "Ти пан Дашкевич?", - "Я! Прости! Не буду!" Летить
голова з плiч. До другого: "Ти пан Висоцький?.." - летить голова. Сто©ть
будяк, чорний, аж свiт отьмарю . "А це буде ©х цар". До нього: "Проси! Не
хочеш?" - i царева злетiла з плiч голова, як галка. Бiжить Оксана, умита,
чепурненька.
- Тарасе, що, ти робиш?
- Який я Тарас? Я - гайдамака!
- Що ж ти тут робиш?
- Не заважай! Бач - панам голови рубаю.
- I я! I я!
- Ну, добре, хай i ти будеш гайдамачка. На рушницю, стрiляй. - Бере,
цiлиться в будяк.
- Бу-бух!
- Трах! бах! рубай! бий!
В бур'янi закипiла вiйна - тихий вiдгук далеко© гайдамаччини.
- Оксаночко, я розкажу тобi казку.