Вовчок Марко. Iнститутка

- Боже мiй! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. Та я не
хочу сього й чути! Не буде сього! Не буде!
А сама у плач ревний.
- Серденько, не плач! - блага пан, - серденько, занедужа ш!. Не буде
того кума; я його перепрошу, та й кiнець. Скажи тiльки менi, кого ти
хочеш, того й завiтаю.
- Полковника треба прохати, - от кого!
- Полковника, то й полковника. Завтра й по©ду до його. Ну, iзбач менi,
любонько, що я тебе засмутив!
-Ото-то й сть, що ти мене зовсiм не жалу ш: усе меiiе журиш!
- Голубко моя! - промовив пан стиха, - пожалуй i ти мене. Ти, знай,
сердишся, кричиш, сваришся; а я сподiвався...
Та як зарида !
Панi до його:
- Чого се ти, чого?
За руки його хоче брати; а вiн затуливсь обома та рида -рида !.. Ледве
вже його розговорила, i цiлувала вже, i обнiмала, насилу стишився.
- Та скажи ж менi, чого се ти заплакав? Ну, скажи! - просить його.
- I сам не знаю, моя любо, - одказу пан, нiби всмiхаючись, - так
чогось... Нездужаю трохи. Ти об сьому не думай, а насмiйсь менi, що я,
наче маленький, розплакався.
А сам зiтхнув.
- Ти, може, дума ш, що я вже тебе не люблю? - говорить панi.
- Нi, любиш.
- Люблю та ще й як!.. А вкупцi не можна раз у раз сидiти: треба
господарювати, мо серце!
Та й поцiлувала його.
Уранцi по©хав пан i полковника завiтав у куми.

XXXIX

Народився син у панi©. Що тих гостей на©хало на хрестини! Обiд справили
бучний. Кум-полковник вкотив у двiр сивими кiньми, побрязкуючи,
подзвякуючи бубонцями. Сам огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса
закручу правицею, а лiвою шаблю придержу та плечима все напина ться
вгору.
Я рада, що менi трошки вiльнiше, - вибiгла до Прокопа, - стою,
розмовляю з ним коло рундука. Коли де не взявся пан, - веселий такий, як
ще був за свого женихання з панi ю.
- Чого се ви тут сто©те обойко? Що розмовля те? - смi ться.
А Прокiп йому:
- Пане, оддайте за мене дiвчину!
- Добре, бери. Прокопе! Я не бороню. Повiнчайтесь, та й живiть собi
любенько.
- А панi? - каже Прокiп.
Пан зiтхнув i задумався, а далi й каже:
- Iдiть за мною! Вiзьми ©© за руку, Прокопе!
Сам пiшов у кiмнати, а Прокiп веде мене за ним, стпскаючи мою руку.
- Любо! - сказав пан, - я оце до тебе молодих привiв. Чи вподоба ш?
А тут у кiмнатi панiв, панiй!.. I полковник помiж усiма, неначе той
iндик переяславський, походжа та все потроху пирха .
Наша сидить у крiслечку. Зирнула на нас i одвернулась. Усмiх веселий
простиг, гнiвно на пана згляне й пита :
- Що се таке?
Прокiп кланя ться, просить.
- Я вже позволив, - каже пан, - не борони й ти, моя кохана. Дав нам
господь щастя, - нехай i вони щасливi будуть!
Панi все мовчить та уста гризе. А полковник i вирветься, й загуде, як
на трубi:
- До пари, бiсовi дiти, до пари! Обо хорошi! Треба ©х звiнчати, кумо
моя мила. Хочеш замiж, дiвко? - пита мене, та що хоче моргнути, то й очi
заплющить: не моргне, вже несила - випив повно.
Усi пани за ним пiдхопили:
- Одружiть ©х, одружiть! Чу те: кум ваш, полковник, говорить, що до
пари...
Тодi вже й панi:
-Та нехай собi!
Ми й незчулися, як за порiг переступили. Кинулись духом i, не справивши
нiчогiсiнько, похапцем звiнчалися, щоб ще не розлучила нас панi.
Дуже вона гнiвалась на пана:
-Як ти мене пiдвiв! - дорiка . - Я сього не можу тобi подарувати, як ти
мене пiдвiв!
- А тобi, - свариться на мене, - тобi буде!
"Нехай уже буде що буде, - думаю, - та вже ми побралися!" Велико тiшить
мене, що тепер озватись до його можна при людях, глянути на його, що вже -
мiй!

XL

Я зосталась при панi©, як i була. Ще гiрш надо мною коверзу вона, ще
гiрш варить з мене воду та все примовля :
- А що? Яково тобi у замужжi? Покращало?
Як не заговорить чоловiк, як не пожалу , то часом так прийде, що примiг
би - крiзь землю пiшов. А зiйдуся з ним, - весело й любо; усе лихо забуду.
Тiльки чоловiк мiй куди далi, то все хмурнiший ходить, аж менi серце
болить.
- Чи ти вже мене не любиш, Прокопе?
Вiн пригорне мене та подивиться в вiчi так-то любо, що чую, наче в мене
крила виростають.
- А чого ж усе смутний, Прокопе?.. От ми вже тепереньки вкупцi навiки.
- О, мо серденько! Тяжко було без тебе, а з тобою ще тяжче... Яково-то
сподiватись щогодинки в бога - догани тобi та муки!.. А боронити -
несила... Важко, Усте!
- Як-небудь i зо мною бiду перебудемо, Прокопе. Як на мене, то все
удвiйзi легш.
- А може, й справдi так,рибонько!
Та й усмiхнеться i пожалу мене.
Так-то вже я радiю, як розговорю його, розважу!

XLI

Жили ми такеньки з бiдою та з журбою до осенi. Тут i зчинилось...
Одного дня трусили в садку яблука в кошi, а чоловiк мiй струшу та все
з яблунi на мене погляда то з-за тi© гiлки, то з-за тi©. Трохи вже й
притомилась бабуся, - сiла одпочити.
- От уже й лiтечко красне минулося! - промовила, - сонечко ще свiтить,
та вже не грi .
Се кажучи, роздивля ться навкруги.
- Устино-голубко! Адже ото неначе дiтвора з-за лiси визира ? - пита
мене.
Я гляну - аж справдi коло тину купка дiток.
- А що, дiтки? - пита бабуся, - Чого прийшли, мо© соколята?
Малi мовчать та тiльки оком закидають у кошi з яблуками.
- Ходiть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! - каже на ©х
бабуся.
Дiтвора так i сипнула в гад. Обступили стару, як горобцi горобину, а
стара обдiля ©х, а стара обдiля... Загуготiло, загомонiло коло нас:
звiсно, дiти. Коли се зненацька як гримне панi:
- А то що?
Перелякались дiти. Которi в плач, а хто в ноги, - тiльки залопотiло. I
в мене серце заколотилось. Бабуся спокiйненько одповiща :
- Се, - каже, - я по яблучку дiткам дала.
- Ти дала? Ти смiла? - заверещить панi(сама аж труситься). - Ти,
мужичко, мо добро крадеш!.. Злодiйко!
- Я - злодiйка!? - вимовила стара... Зблiдла, як хустка, i очi ©й
засяли, i сльози покотились.
- Бiльш красти не будеш! - кричить панi. - Я тебе давненько
пристерiгаю, - аж от коли пiймалась... Панськi яблука роздавати!
- Не крала я зроду-вiку мого, панi, - одмовляе стара вже спокiйно,
тiльки голос ©© дзвенить. - Пан нiколи не боронив, сам дiтей обдiляв. Бог
для всiх родить. Подивiться, чи для вашо© ж душi мало?
- Мовчи! - писнула панi, наскакуючи.
Хруснули вiти. З-за зеленого листя визира мiй чоловiк, та такий у його
погляд страшний! Я тiльки очима його благаю.
- Злодiйка! Злодiйка! - карта панi бабусю, вкогтившись ©й у плече, i
сова стару, i штовха .
- Не по правдi мене обмовля те! Я не злодiйка, панi! Я вiк iзвiкувала
чесно, панi!
- Ти ще зо мною заходиш?
Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю!
Захиталась стара: я кинулась до не©; панi - до мене; мiй чоловiк - до
панi©.
- Спасибi, моя дитино, - промовля до мене бабуся, - Не турбуйся, не
гнiви панi©.
А панi вже вчепилась у мо© коси.
- Годi, панi, годi! - гримнув чоловiк, схопивши ©© за обидвi руки. -
Цього вже не буде! Годi!
А панi у гнiву, у дивi великому, тiльки викрику :
- Що? Як? Га?
Схаменувшись трохи, до Прокопа. А той сво :
- Нi, годi!
Тодi вона у крик. Назбiгалися люди, дивляться. Пан що було в його духу
пригнався.
- Що се?
Мiй чоловiк випустив тодi панiю з рук.
- От тво© щирi© душi! - ледве промовила панi. - Дякую тобi!.. Та чого ж
ти мовчиш? - скрикнула ще голоснiш. - Менi мало рук не вломили, а ти
мовчиш!
- Що се поробилось? - пита пан на всi сторони у великiй тривозi.
Панi й почала: i обiкрала ©© стара, i всi хотiли ©© душi, - такого вже
наковчила! Сама i хлипа , i кричить, i клене, що вже i пан розлютувався.
Як кинеться до мого чоловiка.
- Розбишака!
- Не пiдходьте, пане, не пiдходьте! - озвався мiй понуро.
- Е, бачу, - каже пан, - тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся
у москалях - скiльки хотя!
Панi аж верещить-
- У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези
його!
- Вiзьмiть його! - крикнув пан на людей. - Зв'яжiть йому руки!
Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той
гук до мене:
- Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, - не
знаю...

XLII

Повели Прокопа в хату. Сторожа сто©ть коло дверей. На дворi вiзок
запрягають, Назар запряга конi пiд пана. Довго думав мiй чоловiк, - далi
каже:
- Устино! Сядь коло мене!
- Що ти починив, мiй голубе! Що ти сподiяв! - говорю йому.
- А що я сподiяв? Будеш вiльна, - от що! Будеш вiльна, Устино!
- Воля, - кажу, - та без тебе! Так менi гiрко стало!..
- Воля! - покрикне вiн, - воля!.. Та на волi i лихо i напасть - нiщо не
страшне. На волi я гори потоплю! Акрiпаку хоч як щаститься, усе добро на
лихо стане.
Аж ось заторохтiв на дворi вiзок. Повели Прокопа. Я, в чiм була,
схопилась до його на вiзок. Стара мене благословля i його:
- Нехай вам мати божа допомага , дiти! - А сльози тихi так i бiжать з
очей ласкавих.
Помчали нас. Як то ще панi не схаменулась про мене, наставляючи на
дорогу пана: не пустила б!
дем мовчки, побравшись за руки. Я не плачу, не журюся, тiльки серце
мо колотиться, серце мо трепечеться...
Пiд'©жджа мо до мiста. Пан закурiв коло нас i випередив. В'©хали в
мiсто. Хутко проторохтiли улицями. Коло високого будинку стали.
Випустив Прокiп мою руку:
- Усте, не журися.
Повели його до прийому. Я на рундуцi сiла, як на гробовищi.
- Не вдавайсь у тугу, - каже Назар. - Бiс бiду перебуде: одна мине -
десять буде.
А сам почав уже сивим волосом, як снiжком, присипатись; розважа мене,
а самого, видно вже, що нiхто не розважить.
Коли виводять мого чоловiка... Боже мiй, свiте мiй! Серце в мене
замерло; а вiн веселий, як на Великдень...

XLIII

Зосталась я з чоловiком у мiстi. Перебiгла година тая швидко, як свята
iскра спахнула, та довiку не забуду!
Зараз мого чоловiка приручили дядьковi, москалевi iстньому, iзучатись
вiйськово© науки. Дядько був станом високий, очi чорнi; волосся i вус, як
щетина, пужаться; ходить прямо; говорить гучно; поводиться гордо.
От ми йому кланя мось, а вiн нiчого; тiльки понуро огляда Прокопа. Да
йому Прокiп грошi:
- Вибачайте, дядьку, що мало: крiпак не багацько розгорю .
Дядько кашлянув, плюнув:
- Ходiм!
- Ходiм на мiсто, дружино моя, погуляймо! - каже менi Прокiп. Та й
пiшли. Ходимо улицями i заулками, гуля мо собi, а вiн пита :
- А що, Устино, чи ти чу шся, що вже ти вiльна душа?
Та й смi ться, заглядаючи менi в вiчi.
Хоч як було менi невпокiйно, хоч як тужило мо серденько, а й я
всмiхнулась i нiби чогось радiла.
Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема. Та й добути
звiдки? Продати нiчого. Я по©хала - нiчого не взяла. Та й не великi скарби
були там у мене: кiлька сорочок, та спiдниць двi, та ще там якась юпочка
та кожушаночка. Не до того менi було тодi, щоб те забирати, а послi вже
панi не оддала. От я й надумала собi: "Пiду я поденно робити!" Порадились
iз Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Сво лихо
оповiстили, пита мо, чи буде ©© рада на те, щоб ми поденно за хату ©й
сплачували.
- Добре, - каже, - будуть грошi, оддаватимете поденно, а не будуть, то
я й пiдожду вам.
Ми й перебрались до не© в хату.

XLIV

Хазяйка наша була удовиця старенька, привiтна й ласкава, а що говiрка!
Розказу та й розказу , та все про сво лихо, що весь рiд ©х звiвся, що
сама вона в свiтi зосталась, як билина в полi. Зiтха раз у раз,
частенько, було, й сплакне. Та й за нами чимало вона слiз вилила: як,
було, сидимо з чоловiком укупцi та говоримо, вона й почне плакати та
примовляти, що - ось ми молоденькi, ось ми i хорошi - нiвроку: жити б та
жити та людей собою веселити... Приклада та й плаче. Ми вже ©© вмовля мо!
Хiба тодi ущухне, як надiйде дядько та гримне на не©: знов баба кисне!
А вона його боялась дуже, що такий вiн: анi до його заговорити, анi
його спитати.
- Що се за чоловiк у свiтi! - каже, було, стара. - Який же вiн грiзний
та неласкавий - нехай бог боронить! Чи вiн нiколи роду не мав, чи що
таке ? Бог його зна !
Рано-ранiсiнько схоплюся; бiжу на поденщину. Повертаюся пiзно. В руцi в
мене заробленi грошi. Весело поспiшаюсь додому.
Ще на дорозi стрiне мене чоловiк; любо та мiцно стисне за руку i спита
тихенько:
- Чи добре натомилась, Усте?

XLV

От якось сидимо ввечерi: москаль на лавi з люлькою, хазяйка коло
вiконця, а ми з Прокопом оддалiк. Сидимо мовчки всi; коли у дверi хтось -
стук-стук; а далi: - Здоровi були! - гукнуло щось за дверима.
Се ж Назар!
Увiйшов i сто©ть перед нами, стелю пiдпираючи: люлька в зубах; i
сивизна, ти б казав, у густi кучерi поховалась.
- Хазяйцi i всiм нехай бог помага !
- Спасибi! Милостi вашо© просимо! - вiта його стара.
- Звiдки се ти взявся, Назаре? - пита Прокiп. - От наче з землi
вийшов!
- Я звiдти, - каже, - звiдки добрi люди мандрiвки виглядають.
Дядько поворушивсь, - погляда на дверi.
- А чого се крутишся, пане москалю? Однi© вiри, - не цурайся.
Дядько все дивиться на вiкна, на дверi.
- Овва, який же баский! Чи не вiтра в полi хочеш пiймати?.. Да ти й
сам, бачу, степовик... От же й не пробуй - не пiйма ш. А лучче дай менi
люльки запалити... Як же вам ведеться тут? - пита нас. - Почому в мiстi
молодицi моторнi та гарнi? - морга на мене.
- А в вас там як? - питаю в його.
- Як?! На вибiр дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь.
- Ох, менi лишечко! Годино моя! - зажурилась хазяйка. '
Дядько тiльки вуса покрутнув.
- А стара? - питаю.
-Живе. Стара все перетерпить. Кланя ться вам. Питаю за себе, що там
панi казала.
- Еге! Було за вас обох пановi на горiшки: "Через твiй, - каже, -
розпуск двох робiтникiв утеряли! Хто ж дурнем зостався?" - се все панi; а
я скажу: дурень не дурень, а, стоячи перед нею, на розумного й трошки не
походив.
Хазяйка тим часом вечеряти просить. А Назар достав iз-за пазухи пляшку
горiлки i поставив на столi.
- Вип' мо, - каже, - по повнiй, бо наш вiк недовгий!.. Бувайте здоровi,
в кого чорнi брови!
А дядько:
- Що се, - каже, - за горiлка? Лучче води напитись, як тако© горiлки!
- Коли хто схоче, то нап' ться й води, - озвавсь Назар.
- Горiлочка, зда ться, добра, - каже хазяйка.
- Бодай тому шинкаревi таке життя добре! - одгримнувсь дядько. А проте
випив iще, iще й iще. Вип' i сплюне, нала i знов вип' .
Стара диву ться та головою хита , а далi вже не стерпiла:
- Що ж ви так ©© гудите?
- Не тво дiло, бабо! - гукнув дядько. - Для приятелiв п' мо всяку.
- Та на здоров'ячко ж!
- Знайте нашу московську добрiсть! - додав Назар. Вечеря мо, говоримо;
а дядько п' та й п' , та й п' . Зблiд на лицi й на стiл схилився.
Дивиться на нас iз чоловiком та й каже:
- Ой ви, молодята, молодята! Недовго житимете вкупцi... Та годi, не
журiться!.. Пожили, порозкошували - i буде з вас. Бува й таке, що з
сповиточку ласки-добра не зна ш, - вiк звiку ш пiд палкою... Отак живи!..
Без роду, без плем'я, без привiту, без совiту, - на всiх розкошах!
А стара тодi до його:
- А де ж ваш рiд, дядечку? Звiдки ви самi?
- З кантонiстiв! - одказав похмуро москаль. - 3 тих, коли чули, що нас
у холеру поменшало. Роду нема, не знав i не знаю.
- А матуся ваша?
- Казав: не знаю!.. Чого дурпо розпитувати?
- Отакеньки i я тепер безрiдна! - каже хазяйка хлипаючи.
- Iще й вона мiж люди! - гукнув москаль. - Що тво лихо!.. Плюнуть! Он
лихо, то лихо: що нiкого тобi згадати, нiхто й тебе не згада ; нiкуди пiти
й нiде зостатись. Усi тобi чужi, i все, усе чуже: i хата, i люди, i
одежа... Степовик! -мовляв (до Назара)... - Так, брате! Мене з стенiв
узято... Ну, i славнi, мабуть, тi© степи були!.. Дай, бабо, горiлки!
Вип' мо до дна, бо на днi молодi© днi!
А в самого сльози котяться-котяться. I смi ться вiн разом, i горiлку
п' ... Далi вже як упав па лаву, так i заснув.
- Ну, по сiй же мовi та будьмо здоровi! - каже Назар. - Прощай,
Прокопе-брате!.. Та ось трохи не забув. Принiс я тобi грошенят крихту:
п'ять карбованцiв. Поживай здоров!
- Спасибi, брате! Не знаю, коли вже я приможуся тобi вернути.
- Гай-га! Аби живi були! Се не панськi грошi - братерськi: ними не
зажуришся. Я собi зароблю: тепер я вiльний хоч на пiвроку; з собаками не
пiймають.
Та й пiшов, попрощавшись. Тiльки його й бачили.

XLVI

Господи милий! Яке ж то життя тодi наше було! Хоч i з бiдою, хоч i з
лихом, а таке ж то любе, таке благодатне! Легко зiтхнути, весело глянути й
думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, - нiкого не
боюся; робитиму чи нi, - нiхто мене не присилу , нiхто не займе. Чуюся на
душi й на тiлi, що й я живу.
Коли так навеснi чутка: москалi виходять у поход!
- Неправда сьому! - вмовляю себе; а серце мо одразу почуло, що правда.
А тут i наказ: у поход, у поход лагодитись!
Прокiп мене розважа , доводить менi, що се лихо дочасне, що повернусь,
каже, - будемо вiльнi.
- Так, так! - кажу, - так, мiн голубе!
А серце мо болить, сльози ринуть.
Вже й день походу намiчений. Пiшли ми в хутiр попрощатись. Панiв не
було дома; тiльки бабуся сама на господарствi. Бабусечко ж моя люба! А я
©© здалеку па вздвiр'© пiзнала, а пiзнавши, заплакала. Душею живою вона
тiльки жива була. Прибiжу до не©, обiймаю, як матiр рiдну.
- Чого ти плачеш, моя голубко? - пита мене стиха.
- Оце ви тут зоста тесь, у сьому пеклi!
- Та вже ж тут, пташко. Тут я родилась, тут я хрестилась, тут
сиротiла... тут i вмру, моя дитино.
- Та до смертi терпiтимете?
- I терпiтиму, пташко.
Поблагословила вона пас, як дiтей рiдних, обдiлила, чим ма.'iп.
Попрощалися ми, пiшли... Та й не раз, не два обертались, дивились. На
порозi сто©ть бабуся; навкруги тиша;
скрiзь ясно; з поля вiтерець вi ; з га©в холодок дише; десь-то вода
гучить; а високо над усiм гра -сiя вишн промiня те сонечко...

XLVII

Провела я чоловiка аж до Ки ва. У Ки вi служити зосталась, а вiн з
вiйськом кудись далеко на Литву пiшов.
- Не суши себе слiзьми, серденько! - приказував. - Я вернусь...
сподiваюся. Сподiвайся й ти. Дожидай мене!
Дожидаю... Що яка ти, служба, довга! Уже сiм год, як вiн пiшов. Чи то ж
побачу коли?.. У сво му селi не була. Перечула через люди, що всi живi.
Ведеться так, як i перш велося. Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й
чутки. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копiйка? Кров'ю обкипiла! Та
iнколи й менi так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби
схотiла, - зараз i покинути ту службу вiльно. Подумаю такеньки - i року
добуду. Якось розважить мене, пiдможе мене та думка, що вiльно менi, що не
зв'язанi руки мо©. "Це лихо дочасне, не вiчне!" - думаю.
То як же менi свого чоловiка забути хоч на хвилинку? Вiн мене з пекла,
з кормиги визволив!.. Та мене й бог забуде! Вiн чоловiк мiй, i добродiй
мiй. Поздоров його, мати божа: я вiльна! I ходжу, i говорю, i дивлюсь -
байдуже менi, що й тi пани у свiтi!