Вовчок Марко. Iнститутка

------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------

Т.Г.Шевченку


I

Люди дивуються, що я весела: надiйсь, горя-бiди не знала. А я зроду
така вдалася. Уродись, кажуть, та i вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не
згадувать!) - не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи - i смiюся.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, - то так i мо лишенько. Якби
менi за кожною бiдою мо ю плакати, досi б i очi я виплакала. Батька-матерi
не зазнаю: сиротою зросла я, при чужинi, у людях. Хоч не було дiла
важкого, - так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива
я...
На десятолiттях взяли мене в двiр. Стара панi була не що, сумирна собi,
- може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить -
тiльки шам-шам, одразу й не розбереш; так куди вже бiйка! не на умi. Увесь
день на ганочках; нiчка йде - оха та стогне. А за молодого вiку,
славлять, вигадочки були чималi i в не©... та треба ж колись i перестати.
За мене, то вже в дворi жили ми спокiйненько; одно було горе, що з
двору й ступити не пустять. Хiба вже на велике свято, що до церкви
одпросимось, а в недiлю й не думай. "Розволочитесь, - було, каже панi
гнiваючись, - не пущу!.. Не той ще вiк ваш, щоб бога пильнувати: ще
матимете час, - не зараз вам умирати".
Сидимо, було, день при днi у дiвочiй та робимо. А тихо коло тебе, як
зачаровано. Тiльки панi заоха або хто з дiвчат на ухо за чим озветься,
котора зiтхне з нуду. Докуча , було, та робота, докуча , - аж пече; та що
врадиш? Спасибi хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по iнших
чу мо.
А як коли, то, було, звеселi мо не знать чого. Веселенько нам, - аж
серце трепече! Коли б воля, заспiвав би так, щоб i на селi лунало... Не
всмiлимось!.. Iзгляду мось, та смiх нас так i бере. То одна моргне бровою,
а друга ©й одморгу ; то прив'яжуть тую до стiльчика косою; iнша зскочить
та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб панi не почула, - крутиться,
вертиться, тiльки рукава май-май-май... Чого, було, не виробля мо!
У старо© панi не було роду, окрiм мала собi унучечку, - у Ки вi
обучалась у якомусь там... от коли б вимовити... iн-сти-ту-тi... Було
частенько до старо© листи шле; а стара тi© листи щодня вичиту , - i
попоплаче над ними, i попосмi ться. Коли пише унучечка, щоб уже при©здити
за нею та додому забирати... Мати божа! увесь будинок зворухнувся: бiлити,
мити, прибирати!.. Панночки сподiва мось! Панночка буде!
Стара панi немов одужала: колива з кiмнати до кiмнати, вигляда у
кожне вiконце на шлях i нас туря за село дивитись, чи не ©де панночка. А
нам того й треба. Ми за той тиждень, що ©© виглядали, сказать, нажилися.
Шлють, то бiжимо-летимо... Весело зочити степ, поля краснi!. Степ зелений
наче втiка в тебе перед очима далеко кудись, далеко... Любо на волi
дихнути!
Квiток, було, назрива м та позаквiтчу мось, як молодi, та до самого
двору тими вiнками велича мось. А вступаючи в двiр, схопимо з себе,
позакида мо, - та так було жалко тих вiнкiв кидати, так жалко!

II

Дiждали панночки, при©хала... I що ж то за хороша з лиця була! I в кого
вона така вродилася! Зда ться, i не змалювати тако© кралi!.. Стара як
обiйняла ©©, то й з рук не випуска ; цiлу , й милу , та любу . I по
кiмнатах водить, усе показу , усе розказу ; а панночка тiльки оберта ться
туди-сюди та на все цiкавим оком спозира .
Посадовила ©© стара за стiл. I плаче, i радi , i розпиту , i часту :
"Може, тобi того з'©сти? може, того спити?" На©дкiв, напиткiв
понастановлювала; сама сiла коло не©, - не надивиться. А панночка усе
прибира, наче той горобець, хутенько й чистенько. Ми з-за дверей дивимось
на них i слуха мо, що то панночка говоритиме, - чи не дiйдемо, якi там у
не© думки, яка вдача, звичай.
- Яковось-то жилося тобi, серденько, самiй? - пита стара. - Ти менi не
кажеш нiчого.
- Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така!
- Вчили багацько?.. Чого ж вивчили тебе, кришко?
- От захотiли що знати!.. Добре вам, бабуню, було тут жити на волi; а
що я витерпiла за тим ученням!.. I не нагадуйте менi його нiколи!
- Голубочко моя!.. Звiсно вже - чужi люди: обижали тебе дуже... Чому ж
ти менi зараз сього не прописала?
- Що се ви, бабуню? Як можна?.. Зараз дознаються..
- Бiдолашечко моя!.. Скажи ж менi, як тебе там кривдили тi© невiрнi
душi?
- Ох, бабусечко! I морено, й мучено нас - та все дурницею. I те вчи, i
друге, й десяте, й п'яте... товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо менi те
знати, як по небу зорi ходять або як люди живуть поза морями та чи в ©х
добре там, та чи в ©х недобре там? Аби я знала, чим менi себе мiж людьми
показати...
- Та нащось же учаться люди, мо золото. От i нашi панночки - на що вже
бiдота, та й тi верещать по-францюзькiй.
- Е, бабуню!.. - защебетала панночка. - До французько© мови i до музики
добре i я бралась, - до танцiв тож. Що треба, то треба. На се вже кожний
уважа , кожен i похвалить; а все iнше - тiльки морока... Учись та й
забудь! I тим, що учать - нуда, i тим, що вчаться - бiда. Багацько часу
пропало марно!
- Так як же оце? Погано вчать?
- Кажу ж вам, що й нудно, i погано, й марно. Вони тiльки й думають, як
би ©м грошi виплатили, а ми дума мо, як би хутче нас на волю випустили...
Чого ж ви задумались, бабусю?
- Та то, серденько, що грошi брали за тебе добрi, а вчили погано. Що ж,
як ти далi i все позабува ш?
- Чи подоба ж се, бабуню? Бог iз вами! Як же б то мiж гостями або в
гостях позабувати музику, або танцi, або хоч би й мову французьку?.. А про
ту заморську нiсенiтницю, то я в одно ухо впускала, а в друге випускала,
та й зовсiм-таки не знаю. Цур ©й!
- А як же часом хто в тебе спита , як там тi© зорi по небу ходять,
абощо? Люди й осудять зараз: вчилася, та й не тямить!
- Та що се ви, бабусю? Та се я тiльки вам призналась, що не знаю, а
чужi зроду того й не дошимраються, нехай хоч цiлий день питають. Я зо
всього викручусь, iще й ©х оступачу, - он як, бабусю! Хочете, я вам
заспiваю? Слухайте!
I заспiвала, затягла, - наче те срiбло пересипа ться. Стара ©©
цiлувати: "Серденько мо ! Втiхо моя!" А панночка до не© ласиться та
просить:
- Купiть менi, бабусечко, по новiй модi убрань хороших!
- Про се не турбуйся, дитя мо . Буде в тебе всього. Ти в мене будеш
царiвна над панночками!
Ми, дiвчата, iзгляду мось: чого там панночки нашо© не навчено! А
найбiльш, бачця, людей туманити!

III

- Ходiм лишень, голубко, - говорить стара панi, - я хочу, щоб ти собi
обрала котру дiвчину. Та й веде ©© до нас. Ми од дверей та в куток, та
купою в куточку й збилися.
- Се ваша панночка, - промовля до нас панi. - Цiлуйте ©© в ручку.
Панночка, чи глянула на нас, чи нi, простягла двi пучечки поцiлувати.
Стара всiх нас показу , - се Ганна, а се Варка, а се Домаха...
- Боже мiй! - аж крикнула панночка, разом стрепенувшись i в долонi
сплеснувши: - Чи зумi ж хто з вас мене зачесати, ушнурувати?
Сто©ть i руки заложила, i дивиться на нас.
- Чому? - каже стара. - Зумiють, серце. А нi, то навчимо.
- Як тебе зовуть? - пита мене панночка та, не слухаючи мене, до панi©:
- Ся буде менi!
- Так i добре ж; яку схочеш, серце: нехай i ся. Гляди ж, Устино (на
мене), служи добре, - панночка тебе жалуватиме.
- Ходiм уже, бабуню; годi вже! - перехопила панночка; сама скривилась i
перехилилась набiк, i очi чогось заплющу , i з мiсця зрива ться, - от
стеменний кiт, як йому з люльки в вуса пихкають...
- Треба ж, голубко, - каже стара, - ©© на розум навчити: се дурнi
голови. Я скажу те, а ти що друге, то й вийде з не© людина.
- Шкода, бабуню, що спершу ©х не вчено! Тепер порайся! Було яку вiддати
до мiста.
Та й говорять собi, наче про коней, абощо.
- Ой, Устечко! - журяться дiвчата, - яково-то буде тобi, що вона така
непривiтна!
- А що ж, - кажу, - дiвчата! Журбою поле не перейдеш, та й од долi не
втечеш. Яково буде - побачимо.
Та й собi задумалась.

IV

Увечерi кличуть: "Iди до панночки - розбирати". Ввiйшла; а панночка
сто©ть перед дзеркалом i вже усе зрива з себе.
- Де се бiгала? Швидше мене розбирай!.. Швидше:
я спати хочу!
Я розбираю, а вона все покрику на мене:
- Та хутче ж бо, хутче! Кинулась на лiжко:
- Роззувай!.. А вмi ш ти волосся звивати? - пита .
- Нi, не вмiю.
- Боже мiй! Горе мо ! Яка ж вона дурна!.. Iди собi!
Дiвчата вже мене дожидають:
- А що, Усте? Що, сестрице? Яка вона, голубко? Що ©м казати?
- Дурна я, - кажу, - дiвчата, бо не вмiю кiс iзвивати!..

V

Другого дня ранесенько прокинулась наша панночка. Умилась, прибралась,
оббiгла усi будинки, увесь двiр, i в садку була. Така веселенька.
- Дома я! - каже. - Дома! Усе менi вiльно!
Цiлу стару панiю та раз у раз пита :
- Чи скоро в гостi по©демо, бабусечко? А коли гостi до нас на©дуть?
- Та нехай же я перше сама тобою натiшусь, рибко, нехай на тебе
надивлюся!
- Та коли ж то вже я дiждусь, бабуню! В мене тiльки було й думки, що
при©ду додому - весело буде, людно, музики, танцi... Бабусенько мила,
люба!
- Ну, добре, пташко! Нехай трошки приберемось, та тодi вже зараз i
гостей проситиму.
Почалось прибирання те . Стара скринi з комори викочу та оксамити,
рубки тонкi© вибира , та кро©ть, та примiря на панночку. Панночка аж
пiдскаку , аж iз радощiв червонi . То до одного дзеркала скочить, то у
друге зазирне; склянку води вiзьме, то й там любу , яка вона хороша. То
заплете коси, то розплiта , то стрiчками перев' , то вквiтча ться...
- Ах, бабусечко, - було викрикне, - коли вже я в атласову сукню
вберуся?
- Як заручишся, дитино моя, - одказу стара. - Дам тебе за князя чи за
графа, за багатиря всесвiтнього!
А панночка й голову задерла, i виступа так, наче вже вона княгиня
великородна.
Та тiльки в них i мови було, що князi та пани вельможнi©. Було, i к
весiллю зовсiм приберуться, i будинки поставляють кам'янi, i коней вороних
позапрягають, - аж лихо! Пересипають такеньки, пересипають, - панночка й
зiтхне:
- Що, бабуню! Тiльки говоримо... I досi ще нiкого в нас не було!
- Та зажди ж бо трохи: на©де такого, що й не потовпляться.

VI

Та й справдi перхнуло до нас гостей, - як на погориджу. Однi з двора, а
другi у двiр. Нема нам нi сну, нi спочивку: бiга мо, вслугу мо,
клопочемось з ранку до вечора. Часом така юрма ©х ужене, що диву мось,
яких-то вже мiж ними панiв нема! Все те регочеться, танцю , ©сть, п' ;
все те гуляще, дак таке випещене! Iнша добродiйка у дверi не втовпиться.
А паничiв що то в нас перевернулось! Аж ро м коло нашо© панночки
звиваються, -так, як тi джмелi, гудуть. Обiйшла либонь вона ©х усiх, -
кого словами, а кого бровами: одного на здоров'я любенько пита ; другому
жалиться, що без його чогось й смутно та дивно; которого коло себе
садовить, скажи, начеб свого посiм'янина. Бiдахи розкохались, аж зовсiм
подурiли, з лиця спали, схнуть. День у день на©здять до нас, одно одного
попереджаючи та зизим оком накриваючи. Чи так вона всiм до душi прийшла,
чи не було ©м тодi чого iншого розважитись, тiльки так комахою й налазять
i налазять. Бо, бач, чим ©м у свiтi розважитись? Як свiй молодий вiк собi
скрасити?.. Солодко з'©сти, п'яно спити, хороше походити, - а бiльше що?

VII

Потроху та помалу усе панночка на свiй лад перевернула, - життя i
господарство.
- Покиньте ж бо, покиньте, бабуню, плести! Хiба нiкому в вас дiла
робити? Хто при©де, а ви все за чулкою манячите, наче прислужниця, абощо.
- Та нудно без роботи, дитино! - одказу стара.
- Вiзьмiть книжку почитайте.
- Що я читатиму? Я вже не бачу читати.
- То так погуляйте, тiльки, голубочко, не плетiть! Ви менi лучче око
викольте тим дротиком!
- Та добре ж, добре, угамуйся!
Покине плести стара й нудиться. Убрала ©© панночка у чiпчик з стрiчками
рябенькими та й посадовила на крiслечку серед кiмнати. При©дуть гостi -
вона напоготовi, привiта ©х.
Стара вже свiтом нудить, а панночка втiша ться:
- Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично та пишно!

VIII

Нас, дiвчат, усiх гаптувати посадовила. Сама й учить та раз по раз
надбiга, чи ши мо. I обiдати йдемо, то вона хмуриться i свариться.
Далi вже що день, то вона сердитiша; вже й ла ; часом щипне або штовхне
стиха... та й сама почервонi як жар, - засоромиться. Поки ж тiльки не
звичилася; а як оговталась, обжилася, то пiзнали ми тодi, де воно в свiтi
лихо живе.
Прийду, було, ©© вбирати, то вже яко© наруги я од не© не натерплюся!..
Заплiтаю коси - не так! Знов розплiтую та заплiтаю, - знов не так! Та
цiлий ранок на тому пробавить. Вона мене й щипа , i штирха , i гребiнцем
мене скородить, i шпильками коле, i водою злива , - чого, чого не доказу
над мо ю головонькою бiдною!
Одного разу дожидали в нас полкових з мiста. Двiр замели ще звечора; у
будинку прибрали, як iк великодню. Сiла панночка зачiсуватись... Лишечко ж
мо ! Лучче б жару червоного у руку набрала, як менi довелось туманiти коло
©© русо© коси!.. I така, i онака, i геть-прiч пiшла, i знов сюди поступай;
i пхати мене, i наскакувати на мене, - аж я злякалась! Та репече, та
дзвякотить, та тупоче-тупоче, а далi як заплаче!.. Я в дверi, а вона за
мною в сад: "Я тебе на шматки розiрву! Задушу тебе, гадино!" Оглянусь я на
не©, - страшна така зробилась, що в мене й ноги захитались. Вона мене як
схопить за шию обiруч!.. Руки холоднi, як гадюки. Хочу скричати, - дух
менi захопило, так i рухнула коло яблунi, та вже од холодно© води
прокинулась. Дивлюсь - дiвчата коло мене скупчились, бiлi усi як крейда.
Панночка на стiльчику розкинулась, плаче; а стара над мо ю головою сто©ть
i так то вже мене ла , така вже люта, - аж ©й у ротi чорно.
- Що ти нако©ла, ледащо! Як ти смiла панночку гнiвити? Я тебе на Сибiрю
зашлю! Я тебе з свiту зжену!
А панночку вмовля :
- Не плач, не плач, янголяточко мо : слiз тво©х вона не годна! Ще
занедужа ш, боже борони, чого! Бач, рученьки холоднiсiнькi. Буде-бо вже,
буде! Нащо сама берешся? Менi внось, що тобi не вгодно.
- А тобi, ледащице (знов свариться на мене), - а тобi буде!..
Та й не-знаю, як ще друго© бiди вбiгла, що мене не бито. Мабуть, того,
що вже дуже була я слаба, - так панi тiльки ногою мене совманула та зараз
i звелiла дiвчатам до хати однести.
Дiвчата пiдняли мене й понесли, а в хатi так i впади коло мене плачучи:
- Устино, серденько! Оплакана годинонька твоя!.. Мати божа! За що се
над нами таке безголов'ячко?

IX

Цiлу весну мене теплим молоком напували, поки я трохи оченьпала.
Лежу сама, - усi на панщинi, - лежу та все собi думаю:
"Таке молоде, а таке немилосердне, господи!"
У хатi холодок i тихо; стiни бiлi й нiмi; я сама з сво ю душею.
Вiтерець шелесне та прихилить менi у вiконце пахучий бузок. Опiвдня
сонячний промiнь гарячий перекине че. рез хату ясну стягу трепечущу...
наче мене жаром обсипле. Душно менi, дрiмота, а сну нема . I так усе
сама-самiсiнька iз сво©ми думками - як у свiтi жити! Рада, було - боже
мiй, як рада! - коли зашумить садок, стемнi свiт i загур. чить дощ об
землю!.. От, чую, щось затупоче... регiт i гомiц... у хату до мене зграя
дiтей усипле. Веселi, червонi; вiтають мене; вприскають мене дощем Iз
себе; пнуться на вiкно, аетерплячi, коли той дощ ущухне; спiвають,
вигукують:
Зiйди, зiйди, сонечко,
На попове полечко,
На бабине зiллячко,
На наше подвiр'ячко!
Скоро сонечко з-за хмари виграло, вони так i замелись iз хати. А менi
ще довго-довгенько одда ться то у тому кутку регiт, то у тому, наче хто у
дзвiночки срiбнi видзвоню .
Увечерi, смерком уже, вертаються з панщини люди, потомленi i варом
соняшним, i тяжкою працею; всi мовчать - хiба який зiтхне важко або
заспiва сумно©, сумно© стиха...
Часом несподiвано котора дiвчина вбiжить до мене з будинку.
- Устино! Голубко!
- А що там у вас дi ться, сестрице? - спитаю ©©.
- Хоч не питай, Устино, - лихо! Ганну сьогоднi били, учора Параску, а
завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матiнко, коли б там не огледiлись iще
за мене! Ох, Усте, бiдна наша голiвонька!
-Про мене нiчого?
- Де б то нiчого!.. Чому не йде до свого дiла? Що вона нiжиться, мов
панi з Басанi? От що, коли хоч знати... Ой, забарилася ж я! Бувай здорова,
Устинко!

Х

Одного ранку лежу я та думаю, коли в хату вбiгла Катря.
- Iди, иди, хутенько иди, Усте!
- Куди йти?
- До панночки, до панi©! Та хутенько ж бо, Усте! Послали по тебе, щоб
зараз iшла. Панночка пожалувалась на тебе старiй, що ти вже зовсiм
одужала, та не хочеш робити, служити. Iди ж бо, йди!
- Як же йти, Катре, не здолiю я по землi ступати!
- Я тебе доведу, голубко! Зможися, щоб iще гiрш тобi не було. Ходiм-бо,
ходiмо!
Ледве я доплелась до будинку. На порозi стрiла панночка.
- Чого се нiжишся? Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай! Я тобi
таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула.
Та кричить же то, боже! Аж задихалась, штовха мене, за рукав смика ...
Годинонько ж моя! Як вона охижiла, яке страшне зробилося в не© те личко
гоже !..
На той крик i панi не задлялась прилiзти... Давай мене лаяти. Ще
нахвалялась i бити. А ми, спасибi богу, того не дознавали од не©, поки не
вселилась панночка. Всчалися тодi в нас карностi щоденнi, щоденний плач.
Чи хто всмiхнеться (не часто всмiхалися!) - панночка бiжить до старо©:
"Бабуню, мене не шанують!" Чи хто заплаче: "Бабуню, дiла не роблять, та ще
й плачуть!" Та на всiх такеньки вадить та й вадить навадниця наша. А стара
люту , нас кара , - молодий вiк iзгадала!

XI

Тiльки i дишемо, було, як на©де гостей-паничiв та трохи забуде про нас
панночка. Вийде до них - ляскотить попташиному, привiтна, люба - i що то?
- не пiзнати!.. А вже як тi паничi коло не©... Той поруч iз нею ши ться, а
тон з кутка на не© очима свiтить; сей за нею у тропу точиться, а той знов
збоку поглядом забира . Вона ж мiж ними, мов тая перепеличка, звива ться.
- Которий-то з них попадеться? - говоримо, було, дiвчата... - Дозна
неборак, почiм кiвш лиха!
Спершу стара панi тiшилась велико тими гостьми, а далi, як почались мiж
ними сварки, стала думати та гадати: - не рада вже ©м, да не одбити. На©де
©х силечка одна, та кожний же то домага ться панноччиного привiту собi;
один одного зневажа , та й сваряться i гризуться. Почала вже ©х стара панi
собаками (за очi) взивати. Аж так над осiнь доля панноччина прийшла - i
шарахнули вони усi од псi врозсип, себе самих соромлячися.

XII

Спiзнався з панночкою полковий лiкар та й почав щодня вчащати. Такий
вiн був тихий, звичайний, до кожного привiтний, - i на панича не
походив!.. А як з нею спiзнався? Вже давненько панночки при©жджi
переносили, що якийто вже там лiкар полковий хороший: i брови йому чорнi,
i уста рум'янi, i станом високий, - така вже краса, що й не сказати!
Тiльки що гордий дуже, - на жодну не погляне, не заговорить, хоч там як до
його не заходь...
Панночка, чуючи таке, було, частенько говорить старiй:
- Якби ви, бабусечко, того лiкаря до нас завiтали, - нехай побачу,
який!..
А стара, було, на те:
- Моя дитино, нацокотали тi© верхоумки скосирнi, а ти вiри пойняла...
Велико диво - полковий лiкар! Се злиднi, бiдота! Що тобi з такими
заходити?
- Та нехай я тiльки його побачу, бабуню! Чи справдi вiн такий, як
славлють.
- Цур йому! Ще вв'яжеться! I так уже багато коло тебе звива ться, а
жоден не свата . Один одного перебива та сваряться, - бодай ви
виказились!
От же як стара одмагалась! А внучечка як на пню стала:
лiкаря та й лiкаря! Першого ж на©зду, як жарнув полковий начал, мусила
стара ними переказувати, що лiкаря до себе в гостину запрошу . Тi живо
погодились: "Привеземо, привеземо", кажуть.
- А коли ж ви нас одвiда те? - пита панночка, сюдитуди обертаючись та
в вiчi ©м заглядаючи, немов як лисеня. - Чи хутко?
- Коли ви такi ласкавi, то ми й позавтрьому будемо, - кажуть гостi, як
на ногах не пiдлiтуючи. I по©хали, раденькi що дурненькi.

XIII

Та вже й убралась того дня панночка хороше! А стара супиться та все
бурчить:
- Нащо нам та голь нещадима здалася! Панночка наче не чу того слова.
Стара тiльки тим вимiща , що нас душить.
Коли на©хали полковi, а лiкаря нема. "Дяку , - кажуть, -за ласку, та
нема в його часу анi години: недужих у його багато, - лiчить".
- I не силуйте його, - каже стара, - нехай лiчить з богом!
Панночка тiльки почервонiла i уста закусила.
Та й було ж нам, як гостей випроводили! За все ми одтерпiли!..
Того ж таки тижня самого занедужала панночка. Оха i стогне, i кричить.
Стара злякалась, плаче, по лiкаря шле. А полковий знающий, кажуть, та й
живе ближче за всiх, - по його!
Тим часом панночка вбралась якнайкраще та й лежить у лiжку, як
мальована, - дожида .
При©хав вiн, подививсь, розпитав. А вона ж то вже - i голiвку хилить, i
говорить, помiсь спiва . Побув яку годинку та й проща ться: "Завтра
навiдаюсь".
Стара пита у внучечки, внучечка задумалась, - тiльки ©й на питання
головою кива . А як стара спитала: "Що, як лiкар? Показався як?", то вона
стрепенулась: "Гордий, - каже, - такий, як пан вельможний... I що вiн собi
дума !"
Лiчив-лiчив той бiдолаха та й закохався. Покохала його й панночка.
Почули духом паничi, куди потягло, - постерегли одразу, що воно , та й
зслизли.
Стара панi тiльки що головою в мур не б' ться, та нiчого не врадить:
"Як ви менi, бабуню, на перешкодi станете - умру!.. I не гомонiть! Не
одмовляйте! Змилуйтеся!"
Стара й годi, тiльки оха .

XIV

Спустiло панське подвiр'я; не тупочуть конi, не торохтять коляси. I
панночка тихша: не ла , не б' , не обскаржу , - все сидить та дума .
Було, скоро сонечко вийметься, лiкар i котить удвуконь. Панночка вже
дожида коло вiкна, гарна та убрана, i рум'янi , як червона макiвка. Вiн
хутенько вбiжить. Яка з нас пiд той час мигнеться: "Здорова була, дiвчино!
А що панночка?"
Цiлий день прогостю , було. Усе коло панночки сидить, не вiдступа й
ступня. А стара панi то з тих дверей зирк, то з других зирк, та
прислуха ться, що вони там мiж собою говорять удвiйзi, та вже така ©©
досада гризе, що вони вкупцi, а розлучити несила: боялася й вона унучечки.
Ото вже й свата вiн панночку. Плаче стара i журиться тяжко:
- Я ж сподiвалась тебе за князя дати, за багача, за вельможного!
- Ох, боже ж мiй! - крикнула панночка плачучи. - Та коли б вiн був
багатий та вельможний, я б i гадки не мала! Давно б уже була за ним! Та
коли ж таке безталання мо ! Така менi доля гiрка випала!
- Та хiба ж таки кращих за його нема? - не смiючи вже одмовляти, а
тiльки нiби питаючи, озветься знов стара.
- Для мене нема у свiтi кращого, - нема й не буде! Засумувала
панночка, аж змарнiла i зблiдла. Стара зовсiм скрутилась, - не зна далi,
на яку ступити. Намене на те, що не йди за його, - унучечка у гнiв та у
плач великий. Хоче втiшити: "ось поберетесь", - унучечка свою долю
проклина :
- Се господь менi лихо наслав, - каже, - i як тому лиховi запобiгти, не
знаю.
Молодий став помiчати, турбу ться:
- Що таке? Чого смутна?
- Та я не смутная...
- Скажи менi усю правдоньку, скажи! - просить, у руку ©© цiлу .
- Поберемось, - говорить вона йому, - а як жити з тобою будемо? Вбого!
- От що тебе журить, серденько!.. Нащо нам те панство, багатство, коли
буде наше життя красне, наша доля весела?
- Бач, ти об менi й не дума ш! - одмовля йому. - А любо ж тобi буде, як
при©де хто до нас та буде з нас глумитись: "от живуть-бiдують!"
Та й заплаче.
- Серденько мо , що ж менi, бiдному, в свiтi робити? Де взяти? Я зроду
не жадав багатства, а тепер прагну всiх розкошiв для тебе, тобi на
втiху... Що ж я вдiю? Рад би я, - каже, - небо прихилити, та не хилиться!
I почнуть отак обо собi журитись.

XV

Любила вона його, та якось чудно любила, не по-людськи. Ото
навернеться, було, хто з панночок-сусiдок, допитуються :
- Чи правда, що тая гординя та в тобi закохався?.. Свата ?..
Ревнивий?.. Якi дари тобi дару ?.. Чи ти його поважа ш, чи вiн тебе
слуха ?
- Вважайте самi, - одказу панночка всмiхаючись. Та й почне перед
панночками наругу на його зводити.
- Слухайте, - каже до його, - ©дьте до мiста та купiть менi те й те, та
хутенько! Поскорiться ж, щоб я не гнiвалась!
Вiн зараз ©де, купу там, що казано.
- Боже мiй! Чого се понакуповували? Я сього не хочу! дьте та змiнiть!
Менi такого не треба! От добро вишукали!
Знов ©де вiн, мiня . Або так. Хоче вiн води напитись, - вона:
- Не пийте, не пийте!
- Чому?
- Я не хочу! Не пийте!
- Та коли ж я хочу пити!
- А я не хочу! Чу те? Не хочу!
I вже так гляне чи всмiхнеться, що вiн послуха . Коли то й
розгнiва ться, одверта ться од його, не говорить. Вiн уже i перепрошу , i
блага - трохи не плаче.
Панночки при©жджi дивуються:
- Ото! Чи хто сподiвавсь од його такого кохання! I що ти робила? Як ти
бога просила?
Наша панночка тiльки всмiха ться.
Питають, що вiн ©й подарував, - вона перед ними стеле оксамити та
атласи, що вiд старо© панi© ма , та хвалиться:
- Це вiн мене обдарував!
Чудне панське кохання!
А вiн на тих сусiдочок важким духом дише: бодай ©х слiд запав!
Стара тим часом розпиту про його, як вiн собi ма ться, та й напитала,
що в його хутiр .
- Дитино моя! В його хутiр !
- Справдi? - покрикне панночка, зiрвавшись з мiсця. - Де? Хто казав?
- Та не дуже далеко за мiстом. Недавно, кажуть, од яко©сь тiтки у
спадку йому достався. Тiтка була бездiтна; вiн на ©© руках i вирiс.
- Ах, боже ж мiй милостивий! Чому ж се вiн менi не похвалився? Мабуть,
невеличкий хуторець, - нiчим гаразд хвалитись. А все ж хутiр! Усе ж
держава!
Стрiла його веселенька, привiтала любо, а вiн радi . Не зна , що то
вiтають не його, - хуторець вiтають!

XVI

Об рiздвi ©х заручили. Гостей-гостей на©хало!.. Панночка така весела,
балаклива; очi блищать; водиться з ним попiд руки. А вiн i очей з не© не
зведе, - аж спотика ться на ходi. Гульба точилась до самого свiту.
Отже, скоро жених i гостi з двора, панночка в плач. Плаче та на свою
долю нарiка :
- Що се я поробила! Що се я починила! Та яке мо життя буде вбоге! Нащо
мене мати на свiт породила! Горенько мо ! Доля моя сирiтська!
Стара тим i заручинам не рада, та втiша унучечку, вмовля :
- Чого плакати, моя дитино? Годi ж бо, годi!
- Чому господь не дав йому панства-багатства! - викрикне панночка та
так i вми ться слiзоньками, по кiмнатi бiга , руки заломуючи.
- Дитино моя! Серце мо ! Не плач!.. Не будеш ти багатша од усiх, та й
убогою не будеш. Усе, що я маю, все тво .
Вона як кинеться до старо©, обiйма , цiлу :
- Бабусечко моя, матiнко! Дякую вам з душi, з серця! Аж свiт менi
пiднявся вгору! Одродили ви мене, рiдна матiнко!
- Годi вже, годi, а то й я зарюмаю! Оце ж бо! - промовля стара, та й