Страница:
сказати, що як сам на себе не покладешся, то на когось i поготiв. Тодi
несподiвано витяг меча з пiхов i пiдняв над Жданом.
Ждан мовчки взяв меч i всилив його назад у пiхва. Се нiби вiдiбрало в
князя останнi сили, й вiн зiщулився й змалiв. Болярин же, не дивлячись на
нього, почав пiдiйматися щаблями до свiтла. Князь дивився на нього й
мовчав, i то був присуд, вирок самому собi, немовби вiдчув свою власну
безсиль.
- Вже й не страха шся, що потну тебе ззадi.
- Я мiг би-м i сам тебе потяти, княже. Не вже сили в тво©й руцi.
Вiн вилiз у пiдклiть i казав те вже згори, в чотирикутний прорiз
порубу. Князь i собi став на щабель i почав пiдiйматися.
- Оддай, княже, меча свого, бо Гатило й сам одбере й тебе на бунище
викине.
Се сказав з темряви Харя Мурин, який досi не промовив i слова. Князь
оторопiло спинився, тодi злiз додолу й замахав мечем, та скомороха не так
легко було потяти, навiть побачити.
- Випинайся, випинайся, княже, нагору, бо й я лютитися вмiю.
Князь удруге встромив меча в пiхва й сього разу вже й справдi-таки
вилiз, навiть важку драбину сам по собi витяг i грюкнув лядищем - аж
курява встала. Ждана в пiдклiтi вже не було, й вiн лякливо побрався геть.
Нiч виспав погано, ввижалися рiзнi чорти та примари. Кiлька разiв
уставав i засвiчував од кресала товсту лойову свiчу, та ледве засинав, i
свiча гасла, на не© дмухав домовик, або лихий, аби ще якесь хатн чи й
нехатн чортовиння. Й щойно заблаговiстилося на свiт, князь накинув собi
на зсохлi рамена вилиняле корзно, спустивсь у пiдклiтi й вiдчинив ляду
порубу.
- Вилазь I
- А то що ж ради? - глузував з нього скоморох, бо князь i сього разу
прийшов сам, i боятися не було кого. - Менi й тутки добре. Тепло, й комарi
не кусаються. Й смiхати нiкого не треба: лежи собi, Харю, й рипи в
потемках.
- Вилазь, речу.
- Не волiю.
- Пощо?
- Не втямлю дострибнути, - сказав Харя Мурин i глузливо зареготав.
Князь тiльки тепер уторопав, що забув подати вниз драбину, й заходився
спускати ©© в темний спарений поруб.
Скоморох нарештi пiддався вмовлянням i вилiз у пiдклiть.
- Ото слухай, що тобi молодшi речуть, - зневажливо кинув вiн старому
князевi.
Рогволод стусонув його межи плечi, аж Харя з несподiванки мало не дав
сторчака, й з порога зареготав:
- Ще й б' ться!
Мiсяця серпня ж
Кiлька день Рогволод не знав, нi що робити, нi як повестися. Вiн уникав
Ждана, не хотiв бачити й улюбленого скомороха, тодi послав по великого
болярина сина утихiя, й беззубий княжич повернувся нi з чим.
- Рече, нездужаю. I що вiн чинить?
- Сидить
- Нездужа ... - промовив Рогволод. - Усi тепер нездужають, усi... Й ти
нездужа ш на коня всiсти. Баба.
- Христос рече: будьте смиреннi, - завважив гладкий княжич.
- Глупавий си й ти, й твiй Христос.
- Пощо глупавий, отче! Вiн бог.
- Усякi боги бувають.
Син тiльки шморгнув носом i нiчого не вiдповiв, бо, може, й справдi
всякi боги бувають.
Рогволод вiдмахнувсь од сина, мов од надокучливо© мухи, й утихiй пiшов
з красно© свiтлицi. Великий же князь посидiв ще з годину й теж вийшов.
Княжий двiр був порожнiй, усi роби й челядники подалися на тiк, за стiни
городу, веректи жито й пшеницю, й лунке гупання цiпiв долинало аж сюди.
Князь подибуляв до ворiт свого двору, а звiдти за городськi ворота на тiк.
Гупання дедалi дужчало й дужчало. Токiв було кiлька: княжий, болярський i
городський, на якому верекли сво збiжжя витичiвськi можi, котрi мешкали
не по селах, а тут, i всякий стольний народ - кожум'яки, горнчарi, боднарi
та iншi ремiсники. Князь подався до свого току, бiля само© засiки над
кручею. В одному кiнцi пара сивих круторогих волiв тягла кам'яний вал по
крузi, встеленому товстим шаром порозв'язуваного снiп'я, молоденька ж роба
погейкувала на волiв, махаючи жердиною. В трьох iнших мiсцях дев'ятеро
робiв i челядникiв верекли пшеницю в три цiпи, - гуп-гуп-гуп! - i в усi
боки стрiляло колюче велике зерня. Ще душ iз двадцять подавали снопи з
височенно© скирти, вiдгрiбали зверечену солому, складали на воза й везли
до княжого двору, iншi ж вiяли над кручею, бо з-од Днiпра тягло гарним
вiтерцем. Два челядники в'язали обережно повимолочуванi снопи в кулi - для
околоту стрiх. Пiвскирти було вже зверечено, й роби та челядники пiд
наглядом тивуна працювали не розгинаючись.
Великий князь пiшов у той бiк, де провiяне зерно зсипали в ряднянi мiхи
та мiшки. Колись вiн найдужче любив сi днi, любив дивитися на сво© скирти
й на сво збiжжя, тепер за старою звичкою теж усилив руку до ще не
засупоненого смугастого мiха й пересипав жменю ясного важкого зерна. Того
колишнього вiдчуття втiхи вже не було, й Рогволод поплентався до тивуна,
що наглядав за перемiрюванням навереченого жита, й пшеницi, й проса та
вiвса.
- Пiди до Ждана.
- Менi? А тут?
- Хай стане инчий. Речи, Рогволод зве. Й сiв у холодку пiд засiкою
гостроколу, тивун же, передавши сво© обов'язки iншому, потрюхикав до
городу. Князь i сього разу не сподiвався на Ждана, та велiй болярин
прийшов, хоч i нешвидко, але таки прийшов.
Певно, образа вже вивiтрилася з його серця й сиво© голови, й вiн
торкнувсь рукою споришу коло свого поробошня з гострим, задертим догори
снурованим носаком. Князевi теж личило пiдвестися й вiдповiсти на
привiтання, але вiн сидiв i мовчав, дивлячись у той бiк, де молоденька
дiвчина-роба гейкала на круторогих волiв.
- Пощо кликав си?
Ждан був у бiлiй полотнянiй сорочцi й таких самих ногавицях,
пiдперезаних широким чорним опоясом, неприкрите волосся стояло сивою
стрiхою докруж голови.
- Пiди до... нього.
Велiй болярин знав, про кого мовить князь, i не перепитував.
- Що ради?
Князь швидко зирнув на Ждана й так само квапно вiдвiв погляд на сво©
воли.
- Хай прийде.
- Пощо?
- Так...
- Посли нарочитого.
Рогволод уперше подививсь боляриновi в обличчя пильне й нiби аж
нiяково.
- Не прийде з нарочитим.
- А не прийде, - погодився Ждан.
- Пiди ти, болярине.
В голосi старого князя бринiло благання, якого Ждан уже давно не чув.
- Не маю хотi.
- Пощо?
- Бо й сам не вiда ш, що ма ш ректи Гатиловi. Великий князь важко
зiтхнув. То була суща правда, вiн таки не знав, що скаже братовому
онуковi, коли той прийде до городу стольного.
- Сiдь, - мовив князь. - У ногах правди не . Велiй болярин урештi сiв,
але був i далi невблаганний, i Рогволод бiльше не вмовляв його йти слом.
Поряд, на сусiдньому току, вереклося Жданове збiжжя, й вони просидiли пiд
засiкою в холодку до самого вечора, не промовивши й слова, хоч болярин був
певен, що думають про те саме.
А вранцi наступного дня Ждан прийшов до княжого терема взутий у черев'я
з острогами, в безрукавiй ягнячiй гуньцi й довгому дорiжному корзнi.
- Що ректи йому?
- Пiдеш?
- Що йому ректи маю?
- Хай при©де в двiр мiй.
Ждан хотiв був iти, тодi роздумав i сказав:
- Позаутра старцi кличуть на вiче.
- Вiче? Я-м не чув...
- Кажу, аби-с вiдав.
I пiшов. Коло ганку вже стояв осiдланий кiнь. Ждан вихопився на коня,
мов молодий можик, i зострожив од самого терема. Разом iз ним до городу
Ки вого по©хав i мiж Сто©мен.
Повернувся Ждан до Витичева ледве на третiй день, стомлений i ввесь у
курявi. Коли злiз iз коня й витрусив корзно, сипнула хмара пороху. Великий
князь дивився на те мовчазне обтрушування й розумiв, що болярин повернувся
нi з чим.
- Пощо-с такий укурений?
Ждан сердито блимнув на князя - князь хитру й страха ться, тому
зумисне обмина запитувати про сутн . Вiн хотiв сказати йому щось рiзке,
аби зiгнати на чiм-небудь оскому, натомiсть мовив про те-таки глупаве
корзно:
- За вiтром ©хали смо. Вся курява в вiчi лiзе.
- 3-од самого Кий-городу вiтер сюди дме?
Ждан вiддав коня можевi Сто©меновi й пiдступив до Великого князя
впритул:
- Не при©де.
- Не при©де? Я-м так i знав, - обiзвався князь i раптом зiрвався на
крикливцi: - То й нехай! То й нехай! Не вельми смо плакали! Вiрно, Ждане?
- Його навiть порадував такий оберт справи. Хвала Боговi й Дажбоговi, що
напоумили того невiгласа не ©хати - так ще й лiпше.
Та Ждан сказав:
- Ки©вський князь кличе тебе в гостi.
- Ме-не-е? Пощо? Менi й тут добре ведеться. - Вiн чисто по-старечому
захихикав i закашлявся. - Й що-с рiк йому ти?
- Княже, - сказав Ждан. - Узаутра буде вiче.
Рогволод перестав хихикати. За те вiче вiн уже багато думав i передумав
- сподiватися чогось доброго не належить. Й ось болярин знову нагадував
про вiче.
- Взаутра по сонцi. Рiкли суть старцi, аби-с нiкуди не сходив.
Тепер Великий князь не мав уже нi найменшого сумнiву, що старцi
намислили забирати в нього меч. Ноги Рогволодовi пiдламувались од
хвилювання, лiва рука мимовiльно лапала за яблуко меча, витерте й
вилискане довгими лiтами. Князь не вiдповiв на стриманий уклiн Ждана,
просто не помiтив, а мусив бо помiтити, бо коли ж, як не взавтра, ма
востанн спертися на кремезне плече свого великого болярина. Старцi
намислили проти нього зле, й вiн не бачив нiякого виходу. Що ж робити й
яким кумирам чинити требу?
Вiн знову лапнув яблуко меча. Слабка стала рука - й се головне. Великий
князь, повагавшись, озирнувся, тодi витяг лезо з пiхов, i замахнувсь, i
щосили рубонув по стовбурi яблунi. Й сумно посмiхнувсь. Меч увiйшов у
деревину на палець, не бiльше, а колись же одним махом геть iзрубав би й
не таке дерево. Колись, i в сьому теж було головне...
Рогволодовi спала на думку дiдова Смiлова притча про стару яблуню та
молоде черенце - й його аж дрижаки побили. На мить уявилося, що ся яблуня
й вiн. Великий князь витичiвський... Виходить, сам же й замахнувся на
себе? Притча повернулась проти нього ж таки, й Бог Соварог, i Дана, певно,
теж проти, а невблаганний Марко десь уже вiдмiряв ту стегу, що нею йде
Рогволод, вiдмiряв двома пакiльчиками й тепер чека , коли й сей путник
дiйде сво © мiти.,
- Оружжя не лже, - сам до себе мовив князь i вирiшив узавтра не чинити
опору.
Та коли по сходi сонця вiче зiбралось на городському току, по той бiк
засiки над кручею, Рогволод не здобувся на силi пiти туди. Якби вiче було
хоч коло його .терема, вiн таки здолав би себе й вийшов, але старцi обрали
сво©м мiсцем тiк - щоб кожен почувавсь однаково рiвним з усiма.
Рогволод лежав на критiй кожушком лавi доти, поки по нього прислали
вдруге.
- Мусиш iти, княже, бо вiче порiшить усе без тебе, - сказав один з двох
нарочитих од вiча старцiв.
I Рогволод поплентав ©м услiд, нещасний i геть зневолений. Та чи його
приречений вигляд уплинув на старцiв i можiв, чи вiчем в останню мить
покерували якiсь iншi почуття й настро©, бо таке часом бува , коли докупи
зiйдеться надто багато люду, але меча в Рогволода не забрали. Тiльки про
сина Рогволодового вiче мовби забуло, неначе княжича утихiя й на свiтi не
iснувало. Зате того ж дня ,з городу стольного вирушило до городу Ки вого
дво комонникiв.
Один з них напередоднi вже долав сю саму путь туди й узворiт:
витичiвський велiй болярин Ждан. А товаришем йому видiлили мiцного й
високого дiдугана з довгими сивими вусами й ще довшою, такою ж сивою косою
чуприни, що визмiювалася з-пiд порудiлого на сонцi смушевого клобука. Очi
дiдугана дивилися пильно з-пiд кущу i ватих чорних брiв, а рука мiцно
тримала повiд.
Се був сотенний готаман лугарiв-косакiв, якого всi звали Шумилом.
Гуцаючись на доброму жеребцi, вiн анi на хвилину не замовкав - або ж
говорив до Ждана чи й до свого коня, або ж мугикав пiд нiс лише йому
вiдомо© пiснi:
Ой гуп та й гуп,
Та й ще раз,
Та й ще раз...
Те гупання не мало кiнця, й Ждан смiявся - його теж брало на пiсню, бо
сталося так, як вiн хотiв, i вiн би, може, теж заспiвав, та соромився
незнайомого косака, трохи соромився, незважаючи на веселу вдачу свого
супутця. Прибули до городу Ки вого перед заходом сонця. Ворота стояли
вiдчиненi, та дво кремезних можiв спинили ©х, махнувши сулицями перед
кiнськi морди:
- Хто сте?
- Велiй болярин витичiвський i сотецький з Лугу, - вiдповiв за обох
Ждан.
- До кого ©дете? До ки©вського князя?
- Бери вище! - втрутивсь у розмову косак. - До Великого князя.
- Великий князь у Витичевi сидить, - нагадав старому один з можiв.
- А так , так, - погодився Шумило. - Той у Витичевi, а сей ще тут.
Вiн умисне пiдкреслив останнi слова, й можi з сулицями розступилися. В
Ки вому городi теж чули про вiче й теж посилали туди сво©х нарочитцiв, але
що там говорили й про що домовились - тут було невiдомо.
Коли Ждан iз Шумилом, пов'язавши коней бiля хорому, ввiйшли до
свiтлицi, куди провiв ©х домажирич, Богдан з першого погляду мовив:
- Шумиле... ти си?
- Я смь, Великий княже.
Й уклонився Богдановi рукою до землi. Ждан зробив те саме, й Богдан
стояв i дивився на них, тодi схаменувсь i собi опустив праву руку.
- Будьте в мо му домi.
Так велiв звичай, i Ждан вiдповiв:
- Спаси Бiг.
Шумило дивився на Богдана й з одного, й з iншого боку, навiть головою
крутив то сюди, то туди, й Богдан би такого не змiг стерпiти й розсмiявся
б, але сього днi стояв урочитий i схвильований i намагавсь приховати ту
схвильованiсть докупи зведеними брiвми.
- Не признаю, - сказав нарештi Шумило. - Не признаю. Тодi-с був такий
отрокуватий, о довгiм волоссi, пикатенький, а...
- Я-м признав тебе вiдразу, - мовив Богдан i не вiдав, що далi робити:
чи стати, чи пiдiйти й ухопити сього сивокосого старого лугаря в обiйми. Й
доки вагався, Шумило сам пiдiйшов:
- А нумо ж!
I вони обнялися. Косак був мiцний, наче дубовий пнисько. Вiн сказав:
- I не пита ш, чого ради смо прийшли?
- I не питаю, - вiдповiв Богдан й одвернувся, мовби на тому балачка й
мала кiнчитись. У хатi запала тиша, Ждан iз Шумилом не наважувались
порушити ©© й собi повiдверталися до вiкон, але нарештi велiй болярин, i
голови не повертаючи, сказав:
- Тодi сiдлай коня.
Ки©вський князь переступив з ноги на ногу й вiдповiв:
- По перших пiвнях.
- Що ради - по перших? - здивувався Ждан.
- Так...
- А так - то й так, - сказав Шумило. - Сiно скосив си, княже?
Богдан усмiхнувся:
- За оборою стоги мо© стоять.
- То збудиш, коли надума шся. Присли нам по шмату хлiба та по рiзеню
сала. - Й кинув Ждановi: - Годишся, болярине?
- Годжусь.
Вони вийшли з хати надвiр i подалися за обору. Коней уже завели до
стайнi. Богдан же сiв коло вiдчиненого вiконечка й сидiв так, аж доки над
городом пролунали задерикуватi голоси ки©вських пiвнiв. Тодi пiшов до
стайнi й заходився сам сiдлати й свого, й Жданового та Шумилового коней.
Нарочитi вiд Витичева вже не спали.
- Чув смь тебе, - сказав Шумило, й у темрявi було знати, що хитро
всмiха ться. - Але хтiв смь, аби менi хоч раз на життю Великий князь коня
зазбро©в.
Богдан пропустив його слова повз вуха, й усi тро посiдали на коней.
До столицi вони прибули, як сонце пiднялося за Днiпром на двi п'ядi, й
Ждан iз Шумилом зрозумiли, чому вiн учора наполiг рушити з першими
пiвнями. Старцi, й можi, й усi, хто прибув на вiче, вже повставали й
невеликими купками юрмилися на току за городом, i коли тро комонникiв,
позсiдавши додолу, повели коней у руках, погляди натовпу звернулися до
них. Так нарадив Шумило - позлазити з коней.
- Се велить покон, княже. Я-м уже не раз видiв, як давали Великому
князевi меч.
Коли до перших старцiв лишалося крокiв iз двадцять, Богдан став i
торкнувся вiльною рукою землi.
- Ходь ближчiй, - махнув до нього маленький старчик у довгiй
непiдперезанiй сорочцi.
- То Пошогод, - шепнув Богдановi Ждан. - Наш старiйший старець.
Ки©вський князь пiдiйшов i поцiлував старця в руку. Й коли випростався,
побачив з-перед себе свого двоюрiдного дiда. Рогволод стояв теж у самiй
сорочцi, довгiй, як i в Пошогода, лише пiдперезанiй широким червленим
опоясом, з-за якого виглядало яблуко меча. Богдановi пригадалася ©хня
остання зустрiч отут, у сьому стольному городi, й люта сутичка, й
нестямний старечий хрипiт, i вiн густо зашарiвся.
- Речи вже, - промовив до Рогволода старець Пошогод i потрутив його
трохи вперед. Великий князь аж сiпнувся:
- Зараз.
Але стояв, i дивився на браточадового сина, й мовчав. Пiсля вчорашнього
сходу в душi його зажеврiла нова надiя, вiн сподiвався на гiрше, вийшло ж
не зовсiм так, як побоювавсь, i тепер Рогволод подивився праворуч, де
стояв його диний недолугий син. утихiй од напруження й цiкавостi
роззявив рота, й у продухвину, де не було жодного зуба, висилився кiнчик
язика. Й се, й невеликий бронзовий хрестик, який випав з-за пазухи
п'ятдесятирiчного княжича, викликали в Рогволода погнусу до власного сина,
й вiн сказав:
- Нарiкаю тебе в себе мiсто.
Сказав, не дивлячись на Богдана. Суворий старець Пошогод помiтив се й,
узявши обох за руки, повернув ©х обличчям до народу:
- Речи ще.
- Нарiкаю тебе в себе мiсто.
- Й утрет речи!
- Нарiкаю тебе в себе мiсто© - вже сердито мовив Рогволод.
- А тепер клянися.
Великий князь люто зиркнув на впертого старця, рвучко витяг меча й
поцiлував його бiля вруччя.
- Й на землi клянися, - врочистим голосом проказав старець.
Рогволод завпирався:
- смь Великий князь, i на мечi клялися мiй брат i мiй отець Велiмир!
- Забув си, - не пiдвищуючи голосу, мовив Пошогод. - Землi ще нiхто не
переступав. То наша мати. Клянися.
Рогволод спересердя буркнув, але таки нахилився, взяв з-пiд нiг, бiля
самих поробошень, малесеньку грудочку землi й поклав собi в рот. I доки
жував землю й доки ковтав ©©, сiпаючи гострим борлаком на ши©, злий вогник
в очах його блякнув i блякнув; Рогволод помiтно згорблювався й нижчав, i
те всi бачили й удоволено зашепталися, бо князь перед усiма клявся
найстрашнiшою клятвою, переступити яку ще нiхто не наважувавсь. I коли
нарештi проковтнув клейку чорну кашу, натовпом розляглося полегшене
зiтхання. Великий князь i собi вiдiтхнув, неначе та грудочка зняла з нього
всю напругу, й пекучi думки, й вагання.
- Тепер ти, - звернувся Пошогод до Богдана Гатила. - Речи: "Покладу
голову за Руську укра©ну, й за Сiврську, й за Деревську, й за Луганську".
Богдан сказав:
- Покладу!
- Й за Руську укра©ну, - нагадав Пошогод.
- I за Руську укра©ну, - повторив ки©вський князь.
- I за Сiврську.
- Й за Сiврську. Й за Деревську.
- Й за Деревську, й за Луганську, - мовив Богдан.
- Речи: "Й хай скара мене Бог, i Перун сво©ми стрiлами пронозить, i
хай Морана ввiрве менi житт , коли переступлю клятву сю". Речи.
- Нехай покара мене Бог Соварог, i Перун молоннями сво©ми пронозить, i
Морана втне менi житт , якщо переступлю сю клятву.
- "Й мене, й чада мо©". Речи.
- Й мене, й чада мо©, - проказав низьким гучним голосом ки©вський
князь, i по всьому тiлi йому виступив мороз. Перед очима постало чорняве й
синьооке личечко меншого сина, не обох синiв, а чомусь тiльки меншого,
Юрка, й князь навiть не задумався про пота мну причину сього.
- Тепер на мечi клянися.
Богдан поклявся на мечi, так само, як те зробив незадовго перед тим
Рогволод. А тодi, перш нiж старiйший старець городу стольного Пошогод
устиг нагадати йому, вiн узяв з долу грудочку сухо© землi, висмикнув з не©
ниточку цупкого корiнця, що заплутавсь у грудочцi, й поклав у рот.
- ж, - сказав старець, коли Богдан уже жував, жував i думав про те, що
вiд сьогоднi його життя пiшло зовсiм iншою стегою, й зовсiм iншим буде й
свiт, i люди, й думки його та подуми, й вiн сам, хоч усе нiби лишатиметься
таким, як було досi, до сi © митi, коли вiн стояв перед вiчем i в усiх на
очах ©в рiдну землю.
Богдан болiсно ковтав суху потерть, що облiпила йому ввесь рот, i зуби,
й язик, i горло, ковтав, i всi, повипинавши в'язи, дивилися йому в рот, а
коли врештi ковтнув i лизнув губи, пересохлi й спраглi, сухим чорним
язиком, усе вiче закричало, неголосно й недружно:
- Слава! Сла-сла-слав-в-ва-а!..
Й Богдановi вдруге за сьогоднiшнiй ранок продерло спину морозом.
Од сi © митi вiн ставав Великим князем, таким, як його дiд, i його
прадiд. I як Рогволод.
Се, останн , трохи зняло з Богдана врочитостi, й немовби якийсь
черв'ячок заворушився в його серцi.
В ЛIТО 431-е
Була паки смута велiя й у царi-городi Константиновому, й в Олександрi©
юпетськiй, i в Сiрi©, й в iнших землях грецьких. Ставленець
Несторiя-патрiарха Дорофiй проголосив у церквi анафему всiм тим, хто рече
на дiву Марiю Богородиця, i сказав:
- Речiть Христородиця!
Й сполчилися всi супротиву Несторiя-патрiарха - й Пульхерiя, й
Хрисафiй, i Кирило, архi пископ олександрiйський, якому скорявся ввесь
юпет, i давав Кирило хабарi велi©, називаючи ©х благословенням. I
прилучилися до котори тi © чернцi многi, й люд простий, i мiсяця червня в
сьомий день мусив скликати iмператор Теодосiй собор Третiй вселенський, i
Несторiя вiддано анафемi, хоч на боцi його стояв сам iмператор.
Але Несторiй зiбрав сво©х сторонцiв окремо й одлучив Кирила вiд церкви.
Тодi Кирило вирядив потайного сла до городу царського Константинополя, й
повстав народ проти Несторiя та свого iмператора. Й найшов голод великий
на Константинополь, бо не слав юпет хлiба свого морем, i паки повстали
городяни, й кидали камiння в iмператора Теодосiя Другого.
Й мусив iмператор зламати волю свою, й заточити Несторiя в юпет, i
вiддати його, й книги його, й сторонцiв його анафемi, й оголосити
несторiанство рессю. Й тiльки Сiрiя не зреклася Несторiя, й було гонiння
велике, й утiкали несторiани в Персiю, й Монголiю, й Китай, i сiяли там
смуту супротиву царя-городу Константинового.
В ЛIТО 432-е
Явся Великий князь Рогволод по дань у готи, явся вдруге, й удали готи
дань, i просили замир'я готи всхiднi, й учинив ряд Великий князь iз ©хнiми
князями Ардариком, i Видимиром, i Велiмиром, i Тодомиром.
У те ж лiто мiсяця костричника знялися сiрби луганськi з Лугiв, i повiв
©х жупан Сватоплук. I гнався ©м услiд Рогволод, i не здогнав. I заратилися
лужани, й сiча була велика, й знову не змiг воротити ©х Рогволод.
В ЛIТО 433-е мiсяця листопада, в останнiй день
За всi три з гаком лiта нiчого сутнього не змiнилося в життi Богдана
Гатила. Вiн, як i ранiше, лишавсь у сво му Ки вому городi; Рогволод жив i
не думав про смерть, i сидiв на великокняжому столi, мабуть, ще мiцнiше й
упевненiше, нiж до того вiча, раз ходив з дружиною можiв на сакiв, двiчi
на готiв аж у далекi землi понад холодним Полунiчним морем i завше
вертався з даниною й полоном. Ходив сам, неначе поряд, у Ки вому городi й
не було спiввладця. Всi кра©ни якось корилися йому, й хоч кожен знав, що
то не Рогволодова в тiм заслуга, проте великокняжi справи йшли на добре.
Й тiльки Богдановi було вiдомо, що все те до часу, що кожен князь, i
кожен велiй, та навiть малий болярин стереже свого проса й за першо© ж
нагоди покаже Витичеву спину. Й добре, коли тiльки спину, а не меч i
сулицю. До городу Ки вого з'©здилися гостi-гречники з усiх кра©н i
сходилися всi чутки. Частина лужан, яких кiлька рокiв тому прилучив i
засмирив Богдан, подалися за Вислу й ще далi, до велико© рiчки Райни, що
несе каламутнi хвилi в Полунiчне море.
Казали, нiби готи прийняли ©х i приголубили й коли то справдi так,
належало стерегтися готiв: плем'я хитре, злопам'ятне й здатне на будь-який
пiдступ.
Але Рогволода те найменш непоко©ло, й Богдан, один тiльки раз
повiдомивши старого про сво© побоювання, бiльше не втручався, бо Великий
князь мовив тодi:
- Доки-м на столi, паси сво© свинi в сво му городi.
Так переказував Борислав, якого Богдан ганяв тодi до стольного
Витичева.
Тепер Богдан майже нiколи не сидiв удома - ходив на влови чи сам, з
малою дружиною, чи з Бориславом та Вишатою, ходив у близькi й далекi землi
й затримувався в лiсах по кiлька тижнiв. Вiн полював на великого звiра, на
якого можна було йти з ножем або сулицею, й оскiльки такий звiр попiд
Ки вим городом не ходив, доводилося йти за ним у вiдлеглi кра©.
В перший день передостаннього мiсяця року Богдан вирушив на лося в
дiброви аж пiд Чорнобилем, тодi було ще тепло, бабине лiто затрималось, а
вертався, коли землю скували раптовi морози й упав глибокий снiг: був
останнiй день листопада.
Вертався Богдан додому лiвим берегом i був незвикле сам: одного можа
вдарив лось, iнший занедужав на рiзачку, а третiй лишився в селi за Десною
доглядати ©х. На високiй горi вже виднiли засiки городу Ки вого й стрiмкий
чорний дах княжого терема. Й десь коло болярсько© вiтчини Дарницi вiн
замислився: як же перебратись на той бiк? Рiчку скувало раннiм льодом, та
чи витрима лiд коня з комонником?
Сiрий яблукатий жеребець був обвiшаний ловецьким добром: i з лiвого, й
з правого боку Богдан припасував до сiдла шiсть сирих i важезних лосячих
шкур - здобуток мiсячного блукання. Що робити?
Переправи вже не було, плоти й човни давно мерзли на тому березi
Днiпра. Морозяний вiтер протинав до кiсток, ноги в не дуже сухих
поробошнях коцюбли, й Богдан потяг коня за правий повiд. Сiрий потрюхикав
униз до берега, та на самому березi став. Комонник пiдострожив його.
Жеребець нахилився, понюхав чисту вiд снiгу смужку криги й дуже несмiливо
копнув ©© копитом. Лiд витримав, i комонник смикнув повiд.
У цьому мiсцi Днiпро загинав сво рiчище навколо Трухань-коси, щоб
навпроти Берестового лiсу, з' днавшись iз повноводою Почайною, пливти вже
попiд самими кручами високого правого берега. Богдан увесь час посмикував
за повiддя, бо кiнь, позбивавши пiдкови в лiсах, ступав надто несмiливо.
- Пiшов! Пiшов! - заохотив князь, й усе було добре, та десь на кидок
сулицi вiд берега кiнь раптом став i позадкував. Щось могло настрахати
його - але що? Богдан подивився назад, i, крiм верболозу та далеких стрiх
Дарницi, нiчого не побачив.
- Ти пощо? - сказав вiн коневi й знову пiдохотив його вперед, але
жеребець стояв i сторожко нюшив чисто виметену кригу пiд ногами.
- Пiшов! - притис Богдан його шипами острогiв. Кiнь тоскно заiржав,
тодi став дибки й затанцював на слизькому. В сей час почувся лункий трiск,
а далi ще й ще, лiд увiгнувся, не проломивсь, а таки поволi ввiгнувся, й
князь одчув, як осiда разом iз конем. I тiльки встиг вивiльнити зi
стремен одну ногу, як лiд провалився, й вiн iз конем пiшов пiд воду.
Блискавка майнула в головi, що мусить вивiльнити зi стременi другу
ногу, бо iнакше кiнець. Та стремено зiслизло йому на гомiлку, мало не до
самого колiна, й застряло в товстих сукняних навоях. Борсаючись у крижанiй
водi разом iз конем i задихаючись, Богдан силкувавсь випручати ногу. Думка
працювала чiтко й точно. Вiн уп'явся коневi в бiк обома ногами й,
несподiвано витяг меча з пiхов i пiдняв над Жданом.
Ждан мовчки взяв меч i всилив його назад у пiхва. Се нiби вiдiбрало в
князя останнi сили, й вiн зiщулився й змалiв. Болярин же, не дивлячись на
нього, почав пiдiйматися щаблями до свiтла. Князь дивився на нього й
мовчав, i то був присуд, вирок самому собi, немовби вiдчув свою власну
безсиль.
- Вже й не страха шся, що потну тебе ззадi.
- Я мiг би-м i сам тебе потяти, княже. Не вже сили в тво©й руцi.
Вiн вилiз у пiдклiть i казав те вже згори, в чотирикутний прорiз
порубу. Князь i собi став на щабель i почав пiдiйматися.
- Оддай, княже, меча свого, бо Гатило й сам одбере й тебе на бунище
викине.
Се сказав з темряви Харя Мурин, який досi не промовив i слова. Князь
оторопiло спинився, тодi злiз додолу й замахав мечем, та скомороха не так
легко було потяти, навiть побачити.
- Випинайся, випинайся, княже, нагору, бо й я лютитися вмiю.
Князь удруге встромив меча в пiхва й сього разу вже й справдi-таки
вилiз, навiть важку драбину сам по собi витяг i грюкнув лядищем - аж
курява встала. Ждана в пiдклiтi вже не було, й вiн лякливо побрався геть.
Нiч виспав погано, ввижалися рiзнi чорти та примари. Кiлька разiв
уставав i засвiчував од кресала товсту лойову свiчу, та ледве засинав, i
свiча гасла, на не© дмухав домовик, або лихий, аби ще якесь хатн чи й
нехатн чортовиння. Й щойно заблаговiстилося на свiт, князь накинув собi
на зсохлi рамена вилиняле корзно, спустивсь у пiдклiтi й вiдчинив ляду
порубу.
- Вилазь I
- А то що ж ради? - глузував з нього скоморох, бо князь i сього разу
прийшов сам, i боятися не було кого. - Менi й тутки добре. Тепло, й комарi
не кусаються. Й смiхати нiкого не треба: лежи собi, Харю, й рипи в
потемках.
- Вилазь, речу.
- Не волiю.
- Пощо?
- Не втямлю дострибнути, - сказав Харя Мурин i глузливо зареготав.
Князь тiльки тепер уторопав, що забув подати вниз драбину, й заходився
спускати ©© в темний спарений поруб.
Скоморох нарештi пiддався вмовлянням i вилiз у пiдклiть.
- Ото слухай, що тобi молодшi речуть, - зневажливо кинув вiн старому
князевi.
Рогволод стусонув його межи плечi, аж Харя з несподiванки мало не дав
сторчака, й з порога зареготав:
- Ще й б' ться!
Мiсяця серпня ж
Кiлька день Рогволод не знав, нi що робити, нi як повестися. Вiн уникав
Ждана, не хотiв бачити й улюбленого скомороха, тодi послав по великого
болярина сина утихiя, й беззубий княжич повернувся нi з чим.
- Рече, нездужаю. I що вiн чинить?
- Сидить
- Нездужа ... - промовив Рогволод. - Усi тепер нездужають, усi... Й ти
нездужа ш на коня всiсти. Баба.
- Христос рече: будьте смиреннi, - завважив гладкий княжич.
- Глупавий си й ти, й твiй Христос.
- Пощо глупавий, отче! Вiн бог.
- Усякi боги бувають.
Син тiльки шморгнув носом i нiчого не вiдповiв, бо, може, й справдi
всякi боги бувають.
Рогволод вiдмахнувсь од сина, мов од надокучливо© мухи, й утихiй пiшов
з красно© свiтлицi. Великий же князь посидiв ще з годину й теж вийшов.
Княжий двiр був порожнiй, усi роби й челядники подалися на тiк, за стiни
городу, веректи жито й пшеницю, й лунке гупання цiпiв долинало аж сюди.
Князь подибуляв до ворiт свого двору, а звiдти за городськi ворота на тiк.
Гупання дедалi дужчало й дужчало. Токiв було кiлька: княжий, болярський i
городський, на якому верекли сво збiжжя витичiвськi можi, котрi мешкали
не по селах, а тут, i всякий стольний народ - кожум'яки, горнчарi, боднарi
та iншi ремiсники. Князь подався до свого току, бiля само© засiки над
кручею. В одному кiнцi пара сивих круторогих волiв тягла кам'яний вал по
крузi, встеленому товстим шаром порозв'язуваного снiп'я, молоденька ж роба
погейкувала на волiв, махаючи жердиною. В трьох iнших мiсцях дев'ятеро
робiв i челядникiв верекли пшеницю в три цiпи, - гуп-гуп-гуп! - i в усi
боки стрiляло колюче велике зерня. Ще душ iз двадцять подавали снопи з
височенно© скирти, вiдгрiбали зверечену солому, складали на воза й везли
до княжого двору, iншi ж вiяли над кручею, бо з-од Днiпра тягло гарним
вiтерцем. Два челядники в'язали обережно повимолочуванi снопи в кулi - для
околоту стрiх. Пiвскирти було вже зверечено, й роби та челядники пiд
наглядом тивуна працювали не розгинаючись.
Великий князь пiшов у той бiк, де провiяне зерно зсипали в ряднянi мiхи
та мiшки. Колись вiн найдужче любив сi днi, любив дивитися на сво© скирти
й на сво збiжжя, тепер за старою звичкою теж усилив руку до ще не
засупоненого смугастого мiха й пересипав жменю ясного важкого зерна. Того
колишнього вiдчуття втiхи вже не було, й Рогволод поплентався до тивуна,
що наглядав за перемiрюванням навереченого жита, й пшеницi, й проса та
вiвса.
- Пiди до Ждана.
- Менi? А тут?
- Хай стане инчий. Речи, Рогволод зве. Й сiв у холодку пiд засiкою
гостроколу, тивун же, передавши сво© обов'язки iншому, потрюхикав до
городу. Князь i сього разу не сподiвався на Ждана, та велiй болярин
прийшов, хоч i нешвидко, але таки прийшов.
Певно, образа вже вивiтрилася з його серця й сиво© голови, й вiн
торкнувсь рукою споришу коло свого поробошня з гострим, задертим догори
снурованим носаком. Князевi теж личило пiдвестися й вiдповiсти на
привiтання, але вiн сидiв i мовчав, дивлячись у той бiк, де молоденька
дiвчина-роба гейкала на круторогих волiв.
- Пощо кликав си?
Ждан був у бiлiй полотнянiй сорочцi й таких самих ногавицях,
пiдперезаних широким чорним опоясом, неприкрите волосся стояло сивою
стрiхою докруж голови.
- Пiди до... нього.
Велiй болярин знав, про кого мовить князь, i не перепитував.
- Що ради?
Князь швидко зирнув на Ждана й так само квапно вiдвiв погляд на сво©
воли.
- Хай прийде.
- Пощо?
- Так...
- Посли нарочитого.
Рогволод уперше подививсь боляриновi в обличчя пильне й нiби аж
нiяково.
- Не прийде з нарочитим.
- А не прийде, - погодився Ждан.
- Пiди ти, болярине.
В голосi старого князя бринiло благання, якого Ждан уже давно не чув.
- Не маю хотi.
- Пощо?
- Бо й сам не вiда ш, що ма ш ректи Гатиловi. Великий князь важко
зiтхнув. То була суща правда, вiн таки не знав, що скаже братовому
онуковi, коли той прийде до городу стольного.
- Сiдь, - мовив князь. - У ногах правди не . Велiй болярин урештi сiв,
але був i далi невблаганний, i Рогволод бiльше не вмовляв його йти слом.
Поряд, на сусiдньому току, вереклося Жданове збiжжя, й вони просидiли пiд
засiкою в холодку до самого вечора, не промовивши й слова, хоч болярин був
певен, що думають про те саме.
А вранцi наступного дня Ждан прийшов до княжого терема взутий у черев'я
з острогами, в безрукавiй ягнячiй гуньцi й довгому дорiжному корзнi.
- Що ректи йому?
- Пiдеш?
- Що йому ректи маю?
- Хай при©де в двiр мiй.
Ждан хотiв був iти, тодi роздумав i сказав:
- Позаутра старцi кличуть на вiче.
- Вiче? Я-м не чув...
- Кажу, аби-с вiдав.
I пiшов. Коло ганку вже стояв осiдланий кiнь. Ждан вихопився на коня,
мов молодий можик, i зострожив од самого терема. Разом iз ним до городу
Ки вого по©хав i мiж Сто©мен.
Повернувся Ждан до Витичева ледве на третiй день, стомлений i ввесь у
курявi. Коли злiз iз коня й витрусив корзно, сипнула хмара пороху. Великий
князь дивився на те мовчазне обтрушування й розумiв, що болярин повернувся
нi з чим.
- Пощо-с такий укурений?
Ждан сердито блимнув на князя - князь хитру й страха ться, тому
зумисне обмина запитувати про сутн . Вiн хотiв сказати йому щось рiзке,
аби зiгнати на чiм-небудь оскому, натомiсть мовив про те-таки глупаве
корзно:
- За вiтром ©хали смо. Вся курява в вiчi лiзе.
- 3-од самого Кий-городу вiтер сюди дме?
Ждан вiддав коня можевi Сто©меновi й пiдступив до Великого князя
впритул:
- Не при©де.
- Не при©де? Я-м так i знав, - обiзвався князь i раптом зiрвався на
крикливцi: - То й нехай! То й нехай! Не вельми смо плакали! Вiрно, Ждане?
- Його навiть порадував такий оберт справи. Хвала Боговi й Дажбоговi, що
напоумили того невiгласа не ©хати - так ще й лiпше.
Та Ждан сказав:
- Ки©вський князь кличе тебе в гостi.
- Ме-не-е? Пощо? Менi й тут добре ведеться. - Вiн чисто по-старечому
захихикав i закашлявся. - Й що-с рiк йому ти?
- Княже, - сказав Ждан. - Узаутра буде вiче.
Рогволод перестав хихикати. За те вiче вiн уже багато думав i передумав
- сподiватися чогось доброго не належить. Й ось болярин знову нагадував
про вiче.
- Взаутра по сонцi. Рiкли суть старцi, аби-с нiкуди не сходив.
Тепер Великий князь не мав уже нi найменшого сумнiву, що старцi
намислили забирати в нього меч. Ноги Рогволодовi пiдламувались од
хвилювання, лiва рука мимовiльно лапала за яблуко меча, витерте й
вилискане довгими лiтами. Князь не вiдповiв на стриманий уклiн Ждана,
просто не помiтив, а мусив бо помiтити, бо коли ж, як не взавтра, ма
востанн спертися на кремезне плече свого великого болярина. Старцi
намислили проти нього зле, й вiн не бачив нiякого виходу. Що ж робити й
яким кумирам чинити требу?
Вiн знову лапнув яблуко меча. Слабка стала рука - й се головне. Великий
князь, повагавшись, озирнувся, тодi витяг лезо з пiхов, i замахнувсь, i
щосили рубонув по стовбурi яблунi. Й сумно посмiхнувсь. Меч увiйшов у
деревину на палець, не бiльше, а колись же одним махом геть iзрубав би й
не таке дерево. Колись, i в сьому теж було головне...
Рогволодовi спала на думку дiдова Смiлова притча про стару яблуню та
молоде черенце - й його аж дрижаки побили. На мить уявилося, що ся яблуня
й вiн. Великий князь витичiвський... Виходить, сам же й замахнувся на
себе? Притча повернулась проти нього ж таки, й Бог Соварог, i Дана, певно,
теж проти, а невблаганний Марко десь уже вiдмiряв ту стегу, що нею йде
Рогволод, вiдмiряв двома пакiльчиками й тепер чека , коли й сей путник
дiйде сво © мiти.,
- Оружжя не лже, - сам до себе мовив князь i вирiшив узавтра не чинити
опору.
Та коли по сходi сонця вiче зiбралось на городському току, по той бiк
засiки над кручею, Рогволод не здобувся на силi пiти туди. Якби вiче було
хоч коло його .терема, вiн таки здолав би себе й вийшов, але старцi обрали
сво©м мiсцем тiк - щоб кожен почувавсь однаково рiвним з усiма.
Рогволод лежав на критiй кожушком лавi доти, поки по нього прислали
вдруге.
- Мусиш iти, княже, бо вiче порiшить усе без тебе, - сказав один з двох
нарочитих од вiча старцiв.
I Рогволод поплентав ©м услiд, нещасний i геть зневолений. Та чи його
приречений вигляд уплинув на старцiв i можiв, чи вiчем в останню мить
покерували якiсь iншi почуття й настро©, бо таке часом бува , коли докупи
зiйдеться надто багато люду, але меча в Рогволода не забрали. Тiльки про
сина Рогволодового вiче мовби забуло, неначе княжича утихiя й на свiтi не
iснувало. Зате того ж дня ,з городу стольного вирушило до городу Ки вого
дво комонникiв.
Один з них напередоднi вже долав сю саму путь туди й узворiт:
витичiвський велiй болярин Ждан. А товаришем йому видiлили мiцного й
високого дiдугана з довгими сивими вусами й ще довшою, такою ж сивою косою
чуприни, що визмiювалася з-пiд порудiлого на сонцi смушевого клобука. Очi
дiдугана дивилися пильно з-пiд кущу i ватих чорних брiв, а рука мiцно
тримала повiд.
Се був сотенний готаман лугарiв-косакiв, якого всi звали Шумилом.
Гуцаючись на доброму жеребцi, вiн анi на хвилину не замовкав - або ж
говорив до Ждана чи й до свого коня, або ж мугикав пiд нiс лише йому
вiдомо© пiснi:
Ой гуп та й гуп,
Та й ще раз,
Та й ще раз...
Те гупання не мало кiнця, й Ждан смiявся - його теж брало на пiсню, бо
сталося так, як вiн хотiв, i вiн би, може, теж заспiвав, та соромився
незнайомого косака, трохи соромився, незважаючи на веселу вдачу свого
супутця. Прибули до городу Ки вого перед заходом сонця. Ворота стояли
вiдчиненi, та дво кремезних можiв спинили ©х, махнувши сулицями перед
кiнськi морди:
- Хто сте?
- Велiй болярин витичiвський i сотецький з Лугу, - вiдповiв за обох
Ждан.
- До кого ©дете? До ки©вського князя?
- Бери вище! - втрутивсь у розмову косак. - До Великого князя.
- Великий князь у Витичевi сидить, - нагадав старому один з можiв.
- А так , так, - погодився Шумило. - Той у Витичевi, а сей ще тут.
Вiн умисне пiдкреслив останнi слова, й можi з сулицями розступилися. В
Ки вому городi теж чули про вiче й теж посилали туди сво©х нарочитцiв, але
що там говорили й про що домовились - тут було невiдомо.
Коли Ждан iз Шумилом, пов'язавши коней бiля хорому, ввiйшли до
свiтлицi, куди провiв ©х домажирич, Богдан з першого погляду мовив:
- Шумиле... ти си?
- Я смь, Великий княже.
Й уклонився Богдановi рукою до землi. Ждан зробив те саме, й Богдан
стояв i дивився на них, тодi схаменувсь i собi опустив праву руку.
- Будьте в мо му домi.
Так велiв звичай, i Ждан вiдповiв:
- Спаси Бiг.
Шумило дивився на Богдана й з одного, й з iншого боку, навiть головою
крутив то сюди, то туди, й Богдан би такого не змiг стерпiти й розсмiявся
б, але сього днi стояв урочитий i схвильований i намагавсь приховати ту
схвильованiсть докупи зведеними брiвми.
- Не признаю, - сказав нарештi Шумило. - Не признаю. Тодi-с був такий
отрокуватий, о довгiм волоссi, пикатенький, а...
- Я-м признав тебе вiдразу, - мовив Богдан i не вiдав, що далi робити:
чи стати, чи пiдiйти й ухопити сього сивокосого старого лугаря в обiйми. Й
доки вагався, Шумило сам пiдiйшов:
- А нумо ж!
I вони обнялися. Косак був мiцний, наче дубовий пнисько. Вiн сказав:
- I не пита ш, чого ради смо прийшли?
- I не питаю, - вiдповiв Богдан й одвернувся, мовби на тому балачка й
мала кiнчитись. У хатi запала тиша, Ждан iз Шумилом не наважувались
порушити ©© й собi повiдверталися до вiкон, але нарештi велiй болярин, i
голови не повертаючи, сказав:
- Тодi сiдлай коня.
Ки©вський князь переступив з ноги на ногу й вiдповiв:
- По перших пiвнях.
- Що ради - по перших? - здивувався Ждан.
- Так...
- А так - то й так, - сказав Шумило. - Сiно скосив си, княже?
Богдан усмiхнувся:
- За оборою стоги мо© стоять.
- То збудиш, коли надума шся. Присли нам по шмату хлiба та по рiзеню
сала. - Й кинув Ждановi: - Годишся, болярине?
- Годжусь.
Вони вийшли з хати надвiр i подалися за обору. Коней уже завели до
стайнi. Богдан же сiв коло вiдчиненого вiконечка й сидiв так, аж доки над
городом пролунали задерикуватi голоси ки©вських пiвнiв. Тодi пiшов до
стайнi й заходився сам сiдлати й свого, й Жданового та Шумилового коней.
Нарочитi вiд Витичева вже не спали.
- Чув смь тебе, - сказав Шумило, й у темрявi було знати, що хитро
всмiха ться. - Але хтiв смь, аби менi хоч раз на життю Великий князь коня
зазбро©в.
Богдан пропустив його слова повз вуха, й усi тро посiдали на коней.
До столицi вони прибули, як сонце пiднялося за Днiпром на двi п'ядi, й
Ждан iз Шумилом зрозумiли, чому вiн учора наполiг рушити з першими
пiвнями. Старцi, й можi, й усi, хто прибув на вiче, вже повставали й
невеликими купками юрмилися на току за городом, i коли тро комонникiв,
позсiдавши додолу, повели коней у руках, погляди натовпу звернулися до
них. Так нарадив Шумило - позлазити з коней.
- Се велить покон, княже. Я-м уже не раз видiв, як давали Великому
князевi меч.
Коли до перших старцiв лишалося крокiв iз двадцять, Богдан став i
торкнувся вiльною рукою землi.
- Ходь ближчiй, - махнув до нього маленький старчик у довгiй
непiдперезанiй сорочцi.
- То Пошогод, - шепнув Богдановi Ждан. - Наш старiйший старець.
Ки©вський князь пiдiйшов i поцiлував старця в руку. Й коли випростався,
побачив з-перед себе свого двоюрiдного дiда. Рогволод стояв теж у самiй
сорочцi, довгiй, як i в Пошогода, лише пiдперезанiй широким червленим
опоясом, з-за якого виглядало яблуко меча. Богдановi пригадалася ©хня
остання зустрiч отут, у сьому стольному городi, й люта сутичка, й
нестямний старечий хрипiт, i вiн густо зашарiвся.
- Речи вже, - промовив до Рогволода старець Пошогод i потрутив його
трохи вперед. Великий князь аж сiпнувся:
- Зараз.
Але стояв, i дивився на браточадового сина, й мовчав. Пiсля вчорашнього
сходу в душi його зажеврiла нова надiя, вiн сподiвався на гiрше, вийшло ж
не зовсiм так, як побоювавсь, i тепер Рогволод подивився праворуч, де
стояв його диний недолугий син. утихiй од напруження й цiкавостi
роззявив рота, й у продухвину, де не було жодного зуба, висилився кiнчик
язика. Й се, й невеликий бронзовий хрестик, який випав з-за пазухи
п'ятдесятирiчного княжича, викликали в Рогволода погнусу до власного сина,
й вiн сказав:
- Нарiкаю тебе в себе мiсто.
Сказав, не дивлячись на Богдана. Суворий старець Пошогод помiтив се й,
узявши обох за руки, повернув ©х обличчям до народу:
- Речи ще.
- Нарiкаю тебе в себе мiсто.
- Й утрет речи!
- Нарiкаю тебе в себе мiсто© - вже сердито мовив Рогволод.
- А тепер клянися.
Великий князь люто зиркнув на впертого старця, рвучко витяг меча й
поцiлував його бiля вруччя.
- Й на землi клянися, - врочистим голосом проказав старець.
Рогволод завпирався:
- смь Великий князь, i на мечi клялися мiй брат i мiй отець Велiмир!
- Забув си, - не пiдвищуючи голосу, мовив Пошогод. - Землi ще нiхто не
переступав. То наша мати. Клянися.
Рогволод спересердя буркнув, але таки нахилився, взяв з-пiд нiг, бiля
самих поробошень, малесеньку грудочку землi й поклав собi в рот. I доки
жував землю й доки ковтав ©©, сiпаючи гострим борлаком на ши©, злий вогник
в очах його блякнув i блякнув; Рогволод помiтно згорблювався й нижчав, i
те всi бачили й удоволено зашепталися, бо князь перед усiма клявся
найстрашнiшою клятвою, переступити яку ще нiхто не наважувавсь. I коли
нарештi проковтнув клейку чорну кашу, натовпом розляглося полегшене
зiтхання. Великий князь i собi вiдiтхнув, неначе та грудочка зняла з нього
всю напругу, й пекучi думки, й вагання.
- Тепер ти, - звернувся Пошогод до Богдана Гатила. - Речи: "Покладу
голову за Руську укра©ну, й за Сiврську, й за Деревську, й за Луганську".
Богдан сказав:
- Покладу!
- Й за Руську укра©ну, - нагадав Пошогод.
- I за Руську укра©ну, - повторив ки©вський князь.
- I за Сiврську.
- Й за Сiврську. Й за Деревську.
- Й за Деревську, й за Луганську, - мовив Богдан.
- Речи: "Й хай скара мене Бог, i Перун сво©ми стрiлами пронозить, i
хай Морана ввiрве менi житт , коли переступлю клятву сю". Речи.
- Нехай покара мене Бог Соварог, i Перун молоннями сво©ми пронозить, i
Морана втне менi житт , якщо переступлю сю клятву.
- "Й мене, й чада мо©". Речи.
- Й мене, й чада мо©, - проказав низьким гучним голосом ки©вський
князь, i по всьому тiлi йому виступив мороз. Перед очима постало чорняве й
синьооке личечко меншого сина, не обох синiв, а чомусь тiльки меншого,
Юрка, й князь навiть не задумався про пота мну причину сього.
- Тепер на мечi клянися.
Богдан поклявся на мечi, так само, як те зробив незадовго перед тим
Рогволод. А тодi, перш нiж старiйший старець городу стольного Пошогод
устиг нагадати йому, вiн узяв з долу грудочку сухо© землi, висмикнув з не©
ниточку цупкого корiнця, що заплутавсь у грудочцi, й поклав у рот.
- ж, - сказав старець, коли Богдан уже жував, жував i думав про те, що
вiд сьогоднi його життя пiшло зовсiм iншою стегою, й зовсiм iншим буде й
свiт, i люди, й думки його та подуми, й вiн сам, хоч усе нiби лишатиметься
таким, як було досi, до сi © митi, коли вiн стояв перед вiчем i в усiх на
очах ©в рiдну землю.
Богдан болiсно ковтав суху потерть, що облiпила йому ввесь рот, i зуби,
й язик, i горло, ковтав, i всi, повипинавши в'язи, дивилися йому в рот, а
коли врештi ковтнув i лизнув губи, пересохлi й спраглi, сухим чорним
язиком, усе вiче закричало, неголосно й недружно:
- Слава! Сла-сла-слав-в-ва-а!..
Й Богдановi вдруге за сьогоднiшнiй ранок продерло спину морозом.
Од сi © митi вiн ставав Великим князем, таким, як його дiд, i його
прадiд. I як Рогволод.
Се, останн , трохи зняло з Богдана врочитостi, й немовби якийсь
черв'ячок заворушився в його серцi.
В ЛIТО 431-е
Була паки смута велiя й у царi-городi Константиновому, й в Олександрi©
юпетськiй, i в Сiрi©, й в iнших землях грецьких. Ставленець
Несторiя-патрiарха Дорофiй проголосив у церквi анафему всiм тим, хто рече
на дiву Марiю Богородиця, i сказав:
- Речiть Христородиця!
Й сполчилися всi супротиву Несторiя-патрiарха - й Пульхерiя, й
Хрисафiй, i Кирило, архi пископ олександрiйський, якому скорявся ввесь
юпет, i давав Кирило хабарi велi©, називаючи ©х благословенням. I
прилучилися до котори тi © чернцi многi, й люд простий, i мiсяця червня в
сьомий день мусив скликати iмператор Теодосiй собор Третiй вселенський, i
Несторiя вiддано анафемi, хоч на боцi його стояв сам iмператор.
Але Несторiй зiбрав сво©х сторонцiв окремо й одлучив Кирила вiд церкви.
Тодi Кирило вирядив потайного сла до городу царського Константинополя, й
повстав народ проти Несторiя та свого iмператора. Й найшов голод великий
на Константинополь, бо не слав юпет хлiба свого морем, i паки повстали
городяни, й кидали камiння в iмператора Теодосiя Другого.
Й мусив iмператор зламати волю свою, й заточити Несторiя в юпет, i
вiддати його, й книги його, й сторонцiв його анафемi, й оголосити
несторiанство рессю. Й тiльки Сiрiя не зреклася Несторiя, й було гонiння
велике, й утiкали несторiани в Персiю, й Монголiю, й Китай, i сiяли там
смуту супротиву царя-городу Константинового.
В ЛIТО 432-е
Явся Великий князь Рогволод по дань у готи, явся вдруге, й удали готи
дань, i просили замир'я готи всхiднi, й учинив ряд Великий князь iз ©хнiми
князями Ардариком, i Видимиром, i Велiмиром, i Тодомиром.
У те ж лiто мiсяця костричника знялися сiрби луганськi з Лугiв, i повiв
©х жупан Сватоплук. I гнався ©м услiд Рогволод, i не здогнав. I заратилися
лужани, й сiча була велика, й знову не змiг воротити ©х Рогволод.
В ЛIТО 433-е мiсяця листопада, в останнiй день
За всi три з гаком лiта нiчого сутнього не змiнилося в життi Богдана
Гатила. Вiн, як i ранiше, лишавсь у сво му Ки вому городi; Рогволод жив i
не думав про смерть, i сидiв на великокняжому столi, мабуть, ще мiцнiше й
упевненiше, нiж до того вiча, раз ходив з дружиною можiв на сакiв, двiчi
на готiв аж у далекi землi понад холодним Полунiчним морем i завше
вертався з даниною й полоном. Ходив сам, неначе поряд, у Ки вому городi й
не було спiввладця. Всi кра©ни якось корилися йому, й хоч кожен знав, що
то не Рогволодова в тiм заслуга, проте великокняжi справи йшли на добре.
Й тiльки Богдановi було вiдомо, що все те до часу, що кожен князь, i
кожен велiй, та навiть малий болярин стереже свого проса й за першо© ж
нагоди покаже Витичеву спину. Й добре, коли тiльки спину, а не меч i
сулицю. До городу Ки вого з'©здилися гостi-гречники з усiх кра©н i
сходилися всi чутки. Частина лужан, яких кiлька рокiв тому прилучив i
засмирив Богдан, подалися за Вислу й ще далi, до велико© рiчки Райни, що
несе каламутнi хвилi в Полунiчне море.
Казали, нiби готи прийняли ©х i приголубили й коли то справдi так,
належало стерегтися готiв: плем'я хитре, злопам'ятне й здатне на будь-який
пiдступ.
Але Рогволода те найменш непоко©ло, й Богдан, один тiльки раз
повiдомивши старого про сво© побоювання, бiльше не втручався, бо Великий
князь мовив тодi:
- Доки-м на столi, паси сво© свинi в сво му городi.
Так переказував Борислав, якого Богдан ганяв тодi до стольного
Витичева.
Тепер Богдан майже нiколи не сидiв удома - ходив на влови чи сам, з
малою дружиною, чи з Бориславом та Вишатою, ходив у близькi й далекi землi
й затримувався в лiсах по кiлька тижнiв. Вiн полював на великого звiра, на
якого можна було йти з ножем або сулицею, й оскiльки такий звiр попiд
Ки вим городом не ходив, доводилося йти за ним у вiдлеглi кра©.
В перший день передостаннього мiсяця року Богдан вирушив на лося в
дiброви аж пiд Чорнобилем, тодi було ще тепло, бабине лiто затрималось, а
вертався, коли землю скували раптовi морози й упав глибокий снiг: був
останнiй день листопада.
Вертався Богдан додому лiвим берегом i був незвикле сам: одного можа
вдарив лось, iнший занедужав на рiзачку, а третiй лишився в селi за Десною
доглядати ©х. На високiй горi вже виднiли засiки городу Ки вого й стрiмкий
чорний дах княжого терема. Й десь коло болярсько© вiтчини Дарницi вiн
замислився: як же перебратись на той бiк? Рiчку скувало раннiм льодом, та
чи витрима лiд коня з комонником?
Сiрий яблукатий жеребець був обвiшаний ловецьким добром: i з лiвого, й
з правого боку Богдан припасував до сiдла шiсть сирих i важезних лосячих
шкур - здобуток мiсячного блукання. Що робити?
Переправи вже не було, плоти й човни давно мерзли на тому березi
Днiпра. Морозяний вiтер протинав до кiсток, ноги в не дуже сухих
поробошнях коцюбли, й Богдан потяг коня за правий повiд. Сiрий потрюхикав
униз до берега, та на самому березi став. Комонник пiдострожив його.
Жеребець нахилився, понюхав чисту вiд снiгу смужку криги й дуже несмiливо
копнув ©© копитом. Лiд витримав, i комонник смикнув повiд.
У цьому мiсцi Днiпро загинав сво рiчище навколо Трухань-коси, щоб
навпроти Берестового лiсу, з' днавшись iз повноводою Почайною, пливти вже
попiд самими кручами високого правого берега. Богдан увесь час посмикував
за повiддя, бо кiнь, позбивавши пiдкови в лiсах, ступав надто несмiливо.
- Пiшов! Пiшов! - заохотив князь, й усе було добре, та десь на кидок
сулицi вiд берега кiнь раптом став i позадкував. Щось могло настрахати
його - але що? Богдан подивився назад, i, крiм верболозу та далеких стрiх
Дарницi, нiчого не побачив.
- Ти пощо? - сказав вiн коневi й знову пiдохотив його вперед, але
жеребець стояв i сторожко нюшив чисто виметену кригу пiд ногами.
- Пiшов! - притис Богдан його шипами острогiв. Кiнь тоскно заiржав,
тодi став дибки й затанцював на слизькому. В сей час почувся лункий трiск,
а далi ще й ще, лiд увiгнувся, не проломивсь, а таки поволi ввiгнувся, й
князь одчув, як осiда разом iз конем. I тiльки встиг вивiльнити зi
стремен одну ногу, як лiд провалився, й вiн iз конем пiшов пiд воду.
Блискавка майнула в головi, що мусить вивiльнити зi стременi другу
ногу, бо iнакше кiнець. Та стремено зiслизло йому на гомiлку, мало не до
самого колiна, й застряло в товстих сукняних навоях. Борсаючись у крижанiй
водi разом iз конем i задихаючись, Богдан силкувавсь випручати ногу. Думка
працювала чiтко й точно. Вiн уп'явся коневi в бiк обома ногами й,