Страница:
такiй порi. Мати, запнута до очей у теплу чорну хустку, в довгiй гунi
навопашки, метушилася коло гостi, й та кланялася до княгинi Ради,
торкаючись правицею втоптаного снiгу.
То була жона, й мати мала провести ©© на свою половину хорому. В
гнучкiй постатi прибулицi здалося щось вабливе, й Богдан стояв роздягнений
i чекав, коли жони пiднiмуться сходами ганку й увiйдуть у широкi сiни.
Незнайома блиснула на Богдана великими й сумними, як осiнн небо, вiчми
й розгублено стала, й хоч обличчя в не©, як i в матерi, було майже
затулене чорним полотком, Богдановi по спинi сипонуло жаркими мурашками.
Мить розгубленостi тривала недовго, й прибулиця, стримано вклонившись
князевi, плавко пiшла за госпожею на ту половину хорому, куди можам
заказано ступати.
Богдан потупцявся в сiнях, вийшов на ганок, тодi його розiбрав сором, i
вiн майже побiг сходинами вгору, до сво © свiтлицi, наслухаючи, що
робиться на тiй половинi, й раз по раз блимаючи в каламутну слюдяну шибку.
Часом до свiтлицi заходили челядники й роби, князь удивлявсь у них, але тi
мовчали, й вiн так i не наважився спитати кого-небудь.
Мати прийшла тiльки перед смерком, коли Богдан мало не шалiв од
цiкавостi й нетерплячки. Вона сказала:
- Ма мо гостю здалеку. Се княгиня Ясновида, вдовиця Вогнянова. Вели,
Божку, нехай узавтра можi тво© з челядниками доведуть княгиню додому. Вона
тепер... Чи чу ш мене, Божку? - глянула на сина Рада, бо вiн, здалося ©й,
не слухав i не чув того, що вона прохала.
- Чув смь... - озвався Богдан, але насправдi таки нiчого не чув. Коли
два роки тому нарочитий мiж сказав йому про княгиню роденську Ясновиду,
вiн ще й посмiявся з себе й свого дитячого захоплення. Тепер же побачив ©©
живу й справжню, побачив самi тiльки вiчi, й серце мло©лося цiлий день.
Материнi слова бринiли десь осторонь, поминаючи вуха, й князь намагався
пригадати, що вона просила.
- Куди? - спитав вiн одним словом, як звик iще в дитинствi.
- До Нежинi, Божку. Вона вже друге лiто в сво©х кревних. Коли князя
Вогняна... Та ти й сам... То вели, Божку, звечора, аби ладналися в путь.
I тiльки коли мати вийшла, Богдан осягнув нарештi, що вiд нього
вимагали, й вiдповiв у вже зачиненi дверi:
- Буде, як речеш.
Уранцi вiн вийшов у двiр, де можi й челядники лаштувалися в дорогу, й
побачив княгиню ще раз. Вона була блiда, це значилося навiть по вузенькiй
смужцi обличчя, не запненiй полотком, але очi ©© всмiхнулися Богдановi, й
вiн почув:
- А ти-с вирiс, княже. Й зможенiв си...
Богдан сказав не знати нащо:
- Еге... - Й сердито вiдвернувся, бо вийшло геть по-дитячому, як тодi,
дванадцять лiт тому, коли вiн, закоханий i сопливий, плакав у матерi на
грудях.
- А я старiю, - мовила княгиня Ясновида.
- Скiльки ж ма ш?
- Чотирма лiтами смь од тебе старiша, княже.
Вона вже мусила сiдати, бо й княгиня Рада вийшла прощатися. Конi
нетерпляче копали снiг. Стара госпожа проказала:
- Гладенько© путi саням!
- Спаси Бiг вас, - тихо вiдповiла Ясновида, сягнула рукою снiгу й сiла
в санки, закутуючи ноги ведмедном.
Це було в останнiй мiсяць зими. Коли ж снiг зiйшов i протряхли дороги в
степу й у лiсах, Богдан звелiв сiдлати коня. Взявши з собою тiльки Вишату,
погнав до Нежинi. Днiпро, щойно звiльнившись од криги, був широкий, наче
море, й затоплював i Почайну, й Оболонь, навiть на Трухань-косi стояла
глибока вода, затопивши верби й трепети по саме гiлля.
Переправившись плотом, Богдан пойняв дорогу на Броварi й Княжичi. Тут
ще було мокро, земля Сiврська сохне довго, й вони з Вишатою ледве
дiсталися смерком до врочища Бобровиця, обминаючи болота й затоки. На
невисокому, вже сухому, нагорi в трепетовому лiсi вони розшукали стару
хижу, кладену з колоддя й призначену для ловцiв за бобрами.
Над неосяжними плавнями стояв густий туман, i двом подорожнiм було
самим дивно, як вони знайшли стежку до хатини. Докруж висiла така тиша, що
й ©хнi глухi голоси, й тупiт коней по вогкiй землi здавалися геть чужими й
недоречними, нiби всьому початок у сiй забутiй людьми й кумирами пущi саме
ся тиша, яка висне тут iз прадавнiх часiв.
Неповороткий Вишата постягав сулицею павутиння з куткiв ловецько© хижi,
принiс iз лiсу трухнявих пнiв i наклав у вогнищi багаття. Вечеряли хлiбом
i розпареною на вогнi таранею, води ж було вдосталь докруж. Коней
прив'язали пiд повiттю, давши по шаньцi вiвса, й полягали, загорнувшись у
теплi сiрячнi корзна, так i не промовивши один до одного й слова. В хижi
стало тепло й трохи чадно, та вони швидко поснули, втомленi важкою
дорогою. Коли рано-вранцi рушили далi, туман ще й не думав знiматись, але
Богдан майже навмання гнав жеребця, попустивши повiддя. Кiнь хропiв,
харапудився вiд кожного пенька в густому туманi, та все ж бiг, пройнятий
нетерплячкою свого вершника.
Нежинi дiсталися вже пiсля смерку, коли ворота городу були на засовi.
Богдан почав грюкати ратищем сулицi й грюкав довго, поки нарештi звiдтам
обiзвався невдоволений голос:
- Пощо гримиш?
Було таке враження, нiби сторожа чатувала за ворiтьми ввесь час i
зумисне не вiдчиняла.
- Вiдвороти! - сердито крикнув Богдан, але той i вухом не повiв:
- Хто ви сте?
- Ки©вський князь!
- Т-те!
- Вiдвороти, речу тобi! - злився Гатило. - Бо як дiстану сулицею, то не
зраду шся.
Й се було явною помилкою. Сторожа хмикнув i глузливо приохотив:
- Вельми довгу сулицю ма ш! Коли так, то й одворочай собi сам. Для
мене що князь, а що вил або кинь - однаково . Приходь, княже, як
розвиднилi .
Й замовк, i жоднi погрози бiльше не вплинули на нього, проситися ж
Богдан не хотiв i не звик. Сердито смикнувши коня за повiд, вiн гайнув до
лiсу неподалiк Нежинi. Й ту нiч провели пiд голим небом, тулячись навколо
багаття, яке бiльше курiло, нiж давало тепло, бо пiшов тоскний набридливий
дощ.
На душi було теж тоскно й порожньо, й Богдан картав себе за необачнiсть
i дитинську нерозвагу. Приперсь у сей чужий город не знати нащо й пощо
серед глупо© ночi й заходився здiймати галас. Вишата сидiв iз того боку
вогниська й колупав лозинкою в жару, та Богдан знав, що той дума те саме,
лише мовчить, мовчить i навiть не дивиться на нього, як бувало завше,
вiдколи Богдан пам'ятав сього небалаку.
Поснули тiльки по свiтаннi, коли сонце розiгнало туман. Конi паслися,
спутанi повiддям, ще майже голий лiс виповнився гомоном комашнi й пташиним
щебетом. Але спати довго не будеш, коли за чимось прийшов, i ки©вський
князь розтермосив свого попутника.
- Вставай! Уставай, речу тобi!
Вишата проклiпався й устав на рiвнi ноги, широко й винувато
всмiхаючись.
- дьмо.
Присадкуватий вайло перестав усмiхатись. Очi його питали Богдана, куди
ж ©хати, й князь удруге замислився: й справдi, куди ж? До нежинського
болярина? Вiн навiть разу не бачив сього чоловiка. Та ще й невiдомо, як
зустрiне тут русинського князя сiврський болярин.
хати просто до княгинi Ясновиди? Й знову: що скаже ©й? I як то можевi
та йти в гостi до чужо© жони, хоч вона й удовиця... Такого зухвальства
нiхто не подару навiть ки©вському князевi. Закони завжди лишалися
законами, в сiврiв же вони ще непохитнiшi, нiж у русинiв.
Так думав Богдан, охолоджений нiмим Вишатиним докором, i лише в обiд
наважився на якийсь крок.
- дь до не© й речи: ки©вський князь чига тебе в лiсi й велiв прийти.
Зумiв си?
Вишата нiяково пошкрiб чуба, стриженого кружалом, пiд макотер, i Гатило
не знав, що дужче непоко©ть старого конюшого: чи складнiсть такого
сольства, чи така неймовiрна для нього купа слiв, якi мав переказати вiд
княжого ймення.
Але, вкривши чорне волосся смушевим ковпаком, вiн таки пiшов сiдлати
коня, тихо ворушачи губами.
Повернувся досить швидко. Богдан зирив йому в вiчi, з нетерпiнням
чекаючи слова, та той тiльки й сказав:
- Нема.
- Кого нема?
Конюший махнув рукою в бiк Нежинi.
- Ясновиди нема? Де ж вона ?
Вишата показав рукою в протилежний вiд городу напрямок.
- Де? Де вона ?
Той знову махнув рукою й заходивсь витирати об траву закалянi
поробошнi. Богдан узяв його за душу й трусонув:
- Що вона там дi ?
Конюший видавив нарештi ще одне слово:
- Сидить.
- Так вона сидить не в Нежинi?
Той покрутив головою.
- В якомусь селi?
Вишата кивнув.
- Ти-с розпитав, як дотуду ©хати?
Конюший знову кивнув.
- Пощо ж мовчав си досi?
Богдан пронизливо свиснув, сiрий жеребець обiзвався переливчатим
голосом i застрибав до нього на спутаних ногах. Князь кинув йому на спину
сiдло, прошилив захвiстя, перекинув нагрудник i притяг пiдпругу, тiльки
тодi розпутав нетерплячому жеребцевi переднi ноги й одяг вуздечку.
Тепер попереду ©хав на гнiдому конi Вишата, й князiв жеребець раз по
раз штовхав гнiдого по крупi грудьми, намагаючись укусити.
Найдужче боявся князь того, що й село десь у тридев'ятому болотi за
тридесятим драговинням, але бiлi рубленi хати виявилися зовсiм близько, в
десяти гонях, одразу за дiбровою. Сiльце було невелике, хиж на сорок,
оточене глибоким рiвчаком i заростями шипшини. Комонники пустилися вздовж
рiвчака шукати ворiт або якогось про©зду й натрапили на молодого смерда,
що попiд самим рiвчаком орав нивицю.
- Ти з сього села си? - спитав Богдан.
Смерд, напинивши воли, глянув на прибулих.
- Iз сего.
- Княгиня тут сидить?
- Княгиня?
- Ясновида.
- Тутки.
- Пiди гукни.
Смерд заперечно покрутив головою.
- Пощо не хочеш?
- Вил утече.
- Який вил? - не зрозумiв князь.
- Ось-го, борозний, - показав вiн на молодого волика, що стояв у
борознi.
- Я держати-йму.
- Натне.
- Куди? - знову не второпав сiврсько© говiрки русинський князь.
- На риг! - засмiявся смерд i, взявшись обiруч за чепiгу рала, гейкнув
на волiв i попередив князя: - Тiкай з дороги, бо кинь пропаде: вил на риг
натне.
С-соб, тобi реку!
Сiрий волик-третячок i справдi косував бiльмом на князевого коня,
лаштуючися штрикнути рогом, i Богдан од'©хав убiк. Вишата, вип'явшись на
стременах, сказав:
- О!
Гатило подивився, куди вiн показу , й припустив жеребця. Зовсiм поряд
виявилися ворота селища, й вiдти виходило двi жiнки. Одна була стара й
згорблена, другу ж князь упiзнав одразу, бо не впiзнати не мiг. Вiн
зострожив коня й пустив учвал, а бiля самих жiнок здибив його й скочив
додолу.
- Будь здоровий, княже, - тихо привiталась Ясновида, нiтрiшечки не
злякавшись. - Пощо заблукав си в нашу Сiврську землю драговиту?
- Тебе видiти, - зухвало вiдповiв Богдан.
- То й виждь, - засмiялась вона. - В нас на жону можна дивитися без
плаття на главi.
Княгиня говорила з вiдчутним сiврським проголосом, i Богдана се
дратувало. Йому здавалося, що вона кепку з нього й тим сво©м говором
зумисне вiдгороджу ться. Вiн роздратовано кивнув на бабцю, що зирила на
нього спiдлоба, не владна випростатись:
- А без стариць дозволяють сiври говорити можевi з жоною?
- Се незаконно, княже, - раптом зашарiлася княгиня.
Вишата стояв оддалiк, i Богдан майже благальне проказав:
- Iзжени старицю, казати-йму тобi щось. Княгиня тужно поглянула на свою
супутницю й повторила:
- Се незаконно, княже...
- А ти кой си? - недружелюбно просичала на нього бабця, тодi
зашамкала, глянула на княгиню, похитала головою й зацюкала патерицею в той
бiк, куди вони допiру йшли.
- Ки©вський князь, - навздогiнцi вiдповiла старiй княгиня Ясновида й ще
дужче зайнялась вогнем, бо таки лишалася з Богданом вiч-на-вiч. Молодий
русин стояв бiля не© високий i кремезний, наче дуб, i вона здавалася собi
проти нього маленькою й безпорадною в сво©й розгубленостi, яку не могла
прогнати з серця.
Богдан скинув чорну смушеву шапку з лискучим червоним дном, i Ясновида
мало не йойкнула з подиву. Проти сонця сяяла геть гола князева голова, й
тiльки карий оселедець вився з макiвки поза вухо.
- си вже iстинний князь, - вихопилося в не© мимоволi, та Богдановi
було не до хизування сво©ми достойностями. Вiн витер дном ковпака пiт з
обличчя й знову натяг собi на голову, тодi ступив крок i взяв княгиню за
руку. Рука була гаряча й тремка, й той трем ураз пройняв усе ство
князеве. Такою гарною Богдан ще нiколи не бачив Ясновиду, навiть
дванадцять тому лiт, хоч вiдтодi перебачив i перезнав багато жiн усяких, i
золотих, i срiбляних, i дармових, бо так вимагав закон i звичай у
найманому вiйську роме©в. Притягти ©© за руку до себе, тендiтну й
слабосилу, вiн пригорнув i поцiлував у шпаркi вуста. Тодi пiдвiв очi й
уздрiв свого мовчуна-конюшого. Вишата повiльно ©хав геть, але нiяк не мiг
одiрвати погляду вiд отих двох, що цiлувалися посеред бiлого дня.
Дивлячись йому вслiд, Гатило проказав, не вiдпускаючи Ясновиди:
- Ходи по менi жоною.
Вона завмерла, тодi поворушилася й випорснула йому з рук.
- Негоже сть поляниновi брати вдовицю.
Голос у не© збляк, i вiчi теж стали схожi на вчорашнiй сивий туман.
Вона повторила, мов сама себе переконуючи:
- Негоже вдовиць...
- Я смь князь, а не лиш полянин.
- Закон для всiх ваших русинiв дин : що для князя, що для смерда.
- Ти ж не руського роду-с, але сiврського! - майже крикнув Богдан.
- Зате ж ти си русин, полянин...
Вiн знову пригорнув ©©, дивлячись услiд Вишатi, який майже до©хав до
того смерда, що ралом орав землю. Ясновида пiдняла вiчi й сказала:
- Дай, княже, я поцiлую тво© вуста. Впослiдн . Я люблю тебе.
- Чуй, княгине, - озвався Богдан, - вiзьму тебе в налiжницi - того
нiхто менi не заперетить!
Вона сахнулась:
- У налiжницi? Не буде того! Чув си? Не буде...
Болiсно схлипнувши, вона побiгла в той бiк, де виднiла чорна згорблена
спина старицi, ки©вський же князь безвiльно стояв i стояв, неспроможний нi
зрушити, нi гукнути вслiд ©й хоч слово...
У мiсяцi квiтному, коли смерди вже досiвали останнi гони ярини, Богдан
знову по©хав у землi сiврськi. Сього разу був сам. Лишивши коня в сiдлi й
знявши тiльки вуздечку, вiн без вагань увiйшов у ворота й попростував до
дино© пристойно© хати селища. З усiх прикмет се мав бути Ясновидин терем,
бо решта хаток тулилася густо понад неширокою вулицею, бiлi й чепурнi, але
маленькi, мащенi глиною лише з-вiд вулицi.
Богдан не помилився. Княгиня мешкала в сьому хоромику. Ступивши до
сiней, вiн зiткнувся зi вже знайомою старицею. Бабця шаснула в однi дверi,
вiн розчинив протилежнi й побачив Ясну.
Княгиня сидiла бiля розчиненого в садок вiконця й пряла з кужеля мичку.
Прудке веретено з череп'яним прясельцем на гузирику сягало майже долiвки,
встелено© травою, на травi сидiла чорнявенька дiвчинка рокiв пiвтора-двох
i бавилася з пухнастим бiлим кошеням.
Коли князь увiйшов, Ясновида випустила веретено додолу, й череп'яне
прясельце розкололось навпiл. Жiнка зойкнула й нахилилася шукати
черепочки, бо то був поганий знак, одну половинку знайшла, друго© нi й
сiпнулася до маляти:
- Гримо! Остави котку, бо набию!
Нi в чiм не винна дiвчинка скривилась ображено й заплакала. Ясновида
схаменулася й пiдняла дитину з долiвки.
- Не к добру , - сказав аж тепер Богдан, i княгиня теж повторила:
- Не к добру... Пощо си прийшов, княже?
- По тебе-м прийшов, - озвався ки©вський князь, але й далi стояв коло
дверей. Ясновида нiчого не вiдповiла, й вiн мовив: - Ма ш доньку...
- Й три сини маю, княже...
- Де ж вони? Я-м не видiв синiв тво©х.
- У стольному городi Витичевi. Твiй дiдо Рогволод узяв до науки.
Богдан хотiв сказати княгинi про те, що дiдо винен за голову Вогняна,
проте змовчав, а княгиня додала:
- Молила-м Великого князя, щоб оддав Гана, Горвата й Огняна... в
лугарi.
- Пощо в лугарi?
- Забув си, княже, що й я-м роду луганського.
- Розповзлися вашi лугарi по свiтах.
- Готи випхали.
- То ще не найгiрше: словенського роду на Русi побiльша .
- Лугарi не словiни, княже.
- Вiдаю: венеди. Однi © кровi... Й Перуновi вклоняються, й Дажбоговi, й
Велесовi...
- Ми речемо на Дажбога Полель.
- То ©дне. Так само, як лугарi кажуть Огнян, а ми, русичi - Вогнян.
Пощо речеш менi все те, княгине? Я-м прийшов забрати тебе до свого
вогнища, й сi мови тво©...
- Того не буде, княже. Вже смо про те мовили. Незаконно .
- Я прийду й умикну тебе, княгине.
Вона затулилася вiд нього малям, наче боронею, й одповiла:
- Не смь уже княгинею. Вдова...
- Ти-с молодшого сина Огняном нарекла, - сказав не знати нащо Богдан, i
перед очима йому постала круто посолена голова в скоряному мiху. Так було
завше, коли вiн згадував роденського князя, бо живим не бачив його нiколи.
- Огняном, на честь... вiтця його. В княгининих очах накипiли сльози.
- Ти любила си князя? - роздратовано прорiк Богдан.
- Любила-м. До мертвих не ремствують, княже. - Ясновида взяла себе в
руки й сказала твердим голосом: - Не буде того, Богдане. Маю рiд i плем'я,
й воно стане за мене. Вже й так була-м удовицею дваж. Перш... через тебе.
Згадка про луганського князя Джурджа запалила Богдана, й вiн крикнув:
- То пощо ж не пiшли си й перше, й друге на вогонь? Пощо?
- Ти сього не зумi ш, княже, - тихо проказала Ясновида. - Однаково не
зумi ш. - Тодi глянула на нього згорда й кинула: - Та й не такий си
мiжний, аби мене питати про се.
То вже була образа, ще гiрша, нiж тодi, в дитинствi, коли Богдан од
кохання плакав у матерi на грудях. Княгиня зрозумiла, що вiд гордого й
нестримного русина можна тепер сподiватися всього, притьмом кинулася повз
князя до дверей i, мiцно притискаючи малятко, вибiгла в сiни. Дверi
грюкнули об сiнешну стiну й знову зачинилися, Богдан ударив ©х чоботом i
теж вибiг i бiг до самих ворiт селища, де на нього чекав осiдланий
жеребець.
Богдан гнав усю дорогу вiд Нежинi до Днiпра. Жеребець хитався на ходу,
мало не впав з плоту на переправi й ледве здолав потiм стрiмкий Боричiв
узвiз. Досвiдчений коло коней Вишата шептав жеребцевi, й одливав, i пускав
кров з вуха, й натирав ноги та черево якимось лише йому вiдомим зiллям i
насилу виходив. Богдан теж, вiдчуваючи провину, вештався в стайнi. Й
тiльки на п'ятий день провидiлося, що кiнь житиме.
- Дiдко, - коротко пiдсумував старий конюший, бо тiльки всемогутнiй
захисник усяко© живо© тварi мiг урятувати такого всмерть загнаного коня.
Богдан вiдiтхнув - хоч у сьому не буде йому грiха. Потiм, угадавши
слушну хвилину, спитав матерi:
- Хто Ясновидин отець?
Стара княгиня розумiюче глянула на сина й вiдповiла:
- Нема його вже. Сирота вона. Був князем у Лугах. Княжна сидить у
свого сiврського родича. Сирота. - Й раптом сказала, не сподiваючись на
жодну згоду Богданову:
- Божку, сину, зналiзла-м тобi невiсту. Русана добра дiвиця й княжа
дочка Во©бора вруцького. Речуть гречники, вельми красна лицем. На вiно
зберемось, а жупан Во©бор многе за нею придасть. I... сина князь не ма . Я
сватiв послю...
Останнi слова мати промовила так благальне й так жалiбно подивилася
синовi в вiчi, що вiн тiльки стомлено махнув рукою:
- Чинiть, мамо, як зна те.
Й пiшов з двiрця. Княгиня ж Рада не знала, чи веселитися, чи плакати -
так швидко вкоськати свавiльного сина вона й не сподiвалась.
Старечо подрiботiвши до скiтно© клiтi, вона ще здалеку загукала свого
домажирича:
- Малку-у! Малкуi Бiжи сюди. Вiдмикай скiтнищо, вибирати-ймемо вiно для
невiсти.
Та того дня з Лугiв повернувся ©© молодший син Волод. За роки
бурлакування серед косакiв вирiс, майже як Богдан, хоча й удався чорний,
мов жук. I хоч вiн ще не був князем, на головi в нього в'юнився смоляний
оселедець - ознака приналежностi до лугового вiйська косарiв.
Увечерi ки©вський князь Богдан Гатило, придивляючись до свого чорнявого
й зовсiм незнайомого брата, вiддав йому частину вiтчини: городище на Росi,
по той бiк Сквири, яке ще не мало й назви.
Городище було занедбане, його часто палили степовики. Князь Володар
мусив подбати про се.
- Сiдай у сьому городi, - сказав Богдан поважним голосом, як i личило
князевi. - Буде iм'я йому Володарка.
А за мiсяць княгиня Рада справила двi жонитьби:
Богдан повiв княжну Русану, Волод же - доньку велiйого болярина
тиврiвського з полянського племенi, що сидiло мiж рiками Богом Полудневим
та Днiстром. Стара княгиня подбала й про молодшого сина. Й хоч болярiвна з
Тиврова була перестарком, та батько давав за нею добрi землi: мав тiльки
©© та сина Войслава, однолiтка Богданового.
В ЛIТО 425-е
Переставивсь iмператор римський Гонорiй. Вельми був сластолюбний, i
нiколи не пив води, лишень вино, й жони-налiжницi многi мав, i падкий був
до слави, але в ратях не вiдзначивсь, i готiв захiдних не встиг нацькувати
на слов'ян, i вмер iз чарою в руцi.
Й Пульхерiя-грекиня посадовила на стiл римський недолiтка Валентинiвна
Флавiя, й тепер у дворi римському правували греки, й во м молодого
iмператора наставлено грецького послуха Ецiя, теж iменем Флавiй, i в Римi
рекли: "Валентинiвн Флавiй Третiй, Ецiй же Флавiй Перший". I Рим тепер
усе робив, як того хотiла Пульхерiя та ©© недолугий брат iмператор
Теодосiй.
У те ж лiто, мiсяця костричника в 17-е народився ки©вському князевi
Богдановi син, i врiк його дiдовi сво му, i дав iм'я йому Данко.
В ЛIТО 426-е мiсяця червця
Надходило велике свято, мабуть, найрадiснiше з усiх полянських свят -
Купало, й хлопцi подалися на влови. В сей лiтнiй мiсяць багато не наловиш
- косулi та оленi поробилися страхливi, бояться за сво©х малят, у Дiброву
хоч не йди, однаково дикуна не зловиш, бо вони теж тепер лютi й сторожкi,
розiрве тебе, впiймавши на iкла, й шмаття по лiсi розкида . Зате можна
спробувати качок, i хлопцi скрадалися попiд очеретами, що густою щiттю
обросли тихоплинну Яропiнь.
Хлопцiв було дво , обидва з одного села Городище. Старший, Людота, мав
сiмнадцять лiт i в вiльний од рiльництва час навчався в сiльського коваля
кузенського ремества. Молодшому, Лоськовi, було на пiвроку менше, та вiн
здавався ще зовсiм хлопчиком супроти кремезного й високого Людоти й у
всьому слухався старшого товариша.
- Заходь з-одсюду, - пiвголосом сказав Людота, й Лосько згiдливо
кивнув. Стояли вони в густому верболозi над плескуватим берегом Яропiнi.
За верболозом починалась вода й очерет, густий i непрозiрний, мов стiна,
лише подекуди траплялися в ньому протоптанi дичиною стежечки.
- Лiзь, речу! - заквапив товариша Людота, бо за пiвгонi внизу чулося
стримане крякання.
- А ти?
Меншому, худорлявому, не хотiлося лiзти в воду, бо пiсля дощiв вода
була холодна, та й -страшно, адже в кожному кущику очерету мiг прича©тися
водяний або русалка чи берегиня. Вдвох же не так лячно.
- I я по тобi.
В Лоська була в руках велика порожнява тиква-коротунка з прорiзом, куди
мав силяти голову, Людота ж тримав тiльки товсту очеретину вдовжки з
лiкоть або трохи бiльше.
Лосько, зирячи пiд ноги, почав обережно заходити в воду, Людота ступав
йому вслiд. Очеретиння сухо шарудiло й виповнювало душу тремом, але вони
йшли й iшли далi. Коли води стало по груди, живоплiт очеретiв кiнчився, й
Людота вийшов уперед, бо в ловах нiколи не вгада ш, що чека на тебе по
першому ж кроцi.
Серед чистого плеса виднiла маленька купка чиркiв, але було видно, що
вони перемовляються з iншими качками в очеретах. Далi брести Людота не
наважувався - могли злякати дичину, i вiн шепнув Лоськовi:
- Нумо!
Менший просилив голову в отвiр коротунки. Тиква була вся заплетена
травою та бадиллям i нагадувала болотяну купину, збоку ж мала двi дiрочки
- для очей та для дихання. Вiн зануривсь у воду по саму шию, й на поверхнi
тепер лишалася тiльки голова його, схована в кудлату коротунку. Людота й
собi зануривсь у воду, тримаючи в зубах очеретину. Тепер проводирем мав
бути менший, бо в водi довго не блиматимеш, очi защемлять.
До качок попливла купина, й Людота сторожко ловив пiд водою кожен рух
товаришево© правицi. Дихати дедалi ставало важче, добре, хоч дно в сьому
мiсцi було пiскувате й тверде.
Раптом, коли ступили вже крокiв iз п'ятдесят униз, Лосько скрикнув i
пустив товаришеву руку. Людота виринув.
- Що сталося?
- Не вiдаю, - почувся переляканий шепiт iз коротунки. - Щось мене за
ногу...
Людота пiрнув i швидко з'явився на поверхнi, тримаючи товсту й слизьку
коренюку, схожу на чiпку руку нава, жовтувату й пiдпухлу.
- Латаття, - сказав старший хлопець i знову зануривсь у воду, виткнувши
тiльки край очеретинки для дихання. На ©хн щастя, качки саме запливли за
маленький острiвець очерету й не помiтили нiчого пiдозрiлого.
Хлопцi переступали далi. Коли до качок лишалося крокiв з двадцять,
уповiльнили швидкiсть. Iшли якнайобережнiше. Поверхня води, осяяна високим
сонцем, то там, то тут брижилася, зовсiм близько лунало крякання, Лосько
попхнув Людоту трохи праворуч i пустив руку, Людота прича©вся, намагаючись
не ворушити очеретиною, й розмружив очi.
Майже над головою в нього плавало три чирочки. Вiн простяг руку, схопив
одного за жаб'ячi лапки й пiдiпхнув голiвкою за пояс. Чирочок потрiпався i
притих. Тi, що на поверхнi, певно, здивувались iз раптового зникнення
товариша, бо гамiр ущух, навiть лапки перестали гребти. Людота потягся ще
за одним чирком, тодi й за третiм. Качки висiли в нього на попереку,
зрiдка ворушачи крильми. Та хiба то влов - три чирочки?
Людота видавив з очей воду, постояв так, заплющившись, аби спочити,
тодi роззирнувсь довкола. На глибшому виднiла рухома прозора тiнь. То мав
бути Лосько, й Людота ступив у той бiк, допомагаючи собi однi ю рукою, бо
другою пiдтримував очеретину. Вiн зайшов товаришевi спереду, щоб лякливий
хлопець удруге не зняв гвалту, й торкнув його за руку. Зiсподу було дуже
кумедно дивитись на нього: Людота бачив лише кощавий тулуб у полотнянiй
сорочцi, що задерлася до поперека, голови ж не було, мовби хто ©© стяв
кругленько й рiвно. За поясом висiв, просилений головою, чималий крижень.
Iншим разом Людота, може, й посмiявся б iз такого видовиська, та зараз
було не до того. Груди стомлено сапали, в очах рiзало. Та Лосько, який
добре бачив, що дi ться на водi, скерував Людоту на ще глибше, й той мусив
iти.
Ось перед очима заяскрiло бiле черево здоровенного крижа. Криж плив,
щосили гребучи нiжками, плив навскоси до Людоти, й хлопець силкувався
дiйти до того мiсця, де ©хнi шляхи мусили перетнутись. Крижа вiн упiймав
за одну нiжку й рвучко потяг углиб. То був качур, Людота встиг розгледiти
гривеньку в нього на ши© та синювату голову. За качуром, певно, пливла
качка, хлопець ухопив i ©©, тодi вода лунко залопотiла, ковальчуковi
забракло сил i витримки, вiн одштовхнувся вiд пiскуватого дна й мимоволi
навопашки, метушилася коло гостi, й та кланялася до княгинi Ради,
торкаючись правицею втоптаного снiгу.
То була жона, й мати мала провести ©© на свою половину хорому. В
гнучкiй постатi прибулицi здалося щось вабливе, й Богдан стояв роздягнений
i чекав, коли жони пiднiмуться сходами ганку й увiйдуть у широкi сiни.
Незнайома блиснула на Богдана великими й сумними, як осiнн небо, вiчми
й розгублено стала, й хоч обличчя в не©, як i в матерi, було майже
затулене чорним полотком, Богдановi по спинi сипонуло жаркими мурашками.
Мить розгубленостi тривала недовго, й прибулиця, стримано вклонившись
князевi, плавко пiшла за госпожею на ту половину хорому, куди можам
заказано ступати.
Богдан потупцявся в сiнях, вийшов на ганок, тодi його розiбрав сором, i
вiн майже побiг сходинами вгору, до сво © свiтлицi, наслухаючи, що
робиться на тiй половинi, й раз по раз блимаючи в каламутну слюдяну шибку.
Часом до свiтлицi заходили челядники й роби, князь удивлявсь у них, але тi
мовчали, й вiн так i не наважився спитати кого-небудь.
Мати прийшла тiльки перед смерком, коли Богдан мало не шалiв од
цiкавостi й нетерплячки. Вона сказала:
- Ма мо гостю здалеку. Се княгиня Ясновида, вдовиця Вогнянова. Вели,
Божку, нехай узавтра можi тво© з челядниками доведуть княгиню додому. Вона
тепер... Чи чу ш мене, Божку? - глянула на сина Рада, бо вiн, здалося ©й,
не слухав i не чув того, що вона прохала.
- Чув смь... - озвався Богдан, але насправдi таки нiчого не чув. Коли
два роки тому нарочитий мiж сказав йому про княгиню роденську Ясновиду,
вiн ще й посмiявся з себе й свого дитячого захоплення. Тепер же побачив ©©
живу й справжню, побачив самi тiльки вiчi, й серце мло©лося цiлий день.
Материнi слова бринiли десь осторонь, поминаючи вуха, й князь намагався
пригадати, що вона просила.
- Куди? - спитав вiн одним словом, як звик iще в дитинствi.
- До Нежинi, Божку. Вона вже друге лiто в сво©х кревних. Коли князя
Вогняна... Та ти й сам... То вели, Божку, звечора, аби ладналися в путь.
I тiльки коли мати вийшла, Богдан осягнув нарештi, що вiд нього
вимагали, й вiдповiв у вже зачиненi дверi:
- Буде, як речеш.
Уранцi вiн вийшов у двiр, де можi й челядники лаштувалися в дорогу, й
побачив княгиню ще раз. Вона була блiда, це значилося навiть по вузенькiй
смужцi обличчя, не запненiй полотком, але очi ©© всмiхнулися Богдановi, й
вiн почув:
- А ти-с вирiс, княже. Й зможенiв си...
Богдан сказав не знати нащо:
- Еге... - Й сердито вiдвернувся, бо вийшло геть по-дитячому, як тодi,
дванадцять лiт тому, коли вiн, закоханий i сопливий, плакав у матерi на
грудях.
- А я старiю, - мовила княгиня Ясновида.
- Скiльки ж ма ш?
- Чотирма лiтами смь од тебе старiша, княже.
Вона вже мусила сiдати, бо й княгиня Рада вийшла прощатися. Конi
нетерпляче копали снiг. Стара госпожа проказала:
- Гладенько© путi саням!
- Спаси Бiг вас, - тихо вiдповiла Ясновида, сягнула рукою снiгу й сiла
в санки, закутуючи ноги ведмедном.
Це було в останнiй мiсяць зими. Коли ж снiг зiйшов i протряхли дороги в
степу й у лiсах, Богдан звелiв сiдлати коня. Взявши з собою тiльки Вишату,
погнав до Нежинi. Днiпро, щойно звiльнившись од криги, був широкий, наче
море, й затоплював i Почайну, й Оболонь, навiть на Трухань-косi стояла
глибока вода, затопивши верби й трепети по саме гiлля.
Переправившись плотом, Богдан пойняв дорогу на Броварi й Княжичi. Тут
ще було мокро, земля Сiврська сохне довго, й вони з Вишатою ледве
дiсталися смерком до врочища Бобровиця, обминаючи болота й затоки. На
невисокому, вже сухому, нагорi в трепетовому лiсi вони розшукали стару
хижу, кладену з колоддя й призначену для ловцiв за бобрами.
Над неосяжними плавнями стояв густий туман, i двом подорожнiм було
самим дивно, як вони знайшли стежку до хатини. Докруж висiла така тиша, що
й ©хнi глухi голоси, й тупiт коней по вогкiй землi здавалися геть чужими й
недоречними, нiби всьому початок у сiй забутiй людьми й кумирами пущi саме
ся тиша, яка висне тут iз прадавнiх часiв.
Неповороткий Вишата постягав сулицею павутиння з куткiв ловецько© хижi,
принiс iз лiсу трухнявих пнiв i наклав у вогнищi багаття. Вечеряли хлiбом
i розпареною на вогнi таранею, води ж було вдосталь докруж. Коней
прив'язали пiд повiттю, давши по шаньцi вiвса, й полягали, загорнувшись у
теплi сiрячнi корзна, так i не промовивши один до одного й слова. В хижi
стало тепло й трохи чадно, та вони швидко поснули, втомленi важкою
дорогою. Коли рано-вранцi рушили далi, туман ще й не думав знiматись, але
Богдан майже навмання гнав жеребця, попустивши повiддя. Кiнь хропiв,
харапудився вiд кожного пенька в густому туманi, та все ж бiг, пройнятий
нетерплячкою свого вершника.
Нежинi дiсталися вже пiсля смерку, коли ворота городу були на засовi.
Богдан почав грюкати ратищем сулицi й грюкав довго, поки нарештi звiдтам
обiзвався невдоволений голос:
- Пощо гримиш?
Було таке враження, нiби сторожа чатувала за ворiтьми ввесь час i
зумисне не вiдчиняла.
- Вiдвороти! - сердито крикнув Богдан, але той i вухом не повiв:
- Хто ви сте?
- Ки©вський князь!
- Т-те!
- Вiдвороти, речу тобi! - злився Гатило. - Бо як дiстану сулицею, то не
зраду шся.
Й се було явною помилкою. Сторожа хмикнув i глузливо приохотив:
- Вельми довгу сулицю ма ш! Коли так, то й одворочай собi сам. Для
мене що князь, а що вил або кинь - однаково . Приходь, княже, як
розвиднилi .
Й замовк, i жоднi погрози бiльше не вплинули на нього, проситися ж
Богдан не хотiв i не звик. Сердито смикнувши коня за повiд, вiн гайнув до
лiсу неподалiк Нежинi. Й ту нiч провели пiд голим небом, тулячись навколо
багаття, яке бiльше курiло, нiж давало тепло, бо пiшов тоскний набридливий
дощ.
На душi було теж тоскно й порожньо, й Богдан картав себе за необачнiсть
i дитинську нерозвагу. Приперсь у сей чужий город не знати нащо й пощо
серед глупо© ночi й заходився здiймати галас. Вишата сидiв iз того боку
вогниська й колупав лозинкою в жару, та Богдан знав, що той дума те саме,
лише мовчить, мовчить i навiть не дивиться на нього, як бувало завше,
вiдколи Богдан пам'ятав сього небалаку.
Поснули тiльки по свiтаннi, коли сонце розiгнало туман. Конi паслися,
спутанi повiддям, ще майже голий лiс виповнився гомоном комашнi й пташиним
щебетом. Але спати довго не будеш, коли за чимось прийшов, i ки©вський
князь розтермосив свого попутника.
- Вставай! Уставай, речу тобi!
Вишата проклiпався й устав на рiвнi ноги, широко й винувато
всмiхаючись.
- дьмо.
Присадкуватий вайло перестав усмiхатись. Очi його питали Богдана, куди
ж ©хати, й князь удруге замислився: й справдi, куди ж? До нежинського
болярина? Вiн навiть разу не бачив сього чоловiка. Та ще й невiдомо, як
зустрiне тут русинського князя сiврський болярин.
хати просто до княгинi Ясновиди? Й знову: що скаже ©й? I як то можевi
та йти в гостi до чужо© жони, хоч вона й удовиця... Такого зухвальства
нiхто не подару навiть ки©вському князевi. Закони завжди лишалися
законами, в сiврiв же вони ще непохитнiшi, нiж у русинiв.
Так думав Богдан, охолоджений нiмим Вишатиним докором, i лише в обiд
наважився на якийсь крок.
- дь до не© й речи: ки©вський князь чига тебе в лiсi й велiв прийти.
Зумiв си?
Вишата нiяково пошкрiб чуба, стриженого кружалом, пiд макотер, i Гатило
не знав, що дужче непоко©ть старого конюшого: чи складнiсть такого
сольства, чи така неймовiрна для нього купа слiв, якi мав переказати вiд
княжого ймення.
Але, вкривши чорне волосся смушевим ковпаком, вiн таки пiшов сiдлати
коня, тихо ворушачи губами.
Повернувся досить швидко. Богдан зирив йому в вiчi, з нетерпiнням
чекаючи слова, та той тiльки й сказав:
- Нема.
- Кого нема?
Конюший махнув рукою в бiк Нежинi.
- Ясновиди нема? Де ж вона ?
Вишата показав рукою в протилежний вiд городу напрямок.
- Де? Де вона ?
Той знову махнув рукою й заходивсь витирати об траву закалянi
поробошнi. Богдан узяв його за душу й трусонув:
- Що вона там дi ?
Конюший видавив нарештi ще одне слово:
- Сидить.
- Так вона сидить не в Нежинi?
Той покрутив головою.
- В якомусь селi?
Вишата кивнув.
- Ти-с розпитав, як дотуду ©хати?
Конюший знову кивнув.
- Пощо ж мовчав си досi?
Богдан пронизливо свиснув, сiрий жеребець обiзвався переливчатим
голосом i застрибав до нього на спутаних ногах. Князь кинув йому на спину
сiдло, прошилив захвiстя, перекинув нагрудник i притяг пiдпругу, тiльки
тодi розпутав нетерплячому жеребцевi переднi ноги й одяг вуздечку.
Тепер попереду ©хав на гнiдому конi Вишата, й князiв жеребець раз по
раз штовхав гнiдого по крупi грудьми, намагаючись укусити.
Найдужче боявся князь того, що й село десь у тридев'ятому болотi за
тридесятим драговинням, але бiлi рубленi хати виявилися зовсiм близько, в
десяти гонях, одразу за дiбровою. Сiльце було невелике, хиж на сорок,
оточене глибоким рiвчаком i заростями шипшини. Комонники пустилися вздовж
рiвчака шукати ворiт або якогось про©зду й натрапили на молодого смерда,
що попiд самим рiвчаком орав нивицю.
- Ти з сього села си? - спитав Богдан.
Смерд, напинивши воли, глянув на прибулих.
- Iз сего.
- Княгиня тут сидить?
- Княгиня?
- Ясновида.
- Тутки.
- Пiди гукни.
Смерд заперечно покрутив головою.
- Пощо не хочеш?
- Вил утече.
- Який вил? - не зрозумiв князь.
- Ось-го, борозний, - показав вiн на молодого волика, що стояв у
борознi.
- Я держати-йму.
- Натне.
- Куди? - знову не второпав сiврсько© говiрки русинський князь.
- На риг! - засмiявся смерд i, взявшись обiруч за чепiгу рала, гейкнув
на волiв i попередив князя: - Тiкай з дороги, бо кинь пропаде: вил на риг
натне.
С-соб, тобi реку!
Сiрий волик-третячок i справдi косував бiльмом на князевого коня,
лаштуючися штрикнути рогом, i Богдан од'©хав убiк. Вишата, вип'явшись на
стременах, сказав:
- О!
Гатило подивився, куди вiн показу , й припустив жеребця. Зовсiм поряд
виявилися ворота селища, й вiдти виходило двi жiнки. Одна була стара й
згорблена, другу ж князь упiзнав одразу, бо не впiзнати не мiг. Вiн
зострожив коня й пустив учвал, а бiля самих жiнок здибив його й скочив
додолу.
- Будь здоровий, княже, - тихо привiталась Ясновида, нiтрiшечки не
злякавшись. - Пощо заблукав си в нашу Сiврську землю драговиту?
- Тебе видiти, - зухвало вiдповiв Богдан.
- То й виждь, - засмiялась вона. - В нас на жону можна дивитися без
плаття на главi.
Княгиня говорила з вiдчутним сiврським проголосом, i Богдана се
дратувало. Йому здавалося, що вона кепку з нього й тим сво©м говором
зумисне вiдгороджу ться. Вiн роздратовано кивнув на бабцю, що зирила на
нього спiдлоба, не владна випростатись:
- А без стариць дозволяють сiври говорити можевi з жоною?
- Се незаконно, княже, - раптом зашарiлася княгиня.
Вишата стояв оддалiк, i Богдан майже благальне проказав:
- Iзжени старицю, казати-йму тобi щось. Княгиня тужно поглянула на свою
супутницю й повторила:
- Се незаконно, княже...
- А ти кой си? - недружелюбно просичала на нього бабця, тодi
зашамкала, глянула на княгиню, похитала головою й зацюкала патерицею в той
бiк, куди вони допiру йшли.
- Ки©вський князь, - навздогiнцi вiдповiла старiй княгиня Ясновида й ще
дужче зайнялась вогнем, бо таки лишалася з Богданом вiч-на-вiч. Молодий
русин стояв бiля не© високий i кремезний, наче дуб, i вона здавалася собi
проти нього маленькою й безпорадною в сво©й розгубленостi, яку не могла
прогнати з серця.
Богдан скинув чорну смушеву шапку з лискучим червоним дном, i Ясновида
мало не йойкнула з подиву. Проти сонця сяяла геть гола князева голова, й
тiльки карий оселедець вився з макiвки поза вухо.
- си вже iстинний князь, - вихопилося в не© мимоволi, та Богдановi
було не до хизування сво©ми достойностями. Вiн витер дном ковпака пiт з
обличчя й знову натяг собi на голову, тодi ступив крок i взяв княгиню за
руку. Рука була гаряча й тремка, й той трем ураз пройняв усе ство
князеве. Такою гарною Богдан ще нiколи не бачив Ясновиду, навiть
дванадцять тому лiт, хоч вiдтодi перебачив i перезнав багато жiн усяких, i
золотих, i срiбляних, i дармових, бо так вимагав закон i звичай у
найманому вiйську роме©в. Притягти ©© за руку до себе, тендiтну й
слабосилу, вiн пригорнув i поцiлував у шпаркi вуста. Тодi пiдвiв очi й
уздрiв свого мовчуна-конюшого. Вишата повiльно ©хав геть, але нiяк не мiг
одiрвати погляду вiд отих двох, що цiлувалися посеред бiлого дня.
Дивлячись йому вслiд, Гатило проказав, не вiдпускаючи Ясновиди:
- Ходи по менi жоною.
Вона завмерла, тодi поворушилася й випорснула йому з рук.
- Негоже сть поляниновi брати вдовицю.
Голос у не© збляк, i вiчi теж стали схожi на вчорашнiй сивий туман.
Вона повторила, мов сама себе переконуючи:
- Негоже вдовиць...
- Я смь князь, а не лиш полянин.
- Закон для всiх ваших русинiв дин : що для князя, що для смерда.
- Ти ж не руського роду-с, але сiврського! - майже крикнув Богдан.
- Зате ж ти си русин, полянин...
Вiн знову пригорнув ©©, дивлячись услiд Вишатi, який майже до©хав до
того смерда, що ралом орав землю. Ясновида пiдняла вiчi й сказала:
- Дай, княже, я поцiлую тво© вуста. Впослiдн . Я люблю тебе.
- Чуй, княгине, - озвався Богдан, - вiзьму тебе в налiжницi - того
нiхто менi не заперетить!
Вона сахнулась:
- У налiжницi? Не буде того! Чув си? Не буде...
Болiсно схлипнувши, вона побiгла в той бiк, де виднiла чорна згорблена
спина старицi, ки©вський же князь безвiльно стояв i стояв, неспроможний нi
зрушити, нi гукнути вслiд ©й хоч слово...
У мiсяцi квiтному, коли смерди вже досiвали останнi гони ярини, Богдан
знову по©хав у землi сiврськi. Сього разу був сам. Лишивши коня в сiдлi й
знявши тiльки вуздечку, вiн без вагань увiйшов у ворота й попростував до
дино© пристойно© хати селища. З усiх прикмет се мав бути Ясновидин терем,
бо решта хаток тулилася густо понад неширокою вулицею, бiлi й чепурнi, але
маленькi, мащенi глиною лише з-вiд вулицi.
Богдан не помилився. Княгиня мешкала в сьому хоромику. Ступивши до
сiней, вiн зiткнувся зi вже знайомою старицею. Бабця шаснула в однi дверi,
вiн розчинив протилежнi й побачив Ясну.
Княгиня сидiла бiля розчиненого в садок вiконця й пряла з кужеля мичку.
Прудке веретено з череп'яним прясельцем на гузирику сягало майже долiвки,
встелено© травою, на травi сидiла чорнявенька дiвчинка рокiв пiвтора-двох
i бавилася з пухнастим бiлим кошеням.
Коли князь увiйшов, Ясновида випустила веретено додолу, й череп'яне
прясельце розкололось навпiл. Жiнка зойкнула й нахилилася шукати
черепочки, бо то був поганий знак, одну половинку знайшла, друго© нi й
сiпнулася до маляти:
- Гримо! Остави котку, бо набию!
Нi в чiм не винна дiвчинка скривилась ображено й заплакала. Ясновида
схаменулася й пiдняла дитину з долiвки.
- Не к добру , - сказав аж тепер Богдан, i княгиня теж повторила:
- Не к добру... Пощо си прийшов, княже?
- По тебе-м прийшов, - озвався ки©вський князь, але й далi стояв коло
дверей. Ясновида нiчого не вiдповiла, й вiн мовив: - Ма ш доньку...
- Й три сини маю, княже...
- Де ж вони? Я-м не видiв синiв тво©х.
- У стольному городi Витичевi. Твiй дiдо Рогволод узяв до науки.
Богдан хотiв сказати княгинi про те, що дiдо винен за голову Вогняна,
проте змовчав, а княгиня додала:
- Молила-м Великого князя, щоб оддав Гана, Горвата й Огняна... в
лугарi.
- Пощо в лугарi?
- Забув си, княже, що й я-м роду луганського.
- Розповзлися вашi лугарi по свiтах.
- Готи випхали.
- То ще не найгiрше: словенського роду на Русi побiльша .
- Лугарi не словiни, княже.
- Вiдаю: венеди. Однi © кровi... Й Перуновi вклоняються, й Дажбоговi, й
Велесовi...
- Ми речемо на Дажбога Полель.
- То ©дне. Так само, як лугарi кажуть Огнян, а ми, русичi - Вогнян.
Пощо речеш менi все те, княгине? Я-м прийшов забрати тебе до свого
вогнища, й сi мови тво©...
- Того не буде, княже. Вже смо про те мовили. Незаконно .
- Я прийду й умикну тебе, княгине.
Вона затулилася вiд нього малям, наче боронею, й одповiла:
- Не смь уже княгинею. Вдова...
- Ти-с молодшого сина Огняном нарекла, - сказав не знати нащо Богдан, i
перед очима йому постала круто посолена голова в скоряному мiху. Так було
завше, коли вiн згадував роденського князя, бо живим не бачив його нiколи.
- Огняном, на честь... вiтця його. В княгининих очах накипiли сльози.
- Ти любила си князя? - роздратовано прорiк Богдан.
- Любила-м. До мертвих не ремствують, княже. - Ясновида взяла себе в
руки й сказала твердим голосом: - Не буде того, Богдане. Маю рiд i плем'я,
й воно стане за мене. Вже й так була-м удовицею дваж. Перш... через тебе.
Згадка про луганського князя Джурджа запалила Богдана, й вiн крикнув:
- То пощо ж не пiшли си й перше, й друге на вогонь? Пощо?
- Ти сього не зумi ш, княже, - тихо проказала Ясновида. - Однаково не
зумi ш. - Тодi глянула на нього згорда й кинула: - Та й не такий си
мiжний, аби мене питати про се.
То вже була образа, ще гiрша, нiж тодi, в дитинствi, коли Богдан од
кохання плакав у матерi на грудях. Княгиня зрозумiла, що вiд гордого й
нестримного русина можна тепер сподiватися всього, притьмом кинулася повз
князя до дверей i, мiцно притискаючи малятко, вибiгла в сiни. Дверi
грюкнули об сiнешну стiну й знову зачинилися, Богдан ударив ©х чоботом i
теж вибiг i бiг до самих ворiт селища, де на нього чекав осiдланий
жеребець.
Богдан гнав усю дорогу вiд Нежинi до Днiпра. Жеребець хитався на ходу,
мало не впав з плоту на переправi й ледве здолав потiм стрiмкий Боричiв
узвiз. Досвiдчений коло коней Вишата шептав жеребцевi, й одливав, i пускав
кров з вуха, й натирав ноги та черево якимось лише йому вiдомим зiллям i
насилу виходив. Богдан теж, вiдчуваючи провину, вештався в стайнi. Й
тiльки на п'ятий день провидiлося, що кiнь житиме.
- Дiдко, - коротко пiдсумував старий конюший, бо тiльки всемогутнiй
захисник усяко© живо© тварi мiг урятувати такого всмерть загнаного коня.
Богдан вiдiтхнув - хоч у сьому не буде йому грiха. Потiм, угадавши
слушну хвилину, спитав матерi:
- Хто Ясновидин отець?
Стара княгиня розумiюче глянула на сина й вiдповiла:
- Нема його вже. Сирота вона. Був князем у Лугах. Княжна сидить у
свого сiврського родича. Сирота. - Й раптом сказала, не сподiваючись на
жодну згоду Богданову:
- Божку, сину, зналiзла-м тобi невiсту. Русана добра дiвиця й княжа
дочка Во©бора вруцького. Речуть гречники, вельми красна лицем. На вiно
зберемось, а жупан Во©бор многе за нею придасть. I... сина князь не ма . Я
сватiв послю...
Останнi слова мати промовила так благальне й так жалiбно подивилася
синовi в вiчi, що вiн тiльки стомлено махнув рукою:
- Чинiть, мамо, як зна те.
Й пiшов з двiрця. Княгиня ж Рада не знала, чи веселитися, чи плакати -
так швидко вкоськати свавiльного сина вона й не сподiвалась.
Старечо подрiботiвши до скiтно© клiтi, вона ще здалеку загукала свого
домажирича:
- Малку-у! Малкуi Бiжи сюди. Вiдмикай скiтнищо, вибирати-ймемо вiно для
невiсти.
Та того дня з Лугiв повернувся ©© молодший син Волод. За роки
бурлакування серед косакiв вирiс, майже як Богдан, хоча й удався чорний,
мов жук. I хоч вiн ще не був князем, на головi в нього в'юнився смоляний
оселедець - ознака приналежностi до лугового вiйська косарiв.
Увечерi ки©вський князь Богдан Гатило, придивляючись до свого чорнявого
й зовсiм незнайомого брата, вiддав йому частину вiтчини: городище на Росi,
по той бiк Сквири, яке ще не мало й назви.
Городище було занедбане, його часто палили степовики. Князь Володар
мусив подбати про се.
- Сiдай у сьому городi, - сказав Богдан поважним голосом, як i личило
князевi. - Буде iм'я йому Володарка.
А за мiсяць княгиня Рада справила двi жонитьби:
Богдан повiв княжну Русану, Волод же - доньку велiйого болярина
тиврiвського з полянського племенi, що сидiло мiж рiками Богом Полудневим
та Днiстром. Стара княгиня подбала й про молодшого сина. Й хоч болярiвна з
Тиврова була перестарком, та батько давав за нею добрi землi: мав тiльки
©© та сина Войслава, однолiтка Богданового.
В ЛIТО 425-е
Переставивсь iмператор римський Гонорiй. Вельми був сластолюбний, i
нiколи не пив води, лишень вино, й жони-налiжницi многi мав, i падкий був
до слави, але в ратях не вiдзначивсь, i готiв захiдних не встиг нацькувати
на слов'ян, i вмер iз чарою в руцi.
Й Пульхерiя-грекиня посадовила на стiл римський недолiтка Валентинiвна
Флавiя, й тепер у дворi римському правували греки, й во м молодого
iмператора наставлено грецького послуха Ецiя, теж iменем Флавiй, i в Римi
рекли: "Валентинiвн Флавiй Третiй, Ецiй же Флавiй Перший". I Рим тепер
усе робив, як того хотiла Пульхерiя та ©© недолугий брат iмператор
Теодосiй.
У те ж лiто, мiсяця костричника в 17-е народився ки©вському князевi
Богдановi син, i врiк його дiдовi сво му, i дав iм'я йому Данко.
В ЛIТО 426-е мiсяця червця
Надходило велике свято, мабуть, найрадiснiше з усiх полянських свят -
Купало, й хлопцi подалися на влови. В сей лiтнiй мiсяць багато не наловиш
- косулi та оленi поробилися страхливi, бояться за сво©х малят, у Дiброву
хоч не йди, однаково дикуна не зловиш, бо вони теж тепер лютi й сторожкi,
розiрве тебе, впiймавши на iкла, й шмаття по лiсi розкида . Зате можна
спробувати качок, i хлопцi скрадалися попiд очеретами, що густою щiттю
обросли тихоплинну Яропiнь.
Хлопцiв було дво , обидва з одного села Городище. Старший, Людота, мав
сiмнадцять лiт i в вiльний од рiльництва час навчався в сiльського коваля
кузенського ремества. Молодшому, Лоськовi, було на пiвроку менше, та вiн
здавався ще зовсiм хлопчиком супроти кремезного й високого Людоти й у
всьому слухався старшого товариша.
- Заходь з-одсюду, - пiвголосом сказав Людота, й Лосько згiдливо
кивнув. Стояли вони в густому верболозi над плескуватим берегом Яропiнi.
За верболозом починалась вода й очерет, густий i непрозiрний, мов стiна,
лише подекуди траплялися в ньому протоптанi дичиною стежечки.
- Лiзь, речу! - заквапив товариша Людота, бо за пiвгонi внизу чулося
стримане крякання.
- А ти?
Меншому, худорлявому, не хотiлося лiзти в воду, бо пiсля дощiв вода
була холодна, та й -страшно, адже в кожному кущику очерету мiг прича©тися
водяний або русалка чи берегиня. Вдвох же не так лячно.
- I я по тобi.
В Лоська була в руках велика порожнява тиква-коротунка з прорiзом, куди
мав силяти голову, Людота ж тримав тiльки товсту очеретину вдовжки з
лiкоть або трохи бiльше.
Лосько, зирячи пiд ноги, почав обережно заходити в воду, Людота ступав
йому вслiд. Очеретиння сухо шарудiло й виповнювало душу тремом, але вони
йшли й iшли далi. Коли води стало по груди, живоплiт очеретiв кiнчився, й
Людота вийшов уперед, бо в ловах нiколи не вгада ш, що чека на тебе по
першому ж кроцi.
Серед чистого плеса виднiла маленька купка чиркiв, але було видно, що
вони перемовляються з iншими качками в очеретах. Далi брести Людота не
наважувався - могли злякати дичину, i вiн шепнув Лоськовi:
- Нумо!
Менший просилив голову в отвiр коротунки. Тиква була вся заплетена
травою та бадиллям i нагадувала болотяну купину, збоку ж мала двi дiрочки
- для очей та для дихання. Вiн зануривсь у воду по саму шию, й на поверхнi
тепер лишалася тiльки голова його, схована в кудлату коротунку. Людота й
собi зануривсь у воду, тримаючи в зубах очеретину. Тепер проводирем мав
бути менший, бо в водi довго не блиматимеш, очi защемлять.
До качок попливла купина, й Людота сторожко ловив пiд водою кожен рух
товаришево© правицi. Дихати дедалi ставало важче, добре, хоч дно в сьому
мiсцi було пiскувате й тверде.
Раптом, коли ступили вже крокiв iз п'ятдесят униз, Лосько скрикнув i
пустив товаришеву руку. Людота виринув.
- Що сталося?
- Не вiдаю, - почувся переляканий шепiт iз коротунки. - Щось мене за
ногу...
Людота пiрнув i швидко з'явився на поверхнi, тримаючи товсту й слизьку
коренюку, схожу на чiпку руку нава, жовтувату й пiдпухлу.
- Латаття, - сказав старший хлопець i знову зануривсь у воду, виткнувши
тiльки край очеретинки для дихання. На ©хн щастя, качки саме запливли за
маленький острiвець очерету й не помiтили нiчого пiдозрiлого.
Хлопцi переступали далi. Коли до качок лишалося крокiв з двадцять,
уповiльнили швидкiсть. Iшли якнайобережнiше. Поверхня води, осяяна високим
сонцем, то там, то тут брижилася, зовсiм близько лунало крякання, Лосько
попхнув Людоту трохи праворуч i пустив руку, Людота прича©вся, намагаючись
не ворушити очеретиною, й розмружив очi.
Майже над головою в нього плавало три чирочки. Вiн простяг руку, схопив
одного за жаб'ячi лапки й пiдiпхнув голiвкою за пояс. Чирочок потрiпався i
притих. Тi, що на поверхнi, певно, здивувались iз раптового зникнення
товариша, бо гамiр ущух, навiть лапки перестали гребти. Людота потягся ще
за одним чирком, тодi й за третiм. Качки висiли в нього на попереку,
зрiдка ворушачи крильми. Та хiба то влов - три чирочки?
Людота видавив з очей воду, постояв так, заплющившись, аби спочити,
тодi роззирнувсь довкола. На глибшому виднiла рухома прозора тiнь. То мав
бути Лосько, й Людота ступив у той бiк, допомагаючи собi однi ю рукою, бо
другою пiдтримував очеретину. Вiн зайшов товаришевi спереду, щоб лякливий
хлопець удруге не зняв гвалту, й торкнув його за руку. Зiсподу було дуже
кумедно дивитись на нього: Людота бачив лише кощавий тулуб у полотнянiй
сорочцi, що задерлася до поперека, голови ж не було, мовби хто ©© стяв
кругленько й рiвно. За поясом висiв, просилений головою, чималий крижень.
Iншим разом Людота, може, й посмiявся б iз такого видовиська, та зараз
було не до того. Груди стомлено сапали, в очах рiзало. Та Лосько, який
добре бачив, що дi ться на водi, скерував Людоту на ще глибше, й той мусив
iти.
Ось перед очима заяскрiло бiле черево здоровенного крижа. Криж плив,
щосили гребучи нiжками, плив навскоси до Людоти, й хлопець силкувався
дiйти до того мiсця, де ©хнi шляхи мусили перетнутись. Крижа вiн упiймав
за одну нiжку й рвучко потяг углиб. То був качур, Людота встиг розгледiти
гривеньку в нього на ши© та синювату голову. За качуром, певно, пливла
качка, хлопець ухопив i ©©, тодi вода лунко залопотiла, ковальчуковi
забракло сил i витримки, вiн одштовхнувся вiд пiскуватого дна й мимоволi